Размещено на http://www.allbest.ru/

Механізм виконання дохідної частини державного бюджету та його вдосконалення

Зміст

• Вступ
• 1. Бібліографія
• 2. Теоретико-методичні основи механізму виконання дохідної частини державного бюджету
• 2.1 Сутність, завдання та послідовність виконання дохідної частини державного бюджету
• 2.2 Інформаційне забезпечення та організація виконання дохідної частини державного бюджету
• 2.3 Критична оцінка наукових публікацій з проблематики виконання дохідної частини державного бюджету
• 3. Аналіз механізму виконання дохідної частини державного бюджету в Україні
• 3.1 Методика та інструментарій аналізу системи виконання дохідної частини державного бюджету
• 3.2 Аналіз механізму виконання загального фонду дохідної частини державного бюджету за 2010-2014 роки
• 3.3 Аналіз механізму виконання спеціального фонду дохідної частини державного бюджету за 2010-2014 роки
• 4. Вдосконалення механізму виконання дохідної частини Державного бюджету в Україні
• 4.1 Розробка управлінських рішень з виконання дохідної частини державного бюджету прогноз на наступні 2 роки
• 4.2 Проблеми та напрями підвищення ефективності системи виконання дохідної частини державного бюджету в Україні
• Висновки і пропозиції
• Список використаних джерел

Вступ

Економічний зміст бюджету та його ланок розкривається в процесах формування та розподілу грошових ресурсів, які за своєю сутністю дуже різноманітні й охоплюють усі рівні державного управління. Рух валового внутрішнього продукту на всіх стадіях - від створення до споживання здійснюється за допомогою грошових фондів. Тому залежно від того, як відбувається процес мобілізації та використання бюджетних коштів, як це впливає на формування в кінцевому підсумку фондів споживання та нагромадження визначається роль бюджету в управлінні економікою. У зв'язку з цим важливе значення має постійне удосконалення системи мобілізації доходів бюджету, краще використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Дослідження проблем формування доходної частини Державного бюджету України викликає інтерес, насамперед тому, що саме бюджет характеризує рівень економічного розвитку країни, і завдяки правильному здійсненню бюджетного процесу забезпечується економічна і соціальна стабільність та належний життєвий рівень населення. Через державний бюджет органи державної виконавчої влади здійснюють реалізацію державної внутрішньої і зовнішньої політики, державне регулювання і стимулювання економіки, фінансування соціальної політики з врахуванням довгострокових інтересів країни. Збільшення асигнувань з державного бюджету сприяє зростанню сукупного попиту в економіці і, відповідно, збільшенню випуску продукції і зайнятості. Наведене свідчить про актуальність досліджуваної теми.

Підходи до вирішення проблеми формування доходної частини бюджету наведено у працях наступних вітчизняних та зарубіжних науковців: Л.О. Омелянович, Ю.В. Пасічник, В.В. Бурковський, Г.О. П'ятаченко, Д.М. Демченко, І.Є. Януль, Т.Ф. Григораш, О.Д. Гордей, В. Андрущенка, С. Буковинського, О. Василика, Т.Вахненко, В. Гейця, В. Глущенка, А. Гриценка, І. Д'яконової, А. Ілларіонової.

Основна мета дипломної роботи полягає у дослідження особливостей формування доходної частини Державного бюджету України. Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань:

- дослідити науково-методичні засади формування доходів Державного бюджету України;

- проаналізувати особливості формуванні доходної частини Державного бюджету України;

- напрацювати можливі шляхи оптимізації формування доходної частини Державного бюджету України.

Предметом дослідження виступають економічні відносини, які виникають в процесі формування дохідних частин Державного бюджету України.

Об'єктом дослідження виступає доходна частина Державного бюджету України зокрема його формування та виявлення резервів росту.

В дослідженні застосовано логіко-діалектичний метод пізнання, методи системного аналізу, синтетичних оцінок, метод багатовимірного статистичного аналізу, групувань, вибірок тощо.

В якості інформативної бази дипломної роботи виступили нормативно-правові акти з питань формування Державного бюджету, літературні джерела з теми дослідження, навчальні посібники, підручники та матеріали періодичних видань.

1. Бібліографія

Серед вагомих наукових досліджень зарубіжних вчених з питань функціонування бюджетної системи та розробки і проведення політики у сфері державних фінансів можна назвати праці О. Богачової, Дж. Б'юкенена, А. Вагнера, К. Ерроу, А. Ігудіна, Дж.М. Кейнса, В. Лебедєва, Е. Ліндала, П. Мальцева, І. Озерова, В. Панскова, А.В. Парето, А. Пігу, М. Порша, Д. Рікардо, П. Самуельсона, А. Сміта, М. Сперанського, Дж. Стігліца, В. Танзі, А. Улюкаєва, М. Ходоровича.

Проблеми розробки теоретичних основ формування бюджетної системи в умовах трансформації економіки досліджувались у працях вітчизняних вчених: В.Андрущенка, О.Барановського, Й. Бескида, С. Буковинського, С. Булгакової, О. Василика, В. Гейця, В. Глущенка, А. Гриценка, А. Даниленка, А. Єпіфанова, Б. Кваснюка, О. Кириленка, Н. Костіної, В. Кравченка, І. Лукінова, І. Лук'яненко, І. Луніної, С. Науменкової, В. Опаріна, К. Павлюк, Д. Полозенка, І. Сала, С. Слухая, А. Соколовської, В. Суторміної, В. Федосова, С. Юрія та інших.

В останні роки проблеми формування дохідної частини бюджету, міжбюджетних відносин перебувають у центрі уваги науковців і органів державного управління. Мають місце численні науково-практичні дискусії щодо розподілу державних видатків, розробки і реалізації податкової політики. Слід зазначити, що на даний час центральними органами виконавчої влади здійснені перші важливі кроки стосовно посилення обґрунтованості планування бюджету, збалансованості бюджету, запровадження програмно-цільового методу планування видаткової частини бюджету, формульного підходу у процесі міжбюджетного регулювання, використання бюджетної системи як інструменту регулювання економічного розвитку. Проте зазначені питання у вітчизняній економічній теорії залишаються недостатньо розробленими.

Соціально-економічний розвиток суспільства на даному етапі вимагає використання бюджетної системи як дійового інструменту впливу на економічне зростання, вирішення низки соціальних проблем. Розробка і реалізація бюджетної політики має спиратися на науково обґрунтовані положення та результати проведених досліджень з питань фінансово-бюджетних відносин, що безперечно посилить збалансованість державних фінансів та створить необхідні умови для підвищення рівня керованості економічними процесами в Україні.

Бюджетний кодекс став першим в Україні системним документом, який, в основному, врегулював взаємини між різними рівнями влади. Зафіксована в ньому трирівнева система повноважень відповідає європейським тенденціям. Кодекс заклав головні критерії розподілу повноважень. Проте, існують певні труднощі в технологічному плані його реалізації: відсутність достовірної статистики, неможливість обрахунку із задовільною точністю доходної частини бюджетів у зв'язку з податковими нововведеннями.

Існує об'єктивна необхідність у зміцненні регіональних фінансів сьогодні - районних та обласних бюджетів. У тій же Європі давно працює система багаторівневого фінансування інвестиційних проектів у рамках контрактів "держава-регіон".

Необхідність стратегічного бачення пріоритетів та завдань регіонів держави, розв'язання економічних і соціальних проблем на міждержавному рівні, формування вертикалі системи управління місцевими бюджетами, вирішення завдань соціальної бюджетної політики з урахуванням можливостей економіки, підтримка збалансованості доходів і видатків та інше потребують проведення досліджень, які покликані стати підґрунтям прийняття ефективних управлінських рішень у галузі бюджетування Захожай К.В. Аналіз міжрегіональних пропорцій видаткової частини місцевих бюджетів за регіонами України // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - №9. - С. 29-32.

Проблемам дослідження бюджетних відносин присвячені праці вітчизняних та зарубіжних учених: В. Пинзеника, О. Азріліяна, С. Булгакової, Л. Василенко, О. Василика, Віллема де Вріса, В. Гейця, М. Назарова, В. Опаріна, В. Полозенка, Л. Сафонової, В. Федосова, В. Хижняк, С. Юрія та інших. Зокрема, питання щодо формування дохідної частини місцевих бюджетів розглядалися в наукових працях С. Бейлі, Ш. Бланкарта, С. Слухая, А. Максюти, Л. Дробозіної, Л. Павлової, Д. Томасі, Р. Ролкера, Р. Алена, Р. Зоді та інших.

Головною ланкою фінансів органів місцевого самоврядування є їх бюджет, тобто затверджений рішенням відповідної ради на певний період часу розпис доходів та витрат територіальної громади у грошовому вираженні.

Бюджетний процес визначається Конституцією України, Бюджетним кодексом України, законами "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про бюджетну систему України" та іншими законодавчими і нормативними актами.

Питання формування дохідної частини державного бюджету висвітлено у роботах В. Андрущенка, О. Василика, В. Дем'янишина, А. Крисоватого, В. Федосова, С. Юрія, які займались вивченням теоретичних засад функціонування та практичних особливостей роботи Державного казначейства України.

Казначейська система виконання бюджету за доходами досліджується у наукових працях вітчизняних економістів, зокрема П. Буряка, Р. Макуцького, В. Ракитського, Л. Клівіденко, які у своїх роботах розкривають проблеми вдосконалення системи формування та обслуговування доходів бюджету.

Не дивлячись на велику кількість наукових досліджень у сфері особливостей казначейського обслуговування бюджетів за доходами, недослідженими залишаються питання підвищення ефективності процесу виконання за доходами безпосередньо державного бюджету, що є особливо актуальним на сьогоднішній день в умовах проведення низки реформ, зокрема, прийняття нового Бюджетного Кодексу України. Саме тому метою написання статті є дослідження основних проблем формування дохідної частини державного бюджету та шляхів їхнього вирішення.

Інструментом реалізації соціально-економічної політики держави виступає бюджет, форма та зміст якого обумовлені рядом чинників. Показники, які відображені в бюджеті, свідчать про економічний розвиток і політичний устрій, соціальну політики країни.

В Україні зроблено вагомі кроки у вирішенні питання організації виконання Державного бюджету. Сформовано систему фінансових органів, що займаються виконанням Державного бюджету України (Державна казначейська служба), створено правову базу, за допомогою якої регламентується процес виконання державного бюджету, приймаються закони та нормативні актів, що регулюють відносини між державою і юридичними та фізичними особами, між ланками бюджетної системи у процесі виконання Державного бюджету України.

Питанню обліку та аналізу доходів та витрат та ефективності використання бюджетних коштів присвячені праці Атамаса П.Й., Голікова В.І., Гуцайлюк Л.П., Джоги Р.Т., Зіміної І.А., Іванечко Ю., Канєвої І.Т., Лушин В.А. Матвєєвої В.О., Сідень О.І., Ткаченко І.Т., Сопка В., Фатєєва М.В., Юрій С.І інших.

Реформування економічних відносин у напрямку ринкових перетворень в Україні охоплює тією чи іншою мірою всі сфери діяльності суспільства, зокрема і державний фінансовий контроль, а також найважливішу ланку та невід'ємну його складову частину - бюджетний контроль. Проблеми, що виникають у сфері бюджетного контролю, вельми багатоаспектні та багатогранні, а тому їх аналіз залишається актуальним.

Нормами чинного Бюджетного кодексу України регулюється нормативно-правове забезпечення бюджетного контролю. Але ці норми лише частково враховують особливості контрольної діяльності органів державної влади і органів державного фінансового контролю, рідко повторюються і лише частково розкривається сутність і механізм бюджетного контролю. Недосконалість чинного законодавства і обмеженість доступу розроблення проблем бюджетного контролю породжує численні бюджетні правопорушення. Головань М.М. Державний фінансовий контроль і його реформування// Фінанси України. - 2009. - № 9. С.133-140.

Для України сказане вище є досить важливим, адже однією із найголовніших функцій державного управління за дотриманням бюджетного законодавства є контроль за формуванням, розглядом, затвердженням та виконанням бюджетів.

Найбільший внесок у розвиток бюджетного права зробили відомі вчені-юристи Л.К. Воронова, В.В. Безчеревних, М.М. Піскотін, Н.І. Хімічева, С.Д. Ципкін, М.В. Карасьова, О.М. Горбунова, Н.А. Куфакова.

Проте аналіз наукових робіт з питань бюджетного контролю дає підстави стверджувати, що ці проблеми не отримали остаточного вирішення. Дослідження основ фінансового контролю проводилися комплексно, проте практично не торкались окремого його виду - бюджетного контролю, оскільки аналізувалися лише окремі специфічні характеристики його прояву. Недостатньо вивчені і досліджені сучасні проблеми розвитку державного бюджетного контролю, пов'язані з недосконалістю його законодавчої бази і з організацією контрольної діяльності в бюджетному процесі на принципах самостійності та відповідальності учасників бюджетного процесу. Не отримали розвитку питання визначення і узгодженості повноважень контролюючих суб'єктів у бюджетному процесі. У сучасній Україні ці питання стоять дуже гостро і потребують наукового аналізу та пошуку шляхів їх вирішення.

2. Теоретико-методичні основи механізму виконання дохідної частини державного бюджету

2.1 Сутність, завдання та послідовність виконання дохідної частини державного бюджету

Виконання бюджету - це четверта стадія бюджетного процесу.

Виконати бюджет означає забезпечити надходження запланованих доходів до всіх ланок бюджетної системи та профінансувати заходи, затверджені в бюджеті держави. До принципів організації виконання бюджету відносять[26]:

- забезпечення повного і своєчасного надходження доходів в цілому і за кожним джерелом окремо;

- фінансування заходів у межах затверджених у бюджеті сум і протягом бюджетного року;

- надання бюджетних коштів за умови виконання кожним підприємством, організацією, установою планових завдань і з урахуванням освоєння раніше виділених коштів;

- фінансування юридичних осіб тільки з одного бюджету;

- дотримання режиму економії у витрачанні трудових та природних ресурсів, матеріальних коштів;

- забезпечення ефективного контролю за правильним використанням бюджетних коштів;

- дотримання на підприємствах і в організаціях бюджетної сфери державної планової та фінансової дисципліни.

Загальне керівництво щодо виконання бюджету покладається на Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України організує виконання бюджету держави через Міністерство фінансів України, міністерства, відомства, інші органи виконавчої влади, уряд АРК, місцеві виконавчі органи. Виконання дохідної частини Державного бюджету забезпечують такі органи[32]:

1) Податкова адміністрація України здійснює контроль за правильними і своєчасними розрахунками з бюджетом всіх платників податків, зборів, платежів.

2) Органи Державного казначейства України перевіряють правильність зарахування доходів відповідно до кодів бюджетної класифікації та ведуть бухгалтерський облік доходів.

3) Міністерство фінансів України організовує виконання дохідної частини бюджету і здійснює контроль за цим.

4) Установи банківської системи здійснюють прийом, зберігання доходів та їх перерахування.

Виконання дохідної частини місцевих бюджетів забезпечують такі органи[32]:

1) Податкова адміністрація України здійснює контроль за правильними і своєчасними розрахунками з бюджетом всіх платників податків, зборів, платежів.

2) Фінансові управління обласних, міських, державних адміністрацій і фінансові відділи виконавчих органів перевіряють правильність зарахування доходів відповідно до кодів бюджетної класифікації та ведуть бухгалтерський облік доходів.

3) Установи банківської системи здійснюють прийом, зберігання доходів та їх перерахування.

Підставою для виконання державного і місцевих бюджетів є розпис доходів і видатків. Розпис доходів і видатків Державного бюджету України складає Міністерство фінансів України відповідно до показників затвердженого бюджету у місячний термін після його прийняття. Розписи доходів і видатків республіканського бюджету АРК складає Міністерство фінансів АРК; обласних і міських (міста Київ і Севастополь) бюджетів - фінансові управління обласних і міських державних адміністрацій; районних, сільських, селищних, міських - фінансові відділи відповідних виконавчих органів. Бюджетний розпис складають на рік із розбивкою на місяці. Забезпечення збалансування бюджету протягом року і кожного місяця досягається рівномірним розподілом видатків та встановленням відповідних термінів надходження доходів. Складання бюджетного розпису потребує певних навичок та високої відповідальності працівників фінансових органів. Чим краще складений розпис, тим чіткіше організовано виконання бюджету.

Розпис доходів і видатків складають відповідно до порядкових номерів надходжень та видатків бюджету. Порядкові номери (коди) і повні найменування доходів і видатків бюджету зазначені в бюджетній класифікації. Бюджетна класифікація - це систематизоване групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками.

Структуру бюджетної класифікації розробляє Кабінет Міністрів України і затверджує Верховна Рада України. В розробці бюджетної класифікації безпосередню участь бере Міністерство фінансів України.

Структура діючої бюджетної класифікації затверджена Постановою Верховної Ради України від 12 липня 1996 р. "Про структуру бюджетної класифікації України" і запроваджена з 1 січня 1998 року наказом Міністерства фінансів України від 3 грудня 1997 року №265.

Діюча бюджетна класифікація складається із чотирьох розділів[1]:

Розділ І. Класифікація доходів бюджету.

Розділ II. Класифікація видатків бюджету.

Розділ III. Класифікація фінансування бюджету.

Розділ IV. Класифікація боргу.

Класифікація доходів бюджету.

Доходи бюджету складаються із трьох складових: сукупні доходи, офіційні трансферти та державні цільові фонди. Сукупні доходи складаються із поточних доходів і доходів від операцій з капіталом. Поточні доходи, в свою чергу, поділяються на податкові і неподаткові надходження. Коди доходів складаються із восьми знаків.

Податкові надходження (код - 10 000 000) згруповані в залежності від джерела одержання податку в шість груп. До них належать:

1. Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості 11000000.

2. Податки на власність 12000000.

3. Збори за використання природних ресурсів 13000000.

4. Внутрішні податки на товари та послуги 14000000.

5. Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції 15000000.

6. Інші податки 16000000.

Неподаткові надходження (код - 20000000) групуються за видами, а саме:

1. Доходи від власності та підприємницької діяльності 21000000.

2. Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу 22000000.

3. Надходження від штрафів та фінансових санкцій 23000000.

4. Інші неподаткові надходження 24000000.

Доходи від операцій з капіталом (код - 30000000) включають в себе:

1. Надходження від продажу основного капіталу 31000000.

2. Надходження від продажу державних запасів, товарів 32000000.

3. Надходження від продажу землі і нематеріальних активів 33000000.

4. Податки на фінансові операції та операції з капіталом 34000000.

Другою складовою доходів бюджету є офіційні трансферти (код - 40000000). Бюджетною класифікацією передбачені трансферти одержані:

1. Від органів державного управління інших рівнів 41000000.

2. Із-за кордону 42000000.

3. Із недержавних джерел 43000000.

Важливим є поділ одержаних трансфертів на поточні і капітальні.

Третьою і останньою складовою доходів бюджету є державні цільові фонди (код 50000000). В бюджетній класифікації зазначені фонди, які утворюються на рівні держави:

1. Збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення 50010000

2. Пенсійний фонд України 50020000

3. Збір на обов'язкове соціальне страхування до Фонду соціального страхування України 50030000

4. Збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття до Державного фонду сприяння зайнятості населення України 50040000

5. 3бір до Державного інноваційного фонду України 50050000

6. Надходження до Фонду розвитку паливно-енергетичного комплексу 50060000

7. Платежі до Фонду соціального захисту інвалідів 50070000

8. Збір за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища 50080000

9. Відрахування та збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування 50090000

10. Інші фонди 50100000

Прийом доходів від підприємств і організацій здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунків платників на рахунки бюджету (в безготівковій формі) в установах банківської системи за допомогою платіжних доручень, які виписують самі платники. У платіжних дорученнях зазначають: код (МФО) установи уповноваженого банку, номер бюджетного рахунка, номер платіжного документа, ідентифікаційний код платника податків, призначення платежу, код бюджетної класифікації доходів, код відомства відповідно до відомчої класифікації, суму платежу.

Приймання платежів від населення (в готівковій формі) оформляють квитанцією-повідомленням, де зазначають прізвище, ім'я та по батькові платника, його адресу, назву фіноргану, який видав платіжне повідомлення, назву платежу і його суму на даний строк сплати. Квитанція залишається у платника, а повідомлення - в установі, яка прийняла платіж.

Платежі здійснюються через установи банків, у яких платники обслуговуються, через установи Міністерства зв'язку, установи Ощадбанку або через сільські, селищні та міські (міст районного підпорядкування) Ради народних депутатів за місцезнаходженням платника. Каси сільських, селищних і міських Рад здійснюють перерахування одержаних доходів у банк на підставі супровідної відомості. Під час передачі доходів додають платіжні документи (платіжні доручення та квитанції-повідомлення).

Платіжні доручення та квитанції-повідомлення - основні первинні документи, якими оформляють зарахування платежів у Доходи бюджету, й є вихідними для обліку доходів бюджету.

Заповнення квитанцій-повідомлень виконують платники на підставі платіжних повідомлень, які фінансовий орган вручає платникам у визначені строки. У платіжному повідомленні зазначають суму й строки платежів і наводять розрахунок цієї суми.

Установи комерційних банків, які здійснюють операції з надходження коштів до Державного бюджету, щоденно перераховують телеграфно в регіональні управління Національного банку загальну суму доходів, що надійшли. Управління Національного банку також щоденно перераховують отримані від комерційних банків кошти по доходах бюджету Операційному управлінню Національного банку. Установи банків, які обслуговують рахунки з обліку доходів, щоденно видають органам Державного казначейства:

1. Виписки із рахунка для обліку доходів з додатками копій платіжних документів, завірених банком.

2. Щоденну банківську звітність за формою 412-Д, яка відображає надходження доходів на рахунки державного бюджету за символами звітності банку.

Працівники відділу розмежування та оперативно-аналітичного обліку державних доходів територіальних органів Державного казначейства перевіряють одержані з банку документи:

* наявність штампу банку;

* наявність підпису бухгалтера банку;

* відповідність сум платіжних документів випискам банку;

* правильність зарахування податків, платежів на відповідні коди бюджетної класифікації.

На підставі виписок з особових рахунків первинні платіжні документи групуються за видами доходів, і працівники цього ж відділу складають реєстр про надходження до Державного бюджету за формою №1 у розрізі кодів бюджетної класифікації та в загальній сумі за кожним видом доходів. В реєстрі ф. №1 відображаються тільки податки і збори, зафіксовані у виписках банку. Для аналізу надходжень доходів до Державного бюджету і підготовки звітів відділ розмежування та оперативно-аналітичного обліку державних доходів територіальних органів Державного казначейства на підставі реєстру ф. № 1, даних про рух коштів на валютних рахунках, інформації про зарахування податків і зборів за результатами взаємозаліків і взаєморозрахунків, сум по векселях та інших видах надходжень складає довідку за ф. № 3 про надходження доходів до Державного бюджету. У ній відображають суми надходжень за день, а також наростаючим підсумком з початку місяця і року по відповідному коду бюджетної класифікації. Реєстр за ф. №1 і довідку за ф. №3 складають у 3-х примірниках, які візуються у Держказначействі та податковій адміністрації. 1-й примірник реєстру разом з копіями розрахункових документів та довідкою передається до відповідного органу Державної податкової адміністрації; 2-й - до відділу бухгалтерського обліку і звітності; 3-й примірник зберігається у відділі розмежування та оперативно-аналітичного обліку державних доходів територіальних органів Державного казначейства.

Відділи бухгалтерського обліку і звітності відділень Державного казначейства перевіряють правильність оформлення проведених операцій бухгалтерськими проводками, після чого щоденно передають відділу розмежування та оперативно-аналітичного обліку державних доходів обласного управління Держказначейства довідку за ф. №3, які в свою чергу передають зведену довідку управлінню прогнозування доходів державного бюджету Головного управління Державного казначейства України. На підставі довідки в бухгалтерії органів казначейства складають меморіальний ордер за ф.274 на загальну суму зарахованих доходів бюджету за день. Дані меморіального ордеру переносяться в книгу обліку за ф.5-ф у відповідності з кодами бюджетної класифікації[60].

Наприкінці місяця працівники бухгалтерії проводять з податковою адміністрацією (інспекцією) звірку доходів, які надійшли до державного бюджету з початку року. Про наслідки цієї звірки складається довідка за ф. №5 у 2-х примірниках. Довідка підписується відповідальними особами органів Держказначейства і податкової адміністрації (інспекції). 1-й примірник залишається у Держказначействі, 2-й - у податковій адміністрації.

Дані довідки форми №5 повинні відповідати аналогічним даним у книзі доходів (ф.5-ф), у Головній книзі (ф.1-ф) та даним форми 412-Д, а також відповідним даним оперативно-бухгалтерського обліку у податкових адміністраціях (інспекціях).

Установи банків щоденно подають до місцевих фінансових органів виписки з поточних рахунків відповідних місцевих бюджетів з доданням усіх платіжних документів. Бухгалтер фінансового органу ретельно перевіряє первинні документи, додані до виписки, з'ясовує правильність зарахування доходів і щодня (надає довідку про доходи, які надійшли на поточний рахунок (основний) виконуваного місцевого бюджету за ф. №3.

На підставі цієї довідки, яка є первинним документом для обліку доходів виконуваного бюджету у фінансовому органі, складають меморіальний ордер, за яким роблять записи в книгах обліку. Один примірник довідки передають до податкової інспекції, яка веде на особових рахунках оперативний облік надходження доходів по окремих платниках.

Для забезпечення правильності зарахування надходжень до бюджету згідно з бюджетною класифікацією фінансові органи разом із податковими інспекціями (районні, міські) за місяць до настання нового бюджетного року подають відповідним установам комерційних банків списки платників по кожному району, місту з зазначенням бюджету, в який зараховують платежі і види платежу, а також кодів бюджетної класифікації доходів, символів звітності Національного банку та номерів рахунків, на які повинні зараховуватись платежі.

Платники податків, зборів та інших обов'язкових платежів, незалежно від форм власності, здійснюють розрахунки безпосередньо з Державним та місцевими бюджетами.

У самостійний напрямок бюджетного менеджменту виділяється податковий менеджмент.

Податковий менеджмент - це сукупність прийомів та методів організації податкових відносин з метою забезпечення формування дохідної частини бюджету та впливу податків на розвиток виробництва і соціальної сфери [40].

Об'єктом податкового менеджменту є дохідна частина бюджету. Суб'єктом податкового менеджменту виступають органи управління в сфері оподаткування. Органи управління можна об'єднати в три групи:

- органи законодавчої та виконавчої влади;

- органи оперативного управління в податковій сфері;

- органи нефінансового профілю, які виконують лише окремі функції, пов'язані з податковою діяльністю.

Можна виділити наступні складові податкового менеджменту:

- законотворча діяльність;

- планування податків;

- податковий контроль.

У процесі законотворчої діяльності визначаються принципи оподаткування, встановлюються види податків і обов'язкових платежів та їх елементи, розробляється порядок розрахунків із бюджетом.

Планування податків передбачає визначення реальних сум податків та обов'язкових платежів, які мають надійти до бюджету протягом бюджетного року.

Щоб забезпечити надходження запланованих сум платежів до бюджету, необхідно здійснювати контроль за правильністю нарахування та своєчасністю сплати державі податків та обов'язкових платежів. Цей вид діяльності передбачає ведення податкового обліку та здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства. Податковий облік, у свою чергу, включає облік платників податків та облік нарахованих і фактично оплачених сум до бюджету. Контроль за дотриманням податкового законодавства здійснюється шляхом проведення камеральних, документальних та тематичних перевірок.

У процесі виконання бюджету фінансування видатків не співпадає в часі із зарахуванням доходів. Касове виконання бюджету має бути побудоване таким чином, щоб доходи випереджали у часі видатки, тобто мало місце перевищення поточних надходжень над поточними видатками. Це перевищення й утворює грошові кошти бюджету.

Стійке фінансове становище держави багато в чому зумовлюється наявністю певного залишку коштів на рахунках бюджету, оскільки це дає змогу безперебійно здійснювати фінансування передбачених видатків. І навпаки, відсутність такого залишку створює труднощі у фінансовому забезпеченні потреб економічного та соціального розвитку.

Розміри залишків коштів на рахунках бюджету мають бути оптимальні. З одного боку, вони повинні забезпечувати стале фінансове становище, а з іншого - не бути надзвичайно завищені, оскільки це означає вилучення коштів із обороту, необхідність у залученні додаткових доходів. По державному і місцевим бюджетам залишок коштів на рахунках лімітується у вигляді встановлюваної щороку під час затвердження бюджету оборотної касової готівки. Оптимальних розмірів залишку коштів на рахунках бюджету досягають шляхом встановлення відповідних строків мобілізації доходів і фінансування видатків. Строки надходження доходів мають дещо випереджувати строки фінансування видатків.

У цілому в бюджеті кожної країни джерелом формування коштів є надходження доходів, а спрямуванням їх використання - фінансування видатків. У розрізі окремих видів бюджетів процес формування й використання коштів охоплює і взаємовідносини між самими бюджетами. Тому загалом джерелами утворення коштів того чи іншого конкретного бюджету є: доходи даного бюджету;кошти, одержані від інших бюджетів під час взаємних розрахунків; позички, одержані від вищестоящого бюджету для покриття тимчасового касового розриву; суми, що надійшли від нижчестоящих бюджетів для погашення заборгованості за позичками виданими; частина доходів у вигляді процентних відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів, одержана з Державного бюджету; дотації, субсидії і субвенції, які передають вищестоящі бюджети нижчестоящим. Відповідно кошти бюджету спрямовуються на: фінансування видатків, передбачених даним бюджетом, шляхом перерахування й видачі коштів головним розпорядникам коштів; на погашення заборгованості перед іншими бюджетами за взаємними розрахунками; на видання позичок нижчестоящим бюджетам; на погашення позичок, одержаних від вищестоящого бюджету; на видачу дотацій, субсидій, субвенцій.

Кошти бюджету розміщують на рахунках в установах банківської системи залежно від того, відділення якого з них відкрито в тому чи іншому районі чи місті. За наявності в районі (місті) відділень кількох банків рахунки бюджету веде один із них згідно з укладеними угодами й здійсненим розподілом клієнтури між банками.

Кошти місцевих бюджетів зосереджуються на одному поточному рахунку у відділенні відповідного банку, який здійснює касове виконання того чи іншого бюджету. Перерахування з цього рахунка можуть здійснюватися тільки в межах поточного залишку коштів і в разі необхідності за рахунок оборотної касової готівки. Це передбачає здійснення постійного контролю з боку фінансового органу, який виконує цей бюджет, за ходом виконання плану мобілізації доходів.

Кошти Державного бюджету мобілізуються на території всієї України і акумулюються на централізованому рахунку Державного казначейства України, що відкриваються в установах Національного банку України і уповноважених банківських установах.

У процесі виконання бюджету держави в самостійну сферу виділяється касове його виконання [77].

Під касовим виконанням бюджету слід розуміти організацію і здійснення розрахунково-касових операцій (прийом, зберігання і видачу бюджетних коштів) щодо виконання бюджету відповідного рівня.

Це одна із найбільш складних і цікавих сфер виконання бюджету в цілому.

Відомо три системи касового виконання бюджету:

- банківська;

- казначейська;

- змішана.

При банківській системі рахунки для виконання бюджету відкриваються в установах банківської системи. Казначейська система касового виконання бюджету передбачає відкриття та ведення рахунків для виконання бюджету через спеціалізовану структуру - державне казначейство. Змішана система передбачає можливість відкриття та ведення рахунків для виконання бюджету, як в установах банківської системи, так і в казначействі.

До 1993 року в Україні діяла банківська система касового виконання бюджету. В 1993 році з виходом ряду нормативних актів, а саме Указу Президента України від 18 червня 1993 року №210/93 "Про порядок виконання Державного бюджету України" та Тимчасових методичних вказівок "Про порядок Касового виконання Державного бюджету України по доходах та видатках", затверджених Мінфіном України і НБУ від 8 червня 1993 року за №17010/1338, касове виконання бюджету зазнало ряд змін. З 1 липня 1993 року касове виконання Державного бюджету почало здійснюватись Національним банком України через свої регіональні управління та за його дорученням, погодженим з Мінфіном України, - комерційні банки. Новий порядок касового обслуговування означав, що фінансування повинно було здійснюватися в межах доходів, які реально надійшли, а також одержаних кредитів банку. Державний бюджет України почав виконуватися за схемою, аналогічною місцевим бюджетам.

З моменту утворення Державного казначейства України (1995 р.) почався поступовий перехід від банківської до казначейської системи касового виконання бюджету. З 1 квітня 1997 року почалося запровадження казначейської системи касового виконання видаткової частини Державного бюджету.

Діюча система касового виконання дохідної частини Державного бюджету в Україні передбачає відкриття відповідних рахунків, на яких акумулюються кошти Державного бюджету:

- в установах Національного банку України;

- в установах уповноважених банків.

Розподіл загальнодержавних доходів здійснюється органами Державного казначейства. За платіжними дорученнями останніх установи банків перераховують кошти з рахунка "Кошти бюджетів України до розподілу Державним казначейством України" на:

- рахунки з обліку доходів Державного бюджету, відкриті за балансовими рахунками №№ 3510, 2510 "Кошти Державного бюджету України";

- рахунки, відкриті на ім'я фінансових управлінь за балансовими рахунками №№ 3500, 2500 "Кошти бюджетів України до розподілу" для подальшого їх розподілу між рівнями місцевих бюджетів.

Крім того, на ім'я Державного казначейства в регіональних управліннях Національного банку України для обліку коштів до перерахування їх центральному апарату Державного казначейства України відкриваються спеціальні транзитні рахунки.

Установи комерційних банків щодня перераховують суми, які надійшли на рахунок Державного бюджету регіональним управлінням Національного банку України, які в свою чергу перераховують відповідні суми Операційному управлінню Національного банку України.

Щодня в банківських установах автоматично здійснюється перерахування з рахунків №№ 3510. 2510 "Кошти Державного бюджету України" на рахунки №№ 3513, 2513 (в установах Національного і уповноважених банків відповідно) "Кошти Державного казначейства України", з яких здійснюється фінансування витрат.

Для акумуляції коштів місцевих бюджетів у банківських установах на балансових рахунках №№ 354, 254 "Кошти місцевих бюджетів" відкриваються наступні рахунки [77]:

* в установах Національного банку України:

рахунок № 3540 "Кошти бюджету АРК"

рахунок № 3541 "Кошти обласних бюджетів"

рахунок № 3542 "Кошти районних, міських, сільських і селищних бюджетів"

* в установах уповноважених банків:

рахунок № 2540 "Кошти бюджету АРК"

рахунок № 2541 "Кошти обласних бюджетів"

рахунок № 2542 "Кошти районних, міських, сільських і селищних бюджетів"

На зазначених рахунках відкривається основний поточний бюджетний рахунок фінансовому органу Міністерства фінансів по відповідному місцевому бюджету, на який зараховуються доходи даного місцевого бюджету. З цього ж рахунка бюджетні кошти перераховуються на бюджетні рахунки розпорядників коштів.

2.2 Інформаційне забезпечення та організація виконання дохідної частини державного бюджету

Бюджетна система функціонує на відповідній законодавчій та нормативній базі. Законодавством передбачені інформаційні процеси усередині бюджетної системи та у її зв'язках із зовнішнім середовищем.

Законодавство України регламентує як отримання відповідної інформації, так і її передання. За затримку певної інформації, перекручування її передбачена відповідальність організацій, їхніх керівників, включаючи карну.

Розглянемо найважливіші законодавчі акти, що стосуються інформаційних процесів.

Конституція. У ст. 17 зазначається: "Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави". Ст. 32 гарантує захист людини: "Кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації". Ст. 40 передбачає право на отримання інформації: "Усі мають право направляти індивідуальні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк". Законодавством цей термін визначений - 1 місяць.

Бюджетний кодекс України. Ст. 28 передбачає доступність інформації про бюджет.

Інформація про бюджет має бути оприлюднена. Міністерство фінансів України забезпечує доступність для публікації [19]:

- проекту Закону про Державний бюджет;

- Закону про Державний бюджет України на відповідний період з додатками, що є його невід'ємною частиною;

- інформації про виконання Державного бюджету України за підсумками кварталу та року;

- інформації про показники виконання зведеного бюджету України;

- іншої інформації про виконання Державного бюджету України.

Проект Закону про Державний бюджет підлягає обов'язковій публікації в газеті "Урядовий кур'єр" не пізніше, ніж через сім днів після його подання Верховній Раді України.

Верховна Рада АРК та Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують публікацію інформації про місцеві бюджети, у тому числі рішень про місцевий бюджет та періодичних звітів про їх виконання. Рішення про місцевий бюджет має бути оприлюднене не пізніше десяти днів із дня його прийняття.

Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну таємницю" регулює здійснення права власності на секретну інформацію, установлює перелік видів секретної інформації, механізм засекречування та розсекречування, допуск громадян до державної таємниці, відповідальність за порушення законодавства. Зокрема, ст. 8 передбачає перелік інформації, що може бути віднесена до державної таємниці. Розглянемо підпункт 2, що стосується державної таємниці у сфері економіки, науки, техніки [22]:

- загальні обсяги поставок, відпуску, закладення, освіження, розміщення і фактичні запаси державного резерву;

- державні запаси дорогоцінних металів монетарної групи, коштовного каміння, валюти та інших цінностей, операції, пов'язані з виготовленням грошових знаків і цінних паперів, їх зберіганням, охороною і захистом від підроблення;

- наукові, науково-дослідні, дослідно-конструкторські та проектні роботи, на базі яких можуть бути створені прогресивні технології, нові види виробництва продукції та технологічні процеси, що мають важливе оборонне чи економічне значення.

Ст. 39 передбачає дисциплінарну, адміністративну та карну відповідальність за порушення вимог цього закону.

Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну статистику". Цей закон регулює правові відносини в галузі державної статистики, визначає права і функції органів державної статистики, забезпечення конфіденційності статистичної інформації, регламентує порядок її надання органам влади, юридичним і фізичним особам. Так, у ст. 14 "Основні обов'язки органів державної статистики" передбачено:

- надавати органам державної влади та органам місцевого самоврядування статистичну інформацію в обсягах, за формами й у строки, визначені планом державних статистичних спостережень або окремими рішеннями Кабінету Міністрів;

- забезпечувати гласність статистичної інформації, видавати статистичні збірники, бюлетені, огляди, прес-випуски тощо;

- забезпечувати рівний доступ до статистичної інформації юридичних і фізичних осіб.

У ст. 24 передбачено, що безкоштовне надання інформації органам державної влади та органам місцевого самоврядування здійснюється органами державної статистики у межах коштів, виділених на зазначені цілі з Державного бюджету України. Ця інформація надається із дотриманням вимог конфіденційності.

Додаткова інформація може бути надана юридичним або фізичним особам на договірній основі.

Система виконання державного бюджету за доходами ґрунтується на комплексі касових операцій, що провадяться органами Державного казначейства. Платники податків перераховують платежі до державного бюджету на доходні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій, на яких справляються дані платежі (районів і міст обласного та республіканського підпорядкування, районів у містах).

За допомогою програмного забезпечення щоденно проводиться розмежування платежів до бюджету, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами, або між загальним і спеціальним фондами державного бюджету згідно нормативів, визначених Бюджетним кодексом України та законом України про Державний бюджет України на поточний рік. Зараховані до загального та спеціального фондів державного бюджету доходи в кінці кожного робочого дня акумулюються на котлові рахунки. З котлових рахунків доходів державного бюджету здійснюється перерахування дотацій вирівнювання місцевим бюджетам усіх рівнів та перерахування доходів Державному казначейству України для їх подальшого перерозподілу.

Участь органів Держказначейства у цьому процесі зорієнтована на те, щоб максимально вірно визначити обсяг ресурсної бази державного бюджету як у цілому, так і за окремими видами доходів в адміністративно-територіальному розрізі. Наявність на централізованому рівні інформації про обсяг ресурсної бази державного бюджету, рух бюджетних коштів та деталізація їх обліку надає урядові великі можливості для маневрування ресурсами та оперативного контролю за ними.

У процесі виконання державного бюджету за доходами органи Державного казначейства здійснюють такі функції [31]:

- установлюють порядок відкриття та відкривають рахунки в управліннях Державного казначейства України для зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів;

- ведуть бухгалтерський облік доходів бюджету відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 28 листопада 2000 року №119 розрізі кодів бюджетної класифікації доходів і типів операцій;

- здійснюють розподіл зарахованих до державного бюджету платежів відповідно до нормативів відрахувань, затверджених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, та перераховують за належністю розподілені кошти;

- готують розрахункові документи і проводять повернення надмірно або помилково сплачених до державного бюджету платежів на підставі висновків органів державної податкової служби, рішень судових органів, інших органів, що здійснюють контроль за нарахуванням та сплатою платежів тощо;

- здійснюють відшкодування податку на додану вартість на підставі висновків органів державної податкової служби та рішень судових органів;

- складають щоденну, періодичну та річну звітність за доходами відповідно до кодів бюджетної класифікації доходів та подають її відповідним органам, що здійснюють контроль за нарахуванням та сплатою платежів до державного бюджету та державних цільових фондів.

У зв'язку з набуттям Державним казначейством України статусу учасника системи електронних платежів Національного банку України і розгортанням роботи розрахункових палат Державного казначейства, змінюються функції органів Державного казначейства і порядок відкриття рахунків для обліку доходів бюджету.

Рахунки для зарахування платежів відкриваються на балансі обласних управлінь Державного казначейства відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів та Інструкції про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій по виконанню бюджетів в системі Державного казначейства України, затверджених наказом Державного казначейства України від 28 листопада 2000 року № 119.

Платники податків сплачують платежі до бюджету через установи банків, у яких вони обслуговуються. Банк платника перераховує грошові кошти через СЕП НБУ на рахунки, відкриті в обласному управлінні Державного казначейства України в розрізі районів (міст обласного значення) та кодів бюджетної класифікації доходів. Операції з обробки платежів повинні здійснюватись у наступній послідовності:

- повернення надмірно, або помилково зарахованих коштів;

- відшкодування платникам податку на додану вартість;

- розподіл платежів до бюджету за нормативами, установленими законодавчими актами;

- відрахування дотацій місцевим бюджетам.

Платники податків (юридичні та фізичні особи) сплачують податки і збори (обов'язкові платежі) у безготівковій або готівковій формах. Платежі здійснюються платниками через установи банків, у яких вони обслуговуються, через установи Державного комітету зв'язку та інформації України, установи Ощадного банку за місцезнаходженням платника. Платежі до бюджету зараховуються на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства.

При безготівковій формі оплати розрахункові документи, які подаються в установу банку, мають бути оформлені відповідно до вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Підставою для зарахування платежів до бюджету, сплачених готівкою, є такі документи [60]:

- копії платіжних доручень відділень Ощадбанку та корінці прибуткових документів ("повідомлення") про приймання установою банку платежів до державного та місцевих бюджетів готівкою;

- копії квитанцій за формою 24 та формою 10, видані органами місцевого самоврядування платникам податків разом з описом до них;

- платіжні доручення установ Державного комітету зв'язку та інформації України на перекази з додатком до них талонів поштових переказів (при сплаті платежів через установи зв'язку).

Важливим елементом платіжної системи є технічне забезпечення здійснення платежів. Адже впровадження казначейської форми касового виконання Державного бюджету України можливе за умов застосування сучасних інформаційно-обчислювальних технологій, що передбачають комплексне використання комп'ютерної техніки та програмних продуктів. Це, у свою чергу, зумовлює необхідність розробки та затвердження програми їх створення з визначенням етапів, термінів, обсягів та джерел фінансування.

З моменту входження в Систему електронних платежів Національного банку України органи Державного казначейства використовували у своїй роботі різні програмні продукти: "ТАСК", "ІСАОД", "УНІТІ БАРС" та АС "Казна". Такий стан справ призводив до певних ускладнень у роботі всієї системи Державного казначейства України. У процесі випробовування та тестування цих програмних продуктів виявились їх недоліки та неможливість адаптувати для розв'язання назрілих проблем та нових функцій щодо казначейського виконання державного бюджету. Це не давало очікуваного позитивного результату згідно з баченням їх функціонування у нових умовах роботи казначейства.

Оскільки програмний продукт АС "Казна" найповнішою мірою забезпечував функціональність системи, було прийнято рішення про використання єдиного прикладного програмного забезпечення, розробленого Дніпропетровським управлінням ДКУ, по всі й країні. На сьогодні розроблено "Типову схему КТЗ УДК областей, АР Крим, мм. Києва та Севастополя і центрального апарату Державного казначейства України", яка забезпечує підконтрольний вихід в Інтернет, захист комп'ютерних систем від несанкціонованого доступу, викривлення і знищення інформації, а також зараження комп'ютерів вірусами. Це дозволить запровадити АС "Казна" в регіонах і WЕВ-сайті Державного казначейства України, на якому буде розміщена вся інформація за доходами як державного, так і місцевих бюджетів.

Листом Державного казначейства України від 17.05.2002 08-06/142 до управлінь доведено "План робіт по впровадженню АС "КАЗНА" в Державному казначействі України для обслуговування державного бюджету за видатками". Ним передбачено календарний план підготовчих робіт, що включає системно-технічне, фінансове та організаційне забезпечення, а також етапи переходу управлінь на застосування АС "КАЗНА".