Організація, форми і методи фінансування видатків бюджету

Центральне місце у системі доходів держави посідають доходи державного і місцевих бюджетів, завдяки яким мобілізується основна частка фінансових ресурсів, необхідних для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій. Наприклад, у США через бюджет перерозподіляється 28 % ВВП, у Німеччині -- 40 %, Швеції -- 50 %. В Україні бюджетні ресурси становлять 34 % фінансових ресурсів держави і майже 45 % ВВП [7, c. 561].

У Великобританії використовується система бюджетного фінансування, що обумовлює її державний характер із великим ступенем централізації управління. Росія є федеративною державою, що й визначає побудову системи бюджетного фінансування. Дана система як і у Великобританії є занадто централізованою.

Також досить поширеними у країнах з розвиненою ринковою економікою є субсидії виробникам сільськогосподарської продукції на відшкодування втрат доходів у зв'язку з підтриманням доступного рівня цін на продукти харчування, що можна було б використати в Україні. Наприклад, в Україні надаються лише житлові субсидії малозабезпеченим громадянам на оплату житлово-комунальних послуг.

Як правило, більш висока централізація бюджетної системи і більший обсяг бюджетних коштів, що перерозподіляються, характерні для країн з високим ступенем нерівності бюджетної забезпеченості. Наприклад, у Німеччині та Канаді.

У результаті цього і в Німеччині, і в Канаді досягається основна мета міжбюджетного регулювання - здійснюється бажане вирівнювання бюджетної забезпеченості суб'єктів федерації, тобто кінцеві споживачі мають відносно рівний доступ до бюджетних послуг.

У США сьогодні усі грошові трансферти з федерального бюджету мають цільовий характер більш-менш вузької спрямованості. Трансферти поділяються на цільові й вузько цільові.

Вузькоцільові - виділяються на чітко визначені цілі: наприклад, на будівництво визначеного об'єкта чи на виплату заробітної плати вчителям певної категорії. Вузько - цільові трансферти розподіляються згідно з такими правилами :

1. На підставі формули, затвердженої в законодавчому чи адміністративному порядку. У формулу включаються різні статистичні показники.

2. Під конкретні проекти. Такого роду трансферти, як правило, розподіляються на конкурсній основі.

3. Комбінація формули та проекту. У даному випадку обсяг коштів, які виділяються під конкретний проект, обмежується сумою, визначеною на підставі формули [13, c. 219].

Такі трансферти виділяються або в абсолютній сумі, або в порядку спільного фінансування витрат штатів. В останньому випадку федеральний бюджет відшкодовує частину витрат, зроблених бюджетами штатів за даним його видом. Загальна сума коштів, які виділяються з федерального бюджету в порядку спільного фінансування, може бути як обмеженою, так і необмеженою.

Цільові трансферти мають цільовий характер, однак напрям їхнього використання визначається досить широко, що дозволяє владі штатів самостійно обирати спосіб використання отриманих коштів у досить широких рамках.

Підтримка штатів і місцевих органів влади за рахунок федерального бюджету здійснюється також за рахунок податкових витрат, під якими розуміють втрати федерального бюджету, що виникають у результаті виключення з оподатковуваної бази за федеральними податками її окремих елементів. До елементів, що виключаються, передусім належать суми, які сплачують платники податків до бюджетів штатів і місцевих бюджетів у вигляді прибуткового податку і податку на майно, а також кошти, одержувані ними у вигляді процентних платежів за облігаціями штатів і місцевих органів влади.

У Канаді існує два види трансфертів: податковий і грошовий. Грошовий трансферт здійснюється у вигляді перерахування коштів із федерального бюджету до бюджетів провінцій (територій). Податковий - виникає у випадку, коли федеральний уряд знижує федеральні ставки з податків, одночасно надаючи провінціям (територіям) право підвищувати свої ставки з відповідних податків на аналогічну величину [17, c. 347].

Обсяг трансфертів і методика їхнього розподілу, як правило, визначаються на п'ять років, а передача здійснюється на річній основі. Федеральний уряд Канади передає трансферти провінціям (територіям) за трьома основними програмами (див. табл. 3.1)

Таблиця 3.1 Різновиди трансфертів у Канаді [15, c.42]

Як свідчить порівняння механізмів бюджетного фінансування, які застосовуються в різних країнах світу, підходи, що використовуються в Україні, мають з ними багато спільного. Більше того, Україна застосовує ряд елементів, які не тільки дозволяють урахувати особливості міжбюджетних відносин в інших країнах, а й забезпечують вищу порівняно з ними прозорість у розподілі фінансової допомоги [7, c. 249].

Головне завдання бюджетного фінансування полягає в тому, щоб у конкретних економічних і політичних умовах обрати найефективнішу модель бюджетних відносин. Для цього насамперед необхідно чітко розподілити видаткові функції між рівнями влади, закріпити відповідні джерела фінансування, сформувати систему надання фінансової допомоги найбіднішим регіонам.

Різні країни вирішують проблему вибору моделі бюджетного фінансування по-різному. Проведений аналіз засвідчив, що ефективність системи бюджетного фінансування визначається не ступенем централізації (децентралізації) бюджетної системи, не наявністю чи відсутністю регулюючих чинників, не частками витрат центрального уряду, не обсягом і способами надання фінансової допомоги, а чітко встановленою та збалансованою системою всіх цих чинників, які точно відповідають особливостям держави.

Ефективність системи бюджетного фінансування у розглянутих країнах досягається в результаті забезпечення адекватності видатків для усіх потреб. Сума власних доходів бюджету і переданих трансфертів дозволяє повністю виконати встановлені видаткові зобов'язання. Розподіл фінансової допомоги характеризується прозорістю і стабільністю механізму вирівнювання. Процедура розрахунку фінансової допомоги залишається незмінною протягом як мінімум трьох - п'яти років. У результаті цього кожен суб'єкт має можливість спрогнозувати свої доходи на майбутні періоди. Розмір трансферту залежить тільки від об'єктивних чинників, які впливають на видаткові потреби та дохідний потенціал бюджетів, а процедура розрахунку фінансової допомоги не позбавляє одержувачів допомоги зацікавленості у зростанні власних бюджетних доходів [14, c. 127].

Розділ 4. Зміни, внесені бюджетним кодексом України у 2010 році в організацію, форми та методи фінансування видатків бюджету України

Десять років тому був зроблений перший революційний крок у процесі формування бюджетів державного і місцевого значення, а саме ухвалений перший в історії України Бюджетний кодекс (21 червня 2001 р.).

8 липня 2010 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України", фактично - нову редакцію документа, яка набрала чинності 01.01.2011 р.

Чинна редакція кодексу уточнює і розвиває формулювання, доповнює документ положеннями про державні та місцеві запозичення та державні і місцеві гарантії. Законодавець вносить деякі зміни в розподіл джерел наповнення державного і місцевих бюджетів (на користь бюджетів місцевого самоврядування), перекладає виконання частини зобов'язань держави на органи місцевого самоврядування, проте - без належної фінансової компенсації їхніх додаткових витрат.

Міжбюджетні трансферти поділяються на:

1) дотацію вирівнювання;

2) субвенції;

3) кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

4) додаткові дотації.

Дотація вирівнювання - міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує [2, c. 245].

Субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Для аналізу змін трансфертів, які надаються Державним бюджетом місцевим пропоную розглянути табл. 4.1.

Таблиця 4.1 Трансферти, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам [21, c,167]

У новій редакції бюджетного кодексу частина 1 статті 97 була доповнена п. 2., який визначає додаткові дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів.

Стаття 97 нової редакції Бюджетного кодексу була також доповнена частиною другою, четвертою та п'ятою:

2. Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, яка вперше визначена законом про Державний бюджет України, затверджуються Кабінетом Міністрів України не пізніше 45 днів з дня його прийняття.

Дана частина стверджує, що затвердження порядку та умов надання субвенцій повинно бути здійснено Кабінетом Міністрів України не пізніше 45 днів з дня прийняття закону про державний бюджет України [2, c. 217].

4. Голови обласних, районних державних адміністрацій, міські, селищні, сільські голови (виконавчі органи відповідних рад) у міжсесійний період приймають рішення щодо розподілу та перерозподілу міжбюджетних трансфертів, визначених у законодавчому порядку, за умови делегування їм таких повноважень відповідною місцевою радою з наступним внесенням змін до рішення про місцевий бюджет [2, c. 314].

Частина 4 статті 97 зобов'язує голів відповідних міст та рад у міжсесійний період прийняти рішення щодо розподілу та перерозподілу міжбюджетних трансферів, з подальшим внесенням змін до рішення про місцевий бюджет.

5. Розподіл обсягу додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів між бюджетом Автономної Республіки Крим та обласними бюджетами здійснюється на підставі критеріїв, визначених Кабінетом Міністрів України, та затверджується законом про Державний бюджет України.

Додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів розподіляється між бюджетом Автономної Республіки Крим, обласним бюджетом, бюджетами міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та бюджетами районів відповідно у таких пропорціях: не більш як 25 відсотків - для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету та не менш як 75 відсотків - для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та бюджетів районів.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації здійснюють розподіл додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів з урахуванням особливостей депресивних та гірських територій і тих, що мають низький показник чисельності населення і розгалужену мережу бюджетних установ.

Новою редакцією Бюджетного кодексу України закріплено програмно-цільовий методу у бюджетному процесі.

Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі - метод управління бюджетними коштами для досягнення конкретних результатів за рахунок коштів бюджету із застосуванням оцінки ефективності використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу.

У бюджетному процесі програмно-цільовий метод застосовується на рівні державного бюджету та на рівні місцевих бюджетів (за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради).

Нова редакція бюджетного кодексу визначає особливі складові программно - цільового методу у бюджетному процесі:

- бюджетні програми;

- відповідальні виконавці бюджетних програм;

- паспорти бюджетних программ [17, 216].

Казначейство, як визначено в Бюджетному кодексі, "береться за організацію і координацію роботи головних бухгалтерів бюджетних установ та контроль за виконання ними своїх повноважень". Для аналізу змін, які були внесені Бюджетним кодексом України у 2010 році у повноваження Державного казначейства України пропонуємо розглянути таблицю 4.2.

Таблиця 4.2 Повноваження Державного казначейства України щодо контролю за дотриманням бюджетного законодавства [17, c. 249]

Нова редакція бюджетного кодексу України дещо розширює повноваження Державного казначейства України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства. Зокрема стаття 112 була доповнена частинами 2, 3 та 4. Але основний акцент був зроблений на координації та контролі діяльності головних бухгалтерів бюджетних установ. Державне казначейство України в межах своїх повноважень забезпечує організацію та координацію діяльності головних бухгалтерів бюджетних установ та контроль за виконанням ними своїх повноважень.

Порівняльний аналіз чинної та старої редакції Бюджетного кодексу України дає змогу продемонструвати зміни, які відбулися у бюджетному законодавстві, та зробити об'єктивні висновки позитивних аспектів реформування бюджетної системи України. В даному випадку порівняльний аналіз є найбільш ефективним інструментом дослідження даного питання [17, c. 324].

Висновки і пропозиції

Державний бюджет є основним механізмом здійснення фінансової політики держави. У доходах бюджету відображається податкова політика держави, а у видатках -- пріоритетні напрями вкладень коштів.

Держава використовує бюджет для здійснення територіального, внутрішньо - і міжгалузевого розподілу і перерозподілу ВВП з метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню. Бюджетна система надає фінансову підтримку галузям господарства, забезпечує соціальний захист населення.

Керівники установ і організацій, які одержують в своє розпорядження бюджетні асигнування, називаються розпорядниками коштів. Розпорядники бюджетних коштів поділяються по державному бюджету на три ступені (головних, другого, третього ступенів), а по місцевим бюджетах - на два ступені (головних і третього ступенів).

Методи бюджетного фінансування поділяються на 2 види:

- метод єдиного казначейського рахунку, який використовується для фінансування установ, організацій, підприємств. Це система бюджетних рахунків органів державного казначейства, які відкриті в банку і з яких органами державного казначейства здійснюються платежі;

- метод перерахування бюджетних коштів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів.

Видатки є однією з визначальних сторін фінансової діяльності держави. Вони є безперервним використанням державою в особі уповноважених органів коштів бюджету і позабюджетних фондів та власних коштів підприємств і організацій на потреби, що визначені в актах про бюджет. Розмір видатків визначається державними завданнями, які закріплюють прогнози і цільові програми.

Видатки державного бюджету України у 2012 році проведені в сумі 395 млрд. 681,5 млн. грн. Порівняно з 2011 роком, обсяг видатків збільшився на 62 млрд. 222,1 млн. грн. В 2010 році видатки бюджету становили 303 млрд. 589 млн. грн., що на 92 млрд. 93 млн. грн. менше в порівнянні з 2012 роком. Можемо зробити висновок, що витратна частина державного бюджету протягом аналізованого періоду рухалася в напрямку збільшення.

В 2011 році порівняно з 2010 роком, видатки збільшилися на 29 млрд. 870,7 млн. грн., або 9,8 відсотка. Зокрема, найбільше зросли видатки на надання трансфертів місцевим бюджетам - на 17 млрд. 108,8 млн. грн., або 22,0 відс.; економічну діяльність - на 8 млрд. 741,5 млн. грн., або 24,3 відс.; загальнодержавні функції - на 5 млрд. 302,3 млн. грн., або 15,3 відс., що пов'язано зі зростанням обсягу видатків з обслуговування боргу; на громадський порядок, безпеку і судову владу - на 3 млрд. 844,6 млн. грн., або 13,4 відсотка. Водночас менше, ніж у 2010 році, спрямовано видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення - на 5 млрд. 771,1 млн. грн., або 8,3 відс., за рахунок зменшення видатків державного бюджету на покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду, і на духовний та фізичний розвиток - на 1 млрд. 335,1 млн. грн., або 25,9 відс., насамперед за рахунок відображення видатків з підготовки і проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

Різні країни вирішують проблему вибору моделі бюджетного фінансування по-різному. Проведений аналіз засвідчив, що ефективність системи бюджетного фінансування визначається не ступенем централізації (децентралізації) бюджетної системи, не наявністю чи відсутністю регулюючих чинників, не частками витрат центрального уряду, не обсягом і способами надання фінансової допомоги, а чітко встановленою та збалансованою системою всіх цих чинників, які точно відповідають особливостям держави.

Ефективність системи бюджетного фінансування у розглянутих країнах досягається в результаті забезпечення адекватності видатків для усіх потреб. Сума власних доходів бюджету і переданих трансфертів дозволяє повністю виконати встановлені видаткові зобов'язання. Розподіл фінансової допомоги характеризується прозорістю і стабільністю механізму вирівнювання.

Відповідно до Бюджетного кодексу, прийнятого у 2001 році, в Ураїні у процесі формування бюджетів застосовувався постатейний (або традиційний) метод, при якому видатки плануються на короткострокову перспективу - один рік, а основна увага зосереджується на поточних видатках і адміністративних потребах, які, як правило, визначаються з використанням норм і нормативів. На відміну від нього програмно-цільовий метод, прийнятий у Бюджетному кодексі у 2010 році, ґрунтується на стратегічно раціональному управлінні коштами, спрямованому на вирішення соціально-економічних проблем, які стоять перед суспільством на певному етапі його розвитку, та дозволяє встановлювати безпосередній взаємозв'язок між витраченими фінансовими ресурсами і отриманими результатами. Бюджетна система є вагомою складовою розвитку економіки, від ступеня оптимальності співвідношень між елементами бюджетної системи залежать рівень збалансованості бюджетного регулювання й ефективність його впливу на динаміку соціально-економічного розвитку держави та адміністративно-територіальних одиниць.

Однак запровадження програмно-цільового бюджетування не вимагає цілковитої відмови від кошторисної основи бюджетного планування, оскільки остання за своїм змістом не суперечить концепції його застосування, а є лише певною процедурою здійснення видатків. У цьому аспекті доцільно протиставляти програмно-цільове бюджетування і постатейний метод здійснення бюджетних видатків.

Враховуючи викладене вище, можна зробити висновок про те, що нова редакція Бюджетного кодексу України відображає реалії сьогодення і сприятиме ефективності бюджетного процесу, вдосконаленню управління бюджетними коштами, розвитку бюджетної системи в цілому тощо, але окремі його норми потребують внесення змін і доповнень.

Список використаних джерел

1. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001. - N 37-38. - Ст. 189.

2. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010. - N 50. - С. 572.

3. Закон України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" № 22-23, №24-25 від 2010 р. // Урядовий кур'єр. - 2010. - №22-23: [Електронний ресурс] - Режим доступу: www.rada.gov.ua

4. Закон України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" № 7-8 від 2011 р. // Урядовий кур'єр. - 2011. - №7-8: [Електронний ресурс] - Режим доступу: www.rada.gov.ua

5. Закон України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" № 34-35 від 2012 р. // Урядовий кур'єр. - 2012. - №34-35: [Електронний ресурс] - Режим доступу: www.rada.gov.ua

6. Александров В. Т. Планування, облік, звітність, контроль у бюджетних установах, державне замовлення та державні закупівлі. Навчальний посібник. / В. Т. Александров. - К.: АВТ, 2004. - 593 с.

7. Даневич О. С. Казначейська система. Підручник. / О. С. Даневич. - Тернопіль: Карт-бланш, 2006. - 818 с.

8. Кириленко О. П. Теорія і практика бюджетних інвестицій: [монографія] / О. П. Кириленко. - Тернопіль : Екон. думка, 2007. - 288 с.

9. Клітенко І. Ю. Державне казначейство України - повноважний учасник бюджетного процесу / Клітенко І. Ю. ; Харків. ун-т ім. В. Н. Ка-разіна // Науковий вісник. - 2010. - С.193.

10. Крисоватий А. І . Податкова система. Навч. посіб. / Крисоватий А. І. - Тернопіль : Карт-бланш, 2007. - 331 с.

11. Куценко Т. Ф. Бюджетно-податкова політика. Навч. посіб. / Куценко Т

12. Кучер Г. В. Управління державним боргом. Підручник. / Кучер Г. В. - К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2009. - 342 с.

13. Лагутін В. Д. Бюджетна та монетарна політика: координація в трансформаційній економіці : [монографія] / Лагутін В. Д. - К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2007. - 248 с.

14. Луніна І. О. Державні фінанси та реформування міжбюджетних відносин : [монографія] / Луніна І. О. - К. : Наук. думка, 2006. - 432 с.

15. Магута Р. М. Висновки щодо виконання Державного бюджету України за 2012 рік / Р. М. Магута // Рахункова палата України. - 2013.: [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.ac-rada.gov.ua

16. Мярковський А. І. Бюджетний кодекс України в контексті бюджетної реформи / А. І. Мярковський // Фінанси України. - 2009. - № 8. - С. 3-5.

17. Науково-практичний коментар до Бюджетного кодексу України / кол. авторів [заг. редакція, передмова Ф.О.Ярошенка]. - К. : Зовнішня торгівля

18. Огонь Ц. Г. Доходи бюджету України: теорія та практика : [монографія] / Огонь Ц. Г. - К. : КНТЕУ, 2008. - 580 с.

19. Павлюк К. В. Бюджет і бюджетний процес в умовах транзитивної економіки України : [монографія] / Павлюк К. В. - К. : НДФІ, 2006. - 584 с.

20. Пасічник Ю. В. Бюджетна система України та зарубіжних країн. Навчальний посібник. / Ю. В. Пасічник. - К.: Знання-Прес, 2003. - 523 с.

21. Сафонова Л. Д. Бюджетний менеджмент. Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / Л. Д. Сафонова. - К.: КНЕУ, 2001. - 186 с.

22. Сафонова Л. М. Бюджетний менеджмент. Підручник . / Під заг. ред. В. Федосова. - К.: КНЕУ, 2004. - 864 с.

23. Симоненко В. К. Висновки щодо виконання Державного бюджету України за 2010 рік / Р. М. Магута // Рахункова палата України. - 2011.: [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.ac-rada.gov.ua

24. Юрій С. І. Казначейська система. Підручник. / С. І. Юрій. - Тернопіль

25. Яременко О. С. Висновки щодо виконання Державного бюджету України за 2011 рік / О.С. Яременко // Рахункова палата України. - 2012.: [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.ac-rada.gov.ua

Размещено на Allbest.ru