Главная База знаний "Allbest" Финансы, деньги и налоги Діагностика фінансово-економічного потенціалу підприємства

Діагностика фінансово-економічного потенціалу підприємства

Організаційно-правова характеристика, оцінка економічного та фінансового потенціалу ДП "Ємільчинське лісове господарство". Побудова інтегрального показника оцінки конкурентоспроможності підприємства. Побудова графоаналітичної моделі "Квадрат потенціалу".

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 07.08.2013
Размер файла 127,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ I. ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА: СУТНІСТЬ, ФОРМУВАННЯ, ВИКОРИСТАННЯ

1.1 Сутнісна характеристика інноваційного потенціалу підприємства

1.2 Основні підходи до визначення основних елементів інноваційного потенціалу підприємства

1.3 Оцінювання ефективності формування та використання інноваційного потенціалу підприємства

Розділ II. ДІАГНОСТИКА ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДП «ЄМІЛЬЧИНСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО»

2.1 Організаційно-правова характеристика ДП «Ємільчинське лісове господарство»

2.2 Оцінка економічного потенціалу ДП «Ємільчинське лісове господарство»

2.3 Оцінка фінансового потенціалу ДП «Ємільчинське лісове господарство»

Розділ III. ДІАГНОСТИКА СТАНУ ТА РОЗВИТКУ ПОТЕНЦІАЛУ ДП «ЄМІЛЬЧИНСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОПОДАРСТВО»

3.1 Побудова інтегрального показника оцінки конкурентоспроможності потенціалу ДП «Ємільчинське лісове господарство»

3.2 Побудова графоаналітичної моделі «Квадрат потенціалу» оцінки потенціалу ДП «Ємільчинське лісове господарство»

3.3 Шляхи вдосконалення процесу формування та розвитку потенціалу ДП «Ємільчинське лісове господарство»

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

У нестабільному зовнішньому середовищі підприємства повинні спрямовувати свої зусилля на утримання конкурентної позиції на ринку. За таких умов вони змушені постійно шукати нові, більш ефективні методи господарювання, відшукувати наявні резерви розвитку, знаходити нові ринки збуту власної продукції, а також постійно працювати над розробкою та впровадженням різноманітних інновацій, які зможуть забезпечити виживання підприємства в умовах конкурентної боротьби. Тому з метою ефективного функціонування підприємств і забезпечення їх конкурентоспроможності необхідно якісно розвивати інноваційний потенціал. При цьому саме максимізацію інноваційної складової можна вважати умовою сталого розвитку підприємства в сучасних умовах, що вимагає від вітчизняних суб'єктів господарювання приділяти велику увагу управлінню власним інноваційним потенціалом.

Дослідженню інноваційної проблематики приділено значну увагу в роботах багатьох вітчизняних вчених: В. Александрової, О. Амоші, А. Гальчинського, В. Гейця, Н. Краснокутської, О. Кузьміна, С. Ягудіна. Серед зарубіжних дослідників, які здійснили значний вклад у розвиток теорії інновацій, варто відзначити Р. Акоффа, Л. Водачека та О. Водачкової, П. Друкера, Р. Фостера, Й. Шумпетера. [9, c.6]

В умовах зростаючої конкуренції активна інноваційна діяльність на підприємствах дедалі більше визначає успіх підприємницької діяльності. Нові ідеї і продукти, нові технології та організаційні рішення виводять підприємства з кризових ситуацій і гарантують їм фінансову стабільність.

Будь-який новий об'єкт є матеріалізованою інформацією, тобто інформацію, перетворену на відчутну річ. Процес появи нових ідей триває постійно. Інформація дає поштовх до діяльності людини в напрямі, вказаному інформацією, тобто в новому напрямі. А це вже означає появу прогресу (лат. progress - рух вперед), який згодом приймає форму технічного прогресу. Науково-технічний прогрес рухається тільки вперед, причому його рух постійно швидшає в часі. Швидкість прискорення процесу інновацій можна без великих труднощів і відносно легко розрахувати по динаміці будь-якого напряму науково-технічного прогресу в якій-небудь галузі техніки, економіки, фінансів, бухгалтерського обліку.

Основою науково-технічного прогресу є винаходи і відкриття. Коли винаходи, що з'явилися, знаходять своє практичне застосування в якій-небудь області людської діяльності, вони ведуть до створення нового продукту або нової технології. Це означає, що ідея, встановлена в основу винаходу, перетворилася на нововведення. Нововведення завжди стимулює появу нових ідей, оскільки розвиває цікавість людини: "А що буде, якщо…?"

Так виникає інноваційна спіраль, що має вигляд: …науково-технічний прогрес - ідея - нововведення - науково-технічний прогрес - ідея - нововведення…[12, c.22]

Таким чином, нововведення і пов'язана з ним інновація є об'єктивним законом розвитку людського суспільства.

Отже, тема, що розглядається в даній курсовій є актуальною в наш час, і від розуміння того, що інновації є важливою складовою функціонування підприємств.

В даній курсовій роботі я спробую дати чіткі відповіді таким питанням:

Ш Що таке інноваційний потенціал підприємства?

Ш Основні елементи інноваційного потенціалу підприємства.

Ш Провести діагностику фінансово-економічного потенціалу підприємства.

Ш На прикладі ДП «Ємільчинське лісове господарство» провести діагностику стану та розвитку інноваційного потенціалу підприємства.

Ш Зробити відповідні висновки та пропозиції.

Об'єктом дослідження є дані фінансової звітності ДП „Ємільчинське лісове господарство ”.[2-5]

Предметом дослідження роботи є сукупність теоретичних і практичних проблем, пов'язаних з діагностикою стану та розвитку потенціалу підприємства.

У ході дослідження були використані наступні методи: графо-аналітичний, порівняння, системного підходу, структурно-логічний, коефіцієнтів, аналізу та синтезу, частково-пошуковий та інші.

Відповідно до завдань роботи побудована її структура, яка складається зі вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій, списку використаної літератури, додатків.

Робота містить 63 сторінки тексту, 18 таблиць, 2 рисунки 40 джерел використаної літератури, 7 додатків. Інформаційною основою дослідження є дані фінансової звітності ДП „Ємільчинське лісове господарство“, різноманітні навчальні посібники, підручники, монографії економістів, періодичні видання.

РОЗДІЛ I. ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА: СУТНІСТЬ, ФОРМУВАННЯ, ВИКОРИСТАННЯ

1.1 Сутнісна характеристика інноваційного потенціалу підприємства

Незважаючи на значну кількість досліджень зазначеної проблеми, досі існують протиріччя з питань визначення змісту інноваційного потенціалу. Іноді поняття інноваційний потенціал ототожнюють з поняттями інтелектуальний, творчий або науково-технічний потенціал. [18, с.47] У зв'язку з цим ціллю даної статті є визначення сутності та виявлення основних факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, які здійснюють вплив на його формування.

Поняття «інноваційний потенціал» стало концептуальним відображенням феномена інноваційної діяльності, яке розгорталося й уточнювалося шляхом методологічних, теоретичних та емпіричних досліджень і отримало розвиток на початку 80-х років XX ст. Інноваційний потенціал -- це сукупність природних і трудових ресурсів, організаційних та інформаційних компонентів, матеріальних умов, що функціонують як єдине ціле в умовах впливу факторів зовнішнього середовища з метою вирішення завдань інноваційної діяльності. Інноваційний потенціал забезпечує гнучкість виробничо-господарської системи, її здатність реагувати на зовнішній вплив, адаптуватися відповідно до вимог ринку, змін законодавства тощо. [37, с. 19]

Інноваційний потенціал визначається сукупністю ресурсів різних видів [14, с.56-58]: інтелектуальних (патенти, ліцензії, технологічна документація тощо); матеріальних (технологічне та лабораторне устаткування); фінансових (власний, позичковий, венчурний капітал тощо); трудових; інфраструктурних (власні підрозділи НДДКР, техніко-технологічні підрозділи, патентно-правові відділи тощо).

Важливу роль у підвищенні інноваційної активності підприємств відіграє вибір і реалізація відповідної стратегії інноваційного розвитку підприємства. Для цього потрібна інформація щодо величини інноваційного потенціалу та рівня його використання. Моніторинг та оцінка рівня інноваційного потенціалу є актуальним завданням, оскільки його розв'язання дає змогу приймати стратегічні й тактичні рішення щодо інноваційного розвитку підприємства й розвитку його стійких конкурентних переваг. [35,с.142-148]

Необхідно обов'язково враховувати той факт, що розкриття інноваційного потенціалу наштовхується на подолання зовнішніх бар'єрів, які можна охарактеризувати як інноваційний клімат. Інноваційний клімат можна розглядати як всі фактори зовнішнього середовища, що впливають на інноваційний потенціал підприємства, а саме:

? можливості для виробництва нових або поліпшених видів продукції або послуг;

? можливості для зміни соціальних відносин на підприємстві (кадрові інновації);

? можливості для розробки нових методів управління (управлінські інновації);

? можливості для створення нових механізмів просування продукції на ринок (ринкові інновації);

? можливості придбання ноу-хау, патентів;

? законодавча база, низька ставка рефінансування, пільгове оподатковування;

? взаємодія влади й бізнесу;

? практика комерціалізації технологій тощо.

Щодо впливу на інноваційний потенціал підприємства внутрішніх факторів, слід зазначити, що процеси управління інноваційною діяльністю значно залежать від інноваційної культури певної організації. Під інноваційною культурою слід розуміти міру сприйнятливості організації до нововведень, досвід впровадження нових проектів, політику менеджменту в області інновацій, відношення персоналу до інновацій. За участю інноваційної культури можна реально досягти прискорення й підвищення ефективності впровадження нових технологій і винаходів, реальної протидії бюрократичним тенденціям, сприяння розкриттю інноваційного потенціалу особистості тощо. [13, с.34-37]

Входження України до групи держав, в яких домінує інноваційний шлях розвитку, потребує залучення фінансових і кадрових ресурсів, збільшення долі інноваційної продукції в обсязі промислового виробництва підвищення інноваційної активності підприємств. Аналіз джерел фінансування інноваційних заходів підприємств України за останні роки засвідчив, що із загальної суми використаних на інноваційні цілі фінансових ресурсів майже 60-70% становили власні кошти підприємств, фінансування з державного бюджету дорівнювало приблизно 2-4%, кредитні ресурси становили 2-3%, кошти інвесторів - 1-2%. Як видно з наведених даних, основним таким джерелом є власні кошти суб'єктів господарювання, і стає очевидним, що у майбутньому слід спиратися саме на них. Висока ризикованість інноваційних проектів зумовлює низьку частоту коштів інвесторів і кредитних ресурсів. [14, с.59]

Перехід до інноваційної моделі розвитку економіки -- найхарактерніша прикмета сучасного етапу в розвинутих країнах, що стає визначальним фактором економічного зростання. Активізація інноваційного розвитку є одним з найголовніших факторів виживання вітчизняних суб'єктів господарювання в умовах жорстокої конкурентної боротьби. Саме тому підприємствам в Україні слід приділяти більшу увагу вивченню питань сутності та складових власного інноваційного потенціалу, постійно відслідковувати зміни інноваційного клімату, а також систематично працювати над формуванням та вдосконаленням власної інноваційної культури. До того ж, успішне управління інноваційним потенціалом у сучасних умовах слід розглядати як умову забезпечення високого рівня конкурентоспроможності підприємства, а отже власне його існування.

1.2 Основні підходи до визначення основних елементів інноваційного потенціалу підприємства

Процес формування потенціалу підприємства є одним з напрямків його економічної стратегії і передбачає створення й організацію системи ресурсів і компетенцій таким чином, щоб результат їхньої взаємодії був фактором успіху в досягненні стратегічних, тактичних і оперативних цілей діяльності підприємства. При цьому використовуються такі основні наукові підходи[29, c.61-63]:

1. Системний підхід є одним з основних у процесі формування потенціалу підприємства. При його застосуванні на основі маркетингових досліджень спочатку формуються параметри виходу - товару або послуги: що робити, з якими показниками якості, з якими витратами, для кого, у які терміни, за якою ціною? Параметри виходу повинні бути конкурентоспроможними.

Потім визначаються параметри входу: які потрібні ресурси й інформація для реалізації внутрішніх бізнес-процесів? Потреба в ресурсах і інформації прогнозується після вивчення вимог до організаційно-технічного потенціалу підприємства (рівня техніки, технології, організації виробництва, праці й управління) та параметрів зовнішнього середовища (політичного, економічного, технологічного, соціально-демографічного, культурного середовища країни й інфраструктури даного регіону).

Зворотний комунікаційний зв'язок між постачальниками (входом), клієнтами (виходом), зовнішнім оточенням і потенціалом підприємства необхідний для адаптації потенціалу як системи до зміни вимог клієнтів до продукції, параметрів ринку, появі організаційно-технічних новинок.

Для забезпечення високої якості кінцевого результату реалізації потенціалу (виходу системи) спочатку необхідно забезпечити високу якість ресурсів і інформації на вході, а потім високу якість реалізації процесу та взаємодії з зовнішнім середовищем. Слід помітити, що оцінка якості “виходу” дорівнює нижчій оцінці попередніх елементів.

2. Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію формування можливостей підприємства на споживача. Це означає, що формування будь-якого елемента потенціалу повинне ґрунтуватися на аналізі та прогнозуванні ринкових потреб, аналізі та прогнозуванні конкурентоспроможності та конкурентних переваг і т. д. При застосуванні маркетингового підходу пріоритетами вибору критеріїв формування потенціалу підприємства є:

· підвищення якості кінцевого результату реалізації потенціалу (виходу системи) відповідно до потреб споживачів;

· економія ресурсів у споживачів за рахунок підвищення якості всіх елементів потенціалу та, як наслідок, підвищення якості кінцевої продукції або послуги.

3. Функціональний підхід передбачає пошук зовсім нових, оригінальних технічних рішень для задоволення існуючих або потенційних потреб. Потреба в цьому випадку розглядається як сукупність функцій, які потрібно виконати для її задоволення. Після визначення функцій (наприклад, маркетингові, наукові дослідження, постачання, виробництво, фінансування і т. д.) визначається кілька альтернативних варіантів формування потенціалу для їхнього виконання та вибирається той з них, що забезпечує максимальну ефективність сукупних витрат. Застосування даного підходу, на відміну від орієнтації на “вчорашні” світові стандарти, дозволяє найбільш повно задовольняти нові потреби, з одного боку, і забезпечувати стійку конкурентну перевагу, з іншого.

4. Відтворювальний підхід орієнтований на постійне поновлення виробництва продукції з меншої ресурсоємністю та вищою якістю порівняно з аналогічною продукцією на даному ринку для задоволення потреб клієнтів. Це означає, що основним елементом даного підходу є обов'язкове застосування бази порівняння (показників кращої аналогічної продукції на теперішній момент, скоректованих до початку освоєння нової продукції або випереджальних) в процесі планування відтворювального процесу.

5. Інноваційний підхід орієнтований на активізацію інноваційної діяльності, засобами якої повинні бути фактори виробництва й інвестиції.

6. Нормативний підхід полягає у встановленні для найважливіших елементів потенціалу нормативів:

· якості та ресурсоємності продукції, завантаженості технічних об'єктів, параметрів ринку і т. д.;

· ефективності використання ресурсного потенціалу;

· щодо розробки й ухвалення управлінських рішень.

Слід зазначити, що встановлені нормативи повинні відповідати вимогам обгрунтованості, комплексності, ефективності та перспективності застосування.

7. Комплексний підхід передбачає необхідність урахування технічних, екологічних, економічних, організаційних, соціальних, психологічних і інших аспектів діяльності підприємства. Якщо навіть один з аспектів залишити поза увагою, то проблема не буде цілком вирішена.

8. Інтеграційний підхід у процесі формування потенціалу підприємства націлений на дослідження посилення взаємозв'язків, об'єднання та посилення взаємодії між окремими його елементами.

9. Динамічний підхід пов'язаний з необхідністю розгляду потенціалу в діалектичному розвитку, у встановленні причинно-наслідкових зв'язків і співпідпорядкованості на основі проведення ретроспективного аналізу поведінки аналогічних систем на деякому тимчасовому відрізку.

10. Оптимізаційний підхід реалізується через визначення кількісних оцінок і встановлення залежності між окремими елементами потенціалу за допомогою економіко-математичних і статистичних методів обробки інформації.

11. Адміністративний підхід передбачає регламентацію функцій, прав, обов'язків, нормативів якості, витрат, пов'язаних з реалізацією елементів потенціалу, у нормативних актах за допомогою методів примушування.

12. Поведінковий підхід ґрунтується на підвищенні ефективності сукупного потенціалу за рахунок підвищення ефективності його кадрової складової.

13. Ситуаційний підхід заснований на альтернативності досягнення цілей і забезпеченні максимальної адаптації до умов конкретної ситуації в процесі формування потенціалу підприємства.

14.Структурний підхід у процесі формуванні потенціалу заснований на його структуризації і визначенні значимості, пріоритетів серед елементів потенціалу з метою встановлення раціональності співвідношення і підвищення обґрунтованості розподілу ресурсів між ними.

1.3 Оцінювання ефективності формування та використання інноваційного потенціалу підприємства

Для оцінки і моніторингу інноваційного потенціалу підприємства пропонується з деякою періодичністю визначати позиції підприємства в просторі оцінок інноваційного потенціалу, для чого необхідно проаналізувати підприємство по ряду показників -- чинників інноваційного потенціалу, кожен з яких характеризує матеріально-технічну, або інтелектуальну складову, або обидві одночасно. Склад чинників, використовуваних для оцінки кожної складової визначається експертним методом.

Ефективність інноваційного процесу залежить від стану інноваційного потенціалу підприємства, основу якого складають фінансові, матеріальні, кадрові, інтелектуальні, інфраструктурні і інші ресурси [18,c.41].

Аналіз джерел фінансування інноваційних заходів підприємств України за останні роки засвідчив, що із загальної суми використаних на інноваційні цілі фінансових ресурсів майже 60-70% становили власні кошти підприємств, фінансування з державного бюджету дорівнювало приблизно 2-4%, кредитні ресурси становили 2-3%, кошти інвесторів - 1-2%. Як видно з наведених даних, основним таким джерелом є власні кошти суб'єктів господарювання, і стає очевидним, що у майбутньому слід спиратися саме на них. Висока ризикованість інноваційних проектів зумовлює низьку частоту коштів інвесторів і кредитних ресурсів.

Матеріально-технічні ресурси є речовинною основою інноваційного потенціалу, визначають його техніко-технологічну базу, впливають на масштаби й темпи інноваційної діяльності. Формування інноваційного потенціалу може бути ускладнено труднощами їх одержання. Тому дуже актуально, особливо в наших умовах, орієнтувати його на створення нематеріаломістких нововведень, що дасть змогу максимально комплексно використовувати наявну сировинну базу, нові види матеріалів, утилізацію відходів відповідно до екологічних вимог, що висуває суспільство до виробників.

Кадрова складова інноваційного потенціалу може характеризуватися такими показниками, як загальна чисельність працівників, зайнятих у НДДКР, структурний розподіл чисельності персоналу за видами діяльності, за кваліфікаційними групами.[27, c.92]

Рівень інтелектуальної складової інноваційного потенціалу розраховують сукупністю наступних показників (коефіцієнтів): плинність працівників високої кваліфікації, розраховується як відношення кількості працівників, що звільнилися, до загальної кількості працівників даної кваліфікації; питома вага інженерно-технічного персоналу і науковців, розраховується як відношення їхньої кількості до всієї кількості працюючих; показник винахідницької (раціоналізаторської) активності, визначається як відношення кількості винаходів (рацпропозицій) до кількості працюючих чи інженерно-технічних працівників; показник освітнього рівня, визначається як відношення кількості осіб, що мають вищу (спеціальну) освіту відповідно до профілю діяльності підприємства, до загальної кількості працюючих і т.п.

Як показники рівня інформаційної складової можуть бути використані такі коефіцієнти: коефіцієнт повноти інформації (Кпл), що розраховується як, відношення обсягу інформації, що є в розпорядженні особи, що приймає рішення (ОПР), до обсягу інформації, необхідної для ухвалення обґрунтованого рішення; коефіцієнт точності інформації (Кт), що розраховується як відношення обсягу релевантної інформації до загального обсягу наявної в розпорядженні ОПР інформації; коефіцієнт суперечливості інформації (Кпр), що розраховується як відношення кількості незалежних свідчень на користь ухвалення рішення до загальної кількості незалежних свідчень у сумарному обсязі релевантної інформації.

Оцінка ринкової складової інноваційного потенціалу може бути здійснена за методикою SWOT-аналізу, згідно якої фактори ринкового середовища і фактори, що визначають внутрішні можливості підприємства, поділяють на дві групи. Для зовнішнього середовища - можливості розвитку і загрози розвитку, для підприємства -- сильні і слабкі сторони його діяльності.

Вплив кожного з факторів (як зовнішнього середовища, так і внутрішнього) на можливості розвитку підприємства по інноваційному шляху запропоновано оцінювати за допомогою коефіцієнтів упевненості, що виміряються за шкалою від -1 до +1. Кожний з факторів розглядається як свідчення за чи проти можливості розвитку інноваційним шляхом. При цьому можливості, надані ринком, і сильні сторони підприємства оцінюють від 0 до +1, а загрози і слабкі сторони - від 0 до --1. Значення коефіцієнта впевненості відображає ступінь впевненості в тому, що вплив вимірюваного ним фактора збільшує (+) чи зменшує (-) можливості розвитку на основі інновацій.

Оцінку інноваційного потенціалу підприємства доцільно здійснювати в наступній послідовності:[28,c.52-54]

- аналіз структури інноваційного потенціалу;

- виявлення ступеня використання внутрішніх інноваційних можливостей підприємства;

- оцінка рівня інноваційної активності підприємства.

В Україні відсутній комплексний підхід до розроблення показників ефективності використання інноваційного потенціалу, ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності.

Важливим показником ефективного функціонування та розвитку підприємства можна вважати кількість інновацій з урахуванням рівня їх новизни, який вимірюється за отриманою інформацією про нову продукцію, з якою підприємство виходить на ринок. При цьому рівень новизни інновації визначається на засадах детального аналізу істотних властивостей інноваційної ідеї та порівняння відносного рівня її новизни з іншими. [32,c.47-52]

Від рівня інноваційного потенціалу підприємства залежить вибір тієї або іншої стратегії інноваційного розвитку. Так, якщо у підприємства є всі необхідні ресурси, то воно може піти по шляху стратегії лідера, розробляючи і упроваджуючи принципово нові, або базисні, інновації. Якщо інноваційні можливості обмежені, то доцільно їх нарощувати і обирати стратегію послідовника, тобто реалізовувати поліпшуючі технології. Такий підхід до трактування інноваційного потенціалу можна вважати класичним.

Можна виділити рівні інноваційного потенціалу підприємства, що дозволяють визначити здатність підприємства впроваджувати нові технології в господарський оборот при одночасному забезпеченні фінансових потреб поточної виробничо-господарської діяльності. (табл.1).

Оцінку інноваційного потенціалу підприємства варто проводити на предмет достатності у підприємства фінансово-економічних ресурсів для ефективного забезпечення не тільки стратегічної інноваційної, але і поточної виробничої діяльності.

Таблиця 1.3.1

Рівні інноваційного потенціалу підприємства

Джерела покриття витрат

Коротка характеристика рівня інноваційного потенціалу підприємства

Визначена стратегія інноваційного розвитку

Високі інноваційні можливості

Власні

засоби

Висока забезпеченість власними ресурсами. Реалізацію стратегій інноваційного розвитку підприємство може здійснювати без зовнішніх запозичень.

Лідер - освоєння нових технологій

Середні інноваційні можливості

Власні Засоби

+

Довгострокові

кредити

Нормальна фінансова забезпеченість виробництва необхідними ресурсами. Для ефективного залучення нових технологій до господарського обороту необхідне використання деякого об'єму позикових засобів.

Послідовник або лідер - освоєння нових або поліпшуючих технологій

Низькі інноваційні можливості

Власні Засоби + довгострокові і короткострокові

кредити і позики

Задовільна фінансова підтримка поточних виробничих запасів і витрат. Для реалізації стратегій інноваційного розвитку потрібне залучення значних фінансових коштів із зовнішніх джерел.

Послідовник - освоєння поліпшуючих

технологій

Нульові інноваційні можливості

-

Дефіцит або відсутність джерел формування витрат.

-

Оцінку інноваційної діяльності підприємства доцільно здійснювати, використовуючи такі показники, як впровадження нових технологічних процесів, автоматизація виробництва та освоєння нових видів продукції.

Для виявлення взаємозв'язку між результативними показниками ефективності діяльності (виробничої, фінансової, інвестиційної) підприємства і відповідними показниками ефективності інноваційної діяльності доцільно сформувати таку систему показників [17, с.86]:

- показники виробничої ефективності науково-технічних заходів: темп приросту ефективності виробництва конкретних видів продукції (робіт) від використання науково-технічних заходів; відносна економія собівартості продукції в результаті запровадження науково-технічних заходів;

- показники фінансової ефективності науково-технічних заходів: приріст прибутку в результаті реалізації науково-технічних заходів; приріст доданої вартості, включаючи амортизацію, в результаті реалізації науково-технічних заходів, у тому числі за рахунок інтенсивних і екстенсивних факторів; приріст доходу за рахунок реалізації науково-технічних заходів;

- показники інвестиційної ефективності науково-технічних заходів: характеризують кількість впроваджених науково-технічних засобів, зростання питомої ваги прогресивних технологічних процесів та нових інформаційних технологій, підвищення коефіцієнта автоматизації та організаційного рівня виробництва і праці, кількість патентів або авторських свідоцтв, індекс цитування, підвищення конкурентоспроможності підприємства, товарів (послуг) на ринку.

При оцінці ефективності інноваційних проектів передбачається розрахунок таких важливих показників, як:

- інтегральний ефект (чистий дисконтований дохід);

- внутрішня норма прибутковості (дохідності);

- рентабельність інвестицій

- період і строк окупності.[33,c.68-75]

Інтегральний ефект визначається як сума поточних ефектів за весь розрахунковий період, приведена до початкового року, або як перевищення інтегральних результатів над інтегральними витратами. Внутрішня норма прибутковості (дохідності) - IRR - це розрахункова відсоткова ставка, за якої одержані доходи від проекту стають рівними витратам на проект, або дається ще таке визначення - це той максимальний відсоток, який може бути сплачений для мобілізації капіталовкладень у проект. Рекомендується відбирати такі інноваційні проекти, внутрішня норма дохідності яких не нижча 15-20%.Рентабельність визначається як співвідношення ефекту від реалізації проекту і витрат на нього. На практиці оцінки інноваційних проектів розраховують відношення приведених доходів до інвестиційних витрат. Строк окупності показує, протягом якого часу можуть окупитися інвестиції в інноваційний проект. Під періодом окупності розуміється тривалість періоду, протягом якого сума чистих доходів, дисконтованих на момент завершення інвестицій, дорівнюватиме сумі інвестицій. Це період, необхідний для відшкодування початкових капіталовкладень за рахунок прибутків від проекту (чистий прибуток після відрахування податку + фінансові витрати + амортизація).

Слід також враховувати, що будь-який результат інновацій має подвійне значення:

- як основа змін у матеріальному виробництві, а в економічному розумінні - для досягнення цілей форми, а отже, для підвищення прибутку і конкурентоспроможності;

- як джерело подальших наукових досліджень і розробок, тобто становить науковий і методологічний інтерес.[35, c.86-91]

Аналіз і оцінка інноваційного потенціалу підприємства виявляє можливості для його інноваційного розвитку. Результати оцінки дозволяють розробити оптимальну стратегію інноваційного розвитку.

РОЗДІЛ II. ДІАГНОСТИКА ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДП «ЄМІЛЬЧИНСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО»

2.1 Організаційно-правова характеристика ДП «Ємільчинське лісове господарство»

Ємільчинське лісове господарство, колишній Ємільчинський лісгосп, було створене у 1924 році. До його складу увійшли Гноївська, Жужельська, Гартівська, Глумчанська, Ємільчинська і Чмелівська дачі. У 1960 році згідно Постанови РМ УССР від 30 листопада 1959 року за №1834 Ємільчинське лісове господарство було реорганізоване в лісгоспзаг. В теперішній час входить до Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства і розташоване в північно-західній частині Житомирської області на території Ємільчинського та Новоград-Волинського адміністративних районів.

Загальна площа лісів держлісфонду Ємільчинського державного лісового господарства складає 50609 га, в тому числі покрита лісом - 46552 га тобто 92% від загальної площі.

За характером рельєфу територія держлісгоспу являє собою рівнину з незначними підвищеннями і котловидними впадинами. Лісові масиви віднесені до рівнинних лісів. Болота займають 2218 га.

В адміністративно-господарському відношенні територія держлісгоспу поділена на 7 лісництв Кочичинське, Жужельське, Гартівське, Глумчанське, Ємільчинське, Королівське та Барашівське, два нижні склади: нижній склад станції Жужель, нижній склад станції Яблунець та транспортний цех. Які підпорядковуються конторі лісгоспу. (Додаток Д)

Річний обсяг лісовідновлювальних робіт - 330 га.

Річна розрахункова лісосіка становить 102,4 тис. м в тому числі від рубок головного користування 70,4 тис. м та від рубок догляду за лісом - 32 тис. м.

Підприємство займається лісництвом та лісозаготівлею, веденням мисливського господарства, а також займається виробничою, соціальною, інноваційною, зовнішньоекономічною, торгівельною у сфері роздрібної та оптової торгівлі та сільськогосподарською діяльністю.

Підприємство в основному є виробником сировини та продуктів первинної переробки. Серед основних видів продукції, що виготовляються Ємільчинським державним лісовим господарством є: лісоматеріали круглі для виробітку пиломатеріалів і заготовок, для ліній зв'язку і електропередач, для будівництва, фансировина для лущіння і стругання, дров'яна сировина для технологічних потреб, дрова для опалення, пиломатеріали, заготовки для паркету, заготовки пилені дубові, штахет, ламель паркетна дубова, столярні вироби.

Крім того лісове господарство займається підсобним господарством: відгодівлею ВРХ, свиней, вирощуванням овець та бджільництвом. [6]

Для працівників підприємства працює їдальня, магазин, оздоровчий комплекс. Обіди працівникам відпускаються за пільговими цінами. Щорічно працівники підприємства мають можливість відпочивати в санаторно-курортних закладах за значно зниженою вартістю путівок.

Значна увага на підприємстві приділяється охороні праці та виробничому навчанню. Працівники лісового господарства забезпечуються спецодягом та засобами гігієни.

ДП «Ємільчинське лісове господарство» має лінійно-функціональну структуру управління (Додаток Е). Органом управління підприємства є його директор. Наймання директора здійснюється Органом управління майном шляхом укладання з ним контракту в установленому законом порядку. Підприємство за погодженням з Управлінням визначає структуру управління і штати. Директор самостійно вирішує всі питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені до компетенції Органу управління майном. Орган управління майном не має права втручатися в оперативну і господарську діяльність підприємства. [6]

Директор особисто контролює роботу відділу кадрів, йому підзвітні головний лісничий та головний інженер, які є, відповідно, першим та другим заступником директора. Заступники директора, начальники відділів, головні спеціалісти, спеціалісти і лісова охорона, керівники структурних підрозділів, які відають питаннями використання, відтворення, охорони і захисту лісів, ведення мисливського господарства є одночасно за посадою старшими інспекторами по контролю у галузі ведення лісового та мисливського господарства. Заступники директора, головні спеціалісти призначаються та звільняються з посади директором за погодженням з Управлінням , інші працівники апарату управління і структурних підрозділів підприємства, а також старші майстри та майстри призначаються та звільняються директором.

Кожен відділ підприємства перебуває у взаємозв'язку з іншими відділами завдяки обміну інформацією між ними, так, для прикладу, бухгалтерія збирає, систематизує та здійснює обробку первинних документів, які складаються в інших відділах в процесі їхнього функціонування. Після систематизації первинних документів і складання звітів, результати роботи кожного з відділів надаються головному економісту, головному бухгалтеру, головному механіку та заміснику директора по охороні та захисту лісу. Кожен з них аналізує отриману інформацію, виявляє причини відхилень, погоджує їх з іншими керівниками та складає звіт який подається відповідно головному лісничому чи головному інженеру або особисто директору. Головний інженер та головний лісничий звітують директору підприємства про результати роботи в межах своїх обов'язків.

В організаційній структурі підприємства діють паралельні функціональні повноваження. Функціональні повноваження директора мають ознаки узаконених та обов'язкових з'ясувань.

Серед основних недоліків даної структури управління є складність взаємодії керівників різних рівнів, відсутність можливості швидко реагувати на зміни умов зовнішнього середовища, необхідність частих узгоджень проектів рішень на вищому рівні керівництва, а отже, й збільшення часу на їх прийняття, не забезпечується гнучкість взаємовідносин між підрозділами, відповідальність за загальний результат лежить тільки на вищому рівні керівництва, обмежені масштаби підприємництва та інновацій.

Розрахуємо коефіцієнт ефективності організаційної структури управління підприємством за формулою:

(2.1)

де, АВ - адміністративні витрати, ЧП - чистий прибуток.

?

Дана організаційна структура на даний момент є оптимальною для підприємства у зв'язку з належністю підприємства до державної власності і необхідністю ретельного контролю за його діяльністю. У звітному 2011 році на Державному підприємстві «Ємільчинське лісове господарство» зросла ефективність використання організаційної структури на 0,1 %, що є позитивним.

Характеризуючи об'єкти господарської діяльності підприємства згідно з таблицею 2.1. бачимо зростання в динаміці обсягів виробництва продукції, що позитивно характеризує діяльність досліджуваного підприємства. Розглядаючи зміни в частках кожного виду продукції в загальній кількості, бачимо певні зрушення, які відбулися за період з 2009 по 2011 рр. Так, частка лісоматеріалів круглих зменшилася на 8,76 пунктів структури, частка заготовок пилених дубових - на 0,15 пункти, а дров - 0,02 пункти.

Таблиця 2.1.1

Характеристика об'єктів господарської діяльності підприємства

Види об'єктів діяльності

2009 р.

2010 р.

2011 р.

Відхилення 2011 від 2009

Тис. грн.

%

Тис. грн.

%

Тис. грн.

%

+/-

Пунктів структури

Лісоматеріали круглі

23067

58,71

28977

53,00

33021

49,95

9954

-8,76

Ламель

10618

27,03

16091

29,43

18110

27,39

7492

0,37

Техсировина дубова

2981

7,59

6409

11,72

9363

14,16

6382

6,58

Євро піддони

961

2,45

975

1,78

2806

4,24

1845

1,79

Столярні вироби

700

1,78

749

1,37

1271

1,92

571

0,14

Заготовки пилені дубові

573

1,46

989

1,81

863

1,31

290

-0,15

Штахет

240

0,61

310

0,57

439

0,66

199

0,05

Дрова

149

0,38

172

0,31

238

0,36

89

-0,02

Разом:

39289

100,00

54672

100,00

66111

100,00

26822

0

Серед партнерів та постачальників ДП «Ємільчинстке лісове господарство» слід відмітити ТОВ «Торговий дім «Альфа-сервіс» (м. Київ) - здійснює поставку нафтопродуктів; ТОВ «Тир» (м. Київ) - здійснює доставку вантажів у міжнародному, регіональних та міських напрямах; ТОВ «КБ-Екологія» (м. Запоріжжя) - надає путівки для відпочинку працівників; Коростенський завод «Янтар» - постачає лакофарбову продукцію та побутову хімію для потреб підприємства та величезна кількість інших.

Система збуту продукції Державного підприємства «Ємільчинське лісове господарство» побудована на основі договорів. Зокрема укладено договори поставок з ДП «Олевське лісове господарстриство» - поставляється техсировина дубова; ТОВ «Компанія Кіаніт»(Запоріжжя), ПП «Інструментал»(м. Керч) - поставляється пиловник сосновий; ОАО «Хіммаш»(м. Коростень) - здійснюються поставки половника різнолистового; ТОВ « Київський м'ясопереробний завод» - поставляються дрова та ін. Серед найбільших іноземних покупців виділяються фірми «Atlas»(Туреччина) - поставляються пиловник хвойний та пиломатеріали; «Select-Wood»(Америка) - ламель паркетна та індустріальна, заготовки пилені; «Forestale veneta» (Італія) - заготовки для європіддонів; FK INVEST KOSISE (Словакія) - дрова паливні.

2.2 Оцінка економічного потенціалу ДП «Ємільчинське лісове господарство»

Таблиця 2.2.1

Характеристика майна підприємства за балансом

Показники

На 31.12.2010

На 31.12.2011

Відхилення

Тис. грн.

Питома вага,%

Тис. грн.

Питома вага,%

+,-

%

пунктів структури

1

2

3

4

5

6

7

8

1. Необоротні активи

9741

68,50

13442

74,67

3701

137,99

6,18

1.1.Незавершене будівництво

908

6,38

964

5,36

56

106,17

-1,03

1.2. Основні засоби

8706

61,22

12351

68,61

3645

141,87

7,39

1.3. Відстрочені податкові активи

127

0,89

127

0,71

0

100,00

-0,19

2. Оборотні активи

4480

31,50

4559

25,33

79

101,76

-6,18

2.1. Виробничі запаси

419

2,95

769

4,27

350

183,53

1,33

2.2. Поточні біологічні активи

126

0,89

55

0,31

-71

43,65

-0,58

2.3. Незавершене виробництво

664

4,67

449

2,49

-215

67,62

-2,17

2.4. Готова продукція

512

3,60

293

1,63

-219

57,23

-1,97

2.5. Товари

0

0

1

0,01

1

 

0,01

2.6. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги

1836

12,91

2062

11,45

226

112,31

-1,46

2.7. Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом

1

0,01

3

0,02

2

300,00

0,01

2.8. Інша поточна дебіторська заборгованість

2

0,01

29

0,16

27

1450,00

0,15

2.9. Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті

3

0,02

104

0,58

101

3466,67

0,56

2.10. Інші оборотні активи

917

6,45

794

4,41

-123

86,59

-2,04

3. Витрати майбутніх періодів

0

0

0

0

0

 

0

Разом:

14221

100

18001

100,00

3780

126,58

0

Характеризуючи майно підприємства за балансом, бачимо, що у 2011 році зріс обсяг незавершених капітальних інвестицій на 6,17 % порівняно з попереднім періодом, зросла також залишкова вартість основних засобів(на 41,87%), що позитивно характеризує розвиток підприємства у звітному періоді. В цілому відбулося збільшення необоротних активів на 3701 тис.грн. (?38%). Аналізуючи оборотні активи, можна помітити надзвичайно велике зростання виробничих запасів - на 83,53%, зменшення поточних біологічних активів - на 56,35%, що є негативним, позитивним стало зменшення незавершеного виробництва на 215 тис.грн. або на 32,38% та залишків готової продукції на складах на 219 тис.грн. (42,77%). У 2011 році на підприємстві спостерігається також поява товарів на суму 1 тис.грн. Найбільш несприятлива ситуація на підприємстві з дебіторською заборгованістю, так, дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги зросла у звітному році на 12,31%, а дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом - у цілих 3 рази, інша поточна дебіторська заборгованість зросла з 2 до 29 тис.грн. тобто у 14,5 разів. Позитивно зріс обсяг грошових коштів в національній валюті з 3 до 104 тис.грн. Загалом відбулося зростання оборотних активів у звітному році на 1,76%.

Проаналізуємо джерела формування майна підприємства за балансом у таблиці 2.3.

У структурі власного капіталу відбулося зростання у звітному році вартості іншого додаткового капіталу з 644 тис. грн. до 3760 тис. грн., тобто майже у 6 разів та нерозподіленого прибутку на 23,71%, що є позитивною

Таблиця 2.2.2

Структура статей пасиву балансу ДП «Ємільчинське лісове господарство»

Показники

На 31.12.2010

На 31.12.2011

Відхилення

Тис. грн.

Питома вага,%;

Тис. грн.

Питома вага,%

+,-

%

Пунк-тів струк-тури

1. Власний капітал

8754

61,56

12165

67,58

3411

138,97

6,02

1.1.Статутний капітал

6866

48,28

6866

38,14

0

100,00

-10,14

1.2.Інший додатковий капітал

644

4,53

3760

20,89

3116

583,85

16,36

1.3.Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

1244

8,75

1539

8,55

295

123,71

-0,20

2. Довгострокові зобов'язання

0

0

0

0

0

0

0

3. Поточні зобов'язання

4277

30,08

4428

24,60

151

103,53

-5,48

3.1.Короткострокові кредити банків

192

1,35

472

2,62

280

245,83

1,27

3.2.Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

1005

7,07

699

3,88

-306

69,55

-3,18

3.3.Поточні зобов'язання за розрахунками:

3080

21,66

3257

18,09

177

105,75

-3,56

з одержаних авансів

683

4,80

332

1,84

-351

48,61

-2,96

з бюджетом

715

5,03

985

5,47

270

137,76

0,44

зі страхування

558

3,92

663

3,68

105

118,82

-0,24

з оплати праці

1124

7,90

1277

7,09

153

113,61

-0,81

4. Доходи майбутніх періодів

1190

8,37

1408

7,82

218

118,32

-0,55

Разом:

14221

100,00

18001

100,00

3780

126,58

0

тенденцією. Розглядаючи динаміку поточних зобов'язань за 2010-2011 роки бачимо позитивне зменшення кредиторської заборгованості підприємства за товари, роботи, послуги на 30,45%, водночас як наслідок зростання дебіторської заборгованості, відображеної в активі балансу зріс обсяг короткострокових кредитів банків із 192 тис.грн. у 2010 році до 472 тис.грн. у 2011 році, що майже у 2,5 рази більше за попередній період. Зросли також поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом - на 37,76%, зі страхування - на 18,82%, з оплати праці - 13,61%, що свідчить про погіршення господарських процесів на підприємстві. Позитивним стало зменшення поточних зобов'язань з одержаних авансів на 51,39% у звітному році, також на 18,32% зросли доходи майбутніх періодів.

Розглянемо рівень фінансових показників діяльності підприємства у наступній таблиці.

Таблиця 2.2.3

Аналіз рівня показників фінансових результатів діяльності підприємства, тис. грн.

Показник

Роки

Відхилення 2011 р. До 2009

2009

2010

2011

 +,-

%

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт послуг)

39069

53842

65515

26446

167,69

Податок на додану вартість

2702

3806

1608

-1094

59,51

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт послуг)

36367

50036

63907

27540

175,73

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт послуг)

26418

37426

49044

22626

185,65

Валовий прибуток

9949

12610

14863

4914

149,39

Інші операційні доходи

1349

1246

826

-523

61,23

Адміністративні витрати

1769

2516

2401

632

135,73

Витрати на збут

6754

7938

9671

2917

143,19

Інші операційні витрати

1966

2426

2383

417

121,21

Прибуток (збиток) від операційної діяльності

809

976

1234

425

152,53

Фінансові витрати

 

52

32

32

0

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування

809

924

1202

393

148,58

Податок на прибуток

430

563

855

425

198,84

Чистий прибуток (збиток)

379

361

347

-32

91,56

Згідно з даними представленими у таблиці, у 2011 році на 40,49% зменшився розмір податку на додану вартість, зросла виручка від реалізації продукції (67,69%), чистий дохід (75,73%), валовий (49,39%), операційний (52,53%) та звичайний прибуток (48,58%), що є позитивним. Водночас, стрімко зросла собівартість реалізованої продукції - на 85,65%, зменшилися інші операційні доходи на 38,77%, зросли адміністративні (35,73%), інші операційні (21,21%) та витрати на збут (43,19%), також у 2010 - 2011 роках спостерігається поява фінансових витрат, зріс розмір податку на прибуток майже у 2 рази та зменшився чистий прибуток 8,45%, що в цілому характеризує роботу підприємства з негативного боку і вказує на негативну динаміку його розвитку.

Розглянемо динаміку операційних витрат підприємства за елементами.

Таблиця 2.2.4

Характеристика операційних витрат підприємства за елементами

Елементи витрат

2 010р.

2 011р.

Відхилення

тис. грн.

%

Тис. грн.

%

тис. грн.

%

пунктів структури

1. Матеріальні витрати

24912

48,20

30759

50,11

5847

123,47

1,91

2. Витрати на оплату праці

16906

32,71

19825

32,29

2919

117,27

-0,42

3. Відрахування на соціальні заходи

6306

12,20

7395

12,05

1089

117,27

-0,15

4. Амортизація

1135

2,20

1026

1,67

-109

90,40

-0,52

5. Інші операційні витрати

2426

4,69

2383

3,88

-43

98,23

-0,81

Разом

51685

100,00

61388

100,00

9703

118,77

0

Операційні витрати підприємства негативно зросли майже за всіма елементами, скоротився лише обсяг амортизації - 9,6% та інших операцій-них витрат - 1,77%.

Аналізуючи основні економічні показники господарської діяльності підприємства у таблиці 2. 6. Бачимо зростання за три роки на 75,7 % розміру чистого доходу, зменшення середньооблікової чисельності працівників на 6 чоловік, з одночасним зростанням продуктивності праці на 77,5%, шо є позитивним. Коефіцієнт оборотності оборотних активів позитивно зріс на 93,9 %, що свідчить про скорочення тривалості обороту оборотних коштів. Рентабельність же господарської діяльності через зростання витрат на підприємстві скоротилася за період з 2009 по 2011 роки на 14,6 %, що вказує на негативний результат роботи досліджуваного підприємства.

Таблиця 2.2.5

Основні економічні показники господарської діяльності підприємства

Показники

Роки

Відхилення 2011р. до 2009 р.

2009

2010

2011

+,- 

%

1.Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт послуг)

39069,0

53842,0

65515,0

26446,0

167,7

2.Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт послуг)

36367,0

50036,0

63907,0

27540,0

175,7

3.Валовий прибуток

9949,0

12610,0

14863,0

4914,0

149,4

4.Чистий прибуток (збиток)

379,0

361,0

347,0

-32,0

91,6

5. Середньооблікова чисельність працівників,чол.

609,0

602,0

603,0

-6,0

99,0

6.Середньорічна вартість, тис. грн:

 

 

 

 

 

необоротних активів

8902,5

9320,0

11591,5

2689,0

130,2

оборотних активів

4986,0

4763,0

4519,5

-466,5

90,6

Основні засоби

8191,0

8398,5

10528,5

2337,5

128,5

7.Фондовіддача

4,4

6,0

6,1

1,6

136,7

8. Коефіцієнт оборотності оборотних активів

7,3

10,5

14,1

6,8

193,9

9. Продуктивність праці, тис. грн. \чол.

59,7

83,1

106,0

46,3

177,5

10. Рентабельність господарської діяльності

2,2

1,8

1,9

-0,3

86,4

Отже, за результатами проведеного аналізу можна зробити висновок про необхідність проведення на підприємстві заходів щодо скорочення витрат, тобто дотримання норм використання сировини при виготовленні продукції, поліпшення контролю за виконанням трудових завдань працівниками та модернізація застарілого обладнання, більшість з якого підлягає ліквідації.

2.3 Оцінка фінансового потенціалу ДП «Ємільчинське лісове господарство»

Аналізуючи показники ліквідності підприємства, які представлені в таблиці 2.4, бачимо, що жоден з коефіцієнтів не сягає нормативного значення, проте спостерігається позитивне зростання у 2011 році у 57,5 разів коефіцієнта абсолютної ліквідності, на 8 % зріс коефіцієнт покриття що є позитивним. Частка оборотних засобів в активах скоротилася у на 30,66%, що свідчить про погіршення стану ліквідності Державного підприємства «Ємільчинське лісове господарство».

Таблиця 2.3.1

Показники ліквідності підприємства

Показники

Роки

Відхилення 2011 року від 2010

2009

2010

2011

+,-

%

Коефіцієнт покриття (загальної (поточної) ліквідності)

0,95

1,047

1,029

0,079

108,32

Коефіцієнт швидкої (строкової) ліквідності

0,65

0,43

0,49

-0,16

75,38

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,0004

0,0007

0,023

0,0226

5750,00

Частка оборотних засобів в активах

0,36

0,31

0,25

-0,11

69,44

Частка виробничих запасів в оборотних активах

0,16

0,24

0,28

0,12

175,00

Робочий капітал, тис. грн.

-988

-453

-1277

-289

129,25

Показники фінансової стійкості підприємства подані в таблиці 2.6.

Згідно з даними таблиці у звітному році порівняно з базисним коефіцієнт автономії зріс на 11,48 %, тобто скоротилася залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Водночас зменшився коефіцієнт фінансової залежності, він показує, що сума загальної вартості майна підприємства, яка припадає на 1 грн. власних коштів зменшилася на 10,3%. Негативним є зменшення у 2 рази ступеня мобільності використання власних коштів підприємством, яке відображається коефіцієнтом маневреності робочого капіталу. Коефіцієнт фінансової стійкості позитивно зріс на 58,05%, відповідно коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу зменшився на 37,93%.

Коефіцієнт стійкості фінансування зріс за три роки з 0,61 до 0,68, тобто на 11,48% і оскільки значення коефіцієнта не сягає нормативу, можна зробити висновок, що на підприємстві недостатньо стійких джерел фінансування. Частка залученого капіталу в загальній сумі капіталу підприємства позитивно зменшилася на 28,57%. Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами зріс на 63,37% , тобто у звітному періоді зросла частка оборотних активів, що фінансується за рахунок власних оборотних засобів, що є негативним, оскільки цей коефіцієнт більший за нормативне значення. Коефіцієнт забезпечення запасів робочим капіталом зменшився на 35,33%, що свідчить про його позитивну динаміку.

Таблиця 2.3.2

Показники оцінки фінансової стійкості підприємства

Показники

Роки

Відхилення 2011 від 2009

2009

2010

2011

%

+,- 

Коефіцієнт автономії

0,61

0,62

0,68

111,48

0,07

Коефіцієнт фінансової залежності

1,65

1,62

1,48

89,70

-0,17

Коефіцієнт маневреності робочого капіталу

0,02

0,02

0,01

50,00

-0,01

Коефіцієнт фінансової стійкості

1,74

2,05

2,75

158,05

1,01

Коефіцієт співвідношення залученого і власного капіталу (фінансування)

0,58

0,49

0,36

62,07

-0,22

Коефіцієнт стійкості фінансування

0,61

0,62

0,68

111,48

0,07

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу

0,35

0,3

0,25

71,43

-0,1

Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами

3,44

4,13

5,62

163,37

2,18

Коефіцієнт забезпечення запасів робочим капіталом

0,12

0,12

0,08

66,67

-0,04

Оцінюючи фінансову стійкість підприємства загалом, можна відмітити позитивні тенденції, проте існує необхідність розробки заходів щодо приведення до нормативу коефіцієнта забезпечення власними оборотними засобами, коефіцієнта стійкості фінансування та коефіцієнта маневреності робочого капіталу.

Дослідимо ділову активність підприємства за показниками таблиці 2.9.

Таблиця 2.3.3

Показники оцінки ділової активності підприємства

№ п/п

Показники

Роки

Відхилення 2011 від 2009

2009

2010

2011

+,-

%

1

Коефіцієнт оборотності активів

0,23

0,27

0,28

0,05

123,86

2

Тривалість обороту активів(дні)

1599,79

1336,32

1291,62

-308,17

80,74

3

Коефіцієнт оборотності оборотних активів

9,81

11,41

14,79

4,97

150,68

4

Тривалість обороту оборотних активів(дні)

37,20

31,98

24,68

-12,51

66,36

5

Коефіцієнт оборотності запасів

6,77

7,61

9,72

2,95

143,54

6

Тривалість обороту запасів (дні)

53,90

47,97

37,55

-16,35

69,66

7

Коефіцієнт обротності власного капіталу

1,11

1,45

1,53

0,42

137,47

8

Тривалість обороту власного капіталу (дні)

328,50

250,95

238,95

-89,54

72,74

9

Коефіцієнт завантаженості активів

0,38

0,28

0,25

-0,13

66,01

10

Корефіцінт завантаженості активів в обороті

0,14

0,10

0,07

-0,07

51,58

11

Коефіцієнт завантаженості власного капіталу

0,22

0,17

0,16

-0,06

72,74

12

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены