Бюджетна система

Размещено на http://www.allbest.ru/

БЮДЖЕТНА СИСТЕМА

Навчальний посібник у допомогу студентам 4 - го курсу

заочної форми навчання за фахом 7.050104

для підготовки контрольних робіт і здач для іспиту

ТЕМА 1. Сутність, призначення, роль і розвиток бюджету держави

1.1 Основні ознаки розвитку і становлення національної бюджетної системи України

Державний бюджет України має досить давню історію становлення і розвиток. Вона веде свій початок з XVІ сторіччя, коли запорізьке козацтво придбало самостійну державність і налагодило дипломатичні відносини з країнами Європи. Була створена загальна військова скарбниця, у яку надходили доходи від рибних промислів, скотарства і полювання. Витрати передбачалися на військове спорядження козацького війська, будівництво і зміцнення монастирів, фінансування установ для старих воїнів, дипломатичних місій і т.п.

Після возз'єднання України з Росією ще майже півстоліття Україна зберігала всі атрибути державності, у тому числі самостійність ведення фінансового господарства. На початку 20-х років XVІІ сторіччя уряд царської Росії почав стягувати значні суми засобів у своє розпорядження. Можна вважати, що з цього періоду, що тривав 280 років, Україна була змушена вносити на нестатки метрополії чверть свого національного доходу.

Був період, датований 1918-1922 роками, коли робилися спроби створити власну бюджетну систему. Спочатку таку спробу намагалася здійснити Українська Центральна Рада протягом 14 місяців свого існування, а потім більшовицький уряд, що намагалвся опанувати бюджетним процесом, але ці спроби по різних причинах не мали успіху. Про повну державну незалежність і разом з тим про власний бюджет питання не ставили ні ті, ні інші.

З утворенням Союзу РСР починається новий етап у розвитку бюджетної системи Української РСР.

Назвемо його першим етапом.

У колишньому СРСР, куди входила й Україна, існувала своєрідна бюджетна система. У її склад входили: загальносоюзний, 15 державних бюджетів союзних республік, у їхньому складі були 50,9 тис. місцевих бюджетів, у тому числі 20 бюджетів автономних республік, 145 крайових, обласних і окружних, 2,0 тис. міських, 3,7 тис. районних, 3,8 тис. селищних і 41,1 тис. сільських бюджетів.

Побудова і функціонування бюджетної системи СРСР повинне було відбуватися відповідно до принципів, що були відображені в Конституції СРСР.

Однак у процесі реалізації основ бюджетної політики їхнє застосування не завжди відповідало змістові. У Конституції Української РСР, прийнятої 20 квітня 1978 р., було записано, що Українська РСР - суверенна радянська соціалістична держава і кожна: "Союзна республіка є суверенною радянською державою ..." На практиці всі п'ятнадцять союзних республік права на економічну самостійність і бюджетну автономність не мали, а входили в єдину бюджетну систему.

Державний бюджет Української РСР був складового єдиного Державного бюджету СРСР.

Усі республіки не мали економічної, фінансової, бюджетної самостійності. Україна також відповідно втратила право на розробку і здійснення фінансово - бюджетної політики відносно формування, мобілізації і використання державних засобів. В Україні, як і в кожній союзній республіці, відбилася реалізація бюджетної політики Союзу РСР.

Вона щорічно була донором в організації бюджетного процесу СРСР.

Фінансування бюджету СРСР відбувалося не завжди в інтересах республік і окремих територій. Це стало основною причиною створення на території України неструктурованого, розбалансованого господарського комплексу (в основному військового) і неефективно діючої бюджетної системи.

Зміст бюджетного законодавства СРСР можна умовно звести до такого висновку: єдність і повна централізація бюджетної системи; централізація права на підготовку податкового законодавства; регламентація витрат. Усе це перебувало у віданні союзних органів. Включення бюджетів союзних республік до складу єдиного державного бюджету, твердження зведеного бюджету Верховними органами Союзу цілком позбавило Україну фінансової самостійності.

До головних ознак бюджетної системи СРСР належать:

> стабільність фінансового законодавства (бюджетного, податкового, валютного), довгодіюча незмінність законодавчих нормативних актів;

> обов'язкове прийняття бюджету до початку нового фінансового року;

Державний бюджет Української РСР розроблявся Радою депутатів Української РСР на основі планів економічного розвитку Союзу РСР, Української РСР і Державного бюджету СРСР.

Він затверджувався Верховною Радою Української РСР на основі доповіді Глави Ради Міністрів Української РСР і висновків Бюджетної й інших постійних комісій Верховної Ради Української РСР.

Другий етап розвитку і формування національної бюджетної системи охоплює період з 1991 по 2001 р.

Після прийняття Декларації про незалежність Української РСР був прийнятий Закон Української РСР "Про економічну самостійність" від 3 серпня 1990 р. У цьому важливому законі в статті І передбачалося забезпечення економічної самостійності Української РСР як необхідної умови державного суверенітету України. У ньому підкреслювалося, що Українська РСР самостійно визначає економічний статус і стратегію соціально-економічного розвитку в інтересах народу України, здійснює керування економічними процесами, фінансово-бюджетну, цінову, інвестиційну, науково-технічну і зовнішньоекономічну політику. У статті 5 цього Закону зазначено, що Українська РСР має власну фінансову систему. Фінансові ресурси республіки складаються з засобів республіканського бюджету, бюджетів місцевих Рад, засобів органів місцевого самоврядування, позабюджетних надходжень і інших фінансових ресурсів.

Формування дохідної бази республіканського і місцевого бюджетів ґрунтується на податковій політиці, що визначається законодавством України.

Реалізація фінансово-економічної самостійності почалася шляхом формування національного правового поля. Важливими законодавчими актами для України в період її становлення, були Закони:

Ш "Про бюджетну систему Української РСР" від 5 грудня 1990 р.;

Ш "Про ціни і ціноутворення" від 3 грудня 1990 р.;

Ш "Про державну податкову службу в Україні" від 5 грудня 1990 р.

Ш "Про місцеві Ради народних депутатів і міське регіональне самоврядування" від 7 грудня 1990 р.;

Ш "Про республіканський бюджет Української РСР на 1991 рік" від 30 січня 1991 р. і деякі інші.

З першого років незалежності бюджетна система України стала одним з головних атрибутів державності. Відбувалося поступове реформування бюджетних відносин України і розвиток міжбюджетного регулювання.

Бюджетна система поступово удосконалювалася і наповнялася новим економічним змістом. Однак за своєю формою побудови вона залишилася незмінною всі десять років підряд. Побудова, структура і система керування бюджетними засобами залишилися за формою організації такими, які були в часи Союзу РСР. Про це свідчить і прийнята нова редакція Закону України "Про бюджетну систему України" від 28 квітня 1995 року. Відповідно до цього закону бюджетна система складалася з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети. Сукупність усіх зазначених бюджетів складала зведений бюджет України (схема 2).

На практиці існували зведений бюджет України, зведений бюджети областей і районів, що поєднували підвідомчі місцеві бюджети.

У такий спосіб в Україні збереглася практика формування і регулювання бюджетів на зразок бюджетної системи Союзу РСР практично до 2001 року з використанням адміністративних форм і методів керування бюджетними ресурсами.

Тому виникли серйозні проблеми і недоліки бюджетної системи в період з 1991-2001 р. в основному такі:

- відсутність концепції і стратегії розвитку бюджетної системи і реформування бюджетного процесу;

Зведений бюджет України (схема 2).

- неврегульованість правових питань і відсутність діючого законодавчого поля щодо організації і функціювання бюджетних відносин;

- високий рівень централізації;

- низький рівень фінансово-бюджетного планування, невідповідність між зобов'язаннями, витратами і джерелами фінансування;

- хаотичним, непослідовне і непередбачене планами розвиток системи міжбюджетного фінансування;

- відсутність стимулів до підвищення обсягів власних надходжень;

- передумови до нагромадження бюджетної заборгованості;

- розподіл фінансових ресурсів за принципом "від досягнутого";

- прогресивний і неупереджений ріст податкової заборгованості;

- відсутність належного рівня фінансово-бюджетної культури і відповідальності учасників бюджетного процесу.

Через недосконалість бюджетного законодавства постійно відбуваються зміни бюджетних правових норм і правил бюджетного регулювання. Відсутність стабільності і постійні зміни правил бюджетного процесу стали початком формування незбалансованих бюджетів.

Починаючи з 1994 р. відбувається процес формування міжбюджетної заборгованості, як результат і наслідок неузгоджених фінансово-бюджетних рішень. Її обсяг до введення Бюджетного кодексу досяг понад 2 млрд. грн.

Прийняття 28 червня 1996 р. Конституції України як основного Закону України стало основою для удосконалювання принципів побудови бюджетної системи, розвитку міжбюджетних відносин і здійснення бюджетної реформи Україні.

Україна як суверенна і незалежна держава по Конституції є унітарною країною. Систему адміністративно-територіального пристрою України складають Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Адміністративно-територіальний розподіл України ґрунтується на початках єдності і цілісності державної території, об'єднання, централізація і децентралізація в здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів.

Державний устрій і адміністративно-територіальний розподіл України є основою для формування бюджетного пристрою.

Бюджетний пристрій є складового державного устрою і направленно на організацію і забезпечення виконання загальнодержавних функцій. Воно передбачає формування національної бюджетної системи з метою організації бюджетного процесу щодо забезпечення регулювання і контролю за рухом державних фінансових ресурсів.

Таким чином, другий етап завершився формуванням основ і принципів побудови національної бюджетної системи і почався наступний етап реформування - третій.

Третій етап, почався і середини 2001 року і продовжується дотепер.

Відповідно до статті 95 Конституції України бюджетна система повинна будуватися на засадах справедливого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Для забезпечення повноцінного виконання статей 92, 95, 132, 142, 143 Конституції України Верховна Рада України 21 червня 2001 року прийняла Бюджетний Кодекс України.

Відповідно до Бюджетного кодексу бюджетна система України складається з державного бюджету і місцевих бюджетів. Вона побудована з урахуванням економічних відносин, державного і територіального пристрою й урегульована нормами права (схема 3).

Загальні ознаки розвитку національної бюджетної системи можна підтвердити тим, що:

- початі реформи щодо зміни структури, принципів, побудови і наповнення новим змістом бюджетної системи України. Почалася адаптація національного бюджетного законодавства до законодавства ЄС на шляху інтеграції України в європейське співтовариство;

- спрощено побудови бюджетної системи, що відповідним чином сприяє впровадженню прозорого, стабільного і відповідального механізму регулювання потоків бюджетних засобів і саморегулюючих форм і методів удосконалення міжбюджетних відносин.

- впроваджені прямі міжбюджетні відносини між державним і 686 місцевими бюджетами, що сприяють підвищенню контролю і відповідальності за формування і виконання усіх бюджетів;



Схема 3. Бюджетна система України відповідно до Бюджетного кодексу.

- 686 місцевих бюджетів функціонують на єдиних початках, принципах, підходах як єдині ланки бюджетної системи.

Таким чином, з прийняттям Бюджетного кодексу відбувається ліквідація централізованої, адміністративно-командної непрозорої бюджетної системи і налагоджуються відносини між її ланками, народжується нова ідеологія побудови мыжбюджетних відносин. Визначаються нові прямі відносини Державного бюджету з обласними бюджетами і бюджетом Автономної Республіки Крим, бюджетами міст Києва, Севастополя і міст обласного значення, а також бюджетами районів. Ці відносини будуються на єдиних початках, підходах і принципах побудови бюджетної системи. Такі відносини закріплені в Законі України "Про Державний бюджет України на 2002 -2007 роки".

Бюджетна система нині побудована відповідно до адміністративно-територіального розподілу України. До складу бюджетної системи входять бюджети адміністративно-територіальних об'єднань як окрема ланка бюджетної системи так і як фінансовий план відповідної території.

Усі бюджети - входять до складу бюджетної системи - у процесі виконання положень і основ Бюджетного кодексу мають відповідну самостійність і направлені на реалізацію єдиної загальнодержавної фінансової політики.

Основна мета і задача бюджетної системи складається в створенні діючих і однакових умов для всіх учасників бюджетного процесу при формуванні бюджетних відносин, забезпечення єдиних підходів і принципів формування і виконання місцевих бюджетів з метою збалансованого розвитку відповідні території, а також правових норм і механізмів стимулюючий приріст доходів і економію витрат при підвищеному рівні ефективності (результативності) використання бюджетних засобів в інтересах всіх і кожного.

З прийняттям Бюджетного кодексу бюджетна система наповнилася новим змістом, він стає головним фактором впливу на розвиток економічних процесів, є важливим інструментом державного регулювання суспільно-економічних інтересів. У Бюджетному кодексі визначений склад бюджетного законодавства, що упорядковує систему нормативно-правових актів по організації і здійсненню бюджетних відносин між усіма ланками бюджетної системи і спрямовано на здійснення контролю за надходженням бюджетних засобів і їхнім використанням.

Формування нових основ і принципів побудови національної бюджетної системи є головною задачею сучасного етапу розвитку бюджетної реформи.

Бюджетні реформи в Україні можна назвати частково прогресивними. Однак їхній успіх залежить від часу підготовки і якісних змін у нормативно-правових актах.

Бюджетні реформи повинні бути побудовані на засадах європейської інтеграції, що є головною метою і задачею наступних фінансово-бюджетних реформ у побудові бюджетної системи і розвитку міжбюджетних відносин. Разом з тим, не можна в цій ситуації відмовитись від інтеграції з північними сусідами.

Основні напрямки і проблеми, які необхідно вирішити при здійсненні бюджетної реформи полягають у слідуючому:

Удосконалення і забезпечення ефективного фінансового прогнозування і бюджетного планування, здійснення прямого взаємозв'язку макроекономічного прогнозування і бюджетного планування.

Забезпечення поточного і перспективного планування, з використанням реальних бюджетних показників як основи фінансово-економічної передбачуваності.

Визначення і розмежування функцій органів державної влади в бюджетному процесі, а також фінансових органів, що здійснюють керування фінансово-бюджетною системою, правового й організаційного визначення природи і функцій фінансових органів.

Приведення у відповідність з конституційним законодавством зобов'язань держави щодо надання управлінських, суспільних, і державних послуг громадянам. Але тільки по фінансових можливостях держави, без популізму.

Визначення соціально-економічних пріоритетів і пріоритетів бюджетного фінансування, концентрації бюджетних засобів по найбільш важливим соціально-економічним програмам.

Удосконалення і правове закріплення організації бюджетного процесу і бюджетних процедур як на державному, так і на рівні органів місцевого самоврядування.

Законодавче врегулювання касового виконання бюджетів.

1.2 Бюджет як економічна категорія

Фінансова система більшої частини держав світу включає чотири сфери:

1. Фінанси суб'єктів господарювання (мікрорівень);

2. Державні фінанси (макрорівень);

3. Міжнародні фінанси (світове господарство);

4. Фінансовий ринок (забезпечення середовища).

Бюджет держав-складова ланка державних фінансів (рис.1):

Ланки
	Фінанси державного сектора	Цільові фонди	Державний кредит	Фінанси підприемства	Бюджет Країни
Рівні	Фінанси муніципаль-ного господар-ства	Загально-державні фінанси	Загально державний бюджет	Загально-державні фонди	Державні займи
		Державний бюджет	Місцеві бюджети	Регіональні фонди	Місцеві займи

Рис. 1. Система державних фінансів

Бюджет держави є головною ланкою державних фінансів. Суть його розкривається в призначенні фінансового забезпечення виконання державою його функції: економічної, соціальної, управлінської і оборонної.

Специфічними ознаками даних відносин є:

1. Перерозподільний характер - бюджет виконує функції перерозподілу ВВП між галузями, регіонами, соціальними шарами населення, при використанні державних позик.

2. Всеохоплюючий характер - ними охоплені всі юридичні і фізичні особи.

3. Законодавче регулювання - здійснюється по трьох напрямках:

- загальним законом "Бюджетним кодексом";

- законами, що регламентують наповнення доходами і фінансування витрат з бюджету;

- прийняття щорічного закону (рішення) про бюджет на наступний бюджетний рік. Роль і місце бюджету в суспільстві визначається фінансовою моделлю країни.

З погляду послідовності розподілу ВВП існує 2 варіанти:

1. В умовах ринкової економіки;

2. У границях адміністративної економіки.

У ринковій економіці створений ВВП спочатку поділяється між його виробниками. Робітники та службовці одержують заробітну плату, підприємці - прибуток. Після цього здійснюється формування бюджету шляхом оподатковування доходів юридичних і фізичних осіб. При адміністративній економіці держава спочатку централізує в бюджеті необхідну частину ВВП, а залишок поділяє між його виробниками.

За рівнем централізації ВВП у бюджеті умовно виділяють 3 моделі:

1. американська (25-30%);

2. західноєвропейська (30-40%);

3.скандинавська (50-60%).

Бюджет як економічна категорія характеризує рух грошових потоків між державою і юридичними і фізичними особами. Цим відносинам характерний спірний характер. Є 2 способи рішення фінансових протиріч:

1. Встановлення оптимальних пропорцій розподілу ВВП і його централізація в бюджеті. Критерії оптимальності - забезпечення економічного росту і встановлення соціальної гармонії в суспільстві. З одного боку, бюджет не повинний підривати фінансову базу юридичних і фізичних осіб, з іншого, - створювати утриманські настрої в суспільстві.

2. Збільшення ВВП - основний показник, що характеризує економіку країни. Економічний розвиток дає можливість забезпечити постійне зростання доходів усіх суб'єктів фінансових відносин. Одночасно з цим, оскільки потреби держави відносно стабільні, то у випадку збільшення ВВП його відносна частина може бути більше, ніж потрібно.

1.3 Характеристика основних показників бюджету

З цього погляду бюджет являє собою розпис доходів і витрат держави, що затверджується органами законодавчої і представницької влади у вигляді закону.

Витрати на економічну діяльність держави визначаються 2 факторами:

1) масштабами державного сектора економіки;

2) економічною політикою держави (чому віддається перевага - бюджетному фінансуванню або податковому регулюванню).

Рівень соціальних витрат визначається фінансовою моделлю суспільства. Доходи бюджету характеризують податкову політику держави.

В Україні бюджет як фінансовий план має визначені відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки в нього включаються фонди цільового призначення. Тому для оцінки реальної бюджетної політики необхідно проаналізувати статті доходів витрат "чистого" бюджету (без цільових фондів). Разом з тим включення цих фондів у бюджет обумовлено двома причинами:

1. Доданням їм законодавчої сили;

2. Необхідністю здійснення державного контролю за засобами цих фондів.

Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками:

1) Рівновага доходів і витрат;

2) Бюджетний надлишок - перевищення доходів над нормативними витратами (профицит);

3) Бюджетний дефіцит - перевищення витрат над постійними доходами (податкові доходи бюджету). При наявності бюджетного дефіциту встановлюються джерела його покриття (державні позики, емісія грошей). Причиною бюджетного дефіциту є необхідність витрачати значно більше, ніж це дозволяють фінансові можливості бюджету. Теоретично уникнути дефіцит дуже просто - скоротити витрати або збільшити податки. Але на практиці, як правило, це процес дуже складний, а іноді і неможливий.

1.4 Роль бюджету у фінансово-кредитному механізмі

Фінансово-кредитний механізм є сукупністю

фінансових методів впливу на соціально-економічний розвиток країни. Він складається з двох підсистем:

1) фінансове забезпечення;

2) фінансове регулювання.

Фінансове забезпечення здійснюється в таких чотирьох видах:

1) самофінансування - покриття витрат за рахунок власних коштів;

2) кредитування - покриття витрат за рахунок позикових засобів, це як регулююча форма фінансового забезпечення;

3) акціонерний капітал - це форма колективного капіталу, що дає можливість концентрувати великі ресурси й одержати високі доходи;

4) бюджетні асигнування - форма державного фінансового забезпечення, що з одного боку, вона є підлеглою, тобто використовується тоді, коли не вистачає інших джерел або їх важко сформувати (непривабливі для приватного бізнесу сфери діяльності), з іншого боку, ці асигнування можуть виконувати регулюючу роль при порушенні рівноваги цін. Наприклад, субсидії виробникам сільськогосподарської продукції або субсидії населенню за комунальні послуги. При визначених історичних умовах бюджетні асигнування відіграють важливу роль у формуванні національної економіки на основі кейнсіанської теорії бюджетного регулювання.

Фінансове регулювання зв'язане з податковою системою і його регулюючою функцією, а також з бюджетним субсидуванням. Особлива роль належить бюджетному вирівнюванню.

ТЕМА 2. Бюджет як основний фінансовий план держави

2.1 Сутність бюджетного планування

Бюджетне планування є складового загальнодержавного економічного планування. Рівень його організації, наукова обґрунтованість планованих показників бюджету, їхня збалансованість в основному визначають економічний і соціальний розвиток як окремих регіонів, так і держави в цілому.

Бюджетне планування - це комплекс організаційно-технічних і методичних заходів щодо визначення доходів і витрат бюджетів на всіх стадіях бюджетного процесу.

Юридична база в бюджетному плануванні - досить відповідальний процес, тому вона має свої "правила", основою яких є нормативна база. Розглянемо окремі з цих юридичних актів.

1) Конституція. У ній позначені основні підходи до фінансових, у тому числі і бюджетних питаннях, зазначені окремі контрольні терміни їхнього рішення. Так, проект бюджету повинен бути поданий Кабінетом Міністрів на розгляд Верховної Ради до 15 вересня.

2) Бюджетний кодекс України. У цьому юридичному акті значна увага приділена процесам планування, зокрема дається перелік повноважень Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів і інших органів виконавчої влади державного і місцевого рівнів, передбачена відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Чітко позначені терміни всіх чотирьох стадій бюджетного процесу на державному і місцевому рівнях, визначений механізм проходження проекту Закону про Державний бюджет, а також порядок твердження місцевих бюджетів.

3) Закони України. Окремі питання планування бюджетів урегульовані відповідними законами. Так, з 26 квітня 2000 р. ввійшов у дію Закон України "Про державне прогнозування і розробку програм економічного і соціального розвитку", де передбачені механізми розробки цих програм, що повинні бути основою для річних бюджетів.

Конкретні повноваження державних органів, що мають відношення до планування, передбачені законами, що регулюють їхню діяльність.

У Бюджетному кодексі передбачена відповідна процедура експертизи законів, що впливають на дохідну і видаткову частину бюджетів.

Кожен законопроект, внесений у Верховній Раді України, протягом семи днів подається в Комітет Верховної Ради України з питань бюджету для проведення експертизи щодо його впливу на дохідну і/або видаткову частину бюджетів і виконання Закону про Державний бюджет України в поточний бюджетний період.

Протягом двох тижнів, якщо Верховна Рада України не визначилась з іншим терміном, Комітет Верховної Ради України з питань бюджету забезпечує підготовку експертного висновку щодо впливу відповідного законопроекту на дохідну або видаткову частину бюджетів.До проектів законів, вступ у силу яких у поточний або наступний бюджетний періоди призведе до збільшення витрат або зменшенню доходів бюджету, суб'єктом законодавчої ініціативи доповнюються пропозиції про витрати, які варто скоротити, і/або пропозиції про джерела додаткових доходів для покриття збільшення витрат. Жодне з таких змін не повинно призвести до збільшення державного боргу і державних гарантій, розмір яких установлено Законом про Державний бюджет України.

При цьому:

- законопроекти, що згідно з експертним висновком і рішенням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету не впливають на дохідну або видаткову частину бюджетів, вносяться в порядок денних пленарних засідань Верховної Ради України для їхнього розгляду в загальному порядку, установленому Регламентом Верховної Ради України;

- законопроекти, що відповідно до експертного висновку і відповідному рішенню Комітету Верховної Ради України з питань бюджетів впливають на дохідну або видаткову частину бюджетів, протягом трьох днів передаються Міністерству фінансів України для експертного висновку щодо вартісної величини впливу законопроектів на дохідну або видаткову частину бюджетів і для пропозицій щодо доцільності їхнього прийняття, можливості і терміну вступу їх у дію. Міністерство фінансів України в двотижневий термін готує експертний висновок і пропозиції до законопроектів і передає Комітетові Верховної Ради України з питань бюджету для підготовки висновків щодо доцільності їхнього прийняття Верховної Ради України і термінів вступу їх у дію.

Прийняття Законів України, що впливають на формування дохідної і видаткової частини бюджетів, повинні бути опубліковані до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому випадку норми відповідних законів, що впливають на формування дохідної і/або видаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду наступного за планованим.

4) Пропозиції Верховної Ради України щодо основних напрямків бюджетної політики. Верховні Рада розробляє відповідні пропозиції, де відображена позиція депутатських груп і фракцій по основним питанням бюджетної політики, що розробляється Кабінетом Міністрів України.

5) Укази Президента. Вони регламентують окремі поточні питання, що складають державну цінність і повинні підтримуватися державою.

6) Щорічне звертання Президента України до Верховної Ради. Це конституційне право Президента України, і вперше його звертання було присвячено бюджетним питанням: "Про основні напрямки бюджетної політики на наступний рік."

7) Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів. Цими актами регламентуються механізми бюджетних процесів.

8) Інші акти державних і місцевих органів влади. Це можуть бути правила складання і виконання бюджетів, бюджетна класифікація, інструкції міністерств і відомств, бюджетні регламенти, що затверджуються органами місцевого самоврядування.

9) Державні програми економічного і соціального розвитку. Основними програмами є:

І. Проект прогнозу економічного і соціального розвитку на 2007 - 2012 р.;

ІІ. Стратегія економічної і соціальної політики на 2007-2012 р.;

ІІІ. Основні напрямки соціальної політики на період до 2012 р.;

ІV. Галузеві програми;

V. Програми міжнародного співробітництва.

На загальнодержавному рівні в бюджетного планування беруть участь міжнародні фінансові інститути, закордонні консультанти, наукові установи України, Кабінет Міністрів України, усі міністерства і відомства, що відповідають комітети Верховної Ради України, окремі депутати і громадські організації.

На місцевому рівні відповідну участь приймають структурні підрозділи органів законодавчої і виконавчої влади, депутати, наукові і суспільні діячі.

2.2 Задачі, принципи і методи бюджетного планування

Бюджетне планування має свої задачі і повинне ґрунтуватися на відповідних принципах і методах.

Задачі бюджетного планування:

1) забезпечити необхідні макроекономічні пропорції розвитку держави;

2) виявляти реальні джерела надходжень в усіх напрямках і всіх платниках податків і зборів на всіх бюджетних рівнях;

3) ефективно розподіляти по напрямках і між регіонами бюджетні витрати;

4) сприяти найбільш ефективному використанню бюджетних засобів галузями народного господарства;

5) забезпечувати мінімальний рівень соціальних потреб;

6) створити необхідні соціальні резерви, що використовуються на планові і позапланові заходи;

7) передбачити в системі здійснення бюджетних платежів можливість прозорого бюджетного контролю.

8) принципи бюджетного планування:

1) наукова обґрунтованість;

2) оптимальна збалансованість між рівнем оподатковування суб'єктів - платників податків і рівнем соціальних виплат;

3) визначення реального взаємозв'язку між прогнозованими і поточними бюджетними планами

4) директивний, контрольований характер бюджетних виплат;

5) єдність загальнодержавного і місцевого бюджетів;

6) наявність відповідних бюджетних резервів;

7) демократичність.

Методи бюджетного планування:

- Метод коефіцієнтів. Базується на застосуванні відповідних коефіцієнтів. За основу беруться показники, що були досягнуті в попередній період, що коректуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів, що відбивають зміни, що передбачаються в планований період.

- Нормативний метод. За основу беруться нормативи, що регламентують види надходжень і витрат. При цьому враховуються економічний стан підприємств, установ, галузей народного господарства і фізичних осіб. Цей метод дає можливість цілком виявити бюджетні резерви і сприяє їхній економії.

- Балансовий метод. В допомогу цьому методу вдається досягти відповідності між джерелами надходжень і джерелами витрат по видах і регіонам. Цей метод дозволяє встановити взаємозв'язок з загальною кількістю фінансових ресурсів у державі по міністерствах, регіонах, відомствах і відповідних потребах, що можуть бути забезпечені.

- Предметно-цільовий метод. Використовується при фінансуванні окремих державних програм економічного і соціального розвитку, дає можливість виявити джерела покриття і визначити ефективність цих програм.

2.3 Етапи бюджетного планування і прогнозування

Бюджетне планування на загальнодержавному рівні здійснюється в два етапи - зведене й адресне планування.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Етапи бюджетного планування на загальнодержавному рівні.

На першому етапі, що називається зведеним бюджетним плануванням, визначаються основні напрямки організації роботи з наповнення бюджету і способи мобілізації бюджетних ресурсів, на макроекономічному рівні.

На цьому етапі здійснюються комплексні економічні розрахунки по показниках внутрішнього валового продукту, національного доходу, визначається рівень бюджетних надходжень, мінімальний рівень соціальних потреб і т.д.

На другому етапі проводиться адресне бюджетне планування, ціль якого - установити конкретні зв'язки з іншими фінансовими планами держави.

Мінімально необхідні витрати розраховуються по єдиних або групових мінімальних соціальних і фінансових нормах і нормативам, встановленим вищими нормами виконавчої влади на основі діючих законодавчих актів, при цьому враховується індекс інфляції в межах фінансових можливостей держави і відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Для повного обліку усіх фінансових ресурсів, а також визначення середньої фінансової забезпеченості Автономної Республіки Крим, адміністративно-територіальний зведений баланс фінансових ресурсів, дані якого можуть бути враховані при визначенні розмірів міжбюджетних трансфертів.

Кабінет Міністрів України доводить до відома виконавчих органів влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя такі показники:

- проектні нормативи (відсотків) відрахувань від регулюючих доходів і суми контингентів цих доходів;

- розміри дотацій і субвенцій, що передбачаються видавати з Державного бюджету України на фінансування бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4. Складового бюджетного прогнозування.

Аналогічні показники направляють виконавчі органи влади вищого рівня безпосередньо в Ради народних депутатів і їхні виконавчі органи влади нижчого рівня в терміни, які б забезпечували твердження бюджетів на початку бюджетного року.

Бюджетне прогнозування. Під бюджетним прогнозуванням розуміють визначення основних показників бюджету в перспективі. У процесі цієї роботи визначається концепція, основна мета, головні напрямки розвитку й основні цілі, що повинні бути досягнуті.

Крім того,однієї зі складового бюджетного планування є бюджетне регулювання. Бюджетне регулювання регламентує межбюджетные потоки. Ці потоки можуть рухатися в двох напрямках - як від бюджетів нижчого рівня до вищих, так і навпаки. В економічній літературі вживається значна кількість потоків, що пояснюють ці процеси - трансферти, дотації, субсидії, субвенції. Після прийняття Бюджетного кодексу ці потоки одержали чітке юридичне визначення (представлені в главах Бюджетного кодексу).

Размещено на http://www.allbest.ru/

2.4 Бюджетна класифікація як один з напрямків складання проекту бюджетів різних рівнів

Застосування бюджетної класифікації передбачено Бюджетним кодексом.

Бюджетна класифікація України застосовується для контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних засобів проведення необхідного аналізу по статтях доходів, а також організаційних, функціональних і економічних витрат, забезпечення загальнодержавного і міжнародного порівняння бюджетних показників.

З метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і витрат, також для забезпечення взаємозв'язку між функціональним призначенням і економічним характером витрат бюджету Міністр Фінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також її зміни й інформує про це в обов'язковому порядку Верховна Рада України.

1.Розглянемо можливі напрямки застосування бюджетної класифікації це:

" Розробка індивідуальних зведених кошторисів витрат для бюджетних установ. Складання проекту бюджетів різних рівнів.

" Взаємозв'язок Державних планів економічного і соціального розвитку країни, а також фінансових планів міністерств і відомств із бюджетом

2. Розглянемо процес виконання бюджету за допомогою класифікації:

" Класифікація сприяє организации роботи в кожнім фінансовому органі, міністерстві, об'єднанні з забезпеченням доходів у бюджет і витрат.

" Дає можливість враховувати надходження доходів і фінансування витрат відповідно з затвердженим бюджетним розпорядком.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Малюнок 4 Бюджетна класифікація як один з напрямків складання проекту бюджетів різних рівнів.

" Дає можливість складати звіти про виконання бюджету, зведені звіти по областях, адміністративно - територіальними одиницями і по Державному бюджеті в цілому.

3.Аналізуючи бюджет за допомогою класифікації можна визначити:

" Надходження доходів по кожнім виді фінансування.

" Визначити фінансування витрат по конкретних напрямках.

" Визначити відхилення від планових показників.

" Кошторисні витрати по родинних організаціях.

4. Після статистичної обробки бюджетних показників можна визначити:

" Динамікові тенденції показників.

" Розробку прогнозів розвитку бюджетних процесів.

Класифікація, як витрат, так і доходів бюджетів сприяє:

" організації роботи в кожнім фінансовому органі, міністерстві, об'єднанні з забезпеченням доходів у бюджет і витрат.

" дає можливість враховувати надходження доходів і фінансування витрат відповідно з затвердженим бюджетним розпорядком.

" дає можливість складати звіти про виконання бюджету, зведені звіти по областях, адміністративно - територіальними одиницями і по Державному бюджеті в цілому.

2.5 Планування складових бюджетів - загального і спеціального фондів

При плануванні державного і місцевого бюджетів необхідно відрізняти загальний і спеціальний фонди. Розподіл бюджету на фонди визначається Законом "Про Державний бюджет України". Джерелом формування спеціального фонду визначаються винятково законами України.

Підставою для рішення визначеної ради про утворення спеціального фонду в складі місцевого бюджету може бути тільки закон "Про Державний бюджет України" на черговий рік.

Передача засобів з основного в спеціальний фонд бюджету дозволяється тільки в рамках бюджетних призначень шляхом внесення змін у Закон "Про Державний бюджет України " або рішенням відповідної ради. Платежі за рахунок спеціального фонду здійснюються в рамках засобів, що надійшли в цей фонд конкретним цільовим призначенням.

Створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування й інших бюджетних організацій не допускається.

Бюджетним кодексом визначені частини загального і спеціального фондів.

Схема складового бюджету можна наочно побачити в мал. 7 у якому , загальний фонд вбирає в себе всі доходи бюджету, крім тих, котрі призначені для зарахування в спеціальний фонд, а також усі витрати бюджету за рахунок надходжень у загальний фонд, сюди ж входить фінансування загального фонду бюджету.

У Спеціальний фонд входять бюджетні призначення на витрати за рахунок конкретно визначених джерел надходжень, а також гранти або подарунки (у вартісному вираженні), отримані розпорядниками бюджетних засобів на конкретну мету, а також різниця між доходами і витратами.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мал. 7 Схема становлячих бюджету

ТЕМА 3. Бюджетний дефіцит і джерела його фінансування

3.1 Характеристика стану бюджету

Оскільки бюджет є важливим інструментом регулювання соціально-економічних процесів у державі, той його стан визначає фінансове благополуччя держави і значною мірою рівень суспільного добробуту в цілому. Стан бюджету може характеризуватися трьома показниками: балансом доходів і витрат, перевищенням доходів над витратами (профицит) або, навпаки, витратами - над його доходами, тобто бюджетним дефіцитом.

Нормальним явищем є збалансованість доходів і витрат.

Перевищення доходів над витратами означає економічну і фінансову стабільність у державі. Самим складним явищем є бюджетний дефіцит, що властивий бюджетам більшості країн світу, у тому числі і високорозвиненим.

Сьогодні в ряді країн світу дефіцит бюджету складає від 2 до 15 відсотків валового національного продукту при середньосвітовій його величині 4,5 відсотки. Нині спостерігається тенденція по стабілізації бюджетного дефіциту в середньосвітовому показнику 3-5 відсотків. Розмір бюджетного дефіциту, що перевищує 3 відсотки валового національного продукту, приводить до зниження інвестиційної активності, розвиткові великої інфляції.

3.2 Причини бюджетного дефіциту і його вплив на розвиток економіки

Існують і більш глибокі причини бюджетного дефіциту, властивій будь-якій державі, у якому витрати бюджету перевищують доходи, і конкретні, особливі причини, що мають місце в окремій країні. Головними причинами бюджетного дефіциту в Україні є: спад виробництва, зниження ефективності функціонування промисловості і сільського господарства, не продумана соціально-економічна політика держави.

Конкретними особливостями розвитку економіки України, що визначають дефіцит бюджету, є:

- структурна розбалансованість економіки, несвоєчасна і неефективна політика структурних перетворень;

- збереження значної кількості нерентабельних державних підприємств, що одержують дотації від держави;

- неефективний механізм оподатковування суб'єктів господарювання;

- значний обсяг тіньової економіки;

- невідповідність фінансових можливостей держави - структурі бюджетних витрат;

- нецільове і неефективне використання бюджетних засобів;

- утрати, розбазарювання продукції, що випускається, крадіжки, приписки і багато чого іншого, усі те, що не стало об'єктом ефективного державного фінансового контролю.

Бюджетний дефіцит негативно впливає на розвиток економіки, стимулюючи інфляційні процеси. Він є гальмом економічного росту держави, не говорячи вже про його негативний вплив на соціальний розвиток держави. Однак у науковій літературі зустрічаються твердження, що дефіцит бюджету може мати позитивний вплив на пожвавлення економічного життя. З цим можна погодитися тільки частково, тому що не сам дефіцит може сприяти економічній активності, а джерела його фінансування. У країнах, де добре розвинений ринок державних цінних паперів, величина бюджетного дефіциту має менш відчутний вплив на стан економіки в даному періоді, але його наявність обов'язкова буде впливати на господарське життя в майбутньому. Тому бездефіцитний бюджет - об'єктивна вимога економічного розвитку держави.

Розрізняють поняття:

- стійкий дефіцит бюджету, що існує в довгостроковому періоді, і тимчасовий дефіцит, що викликається касовими розривами у виконанні бюджету або непередбачених подій і обставинами.

Виділяють три складові частини бюджетного дефіциту:

- фактичний бюджетний дефіцит,

- структурний бюджетний дефіцит,

- циклічний бюджетний дефіцит.

Якщо фактичний дефіцит є зовнішнім проявом розбалансування дохідної і видаткової частин бюджету, то структурний і циклічний дефіцити є його внутрішніми складовими.

Фактичний дефіцит відображає реальні доходи, витрати бюджету і дефіцит за визначений період.

Структурний дефіцит - це дефіцит при умовах повного використання потенційних виробничих ресурсів.

Циклічний дефіцит - це результат недонадходження бюджетних доходів у наслідок циклічних перепадів в економіці. У загальному вираженні циклічний дефіцит є різницею між фактичним і структурним дефіцитом.

3.3 Джерела фінансування дефіциту бюджету

Бюджетний дефіцит не може мати однозначної оцінки, тому що існують різні види бюджетного дефіциту.

За формою прояву бюджетний дефіцит підрозділяється на відкритий і схований:

- відкритий - офіційно визнаний у законі про бюджет;

- схований - державою офіційно не визнається. У чому суть схованого дефіциту? Це завищення планових обсягів доходів, включення до складу доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту. Схований дефіцит - більш негативне явище, чим відкритий.

З причин виникнення бюджетний дефіцит буває змушеним і свідомим.

Змушений є наслідком низького рівня ВВП. Обумовлений недоліком фінансових ресурсів у країні.

Свідомий визначається характером фінансової політики держави - воно намагається знизити рівень оподатковування для стимулювання економіки. У той же час недолік ресурсів держава мобілізує за допомогою позик. Крім того, використання державних позик необхідно для регулювання фінансового ринку, індикатором якого є державні цінні папери. Для цінних паперів установлюється мінімальний рівень процентних ставок при їхній максимальній надійності, за допомогою цінних паперів держава стимулює або стримує фінансовий ринок.

По напрямках дефіцитного фінансування розрізняють активні і пасивний бюджетний дефіцити.

Активний дефіцит - це напрямок засобів на інвестиції в економіку, що сприяє збільшенню ВВП.

Пасивний дефіцит - це покриття поточних витрат.

Джерелами покриття дефіциту виступають:

1. Державні позики;

2. Грошова емісія.

Використання державних позик вимагає:

- нарахування тимчасово вільних засобів у кредиторів держави;

- довіра з боку кредиторів до держави;

- зацікавленість кредиторів роздобути високі гарантії повернення боргу і зручної для кредитора процентної політики;

- наявність реальних доходів від використання позикових засобів, що дають можливість повернути борг і виплатити відсотки.

Державні позики вимагають чіткої системи погашення державного боргу. Джерелами цього погашення можуть бути:

1. Додаткові податкові надходження, що одержує держава, завдяки збільшенню ВВП, на основі інвестування позикових засобів;

2. Збільшення рівня оподатковування;

3. Зменшення витрат бюджету;

4. Випуск нових позик.

Грошова емісія: може використовуватися тільки у випадку твердого контролю за використанням цих грошей. Вона виходить з обмеження відносини бюджетного дефіциту до ВВП на рівні 2-3%. У випадку використання грошової емісії основним фактором дефіциту є напрямок цих засобів - в інвестиції або на поточні витрати. Якщо засоби направляються в інвестиції, то це дає можливість одержати визначений дохід, що, у свою чергу, амортизує ріст інфляції. У випадку використання засобів на поточні витрати інфляція стає необоротною.

Існування бюджетного дефіциту вимагає постійного пошуку шляхів його подолання і, в ідеалі, збалансування доходів і витрат бюджету.

Конкретні заходи держави в цьому напрямку можуть бути різними, але в результаті усі вони зводяться до створення можливостей зростання доходів і скорочення витрат бюджету. З цією метою необхідно:

1) удосконалити податкову систему, забезпечити оптимальний рівень податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів і створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;

2) підсилити відповідальність суб'єктів господарювання і їхніх керівників, зокрема особисте майнове і кримінальну, за дотримання вимог податкового законодавства, своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом і державними позабюджетними фондами;

3) удосконалити інструменти залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення;

4) забезпечити фінансову підтримку малого і середнього бізнесу шляхом розробки і виконання цільових програм розвитку малого і середнього підприємництва;

5) ввести твердий режим економії бюджетних засобів;

6) перейти від бюджетного фінансування до системи надання субсидій, субвенцій, інвестиційних позик суб'єктам господарювання;

7) ввести науково обґрунтовану систему прогнозування показників, що беруться за основу формування доходів і витрат бюджету, використовувати при бюджетному плануванні нормативи бюджетної забезпеченості.

ТЕМА 4. Бюджетний пристрій і побудова бюджетної системи України

4.1 Структура бюджету й основи бюджетного ладу

Бюджетний пристрій - це організація і принципи будівництва бюджетної системи, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи і його структура.

Структура бюджету розглядається в горизонтальному і вертикальному розрізах.

У горизонтальному вона характеризується складом доходів і витрат, а також їх питомий вагомий.

У вертикальному структура бюджету розглядається по рівнях державної влади і керування і характеризується взаємозалежними поняттями "бюджетний лад" і "бюджетна система".

Бюджетна система відбиває сукупність усіх видів бюджетів, що створюються в даній країні відповідно її бюджетному ладові.

Бюджетний лад визначає, яким образом здійснюється будівництво бюджетної системи.

Бюджетний лад ґрунтується на таких трьох принципах:

1) Види бюджетів, що створюються в даній країні;

2) Принципи побудови бюджетної системи;

3) Принципи розмежування форм взаємин між бюджетами.

Можливі 3 варіанти видів бюджетів:

1) створення єдиного бюджету для всієї країни;

2) створення окремих регіональних бюджетів;

3) створення на кожнім рівні адміністративного розподілу централізованих і децентралізованих видів бюджетів.

Як перший, так і другий варіанти мають істотні недоліки й у нашій країні не знайшли застосування.

По третьому варіанті виділяються:

- центральні бюджети (державні);

- місцеві бюджети.

До центральних бюджетів належать централізований бюджет країни (в Україні - Державний бюджет) і центральний бюджет федеративних утворень (в Україні це бюджет Автономної Республіки Крим).

Місцеві бюджети розрізняються по рівнях адміністративного розподілу і поділяються на:

- централізовані, відповідно до відповідної адміністративної одиниці (обласні, районні, міські).

- децентралізовані (міських, сільських, селищних і районні в містах).

4.2 Бюджетна система України

Бюджетна система в Україні до 2001 року була визначена Законом України "Про бюджетну систему України". Його друга редакція була прийнята в 1995 році. Перша редакція Закону, прийнята в 1991 році одночасно з проголошенням незалежності, юридично зафіксувала створення власної бюджетної системи, що є одним з атрибутів держави. І тільки в 2001 році був прийнятий бюджетний кодекс згідно якого.

Бюджетна система України включає:

- Державний бюджет;

- Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим;

- Місцеві бюджети.

Місцеві бюджети поділяються за рівнем адміністративного розподілу:

- обласні;

- міські (міст місцевого і районного підпорядкування з районним розподілом);

- бюджети міст (обласного і районного підпорядкування без районного розподілу);

- сіл;

- селищ;

- районів у містах.

В основі побудови бюджетної системи лежить адміністративно-територіальний розподіл даної держави. При цьому створення бюджетів здійснюється при наявності відповідного органа керування. Так, специфічною ознакою України є те, що на сільському рівні можуть створюватися єдині для декількох сіл органи влади. Тоді створюється й один бюджет на трохи сел.

У такий спосіб:

1. Бюджетна система - це сукупність бюджетів усіх рівнів, що регулюється правовими нормами і формується на єдиних принципах згідно державного устрою й адміністративно - територіального розподілу України.

Існують правові умови бюджетної системи, тобто нормативно - правовими актами, що регулюють бюджетні відносини України; Бюджетний кодекс; Закон "Про Державний бюджет на щороку " і інші закони, крім того бюджетні відносини регулюють: нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади; рішення органів АР Крим, місцевих державних адміністрацій, органів самоврядування і т.д., усі ці рішення приймаються відповідно до бюджетного кодексу. Величезну роль в оцінці бюджету, як у фінансовому плані грає cводный бюджет України.

Зведений бюджет України - це сукупність показників усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України. Зведений бюджет використовується для аналізу прогнозування соціально-економічного розвитку держави.

У зведений бюджет входить:

- державний;

- обласний;

- бюджет АР Крим;

- бюджет м. Києва і Севастополя.

Крім того, існують вільні бюджети областей, у які входять зведений обласний бюджет, зведений бюджет районів і зведений бюджет міст обласного значення.

У зведений бюджет районів входить:

- районний бюджет;

- бюджет міст районного підпорядкування;

- сільський бюджет.

Зведений бюджет міст обласного підпорядкування поєднує:

- міський бюджет;

- бюджет районів міста.

Державному бюджетові України належить ведуче місце в бюджетній системі.

Через нього здійснюються фінансові витрати на :