Строки проведення переказу за допомогою платіжних карток визначаються правилами платіжної системи та договорами, що укладаються між членами та учасниками платіжної системи. При цьому строк виконання міжбанківського переказу, що здійснюється на підставі клірингових вимог, виконується у строк до трьох операційних днів. Внутрішньобанківський переказ виконується у строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів.

Законодавство передбачає кілька видів платіжних карток. Зокрема, фізичним особам, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, емітент надає особисті платіжні картки, а юридичним особам і фізичним особам-підприємцям - корпоративні платіжні картки. У разі застосування дебетової схеми обслуговування для клієнтів відкриваються окремі картрахунки, що ведуться в режимі поточних рахунків, з урахуванням обмежень, встановлених законодавством. У разі застосування кредитної схеми клієнтам відкриваються окремі картрахунки.

Клієнти-резиденти можуть відкривати картрахунки за межами України й отримувати платіжні картки, емітовані нерезидентами, з урахуванням обмежень, встановлених законодавством України про валютне регулювання.

Отримати готівку можна як убанківській установі, так і через встановлений термінал, а також з банкомата. Законодавство передбачає обов'язкові реквізити чека банкомата: ідентифікатор банку або інші реквізити, що дають змогу його ідентифікувати; номер банкомата; дата здійснення операції; сума та валюта операції; реквізити платіжної картки (допустимі правилами безпеки платіжної системи); код, що ідентифікує операцію у платіжній системі.

Розрахунки за операції з платіжними картками, виконані на території України як резидентами, так і нерезидентами, між еквайрами і торговцями, а також між платіжними організаціями небанківських платіжних систем-нерезидентів і торговцями, здійснюються лише у валюті України згідно з правилами, визначеними платіжною організацією платіжної системи і в порядку, обумовленому в договорі. Міжбанківський переказ між банками - членами платіжних систем за операціями із застосуванням платіжних карток, здійсненими їх держателями в межах України, проводиться лише у валюті України незалежно від того, в якій валюті відкритий картрахунок клієнта. Міжбанківський переказ між банками - членами міжнародних платіжних систем за операціями із застосуванням платіжних карток, здійсненими їх держателями за межами України, а також за операціями, здійсненими в межах України держателями платіжних карток-нерезидентами України, проводиться у валюті, визначеній у відповідних договорах із платіжними організаціями міжнародних платіжних систем.

Якщо валюта розрахунку за операцією, яка здійснюється за допомогою платіжної картки, відрізняється від валюти картрахунку, то уповноважений банк (за результатами оброблення інформації про виконані операції) здійснює перерахунок суми за операцією у валюту картрахунку за курсом, визначеним договором між клієнтом та уповноваженим банком-емітентом.

Одним із заходів, спрямованих на розширення безготівкового обігу коштів, є запровадження системи безготівкової виплати заробітної плати державним службовцям. Зокрема така система передбачається Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 січня 2001 року "Про заходи щодо детінізації економіки" від 20 березня 2001 р. № 183/2001.

На виконання зазначеного Указу Президента України міністерства та відомства реалізують за участю комерційних банків зарплатні проекти із застосуванням платіжних карток. У свою чергу Державне казначейство України зазначило, що обслуговування зарплатних проектів може здійснюватися на підставі угоди між бюджетною установою та будь-яким комерційним банком. Для укладання такої угоди статус уповноваженого на готівкове обслуговування бюджетних коштів для банку не потрібний.

Порядок використання та обігу векселів регулюється законами України "Про обіг векселів в Україні", "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", нормативно-правовими актами НБУ.

2.3 Розвиток безготівкових розрахунків в Україні

Для здійснення будь-якої господарської операції підприємство повинно здійснити розрахунки з іншим підприємством, найшвидший тип розрахунків між юридичними та фізичними особами - безготівкові. Банк в цих розрахунках виступає як посередник між клієнтами, що здійснюють платежі.

Безготівкові розрахунки - це переказування певної суми коштів із рахунків платників на рахунки одержувачів, а також переказування з доручення підприємств, внесених ними готівкою коштів до каси банку на рахунки одержувачів [1, с. 118].

Безготівкові розрахунки в своїй цілісності формують певну систему. Система безготівкових розрахунків є складовою загальної національної грошової системи. В ході становлення ринкових відносин і відповідної трансформації грошової сфери економіки посилюється значення і роль безготівкових розрахунків як важливого самостійного відособленого об'єкта економічних відносин, а відповідно й окремого дослідження економічної науки.

Скорочення готівкових платежів та збільшення частки безготівкових розрахунків в перспективі може дати колосальну економію для держави - десятки мільярдів гривень на рік. Зараз друк кожної двогривенної купюри обходиться державі в 70 коп., якщо врахувати витрати на її зберігання, інкасацію, то собівартість виходить вище 30% номіналу вартості самої купюри.

Стратегія переходу на безготівкові розрахунки в Україні є пріоритетною, і як показує практика європейських країн, саме ця стратегія дозволяє вирішити ряд найважливіших завдань для підвищення ефективності всієї фінансової системи.

Президент Віктор Янукович підписав закон № 5284-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо функціонування платіжних систем і розвитку безготівкових розрахунків» (законопроект № 10656). Цим законом його ініціатор Національний банк України сподівається стимулювати українців переходити на безготівкові розрахунки пластиковими картками та менше користуватися готівкою. Серед іншого, закон дозволяє НБУ обмежувати суму оплати готівкою, а також вводить поняття «електронних грошей».Закон дозволяє НБУ створити так званий центральний процесинговий центр - диспетчерську, де будуть оброблятися дані будь-якої операції, яка буде відбуватися за допомогою платіжної картки. В цей же центр будуть стікатися і комісійні за таку роботу.

Фактично НБУ забирає внутрішній ринок обслуговування карт у глобальних гравців, яким належить карткова технологія, - в корпорацій Visa і MasterCard. Вони втрачають свій ключовий український бізнес: можливість отримувати комісійні за технічну підтримку операцій з карткою одного банку в мережі або терміналах іншої фінансової установи.НБУ у результаті цих нововведень отримує не тільки гроші і контроль над даними (зокрема і про місце перебування того чи іншого власника картки), але і можливість зберегти систему безготівкових розрахунків у разі, якщо американському Сенату заманеться за непрозорою процедурою вимагати від Visa і MasterCard відключення рубильника для України з політичних мотивів [2, с. 126].

Якщо рівень безготівкових розрахунків в Україні досяг європейського (80-90% від загального обсягу розрахунків), держава отримала б додатково 35-50 млрд. гривень вільних грошей, які можна було б направити в реальну економіку і на соціальні програми.

Поки що населення вважає за краще тримати заощадження не в банківських установах і платити готівкою. Необхідно взяти за основу стандарти європейських країн, і створити відповідні правові механізми, які підвищать рівень безготівкових розрахунків, забезпечивши належний рівень їх надійності в Україні.

Як відомо, в 2012 році в Україні, за даними НБУ, обсяг безготівкових платежів становив 46 млрд. гривень, але частка безготівкових платежів у загальному обсязі операцій з платіжними картами залишається невеликою - 8%.

Інші операції, яких було зроблено на 529,6 млрд. гривень, припали на зняття готівки в банкоматах і касах банків [5].

Якщо запровадять ліміт готівкових операцій фізичних осіб у розмірі 200 тис. грн., то на практиці він обмежуватиме насамперед розрахунки за великими покупками - операції з нерухомістю та купівлі нових автомобілів. Як перший крок цілком виправдано спершу перевести з готівкових розрахунків у безготівкові саме розрахункові операції за великі покупки. Звичайно, це має підвищити частку безготівкових розрахунків.

Збільшення частки безготівкових коштів на рахунках у банках, безумовно, позитивно вплине на банківську систему.

Проте, в Україні ліміти на проведення готівкових операцій - це не той інструмент, який дозволить підвищити фінансову грамотність населення і стане двигуном розвитку платіжних технологій. Швидше, навпаки, дію, як відомо, породжує протидія. Споживачі фінансових послуг можуть вважати, що, змушуючи їх до безготівкових розрахунків, держава намагається порахувати їхні власні гроші і дізнатися, на що вони їх витрачають.

Доцільніше було б мотивувати підприємства до безготівкових розрахунків через, скажімо, надання податкових пільг на суму таких розрахунків. Таким чином можна досягти самомотивації розвитку платіжного простору: торговці, економлячи на безготівкових розрахунках, надавали б знижки клієнтам за вибору такої форми оплати [3, с. 61].

У розвинутих країнах готівка становить незначну частину грошової маси: 5-7%. В нашій країні за даними НБУ станом на 1 грудня 2011 року готівковий оборот займає близько 29 % усього грошового обороту [1].

Безготівкові розрахунки в Україні становлять приблизно 71 % усіх розрахунків у господарському обороті. Найбільша питома вага безготівкових розрахунків здійснюється платіжними дорученнями (81 %), значно меншу вагу в безготівкових розрахунках займають розрахунки чеками (8 %), акредитивами (1 %) платіжними вимогами-дорученнями (6 %), інші (4 %) [5].

Найактивніше українські банки приєднувалися до міжнародної карткової платіжної системи VISA International, з якою за півтора року реєстрації було укладено 23 нових договори. Таким чином, кількість членів цієї системи в Україні збільшилася на 37% і налічує 77 банків [3].

Сьогодні VISA International є найбільшою в нашій країні міжнародною картковою платіжною системою за кількістю членів.

За обсягами операцій у 2010 році частка платіжних систем склала: Visa 47,7%, MasterCard - 36,1 %, НСМЕП - 7,6%, одноемітентні - 7,2%, Укркарт - 1,0%, інші - 0,4%. Найкращі показники за середньорічними оборотами має НСМЕП. За підсумками четвертого кварталу 2011 року обсяг загальних оборотів за операціями з картками НСМЕП становив близько 4 млрд. грн., що є рекордним квартальним показником за весь період роботи системи. Усього на кінець четвертого кварталу 2011 року було емітовано 1 389 431 карток НСМЕП, працювало 3195 одиниць банкоматно-термінального обладнання з логотипом НСМЕП [2].

Сегмент безготівкових платежів на національному картковому ринку нині знаходиться лише на стадії становлення. В Україні, на жаль, поки що не створено належних умов для істотного збільшення його частки. Серед негативних факторів розвитку безготівкових розрахунків, слід виділити чинники, що діють з боку користувача послуг, та з боку надавача послуг [2].

Серед проблем розвитку системи безготівкових розрахунків у національній економіці України, можна виділити такі:

1) оптимізація форм і способів безготівкових розрахунків, їх організації; вибір раціональніших у певних економічних умовах форм розрахунків, які давали б найбільший ефект;

2) інтенсифікація і прискорення розрахунків;

3) удосконалення захисту інструментів безготівкових розрахунків від можливих зловживань;

4) підвищення самостійності господарських суб'єктів за умови досконалої організації і здійснення безготівкових розрахунків у господарському обороті [4].

Нині майже 220 млрд. грн. (а це 5% від всієї грошової маси) - це обсяг готівки в обігу, з яких понад 200 млрд. грн. перебуває за межами банківської системи. Частка всіх безготівкових розрахунків (як фізичних, так і юридичних осіб) - близько 70%. У США та Євросоюзі частка безготівкових розрахунків становить більше 90%.

8 вересня 2012 р. Верховна Рада ухвалила закон «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо функціонування платіжних систем і розвитку безготівкових розрахунків». Стаття 1087 дає право НБУ встановлювати граничну межу розрахунку фізичних і юридичних осіб готівкою. Закон спрямований на збільшення частки безготівкових розрахунків, що призведе до підвищення ліквідності банківської системи, оскільки грошові кошти населення зберігатимуться не вдома, а на банківських рахунках.

Спрогнозувати, наскільки це підвищить ліквідність банківської системи, неможливо. Будь-яке обмеження (200 тис. грн., 100 тис. грн. чи 50 тис. грн. на першому етапі, поки на руках у населення 220 млрд. грн.) буде змушувати в день проведення операції розміщувати кошти на рахунок і використовувати їх як безготівковий платіж. Така схема збільшить частку безготівкових платежів, але не вплине на ліквідність банків. Тому потрібен час, щоб змінити психологію населення і ставлення до банківської системи України [4, с. 83].

За даними НБУ середньодобовий обсяг передачі коштів платіжними документами у 2012 році складав 3 млрд. грн. понад 450 тис. середньодобової кількості платіжних трансакцій і їх кількість зростає. Нині кожна гривня щоденно обертається через платіжну систему від 3 до 7 разів. Але на сьогодні спостерігається зниження рівня платоспроможності підприємств порушення товарного і грошового обігу, неефективність діючого механізму розрахунків між підприємствами, який не стимулює їх до своєчасного виконання платежів. І тому необхідним є не тільки технічно здійснювати розрахункові операції, але й удосконалювати організацію безготівкових розрахунків в Україні.

акредитивний інкасовий грошовий розрахунок



2.4 Аналіз системи безготівкових розрахунків

Дуже важливо розуміти що для проведення розрахунків між банками в рамках певної системи, перш за все необхідно стати її членом. На даному етапі розвитку систем безготівкових розрахунків, коли вони все частіше носять транскордонний характер, носить досить проблематичний характер, оскільки для вступу с систему безготівкових розрахунків банк повинен виконувати відповідні нормативні показники діяльності та мати добру репутацію.

В даному розділі ми розглянемо діяльність деяких систем безготівкових розрахунків, членами яких є українські банки. А саме - НСМЕП - систему безготівкових розрахунків, яка більшою мірою передбачає розрахунки в середині країни між банківськими установами України для задоволення потреб клієнтів українських банків у внутрішньодержавних розрахунках, а також СЕП - як систему що передбачає міжнародні та внутрішньодержавні розрахунки, також будуть розглянуті статистичні дані щодо членства українських банків в міжнародних системах безготівкових розрахунків.

Однією з небагатьох та напевне найглобальніших українських платіжних систем є НСМЕП (Національна система масових електронних платежів)На кінець третього кварталу 2011 року у складі НСМЕП налічувалося: 34 банки -- юридичні особи. Це означає що без відкриття прямих кореспондентських рахунків банки члени НСМЕП могли організовувати розрахунки між собою та проводити клієнтські платежі від однієї установи банку до іншої через кореспондентські рахунки відкриті у НСМЕП, а також емітувати картки даної платіжної системи для проведення поточних розрахунків СПД та фізичних осіб.

За підсумками третього кварталу 2011 року обсяг загальних оборотів за операціями з клієнтськими розрахунками банків через цю систему становив близько 4.95 млрд. грн. Для порівняння: обсяг оборотів у третьому кварталі 2010 року становив 3.2 млрд. грн. Сума загальних оборотів НСМЕП у третьому кварталі 2011 року становила 45.85 млрд. грн. Сума міжбанківських оборотів НСМЕП за третій квартал 2011 року сягнула 264 млн. грн. Для прикладу: у третьому кварталі 2010 року вона становила 46 млн. грн. [6, c. 114].

Загальна сума показників на кінець третього кварталу 2011 року за міжбанківськими оборотами НСМЕП становила 868.73 млн. грн. Щоденні показники оборотів за операціями з картками НСМЕП у третьому кварталі 2011 року становили близько 55 мли. гри. за день із піковими значеннями 130-135 млн. грн.

Розглянувши систему масових електронних платежів, хотілося б загострити вашу увагу на системі електронних платежів (СЕП).

Базовим законом, що визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, є Закон України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”. Цим Закономсистему електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП) визначено державною системою міжбанківських розрахунків.

Основним нормативно-правовим актом Національного банку України, що визначає загальні вимоги щодо функціонування в Україні СЕП та порядку виконання міжбанківського переказу коштів через кореспондентські рахунки банків-резидентів у національній валюті України є Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 16.08.2010 № 320 та зареєстрована вМіністерстві юстиції України 06.09.2010 за № 1035/12909 (із змінами).

СЕП забезпечує здійснення розрахунків у межах Україниміж банками як за дорученнями клієнтів банків, так і за зобов'язаннями банків. СЕП виконує міжбанківський переказ у файловому режимі та в режимі реального часу. Здійснення банком початкових платежів у файловому режимі є обов'язковим, а у режимі реального часу - за його вибором. Разом з тим, банк, який працює в СЕП у файловому режимі, забезпечує приймання платежів у режимі реального часу.

У файловому режимі обмін платіжними документами організовано у пакетному режимі технологічними циклами шляхом приймання-передавання відповідних документів. Тривалість циклу складає 15 - 20 хвилин.

У режимі реального часу кошти зараховуються на рахунок отримувача негайно, у момент надходження платежу від відправника СЕП. Саме це є головною ознакою платіжних систем класу RTGS згідно з міжнародною класифікацією [15, c. 63].

За станом на 1 жовтня 2012 року учасниками СЕП були 1573 установи, із них:

1. 181 - банки України;

2. 1328 - філії банків України;

3. 28 - органи Державногоказначейства України;

4. 36 - установиНаціонального банку України.

Учасники системи, враховуючи свої потреби, самостійновирішують працювати їм за незалежним чи консолідованим кореспондентським рахунком.

За станом на 1 жовтня 2012 року за незалежним кореспондентськимрахункомпрацювало 109 банків, що складало 60 % від загальної кількості банків - юридичних осіб, які є учасниками системи. Ними за 9 місяців 2012 року виконано 33 398 тисяч початкових платежів на суму 1 513 490 млн. грн., що відповідно на 25 %та 49 %більше таких самих показників порівняно з відповідним періодом 2011 року.

Решта банків, а саме 73 комерційні банки, що складало 40 % від загальної кількості банків - юридичних осіб, які єучасниками системи, за станом на 1 жовтня 2012 року працювали за консолідованим кореспондентським рахунком.

Розподіл учасників системи за моделями обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку був такий:

1) за 3 моделлю працювали 52 банки;

2) за 4 моделлю працювали 16 банків;

3) за 7 моделлю працювали 5 банків.

За єдиним казначейським рахунком (8 модель) працювало Державне казначейство України, ним за 9 місяців 2012 року виконано 21 374 тисячі початкових платежів на суму 618 300 млн.грн., що відповідно на 3 % та 40 %більше таких самих показників порівняно з відповідним періодом 2011 року.

Послугами СЕП у режимі реального часу скористалися 594 установи (майже 38 % від загальної кількості учасників СЕП), але тільки 66 учасників виконували платежі в цьому режимі, а саме: 24 банки та 17 філій банків, Національний банк України з його установами.

За 9 місяців 2012 року учасниками системи виконано 261564 тисячі початковихплатежівтаелектроннихрозрахунковихповідомленьнасуму 5982758 млн.грн., що відповідно на 13 % та 55 % більше ніж за відповідний період 2011 року, із них:

1) початкові платежі в файловому режимі - 259519 тис.шт.;

2) початкові платежі в режимі реального часу - 526 тис.шт.;

3) електронні розрахункові повідомлення - 1519 тис.шт.

Переважну більшість початкових платежів, а саме 92 % від загальної їх кількості, становили платежі, виконані банківськими установами.

Найбільшим попитом серед учасників СЕП користувалася 3 модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку, за якою юридична особа має консолідований коррахунок, а для виконання переказів між філіями та міжбанківських переказів використовується внутрішньобанківська міжфілійна платіжна система. За 9 місяців 2012 року учасники системи, які працювали за цією моделлю, виконали 144 180 тисяч початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень (або 55 % від загального обсягу), що на 19 936 тисяч штук (або на 16 %) більше, ніж за 9 місяців 2011 року [9, c. 17].

У порівнянні з відповідним періодом минулого року кількість початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень, виконаних через СЕП у файловому режимі, збільшилась на 13 %, за сумою на 54 %, а в режимі реального часу кількість початкових платежів зменшилась на 54 %, проте збільшилась за сумою на 109%.

Структура початкових платежів за сумою платежу за 9 місяців 2012 року відображена у табл. 2.4:

Таблиця 2.4 Структура початкових платежів за сумою платежу за 9 місяців 2012 року

Режими функціонування СЕП	Початкові платежі	Усього
	0-100 грн.	100-1000 грн.	1000-10000 грн	понад 10000 грн	тис.шт.	%
	тис.шт.	%	тис.шт.	%	тис.шт.	%	тис.шт.	%
файловий	89410	35	94063	36	52600	20	23446	9	259519	100
реального часу	173	33	160	30	103	20	90	17	526	100
Разом	89583	35	94223	36	52703	20	23536	9	260045	100

Кількість початкових платежів за сумою платежу до 1000 грн. склала 183806 тис.шт., або 71 % від загальної кількості платежів.

При цьому, платежів до 1000 грн. виконано на суму 38353 млн.грн., або 0,6 %, а платежів понад 1000 грн. - на суму 5946553 млн.грн., або 99,4 % від загальної суми платежів 5984906 млн.грн.

За 9 місяців 2012 року в середньому за день оброблялося 1414 тисяч початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень на суму32339 млн.грн., у тому числі середньодобова завантаженість [18, c. 224]:

1) у файловому режимі становила за кількістю 1411 тисяч початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень на суму 31443 млн.грн., що відповідно на 12 % та на 53 % більше, ніж за 9 місяців 2011 року;

2) у режимі реального часу становила близько 3 тисяч початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень на суму 896 млн.грн., що на 54 % менше по кількості та на 108 % більше по сумі початкових платежів за відповідний період минулого року.

Середньоденний залишок коштів на рахунках учасників системи становив 31 млрд. гривень. Середньодобовий коефіцієнт обігу коштів за рахунками учасників системистановив1,04.Аналіз статистичних даних роботи системи електронних платежів Національного банку щодо переказу коштів між банками свідчить про те, що система протягом 9 місяців 2012 року успішно виконувала покладені на неї функції державної системи міжбанківських розрахунків, повністю задовольняла потреби її учасників у переказі коштів, забезпечувала максимальну швидкість, прозорість, високий рівень безпеки та надійності проведення платежів.

На початок 2011 року 150 банків України (або 87% із тих, що мають банківську ліцензію) співпрацювали з 23 міжнародними платіжними системами, створеними нерезидентами. Такі банки, як ВАТ “Ощадбанк", ВАТ “Електронбанк", АКБ “Мрія" та інші одночасно надають клієнтам послуги 7-9 міжнародних платіжних систем.

Усього за станом на 1 квітня 2011 року банками укладено 160 договорів про членство або про участь у 5 міжнародних карткових платіжних системах (табл. 2.5):

Таблиця 2.5 Міжнародні платіжні системи що присутні на українському ринку безготівкових розрахунків

№ п/п	Назва платіжної системи	Назва платіжної організації
Системи, створені установами США
1	VISA International	VISA International Service Association
2	MasterCard International	MasterCard International Incorporated
3	American Express	American Express Company
Системи, створені установами Росії
4	“Юнион Кард"	ЗАТ “Процессинговая компания “Юнион Кард", м. Москва
5	“Золотая корона"	ЗАТ “Золотая корона", м. Новосибірськ

Найактивніше українські банки приєднувалися до міжнародної карткової платіжної системи VISA International, з якою за півтора року реєстрації було укладено 23 нових договори. Таким чином, кількість членів цієї системи в Україні збільшилася на 37% і налічує 77 банків.

Сьогодні VISA International є найбільшою в нашій країні міжнародною картковою платіжною системою за кількістю членів.

Що ж стосується загальної аналітики використання ситем безготівкових розрахунків в Україні то необхідно зазначити що станом на 1 січня 2011 року 111 банків (65% від загальної кількості банків, які мають банківську ліцензію) є членами внутрідержавних і міжнародних платіжних систем та здійснюють емісію й еквайринг відповідних платіжних інструментів. Протягом 2010 року 10 нових банків, ставши членами відповідних платіжних систем, розпочали обслуговування безготівкових розрахунків з використанням вищезазначених інструментів. [23, c. 113]

Висновки до розділу 2

Ситуація, яка склалася в економіці потребує прийняття конструктивних заходів для формування ефективної системи розрахунково-платіжних відносин між підприємствами. Щоб вийти з цієї ситуації, необхідно модернізувати безготівкову систему розрахунків, зробити її більш надійною .

Стабільність фінансової системи України і національної економіки безпосередньо пов'язана зі стабільністю розрахункової системи, тобто з наявністю надійного механізму платежів, що дозволяють безперебійно здійснювати розрахункові операції.

Таким чином, до шляхів удосконалення організації безготівкових розрахунків потрібно віднести побудову Єдиної національної системи банківських карток з урахуванням досвіду платіжної системи Європейських країн із запровадженням її в Україні. Нова система повинна сприяти збільшенню обсягів безготівкових розрахунків в Україні, акумулюванню фінансових ресурсів на території України.

Першочерговими заходами з організації електронної торгівлі в Україні повинна стати розробка та формування правової бази з проведення торгівельних операцій з використанням Інтернету.

В банківській системі України є банки, особливо із числа великих, що вже опрацювали технології послуг через Інтернет-банкинг та готові до їх широкого впровадження.

Створення базового законодавства, що регламентує роботу юридичних і фізичних осіб в мережі Інтернет, сферу електронних фінансових послуг та діяльність електронних платіжних систем, має забезпечити учасникам Інтернет-банкингу надійний захист від шахрайства.

Отже, ініціатива НБУ не є новацією, подібні обмеження вже діють у багатьох європейських країнах, це звичайна практика. Такий крок регулятора спрямований, в першу чергу, на збільшення обсягу безготівкових розрахунків, прозорість операцій купівлі та продажу стосовно податкового законодавства, детінізації економіки.

Для банківської системи такий крок НБУ, безумовно, підвищить частку безготівкових розрахунків, оскільки покупці повинні будуть використовувати свої карткові рахунки або здійснювати розрахунки з поточних рахунків. Також збільшиться дохідність банків від комісій. Про те, наскільки таке рішення може підвищити частку безготівкових розрахунків, можна буде говорити після ухвалення регулятором відповідного нормативного документа та ознайомлення з ним.

Запровадження обмежень на суму готівкових операцій однозначно має поліпшити ліквідність банківської системи у випадку, якщо будуть забезпечені адекватні заходи за контролем виконання вимоги. Проте остаточно про це можна буде говорити тільки після того, як регулятор ухвалить таке рішення і буде зрозумілий механізм роботи.



Розділ 3. Шляхи вдосконалення організації безготівкових розрахунків

В сучасних умовах гроші є невід'ємним атрибутом господарського життя. Тому всі угоди, які пов'язані з поставкою матеріальних цінностей і наданням послуг, завершуються грошовими розрахунками. Останні можуть набувати як готівкової, так і безготівкової форми. Організація грошових розрахунків з використанням безготівкових грошей має більше переваг на відміну від розрахунків із застосуванням готівкових платіжних засобів.

Удосконалення безготівкових розрахунків є важливою умовою забезпечення грошовими коштами процесу виробництва, зміцнення комерційних засад і підвищення ефективності господарювання. Це передбачає, з одного боку, своєчасне здійснення з покупцями платежів за одержані від постачальників товарно-матеріальні цінності, роботи та послуги, з іншого, - прискорення документообороту.

В сучасних умовах досить чітко проявилися основні проблеми подальшого розвитку системи безготівкових розрахунків у національній економіці України, а саме:

- необхідність форми і способи безготівкових розрахунків, їх організація;

- вибір найраціональніших у певних економічних умовах форм розрахунків, якій давали б найбільший ефект;

- постійний пошук нових механізмів організації безготівкових розрахунків, які дозволили б на економічній основі подолати кризові явища і процеси в грошовій сфері.

При здійсненні безготівкових розрахунків сільськогосподарські підприємства керуються Інструкцією „Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”, діючим законодавством України, іншими нормативно-правовими актами [1]. Для вдосконалення безготівкових розрахунків на сільськогосподарських підприємствах пропонуємо [2]:

- запровадити автоматизацію розрахунків на поточному рахунку, використовуючи систему „Клієнт-банк”;

- доцільно використовувати такі форми розрахунків, як розрахунки за допомогою платіжних карток і електронних переказів.

При автоматизації розрахунків на поточному рахунку з використанням системи „Клієнт-банк” забезпечується :

- передача повідомлень між клієнтом та банком у зашифрованому вигляді за допомогою сертифікованих засобів захисту;

- автоматичне ведення протоколу та захист цього протоколу від модифікації передавання розрахункових документів між банком та клієнтом, як у банк, так і в автоматизоване робоче місце клієнта;

- автоматичне архівування протоколів наприкінці дня.

При застосуванні комп'ютерних технологій одержується інформація про стан господарювання, зміни, які відбуваються, стан взаєморозрахунків із дебіторами та кредиторами, визначаються результати господарювання, надається користувачам для прийняття рішень повна і достовірна інформація про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства від усіх видів діяльності. Такий порядок оформлення руху грошових коштів набуває останнім часом все більшого застосування.

Автоматизований варіант ведення руху грошових коштів підвищує свою дієвість, оскільки скорочує розрив між реєстрацією первинних документів і використанням його результату. Наявність таких даних за декілька років дозволяє розглядати результати господарської діяльності в динаміці, забезпечує наступність за окремі періоди часу.

Останнім часом все ширшого використання набувають такі форми розрахунків, як розрахунки за допомогою пластикових карток, електронні перекази. Обидві ці форми суттєво спрощують механізм оформлення проведення оплати розрахунків. Адже, для здійснення перерахування грошей вони не вимагають присутності уповноваженої особи від підприємства в банку, а це заощаджує час на переїзди до установи банку. Головна перевага цих форм безготівкових розрахунків - значне прискорення здійснення самих розрахункових операцій. Але неоснащеність банкоматами сільської місцевості та відсутність доступу до Інтернет - мережі робить запропоновані форми розрахунків для сільськогосподарських підприємств перспективними.

Однією з актуальних задач в удосконаленні розрахунків є розширення сфери застосування прямих зв'язків між сільськогосподарськими підприємствами і споживачами їх продукції. Виключення з розрахунків проміжних ланок забезпечує прискорення обороту коштів, скорочення документообороту.

Однією з важливих проблем, яку потрібно вирішити на державному рівні, є бартерні розрахунки. У вітчизняній нормативно-правовій базі весь час впроваджуються нові методи оподаткування бартеру, хоча необхідно його зменшувати. Необхідно сприяти обмеженню бартерних розрахунків із резидентами та збільшення обсягів грошових платежів [3].

Сьогодні економіка України потребує швидких структурних та технологічних перетворень при одночасному вдосконаленні готівково-безготівкового грошового обороту, так як сучасний її стан характеризується розладом платіжно-розрахункової системи та платіжною кризою. Від стану готівкових та безготівкових розрахунків, своєчасного і повного надходження від платників коштів залежить стан грошового обігу, ціноутворення, кредитні відносини, фінансовий стан підприємств і, як підсумок, соціальний стан населення. В період економічної кризи порушується система готівково-безготівкових розрахунків, невиправдано збільшується попит на готівку та кредит банків. Зважаючи на це, їх оптимальна організація є одним із першочергових завдань діяльності центральних банків.

У розвинутих країнах готівка становить незначну частину грошової маси: 5-7%. В нашій країні за даними НБУ станом на 1 грудня 2012 року готівковий оборот займає близько 29 % усього грошового обороту [1].

Безготівкові розрахунки в Україні становлять приблизно 71 % усіх розрахунків у господарському обороті. Найбільша питома вага безготівкових розрахунків здійснюється платіжними дорученнями (81 %), значно меншу вагу в безготівкових розрахунках займають розрахунки чеками (8 %), акредитивами (1 %) платіжними вимогами-дорученнями (6 %), інші (4 %) [5].

Найактивніше українські банки приєднувалися до міжнародної карткової платіжної системи VISA International, з якою за півтора року реєстрації було укладено 23 нових договори. Таким чином, кількість членів цієї системи в Україні збільшилася на 37% і налічує 77 банків [3].

Сьогодні VISA International є найбільшою в нашій країні міжнародною картковою платіжною системою за кількістю членів.

За обсягами операцій у 2011 році частка платіжних систем склала: Visa 47,7%, MasterCard - 36,1 %, НСМЕП - 7,6%, одноемітентні - 7,2%, Укркарт - 1,0%, інші - 0,4%. Найкращі показники за середньорічними оборотами має НСМЕП. За підсумками четвертого кварталу 2012 року обсяг загальних оборотів за операціями з картками НСМЕП становив близько 4 млрд. грн., що є рекордним квартальним показником за весь період роботи системи. Усього на кінець четвертого кварталу 2012 року було емітовано 1 389 431 карток НСМЕП, працювало 3195 одиниць банкоматно-термінального обладнання з логотипом НСМЕП [2].

Сегмент безготівкових платежів на національному картковому ринку нині знаходиться лише на стадії становлення. В Україні, на жаль, поки що не створено належних умов для істотного збільшення його частки. Серед негативних факторів розвитку безготівкових розрахунків, слід виділити чинники, що діють з боку користувача послуг, та з боку надавача послуг [2].

Серед проблем розвитку системи безготівкових розрахунків у національній економіці України, можна виділити такі:

1) оптимізація форм і способів безготівкових розрахунків, їх організації; вибір раціональніших у певних економічних умовах форм розрахунків, які давали б найбільший ефект;

2) інтенсифікація і прискорення розрахунків;

3) удосконалення захисту інструментів безготівкових розрахунків від можливих зловживань;

4) підвищення самостійності господарських суб'єктів за умови досконалої організації і здійснення безготівкових розрахунків у господарському обороті [4].

Так, одним із перспективних методів розвитку безготівкових розрахунків, може стати створення банківської системи в мережі Інтернет , тобто об'єднання в одну систему «віртуальних» та реальних переказів. Нова система дасть змогу клієнту не виходячи з дому переказувати кошти на рахунок контрагента, та одночасно отримувачу зафіксувати прийняття грошей, хоча фактично їх на рахунку ще не буде.

Можна зазначити, що існує значна різноманітність серед форм, інструментів та систем безготівкових розрахунків, які можуть використовувати банки або обирати клієнти. Всі вони відрізняються між собою порядком перерахування грошей, документообігом, зв'язком між контрагентами. Кожна має свої плюси та мінуси. Тому надзвичайно важливо для банків обирати серед систем безготівкових розрахунків зважаючи на дохід та можливість покриття присутніх при цьому ризиків.

При вдосконаленню організації безготівкових розрахунків виникають такі проблеми, як наближення моменту отримання продукції і забезпечення гарантій платежу, дотримання дисципліни поставок і прискорення здійснення розрахункових операцій. Такий контроль можна було б покласти на юридичну службу. Бо велике значення в з дотриманні платіжної дисципліни має організація розрахунків. Отже, необхідно підвищити роль юристів в реалізації розрахункових взаємовідносин з постачальниками і заготівельними організаціями, надати цій роботі систематичний та обов'язковий характер, забезпечити захист законних інтересів сільськогосподарських підприємств.

Висновки до розділу 3

Організація безготівкових розрахунків в Україні регламентується законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", нормативно-правовими актами НБУ, у тому числі Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 135.

При здійсненні розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова та переказна форма розрахунків.

Платежі з рахунків клієнтів банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня.

До платіжних інструментів, що використовуються при безготівкових розрахунках, чинне законодавство відносить: платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; меморіальні ордери; акредитиви. Для здійснення безготівкових розрахунків клієнти банків самостійно обирають платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладення договорів.

Надзвичайно важливим елементом системи безготівкових розрахунків є створення кореспондентських відносин між банками та платіжних систем, котрі полегшують переказ коштів між банками.

Системи безготівкових розрахунків і платіжні системи в розвинутих країнах з ринковою економікою функціонують відповідно до загальних моделей, що базуються на трьох основних видах міжбанківських розрахунків:

1) розрахунки через організацію кореспондентських відносин між комерційними банками. Їх називають лоро-ностро;

2) розрахунки через кореспондентські рахунки, що відкриваються в установах Центральних банків. Як правило, це повні розрахунки, що виконуються індивідуально, на валовій основі. їх можна характеризувати, як платежі брутто;

3) розрахунки через клірингові установи. Це розрахунки, або платежі нетто.

У курсовій роботі було детально розглянуто найбільш популярну систему безготівкових розрахунків - розрахунки за допомогою кореспондентських рахунків між банками. Були зазначені плюси та мінуси цієї системи і була запропонована технологія запобігання втрат ліквідності при одночасному збереженні здатності на кореспондентські розрахунки.

Підсумовуючи весь матеріал, якій був наведеній в даній курсовій роботі, можна зазначити, що існує значна різноманітність серед форм, інструментів та систем безготівкових розрахунків, які можуть використовувати банки або обирати клієнти. Всі вони відрізняються між собою порядком перерахування грошей, документообігом, зв'язком між контрагентами. Кожна має свої плюси та мінуси. Тому надзвичайно важливо для банків обирати серед систем безготівкових розрахунків зважаючи на дохід та можливість покриття присутніх при цьому ризиків.



Висновки

Для здійснення будь-якої господарської операції підприємство повинно використати відповідні платіжні інструменти. Найшвидший тип розрахунків між юридичними та фізичними особами - безготівкові. Банк в цих розрахунках виступає як посередник між клієнтами, що здійснюють платежі.

Широке використання безготівкового грошового обороту зумовлено також і тим, що безготівковий оборот має суттєві переваги перед готівковим і тому більш ефективний як для суспільства в цілому, так і для кожного окремого економічного суб'єкта. По-перше, значно зменшуються суспільні витрати обігу. По-друге, створюються необхідні умови для державного регулювання грошового обігу. По-третє, покращується економічний стан суб'єктів грошового обігу, тому що прискорюється обіг їх коштів, забезпечується тісний їх зв'язок з банками і грошовим ринком у цілому. Дуже важливим є дотримання суб'єктами господарювання принципів безготівкових розрахунків, в противному випадку це може призвести до кризи всієї системи розрахунків (платіжної кризи).

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від рівня ефективності використання тієї чи іншої форми безготівкових розрахунків, що передбачає оцінювання здійснення розрахунків на підприємстві і розроблення відповідних заходів, адже правильна організація безготівкових розрахунків є важливою умовою забезпечення нормального обороту коштів на підприємстві, зміцнення фінансової й господарської самостійності підприємства та підвищення ефективності виробництва. У сучасному модернізованому житті важливим аспектом безготівкових розрахунків стали електронні гроші, які мають багато переваг над звичайними банківськими платежами, але, поряд з цим, спостерігається і ряд недоліків, що потребують належного нагляду та поступового їх усунення. Подолання усіх труднощів забезпечить стабільність фінансової системи держави та економічну стабільність підприємств.

Так, одним із перспективних методів розвитку безготівкових розрахунків, може стати створення банківської системи в мережі Інтернет , тобто об'єднання в одну систему «віртуальних» та реальних переказів. Нова система дасть змогу клієнту не виходячи з дому переказувати кошти на рахунок контрагента, та одночасно отримувачу зафіксувати прийняття грошей, хоча фактично їх на рахунку ще не буде.

Таким чином, до шляхів удосконалення організації безготівкових розрахунків потрібно віднести побудову Єдиної національної системи банківських карток з урахуванням досвіду платіжної системи Європейських країн із запровадженням її в Україні. Нова система повинна сприяти збільшенню обсягів безготівкових розрахунків в Україні, акумулюванню фінансових ресурсів на території України.

Першочерговими заходами з організації електронної торгівлі в Україні повинна стати розробка та формування правової бази з проведення торгівельних операцій з використанням Інтернету.

В банківській системі України є банки, особливо із числа великих, що вже опрацювали технології послуг через Інтернет-банкинг та готові до їх широкого впровадження.

Створення базового законодавства, що регламентує роботу юридичних і фізичних осіб в мережі Інтернет, сферу електронних фінансових послуг та діяльність електронних платіжних систем, має забезпечити учасникам Інтернет-банкингу надійний захист від шахрайства.



Список літератури

1. Круш П.В. Гроші та кредит: навчальний посібник / П. Круш, В. Алексєєв - К. : Центр учбової літератури, 2010 - 216 с.

2. Єщенко П.С. Сучасна економіка: навчальний посібник / П. Єщенко, Ю. Палкін - К.: Вища шк., 2005. - 369 с.: іл.

3. Мочерний С.В.Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / С.В. Мочерний - К. : Видавничий центр «Академія», 2000. - 864 с.

4. Колодізєв О.М. Гроші і кредит: підручник / О. Колодізєв. - К. : Знання, 2010 - 615 с.

5. Вовчак О.Д. Кредит і банківська справа: підручник / О.Д. Вовчак - К. : Знання, 2008. - 564 с.

6. Азаренкова Г.М. Фінанси підприємств: навчальний посібник / Азаренкова Г.М., Журавель Т.М., Михайленко Р.М. - К. : Знання-Прес, 2006. - 287 с.

7. Михайловська І.М. Гроші та кредит: начальний посібник / І. Михайловська, К. Ларіонова - Львів : Новий Світ - 2000, 2006. - 431 с.

8. Щетинін А.І. Гроші та кредит: навчальний посібник / Щетинін А.І. - К. : Центр учбової літератури, 2010. - 440 с.

9. Національний банк України: Глосарій банківської термінології (Облікова ставка) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.bank.gov.ua

10. Уманців Ю.М. Механізм економічної політики: навчальний посібник / Ю. Уманців, О. Міняйло - Івано-Франківськ: Місто НВ, 2010. - 436 с.

11. Бажан М.П. Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / Бажан М.П. - К. : Гол. Редакція УРЕ, 1974 - 1985.

12. Пастушок Т.О. Система регулювання грошового обігу в Україні / Т. Пастушок // Журнал «Науковий огляд». - 2005. - №10. - С. 14.

13. Поплюйко Я.В. Статистичний аналіз динаміки грошової маси в Україні: автореф. На здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: спец. 21.11.08 «Фінанси та кредит» / Я.В. Поплюйко. - К., 2008.

14. 5-й (весневий) триместр: Бюджетний дефіцит і державний борг [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www.ruh.znaimo.com.ua/index-13454.html

15. Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.archive.nbuv.gov.ua/e-journals

16. Богомаз О. Ю. Організаційна складова розвитку безготівкових розрахунків в Україні / О. Ю. Богомаз // Управління розвитком. - 2011. - № 9 (106). - С. 118-120.

17. Косарєва І. П. Особливості розвитку системи безготівкових розрахунків в Україні / І. П. Косарєва, Н. В. Бондаренко, Н. В. Сарматицька // Бізнесінформ. - 2012. - № 1. - с. 125-129.

18. Рибченко М. Ф. Оптимізація системи безготівкових розрахунків / М. Ф. Рибченко // Фінанси України. - 2012. - № 13 (86). - С. 58-64.

19. Соловей Н. В. Основні проблеми розвитку системи безготівкових розрахунків у народному господарстві України / Н. В. Соловей, О. М. Музичко // Фінанси України. - 2012. - № 21 (103). - С. 82-87.

20. Статистична інформація [Електронний ресурс] / Державний комітет статистики України. - Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/.

21. Рибченко М.Ф. Оптимізація системи безготівкових розрахунків / Рибченко М.Ф. // Держава та регіони. Серія. Економіка та підприємництво. - 2013. - № 2. - С. 167-171.

22. Тимошенко О.П. Проблеми та шляхи забезпечення стійкості банківської системи України / Тимошенко О.П. // Інвестиції: практика та досвід. - 2013. - № 5. - С. 28-30.

23. Корнієнко О.В. Шляхи підвищення фінансової надійності комерційних банків / Корнієнко О.В. // Держава та регіони. Серія. Економіка та підприємництво. - 2013. - № 1. - С. 90-94.

24. Заєць О. Європейський досвід - опора й путівник для банківської системи України на шляху інтеграції у світовий фінансовий простір / Заєць О. // Вісник НБУ. - 2012. - № 8. - С. 45-49.

Размещено на Allbest.ur