Бюджетний устрій України

Размещено на http://www.allbest.ru

Бюджетний устрій України

1. Основи бюджетного устрою і характеристика бюджетної системи України

Новим Бюджетним кодексом України, прийнятим 08.07.2010 року визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства.

Бюджет та бюджетна система загалом належать до тієї сфери життя, що безпосередньо стосується інтересів всіх і кожного. У бюджеті будь-якої країни знаходять відображення важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя суспільства, а також кожної людини зокрема.

Головним індикатором стану держави є бюджетна система країни. Від того наскільки правильно її побудовано залежить ефективне функціонування всієї національної економіки країни.

Бюджетна система - це сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права [1].

Стаття 5 Бюджетного кодексу України визначає структуру бюджетної системи України. Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах) [1].

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її структура і принципи визначаються Конституцією України та Бюджетним кодексом України. Бюджетна система заснована на економічних відносинах і юридичних нормах сукупності бюджетів, які розробляються, затверджуються і виконують органи.

Рис. 1. Складові частини бюджетної системи

Сукупність всіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України, який називають консолідованим бюджетом. Бюджет Автономної Республіки Крим (АРК) об'єднує республіканський бюджет та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування АРК. До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні, районні в містах, селищні та сільські бюджети. Бюджет області об'єднує обласний бюджет та бюджети районів і міст обласного підпорядкування.

2. Сутність та значення бюджету

бюджет устрій дохід видаток

Згідно ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджет це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права [1].

Бюджет за своїм змістом є складною категорією і в теорії державних фінансів розглядається у трьох аспектах: по-перше, як правовий акт, згідно з яким виконавчі органи влади розпоряджаються фондами грошових ресурсів; по-друге, як план видатків і доходів відповідного органу влади; по-третє, як економічна категорія, оскільки державний бюджет відображає грошові відносини з приводу утворення, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів.

Бюджет відображає масштаби діяльності держави й водночас обмежує її. Якщо, з одного боку, це кошти, які надходять у повне розпорядження держави і визначають її фінансовий потенціал, то з іншого, в цьому документі зосереджені грошові фонди суспільного користування, які перебувають не так у власності, як у розпорядженні органів державної влади [7, с. 43].

Бюджет - це фонд фінансових ресурсів, який перебуває у розпорядженні органів виконавчої влади певного рівня й використовується для виконання покладених на них функцій, передбачених конституцією. Головне призначення бюджету - регулювати розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту за підрозділами виробництва, галузями економіки, адміністративно-територіальними утвореннями, верствами населення, ґрунтуючись на потребах ринкового господарства відповідно до визначеної фінансової політики [8, с. 12-17].

У бюджеті переплітається великий спектр різнорівневих інтересів та суперечностей. Бюджет є досить потужною і подеколи небезпечною зброєю в руках державної влади, і об'єктом боротьби ідеологій, наукових концепцій, політичних переконань, уявлень про справедливість. Кожна гривня бюджетних коштів має працювати на забезпечення, потребує сталого економічного зростання та добробуту населення. Відповідно, кожна гривня має бути під постійним контролем, що має забезпечувати цільове використання бюджетних коштів та належну їх віддачу.

Відомі вчені в галузі фінансів професори О.Д. Василик та В.М. Федосов зазначають: "Державний бюджет України - централізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій, передбачених Конституцією України" [9, с. 28]. "Державний бюджет виражає фінансові відносини, пов'язані з ціноутворенням та використанням фонду грошових ресурсів держави" [7, с. 17].

Особливістю бюджету як фінансового плану є те, що він має силу закону. Законодавчий характер бюджету забезпечує належні умови для контролю за використання бюджетних коштів і посилення його впливу на ефективність суспільного виробництва. Користуючись бюджетом, держава забезпечує населенню матеріальний достаток, комфортне та безпечне існування.

Сутність бюджету, його економічну природу відображають певні економічні відносини. Учасниками цих відносин є держава, суб'єкти господарювання всіх форм власності та населення:

- держава має потребу у фінансових ресурсах для виконання своїх функцій;

- суб'єкти господарювання усіх форм власності та напрямів діяльності як постачають грошові ресурси державі, так і можуть отримувати їх від неї залежно від місця і ролі у системі економічних відносин;

- населення, яке може бути як платником податків, так і одержувачем грошових коштів (допомога дітям, матерям, інвалідам, пенсіонерам тощо) [15, с. 278].

Функціонування бюджету здійснюється у взаємодії двох його особливих форм - доходів і видатків, кожна з яких має специфічне суспільне призначення, і які відбивають фінансову діяльність держави. Їхня структуризація може мати офіційний науковий характер.

3. Регулювання міжбюджетних відносин

Згідно ст. 81 Бюджетного кодексу України [1] міжбюджетні відносини - відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.

Бюджетний кодекс [1] визначає мету регулювання міжбюджетних відносин, що полягає у забезпеченні відповідності між повноваженнями на здійснення видатків і бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень. І. В. Алексєєв [4, c. 57] трактує кінцеву мету бюджетного регулювання більш узагальнено - забезпечення необхідними коштами соціально-економічного розвитку та соціального захисту населення відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Отже, можна виділити довгострокову (стратегічну) і короткострокову (тактичну) мету регулювання міжбюджетних відносин.

На основі вищевикладеного можна зробити такі узагальнення: регулювання міжбюджетних відносин являє собою складову системи бюджетного регулювання, що охоплює горизонтальні та вертикальні міжбюджетні відносини, пов'язана з розподілом та перерозподілом державою фінансових ресурсів всередині бюджетної системи за допомогою системи заходів з метою збалансування видатків і доходів місцевих бюджетів для забезпечення рівномірного соціально-економічного розвитку регіонів.

В узагальненому вигляді елементи бюджетного регулювання та регулювання міжбюджетних відносин наведено на рис. 2.

Регулювання міжбюджетних відносин полягає передусім у регламентації вертикальних міжбюджетних відносин, а саме у наділенні бюджетів різних рівнів дохідними джерелами, витратними зобов'язаннями та вирівнюванні їх забезпеченості фінансовими ресурсами через процедуру фінансового вирівнювання. Горизонтальні міжбюджетні відносини також підпадають під державний контроль, проте у їх здійсненні спостерігається більша свобода дій місцевих органів управління.

Рис. 2. Сутність регулювання міжбюджетних відносин

Таким чином, в умовах децентралізованої системи державного управління регулювання міжбюджетних відносин потрібно розглядати як складову системи бюджетного регулювання і водночас як самостійну сферу впливу держави на соціально-економічний розвиток. Чітке визначення і теоретичне обґрунтування кінцевої мети, завдань і функцій міжбюджетного регулювання має першочергове значення для ефективної діяльності з перерозподілу фінансових ресурсів між ланками бюджетної системи.

4. Роль бюджету у фінансово-кредитному механізмі

Згідно ст. 11 Бюджетного кодексу України класифікація фінансування бюджету містить джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті профіциту бюджету. Витрати на погашення боргу належать до складу фінансування бюджету [1].

Фінансування бюджету класифікується за: 1) типом кредитора (за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань); 2) типом боргового зобов'язання (за засобами, що використовуються для фінансування бюджету).

Джерелами фінансування бюджету є: 1) кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень; 2) кошти від приватизації державного майна (включаючи інші надходження, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації) - щодо державного бюджету; 3) повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів; 4) вільний залишок бюджетних коштів з дотриманням умов, визначених Кодексом [1].

У сучасній ринковій економіці бюджетне регулювання виконує цілу низку функцій (рис. 3).

Рис. 3. Функції фінансово-податкового регулювання ринкової економіки

Розподільча функція передбачає вплив на розподіл обмежених фінансових ресурсів з метою вирішення стратегічних і тактичних цілей державного регулювання економіки. Акумуляційна - полягає в можливості концентрації необхідних фінансових ресурсів "в руках" держави і спрямуванні їх на вирішення пріоритетних соціально-економічних проблем. Регуляторна - дає змогу застосовувати фінансово-податкове регулювання як чинник стимулювання розвитку економіки країни. Соціальна - дає змогу вирішити блок соціальних проблем суспільства шляхом перерозподілу фінансових потоків між окремими категоріями населення та за допомогою системи трансфертних платежів.

Найбільш вагомою є регуляторна функція, яка дає змогу, шляхом визначення специфічної комбінації інструментів бюджетне регулювання економіки (як елемента механізму державного регулювання) та залежно від моделі соціально-економічного розвитку, впливати на темпи економічного зростання.

Механізм стимулювального фінансово-податкового впливу держави на динаміку економічного зростання передбачає застосування таких заходів: збільшення частки державних видатків на розвиток соціальної сфери, інвестиційно-інноваційної діяльності та фінансування розвитку пріоритетних галузей економіки; зменшення податкового навантаження на діяльність економічних агентів; розвиток системи трансферних платежів. Кожний з названих напрямів може бути окремим інструментом фінансово-податкової форми регулювання економіки, проте їхнє комбінування ефективніше впливає на динаміку економічного зростання (рис. 4).

Рис. 4. Механізм фінансово-податкового регулювання та його наслідки для економіки

5. Сутність, класифікація доходів бюджету, їх склад та структура. Аналіз доходної частини Державного бюджету України

Офіційна бюджетна класифікація являє собою систематизоване згрупування доходів і видатків та фінансування бюджету, які затверджують відповідні уповноважені органи. В її основу кладуть ті ознаки, що мають визначну роль у бюджетному процесі. Наукова класифікація дає змогу оцінити склад та структуру доходів і видатків передусім за економічним змістом. У класифікації видатків основним є їхнє суспільне призначення, а в класифікації доходів - методи мобілізації.

Згідно ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за адміністративні послуги, власні надходження бюджетних установ) [1].

Доходи державного бюджету виражають економічні відносини, що виникають з підприємствами, організаціями та іншими економічними агентами у процесі формування бюджетного фонду країни. Основна їх частина це податкові та неподаткові надходження. Основною метою застосування даного інструменту бюджетного регулювання є формування необхідного фінансового фонду для забезпечення фінансування витрат державного бюджету країни.

Згідно статті 9 Бюджетного кодексу України класифікація доходів бюджету здійснюється наступним чином [1]:

1. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

2. Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

3. Неподатковими надходженнями визнаються:

1) доходи від власності та підприємницької діяльності;

2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності;

3) інші неподаткові надходження.

4. Трансферти - кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Згідно статті 29 Бюджетного кодексу України склад доходів Державного бюджету України підрозділяється на доходи Державного бюджету України (включаються доходи бюджету, за винятком тих, що згідно із статтями 64, 66, 69 та 71 Бюджетного кодексу України закріплені за місцевими бюджетами.) і доходи загального фонду Державного бюджету України (включають 46 найменувань). Якщо законом встановлено новий вид доходу державного бюджету, його зарахування до загального фонду визначається законом про Державний бюджет України на період до внесення відповідних змін до Кодексу. Склад доходів спеціального фонду Державного бюджету України визначається законом про Державний бюджет України. Закон про Державний бюджет України у виняткових випадках може відносити на відповідний бюджетний період окремі види доходів загального фонду Державного бюджету України (або їх частину), які визначені частиною другою цієї статті, до спеціального фонду Державного бюджету України [1].

В Додатку наведені показники виконання Державного бюджету України за період 2007-2010 рр. [13], таблиця Додатку складена на основі даних міністерства Фінансів України. Як видно з наведених даних таблиці Додатку доходи Бюджету протягом 2008 року збільшились на 39,6 %, або на 65744,2 млн. грн., збільшення доходів відбувалось за всіма показниками. Видатки також протягом 2008 року збільшились на 38,6 %, що склало в абсолютному вираження 67218,6 млн. грн. Протягом 2009 року спостерігаємо зменшення надходжень до бюджету України в порівнянні з 2008 роком на 9,5% або на 21986,0 млн. грн., у 2010 році доходна частина збільшилась на 5576,5 млн. грн., темпи росту склали 102,7 % в порівнянні з 2009 роком. Як видно з наведених даних на протязі останніх років Державний бюджет виконується з дефіцитом, тобто надходження до бюджету мають менше значення ніж видатки. Так у 2008 році сальдо бюджету дорівнювало (-9768,2) млн. грн., а у 2009 році - (-32736,9) млн. грн. - це більше ніж у три рази відповідно до 2008 року, а у 2010 році - (-51452,2) млн. грн. - це на 18715,3 млн. грн. більше ніж у 2009 році. Якщо порівнювати з 2007 роком, то дефіцит бюджету України зріс на 43158,4 млн., грн., або на 520,4 %.

Як видно з таблиці Додатку суттєвий вплив на показник надходжень до бюджету мали показники податкових і неподаткових надходжень, надходження від цільових фондів, які протягом 2010 року мали тенденцію до зростання. Суттєво зменшились надходження в 2010 році від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій і офіційних трансфертів. Для наочності нами побудовано діаграму на основі даних таблиці Додатку (див. рис. 5).

Рис. 5. Динаміка показників доходної частини бюджету України за період 2007-2010 рр.

Відповідно даним на діаграмі рис. 2.6 нами наведена структура доходної частини бюджету України, з якої видно, що 69% складають податкові надходження, 27% - неподаткові надходження і лише 4% складають надходження від офіційних трансфертів, від операцій з капіталом, і від цільових фондів і надходження від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій. Неподаткові надходження у 2010 році збільшились порівняно з 2009 роком на 14,6%.

Рис. 6. Структура доходної частини бюджету України у 2010 році

Отже, можна зробити висновок, що доходна чистина бюджету напряму залежить від податкових надходжень, а саме: податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, акцизного збору із вироблених в Україні товарів, акцизного збору із ввезених на територію України товарів і ввізного мита.

6. Сутність, класифікація видатків бюджету, їх склад та структура. Аналіз динаміки видатків Державного бюджету України

Видатки державного бюджету - це економічні відносини, що виникають внаслідок з перерозподілом фонду бюджетних коштів держави та його використанням за галузевим, територіальним та цільовим призначенням. За своїми економічними характеристиками видатки державного бюджету поділяють на поточні (пов'язані з утриманням та подальшим розвитком державних інституцій, які знаходяться у державному управлінні, та з розвитком людського капіталу країни) та видатки розвитку (пов'язані з розвитком матеріального виробництва, покращенням його галузевої структури). З їх допомогою держава фінансує структурну перебудову в економіці, зменшує регіональні диспропорції, пом'якшує проблеми безробіття. Держава застосовує різні форми впливу на економіку: надання субсидій організаціям і населенню; здійснення державних інвестицій; бюджетне фінансування галузей, що визначають науково-технічний прогрес.

Видатки бюджету є інструментом досягнення справедливості в процесі надання певних благ з метою забезпечення граничного рівня добробуту кожного громадянина. Украй необхідним є усунення недоліків існуючої системи розподілу видатків бюджету. Слід підкреслити, що видатки бюджету повинні обчислюватись із врахуванням обсягів доходів, а структура видатків - відповідати стратегії соціально-економічного розвитку країни.

Згідно ст. 2 Бюджетного кодексу України видатки бюджету - кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування [1].

Згідно статті 10 Бюджетного кодексу України [1] видатки та кредитування бюджету класифікуються за:

1) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);

2) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету);

3) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету).

Програмна класифікація видатків та кредитування бюджету використовується у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Програмна класифікація видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) формується Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) за пропозиціями, поданими головними розпорядниками бюджетних коштів під час складання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) у бюджетних запитах. Програмна класифікація видатків та кредитування місцевого бюджету формується з урахуванням типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету, яка затверджується Міністерством фінансів України [1].

До застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі на рівні місцевих бюджетів використовується тимчасова класифікація видатків та кредитування місцевих бюджетів, яка затверджується Міністерством фінансів України. Складові частини цієї класифікації, що конкретизують програми і заходи з виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, для цілей Кодексу [1] вживаються в контексті терміна "бюджетна програма".

Відомча класифікація видатків та кредитування бюджету містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів для систематизації видатків та кредитування бюджету за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів. На основі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету Державне казначейство України складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

Головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.

Функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету має такі рівні деталізації:

1) розділи, в яких систематизуються видатки та кредитування бюджету, пов'язані з виконанням функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;

2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються видатки та кредитування бюджету на виконання функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

Видатки бюджету класифікуються за економічною характеристикою операцій, що здійснюються при їх проведенні (економічна класифікація видатків бюджету). За економічною класифікацією видатків бюджету видатки бюджету поділяються на поточні та капітальні.

Класифікація кредитування бюджету систематизує кредитування бюджету за типом позичальника та поділяє операції з кредитування на надання кредитів з бюджету і повернення кредитів до бюджету.

У складі витрат (видатків) бюджету виділяються витрати (видатки) споживання і витрати (видатки) розвитку відповідно до бюджетної класифікації.

Стаття 30 Бюджетного кодексу України визначає склад видатків та кредитування Державного бюджету України [1]:

1. Видатки та кредитування Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, пов'язані з реалізацією програм та заходів згідно із статтею 87 цього Кодексу.

2. Джерелами формування загального фонду Державного бюджету України у частині кредитування є:

1) надходження внаслідок стягнення простроченої заборгованості перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні гарантії, кредитами з державного бюджету, якщо інше не встановлено законом про Державний бюджет України;

2) повернення кредитів, наданих з державного бюджету, що не мають цільового призначення;

3) повернення кредитів до державного бюджету, наданих для реалізації інвестиційних програм (проектів) за рахунок кредитів (позик), залучених державою від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій.

3. Джерела формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині кредитування визначаються законом про Державний бюджет України.

Видатки бюджетів різних рівнів відображують економічні відносини, що виникають у зв'язку з розподілом фінансових ресурсів держави та їх використанням за галузевим, територіальним і цільовим призначенням [5, с.77]. На думку Ю.В.Пасічника, видатки являють собою витрати, що виражають економічні відносини, на основі яких здійснюється використання централізованих коштів за напрямами, визначеними законом [15, с.478]. Учені Л.В. Фещенко, П.В. Проноза, Н.В. Кузьминчук стверджують, що загальносуспільні видатки - це цілеспрямоване використання фінансових ресурсів з метою задоволення потреб у суспільних благах і реалізації перерозподільних заходів [16, с.140].

На нашу думку, видатки бюджетів різних рівнів відображають економічні відносини, що виникають у зв'язку з використанням фінансових ресурсів держави за галузевим, територіальним і цільовим призначенням.

Згідно ст. 2 Бюджетного кодексу України витрати бюджету - видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів [1].

На нашу думку, витрати являють собою обсяг коштів, що спрямовуються на надання певних послуг. Тобто витрати виступають інструментом здійснення видатків, засобом проведення обміну фінансових ресурсів на конкретну потребу.

Видатки та витрати бюджету повинні відповідати стратегії соціально-економічного розвитку країни в цілому й адміністративно-територіальних одиниць зокрема, а також забезпечувати реалізацію відповідної політики держави. Сучасний стан формування видатків бюджетів різних рівнів свідчить про соціальну спрямованість державної політики. Варто зазначити, що видатки на соціальний розвиток повинні забезпечувати вирішення питань економічного розвитку в майбутньому. Наприклад, реалізація довгострокових програм зайнятості сприяє боротьбі з безробіттям серед молоді і, як результат, покращується соціальне становище останніх. Також доведено, що інвестиції в людський капітал є високоефективними вкладеннями в розвиток соціуму й економіки в цілому.

Виконання державного бюджету за видатками у 2010 році здійснювалося відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" [2], на основі принципів програмно-цільового методу та було спрямовано на реалізацію місії бюджету та досягнення встановлених цілей.

В таблиці Додатку нами наведені дані про динаміку показників видатків бюджету України за останні чотири роки, яку побудовано на основі звітності міністерства Фінансів України. Як видно з представлених даних, видатки бюджету України у 2010 році зросли порівняно з 2009 роком на 10%. Протягом року вони мали низхідну динаміку, що сприяло зменшенню інфляційного тиску з боку попиту. Пріоритетним напрямом бюджетної політики залишались поточні видатки. Порівняно з попереднім роком їх частка у загальній структурі видатків зросла на 7 процентного пункту і становила 96%.

Серед поточних видатків у першу чергу фінансувалися захищені статті бюджету. Найбільше зросли видатки з обслуговування державного боргу (в 2,3 рази) внаслідок збільшення платежів із обслуговування внутрішнього державного боргу (в 5,3 рази). Їх частка у загальній структурі видатків становила 3,2 порівняно з 1,4% у попередньому році.

На основі наведених даних таблиці Додатку для наочності нами побудовані діаграми представлені на рис. 7-8.

Протягом 2010 року капітальні видатки зростали і на кінець року досягли 15434,6 млн. грн., що на 4997,7 млн. грн., або на 47,9% більше ніж у 2009 році. Як видно з представленої діаграми порівняно з 2007 роком вони зменшились і у 2010 році їх питома вага складала 6% порівняно з 15% у 2007 році.

Аналіз видаткової частини бюджету України, проведений нами за останні чотири роки довів, що питому вагу у структурі видатків займають поточні видатки, пріоритетним напрямом в яких є оплата праці працівників бюджетних установ і поточні трансферти населенню. За обсягом витрат суттєвими є капітальні видатки, але за останні роки ці видатки було значно зменшено - майже на 40%.

Рис. 7. Динаміка показників видатків Державного бюджету України за період 2007-2010 рр.

Рис. 8. Динаміка і структура поточних видатків Державного бюджету України за період 2007-2010 рр.

За 2010 рік із Державного бюджету України до місцевих бюджетів було перераховано трансфертів на загальну суму 78182,6 млн. грн., у тому числі із загального фонду - 72699,7 млн. гривень. Порівняно з аналогічним періодом 2009 року обсяг перерахованих трансфертів з державного бюджету до місцевих бюджетів у 2010 році збільшився на 15877,1 млн. грн., або на 25,5 відсотка, що дало змогу забезпечити виплату заробітної плати працівникам установ бюджетної сфери, що утримуються з місцевих бюджетів, у повному обсязі, а також спрямувати близько 2 млрд. грн. на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку регіонів.

Таким чином можна зробити висновок, що у ринковій економіці бюджет відіграє роль особливого регулятора соціально-економічних процесів у державі. Визначаючи напрямки розвитку бюджету, обов'язково потрібно враховувати національні риси нашої держави. Ефективність бюджетного процесу на загальнодержавному та місцевих рівнях залежить від усіх гілок влади, активної громадянської позиції політичних партій, інших громадських об'єднань, фахівців різного профілю.

В умовах України актуальними є чітка організація бюджетного процесу, дотримання встановлених Бюджетним кодексом термінів. Сучасна бюджетна система України проходить етап реформування і найближчим часом повинна задовольняти вимоги зовнішніх і внутрішніх чинників.

Список використаних джерел

1. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р., № 2456VI. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2542-14

2. Про Державний бюджет України на 2010 рік: Закон України вiд 27.04.2010 № 2154-VI // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakon.rada.gov.ua

3. Про Державний бюджет на 2011 рік: Закону України від 23.12.2010 р. № 2857-VI [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakon.rada.gov.ua

4. Алексєєв, І. В. Бюджетна система [Текст] : навчальний посібник / І. В. Алексєєв, Н. Б. Ярошевич, А. М. Чумак-Голобородько. - К. : Хай-Тек Прес, 2007. - 376 с.

5. Артус М. М. Бюджетна система України : навчальний посібник / М. М. Артус, Н. М. Хижа. - К. : Вид-во Європейського ун-ту, 2005. - 220 с.

6. Бюджетна політика. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.uk. wikipedia.org

7. Бюджетний менеджмент : підручник / В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафонова та ін. / за заг. ред. В. Федосова. - К. : Видво КНЕУ, 2004. - С. 17, 42-47.

8. Василик О. Д. Бюджетна система України : підручник / О. Д. Василик, К. В. Павлюк. - К. : Центр навчальної літератури, 2008. - 544 с.

9. Василик О.Д. Державні фінанси України. - К. : Вид-во "Вища шк.", 1997.

10. Величко В. О. Бюджетна політика та особливості її формування в умовах нестабільності соціально-економічного розвитку / В. О. Величко // Економічний вісник Донбасу. - 2010. - № 1 (19). - С. 83-87.

11. Єпіфанов А. О. Бюджет і фінансова політика України : навч. посібник / А. О Єпіфанов, І. В. Сало, І. І. Дьяконова. - К. : Наукова думка, 2007. - 302 с.

12. Карлін М.І. Державні фінанси України: навчальний посібник. - К. : Знання, 2008. - 349с.

13. Основні показники формування та виконання Державного бюджету України / Міністерство фінансів України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http: //www.minfin.gov.ua/control/ uk/publish/printable_article.

14. Павлюк К. В. Бюджет в умовах трансформації економіки України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня др-а екон. наук: спец. 08.00.08 «Гроші, фінанси і кредит» / К. В. Павлюк; Н.д. фін. інт. при М-ві фінансів України. - К., 2007. - 40 с.

15. Пасічник Ю. В. Бюджетна система України : навчальний посібник / Ю. В. Пасічник. - 2-ге вид. - К. : Знання, 2008. - 670 с.

16. Фещенко Л. В. Бюджетна система України : навчальний посібник / Л. В. Фещенко, П. В. Проноза, Н. В. Кузьминчук. - К. : Кондор, 2008. - 440 с.

17. Юрій С. І. Бюджетна система України : навч. посібник / С. І. Юрій, Й. М. Бескид. - К. : НІОС, 2009. - 400 с.

Додаток

Показники виконання Державного бюджету України за період 2007-2010 рр. відповідно до даних Міністерства фінансів України

Размещено на Allbest.ru