Управління оборотними активами на прикладі підприємства "Мікадо Груп"
Сутність оборотних активів та їх значення в умовах ринкової економіки. Сучасні моделі управління оборотними активами та їх характеристика. Аналіз фінансової звітності підприємства "Мікадо Груп". Удосконалення управління оборотними активами підприємства.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 04.04.2014 |
| Размер файла | 156,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
10
Содержание
- Розділ 1. Теоретичні засади управління оборотними активами
- 1.1 Сутність оборотних активів та їх значення в умовах ринкової економіки
- 1.2 Методологічні основи управління оборотними активами
- 1.3 Сучасні моделі управління оборотними активами та їх характеристика
- Розділ 2. Аналіз фінансової звітності підприємства "Мікадо Груп”
- 2.1 Аналіз майнового стану підприємства
- 2.2 Аналіз ліквідності і фінансової стійкості
- 2.3 Оцінка ділової активності і результатів діяльності підприємства
- Розділ 3. Удосконалення управління оборотними активами
- 3.1 Вплив управлінням оборотними активами на витрати підприємства
- 3.2 Розробка методик управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями
- 3.3 Моделювання механізмів управління запасами промислових та торговельних підприємств
- Висновки
- Список використаних джерел
Вступ
Актуальність теми. Розвиток ринкових відносин та інтеграція України у світове економічне співтовариство потребують нових підходів до управління економікою як на макрорівні, так і на рівні окремих підприємств. Особливого значення набувають проблеми створення таких механізмів управління фінансами підприємств, які б відповідали ринковим умовам господарювання та забезпечували достатній рівень їх платоспроможності, ліквідності, прибутковості. У цьому контексті важливим є ефективне управління оборотними активами.
Розвитку теорії та практики управління оборотними активами присвятили свої праці такі відомі вітчизняні та зарубіжні економісти, як М.Д. Білик, І.О. Бланк, С.Ф. Голов, М.М. Мазаракі, А.М. Карбовник, В.П. Савчук, О.О. Терещенко, Н.М. Ушакова, В.В. Бочаров, В.В. Ковальов, М.Н. Крейніна, В.Е. Леонтьєв, Є.І. Шохін, Є.Ф. Брігхем, Р. Брейлі, Ван Хорн, С. Майєрс, С. Росс, А. Шапіро.
Разом з тим, слід зазначити, що при дослідженні проблем управління оборотними активами недостатньо уваги приділяється витратам, які виникають у процесі управління оборотними активами; не враховуються особливості управління портфелем дебіторської заборгованості; не повною мірою обґрунтовуються логістичні підходи до управління запасами та не береться до уваги специфіка функціонування промислових і торговельних підприємств; мають місце недосконалі методичні підходи до управління грошовими коштами та поточними фінансовими інвестиціями. Це спричинило об'єктивну потребу в подальшому розробленні теоретичних і методико-прикладних засад удосконалення управління оборотними активами з урахуванням світового досвіду. Актуальність окреслених вище проблем управління оборотними активами та розширення діапазону наукового пошуку в цій важливій сфері стали основою для вибору теми дисертаційного дослідження, визначили мету, завдання й очікувані практичні результати.
Мета випускної роботи полягає у розробленні теоретико-методичних підходів і практичних рекомендацій щодо удосконалення управління оборотними активами на вітчизняних підприємствах.
Для досягнення цієї мети у роботі були поставлені такі завдання:
уточнити суть оборотних активів у сучасних умовах господарювання, визначити роль і місце управління ними в системі управління фінансами підприємств;
обґрунтувати методологічні засади управління оборотними активами підприємств та визначити основні його напрями;
оцінити стан оборотних активів підприємств і управління ними в Україні, зокрема вибіркової сукупності підприємств промисловості та оптової торгівлі;
дослідити правове забезпечення управління оборотними активами в Україні;
розробити класифікацію витрат на управління оборотними активами вітчизняних промислових і торговельних підприємств;
запропонувати методичні підходи щодо вдосконалення управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями на вітчизняних підприємствах;
обґрунтувати механізми управління запасами на вітчизняних промислових і торговельних підприємствах;
розробити рекомендації щодо застосування підприємствами методів таксономічного моделювання для оцінки рівня формування запасів та вибору раціональних моделей управління ними.
Предметом даної випускної роботи є процеси, що виникають при управлінні оборотними активами на підприємстві.
Об'єктом даної випускної роботи є відносини, що виникають в управлінні оборотними активами на підприємстві.
Методологічною основою дипломної роботи є класичні та сучасні теорії, праці визнаних у світовій науці вчених, нормативні акти загальноєвропейського характеру, національні акти законодавчої та виконавчої влади. Дослідження ґрунтуються на використанні основних положень системного підходу, сучасної теорії фінансів, менеджменту, маркетингу, економіко-математичних і статистичних методів аналізу. При проведенні дослідження були використані такі методи: структурно-логічний та семантичний аналіз (для уточнення й упорядкування термінології в понятійному апараті управління оборотними активами), опитування (для виконання маркетингового дослідження з метою виявлення причин неефективного управління оборотними активами на промислових і торговельних підприємствах), методи бухгалтерського й управлінського обліку (при розробці класифікації витрат на управління оборотними активами), метод порівняльного аналізу (при дослідженні моделей управління оборотними активами), метод синтезу (при адаптації досвіду інших країн до специфіки функціонування вітчизняних підприємств), методи горизонтального й вертикального аналізу (при обґрунтуванні стану управління оборотними активами на вітчизняних підприємствах), метод таксономічного моделювання (при оцінці впливу постачальників підприємства на рівень формування запасів), експериментальний метод (при апробації запропонованих у дослідженні методик).
Вихідними даними роботи були фінансова та статистична звітність ряду промислових і торговельних підприємств, Державного комітету статистики України, періодичні видання, а також матеріали, зібрані автором у процесі спеціально організованих спостережень і опитувань.
Структура випускної роботи. Обсяг випускної роботи становить _____ сторінки основного тексту. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (100 джерел), 6 додатків (на 6 сторінках). Робота містить 13 таблиць, 7 формул, 2 рисунки.
управління фінансовий оборотний актив
Розділ 1. Теоретичні засади управління оборотними активами
1.1 Сутність оборотних активів та їх значення в умовах ринкової економіки
На сучасному етапі розвитку економіки України питання управління оборотними активами є надзвичайно важливими у напряму забезпечення достатнього рівня ліквідності, платоспроможності, прибутковості вітчизняних підприємств. Тому дослідження методологічних питань цього управління, визначення його ролі в системі управління фінансами підприємств є дуже актуальним.
Проблеми методології управління оборотними активами потребують попереднього розгляду економічної сутності поняття "активи" та "оборотні активи", які, з одного боку, мають визначати сутність такого управління в сучасних умовах господарювання, а з іншого - його значення для забезпечення ефективного функціонування вітчизняних підприємств.
Останніми роками значно збільшилось число наукових праць присвячених розгляду категорії "активи". Проте, у окремих визначеннях даного поняття їх сутність розкривається не точно, а в деяких випадках некоректно. Для більш зручного аналізу існуючі варіанти визначень активів нами зведені у табл. 1.1.
Як бачимо, майже у всіх визначеннях "активів" чітко окреслюється найважливіша їх визначальна риса - спроможність приносити в майбутньому економічну вигоду підприємству. Однак, виникають суперечності у думках дослідників щодо належності активів підприємству. Так, одні вважають [43, c.53; 14, с.18], що активами являються тільки ті економічні ресурси, які є власністю підприємства. Інші [13, с.43; 11, с.59; 95, с.483] під активами розуміють ті економічні ресурси, які хоча і не є власністю суб'єкта господарювання, але ним контролюються та спроможні приносити йому економічні вигоди. Згідно з Міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ) до активів належать не тільки активи, які мають фізичну (матеріальну) форму, але й ті, що є свідченням певних прав, контролюються компанією (а
Таблиця 1.1
Інтерпретація сутності активів підприємств сучасними теоретиками та практиками
|
Джерело |
Визначення поняття |
Коментар |
|
|
[13, с.43] |
Активи (assets) - все те, що має економічну цінність |
Акцентується увага на їх економічній вигоді для суб'єктів господарювання, але не визначено що саме до них відноситься |
|
|
[14, с.18] |
Активи - це ресурси підприємства, які при-несуть йому вигоди в майбутньому. Вони мають належати підприємству і бути придбаними раніше |
Визначається обов'язкова їх належність підприємству та роль в отриманні підприємством вигоди в майбутньому |
|
|
[153, с.13] |
Активи (майно підприємства) є дзеркальним відображенням капіталу, який у нього інвестований. |
Розкривається їх вартісна оцінка, але не відображається їх економічна сутність |
|
|
[11, с.59] |
Активи - економічні ресурси підприємства в формі сукупних майнових цінностей, які використовуються в господарській діяльності для отримання прибутку |
Враховується, що вони є економіч-ними ресурсами, визначається форма їх функціонування, але увага акцентується лише на їх здатності приносити прибуток |
|
|
[17, с.96] |
Активи - це економічні ресурси компанії, котрі мають принести доход у результаті очікуваних операцій. |
Визначається, що вони є економіч-ними ресурсами, але увага акцен-тується лише на їх здатності приносити доход |
|
|
[52, с.89] |
Активи - ліва частина балансу, що показує, якими ресурсами володіє корпорація |
Враховується те, що вони є ресурсами суб'єкта господарю-вання, але не обґрунтовується їх значення для нього |
|
|
[5, с.483] |
Активи (майно підприємства) - сукупність економічних ресурсів, які є в розпорядженні підприємства та які забезпечують отримання прибутку в разі їх корисного використання |
Акцентується увага на тому, що вони є економічними ресурсами, знаходяться у розпорядженні під-приємства та мають забезпечувати отримання прибутку |
|
|
[43, с.53] [12, с.58] |
Активи - це контрольовані компанією ресурси, які є результатом минулих подій і від використання яких вона очікує в майбутньому отримати економічну вигоду |
Обґрунтовується те, що вони є ресурсами, які контролюються підприємством та мають приносити економічні вигоди, але не підкрес-люється форма їх функціонування |
|
|
[11, с.27] |
Активи - ресурси контрольовані підприємст-вом в результаті минулих подій, використан-ня яких, як очікується, призведе до над-ходжень економічних вигод у майбутньому |
Визначається те, що вони є ресурсами, які контролюються підприємством та мають приносити економічні вигоди, але не обґрунтовується форма їх функціонування |
Джерело: власне опрацювання на підставі [11,13, 95, 19,11,02,12,14,43,52,53,1] не є обов'язково власністю) і від використання яких в майбутньому вона очікує отримати вигоду [12, с.58]. Ми дотримуємося такої точки зору. Тому пропонуємо сутність активів у вітчизняній практиці представити наступним чином: активи - це ресурси, які контролюються підприємством в результаті минулих подій, функціонують у матеріальній, нематеріальні, фінансовій формах та, використовуючи які, підприємство очікує отримати економічні вигоди у майбутньому. Таке трактування враховує всі форми функціонування активів, відображає необхідність контролю за ними з боку підприємству та визначає їх роль у діяльності підприємства.
Для більш детального і глибокого пізнання сутності активів їх класифікують за різними ознаками. Пропонуємо таку класифікацію активів (табл. 1.2).
Таблиця 1.2
Класифікація активів підприємств
|
Ознака |
Види активів |
Характеристика |
|
|
1. За формою існування |
- фінансові матеріальні нематеріальні |
різні фінансові інструменти, які належать підприємству |
|
|
мають матеріально - речову форму |
|||
|
представлені у не речовій формі |
|||
|
2. За терміном використання |
- довгострокові короткострокові |
використовуються більше року або більше одного операційного циклу |
|
|
використовуються менше року або протягом одного операційного циклу |
|||
|
3. За способом вкладення капіталу |
- фінансові реальні |
вкладення капіталу в гроші та цінні папери |
|
|
вкладення в матеріальні та нематеріальні ресурси |
|||
|
4. За ступеню ліквідності |
- неліквідні малоліквідні середньоліквідні високоліквідні абсолютно Ліквідні |
самостійно не можуть бути реалізовані (безнадійна дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів) |
|
|
реалізуються протягом тривалого часу (основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення) |
|||
|
можуть бути реалізовані з певною складністю (запаси) |
|||
|
швидко конвертуються в грошові кошти (короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість) |
|||
|
являють собою засоби платежу (грошові кошти) |
|||
|
5. За джерелами формування |
- валові чисті |
еквівалентні власному та позиковому капіталу |
|
|
еквівалентні власному капіталу |
|||
|
6. За характером втрати першочергових властивостей |
- зношені застарілі |
втратили початкові властивості внаслідок впливу природних факторів |
|
|
втратили початкові властивості в результаті появи більш прогресивніших активів |
|||
|
7. За належністю підприємству |
- власні орендовані |
належать підприємству |
|
|
знаходяться у тимчасовому користуванні |
|||
|
8. За характером виконуваних функцій |
- подібні неподібні |
виконують схожі функції виконують різні функції |
Джерело: власне опрацювання на підставі [11,13, 95, 19,11,02,12,14,43,52,53,1]
Р. Брейлі та С. Майєрс у своїй праці "Принципи корпоративних фінансів" застосовують поняття "оборотні активи", "короткострокові активи", "поточні активи" (current assets) [31, с.740]. На їх думку, поточні активи (короткострокові активи, оборотні активи) - це такі активи, які компанія в найближчому майбутньому збирається перетворити в грошові кошти [31, с.744]. На нашу думку, представлене визначення є не зовсім коректним, оскільки грошові кошти включаються до складу оборотних активів. Так, науковці до оборотних активів відносять грошові кошти, короткострокові цінні папери, рахунки до отримання, запаси сировини та готової продукції. Слід зазначити, що представлений склад оборотних активів є неповним, оскільки не виділено такої їх складової як незавершене виробництво, яка займає проміжне місце між виробничими запасами та готовою продукцією. Відсутність у складі оборотних активів "дебіторської заборгованості" пояснюється тим, що у зарубіжних країнах використовується поняття "рахунки до отримання", коли товари або послуги продаються в кредит [41, с.36]. Поряд з цим, науковці охарактеризовують, що різниця між поточними активами та поточними зобов'язаннями становить. чистий оборотний капітал або оборотний капіталом [31, с.103]. Ми вважаємо, що не можливо ототожнювати чистий оборотний капітал з оборотним капітал, який відображає не різницю між оборотними активами та поточними зобов'язаннями, а характеризує кошти розміщенні між складовими оборотних активів.
Аналогічне зауваження можна зробити і щодо визначення поняття "оборотні активи" представленого Зві Боді та Робертом Мертоном у підручнику "Фінанси": "…. суми грошових коштів компанії та всі інші статті балансу, які протягом року передбачається перетворити в гроші" [13, с.114]. Це визначення характеризує, що "грошові кошти" відносяться до складу оборотних активів підприємства, але не є його грошима. Автори різницю між поточними активами та поточними зобов'язаннями називають чистим оборотним капіталом.
Подібним до визначення поняття "оборотні активи" представленого Зві Боді та Робертом Мертоном є трактування М.Н. Крейніної, за яким оборотні активи - це мобільна частина майна підприємства, тобто вся вартість тих оборотних активів, які при нормальних умовах роботи протягом року (або навіть більш коротшого періоду в межах року) перетворюються в грошові кошти в результаті отримання виручки від реалізації, обігу цінних паперів і т.п. [88, с.35] У даному визначенні акцентується увага на терміні використання оборотних активів, але також грошові кошти не розглядаються як складова оборотних активів.
Ченг Ф. Лі та Джозеф І. Фіннерті у своїй праці "Фінанси корпорацій: теорія, методи і практика" використовують термін "оборотний капітал". Під ним розуміють відображені в доларах поточні активи організації, які включають грошові кошти, легко реалізуючі цінні папери, товарно-матеріальні запаси та дебіторську заборгованість [17, с.479]. Розглядаючи це визначення, слід зауважити, що у ньому розглядається оборотний капітал з позиції вкладення коштів у складові оборотних активів і, тим самим, підкреслюють сутність поняття "капітал" як економічної категорії. Поряд з цим, Ченг Ф. Лі та Джозеф І. Фіннерті виділяють два види оборотного капіталу:
1) постійний (permanent working capital), який не реагує на циклічні та сезонні коливання продажів і 2) тимчасовий (temporary working capital), який складається із додаткових коштів, що створюються сезонними та циклічними коливаннями продажів. Під чистим оборотним капіталом автори розуміють різницю між поточними активами та поточними зобов'язаннями.
Відомі зарубіжні економісти Ван Хорн, Джейм, К., Вахович, Джон, М у своїй праці "Основи фінансового менеджменту" розкривають сутність понять "чистий оборотний капітал" (net working capital) та "брутто-оборотний капітал" (gross working capital) [39, с.287-288]. Під чистим оборотним капіталом науковці розуміють різницю між оборотними (поточними) активами та поточними зобов'язання. Брутто-оборотний капітал, на думку авторів, це інвестиції підприємства в такі оборотні активи, як грошові кошти, ринкові цінні папери, дебіторську заборгованість, товарно-матеріальні запаси. Як бачимо, представлене визначення відображає напрями використання фінансових ресурсів підприємства, але, не розкриває основних рис оборотних активів. Також науковці виділяють поняття фіксований оборотний капітал та тимчасовий оборотний капітал, що рівнозначні поняттям (постійний оборотний капітал та тимчасовий оборотний капітал), представленими Ченгом Ф. Лі та Джозефом І. Фіннерті.
Аналогічною до представлених точок зору Ченгом Ф. Лі, Джозефом І. Фіннерті, Ван Хорном щодо економічної сутності "оборотного капіталу" є думку Є. Брігхема: "оборотний капітал - інвестиція фірми у короткострокові активи - готівку, ліквідні цінні папери, товарно-матеріальні запаси і рахунки дебіторських заборгованостей" [29, с.734]. Як бачимо, у даному визначенні науковець також не розкриває основні риси оборотних активів, але акцентує увагу на тому, що оборотний капітал відображає вкладення коштів підприємства в оборотні активи. На відміну від поглядів Ченга Ф. Лі, Джозефі І. Фіннерті, Ван Хорна, Є. Брігхем, розглядаючи альтернативні підходи фінансування поточних активів, обґрунтовує поняття постійні поточні активи (які знаходяться у розпорядженні фірми в найнижчій точці її циклу) та тимчасові поточні активи (які коливаються разом із сезонними або циклічними змінами у бізнесі фірми). Чистий оборотний капітал, на думку Є. Брігхема, це різниця між поточними активами та поточними заборгованостями. Представлені Ченгом Ф. Лі, Джозефом І. Фіннерті, Ван Хорном, Є. Брігхемом трактування поняття "оборотний капітал" дозволяють зробити висновок, що оборотні активи та оборотний капітал, є двома показниками, які характеризують одні і ті ж об'єкти: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторську заборгованість, запаси.
Відомий економіст Ален Шапіро розкриває склад поточних активів. До них він відносить грошові кошти (cash), вкладення в цінні папери (marketable securities), рахунки до одержання (accounts receivable), запаси (inventory). Різницю між поточними активами (current assets) та поточними зобов'язаннями (current liabilities) науковець називає чистим працюючим капіталом (net working capital). Дослідник підкреслює, що управління чистим працюючим капіталом передбачає прийняття рішень як за поточними активами, так і за поточними зобов'язаннями [1, с.29]. Його точку зору підтримує український дослідник корпоративних фінансів професор В.М. Суторміна [52, с.369].
Белверд Нідлз значну увагу приділяє поділу поточних (оборотних) активів на ліквідні (гроші, короткострокові інвестиції, дебіторська заборгованість та векселі до отримання) та менш ліквідні (запаси) [2, с.309]. Такої ж думки дотримується вітчизняний дослідник питань фінансового рахівництва Рязанова Н.С. [35, с.44]. Виділення дебіторської заборгованості у складі оборотних ліквідних активів пояснюється тим, що на підприємствах передбачають отримати кошти від дебіторів за продукцію у найближчому майбутньому. Однак, вітчизняна практика свідчить про те, що значна частка дебіторської заборгованості не погашається вчасно, а тому не може розглядати у складі оборотних ліквідних активів. Це підтверджують і значні обсяги простроченої дебіторської заборгованості у балансах підприємств.
Вітчизняний дослідник проблем управління фінансами підприємств М. Д Білик. у своїй монографії "Управління фінансами державних підприємств" охарактеризовує визначення поняття оборотних активів виробничих підприємств і його подає наступним чином [10, с.161]: "оборотні активи виробничого підприємства характеризують групу мобільних активів із періодом використання до одного року, що безпосередньо обслуговують його операційну діяльність і внаслідок високого рівня їхньої ліквідності мають забезпечувати його платоспроможність за поточними фінансовими зобов'язаннями". В представленому визначенні чітко окреслюється економічний зміст оборотних активів та акцентується увага на необхідності узгодження їх обсягів з поточними зобов'язаннями. Ми вважаємо такий підхід виправданим, але слід зазначити, що в сучасних умовах господарювання оборотні активи приймають участь як у операційній діяльності підприємств, так і в інвестиційній і фінансовій. Поряд з цим, М.Д. Білик охарактеризовує поняття валові оборотні активи (весь обсяг оборотних активів незалежно від джерел фінансування) та чисті оборотні активи (різниця між валовою сумою активів та загальною сумою поточних зобов'язань).
На думку російського економіста В.В. Ковальова синонімом терміну "оборотний капітал" у вітчизняній практиці є термін "оборотні кошти", а аналогом показника "чистий оборотний капітал" є величина власних оборотних коштів [9, с.330]. На нашу думку, оборотний капітал та оборотні кошти мають різний економічний зміст, оскільки до складу оборотних коштів не включаються поточні фінансові інвестиції. Поряд з цим, автор дотримується точки зору, за якою оборотний капітал поділяють на постійний та змінний та акцентує свою увагу на існуванні двох підходах, що застосовуються у фінансовому менеджменті при розкритті сутності поняття "постійний оборотний капітал". Згідно першого, - постійний оборотний капітал являє собою ту частину грошових коштів, дебіторської заборгованості, виробничих запасів, потреба в яких відносно постійна протягом операційного циклу. За другим підходом, - постійний оборотний капітал може бути визначений, як мінімум поточних активів, необхідний для здійснення виробничої діяльності. Автор є прихильником другого трактування. Ми дотримуємося точки зору, за якою постійні оборотні активи відображають мінімальну потребу в них (не змінюється за обсягом використання), оскільки, на нашу думку, суттєвої відмінності між представленими підходами немає.
Бочаров В.В. і Леонтьєв В. Є застосовують поняття оборотні активи та ототожнюють його з оборотними коштами. Як зазначалося нами вище, дані поняття ототожнювати некоректно. Поряд з цим, науковці обґрунтовують подвійну економічну природу оборотних активів. А саме [28, с.391]:
1) частина майна, яка втілена у матеріально-виробничих запасах, незакінчених розрахунках, залишках грошових коштів, фінансових вкладеннях;
2) частина капіталу (пасивів), який авансований в оборотні активи та забезпечує безперервність процесу виробництва та реалізації продукції. Ми вважаємо, що точка зору науковців є виправданою. Однак, на нашу думку, перше трактування в більшій мірі розкриває економічний зміст оборотних активів, а друге - оборотного капіталу.
Мазаракі А.А., Ушакова Н.М., Лигоненко Л.О. в своїй праці "Економіка торговельного підприємства” ототожнюють поняття поточні активи та обіговий капітал. На їх думку поточні активи або обіговий капітал обслуговують поточну господарську діяльність підприємства, змінюють у її ході свою матеріально-речову форму та переносять вартість на продукцію підприємства [45, с.485]. На нашу думку, представлене визначення цієї категорії є некоректним, оскільки свою вартість на продукцію підприємства-виробника переносить лише частина оборотних активів (виробничі запаси, незавершене виробництво), тобто складові оборотних фондів, підприємства, а не фондів обігу.
Правильно і детально, з нашого погляду, розкрито економічну сутність оборотних активів Бланком І.О. у науковій праці "Управління активами" [12, с.62]. Під оборотними (поточними) активами автор розуміє сукупність майнових цінностей підприємства, які обслуговують його поточну виробничо-комерційну діяльність і повністю споживаються протягом одного операційного циклу. Але на нашу думку, у даному визначенні доцільніше б було б акцентувати увагу не на операційному циклі, а на терміні їх використання. Так, поточні фінансові інвестиції включаються до складу оборотних активів, але участі в операційному циклі не приймають.
Представлені точки зору науковців свідчать про наявність різних підходів до визначення поняття "оборотні активи". Одні автори ототожнюють оборотні активи з оборотними коштами, інші - з оборотним капіталом. Ми вважаємо, що оборотні активи ширше поняття за оборотні кошти. Оскільки загальноприйнятий поділ оборотних коштів на оборотні фонди та фонди обігу не враховує такої складової господарських засобів підприємства як короткострокові фінансові вкладення. Поряд з цим, застосування термінів "оборотний капітал" та "оборотні активи" можна пояснити тим, що одні науковці, використовуючи поняття "оборотний капітал", розглядають його з позиції фінансових ресурсів, які вкладенні в господарські засоби підприємства, а інші, застосовуючи термін "оборотні активи", трактують його з позиції грошової (вартісної) оцінки наявних у підприємства господарських засобів. Це дає змогу зробити висновок, що оборотні активи й оборотний капітал є двома категоріями, які характеризують одні й ті ж об'єкти: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторську заборгованість і запаси. Поряд з цим, ми дотримуємося точки зору О.О. Терещенка [54, с.13], за якою капітал підприємства - це засвідчені в пасиві балансу вимоги на майно, яке відображене в активах та точку зору В.В. Сопко [46 с.185] про те, що вживання терміна "капітал" щодо "активів" неправильне, бо якщо термін "капітал" означає право власності, то цей самий термін не може означати речовий елемент.
Підсумовуючи сучасні підходи до змісту категорії "оборотні активи", можна зробити такі основні висновки:
1) оборотні активи є найбільш мобільною складовою всіх активів підприємства;
2) оборотні активи постійно повинні відновлюватися та підтримуватися на достатньому рівні;
3) оборотні активи мають узгоджуватися з обсягом поточних зобов'язань;
4) оборотні активи мають приносити підприємству економічні вигоди (шляхом забезпечення ліквідності, платоспроможності, прибутковості);
5) управління оборотними активами слід здійснювати в процесі операційної, фінансової та інвестиційної діяльностях. На підставі проведеного аналізу та узагальнення наукових підходів, сутність категорії "оборотні активи" пропонується викласти у такій редакції: оборотні активи - це мобільна частина активів підприємства, яка використовується протягом одного року у процесі операційної, фінансової, інвестиційної діяльності з метою отримання економічних вигод.
Розгляд сутності оборотних активів дає змогу безпосередньо перейти до дослідження питань управління оборотними активами, які знаходяться в основі управління фінансами суб'єктів господарювання, оскільки прямо впливають на поточний рівень показників ліквідності, платоспроможності, прибутковості. Про це свідчить і зарубіжна практика. Так, Зві Боді та Роберта К. Мертон [13, с.43] виділяють три області прийняття фінансових рішень: планування інвестицій, визначення структури капіталу, управління оборотними активами. А тому для з'ясування особливостей управління оборотними активами вагомим є визначення сутності фінансів підприємств та системи управління ними.
У сучасній науковій літературі приділяється значна увага розгляду категорії "фінансів підприємств". Однак в представлених термінах та їх трактуваннях прослідковуються певні відмінності у підходах науковців
Зарубіжні економісти сутність даного поняття розкривають у визначеннях поняття "корпоративні фінанси" (corporate finance). Доцільно виділити дві причинами, які це обумовлюють. Перша полягає в тому, що в країнах з розвиненою ринковою економікою особливості управління фінансами суб'єктів господарювання прийнято розглядати у межах найбільш складної організаційно-правої форми господарювання (корпорації), базуючись на тому, що представлені механізми управління фінансами можуть застосовуватися і більш простими формами господарювання (індивідуальними господарствами, партнерствами). Друга зумовлюється тим, що в цих країнах дуже часто саме питання корпоративних фінансів розглядаються у межах фінансового менеджменту (financial management або business finance), так як формування статутного капіталу суб'єкта господарювання на основі об'єднання капіталів різних власників вимагає від фінансових менеджерів додаткових управлінських рішень, які не притаманні іншим організаційно-правовим формам господарювання. Тому в одних трактуваннях представлених зарубіжними науковцями акцентується увага на раціональних правилах управління фінансовими ресурсами, які направлені на підвищення ринкової вартості акцій компаній, а в інших - на ефективних методах, принципах, завданнях, правилах фінансового управління. У вітчизняній фінансовій науці, на сучасному етапі розвитку економіки, між поняттями "фінанси підприємств", "корпоративні фінанси", "фінансовий менеджмент" існують чіткі розмежування.
1.2 Методологічні основи управління оборотними активами
Управління оборотними активами є однією з досить складних проблем в системі управління фінансами підприємств, яка ще ґрунтовно не досліджена в сучасній економічній науці. Підходи дослідників в основному зводяться до виділення методів, принципів функцій, завдань, механізмів управління фінансами підприємств [73, с.14-20; 8, с.40-45; 110, с.10-14; 79, с.12-17; 11, с.12-18; 35, с.18-19; 88, с.16-21]. Окремі науковці виділяють цілі, завдання, принципи, функції, методи управління активами [12, с.68-84; 13, с.262-275]. Що стосується оборотних активів, то пошук науковців обмежується обґрунтуванням окремих характеристик, які визначають процес управління ними [10, с.173-174; 54, с.478; 28, с.395, 399, 409-412; 14, с.125; 40, с.304-305; 52, с.371].
Однак, на нашу думку, вдосконалення управління оборотними активами підприємств значною мірою залежить від комплексного розгляду мети такого управління, завдань, вирішення яких дозволить досягти поставленої мети, принципів, на яких має базуватися управління ними, функцій, що виконуватимуться у процесі управління, методів, які доцільно застосовувати.
У процесі дослідження цієї проблеми було поставлено завдання сформулювати методологічні засади управління оборотними активами, визначити фактори, які впливають на даний процес, а також виділити етапи такого управління, які б давали можливість його реалізовувати в практичних умовах. Проведені дослідження дали змогу сформулювати методологічні засади управління оборотними активами підприємств. Їх нами представлено у додатку А
Основну мету управління оборотними активами доцільно трактувати наступним чином: забезпечення оптимальних обсягів всіх їх складових, які сприятимуть підвищенню економічної вигоди підприємства. Визначення такої мети пов'язано з двома основними фактами. По-перше, що швидка зміна зовнішнього середовища обумовлює прийняття рішень щодо обсягів всіх складових оборотних активів та пропорцій між ними, які повинні забезпечувати безперервність діяльності підприємства та забезпечувати достатній рівень його ліквідності, платоспроможності. По-друге, управління оборотними активами має спрямовуватися на забезпечення потенційної можливості отримання підприємством грошових надходжень від використання кожної їх складової. Так, грошових коштів у підприємства повинно бути стільки, скільки потрібно для забезпечення поточних зобов'язань. Їх надлишок - доцільно не "заморожувати", а вкладати в інші ліквідні активи, відповідно до пріоритетних напрямів діяльності підприємства. Обсяги запасів повинні забезпечувати безперервний процес виробництва, але не створювати надмірні залишки. Обсяги дебіторської заборгованості, з одного боку, повинні забезпечувати зростання обсягів реалізації підприємства, прискорення реалізації залишків запасів, а, з іншого - не повинні відволікати з господарського обігу оборотні активи, що призводить до втрати частини доходів підприємства.
Для досягнення основної мети, управління оборотними активами повинно бути направлено на вирішення певних завдань. Ми виділили п'ять найсуттєвіших завдань. Реалізація першого завдання має здійснюватися шляхом обґрунтування співвідношення між необоротними та оборотними активами. Незважаючи на те, що оборотні активи є мобільною частиною майна підприємства, рішення про співвідношення між цими складовими активів слід приймати на основі врахування виду діяльності підприємства та умов функціонування. Зменшення або збільшення обсягів оборотних активів порівняно з обсягами необоротних, має обумовлюватися об'єктивною необхідністю підприємства. Оптимізація обсягів всіх складових оборотних активів досягається за рахунок обґрунтування величини дебіторської заборгованості, потреби у запасах, грошових коштах. Обсяги поточних фінансових інвестицій мають регулюватися у відповідності з потребою у грошових коштах. Визначати оптимальні обсяги всіх складових оборотних активів необхідно на основі їх аналізу за попередні періоди, розроблених бюджетах реалізації продукції, бюджетах грошових коштів, інформації про ринки постачальників, ринки покупців та фінансові ринки. Забезпечення ефективного використання всіх складових оборотних активів обумовлюється раціональною організацією роботи на підприємстві фінансового відділу, а також відділів маркетингу, збуту, логістики. Вирішуючи дане завдання, необхідно зважувати на те, що ефективне використання дебіторської заборгованості, грошових коштів, поточних фінансових інвестицій, запасів можливе за умови врахування взаємозв'язку, який існує між ними. Наступне завдання - контроль за обсягами оборотних активів та поточних зобов'язань реалізується шляхом дослідження динаміки обсягів оборотних активів та поточних зобов'язань, темпів їх приросту, величини чистих оборотних активів, тривалості обороту дебіторської та кредиторської заборгованостей. Аналіз впливу обсягів оборотних активів на фінансовий стан підприємства забезпечуються шляхом розрахунку відповідних показників (більш детальніше вони будуть розглянуті у третьому розділі), які відображають поточний стан ліквідності та платоспроможності підприємства.
З метою та завданнями управління оборотними активами тісно пов'язані принципи, на яких даний процес повинен базуватися, та функції, здійснення яких забезпечить реалізацію поставлених завдань. Слід зазначити, що в економічній літературі науковцями виділяються принципи, функції управління активами [11, с.76], а принципи та функції управління оборотними активами не обґрунтовуються. Пропонуємо до принципів управління оборотними активами віднести наступні:
1. Принцип взаємопов'язаності. Згідно цього принципу, управління оборотними активами здійснюється у межах загальної системи управління фінансами підприємств, оскільки будь-яке управлінське рішення прямо або опосередковано впливає на ефективність діяльності підприємств.
2. Принцип своєчасності. Враховуючи цей принцип кожне управлінське рішення щодо формування та використання кожної складової оборотних активів має
прийматися своєчасно та на основі отримання оперативної достовірної інформації.
3. Принцип координації. Даний принцип спрямовуватиме управлінців підприємств на досягнення узгодженості управлінських рішень у сфері оборотних активів з рішеннями щодо поточних зобов'язань.
4. Принцип безперервності. У межах такого принципу, управління оборотними активами розглядається як постійний процес, який забезпечує прийняття ряду управлінських рішень, що впливають на ліквідність та платоспроможність підприємства.
5. Принцип оптимальності. Виходячи з цього принципу, кожне управлінське рішення щодо визначення обсягів оборотних активів та всіх їх складових направляється на знаходження їх оптимального розміру.
6. Принцип раціональності. Цей принцип означає, що усі складові оборотних активів повинні бути раціонально розміщені між стадіями відтворювального процесу підприємства.
До основних функцій управління оборотними активами можна віднести такі:
1. Контрольну. Реалізація цієї функції пов'язана зі створенням системи постійного контролю за обсягами оборотних активів і, в результаті, за станом ліквідності та платоспроможності підприємства.
2. Стабілізуючу. В процесі реалізації цієї функції повинен забезпечуватися достатній рівень ліквідності та платоспроможності підприємства, що є досить важливим для стабільного його функціонування та подальшого розвитку.
3. Аналітичну. Реалізація цієї функції забезпечує проведення постійного аналізу стану оборотних активів та всіх їх складових, порівняння обсягів оборотних активів з поточними зобов'язаннями, дослідження їх динаміки, здійснення аналізу факторів, які впливають на стан оборотних активів.
Разом із функціями, управління оборотними активами має здійснюватися шляхом відповідних методів планування, контролю, обліку, оцінки, аналізу.
Охарактеризовані методологічні засади управління оборотними активами є необхідною умовою для створення ефективних механізмів формування та використання на підприємствах оборотних активів. Але успішна реалізація даного процесу значною мірою залежить від врахування факторів, які впливають на обсяги оборотних активів, обґрунтування напрямів та етапів його здійснення. З'ясування зазначених характеристик вимагає попереднього дослідження економічної сутності складових оборотних активів. А саме: дебіторської заборгованості, грошових коштів, поточних фінансових інвестицій, запасів.
У сучасних умовах господарювання поняття "дебіторська заборгованість" теоретики та практики визначають по-різному (табл.1.3.).
Таблиця 1.3
Зміст поняття "дебіторська заборгованість" у дослідженнях різних економістів
|
Джерело |
Визначення категорії |
|
|
[29, с.821] |
Дебіторська заборгованість - суми, очікувані до надходження від клієнтів |
|
|
[39, с.343] |
Дебіторська заборгованість - грошові суми, які повинні повернути фірмі клієнти, які придбали у неї в кредит які-небудь товари та послуги. |
|
|
[37, с.45] |
Дебіторська заборгованість - сума заборгованості клієнтів фірмі |
|
|
[78, с.505] |
Дебіторська заборгованість - це торговий кредит (trade credit) наданий покупцю |
|
|
[41, с.377] |
Дебіторська заборгованість включає в себе усі вимоги підприємства до інших юридичних чи фізичних осіб щодо грошей, товарів чи послуг. |
|
|
[43, с.233] |
Дебіторська заборгованість - це сума боргів юридичних та фізичних осіб, що виникли внаслідок минулих подій і зафіксовані на певну дату. |
|
|
[40, с.25] |
Дебіторська заборгованість відображає суму боргу підприємству зі сторони різних юридичних та фізичних осіб, які мають прямі зв'язки з підприємством |
Джерело: власне опрацювання на підставі [3,12,29,35,36,39,41,75,94]
Західні економісти [29,39,37,78] під дебіторською заборгованістю розуміють заборгованість покупців у результаті отримання ними товарів, робіт, послуг на умовах відстрочки платежів. Вітчизняні економісти сутність дебіторської заборгованості визначають неоднаково. Деякі з них [3,75,94] дотримуються точки зору західних економістів і стверджують, що вона являє собою зобов'язання перед підприємством лише покупців за отримані товари, роботи, послуги. Інші [35,36,14,43] розглядають дебіторську заборгованість дещо ширше, а саме - як борги перед підприємством юридичних та фізичних осіб. Ми вважаємо, що для вітчизняної економіки виправданим є останній підхід, оскільки у відповідності з П (С) БО у складі оборотних активів підприємств [19, П (С) БО 2, п.26-32] виділяється дебіторська заборгованість 1) за товари, роботи, послуги,
2) за розрахунками з бюджетом,
3) за виданими авансами,
4) з нарахованих доходів,
5) із внутрішніх розрахунків,
6) інша поточна дебіторська заборгованість, а тому доцільно зробити висновок, що дебітори можуть заборгувати підприємству не тільки гроші але й інші активи. Однак, на нашу думку, у визначеному підході необхідно обов'язково акцентувати увагу на даті її виникнення, тобто дебіторська заборгованість - це заборгованість підприємству на певну дату юридичних та фізичних осіб.
Поряд з дебіторською заборгованістю у складі оборотних активів підприємств
важливе місце займають грошові кошти. В економічній теорії та практиці сутність даного поняття трактується по-різному. Для полегшення аналізу представимо визначення даного поняття в табл.1.4.
Таблиця 1.4
Зміст поняття "грошові кошти" у дослідженнях різних економістів
|
Джерело |
Визначення категорії |
|
|
[10, с.144] |
Грошові кошти складаються з готівки в касі і депозитів до запитання. |
|
|
[41, с.358] |
Грошові кошти - це гроші та будь-які документи (розрахункові чеки, грошові перекази, банківські векселі), які приймаються банком до вкладу та негайно відносяться на рахунок вкладника. |
|
|
[17, с.96] |
Гроші (cash) - перша стаття поточних активів, яка показує кількість готівки в касі та суму грошей на рахунку в банку. |
|
|
[36, с.416] |
Грошові кошти - це готівка, кошти на рахунках в банках і депозити до запитання. |
|
|
[13, с.44] |
Гроші - готівка, чеки, грошові перекази від покупців, банківські депозити. |
|
|
[17, с.437] |
Грошові кошти - гроші підприємства, що перебувають на його рахунках у банках, у касі підприємства і в підзвітних осіб. |
|
|
[15, с.336] |
Грошові кошти - це кошти в касі та на поточному рахунку в банку, які можуть бути використані для поточних операцій. |
|
|
[44, С.48] |
Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використання для поточних операцій |
Джерело: власне опрацювання на підставі [36,41,44,12,35,71,173,75]
На думку одних дослідників [36] до грошових коштів відносяться гроші в касі підприємства, на поточному рахунку та на депозитах до запитання. Однак, на нашу думку, дане трактування є не зовсім коректним, оскільки гроші на поточному рахунку підприємства також являються депозитами до запитання. Аналогічне зауваження можна зробити і до визначення даної категорії, представленої в П (С) БО [109, П (С) БО 4, п.4]: "грошові кошти - це готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання". Деякі економісти [173] в складі грошових коштів виділяють кошти, які знаходяться в підзвітних осіб. З нашої точки зору це твердження є невірним, оскільки заборгованість підзвітних осіб відноситься до складу дебіторської заборгованості підприємства. Таким чином, на підставі проведеного дослідження можна стверджувати, що обґрунтованою є думка, за якою до грошових коштів відносяться гроші в касі, на поточних та інших рахунках підприємства, які можуть бути використані у будь-який момент часу.
Наступною складовою оборотних активів є поточні фінансові інвестиції. Економічний зміст поняття "поточні фінансові інвестиції", що обґрунтовується сучасними дослідниками нами подано в табл. 1.5.
Таблиця 1.5
Зміст поняття "поточні фінансові інвестиції" у дослідженнях різних економістів
|
Джерело |
Визначення категорії |
|
|
[12, с.608] |
Поточна інвестиція - це інвестиція, що легко реалізується за своїм характером та призначається для утримання протягом не більше одного року |
|
|
[35, с.105] |
Поточними є інвестиції, які підприємство має намір та можливість утримувати протягом дванадцяти місяців з дати придбання або протягом операційного циклу, якщо він більший зазначеного терміну. |
|
|
[29, с.802] |
Ліквідні цінні папери - цінні папери, які можуть бути продані за короткий проміжок часу |
|
|
[14, с.25] |
Ринкові цінні папери являють собою короткострокові фінансові вкладення підприємства з ціллю отримання, як правило, фіксованого доходу. |
|
|
[41, с.337] |
До короткострокових вкладень відносяться цінні папери, які відповідають одразу двом вимогам: вільно обертаються на ринку та мають визначений короткостроковий період дієздатності. |
|
|
[15, с.44] |
Короткострокові інвестиції - це вкладення в цінні папери з високою ринковістю (marketability), тобто їх можна швидко та без втрат конвертувати в гроші. |
|
|
[16, с.448] |
Поточні фінансові інвестиції - інвестиції на строк, який не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент |
Джерело: власне опрацювання на підставі [29,35,41]
Як бачимо, поняття "поточні фінансові інвестиції" науковці визначають однаково. Однак, одні автори його розглядають з точки зору здійснення підприємством вкладень у короткострокові цінні папери [35,41,15,66], а інші [29, 10] - з точки зору наявності у підприємства ринкових цінних паперів у результаті здійснення вкладень. Ми вважаємо, що для вітчизняної практики більш обґрунтованим є перший підхід, оскільки розміщені підприємством тимчасово-вільні кошти на строкових депозитах у банках є його поточними фінансовими інвестиціями, але підприємство, у даному випадку, ніякими цінними паперами не володіє.
Поряд з дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями до складу оборотних активів підприємств відносять і запаси, які на відміну від вище охарактеризованих складових функціонують у матеріальній формі. У сучасній економічній науці зустрічаються різні підходи, пов'язанні з обґрунтуванням сутності та складу запасів підприємств. Це обумовлюється видом економічної діяльності підприємств, особливостями їх господарської діяльності, стадіями операційного циклу.
Визначення поняття "запаси", які використовують у своїх працях різні зарубіжні та вітчизняні економісти (Додаток А)
Як бачимо, незважаючи на деякі відмінності, що мають місце у наведених визначеннях, більшість авторів поділяють запаси на:
1) сировину та матеріали;
2) незавершене виробництво;
3) готову продукцію;
4) товари. Така класифікація запасів використовується і у вітчизняній практиці при наданні інформації про запаси у фінансовій звітності виробничих та торговельних підприємств.
З урахуванням економічної сутності дебіторської заборгованості, грошових коштів, поточних фінансових інвестицій, запасів можна констатувати, що ефективне управління оборотними активами значною мірою залежить від врахування особливості кожної їх складової. Саме тому управління оборотними активами вітчизняних підприємств слід здійснювати шляхом реалізації трьох процесів:
1) управління дебіторською заборгованістю,
2) управління грошовими коштами та поточними фінансовими інвестиціями,
3) управління запасами
1.3 Сучасні моделі управління оборотними активами та їх характеристика
Комплексний підхід у пошуку ефективного управління оборотними активами на підприємствах України потребує глибокого вивчення існуючого досвіду у цій сфері. Дієві моделі управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями, запасами в основному розроблені у зарубіжній теорії та практиці.
У вітчизняній економіці питання управління оборотними активами суттєво почали досліджуватися лише останніми роками. Тому удосконалення управління оборотними активами вітчизняних підприємств має базуватися на аналізі існуючих моделей та оцінці їх переваг і недоліків.
Зарубіжні економісти в сфері корпоративних фінансів вважають [37, с.521; 18, с.481; 29, с.699; 39, с.343], що управління дебіторською заборгованістю, в першу чергу, полягає в розробці раціональної кредитної політики, яка має бути направлена на вибір найкращих для даного підприємства строків кредитування, кредитних інструментів, розмірів та строків дії знижок.
Обсяг поточної дебіторської заборгованості (ДЗ) пропонується розраховувати за такою формулою:
(1.1)
де - середньоденний обсяг продажу;
- середній термін погашення боргів.
Кожен суб'єкт господарювання постійно повинен слідкувати за розміром поточної дебіторської заборгованості, приймаючи відповідні рішення, які мають базуватися на врахуванні рівня ліквідності підприємства та аналізі можливостей отримати прибуток. Так, збільшуючи термін кредитування, підприємство, з одного боку, збільшує витрати, пов'язані з фінансуванням абсолютного приросту дебіторської заборгованості та збільшенням ймовірності обсягу безнадійної заборгованості, з іншого - призводить до росту обсягів продажу та, в результаті, обсягів прибутку. Оцінити додаткові витрати, які виникають при подовженні строків оплати відвантажених товарів та порівняти їх з отриманим прибутком, зарубіжні економісти рекомендують за певними підходами [29,39,37,78]. Аналіз таких підходів дозволяє зробити висновки, що 1) кожен підхід до оцінки змін в кредитній політиці має свою логіку;
2) вони різняться між собою послідовністю обчислювальних показників та їх кількістю;
3) не зважаючи на різність підходів їх результати є дуже близькими. У додатку Н подано результати систематизації та класифікації запропонованих підходів.
Вітчизняний дослідник Білик М.Д. вважає, що одним із напрямів покращення управління дебіторською заборгованістю має стати посилення контролю за нею через створення на підприємстві спеціальних підрозділів [9, С.28]. Значної уваги заслуговує обґрунтування науковцем основних функцій, завдань, напрямів діяльності, прав і відповідальності працівників такого відділу. Точку зору автора пропонуємо узагальнити (Додаток А).
Вітчизняний дослідник Маслов С.І. вважає, що управління поточною дебіторською заборгованістю диктує кожному підприємству виводити її природний рівень (у днях) по кожному виду товарів або послуг, виходячи з власного досвіду і специфічних умов діяльності [98, С.26]. Під природним рівнем дебіторської заборгованості автор розуміє такий її обсяг, який не буде заважати нормальному функціонуванню підприємства. Тобто, цей рівень повинен встановлюватися з таких міркувань: менший її рівень неможливий, а більший - економічно недоцільний. Запропоновані автором розрахунки узагальнено і представлено в табл. 1.6. В даній моделі управління дебіторською заборгованістю можна виділити певні переваги та недоліки. До її переваг відноситься те, що застосовуючи її, підприємство може спрогнозувати певний рівень дебіторської заборгованості, який не буде заважати нормальному його функціонуванню. Недоліком є те, що вона базується на основі власного досвіду підприємства та специфічних умов діяльності. А тому, через суб'єктивні міркування не може бути рекомендованою для широкого застосування всіма підприємствами.
Подобные документы
Економічна сутність та основні завдання управління оборотними активами. Особливості управління дебіторською заборгованістю підприємства. Аналіз системи управління оборотними активами ВАТ "Київпромстройсервіс". Характеристка управління грошовими коштами.
дипломная работа [639,1 K], добавлен 07.09.2010Економічна сутність та класифікація активів та пасивів підприємства, принципи їх формування. Сутність і завдання управління оборотними та необоротними активами, власним та позиковим капіталом. Фінансово–коефіцієнтний аналіз діяльності підприємства.
курсовая работа [5,4 M], добавлен 27.01.2011Сутність, склад і структура оборотних активів. Класифікація і принципи організації, джерела формування. Визначення наявності і ефективності використання оборотних активів. Заходи щодо підвищення ефективності управління оборотними коштами підприємства.
курсовая работа [54,0 K], добавлен 05.01.2011Ефективність використання основних засобів сільськогосподарських підприємств, фінансовий аналіз: склад, структура, рентабельність оборотних активів та їх груп; чинники впливу на показники ефективності; резерви зростання; управління оборотними активами.
статья [21,8 K], добавлен 08.12.2010Теоретично-методологічні основи управління оборотними коштами підприємства. Визначення основної потреби в оборотних коштах, джерела їх формування, контроль за раціональним використанням. Розрахунок показників стану і використання оборотних коштів.
курсовая работа [49,8 K], добавлен 21.06.2011Основи управління дебіторською заборгованістю підприємства в системі кредитної політики: класифікація, принципи, підходи до аналізу. Аналіз дебіторської заборгованості в системі управління оборотними активами підприємства та політика її оптимізації.
дипломная работа [737,5 K], добавлен 12.09.2012Сутність та значення управління фінансами на підприємстві в умовах ринкової економіки. Аналіз структури капіталу організації. Оцінка платоспроможності, ліквідності та ділової активності компанії. Структура оборотних активів будівельного комбінату.
курсовая работа [177,5 K], добавлен 29.03.2015Теоретичні основи формування активів і пасивів підприємства. Класифікація та основні форми розміщення активів та пасивів підприємства. Характеристика ефективності функціонування активів підприємства. Співвідношення власних і позикових коштів ТОВ "КВАРК".
дипломная работа [159,5 K], добавлен 23.07.2010Сутність і умови фінансової стійкості підприємства, принципи управління нею на сучасному ринку. Загальна оцінка фінансового стану підприємства, аналіз показників. Напрямки удосконалення управління фінансової стійкості підприємства, що вивчається.
дипломная работа [481,6 K], добавлен 26.08.2014Сутність та значення прибутку підприємства. Техніко-економічна характеристика та аналіз фінансового стану ПП "Компанія Вітар". Аналіз факторів, які вплинуть на прибуток від операційної діяльності. Шляхи удосконалення управління прибутком підприємства.
дипломная работа [1,2 M], добавлен 04.01.2013
