Бюджетний процес в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Важливим інструментом реалізації соціально-економічної політики держави виступає бюджет, форма та зміст якого обумовлені рядом чинників. Економічний розвиток і політичний устрій, обрана воєнна доктрина і модель соціальної політики країни визначають ті показники, які відображені в бюджеті. В свою чергу, бюджет прямо або опосередковано впливає на економіку країни.

Використання бюджету як інструменту регулювання економіки ускладнене впливом на діяльність учасників бюджетних відносин багатьох як об'єктивних, так і суб'єктивних чинників, що визначаються соціально-економічним середовищем в країні та в світі. Одним із завдань бюджетного процесу є забезпечення керованого і передбачуваного впливу на зміст бюджету цих чинників, в результаті якого співвідношення бюджетних доходів і видатків відповідає фінансовій політиці держави. Організація бюджетного процесу потребує вибору раціональних схем взаємодії його учасників, удосконалення методів складання та виконання бюджету і здійснення бюджетного контролю.

Предметом дослідження є аналіз специфіки бюджетного процесу в Україні.

Об'єктом дослідження є етапи та стадії, сучасні проблеми бюджетного процесу

В ході дослідження застосовувались методи аналізу, синтезу, конкретизації.

Завдання дослідження:

вивчення та узагальнення теоретико-методологічних засад з питань організації бюджетного процесу в Україні

проведення всебічної діагностики існуючих недоліків і переваг в бюджетній сфері

За структурною будовою реферат складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

При написанні даного реферату були використані праці О.Василика, В.Опаріна, В. Федосова, С.Юрія.

Розділ 1. Сутність бюджетного процессу

Щодо сутності і змісту бюджетного процесу існує безліч точок зору. Але більшість учених, юристів-фінансистів, ґрунтуючись на ст. 2 Бюджетного кодексу України, визначають бюджетний процес як регламентовану нормами права діяльність, пов'язану із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України [7, с.134]

Бюджетна діяльність має циклічний і періодичний характер. Бюджетний цикл, на відміну від бюджетного періоду, який дорівнює календарному року, охоплює проміжок часу від початку формування бюджету на плановий рік до затвердження звіту про його виконання. Отже, бюджетний цикл охоплює: 1) період формування бюджету, 2) виконання бюджету, 3) пільгові бюджетні терміни (час дії тогорічних асигнувань на капітальні вкладення), 4) період звітності. Нині бюджетний цикл в Україні становить близько 2,5 року.[4, с.232]

У бюджетному процесі України бере участь велика кількість наукових установ, зарубіжних і вітчизняних фахівців, державних органів усіх рівнів, політичних партій і громадських об'єднань. Під час складання бюджету виявляються недоліки минулих років, ураховується прогноз економічного і соціального розвитку нашої держави, здійснюється пошук найефективніших шляхів використання досить обмежених фінансових ресурсів.[6, с.349]

Учасники бюджетного процесу визначені Бюджетним кодексом, де передбачені їх функції, повноваження та відповідальність. Окремі повноваження учасників бюджетного процесу визначені Конституцією України та іншими правовими актами.

Найбільш вагомі повноваження основних учасників бюджетного процесу:

Президент України підписує Закон Про Державний бюджет України на (бюджетний) рік, у разі незгоди із Законом про Державний бюджет, прийнятий Верховною Радою, накладає вето, вносить в установленому чинним законодавством порядку зміни та доповнення до державного бюджету.

Верховна Рада України: розробляє пропозиції до проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період з конкретних макроекономічних показників, визначених у Бюджетному кодексі, приймає постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики, розглядає проект бюджету в трьох читаннях, ухвалює Закон України «Про Державний бюджет України».

Розглядає та приймає рішення щодо звіту про виконання Закону про Державний бюджет України.

Комітет Верховної Ради з питань бюджету бере участь практично в усіх стадіях бюджетного процесу, а саме:

розглядає і вносить пропозиції стосовно Основних напрямів бюджетної політики;

бере участь у підготовці, розгляді, уточненні, узагальненні пропозицій, доповіданні на всіх трьох читаннях проекту Закону про Державний бюджет при його проходженні у Верховній Раді;

розглядає звіт про проведені таємні видатки.

Кабінет Міністрів України подає на розгляд Верховної Ради проект основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період, розробляє проект Закону про Державний бюджет, забезпечує виконання Державного бюджету України, подає річний звіт про виконання Державного бюджету Верховній Раді.

Міністерство фінансів розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції щодо підготовки бюджетних запитів, проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів на будь-якій стадії бюджетного процесу, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів, і розробляє пропозиції щодо проекту Державного бюджету, подає проект Закону про Державний бюджет України на розгляд Кабінету Міністрів України, здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу.

Місцеві фінансові органи розробляють і доводять до відома головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) рад, районні державні адміністрації в містах Києві та Севастополі подають відповідно районним чи міським фінансовим органам пропозиції щодо показників проектів відповідних бюджетів, визначених з урахуванням вимог Бюджетного кодексу.

Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи рад готують проекти рішень про відповідні місцеві бюджети.

Верховна Рада АРК та відповідні ради затверджують бюджети та звіти про їх виконання.

Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів.[1, с.180]

Розділ 2. Характеристика основних стадій бюджетного процессу

Бюджетний процес складається з відповідних стадій, що визначаються змістом і характером діяльності державних органів, завдяки цьому така діяльність набуває нових якостей.

Традиційно у бюджетному процесі виокремлюють п'ять стадій:

1) розроблення та складання проекту бюджету;

2) розгляд проекту бюджету;

3) затвердження проекту бюджету;

4) виконання бюджету;

5) складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету.

Виділення таких стадій зумовлене логікою та історичною природою самого бюджетного процесу, оскільки вони охоплюють усю діяльність державних органів, починаючи від усвідомлення необхідності здійснення видатків на відповідні потреби, їх прогнозування, виявлення джерел доходу для їх покриття тощо. Але у ст. 19 Бюджетного кодексу України закріплено чотири стадії бюджетного процесу, а саме:

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд і прийняття закону про Державний бюджет, рішень про місцеві бюджети;

3) виконання бюджету, в тому числі за потреби внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.[2]

Організаційні засади складання проекту Державного бюджету України ґрунтуються на розробленні проекту Закону про Державний бюджет України

Кабінетом Міністрів України. Міністерство фінансів України відповідає за складання проекту Закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення проекту Державного бюджету України та його прогнозу на наступні за плановим два бюджетні періоди.

Міністерство фінансів України на підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий і наступні за плановим два бюджетні періоди та аналізу виконання бюджету в попередніх та поточному періодах визначає загальний рівень доходів, видатків і кредитування бюджету та дає оцінку обсягу його фінансування для складання проекту Державного бюджету України та індикативних прогнозних показників на наступні за плановим два бюджетні періоди. Міністерство фінансів України спільно з іншими центральними органами виконавчої влади розробляє проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний період та до 20 березня року, що передує плановому, подає його на розгляд до Кабінету Міністрів України. Національний банк України до 15 березня року, що передує плановому, подає до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України прогнозні монетарні показники на наступний рік та до 1 квітня року, що передує плановому, - проект кошторису доходів і витрат Національного банку України на наступний рік, які використовуються для складання проекту Закону про Державний бюджет України. Кабінет Міністрів України не пізніше 1 квітня року, що передує плановому, розглядає та схвалює проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний період і в триденний строк подає до Верховної Ради України, яка його розглядає за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України.

Проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період ґрунтується на прогнозних і програмних документах економічного та соціального розвитку і містить положення щодо:

1) основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України

2) основних завдань бюджетної політики

3) пріоритетних завдань податкової політики; реалізації пріоритетних державних (цільових) програм; взаємовідносин державного бюджету з місцевими бюджетами.

Міністерство фінансів України подає на розгляд Кабінету Міністрів України проект Закону про Державний бюджет України та вносить пропозиції щодо термінів і порядку його розгляду. Кабінет Міністрів України до схвалення проекту Закону про Державний бюджет України подає Раді національної безпеки і оборони України цей проект Закону по статтях, пов' язаних з питаннями, які входять до її компетенції.

Кабінет Міністрів України приймає постанову про схвалення проекту Закону про Державний бюджет України та подає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України та Президентові України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому.

Проект закону про Державний бюджет розглядається народними депутатами України, комітетами, фракціями і групами Верховної Ради України. Верховна Рада України до першого розгляду проекту закону про Державний бюджет України може повернути його Кабінету Міністрів України на доробку на тижневий термін. На першому читанні проекту закону про Державний бюджет України з докладом про висновок та пропозиції Верховної Ради України з цього питання виступає Голова Комітету із питань бюджету. За висновки і пропозиції депутатів голосується в цілому. Постатейне голосування застосовується у випадках неприйняття Верховною Радою України поданого Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет.

Затвердження висновку та пропозиції Верховної Ради України до проекту закону про Державний бюджет вважається ухваленням проекту закону про Державний бюджет України в першому читанні.

Доопрацьований Кабінетом Міністрів України проект закону про Державний бюджет подається Верховній Раді України. При розгляді проекту закону про Державний бюджет України не розглядаються пропозиції народних депутатів України, комітетів Верховної Ради України, депутатських груп і фракцій щодо змін проекту. Заслуховується висновок Комітету Верховної Ради з питань бюджету з приводу того, як враховані Кабінетом Міністрів України бюджетні висновки Верховної Ради України. На другому читанні перш за все затверджується загальний обсяг дефіциту (профіциту), доходів і видатків Державного бюджету з подальшим постатейним голосуванням проекту закону про Державний бюджет України. Друге читання має бути закінчено не пізніше 20 листопада року, що передує плановому. Згідно з п. 3 ст. 43 Бюджетного кодексу загальний обсяг дефіциту (профіциту), доходів і видатків Державного бюджету України на майбутній рік, об'єм міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів, повинні бути прийняті у другому читанні обов'язково і не підлягають розгляду в третьому читанні.

У тижневий термін після схвалення проекту закону про Державний бюджет України в другому читанні Кабінет Міністрів України доводить виконавчим органам Автономної Республіки Крим, місцевих органів самоврядування положення і показники міжбюджетних відносин, проголосовані Верховною Радою України в другому читанні. На підставі цих даних відповідні органи готують проекти рішень про місцеві бюджети (частини 5 - 8 ст. 75 Бюджетного кодексу).

Третє читання повинне початися не пізніше за 25 листопада року, що передує плановому (ст. 44 Бюджетного кодексу). Після докладу Голови Комітету із питань бюджету та співдоповіді Міністра фінансів України Верховна Рада України проводить голосування за статтями, не прийнятими у другому читанні, і за проектом закону в цілому.

Закон про Державний бюджет повинен бути прийнятий не пізніше 1 грудня.Закон набуває чинності після підписання президентом і публікації у ЗМІ.

У випадках виникнення відхилень оцінки прогнозу надходжень до бюджету від прогнозу, врахованого при затвердженні Державного бюджету, Бюджетний кодекс передбачає можливість внесення змін у діючий закон. Якщо перевищена прибуткова частина Державного бюджету більше ніж на 15 %, причому це встановлено за підсумками трьох кварталів, Міністерство фінансів повідомляє про це Комітет Верховної Ради із питань бюджету, а Кабінет Міністрів України протягом двох тижнів зобов'язаний подати у Верховну Раду України проект закону про внесення змін у закон про Державний бюджет.

Верховна Рада України вносить зміни в закон про Державний бюджет України і в тому випадку, коли протягом кварталу бюджет недо-отримує більше ніж 15 % від суми, передбаченої розписом Державного бюджету. Порядок внесення змін у видаткову частину Державного бюджету такий же, а після внесення змін до бюджету Міністерство фінансів України має провести секвестр видатків за усіма статтями, крім захищених.[1, с.235]

Бюджетний процес завершується затвердженням звіту про виконання бюджету. Це і є його остання стадія.

Звіт про виконання Державного бюджету України за минулий рік надається Президенту України, Верховній Раді у вигляді письмового звіту. На засіданні Верховної Ради заслуховується доповідь Кабінету Міністрів, з якою виступає Міністр фінансів, або особа, що виконує його обов'язки.

Протягом двох тижнів після цього постійні комісії розглядають звіт і готують висновки. Звіт про виконання Державного бюджету повинен бути розглянутий не пізніше 1 травня. На засіданні Верховної Ради заслуховуються висновки постійної комісії з питань бюджету та інших постійних комісій.

Після обговорення приймається постанова про звіт про виконання Державного бюджету.

Верховна Рада України може і не затвердити звіт про виконання бюджету і розглянути питання про відповідальність державних органів і посадових осіб виконавчої влади за порушення бюджетного законодавства. Затвердженням звіту про виконання бюджету Верховна Рада народних депутатів здійснює контроль за його виконанням, оцінює правомірність дій органів виконавчої влади, доцільність змін, що вносилися в бюджет під час його виконання. Затвердження звіту про виконання бюджету є схваленням дій органів виконавчої влади, які виконували приписи Ради, що містилися в акті про бюджет.

Постанова Верховної Ради України щодо звіту про виконання Державного бюджету України публікується для загального відома в засобах масової інформації.[8,с.130]

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку бюджетного процесу в Україні

Однією з найскладніших проблем, що завжди супроводжувала бюджетний процес в Україні було його прийняття, а точніше хронічна несвоєчасність і неузгодженість дій органів державної влади при ухваленні головного фінансового документа держави. Надзвичайна проблематичність прийняття державного бюджету в принципі (не говорячи про ухвалення його у встановлені законодавством терміни) обумовлюється дією низки інституційних кон'юнктурних чинників, серед яких найбільш актуальними в Україні слід вважати такі: політична нестабільність, відсутність політичного консенсусу між впливовими партіями, спроби лобіювання інтересів промислово-фінансовими групами, відстоювання приватних інтересів представниками державної влади тощо. Внаслідок зазначених вище факторів типовою є ситуація, коли країна вступає в новий рік без бюджету.

Недоліки у плануванні бюджетних показників також створюють перешкоди у формуванні якісного фінансового плану України. Йдеться про те, що в нашій країні бюджет складається за умовами поточної діяльності, тобто кожного року він є абсолютно новим документом. При цьому не враховується стратегія розвитку держави, проте вирішальний вплив на бюджетний процес чинять різні політичні сили, які відстоюють власні інтереси. Отже, якщо в Україні щороку триває боротьба за кожен із запланованих показників, то в багатьох країнах ця проблема вирішується досить просто. Наприклад, у Канаді значна кількість статей бюджету планується на декілька років з відповідним коригуванням щороку залежно від зміни стратегічних пріоритетів розвитку країни. При цьому відхилення від запланованого показника з урахуванням рівня інфляції не повинно перевищувати 5%. Отже, політичне середовище може впливати лише на 5% всього обсягу державних фінансів, що значно спрощує процедуру прийняття бюджету.

Низька якість бюджетного процесу в Україні пояснюється встановленим порядком планування бюджету. В Україні процедура планування бюджету реалізується за схемою «згори-донизу», тобто спочатку затверджується державний бюджет, у якому визначаються основні доходні джерела місцевих бюджетів, а потім плануються місцеві бюджети. Така процедура є не зовсім оптимальною, оскільки в умовах достатнього рівня автономності місцевих бюджетів (що декларується бюджетним законодавством), затвердження бюджету державного рівня та затвердження місцевих бюджетів - це складові двох самостійних бюджетних процесів.

Важливою вадою бюджетного процесу в Україні, що виникає на стадії прийняття, є його недостатня прозорість. Нині прийняття бюджету в нашій державі є досить кулуарним і відірваним від широкої громадськості процесом. Влада надає широкому загалу тільки деяку інформацію про бюджет і фінансову діяльність центрального уряду впродовж бюджетного року. Окрім цього, потрібно наголосити на відсутності публічних слухань і обговорень.

Проекту бюджету бракує інформації про результати та наслідки державної політики, позабюджетні фонди, податкові пільги, непередбачувані та майбутні зобов'язання, а також про фінансові та інші активи. Деталізовані показники за окремими статтями бюджетів також не є публічними, що не дає можливості провести якісний аналіз результатів й ходу виконання бюджетного процесу.

Усі проаналізовані недоліки призводять до дисбалансу доходів і видатків державного та місцевих бюджетів, що в Україні приймає форму бюджетного дефіциту. Економічно необґрунтоване встановлення дефіциту бюджету породжує проблему його фінансування, що стає головним завданням на стадії виконання бюджету.

Як показує практика, у нашій країні використання дефіцитного бюджетного фінансування не можна розцінювати як виважене. Це пов'язано в першу чергу з недостатнім державним фінансуванням розвитку національної економіки, проведенням структурної перебудови, формуванням ринкової інфраструктури та реформуванням інших сфер господарського комплексу [3, с.661].

Проблема хронічного дефіциту бюджету викликає інші проблеми, зокрема проблему державного боргу та необхідність пошуку джерел його фінансування.

Постійне зростання державного боргу призводить до підвищення видатків Державного бюджету України на його обслуговування. Важливою проблемою, що виникає на стадії виконання бюджету є фіскальна спрямованість податкового регулювання діяльності господарюючих систем. Цю проблему покликаний був розв'язати ухвалений в 2010 році Податковий кодекс України, але, на жаль, поставленого завдання не вдалося досягти.

Однією з гострих проблем бюджетного процесу в Україні залишається незбалансованість міжбюджетних відносин у системі «держава-регіони», тобто існує дисбаланс у фінансуванні та самостійності місцевих бюджетів. До комплексу проблем фінансування та розвитку місцевих бюджетів можна віднести такі [5, с.123]:

- низький рівень самостійності органів місцевого самоврядування;

- нечітке розмежування функцій між державною владою та місцевим самоврядуванням;

- нерозвиненість місцевого оподаткування;

- незабезпеченість достатнім обсягом бюджетних коштів делегованих державою повноважень органам місцевого самоврядування;

- неефективне використання коштів місцевих бюджетів тощо.

Ключовою проблемою організації та реалізації бюджетного процесу в Україні є контроль і відповідальність за виконанням бюджету. Зокрема, проблема відповідальності криється в розумінні того, що нині фінансується з бюджету зазвичай не результат, а сама функція. Отже, у процесі розподілу фінансових ресурсів розпорядники бюджетних коштів повинні їх «освоїти» у відведені терміни, а не ефективно інвестувати.

Контроль за виконанням бюджету в Україні здійснюється Рахунковою палатою, яка не має права накладати фінансові санкції, адміністративні стягнення до порушників бюджетного законодавства, а, отже, в цьому випадку функція контролю не має результативного впливового значення. Діяльність Рахункової Палати лише обмежується обов'язком інформувати органи влади з питань дотримання бюджетного законодавства та витрачання бюджетних коштів.

Нині можна стверджувати, що без реформи бюджетного процесу неможливе подолання кризових явищ у соціально-економічному житті України. Реалізація бюджетної реформи передбачає здійснення низки заходів, в тому числі - утворення специфічних організаційно-управлінських інституцій, метою діяльності яких є нормативно-правове та організаційно-кадрове забезпечення реформи, а також координація дій законодавчої та виконавчої гілок влади в питаннях складання, розгляду, затвердження, виконання бюджету та звітування про його виконання в Україні. Підводячи підсумок, варто зазначити, що основними векторами, здатними забезпечити ефективну реалізацію бюджетного процесу в Україні є:

- забезпечення детальної та однозначної законодавчої регламентації всіх аспектів бюджетних правовідносин на кожній зі стадій бюджетного процесу;

- забезпечення визначення остаточного переліку прав, обов'язків і відповідальності органів і посадових осіб, що наділені бюджетними повноваженнями;

- посилення впливу інститутів громадянського суспільства на формування та реалізацію бюджетної політики держави;

- створення механізму забезпечення відкритості та прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування на кожній зі стадій бюджетного процесу;

- забезпечення якісної та ефективної професійної підготовки персоналу, зокрема підбору кадрів, які повинні мати не лише фахову спеціальність, а й галузевий фах відповідно до специфіки роботи;

- дотримання принципу системності та наукового супроводження при здійсненні заходів щодо реформування бюджетного процесу. бюджетний процес сфера

Висновки

Державний бюджет - провідна ланка фінансової системи й основна фінансова категорія. У ньому поєднуються головні доходи і витрати держави. Бюджет поєднує основні фінансові категорії (податки, державний кредит, державні витрати) у їхній дії.

Бюджетний процес - це регламентована законодавством діяльність державних органів по складанню, розгляду, затвердженню бюджету, а також складанню, розгляду і затвердженню звіту про його виконання. Бюджетний процес складається з відповідних стадій, що визначаються змістом і характером діяльності державних органів, завдяки цьому така діяльність набуває нових якостей.

У ст. 19 Бюджетного кодексу України закріплено чотири стадії бюджетного процесу, а саме:

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд і прийняття закону про Державний бюджет, рішень про місцеві бюджети;

3) виконання бюджету, в тому числі за потреби внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

Основними проблемами бюджетного процесу в Україні є його непрозорість, несвоєчасність прийняття Закону України «Про Державний Бюджет», великий вплив політичного середовища, необґрунтоване встановлення дефіциту бюджету та проблеми його фінансування, дисбаланс у фінансуванні місцевих бюджетів, недоліки у застосуванні програмно-цільового методу у бюджетному процесі.

Зазначені проблемні аспекти організації бюджетного процесу в Україні вимагають негайного вирішення на кожній його стадії, що в перспективі дозволить забезпечити ефективне управління державними фінансовими ресурсами, підвищити результативність, ефективність і прозорість використання бюджетних коштів, уникнути зриву бюджетного процесу через політичні події, підвищити якість головного фінансового документа держави та стане міцним підґрунтям для забезпечення соціально-економічного розвитку України.

Список використаної літератури

Бюджетна система : підручник/ В.М. Федосов, С.І.Юрій. - К.: Центр учбової літератури, 2012.- 871с.

Бюджетний кодекс України вiд 08.07.2010 Р. № 2456-VI

Бюджетний менеджмент : підруч. / [Федосов В. М., Опарін В. М., Сафонова Л. Д. та ін.] ; за заг. ред. В. М. Федосова. - К. : КНЕУ, 2004.- 864 с.

Василик О. Д. Державні фінанси : підруч. / О. Д. Василик, К. В. Павлюк. - К. : Центр учбов. літератури, 2004. - 608 с.

Лободіна З. Фінансування видатків місцевих бюджетів: стан і проблеми здійснення/ З. Лободіна // Галицький економічний вісник. - 2011. - № 2 (31). - С. 123-130.

Пасічник Ю. Б. Бюджетна система України та зарубіжних країн : навч. посіб. / Пасічник Ю. В . - К. : Знання-Прес, 2002. - 495 с.

Роль В. Ф., Сергієнко В. В., Попова С. М. Фінансове право: навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 392 с.

Старостенко Г. Г. Бюджетна система : навч. посіб. / Г. Г. Старостенко, Ю.В.Булгаков. - К.: Центр учбов. літератури, 2006. - 240 с.

Размещено на Allbest.ru