Диверсифікація виробництва та її значення для підвищення ефективності діяльності підприємства

а) основного виробництва;

б) вертикально інтегрованих галузей;

в) вертикально не інтегрованих галузей.

Розрахунок цього коефіцієнта здійснюється за формулою Херфінделя-Хіршмана, яка формалізовано описується виразом

(3.1)

де: -- частка i -- ї галузі в структурі товарної продукції підприємства, коефіцієнт.

Проте, цей метод не враховує соціально-економічні наслідки диверсифікації. Тому, для цієї оцінки доцільно використати наступний показник:

(3.2)

де KDVC -- коефіцієнт диверсифікаційної стратегії;

R1 і R0 -- кількість галузей у фактичний і базовий періоди відповідно;

M1та M0 -- грошові надходження у фактичний і базовий період;

P1та P0-- кількість працівників у фактичний і базовий період.

Для цього показника використовуються реальні дані, що відображаються і визначаються за фактичними даними статистичної звітності підприємств. Про ефективність диверсифікації виробничої діяльності доцыльно говорити за умови, коли KDVC ? 1. Якщо коефіцієнт менший одиниці, то дана стратегія є неефективною.

Ефективність диверсифікації діяльності підприємства може проявлятися як через динаміку економічних показників, так і мати соціальний аспект. До економічних показників слід віднести збільшення фондовіддачі за рахунок випуску нових товарів, зростання механізації та автоматизації праці, особливо при залученні у виробництво нових прогресивних технологій. Для визначення економічного ефекту у зарубіжній літературі часто пропонують використовувати показник доданої економічної вартості (EVA - economic value added), який розраховується як різниця між чистим операційним прибутком після оподаткування та вартістю капіталу [28].

Оцінити ефективність диверсифікації можна за допомогою бального методу. При використанні цього методу необхідно розробити та обґрунтувати перелік критеріїв, за якими визначається ефективність диверсифікації. Наприклад, серед таких показників можуть бути: відповідність фактичного фінансового стану підприємства стратегічним орієнтирам розвитку підприємства, рівень НДДКР, критерій зниження рівня ризику тощо. При цьому для кожного критерію необхідно визначити його вагу в загальному показнику шляхом надання йому вагового коефіцієнта від 0 до 1.

При оцінці ефективності диверсифікації можна також застосовувати методичний інструментарій, розроблений провідними світовими консалтинговими фірмами «Boston Consulting group» (матриця БКГ) та «McKinsey» (матриця МакКінзі). Ці обидві моделі дозволяють оцінити положення окремого напряму діяльності у загальному портфелі напрямів діяльності підприємства та виробити стратегію діяльності щодо окремих напрямів.

При визначенні доцільності стратегії економічної диверсифікації важливо враховувати взаємозв'язок диверсифікації діяльності та операційного ризику (рис. 3.2). Диверсифікація, як відомо, дозволяє зменшити величину ризику, але не уникнути його. При цьому загальна ефективність діяльності зменшується, тому що компанія могла б отримати більші прибутки, зосередившись на найбільш прибутковому напрямі, але за такої ситуації ризик був би теж найбільший. Отже, основне завдання при реалізації стратегії економічної диверсифікації - забезпечення прийнятного співвідношення між прибутковістю і рівнем ризику. Це співвідношення кожне підприємство визначає для себе самостійно, воно залежить, в першу чергу, від того, наскільки власники та топ-менеджери компанії схильні до ризику[9].

Загальний ризик складається з двох компонентів:

1) несистематичний (диверсифікований, власний) ризик; він притаманний конкретному підприємству і підлягає зменшенню в результаті диверсифікації;

2) систематичний (не диверсифікований, ринковий) ризик; його неможливо зменшити шляхом подальшої диверсифікації, він породжується причинами, які впливають на ринок в цілому (інфляція, темпи зростання ВВП, політичні фактори тощо).

Кількість напрямів діяльності

Рис. 3.2. Ризик та диверсифікація

Модель пошуку оптимального співвідношення окремих бізнес-напрямів, побудована на основі моделі портфельної теорії Г. Марковіца, може бути представлена у вигляді системи рівнянь:

(3.3)

де: Х - існуючий набір бізнес напрямів;

ХТ - транспонований вектор Х;

Хі - вага окремого бізнесу-напряму;

M(cov)-1 - це обернена матриця до матриці коваріацій;

- умова невід'ємності значень хі.

Результатом рішення цієї задачі буде оптимальний вектор Х=(х1, х2, …, хn) (вектор Парето), значень питомої ваги кожного з напрямів бізнесу у загальній сумі. Тобто, за таких значень хі буде забезпечений заданий рівень прибутковості при мінімальному рівні ризику.

Використання вказаної моделі підтверджує, що економічна диверсифікація не може становитися стратегічним пріоритетом діяльності підприємства, аж поки не почнуть скорочуватися можливості зростання підприємства на його основному ринку. Оцінка “зростання підприємства” може бути здійснена на основі частки ринку, яке займає підприємство, або ж на основі зростання його вартості.

М. Портер у своїх працях [23,24] пропонує здійснити перед диверсифікацією три тести на оцінку її доцільності:

тест на привабливість;

тест на вартість;

тест на додаткові вигоди.

Тест на привабливість має оцінити ступінь привабливості диверсифікованої структури, тобто визначити наскільки вони перспективні, прибуткові, чи матимуть велику місткість ринку та низькі бар'єри входу. Але проблема в тому, що привабливі галузі, як правило, мають високі бар'єри входу. Тому, вирішуючи дилему «привабливість галузі -- бар'єри входу в галузь», непривабливі галузі як об'єкт диверсифікації необхідно розглядати лише в тому разі, коли підприємство зможе своїми діями змінити ситуацію в галузі або якщо очікується поліпшення (позитивна зміна) в структурі галузі.

Тест на вартість має встановити кошторис на входження в галузь. Правило в тому, що витрати, пов'язані з входженням у нову галузь, повинні бути виправдані майбутніми доходами від діяльності в цій галузі.

Тест на додаткові вигоди від діяльності в диверсифікованій галузі передбачає, що вона повинна мати стійку конкурентну перевагу або забезпечувати можливості піднесення конкурентоспроможності фірми в цілому. Додаткові вигоди оцінюються за синергічним ефектом, який виникає від стратегічної відповідності між існуючою і новою галуззю.

Отже, як висновок можна сказати, що диверсифікація - це гнучкий процес, який можна провести багатьма шляхами та їх комбінаціями. Не зважаючи на велику кількість варіантів оцінки диверсифікації виробництва, потреба їх дослідження в залежності від стану галузевого ринку, на якому працює підприємство залишається нагальною.

3.2 Перспективи застосування диверсифікації виробництва для підвищення ефективності діяльності підприємства

Причини переорієнтації корпорацій на стратегічні питання, на думку Р. Кунца, не піддаються однозначному тлумаченню. Окремі автори висувають ряд найбільш поширених обгрунтувань, що визначають асортимент і номенклатуру продукції, що випускається, необхідність розширення сфер застосування капіталу. Дані твердження справедливі не тому, що свідчать про недостатнє теоретичне та практичне опрацювання питання, а тому, що, по-перше, як вважає Г. Немченко [20], на думки якої слід звернути увагу, цілі диверсифікації виробництва безпосередньо залежать від економічного стану і виробничих можливостей корпорації (рис. 3.3), по-друге, привабливість галузей для конкретної корпорації різна в короткостроковому і довгостроковому періодах і, по-третє, при диверсифікації корпорація може реалізовувати різні схеми управління своїми бізнесами. Так фінансові можливості збиткових, помірних і процвітаючих корпорацій диктують різні стратегії: від «просто вижити» до «утворити стратегічний альянс».

Зокрема, виділення коштів на соціальні цілі й добродійну діяльність свідчить про те, що економічні суб'єкти діяльності в основному задоволені й пріоритети зміщаються у бік формування доброго імені й бренда корпорації.

Отже, пріоритети цілей диверсифікації виробництва залежать від його фінансового стану.

Рис. 3.3. Пріоритети цілей диверсифікації

ВИСНОВКИ

Із проведеного дослідження за темою «Диверсифікація виробництва та її значення для підвищення ефективності діяльності підприємства» було визначено наступне.

Ефективне управління підприємством вимагає аналітичного, стратегічного мислення, уміння передбачати результати прийнятих рішень, тому стратегію диверсифікації слід планувати, глибоко вивчивши сутність цього поняття, вивчивши можливі шляхи її здійснення для вибору найкращого. Крім того, здійснення стратегії диверсифікації вимагає розуміння і усвідомлення переваг і недоліків цього процесу. Диверсифікація виробництва може здійснюватися двома основними шляхами: через злиття/поглинання вже існуючих підприємств або створенням власних виробництв. Процес диверсифікації має такі основні цілі: зменшення рівня ризику, збільшення прибутку, розширення інвестиційних можливостей, отримання синергетичного ефекту і забезпечення конкурентоспроможності підприємств. Диверсифікація є найбільш обґрунтованим засобом зниження рівня фінансового ризику. До найважливіших переваг диверсифікації відносять досягнення синергетичного ефекту. Важливе значення диверсифікації полягає також в тому, що вона сприяє рішенню проблеми раціонального використання ресурсів шляхом повнішого залучення до виробничого обороту усіх ресурсів підприємства, а також, найбільш ефективного розподілу ресурсів між альтернативними варіантами використання. Диверсифікація діяльності підприємства в конкурентному середовищі виступає одним з чинників виживання або досягнення ним конкурентних переваг і може сприяти успішному економічному розвитку як на мікро- так і на макрорівні. Тим не менш, диверсифікація - це стратегія високого ризику, що вимагає значних вкладень. Але, якщо стратегія вдала, рівень фінансової віддачі може бути значним.

Також було досліджено діяльність ПАТ «Сільгоспмашина» та аналізовано за основними показниками його фінансовий стан. У кінці звітного періоду коефіцієнт фінансової стабільності сягає 6,74, коефіцієнт фінансової незалежності - 0,15, коефіцієнт фінансового левериджу - 0,008, коефіцієнт платоспроможності - 4,43, коефіцієнт швидкої ліквідності - 7,53, коефіцієнт абсолютної ліквідності - 1,03, коефіцієнт покриття - 4,69. Порівняно з попереднім роком всі показники фінансового стану зазнали змін, більшість з них - незначних негативних, тож в наступному році для досягнення успіху підприємство повинне триматися даного рівня, аби не зазнати тенденцію погіршення фінансового стану. Але, не зважаючи на це, фінансовий стан підприємства залишається доволі задовільним.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств [Електронний ресурс] / Андрійчук В. Г. -- Режим доступу: http://studentbooks.com.ua/content/view/765/39/1/1/.

Ансофф И. Новая корпоративная стратегия / И. Ансофф ; пер. с англ. - СПб. : Питер Ком, 2005. - 416с.

Аронов A. M. Диверсификация производства: теория и стратегия развития / A. M. Аронов, А. Н. Петров. - СПб. : Лениздат, 2005. - 126с.

Вітковський О. С. Диверсифікація виробництва як спосіб підвищення ефективності діяльності підприємства [Електронний ресурс] / Вітковський О.С. - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP061572.html .

Врода М. В. Диверсифікація виробництва як передумова ведення ефективної конкурентної боротьби в умовах посилення євроінтеграційних процесів [Текст]: 4, 2005. - (Економіка пром-сті) // Економіка пром-сті.-С.56-59.

Габаліс В. Г. Диверсифікація в системі стратегічного плануванняпромислового виробництва // Вісник соціально-економічних досліджень. -- Одеса, 1998.

Гольдштейн Г. Я. Стратегический менеджмент / Г. Я. Гольдштейн. - Т. : Скиф, 2007. - 451с.

Закон України «Про підприємництво» [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T069800.html .

Захарін С.В. Економічна диверсифікація як ефективний механізм забезпечення розвитку підприємства / С.В. Захарін // Вісник КНУТД. - 2012. - №1.

Іванов Ю.Б. Стратегія підприємства : підручник / Ю. Б. Іванов, О. М. Тищенко, Т. М. Чечетова-Терашвілі,. О. В. Ревенко. - Харків : ВД "ІНЖЕК", 2009. - 560с.

Карлоф Б. Деловая стратегия: концепция, содержание, символы / Б. Карлоф. - Пер. с англ. - М.: Экономика, 2001. - 248с.

Коно Т. Стратегия и структура японських предприятий / Т. Коно. - М: Знание. - 1987. - 348с.

Коноплицкий В.А., Филина А.И. Экономический словар. Толково-терминологический.-К.:КНТ,2007.- 624с.

Корінько М. Д. Диверсифікація : теоретичні та методологічні основи : монографія / М. Д. Корінько. ? К. : ННЦ “Інститут аграрної економіки”, 2007. - 447с.

Корінько М. Д. Диверсифікація як економічний процес / М. Д. Корінько // Актуальні проблеми економіки. ? 2007. - Вип. 4 (70). - С. 48?53.

Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. Боброва В.Б. / Под ред. Пеньковой Е.М. - М.: Прогресс, 1992. - 736с.

Лук'яненко Н. Е. Теоретико-методичні засади диверсифікації діяльності підприємств / Лук'яненко Н. Е. // Вісник Запорізького національного університету - 2011. - №4(12). - С. 35-43.

Міньковська М.В. Элементы экономико-математического моделирования в системе расчетов эффективности диверсификации производства [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.econindustry.org/arhiv/mag/2005/vip_04_30/st_30_11.pdf .

Мочерний С.В. Економічна енциклопедія: У 3 т, / Ред. кол.: С. В. Мочерний (відп. ред) та ін. - К.: ВЦ -Академія. 2000-2002. - 952с.

Немченко Г. И. Диверсификация производства/Г. И. Немченко. - Благовещенск : АмурКНИИ, Дальневосточное отделение РАН, 1994. - 224с.

Новицький В. Є. Міжнародна економічна діяльність України : підруч. /В. Є. Новицький. -- К. : КНЕУ, 2003. -- 948с.

Паскье М. Диверсификация и эффективность / М. Паскье // Проблемы теории и практики управления. - 2007. - № 3. - С. 79-82.

Портер М. Международная конкуренция: Пер. с англ. - М.: Международные отношения, 1993. - 386с.

Портер М. Стратегія конкуренції: Пер. с англ. - К.: Основи, 1998. - 390с.

Постанова Кабінету Міністрів України №1572 «Про затвердження Програми диверсифікації джерел постачання нафти в Україну на період до 2015 року» [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP061572.html .

Райзберг Б.А. Современный экономический словарь / Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. - М.: Инфра-М, -1996. - 496с.

Румянцева Е.Е. Новая экономическая энциклопедия. 3-е изд. / Е.Е.Румянцева. - М.: Инфра-М, 2008. - 826с.

Томпсон А. Стратегический менеджмент: концепции и ситуации для анализа / А. Томпсон, Дж. Стрикленд ; пер. с англ. - М. : Изд. дом Вильямс, 2002. - 928с.

Удалов Ф.Е., Удалов О.Ф. Управление и конверсия: проблемы и перспективы. - Н. Новгород: Изд-во ННГУ. - 1997. -206с.

Цогла О. О. Переваги та недоліки стратегії диверсифікації діяльності підприємства / О. О. Цогла // Актуальні проблеми економіки. -- 2007. -- № 5. -- С. 148--152.

Шарко О. О. Види та напрями диверсифікації діяльності підприємств / О. О. Шарко // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. -- № 10(128). -- 2008. -- С. 17--21.

Размещено на Allbest.ru