Історія виникнення бюджету

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Факультет менеджменту та маркетингу

Кафедра математичного моделювання економічних систем

Реферат

з кредитного модулю «Фінанси»

на тему: «Історія розвитку бюджетів»

Виконала:

студентка 2-го курсу,

групи УК-32

Ярема Ольга Миколаївна

Перевірила:

Сокотенюк Світлана Михайлівна

Київ-2014

План

1. Вступ

2. Прообраз бюджетних відносин у Стародавньому Римі

3. Поняття про бюджет у І - Х столітті

4. Поняття про бюджет у ХІ - ХVІ столітті

5. Поняття про бюджет у ХVІІ - ХХ столітті, його остаточне формування

6. Висновок

7. Список використаних джерел

1. Вступ

У нашому житті постійно фігурує слово «бюджет»: ми продумуємо свої витрати з наявних доходів, з нетерпінням чекаємо чи то на зарплату, чи то на стипендію, а скільки разів лунало з наших телевізорів: «Дефіцит Держбюджету …» . Ми окуповані цим поняттям на все життя, оскільки бюджет є невід'ємною частиною нашої буденності. Та, мабуть, не кожний задається питанням генезису бюджету. Саме ця думка спонукала мене до написання реферату на таку тему, бо якщо вже бюджет так ґрунтовно закріпився у моєму житті, то доцільно знати про нього більше ніж просто визначення. Саме знання про еволюцію поняття дають змогу більш глибинно зрозуміти його значення та більш точно окреслити його значущість у сучасному житті.

Основною метою моєї роботи є структурне висвітлення розвитку бюджетів. Завданням є окреслення найсуттєвіших подій, які вплинули на формування цього поняття. Об'єктом дослідження у моєму рефераті виступає бюджет, як фінансове поняття. А предметом є виникнення, формування та розвиток цього поняття в історичному аспекті.

За основу я візьму метод індукції для дослідження виникнення і розвитку поняття про бюджет та шляхом аналізу і синтезу інформації з різних джерел зроблю висновок.

Для дослідження еволюції поняття про бюджет я обрала чотири держави: Стародавній Рим, Англію, Францію та Україну(територіально,тому я досліджувала бюджетну історію держав,що існували на цій території за різних часів). Кожна з них була однією з наймогутніших у певний час, тому це дасть змогу об'єктивно розкрити історію формування бюджету.

2. Прообраз бюджетних відносин у Стародавньому Римі

У період до нашої ери та І-ІІІ століття нашої ери наймогутнішою та найбільш розвиненою була Римська держава,я візьму розвиток її фінансової системи за основу для окреслення поняття бюджет за тих часів. Оскільки ця держава була прикладом для інших.

У фінансовому господарстві доходи Стародавнього Риму були безсистемними, тому спостерігалось певне незадоволення вільних громадян Риму необхідністю сплачувати додаткові податки, а державна казна також в основному поповнювалася за рахунок інших народів.

На початку розквіту держави головним органом влади був сенат, він же керував загальнодержавною казною. Серед основних податків, які сплачувалися громадянами Римської держави були: процент з рабовласників за відпущення рабів на волю, особливий збір з продажу солі, податок на майно (переоцінювалося кожні 5 років), податок із земель (1/10 частина валового доходу). Останні два податки були скасовані, у міру того як побори з підкорених народів досягли значних розмірів. Рим намагався побудувати своє фінансове господарство на чужій праці, таким чином завойовані народи регулярно сплачували податок у вигляді данини.

Зі становленням у Римі імперії сенат поступово відходить на другий план і поряд із загальнодержавною казною започатковується нова скарбниця доходів, яка була підпорядкована імператорам. З часом до неї почали спрямовуватися всі надходження, оскільки керування фінансами стало концентруватися в руках імператора. Права громадян Риму та підданих вирівнюються, повертаються скасовані податки. У 212 рр.н.е. імператор Каракалла Септимій Бассіан видав едикт, за яким права римського громадянина отримувало майже все населення Римської імперії. [1,абзц.9]

До основних видатків імперії можна віднести: утримання загону донощиків, бань, війська, пишне убрання двору, роздача бідному люду хліба,вина і грошей, влаштування дармових видовищ.

У цей час було видано немало праць для стабілізації надходжень та видатків бюджету. Брати Гракхи запропонували у 133 рр. до н.е. на отримання римськими громадянами 125 га державної землі ( не більше 250 га на одну родину). [1,абзц.33] Усі лишки землі підлягали розподілу між тими, хто мав у ній потребу. Земельний наділ мав виділятися в розмірі 7,5 га на умовах спадкового володіння і сплати невеликого податку. Також один з братів впровадив закон про продаж місцевим біднякам хліба із державних сховищ за низькими цінами.

Цицерон займався питання справедливого рівня оподаткування, зазначаючи, що в Римі вони не є оптимальними: «Небесної благодаті потрібно, щоб погодити вигоди відкупників і населення, щоб не принести одних у жертву іншим і зробити так, щоб і вівці були цілі, і вовки нагодовані». [1,абзц.36]

3. Поняття про бюджет у І - Х столітті

До І ст. нашої ери з подальшим розвитком рабовласницького ладу ліквідуються деякі форми самоврядування, які виникли в ранній період існування грецьких міст, і Боспорська держава перетворилася на монархію. Міста ще деякий час мали автономію: у них збереглися традиції полісного самоврядування у вигляді народних зборів, ради, виборних посад. Певна автономія була й у місцевих племен, які займали внутрішні області держави. Вони були зобов'язані платити Боспорським правителям данину хлібом та іншими продуктами, але у внутрішньому житті зберігали родоплемінний устрій. Однак поступово міста втратили колишню владу та елементи автономії, і це не могло не вплинути на їхню роль в управлінні місцевими доходами і витратами. У перших століттях нашої ери управління найважливішими областями і містами країни доручали царським намісникам, а органи місцевого самоврядування фактично було ліквідовано . [5,абзц.3]

У добу Середньовіччя з'являється багато судових звичаїв, в яких прописані закони щодо успадкування землі, видатків держави та сплати данини народом, розмір штрафів тощо, також про проведення державних зборів, на яких визначалися розміри данини та «премії» привілейованим верствам . Таким збірником була і «Салічна правда», видана у 422 році н.е. у Франції.

Найважливішим джерелом права до «Салічної правди» у Франкській державі були так звані варварські правди -- записи звичаєвого права варварських племен. Такі записи звичаєвого права наприкінці V початку VI ст. були в багатьох племен, які розселилися на території колишньої Римської імперії. Наприкінці V ст. складений був запис звичаєвого права вестготів (Судебник короля Евріка), дещо пізніше -- звичаєвого права бургундів -- Бургундська Правда. Після впровадження «Салічної правди» на початку VI століття, був створений також запис звичаєвого права рипуарських франків -- Рипуарська Правда. Алемани мали свою Алеманську Правду, бавари -- Баварську, сакси -- Саксонську, Тюрінгську тощо. Панував при цьому «національний», а не територіальний поділ. Однак у жодній з «варварських правд» (Leges barbarorum) не відбилося так повно давньогерманське право, як у «Салічній правді». Римський вплив відчувається тут мінімально -- у мові судебника, складеного зіпсованою (так званою варварською) латиною, та у використанні римських грошових одиниць (солід, денарій). Що ж до самих принципів законодавства, то в «Салічній правді» вони є суто германськими: тут постає давнє германське право, яке окремими своїми деталями нагадує риси побуту і звичаїв, що існували у германців в епоху, описану Тацитом у «Германії». [3,абзц.2]

Згідно цих збірників основними надходженнями до державної казни були доходи від органів судочинства(сплати штрафів за вбивства, крадіжки тощо), доходи від надання позик та сплати податків (данини королю). У середні віки феодальні збори також складалися із значних васалів, баронів і прелатів, які, обіцяючи субсидії королю, самі ж і збирали їх зі своїх підданих, не питаючи на це їхньої згоди. До видатків можна віднести витрати на утримання княжого двору, апарату управління та збройних формувань.

У Київській Русі (ІХ - ХІІ ст.) головним джерелом поповнення державної казни була данина з підкорених народів, яку вони платили здебільшого хутром. Однак починаючи з ХІ ст., все значущу роль починають відігравати внутрішні джерела, таким чином частку доходів київська казна отримувала від князівств, які входили до складу Київської держави. [2,абзц.5]

Княжа казна поділялася на видатки та доходи. Доходи мали як внутрішні джерела (доходи інших князівств Київської Русі, доходи від органів судочинства, доходи від надання позик, податкові платежі, господарська діяльність князі), так і зовнішні (військова здобич, данина з підкорених народів, оплата військової допомоги союзними народами, подарунки від дружніх держав, мито від зовнішньої торгівлі). Видатки так само були зовнішні (витрати на послів, дарунки дружнім народам, оплата послуг військових формувань інших народів) та внутрішні (витрати на утримання княжого двору, апарату управління та збройних формувань, поточні соціальні потреби, будівництво нових поселень,споруд, утримання релігійних закладів).

4. Поняття про бюджет у ХІ - ХVІ столітті

У 1215 р. у Англії була прийнята Велика хартія вольностей, де передбачалось, що податки, витрати держави встановлюються парламентом. В "Історії Англії" Макколей твердить, що будь-який податок у цій країні мав отримати згоду народу. Це право в Англії таке давнє, що ніхто не може точно вказати його джерело. [4,абзц.2] Король мав законодавчу владу лише за сприяння своїх парламентів. Віги і торі погоджувалися з тим, що король не мав права публікувати статути, призначати податки, утримувати військо без згоди народних представників, або парламенту. Цей своєрідний розподіл прав між королем і парламентом було зафіксовано в одній зі статей, яку великі барони примусили підписати короля Іоанна. Коли ж король Едвард І вирішив скасувати цю норму, зважаючи на свою могутність, спритність та популярність, то наштовхнувся на такий опір, що вимушений був відступити. Було знову підтверджено, що ні він, ні його нащадки і надалі не вводитимуть будь-яких податків без згоди та доброї волі всіх верств населення.

У 1314 році у Франції відбулося перше зібрання Генеральних штатів. У Парижі зібрались представники від дворян, прелатів, буржуа, синдиків комун, які оголосили про готовність допомагати королю відповідно до можливостей та бажання. Скориставшись невизначеністю такої декларації, король після закриття Генеральних штатів видав ордонанс, яким установлювались податки на житло та з продажу товарів. [6,абзц.8]Талія (Taille), введена в 1439 p., передбачалась для покриття витрат на жандармерію. До державного бюджету надходило за рік близько 25 млн ліврів доходу, з яких основний прямий податок -- талія -- становив 19 млн. Існували також інші податки -- еди, габель, пізніше -- капітація, якими обкладались представники бідніших верств населення.

Починаючи з ХІV ст. бюджетно-фінансова система в Україні розвивалася під впливом Магдебурзького права, яке литовські князі і польські королі надавали українським містам. Воно передбачало, зокрема, право обмеженого самоврядування на основі хартії вольності міста Магдебурга. Згідно з положеннями Магдебурзького права мешканці Києва звільнялися від "прав польських, і литовских, і руських", а також "вот всякого права й моци, й вот насилья всих подданьїх наших большого княжества Литовского, вот воєвод, й вот судей, й вот всих посполите врядников наших". За надання цього права міста платили певні кошти, а населення звільнялося від натуральних повинностей і сплачувало грошові податки з торгівлі та промислів. На місцеві потреби спрямовувався і збір на винний промисел. Крім того, городяни мали утримувати прикордонні війська, ремонтувати дороги, забезпечувати доставку матеріалів для будівництва. Залежно від виду діяльності вони платили натуральні податки на ремесло, ринковий збір, акцизи, мита. [5,абзц.31]

У ХVІ столітті Франція мала значний бюджет, який було зібрано Генріхом ІV. Та з 1615 року ці кошти було розтрачено, а країна була у значних боргах. Протягом цього періоду були спроби здійснення фінансових реформ з метою збалансування бюджету. Реформи, які розпочали сюрінтендант фінансів маркіз д'Еффіа і кардинал Рішельє, привели до реструктуризації боргу, поліпшили його обслуговування, але не більше. Суми з податкових зборів йшли на погашення боргу та утримання армії. [6,абзц.27]

Англія жила 11 років без парламенту -- явище досить незвичайне. Протягом цього періоду уряд продовжував стягувати податки, неправомірно встановлені ним же, віддавав у заставу королівське майно, укладав договори про позику. [7,абзц.12] Велася боротьба між парламентом та королем.

5. Поняття про бюджет у ХVІІ - ХХ столітті, його остаточне формування

Економіка Січі складалась із двох секторів: січового та індивідуального. Січове господарство у свою чергу поділялось на загальносічове та курінне. Курінь як самостійна господарська одиниця мав майно і доходи, якими Кіш не розпоряджався. Основними видами діяльності козаків було скотарство, рибальство, розведення домашніх тварин, землеробство, добування та доставляння солі, а також хліборобство. Значну частину доходів Січ отримувала від зовнішніх надходжень, а саме військова здобич, царська платня. Однак військова добич не була основним джерелом надходжень, основну їх частину приносила торгівля - від продажу товарів за межами Січі, сплата податків від продажу товарів на території Січі (податки стягувалися через ціни на товари), мито за транзит товарів. На Січі не знали форм ведення бюджетного процесу, однак під кінець існування у Коші була зведена деяка статистична звітність, а також фінансове рахівництво (“Секрети Війська Запорізького”). [2,абзц.36]

Англія. Революція 1688 р., у результаті якої "Білль про права" 1688 р. знову підтвердив, що дозвіл на збирання податків належить тільки зборам представників країни. Починаючи з 1688 p., коли на престол зійшов Вільгельм III Оранський, бюджетне право вважається остаточно встановленим. Англійський парламент отримав законодавчо закріплене право затверджувати доходи і видатки. Цей рік і вважається віхою відліку прийняття та затвердження бюджету. У ході становлення та розвитку державного бюджету стали зароджуватися і місцеві (регіональні) бюджети, адже на доцільність розмежування державних і місцевих фінансів у 1776 р. звертає значну увагу А. Сміт у роботі «Дослідження про пригоду та причини багатства народів». [8,абзц.3]Розглянемо організацію бюджетного процесу в XIX ст. На місцях найбільш компетентні місцеві агенти оцінювали потреби і побажання місцевого населення і передавали відповідні цифрові дані в центральні органи. Центральні органи розглядали ці проекти, вносили зміни, доповнення, разом з конкретними міністерствами відсилали проект міністру фінансів. Міністр фінансів оцінював ці проекти бюджетів відповідних міністерств, приєднував до них особливі, не враховані в проектах бюджетів доходи та видатки і направляв їх на розгляд парламенту з пояснювальною запискою. Отримавши схвалені показники, організовував виконання і контроль за державними коштами. На початку ХХ ст. не було друкованого документа, який би називався бюджетом і передбачав кошторис доходів та видатків; була лише доповідь в усній формі (budget statement), яку канцлер казначейства щорічно виголошував перед палатою громад. У цій доповіді подавався огляд усієї сукупності державних доходів і видатків. [4,абзц.24]

Франція. З 1689 до 1700 р. за рахунок звичайних податків забезпечувалося лише 78 млн ліврів надходжень, тоді як середньорічні витрати в цей час становили 183 млн ліврів. Для покриття витрат з початку 80-х років були випущені казначейські зобов'язання. Неконтрольоване зростання державного боргу призвело до того, що в 1715 р. він становив астрономічну суму. Відповідно зростав і дефіцит бюджету. Країна була фактичним банкротом, і політична ситуація сприяла революції. 17 червня 1789 р. було ухвалено декрет, згідно з яким право встановлювати податки надавалось виключно представникам народу. Однак до початку XX ст. це право кілька разів порушувалось. З початку діяльності парламенту (1789 р.) були розроблені норми контролю за надходженнями і видатками. Закон про бюджет 1817 р. надавав парламенту право контролювати як надходження, так і видатки. Але законодавчого права затверджувати видатки народні представники ще довго не мали. Навіть регламент від 31 травня 1862 р. лише передбачав, "що доходи і витрати, які призначаються для кожного відомства, дозволяються щорічними фінансовими законами", але, як зазначав маркіз Д'Одиффре, "ніякий спеціальний закон не встановлював прямо загального бюджету держави". На початку ХХ століття було встановлено: бюджет затверджується на 1 рік, затверджується парламентом, характеризується більшою деталізацією реалізації основного фінансового закону. [6,абзц.41]

Україна під владою Російської імперії та Австро-Угорщини, це обумовило той факт, що економіка українських земель хоч і набувала певного розвитку, але здебільшого слугувала інтересам інших держав. Цей період характеризується зародженням і розвитком наукового обґрунтування необхідності існування місцевих фінансів і місцевих бюджетів.Важливим кроком до формування бюджетної системи в Росії стала робота М. Сперанського “План фінансів” (1810 р.), де йшлося про необхідність оптимального співвідношення видатків і доходів - кожному видатку мало відповідати відоме джерело надходжень, тобто він наголошував на необхідності прийняття щорічного бюджету у вигляді закону, а не розпису державних доходів і видатків. У 1862 р. відбулася бюджетна реформа, в ході якої була запроваджена єдина система бюджетного обігу та звітності та проголошено принцип гласності бюджету. Складність наступного періоду (1905 - 1922 рр.) обумовлена частою зміною політичної ситуацію і громадянською війною. У даний період бюджетних процесів практично не було, але були спроби забезпечити системність державних надходжень і видатків. Перший крок до самостійності бюджетних відносин зробила Центральна Рада, відокремившись від фінансової системи Росії і намагаючись забезпечити власний грошовий обіг. Але практичних дій для реалізації цього положення центральна Рада не здійснила, таким чином Україна продовжувала залежати від поставок російських грошових знаків.З приходом до влади гетьмана П. Скоропадського, окремі економічні питання вдалося вирішити, завдяки чому почала відновлюватися розбалансована фінансова система - вдалося створити державний бюджет. Однак Перша світова війна значно підірвала економіку України - катастрофічно зменшилося виробництво на підприємствах хімічної, текстильної, харчової промисловості, а також у сільському господарстві. Загалом економічне становище України було катастрофічним, і суттєвого поліпшення його вдалося досягти лише при зміні економічного курсу - з воєнного комунізму на нову економічну політику (НЕП).За часів існування України у складі СРСР можна виокремити такі періоди у становленні бюджетної системи :

1. 1917 - 1930 рр. - становлення радянської правової системи, прийняття Тимчасового положення про місцеві фінанси, колективізація, перехід до субвеційної системи, прийняття конституцій радянських республік.

2. 1930 - 1938 рр. - індустріалізація, податкова реформа, звуження фінансових повноважень місцевих органів влади, організаційне оформлення сільських бюджетів, затвердження бюджетів “згори до низу”.

3. 1938 - 1945 рр. - запровадження єдиного державного бюджету, до якого включалися місцеві бюджети, Друга світова війна, Велика вітчизняна війна, вимушене скорочення кількості місцевих бюджетів та їхніх доходів.

4. 1945 - 1960 рр. - відбудова країни, зміни в обсягах місцевих бюджетів, прийняття закону про бюджетні права СРСР і союзних республік.

5. 1960 - 1985 рр. - прийняття закону про бюджетні права УРСР, реформа цін, підвищення неоподаткованого мінімуму зарплати, скасування деяких неприбуткових податків, реформування самооподаткування сільського населення, початок перебудови.

6. період 1985 - 1990 рр. - розгорнута перебудова, прийняття Європейської хартії про місцеве самоврядування, розпад СРСР та утворення незалежної України, початок формування внутрішнього (національного) права.

Правові засади бюджетної системи сучасної України становлять: Конституція України, виданий на її основі Закон України “Про бюджетну систему України”, а також Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р., Бюджетний Кодекс. Уперше законодавче визначення місцевого бюджету введено Законом “Про місцеве самоврядування в Україні” . [9,абзц.12,14]

бюджет державний казна грошовий

6. Висновок

Бюджет у сучасному його розумінні сформувався в результаті тривалого історичного процесу еволюції суспільства: трансформації натурального господарства у грошово-мінове, становлення держави, ускладнення економічного і фінансового життя.

Першим роком, коли був сформований бюджет вважається 1781 р., саме тоді міністр фінансів Франції Жак Неккер представив звіт королю Людовіку ХVІ про стан фінансів нації. Вперше був оприлюднений офіційний документ, який вміщував середні звітні дані за декілька років про державні доходи і видатки країни. До цього часу на рівні держави складалися окремі кошториси та рахунки, дуже часто неповні, лише за основними параметрами фінансового господарства.

Сам термін “бюджет” набув розповсюдження у офіційних документах лише на початку ХІХ ст., його буквальний переклад означає “шкіряний мішок”, “шкіряний гаманець”. Уявлення про бюджет як офіційний звіт про публічні доходи і видатки відображало початкову практику складання цього документу в кінці ХVІІІ ст. саме у вигляді фактично зібраних доходів і здійснених видатків. Подальший розвиток і ускладнення економічного і фінансового життя, посилення ролі держави вимагало переходу до визначення попередніх розмірів доходів і на цій основі здійснення видатків. Отже з офіційного звіту про доходи і видатки бюджет поступово перетворюється в документ, який відображав передбачувані доходи і видатки.

7. Список використаних джерел

1. Економічні відносини в Стародавньому Римі та Римській імперії [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: http://mobile.pidruchniki.com/13761025/finansi/ekonomichni_vidnosini_starodavnomu_rimi_rimskiy_imperiyi

2. Історія становлення розвитку бюджетних відносин в Україні [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: http://westudents.com.ua/glavy/99781-75-storya-stanovlennya-rozvitku-byudjetnih-vdnosin-v-ukran.html

3. Вікіпедія [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B0

4. Становлення бюджетних відносин в окремих державах [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: http://westudents.com.ua/glavy/96086-rozdl-2-stanovlennya-byudjetnih-vdnosin-v-okremih-derjavah.html

5. Історія становлення бюджетних відносин в Україні [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: http://pidruchniki.com/17660205/finansi/istoriya_stanovlennya_rozvitku_byudzhetnih_vidnosin_ukrayini

6. Зародження та становлення бюджетних відносин у Франції [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: http://westudents.com.ua/glavy/96088-22-zarodjennya-ta-stanovlennya-byudjetnih-vdnosin-u-frants.html

7. Становлення бюджетних відносин в Англії [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: http://westudents.com.ua/glavy/96087-21-stanovlennya-byudjetnih-vdnosin-v-angl.html

8. "Фінанси",лекції.Тема: бюджет і бюджетна система [Електронний ресурс]. - 2012. - Режим доступу до ресурсу: http://campus.kpi.ua/student/index.php?mode=mob&sd=10155&cm=19603&ssm=cm&tree_list=

9. Молодченко. ФОРМУВАННЯ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ [Електронний ресурс] / Молодченко. - 2010. - Режим доступу до ресурсу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/apdu/2010-2/doc/2/06.pdf

Размещено на Allbest.ru