Контрольно-аналітична робота податкових органів як основа їх діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

СОДЕРЖАНИЕ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. КОНТРОЛЬНО-АНАЛІТИЧНА РОБОТА ПОДАТКОВИХ ОРГАНІВ ЯК ОСНОВА ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Економічна сутність податкового контролю та основи його здійснення

1.2 Аналітична робота в органах доходів і зборів

1.3 Контрольно-аналітична робота податкових органів в контексті зарубіжного досвіду

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЬНО-АНАЛІТИЧНОЇ РОБОТИ ПОДАТКОВИХ ОРГАНІВ ТА ЇЇ РОЛЬ У ФОРМУВАННІ ДОХОДІВ БЮДЖЕТУ

2.1 Теоретичні основи здійснення контрольно-аналітичної роботи податкових органів

2.2 Аналіз контрольної роботи податкових органів України

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КОНТРОЛЬНО-АНАЛІТИЧНОЇ РОБОТИ ПОДАТКОВИХ ОРГАНІВ

В УКРАЇНІ

3.1 Проблеми здійснення контрольної роботи органами доходів і зборів

3.2 Важливість аналітичної складової в роботі органів доходів і зборів України та шляхи її вдосконалення

3.3 Напрямки вдосконалення контрольно-аналітичної діяльності податкових органів в Україні

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ В ПОДАТКОВИХ ОРГАНАХ

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

CПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

В умовах реформування господарського комплексу нашої держави, метою якого є утвердження сучасної України як країни високих економічних, політичних та соціальних стандартів, особливо актуальною є проблема забезпечення грошовими ресурсами доходної частини державного бюджету Вирішення цієї вкрай важливої проблеми багато в чому залежить від ефективної діяльності органів Міністерства доходів і зборів України, оскільки, як наголосив Президент України, нині податкова служба забезпечує майже дві третини доходів зведеного бюджету нашої держави.

Метою курсової роботи є дослідження контрольно-аналітичної діяльності органів ДПІ, її ролі в виявленні порушень та донарахування сум несплачених податків, аналіз економічної сутності податкового контролю у сфері господарської діяльності, освітлення проблем проведення податкового контролю.

Основним завданнями є: розгляд аналітичної роботи в органах доходів і зборів; проведення аналізу контрольної роботи податкових органів; проекція світового досвіду на українські реалії.

Об'єктом дослідження є контрольно-аналітична діяльність органів міністерства Доходів та зборів України.

Предметом дослідження виступають теоретичні засади і практична діяльність податкового контролю у сфері господарської діяльності держави.

Актуальність теми. Нині особлива увага приділяється розвитку національного податкового законодавства, спрямованого на зменшення нелегального обігу капіталу, а також спрощення залучення в українську економіку стратегічних інвестицій внутрішнього й зовнішнього походження. Йдеться, зокрема, про розробку та запровадження прозорих, легкодоступних податкових стимулів для створення нових робочих місць та інноваційної діяльності, проте з чітким податковим адмініструванням та жорстким контролем за цільовим використанням отриманих пільг. Метою податкового контролю є забезпечення виконання податкових зобов'язань платників шляхом оптимального втручання в їхню господарську діяльність через застосування законодавчо встановлених механізмів і процедур.

Курсова робота складається зі вступу, 4 розділів і висновків та пропозицій.

В першому розділі розглянуто теоретичні засади контрольної роботи податкових органів та світовий досвід організації податкового контролю.

В другому розділі досліджено основи здійснення контрольно-аналітичної роботи податкових органів та аналіз їх діяльності.

В третьому розділі розглянуто головні організаційні проблеми здійснення податкового контролю та наведено практичні рекомендації щодо покращення ситуації навколо контрольно-аналітичної діяльності податкових органів.

В четвертому розділі проаналізовано основні законодавчі акти в сфері охорони праці в органах Державної податкової служби.

Для написання курсової роботи було опрацьовано низку підручників вітчизняних й зарубіжних авторів, розглянуто різні погляди та підходи щодо ролі плати за землю в цілому та конкретно в Україні, залучено електронні ресурси, опрацьовано періодичні видання та зміни до законодавства.

РОЗДІЛ 1. КОНТРОЛЬНО-АНАЛІТИЧНА РОБОТА ПОДАТКОВИХ ОРГАНІВ ЯК ОСНОВА ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Економічна сутність податкового контролю та основи його здійснення

Податкова політика держави має бути побудована таким чином, щоб податки, які стягуються в державі, з одного боку, не стримували економіку, а з іншого -- їх було достатньо для виконання своїх функцій.

Ефективний податковий контроль - необхідна умова успішного функціонування самої податкової системи в цілому, оскільки він охоплює всю систему оподаткування, а також здійснюється в розрізі кожного окремого податку, податкових груп, груп платників податків і територій.

У вітчизняній економічній літературі податковий контроль розглядається або як державний фінансовий контроль, або ж його функції звужуються до функцій податкової служби - контроль за дотриманням податкового законодавства.

У Податковому кодексі України [1] дано визначення податкового контролю як єдиної системи заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль характеризується такими особливостями, що розкривають його зміст:

1) це спеціальний державний контроль, аналіз якого передбачає два аспекти:

а) здійснюється спеціальними суб'єктами, наділеними державою особливою компетенцією саме в галузі оподаткування;

б) здійснюється відносно спеціального об'єкта - централізованих і децентралізованих грошових фондів;

2) він включає контроль за дисципліною в сфері оподаткування, що припускає широкий підхід до змісту податкового контролю;

3) податковий контроль характеризується чіткою цілеспрямованістю;

4) податковий контроль пов'язаний не тільки із грошовими, але й з матеріальними ресурсами. Беруть участь останні в даному процесі побічно, опосередковано:

а) як об'єкт визначення грошових обов'язків (наприклад, в основі обчислення й сплати майнових податків лежить предмет оподаткування - певний майновий комплекс або його частина);

б) як кошти забезпечення грошових зобов'язань, коли відбувається реалізація певного майна, а за рахунок виручених коштів здійснюється погашення податкових боргів;

5) податковий контроль відображає відносини влади й підпорядкування, що базуються на фіскальних функціях держави, особливістю реалізації яких є чітко виражений імперативний характер;

6) податковий контроль реалізується через сукупність активних дій як зобов'язаних, так і владних суб'єктів [2].

Форми податкового контролю визначаються вимогами державної податкової політики, що залежно від стану економічної кон'юнктури можуть бути або стимулюючими, або стримуючими.

Податковий контроль здійснюється шляхом:

- ведення обліку платників податків;

-інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби;

- перевірок та звірок відповідно до вимог Податкового Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин [3].

Систему податкового контролю можна визначити як взаємозалежну сукупність контролюючого суб'єкта, контрольних процедур і контрольованого об'єкта.

Контролюючий суб'єкт (суб'єкт контролю) - юридична чи фізична особа, що спрямовує контрольні дії на власну діяльність або на діяльність іншої фізичної чи юридичної особи (осіб), що знаходяться у довколишньому господарському середовищі.

Підконтрольний об'єкт (об'єкт контролю) - фізична чи юридична особа (особи), на певний вид діяльності яких спрямовуються контрольні дії.

Предмет контролю - конкретний вид діяльності підконтрольного суб'єкта, на який спрямовано контрольні дії.

Об'єкт контролю - доходи суб'єктів підприємницької діяльності, громадян України, іноземних громадян і осіб без громадянства у тій частині, в якій вони виступають платниками податків і зборів.

На сьогоднішній день Податковим кодексом України [1] встановлено 18 видів загальнодержавних податків і зборів та 5 видів місцевих податків і зборів, за якими здійснюється податковий контроль за своєчасністю, достовірністю і повнотою нарахування і сплати до бюджету та до державних цільових фондів.

Метод податкового контролю являє собою сукупність специфічних принципів, шляхів, способів і засобів у процесі вивчення законності, достовірності податкової звітності та повноти, правильності і своєчасності сплати податків і обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів на основі використання облікової, звітної, нормативної та іншої економічної інформації у поєднанні з дослідженням фактичного стану об'єкта контролю. Основні методи встановлення і документування правопорушень в системі податкового і валютного законодавства можна об'єднати в дві групи (рис.1.1).



Рис. 1.1. Методи податкового контролю

Під терміном «непрямі методи» розуміється визначення сум податкових зобов'язань платників податків за оцінкою витрат платників податків, приросту з їхніх активів, кількості осіб, що перебувають з ними у відносинах найму, а також за оцінкою інших складових податкової бази, що беруться для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) згідно із законом.

Непрямі методи застосовуються виключно податковими органами для визначення податкових зобов'язань щодо:

- податку на додану вартість;

- податку на прибуток підприємства;

- рентних платежів;

- екологічного податку;

- податку на доходи фізичних осіб (щодо суб'єктів підприємницької діяльності);

- акцизного податку.

Непрямі методи застосовуються при перевірці правильності визначення сум податкових зобов'язань щодо перерахованих вище податків:

- юридичними особами, їхніми філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи;

- суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, на яких згідно із законами покладено обов'язок сплачувати податки, збори.

Використання непрямих методів при визначенні сум податкових зобов'язань фізичних осіб, що не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності, не передбачено.

Непрямі методи застосовуються податковими службами у випадках якщо:

1. Платник податків не подав у встановлений термін податкової декларації до податкового органу і податковий орган не може встановити фактичне місцезнаходження підприємства чи його відокремленого підрозділу, місцезнаходження фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності;

2. Платник податків не подав у встановлений термін податкову декларацію і платник податків чи його посадова особа ухиляється від надання даних, передбачених законодавством;

3. Платник податків не подав у встановлений термін податкової декларації і не веде податкового обліку або не надає первинні документи;

4. Платник податків подав податкову декларацію, але під час документальної перевірки не підтверджує розрахунки, наведені в декларації, наявними документами обліку;

5. Відсутні належні документи обліку та первинні документи.

Рішення про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань приймає керівник податкового органу або особа, що виконує його обов'язки.

Джерелом інформації для документального контролю служать: первинні бухгалтерські документи, включаючи технічні носії інформації; реєстри бухгалтерського обліку (машинограми, накопичувальні роздробні таблиці, журнали-ордери, допоміжні відомості до них тощо); реєстри податкового обліку; дані оперативно-технічного обліку; податкова, фінансова, статистична та оперативно-технічна звітність; планова, нормативна, проектно-конструкторська, технологічна й інша документація.

Виходячи з цього критерію, серед основних способів документального контролю варто виділити наступні ( рис. 1.2).

Рис. 1.2. Основні способи документального контролю

При перевірці правильності оформлення первинних документів встановлюються:

- заповнення необхідних реквізитів;

- наявність необумовлених виправлень, підчищень, дописування тексту і цифр;

- дійсність підписів посадових і матеріально відповідальних осіб.

При арифметичній перевірці з'ясовується правильність таксувань і підрахунків у документах, наприклад, правильність розрахунку податкових зобов'язань, податкового кредиту та інших розрахунків зборів і обов'язкових платежів.

Мета юридичної оцінки документально оформлених господарських операцій - це визначити економічну доцільність, відповідність відображених у документах операцій існуючому законодавству. Господарська операція вважається правомірною, якщо її зміст не суперечить чинним законам і виданим на їх основі підзаконним актам. Якщо даний вид господарської діяльності передбачено статутом суб'єкта підприємницької діяльності, а у випадку ліцензування юридичної чи фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності існують спеціальні дозволи (ліцензії).

Логічна перевірка являє собою спосіб вивчення об'єктивної можливості документально оформлених господарських операцій за допомогою різних зіставлень взаємопов'язаних показників.

Розкриття в процесі податкових перевірок логічних зв'язків між фінансовими і виробничими показниками діяльності платника податків, дозволяє оперативно виявляти порушення податкового законодавства і запобігати приховуванню податків від сплати [4].

Необхідно чітко розмежувати області й умови застосування суцільного та не суцільного вивчення при комплексній перевірці.

За суцільного способу перевіряються всі документи і записи в реєстрах бухгалтерського і податкового обліку.

Вибірковий метод належить до прийомів математичної статистики, за якого характеристика всієї сукупності одиниць дається за результатами обстеження деякої їхньої частини, відібраної у випадковому порядку.

У ревізійній практиці поширені два варіанти не суцільного спостереження при ревізії масових господарських операцій: перевірка частини документів за всі місяці періоду, що ревізується, перевірка всіх документів даного виду за кілька місяців.

Зустрічна перевірка являє собою звірку первинних документів або облікових записів платника податків, що перевіряється, з однойменними або взаємопов'язаними даними в підприємств, установ і організацій, з якими суб'єкт підприємницької діяльності, що перевіряється, має господарські зв'язки.

Спосіб зворотного рахунка ефективний при перевірці достовірності даних платника податків про приріст (убуток) запасів, покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих і напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції. Він полягає в попередній експертній оцінці матеріальних витрат з метою подальшого визначення (зворотним рахунком) величини необґрунтованих списань запасів на виробництво визначених видів продукції, які на час перевірки наявні на складах підприємства-виробника або у його покупців Способом зворотного рахунка визначають кількість і вартість матеріалів, надміру віднесених на виробничі витрати.

Фактичний контроль являє собою вивчення фактичного стану об'єктів, що перевіряються, за даними огляду їх у натурі. Повноцінність і незаперечна доказовість первинних документів і облікових записів в разі потреби встановлюється за допомогою спеціальних прийомів фактичного контролю.

Прийоми фактичного контролю можна поділити на три групи: інвентаризацію, експертну оцінку та візуальне спостереження.

Інвентаризація - це спосіб перевірки фактичних залишків основних засобів, запасів, коштів і стану зобов'язань, їхньої відповідності даним бухгалтерського обліку на визначену дату [5].

Залежно від рівня охоплення господарських засобів розрізняють повну і часткову інвентаризацію. Перша охоплює усі види господарських засобів (необоротні активи, оборотні активи, власний капітал, зобов'язання, доходи та витрати майбутніх періодів, забезпечення наступних витрат і платежів), що знаходяться на балансі підприємства; друга - тільки певні види цих засобів або об'єкти, що є у підприємства.

Експертна оцінка являє собою спосіб фактичного контролю, що ґрунтується на проведенні кваліфікованими фахівцями експертизи дійсних обсягів і якості виконаних робіт, обґрунтованості нормативів виходу готової продукції, особливо акцизної, правильності встановлення кодів товарів, виходу продукції при давальницькій схемі переробки сировини та ін.

Візуальне спостереження - це спосіб фактичного контролю, що включає обстеження на місці перебування об'єктів контролю. До цього способу належить і метод контрольних закупівель.

1.2 Аналітична робота в органах доходів і зборів

податковий контроль бюджет аналітичний

Аналітична робота в органах доходів і зборів України - це постійна дослідна діяльність, що охоплює широкий комплекс організаційних заходів і прийомів для вивчення і оцінки інформації про стан дотримання податкового законодавства, результати практичної діяльності органів доходів і зборів України з виконання поставлених перед ними завдань, а також про умови, у яких ці завдання виконуються.

Аналітична робота полягає:

- у вивченні закономірностей практично всіх процесів і явищ суспільного життя, що можуть тією чи іншою мірою вплинути на діяльність органів доходів і зборів;

- у використанні здобутих відомостей і знань для забезпечення ефективної діяльності органів доходів і зборів.

Основними вимогами до аналітичної роботи є:

- достовірність, повнота, суттєвість, своєчасність, зрозумілість, нейтральність, співставимість результатів;

- системність і плановість;

- комплексне використання методів аналізу.

Перед аналітичною роботою ставиться основна мета:

- забезпечення безперервного спостереження за результатами службової діяльності;

- своєчасне застосування заходів щодо посилення боротьби з порушенням податкового законодавства (щоденне реагування);

- підвищення якісного рівня боротьби з порушенням податкового законодавства шляхом своєчасного і цілеспрямованого прийняття управлінських рішень на рівні Міндоходів та інших органів доходів і зборів, їх служб та підрозділів на місцях;

- підготовка змістовних матеріалів та пропозицій, на підставі яких можливе прийняття ефективних законодавчих актів з боку владних структур.

Провідне місце в аналітичній роботі органів доходів і зборів посідає аналіз і оцінка факторів зовнішнього та внутрішнього середовища податкових органів, які визначають основні умови їх функціонування.

Під зовнішнім середовищем розуміють об'єктивно існуючі умови, в яких діє податкова служба. Це, по-перше, соціально-економічні, політичні, демографічні, територіальні та інші фактори, що впливають на стан дотримання податкового законодавства, форми і методи боротьби з його порушенням, по-друге - власне порушення податкового законодавства.

Внутрішнє середовище - це сам податковий орган, до якого входять дві складові: сили та засоби органу доходів і зборів і результати його діяльності.

Існує два напрями діяльності щодо аналізу й оцінки зовнішнього та внутрішнього середовища - комплексний (загальний) та вибірковий (частковий) аналіз.

Комплексний аналіз передбачає дослідження всього комплексу причин та умов, які впливають або можуть впливати на конкретний об'єкт або явище, а також методів і шляхів ефективного впливу на нього.

Вибірковий аналіз полягає у дослідженні окремих проблем контролю за дотриманням податкового законодавства та діяльності органів доходів і зборів України.

Залежно від періоду аналізу виділяють такі його види:

- за минулий період (більше року), що проводиться з метою вивчення тенденцій у результатах діяльності податкових органів та тенденцій щодо дотримання податкового законодавства для одержання прогностичних висновків про можливі зміни цих тенденцій, опрацювання перспективних;

- за звітний період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік), протягом якого у сфері діяльності оцінюється повний обсяг інформації про діяльність податкових органів, про своєчасність і повноту надходжень платежів до бюджету, про наслідки заходів, що вживались податковою службою для забезпечення дотримання податкового законодавства.

Висновки аналізу складають основу для планування роботи.

Залежно від періодичності проведення аналіз розподіляють на три види:

- поточний (безперервний) аналіз служить потребам оперативного керівництва органом з метою своєчасного внесення корективів у плани роботи та цілеспрямованого вжиття відповідних заходів;

- періодичний аналіз, який проводиться на основі оцінки інформації про хід виконання певної програми, після завершення конкретних їх етапів;

- позачерговий аналіз здійснюється у випадку виникнення надзвичайних обставин, передбачити які заздалегідь було неможливо [3].

Суб'єкт аналізу повинен вміти та мати можливість користуватись усіма доступними джерелами інформації і забезпечувати своєчасне та оптимальне їх використання у ході аналізу.

Уся необхідна для проведення інформація може бути поділена на:

- внутрішню, що формується безпосередньо в податковому органі: це дані про обсяг надходжень від сплати податків та інших обов'язкових платежів, відстрочки платежів, втрати бюджету внаслідок отриманих платниками податків пільг в оподаткуванні, а також про ухилення від сплати, відомості про результати перевірок, включаючи документальні, та заходів щодо стягнення податкового боргу, інформація про результати діяльності всіх служб органу доходів і зборів;

- зовнішню, що виникає поза податковим органом, тому збір її організовується органом доходів і зборів різними каналами: через телефон, факс, радіозв'язок, пошту, спілкування з платниками податків. Великий обсяг інформації йде від засобів масової інформації, ділових паперів, що надходять з установ, організацій та підприємств, правоохоронних і митних органів та банківських установ.

Аналітична робота у податковій службі здійснюється всіма підрозділами всіх рівнів у межах компетенції.

Конкретне аналітичне дослідження передбачає такі етапи:

1. Визначення мети аналітичної роботи.

2. Вибір об'єктів і складання плану (програми) дослідження (перелік питань, які вивчаються).

3. Вибір (розробка) методики дослідження.

4. Складання плану організаційних питань.

5. Перевірка методики дослідження.

6. Збирання матеріалу.

7. Аналіз зібраного матеріалу, його узагальнення, формулювання висновків.

8. Перевірка висновків, їх аналіз на практиці.

9. Підготовка пропозицій за результатами аналізу.

При складанні програми з'ясовується приблизний обсяг майбутньої роботи, питання, які повинні бути вивчені, а також термін аналізу.

Визначаються джерела інформації (оперативна, статистична, бухгалтерська та податкова звітність, акти та довідки перевірок, анкети, опитувальні листи, нормативно-правові документи тощо).

План організаційних питань призначений для упорядкування вирішення питань, пов'язаних з аналітичною роботою. Зокрема, на виконання плану наводиться розрахунок сил та засобів, послідовність і тривалість операцій, склад і функції учасників вивчення.

Збір інформації для проведення аналітичної роботи здійснюється із застосуванням основних методів (вивчення документів, опитування, спостереження).

1. Вивчення документів - підбір і аналіз текстів з тематики аналізу, вивчення нормативних актів, звітної документації, довідок, поточного листування, матеріалів конкретних справ, заяв, пропозицій громадян, публікацій у пресі.

2. Опитування проводиться, як правило, у вигляді анкетування та інтерв'ювання.

Анкетування дозволяє охопити більшу кількість одиниць інформації та об'єктивно її вибрати із застосуванням методів математичної статистики.

Інтерв'ювання передбачає вивчення меншої кількості одиниць спостереження. Існує два основних види інтерв'ю: вільне (неформалізоване) і стандартизоване (формалізоване) опитування.

Спостереження використовується практично у кожному аналізі шляхом ознайомлення зі станом справ на місцях, вивчення оперативної обстановки, узагальнення досвіду роботи та розв'язання інших завдань. Часто здійснюється методом вибіркового обстеження досліджуваної сукупності об'єктів.

За результатами аналізу зібраної інформації, як правило, складається узагальнюючий документ, в якому формулюються висновки [6].

Основним результатом аналітичної роботи є підготовка комплексних аналізів діяльності органів доходів і зборів України. За своїм змістом він може мати такі розділи:

1. Статистика суб'єктів підприємницької діяльності.

2. Надходження податків і зборів:

- обсяги (загальні з них до державного та місцевих бюджетів), структура, динаміка, тенденції;

- втрати бюджету за отриманими платниками пільгами в оподаткуванні (загальна кількість платників, сума отриманих пільг, структура пільг (у платежах за землю, місцевих податках, ПДФО, податку на прибуток, ПДВ тощо), динаміка, питома вага окремих пільг у загальній кількості;

- співвідношення надходжень і втрат.

3. Заборгованість за платежами до бюджету:

- загальна сума податкового боргу;

- структура та динаміка податкового боргу за видами платежів та адміністративними одиницями;

- стан погашення податкового боргу всього, у тому числі за рахунок заліків;

- причини утворення податкового боргу.

4. Заходи податкових органів щодо стягнення несплачених своєчасно платежів (стягнуто безспірно з платника, списано податкового боргу, несплаченого банкрутом за вироком суду, передано справи арбітражним судам, надходження коштів за рахунок продажу майна банкрутів) та вилучення готівки у боржників.

5. Контрольна робота органів доходів і зборів:

- обсяг комплексних перевірок підприємств, установ та організацій, у т.ч. з виявленими порушеннями податкового законодавства;

- обсяг тематичних перевірок, у т. ч. з виявленими порушеннями законодавства;

- обсяг перевірок громадян-підприємців;

- обсяг та структура донарахувань за результатами контрольних заходів;

- обсяг застосування фінансових санкцій (пені, штрафи тощо): нараховано, у т. ч. із загального обсягу тих, які фактично надійшли до бюджету;

- обсяг донарахувань на одного спеціаліста;

- питома вага донарахувань у фактичному надходженні коштів до бюджету.

6. Розгляд органами доходів і зборів скарг, звернень, апеляцій платників податків:

- обсяг скарг та апеляцій, де оскаржені рішення податкових органів про зупинення операцій на рахунках, про стягнення невнесених у строк платежів, про штрафні санкції, постанови про накладення адміністративних стягнень, конфіскацію товарів тощо;

- обсяг рішень, скасованих у результаті розгляду скарг та апеляцій, їх питома вага у загальному обсязі;

- кількість зареєстрованих та ліквідованих свідоцтв фізичних осіб-платників ПДВ;

- кількість присвоєних ідентифікаційних номерів.

Крім того, підрозділи органів доходів і зборів можуть здійснювати підготовку таких аналітичних документів:

- довідок про виконання конкретних завдань (у встановлені терміни або щоденно, щотижня, щодекади, щомісяця тощо) та про надзвичайні події;

- прогнозу результатів діяльності, зокрема надходжень станом на певну дату;

- довідок про стан роботи конкретних управлінь, відділів, служб або за встановленим напрямом діяльності (організаційна, кадрова, фінансова діяльність тощо),

- довідок про стан відомчого контролю;

- довідок про стан взаємодії з іншими службами та правоохоронними органами.

Отже, аналітична робота податкових органів є невід'ємлемою складовою та основою податкового планування та прогнозування, які дають можливість вдосконалити виконання доходної частини бюджету в сфері мобілізації податків та податкових платежів.

1.3 Контрольно-аналітична робота податкових органів в контексті зарубіжного досвіду

На офіційному сайті Міністерства доходів і зборів вказано, що на сьогоднішній день в Україні створено податкову систему, яка за своїм складом та структурою подібна до податкових систем розвинутих європейських країн. Закони з питань оподаткування розроблено з урахуванням норм європейського податкового законодавства, а також аспектів податкової політики ГАТТ/СОТ та інших міжнародних економічних організацій. Проте, практика, з якою стикаються суб'єкти підприємницької діяльності при здійсненні податкового контролю в Україні та у зарубіжних країнах, суттєво відрізняється.

Деякі елементи здійснення заходів податкового контролю та аналізу в зарубіжних державах могли б з успіхом застосовуватися і в Україні.

При аналізі діяльності податкових органів у зарубіжних країнах необхідно виділити кілька базових принципів, на яких будується податкова система, зокрема:

- побудова відносин між платником податків і податковими органами на принципах рівноправності і балансу прав і обов'язків сторін;

- відповідність засобів поставленим цілям. Відбір об'єктів здійснюється з позиції високої ймовірності виявлення порушень і, отже, збільшення обсягу донарахувань;

- невідворотність покарання. Будь-які спроби обману держави з боку платника податків будуть виявлені і приведуть до несприятливих наслідків.

Практика застосування контрольних дій у зарубіжних країнах надзвичайно цікава та корисна не лише дослідникам, а й фахівцям обліково-контрольних служб підприємств, працівникам органів ДПС та всім суб'єктам підприємницької діяльності. Проте, незважаючи на постійний інтерес до даного питання, все ще залишаються невирішені проблеми, а вивчення досвіду зарубіжних країн може реально допомогти й українській податковій системі при удосконаленні діяльності податкових органів.

Останні десятиліття в найбільш економічно розвинених країнах світу часто називають періодом «податкового вибуху». Вирішення цілого ряду складних соціальних проблем, фінансування крупних загальнонаціональних програм, забезпечення ефективного функціонування інститутів влади і основних державних структур викликали стійку тенденцію постійно зростаючого втручання держави в господарське життя, яке здійснюється, зокрема, через жорстку податкову політику і удосконалення системи збору податків [7,146].

При аналізі діяльності податкових органів у зарубіжних країнах необхідно виділити кілька базових принципів на яких будується податкова система, зокрема:

· побудова відносин між платником податків і податковими органами на принципах рівноправності і балансу прав і обов'язків сторін;

· відповідність засобів поставленим цілям. Відбір об'єктів здійснюється з позиції високої ймовірності виявлення порушень і, отже, збільшення обсягу донарахувань;

· невідворотність покарання. Будь-які спроби обману держави з боку платника податків будуть виявлені і приведуть до несприятливих наслідків.

Більшість країн з розвиненим податковим адмініструванням прийшло до висновку, що побудова податкових правовідносин на основі зазначених вище принципів позитивно впливає на підвищення законослухняності платників податків, добровільну сплату ними податків і в кінцевому рахунку на податкові надходження.

Крім того, рівень добровільного дотримання податкового законодавства росте за рахунок роботи над правовою грамотністю і інформованістю суспільства, впровадження на рівні громадянського обов'язку в свідомість громадян виконання податкових зобов'язань.

Стандарт обслуговування платників податків Служби внутрішніх доходів Ірландії гарантує: послідовність, справедливість і конфіденційність; ввічливість і люб'язність у спілкуванні; достовірність інформації та право платника податків на скарги, перевірки і апеляції.

Хартія прав платників податків податкової служби Австралії проголошує неупередженість спілкування, перевірку дій служби, пояснення прийнятих рішень, чесність і професіоналізм у веденні справ. Підвищена увага за кордоном приділяється створенню умов, за яких зростає рівень добровільного дотримання платниками податків податкового законодавства.

У Великобританії, крім принципів справедливості, сприяння і ясності, особлива увага приділяється якості обслуговування платників податків.

У Бельгії, за бажанням платника податків, податкові органи допомагають йому визначити перелік податків та платежів, які йому необхідно сплачувати.

Однією з поширених форм діяльності податкових органів в іноземних податкових системах є інститут попереднього податкового регулювання. Його сенс полягає в узгодженні платником податків з податковим органом податкових наслідків угод, питань ціноутворення, розподілу прибутку, інвестиційних проектів, інших господарських операцій до їх фактичного здійснення. У західноєвропейських країнах дані відносини оформляються у формі: укладення податкових угод; отримання індивідуальних консультацій.

Згідно з положеннями Зводу фіскальних процедур Франції фіскальний рескрипт дає платнику податків право направити у фіскальний орган запит про правомірність планованої операції. У разі відсутності відповіді у передбачені терміни платник податків здійснює дії з позиції їх повної правомірності, при цьому в майбутньому податкові органи не вправі розглядати дану угоду як правопорушення.

Аналогічна процедура є в США. Її реалізація відбувається двома способами:

1. Перший - це тлумачення публікуються податковим органом нормативних актів.

2. Другий - письмові відповіді податкового органу платнику податків, який звернувся з попереднім запитом по угоді, яку він має намір укласти.

У Німеччині процедура рескрипту обмежена консультуванням платників податків з питань оподаткування заробітної плати, митних зборів чи оцінки фактичних ситуацій у зв'язку з проведенням фіскального контролю. Опубліковані позиції, висловлені податковою адміністрацією, стають обов'язковими для неї, але при цьому не накладають обмежень на суд.

Висновок податкових угод можна розглядати як свого роду гарантію в стосунках платника податків та держави, а їх відсутність може перетворити податковий контроль в знаряддя свавілля і важіль тиску на сумлінного платника податків.

У багатьох країнах активно застосовується процедура «візиту і конфіскації», яка полягає у наділенні співробітників податкових відомств правом проводити обшуки за наявності дозволу судової влади. Дозвіл дозволяє проникати в торгові і приватні приміщення, збирати інформацію і документи, здатні довести дане шахрайство: таємна або фіктивна діяльність, приховування або передача доходів, фальсифікація в податковій пільзі.

Окремим напрямком підвищення ефективності податкового контролю в зарубіжних країнах є координація дій різних органів державної влади та розробки комплексних методів протидії відходу від сплати податків і зборів та виконання положень податкового законодавства.

Партнерами італійських податкових органів в обміні інформацією є: торговельна палата промисловців, ремісників і працівників аграрного сектору; податкова поліція; податковий архів і картотека платників податків; відомство автомобільного реєстру цивільних транспортних засобів.

У Фінляндії ведеться розширений банк даних податкової служби, сформований і поповнюваний загальнодоступною інформацією. У зазначеній базі містяться дані кредитних бюро, аудиторів, реєстрів акціонерів компаній, кадастру об'єктів нерухомості, інформація про пайовиків, директорів, керуючих та інших фінансово відповідальних особах.

Значні зусилля в зарубіжних країнах спрямовані на спрощення умов оподаткування. Робота спрямована на позбавлення громадян від збирання і представлення інформації про самих себе в податкові органи і передачу цієї функції у відання податкових органів. Платникам податків залишається тільки сплатити податки у разі згоди з пред'явленої сумою податку. Даний спосіб втілюється у вигляді системи утримання податку у джерела виплати, яка вже давно й успішно застосовується практично у всіх європейських країнах.

При забезпеченні податкового контролю у відносинах платника податків та податкових органів важлива роль належить спеціалізованим фірмам - податковим агентам, які займаються підготовкою податкових декларацій. Всі країни намагаються створити для них пільгові умови, проводять державну політику, підтримуючу дану технологію обліку податків (коли платникам вигідно звернутися до податкового агента та податковим агентам вигідно здійснювати свій бізнес).

У США одна з найбільш великих компаній, що виконують послуги податкового агента, нараховує по країні більше 26 тисяч пунктів по консультуванню платників податків та надання послуг сприяння в заповненні податкових декларації. В Австралії послугами податкових агентів користуються 75% платників податків.

Судова практика найкрупніших країн Заходу свідчить про те, що злочини в фінансовій сфері, у т.ч. і при податкових правопорушеннях, практично завжди є «консенсусними», тобто здійснюються за попередньою домовленістю сторін (наприклад, між суб'єктами оподаткування або між ними і корумпованими представниками влади). При цьому використовується як недосконалість законодавчих актів і «допомога» корумпованих чиновників, так і традиційні способи ухилення від сплати податків шляхом приховування прибутків, проведення складних міжбанківських комбінацій і багатоканального «просування» грошей в різні сфери тіньової економіки.

Специфіка податкового законодавства і складність судового розгляду справ про правопорушення в податково-фінансовій сфері обумовили створення в деяких західних країнах, наприклад, в США і Німеччині, інституту «податкових судів», які, діючи в загальних рамках системи юстиції, займаються виключно розглядом позовів з податкових питань. В ці ж судові органи можуть бути оскаржені рішення податкових властей про застосування фінансових санкцій (про накладення штрафу, арешту на майно тощо).

Необхідно зазначити, що всеохоплюючий контроль над грошовими операціями населення зі сторони податкових служб, а через них і зі сторони правоохоронних органів, став можливим лише на основі бурного розвитку систем безготівкових розрахунків. Основною формою платежів в таких країнах, як США, Німеччина, Англія, Франція, Японія, Канада та ряді інших країн стало використання пластикових кредитних карток. В США, наприклад, лише 3% розрахунків за товари і послуги здійснюється за готівку. До початку 90-рр. на виплату заробітної плати через банківські рахунки було переведено 99% робочих і службовців в США і Канаді, 95% - в Англії [7, 150].

Зазначимо, що податкові служби в західних країнах у значній мірі наділені повноваженнями правоохоронних органів. Органи податкових розслідувань (слідчий апарат) по суті являють собою спеціалізовані поліцейські служби, які часто використовують при проведенні фінансових розслідувань такі специфічні методи, як негласне спостереження, опитування свідків із оточення підозрюваної особи, перевірка поштових відправлень і прослуховування телефонних розмов, залучення платних інформаторів. Співробітники органів податкових розслідувань часто проводять розслідування негласно, використовуючи в якості прикриття документи різних урядових і навіть приватних організацій.

Практику діяльності податкових органів і методи податкового контролю зарубіжних країн, можна сміливо назвати універсальними, і використовувати їх для вдосконалення податкового контролю в Україні. Необхідно взяти на «озброєння» податковим органам України, такі напрями розвитку контролю:

· налагодження довірчих взаємин платника податків та податкових органів;

· робота над правовою грамотністю і інформованістю суспільства;

· налагодження попереднього податкового регулювання;

· узгодження платниками податків з податковими органами нових схем організації бізнесу;

· посилення координації дій різних органів державної влади та розробка комплексних методів протидії ухиленням від сплати податків і зборів та виконання положень податкового законодавства;

· спрощення умов оподаткування фізичних осіб шляхом позбавлення громадян від збирання і представлення інформації про самих себе в податкові органи, шляхом об'єднання баз даних різних відомств;

· автоматизація форм податкового контролю, поліпшення методик податкового контролю.

Позитивною рисою вже є те, що останнім часом збільшилась кількість контактів між податковими органами України та відповідними органами зарубіжних країн. Це призводить до обміну досвідом вітчизняних та закордонних працівників податкових органів, виявлення позитивних рис та впровадження їх у діяльність податкових органів України.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЬНО-АНАЛІТИЧНОЇ РОБОТИ ПОДАТКОВИХ ОРГАНІВ ТА ЇЇ РОЛЬ У ФОРМУВАННІ ДОХОДІВ БЮДЖЕТУ

2.1 Теоретичні основи здійснення контрольно-аналітичної роботи податкових органів

Податковий кодекс України трактує податковий контроль як систему трьох взаємопов'язаних між собою способів:

- ведення обліку платників податків;

- інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби;

- перевірок та звірок.

Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають всі платники податків.

Взяття на облік в органах державної податкової служби юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору [8].

З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів.

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних органах державної податкової служби за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, органи державної податкової служби за місцезнаходженням таких об'єктів у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний податковий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об'єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню [1].

Взяття на облік платників податків - юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів здійснюється після їх державної реєстрації чи включення відомостей про них до відповідних державних реєстрів на умовах, що визначаються законодавчими актами України, крім випадків, визначених Податковим кодексом, коли органами реєстрації є органи державної податкової служби або коли проведення державної реєстрації платника податків у відповідному статусі законодавством не передбачається.

Облік платників податків в органах державної податкової служби ведеться за податковими номерами.

Орган державної податкової служби зазначає податковий номер або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) у всіх свідоцтвах, довідках, патентах, в інших документах або повідомленнях, що видаються платнику податків або надсилаються йому.

Кожен платник податків зазначає податковий номер або серію та номер паспорта в усіх податкових деклараціях (розрахунках, звітах), платіжних документах щодо податків і зборів, у фінансових документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Для взяття на облік платник податків юридична особа повинна подати до органу Державної податкової служби

- заяву;

- виписку або витяг з Єдиного державного реєстру, якщо платником є юридична особа;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію, якщо заявником г юридична особа, для якої законом установлені особливості її державної реєстрації та яка не включається до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Одночасно з поданням заяви та копій вищезазначених документів органам Державної податкової служби пред'являються оригінали відповідних документів.

Центральним органом державної податкової служби визначаються:

- порядок обліку платників податків і зборів;

- перелік документів, які подаються для взяття на облік платників податків, а також порядок подання таких документів;

- форми заяв, свідоцтв та документів з питань реєстрації та обліку платників податків.

Органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з Податковим кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла:

1. Від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація:

- що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах;

- що міститься у наданих великими платниками податків в електронному вигляді копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронному вигляді, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів;

- про фінансово-господарські операції платників податків;

- про застосування реєстраторів розрахункових операцій.

2. Від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, зокрема інформація:

- про об'єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами. Зазначена інформація повинна містити, зокрема, вид, характеристики, індивідуальні ознаки об'єкта оподаткування (в разі наявності), за якими його можна ідентифікувати;

- про результати здійснення державного контролю за господарською діяльністю платника податків;

- що міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації, фінансових звітів), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування;

- про встановлені органами місцевого самоврядування ставки місцевих податків, зборів та надані такими органами податкові пільги;

- про дозволи, ліцензії, патенти, свідоцтва на право провадження окремих видів діяльності;

- про експортні та імпортні операції платників податків;

- від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків;

- від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів;

- від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана органу державної податкової служби в установленому законом порядку.

Податкова інформація, зібрана відповідно до Податкового кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань [9].

Основна форма податкового контролю - податкова перевірка. Податкова перевірка як форма податкового контролю - це діяльність податкових та інших контролюючих органів у межах визначеної компетенції з метою встановлення правильності обчислення та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Залежно від видів податкового контролю зміст її охоплює: по-перше, дослідження документів податкового обліку і звітності, в яких відображаються результати фінансово-господарської діяльності платників податків протягом звітного періоду; по-друге, обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.