Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. МАТЕРІАЛЬНО-ФІНАНСОВІ ПОТОКИ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність фінансових потоків підприємства

1.2 Зв'язок фінансових і матеріальних потоків підприємства

1.3 Моделі й прийоми цільового регулювання фінансових потоків

2. МОДЕЛІ ФІНАНСОВИХ ПОТОКІВ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Модель руху оборотних засобів підприємства

2.2 Метод поточно-запасних характеристик короткострокового планування діяльності підприємства

3. МОДЕЛЮВАННЯ ФІНАНСОВИХ ПОТОКІВ ЗАТ «ТЕТЗ-ІНВЕСТ»

3.1 Стисла економічна характеристика ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест»

3.2 Діагностика фінансової стійкості ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест»

3.3 Моделювання фінансових потоків підприємства

4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

4.1 Загальні питання охорони праці

4.2 Управління охороною праці на підприємстві

4.3 Перелік небезпечних і шкідливих виробничих факторів

4.4 Промислова санітарія

4.5 Електробезпека

4.6 Пожежна безпека

4.7 Охорона навколишнього середовища

ВИСНОВКИ

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Будь-який вид підприємницької діяльності чітко орієнтований на одержання прибутку, але будь-який вид діяльності не виключає ризику збитків і банкрутств. Забезпечення стабільності і ефективності функціонування підприємств України в мінливих ринкових умовах в першу чергу залежить від якості і своєчасності прийняття управлінських рішень щодо ведення фінансово-господарської діяльності.

В умовах конкуренції й нестабільного зовнішнього середовища необхідно оперативно реагувати на відхилення від нормальної діяльності підприємства. Підвищення гнучкості і точності управлінських рішень можливе лише за наявністю ефективного інструменту, який дозволяє моделювати сценарії ведення фінансово-господарської діяльності підприємства та здійснювати їх оцінку з вагомими обґрунтуваннями наслідків вибору кожного з них.

Управління фінансовими потоками є тим інструментом, за допомогою якого можна досягти бажаного результату діяльності підприємства.

Таким чином, актуальною задачею стає моделювання фінансових потоків підприємства та прийняття рішення з вибору сценарію підвищення ефективності його функціонування.

Моделювання фінансових потоків є необхідним для фінансового забезпечення розширеного кругообігу виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечували б платоспроможність і фінансову стійкість підприємства. Ринок висуває високі вимоги до якості управління фінансами підприємств, оскільки сьогодні за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність несе саме підприємство. Нераціональне управління фінансами веде до дефіциту оборотних засобів, втрати ринків збуту, виникнення кризи неплатежів, збиткової діяльності, що впливає на конкурентоспроможність підприємства та може спричинити його банкрутство.

Цими обставинами обумовлений вибір теми дослідження.

При всій практичній значущості проблеми моделювання фінансових потоків в сучасній економічній та науковій літературі простежується обмежена кількість досліджень, присвячених аналізу сутності та особливостей фінансових потоків, їх переміщенню та класифікації, проблемам їх комплексного управління та моделювання. Теоретичні та практичні проблеми моделювання фінансових потоків розглядаються досліджуються авторами як Азаренкова Г.М., Майборода О.В., Іванов В.В., Тарицин Д.А., Роуз П.С., Ковалев В.В., Бланк И.А. та інші, математичне підґрунтя моделювання фінансових потоків досліджували Колобов А.А., Омельченко И.Н., Орлов А.И.

Метою роботи є теоретичне обґрунтування й розробка моделі для здійснення ефективного економічного управління фінансовими потоками підприємства ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест».

Досягнення поставленої в роботі мети потребує реалізації таких завдань:

- дослідження теоретичних підходів щодо сутності й взаємозв'язку фінансових і матеріальних потоків підприємства;

- дослідження існуючих моделей управління фінансовими потоками підприємства;

- створення та розрахунок оптимізаційної моделі фінансових потоків ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест» з метою максимізації фінансових результатів та покращення фінансового стану підприємства.

Об'єктом дослідження в роботі є фінансова й виробнича діяльність підприємства.

Предмет дослідження фінансові потокові процеси підприємства.

В роботі було використано такі методи дослідження: системний аналіз, статистичні методи аналітичних розрахунків, методи факторного й економіко-математичного аналізу.

1. МАТЕРІАЛЬНО-ФІНАНСОВІ ПОТОКИ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність фінансових потоків підприємства

Дослідження будь-якої управлінської проблеми потребує чіткого розуміння економічних категорій, пов'язаних з цією проблемою. Це означає, що перед усе, необхідно визначити сутність поняття «фінансові потоки підприємства». Аналіз існуючих підходів до визначення цього поняття дозволяє стверджувати, що в науковій літературі досі немає чіткого визначення економічного змісту терміна «фінансові потоки підприємства».

У наукових працях сформувалися три підходи до визначення сутності «фінансові потоки», які характеризуються ознаками, що представлені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Характеристика підходів до визначення сутності фінансових потоків[35]

Ознака	1-й підхід Фінансовий потік дорівнює грошовому потоку	2-й підхід Фінансовий потік існує тільки на макрорівні	3-й підхід Фінансовий потік існує на мікрорівні
Перевага	- розглядається на рівні підприємств; - враховується динамічна сутність потоків	- розглядається як макроекономічний механізм; - враховуються відносини, пов'язані з обігом фінансових ресурсів	- розглядається на рівні підприємств; - охоплюються всі фінансові ресурси (не тільки грошові)
Недолік	- окрім грошей не охоплюють рух інших фінансових ресурсів; - не враховуються відносини, які виникають при здійсненні руху фінансових ресурсів	- сфера існування звужується до перерозподільної стадії; - визначаються лише макроекономічні властивості	- не враховуються відносини, які виникають при здійсненні руху; - обов'язковість супроводження товарним потоком

Для визначення сутності «фінансових потоків підприємства» проведемо дослідження таких супутніх категорій і понять як «фінанси», «потік» та «фінансові ресурси».

Фінанси - це узагальнюючий економічний термін, що означає як грошові кошти, фінансові ресурси, що розглядаються в їхнім створенні й русі, розподілі й перерозподілі, використанні, так і економічні відносини, обумовлені взаємними розрахунками між господарськими суб'єктами, рухом грошових коштів, грошовим обігом, використанням грошей. Фінансові ресурси (держави, регіону, підприємства) - це сукупність усіх видів грошових коштів, фінансових активів, що перебувають у розпорядженні економічного суб'єкта. Вони є результатом взаємодії надходжень і витрат, розподілу коштів, їх нагромадження й використання. У свою чергу, потік являє собою масу, що циркулює протягом певного періоду часу.

Виходячи з цих визначень, фінансовий потік можна визначити як рух фінансових ресурсів у процесі здійснення господарських операцій протягом певного проміжку часу, внаслідок якого виникають економічні відносини.

Відокремленість фінансового потоку від понять «фінанси» та «фінансові ресурси» полягає в динамічних ознаках пересування фінансових ресурсів підприємства в процесі здійснення окремої господарської операції.

Більшою мірою цій думці відповідає позиція Іванова В.В. [24, 25], який розглядає фінансовий потік через опис його фінансового оточення, тобто середовище обігу фінансових ресурсів. Зокрема, фінансове оточення визначає такі параметри потоку, як обсяг, вартість, час і напрямок. Так, прихід фінансових коштів являє собою вхідний потік, а відхід - вихідний фінансовий потік. Обсяг потоку визначається еквівалентом коштів, зазначених у його документарному, електронному або якому-небудь іншому інформаційному супроводі. Вартість потоку визначається витратами на його організацію, а час характеризується доступністю для впливу.

Тарицин Д. А. трактує фінансовий потік як потік витрат і доходів компанії протягом певного проміжку часу [52].

Подібної точки зору дотримується Роуз П. С. [46] у визначенні фінансового потоку комерційного банку. На його думку, витрати й доходи кредитної організації являють собою відповідно вихідні й вхідні фінансові потоки.

Вперше здійснила теоретичний і комплексний аналіз фінансових потоків, їхнього руху й управління ними Азаренкова Г.М. На основі аналізу теоретичних та методологічних умов використання та управління фінансовими потоками, вона зробила декілька узагальнюючих висновків[1-3]:

- по-перше, розкриття змісту фінансового потоку пов'язане з визначенням поняття «фінансові ресурси», а сутність фінансового потоку, перш за все, полягає у русі та зміні обсягів фінансових ресурсів окремого суб'єкта господарювання;

- по-друге, фінансові потоки існують на різних рівнях економічних відносин між різними суб'єктами господарювання;

- по-третє, необхідно дати окреме тлумачення терміну «потік» для визначення загального поняття «фінансовий потік»;

- по-четверте, для розуміння сутності фінансового потоку необхідним є розгляд тлумачень поняття «грошовий потік».

На основі цього, вона запропонувала визначення терміну «фінансовий потік». Згідно з її твердженням, «фінансовий потік» - це цілеспрямований рух, зміна (обсягів, типів, форм та видів) фінансових ресурсів певного суб'єкта господарювання, який здійснюється спільно з відповідними його грошовими потоками (еквівалентні фінансові потоки) або ні (безеквівалентні фінансові потоки), але обов'язково з урахуванням чинника часу, який позначається на ліквідності зазначених фінансових ресурсів [1-3].

Фінансовий потік є безперервним у часі процесом, який доцільно розглядати у конкретно взятому інтервалі. Зокрема, із закінченням цього інтервалу він не зникає, а переходить з однієї категорії в іншу, змінює напрямок руху.

Поряд з терміном «фінансовий потік» зустрічаються близькі йому поняття, наприклад «грошовий потік», «потік коштів», «рух грошових коштів». Різноманітність зазначених термінів походить від англосаксонського варіанта «cash-flow», у буквальному значенні, що позначає «грошовий потік, потік касової готівки, потік коштів або фінансовий потік».

При цьому в абсолютній більшості випадків автори використовують замість слова «фінансовий» слово «грошовий». Тому що «фінансові ресурси компанії - це сукупність фондів грошових засобів компанії», можна зробити висновок про те, що «фінансові ресурси» і «грошові ресурси» компанії є поняттями тотожними або, принаймні, досить близькими [16]. Із цього випливає, що поняття «потік грошових засобів або ресурсів» близьке поняттю «потік фінансових ресурсів». Нарешті, якщо ми дорівнюємо терміни «грошовий потік» і «потік грошових засобів», можна вважати, що «грошовий потік» і «фінансовий потік» у загальному виді є тотожними поняттями.

Однак, фінансовим потокам притаманні економічні відносини, оскільки грошові відносини звужують роль фінансів до формування і розподілу грошових фондів і накопичень.

Доцільним є твердження Азаренкової Г.М. про те, що фінансовий потік не можна ототожнювати з грошовим. Перш за все, ця відмінність полягає в тому, що грошовий потік може бути виражений лише в еквівалентній формі, тобто, грошовій та товарній формі, у той час, як фінансові потоки бувають ще й у без еквівалентній формі, тобто у формі дотацій, субсидій, а також під час взаємних розрахунків у формі векселів у бюджетній сфері. Проте основні функції фінансового потоку (тобто, його економічну сутність) потрібно розглядати у взаємозв'язку з основними характеристиками грошових потоків.

Таким чином поняття «фінансові потоки» є більш широким у порівнянні з поняттям «грошові потоки» і виражається в русі фінансових ресурсів від одного економічного суб'єкта до іншого з метою їх перерозподілу шляхом створення фінансових схем.

Вивченню й дослідженню окремих аспектів фінансових потоків приділяли увагу й російські вчені, зокрема, Ю. Плущевська і Л. Старикова досліджували фінансові потоки в цілому, як поняття; Л. Павлов і Ю. Любімцев - фінансові потоки в бюджетній сфері; В. Маршак - міжрегіональні фінансові потоки; Білоусова Д. - вплив інфляції на фінансові потоки; В. Суслова - матеріально-фінансові потоки.

Зазначимо, що Ю. Плущевська та Л. Старикова під фінансовими потоками розуміють «зміни фінансових активів та зобов'язання секторів економіки за період здійснення фінансових операцій»[44].Ю. Любімцев визначає фінансовий потік як «рух (переміщення) грошових ресурсів... з однієї економічної структури в іншу, а також між різними складовими однієї і тієї ж структури...в тих формах, у яких в тій або іншій країні здійснюється грошовий потік»[35]. Інші спроби російських вчених дати визначення фінансових потоків не в повному обсязі відображають цілісну економічну природу і сутність терміна.

На сьогоднішній день серед економістів виділяються дві групи вчених, що трактують поняття «фінансовий потік» з погляду основних економічних способів виміру величин: на певну дату (запас або залишок) і за певний період (потік). При першому способі фіксується моментний стан, при другому - рух. Прихильники однієї позиції визначають фінансові потоки як різницю між отриманими й виплаченими компанією фінансовими ресурсами за певний період часу [15, 22]. Деякі економісти, що відносяться до цієї групи, навіть підмінюють вираження «отримані й виплачені фінансові ресурси» на «отримані доходи й понесені витрати», що ще більш некоректно, тому що поняття «приплив і відтік фінансових ресурсів» і «доходи й витрати» є зовсім різними.

Згідно з думкою прихильників іншої позиції, фінансові потоки компанії являють собою рух фінансових ресурсів (оборот) за певний період часу [4, 14, 24, 25]. Однак поняття фінансових потоків як різниці між отриманими й виплаченими компанією фінансовими ресурсами не можна вважати достовірним, оскільки різниця визначається на конкретний момент часу, і представлення в такому виді фінансових потоків ототожнює їх із залишком. Тому що потік означає рух, то фінансові потоки характеризують надходження і вибуття фінансових ресурсів за певний проміжок часу.

У даній роботі «фінансовий потік» визначається, як сукупність розподілених у часі надходжень і виплат фондів коштів і прирівнюваних до них грошових еквівалентів компанії, що генеруються її господарською діяльністю за певний проміжок часу. У якості грошових еквівалентів можуть виступати короткострокові легко реалізовані цінні папери та інші високоліквідні активи або короткострокові пасиви, які можуть бути перетворені в кошти з мінімальними втратами часового й комісійного характеру (еквівалентні втратам, що виникають, наприклад, при переході коштів з безготівкового стану в готівку) [27-29].

Фінансові потоки неоднорідні за складом, напрямках руху, призначенню й рядом інших ознак. Потреба у визначенні найбільш ефективних способів управління фінансовими потоками обумовлює необхідність проведення їх докладної класифікації.

Більшість авторів розглядають фінансові потоки в розрізі видів діяльності:фінансові потоки по операційній діяльності;фінансові потоки по інвестиційній діяльності;фінансові потоки по фінансовій діяльності.

Однак поняття «фінансовий потік компанії» є агрегованим і включає до свого складу численні види цих потоків, що обслуговують господарську діяльність, тому розглянемо наступну класифікацію фінансових потоків. Дана класифікація фінансових потоків (табл. 1.2) являє собою уточнений і доповнений варіант їх класифікації, запропонованої Бланком І.А. [7-9].

Таблиця 1.2 - Ознаки й види класифікації фінансових потоків

Ознаки	Види фінансових потоків
За масштабами обслуговування	- по компанії в цілому; - по окремих структурних підрозділах; - по окремих операціях.
За видами господарської діяльності	- по операційній діяльності; - по інвестиційній діяльності; - по фінансовій діяльності.
За спрямованістю руху	- позитивний (вхідний); - негативний (вихідний); - зустрічний.
За варіативністю спрямованості	- стандартний; - нестандартний.
За методом вирахування обсягу	- валовий; - чистий.
За сферою обігу	- внутрішній; - зовнішній.
За рівнем достатності	- надлишковий; - дефіцитний; - достатній.
За рівнем збалансованості	- збалансований; - незбалансований.
За періодом часу	- миттєвий; - короткостроковий; - середньостроковий; - довгостроковий.
За видом використовуваної валюти	- у національній валюті; - в іноземній валюті.
По значимості у формуванні фінансових результатів	- пріоритетний; - другорядний.
По передбачуваності виникнення	- абсолютно передбачуваний; - передбачуваний; - недостатньо передбачуваний; - непередбачений.
За можливістю регулювання	- регульований; - нерегульований.
По забезпеченню платоспроможності	- ліквідний; - неліквідний.
За методом оцінки в часі	- поточний; - майбутній.
За безперервністю формування	- дискретний; - постійний.
За періодичністю	- одноразові; - регулярні.
За стабільністю часових інтервалів	- регулярний з рівномірними часовими інтервалами; - нерегулярний з рівномірними часовими інтервалами.

За видами господарської діяльності фінансові потоки поділяють на операційні, фінансові та інвестиційні.

Операційні фінансові потоки характеризують приплив (або відтік) фінансових ресурсів, що пов'язані із забезпеченням ритмічного відтворювального процесу. Припливи від операційної діяльності формуються за рахунок виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг), погашення дебіторської заборгованості, одержуваних від покупців авансів. Операційні відтоки - це оплата рахунків постачальників і підрядників, виплата заробітної плати, платежі в бюджет і позабюджетні фонди, сплата відсотків за кредит. Цей перелік містить у собі практично всі поточні операції підприємства, пов'язані з використанням оборотних коштів.

В рамках здійснення фінансової діяльності рух фінансових ресурсів спрямований на підвищення ефективності використання активів підприємства. Фінансові припливи - це суми, виручені від розміщення нових акцій або облігацій, короткострокові й довгострокові позики, отримані в банках або в інших підприємств, цільове фінансування з різних джерел. Відтоки містять у собі повернення позик і кредитів, погашення облігацій, викуп власних акцій, виплату дивідендів. Даний розділ концентрується на зовнішніх джерелах фінансування, щодо незалежних від основної діяльності підприємства. Варто звернути увагу на те, що до фінансових операцій відносяться як довгострокові так і короткострокові позики й банківські кредити, отримані підприємством (у тому числі й заборгованість по векселях). Однак всі витрати по виплаті відсотків за кредит (незалежно від його строку) відносяться до операційної діяльності підприємства.

До економічних відносин, що супроводжують рух ресурсів у рамках інвестиційної діяльності підприємства, належать зв'язки між суб'єктами господарювання з метою отримання доходу (витрат) від реалізації (придбання) основних засобів, нематеріальних активів та ін. Грошові відтоки від інвестиційної діяльності містять у собі оплату основних засобів, капітальні вкладення в будівництво нових об'єктів, придбання підприємств або пакетів їхніх акцій (часток у капіталі) з метою одержання доходу або для здійснення контролю за їхньою діяльністю, надання довгострокових позик іншим підприємствам. Відповідно, інвестиційні припливи формуються за рахунок виторгу від реалізації основних засобів або незавершеного будівництва, вартості проданих пакетів акцій інших підприємств, сум повернення довгострокових позик, сум дивідендів, отриманих підприємством за час володіння ним пакетами акцій або відсотків сплачених боржниками за час користування довгостроковими позиками.

Угруповання фінансових потоків підприємства по видах діяльності значно підвищує аналітичність звітної інформації. Фінансовий менеджер (або кредитор) може бачити, які саме джерела приносять підприємству найбільші грошові надходження і які - споживають їх у більшому обсязі. У нормально функціонуючого підприємства сукупний чистий грошовий потік повинен прагнути до нуля, тобто всі зароблені у звітному періоді кошти повинні бути ефективно інвестовані. Однак до досягнення такого результату ведуть різні шляхи: операційна діяльність може принести значний чистий приплив готівки, що підприємство використає для розширення основних засобів. Але можлива й протилежна ситуація - реалізуючи частину свого основного капіталу, підприємство тим самим перекриває чистий грошовий відтік від операційної діяльності. Останній варіант украй небажаний для підприємства, тому що основним джерелом коштів повинна служити його основна, операційна діяльність, а не розпродаж майна.

За напрямком руху фінансові потоки можна поділити на дві групи: вхідні та вихідні. До першої входять фінансові потоки, що виникають внаслідок поповнення фінансових ресурсів, до другої - внаслідок їх зменшення. Розповсюдженим прикладом припливу фінансових ресурсів є виручка від реалізації готової продукції, відтоку - витрати на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг і оплату податків.

Фінансові потоки за методом числення обсягу розрізняються на валові, які враховують усю сукупність надходжень та витрачань грошових коштів, та чисті, які обчислюються як різниця між позитивними та негативними грошовими потоками (між надходженням та витрачанням грошових коштів).

Залежно від сфери обігу фінансові потоки поділяються на внутрішні та зовнішні. Внутрішні фінансові потоки існують у рамках підприємства, тобто між структурними підрозділами, всередині промислово-фінансових груп, концерну тощо. Зовнішні ж виходять за рамки підприємства і стосуються інших суб'єктів господарської діяльності.

Якщо надходження грошових коштів істотно перевищують реальну потребу підприємства у їх витрачанні, то формується надмірний фінансовий потік. Якщо надходження істотно нижче реальних потреб підприємства в їх витрачанні, то формується дефіцитний фінансовий потік.

За періодичністю фінансові потоки можна поділити на три групи. До першої належать фінансові потоки, що носять одноразовий (випадковий) характер, наприклад, отримання безповоротної фінансової допомоги, благодійна діяльність та ін.. До регулярних фінансових потоків з невизначеним часом здійснення належить систематичний рух фінансових ресурсів, не лімітований строком виконання. До цієї групи відноситься преміювання робітників за високоякісну роботу. Якщо рух фінансових ресурсів виконується у визначений чинним законодавством або угодою час, ці фінансові потоки належать до постійних потоків з визначеним періодом часу. Це дозволяє контролювати своєчасність здійснення операцій, що пов'язані з рухом цих потоків та не допустити виникнення додаткових витрат, пов'язаних із порушенням термінів виконання платежів. Прикладом таких потоків є кредитні операції, відрахування до бюджетних і позабюджетних фондів.

Наведена класифікація фінансових потоків дозволяє згрупувати фінансові потоки та управляти ними як у цілому, так і в розрізі певних груп потоків.

Узагальнення досвіду провідних науковців дозволяє виділити такі властивості фінансового потоку: швидкість руху, термін (період) руху, обсяг фінансового ресурсу.

Деякі автори оцінюють рух фінансових ресурсів за його швидкістю. [18, 21]. Згідно з визначенням В.О.Меца[38],швидкість фінансового потоку характеризується кількістю обертів фінансового ресурсу в процесі здійснення фінансово-господарських операцій. Так, швидкість повернення дебіторської заборгованості або реалізації складських запасів готової продукції характеризується кількістю обертів фінансових ресурсів за період реалізації продукції.

Разом із швидкістю для фінансових потоків притаманний час руху. [18] На відміну від швидкості період показує час переходу фінансових ресурсів з однієї стадії в іншу, наприклад, скільки часу потрібно для того, щоб сировина та купівельні матеріали були задіяні у виробництві готової продукції. В цьому випадку індикатором служить тривалість виробничого циклу. Для частини фінансових потоків, що характеризують дебіторську заборгованість або складські запаси готової продукції, терміном є час, за який фінансові ресурси повертаються до господарської діяльності підприємства.

Обсягом фінансового потоку виступає сума фінансового ресурсу, який змінюється потягом періоду дії фінансово-господарської операції. Крім цього, кількісною характеристикою фінансового потоку є темпи його приросту або зниження. Особливо це стосується позитивних вхідних фінансових потоків, а саме обсягів виробництва та реалізації продукції. Зменшення обсягів фінансових потоків відбувається через податкові відрахування та обов'язкові збори.

Між наведеними властивостями існує тісний зв'язок. Обсяг фінансових потоків підвищується, якщо швидкість їхнього руху зростає, а термін дії зменшується. Інтенсивне зростання вихідних фінансових потоків у порівнянні з вхідними негативно впливає на швидкість їх обертання. Так, збільшення дебіторської заборгованості за відсутності приросту обсягів реалізації продукції зменшує наявний обсяг фінансових потоків і призводить до зниження ділової активності підприємства. Однак, слід враховувати, що зростання обсягів виробництва впливає на зростання податку на додану вартість, на прибуток, акцизні збори.

1.2 Зв'язок фінансових і матеріальних потоків підприємства

Фінансові потоки підприємства необхідно розглядати з точки зору їх достатності для забезпечення ефективної діяльності підприємства.

Будь-яке підприємство представляє собою складне поєднання різноманітних ресурсів, організованих та скоординованих з метою виробництва товарів (послуг) для задоволення попиту. Тому в широкому розумінні виробничо-господарська діяльність на підприємстві включає всі процеси, необхідні для створення продукту і доведення його до споживача. Для реалізації цих процесів необхідно приймати рішення і здійснювати визначені дії. Дії спричиняють господарські і фінансові процеси, які повинні відбуватись відповідно до визначених цілей та програм.

Підприємство можна представити як складну, відкриту, соціально-технічну та фінансово-економічну систему, пов'язану специфічними відносинами із зовнішнім середовищем. З національним господарством його пов'язує рух матеріальних, фінансових та інформаційних ресурсів або багато взаємопов'язаних матеріальних, фінансових та інформаційних потоків, які проходять через підприємство

Рух матеріальних та фінансових ресурсів на підприємстві може бути представлений наступним чином (рисунок 1.1)



Рисунок 1.1-Рух матеріальних потоків на підприємстві[54]

На рисунку 1.1. матеріальні потоки на підприємстві та між підприємством і його господарським середовищем позначені стрілками. Матеріальні потоки складаються з товарних потоків (ресурсів і продуктів). Фінансові потоки - це рух вартостей (потоки платежів) (рисунок 1.2)

Відповідно на підприємстві можна виділити дві сфери: виробничо-господарську та фінансово-економічну (виробничі або фінансові процеси). При цьому фінансові процеси - це відбиток виробничих процесів у вартісній або грошовій формі.

Успішність функціонування підприємства багато в чому залежить від якості технологій управління його виробничо-господарською діяльністю, і зокрема - товарно-матеріальними потоками. Розроблені в сфері логістики технології управління матеріальними ресурсопотоками розглядають фінансові потоки, як забезпечуючи функціонування вже існуючих систем, хоча саме при їхній допомозі відбувається управління виробничою діяльністю. Перспективним підходом, що дозволяє орієнтуватися на фінансовий аспект діяльності підприємства протягом усього логістичного процесу, є вплив на матеріальні потоки через управління рухом грошових коштів у логістичних системах.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.2 - Послідовність етапів руху фінансових ресурсів у процесі операційної діяльності підприємства

а - рух фінансових ресурсів на розширене відтворення;

б - рух фінансових ресурсів в інноваційну або фінансову діяльність;

в - рух фінансових ресурсів для досягнення інших цілей;

- безумовний рух фінансових ресурсів, притаманний будь-якій виробничій діяльності;

- можливий рух фінансових ресурсів, який залежить від специфіки операційної діяльності.

Основною метою фінансового обслуговування товарних потоків у логістиці є забезпечення їх руху фінансовими ресурсами в необхідних обсягах, у потрібний термін і з використанням найбільш ефективних джерел фінансування.

Будь-яка виробнича діяльність починається із використання фінансових ресурсів на закупівлю сировини, комплектуючих або напівфабрикатів. В т.ч. залежно від тривалості виробничого циклу розмір фінансового потоку може зменшуватись в результаті відтоку фінансових ресурсів в складські запаси.

Підвищити швидкість руху фінансового потоку на відрізку 1 - 2 можна завдяки використанню прогресивного устаткування, раціонального нормування технологічного процесу та створення паралельно-послідовного типу виробництва продукції. Прискорення руху на зазначеному відрізку позитивно впливатиме на собівартість виробництва продукції, а саме на зменшення умовно-постійних витрат, що припадають на даний вид продукції.

На відрізку 1-2 обсяг фінансового потоку зменшується за рахунок митних відрахувань у випадку використання підприємством імпортних комплектуючих.

На відміну від обсягу виробництва обсяг відвантаженої продукції не включає незавершене виробництво та складські запаси готової продукції, що була виготовлена протягом поточного виробничого циклу. Тому в точці 3 розмір фінансового потоку зменшується на приведені запаси і навпаки, розмір відвантаженої продукції збільшується завдяки реалізації готової продукції, що накопичилася на складі протягом часу. Досягнення такого становища залежить від активної маркетингової політики підприємства та еластичності цін на товари, що мають тривалий термін зберігання. На відрізку 2-3 зниження потоку фінансових ресурсів відбувається за рахунок утримання складських запасів.

Обсяг фінансового потоку на відрізку 3-4 залежить від цінової політики підприємства, а саме від ціни, що формується під впливом попиту та пропозиції на даний вид виробу. Якщо виробництво продукції носить рентабельний характер, то дохід від її продажу перевищує обсяг відвантаженої продукції за цінами підприємства. У цьому випадку розмір фінансового потоку підвищується завдяки комплексу робіт, сервісних послуг та комплектуючих виробів, що супроводжують використання зазначеної продукції.

Швидкість руху фінансового потоку на відрізку 3-4 залежить як від самого підприємства, так і від ринкової кон'юнктури. Збільшення життєвого циклу товару відбувається шляхом прискорення реалізації виробу, для задоволення потреб ринку. Однак ступінь віддаленості від безпосередніх споживачів продукції впливає на тривалість транспортних поставок, а це, в свою чергу збільшує тривалість визначеного виробничого процесу.

Обсяг фінансових ресурсів на відрізку 4-5 зменшується через податкові відрахування: податок на додану вартість, акцизні збори та інші відрахування з доходу. Від структури собівартості реалізованої продукції, адміністративних витрат і витрат на збут залежить обсяг фінансового потоку на відрізку 4-5.

В прибутковому режимі діяльності підприємства темпи зростання доходу від реалізації продукції повинні носити випереджаючий характер над ростом витратної частини виробництва продукції. Достатність доходу від реалізації продукції для покриття змінних та постійних витрат приводить до позитивного результату від звичайної діяльності підприємства. Після відрахування податку на прибуток фінансовий потік дорівнює чистому прибутку. Як правило, швидкість руху фінансового потоку на відрізку 4-5 регламентується податковим терміном.

Динаміка основних показників діяльності виробничих підприємств свідчить, що збільшення обсягів виробництва впливає на зростання рівня взаємонеплатежів. Абсолютно очевидно, що зростання виробництва та реалізації продукції супроводжується розширенням споживачів, які характеризуються різним рівнем фінансової дисципліни. Тому швидкість обороту дебіторської заборгованості залежить від політики роботи підприємства із дебіторами.

На відміну від дебіторської заборгованості за несвоєчасні розрахунки підприємство несе збитки у вигляді штрафів, пені та неустойки.

Від наявності та розміру чистого прибутку залежить обсяг фінансового потоку, який спрямовується на розширене відтворення, або на інноваційний шлях оновлення виробництва, або на інші витрати, які пов'язані з маркетинговими заходами та витратами на утримання соціально-побутової сфери.

В рамках здійснення фінансово-господарських операцій кожний окремий фінансовий потік може стати джерелом для формування іншого. Так, наприклад, осяг відвантаженої продукції породжує виникнення дебіторської заборгованості, ліквідація якої є джерелом для розрахунків за власними зобов'язаннями.

Для оцінки ефективності логістичних процесів зазвичай використовують вартісні критерії, беруть до уваги зроблені витрати й отриманий дохід, розраховують показники прибутковості й рентабельності. Значення даних показників будуть суттєво мінятися при різних схемах руху матеріальних і пов'язаних з ними фінансових потоків. Так, залежно від умов поставок, параметрів систем складування й обраних каналів поширення продукції будуть мінятися вартість, обсяг і час матеріальних потоків. Останні, у свою чергу, визначають обсяги й час необхідного фінансування. Вибравши в якості вихідного завдання раціоналізацію руху фінансових потоків, можливо побудувати такі схеми руху матеріальних ресурсів, у яких логістичні витрати в процесах постачання, виробництва й розподілу будуть оптимальними.

Управління фінансовими потоками, необхідними для забезпечення руху матеріальних ресурсів, більш ефективне, якщо процес здійснюється безупинно, протягом усього періоду діяльності підприємства. При цьому важливо планувати витрати фінансових ресурсів на відшкодування логістичних витрат і організовувати залучення засобів із джерел фінансування, контролювати прихід грошового відшкодування за реалізовану продукцію учасникам логістичному ланцюга.

Чітке уявлення структури й складу фінансових потоків допоможе менеджерам оцінювати й планувати витрати в умовах ускладнення виробничих, транспортних і розподільних систем. Для цього для кожної конкретної логістичної системи рух фінансових ресурсів представляють із достатнім ступенем деталізації. Причому, чому більш розгалужені схеми руху матеріальних потоків, тим більш складними будуть відповідні їм ланцюжки руху фінансових потоків, і тим більше трудомістким є процес управління. Підвищити прозорість потокових процесів як в елементарних, так і в комплексних логістичних системах (міжнародних логістичних системах, складських терміналах і розподільних логістичних центрах) можливо також шляхом дослідження й опису фінансового оточення - середовища обігу фінансів підприємства.

Фінансове оточення складається з набору елементів, властивості яких важливо знати при управлінні логістичними процесами. Це пов'язане з тим, що параметри фінансових потоків залежать від структури й властивостей фінансового середовища, зовнішніх і внутрішніх факторів впливу. Зокрема, фінансове оточення визначає такі параметри фінансового потоку, як обсяг, вартість, час і напрямок. Нагадаємо, що обсяг потоку визначається еквівалентом коштів, зазначених у його документарному, електронному або якому-небудь іншому інформаційному супроводі. Вартість потоку визначається витратами на його організацію, а час характеризується доступністю для впливу. Як час, так і напрямок фінансового потоку можна визначити стосовно якого-небудь підприємства, що наприклад організує потік. Тоді прихід фінансових коштів буде вхідним потоком, а відхід - вихідним фінансовим потоком.

Зв'язок фінансових і матеріальних потоків, процесів і робіт у логістичній системі забезпечується ще одним видом потоків - інформаційним. Дані про умови, строки й характерні взаємин учасників логістичного процесу, інформація про рух матеріальних потоків використовується при побудові схем руху фінансових потоків. При цьому переміщення коштів від підприємства до інших учасників логістичного процесу (споживачам і постачальникам, між складськими, портовими й митними терміналами, у логістичних вузлах стикування транспортних потоків) представляють у вигляді спрямованого руху фінансових коштів. Подібні схеми дозволяють визначити послідовність включення джерел фінансування, порядок розподілу вступників ресурсів, виявити вузькі місця в русі потоків.

Наочне представлення руху ресурсів показує, що різні фінансові потоки також взаємозалежні між собою. Так, залучені інвестиції, вкладені у виробництво, вертаються у вигляді виторгу від реалізації. Подібна сукупність двох або більше взаємозалежних фінансових потоків є фінансовою операцією. Для фінансової операції можна розрахувати рентабельність і прибутковість, визначити, наскільки ефективні впливи на потоки, розрахувати ряд інших параметрів, істотних для управління. Наприклад, для розподільного логістичного центру, у якому приплив і витрата фінансових ресурсів відбувається нерівномірно, важливо розрахувати щільність фінансового потоку, яка характеризує інтенсивність діяльності й визначається обсягом результуючого потоку в одиницю часу. А, наприклад, при організації закупівель можна розрахувати часовий розрив між одержанням пропозиції від постачальника й здійсненням передоплати. За результатами фінансових операцій, з урахуванням можливостей і обмежень фінансового оточення, характеристик окремих потоків, можна судити про стійкість логістичних процесів, доцільності технологій і операцій, погодженість руху ресурсів у логістичному середовищі.

Узгодження руху ресурсопотоків - добір обсягу, вартості й часу залучення одних ресурсів під відповідні параметри інших ресурсів - можна здійснювати на основі різних підходів. Наприклад, можливо характеристики матеріальних потоків прийняти за початкові умови й жорстко закріпити, а параметри фінансових - розглядати й підбирати залежно від ситуації, що склалася в логістичній системі. Інший підхід дозволяє гнучко змінювати параметри й фінансових, і матеріальних потоків, виходячи з ефективності фінансових операцій, цілей управління, впливу зовнішнього й внутрішнього середовища. При цьому управління матеріальними потоками здійснюється в тісному зв'язку з управлінням фінансами на стадіях планування, організації й контролю над здійсненням логістичних процесів.

Змінюючи рух ресурсів відповідно до фінансових параметрів, можливо не тільки одержати повне й своєчасне забезпечення виробничої діяльності ресурсами з оптимальних джерел за мінімальною ціною, але й підвищити стійкість підприємства, знизити схильність зовнішнім впливам. У процесах закупівель, поставок, транспортування, складування й збуту орієнтація на фінансові показники дозволяє оптимізувати потокові процеси, виявляти способи й методи скорочення витрат без шкоди для якості продукції.

Так, на стадії планування часто необхідно вибрати з декількох альтернативних технологій і схем оптимальні. Оскільки кожній схемі відповідають певні фінансові потоки, можна порівнювати варіанти по параметрах потоків і показникам фінансових операцій. По кожному варіанту розраховують необхідні обсяги й строки залучення ресурсів, вартість і можливий час використання джерел фінансування. При виборі оптимальних варіантів руху потоків ураховують раціональність розподілу фінансових ресурсів між окремими ланками логістичного ланцюга, порівнюють вартість ресурсопотоків, організаційні й адміністративні витрати, операційні витрати. Склавши плани фінансування, уточнюють первісні плани руху матеріальних потоків і коректують їх для оптимізації загальних логістичних витрат. З урахуванням обмежень зовнішнього середовища (законодавчої бази, тіньового сектору, корпоративних інтересів) знаходять «проблемні» місця в русі фінансових і матеріальних потоків, що вимагають особливого контролю.

Орієнтуватися на параметри забезпечуючих фінансових потоків і оптимальність їх структури можливо також у процесі управління рухом матеріальних ресурсів. Залежно від обраних форм і методів розрахунків між учасниками економічних відносин, залучених банківських і фінансових інструментів формують різні схеми організації потокових процесів. Виходячи з потреб підприємств, що перебувають у ланках логістичних ланцюжків, вибирають способи оплати наданих послуг і реалізованої продукції, домовляються про умови реалізації логістичних операцій (поставки, транспортування, розвантаження, відвантаження).

Ще одним важливим моментом є контроль над фінансовими потоками й оточенням: аналіз кон'юнктури фінансових ринків (процентні ставки по кредитах і депозитам, ринку корпоративних і державних цінних паперів), оцінка вартості й ризику джерел фінансування, виявлення можливих проблем із залученням ресурсів. Зміна вартості ресурсів може привести до виникнення потреби в залученні додаткових джерел фінансування або, навпаки, зниженні їх числа. Наприклад, при зниженні ліквідності може бути ухвалене рішення про перехід на самофінансування й застосування внутрішніх резервів.

Завдання управління фінансовими і матеріальними потоками значно спроститься при наявності єдиного інформаційного середовища на корпоративному рівні. Уже освоєний ряд технологій по управлінню потоковими процесами: системи автоматизації перевезень, управління транспортом, організація документообігу й ряд інших інформаційних логістичних технологій і корпоративних систем автоматизації. Дані системи можуть бути доповнені включенням у них модулів управління фінансовими потоками. Для формалізованого опису фінансових потоків може бути задіяний і відповідний математичний апарат: векторний опис, матричні методи, факторний і функціональний аналіз.

При управлінні рухом фінансових і матеріальних потоків потрібно прагнути як до економії ресурсів, затрачуваних на вплив, так і до максимізації кінцевого результату. По можливості треба домагатися того, щоб одна керуюча дія змінювала параметри як можна більшої кількості потоків. У цьому випадку вирішення проблем буде здійснюватися максимально швидко й з найменшими витратами.

Управління потоками можна вважати ефективним, якщо воно дозволяє вирішувати основні виробничо-господарські завдання підприємства. До таких відносяться: узгодження виробничих і фінансових планів, установлення необхідного рівня запасів, обсягів і строків необхідних ресурсів. Через впливи на потоки можна забезпечувати логістичну систему фінансовими й матеріальними ресурсами, здійснювати залучення й повернення коштів, їх розподіл по напрямках використання. До функцій управління потоками слід також віднести контроль над відповідністю параметрів фінансових і матеріальних потоків, їх вплив на ефективність логістичної діяльності, перевірку оптимальності схем руху ресурсопотоків.

У якості організаційної основи для управління потоками можна використовувати вже існуючі структури учасників логістичних відносин, їх партнерів і конкурентів, інших підприємств. При організаційному супроводі впливів можливо використовувати функції вже діючих відділів і служб, повноваження окремих керівників і виконавців. Використання адміністративних сіток дозволяє проводити погоджене керування ресурсопотоками, залучати для цих цілей персонал, застосовувати напрацьовані технології управління ресурсами.

Одним з підходів, що дозволяють вирішувати перераховані вище завдання, є концепція вузлових впливів, побудована на принципі максимальної результативності впливів на потоки у вузлах. Залучення фінансових ресурсів для забезпечення логістичної системи, зіставлення планів і схем руху потоків, оцінка раціональності процесів можуть бути реалізовані за підтримки концепції вузлових впливів. Однак для її практичного застосування необхідні прикладні технології. Це механізми узгодження планів руху фінансових і матеріальних потоків, технології вибору джерел ресурсів, інструменти контролю й своєчасного коректування відхилень фінансових потоків. Треба визначити, який прикладний інструментарій може бути використаний, і, якщо потрібно, розробити новий. Крім цього слід досліджувати структуру й властивості вузлів, виявити можливості використання окремих вузлів для керування фінансовими потоками.

1.3 Моделі й прийоми цільового регулювання фінансових потоків

Внутрішні завдання фінансового управління компанією полягають в забезпеченні основної й інвестиційної діяльності підприємства фінансовими ресурсами, а також у прогнозуванні її майбутніх потреб і майбутнього фінансового стану.

Ефективно управляти фінансовими потоками означає:

- передбачати їх можливий стан на близьку і далеку перспективу;

- уміти визначати обсяги та інтенсивність надходження і витрат грошових коштів як в поточному, так і в довгостроковому періодах.

Разом з тим утримання фінансових ресурсів у вигляді грошових коштів пов'язане з певними втратами - з деякою часткою умовності їхню величину можна оцінити розміром упущеної вигоди від участі в якому-небудь доступному інвестиційному проекті. Тому будь-яке підприємство повинне враховувати дві взаємно виключні обставини: підтримка поточної платоспроможності й одержання додаткового прибутку від інвестування вільних коштів. Таким чином, одним з основних завдань управління грошовими ресурсами є оптимізація їх середнього поточного залишку.

Управління фінансовими потоками передбачає цілеспрямований вплив на процеси акумуляції грошових коштів, їх витрачання та перерозподіл з метою збалансування фінансово-господарської діяльності підприємства.

Характерні риси практики управління фінансовими потоками відображають принципи управління, тобто основні правила діяльності, якими керуються органи управління, враховуючи соціально-економічні умови, що склалися.

Принципи управління фінансовими потоками полягають в наступному:

1) Достовірність відображення інформації передбачає відповідність даних фінансової звітності реальному руху грошових коштів.

2) Комплексність управління передбачає врахування фінансових потоків від усіх видів діяльності.

3) Своєчасність, оперативність означає постійний моніторинг наявності, руху, потреби в грошових коштах.

4) Маневровість означає забезпечення своєчасності розрахунків, скорочення потреби в позикових коштах.

5) Ефективність означає досягнення вищої прибутковості використання грошових коштів внаслідок організаційно управлінських дій.

Згідно із принципами управління формують систему методів управління фінансовими потоками. До складу основних методів управління фінансовими потоками відносять:

- аналіз фінансових потоків;

- планування та оптимізація;

- контроль за рухом грошових коштів;

- облік та звітність.

Аналіз фінансових потоків - це сукупність методів формування і обробки даних про фінансові потоки, які дають об'єктивні оцінки стану, тенденцій розвитку, виявлення резервів підвищення ефективності використання грошових коштів та шляхів їх реалізації.

З урахуванням терміну часу, ступеня деталізації об'єктів і показників аналіз може бути перспективним, поточним і оперативним.

З погляду обсягів аналіз може бути тематичний, тобто пов'язаний з визначеною конкретною метою, локальний - пов'язаний з діяльністю окремого підрозділу, комплексний - охоплює всі сторони діяльності підприємства.

Інформаційною базою для аналізу фінансових потоків за звітні періоди є форми бухгалтерської звітності, додатки до них та інші облікові документи.

Аналіз фінансових потоків та оцінка їх впливу на фінансовий стан підприємства визначається системою показників, до яких відносять показники ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості.

Результати аналізу враховуються при плануванні фінансових потоків та їх оптимізації.

Планування фінансових потоків - це процес визначення їх обсягів за видами діяльності, часовими інтервалами та напрямами використання з метою забезпечення максимальної синхронізації надходжень і витрат та платоспроможності підприємства.

У процесі планування досягається оптимізація фінансових потоків, тобто знаходження такого співвідношення між вхідними і вихідними фінансовими потоками, між напрямами й умовами залучення та використанням грошових коштів, яке дає змогу досягти найкращих результатів діяльності (мінімізації витрат, максимізації прибутку).

Контроль за надходженням та використанням грошових коштів є системою спостереження і перевірки процесу надходження та використання грошових коштів з метою визначення відхилень від їх заданих параметрів. Як функція управління контроль об'єктивно необхідний. Він спрямовує процес управління за встановленими ідеальними моделями, коригуючи поведінку підконтрольного об'єкта.

Сутність і значення контролю за фінансовими потоками полягає в тому, що суб'єкт управління здійснює перевірку виконання запланованих параметрів формування грошових фондів, напрямів їх використання, дотримання синхронності надходжень і витрат у встановлені періоди часу, блокує відхилення від заданої програми, а в разі виявлення порушень сигналізує про необхідність коригування системи управління. Таким чином, контроль є засобом отримання інформації про фінансові потоки по каналу зворотного зв'язку, тобто за результатами свого управлінського впливу на об'єкт управління.

У циклі управління фінансовими потоками облік є кінцевою стадією. Він передбачає визначення, реєстрацію на різних носіях та класифікацію інформації про грошові надходження та витрати для отримання підсумкових даних, які відображають досягнутий результат. Результати обліку відображаються у звітності. Таким чином, облік як кінцева стадія в циклі управління є одночасно початковою стадією для наступного циклу. Облік і звітність складають інформаційну базу для аналізу фінансових потоків за звітний період.

Отже, наведені методи управління фінансовими потоками є одночасно етапами процесу управління в цілому. Кожен з цих етапів є вихідним для іншого, як це відображено на рисунку 1.3.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.3 - Взаємозв'язок методів управління фінансовими потоками

Ефективність управління фінансовими потоками визначається синхронізацією надходжень і виплат, підтримкою постійної платоспроможності підприємства і включає такі складові:

- визначення мінімального обсягу грошових коштів, достатнього для обслуговування поточної господарської діяльності;

- постійний моніторинг надходження грошових коштів від продажу;

- згладження коливань в обсягах надходжень і виплат грошових коштів з метою запобігання платіжної кризи в окремі періоди;

- оптимізація системи розрахунків з постачальниками і покупцями, тобто обґрунтування політики надання комерційних кредитів і отримання відстрочок платежів;

- вибір напрямків використання тимчасово вільних грошових коштів з метою запобігання втрат від інфляції і упущеної вигоди;

- прискорення оборотності грошових коштів за рахунок впровадження організаційно-економічних заходів.