3. ШЕВЧУК О. у своїй статті досліджує проблеми державного фінансового контролю у банківськіій сфері. Спочатку автор розглядає різноманітні підходи до визначення понять та погляди інших авторів на проблему.

На основі аналізу теоретичного матеріалу автор доходить висновку, що ефективне функціонування системи державного фінансового контролю можливе за умови реалізації таких принципів у діяльності контрольних органів [33, c.3]:

* достатності законодавчо встановлених повноважень для контрольних органів гілок державної влади;

* об'єктивності органів загальнодержавного фінансового контролю і гласності їх діяльності;

* невідворотності покарання за порушення податкового і бюджетного законодавства;

* планомірності в системі добору об'єктів фінансового контролю, заснованій на циклічності (періодичності) перевірок;

* консолідованої взаємодії органів загальнодержавного фінансового контролю, здійснюваного в формі спільних перевірок, інших організаційних формах тимчасового характеру як по лінії однойменних різнорівневих органів, так і по лінії різнойменних органів, функціонуючих на одному рівні державному, регіональному, муніципальному.

Також, на думку автора, увага контролюючих органів має концентруватися не лише на дотриманні норм податкового і митного законодавства, а й на їх ефективності та якості адміністрування, розробці конкретних рекомендацій з розв'язання системних проблем, що знижують ефективність роботи державних податкової та митної служб. Предметом постійних перевірок мають бути обґрунтованість планування та дієвість контролю податковою службою повноти нарахувань і своєчасності надходжень до бюджету податків, обов'язкових зборів і платежів (зокрема, за використання природних ресурсів).

4. Дейнеко Є.В. у своїй статті щодо дослідження системи функціонування державного фінансового контролю в зарубіжних країнах наголошує, що основним міжнародним нормативним документом у сфері ДФК є Декларація про керівні принципи фінансового контролю. Вона являє собою базовий, принциповий документ, що враховує різні системи фінансового контролю, різне розуміння місця фінансового контролю в системі державних функцій і гілок влади, а також різні рівні розвитку, яких фінансовий контроль досяг в окремих регіонах. Аналізуючи вітчизняне законодавство, можна побачити наявність окремих законів і нормативно-правових актів, що регламентують контрольні повноваження і процедури лише для деяких суб'єктів державного фінансового контролю [41, .c4].

Це є, на думку автора, однією з основних проблем ДФК у сучасних умовах протиріччя законодавчого окреслених положень. Слід також вказати, що основним елементом функціонування моделі ДФК країн ЄС є загальна відповідальність керівників органів державного сектору перед парламентом і громадськістю за стан системи контролю. У той час як в Україні існує практика покладання керівниками відповідальності за діяльність та досягнення мети очолюваних ними органів лише на працівників контрольно-ревізійних підрозділів або посадових осіб, до обов'язків яких належить проведення ревізій і перевірок, що є принципово некоректним. Фактично в системі ДФК у межах окремого господарського суб'єкта повинні бути задіяні всі підрозділи з основної функціональної діяльності, бухгалтерські, планові, економічні, фінансові, юридичні та інші підрозділи органу державного сектору. У деяких країнах створено спеціальні органи, які контролюють не лише бюджетно-фінансові питання, а, по суті, всю роботу державного апарату. В Японії, наприклад, таку функцію виконує управління адміністративного контролю при канцелярії прем'єр міністра. У його завдання входить підготовка пропозицій щодо вдосконалення системи і структури державного управління, зміцнення службової дисципліни державних чиновників, боротьби з корупцією, бюрократизмом, розробка проблем окремих верств населення, для розв'язання яких потрібна взаємодія кількох відомств.

5. Алексєєва С. Ю. у своїй статті визначає, що перед державою постає важлива науково-прикладна проблема щодо створення дієвої та чітко структурованої системи державного фінансового контролю, обґрунтування стратегії її розвитку, формування методологічних та методичних основ функціонування її вищого органу, удосконалення форм і методів здійснення контрольно-аналітичних дій, спрямованих на підвищення ефективності використання державних ресурсів. У процесі дослідження обґрунтовано, що численні соціально-економічні проблеми в Україні не можуть бути розв'язані без наведення відповідного порядку в державному секторі економіки. Масштаби фінансових порушень, значні обсяги нецільового та неефективного використання державних фінансових ресурсів, зростання злочинності економічної спрямованості свідчать про те, що ці негативні явища набувають критичної маси.

6. І.П.Лопушинський, Г.М.Полевик в своїй статті щодо аналізу системи державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів наголошують, що державний контроль є необхідною умовою ефективного функціонування економічної системи будь-якої держави. Однією з найважливіших складових державного контролю є фінансовий контроль та його першорядний елемент - бюджетний контроль, або фінансовий контроль у бюджетній сфері, що є державним і муніципальним фінансовим контролем за виконанням відповідних бюджетів (державного і місцевих). Від того, як органи, наділені державою правом здійснювати контроль за надходженням та законним, доцільним і ефективним витрачанням коштів місцевих бюджетів, виконуватимуть свої повноваження, залежатиме ефективність реалізації місцевих бюджетів і, зрештою, - добробут усіх членів територіальних громад.

Відповідно до статей 109-114 Бюджетного кодексу України контроль за дотриманням бюджетного законодавства здійснюють Верховна Рада України, Рахункова палата, Міністерство фінансів, Державне казначейство, Державна контрольно-ревізійна служба, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні місцеві ради, Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад. Найважливішу роль серед цих органів щодо контролю за місцевими бюджетами по суті відіграють контролюючі органи, що підпорядковуються Міністерству фінансів України. Пріоритетне місце серед них належить Державній контрольно-ревізійній службі України (ДКРС), яку було створено згідно з Законом України від 26 січня 1993 року “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”. Далі автори описують основні функції, що виконуються державними контролюючими органами. Наприкінці статті автор роблять висновок, що слід невідкладно впорядкувати норми щодо повноважень та відповідальності органів, уповноважених державою на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства на рівні бюджетів місцевого самоврядування, визначення видів бюджетних правопорушень залежно від стадії бюджетного процесу, заходів впливу та процедур їх застосування у разі вчинення бюджетних правопорушень учасниками бюджетного процесу.

7. Н.В. Шевченко у статті щодо оцінки ефективності державного фінансового контролю визначає, що метою підвищення ефективності управління державними фінансовими ресурсами необхідна наявність сукупності факторів, одним з яких є створення повноцінної системи державного фінансового контролю. Багато негативних моментів у розвитку економіки України (нецільове використання державних коштів, криза бюджетної та податкової систем, відтік капіталу за кордон тощо) переконливо продемонстрували, що економічній системі, об'єктивно необхідний фінансовий контроль з боку держави, а також в сучасних умовах, повинна зрости його роль.

Водночас, набувають актуальності питання оцінки ефективності державного фінансового контролю. Обсяг завдань, які покладаються на органи фінансового контролю, зумовлює використання широкого спектру критеріїв і показників при оцінці їхньої ефективності. Тому необхідна розробка комплексної науково-обґрунтованої методики оцінки ефективності державного фінансового контролю, результати якої сприятимуть забезпеченню неупередженою інформацією усіх зацікавлених осіб.

Оцінка ефективність державного фінансового контролю здійснюється за певними критеріями шляхом дослідження множини взаємопов'язаних показників. Узагальнюючи різні наукові підходи до визначення критеріїв ефективності, їх система, на наш погляд, включає [18, c.118]:

- критерій результативності;

- критерій дієвості;

- критерій економічності;

- критерій інтенсивності;

- критерій динамічності.

Таким чином, на мою думку з огляду на потребу високопрофесійного управління з боку держави у сфері фінансових відносин з метою підвищення ефективності та результативності, прозорості, особливо важливим питанням залишається ефективний фінансовий контроль як важлива ланка системи управління національною економікою. А використання методів побудови системи державного фінансового контролю на досвіді зарубіжних країн для України є конче необхідним.

Умови ринкової економіки і розвиток українського суспільства вимагають нового концептуального підходу до створення та функціонування системи державного фінансового контролю. У зв'язку зі зростаючим обсягом фінансових злочинів та порушень питання розвитку й удосконалення діяльності контролюючих органів набувають особливого значення. Організація всеохоплюючого та ефективного контролю за використанням державних фінансових ресурсів і майна стає одним із пріоритетних напрямів побудови сильної та заможної європейської держави [16, c.46].

Саме тому постає необхідність фундаментального теоретичного дослідження та визначення шляхів побудови нової досконалої системи ДФК, здатної вирішити проблему неефективного господарювання у державному секторі економіки.

бюджет кошти казначейський контроль

РОЗДІЛ 2. КРИТИЧНИЙ ОГЛЯД КОНТРОЛЮ ОРГАНІВ УДКСУ СВЯТОШИНСЬКОГО РАЙОНУ ЗА ЦІЛЬОВИМ ВИКОРИСТАННЯМ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ

2.1 Методика та інструментальний аналіз організації і результатів контрольної роботи казначейства

До методів бюджетного контролю відносять: документальну і камеральну перевірки, економічний аналіз, ревізію, обстеження. Ревізія -- найбільш розповсюджений метод бюджетного контролю; це система контрольних дій, які направлені на всебічну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій, а також роботи фінансових органів щодо складання і виконання бюджету з метою встановлення законності проведених операцій, дотримання фінансової дисципліни, порядку і правил організації обліку, достовірності звітності.

В економічній літературі існує кілька концепцій і ознак, за якими класифікуються ревізії. Можна виділити наступні з них:

- повнота охоплення діяльності об'єкта, що ревізується;

- ступінь охоплення даних фінансово-господарських операцій;

- залежно від їх організації;

- залежно від джерела даних, які є базою.

Повна ревізія передбачає перевірку всіх сторін фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю.

Часткові -- перевіряють тільки окремі види господарських операцій або окремі напрямки діяльності підприємства, установи, організації.

Тематичні - це перевірка однотипних установ, організацій по окремих спеціальних питаннях.

Комплексні ревізії дозволяють глибше вивчити широке коло питань, які характеризують усі ланки і сторони господарської діяльності підприємства, організації та установи.

При суцільній ревізії перевіряють усі документи, які характеризують фінансово-господарську діяльність, починаючи від останньої ревізії.
При вибірковій перевіряються лише деякі документи або всі документи, але за певний проміжок часу. Якщо у процесі вибіркової ревізії виявляються порушення фінансової дисципліни, то проводиться суцільна перевірка всіх документів, які відносяться до фінансової діяльності об'єктів, що ревізуються.

Планові ревізії проводять у відповідності з планом контрольно-ревізійної роботи контролюючих органів.

Позапланові -- це ревізії, які проводять за спеціальними завданнями вищестоящих організацій або за вимогою органів суду і прокуратури.
Додаткові ревізії проводять тоді, коли при проведенні першої ревізії не повністю встановлені факти порушень фінансово-господарської діяльності.
Повторні ревізії проводять після планової, щоб перевірити, як підприємство чи установа усуває недоліки, відмічені в акті ревізії.

Документальні ревізії полягають у тому, що всі господарські операції перевіряють по тих документах, які в бухобліку є основою для бухгалтерських записів. У процесі документальної ревізії перш за все перевіряються:

* наявність і достовірність первинних документів;

* правильність оформлення і своєчасність їх обліку;

* законність видатків, відповідність їх планам, ефективність використання.

Під час фактичної ревізії перевіряють фактичну наявність грошових коштів і матеріальних цінностей, вивчають фактичний пан об'єкта, який перевіряється, по їх наявності у натурі, їх відповідність даним бухобліку. Це -- інвентаризація, експертна оцінка обсягів і якості виконаних робіт, обстеження і т. ін.

Порядок проведення ревізій і перевірок Державною контрольно-ревізійною службою в Україні визначений Інструкцією Головного контрольно-ревізійного управління України № 121 від 3 жовтня 1997 року.
Ревізії проводять безпосередньо в організаціях та установах, не частіше 1 разу на рік.

УДКСУ у Святошинському районі м. Києва для державного контролю отримує такі види звітності від розпорядників та одержувачів коштів нижчого рівня:

Ф. № 4-1 “Звіт про надходження і використання спеціальних коштів”;

Ф. № 4-2 “Звіт про надходження і використання сум за дорученнями”;

Ф. № 4-3 “Звіт про депозитні суми”;

Ф. № 4-4 “Звіт про рух інших власних надходжень”;

Ф. № 4-5 “Звіт про використання субвенцій, одержаних з інших бюджетів”;

Ф. № 4-6 “Звіт про надходження і використання інших доходів (спеціальний фонд)”.

До форм квартальної звітності розпорядників коштів відносять:

Ф. № 1 “Баланс”;

Ф. № 2 “Звіт про виконання кошторису доходів і видатків установи (загальний фонд)”;

Ф. № 2-валюта “Звіт про використання асигнувань із загального фонду з міжнародної діяльності України”;

Ф. № 3 “Звіт про виконання плану по штатах та контрагентах”;

Ф. № 4-1 “Звіт про надходження і використання спеціальних коштів”;

Ф. № 4-2 “Звіт про надходження і використання сум за дорученнями”;

Ф. № 4-3 “Звіт про депозитні суми”;

Ф. № 4-4 “Звіт про рух інших власних надходжень”;

Ф. № 4-5 “Звіт про використання субвенцій, одержаних з інших бюджетів”;

Ф. № 4-6 “Звіт про надходження і використання інших доходів (спеціальний фонд)”;

Ф. № 4-1 - зведена “Звіт про надходження і використання спеціальних коштів”;

Ф. № 4-4 - зведена “Звіт про рух інших власних надходжень”;

Ф. № 7 “Звіт про заборгованість бюджетних установ”.

До форм річної звітності розпорядників коштів відносять форми №№ 1, 2, 3, 4, квартальної звітності і до них додаються:

Ф. № 5 “Звіт про рух основних засобів”;

Ф. № 6 “Звіт про рух матеріальних цінностей”;

Ф. № 7 “Звіт про заборгованість бюджетних установ”;

Ф. № 15 “Звіт про недостачі та крадіжки грошових коштів та матеріальних цінностей у бюджетних установах”.

На підставі цієї звітності УДКСУ у Святошинському районі м. Києва готує до Державної казначейської служби України наступні види звітності.

А) Місячна звітність. УКДСУ у Святошинському районі м. Києва подає “Місячні звіти про виконання місцевого бюджету” центральному апарату ДКСУдо 12 числа місяця, наступного за звітним. У звіті міститься інформація про доходи, які надійшли з початку року, і видатки, які проведені з початку року. Інформація подається наростаючим підсумком в розрізі кодів бюджетної класифікації.

Місячні звіти підписує керівник, УДКСУ у Святошинському районі м. Києва фінансового управління. Терміни подання звітності про виконання місцевих бюджетів міськими і районними фінансовими відділами встановлюються таким чином, щоб фінансові управління надали відповідну інформацію своєчасно.

Б) До форм квартальної звітності УДКСУ у Святошинському районі м. Києва відносять:

Ф. № 1 “Баланс виконання бюджету”;

Ф. № 2 “Звіт про виконання бюджету” (по доходах і видатках);

Ф. № 3 “Звіт про виконання плану по мережі, штатах і контингентах установ, що знаходяться на місцевих бюджетах”;

Ф. № 4 “Довідка про використання коштів позабюджетного фонду місцевих Рад народних депутатів”;

Ф. № 7 “Звіт про заборгованість бюджетних установ”.

Дані про виконання місцевих бюджетів зазначаються у квартальній звітності в розрізі кодів бюджетної класифікації в грн.

Форми звітності містять наступну основну інформацію:

Ф. № 1 - залишки на кінець звітного періоду;

Ф. № 2 - план з урахуванням внесених змін на звітний період і виконання (по доходах і видатках);

Ф. № 3 - показують фактичну наявність (кількість) на кінець звітного періоду;

Ф. № 4 - показують залишки коштів фонду на кінець звітного періоду.

Квартальні звіти підписують керівник фінансового органу.

УДКСУ у Святошинському районі м. Києва подає квартальні звіти ДКУ до кінця місяця, наступного за звітним кварталом.

В) До форм річної звітності відносять форми №№ 1, 2, 3, 4, 7 квартальної звітності і до них додаються:

Ф. № 6 - “Дані про наявність та рух основних засобів установ, що перебувають на місцевих бюджетах”;

Ф. № 15 - “Звіт про нестачі та крадіжки грошових коштів і матеріальних цінностей в бюджетних установах”.

Довідки:

· про видатки по сплаті безплатно наданих робітникам квартир і комунальних послуг;

· про видатки по фонду оплати праці працівників установ, що перебувають на місцевих бюджетах;

· про суми, що направлені на видатки за рахунок цільових коштів.

Річні звіти підписує керівник та головний бухгалтер фінансового органу.

За результатами документальної ревізії ревізором складається акт -- двосторонній документ, у якому знаходять відображення наслідки ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій, а також роботи фінансових органів щодо складання і виконання бюджету; наведено перелік фактів виявлених порушень і додаткових резервів збільшення доходів та скорочення витрат.

Загальний акт складають після закінчення ревізії. Акт підписується керівником ревізійної групи, керівником та головним бухгалтером підприємства, установи, організації, де була проведена ревізія. Факти, наведені у проміжних актах, знаходять своє відображення у загальному акті.

Відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затверджене наказом ДКСУ від 26 червня 2002 р., єдиний казначейський рахунок -- це рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України. Він є основним рахунком держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного та місцевих бюджетів через систему електронних платежів Національного банку України.

Бюджет Святошинського району м. Києва виконується за відповідним розписом. Бюджетний розпис -- це документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації.

ДКСУУкраїни веде облік всіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів стягнення, погодженим з відповідними фінансовими органами, здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Місцевий бюджет Святошинського району виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу. До затвердження розпису керівником місцевого фінансового органу затверджується тимчасовий розпис на відповідний період. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.

Місцевий фінансовий орган Святошинського району у процесі виконання місцевого бюджету за доходами здійснює прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету.

Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету зараховуються безпосередньо на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі ДКСУ, і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи визнаються зарахованими в доход місцевого бюджету з моменту зарахування на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі ДКСУ.

Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до місцевого бюджету податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства.

Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет ухвалюється відповідною радою за поданням офіційного висновку місцевого фінансового органу про обсяг вільного залишку бюджетних коштів, перевиконання чи недовиконання доходної частини загального фонду відповідного бюджету. Факт перевиконання доходної частини загального фонду місцевого бюджету визнається за підсумками першого півріччя та наступних звітних періодів поточного бюджетного періоду на підставі офіційних висновків місцевого фінансового органу за умови перевищення доходів загального фонду місцевого бюджету (без урахування міжбюджетних трансфертів), врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, не менше ніж на 5 відсотків. Факт недоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету визнається на підставі офіційних висновків місцевого фінансового органу за підсумками квартального звіту при недоотриманні доходів загального фонду місцевого бюджету, врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, більше ніж на 15 відсотків.

Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет можуть бути також ухвалені відповідною радою з урахуванням положень статті 52 цього Кодексу та у разі настання інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Ведення бухгалтерського обліку виконання місцевих бюджетів та порядок закриття рахунків місцевих бюджетів після закінчення бюджетного періоду здійснюються з урахуванням положень статей 56 і 57 цього Кодексу.

Після введення в дію закону про Державний бюджет України органам державної влади та їх посадовим особам забороняється приймати рішення, що призводять до виникнення нових бюджетних зобов'язань місцевих бюджетів, які не забезпечені бюджетними асигнуваннями, без визначення джерел коштів, виділених державою для виконання цих зобов'язань.

До основних показників, що перевіряються у ході казначейського контролю у ДКСУ Святошинського району м. Києва можна відзначити:

Показники затрат - визначають обсяги та структуру ресурсів, які забезпечують виконання бюджетної програми та характеризують структуру витрат бюджетної програми (наприклад, витрати на функціонування геодезичної мережі та топографічного картографування, чисельність працівників державної фельд'єгерської служби, загальна площа приміщень).

Показники продукту - використовуються для оцінки досягнення поставленої мети. Показниками продукту є, зокрема, обсяг виробленої продукції, наданих послуг чи виконаних робіт на виконання бюджетної програми, кількість користувачів товарами (роботами, послугами) (наприклад, кількість створених робочих місць для інвалідів, кількість пролікованих хворих, довжина введених в експлуатацію автомобільних доріг загального користування).

Показники ефективності - визначаються як витрати ресурсів на одиницю показника продукту; відношення максимальної кількості вироблених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) до визначеного обсягу фінансових ресурсів; досягнення визначеного результату (наприклад, вартість 1 кв. м придбаного житла, завантаженість ліжкового фонду, середні витрати на проведення капітального ремонту 1 км доріг загального користування).

Показники якості - сукупність властивостей, які характеризують досягнуті результати якості створеного продукту, що задовольняють споживача відповідно до їх призначення та відображають послаблення негативних чи посилення позитивних тенденцій у наданні послуг (товарів, робіт) споживачам за рахунок коштів бюджетної програми (наприклад, зміна питомої ваги автомобільних доріг загального користування, переведених до більш високої категорії, у порівнянні з попереднім роком, рівень захворюваності у порівнянні з попереднім роком).

Наприклад:

1) для бюджетної програми "Забезпечення медичних заходів по боротьбі з туберкульозом, профілактики та лікування СНІДу, лікування онкологічних хворих", яка пов'язана із реалізацією Міністерством охорони здоров'я України державної політики у сфері охорони здоров'я, можна визначити такі результативні показники:

показники затрат - витрати на заходи з боротьби з туберкульозом (тис. грн.), витрати на заходи з боротьби з ВІЛ/СНІДом (тис. грн.), витрати на заходи із лікування онкологічних захворювань (тис. грн.), кількість державних закладів охорони здоров'я, які отримують онкологічні препарати (од.), кількість установ для діагностики та лікування хворих на СНІД, що отримують медикаменти та вироби медичного призначення (од.), кількість протитуберкульозних диспансерів (од.);

показники продукту - кількість пролікованих хворих на туберкульоз (осіб), кількість хворих на ВІЛ/СНІД та ВІЛ-інфікованих, які отримують терапію (медико-соціальні послуги) (осіб), кількість хворих, які отримують онкологічні препарати (осіб);

показники ефективності - середня вартість лікування/терапії одного хворого на ВІЛ/СНІД та ВІЛ-інфікованого на рік (тис. грн.), середня вартість лікування одного хворого на туберкульоз на рік (тис. грн.), середня вартість лікування одного онкологічного хворого на рік (тис. грн.);

показники якості - рівень смертності хворих на туберкульоз (%), зміна рівня передачі ВІЛ від матері дитині (%), рівень смертності хворих на онкологічні захворювання (%).

Аналіз контрольної роботи за цільовим використанням бюджетних коштів УКД Святошинського району м. Києвана буде проведено за допомогою декількох моделей. Розглянемо кожну з них.

По-перше, буде проведений аналіз ефекту та ефективності контрольної роботи за цільовим використанням коштів із бюджету Святошинського району м. Києва. Ефективність - це відносна величина, яка характеризує відношення ефекту до ресурсів для досягнення цього ефекту.

Метою підвищення ефективності роботи УДКС у Святошинському районі м. Києва є зменшення обсягів відмов.

Для розрахунку темпу зростання та темпу приросту використані формули:

1) темп зростання (росту)

ТР = уі/уі-n*100% (2.1)

2) темп приросту:

ТП = ТР - 100% (2.2)

Для глибшого аналізу необхідно провести факторний аналіз динаміки ефекту на основі абсолютних показників:

1) зміна обсягу відмов за рахунок зміни кількості розпорядників:

?Ркільк = (Ркільк1 - Ркільк0)*Ряк0 (2.3)

2) зміна обсягу відмов за рахунок зміни ефективності діяльності:

?Ряк = (Ряк1 - Ряк0)*Ркільк1 (2.4)

3) приріст обсягу відмов

?Р = Р1 - Р0 = ?Ркільк + ?Ряк (2.5)

Важливим завданням забезпечення ефективності контрольної роботи є підвищення ролі інтенсивних (ефективність надходжень) факторів, тому в процесі аналізу необхідно визначити вплив на динаміку обсягу відмов (ефект) окремих екстенсивних і інтенсивних факторів і дати при цьому характеристику інтенсифікації діяльності. Індикатор інтенсифікації розраховується відношенням зміни кількості розпорядників або зміни ефективності до обсягу відмов.

Також, необхідно буде провести факторний аналіз динаміки ефективності діяльності контрольної роботи у УДК у Святошинському районі м. Києва:

1) приріст ефективності:

?Ряк = Ряк1 - Ряк0 (2.6)

2) приріст ефективності за рахунок зміни кількісного фактору:

?Ркільк = Р0/Ркільк1 - Р0/Ркільк0 (2.7)

3) приріст ефективності за рахунок зміни результативного показника:

?Р = (Р1 - Р0)/Ркільк1 (2.8)

Також, необхідно розрахувати коефіцієнт еластичності, для чого використаємо значення темпу приросту результативного (У - обсяг відмов) і факторного (Х - кількість розпорядників) показників:

Ке = ТпрУ/ТпрХ (2.9)

Для виявлення внутрішньорічних коливань необхідно проаналізувати дані обсягу відмов по місяцях в УДК у Святошинському районі м. Києва та розрахувати:

1) індекс сезонності

; (2.10)

2) коефіцієнт рівномірності коливань

(2.11)

Для визначення ефективності структурної політики на основі розподілу розпорядників необхідно провести індексний аналіз:

1. Індекс змінного складу:

І зм.складу = (2.12)

2. Індекс фіксованого складу:

І фікс. складу = (2.13)

3. Індекс структурних зрушень:

І стр. зрушень = (2.14)

І на останок, для порівняльної оцінки результатів контрольної роботи та обсягу відмов у УДК у Святошинському районі м. Києва здійснюється рейтингова оцінка. Рейтингова оцінка здійснюється по сукупності ознак відповідно сукупності показників, які за методом багатовимірної середньої дають інтегральну оцінку ефективності контрольної роботи в різних ракурсах.

2.2 Порядок організації контрольної роботи за цільовим використанням бюджетних коштів бюджету

За бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету та забезпечують їх затвердження у терміни, визначені Кабінетом Міністрів України. За рішенням Кабінету Міністрів України порядки використання коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України.

Порядки використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, вперше визначеними законом про Державний бюджет України, затверджуються протягом 45 днів з дня його прийняття.

Якщо реалізація бюджетної програми продовжується у наступних бюджетних періодах, дія порядку використання бюджетних коштів за такою бюджетною програмою (з урахуванням змін до цього порядку, внесених у разі необхідності) продовжується до завершення її реалізації.

Порядки використання бюджетних коштів мають містити:

· цілі та напрями використання бюджетних коштів;

· відповідального виконавця бюджетної програми, підстави та/або критерії залучення одержувачів бюджетних коштів до виконання бюджетної програми;

· завдання головного розпорядника бюджетних коштів, розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів), що забезпечують виконання бюджетної програми, з передбаченням порядку звітування про її виконання (у тому числі щодо результативних показників) та заходів впливу у разі її невиконання;

· у разі потреби порядок, терміни та підстави, а також критерії розподілу (перерозподілу) видатків між адміністративно-територіальними одиницями, у розрізі розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням відповідних нормативно-правових актів;

· конкурсні вимоги до інвестиційних програм (проектів), включаючи порядок та критерії їх відбору, а також критерії та умови визначення виконавців таких програм (проектів);

· критерії та умови відбору суб'єктів господарювання, яким надається державна підтримка з бюджету, а також визначення обсягу такої підтримки;

· умови та критерії конкурсного відбору позичальників та проектів (програм), на реалізацію яких надаються кредити з бюджету; умови надання кредитів з бюджету та їх повернення, включаючи положення щодо здійснення контролю за їх поверненням;

· положення щодо необхідності перерахування коштів за бюджетними програмами, які передбачають надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, шляхи погашення бюджетної заборгованості у разі її наявності;

· вимоги щодо необхідності відображення у первинному та бухгалтерському обліку отриманих (створених) оборотних і необоротних активів бюджетними установами та одержувачами бюджетних коштів, у тому числі отриманих (створених) в результаті проведення централізованих заходів;

· у разі потреби положення щодо здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, визначення умов і термінів поставки та проведення розрахунків за ними;

· інші положення щодо особливостей бюджетної програми.

Головний розпорядник бюджетних коштів розробляє та протягом шести тижнів з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) затверджує спільно з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) паспорт бюджетної програми.

Правила складання паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання встановлюються Міністерством фінансів України.

Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі передбачає складання прогнозу бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди відповідно до статті 21 цього Кодексу.

В умовах обмеженості бюджетних ресурсів першочерговим завданням стає визначення пріоритетів при розподілі бюджетних ресурсів, виявлення джерел фінансування витрат і контроль за цільовим та ефективним використанням коштів. Досягнення цих завдань можливе при застосуванні програмно-цільового методу формування бюджету.

Сама ідея програмно-цільового методу полягає у тому, щоб зосереджувати увагу не тільки на можливостях бюджету (наявних ресурсах), а й на тому, як найефективніше їх використати з метою отримання конкретних результатів.

Особливими складовими програмно-цільового методу у бюджетному процесі є бюджетні програми, відповідальні виконавці бюджетних програм, паспорти бюджетних програм, результативні показники бюджетних програм за погодженням з Міністерством фінансів України.

Застосування програмно-цільового методу при складанні бюджету не лише кардинально змінило ідеологію бюджетного процесу, а й дало змогу підвищити його ефективність, тому що:

- процес формування бюджету починається із зосередження уваги на результатах, яких має досягти державний сектор;

- а потім - на ресурсах, необхідних для досягнення цих результатів.

Програмно-цільовий метод бюджетування є важливим інструментом управління бюджетними коштами у середньостроковій перспективі для поліпшення якості надання державних послуг, особливо в умовах обмеженості бюджетних ресурсів та необхідності ефективного й результативного використання коштів державного бюджету.

Управління бюджетними коштами значною мірою визначається порядком складання, затвердження, виконання бюджету, а також контролем за його виконанням. Застосування найкращих практик бюджетування з метою удосконалення бюджетного процесу призведе до підвищення ефективності управління державним та місцевими бюджетами. Саме такою практикою є впровадження програмно-цільового методу бюджетування, що поліпшує бюджетний процес загалом та докорінно змінює концепцію управління державним та місцевими бюджетами, зокрема:

1) створює прозору та ефективну систему прийняття управлінських рішень із бюджетних питань;

2) забезпечує цільове та обґрунтоване використання бюджетних коштів розпорядниками в умовах обмежених бюджетних ресурсів;

3) забезпечує проведення ґрунтовного аналізу витрати бюджетних коштів;

4) дає змогу спрямовувати фінансування на користь більш успішних бюджетних програм, скорочувати або виключати неефективні програми.

Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі - метод управління бюджетними коштами для досягнення конкретних результатів за рахунок коштів бюджету із застосуванням оцінки ефективності використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу.

За допомогою програмно-цільового методу можна провести зіставлення обсягу фінансування бюджетної програми (витрат) із кінцевими результатами, що очікуються від її виконання.

Відповідно до цього визначення, можна окреслити основні ознаки бюджетного процесу, що здійснюється з використанням положень програмно-цільового методу:

1. Середньострокове планування. Для забезпечення сталого соціально-економічного розвитку процес бюджетного планування не обмежується однорічною перспективою -- бюджетні показники розраховуються на декілька наступних за плановим прогнозних років.

2. Увага на результатах. Перенесення акценту з утримання наявної мережі бюджетних установ на результати їх діяльності. Забезпечення оптимального співвідношення бюджетних видатків із досягнутими результатами.

3. Відповідальність. За кожним учасником бюджетного процесу закріплено повноваження щодо ефективного витрачання бюджетних коштів. Кожен учасник несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

4. Прозорість бюджетного процесу. Залучення громадськості до участі в бюджетному процесі шляхом підготовки та проведення громадських слухань з питань діяльності місцевого самоврядування та бюджету.

Основним елементом програмно-цільового методу є бюджетна програма. Бюджетна програма - сукупність заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, завдань та очікуваного результату, визначення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій. Суть бюджетної програми розкривається через її характеристики, які відображені в бюджетній документації, зокрема бюджетному запиті, паспорті бюджетної програми, звіті про виконання паспорта бюджетної програми. Важливими характеристиками бюджетної програми є мета, завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальний виконавець та результативні показники. Методологічні визначення характеристик бюджетних програм унормовані Концепцією застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.09.2002 № 538-р та наказом Міністерства фінансів України «Про паспорти бюджетних програм» від 29.12.2002 № 1098.

Бюджетний запит - документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступні бюджетні періоди.

Паспорт бюджетної програми - документ, що визначає мету, завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми відповідно до бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).

Статус виконавців бюджетної програми визначений в «Інструкції про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі», затвердженій наказом Міністерства фінансів України 14 грудня 2001 р. № 574.

Відповідно до методології програмно-цільового методу результативні показники поділяються на чотири групи -- показники затрат, продукту, ефективності та якості. Їх формулювання й аналіз дає можливість визначити рівень економності, ефективності та результативності використання бюджетних коштів. Важливим кроком у запровадженні методологічних підходів до результативних показників бюджетних програм є розробка відповідних положень щодо визначення орієнтованого переліку результативних показників, затверджених наказом Міністерства фінансів України «Про результативні показники бюджетної програми» від 27.10.2013 № 1252. Зазначений перелік результативних показників із розвитком програмно-цільового методу, за умов розбудови системи стратегічного бюджетного планування, потребуватиме перегляду, маючи на меті посилення аналітичності таких показників, зокрема забезпечення чіткого відображення поставлених мети та завдань бюджетної програми, адаптації цих показників до пріоритетів соціально-економічного розвитку держави.

Стан бюджетних програм, що затверджуються УДКС у Святошинському районі м. Києва є початковими, вони подаються основними розпорядниками бюджетних коштів у Святошинському районі м. Києва. Бюджетні програми складаються на основі бюджетної класифікації видатків, що має такі складові частини:

1. Класифікація доходів бюджету.

2. Класифікація видатків бюджету.

3. Класифікація фінансування бюджету.

4. Класифікація боргу.

Зупинимося докладніше на класифікаціях видатків бюджету, оскільки їх використання і застосування зазнає найбільших змін із впровадженням програмно-цільового методу. На рівні УДКС у Святошинському районі м. Києва видатки бюджету класифікуються за:

1. бюджетними програмами (програмна класифікація видатків);

2. функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків);

3. економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);

4. ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація).

Функціональна класифікація видатків дає змогу відстежувати динаміку зміни державних видатків різного функціонального призначення з метою їх аналізу і, таким чином, прогнозувати видатки на наступні роки. Класифікація поділяється на розділи, підрозділи та групи. Нумерація розділів відповідає нумерації загальних цілей державного управління, а нумерації підрозділів і груп визначають засоби досягнення цих загальних цілей, наприклад, розділ 09 -- "Освіта"; підрозділ 0920 -- "Загальна середня освіта"; групи: 0921 -- "Загальноосвітні навчальні заклади", 0922 -- "Загальноосвітні спеціалізовані школи-інтернати", 0923 -- "Загальноосвітні спеціальні навчальні заклади".

В економічній класифікації видатки поділяють за предметними ознаками -- заробітна плата, нарахування на заробітну плату, оплата комунальних послуг, усі види господарської діяльності, виплати населенню та інші категорії, що дозволяє виділити захищені статті видатків бюджету та забезпечує єдиний підхід до всіх розпорядників та одержувачів коштів.

Видатки бюджету зведено в єдині економічні категорії, які поділяють на поточні, капітальні, нерозподілені видатки та кредитування з вирахуванням погашення.

Поточні видатки -- це платежі, не призначені для придбання капітальних активів. Капітальні видатки включають придбання основного капіталу, створення державних запасів і резервів, придбання землі та нематеріальних активів і капітальні трансферти. Склад нерозподілених видатків визначає закон про державний бюджет чи рішення відповідної місцевої ради, до них належать видатки з резервних фондів державного та місцевих бюджетів.

Кредитування з вирахуванням погашення включає платежі з бюджету, внаслідок яких з'являються вимоги до інших фінансових об'єктів, що передбачають обов'язкове повернення коштів. Це платежі для виконання державної економічної політики, які не передбачають отримання прибутків чи управління ліквідністю.

Відомча класифікація витрат відображає розподіл бюджетних призначень з головними розпорядниками коштів бюджетів. На її підставі ДКСУУкраїни та УДКС у Святошинському районі м. Києва реєструють усіх розпорядників коштів. Метою відомчої класифікації видатків є оптимізація кількості головних розпорядників коштів бюджетів, поліпшення бюджетного планування та побудова чіткої, організаційно досконалої системи державного управління.

Програмна класифікація видатків передбачає розподіл бюджетних призначень за бюджетними програмами, які систематизовані переліком заходів, спрямованих на досягнення загальної мети та їх виконання. Метою такого підходу є оцінка ефективності та результативності діяльності державних установ. Це обумовлено тим, що сучасний етап соціально-економічного розвитку держави потребує поглибленого розуміння ролі бюджету в економічній системі держави, прозорості та зрозумілості бюджету для громадськості, підвищення якості надання державних послуг та ефективного використання коштів бюджету.

За умов фінансування кожної статті видатків розпорядників коштів УДКС у Святошинському районі м. Києва на початковому рівні аналізуються первинні документи, що надаються постачальниками послуг одержувачам бюджетних коштів. Ці первинні документи надаються одержувачами бюджетних коштів у УДКС у Святошинському районі м. Києва. На цьому етапі відбувається співставлення призначення платежу та відповідної статті витрачання коштів згідно затвердженого бюджету отримувача на певний рік. За умов відповідності заявлених витрат та достатності коштів до бюджетної програми УДКС у Святошинському районі проводить оплату постачальникам. Результати відображаються у зведених відомостях, що містять інформацію про залишки коштів за окремими статтями витрат по кожному розпоряднику бюджетних коштів.

Основними вимогами до результативних показників є: визначення на підставі фактично досягнутих показників у попередніх бюджетних періодах - виходячи із тенденцій розвитку відповідної галузі економіки та з урахуванням прогнозу її розвитку на перспективу; узгодження з показниками, встановленими Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, прогнозними та програмними документами економічного та соціального розвитку, державними цільовими програмами; розкриття мети, завдань та напрямів використання бюджетних коштів, характеристика динаміки досягнення мети, виконання завдань бюджетної програми та напрямів використання бюджетних коштів; відображення характерних особливостей та специфіки діяльності головних розпорядників, визначення результатів їхньої діяльності; можливість перевірки достовірності їхніх розрахунків, зіставлення за окремі періоди та порівняння з іншими показниками; підтвердження статистичною, фінансовою та іншою звітністю, даними бухгалтерського та внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, які є джерелами інформації для визначення результативних показників бюджетної програми.

Міністерство фінансів України, ДКСУУкраїни, Державна контрольно-ревізійна служба України, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських міст районного значення, селищних та сільських рад, головні розпорядники бюджетних коштів у межах своїх повноважень можуть призупиняти бюджетні асигнування у разі: 1) несвоєчасного і неповного подання звітності про виконання бюджету; 2) невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами і недотримання порядку перерахування цих коштів; 3) подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету; 4) порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов'язань; 5) нецільового використання бюджетних коштів.

Нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису, має наслідком зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, і притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законами України. У разі нецільового використання бюджетних коштів, отриманих у вигляді субвенції, зазначені кошти підлягають обов'язковому поверненню до відповідного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідні посадові особи притягаються до відповідальності згідно з законом.

Зупинення операцій з бюджетними коштами полягає у зупиненні будь-яких операцій по здійсненню платежів з рахунку порушника бюджетного законодавства. Механізм зупинення операцій з бюджетними коштами визначається Кабінетом Міністрів України. Зупинення операцій з бюджетними коштами можливе на термін до тридцяти днів, якщо інше не передбачено законом.

Особи, винні у порушенні бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законами України. Бюджетне правопорушення, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення до відповідальності згідно з законом його керівника чи інших відповідальних посадових осіб, залежно від характеру вчинених ними діянь.

2.3 Аналіз показників результатів контрольної роботи ДКСУ Святошинського району

Проаналізуємо показники результатів виконання бюджету Святошинського району м. Києва.

За результатами табл..2.1 можна бачити, що по бюджету 2015р. був дефіцит коштів у сумі 367404 тис. грн., в той час, як при плануванні бюджету було затверджено дефіцит на рівні 584507 тис. грн. Отже, можна говорити про належне виконання бюджету, адже дефіцит бюджету було зменшено у порівнянні із планом, що дозволило місцевій раді скоротити обсяги та змінити структуру міжбюджетних трансфертів. Всього, бюджет Святошинського району м. Києва було профінансовано у 2015р. на 4072720 грн. У цій частині бюджет було виконано повністю.

Аналіз виконання бюджету Святошинського району м. Києва за 2015р. по спеціальному фонду показав, що по бюджету спостерігається профіцит на рівні 1596 тис. грн., в той час, як по плану було заплановано дефіцит на рівні 62811 тис. грн. Отже, по спеціальному фонду маємо перевитрати бюджетних коштів на 6125 тис. грн.

Загалом, аналіз виконання бюджету по спеціальному фонду у 2015р. по Святошинському району м. Києва показав, що фінансування по спеціальному фонду становило 2020 тис. грн.

Таблиця 2.1 Звіт про виконання місцевого бюджету Святошинського району по загальному фонду за 2015р.

Найменування	Загальний фонд
	Планові показники	виконано з початку звітного року
		усього	у тому числі за видами бюджетів:
	затверджено розписом на звітний рік з урахуванням змін	кошторисні призначення на звітний рік з урахуванням змін
				бюджет АРК, обласні, міські (міст Києва та Севастополя) бюджети	міст республіканського (АРК), обласного значення районні	районні	міст районного значення	селищні	сільські
					усього	у т.ч. внутриміських районів
1	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Дефіцит (-)/профіцит (+)*	-584507179.83	-367404984.6	-367404984.6	0	0	0	0	0	0	0
Дефіцит (-)/профіцит (+)**	0	-367404984.6	-367404984.6	0	0	0	0	0	0	0
Внутрішнє фінансування*	0	4072720	4072720	0	0	0	0	0	0	0
Внутрішнє фінансування**	0	4072720	4072720	0	0	0	0	0	0	0
Фінансування за рахунок зміни залишків коштів бюджетів*	0	4072720	4072720	0	0	0	0	0	0	0
Фінансування за рахунок зміни залишків коштів бюджетів**	0	4072720	4072720	0	0	0	0	0	0	0
На початок періоду	0	4072720	4072720	0	0	0	0	0	0	0
Разом коштів, отриманих з усіх джерел фінансування бюджету за типом кредитора*	0	4072720	4072720	0	0	0	0	0	0	0
Разом коштів, отриманих з усіх джерел фінансування бюджету за типом кредитора**	0	4072720	4072720	0	0	0	0	0	0	0
Фінансування за активними операціями*	0	4072720	4072720	0	0	0	0	0	0	0
Фінансування за активними операціями**	0	4072720	4072720	0	0	0	0	0	0	0
Зміни обсягів бюджетних коштів*	0	4072720	4072720	0	0	0	0	0	0	0
Зміни обсягів бюджетних коштів**	0	4072720	4072720	0	0	0	0	0	0	0
На початок періоду	0	4072720	4072720	0	0	0	0	0	0	0
Разом коштів, отриманих з усіх джерел фінансування бюджету за типом боргового зобов'язання*	0	4072720	4072720	0	0	0	0	0	0	0
Разом коштів, отриманих з усіх джерел фінансування бюджету за типом боргового зобов'язання**	0	4072720	4072720	0	0	0	0	0	0	0

Таблиця 2.2. Звіт про виконання місцевого бюджету Святошинського району по спеціальному фонду за 2015р.

Найменування	Cпеціальний фонд
	Планові показники	виконано з початку звітного року
		усього	у тому числі за видами бюджетів:
	затверджено розписом на звітний рік з урахуванням змін	кошторисні призначення на звітний рік з урахуванням змін
				бюджет АРК, обласні, міські (міст Києва та Севастополя) бюджети	міст республіканського (АРК), обласного значення районні

Подобные документы

• Аналіз діяльності Державної казначейської служби

  Аспекти діяльності Державної казначейської служби. Дослідження організаційної структури та правового забезпечення. Аналіз стану виконання державного бюджету за видатками Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області.
  
  отчет по практике [432,9 K], добавлен 02.06.2015
  

• Коломийське управління Державної казначейської служби України

  Державне казначейська служба України в системі органів управління фінансами України. Процес казначейського обслуговування державного бюджету за доходами. Поняття єдиного казначейського рахунку та його структура. Облік та звітність про виконання бюджетів.
  
  отчет по практике [176,6 K], добавлен 21.02.2013
  

• Методи організації податкової служби

  Сутність державної податкової служби в структурі органів управління оподаткуванням.Основи та організація податкової роботи. Програма модернізації податкової служби України. Податкова міліція, як орган контролю за додержанням податкового законодавства.
  
  курсовая работа [117,4 K], добавлен 07.12.2008
  

• Правові засади фінансового контролю

  Поняття та призначення фінансового контролю, його форми, методи та види. Специфіка органів фінансового контролю, характеристика правових основ здійснення перевірок органами державної податкової служби України, особливості аудиторського контролю.
  
  реферат [694,8 K], добавлен 11.05.2010
  

• Особливості казначейського обслуговування місцевих бюджетів

  Проблеми організації казначейського обслуговування місцевих бюджетів. Виконання бюджетів органами Державної Казначейської Служби за доходами і видатками. Сучасні тенденції казначейського виконання місцевих бюджетів на прикладі Чернівецької області.
  
  статья [257,1 K], добавлен 17.03.2015
  

• Форми податкового контролю органів державної фіскальної служби за обігом підакцизних товарів

  Висвітлення форм податкового контролю, які застосовуються органами Державної фіскальної служби України у практичній діяльності, пов'язаній із обігом товарів. Проблеми, що виникають при здійсненні податкового контролю у сфері обігу підакцизних товарів.
  
  статья [21,4 K], добавлен 17.08.2017
  

• Казначейська система України

  Органи Державної казначейської служби України: головні завдання, функції, права та структура. Взаємовідносини Державного та місцевих бюджетів. Аналіз застосування бюджетних трансфертів. Облік виконання Державного бюджету в органах казначейства.
  
  курсовая работа [79,7 K], добавлен 26.05.2013
  

• Державна контрольно-ревізійна служба в Україні і шляхи удосконалення її діяльності

  Здійснення Державною контрольно-ревізійною службою України незалежного внутрішнього фінансового контролю від імені виконавчої гілки влади. Структура та функції контрольно-ревізійної служби, організація та методологічні основи її контрольної роботи.
  
  контрольная работа [642,2 K], добавлен 13.06.2013
  

• Контрольно-аналітична робота податкових органів як основа їх діяльності

  Економічна суть податкового контролю та основи його здійснення. Аналітична робота в органах доходів і зборів. Аналіз контрольної роботи податкових органів та її ролі у формуванні доходів бюджету. Напрямки вдосконалення контрольно-аналітичної діяльності.
  
  курсовая работа [556,6 K], добавлен 14.10.2014
  

• Управління Державного казначейства

  Взаємовідносини управління Державного казначейства України з розпорядниками бюджетних коштів, установами банків, органами державної податкової служби, місцевими фінансовими управліннями, виконавчими органами. Схема роботи казначейства, окремих відділів.
  
  отчет по практике [60,6 K], добавлен 14.03.2008
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам