Рентабельність діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИБУТКУ ТА РЕНТАБЕЛЬНОСТІ

1.1 Формування прибутку підприємства

1.2 Методи розрахунку і використання прибутку від реалізації

1.3 Система показників рентабельності

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПРИБУТКУ І РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Методи обробки економічної інформації в аналізі фінансової діяльності підприємства

2.2 Аналіз прибутку діяльності підприємства

2.3 Аналіз рентабельності діяльності підприємства

РОЗДІЛ 3. РОЗРАХУНКОВО-АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА НА ПРИКЛАДІ ПІДПРИЄМСТВА «УКРСОЦБАНК»

3.1 Загальна характеристика діяльності підприємства «Укрсоцбанк»

3.2 Аналіз рентабельності діяльності підприємства «Укрсоцбанк»

3.3 Рекомендації щодо покращення рентабельності діяльності підприємства «Укрсоцбанк»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

прибуток реалізація рентабельність

В курсовій роботі висвітлюється тема «Рентабельність діяльності підприємства», котра невід'ємно залежить від прибутку.

Ця тема є актуальною, так як абсолютна сума прибутку, отримана підприємством від основної діяльності є дуже важливим показником. Однак він не може характеризувати рівень ефективності господарювання.

Метою курсової роботи є - зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, завданням - отриманий прибуток необхідно порівняти з понесеними витратами.

По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції (робот, послуг). Тут можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що використовуються у розрахунках.

По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Тут також можливі різні варіанти визначення авансованої вартості й визначення прибутку, що береться для розрахунків.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому, найзагальнішому понятті рентабельність означає прибутковість або доходність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; доходність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки.

Рентабельність безпосередньо зв'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку.

Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

Різні варіанти рішень, що приймаються для визначення прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності.

Обчислення рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг) може групуватися на показниках прибутку від їхнього випуску або реалізації. При цьому поточні витрати можуть братися в таких варіантах: собівартість (виробнича або повна); собівартість за виключенням матеріальних витрат (рентабельність щодо заново створеної вартості; вартість в оптових цінах (вартість за мінусом непрямих податків).

Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть використовуватися: балансовий прибуток; прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від основної діяльності; прибуток від інших видів діяльності (фінансової, інвестиційної). При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна брати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позичковий капітал, основний капітал, оборотний капіталі..

В даній курсовій роботі розглянуто рентабельність підприємства «Укрсоцбанк» .

Структура курсової роботи викладена в трьох розділах. Перший розділ - теоретичне дослідження. В цьому розділі здійснюється аналіз макроекономічних показників рентабельності, що є відображенням економічного стану підприємства «Укрсоцбанк».

Другий розділ - практичний. Цей розділ включає знання щодо аналізу рентабельності на підприємстві.

Третій розділ - аналітичний. Він містить в собі коротку характеристику діяльності підприємства «Укрсоцбанк», аналіз рентабельності та пропозиції щодо покращення рентабельності діяльності підприємства.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИБУТКУ ТА РЕНТАБЕЛЬНОСТІ

1.1 Формування прибутку підприємства

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва. Поява прибутку безпосередньо пов'язана з появою категорії "витрати виробництва". Прибуток - це та частина додаткової вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.

Прибуток - це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.

Водночас прибуток - це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток. Протягом тривалого часу загальна сума отриманого підприємством прибутку визначалась як балансовий прибуток.

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності 6продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє брак належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві та реалізації багатьох видів продукції. Отже, можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвими.

Собівартість продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання).

Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Скорочення витрат на виробництво продукції, тобто зниження її собівартості, є важливим фактором збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання численних факторів, що впливають на скорочення витрат на виробництво продукції.

Абсолютна сума прибутку, отримана підприємством, у тім числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливими показниками. Однак вони не можуть характеризувати рівень ефективності господарювання. За інших однакових умов більшу суму прибутку отримає підприємство, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої і матеріалізованої праці, більше виробляє і реалізує продукції (робіт, послуг)

Рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки. Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку.

Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках. Різні варіанти рішень, що приймаються при визначенні прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності.

Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть використовуватися: загальний прибуток; прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від основної діяльності. При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна визначати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позичковий капітал, основний капітал, оборотний капітал).

Для розрахунку рентабельності галузей економіки береться загальна сума прибутку, отримана підприємствами, об'єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відповідну галузь економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній низькорентабельних і збиткових підприємств.

1.2 Методи розрахунку і використання прибутку від реалізації

Управління формуванням прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування отримання прибутку суб'єктам господарювання необхідне для складання поточних і перспективних фінансових планів.

Визначення суми прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) має деякі особливості залежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання: виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг.

Так, у виробничий сфері буде різниця в розрахунках прибутку від реалізації продукції стосовно промислових і сільськогосподарських підприємств, будівельних організацій, підприємств транспорту. У сфері послуг по-різному визначатиметься прибуток від надання послуг комерційними банками, страховими компаніями, інвестиційними фондами, підприємствами торгівлі. На підприємствах виробничої сфери можуть бути застосовані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показниками витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод.

Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються.

Розрахунок прибутку на основі показника витрат на 1 грн. продукції. Це укрупнений метод. Може застосовуватись по підприємству в цілому за розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції.

Передбачається використання даних про виробничі витрати, реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді.

За цього методу розрахунку також бракує можливості визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну.

Економічний (аналітичний) метод. Може використовуватися для розрахунку прибутку від випуску (реалізації) продукції. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, але також і вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня оптових цін і рентабельності продукції, асортименту та якості продукції.

Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівняною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівнянна продукція - це продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція - це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді.

Розрахунок базового прибутку здійснюється на підставі звітних або очікуваних даних за попередній період. Базовий прибуток - це прибуток від випуску (реалізації) продукції в періоді, що передував плановому. За його розрахунку здійснюється коригування звітного, очікуваного прибутку з урахуванням чинників, що на нього вплинули тоді, але не діятимуть у періоді, що планується: зміна оптових цін, припинення випуску окремих видів продукції, зміна рентабельності окремих видів продукції, зниження їх собівартості. Від точного розрахунку базового прибутку залежить точність усіх наступних розрахунків.

Прибуток від випуску (реалізації) непорівнянної продукції може бути розрахований методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. За браком таких прибуток розраховується для всієї непорівнянної продукції з використанням показника середньої рентабельності продукції по підприємству.

Слід зазначити, що в тому разі, коли розрахунок прибутку розглянутими вище методами здійснений виходячи із загального випуску продукції, окремо розраховується прибуток від реалізації продукції. При цьому враховуються обчислена сума прибутку від випуску, а також зміна прибутку в залишках нереалізованої продукції. Може бути використана така формула розрахунку:

Формула 1.1.

де Прп - прибуток від реалізації продукції;

Пзпп - прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду;

Пвп - прибуток від випуску продукції;

Пзкп - прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду.

Прибуток у залишках нереалізованої продукції можна розраховувати за методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. Проте, як правило, дуже складно визначити асортимент, перелік виробів у залишках, особливо на кінець періоду, що планується.

Тому частіше прибуток у залишках нереалізованої продукції розраховується за показником рентабельності продукції.

Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду обчислюється множенням їхньої собівартості на середню рентабельність продукції на підприємстві в період, що планується (або в четвертому кварталі планового року за розрахунку прибутку на плановий рік у цілому). Із розглянутих методів обчислення прибутку метод прямого розрахунку практично може бути використаний на підприємствах різних сфер діяльності і галузей економіки. Щодо аналітичного методу розрахунку і методу з використанням показника витрат на 1 грн. продукції, то методологія й окремі положення можуть бути застосовані також і на підприємствах сфери послуг.

Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів. Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох, чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат. На схемі 1.1. зображено схему розподілу балансового прибутку підприємства до реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів. З неї можна зробити висновок, що на обсяг прибутку, який залишався в розпорядженні підприємств, впливали: абсолютна сума отриманого балансового прибутку; платежі в бюджет, здійснювані за рахунок прибутку (рентні платежі, податок на прибуток).

Схема 1.1. Схема розподілу балансового прибутку підприємства

Прибуток, що залишався в розпорядженні підприємства, не дорівнював чистому прибутку. Чинні нормативні акти визначали, що за рахунок прибутку підприємства повинні були сплачувати штрафи в таких випадках:

· за порушення господарських договорів із суб'єктами господарювання;

· за несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідних розрахунків;

· за затримку перерахування коштів до бюджету і державних цільових фондів;

· за приховування прибутку від оподаткування, заниження інших податків;

· за недотримання встановлених лімітів забору води або використання води без укладання відповідної угоди (це стосується використання води з державних водогосподарських систем);

· за прострочені банківські позички;

· за невиконання квоти зі створення робочих місць для інвалідів;

· за інші порушення.

З урахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання у різних сферах економіки стягувалися за рахунок прибутку й інші штрафи. Особливо це стосувалося комерційних банків, страхових компаній. Отже, чистий прибуток - це частина прибутку, що залишався в підприємства після сплати податків та можливих штрафів (унаслідок застосування фінансових санкцій).

1.3 Система показників рентабельності.

Показники рентабельності являються відносними характеристиками фінансових результатів та ефективності діяльності підприємства. Вони вимірюють доходність підприємства з різних та групуються в співвідношенні інтересами учасників економічного процесу, ринкового обміну.

Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку (та доходу) підприємства. З цієї причини вони є обов'язковими елементами порівняного аналізу та оцінки фінансового стану підприємства.

При аналізі виробництва, показники рентабельності можна об'єднати в слідуючи групи:

1) показники рентабельності продукції;

2) показники рентабельності капіталів (активів);

3) показники, розраховані на підставі потоків власних грошових коштів.

Перша група показників формується на підставі розрахунків рівнів рентабельності (доходності) по показникам прибутку (доходу), відбитий в звітності підприємства.

Друга група показників рентабельності формується на підставі розрахунків рівнів рентабельності в залежності від зміни розміру та характеру авансованих коштів: всі активи підприємства; інвестиційний капітал (власні кошти + довгострокові зобов'язання); акціонерний (власний) капітал.

Третя група показників рентабельності формується на базі розрахунку рівня рентабельності аналогічно показникам першої та другої груп, однак замість прибутку в розрахунку приймається прибуток грошових коштів.

Основні показники рентабельності:

1. Рентабельність продукції (витрати) (Рпр) визначається відношенням прибутку від реалізації продукту від реалізації продукції (Пр) до повної собівартості реалізації продукції (С):

Формула 1.2.

Цей показник характеризує вихід прибутку в процесі реалізації продукції на одиницю витрат в основній діяльності підприємства.

2. Рентабельність продаж (RОS) визначається як відношення прибутку від реалізації (Пр) до виручки від реалізації без податків, включаємих в ціну продукції(В):

 Формула 1.3.

Рентабельність продаж характеризує доходність основної діяльності підприємства. Менеджер використовує цей показник для контролю над взаємозв'язком між цінами, кількості реалізуємого товару, витрат виробництва і реалізації продукції.

3. Рентабельність активів (КОА) визначається як відношення прибутку (балансової чи чистої) (Пб або Пч) до середньої величини активів за якийсь період (Аср):

Формула 1.4.

Цей показник служить для визначення ефективності використання капіталу, оскільки дає загальну оцінку доходності вкладеного в виробництво капіталу, як власного так і заємного.

Рентабельність активів також можна представити як ефективність використання матеріальних і фінансових ресурсів: рентабельності продаж і оборачуваємості активів (Оа):

Формула 1.5.

Чим менше доля прибутку в ціні, тим більше повинна бути швидкість обороту, щоб рентабельність вкладень в підприємство була достатньою. І навпаки, чим нижче швидкість обороту, тим більше повинна бути доля прибутку в ціні товару.

4. Рентабельність поточних активів (Рта) уявляє собою відношення чистого прибутку підприємства (Пч) до середньої величини поточних активів (оборотних коштів) підприємства (Ат.ср):

Формула 1.6.

Цей показник характеризує величину прибутку, отриману з кожної гривні що вкладена у поточні активи.

5. Рентабельність власного акціонерного капіталу (RОЕ) визначається як відношення чистого прибутку (Пч) до середньої величини власного капіталу підприємства (Кс) за якийсь період:

Формула 1.7.

Розроблена система показників рентабельності, котра об'єднує три основні класи показників (табл. 1.2.):

1. Показник рентабельності, розрахований на підставі прибутку (доходу).

2. Показник рентабельності, розрахований в зв'язку з використанням виробничих активів.

3. Показник рентабельності, розрахований на підставі потоків власних грошових коштів.

Різноманітність показників рентабельності (Таблиця 1.2.) визначає альтернативність пошуку шляхів її підвищення. При аналізі шляхів підвищення рентабельності важливо розрізняти вплив зовнішніх та внутрішніх факторів. Такі показники, як ціна продукту і ресурсу, об'єм використовуємих ресурсів та обсяг виробництва продукції, прибутку від реалізації та рентабельності (доходності) продаж, знаходяться між собою в тісному функціональному зв'язку.

Таблиця 1.2.

Основні показники рентабельності

Основні класи показників рентабельності	Фінансові коефіцієнти рентабельності
1. Показник рентабельності, розрахований на підставі прибутку (доходу)	1.1 .Коефіцієнт обмеженого рівня валового прибутку 1.2.Коефіцієнт обмеженого рівня прибутку від основної (операційної) діяльності 1.3.Коефіцієнт обмеженого рівня прибутку всієї діяльності підприємства 1.4.Коефіцієнт обмеженого рівня чистого прибутку 1.5.Коефіцієнт критичної рентабельності
2.Показник рентабельності, розрахований в зв'язку з використанням виробничих активів	2.1.Коефіцієнт віддачі на всю суму виробничих активів 2.2.Коефіцієнт віддачі на інвестований капітал 2.3.Коефіцієнт віддачі на акціонерний капітал
3.Показник рентабельності, розрахований на підставі потоків власних грошових коштів	3.1.Коефіцієнт рентабельності відбору 3.2.Коефіцієнт рентабельності совокупного капіталу 3.3.Коефіцієнт рентабельності власного капіталу 3.4.Коефіцієнт обслуговування боргу

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПРИБУТКУ І РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Методи обробки економічної інформації в аналізі фінансової діяльності підприємства

В спеціальній літературі з економічного аналізу наводяться різні класифікації елементів методу (технічних прийомів), за допомогою яких здійснюється економічний аналіз. Однак далеко не всі вони знаходять конкретне застосування при вивченні господарської діяльності підприємства. А деякі з них, наприклад, методи математичного програмування, матричні методи та моделі, а також інші економіко-математичні методи є предметом вивчення спеціальних економічних наук. Тому, вивчаючи методику економічного аналізу, необхідно передусім звернути увагу на традиційні методи (способи) обробки економічної інформації.

Вивчаючи технічні прийоми економічного аналізу треба знати, коли, в якій виробничій ситуації і як застосовувати той чи інший технічний прийом (елемент методу). Тому в даному огляді теоретичних питань з методу та методики економічного аналізу буде звернуто увагу лише на метод порівняння.

Порівняння -- це метод, за допомогою якого явище, що аналізується, порівнюється з іншим одноякісним явищем з метою виявлення загальних рис або відмінностей між ними. Він використовується як у житті окремих людей, так і в економіці.

Порівняння може дати позитивні наслідки тільки тоді, коли явища, що порівнюються, можна зіставити.

Для того щоб показники, які аналізуються, були порівнювальними, слід провести ряд допоміжних розрахунків (інколи останні називають методом перерахунку показників):

- нейтралізувати вплив цінових чинників (перерахувати показники обсягу в однакову оцінку);

- нейтралізувати різницю обсягів виробництва;

- проводити порівняння за однакові звітні періоди;

- перерахувати показники, що порівнюються за однією методикою;

- виключити інші відмінності в умовах роботи підприємств, що порівнюються.

Найбільш типовими є ситуації, коли застосовуються такі порівняння:

Порівняння фактичних і планових розрахункових показників для оцінки ступеня виконання плану.

Зіставлення фактичних показників з нормативними з метою контролю за витратами та впровадження ресурсозберігаючих технологій.

Порівняння фактичних показників з показниками минулих років для визначення тенденцій (динаміки) розвитку економічних процесів.

Зіставлення показників підприємства, яке аналізується, з досягненнями науки та передового досвіду праці інших підприємств для пошуку резервів підвищення власного виробництва.

Порівняння показників підприємства, яке аналізується, із середніми показниками по галузі з метою визначення стану підприємства на ринку серед інших підприємств тієї ж галузі.

Зіставлення паралельних ідентичних рядів для вивчення взаємозв'язку показників, що аналізуються. Наприклад, аналізуючи обсяги товарної та реалізованої продукції, необхідно обґрунтувати взаємозв'язок між показниками або взаємозв'язок між цими показниками обсягу валової продукції, основних виробничих фондів та фондовіддачі.

Порівняння різних варіантів управлінських рішень з метою вибору найбільш оптимального.Зіставлення результатів діяльності до та після зміни будь-якого фактора -- застосовується для розрахунку впливу факторів та підрахунку резервів.

В спеціальній літературі з економічного аналізу цей метод економічного аналізу називають порівняльним аналізом і поділяють його на:

- горизонтальний -- використовується для розрахунку абсолютних та відносних відхилень фактичного рівня від базового;

- вертикальний -- вивчає структуру економічних явищ і процесів шляхом обчислення питомої ваги окремих частин в загальному цілому (наприклад, питома вага необоротних і оборотних активів у загальній сумі активів підприємства), відношення частин цілого між собою (наприклад, власного і позиченого капіталу, основного й оборотного капіталу), а також вплив факторів на рівень результативних показників шляхом порівняння їх величини до і після зміни фактора;

- трендовий -- застосовується у випадках, коли вивчаються відносні темпи зростання та приросту показників за декілька років до рівня базового року, тобто при дослідженні рядів динаміки.

Як уже підкреслювалося, для застосування методу порівняння необхідно, щоб показники, які аналізуються, були порівняльними. Для цього необхідно провести ряд допоміжних розрахунків, про які згадувалося вище.

2.2 Аналіз прибутку діяльності підприємства

Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибутку і рівнем рентабельності. Прибуток підприємство одержує головним чином від реалізації продукції, а також від інших видів діяльності (здача в оренду основних фондів, комерційна діяльність на фондових і валютних біржах і т.д.).

Прибуток - це частина чистого доходу, створеного в процесі виробництва і реалізованого в сфері звертання, що безпосередньо одержують підприємства. Тільки після продажу продукції чистий доход приймає форму прибутку. Кількісно вона являє собою різницю між виторгом (після сплати податку на додаткову вартість, акцизного податку й інших відрахувань з виторгу в бюджетні і позабюджетні фонди) і повною собівартістю реалізованої продукції. Виходить, чим більше підприємство реалізує рентабельної продукції, тим більше одержить прибутку, тим краще його фінансовий стан. Тому фінансові результати діяльності вивчаються в тісному зв'язку з використанням і реалізацією продукції.

Обсяг реалізації, величина прибутку, рівень рентабельності залежать від виробничої, постачальницької, збутової і комерційної діяльності підприємства, інакше кажучи, ці показники характеризують усі сторони господарювання.

Основними задачами аналізу фінансових результатів діяльності є:

· систематичний контроль за виконанням планів реалізації продукції й одержанням прибутку;

· визначення впливу як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів на обсяг реалізації продукції і фінансових результатів;

· виявлення резервів збільшення обсягу реалізації продукції і суми прибутку;

· оцінка роботи підприємства по використанню можливостей збільшення обсягу реалізації продукції, прибутку і рентабельності;

· розробка заходів щодо використання виявлених резервів.

Основними джерелами інформації при аналізі реалізації продукції і прибутку є:

1. накладні на відвантаження продукції;

2. дані аналітичного бухгалтерського обліку;

3. дані фінансової звітності ф.№2 "Звіт про прибутки і збитки";

4. форма №5-ф "Короткий звіт про фінансові результати";

5. відповідні таблиці плану економічного і соціального розвитку підприємства.

Слід зазначити, що в аналізі використовуються наступні показники прибутку:

- балансовий прибуток;

- прибуток від реалізації продукції, робіт і послуг;

- прибуток від іншої реалізації;

- фінансові результати від позареалізаційних операцій;

- оподатковуваний прибуток;

- чистий прибуток.

Балансовий прибуток складається з прибутку від реалізації продукції (виторг від реалізації продукції без непрямих податків мінус витрати на виробництво і реалізацію продукції) плюс позареалізаційні доходи (доходи по цінних паперах, від пайової участі в діяльності інших підприємств, від здачі майна в оренду і т.п.) мінус позареалізаційні витрати (витрати на виробництво, що не дало продукції, на зміст законсервованих виробничих потужностей, збитки від списання боргів і т.д.). Враховується також і прибуток від іншої реалізації.

Оподатковуваний прибуток являє собою різницю між балансовим прибутком і сумою податку на нерухомість, прибутку, оподатковуваної податком на доход (по цінних паперах і від пайової участі в спільних підприємствах), прибутку, отриманого понад граничного рівня рентабельності, що вилучається цілком у бюджет, витрат, що враховуються при численні пільг по податку на прибуток (заходу щодо ліквідації наслідку катастрофи на ЧАЕС, природоохоронні і протипожежні заходи, утримування дитячих оздоровчих таборів, будинків старих і т.д.).

Чистий прибуток - це той прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, економічні санкції і відрахуванні в благодійні фонди.

У процесі аналізу необхідно вивчити склад балансового прибутку, її структуру, динаміку і виконання плану за звітний рік.

Основну частину прибутку підприємства одержують від реалізації продукції і послуг. У процесі аналізу вивчаються динаміка, виконання плану прибутку від реалізації продукції і визначаються фактори зміни її суми.

Прибуток від реалізації продукції в цілому по підприємству залежить від чотирьох факторів першого рівня співпідпорядкованості:

- обсягу реалізації продукції (VРП);

- структури продукції (УДі);

- собівартості продукції (Сі);

- рівня средньореалізаціоних цін (Ці).

Обсяг реалізації продукції може робити позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажів рентабельної продукції приводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збиткової, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку.

Структура товарної продукції може робити як позитивне, так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться частка більш рентабельних видів продукції в загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки, при збільшенні питомої ваги низькорентабельної чи збиткової продукції загальна сума прибутку зменшиться.

Собівартість продукції і прибуток знаходяться в обратній пропорційній залежності: зниження собівартості приводить до відповідного росту суми прибутку і навпаки.

Зміна рівня средньореалізаційних цін і величина прибутку знаходяться в прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає і навпаки.

Розрахунок впливу цих факторів на суму прибутку можна виконати способом ланцюгових підстановок. Спочатку потрібно знайти суму прибутку при фактичному обсязі продажів і плановій величині інших факторів. Для цього варто розрахувати відсоток виконання плану по реалізації продукції, а потім планову суму прибутку скорегувати на цей відсоток.

Виконання плану по реалізації обчислюють зіставленням фактичного обсягу реалізації з плановим у натуральному (якщо продукція однорідна), умовно-натуральному й у вартісному вираженні (якщо продукція неоднорідна по своєму складі), для чого бажано використовувати базовий (плановий) рівень собівартості окремих виробів, тому що собівартість менше піддана впливу структурного фактора, ніж виторг.

Потім варто визначити суму прибутку при фактичному обсязі і структурі реалізованої продукції, але при плановій собівартості і планових цінах. Для цього необхідно від умовного виторгу відняти умовну суму витрат:

Формула 2.1.

Потрібно підрахувати також, скільки прибутку підприємство могло б одержати при фактичному обсязі реалізації, структурі і цінах, але при плановій собівартості продукції. Для цього від фактичної суми виторгу варто відняти умовну суму витрат:

Формула 2.2.

Слід зазначити, що на зміну рівня фактичного прибутку в порівнянні з її плановим рівнем впливало лише два фактори: обсяг реалізованої продукції і собівартість одиниці продукції. Це зв'язано з тим, що фактична ціна в порівнянні з планом не змінилася.

1. Зміна прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації продукції:

Формула 2.3.

2. Зміна прибутку за рахунок зміни собівартості синиці продукції

 Формула 2.4.

3.Сумарна зміна прибутку:

Формула 2.5.

Розрахунок впливу факторів першого рівня на зміну суми прибутку від реалізації продукції

- обсяг реалізованої продукції;

- собівартість одиниці продукції;

- рівень середньореалізаційних цін.

Це пов'язано з тим, що в умовах розглянутого підприємства немає структурних зрушень в асортименті продукції, що випускається, тому що воно випускає всього один вид продукції.

1. Зміна прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації продукції:

Формула 2.6.

2. Зміна прибутку за рахунок зміни ціни одиниці продукції:

Формула 2.7.

3. Зміна прибутку за рахунок зміни собівартості одиниці продукції:.

Формула 2.8.

4. Сумарна зміна прибутку:

 Формула 2.9.

Основну частину прибутку підприємства одержують від реалізації продукції і послуг. У процесі аналізу вивчаються динаміка, виконання плану прибутку від реалізації продукції і визначаються фактори зміни її суми.

2.3 Аналіз рентабельності діяльності підприємства

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямків діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), окупність витрат і т.д. Вони більш повно, чим прибуток, характеризують остаточні результати господарювання, тому що їхня величина показує співвідношення ефекту з наявними чи використаними ресурсами, їх застосовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні.

Показники рентабельності можна об'єднати в кілька груп:

1) показники, що характеризують рентабельність (окупність) витрат виробництва й інвестиційних проектів;

2) показники, що характеризують рентабельність продажів;

3) показники, що характеризують прибутковість капіталу і його частин.

Усі ці показники можуть розраховуватися на основі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції і чистого прибутку.

Рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат) шляхом відношення валової (Прп„) чи чистого прибутку (ЧП) до суми витрат по реалізованій чи зробленій продукції (И):

 або  Формула 2.10.

Вона показує, скільки підприємство має прибутку з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції. Може розраховуватися в цілому по підприємству, окремим його підрозділам і видам продукції.

Рентабельність продажі розраховується розподілом прибутку від реалізації продукції, робіт і послуг чи чистого прибутку на суму отриманого виторгу (ВР). Характеризує ефективність підприємницької діяльності: показує, скільки прибутку має підприємство з карбованця продажів. Широке застосування цей показник одержав у ринковій економіці. Розраховується в цілому по підприємству й окремим видам продукції.

 або  Формула 2.11.

У процесі аналізу варто вивчити динаміку перерахованих показників рентабельності, виконання плану по їх рівні і провести міжгосподарські порівняння з підприємствами - конкурентами.

Рівень рентабельності виробничої діяльності (окупність витрат), обчислений у цілому по підприємству, залежить від трьох основних факторів першого порядку: зміни структури реалізованої продукції, її собівартості і середніх цін реалізації.

Факторна модель цього показника має вид:

Формула 2.12.

На основі вищевказаних даних покажемо вплив кожного фактора на зміну рівня рентабельності.

1. Зміна рівня рентабельності за рахунок зміни обсягу реалізованої продукції:

 Формула 2.13.

2. Зміна рівня рентабельності за рахунок зміни ціни одиниці продукції.

Формула 2.14.

3. Зміна рівня рентабельності за рахунок зміни собівартості одиниці продукції:

Формула 2.15.

4. Загальна зміна рівня рентабельності:

Формула 2.16.

Детермінована факторна модель показника рентабельності продажів, обчисленого в цілому по підприємству, має наступний вид:

Формула 2.17.

Рівень рентабельності продажів залежить від середнього рівня ціни і собівартості виробу (підприємство робить один вид продукції):

Формула 2.18.

У процесі аналізу варто вивчити динаміку перерахованих показників рентабельності, виконання плану по їх рівні і провести міжгосподарські порівняння з підприємствами - конкурентами.

РОЗДІЛ 3. РОЗРАХУНКОВО-АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА НА ПРИКЛАДІ ПІДПРИЄМСТВА «УКРСОЦБАНК».

3.1 Загальна характеристика діяльності підприємства «Укрсоцбанк»

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" на сьогодні -- один з найбільших системних універсальних банків України. Банк заснований у вересні 1990 року. Персонал фінустанови налічує більш ніж 9 тис. осіб.

Як одна з найнадійніших фінансових установ України Банк пропонує повний комплекс сучасних фінансових та платіжних інструментів, що допомагають організаціям досягнути комерційного успіху, а людям - підвищити рівень добробуту.

23 січня 2008 року UniCredit Group завершила купівлю 94,2% загального випущеного акціонерного капіталу UniCredit Bank у групи інвесторів, яких представляла міжнародна інвестиційна консалтингова компанія EastOne (продавець з боку акціонерів) через Bank Austria, який входить до Групи і є відповідальним за комерційну банківську діяльність у країнах Центральної і Східної Європи.

ПАТ "Укрсоцбанк" є учасником авторитетної міжнародної UniCredit Group -- однієї з найбільших фінансових організацій, географія якої охоплює 22 країни Європи і ще 27 країн світу. Мережа Групи складається з більш як 9 800 відділень, де працюють понад 165 000 співробітників (дані на 31 грудня 2011 року).

У Центральній і Східній Європі UniCredit Group має найбільшу міжнародну банківську мережу, представлену більш ніж 4 000 відділень і офісів.

Група присутня у таких країнах регіону ЦCЕ: Азербайджан, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Чехія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Казахстан, Киргизстан, Польща, Румунія, Росія, Сербія, Словаччина, Словенія, Туреччина і Україна.

На сьогоднішній день в Україні Група UniCredit представлена двома фінансовими організаціями: ПАТ «Укрсоцбанк» і ПАТ "Унікредит Банк", які працюють як дві окремі юридичні особи і з 1 вересня 2011 працюють під однією торгівельною маркою “UniCredit Bank” . Перспектива подальшого об'єднання двох банків в одну юридичну особу і під єдиний бренд є стратегічною метою Групи, яка спрямована на посилення присутності бренду UniCredit на українському ринку.

Основним фактором у прийнятті рішення про те, під яким брендом буде функціонувати об'єднаний банк, стали результати маркетингового дослідження, згідно з якими, ставлення клієнтів Укрсоцбанку до зміни торговельної марки досить позитивне.

Як одна з найнадійніших фінансових установ України Банк пропонує повний комплекс сучасних фінансових та платіжних інструментів, що допомагають організаціям досягнути комерційного успіху, а людям - підвищити рівень добробуту. Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» здійснює професійну діяльність на фондовому ринку - діяльність з торгівлі цінними паперами:

- брокерську діяльність;

- дилерську діяльність;

- андеррайтинг.

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» здійснює професійну діяльність на фондовому ринку - депозитарну діяльність зберігача цінних та діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів.

Метою діяльності Банку є залучення, накопичення та використання коштів для забезпечення економічного зростання Банку та отримання прибутку в інтересах Банку та його акціонерів.

Послуги, які ПАТ «Уксоцбанк» надає своїм клієнтам відображено в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.

Послуги, які надає ПАТ «Укрсоцбанк»

Клієнтура	Різновид послуг
Фізичним особам	1. Платіжні картки 2. Преміум картки 3. Депозити 4. Кредити 5. Інтернет-банкінг 6. Оплата комунальних послуг 7. Поповнення рахунку мобільного телефону 8. Індивідуальні сейфи 9. Страхування життя
Юридичні особи	1. Розрахунково-касове обслуговування поточного рахунку 2. Карткові продукти 3. Документарний бізнес 4. Фінансування обігового капіталу 5. Торгове фінансування 6. Інвестиційне фінансування 7. Проектне фінансування 8. Продукти казначейства 9. Підсистема Клієнт-Банк
Середньому та малому бізнесу	1. Розрахунково-касове обслуговування 2. Карткові продукти 3. Послуга Flash Payments 4. Тарифні пакети послуг («Підприємець», «1», «2»)

Діяльність Банку спрямована на надання послуг фізичним та юридичним особам та здійснення іншої діяльності у відповідності до Закону України „Про банки і банківську діяльність”, інших нормативно-правових актів України, в т.ч. нормативно-правових актів Національного банку України, ліцензій та дозволів, отриманих Банком відповідно до чинного законодавства України. Стратегічна мета банку на 2012 рік базується на визначенні клієнта як центру уваги банку. Виходячи з цього і спираючись на корпоративні цінності, вибудовуються основні процеси його роботи:

- Банк є універсальною фінансовою установою і обслуговує всіх клієнтів незалежно від їх розміру і місця розташування.

- Банк використовує всі свої можливості для того, щоб, як фінансовий посередник та консультант, що розуміє інтереси своїх клієнтів та має відповідні фінансові інструменти, допомагати їм вирішувати фінансові проблеми.

- Банк прагне створити такі умови та канали продажу своїх продуктів, щоб забезпечити клієнтам максимально можливий вибір часу, місця і способу отримання продукту чи послуги

- Банк забезпечує надійний захист банківської таємниці.

3.2 Аналіз рентабельності діяльності підприємства «Укрсоцбанк»

Для аналізу прибутковості комерційного банку доцільно використовувати комплекс показників кількох років.

Таблиця 3.2.

Аналіз економічних показників діяльності підприємства 2010-2011 років

Показники	2010	2011	Відносне відхилення
Чистий процентний дохід	2,786	2,515	-9,7%
Чистий дохід від зборів і комісій	525	484	-7,9%
Чистий дохід від торгових операцій	236	83	-64,8%
Операційні доходи	3,547	2,082	-13,1%
Операційні витрати	(1,139)	(1,248)	9,6%
Операційний прибуток	2,408	1,835	-23,8%
Збитки від зменшення корисності	(2,169)	(1,671)	-23,0%
Прибуток до оподаткування	241	165	-31,8%
Чистий прибуток	174	113	-35,0%

Як зазначено в таблиці 3.2. протягом 2011 року показники стрімко падають,в зв'язку з прийдешньою кризою. Керівництво банку зазначило, що вплив кризи на розвиток підприємства поступово знижується, стабілізується приток депозитних вкладів та кредитування. Результатом кризи 2008-2009 років, є втрата банками довіри користувачами,а тому зменшився обіг коштів на комерційних банках,і у відсотковому відношенні, ми можемо це спостерігати на прикладі «Укрсоцбанку».

Досить важливим показником в даному дослідженні є зменшення на 35% чистого прибутку банку, що говорить про вагомий удар по комерційній діяльності банку в 2011 році.

Таблиця 3.3.

Аналіз показників обсягів за 2010-2011рр.

Показники	2010	2011	Відносне відхилення(+,-)
Усього активів	43,082	41,378	-4%
Кредити та дебіторська заборгованість	35,926	30,882	-14%
Депозити клієнтів	12,335	15,309	24,1%
Власний капітал	5,809	6,432	10,7%
Активи, зважені на ризик	33,831	32,380	-4,3%

Відповідно до показників обсягів, маємо зазначити, про покращення комерційної активності банку,а також власне кажучи, про збільшення показників депозитів клієнтів, що свідчить про повернення довіри банку після кризи, яке становить 24,1% більше ніж в кінці 2010 року.

Власний каптал, на фоні 2010 року, збагатився на 10,7%, що теж говорить, про вагомість проведеної кампанії повернення довіри.

В зв'язку з все ще існуючою загрозою нової хвилі фінансової кризи, кредитна система дещо втрачає своїх клієнтів, вагомим впливом на що є збільшення показника безробіття, а також необхідність представлення довідки про доходи, яка зазвичай відображає мінімальну заробітну плату, за якої клієнт просто не може через значний ризик отримати кредит, оскільки велика вірогідність того, що банк понесе втрати від такого кредитування. Саме тому була розглянута і введена дещо нова система кредитування. Ставки кредитів збільшилися, а депозитів на комерційному ринку зменшилися.

Таблиця 3.4.

Аналіз економічних показників підприємства за 2011-2012рр.

Показники%	2011	2012
Прибутковість власного капіталу після оподаткування	3,2	1,8
Відношення витрат до доходів	32	41
Відношення ризику до накопиченого нерозподіленого прибутку	78	66
Вартість ризику(відношення витрат на формування резервів до середнього обсягу кредитування)	5,51	5,0
Коефіцієнт достатності сукупного капіталу з урахуванням усіх ризиків	22,68	25,17

Відповідно відображеним показникам маємо зазначити, що прибутковість банку знизилася до 1,8%, що теж свідчить про вагомий вплив на розвиток підприємства створеної ринком кризи. В цілому, ризик роботи комерційних банків знизився на українському ринку, що в показниках «Укрсоцбанку» теж має відповідне відображення.

Для того аби проаналізувати показники прибутковості підприємства в проекції розвитку, необхідно відобразити динаміку змін результатів 2012 року.

Таблиця 3.5.

Аналіз економічних показників діяльності підприємства за 2011-2012рр.

Показники	2011	2012	Відносне відхилення(-,+)
Чистий процентний дохід	2,515	2,399	-5%
Чистий комісійний дохід	484	519	7%
Чистий дохід від торгівельних операцій	83	37	-55%
Операційні доходи	3,082	2,955	-4%
Операційні витрати	(1,248)	(1,372)	10%
Операційний прибуток	1,835	1,582	-14%
Збитки від зменшення корисності	(1,671)	(1,113)	-33%
Прибуток до оподаткування	165	467	183%
Чистий прибуток	113	345	205%

За даними в таблиці 3.5. спостерігаємо про позитивну зміну показників. Як ми можемо помітити банк змінив стратегію, щодо отримання доходів. Вагомий внесок в прибуток підприємства зробив комісійний дохід, який збільшився на 7%. В цілому помітно, що чистий прибуток збільшився на 205%, що свідчить про певну стабілізацію комерційного ринку, а також про повернення довіри на ринку банків.

Таблиця 3.6.

Аналіз показників обсягів за 2011-2012рр.

Показники	2010	2011	Відносне відхилення(-,+)
Усього активів	41,378	40,292	-2,6%
Кредити та дебіторські заборгованості	30,882	29,471	-4,6%
Депозити клієнтів	15,309	17,957	17,3%
Власний капітал	6,432	6,800	5,7%
Активи зважені на ризик	40,259	43,831	8,9%

Відповідно до таблиці 3.6. показники кредитів та дебіторської заборгованості теж знизилися, що підтверджує тенденцію впливу безробіття людей на кредитоспроможність. Проте, як свідчать показники депозитів, які збільшилися на 17,3%, довіра користувачів банкам повертається, а отже нормалізується функціонування банківської системи в цілому.

Власний капітал збільшився на 5,7%, що теж свідчить про позитивні зміни в діяльності підприємства.

Переглянемо ключові показники діяльності підприємства за 2012 рік,в таблиці 3.7.

Таблиця 3.7.

Аналіз економічних показників діяльності підприємства за 2011-2012рр.

Показники	2011	2012
Прибутковість власного капіталу після оподаткування	1,8	5,1
Відношення витрат до доходів	41	46
Відношення ризику до накопичуваного нерозподіленого прибутку	66	46
Вартість ризику(відношення витрат на формування резервів до середнього обсягу кредитування)	5,0	3,9
Коефіцієнт достатності сукупного капіталу з урахуванням усіх ризиків	20,24	19,12

Отже, підводячи підсумки зростання активності користувачів відносно досліджуваного банку, маємо зазначити, що в зв'язку зі стабілізацією комерційного ринку,а також проведених заходів, прибутковість банку значно зростає.

Тому маємо зазначити, що прийнята в 2011 році стратегія з покращення роботи банку має відображення в результатах 2012 року.

3.3 Рекомендації щодо покращення рентабельності діяльності підприємства «Укрсоцбанк»

Підвищення прибутковості комерційного банку на українському ринку залишається досить критичним питанням, оскільки фінансова криза все ще висить загрозою над підприємництвом країни.

Щоб максимізувати прибуток, необхідно збільшувати доходи та зменшувати витрати банку. В зв'язку з цим можна запропонувати основні напрямки зростання доходів комерційного банку:

а) загальне зростання групи активів, що приносять процентний дохід, для чого банк повинен, по-перше, залучати більше позичальників і при цьому ретельно аналізувати їх фінансовий стан, по-друге, нарощувати свій кредитний потенціал за рахунок збільшення обсягу ресурсів, що залучаються. Це можливо при проведені зваженої маркетингової та процентної політики;

б) зміна питомої ваги доходних активів в сукупних активах, для чого необхідно звести "непрацюючі" активи до мінімуму, проте у межах, що забезпечують ліквідність банку;

в) зміна загального рівня процентної ставки по активних операціях банку. Теоретично більш високий рівень процентної ставки повинен принести банку якомога більший дохід. Проте, в сучасних умовах банки рідко удаються до таких дій. В умовах конкурентної боротьби вони найчастіше знижують ставку з метою залучення якомога більшої кількості позичальників. Зниження середньозваженої ставки проценту по Україні є свідоцтвом цього;

г) зміна структури портфелю доходних активів. Відомо, чим вищий дохід, тим більший ризик в сфері банківської діяльності. Тому головне завдання банку -- визначення ступеню допустимості та виправданості того чи іншого ризику.

Для зниження рівня витрат пропонується:

а) залучення дешевих ресурсів. Такими є вклади до запитання;

б) зниження витрат на утримання апарату управління.

Для досягнення високої прибутковості пропонуються наступні рекомендації:

а) нарощувати власні кошти банку, що сприятиме зростанню ресурсної бази банку і відповідно їх інвестиційного потенціалу; буде однією з передумов залучення іноземних інвестицій; стимулюватиме інтеграційні процеси; забезпечить незалежність банку і створить умови для виживання банківської системи України в період посиленої конкуренції з боку іноземних банків;