Аналіз системи фінансового планування і прогнозування на підприємстві

Аналіз системи фінансового планування і прогнозування на прикладі компанії "Оболонь". Застосування бюджетування у вдосконаленні системи фінансового планування. Запровадження сучасних систем моделювання із використанням новітніх інформаційних засобів.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 23.11.2011
Размер файла 140,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Кафедра фінансового менеджменту

КУРСОВА РОБОТА

З курсу «Фінансовий менеджмент»

На тему

«Аналіз системи фінансового планування і

прогнозування на підприємстві»

Студентки Малашенко О.П.

Групи ФСМЗ-51

ВСТУП

На даному етапі економічного розвитку нашої країни велика кількість функціонуючих підприємств приділяє достатню увагу такому процесу, як фінансове планування і прогнозування своєї діяльності.

Фінансове планування і прогнозування охоплює майже всі сторони фінансово-господарської діяльності підприємства, забезпечує необхідний попередній контроль за утворенням і використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів, створює умови зміцнення фінансового стану підприємства.

Фінансове планування і прогнозування відображає одну з важливих сторін організації виробництва -- управління фінансово-господарською діяльністю підприємства. Його необхідність викликана тим, що потрібно передбачати конкретні грошові кошти, без наявності яких неможливе безперервне функціонування підприємства, оскільки їх необхідно витрачати для придбання сировини, матеріалів, інших цінностей, сплати податків, відрахувань до спеціальних фондів, виконання фінансових зобов'язань перед постачальниками, кредиторами, членами трудового колективу.

Тому головним призначенням фінансового планування і прогнозування стає передбачення надходження доходів підприємства, визначення видатків, результативності кожної господарської і фінансової ситуації, обгрунтування найвірогіднішого напрямку використання фінансових ресурсів підприємства.

Актуальність теми полягає в тому, що фінансове планування і прогнозування допомагає підприємству досягти високого рівня управління виробничо-господарської діяльності, яке забезпечує йому успіх на ринку, постійне вдосконалення матеріальної бази , соціальний розвиток колективу.

Проблеми фінансового планування і прогнозування досліджували вітчизняні та зарубіжні науковці: Ф. Котлєр, Ж.-Ж. Ламбен, М. Мак-Дональд, Г. Мінцберг, Дж. Мур, М.А. Окландер, М. Портер, К. Прахалад, М. Трейсі, В.М. Геєць, В.Г. Герасимчук, Ф. Вірсема, , О.П. Крайник, Є.В. Крикавський,

Н.В. Куденко, Л. Койк, О.Є. Кузьмін, А.Ф.Павленко, С.В. Скибінський, А.О. Старостіна, Г. Хамел, Ф.І. Хміль, Н.І. Чухрай та ін.

Метою курсової роботи є всебічний аналіз процесу фінансового планування і прогнозування на підприємстві, а також знаходження ефективних шляхів його удосконалення та розвитку.

Основними завданнями написання курсової роботи є:

І. Теоретико-методичні основи фінансового планування І прогнозування на основі вітчизняних та зарубіжних джерел Інформації.

2. Аналіз системи фінансового планування і прогнозування на прикладі конкретного підприємства.

3. Шляхи вдосконалення фінансового планування і прогнозування на підприємстві.

4. Напрями підвищення ефективності системи фінансового планування і прогнозування на підприємстві.

Предметом дослідження є сукупність методів та засобів планування і прогнозування діяльності підприємства.

Об'єктом дослідження виступає система фінансового планування і прогнозування на закритому акціонерному товаристві "Оболонь".

Джерелами інформації при написанні роботи були :

* праці українських та зарубіжних учених із питань теорії та практики фінансового планування і прогнозування підприємницької діяльності;

* офіційні статистичні матеріали;

* законодавчі та нормативні документи з питань регулювання підприємницької діяльності;

* лані фінансової та управлінської діяльності ЗАТ "Оболонь".

Теоретична і практична цінність курсової роботи полягає в поглибленні знань в контексті фінансового планування і прогнозування, визначенні гральних напрямків удосконалення в даній сфері.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ І ПРОГНОЗУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Сутність та види фінансового планування на підприємстві

Одним з найвагоміших аспектів загальної системи управління є планування, тобто орієнтований у майбутнє процес прийняття рішень, який регулярно повторюється, і в якому поєднуються різні види управлінської діяльності: волевиявлення й її реалізація, які тісно пов'язані з регулюванням та контролем.

З розвитком світової економіки фінансове планування стає визначним фактором роботи підприємства. Від правильності та точності прогнозу залежить успіхи або невдачі підприємницької діяльності

Аналізуючи велику кількість літературних Джерел з фінансового планування, необхідно відзначити, що кожен автор трактує це поняття по-своєму, хоча в сутності всі ці визначення мають однаковий сенс.

З одного боку, планування пов'язане зі запобіганням помилкових дій в галузі фінансів, з іншого - зі зменшенням числа невикористаних можливостей. Таким чином, фінансове планування являє собою процес розробки системи фінансових планів і планових (нормативних) показників щодо забезпечення розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищення ефективності її фінансової діяльності в майбутньому.[4, с.48]

Мета фінансового планування полягає в забезпеченні господарської діяльності підприємства необхідними джерелами фінансування.

Характер та зміст фінансового планування визначаються через сукупність його принципів. До них належать:

- принцип економічності - полягає в тому що витрати на планування повинні раціонально співвідноситися з отриманими результатами.

Враховуючи те, що планування - це досить складний процес, який потребує додаткових витрат часу, фінансів тощо, виконання цього принципу є дуже важливим;

принцип наукової обгрунтованості фінансового планування - який передбачає економічне обгрунтування фінансових показників, а також відображення в них реальних процесів економічного і соціального розвитку, збалансованості в них усіх фінансових ресурсів;

принцип гнучкості - полягає в тому, що розроблена система планів повинна допускати можливість коригування при зміні зовнішніх умов стану підприємства. Необхідність реалізації цього принципу зумовлена постійними змінами зовнішнього середовища та потребою своєчасної адаптацією планів до них.[5, с.116]

Для забезпечення найповнішої реалізації принципу гнучкості доцільно використовувати систему змінного планування, її зміст полягає у коригуванні із закінченням встановленого планового періоду планів на наступні періоди. Так, якщо плани розробляються на рік з поділом на квартали та місяці, то із закінченням кожного місяця і кварталу плани на наступні періоди переглядаються з урахуванням змін зовнішнього середовища. Окрім цього гнучкість планування досягається створенням резервів, організацією процесу планування, за якої менеджери можуть обґрунтовано зміцнювати затверджені документи;

принцип повноти - планування повинно охоплювати всі галузі діяльності підприємства, а також всі етапи , дії та операції як господарських процесів, так і процесів управління. Якщо при плануванні щось випаде зі сфери уваги менеджера, то неминуче виникнення у цій ланці неузгодженості, і ,як наслідок цього, зривів або порушення фінансово-господарської діяльності підприємства;

принцип точності - досягнення максимально високої точності економічних параметрів, за оптимальних витрат на процес планування;

- принцип безперервності - що означає взаємозв'язок довгострокових (перспективних), поточних і оперативних фінансових планів; [12, с.86]

Основними завданнями фінансового планування діяльності підприємства є:

забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо;

визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.

Планування є однією з найважливіших функцій управління. Воно створює для суб'єктів господарювання важливі переваги:

забезпечує підготовку до використання майбутніх сприятливих для підприємства умов;

попереджує можливі проблеми;

стимулює управлінський персонал до реалізації своїх рішень в подальшій діяльності;

поліпшує координацію дій управлінського персоналу підприємства;

сприяє раціональному використанню ресурсів на підприємстві.

За ринкової економіки значно підвищується матеріальна відповідальність керівника підприємства за його фінансовий стан. Саме тому зросла важливість перспективного, поточного та оперативного фінансового планування для забезпечення стійкого фінансового стану та підвищення рентабельності підприємств.[18, с.325]

Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, пропозиції та темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства.

Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.

Фінансова стратегія представляє собою визначення довгострокової мети фінансової діяльності підприємства, вибір найбільш ефективних способів і шляхів їх досягнення.

Завданнями фінансової стратегії є:

визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;

визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб'єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами;

фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності на перспективу;

- вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;

- розробка способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств.

Розробка фінансової стратегії - це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової, так і загальної стратегії розвитку підприємства.[З, с.42]

Процес формування фінансової стратегії підприємства включає наступні основні етапи:

визначення періоду реалізації стратегії;

аналіз факторів зовнішнього фінансового середовища підприємства;

формування стратегічної мети фінансової діяльності;

розроблення фінансової політики підприємства;

розроблення системи заходів по забезпеченню реалізації фінансової стратегії;

- оцінка розробленої фінансової стратегії.
Фінансова стратегія підприємства забезпечує:

- формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.[20, с.24]

Одним із, ключових елементів системи формування і реалізації перспективного фінансового планування підприємства є бізнес-план.

У бізнес-плані формулюються перспективи та поточні цілі реалізації ідеї, оцінюються сильні й слабкі сторони бізнесу, наводяться результати аналізу ринку та його особливостей, викладаються подробиці функціонування підприємства за цих умов, визначаються обсяги фінансових і матеріальних ресурсів для реалізації проекту.

У ринковій системі господарювання бізнес-план виконує дві найважливіші функції:

зовнішню - ознайомити різних представників ділового світу із сутністю та основними аспектами реалізації конкретної підприємницької ідеї;

внутрішню - опрацювати механізм самоорганізації, тобто цілісну, комплексну систему управління реалізацією підприємницького проекту.

Традиційно бізнес-план розглядається як інструмент залучення необхідних для реалізації проекту фінансових ресурсів. Зовнішні інвестори та кредитори ніколи не вкладатимуть гроші в бізнес, якщо не ознайомляться з ретельно підготовленим бізнес-планом. Такий план має переконати потенційних інвесторів у тому, що підприємницький проект має чітко визначену стратегію успіху та заслуговує на фінансову підтримку.

На основі прийнятого бізнес-плану розробляють і приймають рішення у системі управління фінансовими ресурсами підприємства.[19, с.245]

Фінансова складова бізнес-плану підприємства розробляється у такій послідовності:

1. Формується зведена виробнича програма підприємства з випуску товарної продукції на плановий рік (у тому числі й нових видів продукції).

У ній відображають кількість запланованої до випуску продукції, її оптову ціну й обсяг випуску за кожним контрактом на рік та в розрізі кварталів. Програма відбиває структуру підприємства через відображення даних за його філіями.

2. Відлові дно до виробничої програми формується планова кошторисна калькуляція, в якій оптова ціна сукупного продукту підприємства відповідає загальному обсягу товарної продукції.

3. Визначається питома вага прямих витрат у накладних витратах.

4. Визначається структура витрат у грошовому еквіваленті. Прямі витрати в розрізі статей витрат виробництва поділяються за кварталами планового року. Аналогічно діють щодо непрямих витрат.

5.Формування нормативів оборотних коштів та вибір стратегії забезпечення ними.

6.Розподіл приросту оборотних коштів за статтями прямих витрат за кварталами планового періоду.

7. На основі розподілу приросту оборотних коштів формується таблиця розрахунку необхідних фінансових ресурсів для використання виробничої програми з поквартальним розподілом за статтями витрат.

8. Загальний обсяг витрат зіставляється з доходами, в результаті чого визначається нестача фінансування та готівки. Нестача фінансування поповнюється, як правило, за рахунок кредитів.

9. На останньому етапі формується кінцевий варіант зведеної таблиці витрат і нового уточнення варіанта кошторисної калькуляції.[7 ,с.214]

Поточне фінансове планування є складовою частиною перспективного плану, є, власне, його конкретизацією. Воно полягає в розробці конкретних фінансових планів. Останні дають можливість підприємству визначити всі джерела фінансування його розвитку на майбутній період, сформувати структуру доходів і витрат, забезпечити постійну платоспроможність, визначити структуру активів і капітал підприємства на кінець планового періоду.

Поточний фінансовий план відображає обсяги надходжень та спрямування коштів у плановому році з метою забезпечення потреб діяльності, розвитку підприємства, виконання його зобов'язань, включаючи зобов'язання щодо сплати податків і обов'язкових платежів.

У поточному фінансовому плануванні виділяють такі етапи:

аналіз фінансового стану підприємства;

розрахунок планових надходжень грошових коштів;

розрахунок планових витрат грошових коштів;

виявлення потреби у додаткових джерелах фінансування;

вибір джерел фінансування;

підготовка плану фінансування;

оцінка плану фінансування.[10, с.73]

Розглянемо етапи поточного фінансового планування детальніше.

Аналіз фінансового стану підприємства передбачає аналіз його балансу, звіту про фінансові результати і звіту про рух грошових коштів.

Основну частину надходжень генерує операційна діяльність підприємства. Тому першим кроком є прогноз збуту продукції. Найбільш якісними, як показує практика, є поквартальні прогнози.

Витрати грошових коштів групуються таким чином:

оплата рахунків постачальників;

оплата праці, управлінські та інші витрати;

витрати на капіталовкладення;

податок на прибуток, виплата відсотків та дивідендів.

Порівнюючи джерела надходження і напрямів витрачання грошових коштів, визначають їх надлишок чи дефіцит.

Серед можливих джерел фінансування виокремлюють:

короткотермінову банківську позичку;

комерційний кредит;

прострочену заборгованість постачальникам;

факторинг (продаж дебіторської заборгованості);

короткотермінову оренду.[13, с.88]

План фінансування підприємства передбачає згрупування надходжень та витрат за відповідними статтями із щоквартальною розбивкою.

Оперативне фінансове планування полягає в складанні та виконанні платіжного календаря. Його складають на квартал із розбивкою по місяцях або на місяць із розбивкою по декадах. У платіжному календарі відображається весь грошовий оборот підприємства, основна частина якого проходить через поточний, валютний, позиковий та інші рахунки підприємства в банку. У платіжному календарі відбито рух грошових коштів відповідно до їх надходження та використання. [8, с.134]

У платіжному календарі фіксуються всі види грошових платежів та надходжень підприємств незалежно від їх джерел та напрямків використання, тобто показаний увесь грошовий оборот за певний проміжок планового періоду.

Платіжний календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити оперативне фінансування, виконання розрахункових та платіжних зобов'язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності підприємства. Він уможливлює спостереження за станом оборотних коштів та вказує на необхідність використання позикових та залучених коштів у плановому періоді.

Важливе місце в оперативній фінансовій роботі підприємства займає своєчасне погашення кредиторської, а також своєчасне стягнення дебіторської заборгованості.

Дебіторська заборгованість, утворена в межах узгодженого сторонами строку оплати, є нормальним явищем у фінансово-господарській діяльності. Дебіторська заборгованість, яка перевищує погоджені строки платежів, знижує платоспроможність підприємств. Саме тому необхідно ретельно аналізувати стан заборгованості кожного суб'єкта господарювання за такими статтями: розрахунки з покупцями, з підзвітними особами, з іншими дебіторами; векселі одержані; аванси видані; бюджетні платежі, платежі із соціального страхування, з оплати праці. При цьому слід ураховувати реальні умови, а тому доцільно розглянути:

який відсоток неповернення дебіторської заборгованості припадає на одного або кількох головних боржників;

імовірність погашення дебіторської заборгованості, строки її виникнення, і також питому вагу простроченої заборгованості;

- питому вагу векселів у загальному обсязі дебіторської заборгованості.

Кредиторська заборгованість у складі залучених коштів займає суттєве місце. Якщо кредиторська заборгованість підприємства виникає в процесі господарських зв'язків з іншими господарськими суб'єктами в межах нормального документообігу та встановлених форм розрахунків, то вона не суперечить чинному законодавству і не може справити негативний вплив на фінансовий стан Інших суб'єктів господарювання. Якщо ж кредиторська заборгованість виникла внаслідок порушення правил розрахунків та кредитування, то вона призводить до фінансових ускладнень в інших підприємств. [8, с.136]

Платіжний календар конкретизує поточний фінансовий план, уточнює його показники, дає змогу використати наявні резерви для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства, дає точніше уявлення про стан платежів та розрахунків у періоді, що аналізується.

За допомогою платіжного календаря постійно контролюється платоспроможність підприємства.

Основною формою оперативного фінансового планування є бюджет.

Бюджет - це оперативний фінансовий план на короткостроковий період, що розробляється, як правило, в рамках наступного кварталу з розбивкою по місяцях (і менших періодах), що відображає надходження і витрачання грошових коштів у процесі здійснення конкретних видів фінансово-господарської діяльності підприємства.[9, с.83]

Підприємство самостійно вибирає види та структуру бюджетів. Консолідований (зведений) бюджет складається з інтегрованих Індивідуальних бюджетів, що характеризують прогнозовані обсяги продажу, витрат, інших фінансових операцій у наступному періоді.

Розробка бюджетів на підприємстві характеризується терміном "бюджетування" і спрямована на вирішення двох основних завдань:

1) визначення обсягу видатків, що пов'язані з діяльністю окремих структурних одиниць і підрозділів підприємства;

2) забезпечення покриття цих видатків фінансовими ресурсами з різних джерел.

1.2 Основні етапи та методичні основи фінансового планування і прогнозування на підприємстві

Всі види фінансового планування перебувають у взаємозв'язку і здійснюються у певній послідовності.

На першому етапі на основі фінансової звітності проводиться аналіз финансових показників діяльності підприємства за попередній період. Основна увага приділяється показникам: обсяг реалізації, витрати, розмір отриманого прибутку. На основі проведеного аналізу оцінюються фінансові результати діяльності підприємства, визначаються стан, недоліки і проблеми.

На другому етапі розробляється фінансова стратегія і фінансова політика за основними напрямами фінансової діяльності підприємства складаються основні прогнозні документи, які відносяться до перспективних фінансових планів і включаються до структури бізнес-плану, якщо останній розробляється на підприємстві).

На третьому етапі уточнюються і конкретизуються основні показники прогнозних фінансових документів за допомогою складання поточних фінансових планів.

На четвертому етапі погоджуються показники фінансових планів з виробничими, комерційними, інвестиційними, будівельними і іншими планами і програмами, що розроблені підприємством.

На п'ятому етапі здійснюється оперативне фінансове планування шляхом розробки оперативних фінансових планів.[11, с.59]

Завершується процес фінансового планування на підприємстві аналізом і контролем за виконанням фінансового плану. Шостий етап полягає у визначенні фактичних кінцевих фінансових результатів діяльності підприємства, співставлення із запланованими показниками, виявлення причин відхилення від планових показників, в розробці заходів по уникненню негативних явищ.

Таким чином, фінансове планування охоплює весь комплекс заходів як із формування планових завдань, так і з втілення їх у життя.

Успіх фінансового планування безумовно залежить від методів, які будуть обрані для цього процесу.

Під методом планування розуміють конкретний спосіб, технічний прийом, за допомогою якого вирішується яка-небудь проблема планування, розраховуються числові значення показників пропозицій, стратегічних програм і планів.

Методика планування - це сукупність методів, прийомів розробки, обґрунтування та аналізу прогнозів, стратегічних програм і планів усіх рівнів і часових горизонтів, системи розрахунків планових показників, їх взаємного узгодження. (15, с.215)

В умовах жорсткої конкуренції на ринку як ресурсів, так і товарів кожному підприємству важливо визначити вихідну позицію для розробки плану. У багатьох з них планування фактично йде від витрат до випуску (ресурсний метод планування): спочатку визначають, якими ресурсами і за якими цінами може розпоряджатися підприємство (ресурсна стратегія), а потім, спираючись на ці дані, підприємство визначає свою продуктово- ринкову стратегію. Цей метод може використовуватись також при монопольному становищі підприємства або за слабо розвиненої конкуренції. З посиленням конкуренції вихідною позицією для розробки плану стають же потреби ринку, попит на продукцію (продуктово-ринкова стратегія). Фактично ж ці групи стратегій - ресурсні й продуктові - розробляються у взаємозв'язку.

Залежно від рівня структуризації планових проблем і ринкової позиції підприємства застосовують різні принципи визначення кінцевого та проміжних значень планових показників. При вирішенні неструктурованих і слабо структурованих проблем використовують експертні (оцінні) чи евристичні методи. Вони ґрунтуються на використанні непрямої і неповної інформації, досвіду спеціалістів-експертів, інтуїції. Конкретними формами їх використання є:

а) масова оцінка - з'ясування думки окремих груп населення під час соціальних досліджень щодо суті певної проблеми планування;

б) організація систематичної роботи експертів (експертні комісії законодавчих і виконавчих органів влади, наукові ради при Міністерстві економіки України і т. д.);

в) організація роботи експертів на основі спеціальної системи їхньої діяльності.[10, с.118]

Під час розв'язання добре структурованих проблем, що мають більш-менш чіткі кількісні характеристики, використовують методи екстраполяції та інтерполяції. Перший застосовують у разі визначення проміжних та кінцевих (на кінець планового періоду) планових показників на основі їх динаміки в минулому, припускаючи, що темпи і пропорції, досягненні на момент розробки плану, будуть збережені в майбутньому. Цей метод ефективний у випадках більш-менш стабільної технології І умов виробництва, при монопольному становищі підприємства та за відсутності загрози з боку конкурентів.

Метод інтерполяції є принципово протилежним. Згідно з ним підприємство встановлює мету для досягнення в майбутньому і виходячи з неї визначає тривалість планового періоду та проміжні планові показники. Тобто на противагу наступальному рухові при екстраполяції інтерполятивний метод передбачає зворотний рух - від установленої мети та відповідного кінцевого значення планових показників з обчисленням проміжних їх величин.

За способом розрахунку планових показників розрізняють такі методи:

дослідно-статистичний метод (середніх показників) - передбачає використання фактичних статистичних даних за попередні роки (середніх величин) при встановленні планових показників;

факторний (чинниковий) - більш обґрунтований, оскільки за цим методом планові значення показників визначають на основі розрахунків впливу найважливіших факторів (чинників), що обумовлюють зміни цих показників. Використовується передусім при плануванні технологічних та економічних показників ефективності виробництва;

нормативний -- планові показники розраховують, застосовуючи прогресивні норми використання ресурсів з урахуванням їх змін у результаті освоєння організаційно-технічних заходів у плановому періоді.

Обов'язковою умовою використання цього методу є створення на підприємстві відповідної нормативної бази.[16, с. 126]

Суть балансового методу полягає в тому, що план розвитку підприємства, галузі обґрунтовується шляхом попереднього складання балансів матеріальних, трудових, фінансових), що включають у себе потреби господарства в ресурсах і джерелах задоволення цих потреб. Основною позитивною якістю балансового методу є те, що його застосування сприяє усуненню і, головне, запобіганню диспропорцій та встановленню ефективних пропорцій. Подальшим розвитком балансового методу планування є матричний метод, що передбачає побудову моделей взаємозв'язків між виробничими підрозділами і показниками.

Типовим недоліком планів є їхня одноваріантність. З огляду на це дедалі більшого поширення на підприємствах набуває розрахунково конструктивний метод (метод варіантів). Складовими етапами його є: вивчення об'єктивної реальності; розробка найдоцільніших варіантів рішень поставленого завдання з урахуванням досягнень науки і практики; технічна, технологічна, екологічна та економічна оцінка одержаних варіантів з виявленням найбільш раціонального і широким його обговоренням; розробка заходів, спрямованих на освоєння проекту. Варіантний метод планування досить трудомісткий. Тому для скорочення витрат праці й коштів застосовують графіко-аналітичні прийоми. Перший передбачає використання для проектних розрахунків математичних рівнянь прямої, гіперболи, параболи та ін., а другий - спеціальних формул для розв'язання окремих питань.[7, с.204]

Необхідно розрізняти поняття "оптимальний план" і "ефективний план" (у літературі їх часто вживають як синоніми). Ефективний варіант плану - це варіант, який за існуючих умов макро- і мікросередовища забезпечує максимальну економічну вигоду для підприємства. Оптимальний варіант плану - це варіант, що його розраховано за допомогою економі ко-математичних методів на екстремум (максимум чи мінімум) функції за певним критерієм оптимальності (максимум прибутку, мінімум витрат) і відповідно до поставлених у задачі умов і обмежень. І якщо вони коректні, то оптимальний план буде найефективнішим. Але в разі некоректності поставлених умов і обмежень такий варіант плану може бути оптимальним з погляду математичних критеріїв, однак неефективним, оскільки не забезпечує високої результативності використання ресурсів і прибутковості господарства.

В останні роки на зміну традиційному методу планування із застосуванням найпростіших обчислювальних засобів приходять і набувають поширення механізовані й автоматизовані методи з використанням ГІК та складних електронно-обчислювальних машин (комплексів). Форма подання розрахованих показників планів (таблиці, малюнки, схеми, сітьові графіки тощо) відбиває культуру і наочність того чи іншого методу планування діяльності підприємства і забезпечує ефективне планування діяльності.

1.3 Принципи фінансового планування і прогнозування на підприємстві

Оцінка ефективності діяльності підприємства і управління його фінансовими ресурсами є важливим етапом фінансового менеджменту. Запорукою успішності будь якого бізнесу є передбачення майбутнього фінансового стану підприємства, визначення очікуваного розміру його фінансування. Для цього необхідне перспективе фінансове планування.

Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу.

Метою фінансового прогнозування - є визначення реально можливого обсягу фінансових ресурсів, джерел їх формування, напрямки їх використання на період, що прогнозується.[8, с.86]

На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку фінансового стану підприємства.

Основою фінансового прогнозування є узагальнення та аналіз наявної інформації з наступним моделюванням і врахуванням факторів можливих варіантів розвитку ситуації та фінансових показників. Методи та способи прогнозування мають бути достатньо динамічними для того, щоб своєчасно врахувати ці зміни.

Процес прогнозування завжди базується на певних принципах.

Головними з них є такі:

* цілеспрямованість - змістовий опис поставлених дослідницьких завдань;

* системність - побудова прогнозу на підставі системи методів і моделей, що характеризуються певною ієрархією та послідовністю;

наукова обґрунтованість - усебічне врахування вимог об'єктивних законів розвитку суспільства, використання світового досвіду;

багаторівневий опис - опис об'єкта як цілісного явища і водночас як елемента складнішої системи;

інформаційна єдність - використання інформації на однаковому рівні узагальнення й цілісності ознак;

адекватність об'єктивним закономірностям розвитку - виявлення та оцінка стійких взаємозв'язків і тенденцій розвитку об'єкта;

* послідовне вирішення невизначеності - ітеративна процедура просування від виявлення цілей та умов, що склалися, до визначення можливих напрямків розвитку;

* альтернативність - виявлення можливості розвитку об'єкта за умови різних траєкторій, різноманітних взаємозв'язків і структурних співвідношень.[14, с.136]

Система методів прогнозування формується через фіксацію можливих і структурованих за певними ознаками методів розробки прогнозів майбутнього стану того чи іншого суб'єкта господарювання. Залежно від джерел інформації, технології її обробки та одержаних результатів економічні методи прогнозування поділяються на дві порівняно великі групи:

фактографічні;

евристичні.

Фактографічні методи прогнозування базуються на використанні фактичних матеріалів, що детально характеризують зміни в часі всієї сукупності чи окремих ознак (показників) об'єкта прогнозування. Основними в цій групі є методи: екстраполяції, функцій, кореляційно-регресійних моделей.[8, с.63]

Метод екстраполяції є одним з основних для прогнозування розвитку складних виробничих систем; у його основу покладається припущення про незмінність чинників, що визначають розвиток об'єкта дослідження. Відтак сутність методу екстраполяції полягає в поширенні закономірностей розвитку об'єкта в минулому на його майбутнє.

Метод функцій належить до математико-статистичних методів прогнозування, що базуються на використанні так званих автокореляційних функцій (автокореляція - вираження взаємного зв'язку між сусідніми членами часового ряду). Процес прогнозування з використанням автокореляційних функцій полягає у виконанні двох послідовних дій. Спочатку формулюють завдання прогнозування й визначають критерій його вирішення, а потім, використовуючи часовий ряд, який відображає процес розвитку параметрів виробничої системи в часі, визначають прогнозовану величину на перспективний період за умови мінімізації середньоквадратичних похибок передбачення.

Методи кореляційних і регресійних моделей також порівняно широко застосовуються в фінансовому прогнозуванні.

Прогнозування з використанням кореляційних моделей (методів) полягає в пошуку математичних формул, що характеризують статистичний зв'язок одного показника з іншим (парна кореляція) або з групою інших І множинна кореляція). Обов'язковою умовою можливості та доцільності застосування таких методів є встановлення ступеня надійності кореляційних формул на підставі логічного аналізу достатності статистичної вибірки (масиву даних).

У процесі розв'язання кореляційних і регресійних рівнянь здійснюється пошук кількісних значень параметрів вихідних залежностей, що їх можна визначити за допомогою способу найменших квадратів. Сутність цього способу полягає в тім, щоб мінімізувати суми квадратичних відхилень між величинами, що спостерігаються, та відповідними величинами, розрахованими за підібраними рівнями зв'язку.

Евристичні методи прогнозування передбачають здійснення прогнозних розробок за допомогою логічних прийомів і методичних правил теоретичних досліджень. Конкретні методи прогнозування цієї групи охоплюють дві підгрупи - інтуїтивні та аналітичні. З поміж основних методів першої підгрупи виокремлюють методи експертної оцінки й ''мозкової атаки", а другої - методи морфологічного аналізу, побудови «дерева цілей", інформаційного моделювання, оптимізації.[17, с.115]

Визначення ймовірної діяльності підприємства в майбутньому може бути забезпечено шляхом розробки прогнозних фінансових документів проектів майбутніх звіту про фінансові результати, звіту про грошові потоки та бухгалтерського балансу. Прогнозний звіт про фінансові результати та звіт про грошові потоки являють собою робочий план для всього підприємства в цілому, а прогнозний бухгалтерський баланс відображає сумарний вплив передбачуваних майбутніх управлінських рішень на фінансовий стан підприємства. Розробка прогнозних фінансових звітів являє собою складний процес фінансового прогнозування, яке повинно здійснюватись у чіткій послідовності. Фінансове прогнозування включає складання таких бюджетів та фінансових звітів:

бюджетів поточної діяльності;

грошового бюджету;

прогнозних фінансових звітів.

Складові частини фінансового прогнозування (бюджету поточної діяльності, грошовий бюджет, інвестиційний та фінансові плани, прогнозні фінансові звіти) тісно пов'язані між собою, оскільки будуються на основі одного і того ж комплексу вихідних положень. Таким чином, прогнозні фінансові звіти - всеохоплюючий вираз очікуваного стану підприємства в майбутньому.

Прогнозування кожного фінансового звіту базується на своїй основі.

1. Звіт про фінансові результати складається на основі формування:

бюджету доходів підприємства на прогнозний період з розподілом їх за видами діяльності (операційна, інвестиційна, фінансова) та за структурними підрозділами (центрами доходів) підприємства;

загального (агрегованого) бюджету доходів підприємства;

бюджету витрат підприємства на прогнозний період з розподілом їх за структурними підрозділами (центрами витрат);

загального (агрегованого) бюджету витрат підприємства;

загального бюджету доходів та витрат підприємства, що трансформується в прогнозний звіт про фінансові результати;

- розрахунок фінансових показників на основі прогнозного звіту про фінансові результати та співставлення їх з очікуваними значеннями.

2. Звіт про рух грошових потоків - складається в результаті проведення прогнозних операцій підприємства за видами його діяльності на касову базу. Послідовність формування цього звіту така:

- розмежування надходжень та витрат грошових коштів за видами діяльності підприємства;

- значення розміру мінімального постійного залишку грошових коштів;

встановлення точного часу виникнення грошових надходжень та витрат притоків та відтоків;

формування надходжень (притоків) грошових коштів на основі загального (агрегованого) бюджету доходів підприємства, переведеного на касову базу;

формування витрат (відтоків) грошових коштів на основі загального І агрегованого) бюджету витрат підприємства, переведеного на касову базу;

координація за часом графіку надходжень і витрат грошових коштів;

- координація притоків та відтоків грошових коштів на основі фінансового та інвестиційного планів;

узагальнення прогнозних надходжень і витрат грошових коштів в прогнозному грошовому бюджеті, який являє собою прогнозний звіт про рух грошових коштів;

співставлення суми загального прогнозного притоку чи відтоку грошових коштів з сумою прогнозного прибутку підприємства.

3. Бухгалтерський баланс - складається на завершальному етапі прогнозування на основі:

перенесення до журналу прогнозних господарських операцій підприємства інформації, представленої в загальних (агрегованих) бюджетах доходів і витрат підприємства;

перенесення до журналу прогнозних господарських операцій інформації, представленої в прогнозному грошовому бюджеті;

складання узагальненого прогнозного журналу господарських операцій підприємства;

складання прогнозного бухгалтерського балансу на основі прогнозного журналу господарських операцій;

- розрахунок прогнозних фінансових коефіцієнтів на основі прогнозного бухгалтерського балансу та формування висновків про прогнозний фінансовий стан підприємства.[21, с.71]

Прогнозування фінансових звітів включає в себе як дослідження минулих тенденцій, так і передбачення майбутнього розміру виручки, витрат, інших доходів і витрат. Тенденції можуть бути виявлені за використання різних методів аналізу від простого дослідження характерних рис, які наглядно розрізняють до застосування різноманітних статистичних методів з метою побудови тренду для використання його як бази для заключень (висновків) про майбутній стан підприємства.

Прогнозування фінансового стану підприємства доводиться здійснювати з врахуванням минулого досвіду, щоб забезпечити підприємців реальними прогнозами, які в нашій країні через нестабільність політичної та економічної системи можуть бути короткостроковими. 27

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ І ПРОГНОЗУВАННЯ НА ПРИКЛАДІ ЗАТ "ОБОЛОНЬ"

2.1 Загальна характеристика діяльності ЗАТ "Оболонь"

Після здобуття Україною незалежності компанія "Оболонь" першою розпочала експортні поставки пива до країн Європи та США. Пиво під торговою маркою "Оболонь" у всьому світі почали сприймати як традиційно

українське пиво. Таким чином, "Оболонь" заснувала нові традиції

українського пивоваріння.

З часом компанія "Оболонь" розвивалася і просувала свою продукцію

* к на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках.

Принцип впровадження новітніх знань і технологій дозволив їй створити могутній сучасний виробничий потенціал. В результаті сьогодні 80% всього експорту пива з України припадає на торгову марку "Оболонь", яка є українським пивом №1 в світі. Залишаючись компанією виключно з українським капіталом, "Оболонь" заснувала новий шлях розвитку українського броварництва.

В наш час ЗАТ "Оболонь" - передове, технологічно досконале підприємство, яке входить у трійку найбільших пивоварних заводів Європи та є найсучаснішим з них. Завдяки проведеній за останні роки глобальній рекомендації акціонерне товариство наростило свої виробничі потужності. За роки роботи акціонерного товариства "Оболонь" компанія жодного року не зазнала падіння виробництва і наростила обсяги випуску продукції більше, ніж у 20 разів.

Основними видами діяльності ЗАТ "Оболонь" є:

виробництво пива;

виробництво дистильованих алкогольних напоїв;

виробництво мінеральних вод та прохолодних напоїв.

Сьогодні до структури компанії входять підприємства та представництва в усіх регіонах України.

В Києві зосереджене найбільше в Європі виробництво пива. У Фастові та Охтирці функціонують сучасно обладнані пивоварні. На заводі в Бершаді та філії в Олександрії налагоджений випуск слабоалкогольних напоїв. З метою зменшення навантаження на навколишнє природне середовище на Кіровоградщині налагоджена переробка пляшок. На Хмельниччині зосереджені підприємства з виписку мінеральної води, слабоалкогольних напоїв, товарне - насіннєвий цех та цех з виробництва солоду.

Компанія почала експорт сировини власного виробництва - ячмінного солоду та пивної дробини.

Високоякісний ячмінний солод пльзенського типу виробляється на сучасній солодівні в смт. Чемерівці Хмельницької області, яка була виведена на повну потужність у кінці 2008 року. Нове підприємство здатне виробляти 120 тис. тонн солоду на рік, що мінімізує залежність підприємства від зовнішніх ринків солоду. Відтак, залежно від власних потреб у солоді, компанія зможе експортувати близько 10 тис. тонн солоду цього року.

Для виробництва солоду використовуються кращі сорти європейського пивоварного ячменю. Завдяки чіткому дотриманню усіх нормативних стандартів солод, вироблений у Чемерівцях, відповідає українським (ДСТУ 4282:2004) та міжнародним вимогам за органолептичними та фізико хімічними показниками (колір, показники вологи, екстрактивності, вмісту протеїну тощо). З огляду на високу якість солоду кілька країн вже висловили зацікавленість у поставках, зокрема Словенія, Росія, Німеччина, країни Балтії.

Також ЗАТ "Оболонь" почало експортувати сухі гранули пивної дробини, які використовуються в якості поживного корму для худоби. Пивна дробина - це осад, що утворюється після фільтрації пивного сусла і в сирому вигляді має вологість близько 80%. За допомогою нової установки її віджимають до вологості 67% і сушать. З метою підвищення вмісту повноцінного протеїну та вітамінів групи В на сушку подаються також пивні дріжджі.

Варто зазначити, що процес переробки здійснюється без шкоди для навколишнього середовища, при цьому чітко дотримуються усі технічні вимоги для кінцевого продукту.

Потужність установки складає до 700 тонн сирої дробини на добу. Термін зберігання сухої пивної дробини - 6 місяців.

Зважаючи на певні кліматичні умови, цей натуральний, екологічно чистий продукт з високим вмістом протеїну досить популярний у багатьох країнах Європи та Близького Сходу. Наразі вже ведуться переговори про експорт пивної дробини у Великобританію, Польщу та інші держави.

Компанія усвідомлює свою відповідальність за стан навколишнього природного середовища. Основою для постійного покращення охорони довкілля є екологічні програми, які є частиною політики підприємства.

Основи екологічного керування ЗАТ "Оболонь":

1 Вплив компанії на навколишнє середовище постійно контролюється, документується та аналізується. Можливі вдосконалення реалізуються з використанням найбільш досконалих технологій, беручи до уваги екологічні аспекти.

2. Використання найсучаснішого обладнання дозволяє мінімізувати шкідливі викиди в навколишнє природне середовище.

3. Впливи на навколишнє середовище, які спричинені впровадженням нових видів діяльності, продуктів та процесів, завжди оцінюються наперед та зводяться до мінімуму.

4. Планування використання тари та упаковки ґрунтується на принципі зменшення утворення відходів. Програма компанії передбачає впровадження пакувальних матеріалів, які піддаються переробці.

Ефективна корпоративна охорона навколишнього середовища може здійснюватися лише за умови активної участі всіх працівників підприємства.

Тому, підприємство виховує їх екологічну свідомість шляхом забезпечення довідковою інформацією, інструкціями та навчальними матеріалами.

За підсумками діяльності за 2008 рік підприємство випустило 109,1 млн.дал пива, збільшивши власне виробництво на 16,5% в порівнянні з минулим роком. Що склало в загальному об'ємі випуску 34,6%. Частка компанії на внутрішньому ринку за підсумком року склала 30,1%.

Також компанія збільшила зовнішні поставки пива майже на 8%. Доля ЗАТ "Оболонь" в загальному об'ємі експорту українського хмільного напою становить 72,7%.

Дані показники свідчать про те, що й надалі компанія з кожним роком збільшує випуск основної продукції, що є свідченням послідовної ефективної стратегії діяльності.

Загальний доход (виручка) від реалізації у 2008 році склав 3486,3 члн.грн., що перевищує минулорічний показник на 27,7%. Приріст порівняно : 2006 роком склав 65,5%. (рис.2.1.)

Це говорить про збільшення випуску основної продукції в порівнянні з попередніми роками, а також, про незмінний високий попит на продукцію підприємства.

5000 2006 2007 2008

Рис.2.1. Рівень доходу (виручки) від реалізації продукції ЗАГ Оболонь" за 2006-2008рр

Чистий прибуток склав 159,642 млн. грн., що є нижчим у порівннянні з 2006 роком на 27%, а з минулим на 31%. (рис.2.2.)

Це є наслідком значного збільшення адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат. Зокрема, адміністративні витрати за 2008 рік склали 139,4 млн. грн., що на 47% більше порівняно з попереднім роком. Витрати на збут склали 566,8 млн. грн., що на 36% більше ніж за 2007 рік. Інші операційні витрати склали 632,5 млн. грн., що на 128% більше ніж в попередньому році.(рис.2.3.)

Якщо порівняти дані показники з 2006 роком, то приріст буде ще більшим.

Тому, в даному контексті необхідно знайти причину такої негативної тенденції і зробити все можливе аби покращити ситуацію в майбутньому.

2006 2007 2008

Рис.2.2. Рівень чистого прибутку ЗАГ' Оболонь" за 2006-2008рр

160

140

120

100

80

60

40

20 О 2006 2007 2008

Адміністративні витрати на збут інші операційні витрати

Рис.2.3 Приріст витрат підприємства за 2006-2008 рр

Якщо проаналізувати показники співвідношення власного і залученого капіталу можна зазначити наступне.

Коефіцієнт автономії за 2008 рік склав 0,43 при допустимому значенні не менше 0,5. В 2007 році цей показник складав 0,56. Це є свідченням збільшення кредиторської заборгованості підприємства.

Коефіцієнт фінансового ризику в 2008 році склав 1,3 при допустимому значенні не більше 1. Це свідчить про переважання частки залучених коштів у загальній структурі пасивів.

Вартість майна щороку (на протязі трьох років) збільшується за рахунок суми нерозподіленого прибутку, чистого доходу, а також оборотних та необоротних активів, що свідчить про ефективну діяльність підприємства.

Власний капітал підприємства також збільшується щороку, і найбільшого значення досягає у 2008 році (1083,1 млн. грн.).

Залучений капітал найбільшого значення досягає також у 2008 році і складає 1420,4 млн. грн., так як саме у цьому році кредиторська заборгованість є найбільшою. Динаміку власного і залученого капіталу підприємства показано на рисунку 2.4.

33

1600

2006 2007 2008

Власний капітал Залучений капітал

Рис.2.4.Динаміка власного і залученого капіталу ЗАТ"Оболонь" за 2006-2008рр

На основі графіку можна простежити негативну тенденцію збільшення частки залученого капіталу в структурі капіталу підприємства. Цей фактор несе певну загрозу для діяльності. В подальшому необхідно збільшувати частку власного капіталу.

Результати аналізу показників ліквідності свідчать про не значний півень ліквідності та платоспроможності підприємства. Загальний коефіцієнт покриття у 2008 році склав 0,7 при допустимому значенні не менше 1. В порівнянні з попереднім роком даний показник знизився на 20%. Чим більше значення цього показника - тим краща ситуація складається на підприємстві.

Отже, можна простежити певну негативну тенденцію в діяльності компанії, проте ситуація не є критичною і в подальшому, при вжитті необхідних заходів, може змінитись в позитивному напрямку.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності у 2008 році становить 0,02 при допустимому значенні 0,2. Це означає, що лише 2% поточної заборгованості може бути погашено на дату складання балансу.

Якщо проаналізувати показники фінансової стійкості підприємства, то можна сказати, що коефіцієнт маневреності власних коштів збільшується порівняно з двома попередніми роками і складає 0,7. Тобто у 2008 році частка власного капіталу, що дає можливість вільно маневрувати власними засобами складає 70% (відповідно у 2006 і 2007 роках - 54%). Оптимальне значення даного показника складає 0,3. Це свідчить про стійкий фінансовий стан підприємства.

Що стосується показників рентабельності підприємства, то у 2008 році вони є дещо гіршими в порівнянні з 2006 і 2007 роками. Рентабельність власного капіталу склала 0,14, що на 42% гірше ніж в попередньому році. Рентабельність основної діяльності в 2008 році склала 0,2, що на 40% менше ніж у попередньому році. Це є свідченням негативних тенденцій в діяльності.

Проаналізовані показники свідчать про те, що негативні тенденції погіршення діяльності підприємств світу, внаслідок фінансової кризи, торкнулися й України.

Отже, фінансовий стан підприємства дещо погіршився, в порівнянні з попередніми роками, проте це не заважає підприємству ефективно працювати та розвиватися. Головним завданням підприємства у даному контексті має стати з'ясування причин негативних тенденцій та здійснення відповідних лікувальних заходів.

2.2 Дослідження системи фінансового планування і прогнозування ЗАТ"Оболонь"

Найважливішою функцією в управлінні діяльністю підприємства на ЗАТ "Оболонь" є планування. Воно є основою для здійснення діяльності всіма структурними підрозділами підприємства.

Організація планування і контроль ходу виконання планів покладений на планово-економічний відділ підприємства.

У його функції входять:

* розробка структури обов'язкових для підприємства планів і напрям їх для затвердження керівним органам підприємства та організація роботи по складанню планів, вид яких затверджений керівництвом підприємства, підготовка матеріалів і початкових даних у всіх відділах і службах підприємства, що беруть участь в плановій роботі;

складання техніко-економічних прогнозів по найважливіших напрямах діяльності підприємства та узгодження планів всіх підрозділів підприємства та розробка нормативних планових документів (види і структура планів) для структурних і функціональних підрозділів підприємства;

контроль виконання планів підприємства в цілому і його окремих структурних і функціональних підрозділів.

Персонал планово-економічного відділу спільно з вищим керівництвом розробляє стратегічний план фірми, бере участь у виборі і обґрунтуванні економічних цілей, аналізі і оцінці планових і фактичних результатів діяльності підприємства.


Подобные документы

  • Особливості фінансового планування на підприємстві. Необхідність фінансового забезпечення розширення кругообігу виробничих засобів. Характерні риси стратегічного фінансового планування. Процес бюджетування на прикладі підприємства "Енергоресурси-7".

    дипломная работа [157,8 K], добавлен 07.06.2011

  • Фінансове планування і прогнозування як невід’ємна частина управління підприємницькою діяльністю. Загальна характеристика ПАТ "Світ меблів": аналіз основних видів діяльності, розгляд шляхів впровадження фінансового прогнозування на підприємстві.

    курсовая работа [1,2 M], добавлен 29.01.2014

  • Аналіз тактичного та стратегічного планування з наведенням порівняльної характеристики. Висвітлення умов проведення фінансового планування на підприємстві. Розгляд системи методів планування як процесу розробки майбутніх сценаріїв розвитку підприємства.

    статья [272,1 K], добавлен 13.11.2017

  • Система внутрифірмового планування як технологія фінансового планування, обліку і контролю доходів і видатків. Система управління підприємством за принципами бюджетування. Оцінка фінансового стану підприємства, розробка цілісної системи бюджетів.

    дипломная работа [1,1 M], добавлен 22.04.2011

  • Бюджетування як технологія фінансового планування. Загальна характеристика підприємства. Підвищення ефективності планування ПрАТ "Моршинський завод мінеральних вод "Оскар" з використанням методів економіко-математичного моделювання і трендового аналізу.

    дипломная работа [360,6 K], добавлен 17.06.2014

  • Теоретико-методологічні засади фінансового планування на підприємстві: зміст, завдання, система методів прогнозування. Відмінні риси методів експертних оцінок, екстраполяції, моделювання й економіко-математичного аналізу. Балансовий і нормативний метод.

    курсовая работа [156,0 K], добавлен 16.11.2010

  • Значення прогнозування фінансового стану для ефективної діяльності підприємства. Взаємозв’язок фінансового і виробничого планування. Врахування фактора часу в надходженні фінансових ресурсів. Аналіз техніко-економічних показників лісового господарства.

    курсовая работа [81,9 K], добавлен 18.01.2011

  • Комплексне теоретичне обґрунтування процесу формування та реалізації планів фінансово-господарської діяльності ДП "Полтавське УГР" в умовах ринкової економіки, а також розробка шляхів удосконалення системи фінансового планування на підприємстві.

    курсовая работа [306,2 K], добавлен 25.03.2011

  • Аналіз поточного стану фінансового планування і контролю за фінансово-господарською діяльністю ЗАТ "Дніпровська холдингова компанія" та розробка пропозицій щодо поліпшення рівня ефективності фінансового планування та фінансового контролю на підприємстві.

    дипломная работа [8,6 M], добавлен 02.07.2010

  • Теоретичні основи, поняття та сутність, принципи та характеристика методів поточного фінансового планування на підприємстві. Застосування нових комп'ютерних технологій, шляхи удосконалення та зарубіжний досвід фінансового планування в розвинутих країнах.

    курсовая работа [67,1 K], добавлен 24.05.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.