Російська Федерація

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат на тему:

«Російська Федерація»

Офіційна назва - Російська Федерація (спочатку відома як Московія, сучасна назва -- з 1721 р.) З моменту отримання незалежності (1480 р.) і досі Росія незалежності не втрачала.

Площа -- 17075,4 тис. км2. Населення -- 140,1 млн. осіб (9-те місце в світі). Столиця -- Москва (понад 10 млн. жителів). Росія - федеративна держава. Глава держави президент. Законодавчим органом є двопалатні Федеральні збори (парламент РФ) - Державна дума (450 депутатів) та Рада Федерації. Виконавчу владу здійснює уряд Росії на чолі з прем'єр-міністром. У адміністративно-територіальному поділі країни виділяються 21 республіка, 9 країв, 46 областей, 1 автономна область, 10 автономних округів та 2 міста федерального підпорядкування (Москва та Санкт-Петербург). Спадкоємиця Російської імперії та Радянського Союзу. Має найбільший потенціал серед країн пострадянського простору. Росія - атомна держава. Вона є постійним членом Ради Безпеки ООН та СНД.

Географічне положення. Росія -- північно-східний сусід України. Це -- євразійська країна. Менше 1/3 її території знаходиться на сході Європи та понад 2/3 на півночі Азії, у Північній та Східній півкулях. Лише крайня східна частина Росії - Чукотка розташована у Західній півкулі. За площею території це найбільша країна світу - 17075,4 тис. км2 (11,5% площі світу, майже вдвічі переважає КНР та США і більше, ніж у 3 рази територію Західної Європи). Крайня північна точка країни -- мис Челюскін на півострові Таймир (на островах - мис Флігелі на острові Рудольфа у складі Землі Франца Йосифа), крайня південна -- околиці м. Дербент у Дагестані на кордоні з Азербайджаном, крайня західна -- околиці м. Псков, або коса Гданської затоки Балтійського моря у напіванклаві - Калінінградській області, крайня східна -- острів Ратманова у Беринговій протоці. Протяжність території з заходу на схід (без Калінінградської області) становить 9 тис. км, а з півночі на південь -- від 2,5 до 4 тис. км. Територія Росії охоплює 11 годинних поясів. Різниця між східноєвропейським (київським) та московським часом -- одна година.

Протяжність кордонів Росії становить 58,6 тис. км, у тому числі 14,3 тис. км - сухопутних. Вони розділяють Росію на північному заході з Норвегією та Фінляндією, на заході - з Польщею, Естонією, Латвією, Литвою, Білоруссю. На південному заході Росія межує з Україною, на півдні - з Грузією, Азербайджаном, Казахстаном, на південному сході - з Китаєм, Монголією та Північною Кореєю. Має морські кордони -- з США та Японією. В Арктиці з 1926 р. виділено окремий російський сектор. Має вихід до Північного Льодовитого і Тихого океанів, Балтійського, Каспійського, Азовського та Чорного морів. Протяжність морських кордонів Росії становить 44,3 тис. км.

Характерною особливістю географічного положення Росії є значна реальна відірваність і відокремленість її окремих частин одна від одної. Негативним моментом її сучасного геополітичного положення є відсутність прямих сухопутних виходів до розвинених країн Європи. Крім того, після розпаду СРСР за межами Росії залишились важливі морські порти та перевальні бази (13 - на Чорному морі та 5 - на Балтійському).

З територіальними претензіями до Росії у різній формі виступають: Естонія -- на райони Івангород та Печори (Петсері); Латвія -- Питалово (Абрене); Японія -- Південні Курили. У свою чергу Росія висуває територіальні претензії до України (Севастополь, Крим, частина акваторії Азовського моря), Грузії (Абхазія), Казахстану (Надуральщина та Північно-Східний Казахстан).

Москва - столиця Російської Федерації і є одним з найстаріших і найкрасивіших російських міст. Перша літописна згадка про Москву як поселення відноситься до 1147 р., від якого ведеться літочислення історії міста. Засновником Москви офіційно визнаний суздальський князь Юрій Долгорукий. Минуло вже більше восьми з половиною століть. Місто неодноразово завойовувався, спалювався і знову відроджувався з попелу. Імператори чи царі, зробили Москву своєю столицею до 1712, після столиця була перенесена в Санкт-Петербурзі. Місто Москва був відновлений в якості столиці Росії в 1918 році, і він служив в якості столиці Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) з 1922 до 1991 року. З тих пір Москва стала столицею Росії. Місто Москва має довгу і драматичну історію. Місто було повністю зруйнований і відновлений ще багато разів протягом багатьох років. Найбільш древні дерев'яні будівлі зникли у пожежах. Кожного разу, коли місто було відроджено з попелу, вона стала більш гарною. Для кожного відновлення, найталановитіші і відомі архітектори були запрошені з усього світу, щоб відновити місто Москва.

В даний час Москва одна з найбільших міст світу, де відбуваються процеси глибоких суспільно-політичних та економічних перетворень. Незважаючи на масштаби міста (близько 900 квадратних кілометрів) досить зрозуміти, щоб вивчити Москви. Кремль і його околиці велике місце, щоб провести час. Москва добре пов'язана із Верхньою Волгою системою притоків і волоків, звідти йшов прямий шлях до Новгороду і далі на захід. Вниз по Москві-річці йшов шлях до Оці і по ній до рязанських земель. За Яузі, з невеликим волоком у Митищах, можна було переправитися на р. Клязьмі, а по ній до ростовських, суздальським і ярославським земель. Через Москву пролягав шлях з київського та чернігівського півдня на Переславль-Залеський і Ростов. Безліч інших сухопутних доріг, що сходилися в Москві, визначили утворення в місцях їх перетину швидко розвиваються поселень. Територіальний розвиток Москви із самого початку визначалося потребою в надійній обороні.

З півдня і сходу постійною загрозою нависали кочові орди, із заходу-литовські і польські завойовники. Саме в цей час на підступах до Москви з'явилися знамениті фортеці-монастирі - Симонов, Спасо-Андроник, Новодівочий. У місті Москва зосереджені найцінніші пам'ятки історії та архітектури світового значення: Кремль, Новодівочий монастир, церква Покрови у Філях, Московський державний університет, Тріумфальна арка, Меморіальний комплекс Перемоги на Поклонній горі. Відтворені Храм Христа Спасителя на Кропоткинській набережній, який став кафедральним собором міста, Воскресенські ворота Кремля з каплицею Іверської Божої матері і Храм Ікони Казанської Божої матері на Красній площі.

У місті Москва реставрується і відновлюється величезна кількість історичних пам'ятників. Процес збереження історичної спадщини, ініціаторами та активними учасниками якого є московські органи влади, триває. Багато чого робиться і для того, щоб москвичам і гостям міста було приємно і зручно на вулицях столиці - організуються пішохідні зони, відкриваються нові готелі, кафе і ресторани. Москва регулярно проводиться великі фестивалі, олімпіади, спортивні змагання і різні міжнародні конкурси. Москва знаменита своїми музеями і виставковими залами - Третьяковській галерей, Пушкінським музеєм, Манежем. Тому, хто побував у Москві, обов'язково захочеться повернутися в наше рідне місто. Адже Москва вважається одним з найкрасивіших міст світу.

Природні умови і ресурси. Територія Російської Федерації відрізняється значною різноманітністю природи - наявні широкі низовинні рівнини і високі гори, холодні північні тундри й засушливі степи, безкрайні тайгові ліси та значні заболочені райони. Панівним типом рельєфу, що займає майже 3/4 території країни, є рівнини. Особливо виділяються Східно-Європейська (Руська) та Західно-Сибірська рівнини -- найбільші у світі. Слаборозчленований рельєф з невеликими амплітудами висот та переважанням пологих схилів здавна сприяли заселенню цих низовинних рівнин, їх землеробському освоєнню та розвитку тут сітки доріг. Саме тому в їх межах, особливо на півдні, розташовані найбільш густонаселені області Російської Федерації. Територію півдня європейської частини Росії займає Передкавказзя та північно-східні схили Великого Кавказу. Найвища точка Російського Кав­казу і всієї Росії г. Ельбрус (5642 м), найнижча - 28 м нижче рівня моря (берег Каспійського моря). Між Східно-Європейською та Західно­сибірською рівнинами вздовж меридіану простягається Уральська гірська система. На схід від Західно-Сибірської рівнини, у межиріччі Єнісею і Лєни, розміщене обширне Середньосибірське плоскогір'я. Понижуючись до півночі і сходу, плоскогір'я переходить у Північно-Сибірську низовину і Центрально-Якутську рівнину. З півдня всю територію Сибіру замикає гірський пояс. Це переважно гірські системи -- Алтай, Західні і Східні Саяни, Забайкалля і Станове нагір'я. На крайньому південному сході, за Амуром, розміщена гірська країна Сіхоте-Алінь. Північний схід Росії має гірський характер -- хребет Черського, Верхоянський хребет, Чукотське і Корякське нагір'я. Камчатка і Курили відомі своїми пасивними і активними вулканами. Найактивніший з них і найвищий у країні і Євразії вулкан Ключевська Сопка (4750 м).

Росія - країна з відносно холодним кліматом. У зв'язку зі значною протяжністю території з півночі на південь Росія знаходиться у чотирьох кліматичних поясах - арктичному, субарктичному (моря Північного Льодовитого океану, арктичні острови, північна материкова територія); помірному (більша частина території) та субтропічному (вузька смуга Чорноморського узбережжя Кавказу). Клімат змінюється від морського на крайньому північному заході, якого досягає тепла течія Гольфстрім до різко континентального в Сибіру та мусонного на Далекому Сході. В цілому Атлантика слабо впливає на клімат. Високі гори на півдні Росії та в Центральній Азії перешкоджають проникненню теплих повітряних мас з Індійського океану. Північний льодовитий океан зумовлює холодну зиму, особливо в Північних районах. Половина країни вкрита снігом протягом півроку і більше. Середні температури січня коливаються від 0 до -50° С, липня - від +1 до +25° С. У Східному Сибіру в м. Верхоянську встановлено обеліск «Полюс холоду», де у 1892 р. зафіксовано абсолютний мінімум температур Євразії (-68° С). Влітку там зафіксовано температуру +37° С. Таким чином річна амплітуда температур досягає 105° С. Річна кількість опадів коливається від 150 до 2000 мм, у середньому - 500-750 мм. Великих збитків сільському господарству Росії наносять весняні та осінні заморозки, у зв'язку з чим майже вся територія країни відноситься до зони ризикованого землеробства.

Величезні розміри території Росії стали передумовою наявного тут найпотужнішого в світі природно-ресурсного потенціалу.

За ресурсами водного стоку Росія займає 2-ге місце в світі після Бразилії. У перерахунку на одного жителя, забезпеченість країни водними ресурсами у 4 рази переважає середньосвітовий показник.

Земельний фонд Росії становить 1,7 млрд. га, площа сільгоспугідь 222 млн. га, у тому числі 132 млн. га орних земель, 90 млн. га сінокосів та пасовищ. У ґрунтовому покриві країни переважають малородючі підзолисті, арктичні, тундрові та мерзлотно-тайгові ґрунти. Основний землеробський ареал зосереджений у зонах лісостепу, змішаних лісів та південної тайги. Він становить 93 % ріллі. Розораність досягає 60-80 %. Це родючі чорноземи, сірі лісові та каштанові ґрунти. У тундрі, лісотундрі та північній тайзі розташований великий ареал оленячих пасовищ. Сінокоси не утворюють великих ареалів, розташовані у регіонах оброблюваних земель, займаючи 15-20 % території. російська федерація москва географічний

Порівняння агрокліматичних ресурсів Росії та США на основі розрахунків за бальною системою свідчать, що завдяки кращій забезпеченості теплом і вологою агрокліматичні ресурси США майже у 3 рази переважають російські.

Росію омивають дванадцять морів (не вважаючи морем Каспійське), які відносяться до трьох океанів. На заході -- це Балтійське, Азовське та Чорне моря Атлантичного океану. На півночі -- Біле, Баренцове, Карське, Лаптєвих, Східно-Сибірське, Чукотське -- моря Північного Льодовитого океану. На сході -- Берингове, Охотське, Японське -- моря Тихого океану.

Росія - озерний край, хоча великих озер мало. Їх загальна кількість перевищує 2 млн., у тому числі найбільше за площею солоне озеро світу - Каспійське море і найглибше прісне озеро Байкал (1620 м, містить 1/5 світових запасів прісної води, занесене до світової спадщини ЮНЕСКО), мальовниче Ладозьке (найбільше у Європі прісне озеро) з архіпелагом Валаамських островів, суворе Онезьке -- з унікальним архітектурним ансамблем на о. Кіжі і заполярне озеро Таймир. Росія володіє величезними запасами прісної води - понад 120 000 річок (з довжиною понад 10 км). Найбагатоводніша з них - Єнісей (за цим показником у Росії п'яте місце в світі). Національною російською рікою є Волга. Це найдовша ріка у Європі (3530 км). Вона з'єднана каналами з Балтійським, Білим, Азовським та Чорним морями, а також з Москвою-рікою - головною рікою російської столиці, впадає у замкнуте Каспійське море. Більша частина її басейну входить до ареалу компактного розселення росіян. До басейну Атлантичного океану відносяться Нева, Дон, Кубань. Більшість російських рік несуть свої води в Північний Льодовитий та Тихий океани.

Україно-російські відносини. З часу розпаду Радянського Союзу відносини між двома країнами часто були складними і наразі перебувають у стані покращення.

Відносини двох держав за президентства Леоніда Кучми були найбільш сприятливими і певною мірою добросусідськими. Певний час урядам двох країн вдавалося домовлятися із деяких важливих питань двосторонніх відносин: зокрема був розділений Чорноморський флот, означений державний кордон і укладений Великий договір 1997 р., за яким Росія відмовилася від територіальних претензій і визнала існуючі кордони України.

Найгострішим із суперечливих питань останнього часу стало протистояння в районі півострова Тузла (Крим). Також від часу демократичних виборів Україна занепокоєна висловлюваннями і діями деяких російських політиків з питань Криму, російської мови в Україні, визнання Голодомору.

Значне погіршення російсько-українських відносин відбулося під час і особливо після Помаранчевої революції 2004 р. Офіційна Москва не тільки втручалася в президентські перегони восени 2004 р. , але й розцінила перемогу демократичних сил, як виклик її впливу на терени України. Це знайшло своє продовження у відвертій пропагандистській війні особливо під час газової кризи 2005 р. З того часу за різних урядів України, стосунки між двома державами залишалися напруженими, зокрема стосовно постачання російських енергоносіїв через територію України та, визнання Голодомору 33-го року геноцидом, можливого вступу України до НАТО та статусу російської мови в Україні. Основним невдоволенням української сторони залишається дуже часте втручання Росії у внутрішні справи України.

Незважаючи на складні міждержавні відносини, на неформальному рівні стосунки між українцями і росіянами залишаються здебільшого позитивними та добросусідськими, але загальне втручання російської влади в суверенні справи України призводить до поступового зниження довіри між двома народами.

Размещено на Allbest.ru