Теоретичні та організаційні основи фінансового менеджменту

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Тернопільський національний економічний університет

Факультет фінансів

Кафедра фінансів суб'єктів господарювання і страхування

КПІЗ

з дисципліни «Фінансовий менеджмент»

Виконав:

студент групи ФУДм-51

Стодола М. М.

Перевірила: Шкварець Г. В.

Тернопіль - 2011

Тема 1. Теоретичні та організаційні основи фінансового менеджменту

І)Скласти хронологічну таблицю історії виникнення фінансового менеджменту (таб. 1.1).

Фінансовий менеджмент як наука виник на початку XX ст. і з тих часів, постійно змінюючись, розвивався. Фінансовий менеджмент акцентував увагу на питаннях організації фірм та випуску цінних паперів. Протягом 20-х років ця тенденція зберігалася.

Таблиця 1.1

Період	Події
Початок ХХ ст. - 20-ті роки	Виникнення фінансового менеджменту як науки. Акцент на питаннях організації фірм та випуску цінних паперів.
30-ті роки	Розгляд проблем, пов'язаних з банкрутством і реорганізацією фірм, їхньою ліквідністю, державним регулюванням ринку цінних паперів.
40-ві - початок 50-х років	Фінансовий менеджмент розвивається в напрямі поглиблення аналізу існуючих коштів корпорацій. Більше уваги приділяється питанням управління активами, розробляються різноманітні моделі управління матеріальними запасами, грошовими ресурсами, дебіторською заборгованістю.
60-ті - 70-ті роки	Метою фінансового менеджменту на даному етапі є сприяння процвітанню фірми та зростанню добробуту її акціонерів.
Кінець 80-х років	Тенденції фінансового менеджменту: 1) врахування у фінансових розрахунках інфляції; 2) аналіз процесів пов'язаних з обмеженням впливу держави на корпорації та лібералізації фінансового ринку; 3) використання комп'ютерів для аналізу фінансових рішень; 4) вирішення проблеми подолання розриву між знаннями менеджерів фірми та акціонерів і потенційних інвесторів.
90-ті роки	Основний акцент робиться на пошуку шляхів ефективного використання обмежених фінансових ресурсів, обґрунтуванні напрямів інвестування коштів у високодохідні і низькоризикові активи, з'ясування особливостей антикризового фінансового менеджменту.
Сьогодні	Фінансовий менеджмент спрямований на організацію ефективного поточного і перспективного управління фінансовою діяльністю підприємства.

ІІ)Опрацювати та систематизувати у формі таблиці 1.2 трактування вітчизняними та зарубіжними науковцями сутності поняття «фінансовий менеджмент» (не менше десяти визначень) та на основі цього запропонувати власне, найбільш повне і точне.

Таблиця 1.2

Джерело	Визначення
Бланк И.А. Основы финансового менеджмента: Учебный курс. - К: Ника-Центр, 2001.	Фінансовий менеджмент - це система принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов'язаних з формуванням розподілом і використанням фінансових ресурсів підприємства й організацією обороту грошових коштів.
2. Кнейслер О.В. Фінансовий менеджемт: навчальний посібник.- Тернопіль: «Вектор», 2008.-322	Фінансовий менеджмент представляє собою систему принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень щодо формування, розподілу та використання фінансових ресурсів підприємства і оптимізації обороту його грошових коштів
3. Фінансовий менеджмент: підручник/ кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін.- К.: КНЕУ, 2005.- 536с.	Фінансовий менеджмент - це процес управління формування, розподілом і використання фінансових ресурсів суб'єкта господарювання та оптимізація обороту його грошових потоків.
4. Фінансовий менеджмент Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. фінансовий менеджмент: навч. Посіб. - 2-ге вид. перероб. І доп. - К.: Знанн, 2005. - 485с.	Фінансовий менеджмент -- це стратегія і тактика фінансового забезпечення підприємницької діяльності, що дає змогу ефективно управляти рухом грошових коштів і знаходити оптимальні фінансові рішення.
5. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. - М.: Финансы и статистика 2001. - 511с.	Фінансовий менеджмент - це управління рухом фінансових ресурсів і фінансових відносин, що виникають між суб'єктами господарювання в процесі руху фінансових ресурсів.
6. Островська Г. Й. Фінансовий менеджмент: навч. Посіб. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2008	Фінансовий менеджмент - це система управління грошовими потоками, рухом фінансових ресурсів і організацією фінансових відносин, які забезпечують досягнення головної мети функціонування підприємства.
7. Финансовый менеджмент теория и практика. Учебник\ под. Ред. Е.С. Стояновой. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Перспектива, 1998	Фінансовий менеджмент - це наука управління фінансами підприємства, спрямована на досягнення його стратегічних та тактичних цілей
8. Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент, підручник.--Житомир: ЖІТІ, 2001. - 440с.	Фінансовий менеджмент - це процес управління формуванням, розподілом і використання фінансових ресурсів суб'єкта господарювання та оптимізації обороту його грошових коштів з метою найбільш повної реалізації цілей підприємства
9. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. - 2-е изд. Перераб. И доп. . - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995.- 480с.	Фінансовий менеджмент - це вид професійної діяльності, спрямований на управління фінансово-господарською діяльністю підприємства за допомогою сучасних методів.
10. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: навч. Посіб. - К.: КНЕУ, 2003. - 554с.	Фінансовий менеджмент - це цілеспрямоване управління всіма грошовими потоками на підприємстві, тобто процес управління формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів суб'єкта господарювання з метою досягнення фінансово-економічних цілей підприємства.

Отже фінансовий менеджмент - це наука, процес, система управління грошовими потоками на підприємстві, рухом фінансових ресурсів і організацією фінансових відносин які забезпечують досягнення головної мети функціонування підприємства і оптимізації обороту його грошових коштів.

Тема 2.Система забезпечення фінансового менеджменту

І)Дати визначення зовнішнім та внутрішнім джерелам інформації та показникам, що їх характеризують.

До зовнішніх джерел інформації належать 4 групи -- це показники що характеризують загальноекономічний розвиток країни, показники що характеризують кон'юнктуру фінансового ринку, показники що характеризують діяльність конкурентів і контрагентів а також нормативно-регулюючі показники;

до внутрішніх відносять -- показники,що характеризують фінансові результати окремих структурних підрозділів підприємства; нормативні і планові показники, що пов'язані з фінансовим розвитком підприємства; показники що характеризують фінансовий стан та фінансовий результат діяльності підприємства в цілому,фінансовий облік.

До внутрішніх користувачів фінансової інформації відносяться:

1. Керівництво підприємства, що потребує інформацію для об'єктивної і всебічної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства з метою прийняття ефективних управлінських рішень.

2. Працівники підприємства заціплені в отримані достовірної інформації про фінансовий стан і прибутковість діяльності підприємства, на основі якої вони зможуть визначити перспективи своєчасного матеріального стимулювання і працевлаштування у майбутньому.

3. Засновники і акціонери (власники) потребують інформацію про фінансовий стан підприємства для обґрунтування управлінських рішень про доцільність вкладення грошових коштів у цінні папери; для оцінки ефективності дивідендної політики та можливостей нарощування власного капіталу підприємства.

До зовнішніх користувачів фінансової інформації відносяться:

1. Потенційні інвестори зацікавлені у фінансовій звітності для визначення інвестиційної привабливості підприємства, ризикованості інвестицій та ефективності інвестування.

2. Кредиторам необхідна фінансова інформація з метою обґрунтування доцільності надання або подовження кредиту, визначення гарантій його повернення, встановлення розміру кредитного ризику.

3. Постачальники підприємства за допомогою фінансової звітності оцінюють наявність фінансових ресурсів для своєчасного погашення заборгованості за поставлену сировину, матеріали, продукцію.

4. Покупці продукції потребують фінансової інформації для прогнозування динаміки цін та стабільності поставок продукції підприємства.

5. Податкові органи на основі фінансової звітності здійснюють контроль за правильністю нарахування податків та інших податкових платежів, своєчасністю їх справляння.

6. Опосередковано зацікавленні у результатах фінансової діяльності підприємства фондові біржі, консультанти, експерти та інші зовнішні користувачі інформації [12].

Зовнішні джерела інформації характеризуються наступними показниками:

1. Показники, що характеризують загальноекономічний розвиток країни. Система таких показників є інформаційною базою для проведення аналізу і прогнозування умов зовнішнього фінансового середовища функціонування підприємства при прийнятті і реалізації його фінансових рішень. До показників цієї групи належать:

- показники макроекономічного розвитку (темпи зростання ВВП і національного доходу; грошові доходи населення; індекс інфляції; облікова ставка НБУ; мінімальна заробітна плата та прожитковий мінімум в країні тощо);

- показники галузевого розвитку (обсяг виробництва і реалізації продукції; загальна вартість і структура активів підприємства; розмір власного капіталу підприємства; середня заробітна плата у галузі; індекс цін на продукцію по галузі; ставка оподаткування прибутку за основною діяльністю; величина чистого прибутку підприємств галузі тощо). Ця інформація повинна бути наведена в порівнянні даних підприємства з даними конкурентів або середньо галузевими значеннями.

Формування показників цієї групи здійснюється на базі опублікованих даних державної статистики, платних бізнес-довідок, електронних носіїв інформації.

ІІ)Від чого залежить організаційна побудова служб фінансового менеджменту окремих суб'єктів господарювання?

Організаційна побудова служб фінансового менеджменту окремих суб'єктів господарювання залежить від умов його господарювання, масштабів та галузевих особливостей діяльності, форм власності, кваліфікаційного рівня фінансових менеджерів, інтенсивності інвестиційних процесів, наявності відокремлених структурних підрозділів та філій.

Тема 3. Управління грошовими потоками підприємства

I) Що таке грошовий потік? Навести ознаки класифікації грошових потоків. Яке значення грошових потоків у діяльності підприємства?

Грошовий потік - це рух грошових коштів у формі їх надходжень і витрачання в процесі операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства за визначений період часу.

Грошові потоки підприємства класифікуються за такими ознаками:

1) За масштабами обслуговування господарського процесу грошовий потік є: по підприємству; по структурних підрозділах; по окремих господарських операціях;

2) За видами господарської діяльності грошовий потік буває: від операційної діяльності; від інвестиційної діяльності; від фінансової діяльності;

3) За напрямками руху грошових коштів: вхідний грошовий потік; вихідний грошовий потік;

4) За методом визначення обсягу: валовий грошовий потік; чистий грошовий потік;

5) За рівнем достатності обсягу: надлишковий грошовий потік; оптимальний грошовий потік; дефіцитний грошовий потік;

6) За методом оцінки у часі: поточний грошовий потік; майбутній грошовий потік;

7) За безперервністю формування: регулярний грошовий потік; дискретний грошовий потік;

8) За формою здійснення: безготівковий грошовий потік; готівковий грошовий потік;

9) За сферою обігу: зовнішній грошовий потік; внутрішній грошовий потік;

10 ) За тривалістю здійснення: короткостроковий грошовий потік; довостроковий грошовий потік. [5]

Призначення грошових потоків у діяльності підприємства характеризується такими основними положеннями :

ь грошові потоки обслуговують здійснення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства;

ь грошові потоки забезпечують процес формування, розподілу і використання капіталу підприємства;

ь грошові потоки характеризують обіг окремих видів активів;

ь раціональне формування та якісне управління грошовими потоками сприяє підвищенню ритмічності у здійсненні операційної діяльності, зниженню потреби у позиковому капіталі та прискоренню обороту капіталу підприємства;

ь ефективне управління грошовими потоками забезпечує фінансову рівновагу підприємства в процесі його стратегічного розвитку та зменшення ризику неплатоспроможності;

ь активні форми управління грошовими потоками підприємства дають змогу отримувати додаткові доходи, які генеруються його грошовими активами.

II) Підприємець має у своєму розпорядженні 1000 грн. Існують варіанти вибору:

1) можна вкласти одразу всю суму на 5 років під 15% річних (складний відсоток);

2) можна вкладати по 200 грн. в кінці кожного року протягом 5 років, але під 21% річних (складний відсоток);

3) можна вкладати по 200 грн. на початку кожного року протягом 5 років, але під 17 % річних (складний відсоток);

4) можна купити облігації з терміном погашення 5 років і процентною ставкою 17% річних(простий відсоток).

Визначити, який з варіантів, запропонованих підприємцю, найбільш вигідний.

1) FV1= 1000*(1 +0.15)5=2011.36 грн

2) FVA = 200*((1 +0.21 )^1 -1 +(1 +0.21 )^2-1 +(1 +0.21 ) ^3-1+(1+0.21)^4-1+(1+0.21)^ 5-1) =1517,85 грн

3) FVAB = 200*((1 +0.17)^1 +(1 +0.17)^2+(1 +0.17)^3+(1 +0.17)^4+(1 +0.17)^5= 1641,4 грн

4) FV = 1000*(1 +0.17*5)=1850 грн

Перший варіант найбільш вигідний.

Тема 4. Визначення вартості грошей у часі та її використання у фінансових розрахунках

І) Які фактори впливають на зміну вартості грошей у часі? Яка основна відмінність в методиці нарахування простих і складних відсотків?

Серед основних факторів які впливають на зміну вартості грошей у часі відносять:

o інфляцію;

o ризик;

o схильність до ліквідності.

Основною відмінністю в методиці нарахування простих і складних відсотків є те що, прості відсотки нараховуються на початкову суму впродовж всього строку інвестицій або позик; складні, за якими ставка встановлюється до суми, включають основну величину позики та нараховані проценти до неї у попередньому періоді.

ІІ)Підприємцю пропонують:

а) одразу отримати 5 000 грн. через 5 років;

б) отримувати по 800 грн. щороку протягом 5 років на умовах вексельної ренти;

в) отримувати по 800 грн. щороку протягом 5 років на умовах звичайної ренти.

Ставка дисконту - 15%. При розрахунку застосовуються складні відсотки.

Який з варіантів привабливіший?

А) PV= 5000*1/(1+0,15)^5=2485,88 грн.

Б) PVA= 800*(1/(1+0,15)^4+1/(1+0,15) ^3+1/(1+0,15)^2+1/(1+0,15) ^1+1/(1+0,15)^0)= =3083,98 грн.

В) PVA=800*(1/(1+0.15)^1+1/(1+0,15)^2+1/ (1+0,15)^3+1/(1+0,15) ^4+1/(1+0,15)^5)= =2681,72 грн.

Найвигіднішим є перший варіант.

Тема 5. Управління прибутком

I) Дати визначення прибутку. Охарактеризувати теорії дивідендної політики.

Прибуток - це фінансовий результат діяльності підприємства, виражений у формі чистого доходу на інвестований капітал, що характеризує винагороду за ризик здійснюваної діяльності і визначається як різниця між доходами і витратами.

Теорії дивідендної політики:

Теорія Міллера-Модільяні базується на такому положенні: дивідендна політика не впливає на ціну капіталу, а тому відсутня проблема оптимізації коефіцієнта виплат і форм виплат дивіденду. Ця теорія не враховує вплив податків, витрат на випуск нових акцій, фактор ризику.

Теорія пріоритету дивідендів (теорія «Синиця в руках»)м. Гордона і Д.Літнера полягає у тому, що зростання дивідендних виплат збільшує ринкову вартість капіталу. Це зумовлено тим, що кожна грошова одиниця прибутку, виплаченого у формі дивідендів вже позбавлена ризику і коштує дорожче, ніж прибуток, відкладений на майбутнє. Таким чином, максимізація дивідендних виплат має переваги над капіталізацією прибутку.

Сигнальна теорія дивідендів ґрунтується на таких основних положеннях:

- підприємство повинно розробити таку дивідендну політику, згідно якої оголошений дивіденд повинен перевищувати очікування акціонерів, що призведе до зростання ринкової ціни акцій;

- розмір дивідендів необхідно збільшувати до певних меж: темп приросту дивідендів повинен бути меншим за темп приросту ринкової ціни акцій;

- не допускати раптових різких змін розміру дивідендів, оскільки це негативно впливає на ціну акцій.

II) Обсяг продажу підприємства складає 100 од. за ціною 250 грн. за одиницю. Змінні витрати на одиницю продукції становлять 150 грн., постійні витрати на підприємстві - 5000 грн. Визначте, як зміниться прибуток від реалізації продукції, якщо:

- обсяг продажу зростає на20%.;

- ціна підвищується на 20%.

Розрахуйте рівень точки беззбитковості за двома варіантами ціни на одиницю продукції. Зробіть висновки.

Розв'язання

Прибуток від реалізації дорівнює:

=100 * (250-150)-5000 = 5000 грн.

При збільшенні обсягу продажу на 20 %, тобто до 120 од., прибуток становить:

= 120* (250-150)-5000 = 7000 грн.

Отже, збільшення обсягу продажу на 20% забезпечує зростання прибутку на 140%.

Визначимо точку беззбитковості за умови, що ціна становить 250 грн. за одиницю продукції.

= 5000: (250-150) = 50 од.

При збільшенні ціни на 20%, тобто до 300 грн. за одиницю, прибуток становить:

=100*(300-150)-5000=10 000 грн.

Отже, збільшення ціни на 20% прибуток збільшиться у 2 рази.

Точка беззбитковості , за умови, що ціна збільшиться на 20% становить :

= 5000 (300-150)=33 од.

Як свідчать проведені розрахунки, зростання обсягу продажу і ціни призводить до збільшення прибутку. При цьому, в результаті зростання ціни рівень точки беззбитковості зменшується.

Тема 6. Управління активами

І) Які методи нарахування амортизації може використовувати підприємство?

Відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку і звітності суб'єктів господарювання нараховуються такі методи нарахування амортизації:

1. Прямолінійний метод, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;

2. Метод зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється. При цьому, метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби);

4. Кумулятивний метод, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта.

5. Виробничий метод, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Які критерії ефективності рефінансування дебіторської заборгованості?

Ефективність рефінансування дебіторської заборгованості залежить від вибору форм рефінансування до яких відносять: факторинг, облік векселів наданого покупцю продукції, форфейтинг.

ІІ) Підприємство закуповує сировину для виробництва продукції у постачальника за ціною 200 грн. за одиницю. Річна потреба у цьому виді сировини складає 15 тис. од. Витрати на зберігання одиниці запасів - 25 грн., а витрати на організацію одного замовлення - 120 грн. Визначте сукупні річні витрати на обслуговування запасів сировини.

Розв'язання

ОРЗ(оптимальний розмір замовлень)== 380 од.

СРЗ(середній розмір запасів)= = 190 од.

(річні витрати на зберігання) = 190*25 = 4750 грн.

(річна кількість замовлень) = = 40 замовлень.

(річні витрати на організацію замовлень) = 120*40 = 4800 грн.

Отже, сукупні витрати на обслуговування запасів сировини складають 9550 грн. (4800+4750).

За даними таблиці 6.1 та проведеними розрахунками вибираємо оптимальний розмір замовлень, за якого сукупні витрати на організацію замовлення і зберігання запасів будуть мінімальними.

Таблиця 6.1 Сукупні витрати на обслуговування запасів при різних розмірах замовлень

Показники	Розмір замовлень
	280	380	420
Середній розмір запасів, од.	140	190	210
Річна кількість замовлень, шт.	54	40	36
Річні витрати на зберігання запасів, грн.	3500	4750	5250
Річні витрати на організацію замовлень, грн.	6480	4800	4320
Сукупні витрати на обслуговування запасів	9980	9550	9570

Таким чином, сукупні річні витрати на обслуговування запасів є мінімальними(9550 грн.) за таким способом закупівлі, при якому розмір замовлення становить 380 од. Тобто, такий розмір замовлення буде оптимальним.

Тема 7. Вартість і оптимізація структури капіталу

фінансовий менеджмент дивідендний політика

І) За якими критеріями визначається оптимальна структура капіталу?

Процес оптимізації може здійснюватися за трьома критеріями:

- максимізація рівня фінансової рентабельності;

- мінімізація вартості капіталу;

- мінімізація фінансових ризиків.

Яким чином структура капіталу впливає на вартість підприємства?

Структура капіталу підприємства визначає обсяги і прогнозує результати не лише фінансової, але й операційної та інвестиційної діяльності. Вона впливає на коефіцієнт рентабельності активів і власного капіталу (тобто, на рівень економічної та фінансової рентабельності підприємства), встановлює систему коефіцієнтів фінансової стійкості та платоспроможності (тобто, рівень основних фінансових ризиків) і в підсумку формує співвідношення ступеню прибутковості та ризику в процесі розвитку підприємства.

II). Підприємство випустило в обіг звичайні акції з фіксованим темпом приросту дивідендів за останні 5 років 9%. Поточна ціна акції становить 50 грн., очікуваний розмір дивіденду - 10 грн. на одну акцію, витрати на випуск - 3%.

Вартість капіталу, залученого за рахунок нової емісії звичайних акцій ?

Вартість капіталу, залученого за рахунок раніше випущених звичайних акцій ?

Розв'язання

Вартість капіталу, залученого за рахунок нової емісії звичайних акцій:

= + 9 = 29,62%

Вартість капіталу, залученого за рахунок раніше випущених звичайних акцій:

= + 9 = 29%

Тема 8. Управління інвестиціями

I) Які критерії ефективності реальних інвестицій?

Для оцінки ефективності реальних інвестицій застосовують такі критерії:

- зіставити свої цілі з тимчасовою перспективою, тобто набір у портфелі буде залежати від вашого віку, фінансових цілей і передбачуваного часу виходу на пенсію;

Які фактори необхідно враховувати при формування портфеля цінних паперів?

Фактори:

- чиста приведена вартість проекту - характеризує загальний прибуток від реалізації інвестиційного проекту;

- індекс прибутковості - показує рівень віддачі інвестиційного капіталу;

- термін окупності проекту;

- внутрішня норма прибутковості проекту - характеризує ставку дисконту, за якої сумарний грошовий потік за весь строк експлуатації об'єкта дорівнює початковим інвестиціям.

ІІ)На основі розрахунків показників ефективності двох інвестиційних проектів “А” і “Б” визначте більш ефективний та вигідний для реалізації проект. Дані для розрахунку подані у таблиці 8.1.

Таблиця 8.1

ПОКАЗНИКИ	Інвестиційні проекти
	“А”	“Б”
Обсяг інвестованого капіталу, грн.	8000	7300
Період експлуатації інвестиційного проекту, роки	2	4
Дисконтна ставка, %	10	13
Грошовий потік, грн., в т.ч.	11000	13000
1 рік	6000	2000
2 рік	5000	3000
3 рік	-	4000
4 рік	-	4000

Розв'язання

Для оцінки ефективності інвестиційних проектів за показником їх чистої приведеної вартості необхідно розрахувати сумарний дисконтова ний грошовий потік.

«А» (дисконтова ний грошовий потік за інвестиційним проектом «А») =

+ = 5454,5+4132,2 = 9586,7 грн.

«Б» (дисконтова ний грошовий потік за інвестиційним проектом «Б») =

+ + + = 1769,9+1566,3+2772,2+2453,2=8561,6 грн.

(чиста приведена вартість проекту «А») = 9586,7 - 8000 = 1586,7 грн.

(чиста приведена вартість проекту «Б») = 8561,6- 7300 = 1261,6 грн.

Отже, >, а це свідчить про те, що інвестиційний проект «А» є ефективніший, ніж проект «Б».

(індекс прибутковості проекту «А») = 9586,7 : 8000 = 1,20 (>1).

(індекс прибутковості проекту «Б») = 8561,6 : 7300 = 1,17 (>1).

За цим показником ефективнішим для реалізації є проект «А».

Для розрахунку періоду окупності проектів розрахуємо середньорічну суму грошових потоків:

= 9586,7 : 2 = 4793, 3 грн.

= 8561,6: 4 = 2140,4 грн.

Відповідно,

«А» = 8000:4793,3 = 1,7 (< 5 років)

«Б» = 7300 : 2140,4 = 3,41 (< 5 років)

За цими трьома показниками проект «А» є ефективнішим, ніж проект «Б», а тому його доцільно реалізовувати.

Тема 9. Управління фінансовими ризиками

І) Які методи аналізу використовуються для оцінки фінансових ризиків? Які існують методи нейтралізації фінансових ризиків і яка сфера їх можливого застосування?

Розрахунок конкретного розміру грошових збитків від окремих видів фінансових ризиків здійснюється за допомогою таких методів оцінки ризиків, як: економіко-статистичні, розрахунково-аналітичні, експертні, аналогові.

Методи нейтралізації фінансових ризиків:

1. Уникнення ризику

2. Утримання ризику - самострахування

3. Передача ризику - зовнішнє страхування

4. Зменшення ризику: диверсифікація, лімітування, хеджування.

ІІ) Розрахуйте дисперсію і стандартне відхилення фінансового результату, коефіцієнт варіації за умови таких даних: очікувана рентабельність власного капіталу 1-й варіант - 20% (ймовірність - 0,25); 2-й варіант - 18% (ймовірність - 0,5); 3-й варіант - 10% (ймовірність - 0,25).

Розв'язання

Середнє значення рентабельності власного капіталу:

20*0,25 + 18*0,5 + 10*0,25 = 16,5%

Таблиця 9.1 Розрахунок дисперсії і середньоквадратичного відхилення

Очікуваний рівень рентабельності власного капіталу, %	Відхилення від очікуваної (середньої) рентабельності власного капіталу	Квадрат відхилення	Імовірність	Дисперсія
20 18 10	20-16,5 = 3,5 18-16,5 = 1,5 10-16,5 = -6,5	12,25 2,25 42,25	0,25 2,5 0,25	12,25*0,25 = 3,06 2,25*0,5 = 1,12 42,25*0,25 = 10,56
Разом	-	-	1,00	14,74

Середньоквадратичне відхилення: = 3,84

Тобто з урахуванням імовірності розвитку всіх варіантів подій рівень рентабельності може відхилятися від 16,5% на 3,4 пункти.

Коефіцієнт варіації: 3,84:16,5 = 0,234 = 23,4%

Чим нижчий показник варіації, тим менший ступінь ризику.

Тема 10. Аналіз фінансових звітів

І) Назвіть основні принципи формування фінансової звітності.

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:

• автономності підприємства, згідно якої підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

• безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства, враховуючи припущення, що його діяльність триватиме надалі;

• періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

• фактичної собівартості, що передбачає пріоритет оцінки активів, враховуючи витрати на їх виробництво та придбання;

• нарахування та відповідності доходів і витрат, за якими для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. Відповідно доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

• повного висвітлення, згідно до якого фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій і подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

• послідовності, що передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

• обачності, за якою методи оцінки, що застосовуються у бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

• превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

• єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення усіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Які цілі та завдання аналізу фінансової звітності?

Основними цілями є отримання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства з метою виявлення та усунення недоліків його фінансово-господарської діяльності.

Завдання: - аналіз динаміки структури і складу активів та джерел їх формування;

- оцінка платоспроможності підприємства і ліквідності балансу;

- аналіз ділової активності підприємства;

- оцінка ефективності використання коштів і ресурсів підприємства;

- комплексна оцінка фінансового стану підприємства.

За якою оцінкою відображаються у фінансовій звітності довгострокові зобов'язання?

Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.

Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.

Які показники рентабельності, фінансової стійкості та платоспроможності?

Основні показники рентабельності підприємства: рентабельність продажів, рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність інвестицій, рентабельність продукції, темпи приросту власного капіталу.

Основні показники фінансової стійкості підприємства: відношення довгострокової заборгованості до акціонерного (власного) капіталу; відношення власного капіталу до підсумку балансу, коефіцієнт фінансового лівериджу, коефіцієнт покриття процентів.

Основними показниками, на основі яких можна визначити платоспроможність підприємства, є коефіцієнт автономії (фінансової незалежності); коефіцієнт фінансової стабільності; коефіцієнт фінансового лівериджу; коефіцієнт забезпеченості власними коштами; коефіцієнт покриття (платоспроможності).

Яка методика розрахунків показників ділової активності?

Аналіз ділової активності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

· коефіцієнта оборотності активів;

· коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості;

· коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості;

· тривалості обертів дебіторської та кредиторської заборгованостей;

· коефіцієнта оборотності матеріальних запасів;

· коефіцієнта оборотності основних засобів (фондовіддачі);

· періоду обороту чистого робочого капіталу;

· коефіцієнта оборотності власного капіталу.

Коефіцієнт оборотності активів обчислюється як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини підсумку балансу підприємства і характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини дебіторської заборгованості і показує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини кредиторської заборгованості і показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству.

Строк погашення дебіторської та кредиторської заборгованостей розраховується як відношення тривалості звітного періоду до коефіцієнта оборотності дебіторської або кредиторської заборгованості і показує середній період погашення дебіторської або кредиторської заборгованостей підприємства.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості матеріальних запасів і характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства.

Тривалість операційного циклу визначається як сума періоду обороту дебіторської заборгованості (в днях) і періоду обороту виробничих запасів (в днях).

Тривалість фінансового циклу визначається як тривалість операційного циклу мінус період обороту кредиторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів. Він показує ефективність використання основних засобів підприємства.

Період обороту чистого робочого капіталу - розраховується як відношення кількості днів у році до коефіцієнту оборотності чистого робочого капіталу. Коефіцієнт оборотності чистого робочого капіталу дорівнює відношенню чистого доходу від реалізації до розміру чистого робочого капіталу середнього за період.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання власного капіталу підприємства.

Тема 11. Внутрішньо-фірмове фінансове прогнозування та планування

І) В чому полягають мета та завдання фінансового планування і прогнозування?

Завдання фінансового планування і прогнозування:

-втілити розроблені стратегічні завдання в форму конкретних фінансових показників;

- забезпечити відтворювальний процес необхідними джерелами фінансування;

-виявити внутрішні резерви збільшення доходів та способи їх мобілізації;

-узгодити показники виробничого плану з наявними фінансовими ресурсами, необхідними для його виконання;

-обґрунтувати найбільш вигідні напрями і проекти інвестування коштів;

-дбати про інтереси інвесторів та акціонерів при розподіленні прибутків;

-обґрунтувати фінансові взаємовідносини з бюджетом, банками та іншими суб'єктами господарювання;

-здійснювати контроль за фінансовим станом та платоспроможністю підприємства.

Мета фінансового планування полягає в забезпеченні підприємства необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності.

ІІ)Які види фінансових планів розробляються на підприємстві?

До найбільш поширених видів фінансових планів підприємства можна віднести:

§ баланс доходів і видатків;

§ прогноз(план) фінансових результатів;

§ балансовий план;

§ план грошових потоків;

§ платіжний календар.

Розкрийте сутність бюджетування, його принципи.

Бюджетування - це комплексний процес, що включає:

Ш бюджет як фінансовий план за вибраними позиціями;

Ш фінансову й управлінську звітність як результат виконання бюджету;

Ш послідовний ланцюжок управлінських дій, направлених на інтеграцію різних управлінських підсистем в єдиний контур бюджетного управління.

Бюджетування на підприємстві - це управлінська технологія, яка поєднує процес оперативного фінансового планування, обліку і контролю його діяльності.

Принципи: - принцип повноти

- принцип обґрунтованості та реальності

- принцип інтегрованості

- принцип гнучкості

- принцип економічності

- принцип єдності

Тема 12. Антикризове фінансове управління підприємством

І) В чому полягає зміст антикризового фінансового управління підприємства?

Зміст антикризового фінансового управління полягає в розробці комплексу заходів щодо профілактики фінансової кризи та її подолання. Антикризове фінансове управління підприємством можна розглядати в двох ракурсах:

· по-перше, - це система профілактичних заходів, спрямованих на попередження фінансової кризи: постійний аналіз сильних та слабких сторін підприємства, прогнозування банкрутства, управління ризиками (мінімізація та нейтралізація), впровадження системи попереджувальних заходів тощо;

· по-друге, - це система управління фінансами, спрямована на виведення підприємства з кризи, в тому числі шляхом проведення санації чи реструктуризації суб'єкта господарювання.

Охарактеризуйте інструментарій антикризового фінансового управління в залежності від фінансового стану підприємства.

Складовим елементом моделі антикризового управління підприємством є його реструктуризація.

Розглядаючи процес реструктуризації в контексті антикризового управління, пропонується використовувати наступну класифікацію:

· санаційна, чи відбудовна, реструктуризація;

· адаптивна, чи прогресивна, реструктуризація;

· попереджувальна реструктуризація.

Які значення показників фінансового стану свідчать про загрозу банкрутства?

Одним з найважливіших інструментів системи раннього попередження та методом прогнозування банкрутства підприємств є дискримінантний аналіз. Під дискримінантним аналізом здебільшого розуміють комплекс методів математичної статистики, за допомогою якого здійснюється класифікація досліджуваних одиниць (підприємств) залежно від значень обраної сукупності показників відповідно до побудованої метричної шкали. Така шкала будується на основі емпіричного дослідження фінансових показників великої кількості підприємств, одні з яких опинились у фінансовій кризі, а інші успішно продовжують свою діяльність.

У процесі аналізу підбирається певна система показників, дослідивши значення яких, можна віднести підприємство до того чи іншого класу та з високим рівнем ймовірності спрогнозувати його майбутній фінансовий стан. У теорії і практиці здебільшого розрізняють однофакторний та багатофакторний дискримінантний аналіз.

В основі однофакторного (одновимірного) аналізу покладено сепаратне дослідження окремих показників (які є складовою певної системи показників) та класифікацію підприємств за принципом дихотомії. Віднесення підприємства до категорії «хворих» чи «здорових» здійснюється у розрізі окремих показників відповідно до емпірично побудованої шкали граничних значень досліджуваного показника. Наприклад, згідно зі шкалою значень показника рентабельності активів граничне значення цього показника становить 2 %. Це означає, що підприємства, в яких рентабельність активів > 2 %, за цим критерієм вважаються «здоровими»; якщо ж значення цього показника < 2 %, то підприємство належить до групи суб'єктів господарювання, яким загрожує фінансова криза.

Загальний висновок про якість фінансового стану підприємства робиться на основі аналізу відповідності кожного з показників, які включені в спеціально підібрану систему, їх граничним значенням. Найвідомішими моделями однофакторного дискримінантного аналізу є системи показників Бівера та Вайбеля.

В основі досліджень американського економіста В. Бівера покладено 30 найчастіше вживаних у фінансовому аналізі показників. За ознакою однорідності вони були згруповані в шість груп. З кожної групи Бівер вибрав по одному найтиповішому показнику, які й склали його систему прогнозування:

1) відношення Cash-flow до позичкового капіталу;

2) відношення чистого прибутку до валюти балансу;

3) відношення позичкового капіталу до валюти балансу;

4) відношення оборотних активів до поточних зобов'язань (показник покриття);

5) відношення робочого капіталу до валюти балансу;

6) відношення різниці між очікуваними грошовими надходженнями і поточними зобов'язаннями до витрат підприємства (без амортизації).

З використанням матеріалів аналізу 79 фінансово неспроможних і такого ж числа фінансово спроможних підприємств Бівер розробив шкалу граничних значень для кожного з наведених показників стосовно американських підприємств.

У німецькомовній економічній літературі досить поширеною є система показників Вайбеля. В основі досліджень, здійснених П. Вайбелем протягом 1960--1971 рр., покладено аналітичні матеріали по 72 швейцарських підприємствах будівельної, металургійної, легкої та годинникової галузей виробництва, половина з яких перебувала у фінансовій кризі. Класифікацію підприємств за цією системою пропонується здійснювати з використанням таких показників:

1) відношення позичкового капіталу до валюти балансу;

2) відношення оборотних активів до поточних зобов'язань (показник покриття);

3) відношення Cash-flow до поточних (короткострокових) зобов'язань;

4) відношення різниці між очікуваними грошовими надходженнями та поточними зобов'язаннями до витрат підприємства (без амортизації);

5) відношення середнього залишку кредиторської заборгованості до вартості закупок, помножене на 365;

6) відношення середніх залишків виробничих запасів до величини затрат на сировину (матеріали), помножене на 365.

Для кожного з наведених показників Вайбель побудував відповідні шкали у вигляді діаграм, в яких показана динаміка значень показників протягом п'яти років перед настанням в однієї з груп досліджуваних підприємств фінансової неспроможності.

У разі, якщо значення всіх шести показників аналізованого підприємства перебувають у безпечній зоні відповідної шкали, то цьому суб'єкту господарювання не загрожує банкрутство. Якщо ж значення більше трьох показників наближається до зони «хворих» підприємств, то аналізоване підприємство вважається таким, якому загрожує банкрутство. Щодо підприємств, в яких менше трьох показників знаходяться у критичній зоні, Вайбель рекомендує проводити додатковий аналіз.

Головним суперечливим моментом однофакторного дискримінантного аналізу є те, що значення окремих показників може свідчити про позитивний розвиток підприємства, а інших -- про незадовільний. Така ситуація унеможливлює об'єктивне прогнозування банкрутства. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є застосування багатофакторного дискримінантного аналізу. В процесі аналізу підбирається ряд показників, для кожного з яких визначається вага в так званій дискримінантній функції. У загальному вигляді алгоритм лінійної багатофакторної дикримінантної функції можна представити в такій формі:

Z = a0 + a1x1 + a2x2 + a3x3 + …+ anxn ,

де а1, а2, а3, …, аn -- коефіцієнти (ваги) дискримінантної функції; х1, х2, х3, …, хn -- показники (змінні) дискримінантної функції.

Величина окремих ваг характеризує різний вплив окремих показників (змінних) на загальний фінансовий стан підприємства. Віднесення аналізованого підприємства до групи «хворих» чи «здорових» залежить від значення інтегрального показника, який є результатом розв'язку дискримінантної функції, а також від побудованої на основі емпіричних даних прямої поділу. Пряма поділу характеризує граничне значення Z-показника і слугує базою для розробки шкали інтерпретації одержаних значень Z.

Найвідомішими моделями прогнозування банкрутства на основі багатофакторного дискримінантного аналізу є тест на банкрутство Тамарі (1964), модель Альтмана (1968), модель Беермана (1976), система показників Бетге-Хуса-Ніхауса (1987), модель Краузе (1993).

Модель прогнозування банкрутства, розроблена американським економістом Е. Альтманом, має також назву «розрахунок 

Z-показника» і є класичною в своїй сфері (вона включена до більшості західних підручників, присвячених фінансовому прогнозуванню та оцінці кредитоспроможності підприємств). Побудована Альтманом дискримінантна функція має такий вигляд:

Z = 0,012X1 + 0,014X2 + 0,033X3 + 0,006X4 + 0,999X5 .

Це п'ятифакторна модель, де чинниками виступають окремі показники фінансового стану підприємства. Адаптовано до вітчизняних стандартів фінансової звітності окремі змінні дискримінантної функції мають такий вигляд:

X1 -- робочий капітал / валюта балансу;

X2 -- сума нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) та резервного капіталу / валюта балансу;

X3 -- звичайний прибуток до оподаткування + проценти за кредит / валюта балансу;

X4 -- ринкова вартість підприємств (ринкова вартість корпоративних прав) / позичковий капітал;

X5 -- чиста виручка від реалізації продукції / валюта балансу.

Провівши аналіз 33 пар промислових підприємств з обсягом валюти балансу від 1 до 25 млн дол. США, Альтман дійшов такого висновку щодо інтерпретації значень Z-показника:

Значення «Z»	Імовірність банкрутства
до 1,8	Висока
1,8--2,67	не можна однозначно визначити
2,67 і вище	Низька

Цікавим є те, що в дослідженнях Альтмана середнє значення показника Z для фінансово неспроможних підприємств становить -0,29, а для групи успішно працюючих підприємств -- +5,02. За деякими джерелами, точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить: за п'ять років до банкрутства -- 36 %; чотири роки -- 29; три роки -- 48; два роки -- 83; один рік -- 95 %.

У Німеччині вперше застосував методологію багатофакторного дискримінантного аналізу при дослідженні фінансового стану підприємств у 1976 р. професор університету м. Мюнстер Кл. Беєр ман. Свої висновки він базував на емпіричному дослідженні 21 пари підприємств, половина з яких були збитковими та перебували у фінансовій кризі. Основні характеристики дискримінантної функції Беєрмана наведено в табл. 12.2.

Таблиця 12.2 Параметри дискримінантної функції Беєрмана

Показник	Вага
Х1 = Позичковий капітал / валюта балансу	+0,077
Х2 = Чистий прибуток / валюта балансу	+0,813
Х3 = Чистий прибуток / позичковий капітал	+0,124
Х4 = Чистий прибуток / чиста виручка від реалізації	-0,105
Х5 = Cash-flow / позичковий капітал	-0,063
Х6 = Чиста виручка від реалізації / валюта балансу	+0,061
Х7 = Запаси / Чиста виручка від реалізації	+0,268
Х8 = Сума амортизації / Вартість основних засобів на кінець періоду	+0,217
Х9 = Введені основні засоби / Сума амортизації	+0,012
Х10 = Заборгованість за банківськими позичками / Позичковий капітал	+0,165

Одержані значення інтегрального показника Беєрман рекомендує інтерпретувати таким чином (горизонт прогнозування один рік):

Z > 0,32 -- підприємство перебуває під загрозою банкрутства;

0,32 > Z > 0,236 -- неможливо чітко ідентифікувати, потребує додаткового якісного аналізу;

Z < 0,236 -- підприємству не загрожує банкрутство.

Методологія багатофакторного дискримінантного аналізу може використовуватися як службами контролінгу підприємства для своєчасного виявлення симптомів фінансової кризи, так і банками при оцінці кредитоспроможності позичальника. Про актуальність і значимість розглянутого методу прогнозування фінансового стану підприємств свідчить вже те, що Європейський центральний банк для полегшення класифікації позичальників на надійних та проблемних рекомендує своїм підрозділам, а також комерційним банкам використовувати в роботі галузевий дискримінантний аналіз. При цьому пропонується застосовувати три різні дискримінантні функції: для промислових підприємств, підприємств торгівлі та громадського харчування, для інших підприємств.

Використання методології багатофакторного дискримінантного аналізу у вітчизняній практиці є досить обмеженим, що зумовлено такими основними чинниками:

· по-перше, неможливістю розробки власних, галузевих дискримінантних функцій через відсутність фахівців достатньої кваліфікації;

· по-друге, відсутністю достатніх коштів для закупівлі та адаптації західних методик до вітчизняних умов господарювання;

· по-третє, недостатнім рівнем об'єктивності показників, які відображаються підприємствами у фінансовій звітності (проблематика подвійної бухгалтерії).

У той же час в Україні використовуються численні методики однофакторного дискримінантного аналізу, однак вони безсистемні, не враховують галузевих особливостей і не містять відповідних «ключів» інтерпретації.

Размещено на Allbest.ru