Проблеми державного боргу та державного дефіциту

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ ТА ДЕРЖАВНОГО ДЕФІЦИТУ

План

1. Проблеми державного боргу в Україні

2. Дефіцит державного бюджету і джерела його фінансування

3. Управління державним боргом України в світової економіці

1. Проблеми державного боргу в Україні

Сьогодні державний борг є суттєвою складовою фінансової системи, дієвим інструментом у механізмі макроекономічного регулювання. Управління та обслуговування державного боргу є одним із пріоритетних завдань економічної політики держави, важливою умовою стабільності її фінансової системи. Необхідність втручання держави у діяльність корпоративного сектора економіки для утримання під контролем системних ризиків і відвернення масових банкрутств украй загострили проблему умовних зобов'язань держави. У кризовий період перетворення умовних зобов'язань уряду у фактичні реалізується в той спосіб, що держава стає гарантом для державних (а в деяких випадках і приватних) підприємств. Така політика згодом може призвести до зростання державного боргу і виникнення боргової кризи.

Одним із видів очевидних умовних зобов'язань є державні гарантії за кредитами. На відміну від прямих боргових зобов'язань, у відносинах державного гарантування реальна фінансова відповідальність держави виникає в разі неплатоспроможності безпосереднього позичальника таких кредитів.

Перша гарантія уряду на залучення іноземного кредиту від країн-членів Паризького клубу кредиторів1 була надана у 1992 році. За період 1992 - 1999 рр. таких гарантій було надано 140 загальною сумою 2,6млрд.дол., в тому числі 9 гарантій на суму 0,2 млрд.дол. було анульовано. Разом з тим, із 77 позичальників лише 10 змогли погасити свої зобов'язання, а 24 виявилися неплатоспроможними, інші підприємства лише частково здійснили погашення [8, с. 175].

У 2000 році уряд України пішов на унікальний крок, відмовившись від надання державних гарантій. Це спричинило відносну сталість гарантованого державного боргу протягом 2000 - 2003 рр. У 2003 році державний гарантований борг зріс на 0,6 % відносно 2001 року [8, с. 178].

Починаючи з 2004 року, практика надання кредитів під державні гарантії булла поновлена. Державні гарантії було надано наступним проектам:

- будівництво автомобільної траси «Київ-Одеса»;

- українсько-бразильський проект космічного ракетного комплексу «Циклон-4»;

- проект Укрзалізниці. [9, с. 16]

У 2006 році відповідно до закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», державні гарантії не надавалися. За період 2005 - 2006 рр. гарантований державний борг зменшився на 5,8%.

Це відбулося за рахунок зменшення зовнішніх позик, гарантованих державою (запозичення за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку та запозичення за позиками, наданими закордонними органами управління).

Проте, починаючи з 2008 року, відбулося різке зростання гарантованого державою боргу. Причиною такого збільшення є, зокрема, зміна співвідношення гривні щодо долара (із 5,5 у 2007 році до 7,7 у 2008 році за 1 долар). Сума гарантованого державного боргу зросла на 38,7 млрд.грн, або на 65,8 %, який на 31 жовтня 2010 року складав 97,4млрд.грн. [10, с. 54].

Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» визначено надання гарантій щодо виконання боргових зобов'язань:

- Державної служби автомобільних доріг України та Національного агентства з питань підготовки і проведення в Україні фінального чемпіонату Європи 2012 року з футболу - на суму 45 млрд.грн;

- Державної іпотечної установи - на суму 2 млрд.грн [11].

Розглянемо структуру державного гарантованого боргу України за період 2007 - 2010 рр. (Рис. 2.1) [21].

В структурі гарантованого державою боргу найбільшу частку складає зовнішній борг. Станом на 31 жовтня 2007 року він становив 94%, а на аналогічний період 2010 року - 86 %. Частка внутрішнього гарантованого боргу зросла з 6% у 2007 до 14% у 2010 р. [22].

Відповідно з наведеної статистичної інформації випливає, що українська держава в першу чергу віддає не власні борги, а допомагає приватному капіталу вирішити його фінансові проблеми. Тобто всі платники податків України працюють на те, щоб забезпечити гідне існування приватним комерційним структурам.

На 1 липня 2009 року прострочена заборгованість перед державним бюджетом, що виникла внаслідок невиконання суб'єктами господарської діяльності зобов'язань у частині кредитів, наданих під державні гарантії, складала близько 15 млрд. гривень [22].

Тому, в Україні державні гарантії є досить дорогим інструментом державних інтервенцій і є причиною зростання боргового навантаження на державний бюджет. Отже, відповідно таким діям розглянемо виконання державою гарантійних зобов'язань за період 2005 - 2010 рр. (Рис. 2.2) [14].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Використовуючи механізм державних гарантій, урядом приховується зростання прямого державного боргу та дефіциту бюджету, яке відтерміновується на наступні роки. Окреслені заходи свідчать про те, що в умовах гострої нестачі бюджетних коштів та загрози неплатоспроможності суб'єктів економіки, уряд вдається до використання методів відстроченого фінансування державних видатків. Небезпечним аспектом такої політики є те, що вона позбавлена чітких структурних пріоритетів та виважених фінансових розрахунків щодо впливу таких державних зобов'язань на стан державних фінансів України.

Державні гарантії зазвичай породжують проблеми, пов'язані з тим, що вони не підлягають такій же ретельній перевірці на предмет доцільності й обґрунтованості обсягу, як інші державні витрати. Рішення щодо надання урядом гарантій не потребують негайних виплат з бюджетних коштів і не впливають на величину бюджетного дефіциту в період надання гарантії. Політична боротьба за державні ресурси заохочують уряд до субсидіювання підприємств не в грошовій формі, а через прийняття певних ризиків, пов'язаних із наданням гарантій за кредитами.

Тому, стрімке зростання гарантованого державою боргу знижує ефективність витрачання бюджетних коштів і може призвести до виникнення кризи державної заборгованості в часі пред'явлення гарантованих вимог до оплати. У цьому контексті нагадаємо про негативну роль, яку відіграли надмірні обсяги зовнішніх запозичень великих корпорацій, що підтримувалися державою, в розгортанні азіатської кризи наприкінці 90-х років ХХ ст.

Отже, політика уряду щодо надання державних гарантій свідчить про те, що Кабінет Міністрів України не враховує негативний досвід 90-х років, коли невиважена політика надання державних гарантій ненадійним позичальникам та за кредитами сумнівної якості призвела до того, що переважна більшість гарантованих зобов'язань поверталась за рахунок Державного бюджету України, тобто за рахунок невиплачених заробітних плат і пенсій, обмеження можливостей держави фінансувати інші пріоритетні напрямки, в тому числі інвестиційного та інноваційного спрямування.

2. Дефіцит державного бюджету і джерела його фінансування

державний бюджет дефіцит кредит

Основними чинниками, які негативно впливають на зростання дефіциту державного бюджету, є економічна та політична нестабільність, недосконалість законодавчої бази, невиважена бюджетна політика.

У процесі прийняття й виконання державного бюджету вирішальне значення має збалансованість доходів і видатків. Надходження до бюджету безпосередньо залежать від стану виробництва. Формування дохідної та видаткової частин бюджету пов'язане з основними макропоказниками економічного й соціального розвитку України на відповідний рік. Дефіцит як економічне явище виникає внаслідок перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною. Також дефіцит бюджету є важливим показником, за допомогою якого можна визначити, в якому економічному стані перебуває країна.

Згідно з державним бюджетом на 2010 рік його дефіцит має становити 5.3. Країна лише за 2009 рік подвоїла свої борги. Відплив грошей з державного бюджету значно перевищує надходження. На початок 2009 року державний борг України становив 189.4 млрд. грн., на початок 2010 року - 301.4 млрд. грн. (Рис. 2.3) [11, с. 44].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний борг - це загальний розмір накопиченої заборгованості уряду перед власниками державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів, за вилученням бюджетних надлишків.

З державного бюджету щорічно витрачалося на обслуговування боргів 1,7 відсотка видатків бюджету, а вже за підсумками 10 місяців 2009 року - 4,3 відсотка. Ця частка зростає щомісячно.

Державний борг складається з внутрішнього та зовнішнього, він має економічно обґрунтовані максимальні межі. Величина боргу харaктеризує стан економіки і фінансів держави, ефективність функціонування її урядових структур. Оскільки основним джерелом покриття державного боргу є доходи бюджету, тобто податки, можна стверджувати, що його обсяг - це взяті авансом у населення податки.

Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності. Граничні розміри державного внутрішнього боргу України, його структура, джерела і строки погашення встановлює Верховна Рада України одночасно із затвердженням державного бюджету України на наступний рік. Необхідно звернути увагу на те, що питання управління внутрішнім державним боргом належать до компетенції Міністерства фінансів України. Національний банк України виконує лише операції, пов'язані з розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними [11, с. 45].

Слід також звернути увагу на те, що до складових елементів державного внутрішнього боргу України входять запозичання уряду України і запозичання, здійснені за безумовної гарантії уряду для забезпечення фінансування загальнодержавних програм. У зв'язку з цим склад державного за структурою боргу потребує значних уточнень. Так, до нього не можуть бути віднесені боргові зобов'язання за депозитними сертифікатами Національного банку Украї ни, заборгованість за державними платежами та інші види заборгованості, які відповідно до чинного законодавства не віднесені до складу державного внутрішнього боргу.

Дефіцит бюджету минулого року становив 101 млрд. грн., якщо зробити корекцію на приріст переплати податків і зростання обсягу невідшкодованого ПДВ (коректно враховувати тільки прирости), то це ще 13 млрд. грн., таким чином разом буде 114 млрд. грн. Але й це не все, бо за зведеним бюджетом є ще 57 млрд. грн. невиконаних зобов'язань. Тобто право на видатки у розпорядників цих коштів було, але не профінансоване. Ніхто не знає, яка частина цих видатків є зобов'я заннями уряду [18, с. 314].

Проблеми фінансування дефіциту державного бюджету є складними і пов'язані з тим, що дефіцитне бюджетне фінансування здійснює неоднозначний вплив на розвиток країни. Досягнення позитивних результатів часто супроводжується виникненням негативних наслідків. Головним платником до державного бюджету України став Міжнародний валютний фонд. Уряд зарахував ці кошти МВФ як доходи бюджету, що давало йому змогу твердити про бурхливе зростання. Як наслідок, країна стверджувала про відсутність кризи у 2009 році: доходи до бюджету вже було отримано більше, ніж на цей же час у 2008 році. Але ж ці кошти треба буде віддавати. Позики ніколи не включалися до дохідної частини бюджету. Згідно з домовленостями влади України з Міжнародним валютним фондом (МВФ) дефіцит держбюджету 2009 року не повинен був перевищити 6% ВВП, або 55 млрд. грн., а з урахуванням дефіциту НАК «Нафтогаз» - 8.6% ВВП, або 79.1 млрд. грн. Крім того, ще в 24 млрд. грн. оцінюються видатки 2009 року на рекапіталізацію банків, які повинні бути забезпечені за рахунок випуску державних облігацій, що може довести дефіцит держбюджету до 11.4% ВВП. У 2010 році влада України планує знизити дефіцит держбюджету до 5.3% ВВП, або 57.7 млрд. грн. завдяки скороченню субсидій через збільшення цін на газ для населення і теплокомуненерго та проведення податкової й пенсійної реформ [23].

Крім того, з МВФ був погоджений випуск з метою рекапіталізації банків державних облігацій на 20 млрд. грн., або 1.9% ВВП. Отже, цілком очевидно, що найбільша загроза для країни - розбалансованість державних фінансів. Тенденції, що спостерігаються у фінансовій сфері, стимулюють ризик спаду економіки через надлишкову емісію. Країна ввійшла у 2010 рік із величезними ризиками. Альтернатива надлишковій емісії за таких умов лише одна - узгодження видатків із рівнем реальних доходів

Отже, Україна живе в борг. У 2009 році державний борг зріс до 112 млрд. грн. Це означає, що кожен громадянин України винен близько 7 000 гривень. 2009 року країна мала обсяг публічних видатків на рівні 55% від ВВП. Державний і гарантований державою борг України на 30 квітня 2011 року складає 463 млрд 323 млн 225,96 тис. грн, або майже $58,167 млрд, що на 3% більше показника на кінець березня 2011 року.

За даними Міністерства фінансів України, державний і гарантований державою зовнішній борг на 30 квітня 2011 року складав 296 млрд 485 млн 365,10 тис. грн. (63,99% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу), або $ 37 млрд 221 млн 654,29 тис; державний і гарантований державою внутрішній борг - 166 млрд 837 млн ??860,86 тис. грн (36,01%), або $ 20 млрд 945 млн 321,17 тис.

Разом з тим держборг на кінець квітня складав 346 млрд 879 млн 808,52 тис. грн (74,87%), або $ 43 млрд 548 млн 322,6 тис. Державний зовнішній борг становив 193 млрд 776 млн 624,89 тис. грн (41,82%), або $ 24 млрд 327 млн ??293,66 тис. Державний внутрішній борг склав 153 млрд 103 млн 183,63 тис. грн. (33,04%), або $ 19 млрд 221 млн 028,94 тис. Гарантований державою борг України становив 116 млрд 443 млн 417,44 тис. грн (25,13%), або $ 14 млрд 618 млн 652,86 тис., в тому числі: гарантований зовнішній борг - 102 млрд 708 млн 740,21 тис. грн (22,17%), або $ 12 млрд 894 млн 360,63 тис.; гарантований внутрішній борг - 13 млрд 734 млн 677,23 тис. грн (2,96%), або $ 1 млрд 724 млн 292,23 тис. [23].

Отже, в Україні повинен бути такий дефіцит бюджету, який можливо профінансувати. Це той дефіцит, джерела фінансування якого чітко визначені та гарантовані за надходженнями. Якщо цього не зробити якнайшвидше, на казначейському рахунку знову не буде грошей, країна не зможе нормально фінансувати свої видатки. Незбалансований бюджет не дасть змоги вирішити жодної економічної чи соціальної проблеми. Нестабільна ситуація в економіці України має одну позитивну рису - наближення до критичної межі викликає нагальну необхідність прориву, термінових і якісних змін.

3. Управління державним боргом України в світової економіці

У міжнародній фінансовій системі, яка розвивається в умовах фінансової глобалізації, їй притаманне зростання обсягів зовнішньої заборгованості більшості країн світу. Так. рейтинг країн, що мають найбільший обсяг зовнішньої заборгованості, за даними Світового банку очолюють Сполучені Штати Америки. Валовий зовнішній борг цієї країни станом на початок 2011 р. сягнув 13980 млрд. дол.. США. На другому місці Євросоюз з валовим зовнішнім боргом 13720 млрд. дол. США. Російська федерація, маючи зовнішню заборгованість в обсязі 480.2 млрд. дол.. США. посіла 21 місце. Україна серед 199 краї світу в рейтингу знаходиться на 35 місці з абсолютним значенням валового зовнішнього боргу 97,5 млрд. дол. США. Міжнародна статистика показує, що більшість країн світу, що розвиваються, мають значну залежність від зовнішніх запозичень [16, с. 198].

Обсяг та структура зовнішнього боргу України за останні роки суттєво змінилася. Масштабне використання українськими компаніями іноземних кредитних ресурсів призводить до залежності національної економіки від кон'юнктури світового ринку капіталу та дисбалансів світової економіки [18, с. 387].

Україна продовжує збільшувати обсяги зовнішньої заборгованості. У 2010 р. проти 2003 р. загальний зовнішній борг зріс у 4,3 рази (Рис. 2.4).

Рис. 2.4 Загальний зовнішній борг України за 2003-2010 рр.

На 1 січня 2011 року загальна сума зовнішнього боргу склала 117,3 млрд. дол. Це еквівалентно майже 86% ВВП. Якщо порівнювати з 2003 роком, це дуже багато, тоді співвідношення зовнішнього боргу до ВВП було на рівні 22%. Якщо порівнювати з 2009 роком, нічого істотно не змінилося, тоді співвідношення зовнішнього боргу до ВВП було 89%. Прн цьому є багато країн, де цей борг значно перевищує 100%. Наприклад: Великобританія - 408%. Нідерланди 365%, Швейцарія - 422%. Швеція - 119%. Німеччина - 178%, Австралія - 111%, Угорщина - 107%. Можна заперечити, що це розвинені країни, і великий зовнішній борг для них не проблема. Але в цьому і полягає протиріччя нашої економіки. З розвитком економіки України ростуть і борг.

За таких умов проводити виважену валютну політику досить складно. Незначна, але неочікувана зміна таких факторів, як зростання зовнішньої процентної ставки, економічна криза у торгових партнерів, зміна кон'юнктури на міжнародних фінансових ринках, викличе девальвацію курсу національної валюти та некероване зростання боргу. Досить важливим є розуміння того, що політика постійних міжнародних запозичень негативно виливає на довіру до національної валюти як на внутрішніх так і зовнішніх валютних ринках.

Станом на 01.01.2011 року Україна потрапила до списку 18 країн, яким загрожує дефолт. Відповідний перелік країн склало американське видання Business Insider. У своїх оцінках експерти виходили з розміру зовнішнього боргу а також фінансової і політичної стабільності в країні. Рейтинг очолює Греція, де тривають заворушення населення у відповідь на заходи уряду з регулювання економіки. На другому місці - Венесуела, де скоротився видобуток нафти, через що повернення урядом боргів наразі під запитанням, на третьому - Ірландія, де відчуваються наслідки банківської кризи. На четвертому місці - Португалія, їй належить погасити боргів на 20 мільярдів евро вже у 2011 році, на п'ятому - Аргентина, де спостерігається висока інфляція. Україна посідає 6 місце. Причини - великий розмір зовнішнього боргу і сповільнене зростання економіки. Експерти Світового банку оцінили валовий зовнішній борг України (разом державний і корпоративний борг) у 82% ВВП. Математичні розрахунки дозволяють вирахувати. що на кожного громадянина припадає по 20 тисяч гривень цього зовнішнього боргу [9, с. 16 - 17].

У 2010 році Україні почали довіряти. Тому урядові вдалося продати єврооблігації на суму 2,5 млрд. дол. Ще 1.4 млрд. дол. отримали від продажу гривневих ОВДП нерезидентам. МВФ виділив Україні черговий транш у 2 млрд. дол. і 2 млрд. дол. позичив ВТБ (Росія). У 2009 році Україна була нездатна розміщувати свої єврооблігації. тому сподівалися тільки на МВФ. Тепер ситуація змінилася і розміщення державних цінних паперів відбувається без особливих проблем.

До рейтингу країн-невдах увійшли також як бунтівні Лівія, Єгипет, Бахрейн, так і благополучні на перший погляд Іспанія, Болгарія, Хорватія, Румунія, Литва та Угорщина. Всі ці країни мають проблеми з банківським сектором, інфляцією, а також політичною стабільністю. У своїх оцінках експерти спиралися на дані Bloomberg і СМА Datavision. Експерти МВФ прогнозують, що державний борг України у 2011 році збільшиться до 42,4%.

ВВП у порівнянні в 41,7 ВВП на кінець 2010 року. Але в той же час це найбільш низький рівень серед країн, які представлені в рейтингу. В цьому рейтингу нема таких країн як Німеччина, Франція, Італія, не говорячи про США та Японію. У цих країнах державний борг по відношенню до ВВП більше ніж в Україні. За рейтингом, складеним CIA USA, за показником відношення державного боргу до ВВП, серед 132 країн Україна посідає 78 місце (Табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Відношення державного боргу до ВВП станом за 2010 рік

Загалом розмір державного боргу України невисокий у порівнянні з розвинутими країнами, але темпи його зростання виглядають дійсно загрожуючими. Так, наприклад, до кризи відсоток до ВВП складав менше 10%, а зараз - більше 40%. Якщо не знизити темпи зростання державного боргу, то це потенційно може привести до проблем в економіці країни. Зокрема це може призвести до падіння життєвого рівня: девальвації національної валюти: зростання на імпортні товари (у тому числі на пальне): інфляція: відставання зарплат і соціальних виплат від зростання цін.

Наступного року, як прогнозують міжнародні економісти, обсяг держборгу буде тільки рости. За розрахунками економістів фонду, в 2012-му він може досягти 43,7% ВВП. При цьому в наступні роки очікується його скорочення. Так в 2013 р. боргові зобов'язання України зменшаться до 41,8% ВВП в 2014 р. - до 39,4%. в 2015 р.- 34,6% [9, с. 18].

На сьогодні Україна на міжнародній арені не вважається добросовісним позичальником, завдяки чому ставки для України зберігаються на рівні 8-9%. в той час як для країн ЄС вони не перевищують 3-4%.

Враховуючи специфіку стану державної заборгованості України (левова частка зовнішнього боргу України - державний борг, обслуговування якого проводиться з державного бюджету), дуже важливо розробити комплексну систему показників, які окрім загальної платоспроможності та тимчасової ліквідності, включали б також боргове навантаження на бюджет.

Стратегія формування і обслуговування ринку державних запозичень повинна базуватися на науково обгрунтованих засадах. Структура і розмір державного боргу мають прогнозуватися на часовому інтервалі в декілька років та навіть десятиріч з тим. щоб забезпечити збалансований бюджет, стабільне економічне зростання й потужну фінансову систему.

Висновки

Сучасний етап формування боргових зобов'язань характеризується низкою специфічних особливостей. По-перше, в умовах глобалізації фінансових потоків, здійснення політики необмеженої відкритості щодо іноземних інвестицій певною мірою відбувається нівелювання меж між внутрішнім і зовнішнім боргом. По-друге, дедалі яскравіше унаочнюється посилення взаємозв'язку державних зобов'язань і зобов'язань господарюючих суб'єктів. По-третє, простежується практика перекладання боргових зобов'язань по кредитах, залучених під гарантії уряду, з господарюючих суб'єктів на державу.

Підсумовуючи викладене можна сказати, що вплив запозичень на економіку держави проявляється в наступному: зовнішні позики надають державі можливість інвестувати і споживати понад те, що виробляє її економіка. Ефективне використання зовнішніх запозичень для фінансування капітальних вкладень стимулює економічний прогрес. Зовнішні запозичення мають продуктивно використовуватися і спрямовуватися на розширення виробничих потужностей, що створить можливості для зростання обсягів експорту продукції, забезпечення майбутнього фінансування відсоткових та амортизаційних виплат за зовнішнім державним боргом.

Размещено на Allbest.ru