Размещено на http://allbest.ru/

Размещено на http://allbest.ru/

Зміст

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи державного боргу країни
• 1.1 Економічна сутність державного боргу
• 1.2 Механізм управління державним боргом
• РОЗДІЛ 2. Дослідження проблем державного боргу України на основі його аналізу
• РОЗДІЛ 3. Напрямки вдосконалення управління державним боргом в Україні
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
• ВСТУП
• Державна заборгованість - одна з характеристик сучасних національних економік. У теперішній час майже неможливо знайти державу, яка була б спроможна обходитися без запозичень. Використання державою позик зумовлено нестачею власних фінансових ресурсів, необхідних для виконання боргових зобов'язань, покриття дефіциту державного бюджету, фінансування проектів. За умови ефективного використання залучені ресурси можуть стати позитивним чинником економічного зростання. Проте в іншому випадку збільшення заборгованості може призвести до фінансової кризи, порушити макроекономічну стабільність .
• Актуальність теми. В умовах трансформації економіки України питання державного боргу є досить актуальним, оскільки він тісно вплетений в економічну систему країни, пов'язаний з соціальними та політичними процесами. Наявність державного боргу, його розміри, розміщення і методи погашення прямо чи опосередковано впливають майже на всі сторони економічного життя держави, такі як дефіцит державного бюджету, розмір грошової маси в обігу, що визначає темпи інфляції, звуження чи розширення сукупного попиту і пропозиції та інші.
• Метою даної роботи є дослідження суті державного боргу та способів управління ним ; виявлення основних проблем управління державним боргом в Україні на основі аналізу його сучасного стану, а також окреслення напрямків вдосконалення управління державним боргом.
• Завданням є :
• - поглиблення та узагальнення теоретичних знань щодо сутності державного боргу та його управління;
• - розробка пропозицій щодо удосконалення управління та обслуговування державного боргу в Україні.
• Важливий внесок в дослідження проблеми державного боргу зробили західні економісти: Д. Рікардо, А. Сміт, М. Браунриг, С. Вайнтрауб, Х. Джонсон, О. Екстайн, Дж. Кейнс, А. Лаффер, А. Лернер, Р. Масгрейв, М. Фрідман та інші.
• Серед російських вчених варто відмітити праці: М.Б. Богачевського, Б. Г. Болдирєва, Л. О. Дробозіної, Л. М. Красавіної, І. М. Осадчої, Ю. М. Осипова, Г. П. Солюса, В. М. Усоскіна та інших.
• Теоретичні основи державного боргу та питання щодо його управління висвітлюються в працях таких українських вчених, як: О.Д.Василик, А. С. Гальчинський, Г. В Кучер., В. В. Корнєєв, О.В. Плотніков, Т. Г. Бондарук, В. М. Суторміна, В. О. Степаненко, та інших.
• Але досвід багатьох країн свідчить про те, що бюджетний дефіцит чи державний борг у певних розмірах не має негативних наслідків для господарства країни. Але надмірний державний борг може призвести до серйозних негативних наслідків для економіки, які уповільнять її розвиток і спричинять зменшення доходів населення .
• РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ КРАЇНИ
• 1.1 Економічна сутність державного боргу
• Державний борг - загальна сума боргових зобов'язань з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення .
• Державний борг - сума прямих договірних зобов'язань органів державного управління перед економічними суб'єктами інших секторів економіки (резидентами) і зарубіжними кредиторами .
• Державний борг за своєю економічною сутністю визначає економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами (резидентами та нерезидентами) з приводу перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту на умовах строковості, платності та повернення.
• За умовами залучення коштів розрізняють внутрішній та зовнішній борг.
• Внутрішній борг - це заборгованість державних органів управління перед іншими державними структурами та перед резидентами.
• Внутрішній державний борг включає сукупність всіх боргових зобов'язань держави, включаючи адміністративно управлінську заборгованість (зобов'язання з виплати зарплати в державних установах та інших виплат державним службовцям), борги, які виникають у зв'язку з залученням коштів з метою фінансування бюджетного дефіциту та зобов'язання виплат державних пенсій. Розрізняють борги держави, які є офіціально визнаними (експліцитні борги) і не підтверджені, або імпліцитні борги. Останні зобов'язання, як правило, не враховуються у складі державного боргу, але в дійсності вони повинні включатись до його структури.
• Джерелами погашення внутрішнього боргу є:
• - бюджетні кошти;
• - кошти, отримані від приватизації державного майна;
• - нові запозичення.
• Зовнішній державний борг - сукупність боргових зобов'язань держави, що виникли в результаті запозичення держави на зовнішньому ринку.
• Державний зовнішній борг складається з:
• - позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього державного боргу;
• - позик на підтримку національної валюти;
• - позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів;
• - гарантій іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками;
• - державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом України.
• Джерелами погашення зовнішнього боргу можуть бути золотовалютні резерви країни .
• Граничні величини державного боргу України, його структуру, джерела і терміни погашення щорічно встановлює Верховна Рада України одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
• Розмір державного боргу розраховується у грошовій формі, як непогашена основна сума прямих боргових зобов'язань держави. Стан державного боргу визначається на останній день звітного періоду та включає операції за цей день .
• Державний борг можна поділити також на:
• - капітальний, який включає всю сукупність боргових зобов'язань держави на певну дату;
• - поточний, що складається з платежів по зобов'язаннях, які позичальник повинен погасити у звітному періоді.
• Отже, як ми бачимо, державний борг це складний економічний механізм,який має свої особливості. Він поділяється на:
• - зовнішній і внутрішній;
• - поточний і капітальний.
• Правильне розуміння сутності державного боргу має велике значення, адже він впливає на економіку країни і на рівень життя населення. Тому знання і розуміння цього механізму є дуже важливим для розвитку господарства. В наступному підрозділі детальніше розглядаються механізми управління державним боргом.
• 1.2 Механізм управління державним боргом
• державний борг погашення відсотковий
• Управління державним боргом -- це сукупність заходів держави з виплати відсоткових доходів кредиторам і погашення позик, зміни умов уже випущених позик, визначення умов і випуску нових позик. Проблема управління державним боргом полягає в забезпеченні платоспроможності держави, реальних джерел погашення державного боргу. Під час управління державним боргом, передусім зовнішнім, треба шукати варіанти, які б мінімізували втрати для держави і населення.
• У процесі управління державним боргом вирішуються такі завдання:
• 1) пошук ефективних умов запозичення коштів з точки зору мінімізації вартості боргу;
• 2) недопущення неефективного та нецільового використання запозичених коштів;
• 3) забезпечення своєчасної та повної сплати суми основного боргу та нарахованих відсотків;
• 4) визначення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми запозиченнями за умови збереження фінансової рівноваги в країні;
• 5) забезпечення стабільності валютного курсу та фондового ринку країни.
• Для ефективного управління державним боргом потрібно дотримуватись наступних принципів:
• - безумовності -- забезпечення режиму безумовного виконання державою всіх зобов'язань перед інвесторами і кредиторами, які держава, як позичальник, прийняла на себе при укладанні договору позики;
• - зниження ризиків -- розміщення і погашення позик таким чином, щоби максимально знизити вплив коливань кон'юнктури світового ринку капіталів і спекулятивних тенденцій ринку цінних паперів на ринок державних зобов'язань;
• - оптимальності структури - підтримання оптимальної структури боргових зобов'язань за термінами обертання і погашення;
• - зберігання фінансової незалежності - підтримка оптимальної структури боргових зобов'язань держави між інвесторами-резидентами і інвесторами-нерезидентами;
• - прозорості - дотримання відкритості при випуску позик, забезпечення доступу міжнародних рейтингових агентств до достовірної інформації про економічний стан у державі для підтримки високої кредитної репутації і рейтингу держави-позичальника.
• У процесі управління державним боргом необхідно враховувати економічну та політичну ситуацію в країні; рівень інфляції; ділову активність суб'єктів підприємницької діяльності; ступінь ризику країни щодо неповернення боргу.
• Державний борг оцінюють за такими показниками:
• 1) борг на душу населення - свідчить яка сума державного боргу припадає на кожного громадянина країни;
• 2) співвідношення між державним боргом та індивідуальними доходами визначається як частка загального несплаченого боргу, що припадає на кожні 1000 грошових одиниць індивідуального доходу. Цей показник дає змогу визначити на скільки обтяжливий борг для населення країни;
• 3) відносна величина боргу (держаний борг/ВВП) залежить від:
• - темпів зростання ВВП;
• - рівня реальної процентної ставки, що впливає на величину виплат із боргу;
• - обсягів бюджетного дефіциту .
• Управління державною заборгованістю є одним із ключових факторів забезпечення макроекономічної стабільності в державі. Від характеру врегулювання боргової проблеми залежить бюджетна дієздатність країни, стан її валютних резервів, а відповідно і стабільність національної валюти, рівень відсоткових ставок, інвестиційний клімат, характер поведінки всіх сегментів фінансового ринку. Тому управління державним боргом має бути зорієнтоване на застосування ефективної боргової стратегії, а не базуватися на короткострокових ситуативних орієнтирах. Лише ефективний менеджмент державного боргу є запорукою зростання економіки, інвестиційної привабливості, фінансової стабільності, підвищення кредитного рейтингу держави.
• Отже, механізми управління державним боргом є важливим інструментом в економіці країни, і правильне їх застосування може мати значний вплив на її розвиток.
• РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ УКРАЇНИ НА ОСНОВІ ЙОГО АНАЛІЗУ
• Розглядаючи динаміку державного боргу за останні п'ять років, спостерігаємо значне зростання його загального обсягу у 2008 році (на 113,4%) з подальшим скороченням темпів приросту з 67,8% у 2009 до 9,4% у 2011 році.
• Стрімке зростання загальної суми державного боргу у 2008 році пояснюється девальвацією гривні та значним збільшенням державних запозичень, як внутрішніх, так і зовнішніх, з метою покриття дефіциту бюджету, фінансового забезпечення зростаючих витрат на обслуговування державного боргу та пом'якшення наслідків фінансової кризи. Зокрема, варто відзначити збільшення у 2,4 рази гарантованого державою боргу, що пов'язано з намаганнями держави таким чином активізувати виробництво у країні, що почало скорочуватись в кризових умовах. Але стосовно цього варто зауважити, що гарантовані кредити, як підтверджує досвід багатьох країн, мають найнижчі показники щодо ефективності використання. Тому за прийнятного ринкового середовища їх використання зовсім не обов'язкове і навіть небажане.
• Протягом 2009 року подальше залучення нових позик і девальвація національної валюти надалі зумовлювали значний приріст боргу (67,8%), а вже у 2010-2011 рр. зі стабілізацією курсу гривні і зменшенням нових запозичень приріст склав 36,0% і 9,4% відповідно.
• При цьому за п'ять років загальна сума державного боргу на душу населення зросла більш, ніж у 5,4 рази (з 1908,10 до 10335,02 грн.).
• Розглянута динаміка державного та гарантованого державою боргу в поєднанні з повільним, а в 2009 році навіть від'ємним, ростом ВВП зумовила зростання показника співвідношення державного боргу до ВВП з 12,3% у 2007 до 39,5% у 2010 році, що свідчить про збільшення боргового навантаження на вітчизняну економіку. Лише у 2011 році даний показник вдалося знизити до 36,0% за рахунок поступового приросту ВВП, зменшення запозичень і погашення частини боргів.
• Слід звернути увагу на те, що бюджетним кодексом зафіксована гранична величина державного боргу у розмірі 60% ВВП , як і у країнах Європейського Союзу відповідно до Маастрихтського договору .
• Але при цьому не береться до уваги той факт, що вказана величина боргу є прийнятною для держав із розвиненими внутрішніми фінансовими ринками та високими кредитними рейтингами на міжнародних ринках. В Україні ж орієнтація на граничний рівень державного боргу, відображений у бюджетному кодексі, не сприяє відповідальному управлінню державним боргом і несе ризик фінансової дестабілізації. Для гарантування стабільної ситуації у валютно-фінансовій сфері та забезпечення платоспроможності держави у середньостроковій перспективі ліміт державного боргу України варто знизити до рівня 35% від ВВП.
• Орієнтація боргової політики уряду на вказане обмеження позитивно впливатиме на рівень відсоткових ставок в економіці, динаміку приватного інвестування, створюватиме надійні підвалини для зниження темпів інфляції та перешкоджатиме виникненню ускладнень у галузі платіжного балансу.
• Разом з тим, варто відзначити, що відношення обсягу державних боргів до загального валового внутрішнього продукту країн Євросоюзу перевищило допустимий рівень ще у 2008 році, склавши 61,8%, а за підсумками 2010 року становило вже близько 79%, тобто світова криза змусила країни активно залучати позикові ресурси .
• Якщо аналізувати структуру державного та гарантованого державою боргу в Україні , то слід відзначити переважання в їх складі зовнішнього боргу, що несе в собі значні валютні ризики, які й реалізувалися повною мірою під час фінансової кризи.
• В структурі державного боргу частка зовнішніх запозичень зменшувалась з 75,0% у 2007 до 54,8% у 2011 році, а для гарантованого боргу коливалася від 96,6% до 84,5%, що є досить значною величиною.
• Взагалі, стосовно того, яким запозиченням слід віддавати перевагу при формуванні боргової політики держави, виділяють дві теорії. Перша теорія обґрунтовує необхідність здійснення зовнішніх запозичень, щоб вкладати їх у розвиток економіки і отримувати приріст валового внутрішнього продукту, внаслідок чого не збільшується співвідношення борг/ВВП, а гроші всередині країни ідуть на розвиток. Ця теорія знайшла своє застосування і є одним із способів розвитку економіки в більшості країн світу. Проте при її втіленні в борговій політиці України виникає ряд недоліків. Одним з найвагоміших є безгосподарність держави, котра проявляється у невмінні вкладати гроші так, щоб ВВП зростав. Крім того, виникає валютний ризик, адже гроші приходять за одним курсом, а повертатись можуть за менш вигідним .
• Друга теорія віддає перевагу внутрішнім запозиченням. Позитивним у такій політиці є те, що вона виключає валютні ризики і при цьому відсотки з обслуговування державного боргу не будуть іти з країни, а залишатимуться всередині. Також цей напрям сприяє значному зростанню в обігу кількості облігацій внутрішніх державних позик, котрі розглядаються внутрішніми кредиторами як надійне безризикове вкладення фінансових фондів .
• Варто відзначити, що серед зовнішніх запозичень в структурі державного боргу України значну вагу займають позики, надані міжнародними організаціями економічного розвитку (17,6%-29,9%) та закордонними органами управління (3,0%-13,7%) , кредити яких нерідко обумовлюється нав'язуванням додаткових зовнішніх вимог, в тому числі - з політичним підтекстом, що порушує економічну і політичну незалежність України.
• Якщо проаналізувати динаміку державного боргу перед міжнародними організаціями економічного розвитку , то спостерігаємо значне зростання заборгованості у 2010 році (на 22,6%), що, головним чином, пов'язано з отриманням Україною чергового кредиту Міжнародного валютного фонду (МВФ), наданню якого передували ряд умов як економічного, так і політичного характеру, зокрема: обмеження розміру дефіциту бюджету, підвищення для населення тарифів на газ, утримання рівня інфляції у визначених межах та ін. За таких обставин МВФ почуває себе повноцінним гравцем на політико-економічному полі України і значною мірою може контролювати перебіг соціально-економічних процесів в країні, що не допустимо з позиції забезпечення державного суверенітету. При цьому заборгованість перед МВФ займає найбільшу питому вагу порівняно з іншими організаціями (57,7-65,8%), на другій позиції - заборгованість перед Світовим Банком (37,1 % у 2009 і 28,6 у 2010 році) і на третій - заборгованість перед Європейським банком реконструкції та розвитку (3,2-4,2%).
• Також варто відзначити, що після невиконання всіх умов МВФ його співпраця з Україною припинилася і протягом 2011 року кредити не надавалися, що й обумовило незмінність заборгованості перед фондом. Але з початку 2012 року в умовах політичних дискусій знову піднімається питання про потребу в кредиті МВФ, що викликає стурбованість з приводу необхідності виконання нових вимог фонду, які можуть виявитись значно жорсткішими, ніж попередні.
• РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ В УКРАЇНІ
• Щодо шляхів покращення управління державним боргом в Україні, то одним з важливих напрямів удосконалення організаційної структури управління боргом може бути заснування Фонду управління державним боргом. За рахунок коштів цього Фонду пропонується здійснювати операції типу «buy-back» (достроковий викуп), заходи щодо зменшення ризиків, пов'язаних із коливанням валютних курсів та відсоткових ставок. Найбільшою проблемою створення вказаного фонду є пошук джерел фінансових ресурсів, які мають спрямовуватися на його формування. Як можливі джерела можна розглядати відшкодування підприємствами зобов'язань перед державою у зв'язку з покриттям їх боргів перед іноземними кредиторами; кошти, що надійшли як оплата послуг за надання державних гарантій; частину коштів, одержаних від приватизації державного майна, тощо .
• Також на сьогодні залишається актуальним питання щодо прийняття Закону України «Про державний борг та гарантований державою борг» як комплексного нормативного акта, яким планується врегулювати процес управління державним боргом та гарантованим державою боргом, визначити основні принципи управління ними та особливості ведення обліку і здійснення контролю за їх утворенням, а також операції з активного управління державним боргом .
• Для збереження економічної безпеки України, при виборі боргового джерела пріоритет повинен надаватися внутрішнім запозиченням, однак перешкодою цьому є слабкий розвиток і погана організація ринку внутрішніх державних запозичень, що не дозволяє залучити необхідний обсяг фінансових ресурсів і змушує вдаватися до зовнішніх позик. Хоча на вирішення даної проблеми у 2009 році була прийнята Концепція розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів України на 2009-2013 роки, яка передбачає запровадження ринкового ціноутворення під час первинного розміщення державних цінних паперів на внутрішньому ринку та конкурентну процедуру проведення аукціонів; створення системи первинних дилерів на внутрішньому ринку державних цінних паперів; запровадження управління ризиками шляхом здійснення підготовки квартальних планів управління державним боргом та звітування про їх виконання . Це дозволило значно підвищити частку внутрішніх запозичень у структурі державного боргу і таким чином переорієнтуватися на внутрішній ринок державних позик.
• Однак пріоритетність внутрішніх запозичень зовсім не виключає можливості використання потенціалу зовнішніх позик, насамперед, залучених на ринках цінних паперів. Так, здійснювати зовнішні запозичення доцільно, коли прогнозується зміцнення національної валюти, що дозволить зменшити витрати по обслуговуванню таких боргів. І навпаки, у випадку очікування зниження курсу національної валюти варто переводити зовнішній борг у внутрішній, шляхом його рефінансування за рахунок внутрішніх позик. При цьому важливим є передбачення можливості дострокового погашення.
• Також при побудові ефективної політики управління державним боргом важливим є встановлення твердого контролю за часткою кредитів із плаваючою процентною ставкою, а також кредитів, залучених на термін до одного року та встановлення лімітів за даними показниками, у випадку перевищення яких здійснювати рефінансування державного боргу за рахунок нових запозичень на більш прийнятих відсоткових умовах, що дозволяють пролонгувати частину заборгованості, скоротивши боргове навантаження на бюджет у короткостроковій перспективі .
• Структура і розмір державного боргу мають прогнозуватися на часовому інтервалі в декілька років та навіть десятиріч з тим, щоб забезпечити збалансований бюджет, стабільне економічне зростання й потужну фінансову систему. Борги, накопичені в період економічної кризи повинні погашатися в період економічного піднесення, тобто зростання державного боргу не повинно мати перманентний характер.
• При цьому дієвим важелем підвищення спрямованості боргової політики України на завдання економічного розвитку може стати інституційне розмежування запозичень, отримуваних з метою обслуговування та погашення державного боргу, та запозичень на цілі розвитку. З цією метою варто здійснити виведення бюджетних видатків розвитку в окремий розділ бюджету, виконання якого знаходитиметься у компетенції Державного Банку реконструкції і розвитку . Останній матиме можливість залучати для фінансування проектів загальнодержавного значення кошти від реалізації облігацій внутрішньої та зовнішньої державної позики, а також залучати гарантовані кредити. Такий інституційний механізм дозволить:
• - перевести фінансування частини видатків розвитку на кредитну основу;
• - забезпечити довгострокове фінансування державних інвестиційних програм;
• - забезпечити контроль за цільовим характером та ефективністю реалізації гарантованих державою кредитів;
• - узгодити та контролювати реалізацію бюджетних інвестиційних програм, які зараз здійснюються за рахунок спеціального фонду бюджету.
• ВИСНОВКИ
• Отже, серед проблем управління державним боргом в Україні слід вказати швидке зростання обсягів державного боргу як за абсолютною величиною, так і відносно ВВП; переважання зовнішньої заборгованості в структурі державного боргу, що несе в собі валютні ризики; значні розміри гарантованого державою боргу, що викликає додаткові витрати у зв'язку з неплатоспроможністю позичальників; значну заборгованість перед міжнародними організаціями економічного розвитку та іноземними органами управління, що загрожує економічній безпеці України; нерозвинутість внутрішнього ринку державних цінних паперів, що ускладнює залучення державних позик; відсутність комплексного правового забезпечення щодо формування і управління державним боргом; відсутність досконалого інституційного механізму щодо активного управління державним боргом та ефективного використання залучених коштів.
• Для вирішення даних проблем та вдосконалення управління державним боргом пропонується вжити наступних заходів:
• - переорієнтуватися на внутрішній ринок державних запозичень на період нестабільності національної валюти;
• - заснувати Фонд управління державним боргом, який би займався операціями з мінімізації ризиків та витрат на обслуговування боргу;
• - прийняти Закон України «Про державний борг та гарантований державою борг», яким врегулювати процес управління державним боргом та гарантованим державою боргом;
• - відмовитись від залучення кредитів міжнародних організацій економічного розвитку, що супроводжуються додатковими умовами, які обмежують економічну і політичну незалежність;
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
• 1. Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 року
• 2. Оспіщев В.І. Фінанси: курс для фінансистів: навч. посібник / В.І. Оспіщев - К.: Знання, 2008
• 3. Юрій С.І. Фінанси: підруч. / С.І. Юрій, В.М. Федосов - К.: Знання, 2008
• 4. Василик О.Д. Бюджетна система України: підруч. / О.Д. Василик, К.В. Павлюк - К.: КНЕУ, 2004
• 5. Зражевська Н. В. Механізми реструктуризації зовнішнього державного боргу // Фінанси України. - 2005. - № 9
• 6. Ярошевич Н.Б. Управління державним боргом: зарубіжний досвід та українська реальність/ Н.Б. Ярошевич, А.В. Мазур // Науковий вісник НЛТУ. - 2007. - №. 17
• 7. Присяжнюк О.О. Особливості управління та обслуговування державного боргу України / О.О. Присяжнюк/ Вісник Хмельницького національного університету. - 2011. - № 2.
• 8. Філоненко К. М. Зовнішній борг України: аналіз динаміки та структури / К. М. Філоненко // Статистика України. - 2010
• 9. http://www.ukrstat.gov.ua
• 10. http://www.minfin.gov.ua
• 11. http://www.ukranews.com/uk/news/economics/2011/01/13/34917
• 12. http://www.ukranews.com/uk/news/economics/2012/01/29/34992
• Размещено на Allbest.ru