Характеристика ТОВ "ВІЗАВІ"

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Основні відомості про ТОВ «ВІЗАВІ»

Компанія «ВІЗАВІ» створена в 1996 році.

Сьогодні це група підприємств, яка успішно розвиває свою діяльність в області поставок паперової продукції, клеїв та витратних матеріалів для українських підприємств поліграфічної та пакувальної галузі, виробництва паперової тари і упаковки.

Вивчаючи ринок і напрацьовуючи практичний досвід, компанія вийшла на стабільний рівень обслуговування як ключових підприємств галузі, так і невеликих виробництв і друкарень.

З 1999 року компанія «ВІЗАВІ» є офіційним дилером ТОВ «ХЕНКЕЛЬ УКРАЇНА» і концерну ХЕНКЕЛЬ КГаА (Німеччина) з постачання клейових систем для поліграфічної та пакувальної галузей.

Розроблені концерном ХЕНКЕЛЬ високотехнологічні клейові системи враховують всі тонкощі і особливості матеріалів, використовуваних в упаковці будь-якої складності, виробництві книжково - журнальної та іншої поліграфічної продукції, що забезпечує найкращі рішення для промислових підприємств. Продукції ХЕНКЕЛЬ довіряють більше 60% промислових підприємств Європи.

З 2008 року компанія «ВІЗАВІ» є офіційним представником ЦПК ВАТ «Кондопога» (Росія, Карелія). Газетний папір виробництва ЦБК «Кондопога» завжди доступний до постачань в будь-яких форматах.

- Підприємство має приватно-колективну форму власності.

Приватна власність - одна з форм власності, що означає абсолютне, захищене законом право громадянина чи юридичної особи на конкретне майно (землю, нерухомість, засоби виробництва, гроші і цінні папери, товари, інтелектуальний продукт), яка полягає в тому, що ці об'єкти власності належать приватним особам, сім'ям, групі осіб. Приватна власність на засоби виробництва є базисним елементом ринкової економіки.

Колективна власність (як економічна категорія) - привласнення асоційованими власниками результатів колективної праці, матеріальних благ і послуг та певна підсистема відносин між суб'єктами цього типу власності у всіх сферах суспільного відтворення, ТОВ «ВІЗАВІ» за розміром по чисельності, потужностям обороту - мале.

Мале підприємство - підприємство, на якому середньооблікова чисельність працюючих за рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей же період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньомісячним курсом Національного банку України щодо гривні (відповідно до Господарського кодексу України).

- ТОВ «ВІЗАВІ» є промисловим, виробничо-торговим підприємством.

Промислове підприємство - статутний суб'єкт, що має право юридичної особи і здійснює виробництво та реалізацію продукції певних видів з метою одержання прибутку.

- Підприємство «ВІЗАВІ» зацікавлене, щоб спеціалісти, які прийдуть на нові робочі місця були професіоналами у своїй галузі знань, вміли використовувати свої знання, уміння і навички для досягнення намічених результатів та для генерування нових ідей.

Підприємство не здійснює планової діяльності, тому що це неможливо в нашому економічному становищі країни, не розробляє планів за конкретними напрямками та показниками та не складає бізнес-планів та інших планових документів.

- Відносно форм оплати праці за категоріями персоналу на ТОВ «ВІЗАВІ» застосовується основна форма оплати праці готівкою.

Основна заробітна плата - нараховується за виконану роботу за тарифними ставками, відрядними розцінками чи посадовими окладами і не залежить від результатів господарської діяльності підприємства. Вона включає такі виплати: оплату за фактично відпрацьовані людино-години, доплати за суміщення професій, за багатоверстатне обслуговування, за класність, виплату міжрозрядної різниці, персональні надбавки, доплати за роботу в нічний час, доплату незвільненим бригадирам за керівництво бригадою, за навчання учнів, доплати відрядникам у зв'язку зі змінами умов роботи, оплату простоїв не з вини працівника, оплату за понаднормовану роботу тощо.

- Правовою основою діяльності ТОВ «ВІЗАВІ» є статут підприємства та база законодавчих актів.

- Споживачами е поліграфічні підприємства, друкарні, видавництва.

- Головним конкурентом є ТОВ «БЕВЕРЛІ-ФУДС»

Ефективність роботи підприємства визначає доцільність дій господарюючого суб'єкта в економічній системі, тобто його прибутковість.

- Валовий дохід та чистий прибуток підприємства обчислюється згідно з вимогами чинного законодавства України.

- Порядок та напрямки використання чистого прибутку підприємства після сплати всіх податків та інших обов'язкових платежів, встановлених законодавством України, визначається власником підприємства відповідно до Статуту та чинного законодавства України.

- Можливі збитки підприємства покриваються за рахунок коштів та майна підприємств.

Кожній організаційній будові господарства відповідає певна структура управління, яка визначається системою взаємопідлеглості та характером відносин між управлінськими працівниками різних рівнів управління.

Під структурою управління розуміють сукупність ланок і окремих працівників апарату управління, що виконують різноманітні функції управління, їх взаємозв'язок та взаємодія, що ґрунтуються на виробничій та організаційній структурі підприємства.

- ТОВ «ВІЗАВІ» має лінійно-функціональну організаційну структуру управління.

Ця структура є найпоширенішим видом структури бюрократичного типу, характеризується великим числом горизонтальних і вертикальних зв'язків і незначною участю низових ланок управління в прийнять рішень. Керівники при цій системі поділяються на лінійних і функціональних. Основою побудови такої системи є: а) лінійна вертикаль управління; б) спеціалізація управлінської праці за функціональними ознаками (техніка, економіка, маркетинг, виробництво фінанси тощо).

Керівнику організації безпосередньо підпорядковуються його заступники за функціями (маркетинг, фінанси, персонал тощо). Загальний керівник здійснює лінійну дію на всіх учасників структури, а керівники функціональних відділів (економічного, інженерно-технічного тощо) надають функціональне сприяння виконавцям робіт. Лінійно-функціональні структури управління найбільш ефективні там, де апарат управління виконує рутинні, часто, які повторюються і рідко змінні завдання та функції (на невеликих підприємствах, а також на підприємствах з масовим або крупносерійним типом виробництва).

Скріплення паперу та картону з печаткою або лакованих на пакувальних машинах. Виготовлення кубаріков, заклеювання корінців книг прошитих ниткою.

Тара: 28/1000 кг.

В'язкість: 11.000 ± 3.000 мПа

Температура: 18-25 ° С

Клей Henkel Adhesin J 1698

Дисперсійний клей на основі акрилатних кополімерів.

Виробництва самоклеющхся матеріалів (липких стрічок, самоклеючих етикеток, фольги).

Тара: 1000 кг.

В'язкість: 5.000 ± 2.000 мПа

Температура: 18-25 ° С

Клей Henkel для упаковки

Клей Henkel Adhesin A 6301-41

Дисперсійний клей на основі синтетичних смол.

Приклеювання ОПП-і ПЕ-плівок до паперу. Вклеювання віконець з різних плівок при виробництві клапанних і безклапанних паперових мішків.

Тара: 1000 кг.

В'язкість: 1.300 ± 400 мПа

Температура: 18-25 ° С

Клей Henkel Adhesin A 7815

Дисперсійний клей на основі синтетичних смол, не містить пластифікатора.

Склеювання паперової та картонної упаковки, в тому числі з барвистим або лаковим покриттям.

Тара: 30 кг.

В'язкість: 4.500 ± 1.000 мПа

Температура: 18-25

Клей для виробництва паперових рушників, серветок

Клей Henkel Adhesin LA 1500

Дисперсійний клей на основі синтетичних смол.

Ламінування паперу для виробництва багатошарових паперових рушників, серветок, рулонних маеріалов.

Тара: 30/1000 кг.

В'язкість: 20.000 ± 3.000 мПа

Температура: 15-25 ° С

Клей Henkel Adhesin TS 0105

Дисперсійний клей на основі целюлози.

Фіксація кінця рулону для туалетного паперу і кухонних рушників. Клейова плівка не залишає ніяких слідів і забезпечує гарне розклеювання без розриву паперу.

Тара: 30/1000 кг.

В'язкість: 17.500 ± 2.500 мПа

Температура: 18-25 ° С

Поліуретановий клей-розплав (Purmelt)

Клей Henkel Plakal 370 (Adhesin Gel 6640)

Желеподібний клей-розплав на основі глютин.

Для високошвидкісного книжкового обладнання. Характеризується швидким схоплюванням, високою клеїть здатністю і чистотою обробки.

Утворює еластичну і м'яку клейову плівку, що піддається розтягуванню. Не утворює спотворень на папері.

Виготовлення твердих палітурок (кришок) книг, блокнотів, папок і інш.

Тара: 20 кг.

В'язкість: 2.000 ± 200 мПа

Температура: 60 ??° С (+ 5 ° С)

Клей Henkel Plakal 371 (Adhesin Gel 6642)

Желеподібний клей-розплав на основі глютин.

Для високошвидкісного книжкового обладнання. Характеризується швидким схоплюванням, високою клеїть здатністю і чистотою обробки.

Утворює еластичну і м'яку клейову плівку, що піддається розтягуванню. Не утворює спотворень на папері.

Виготовлення твердих палітурок (кришок) книг, блокнотів, папок і інш.

Тара: 20 кг.

В'язкість: 2.400 ± 200 мПа

Клей для білбордів

Клей Henkel Zellura UST 3800

Гранулят заснований на целюлозі, швидкорозчинний, підвищеної липкості для приклеювання бігбордів зовні і всередині приміщення, має гарну сипучістю, мінімальної схильністю до пилоутворення.

Тара: 25 кг.

В'язкість: 6.000 ±4.000 мПа (1: 18 у воді)

Henkel Antifrost

Добавка на основі амідів.

Водорозчинний продукт, призначений для додавання в клеї на водній основі з метою забезпечення роботи при температурах, близьких до температури замерзання або нижче. Додавання 10% препарату в готовий клей Целлура забезпечує роботу при t -6 ° С, додавання 20% знижує робочу температуру до -10/-15 ° С.

Тара: 25 кг.

Температура: -6 - 10/-15 ° С

Клей для виробництва м'якої упаковки

Ліофол 7732 / Затверджувач 6084

Двокомпонентна поліуретанова композиція вільна від розчинників для каширування. розроблений спеціально для ламінування прозорих, металізованих полімерних плівок а так само фольги різних типів для упаковки харчових продуктів. може використовуватися для ламінування із застосуванням плівок з середнім і високим вмістом ковзних добавок, поліетилену з білою пігментацією і ЕВА плівок.

Тара: 30/200 кг.

В'язкість:

Ліофол 7732: 4,500 ± 1,900 мПа

Затверджувач 6084: 4,400 ± 800

Ліофол 2850 / Затверджувач 5000

Двокомпонентний поліуретановий клей для ламінування містить розчинник є економічним продуктом для виробництва різних типів пакувальних матеріалів від ламінатів стандартної якості з застосуванням прозорих плівок до високоякісних триплексів. У тому числі плівки базуються на поліестр демонструють високу міцність склеювання з алюмінієвою фольгою.

Тара:

Ліофол 2850: 25/200 кг.

Затверджувач 5000: 5/25

В'язкість:

Ліофол 2850: 2,300 ± 700 мПа

Затверджувач: 3,000 ± 1,500

Інша продукція

Засіб для очищення клейового устаткування Melt-O-Clean

Засіб для холодної очищення клейового устаткування на базі натуральної сировини для використання при кімнатній температурі. Очищення і видалення затверділих і злиплих залишків клею з поверхонь машин, апаратури і пристосувань для нанесення. Точка воспламенеія 40-50 ° С (!).

Тара: 4,5 л

Температура: 18-25 ° С

Мастило Purmelt-O-Lub

Високоякісна синтетична мастило на основі мінеральних масел для обробки рухомих частин обладнанням загального призначення (особливо рекомендується при використанні клею Purmelt).

Тара: 8 кг.

0,92 + 0,02 г. / мл (-)

Температура: -45 - +180 ° С

2. Суть, необхідність та інформаційне забезпечення оцінки інвестиційної привабливості підприємства

Оцінка інвестиційної привабливості - це процес в ході якого потенційний інвестор може прийняти остаточне рішення про доцільність вкладення коштів у дане підприємство, враховуючи надійність цього об'єкта інвестування та можливість отримання максимального прибутку. Загалом інвестиційна привабливість підприємства - це сукупність показників, що комплексно характеризують діяльність підприємства і показують доцільність вкладення в нього тимчасово вільних коштів.

Оцінка інвестиційної привабливості підприємства включає:

1) загальну характеристику підприємства - характер технології, наявність сучасного обладнання, складського господарства, власного транспорту; географічне розміщення; наближеність до транспортних комунікацій;

2) характеристика технічної бази підприємства - стан технології, вартість основних фондів, коефіцієнт морального та фізичного старіння основних фондів;

3) номенклатура продукції, що випускається;

4) виробнича потужність;

5) місце підприємства в галузі, на ринку, рівень його монопольності;

6) характер системи управління;

7) статутний фонд, власники підприємства, ціна акцій;

8) структура витрат на виробництво;

9) обсяг прибутку напрями його використання;

10) оцінка фінансового стану підприємства.

У світовій та вітчизняній практиці для визначення інвестиційної привабливості підприємства використовується методика визначення стану підприємства за даними бухгалтерської фінансової звітності, яка включає в себе розрахунок групи показників, вибір яких залежить від цілей інвестора.

В Україні в основу методики визначення інвестиційної привабливості підприємства використовується положення «Про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємства, що підлягають приватизації». Відповідно до цього положення оцінка підприємства включає як вертикальний так і горизонтальний аналіз.

Інформаційною базою для оцінювання інвестиційної привабливості підприємства є дані:

- балансу;

- звіту про фінансові результати;

— звіту про рух грошових коштів;

— звіту про власний капітал;

— дані статистичної звітності та оперативні дані.

— Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою.

Не зважаючи на те, що основна роль в оцінці інвестиційної привабливості належить показникам фінансової звітності важливими джерелами інформації є також такі первинні документи як: акт списання основних засобів (ОЗ-3), акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ОЗ-1), акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (ОЗ-2), акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини (ОЗ-5), векселі, облігації, акції, виписки банку, ВКО, довідки бухгалтерії, акти приймання-передачі. Використовуються також регістри обліку, а саме: журнал №3, відомість 3.1, відомість 3.2, журнал №4, відомість 4.1, відомість 4.2, відомість 4.3. серед статистичної звітності важливим джерелом інформації при оцінці доцільності вкладень є: Ф. №2-кб «Звіт про будівництво будівель і споруд», ф. №2-інвестиції «Звіт про капітальні інвестиції», ф. №2-Б «Звіт про випуск, обіг та реалізацію цінних паперів», ф. №1 - буд «Інформація про одержання дозволу на виконання будівельних робіт», ф. №10-ЗЕВ «Звіт підприємства про інвестиції в Україну», ф. №2-кб «Звіт про введення в дію основних фондів, будівель, споруд та потужностей». Часто використовуються і інші джерела за допомогою яких можна отримати необхідну інформацію, сюди відносять проектно-кошторисну документацію, планові та звітні дані капітального будівництва, сітьові та календарні графіки виконання робіт об'єктами.

Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й «ноу-хау». Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.

Усі показники бухгалтерського балансу та звітності взаємозв'язані, їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту.

З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгалтерської звітності.

Вона повинна уможливлювати:

- оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством;

- оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів та ефективності їх використання;

- прийняття обґрунтованих управлінських рішень у сфері фінансів для здійснення інвестиційної політики.

Звіт про фінансові результати відображає ефективність (або неефективність) діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відображає фінансовий стан підприємства на конкретну дату, то звіт про прибутки та доходи дає картину фінансових результатів за відповідний період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік).

У звіті про фінансові результати наводяться дані про дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові результати від операційної діяльності (прибуток чи збиток); дохід від участі в капіталі; інші доходи та фінансові доходи; фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток чи збиток); фінансові результати від звичайної діяльності після оподаткування (прибуток чи збиток); надзвичайні доходи чи витрати; чистий прибуток чи збиток.

Фінансова звітність підприємств містить також іншу інформацію щодо стану фінансів підприємств. На основі аналізу звітних даних визначаються основні тенденції формування й використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що сталися, сильні та слабкі сторони підприємства та резерви поліпшення фінансового стану підприємства у перспективі.

Неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства для розв'язання поточних та перспективних фінансово-господарських проблем. Для прийняття правильних фінансових та управлінських рішень на рівні підприємства треба використовувати дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, є зрозумілими користувачам та прийнятними для них. Зокрема, щоб порівняти фінансові результати, досягнуті у попередньому та поточному звітних періодах, необхідно використовувати лише порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.

П(С) БО 1 треба застосовувати за підготовки й надання фінансових звітів підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними особами (далі - підприємствами) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Проте тут не розглядаються правила складання консолідованої фінансової звітності.

Основою П(С) БО 1 є Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 (переглянутий у 1997 р.) Комітету з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Фінансову звітність визначено П(С) БО 1 як бухгалтерську звітність, котра відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період.

Метою такої звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень.

Для прийняття фінансово-економічних рішень користувачам фінансових звітів необхідна інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства. Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності. За П(С) БО 1 до неї належать:

* баланс;

* звіт про фінансові результати;

* звіт про рух грошових коштів;

* звіт про власний капітал;

* примітки до звітів.

Інші звіти (звернення ради директорів до акціонерів, звіт керівництва компанії, звіт аудитора тощо), які включено до звітності підприємства, не є фінансовою звітністю. Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду, розкриття облікової політики та її змін, що робить можливим ретроспективний аналіз діяльності підприємства.

Форми, перелік статей фінансових звітів та їхній зміст установлені П(С) БО 2-5. Але підприємство заносить інформацію до тієї чи іншої статті відповідного фінансового звіту тільки тоді, коли:

* існує ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигод, пов'язаних із цією статтею;

* усі складові статті можуть бути достовірно оцінені.

Фінансова звітність повинна надати дохідливу, суттєву, достовірну та порівнянну інформацію щодо фінансового стану, результатів діяльності підприємства, руху його грошових коштів, змін у складі його власного капіталу.

3. Методи оцінки інвестиційної привабливості підприємства

Зовнішні суб'єкти (потенційні інвестори) при виборі об'єкту інвестицій покладаються на результати проведеного аналізу.

Для оцінки інвестиційної привабливості підприємства вивчають:

= структуру джерел формування капіталу;

= структуру капіталу;

= платоспроможність і фінансову стійкість;

= оборотність капіталу.

На підставі отриманих даних роблять висновки в наступних розрізах:

1) капітал підприємства сформований за рахунок власних чи залучених джерел: високий рівень фінансової незалежності свідчить про невисокий ризик для інвесторів;

2) значна питома вага матеріалів у структурі оборотних активів пояснюється високим рівнем матеріаломісткості продукції. Однак, висока питома вага грошових коштів і розрахунків може пояснюватися зростанням дебіторської або кредиторської заборгованості, що свідчить про проблему неплатежів.

При аналізі інвестиційної привабливості акціонерних товариств додатково розглядаються наступні показники:

¦ прибутковість загального капіталу (розраховується з використанням чистого прибутку);

¦ рівень дивідендів;

¦ курс акцій.

Рівень дивідендів на одну просту акцію залежить від суми чистого прибутку, що спрямовується на їх виплату, тому крім показників рівня дивідендів і курсу акцій можуть використовуватися: чистий прибуток на одну просту акцію, чистий прибуток на одну привілейовану акцію, частка привілейованих акцій у загальній їх кількості тощо.

Даючи загальну оцінку інвестиційної привабливості підприємства, необхідно визначати показники за 3-5 років. При цьому не можна дати правильну оцінку вказаних показників тільки щодо одного конкретного підприємства окремо від зовнішнього середовища. Оцінка інвестиційної привабливості повинна базуватися на комплексному підході до суб'єкта господарювання як об'єкта дослідження у конкретній системі господарювання. У ході оцінки інвестиційної привабливості підприємства рекомендується вивчити можливості підприємства продовжувати свою діяльність у майбутньому (оцінка неплатоспроможності та ймовірності банкрутства).

Для прийняття остаточного рішення про доцільність реалізації інвестиційного проекту необхідно провести групування інвестицій залежно від їх мети та спрямованості й обумовленої цими відмінностями очікуваної норми прибутку на капітал.

У наш час у багатьох країнах світу широкого розповсюдження набули два основних способи узагальнюючої оцінки інвестиційних проектів, які не включають дисконтування та базуються на даних бухгалтерського обліку:

спосіб, заснований на розрахунку строків окупності інвестицій;

спосіб, заснований на визначенні норми прибутку на капітал.

Строк окупності інвестицій - період часу необхідний для повернення вкладених коштів. Іншими словами строк окупності - це період часу, за який доходи поривають витрати на реалізацію інвестиційних проектів. доходи покривають витрати на реалізацію інвестиційних проектів. Цей період порівнюється з тим часом, який керівництво підприємства вважає економічно виправданим.

Критерій доцільності реалізації інвестиційного проекту визначається тим, що тривалість строку окупності інвестиційного проекту виявляється меншим порівняно з економічно виправданим строком його окупності.

Строк окупності може бути визначений за формулою:

Т=К/(Рч +А)?Тев або Т=К / Дч ?Тев (4.1)

- К+ ?(Рі+ Аі)?0, Т?Тев (4.2)

де Т - строк окупності інвестиційного проекту, роки; Р_ч - чисті надходження (чистий прибуток) у перший рік реалізації інвестиційного проекту при рівномірному надходженні доходів за весь строк окупності, гри.; Аі - повна сума витрат на реалізацію інвестиційного проекту, включаючи затрати на науково-дослідницькі роботи, грн.; Рі - чисті надходження (чистий прибуток) в і-му році, грн.; Т_ев. - економічно виправданий строк окупності інвестицій, який визначається керівництвом підприємства, грн.; А - амортизаційні відрахування на повне відновлення у розрахунку на рік реалізації інвестиційного проекту при рівномірному надходженні доходів за весь строк окупності, грн.; Аі - амортизаційні відрахування на повне відновлення в і-му році, грн.; Д_Ч=Р_Ч+А - чистий дохід в перший рік реалізації інвестиційного проекту при рівномірному надходженні доходів за весь строк окупності, грн.

Формула (4.1) використовується при рівномірному надходженні доходів протягом всього строку окупності інвестицій.

Формула (4.2) використовується, якщо доходи нерівномірно розподіляються за роками реалізації інвестиційного проекту протягом всього строку його окупності (П_ч).

Чистий прибуток визначається за формулою:

Пч=П*(1-Н) (4.3)

де П - прибуток у перший рік реалізації інвестиційного проекту при рівномірному надходженні доходів, грн.; Н - норма податку на прибуток.

Розглянемо умовний приклад розрахунку строку окупності інвестицій як при рівномірному, так і нерівномірному надходженні грошових доходів за весь строк реалізації інвестиційного проекту.

При способі окупності не враховується фактор часу, тобто часовий аспект вартості грошей, при якому доходи та витрати, пов'язані з використанням інвестиційного проекту, порівнюються за допомогою дисконтування.

Головний недолік способу оцінки ефективності інвестиційних проектів, виходячи із строку їх окупності, полягає у суб'єктивності підходу керівників підприємств або інвесторів до визначення виправданого періоду окупності інвестиційного проекту.

Другий спосіб оціни інвестицій без дисконтування грошових потоків є спосіб з використанням розрахункової норми прибутку, відомий під назвою «прибуток на капітал». Суть цього способу полягає у визначенні відношення між доходом від реалізації інвестиційного проекту і вкладеним капіталом (інвестиціями на реалізацію проекту) або у визначенні проценту прибутку на капітал.

Як правило, розрахунок норми прибутку на капітал може проводитися двома способами.

При використанні першого способу під час розрахунку отримують на капітал виходять із загальної суми початково вкладеного капіталу, який складається з витрат на придбання і встановлення основних засобів і збільшення оборотного капіталу, необхідного для реалізації інвестицій.

При використанні другого способу визначається середній розмір вкладеного капіталу протягом всього терміну реалізації інвестиційного проекту. У цьому разі враховується скорочення капіталовкладень в основні засоби до їх залишкової вартості. Тому для розрахунку норми прибутку на капітал можна використовувати наступні формули:

Нпк=?Д:Т*100 (4.4)

НП к=((?Д:К)/(К + Кзаг):2)*100 (4.5)

де Н_пк - норма прибутку на капітал, %; ?Д - сума річних доходів за весь термін використання інвестиційного проекту, грн.; Т - термін використання інвестиційного проекту, років; К - початкові вкладення на реалізацію інвестиційного проекту, грн.; К_заг - залишкова вартість вкладень, грн.

Основний недолік показника норми прибутку на капітал полягає у тому, що не враховується різна вартість грошей (прибутку) залежно від часу їх отримання. Середній прибуток обчислюється за весь період використання інвестиційного проекту. Однак, з урахуванням в економічній теорії оцінки інвестицій, одна грошова одиниця прибутку, отримана в третьому році, суттєво відрізняється за вартістю (з урахуванням дисконтування) від грошової одиниці прибутку, отриманої, наприклад, у сьомому році.

Інша проблема виникає, коли використовують другий спосіб розрахунку середньої норми прибутку на капітал. У цьому разі початкова сума інвестицій і їх кінцева вартість усереднюються. Значення середньої інвестиційної вартості буде змінюватися залежно від норми щорічної амортизації.

Поряд з цим норма прибутку на капітал також буде залежати від того, який показник доходу використовується для розрахунку норми прибутку на капітал.

Дисконтування - метод оцінки інвестиційних проектів шляхом вираження майбутніх грошових потоків, пов'язаних з реалізацією інвестиційних проектів, через їх вартість у поточний момент часу. На сьогодні найбільше розповсюдження у різних країнах світу отримали наступні способи оцінки ефективності інвестицій, засновані на дисконтуванні:

спосіб чистої приведеної вартості;

спосіб внутрішньої норми прибутку;

спосіб індексу доходності.

Розглянемо зміст, послідовність розрахунку та сферу використання кожного з вказаних способів для оцінки ефективності інвестиційних проектів і прийняття управлінських рішень з їх реалізації.

Чиста приведена (дисконтована) вартість - різниця між приведеним (дисконтованим) грошовим доходом від інвестиційного проекту та інвестиційними витратами. Під грошовими доходами при цьому розуміють різницю між вартістю продукції за цінами реалізації і витратами на її виробництво. До витрат, як правило, не включаються витрати на амортизацію.

Грошові потоки - це рух засобів (доходів, витрат) за період реалізації інвестиційного проекту.

Критерій прийняття управлінських рішень щодо доцільності реалізації та інвестиційного проекту однаковий для будь-яких видів інвестицій і підприємств: якщо чиста приведена вартість позитивна (більше нуля), інвестиційний проект слід прийняти. Позитивне значення приведеної чистої вартості означає, що поточна вартість доходів перевищує інвестиційні витрати і, як наслідок, забезпечує отримання додаткових можливостей для збільшення добробуту інвесторів.

Щоб використовувати спосіб чистої приведеної вартості, необхідно володіти інформацією: про витрати на реалізацію інвестиційного проекту, передбачувані суми можливих доходів, очікуваний економічно доцільний строк використання інвестиційного проекту, необхідну норму прибутку (дисконтної ставки), за якою розраховується чиста приведена вартість.

Однак використання способу чистої приведеної вартості для оцінки ефективності інвестиційних проектів припускає необхідність дисконтування грошових потоків, тобто вираження майбутніх грошових потоків через їх вартість у тому році, коли були здійснені інвестиційні витрати. Виконання цієї вимоги означає, що доходи, які підприємство отримало за всі роки використання обладнання, повинні бути приведені до першого року - часу, коли здійснені інвестиції. Даний розрахунок можна виконати шляхом множення річних доходів на коефіцієнт дисконтування і сумування отриманих результатів (див. формулу4. 6):

Д_заг = Д1 К_І +Д₂ К₂ +… + Дп Кп, (4.6)

Де Дзаг - загальний дисконтований дохід за весь термін використання обладнання, грн. Д1, Дг,…, Дп - річні грошові доходи від використання обладнання і виручки від його продажу, грн.; Д, 1 К_2, Кп, - коефіцієнти дисконтування за роками використання обладнання.

Коефіцієнти дисконтування грошових доходів до періоду здійснення інвестиційних витрат (0 рік) можуть бути визначені за формулою:

КД =1/(1+Е)? (4.7)

де Е - ставка дисконтування (необхідна норма прибутку); n - рік отримання прибутку.

Внутрішня норма прибутку є тією розрахунковою ставкою відсотку (дисконтування), при якій сума дисконтованих доходів за весь період використання інвестиційного проекту дорівнює сумі початкових витрат (інвестицій). Інакше можна сказати, що внутрішня норма прибутку - це процентна ставка (ставка дисконтування), за якої чиста приведена вартість дорівнює нулю.

Для розрахунку внутрішньої норми прибутку можна використовувати наступне рівняння (див. формулу 4. 8):

?К/(1+Евн) ?= ?Д/(1+ Евн) ?, (4.8)

де К - початкові витрати, грн.; Т - останній рік використання інвестиційного проекту; Д - дохід, грн.; Евн - внутрішня норма прибутку; n - рік інвестування.

Ліва частина рівняння є дисконтованою вартістю початкових витрат, починаючи з року інвестування і закінчуючи останнім роком реалізація інвестиційного проекту. Аналогічно цьому права частина рівняння є вартістю доходів за той же період.

Рентабельність (індекс доходності) відношення наведених грошових доходів до інвестиційних витрат. Можливе й інше визначення: рентабельність (індекс доходності) - відношення приведених грошових доходів до приведених на початок реалізації інвестиційного проекту інвестиційних витрат. Останнє визначення може застосовуватися до ситуацій, коли вкладення у інвестиційний проект здійснюються протягом декількох років.

Для розрахунку індексу доходності використовується та ж інформація про дисконтовані грошові потоки, що й при визначенні чистої приведеної вартості.

Загальна формула для розрахунку рентабельності інвестицій (Р) наступна (див. формулу 4.9):

Рі = Драг / Ві або Рі = Драг / ВК (4.9)

де, Дзаг - загальна сума дисконтованого доходу за весь строк реалізації інвестиційного проекту, грн.; Ві - початкові витрати (інвестиційні витрати) на реалізацію інвестиційного проекту; ВК - наведені капіталізовані витрати до початку реалізації проекту, якщо інвестиції здійснюються протягом декількох років. Якщо індекс доходності більше одиниці, то проект приймається. При індексі доходності менше одиниці проект відхиляється.

4. Поняття та види інвестиційно-правових норм

Інвестиційно-правові норми - це встановлені компетентними органами в офіційному порядку і зафіксовані в спеціальних правових документах індивідуально не персоніфіковані правила здійснення інвестиційної діяльності як різновиду господарської діяльності.

Інвестиційно-правові норми - це різновид господарсько - правових норм. Отже, їм притаманні ті самі ознаки, що і господарсько-правовим нормам:

* частина інвестиційно-правових норм звичайна за своєю структурою, тобто ці норми складаються з гіпотези, диспозиції та санкції;

* однак більшість інвестиційно-правових норм відрізняється неповною структурою. До них належать:

норми-принципи (в яких визначаються принципи здійснення інвестиційної діяльності, укладання інвестиційних договорів тощо);

норми-заборони, в яких відсутні санкції (що містяться в інших нормативних актах);

компетенційні норми - наприклад, щодо визначення компетенції Держбуду України, управлінь містобудування та архітектури на місцях, центрів ліцензування тощо;

техніко-економічні норми (визначають порядок здійснення певних технологічних процесів або параметри здійснення господарської, в т. ч. інвестиційної, діяльності).

До техніко-економічних норм належать:

ДСТ - державні стандарти, які встановлюють організаційно-методичні та загально-технічні вимоги до об'єктів інвестування, в т. ч. будівництва та промисловості продукції будівельного призначення, забезпечуючи їхню розробку, виробництво (виготовлення) та експлуатацію (використання); затверджуються відповідним господарським міністерством, відомством, а у сфері будівництва - Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України (Держбудом України);

ДБН - державні будівельні норми - розробляються на продукцію, процеси та послуги в галузі містобудування (вишукування, проектування, зведення, реконструкції, планування та забудови населених пунктів і територій), а також у галузі організації, технології, управління та економіки будівництва - затверджуються Держбудом України;

ВБН - відомчі будівельні норми - розробляються зацікавленими відомствами за погодженням з Держбудом України за відсутності ДБН, а також у разі необхідності встановлення вимог, що перевищують або доповнюють вимоги ДБН, з урахуванням специфіки діяльності організацій та підприємств цього відомства;

РБН - регіональні будівельні норми - містять регіональні правила забудови населених пунктів і територій; розробляються місцевими державними адміністраціями за погодженням з Держбудом України;

ТУ - технічні умови - встановлюють вимоги до конкретних видів промислової продукції будівельного та іншого призначення, її використання, пакування, маркування, приймання, контролю та випробування, транспортування та зберігання; затверджуються заінтересованими організаціями за погодженим з Держбудом України або іншим відомством до сфери якого належить організація виробництва відповідної продукції.

До інвестиційно-правових норм з неповною структурою належать також рекомендаційні норми (в сучасних умовах розвитку ринкових відносин набувають особливого значення); їхня суть полягає в тому, що держава рекомендує певний порядок дій для суб'єктів інвестиційної діяльності (в т. ч. у сфері капітального будівництва), але не наполягає на ньому.

Прикладом таких актів є: Положення про підрядні контракти в будівництві України, затверджені науково-технічною радою Держкоммістобудування, (протокол №9 від 15 грудня 2007 р.); з питання застосування санкцій за порушення договірних будівельних зобов'язань - Правила про договори підряду на капітальне будівництво, затверджені постановою Радою Міністрів СРСР від 26 грудня 2003 р. №1550 - щодо регульованих договорів (тобто таких, які укладаються не на підставі державного замовлення); зразки внутрішніх документів відкритого акціонерного товариства (Статут відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ), Положення про порядок збільшення (зменшення) статутного фонду ВАТ, Положення про фонди ВАТ, Положення про спостережну раду ВАТ тощо), затверджені розпорядженням Фонду державного майна України від 5 травня 2006 р. №71-р., Примірний договір фінансового лізингу та Примірний інноваційний договір, що передбачає застосування фінансового лізингу, розроблені та затверджені Міністерством у справах науки і техніки (наказ від З березня 2008 р. №59) і зареєстровані у Міністерстві юстиції 26 березня 2008 р. за №204/2644.

5. Організаційно-фінансове забезпечення підвищення інвестиційної привабливості підприємства

Відповідно до принципів організації моделі управління грошовими потоками, а отже і інвестиційною привабливістю суб'єкта господарювання остання включає такі основні функціональні елементи:

формування та прискорення надходження вхідних грошових потоків суб'єкта господарювання;

концентрація надходження грошових коштів;

контроль за формуванням вихідних грошових потоків суб'єктів та господарювання у часі;

прогнозування та планування резерву ліквідності;

формування системи моніторингу, управління та контролю резерву ліквідності підприємства;

оптимізація використання тимчасового надлишку грошових коштів у розпорядженні підприємства.

Управління грошовими потоками, як і будь-яка свідомо керована діяльність, реалізується відповідно до встановлених менеджментом цілями та завданнями, адекватна ідентифікація та обґрунтування яких є вихідним етапом формування моделі управління грошовими потоками. Так, сукупність заходів, які ставляться перед моделлю управління грошовими потоками, включає як загальні заходи управління фінансами суб'єкта господарювання, так і специфічні:

повнота та своєчасність покриття потреби підприємства у капіталі для фінансування його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;

підтримання прийнятного рівня платоспроможності та ліквідності, а також попередження формування чи розвитку фінансової кризи;

збільшення вхідних грошових потоків як основного джерела фінансування підприємства та їх оптимізації у розрізі видів;

скорочення циклу обороту грошових коштів;

підтримання адекватного балансу між формуванням резерву ліквідності та втраченими альтернативними можливостями;

забезпечення ефективності використання грошових коштів підприємства через оптимальний їх розподіл у часі та просторі;

скорочення накладних затрат підприємства, пов'язаних із генеруванням його грошових потоків, насамперед із надходженням вхідних грошових потоків.

Визначена вище сукупність заходів які можуть бути проведені, управління грошовими потоками конкретизується відповідно до індивідуальних потреб підприємства в конкретний момент часу шляхом установлення проміжних (поточних) завдань управління грошовими потоками. Обґрунтування заходів та встановлення поточних завдань управління грошовими потоками має здійснюватися із дотриманням таких правил.

По-перше, системність формування цільових фінансових показників та коефіцієнтів управління рухом грошових коштів відповідно до сукупності цілей та завдань моделі управління грошовими потоками підприємства.

По-друге, повнота та достовірність формування вхідної первинної інформації щодо управління грошовими потоками за напрямами такого управління - у розрізі вхідних та вихідних грошових потоків, грошових потоків від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

По-третє, забезпечення зіставності та інформативності фінансових показників та коефіцієнтів з метою їх адекватної статистичної та математичної обробки для обґрунтування та прийняття управлінських фінансових рішень фінансовим менеджером підприємства.

По-четверте, обґрунтування використання методів обробки з метою адекватної консолідації вхідних первинних інформаційних ресурсів та подальшої ідентифікації на їх основі цільових параметрів моделі управління грошовими потоками суб'єкта господарювання.

По-п'яте, формування якісних та кількісних параметрів грошових потоків на основі визначення сукупності цільових фінансових показників як результуючих відносно усталеної сукупності відособлених фінансових показників, що характеризують окремі сторони руху грошових коштів підприємства.

По-шосте, забезпечення можливості адекватного контролінгу системи цільових параметрів руху грошових коштів підприємства з метою забезпечення виконання управлінських фінансових рішень (моніторинг виконання плану, виявлення відхилень та проведення коригування параметрів грошових потоків).

По-сьоме, забезпечення прийнятності цільових параметрів грошових потоків для їх використання в управлінні грошовими потоками підприємства у наступних періодах.

Визначення заходів та конкретизація сукупності поточних завдань управління грошовими потоками здійснюється за напрямами реалізації такого управління, які виділяються відповідно до видів грошових потоків. Як напрям вдосконалення інвестиційної привабливості має формуватися цілісна, логічно завершена сукупність господарських операцій підприємства, спрямована на виконання певних функцій фінансового менеджменту. Базовими об'єктами фінансового менеджменту для підвищення інвестиційної привабливості підприємства є:

* операційний грошовий потік;

* інвестиційний грошовий потік;

фінансовий потік.

У рамках зазначених напрямів управління грошовими потоками здійснюється концентрація уваги на вхідних та вихідних грошових потоках. Фінансово-організаційні особливості управління інвестиційною привабливістю у розрізі основних напрямів будуть розглянуті нижче.

Формування та аналіз інвестиційної привабливості підприємства відповідно до визначених напрямів здійснюється фінансовим менеджером з урахуванням сукупності критеріїв, дотримання яких має на меті забезпечення адекватності та ефективності управління. Інвестиційна привабливість підприємства нерозривно пов'язані з питаннями фінансування та фінансового забезпечення потреби у капіталі, що дає змогу використовувати під час прийняття управлінських рішень загальні критерії, які впливають на обґрунтування таких рішень щодо фінансування, - прибуток (рентабельність); ліквідність; структура капіталу; мінімізація оподаткування; об'єктивні (ринкові) та нормативно-правові (законодавчі) обмеження. Крім того, управління грошовими потоками у розрізі вхідних та вихідних потоків має здійснюватися з урахуванням вимог до забезпечення фінансової рівноваги, які формалізовані у вигляді правил фінансування. Однак фінансово-організаційні заходи по підвищенню інвестиційної привабливості вимагають застосування специфічних критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень, які можна формалізувати так:

абсолютна величина грошового потоку, розподіл грошового;

накладні витрати, пов'язані із генеруванням грошового потоку;

вплив грошового потоку на абсолютну величину потреби підприємства у капіталі;

вплив грошового потоку на рівень платоспроможності підприємства (планування ліквідності), строк мобілізації (іммобілізації) грошових коштів підприємства;

пріоритет вхідних грошових потоків від операційної діяльності порівняно з іншими видами вхідних грошових потоків.

Вищенаведені заходи в більшій мірі можна охарактеризувати як фінансові. Що ж до організаційних та можна виділити кілька заходів які підприємство може використовувати для підвищення інвестиційної привабливості.

Одним із специфічних напрямків менеджменту, інструментом організаційних заходів зміни стану підприємства є реструктуризація підприємства. Використання реструктуризації як ефективного засобу відновлення конкурентоспроможності підприємства є дуже поширеним.

Реструктуризація виробництва та активів передбачає внесення змін у виробничо-господарській сфері підприємства з метою раціоналізації виробничих процесів, зниження рівня витрат, підвищення якості та конкурентоспроможності продукції. Реструктуризація виробництва супроводжується, як правило, реструктуризацією активів (зміни в структурі та складі активної сторони балансу). У рамках даного виду реструктуризації можуть проводитися такі заходи:

модернізація, оновлення виробничих засобів;

диверсифікація асортименту продукції та покращення її якості;

Отже можна сказати, що проведення вищенаведених заходів як організаційних так і фінансових покращить фінансовий стан підприємства загалом та інвестиційну привабливість зокрема.

інвестиційний привабливість фінансовий звітність

Список літератури

1. Крамаренко О.Г. Фінансовий аналіз і планування - Київ, Центр начальної літератури, 2006 р., 170 - 175 ст.

2. Науково-теоретичний журнал Міністерства фінансів України «Фінанси України», №4, 2008 р, ст. 28-34. Кручок С.І.

3. Майорова Т.В.Інвестиційна діяльність, навч. посібн. - Київ: ЦУЛ, 2007 р. 173-178 ст.

4. Кудрявцева В.В. Інвестиційне законодавство України: напрямки вдосконалення. Проблеми законності: Республіканський міжвідомчий науковий збірник / Відп. ред. В.Я. Тацій. - X.: Прес-центр, 2007. - 364 с.

5. Вінник О.М. Інвестиційне право. Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000. - 252 с.

6. Ястремська О.М. Стратегічне управління інвестиційною діяльністю підприємства: Навч. посіб. - Х: ХНЕУ, 2006. - 191 с.

7. Дука А.П. Теорія та практика інвестиційної діяльності. Інвестування: Навч. Посібник. - 2-е вид. - К.: Каравела, 2008. - 432 с.

8. Інвестування: підручник / В.М. Гриньова, В.О. Коюда, Т.І. Лепейко, О.П. Кою-да. - К.: Знання, 2008. - 452 с.

9. Селезньова М.М., Іонова А.Ф. Аналіз фінансової звітності організації: Учеб. посібник для студентів вузів за фахом «Бухгалтерський облік, аналіз і аудит, слухачів курсів з підготовки та перепідготовки бухгалтерів та аудиторів. - 3-е вид., перероб. і доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. - 583 с.

10. Філімоненков О. С Фінанси підприємств: Навч. посіб. - К: МАУП, 2003.

11. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібн. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. - 378 с.

12. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання: Монографія. - К.: КНЕУ, 2001. - 387 с.

13. Сергєєв Н.В., Веретенникова І.М., Яновський В.В. Організація і фінансування інвестицій. - М.: Фінанси і статистика, 2003. - 400 с.

14. Марголін А.М. Інвестіціі Підручник. - М.: Видавництво РАГС, 2006. - 464 с.

15. Кисельова Н.В. Інвестиційна діяльність: навчальний посібник. - М.: КНОРУС, 2005. - 432 с.

16. ІвановС.В. Оцінка інвестиційного потенціалу регіону // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. - 2004.-Т.21, №191. - С. 100-103.

Размещено на Allbest.ru