Прямі податки в Україні: теорія і практика

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Університет економіки та права «Крок»

Факультет економіки та підприємництва

Кафедра фінансів та банківського бізнесу

Спеціальність 6. 030 508 «Фінанси і кредит»

Випускна робота

на тему:

«Прямі податки в Україні: теорія і практика»

Студентки 4 курсу групи Фк-07 зн

Смуток Тетяна Володимирівна

Науковий керівник: канд. екон. наук., доцент

Кузьмінський Володимир Зигмонтович

Київ-2014

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади прямого оподаткування

1.1 Пряме оподаткування: суть, форми та роль у податковій системі

1.2 Класифікація прямих податків

1.3 Адміністрування прямих податків

Розділ 2. Аналіз практики прямого оподаткування в Україні

2.1 Аналіз надходження прямих податків до бюджету за 2009 - 2010 р.

2.2 Оцінка практики на прикладі сплати податку на доходи фізичних осіб приватним підприємцем Мамайчук А.К.

2.3 Оцінка практики на прикладі сплати єдиного податку приватним підприємцем Дунаєв А.О.

Розділ 3. Шляхи та перспективи розвитку системи прямого оподаткування в Україні

3.1 Вдосконалення практики справляння та аналізу надходжень прямих податків

3.2 Використання світового досвіду прямого оподаткування

3.3 Перспектива подальшого реформування податкової системи

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Початковим етапом виникнення прямих податків (і податків взагалі), як економічної категорії постало формування держави й перехід від натурального господарства до грошового вираження. На ранніх етапах розвитку під податком розуміли безповоротний платіж, тобто платники, які сплатили податок не отримували від держави ні благ, ні особливих прав.

Упродовж тривалого часу в економічній науці розглядалося кілька теорій оподаткування. Найпоширенішими вважалися класичне уявлення про податки «А. Сміта у 1776 р. у фундаментальній праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» визначив чотири основні правила оподаткування: 1) всі громадяни повинні брати пропорційну участь в доходах, які вони одержують під захистом та опікою держави; 2) податки повинні бути чітко визначені, а не довільні; 3) податки повинні стягуватися тоді та в такий спосіб, щоб це було вчасно та зручно для платника; 3) кожен податок має бути розроблений так, щоб якомога менше вилучати грошей у платників понад той дохід, який він приносить у скарбницю, тобто забезпечити дешевизну справляння податків.

Ж. Сисмонді розглядав оподаткування як «теорію насолоди». Американський економіст А. Лаффер зобразив графічний взаємозв'язок між концепцією податкового регулювання й принципом рівноваги державного бюджету». [32]

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що прямі податки є однією з найважливіших фінансових категорій. За певних обставин прямі податки можуть бути вирішальним чинником розвитку як суспільства в цілому, так і окремого підприємства - допомагати йому виходити з кризового стану, або навпаки - спричиняти кризову ситуацію.

Правильно побудована податкова система має важливе значення як для ефективної діяльності на підприємстві, так і для суспільства в цілому.

Зараз існує краща система оподаткування, що була на всіх етапах розвитку, проте і вона не є досконалою, і не враховує однаковою мірою потреби платників податків і держави. Проте, так чи інакше, всі фізичні і юридичні особи незалежно від форм власності і напрямку діяльності платять податки.

Детальний аналіз літературних джерел та законодавчих актів свідчить, що переважна більшість ключових теоретичних положень щодо прямого оподаткування розроблена досить ґрунтовно. Проте, в даних розробках недостатньо здійснено комплексний аналіз та теоретичне обґрунтування прямого оподаткування юридичних і фізичних осіб у системі державного регулювання їх доходів, адекватного сучасним умовам економіки.

Об'єктом дослідження є податкова система України, підприємницька діяльність Мамайчук А. К. та Дунаєв А. О.

Предмет дослідження є законодавчі акти які регулюють методи обчислення і сплата прямих податків суб'єктом підприємницької діяльності, показники податкових надходжень бюджету України.

Метою випускної роботи є дослідження вітчизняної та світової практики прямого оподаткування й розробка пропозицій щодо поліпшення справляння прямих податків.

Завдання, що ставляться в роботі:

– дослідити теоретичні основи прямого оподаткування, визначити поняття «прямі податки» та їх роль в наповненні бюджету;

– визначити юридичні «прогалини» в справлянні прямих податків;

– проаналізувати показники податкових надходжень та визначити їх співвідношення;

– проаналізувати практику оподаткування приватних підприємців;

– розглянути пряме оподаткування розвинених країн світу;

– розробити рекомендації щодо подальшого реформування системи прямого оподаткування.

Інформаційною базою є теоретичні та методологічні засади прямого оподаткування, що розроблені західними вченими різних часів: А. Смітом, Д. Рікардо, Дж. Локком, Дж. Ст. Міллем, Дж. М. Кейнсом, Ф. Нітті, А. Вагнером, А. Лаффером та ін., є підґрунтям для подальшого розвитку економічних теорій з питань податкового регулювання які потребують детального вивчення з метою можливого їх використання в Україні.

Сучасні проблеми прямого оподаткування присвячена велика кількість публікацій та законодавчих актів які досліджувалися в представленій роботі:

Конституція України [1], «Господарський Кодекс України» [2], «Бюджетний Кодекс України» [3], «Податковий Кодекс України» [4], Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» [8], Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» [9], Декрет Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян» [10],

Азаров М. Я. Науково-практичний коментар до Податкового Кодексу України в 3-х томах [15], Бачевський Б.Є. Потенціал розвитку підприємництва [20], Бездітко Ю.М., Піралієв Є. В. Співвідношення прямих і непрямих податків у податковій системі України [21], Безпалько І.Р. Досвід оподаткування доходів фізичних у зарубіжних країнах [22], Василькова Т. В., Лаба М. С., Єгорова Т. М. Оцінка факторів впливу на обсяги надходжень податкових платежів до бюджетних платежів до бюджетів усіх рівнів [25], Дропа Я., Чабан І. Податкове навантаження та його вплив на економіку України [27], Єфименко Т. І. Податковий Кодекс України як перший крок на шляху реформування вітчизняної економіки [28], Майбуров І. А., Іванов Ю. Б. Теорія і практика податкових реформ: звіряємо позиції [34], Паньків В. М., Саранчук О. М. Вдосконалення діючої системи оподаткування [37], Шкарупа О. В., Романченко А. В. Аналіз проблем та напрямків удосконалення системи оподаткування в Україні [42], Щербина І. Ф., Рудик А. Ю., Зубенко В. В. та інші Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за січень - грудень 2008 року [43], Щербина І. Ф., Рудик А. Ю., Зубенко В. В. та інші Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за січень - грудень 2009 року [44], Щербина І. Ф., Рудик А. Ю., Зубенко В. В. та інші Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за січень - вересень 2010 року [45] та багато інших видатних вчених.

Методи дослідження поставлених завдань здійснюється за допомогою аналізу і синтезу, конкретного і абстрактного, індукції та дедукції, а також економіко-статистичних і економіко-математичних методів.

Теоретичною основою дослідження стало творче опрацювання досягнень світової та вітчизняної літератури з проблем використання прямих податків як важелів державного регулювання економіки.

Структура випускної роботи складається з трьох розділів:

В першому розділі розглядаються теоретичні засади прямого оподаткування.

У другому розділі аналізується практика прямого оподаткування в Україні

В третьому розділі розглядається напрямки вдосконалення та реформування прямого оподаткування з використанням світового досвіду.

Висновки містять узагальнення усіх висвітлених питань у першому, другому та третьому розділах.

Список використаної літератури містить літературу яка використовувалася при написанні випускної роботи.

Додатки містять 20 таблиць, 5 рисунків, 7 діаграм.

Розділ 1. Теоретичні засади прямого оподаткування

1.1 Пряме оподаткування: суть, форми та роль у податковій системі

В законодавчому полі пряме оподаткування регулюється: Податковим Кодексом, Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (єдиний податок) та Декретом Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян» (фіксований податок).

В сучасній податковій системі існує поділ податків за [21, с. 107]:

за формою розмежування:

– прямі податки - справляються в процесі придбання і накопичення матеріальних благ, визначаються розміром об'єкт оподаткування та включаються в ціну товару і сплачуються виробником або власником: особисті - податки, що сплачуються платником податків за рахунок і залежно від отриманого доходу (прибутку) і враховують платоспроможність платника; реальні (від англійського real - майно) - податки, що сплачують з майна, в основі якого лежить передбачуваний середній дохід; [15, с. 45]

– непрямі (на споживання) - податки, які справляються в процесі використання матеріальних благ, визначаються розміром споживання, включаються у вигляді надлишку до ціни виробництва товару й сплачуються споживачем.

за способом розмежування (див. таблицю 1.1):

Згідно таблиці 1.1 співвідношення між цими двома групами залежить від стану економіки й здійснюваної податкової політики. Так, перевага прямих податків є характерною рисою для стабільної економіки, а в період економічного спаду непрямі податки зростають.

Основним чинником, який визначає співвідношення між прямими та непрямими податками, є життєвий рівень основної маси населення. Низький рівень об'єктивно обмежує масштаби прямих податкових надходжень. Саме тому, переважання непрямих податків у структурі зведених Державних бюджетів спостерігається у країнах, що розвиваються.

Таблиця 1.1

Способи розмежування прямих і непрямих податків

Показник	Прямі податки	Непрямі податки
1	2	3
Ознака сплати	Сплачує та несе податкове навантаження одна особа	Сплачує одна особа, а несе податкове навантаження інша
Участь в утворенні ціни	Включається до ціни на стадії виробництва	Включається до ціни на стадії реалізації
Способи стягнення	За деклараціями, за кадастрами	За тарифами
Джерело сплати	Дохід, майно	Витрати на споживання товарів та послуг
Складність визначення податкового зобов'язання	Відносно складні розрахунки	Відносно прості розрахунки
Характер оподаткування	Відносно прогресивне	Відносно регресивне

А тенденція щодо зменшення податків на споживання (непрямих податків) та збільшення питомої ваги прямих податків спостерігається в досить розвинених країнах світу. Відповідно в цих країнах збільшуються можливості в регулюванні економічних процесів та вирішенні проблем соціальної справедливості за рахунок прогресивних ставок оподаткування.

Щоб краще з'ясувати сутність та роль прямих податків класифікуємо їх за такими ознаками:

Залежно від платника

– податки з юридичних осіб (податок на прибуток підприємств та інші);

– податки з фізичних осіб (ПДФО та інші);

– змішані - податки, які сплачують юридичні та фізичні особи.

За економічним змістом:

– податки на доходи: податок на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб, фіксований податок, єдиний податок та інші.

До переваг належить: рівень оподаткування прямо залежить від доходу, що створює рівні умови в оподаткуванні; існують великі можливості для регулювання економіки як на мікро- і на макрорівні.

До недоліків належить: легко ухилитись і приховати; підрахунок бази оподаткування є досить складним для платника; складно контролювати правильність обчислення цих податків; об'єкт оподаткування є нестабільним, і його розміри коливаються в процесі циклічного розвитку економіки.

– податки на власність: земельний податок і податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

До переваг податків на власність належить: стабільність надходжень, незначні можливості для ухилення і приховання, простота стягнення, соціальна справедливість.

До недоліків належить: обмежена регулююча функція, а також нееластичність надходжень.

Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки

– загальнодержавні - податки, що встановлюються Верховною Радою України та вводяться винятково Кодексом та діють на всій території (податок на прибуток, податок на доходи фізичних осіб, плата за землю, фіксований сільськогосподарський податок);

– місцеві - податки яких встановлюється Верховною Радою України, вводяться в дію місцевими радами й діють на території відповідних територіальних рад (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок, фіксований податок).

Залежно від порядку зарахування:

регульовані - податки, які зараховуються до різних рівнів бюджету;

закріпленні - податки, які повною мірою надходять до певного бюджету.

Таким чином, прямі податки взаємопов'язано з іншими економічними категоріями, які оцінюють їх вплив на виробничі відносини і виробничі сили в суспільстві, через що й розкривається глибинна сутність податку. А роль прямого податку в економіці проявляється в розподілі податкового навантаження, за якою більше платять ті члени суспільства, котрі мають вищі доходи, наповнюючи державний бюджет.

З наведеного вищесказаного випливають переваги та недоліки прямого оподаткування:

Переваги прямого оподаткування

– надають можливості безпосередньо впливу на економічні процеси, стимулюючи чи дестимулюючи тенденції розвитку;

– забезпечують можливість більш точного прогнозування податкових надходжень;

– здійснюють розподіл податкового тягаря більш рівномірно порівняно із системою непрямого оподаткування.

Недоліки прямого оподаткування:

– податкові надходження залежать від ринкової кон'юнктури, оскільки в моменти зниження ділової активності чи наявності негативних господарських тенденцій доходи платників істотно знижуються;

– нерегулярність фіскальних надходжень, оскільки вони вносяться платниками нерівномірно, а через певні проміжки часу;

– механізм фіскального адміністрування вимагає ведення досить складної системи обліку й звітності, а також створення системи спеціальних контрольно-аналітичних процедур, що призводить до підвищення затрат на їх справляння;

– платники мають більше можливостей до ухилення від оподаткування, як законними, так і незаконними шляхами, що потребує створення відповідного репресивного апарату.

1.2 Класифікація прямих податків

В структурі Податкового Кодексу поняття та правовідносини щодо нарахування та сплати прямих (та інших) податків регулюється такими розділами:

Розділ І. Загальні положення (1 - 39 статті); Розділ ІІ. Адміністрування податків і зборів (40 - 132): Глава 1. Загальні положення (статті 40 - 45); Глава 2. Податкова звітність (статті 46 - 51); Глава 3. Податкові консультації (статті 52 - 53); Глава 4. Визначення суми податкових та/або грошових зобов'язань платників податків, порядок їх сплати та оскарження рішень контролюючих органів (статті 54 - 60); Глава 5. Податковий контроль (статті 61 - 62); Глава 6. Облік платників податків (статті 63 - 70); Глава 7. Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів Державної податкової служби (статті 71 - 74); Глава 8. Перевірки (статті 75 - 86); Глава 9. Погашення податкового боргу платників податків (статті 87 - 102); Глава 10. Застосування міжнародних договорів та погашення податкового боргу за запитами компетентних органів іноземних держав (статті 103 - 108); Глава 11. Відповідальність (статті 109 - 128); Глава 12. Пеня (статті 129 - 132) [4]..

Види податків (в частині прямих податків) їх обчислення та сплата регулюється:

Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств (статті 133 - 161)

Платники податку

Платниками податку є юридичні особи (підприємства, банки, страхові компанії та інші).

Об'єкт оподаткування

Об'єктом оподаткування є прибуток звітного періоду (див. додаток 1 Рис. 1.1).

Ставки податку (додаток 2 таблиці 1.2)

Методика розрахунку доходу на оподаткування:

П _зп = (Д _зп - С _р - Ві_зп) * С_пнп (1.1)

де П _зп - прибуток звітного податкового періоду;

Д _зп - доходи звітного податкового періоду;

С _р - собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, послуг;

Ві_зп - інші витрати звітного податкового періоду;

С_пнп - ставка податку на прибуток.

Пільги при оподаткуванні

Звільняються від оподаткування підприємства та установи які:

– засновані інвалідами і є власниками;

– виробники дитячого харчування;

– прибуток Чорнобильської АЕС

– підприємства які отримали кошти як внесок до чорнобильського фонду «Укриття»;

– державні підприємства «Міжнародний дитячий цент «Артек» і «Український дитячий центр «Молода Гвардія»;

– дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади недержавної форми власності;

– підприємства енергетичної галузі, в межах витрат передбачених інвестиційними програмами.

Податкова звітність

Квартальна, за 3 квартали та річна декларації з наростаючим підсумком (див. додаток 3 таблицю 1.3)

Розділ IV. Податок на доходи фізичних осіб (статті 162 - 179)

Податок на доходи фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок

Платники податку:

– фізичні особи резиденти;

– фізичні особи нерезиденти

– податковий агент - «юридична або фізична особа які зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону» [4].

Об'єкт оподаткування є доходи з джерел (див. додаток 4 таблицю 1.4):

– трудові доходи;

– підприємницькі доходи;

– доходи від власності;

– державні соціальні трансферти;

– родинна допомога і трансферти.

Ставки податку

Ставка податку запроваджена Кодексом помірно-прогресивна.

– на рівні 15% до доходів від трудової діяльності та здійснення підприємницької діяльності на загальних умовах. Гранична ставка податку становить 17% (з 01.01.12) для сум, які перевищують 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня звітного податкового року, з урахуванням сплаченого податку за ставкою 15%;

– 5% для інвестиційних доходів (дохід за іпотечними цінними паперами, дохід у вигляді відсотків та інші):

– 10% для доходу у формі заробітної плати для працівників вугільної промисловості України, а також працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб;

– 30% для виграшу чи приз (кім державної та недержавної грошової лотереї) в т.ч. грошові виплати у спортивних змагання (крім спортивних змагань міжнародного рівня у т.ч. спортсменам-інвалідам).

Методика розрахунку доходу на оподаткування:

У грошовій формі для фізичних осіб та підприємців (крім заробітної плати):

Д _{оподаткований} = (Д _{чистий дохід} * r) * 25% (1.2)

де, Д _{оподаткований} - дохід до оподаткування фізичної особи-підприємця;

Д _{чистий дохід} - чистий дохід;

r - ставка податку;

25% - авансовий платіж

У грошовій формі для фізичних осіб (із заробітної плати):

Д _з/п = (ЗП - П_псп - Є_св) * r (1.3)

де, ЗП - заробітна плата;

П_псп - податкова соціальна пільга;

Є_св - Єдиний соціальний внесок (3,6%).

У не грошовій формі:

К = 100: (100 - С _п) (1.4)

де, С_п - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Податкова знижка

Податкова знижка надається усім платникам податків які сплачують податки із заробітної плати.

До податкової знижки включають документально підтверджені витрати:

– частина відсотків які сплачені за іпотечним кредитом. Коефіцієнт, що застосовується:

К = (1.5)

де, МП - мінімальна загальна площа житла, що дорівнює 100м²;

ФП - фактична загальна площа житла, що будується (купляється) платником податку за рахунок іпотечного кредиту.

Якщо коефіцієнт більший ніж 1, до податкової знижки включається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта;

– сума сплачених коштів як благодійна допомога;

– кошти які були сплаченні для навчання у середніх та вищих закладах освіти; кошти які були сплаченні для лікування та реабілітації (крім лікування тютюнової та алкогольної залежності, косметичного лікування та інші), суми коштів на страхування та інші.

Також є певні обмеження при нарахуванні податкової знижки:

– скористатися має право тільки фізична особа-резидент який зареєстрований на обліку в податковій інспекції;

– сума знижки не може перевищувати річного оподатковуваного доходу платника податку.

Податкова соціальна пільга

Податкова соціальна пільга (П_сп) - сума, на яку платник податку з доходів фізичних осіб має право зменшити суму свого загального місячного оподатковуваного доходу, отриманого від одного працедавця у вигляді заробітної плати. [4]

Податкова соціальна пільга надається соціально незахищеним, хворим, багатодітним сім'ям та особам, які мають заслуги перед Вітчизною та деяким іншим категоріям платників. І застосовується виключно до податку на заробітну плату.

Соціальна пільга надається якщо розмір заробітної плати не перевищує розміру місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01 звітного податкового року помноженого на 1,4 та округлена до найближчих 10 гривень:

П_{сп базова} = ПМ _{мін станом на 01.01} * 1,4 (1.6)

де, П_{сп базова} - база соціальної пільги яка буде застосовуватись до нарахованої місячної заробітної плати;

ПМ _{мін станом на 01.01} - прожитковий мінімум станом на січень місяць;

1,4 - коефіцієнт збільшення.

Є три розміри соціальної пільги:

Розмір соціальної пільги розраховується за формулою:

П_сп = П_{сп базова} * С _пс (1.7)

де, С_пс - ставка соціальної пільги.

– 50% мають право усі платники податку (до 31.12.2014 року);

– 100% - мають право усі платники податку (з 01.01.2015);

– 150% - мають право учні, студенти, аспіранти, ординатори, ад'юнктом, діти-інваліди, інваліди 1-2 групи, учасники бойових дій на території інших країн.

– 200% - Герої України, Герої Радянського Союзу, учасники бойових дій під час Другої Світової війни, колишні в'язні концтаборів, гетто та інші ветерани Другої Світової війни.

Порядок сплати

До бюджету перераховується шляхом подання до банківської установи податковим агентом єдиного платіжного документа, який повинен відображати загальну суму утриманого податку. Якщо податковий агент відсутній то платник податку самостійно відображає такі доходи в податковій декларації та сплачує податок до бюджету.

Особливості оподаткування фізичних осіб-підприємців які працюють на загальній системі оподаткування

Об'єкт оподаткування є: майно, товари, дохід (прибуток), обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти.

Доходи фізичних осіб-підприємців оподатковуються за ставкою 15% (з 01.01.12 - 15-17%).

Авансові платежі з податку розраховуються підприємцем, але не менш як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік та сплачуються до бюджету по 25 відсотків щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).

Обов'язкове є ведення Книги обліку доходів і витрат (форма та порядок її ведення визначаються центральним органом державної податкової служби) та мати підтверджувальні документи щодо походження товару і при здійсненні своєї діяльності застосовувати реєстратори розрахункових операцій (відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Податкова звітність

Фізичні особи-підприємці незалежно від того здійснюють підприємницьку діяльність чи не здійснюють подають:

– декларацію про доходи: щоквартально з наростаючим підсумком;

– щоквартальний податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку з податку на доходи фізичних осіб.

Податкова декларація подається протягом 60 календарних днів, після закінчення звітного кварталу.

Звільняються від обов'язку подання податкової декларації незалежно від виду та суми отриманих доходів платниками податку:

- неповнолітні або недієздатні особи і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб (у тому числі батьків) або держави станом на кінець звітного податкового року;

- перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув'язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації;

- перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року;

- перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року.

Розділ ХІІ. Місцеві податки і збори (стаття 265). Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Платники податку

Фізичні та юридичні особи - власники об'єкту житлової нерухомості.

Об'єкт оподаткування

Житлова нерухомість.

Ставки податку

– для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 м², та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 м² - 1% розміру мінімальної заробітної плати;

– для квартир, житлова площа яких перевищує 240 м², та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 м² - 2,7%.

Даний податок буде діяти з 01.01.12.

Розділ ХІІІ. Плата за землю (статті 269 - 290)

Плата за землю - «загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності» [4]

Платники податку

Фізичні та юридичні особи - власники земельної ділянки та землекористувачі.

Об'єкт оподаткування

Земельна ділянка.

Ставки податку

Ставка податку залежить від місцезнаходження земельної ділянки та її призначення.

Пільги

Інваліди 1-2 груп, пенсіонери, фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років, ля будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд: у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара; 281.2.3. для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара та інші.

Розділ XIV. Спеціальні податкові режими: Глава 2. Фіксований сільськогосподарський податок (статті 301 - 309)

Даний податок впроваджений з метою стимулювання розвитку сільськогосподарського виробництва.

Фіксований сільськогосподарський податок - «податок, який справляється з одиниці земельної площі у відсотках її нормативної грошової оцінки та сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів». [4]

Платники податку

Сільськогосподарські товаровиробники.

Об'єкт оподаткування

Сільськогосподарські угіддя та землі водного фонду.

Ставки податку транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»; Декрет КМУ «Про податок на промисел», Декрет КМУ «Про місцеві податки і збори».

Розділ ХХ. Перехідні положення:

Наводяться особливості оподаткування.

Підрозділ 1. Особливості справляння податку на доходи фізичних осіб

В даному підрозділі подано додатковий перелік доходів які не оподатковуються в 2012 році:

– кошти призначення для підготовки «Євро 2012»;

– представники або посадові особи асоціацій - членів УЄФА;

– кошти осіб відповідно до Закону України «Про проведення експерименту у житловому будівництві на базі холдингової компанії «Київміськбуд».

Підрозділ 4. Особливості справляння податку на прибуток підприємств

Наводяться особливості:

– розрахунки з бюджетом, що отриманні і проведені з 01.04.2014р.;

– переоцінка основних засобів;

– розрахунок доходу після набрання чинності Податкового Кодексу;

– особливості зменшення ставки податку до 2014 року;

– тимчасове пільгове оподаткування.

Підрозділ 6. Особливості справляння земельного податку

Прописані тимчасові пільги, щодо сплати земельного податку.

Підрозділ 8. Особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку

Встановлений порядок сплати єдиного податку.

Підрозділ 9. Особливості повернення сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, збору за забруднення навколишнього середовища, а також місцевих податків і зборів.

Зазначено, про повернення сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, збору за забруднення навколишнього

Ставка податку залежить від:

– категорії (типу) земель (за багаторічні насадження ставки є нижчими);

– розташування земель (для гірських зон та поліських територій ставки є нижчими);

– спеціалізації товаровиробника (тепличні комбінати сплачуватимуть податок за підвищеними ставками).

Звітність

Сплата податку проводиться щомісяця протягом 30 календарних днів у таких розмірах:

I квартал - 10%, II квартал - 10%, III квартал - 50%, IV кварталі - 30% та заповнюється декларація.

Розділ ХІХ. Прикінцеві положення

Наводиться перелік Законів України які втратили чинність, зокрема (в частині, що стосується прямого оподаткування):

Закон України «Про плату за землю», «Про систему оподаткування», «Про фіксований сільськогосподарський податок», «Про податок з власників

природного середовища, а також місцевих податків і зборів, які були сплачені до 1 січня 2014 року помилково або надміру сплачених.

Підрозділ 10. Інші перехідні положення

Вказані які нормативні акти регулюються до набрання повної чинності Податкового Кодексу.

Єдиний податок

Відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" зі змінами і доповненнями, постановою КМУ «Про роз'яснення Указу Президента України» та Податкового Кодексу Розділ ХХ. Підрозділ 8 спрощена система оподаткування застосовується фізичними і юридичними особами.

Цими законодавчими актами виділено на яких умовах застосовується спрощена система оподаткування:

«для фізичних осіб підприємців:

– протягом року обсяг виручки від реалізації не повинен перевищувати 500 000 грн./рік;

– протягом року чисельність працівників не повинна перевищувати 10 осіб;

– не має права здійснювати виготовлення та реалізацію підакцизних товарів.

для юридичних осіб підприємців:

– протягом року обсяг виручки від реалізації не повинен перевищувати 1 млн. грн.;

– протягом року чисельність працівників не повинна перевищувати 50 осіб;» [9]

У разі недотриманні цих умов приватний підприємець зобов'язаний подати декларацію до ДПІ та перейти на загальну систему оподаткування.

Ставка податку

Фізичні особи

Ставка єдиного податку для фізичних осіб встановлюється у розмірі 43% від 200 грн. на місяць. Коли підприємець займається кількома видами підприємницької діяльності для яких встановлені різні ставки податку сума податку всеодно не перевищує 43% від 200 грн./ місяць.

Станом на 01.09.11 ставка єдиного податку становить 43% від 200 грн./місяць незалежно від кількості видів діяльності.

Юридичні особи

Ставка єдиного податку для юридичних осіб становить:

«6% від суми виручки від реалізації продукції без урахування акцизного податку у разі сплати ПДВ;

10% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного податку, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку». [9]

Термін сплати податку

Податок сплачується не пізніше 20-го числа наступного місяця авансовим платежем.

Сплата єдиного податку розподіляється у таких розмірах:

– до місцевого бюджету - 43%:

для приватного підприємця:

Є _{п для ПП} = С * r _43%. (1.8)

де, Є_{п для ПП} - єдиний податок до сплати для приватного підприємця;

С - ставка податку;

r _43% - відсоток відрахування.

для найманого працівника:

Є _{п для працівника} = С * r _50% * r _43% (1.9)

де, Є _{п для працівника} - єдиний податок до сплати для працівника;

r _50% - відсоток на який зменшується податок.

– Єдиний соціальний внесок - 34,7% відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»:

для приватного підприємця:

Є _{св. для ПП} = ЗП _мін * r _{єсв для ПП} (1.10)

де, Є _{св. для ПП} - єдиний соціальний внесок для приватного підприємця;

ЗП _мін - мінімальна заробітна плата;

r _{єсв для ПП} - ставка єдиного соціального внеску для приватного підприємця.

для працівників

нарахування на з/п

Є _{св на зп} = ЗП_мін * r_єсв (1.11)

де, Є_{св на зп} - нарахування на з/п єдиного соціального внеску;

r_єсв - відсоток єдиного соціального внеску на заробітну плату.

утримання із з/п

Є _{св. утрим із зп} = ЗП * r _{св. утрим. із зп} (1.12)

де, Є _{св. утрим. із зп} - єдиний соціальний внесок утриманий із заробітної плати;

r _{св. утрим. із зп} - відсоток єдиного соціального внеску із заробітної плати.

Приватні підприємці є податковими агентами своїх найманих працівників і зобов'язані самостійно здійснювати нарахування і відрахування із заробітної плати та подачею відповідної звітності у Пенсійний Фонд України.

Підприємці (фізичні і юридичні особи), не сплачують такі види податків і зборів (обов'язкових платежів):

– «податок на прибуток підприємств;

– податок на доходи фізичних осіб (крім доходів отриманих не від підприємницької діяльності);

– податок на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6 відсотків;

– земельний податок (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності);

– плата за користування надрами;

– збір за спеціальне використання води;

– збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

– збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності»[9].

Не можуть бути платниками єдиного податку:

– «довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

– суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;

– фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами»[9].

Облік та звітність

Платники цього податку звільняються від обов'язкового ведення бухгалтерського обліку та застосування електронно-касових апаратів крім ведення «Книги обліку доходів і витрат». Якщо приватний підприємець використовує найману працю (торгівля) то працівник який займається реалізацією товару веде окремо «Книгу обліку доходів і витрат». По підсумкам дня приватний підприємець переносить дані з книги найманого працівника в свою.

За результатами своєї діяльності приватний підприємець подає звіт до 5 числа наступного кварталу в Податкову інспекцію.

За результатами сплати податків із заробітної плати працівників подає податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб до 20 числа наступного місяця.

Подає щоквартальний податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податків до 05 числа наступного місяця.

Щомісячна звітність в Пенсійний фонд (у разі наявності найманих працівників).

Щомісячно повідомляти в усній чи письмовій формі Податкову адміністрації про розмір сплати єдиного внеску у розмірі 34,7% (станом на 01.09.11 форму звіту не затверджено).

Фіксований податок

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» платниками фіксованого податку є приватні підприємці-фізичні особи.

Цим законодавчими актами виділено на яких умовах сплачується фіксований податок:

Фіксований податок сплачують тільки фізичні особи-підприємці які займаються торгівлею виключно на території ринку «з оборотом не більше 200 000 грн./рік»[14].

При придбанні фіксованого патенту необхідно пред'явити договір оренда або суборенди торгового місця на території ринку.

Ставка податку

Встановлюється місцевою радою у розмірі від 20 грн. до 100 грн.

Термін сплати податку

Податок сплачується не пізніше 15-го числа наступного місяця авансовим платежем.

Після сплати фіксованого податку розподіляється у таких розмірах:

– до місцевого бюджету - 90%;

– єдиний соціальний внесок - 34,7% від мінімальної заробітної плати.

Підприємці (фізичні і юридичні особи), не сплачують такі види податків і зборів (обов'язкових платежів) як і при єдиному податку.

Платники цього податку звільняються від обов'язкового ведення бухгалтерського та податкового обліку.

За результатами своєї діяльності приватний підприємець подає щоквартальну декларацію про доходи з наростаючим підсумком до 15 числа наступного кварталу.

Щомісячна звітність в Пенсійний фонд за формою 1ДФ (незалежно від наявності найманих працівників).

Щомісячно повідомляти в усній чи письмовій формі Податкову адміністрації про розмір сплати єдиного внеску у розмірі 34,7% (станом на 01.09.11).

1.3 Адміністрування прямих податків

Досліджуючи адміністрування прямих податків, необхідно спочатку звернутися до визначення базового терміну. Незважаючи на його широке застосування на практиці, перші спроби тлумачення «адміністрування податків» в Україні були здійснені лише на початку 2000-их років за авторством В. М. Мельника: «адміністрування податків - управлінська діяльність органів державної виконавчої влади, що пов'язана з організацією процесу оподаткування, ґрунтується на державних законодавчих і нормативних актах та використовує соціально зумовлені і сприйняті правила» [15].

Під терміном «адміністрування» слід розуміти:

– підготовка опису податку, який забезпечує основу управління податковою структурою;

– визначення податкової бази для платника;

– розрахунок і сплата податку;

– перевірка на відповідність дій платника податку чинному законодавству в добровільній системі співпраці платників та податкових органів;

– оскарження;

– примусове виконання (використовується, коли інші засоби не призвели до відповідної сплати податку).

Основний документ, який сьогодні регулює процес адміністрування податкових зобов'язань в Україні є Податковий Кодекс Розділ ІІ Адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів) та державними цільовими фондами. Розділ має таку структуру: Глава 1. Загальні положення. Глава 2. Податкова звітність. Глава 3. Податкові консультації. Глава 4. Визначення суми податкових та/або грошових зобов'язань платника податків, порядок їх сплати та оскарження рішень контролюючих органів. Глава 5. Податковий контроль. Глава 6. Облік платників податків. Глава 7. Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби. Глава 8. Перевірки. Глава 9. Погашення податкового боргу платників податків. Глава 10 Застосування міжнародних договорів та погашення податкового боргу за запитами компетентних органів іноземних держав. Глава 11. Відповідальність. Глава 12. Пеня.

Згідно з цим нормативним документом адмініструванню підлягають такі прямі податки: податок на прибуток, ПДФО, плата за землю, єдиний податок, фіксований податок та інші.

Контроль за адмініструванням податкових платежів здійснює:

– державна податкова служба. На неї покладено завдання організації податкової роботи, інструктивного та методичного забезпечення, контролю за діяльністю всіх податкових органів системи. Окрема роль відведена податковій міліції завдання якої полягає в боротьбі з економічними злочинами.

Нарахування та сплату прямих податків здійснює фізична особа-платник податку або податковий агент заповнюючи податкову декларацію.

Податкова декларація - «документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку[4].

Податкова звітність може бути складена у звичайному (паперовому) вигляді та надіслана поштою або в електронній формі та надіслана засобами телекомунікаціями.

Податкова декларація подається до вказаного звітного податкового періоду, що дорівнює календарному місяцю, календарному кварталу або календарного півріччя, календарного року.

Інформація, вказана у поданій звітності, є підставою для нарахування та сплати податкового зобов'язання.

Також передбачена можливість подання разом з декларацією доповнення в довільній формі. Такі доповнення вважаються невід'ємною частиною податкової декларації. До доповнення обов'язково додається письмове пояснення мотивів подання такого додатку з належним обґрунтуванням.

Звітність фізичної особи підписується платником податків або законним представником.

Податкова звітність, що подається податковим агентом, який є платником податків - фізичною особою, підписується самим платником.

Платник податків може обрати три способи подачі податкової декларації:

– особисто або через уповноважену особу;

– поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

– засобами електронного зв'язку в електронній формі.

Дане право обмежується для великих і середніх підприємств, які зобов'язані подавати податкові декларації в електронній формі.

Орган державної податкової служби зобов'язаний без попередньої перевірки (крім перевірки наявності обов'язкових реквізитів) та будь-яких інших умов прийняти податкову звітність платника.

Адміністрування також передбачає (у випадку несплати податку добровільно) юридичну відповідальність:

– фінансову штрафні санкції: в залежності від регулярності порушень упродовж 1095 днів поспіль (тобто штрафи застосовуватимуться навіть при відсутності факту заниження податкових зобов'язань):

– 25% - при першому порушенні;

– 50% - при повторному порушенні;

– 75% - при третьому та кожному наступному порушенні.

3-5 % від суми буде накладатися у разі виправлення самостійно виявлених помилок шляхом подання уточнюючого розрахунку, а у разі виправлення помилок в поточній декларації стягується штраф у розмірі 5%.

Передбачено також зменшення штрафних санкцій при порушенні строків сплати податкового зобов'язання і складатимуть:

10% - при затримці до 30 днів включно;

20% - при затримці понад 30 днів.

Штрафні санкції за порушення податкового законодавства, вчинені протягом перехідного періоду будуть складати не більше 1 грн. за кожне порушення, вчинене з 1 січня 2014 року до 1 червня 2014 року. З 1 квітня 2014 року по 1 вересня 2014 року, штрафні санкції щодо податку на прибуток не будуть застосовуватися;

– адміністративну;

– кримінальну.

Термін давності вчиненого правопорушення вираховується з наступного дня після останнього дня строку, відведеного для подання податкової декларації чи сплати грошового зобов'язання.

У сучасних умовах адміністрування процесу оподаткування є однією з найважливіших складових досягнення ефективного зростання підприємницької активності у всіх сферах економіки.

Сьогодні, на шляху ефективного адміністрування прямого оподаткування існує ряд недоліків організаційного та методичного характеру у питаннях:

– облікової роботи - нагромадження специфічних процедур у зв'язку із забезпеченням функціонування пільгових систем оподаткування;

– масово-роз'яснювальної та консультативної роботи - організаційне поєднання підрозділів, відповідальних за даний напрямок, з функціонуванням інших підрозділів податкової служби, у тому числі за напрямком контролю, що не слугує підвищенню рівня довіри платників та становленню атмосфери партнерства;

– прогнозно-аналітичної роботи - недосконалість методики факторного аналізу надходжень та аналізу податкоспроможності суб'єктів господарювання;

– контрольно-перевірочної роботи - надмірний адміністративний тиск на платників через відносно короткі міжперевірочні інтервали.

Розділ 2. Аналіз практики прямого оподаткування в Україні

2.1 Аналіз надходження прямих податків до бюджету за 2009-2010р.

Прогнозування розміру доходів державного бюджету та показника рівня перерозподілу ВВП і співвідношення прямих і непрямих податків було і залишається актуальним науковим завданням за будь-яких економічних умов і особливо в період фінансово-економічної нестабільності.

Для якісного аналізу надходжень податків важливо ідентифікувати чинники, які здійснюють вплив на розміри податкових надходжень і ступінь впливу, а рівень податкового навантаження дає змогу оцінити обтяжливість економіки податками, співвідношення податкових надходжень дає змогу визначити: які податки за формою найоптимальніші для стану економіки.

В окремих наукових працях вимірником податкового навантаження є податкові ставки, частка чистих податків у валовому внутрішньому продукті, рівень податків у розрахунку на одного зайнятого та на душу населення, частка податків у виторгу від реалізації продукції, обсяг чистих податків відображених у національних рахунках.

На нашу думку, з метою міжнародних порівнянь для характеристики фактичного рівня податків використаємо «показник рівня перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) за допомого податків» [27].

Цей показник розраховується згідно формули:

ВВП _{под. навант} = (2.1)

де, ВВП _{под. навант} - податкове навантаження на валовий внутрішній продукт;

ПН _{до бюджету} - податкові надходження до бюджету;

ВВП - валовий внутрішній продукт.

Проте, необхідно зазначити, що такий спосіб обчислення податкового навантаження не враховує витрат пов'язаних із справлянням податків, тобто витрат на формування податкового законодавства, утримання податкової служби, ведення особливого обліку платниками податків, складання і подання податкової звітності.

Для оцінки рівня перерозподілу ВВП в Україні проведемо ряд розрахунків, спираючись на статистичні дані:

Таблиця 2.1

Розрахунок частки податків у ВВП

Рік	Вид податку	«Податкові надходження, млн. грн.» [43-45]	ВВП, млн. грн. [56]	Частка податків у ВВП, %	Частка податкових надходжень у зведеному бюджеті, %[43-45]
1	2	3	4	5	6
2008	ПДФО	45 900,5	948 100	4,84	15,41
	Податок на прибуток підприємств	47 462,30		5,01	15,93
	Плата за землю	6 700,0		0,71	2,24
	Єдиний податок	1 900,0		0,20	0,68
	Всього податкових надходжень (в т.ч. непрямих податків)	225 600,0		23,79	75,73
2009	ПДФО	44 895,5	913 300	4,87	15,41
	Податок на прибуток підприємств	32 560,7		3,57	11,28
	Плата за землю	8 400,0		0,92	2,91
	Єдиний податок	1 766,3		0,19	0,61
	Всього податкових надходжень (в т.ч. непрямих податків	206 600,0		22,51	71,20
2010	ПДФО	51 029,3	343 800	14,84	18,50
	Податок на прибуток підприємств	39 969,20		11,63	14,49
	Плата за землю	9 539,4		2,77	3,46
	Єдиний податок	1 895,4		0,55	0,69
	Всього податкових надходжень (в т.ч. непрямих податків	234 540,0		68,22	85,0

Отриманні результати розрахунків з таблиці 2.1 та спираючись на статистичні дані можна прослідкувати динаміку на протязі 9 років:

Діаграма 2.1 Динаміка частки податків у ВВП з 2002 - 2010 роки

Аналіз рівня податкового навантаження (див. діаграму 2.1) на протязі 2002 - 2009 не виходить за межі 20 - 24%.

В 2010 році податкове навантаження зросло до - 68,22% це при умові, що реальна заробітна плата в Україні не перевищує 1 800 грн. Даний коефіцієнт перевищує показники податкового навантаження США (26,4%) та Японії (25,8%) разом взяті. Підвищення податкового навантаження відбулося завдяки значному зниженню ВВП - це наслідок світової фінансової кризи.

Разом з тим на протязі 2008-2010 років спостерігається значне підвищення частки прямих податків в ВВП та в зведеному бюджеті.

Різкий ріст в динаміці свідчить про те, що економіка України під час кризи зазнала значного спаду і доходи зведеного бюджету формувалися за рахунок податкових платежів від непрямого оподаткування. Надходження від прямих податків поки, що не відіграє велику роль в наповненні бюджету.

Проаналізуймо детально показники надходження прямих податків в зведений бюджет України і визначимо причини зростання чи спаду у надходженнях (див. таблиці 2.1 та 2.2).

Таблиця 2.2

Темпи приросту/зниження податкових надходжень

Вид податку	Темпи приросту/зниження відповідно до 2008 року
	Абсолютні, млн. грн.	%
	2009	2010	2009	2010
1	3	4	5	6
Податок на доходи фізичних осіб	-1 005,0	+5 128,8	-2,18	+11,17
Податок на прибуток підприємств	-14 901,6	-7 493,1	-31,4	-15,79
Плата за землю	+1 700,0	+2 839,8	+25,37	+42,39
Єдиний податок	-133,6	-4,6	-7,04	-0,24

Отримані результати розрахунків можна прослідкувати в динаміці:

Діаграма 2.2 Динаміка податкових надходжень до зведеного бюджету за 2008-2010 роки

Згідно динаміки надходження прямих податків до зведеного бюджету визначимо лідируючі позиції по податковим надходженням та темпам приросту або зниження до передкризового 2008 року.

1 позиція. Податок на доходи фізичних осіб.

2008 р.

«Традиційно основним бюджетоутворюючим джерелом місцевих бюджетів залишається податок з доходів фізичних осіб.

До місцевих бюджетів надійшло 45,9 млрд. грн. податку з доходів фізичних осіб, або 96,2 % річного плану, затвердженого місцевими радами на рік (47,7 млрд. грн.), з зростанням проти 2007 року на 11,1 млрд. грн., або на 32,0 %, що стало основою збільшення надходжень загального фонду місцевих бюджетів у 2008 році» [43].

2009р.

Продовжує зберігати 1 позицію найвагомішого за обсягом джерела наповнення дохідної частини зведеного бюджету.

При цьому надходження цього податку склав 44 485,5 млн. грн., що на 1005,0 млн. грн. менше за показник 2008 року (-2,18%).

2010р.

Продовжує зберігати 1 позицію найвагомішого за обсягом джерела наповнення дохідної частини зведеного бюджету.

При цьому надходження цього податку склав 51 029,3 млн. грн., що на +5 128,8 млн. грн. більше за показник 2008 року (+11,17%).

Таки чином, основні чинники, що позитивно вплинули на збільшення надходжень:

– підвищення мінімальної заробітної плати;

– запровадження з 01.09.08 ІІІ етапу Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів, що зумовило додаткове збільшення фонду оплати праці працівників бюджетної сфери;

– підвищення прожиткового мінімуму;

Слід зазначити, що на темп зростання негативно вплинуло:

– виплата частини заробітної плати працівникам у «конвертах»;

– зовнішня трудова міграція працездатного населення;

– нелегальне працевлаштування.

2 позиція. Податок на прибуток

2008р.

«Надійшло 47,5 млрд. грн. податку на прибуток підприємств, що на 13,5 млрд. грн., або на 39,7 %, більше ніж відповідний показник попереднього року. Це становить 112,6 % річного плану надходжень за цим податком (за 2007 рік надійшло 118,6 % планових надходжень). Значне зростання надходжень податку на прибуток підприємств відбулося, насамперед, за рахунок збільшення відрахувань банківськими організаціями на суму 1,4 млрд. грн., або на 61,5 %, а також підприємствами, створеними за участю іноземних інвесторів, які сплатили на 2,4 млрд. грн., або на 35,6 %, більше ніж протягом попереднього року. Збільшилася сплата податку на прибуток і приватними підприємствами на 7,6 млрд. грн., або на 39,0 %. Також за вказаний період динамічно зросли надходження податку з підприємств та організацій, що перебувають у державній власності - приріст становив 25,0 % до аналогічного періоду попереднього року. Таким чином, перевиконання річного планового показника надходжень податку на прибуток підприємств у 2008 році відбулося за рахунок збільшення сплати податку як приватним сектором економіки, так і державним» [43].