Аналіз системи фінансового планування і прогнозування на підприємстві

Планово-економічний відділ взаємодіє з плановими бюро структурних підрозділів, а також з функціональними підрозділами підприємства в цілому, такими як: відділ маркетингу, відділ збуту, відділ цін, фінансові служби і інші, координує їх роботу при підготовці окремих видів планів підприємства.

У плануванні своєї діяльності беруть участь всі служби підприємства, як виробничі, так і функціональні. Рекомендації планово-економічного відділу, що стосуються планової роботи, обов'язкові для всіх структурних і функціональних підрозділів, за винятком тих, які згідно нормативним документам віднесені до компетенції керівництва підприємства.

Виробничо-диспетчерський відділ на основі планових завдань розробляє номенклатурні, виробничі завдання цехам і виробничим ділянкам, встановлює терміни і контролює хід виконання цих завдань.

В рамках планової роботи відділ маркетингу займається дослідженням ринку, плануванням основних товарних груп (ліній), збуту, просування і розподілу продукції.

Він також відповідає за планування асортименту продукції, що випускається, комплектацію і після продажне обслуговування, а також планує зменшення кількості рекламацій. У компетенцію відділу цін входить формування контрактних і збутових цін на продукцію і замовлення в цілому, а також планування цінової політики підприємства.

Відділ збуту формує конкретні напрями збуту продукції, а також нові форми обслуговування і торгівлі.

Фінансові служби відають плануванням витрат і кінцевих показників фінансової діяльності підприємства.

Відділ кадрів веде планування використовування трудових ресурсів.

Виробничо-технічні служби (планово-диспетчерські бюро підрозділів підприємства) відповідають за планування роботи окремих підрозділів підприємства, планування по змінах, контролюють якість сировини, комплектуючих виробів і готової продукції.

При плануванні діяльності ЗАТ "Оболонь" розробляються плани для різних підрозділів підприємства, цільові плани, що передбачають завдання по якомусь одному напрямку роботи та загальний план всіх видів діяльності. Кожний вид плану має свої особливості в методах та порядку його розробки, а також різні розрахункові показники.

На ЗАТ "Оболонь" у процесі діяльності розробляються наступні види планів:

перспективні плани;

поточні плани;

оперативні плани.

Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, пропозиції та темпи розширеного відтворення, є основною тюрмою реалізації головних цілей підприємства. Воно включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.

Перспективне планування на підприємстві засноване на загальній стратегії діяльності. Для ЗАТ "Оболонь" - це утримання лідируючих позицій на ринку пива та безалкогольних напоїв.

При розробці стратегії на ЗАТ "Оболонь" встановлюються цілі для кожного напрямку діяльності, який, на думку підприємства, є важливим та виконання якого необхідно спостерігати та контролювати. Але загалом в системі стратегічних цілей підприємства присутні показники, що характеризують:

ринок товарів та послуг, позицію на ньому підприємства;

прибутковість діяльності;

виробництво продукції;

виробничий потенціал;

наукові дослідження та впровадження нововведень;

фінанси підприємства;

ефективність виробництва;

організаційну структуру, її зміст;

кадри підприємства;

соціальну відповідальність.

Із врахуванням горизонту планування перспективний фінансовий план розробляється із різним рівнем деталізації.

В основу перспективного фінансового планування ЗАТ "Оболонь" покладено прогнозування, яке полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу .Даному процесу передує детальна оцінка фінансового стану підприємства попередніх років на основі основних показників, визначення певних тенденцій та закономірностей.

Прогнозування діяльності ЗАТ "Оболонь" здійснюється на основі прогнозу звіту про прибутки й збитки, прогнозу про рух грошових коштів та прогнозу бухгалтарського балансу.

Прогноз звіту про прибутки й збитки підприємства на 2009-2011 рр. наведено в таблиці 2.1.

Прогноз звіту про прибутки й збитки ЗАТ на 2009-2011 рр.(млн. грн) Таблиця 2.1. "Оболонь"

Стаття	Роки
	2009	2010	2011
1. Фінансові результати:
Доход (виручка) від реалізації продукції, робіт, послуг	4183,2	4810,4	5291,1
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції, робіт, послуг	3148,8	3620,2	3982,3
Собівартість реалізації продукції	1820,4	2184,2	2402,4
Валовий прибуток	1328,4	1527,2	1679,7
Прибуток від операційної діяльності	367,2	422,1	464,2
Доход від участі в капіталі	29,5	33,3	36,4
Прибуток від звичайної діяльності	190,8	218,5	239,8
Адміністративні витрати	184,2	220,8	242,1
Витрати на збут	719,2	826,8	908,6
Інші операційні витрати	988,4	1086,8	1194,6
Втрати від участі в капіталі	13,2	15,1	16,5
Чистий прибуток	193,9	228,8	254,3
2.Елементи операційних витрат:
Матеріальні затрати	1521,6	1673,1	1840,3
Витрати на оплату праці	225,5	247,5	271,7
Амортизація	240,9	264,1	290,4
Інші операційні витрати	564,3	620,4	682,4

Отже, можна зробити висновок, що в результаті послідосного і чіткого виконання перспективного плану діяльності підприємство зможе досягти позитивного розвитку.

На основі перспективного плану будуть формуватись поточні та оперативні фінансові плани діяльності підприємства з певним коригуванням показників, враховуючи тенденції ринку.

2.3 Система фінансового планування і прогнозування ЗАТ"Оболонь" ЗАТ "Оболонь" ефективно використовує у своїй діяльності поточні та оперативні фінансові плани

Вони складаються згідно довгострокової стратегії з урахуванням можливих змін, які можуть очікувати підприємство і державу в цілому.

Розпочинається поточне фінансове планування з аналізу фінансового стану підприємства.

Після цього здійснюється планування надходжень. Зокрема, на ЗАТ Оболонь найбільша частина надходжень планується від операційної діяльності в сумі 5144,7 млн.грн. Цей показник вираховується на основі прогнозу обсягів реалізації продукції в плановому періоді.

Наступним кроком є планування витрат грошових коштів. ЗАТ Оболонь" планує витрати за наступними статтями: витрати на реалізовану продукцію, роботи, послуги; адміністративні витрати; витрати на збут; інші операційні витрати та втрати від участі в капіталі. Левова частина з низ належить витратам на реалізовану продукцію, роботи, послуги, зокрема, в Ю09 році вони плануються в обсязі 3010,6 млн.грн.

На основі порівняння джерел надходження та напрямів витрачання грошових коштів, визначається їх надлишок або дефіцит. На даному підприємстві планова дохідна частина переважає витратну.

Після цього визначається потреба у додаткових джерелах фінансування, і в разі необхідності здійснюється вибір даних джерел. До таких належать короткострокова банківська позика, комерційний кредит, факторинг та ін.

Завершується процес поточного фінансового планування підготовкою плану та його оцінкою.

Даний план характеризує співвідношення між доходами та видатками з діяльності підприємства на плановий рік, із зазначенням конкретних шляхів надходжень фінансових ресурсів, а також напрямків їх використання.

В ньому зазначаються наступні джерела надходжень:

доходи від реалізації продукції, робіт, послуг;

інші операційні доходи;

доходи від участі в капіталі.

Напрями використання доходів:

витрати на реалізовану продукцію, роботи, послуги;

адміністративні витрати;

витрати на збут;

інші операційні витрати;

втрати від участі в капіталі.

Зокрема, доходи від реалізації продукції, робіт, послуг плануються на 2009 рік в сумі 4242,8 млн. грн., інші операційні доходи в сумі 901,9 млн. грн, а доходи від участі в капіталі в сумі 29,6 млн. грн.

Витратна частина має наступний вигляд:

- витрати на реалізовану продукцію, роботи, послуги плануються в сумі 3010,6млн.грн.;

- адміністративні витрати на 2009 рік плануються в розмірі 184,2 млн.грн.;

витрати на збут плануються в сумі 719,2 млн. грн.;

інші операційні витрати плануються в сумі 988,4 млн. грн., а втрати від участі в капіталі в сумі 13,2 млн. грн.

Загалом підприємством прогнозується на 2009 рік збільшення як дохідної, так і видаткової частини.

Зокрема, дохідна частина плану складає 5174,3 млн. грн., а видаткова 4915,7 млн. грн. Фінансовий результат діяльності за підсумком року планується одержати у розмірі 258,5 млн. грн. Даний показник є більшим у порівнянні з 2008 роком на 9 %.

Поточний фінансовий план відображає обсяги надходжень та спрямування коштів у плановому році з метою забезпечення потреб діяльності, розвитку підприємства, виконання його зобов'язань, включаючи зобов'язання щодо сплати податків і обов'язкових платежів.

Він є певним посередником між перспективним та оперативним фінансовими планами.

Оперативне фінансове планування необхідне підприємству з метою контролю за фактичним надходженням грошових коштів на поточний рахунок та витрачанням коштів у процесі господарської діяльності, виконання поточного фінансового плану.

Оперативне планування на ЗАТ "Оболонь" передбачає детальну розробку планів підприємства та його підрозділів - окремих виробництв, цехів, виробничих дільниць, бригад, на короткі проміжки часу (місяць, декаду). При цьому розробка планів органічно поєднується з вирішенням питань організації їх виконання та поточного регулювання.

Прикладом оперативного фінансового плану є платіжний календар ЗАТ "Оболонь" за лютий 2009 року (табл.2.2.)

У процесі складання платіжного календаря ЗАТ "Оболонь" вирішує наступні завдання:

організація обліку часового суміщення грошовий надходжень і наступних витрат підприємства;

формування інформаційної бази про рух грошових притоків і відтоків;

аналіз неплатежів ( по сумах і джерелах виникнення) і організація конкретних заходів їх подолання;

розрахунок потреби у короткостроковому кредиті у разі часового несуміщення грошових надходжень і зобов'язань та оперативне придбання позичкових засобів;

обчислення тимчасово вільних коштів підприємства.

бюджетування планування прогнозування фінансовий

Таблиця 2.2. Платіжний календар ЗАТ "Оболонь" за лютий 2009 року (млн. грн.)

Показники	Планові	Фактичні	Відхилення, %
Залишок грошових коштів на початок	-	15,7	-
Надходження коштів	-	-	-
Від реалізації поточного місяця	348,5	346,8	-0,5
Від реалізації попередніх періодів	23,6	25,4	7,6
Передоплата від покупців	10,5	9,3	-12,9
Всього надходження	382,6	381,5	-0,2
Виплати грошових коштів
Розрахунки з постачальниками	31,4	31,1	-0,9
Виплата зарплати персоналу	18,7	18,5	-1,0
Платежі до бюджету	25,3	25,1	-0,7
Погашення кредитів	49,9	48,5	-2,8
Витрати операційної діяльності	240,8	238,6	-0,9
Всього виплати	366,1	361,8	-1,1
Доходи наростаючим підсумком	-	397,7	-
Виплати наростаючим підсумком	-	361,8	-
Залишок грошових коштів на кінець	-	35,9	-

На основі даного платіжного календаря можна простежити за рухом грошових засобів за статтями їх надходження та витрачання. Також на основі співставлення планових та фактичних показників можна проаналізувати виконання оперативного фінансового плану підприємства.

Загалом спостерігається фактичне не виконання як дохідної так і витратної частин плану. Позитивне відхилення має лише надходження коштів від реалізації продукції, робіт, послуг попередніх періодів, за рахунок зменшення дебіторської заборгованості.

Загальні надходження мають відхилення - 0,2%, Це пов'язано із не виконанням плану продаж в даному періоді.

Загальне відхилення по витратній частині склало - 1,1%.

Залишок грошових коштів на кінець періоду склав 35,9 млн. грн.

Оперативний фінансовий план ЗАТ "Оболонь" є основою поточного фінансового плану. Він є певною деталізацією, з можливістю здійснення постійного контролю за виконанням поставлених в поточному плані задач.

Загалом ЗАТ "Оболонь" ефективно використовує систему фінансового планування у своїй діяльності, проте, все одно, в даній сфері існує ряд проблем.

Основна проблема пов'язана із процесами, які відбуваються в країні, а саме економічною і політичною нестабільністю. Значного удару завдала світова економічна криза, яка надзвичайно боляче вдарила не тільки всі підприємства, а й крашу в цілому.

Щодо проблем, які стосуються безпосередньо системи фінансового планування на підприємстві, то їх є не багато. Здебільшого вони пов'язані із не реальними плановими фінансовими показниками в перспективному плануванні, що призводить до їх коректування в процесі безпосередньої діяльності, на що йде дорогоцінний час та прикладені зусилля працівників відповідних підрозділів.

Також трапляються проблеми з оцінкою факторів впливу на діяльність підприємства.

Отже, ЗАТ "Оболонь" є передовим підприємством України з виробництва пива. З кожним роком збільшуються його виробничі потужності, що ефективно впливає на фінансовий стан.

Протягом 2008 року відчувалося певне зниження показників ліквідності, платоспроможності та рентабельності в порівнянні з попередніми періодами, проте, незважаючи на все це, підприємство отримало значний фінансовий результат.

На ЗАТ "Оболонь" впроваджена та ефективно функціонує система фінансового планування і прогнозування діяльності. Організація планування і контроль ходу виконання планів покладений на планово-економічний відділ підприємства. До її складу входять перспективні, поточні та оперативні фінансові плани. За допомогою них підприємство ефективно планує та контролює здійснення своєї діяльності, результатом чого є отримання прибутку.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1 Напрями підвищення ефективності системи фінансового планування і прогнозування на підприємстві

Фінансова стабільність є важливою передумовою успішного ведення господарської діяльності, формує імідж господарюючого суб'єкта, є його візитною карткою. Тому однією з найважливіших проблем на підприємствах є недостатня ефективність та організація управління фінансовими ресурсами, що, в першу чергу, пов'язано з недостатнім розвитком та впровадженням фінансового планування.

В умовах світової економічної кризи, яка виникла восени минулого року, сучасні українські підприємства опинилися в складних умовах нестабільного економічного та соціально-політичного середовища, в якому неможливо обійтись без ефективної та адаптивної до зовнішніх умов системи планування.

В умовах невизначеності зовнішнього середовища підприємства не можуть повністю контролювати своє майбутнє і тому вимушені постійно пристосовуватися до зовнішнього середовища (вимог ринку, політики держави) та враховувати непередбачувані зміни на самому підприємстві, де процес планування здійснюється на основі неповної інформації, тобто в умовах відносної невизначеності ринкового середовища.

Таке значне підвищення рівня невизначеності, яка породжується нестабільністю, підвищує роль планування в організації діяльності та управлінні підприємством.

Проблеми, пов'язані з організацією системи фінансового планування на сучасних українських підприємствах, можна згрупувати за ступенем важливості. (Рис.3.1.)



нереальність фінансових планів ^			прозорість планів для керівництва^
оперативність складання планів V			ґ ^ відрив довгострокових фінансових планів від короткострокових V >
		г
-\ решшащя планів^
	І

Рис. 3.1 Типові проблеми при організації фінансового планування на підприємстві

Майже третина проблем пов'язана з нереальністю фінансових планів, що викликано, як правило, необгрунтованими даними щодо збуту, великої питомої ваги коштів у розрахунках, заниженими термінами погашення дебіторської заборгованості, надмірними потребами у фінансуванні. Іншою проблемою є оперативність складання планів. Економічні служби й досі готують значну кількість непридатних для фінансового аналізу документів, а відсутність чіткої системи підготовки і передачі планової інформації з відділу до відділу, недостовірність інформації призводять до того, що навіть добре опрацьований план стає непотрібним, бо спізнюється до планового терміну.[22, с.112]

Порушення послідовності операцій планування може призвести до відриву довгострокових фінансових планів від короткострокових. Останні формуються за своїми законами і потребують розділу дефіцитних оборотних коштів підприємства за напрямками і проектами. Звичайно, зараз є підприємства, де ця проблема значною мірою розв'язана, але для більшості з них вона й надалі залишається актуальною.

Існує ще дві проблеми - реалізація планів та їх комплексність. Під реалізацією планів маємо на увазі ступінь їх виконання з точки зору забезпечення необхідними фінансовими і матеріальними ресурсами, відсутність дефіцитів. Комплексність планів означає, що крім фінансових розділів плану за доходами і витратами, необхідні також реальні плани за прибутками та збитками, рухом заборгованості, плановим балансом. Усі вони повинні складатися у формі, зручній для керівників.[22, с.115]

Крім того, доцільно використовувати інструменти факторного аналізу, щоб оцінити можливі варіанти розвитку подій при зміні ключових планових показників. Для більшості українських підприємств такими показниками під час складання річного плану є виручка, собівартість і прибуток. Водночас не аналізуються такі показники, як рентабельність власного капіталу, рентабельність активів, оборотність активів, запас фінансової міцності, темпи економічного зростання компанії.

Дуже часто на підприємствах не формується плановий баланс і не аналізується його структура, не прогнозується динаміка зміни фінансової стійкості й ліквідності. Відсутність такого аналізу на етапі довгострокового планування істотно знижує його ефективність як інструменту управління підприємством. Фінансовий план лише тоді стане реальним інструментом управління компанією, коли його виконання можна буде оперативно контролювати.

Дослідження проблем фінансового планування свідчить, що разом із зростанням розміру малих підприємств і переходом їх у статус середніх зростає потреба у фінансовому аналізі і обґрунтованому фінансовому плануванні. Для малих підприємств значною потребою є прогнозування грошових потоків, оскільки тільки стабільність надходження виручки та правильність визначення витрат виступають гарантом їх безперервної діяльності.[23, с.38]

Перехід національної економіки України на ринкові принципи функціонування та розвитку обумовлює необхідність кардинальних змін в системі управління, в тому числі, в плануванні діяльності підприємства. Особливо це стосується фінансового планування і прогнозування.

Шляхи вдосконалення фінансового планування на підприємстві:

1 Використання при фінансовому плануванні діяльності підприємства достатньої інформаційної бази, яка б відповідала вимогам менеджера як за кількістю так і за якістю.

2. Фінансове планування завжди повинно відповідати принципу обгрунтованості , що передбачає економічне обгрунтування фінансових показників, а також відображення в них реальних процесів економічного і соціального розвитку, збалансованості в них усіх фінансових ресурсів.

3. Самостійність підприємств у фінансовому плануванні дасть змогу їм при розробці фінансового плану гнучко реагувати на зміни зовнішніх та внутрішніх умов виробництва та збуту. Необхідність самостійності підприємства в фінансовому плануванні довів досвід примусового планування в колишньому СРСР, коли плани були нереальними, а фактичні дані завищеними.

4. Політика цін є одним з найважливіших елементів фінансового планування діяльності підприємства. Ціноутворення - складний процес, оскільки ціна є величиною принципово нестійкою. На неї впливає стан економіки, кон'юнктури ринку, політика конкурентів, посередники, покупці. Процес ціноутворення повинен відображати загальні цілі підприємства, бути тісно пов'язаними із ними. Підприємство повинно постійно вести роботу зі збору та аналізу цінової інформації про товари, аналогічні своїм, яка використовується при виборі цінової політики. При цьому стратегія цін повинна включати систематичні дії з цінами та планування рішень пов'язаних із ними, а також стратегії, які діють протягом певного часу для досягнення ширших цілей, що є в загальних або маркетингових планах підприємства.

5. Слід приділяти значну увагу проблемі гнучкості та надійності фінансового планування, актуальність якої зростає зі збільшенням обсягу виробництва, розширенням його структури та номенклатури, умовам, які склалися на ринку реалізації товарів і послуг. Гнучке фінансове планування необхідно розглядати як процес визначення фінансових потреб підприємства на плановий період, який дає змогу проводити структурну, організаційну, фінансову адаптацію до внутрішніх або зовнішніх умов, що змінюються. Застосування оптимізаційних розрахунків у практиці фінансового планування дає можливість підприємству гнучко та швидко реагувати на зміни ринку, підтримувати свою конкурентоспроможність, а також, прискорювати свій розвиток.[14, с.216]

Великого значення у вдосконаленні фінансового планування і прогнозування підприємств набувають новітні методи із застосуванням моделювання.

Моделювання - один з ефективних засобів пізнання законів і закономірностей в діяльності підприємства. Суть моделювання полягає в заміні реального процесу певною конструкцією, яка відтворює основні, найістотніші риси процесу, абстрагуючись від вторинних, неістотних. Будь-яка конструкція - фізична чи математична - це спрощений, схематичний образ реальності.[6, с.19]

Моделювання господарської діяльності підприємства як об'єкта дослідження передбачає розробку певних економіко-математичних моделей для найбільш повного і достовірного відображення процесу функціонування як суб'єкта господарювання в цілому, так і окремих його структурних підрозділів. Щодо системи управління підприємством, то реалізація найважливіших її функцій може бути формалізована через показники планування, нормування, обліку, контролю та економічного аналізу ресурсів (трудових, матеріальних, засобів виробництва), які споживаються, для одержання певних фінансових результатів. У свою чергу, загальна модель реалізації функціональної підсистеми економічного аналізу полягає в перетворенні економічної інформації в аналітичну, яка має бути використана для прийняття відповідних науково обґрунтованих управлінських рішень.

Процес такого роду перетворення передбачає розв'язання комплексу стандартних аналітичних завдань за певними аспектами економічної діяльності: характер використання виробничих ресурсів, собівартість товарної продукції, фінансовий стан підприємства.

Ці завдання розв'язують для визначення напрямків підвищення ефективності виробництва на підприємстві, підготовки проектів відповідних управлінських рішень.

Одним із способів моделювання в системі фінансового планування і прогнозування є застосування економіко-математичних моделей.

Найдоцільнішим варіантом (формою) реалізації такого інтеграційного процесу можна вважати впровадження сучасних інформаційних систем, що базуються на досконалих операційно-програмних засобах, інформаційних технологіях використання економіко-математичних методів і моделей, систем підтримки прийняття рішень. Сучасні інформаційні системи містять відповідний перелік функціональних завдань аналізу ринку, маркетингу, збуту готової продукції, технічної підготовки виробництва, техніко-економічного планування, матеріально-технічного забезпечення запасами, управління трудовими ресурсами, кадрами, управління фінансами, інвестиціями та інноваціями, управління основним та допоміжним виробництвом, управління якістю, бухгалтерським обліком та звітністю.

Насамперед це комп'ютерні системи підтримки та прийняття рішень (СІНІР). Розв'язання завдань аналітичного характеру в таких комплексах забезпечує реалізацію функцій маркетингового дослідження. Комп'ютерною підтримкою охоплено й завдання, що вирішуються на організаційному рівні спеціалістами та технічними робітниками. Проте майже скрізь бракує комп'ютерної підтримки управлінської діяльності керівників вищого рангу, що є найбільш важливим функціональним призначенням аналітичної роботи на підприємстві.

Прикладом такої системи може бути СППР СІМПЛАН, що її спеціально призначено для надання допомоги керівникам у подоланні невизначеності, властивої корпоративному плануванню. Ця система є динамічним поєднанням моделей, у тому числі й економіко-математичних, за трьома основними компонентами:

фінансові моделі;

моделі маркетингу;

моделі виробництва.

Застосування методів моделювання в СППР СІМПЛАН дає можливість відображення за допомогою математичних формул зв'язків і залежностей між економічними явищами у сфері фінансів, маркетингу та виробництва.

Певною мірою відповідає функціональному призначенню аналітичної роботи реалізація підсистеми економічного та статистичного аналізу, що дає змогу користувачам на основі порівняння альтернатив одержувати інформацію, яка відповідає визначеному критерію. Інакше кажучи, ідеться про застосування порівняльного аналізу для дослідження кількох варіантів можливих управлінських рішень і вибору найефективнішого з них.[6, с.38]

Такий "сценарій" проведення аналітичного дослідження може бути реалізований, наприклад, для визначення найприйнятнішого для підприємства варіанта виробничої програми з урахуванням реальних умов і наслідків виробничої діяльності. Найважливішими елементами потрібної комплексної аналітичної моделі в такому разі мають бути:

виробнича програма підприємства;

організаційно-технічний рівень виробництва;

виробничі ресурси;

собівартість виробництва продукції;

фінансові результати;

фінансовий стан підприємства;

ефективність використання ресурсів.

Запропонована структура моделі дослідження найбільшою мірою відповідає завданням перспективного економічного аналізу, її реалізація базується на застосуванні комплексу економіко-математичних методів, а отже, потребує обробки інформаційних даних за допомогою сучасних комп'ютерних технологій.

Необхідність обліку впливу безлічі динамічно змінних у часі чинників обмежує застосування статичних методів, які можуть бути рекомендовані тільки для проведення грубих, попередніх розрахунків, з метою орієнтовної оцінки ефективності проекту фінансового плану. Більш ефективними, і такими, що дозволяють розрахувати проект, у якому було б взято до уваги безліч вказаних чинників, є динамічні методи, засновані на імітаційному моделюванні.[1, с.216]

Загальний порядок (послідовність) розробки імітаційної моделі включає виконання таких робіт:

визначення змісту господарського завдання;

збирання і систематизація необхідної інформації;

побудова імітаційної моделі;

перевірка функціонування моделі;

уточнення моделі;

використання моделі для розв'язання завдання.

Для належної підтримки процесу розв'язування завдань передбачається широке використання наборів пакетів для математичних розрахунків і моделювання. Ефективний автоматизований процес розв'язання аналітичних завдань передбачає оптимальний варіант поєднання трьох найважливіших його елементів:

економічної інформації;

формалізованої постановки завдання;

математичної моделі розв'язання завдання.

Найбільш поширеним є застосування моделювання для встановлення зв'язку між узагальнюючими результатними показниками ефективності цільності підприємства і зовнішніми факторами, що обумовлюють певні їх значення.

За способом поєднання факторів-аргументів у моделі, останні поділяються на чотири типи.

До першого типу належать адитивні моделі, що в них результативний показник визначається як алгебраїчна сума кількох факторних показників.

Другий тип є так званим мультиплікативним. У цьому разі результативний узагальнюючий показник визначається як добуток певної кількості факторів. Третій тип - це кратні моделі. Вони застосовуються, якщо значення функціонального показника розраховується як співвідношення факторних показників. І, нарешті, четвертий тип є комбінованим, тобто таким, що поєднує в певний спосіб попередні моделі.

Використання такого програмного забезпечення без сумніву значно підвищить ефективність процесу фінансового планування, полегшить розрахунки та дозволить більш наглядно показати результати планування за допомогою різноманітних графіків і таблиць.

3.2 Бюджетування як передумова вдосконалення системи фінансового планування на підприємстві

Структурна перебудова економіки держави та прискорення темпів її зростання значною мірою залежать від досконалості системи управління фінансовими ресурсами на мікроекономічному рівні. Ефективна діяльність суб'єктів господарювання за ринкових умов, передбачає перш за все наявність досконалої інформаційної бази як основи прийняття управлінських рішень.

За умов ринкової економіки, якій притаманні самостійність суб'єктів господарювання, власна відповідальність за результати фінансово-господарської діяльності, виникає об'єктивна потреба постійного контролю, аналізу, коригування й прогнозування змін фінансового стану та оцінки фінансових можливостей підприємства на майбутнє, що реалізується з допомогою інструментів фінансового менеджменту й, зокрема, бюджетування.

Бюджетування - це процес планування виробничо-господарської діяльності підприємства, процес розробки, виконання, контролю та аналізу фінансового плану, який охоплює всі сторони діяльності господарської структури, що дозволяє зіставити всі витрати і отримані результати на наступний період.

Характерними ознаками бюджетування є:

короткостроковість;

високий рівень конкретизації;

внутрішня направленість;

тісна інтеграція з контролем і аналізом відхилень.

Бюджетування - це стандартизований процес, відповідно самостійно розроблених підприємством та загальновизнаних вимог і процедур. До яких відносяться:

1. Розроблення бюджетів за всіма підрозділами, що сприяє поліпшенню координації дій усередині підприємства;

2. 3абезпечення єдиного процесу щодо підготовки, аналізу і затвердження бюджетів;

3. Дотримання з координованої діяльності між підрозділами підприємства при розробленні бюджетів;

4. Структурованість бюджетів;

5. Обґрунтованість показників бюджетів на основі досягнутих результатів, тенденцій, економічних чинників та заданих темпів розвитку підприємства;

6. Відкритість бюджетів до змін (надання менеджерам прав коригування показників бюджету, виявлення та розв'язання потенційних проблем з метою постійного відслідковування змін в обсягах виробництва і продажу);

7. Участь у бюджетуванні менеджерів підрозділів, що відповідають за виконання бюджету. 55

Процес бюджетування здійснюється через систему бюджетів (Рис.3.2.)

ГрИРПЯ ТТЇ^Т-П-ЇЙ	(зедеї	ний^ бюггжет
^
1 Г		Ч Г
Операційні бюджети:		/- > Фінансові бюджети:
* Бюджет продажу * Бюджет виробництва * Бюджет прямих матеріальних витрат * Бюджет прямих витрат на		* Бюджет капітальних інвестицій * Бюджет грошових коштів * Бюджетний баланс
оплату праці * Бюджет виробничих
накладних витрат та
прямих витрат на оплату
праці * Бюджет собівартості
продукції * Бюджет витрат на збут * Бюджет адміністративних
витрат * Бюджетний звіт про прибуток V . .}		V 1

Рис.3.2 Система бюджетів підприємства

Загальний бюджет являє собою скоординований по всіх підрозділах або функціям план роботи для організації в цілому. Він складається з двох основних бюджетів - операційного і фінансового бюджетів та допоміжних.

Операційний бюджет - це сукупність бюджетів затрат і доходів, які забезпечують складання бюджету прибутку. До операційних бюджетів належать:

бюджет продажів;

бюджет виробництва;

бюджет прямих матеріальних затрат;

бюджет прямих витрат на оплату праці;

бюджет виробничих накладних затрат;

бюджет комерційних витрат;

- бюджет управлінських витрат.

Фінансовий бюджет - сукупність бюджетів, які відображають заплановані кошти і фінансовий стан підприємства. Фінансовий бюджет складається з:

бюджету доходів та витрат;

бюджету руху грошових коштів;

бюджетного балансу.

Допоміжні бюджети:

інвестиційний бюджет;

бюджет руху дебіторської та кредиторської заборгованості.

Бюджетування здійснюється, як правило у такій послідовності:

ознайомлення відповідальних за бюджет осіб з основними напрямами політики підприємства;

визначення основних обмежувальних факторів;

обґрунтування та підготовка бюджету прошарків;

складання бюджетів;

обговорення бюджетів із вищим керівництвом;

координація та аналіз обговорених бюджетів;

затвердження бюджетів.

Управління бюджетним процесом здійснює бюджетний комітет - орган, що постійно діє і займається детальною перевіркою стратегічних виробничих та фінансових планів, дає рекомендації, розв'язує протиріччя і оперативно вносить корективи в діяльність компанії. У нього, як звичайно, входять керівники верхньої ланки, які утворюють консультативну групу, до діяльності якої також можуть бути залучені і зовнішні консультанти., які можуть бути залучені до такої діяльності.

Бюджетний комітет як головний орган виконує такі функції:

- вибір бюджетної політики;

- вивчення бюджетних показників, підготовлених керівниками підрозділів;

перегляд бюджетних показників (якщо необхідно) та їх затвердження;

аналіз запропонованих бюджетів і підготування рекомендацій.

Наприкінці звітного періоду неодмінно складають звіти про виконання бюджетів (у структурних підрозділах і на підприємстві загалом), які є основою для здійснення бюджетного контролю. У звітах порівнюють фактичні показники із запланованими, розраховують відхилення від бюджету і дають пояснення до них.

Складений бюджет відображає показники, що їх має досягти підприємство. Але в процесі господарської діяльності можуть бути відхилення, тобто різниця між бюджетними та фактичними показниками. Для своєчасного виявлення відхилень і відповідного реагування на них, здійснює бюджетний контроль. [18, с.316]

Бюджетний контроль полягає у співвідношенні фактичних результатів з бюджетом, аналізі причин відхилень і внесені відповідних коректив.

Звіт про виконання бюджету містить порівняння запланованих і фактичних показників та розрахункових відхилень із вказанням їх причин.

Існують деякі причини, з яких можуть виникнути відхилення, їх поділяють на зовнішні, незалежні від діяльності підприємства, та внутрішні, залежні від діяльності підприємства: Зовнішні причини:

економічні, соціальні, юридичні і політичні зміни;

зміни в конкуренції;

зміна умов поставок.

Внутрішні причини:

зміна методів управління;

неефективне використання ресурсів;

неякісне складання бюджету.

Підприємство повинно відреагувати на відхилення, якщо вони негативні. Якщо вони сприятливі, то, можливо, проаналізувати причини їх виникнення і постаратися підтримати цей рівень або навіть збільшити міру їх впливу.

Отже, розроблення бюджетів забезпечує періодичне планування операцій підприємства, дає можливість передбачити майбутні проблеми і визначити найкращий шлях досягнення стратегічної мети.

Система бюджетування на підприємстві базується на концепції центрів і обліку відповідальності.

Центр відповідальності - це сфера діяльності, у межах якої встановлена персональна відповідальність менеджера за показники діяльності, які він зобов'язаний контролювати.

Облік відповідальності - система обліку, яка забезпечує контроль і оцінку діяльності кожного центра відповідальності. Створення й функціонування системи обліку по центрах відповідальності передбачає:

визначення центрів відповідальності;

складання бюджету для кожного центру відповідальності;

регулярне складання звітності про виконання;

аналіз причин відхилень і оцінка діяльності центру.

Бюджетне планування на підприємстві складається з трьох етапів:

підготовка до планування;

планування - розроблення бюджетів;

контроль за виконанням бюджетів.

За допомогою бюджетного управління можливе вирішення наступних завдань: створити ефективну систему управління фінансами; перетворити компанію в "фінансово-прозору", тим самим підвищити її інвестиційну привабливість; оптимізувати доходи й витрати як у цілому по компанії, так і по окремих його структурних підрозділах; одержувати консолідовану звітність; будувати й оцінювати показники ліквідності, рентабельності компанії й окремих її бізнесі; підвищити ефективність управління компанією в цілому.[2, с.101]

Призначення бюджетування:

Розроблення системи координат для бізнесу, бази вихідних даних для фінансового аналізу і фінансового менеджменту, переведення системи планування з натуральних і фізичних одиниць виміру на фінансові показники, підвищення фінансової обґрунтованості рішень, що приймаються, на всіх рівнях управління. Тобто для того, щоб приймати такі рішення, робити це усвідомлено і вчасно, потрібна система координат, потрібен прогноз, за яким можна оцінити всі можливі проблеми чи ймовірні труднощі і виробляти систему заходів для їх виправлення. Бюджетування дозволяє наперед оцінювати фінансову спроможність окремих видів бізнесу і продукції, що виробляється, забезпечуючи фінансову стійкість усього підприємства. Зростання ефективності використання наявних у розпорядженні підприємства і його окремих структурних підрозділів ресурсів, активів і відповідальності керівників різного рівня управління за надані в їхнє розпорядження ресурси та активи (за перевищення лімітів товарних запасів, за прострочення оплати товарних кредитів тощо). Бюджетування допомагає встановлювати ліміти витрат ресурсів і нормативи рентабельності чи ефективності за окремими видами продукції, видами бізнесу і структурними підрозділами підприємства. Перевищення встановлених лімітів - сигнал небезпеки, привід для того, щоб розібратися, якими є справи на конкретній ділянці, і визначити шляхи вирішення.

Створення можливості для оцінювання інвестиційної привабливості окремих проектів, які реалізує або якими має намір зайнятися в майбутньому підприємство. В умовах дефіциту інвестиційних ресурсів не менш важливо визначити, куди потрібно вкласти гроші в першу чергу. За відсутності бюджетування неможливо, по-перше, розмежувати високорентабельні, низькорентабельні та нерентабельні види бізнесу, а по-друге, вирішити, які з низькорентабельних видів 60

бізнесу слід усе-таки розвивати і далі з тієї простої причини, що вони приносять основну масу прибутку.

Підвищення обґрунтованості виділення фінансових і не фінансових ресурсів за окремими напрямками господарської діяльності і видами бізнесу, більш точне визначення напрямків інвестиційної політики, напрямків реструктуризації підприємства.

Перетворення фірми на фінансове прозору, зрозумілу у фінансовому відношенні для тих, хто вклав у цей бізнес свої гроші. Зміцнення фінансової дисципліни і поєднання стимулювання більш ефективної роботи структурних підрозділів в інтересах усього підприємства. Ідеться насамперед про те, що бюджетування - це основа фінансової дисципліни на підприємстві, передусім підвищення відповідальності керівників різного рівня управління за фінансові результати, досягнуті очолюваними ними структурними підрозділами. Дуже важливою є роль бюджетування в забезпеченні контролю над усіма видами витрат, за які може нести відповідальність конкретний керівник, у встановленні так званого контролю знизу. Проведення постійного моніторингу фінансової ефективності окремих видів господарської діяльності і структурних підрозділів. Контроль над зміною фінансової ситуації на підприємстві, підвищення фінансової стійкості і поліпшення фінансового стану як фірми в цілому, так і окремих структурних підрозділів і видів бізнесу. Сьогодні бюджетування ( там, де воно є ) застосовується в кращому випадку для того, щоб контролювати окремі показники, наприклад розміри дебіторської чи кредиторської заборгованості, але зовсім не для того, щоб керувати активами підприємства, надійно визначити інвестиційну привабливість окремих напрямків господарської діяльності. Інакше кажучи, призначення бюджетування невиправдано звужується. Однак вигоди якісного складання бюджетів у повному обсязі та контролю над їх виконанням цілком окупають витрати на їхнє впровадження і розроблення. Безумовно, багато що залежить від специфіки діяльності конкретного підприємства,але навіть невеликим фірмам рекомендується застосування бюджетування (наприклад, у скороченому варіанті).

Об'єктом бюджетування є підприємство, яке представляє собою складну соціально-економічну систему, а тому і процес бюджетування як моделювання та відображення господарської діяльності підприємства повинен відбуватися на основі системного підходу. Системний підхід, як вказують фахівці , представляє собою форму застосування теорії пізнання і діалектики до дослідження процесів, що відбуваються в природі, суспільстві. Його суть полягає в реалізації вимог загальної теорії систем, згідно якої кожен об'єкт в процесі його дослідження розглядається як велика і складна система, і одночасно, як елемент ще більшої системи.

Таким чином, бюджетування сьогодні стає найважливішою конкурентною перевагою українського підприємства. Тільки правильно організований процес фінансового планування і управління бюджетом дозволяє підприємству рухатись вперед.

Необхідно розуміти, що внутрішньофірмове бюджетування - це не стільки інструмент, скільки управлінська технологія, що бюджетування - це показник якості управління на підприємстві, відповідності рівня його менеджерів та управлінських рішень сучасним вимогам.

Отже, на даному етапі розвитку ринкових відносин, підприємства зіткнулись із рядом проблем щодо фінансового планування своєї діяльності. Кожна з них по своєму впливає на реальний стан у даній сфері. Проте врахування цих проблем у подальшій діяльності допоможе ефективному та сталому розвитку системи фінансового планування підприємств.

ВИСНОВКИ

В результаті дослідження даної роботи можна зробити висновки.

1. Процес фінансового планування і прогнозування є невід'ємною складовою управління діяльністю підприємства за допомогою якого можна досягти розширення кругообороту виробничих фондів, високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства, а тому, й сприяє ефективному економічному розвитку підприємства.

Основними завданнями фінансового планування і прогнозування діяльності підприємства є:

забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо;

визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.

2. Було проаналізовано основні етапи, види та методи планування і прогнозування діяльності підприємств.

Зокрема, було визначено та проаналізовано наступні види фінансового планування:

* перспективне (визначає найважливіші показники, пропозиції та темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства);

- поточне (відображає обсяги надходжень та спрямування коштів у плановому році з метою забезпечення потреб діяльності, розвитку підприємства, виконання його зобов'язань, включаючи зобов'язання щодо сплати податків і обов'язкових платежів);

- оперативне (полягає в розробці комплексу короткострокових планових завдань з фінансового забезпечення основних напрямів фінансово

- господарської діяльності підприємства).

Було розглянуто питання, які дає змогу розв'язати фінансове планування, а саме:

які грошові кошти може мати підприємство в своєму розпорядженні;

які джерела їх надходження;

чи достатньо засобів для виконання накреслених завдань;

яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;

як повинен здійснюватися розподіл прибутку на підприємстві;

як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і планових доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

Проаналізовано процес прогнозування у системі фінансового планування. Було визначено мету даного процесу, а саме - визначення реально можливого обсягу фінансових ресурсів, джерел їх формування, напрямків їх використання на період, що прогнозується. З.Було проаналізовано принципи, які є головними для процесу прогнозування. Вони є такими:

цілеспрямованість - змістовий опис поставлених дослідницьких завдань;

системність - побудова прогнозу на підставі системи методів і моделей, що характеризуються певною ієрархією та послідовністю;

наукова обґрунтованість - усебічне врахування вимог об'єктивних законів розвитку суспільства, використання світового досвіду;

багаторівневий опис - опис об'єкта як цілісного явища і водночас як елемента складнішої системи;

* інформаційна єдність - використання інформації на однаковому рівні узагальнення й цілісності ознак;

адекватність об'єктивним закономірностям розвитку - виявлення та оцінка стійких взаємозв'язків і тенденцій розвитку об'єкта;

послідовне вирішення невизначеності - ітеративна процедура просування від виявлення цілей та умов, що склалися, до визначення можливих напрямків розвитку;

альтернативність - виявлення можливості розвитку об'єкта за умови різних траєкторій, різноманітних взаємозв'язків і структурних співвідношень.

4. У другому розділі курсової роботи було охарактеризовано діяльність ЗАТ "Оболонь". ЗАТ "Оболонь" - передове, технологічно досконале підприємство, яке входить у трійку найбільших пивоварних заводів Європи та є найсучаснішим з них. Завдяки проведеній за останні роки глобальній рекомендації акціонерне товариство наростило свої виробничі потужності. За роки роботи акціонерного товариства "Оболонь" компанія жодного року не зазнала падіння виробництва і наростила обсяги випуску продукції більше, ніж у 20 разів.

Основними видами діяльності ЗАТ "Оболонь" є:

виробництво пива;

виробництво дистильованих алкогольних напоїв;

виробництво мінеральних вод та прохолодних напоїв.

5. Також досліджено основну діяльність та систему організації планування і прогнозування на прикладі закритого акціонерного товариства "Оболонь". В результаті чого було виявлено певні недоліки діяльності, які призвели до зниження основних фінансових показників за результатами 2008 року.

Що ж стосується планування діяльності, то воно є основою здійснення управління на підприємстві.

6. На ЗАТ "Оболонь" впроваджена та ефективно функціонує система фінансового планування і прогнозування. До її складу входять перспективні, поточні та оперативні фінансові плани. За допомогою них підприємство ефективно планує та контролює здійснення своєї діяльності, результатом чого є значний кінцевий фінансовий результат.

Також, в даній роботі було перелічено основні проблеми застосування фінансового планування в сучасних умовах. До яких належать:

нереальність фінансових планів (це викликано, як правило,

необгрунтованими даними щодо збуту, великої питомої ваги коштів у розрахунках, заниженими термінами погашення дебіторської заборгованості, надмірними потребами у фінансуванні);

оперативність складання планів (економічні служби й досі готують значну кількість непридатних для фінансового аналізу документів, а відсутність чіткої системи підготовки і передачі планової інформації з відділу до відділу, недостовірність інформації призводять до того, що навіть добре опрацьований план стає непотрібним, бо спізнюється до планового терміну;

прозорість планів для керівництва (наслідок відсутності чітких внутрішніх стандартів формування фінансових планів);

відрив довгострокових планів від короткострокових (порушення послідовності операцій планування може призвести до відриву довгострокових фінансових планів від короткострокових);

реалізація планів (мається на увазі ступінь їх виконання з точки зору забезпечення необхідними фінансовими і матеріальними ресурсами, відсутність дефіцитів);

комплексність (означає, що крім фінансових розділів плану за доходами і витратами, необхідні також реальні плани за прибутками та збитками, рухом заборгованості, плановим балансом).

Проаналізовано напрямки вдосконалення системи фінансового планування і прогнозування підприємств.

Також було проаналізовано напрями запровадження сучасних систем моделювання із використанням новітніх інформаційних засобів. Було з'ясовано, що моделювання господарської діяльності підприємства як об'єкта дослідження передбачає розробку певних економіко-математичних моделей для найбільш повного і достовірного відображення процесу функціонування як суб'єкта господарювання в цілому, так і окремих його структурних підрозділів.

Визначено роль бюджетування у вдосконаленні системи фінансового планування і прогнозування. З'ясовано, що призначенням бюджетування є:

- Розроблення системи координат для бізнесу, бази вихідних даних для фінансового аналізу і фінансового менеджменту, переведення системи планування з натуральних і фізичних одиниць виміру на фінансові показники, підвищення фінансової обґрунтованості рішень, що приймаються, на всіх рівнях управління.

- Зростання ефективності використання наявних у розпорядженні підприємства і його окремих структурних підрозділів ресурсів, активів і відповідальності керівників різного рівня управління за надані в їхнє розпорядження ресурси та активи (за перевищення лімітів товарних запасів, за прострочення оплати товарних кредитів тощо).

Створення можливості для оцінювання інвестиційної привабливості окремих проектів, які реалізує або якими має намір зайнятися в майбутньому підприємство.

Підвищення обґрунтованості виділення фінансових і не фінансових ресурсів за окремими напрямками господарської діяльності і видами бізнесу, більш точне визначення напрямків інвестиційної політики, напрямків реструктуризації підприємства.

- Перетворення фірми на фінансове прозору, зрозумілу у фінансовому відношенні для тих, хто вклав у цей бізнес свої гроші.

- Зміцнення фінансової дисципліни і поєднання стимулювання більш ефективної роботи структурних підрозділів в інтересах усього підприємства.

- Проведення постійного моніторингу фінансової ефективності окремих видів господарської діяльності і структурних підрозділів.

- Контроль над зміною фінансової ситуації на підприємстві, підвищення фінансової стійкості і поліпшення фінансового стану як фірми в цілому, так і окремих структурних підрозділів і видів бізнесу.

Отже, планування діяльності підприємства допомагає йому досягти високого рівня управління виробничо-господарської діяльності, яке забезпечує успіх на ринку, постійне вдосконалення матеріальної бази, соціальний розвиток колективу та економічний розвиток в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антонов В.М., Яловий Г.К. Фінансовий менеджмент: сучасні інформаційні технології. - К.: ПУЛ, 2006. - 432 с.

2. Білик М.Д. Бюджетування в системі фінансового планування//Фінанси України, 2003. - №3. - с.97-109.

3. Вихановський О.С. Стратегическое планирование: Учебник. - М.: Изд-во МГУ. - 2005. - 252 с.

4. Григорьев В. В., Григорьева Г. В., Федотова М. А. Оценка предприятий. Учебное пособие. М., 2006. 300 с.

5. Данилюк М.О., Савич В.І. Фінансовий менеджмент. - К.: ПУЛ, 2005.- 204

6. Єріна А. М. Статистичне моделювання та прогнозування: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2004.

7. Зінь Е.А., Турченюк М.О. Планування діяльності підприємства. Київ: ВД "Професіонал", 2004, 320 с.

8. Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент. - Чернігів: ЧДІЕУ.-2005.-456с.

9. Ковтун С. Бюджетирование на современном предприятий или как зффективно управлять финансами.- Х.:Фактор, 2007.- 336с.