Размещено на http://www.allbest.ru/

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Харківський національний економічний університет

ДОПУСКАЮ ДО ЗАХИСТУ:

Координатор програми підготовки магістрів державної

служби, професор _______________М. В. АФАНАСЬЄВ

пенсійна система державне управління

Магістерська робота

на тему:

"Удосконалення державного управління пенсійною системою України"

Зав. кафедри менеджменту

та маркетингу,

канд. екон. наук., доцент: К. Г. Наумік

Керівник

канд. екон. наук., доцент,

доцент кафедри менеджменту та маркетингу

Л.Ю. Гордієнко

Виконала:

Слухачка групи №3

Спеціальність 8.150101 "Державна служба",

спеціалізація

"Адміністративний менеджмент" О.О. Скрипай

Харків, 2010

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО - МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОЮ СИСТЕМОЮ УКРАЇНИ

1.1 Сутність та зміст пенсійної системи та її недоліки

1.2 Основні напрямки реформування пенсійної системи держави

1.3 Нормативно-правові акти, що регулюють пенсійну систему України

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОЮ СИСТЕМОЮ УКРАЇНИ НА ПРИКЛАДІ ХАРКІВСЬКОГО РАЙОНУ

2.1 Сучасний стан об'єкту державного управління пенсійною системою Харківського району

2.2 Характеристика Пенсійного фонду України Харківського району та аналіз його функцій

2.3 Аналіз структури Пенсійного фонду України Харківського району

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОЮ СИСТЕМОЮ УКРАЇНИ НА РАЙОННОМУ РІВНІ

3.1 Методичні положення щодо удосконалення державного управління пенсійною системою України на рівні району на основі впровадження міжнародних стандартів якості ІSО 9001-2001

3.2 Удосконалення стратегічного планування в органах державного управління пенсійною системою України на рівні району

3.3 Методичні рекомендації щодо удосконалення адміністративних процесів в органах державного управління пенсійною системою на рівні району

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Пенсійна система кожної країни - один з найважливіших елементів соціального захисту осіб найманої праці. Організаційно-правова форма пенсійної системи визначається станом економіки і ринку праці, існуючої податкової політики і політики в галузі доходів, демографічною ситуацією, розвитком фінансових, в тому числі і страхових інститутів, прийняттям суспільством конкретної моделі пенсійного забезпечення.

Формування моделі національної пенсійної системи - результат суспільної злагоди з приводу принципів побудови, способів здійснення соціальної політики. Така злагода складається під впливом економічних, культурних і національних традицій країни. Загальною і обов'язковою умовою організації всякої пенсійної системи є створення державою правової, організаційної і економічної бази, яка б забезпечувала збереження права на пенсію.

Соціально-економічні реформи, що здійснюються в Україні, викликали радикальні зміни в житті суспільства, які значно позначалися на його соціальній структурі. У більшості населення формуються принципово нові ціннісні орієнтири, змінюються соціальні умови життя. Тому саме сьогодні реформування пенсійного забезпечення розглядається як важливий елемент економічної стратегії нашої держави. Нестихаючі дебати в пресі навколо найпопулярнішої реформи та неодноразові доробки законопроектів “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” [14], ”Про недержавне пенсійне забезпечення” [15] підкреслюють доцільність та актуальність обраної теми магістерської роботи.

Пенсійне забезпечення є основною складовою частиною системи соціального захисту населення. Частка пенсіонерів становить 28,6% всього населення країни. Питома вага пенсійних виплат досягла 43% у сукупних соціальних трансфертах (соціальна допомога та пільги з усіх джерел фінансування) і 21% у сукупних доходах домогосподарств [9].

Пенсійна реформа, яка розпочалася у 2004 році, передбачає заміну діючої системи пенсійного забезпечення на сучасну страхову трирівневу пенсійну систему і спрямована на:

1) зміну балансу економічних і соціальних інтересів у державі;

2) істотне підвищення рівня доходів осіб пенсійного віку;

3) забезпечення максимальної залежності пенсійних виплат від персоніфікованих внесків застрахованих осіб;

4) посилення стимулів до праці та легалізацію заробітної плати;

5) заохочення заощадження на старість застрахованих осіб;

6) диверсифікацію джерел фінансування пенсій за рахунок внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та обов'язкових і добровільних накопичень.

Однак високий рівень демографічного навантаження на працездатне населення, наявність у значної частини працюючих пільг із сплати внесків до Пенсійного фонду України та низька заробітна плата, яка у третини працюючих не вища, ніж прожитковий мінімум, на даний час спричиняють незбалансованість солідарної системи, стримують запровадження накопичувальної системи пенсійного страхування та розвиток недержавного пенсійного забезпечення. Підвищення мінімального розміру пенсії за віком до рівня прожиткового мінімуму, що не узгоджується із зростанням заробітної плати та реальними фінансовими можливостями Пенсійного фонду України, може призвести до фінансової кризи пенсійної системи.

У 2009 році дефіцит коштів Пенсійного фонду України на виплату пенсій, що покривається за рахунок державного бюджету, дорівнює 22,5 млрд. грн. Пенсійні виплати становлять близько 15% валового внутрішнього продукту, на які спрямовується 18,7% видатків державного бюджету. Заборгованість із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування підприємств, установ та організацій становила 1,3 млрд. грн [8].

До цього часу не створено належні умови для ефективного функціонування трирівневої пенсійної системи, які передбачені новим пенсійним законодавством.

Демографічна ситуація в державі, динаміка економічного розвитку потребує уточнення цілей, шляхів та методів подальшого реформування пенсійної системи.

В світі відомі дві системи фінансування пенсійного забезпечення: перерозподільна і накопичувальна.

Перерозподільна система характеризується тим, що для виплати пенсій громадянам похилого віку використовуються актуарні надходження до фондів пенсійного страхування. Такими надходженнями можуть бути страхові внески застрахованих осіб і роботодавців (підприємств), а також дотації держави, які фінансуються з податків. Особи, які сплачували страхові внески, при досягненні пенсійного віку отримують право на пенсію, яка фінансується в свою чергу наступним поколінням платників страхових внесків.

При застосуванні ж накопичувальної системи фінансування страхові внески не відразу використовуються на виплату пенсій, а накопичуються у вигляді певного (резервного) капіталу. Акумульовані кошти йдуть на придбання різноманітних титулів власності (акцій, нерухомості, цінних паперів і т. д.). При досягненні пенсійного віку застраховані особи отримують пенсію, яка фінансується з прибутку або з коштів від продажу резервного капіталу, тобто надбаних титулів власності.

Проблемі удосконалення пенсійної системи України приділяється увага з боку як вчених, так і державних службовців. Так питанню державного управління пенсійною системою України присвячено роботи таких авторів: Афанасьев М.В; Гаряча О.В., Гордиенко Л.Л., Губенко С., Жила О., Кабанець А.Г., Маленький О., Нікулова І, Оболенський О., Одінцова Г.С., Мельнік О.Ю.

Разом з тим вивчення та аналіз опублікованих за даною проблемою робіт показали, що існує необхідність подальшого розвитку теоретичних і методичних підходів до удосконалення державного управління пенсійною системою України, в тому числі на рівні району.

Об'єкт дослідження - пенсійна система України на рівні району.

Предметом дослідження в даній магістерській роботі є сфера державного управління пенсійною системою України на рівні району.

Мета магістерської роботи - розробка науково-методичних основ удосконалення пенсійної системи України на рівні району шляхом впровадження міжнародних стандартів якості ISO 9001-2001.

Для досягнення цієї мети були вирішені такі задачі (додаток А):

визначені сутність та зміст пенсійної системи України та її недоліки;

систематизовані основні напрямки реформування пенсійної системи держави;

упорядковані нормативно-правові акти, що регулюють пенсійну систему України;

проаналізовані сучасний стан об'єкту державного управління пенсійної системи Харківського району;

здійснений функціонально-структурний аналіз пенсійного фонду України Харківського району;

розроблені методичні положення щодо удосконалення державного управління пенсійною системою України на рівні району;

запропоновано заходи зі стратегічного планування в органах державного управління пенсійною системи на рівні району;

розроблені методичні рекомендації до розробки процесу надання нової державно-управлінської послуги в органах державного управління пенсійною системи на рівні району.

Теоретико-методологічною основою магістерської роботи є дослідження вітчизняних і закордонних спеціалістів в області державного управління та пенсійної системи.

При визначенні й аналізі проблемних питань і розробці підходів до їх вирішення використовувались загальнонаукові, емпіричні й емпірико-теоретичні методи: спостереження, порівняння, систематизації, класифікації, вимірювання, експериментування, індукції та дедукції, аналізу та синтезу, узагальнення. У роботі застосовувались також конкретно-наукові методи соціологічного і статистичного аналізу.

Теоретична доцільність та практична значущість результатів магістерської роботи підтверджується довідками про практичне використання рекомендацій, запропонованих у роботі. Також потрібно зазначити основні джерела одержання інформації, що використана протягом дослідження, та назву організації чи державної установи, на фактичному матеріалі яких виконана магістерська робота (додаток А). В даній роботі саме розглянуті пенсійні системи розвинутих країн та деяких країн СНД, зроблено їх порівняння та вплив на реформування пенсійного забезпечення в Україні. По-перше, було відображено, як в більшості країнах світу діють змішані системи пенсійного забезпечення, які сполучають елементи як накопичувальної, так і перерозподільної системи. Пенсійне забезпечення, як один з актуальних аспектів соціального захисту, постійно перебуває під контролем уряду кожної країни. По-друге, процес пошуку нових, більш ефективних страхових методів і механізмів; створення багаторівневих і взаємодоповнюючих пенсійних систем; активне залучення приватного сектора і самих застрахованих до фінансування пенсійних затрат; методи залучення до процесу колективного і особистого страхування пенсій осіб, зайнятих в “тіньовому ринку праці”: створення комплексних, взаємопов'язаних інститутів соціального захисту людей похилого віку.

В процесі написання магістерської роботи були сформовані компетенції - знання в галузі теоретико-методичних аспектів державного управління, вміння застосовувати сукчасті управлінські технології щодо удосконалення державного управління пенсійною системою України на районному рівні

Основні теоретичні положення та практичні результати проведених досліджень, висновки і рекомендації, подані в магістерській роботі, доповідались та були схвалені на міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми державного управління та державної служби в умовах постіндустріальної економіки” (додаток Б)(Харків, 2010).

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що використання розроблених конкретних методик дозволить здійснювати заходи щодо удосконалення державного управління пенсійною системою України на рівні регіону з урахуванням міжнародних стандартів якості ISO 9001 - 2001, в тому числі за допомогою здійснення стратегічного планування та впровадження нових державно-управлінських послуг (додаток В).

Магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

В першому розділі розглянуті теоритично методичні аспекти державного управління пенсійною системою України

В другому розділі роглянут аналіз сучасного стану державного управління пенсійною системою України на прикладі Харківського району

В третьому розділі розглянуто удосконалення державного управління пенсійною системою України на рівні району.

Повний обсяг магістерської роботи - 84 сторінок, в тому числі 4 таблиці, список використаних джерел містить 87 найменувань.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОЮ СИСТЕМОЮ УКРАЇНИ

1.1 Сутність та зміст пенсійної системи та її недоліки

Пенсійне забезпечення, як один з актуальних аспектів соціального захисту, постійно перебуває під контролем уряду кожної країни. В центрі дискусій щодо реформування систем пенсійного забезпечення, які розгорнулися в наукових і політичних колах західних країн і країн з перехідною економікою, - пошук нових, більш ефективних страхових методів і механізмів; створення багаторівневих і взаємодоповнюючих пенсійних систем; активне залучення приватного сектора і самих застрахованих до фінансування пенсійних затрат; методи залучення до процесу колективного і особистого страхування пенсій осіб, зайнятих в “тіньовому ринку праці”; створення комплексних, взаємопов'язаних інститутів соціального захисту людей похилого віку [8].

Реформи пенсійних систем, які вже почалися в ряді країн світу зводяться до різноманітних комбінацій таких заходів як: поступове підвищення пенсійного віку, зниження розмірів окремих видів пенсій, збільшення розмірів страхових внесків та періодів страхування, обмеження практики передчасного виходу на пенсію, стимулювання створення приватних пенсійних фондів.

Головний інститут пенсійного страхування, організований на принципах перерозподілу в пенсійних системах, які реформуються, передбачається посилити додатковими (обов'язковими і добровільними за характером; професійними, корпоративними і індивідуальними за формою організації) пенсійними системами, накопичувальними за своєю природою [5].

Україна вже обрала модель реформування національної пенсійної системи, яка частково грунтується на принципі солідарності, і частково - на концепції накопичення. Але це не означає, що Україна повинна припинити приглядатися до того, що діється в розвинутих зарубіжних країнах та сусідніх державах - колишніх “сестрах” по соціалістичному табору. Навпаки, вона має багато чого отримати від спостереження за тим, що відбувається в США, Казахстані тощо. Необхідно, щоб українські експерти та законотворці вивчили відмінний та негативний досвід та зазирнули в майбутнє України років на п'ять - десять. Тому в першому розділі магістерської роботи саме і відображена спроба розгляду теоретично-методичних аспектів проведення пенсійної реформи як розвинутих країн, так і тих, що ще розвиваються, та їхній вплив на програму пенсійної реформи в Україні.

Відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» [14] визначено дві системи фінансування пенсійного забезпечення: перерозподільна і накопичувальна.

Перерозподільна система характеризується тим, що для виплати пенсій громадянам похилого віку використовуються актуарні надходження до фондів пенсійного страхування. Такими надходженнями можуть бути страхові внески застрахованих осіб і роботодавців (підприємств), а також дотації держави, які фінансуються з податків. Особи, які сплачували страхові внески, при досягненні пенсійного віку отримують право на пенсію, яка фінансується в свою чергу наступним поколінням платників страхових внесків. В цьому випадку мова йде про так звану угоду між поколіннями, за термінологією американського економіста П. Самуельсона [54].

При застосуванні ж накопичувальної системи фінансування страхові внески не відразу використовуються на виплату пенсій, а накопичуються у вигляді певного (резервного) капіталу. Акумульовані кошти йдуть на придбання різноманітних титулів власності (акцій, нерухомості, цінних паперів і т. п.). При досягненні пенсійного віку застраховані особи отримують пенсію, яка фінансується з прибутку або з коштів від продажу резервного капіталу, тобто надбаних титулів власності [13].

Сьогодні в Україні діє солідарна пенсійна система, заснована на виплаті пенсій з поточних внесків працюючих. У світі ця система одержала назву “pay-as-you-go-system”, тобто фінансування пенсійних виплат за рахунок відрахувань від фонду оплати праці і зарплати кожного працюючого в державний Пенсійний фонд. Ця система, як і багато чого іншого, дісталася нам і нашим східним сусідам у спадщину від соціалістичної економіки. В основі її є принцип перерозподілу засобів по «потребах», принцип солідарності поколінь і відсутність прямої залежності суми майбутньої пенсії від розміру внесків протягом усієї трудової діяльності. Тому, на думку автора роботи [65] ми не самотні в пошуку рішення проблем, накопичених солідарною системою за всі роки її існування. Прикро лише, що абсолютна більшість країн з перехідною економікою свої пенсійні реформи або вже провели, або проводять, а в нас - тільки збираємося.

По-перше, як зауважується в [15], головна причина необхідності реформи солідарної системи - це непосильність навантаження на працююче населення внаслідок досить низького пенсійного віку і роздутої системи пільг, що переводять майже 30% працездатного населення з категорії, що відраховує внески, у категорію їх що одержують. Не секрет, що сьогодні на одного працюючого приходиться в середньому три пенсіонери, унаслідок чого бюджет Пенсійного фонду “тріскотить по швах”. Пенсійне забезпечення охоплює 14,5 млн. чоловік, що становить 29% населення. Є й інші причини: криза неплатежів і непрацюючі процедури банкрутства підприємств. Але в основі наших проблем - усе-таки низький пенсійний вік і занадто велика система пільг (їхня кількість сьогодні регулюється майже 20 нормативно-правовими актами). Такий “тягар” не зміг би витримати бюджет ні однієї, навіть самої благополучної країни. Крім того, система солідарних виплат штучно ускладнена: розмір пенсії обчислюється з використанням усереднених методик, що породжує “зрівнялівку”, а внаслідок, масове невдоволення пенсіонерів.

Відсутність залежності між сумою сплачених внесків і розміром майбутньої пенсії не стимулює робити з відрахування ні працівників, ні роботодавців. Солідарні виплати (11% ВВП) покриваються за рахунок досить високих страхових внесків (33,2%) від фонду оплати праці, у той час як кожен працюючий, будучи зобов'язаний відчисляти 1-5% від своєї зарплати, не зацікавлений у сплаті і такому мінімуму. Така ситуація складається тому, що віддаючи гроші в загальний “казан”, ми нічого не відкладаємо особисто собі на пенсію. Але ж економічні реалії змінилися: відчисляючи пенсійні внески, повинні бути упевнені, що це - наші заощадження, наша власність, наша забезпечена старість [25]

По-друге, надходження від пенсійних внесків недостатні через значний обсяг “тіньового” сектора економіки, фінансових труднощів більшості державних і приватизованих підприємств, а також убудованих у нинішню систему стимулів відходу від податків і обов'язкових відрахувань у соціальні фонди (спрощувана система оподаткування). Серйозною проблемою є також нереформована державна система керування пенсійним забезпеченням. Тому, на думку Жила О. [44] назріла необхідність уточнити адміністративні функції і повноваження Пенсійного фонду України, з одного боку, і Міністерства праці і соціальної політики - з іншого.

Ситуація загостряється ще й економічною кризою. Змушені міри, що починаються українським Урядом для ліквідації заборгованості суб'єктів господарської діяльності перед Пенсійним фондом, є наслідком фактичного банкрутства монопольного положення державної солідарної системи в країні. Криза цієї системи приводить до збільшення питомої ваги так званих “нетрадиційних” зборів у Пенсійний фонд, зокрема з операцій купівлі-продажу валюти, відчуження легкових автомобілів, продажу ювелірних виробів із золота тощо. Але перелік фінансово-господарських операцій, що обкладаються додатковими зборами в Пенсійний фонд України, не можна розширювати до нескінченності: унаслідок додаткових зборів ці операції поступово переходять з регульованого податкового режиму в "тіньову" економіку, тобто скорочуються надходження в бюджет від сплати податку на прибуток, державного збору, інших зборів; створюються несприятливі умови для розвитку цивілізованих відносин у бізнес-середовищі і регульованій торговій системі країни, а також для проведення реструктуризації багатьох підприємств, що через зріст заборгованості перед Пенсійним фондом виявляються фактично банкрутами і нарощують інші соціальні борги (у першу чергу, по виплаті заробітної плати); подальше зростання обсягу додаткових зборів у Пенсійний фонд (насамперед це стосується операцій із продажу нерухомості і відчуження легкових автомобілів), що може в майбутньому спровокувати масове невдоволення населення і навіть привести до соціального конфлікту поколінь, фактичному поділу суспільства з відповідними непередбаченими політичними наслідками [10].

Наше суспільство повинне усвідомити, що єдиний шлях, який дозволить уникнути соціальної катастрофи, викликаної банкрутством системи солідарних пенсійних виплат, - це проведення комплексної реформи пенсійної системи України. Тому ще в 1998 році Верховною Радою України були визначені основні напрямки реформування пенсійного забезпечення в Україні [12].

1.2 Основні напрямки реформування пенсійної системи держави

Соціальна та економічна роль пенсійної системи у сучасному суспільстві визначається тим, що її надійність є запорукою його стабільності соціальної, а в багатьох випадках і економічної. У той же час критичний стан ефективності діючої економіки та загострення соціальних проблем передусім позначаються на пенсійній системі , яка склалася протягом десятиріч в результаті переходу України до ринкових відносин в економіці та опинилась у стані кризи.

Слід також визнати й те, що значна частина фінансових претензій органів Пенсійного фонду до страхувальників пов'язана не тільки з бухгалтерськими прорахунками та помилками, але й з навмисним укриттям грошових засобів, спрямованих на користь своїх найманих робітників. При цьому широко використовуються безмежні можливості, які відкриваються у зв'язку з структурними змінами економіки, розвитком підприємницьких структур та інституціональних перетворень. Найбільш широко розповсюдженою практикою є віднесення значної частини грошових виплат не до заробітної плати, а до виплат соціального характеру, основна частина яких не підлягає прибутковому оподаткуванню та обов'язковому відрахуванню страхових соціальних внесків.

Забезпечення стійкого функціонування пенсійної системи України - одне з найактуальніших завдань соціальної політики держави. Складнощі переходу до ринкової економіки спричинили повне розбалансування цієї колись дуже надійної і стабільної системи, що зумовило певне соціальне напруження, а значну кількість непрацездатного населення залишає без коштів для існування.

Попри те, що законодавчими й нормативними актами встановлено значні нормативи відрахувань до державного Пенсійного фонду із заробітної плати, все одно не вистачає коштів на виплату пенсій непрацездатним громадянам. Якщо сьогодні в Україні населення, старше працездатного віку, складає близько 23 %, то вже через 20 років воно становитиме 30 %. Піку демографічного навантаження буде досягнуто в середині сторіччя, коли (за умови збереження сучасного пенсійного віку) на 1000 осіб працездатного віку припадатиме 900 пенсіонерів [16].

Різкий спад виробництва, інфляційні процеси, розбалансування структури економіки призвели до того, що часто пенсії сплачуються несвоєчасно, а колишні особисті заощадження, зокрема і на забезпечення в старості, повністю знецінені. Якщо до 1992 р. середня пенсія за віком приблизно в 1,7 рази перевищувала мінімальну заробітну плату, що відповідала прожитковому мінімуму населення, то сьогодні вона становить не більш як 20-30% від цього показника [18].

Слід зазначити й те, що відбулася значна деформація головного принципу пенсійного забезпечення - зв'язку з минулим трудовим внеском. Пенсійне законодавство внаслідок прийняття низки популістських рішень стало недосконалим, що ускладнює ситуацію. До того ж останні пропозиції Кабінету Міністрів України щодо підвищення пенсійного віку на п'ять років не дають позитивного імпульсу для налагодження стабільної діяльності пенсійної системи.

Відповідними темпами зростає і демографічне навантаження на населення працездатного віку. Демографічна ситуація в України погіршується через вплив кількох факторів [20]:

1) покоління, яке скоро досягне працездатного віку, має низький рівень народжуваності;

2) рівень народжуваності зменшується взагалі по країні;

3) численна група громадян, чий рік народження припадає на зліт народжуваності 30-х років, уже нині вийшли (жінки) на пенсію;

4) група громадян, чий рік народження припадає на повоєнний зліт народжуваності, досягне пенсійного віку через 5-10 років;

5) приблизно через 30 років на пенсію почнуть виходити групи населення, чий рік народження припадає на зліт народжуваності початку 70-х та 80-х років.

На сьогодні є три схвалених урядом законопроекти, що містять комплекс заходів для проведення пенсійної реформи: “Основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні” [16], “Про обов'язкове державне пенсійне страхування” [14] і “Про недержавні пенсійні фонди” [15].

Відповідно до [14] основними цілями пенсійної реформи в Україні є:

1) реалізація конституційних прав громадян на пенсійне забезпечення в старості, у випадку інвалідності, при втраті годувальника та в інших встановлених законодавством випадках;

2) забезпечення фінансової стабільності пенсійної системи та створення умов для стійкого розвитку пенсійного забезпечення на основі державного пенсійного страхування та бюджетного фінансування;

3) адаптація системи пенсійного забезпечення до ринкових відносин, які розвиваються в Україні;

4) раціоналізація та оптимізація умов представлення та розмірів пенсій;

5) підвищення ефективності пенсійної системи шляхом удосконалення її системи управління

Завдання, що постають у цій сфері, можна визначити як загальну адаптацію пенсійної системи до ринкових відносин, яка передусім полягає у посиленні особистої відповідальності щодо розміру соціальних гарантій.

Нині, як зауважується в [22], є всі підстави для визначення напряму реформування пенсійної системи і удосконалення механізму функціонування пенсійного забезпечення в Україні - послідовне запровадження страхового принципу формування коштів соціального страхування. Він полягає передусім у встановленні прямої залежності між розмірами пенсій та тривалістю страхового стажу і сумою сплачених внесків за весь його період на базі персоніфікованого обліку суми сплачених внесків.

Протягом десятиріч в Україні діє пенсійна система, організована за розподільчим принципом або по принципу “солідарності поколінь”, де пенсії для покоління пенсіонерів виплачуються за рахунок внесків покоління працюючих. Розподільча пенсійна система передбачає достатньо високий рівень податкового навантаження на платників пенсійних внесків. В Україні сьогодні обов'язкові внески в пенсійний фонд складають 33,2% від фонду заробітної плати. Це обумовлено демографічною ситуацією, приблизним співвідношенням між кількістю працюючих та пенсіонерів. В той же час у США, Західній Європі, де розподільча та накопичувальна пенсійна система існує одночасно, обов'язкові внески у пенсійний фонд для роботодавців складають відповідно 6% в умовах приблизно схожої демографічної ситуації [26].

Ґрунтуючись передусім на економічних мотивах, як підкреслюється в [29], виникає питання запровадження пенсійних систем за накопичувальним (страховим) принципом. Крім винятково важливої ролі забезпечення макроекономічної норми накопичення, він має суттєві переваги і для застрахованого, оскільки рівень відрахувань в накопичувальних системах для забезпечення аналогічного розміру пенсії приблизно вдвічі нижчий за бюджетні. Перехід від розподільчого принципу пенсійного забезпечення до накопичувального означає, що основна частина пенсій з часом повинна фінансуватися не за рахунок “податку” на фонд заробітної плати, а за рахунок обов'язкових пенсійних заощаджень робітників. Внески повинні накопичуватися на окремих іменних рахунках, і тим самим втрачається їх податковий характер. При цьому ставки пенсійних внесків можуть бути нижче теперішніх, так як значна частина видатків на виплату майбутніх пенсій покриється не за рахунок внесків, а за рахунок доходів від заощаджень.

1.3 Нормативно-правові акти, що регулюють пенсійну систему України

Правове регулювання пенсійної системи України здійснюється на підставі чисельних нормативно-правових актів, які можна класифікувати за рядом ознак, зокрема, за їх дією у часі та просторі. Дія в часі ? визначається моментом набирання ним чинності та моментом припинення його дії. І так, зазвичай акт набирає чинності з зазначеного в ньому часу, якщо час не вказаний - в установленому для відповідних актів порядку.

Розглянемо основні етапи евоюції нормативно-правової бази стосовно регламентації пенсійної системи та державного управління нею в Україні.

Закон Верховної ради України загально-нормативного характеру набирають чинності через десять днів від дня офіційного їх оприлюднення, якщо інше не передбачене іншими законами, але не раніше, від дня їх опублікування ст.94 Конституції України і постанови Кабінету Міністрів з моменту їх прийняття, якщо інше не встановлене законом.

В основних нормативних актах ,що регулюють пенсійне забезпечення, зазвичай встановлюється час набирання ними чинності, наприклад, у законі України "Про пенсійне забезпечення” 1991 р. [3] і в Законі України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" 1992р.[4].

У постановах Верховної Ради України про внесення змін до цих актів також передбачається певний термін введення їх в дію.

Як правило, такі акти зворотної сили не мають, але регулюють відносини, які виникають після введення їх у дію для вилучення із загальних правил законодавець може давати актом зворотної сили. Така вказівка міститься в самому акті і в таких випадках дія акта поширюється на всі відносини ,що ним регулюються , в тому числі й на ті, що виникають до введення його в дію. Така зворотня сила надається не лише актам, що містять первинні документи, а й актам нормативного тлумачення, приміром, роз'яснені міністерством соціального захисту населення України. У деяких випадках в цього акта не збігається зі сферою його дії у просторі.

Наприклад, прикладом спеціального нормативно-правового акта є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 р. [13]. У первинному акті містяться положення, що розвиваються в інших актах. І так Конституція України [1], якою закріплено право літніх громадян та в разі втрати працездатності на постійне забезпечення є первинним актом відносно Закону 1991 року [2] пенсійне забезпечення за рахунок коштів пенсійного фонду через надання трудових і соціальних пенсій.

Наведемо Укази Президента України щодо пенсійного забезпечення.

Вони вважаються другим після Законів видом нормативних актів. Джерелом пенсійного права є ті укази, в яких містяться правові норми, що регулюють відносини з пенсійного забезпечення. Одним з пенсійного забезпечення перших Указів у цій сфері був Указ Президента України від 27 грудня 1991 року "Про соціальний захист населення в умовах лібералізації цін" [10], яким вперше після прийняття Закону України "Про пенсійне забезпечення" [14] від 5 листопада 1991 року було збільшено розмір державних пенсій, призначених до й січня 1992 року, на 100%, Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” 2003 р. [7], який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду. За своїм характером Укази Президента України поділяються на нормативні, тобто такі, що установлюють правові норми, індивідуальні адресовані конкретним виконавцям. Дані Укази першого виду є, по суті, підзаконними актами і приймаються з питань, що належать до компетенції Президента України, визначеною Конституцією.

Джерелами пенсійного права є міжнародні договори (угоди) що їх Україна уклала з рядом з Зарубіжних країн або приєдналась до них. Одним з таких договорів є угода "Про гарантії громадянам країн-учасниць співдружності незалежних держав (СНД) у сфері пенсійного забезпечення" від 13 березня 1992 року / /. Такою угодою передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав СНД здійснюється згідно з законодавством держави , на території якої вони мешкають. Україна підписала і ратифікувала Угоду між державами-учасницями СНД "Про взаємне визначення пільг та гарантій для учасників і інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бокових дій на території інших держав і сімей загиблих військовослужбовців" від 15 квітня 1994р.[16].

Аналогічні угоди про співробітництво соціального захисту і пенсійного забезпечення громадян у 1995 р. укладено між Україною та республікою Азербайджан, Україною та Молдовою і ратифіковано Верховною радою України [17].

Постанови Кабінету Міністрів України, - ці акти належать до підзаконних актів і приймаються на основі та на виконанні законів і Указів Президента України.

За дорученням Верховної Ради України Кабінет Міністрів (КМ) прийняв 90 рішень про створення Пенсійного фонду України, про затвердження Положення про Міністерства соціального захисту населення України, Положення про медико-соціальну експертизу; визначив порядок відрахування коштів на соціальне страхування та пенсійне забезпечення, а також механізм корегування та перерахунку державних пенсій до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення ", KM України видав нормативно-правові акти з питань соціального забезпечення та обов'язкового страхування військовослужбовців, працівників ОБС, прокурори і митних органів [9].

Велику групу нормативно-правових актів складають постанови Кабінету Міністрів України про пенсійне забезпечення за вислугу років, про пільгові умови виходу на пенс окремих категорій працівників про нагадування та підтвердження трудового стажу.

Особливе значення мають нормативно-правові акти КМ України “Про періодичну зміну і встановлення нових розмірів пенсій зв'язку зі змінами рівня інфомації. І так, лише в 1996pоці було прийнято три пакети постанов КМ України про підвищенні розмірів пенсій (56 88 89 94). Протягом 5 років дії Закону України. "Про пенсійне забезпечення" [6] було видано понад два десятки різних за назвою і змістом постанов про корегування, перерахунок і збільшення розмірів пенсій.

Роз'яснення міністерства соціального захисту населення України. Такі роз'яснення можна поділити на дві групи:

1. Роз'яснення, що видаються Міністерством відповідно до наданого йому Верховною Радою України права давати роз'яснення з питань застосування Закону України права давати роз'яснення з питань застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення" [6]. Таке роз'яснення мають характер офіційного тлумачення норм пенсійного забезпечення. Вони є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій, які застосовують норми пенсійного права, і мають велике значення.

2. Роз'яснення мають управлінсько-методичний характер і видаються Міністерством у межах його компетенції у формі наказів та інструкцій з питання діяльності підпорядкованих йому органів соціального захисту населення , що входять до системи Міністерства.

Інші нормативно-правові акти.

До таких актів - прийняті іншими центральними органами, і такі, що є джерелом пенсійного права: окремі акти, видані Міністерством праці України міністерством фінансів національним банком і Пенсійним фондом України. Такі акти мають значення для вирішення соціальних питань.

Наприклад, огляди громадян та встановлення їм інвалідності визначення характеру професійних захворювань, які регулюють переважно нормативно-правовими актами, прийнятими міністерством охорони здоров'я України.

Отже, можна констатувати, що на сьогодні вже сформовані базові закони України в сфері пенсійного забезпечення, які заклали фундамент формування та розвитку вітчизняної пенсійної системи та державного управління нею.

Висновки до розділу 1:

На сьогодні Пенсійний фонд України найбільш розгалужена фахова структура, яка здійснює багатогранну діяльність щодо пенсійного забезпечення громадян України, найпотужніша інституція в державі, яка акамулює і розподіляє значні за обсягом кошти,структура з могутнім кадровим потенціалом, які розвиваються і вдосконалюються.

Соцiальна та економiчна роль пенсiйноi системи у сучасному суспiльствi визначається тим, що iї надiйнiсть є запорукою його стабiльності, а в багатьох випадках i економiчної. У той же час критичний стан ефективної дiючої економiки та загострення соцiальних проблем передусiм позначається на пенсiйнiй системi.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ НА ПРИКЛАДІ ХАРКІВСЬКОГО РАЙОНУ

2.1 Сучасний стан об`єкту державного управління пенсійної системи Харківського району

Протягом 2009 року робота управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області була спрямована на виконання пріоритетних завдань, визначених законами України щодо забезпечення своєчасної виплати пенсій та наповнення бюджету Фонду.

Збереження позитивної тенденції щодо стабілізації економіки району, спільні зусилля місцевих органів влади та управління Пенсійного фонду України в Харківському районі по зміцненню платіжної дисципліни платників сприяло виконанню планових показників бюджету за 2009 рік.

Протягом 2009 року робота управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області була спрямована на виконання пріоритетних завдань, визначених законами України щодо забезпечення своєчасної виплати пенсій та наповнення бюджету Фонду [87].

Збереження позитивної тенденції щодо стабілізації економіки району, спільні зусилля місцевих органів влади та управління Пенсійного фонду України в Харківському районі по зміцненню платіжної дисципліни платників сприяло виконанню планових показників бюджету за 2009 рік.

За 2009 рік бюджет Пенсійного фонду з урахуванням залишку коштів на початок року виконано по Харківському району на суму 639092,8 тис.грн., що становить 100,5% до затвердженого бюджету. В тому числі власних доходів надійшло 267481,9 тис.грн., план (304033,9 тис.грн.) виконано на 88,0%. З них обов”язкових внесків від підприємств, установ, організацій та працюючих на них громадян надійшло 244114,1тис.грн., або 92,4% до плану, обов”язкових внесків від сільгоспвиробників 8020,5тис.грн. (95,5% до плану), обов'язкові внески від військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб 4722,4 тис. грн. (до плану 94,6%), від платників за спрощеною системою оподаткування надійшло 6105,9 тис.грн. (26,9% до плану). Інших надходжень одержано 4135,1 тис.грн., 122,9% до плану. На покриття витрат на виплату пенсій за списком №1 - 66,5тис.грн. 100,8% до плану, на виплату різниці у пенсійному забезпеченні наукових працівників - 8,2тис.грн. 88,2% до плану, відсотків банку за користування тимчасово вільними залишками на рахунках Пенсійного фонду одержано 309,2тис.грн. 71,9 % до плану. Із спеціального фонду Державного бюджету надійшло 14321,0тис.грн. при плані 9437,25тис.грн. (151,7%), із загального фонду Державного бюджету разом надійшло 91816,9тис.грн. при плані 63330,87 (145,0%), з Фонду загальнообов”язкового державного соціального страхування на випадок безробіття - 11,5тис.грн. або 16,60% до плану, із Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві - 122,0 тис.грн. або 13,8% до плану. За рахунок акумуляції коштів на казначейському рахунку одержано 515203,1 тис.грн. по перерозподілу з Пенсійного фонду України. При цьому на казначейський рахунок перераховано 262500,7 тис. грн. [87].

У порівнянні з 2008 роком [87] надходження коштів збільшились на 75838,2тис.грн., в тому числі власних доходів одержано на 1897,6 тис.грн. менше. З інших бюджетів і коштів по перерозподілу одержано більше ніж за аналогічний період 2008 року на 77735,8тис.грн. Перераховано коштів для акумуляції на казначейський рахунок менше на 6552,8тис.грн. Загальна сума видатків за 2009 рік становить 628304,2тис.грн, в тому числі по джерелах фінансування :

- за рахунок обов”язкових внесків та інших власних надходжень 558440,7тис.грн.; з них: на виплату пенсій та грошової допомоги - 548114,9 тис.грн., або 99,9% від суми потреби, видатки на допомогу на поховання - 4780,5тис.грн.(100,0%), на доставку пенсій і допомоги - 5074,3 тис.грн. (100,0%), на розрахунково-касове обслуговування - 53,6 тис.грн. Компенсація витрат від застосування спеціальної ставки платниками сільськогосподарського податку становила 1763,3тис.грн.;

- за рахунок Державного бюджету, - 64005,3тис.грн.; з них: на виплату пенсій військовослужбовцям строкової служби - 5254,4тис.грн., на виплату пенсій за різними пенсійними програмами - 49826,4тис.грн., на виплату пенсій громадянам, які постраждали від аварії на ЧАЕС - 7670,4 тис.грн., на виплату пенсій працівникам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах - 355,0 тис.грн.; на виплату пенсій працівникам, які були зайняті повний робочий день на сільськогосподарських роботах - 899,1 тис.грн.;

- за рахунок Фонду загальнообов”зкового державного соціального страхування на випадок безробіття - 11,5 тис.грн.;

за рахунок фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві - 853,1 тис.грн.;

перераховано до Пенсійного фонду України - 4993,6 тис.грн.

За звітний період виявлено 229,0 тис. грн. переплат по пенсіях та грошових допомогах, з яких погашено 205,4 тис. грн. Станом на 1 січня 2010 року залишок переплат становить 113,0 тис.грн., що більше ніж на початок року на 23,7 тис. грн.

В цілому, як свідчать дані звіту [87], по Харківському району забезпеченість власними коштами на виплату пенсій та грошової допомоги складає 47,8%, в тому числі: по району - 49,2%, по м.Люботин - 39,6 % [87].

Середній розмір пенсій та допомог в цілому по району складає 887,55грн., в тому числі по району - 888,32 грн. по м. Люботин - 882,74грн.[87].

Станом на 01.01.2010 управлінням Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області проводилась робота щодо наповнення бюджету Пенсійного фонду України власними коштами. Станом на 01.01.2010 план власних надходжень склав 250,1 млн.грн., фактично надійшло 267,5 млн.грн., що на 17,4 млн. грн. більше запланованого, тобто план 2009 року виконано на 107%. За 2009 рік темп росту власних надходжень склав 99%, тобто до бюджету управління за 2009 рік надійшло на 1,9 млн.грн. менше, ніж за 2008 рік [87].

Середньодобове надходження власних коштів за 2009 рік складає 1061,4 тис.грн., з урахуванням надходжень по додаткових ставках 1084,2 тис.грн. В порівнянні з 2008 роком ці показники зменшено по страхових внесках на 0,4 % та з урахуванням надходжень по додатковим ставкам на 2,4 % відповідно. Тобто в середньому на добу управління отримує власних коштів на 26,9 тис.грн. менше ніж за 2008 рік [87].

Зменшення власних надходжень за 2009 рік на 1,9 млн.грн. обумовлено наступним:

В порівнянні з 2008 роком фонд оплати праці зменшено на 4,6 млн.грн., або на 0,6 % та складає 753,9 млн. грн.

За 2009 рік по управлінню відбулось значне на 5742,5 тис.грн. збільшення недоїмки по платежах до Фонду.

Структура надходжень за 2009 рік складається з наступних платежів:

1. Проведення остаточного розрахунку за 2008 рік та сплата авансових платежів підприємців на загальній системі оподаткування, а також адвокатів та нотаріусів, Надійшло від цієї категорії платників 847,5 тис.грн.

2. З 1 січня 2009 року збільшено розмір спеціальної ставки з 19,92 % до 26,56 % на ФОП платників, які знаходяться на фіксованому сільгоспподатку. Внаслідок цього, збільшились надходження від платників ФСП на 1751,9 тис.грн., або на 21,8%.

3. Погашено недоїмки за 2009 рік шляхом перерахування коштів на рахунок управління в сумі 2113,4 тис.грн.

4. На протязі 2009 року також особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи рядового і начальницького складу підлягають загальнообов'язковому пенсійному страхуванню і є застрахованими особами, та сплачують внески на загальних підставах. За 2009 рік надходження коштів від грошового забезпечення складають 8,0 млн.грн.;

5. Надходження по фінансових санкціях та пені за 2009 рік складають 1136,1 тис.грн.

Протягом 2009 року загальна сума боргу по управлінню збільшена на 5742,5 тис.грн., або на 29,2 % [87].

Найбільше збільшення боргів відбулось за рахунок приросту недоїмки по підприємствах ОКП Теплових мереж на 1679,7 тис.грн. в т.ч. за рахунок фінансових санкцій та пені 2465,6 тис.грн., КП „ВКГ” Харківського району на 1243,4 тис.грн. в т.ч. за рахунок пені та фінансових санкцій 964,1 тис.грн., Підприємство ТВК № 100- 1506,0 тис.грн. в т.ч. за рахунок пені та фінансових санкцій 1119,7 тис.грн., ВАТ „Мереф'янський механічний завод” збільшило борги на 335,4 тис.грн. [87].

Загальна сума зменшення надходжень до Пенсійного фонду по Харківському району складає 2113,4 тис.грн., за рахунок надходження коштів від сплати боргів, сума збільшення 7845,0 тис.грн.

По району 2 підприємства, по яких порушено справу про банкрутство, загальна сума боргу цих підприємств складає 1169,2 тис.грн., або 5,9% від загальної. Боржниками з цієї категорії платників є:

1. ВАТ ”Мереф'ян. механічний завод” - борг по страховим 1160,0 тис.грн., по пільгових пенсіях 9,2 тис.грн.;

2. ДП НДГ „Докучаєвське” - борг по страховим внескам 287,92 грн.

Дуже "проблемними" залишаються підприємства, які мають особливий статус боргу, тобто підприємства, які мають більше 25% державного майна в уставному капіталі, а також підприємства житлово-комунального господарства. Борг цих підприємств дорівнює 11729,4 тис.грн., або 59,7 % від загального боргу. Це підприємства:

1. Підприємство Темнівської виправної колонії № 100 - борг страховим внескам 2013,8 тис. грн.;

2. Д/Г „Комунар” - борг по страховим 164,0 тис.грн.;

3. Харківська районна друкарня борг по страховим 12,8 тис.грн.

За даними, що наведені в [87] підприємства житлово-комунального господарства Харківського району, перелік яких наведено нижче, протягом 2009 року були проблемними підприємствами по сплаті боргів до Пенсійного фонду:

1. ОКП „Теплових мереж” - станом на 01.01.2010 борг складає 5715,5 тис.грн. В органах ДВС на виконанні знаходиться вимог на суму 3265,0 тис.грн., рішень 2312,1 тис.грн., виконавчих листів на суму 169,3 тис.грн. Надіслано вимогу на узгодження на суму 11,6 тис.грн.

2. КП „ВКГ Харківського району” сплачує поточні платежі частково. Станом на 01.01.2010 року борг складає 3566,4 тис.грн. У органах ДВС знаходиться на виконанні 16 наказів суду на суму 1582,6 тис.грн., вимог на суму 111,7,0 тис.грн., подано 7 позовних заяв до суду на суму 1757,9 тис.грн., надіслано вимогу для узгодження на суму 114,2 тис.грн.

3. Підприємство ТВК - 100, сплачує поточні платежі частково. Станом на 01.01.2010 року борг складає 2013,8 тис.грн. У органах ДВС знаходиться на виконанні 10 наказів суду на суму 1603,6 тис.грн. Подано 5 позовних заяв до суду на суму 373,4 тис.грн., надіслано вимогу для узгодження на суму 36,8тис.грн.

4. КП ЕЖВКГ „Лук'янцівське” - не звітувало до ПФУ з 2004 року по 2007, але вело господарську діяльність, за встановлені порушення до підприємства застосовані фінансові санкції, загальна суму боргу підприємства складає 31,1 тис.грн. У органах ДВС знаходиться на виконанні 6 наказів суду на суму 28,2 тис.грн. Подано 3 позовні заяви до суду на суму 2,9 тис.грн.,

5. ТОВ „АСУГАЗСЕРВІС” сплачує поточні платежі частково. Перейшло з боргами з іншого району. Станом на 01.01.2010 борг складає 45,4 тис.грн. У органах ДВС знаходиться на виконанні 3 наказів суду на суму 9,8 тис.грн. Подано 7 позовних заяв до суду на суму 34,7 тис.грн., надіслано вимогу для узгодження на суму 9,2 тис.грн.

6. ПП буд.монтаж ф-ма „А - ТЕТ” - є правонаступником ТОВ „А - ТЕТ”, яке сплатило заборгованість по заробітній платі за 2003 рік без перерахування страхових внесків до Пенсійного фонду борг складає 25,9тис.грн. У органах ДВС знаходиться наказ Господарського суду на всю суму боргу. На даний час підприємство не веде діяльності.

7. АТ «Антекс» - створено на майні „Бабаївського авторемонтного завода”, в інтересах управління Харківська міжрайонна прокуратура у 2005 році подала позовну заяву до господарського суду на суму 42,4 тис.грн. Позовну заяву задоволено. Подано 4 позовні заяви до суду на суму 0,5 тис.грн., надіслано вимогу для узгодження на суму 5,1 тис.грн. Станом на 01.01.2010 борг складає 48,1 тис.грн.

8. ТОВ будівельна фірма „Юнона” на протязі 2008 року не вело господарської діяльності. Станом на 01.01.2010 борг складає 107,0 тис.грн. Знаходиться на виконанні у органах ДВС 2 накази господарського суду на суму 107,0 тис.грн.

9. ТОВ „Екологія” сплатило борги по заробітній платі за 2003 роки без перерахування страхових внесків, за результатами перевірки дана сума була донарахована. Станом на 01.01.2010 борг складає 8,0 тис.грн. Надіслано вимогу для узгодження до підприємства на суму 1,5 тис.грн. Знаходиться на виконанні у органах ДВС наказ господарського суду на суму 5,0 тис.грн.та вимог на суму 1,4 тис.грн.

10. АТ „Утківське відгодів.гос-во” сплачує страхові внески частково Станом на 01.01.10 борг складає 196,1 тис.грн. Подано 4 позовні заяви до суду на суму 64,1 тис.грн. Надіслано вимогу для узгодження до підприємства на суму 18,8 тис.грн. Знаходиться на виконанні у органах ДВС накази господарського суду на суму 73,9 тис.грн. та вимоги на суму 39,3 тис.грн.

11. Караванський завод кормових дріжджів - не сплачує страхові внески з липня місяця, борг складає 170,9 тис.грн. Знаходиться на виконанні у органах ДВС вимоги на суму 39,2 тис.грн. Подано 4 позовні заяви до суду на суму 105,5 тис.грн. Надіслано вимогу для узгодження до підприємства на суму 26,5 тис.грн. [87]

Управління Пенсійного Фонду по Харківському району протягом 2009 року постійно проводило роботу по зменшенню недоїмки.

Усі підприємства боржники щорічно перевіряються спеціалістами управління Пенсійного фонду. За 2009 рік проведено 273 перевірки платників в т.ч. боржників ТОВ „Мобількомунсервіс”, ТДВП „Нітровибух”, ТОВ СП „Скло”, КП ВКГ „Харківського району”, ТОВ НВП „Каві - Тек”, АТ „Утківське відгодівельне господарство”, ПП „Будкомунтехсервіс плюс”, ДП КС „Роща”, ТОВ „Ферум”, ТОВ „Екосфера”, КП „Будкомунтехсервіс”, Підприємство Темнівської виправної колонії № 100, ПП „В'ячеслав”, ТОВ ПБП „Монтажтеплосервіс”, КЖЕП „Циркунівської селищної ради”, Липецьке ТВУЕЖКГ, КП ЕЖ ВКГ Лук'янцівської селищної ради, ТОВ „Антекс”, Ф/Г „Лещенко”, ТОВ „Антекс”, Кулиничивське ВУЖКГ „Українка”, ЗАТ автобаза „Харківводбуд”, ТОВ „Укрелектропромкомплект”. За наслідками перевірок донараховано 99,6 тис.грн. страхових внесків [87].