Початок авіаери в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Гуманітарний інститут

Кафедра історії та документознавства

Домашнє завдання

з дисципліни «Історія України»

на тему

«Початок авіаери в Україні»

Виконав студент

І курсу ГМІ ПС - 106

Гилюка Б.В.

Київ - 2014

Початок авіаери в Україні

З польоту американських братів О. і В. Райт 17 грудня 1903 р. почалася світова авіаера. Цей епохальний успіх піонерів авіації сприяв розвитку авіації в усіх країнах світу. В Україні ідеї повітроплавання і авіації на початку XX ст. пропагували відомі вчені Є. Жуковський, М. Артем'єв, М. Делоне, О. Кудашов, Г. Проскура та ін. Українськими центрами планеризму і авіації стали Київ, Харків і Одеса.

У березні 1908 р. було організовано перший в Росії «Одесский аэроклуб», а 8 (21) жовтня 1909 р. -- Київське товариство повітроплавання на чолі з професором КПІ М. Делоне. У Харкові в квітні 1909 р. при Харківському відділенні Російського технічного товариства було відкрито повітроплавальний відділ, а у вересні 1910 р. професор Г. Проскура організував «Аеросекцію» при студентському технічному товаристві. В Західній Україні теж створювалися авіа-об'єднання. У Львові 1909 р. було створено на громадських засадах 2 товариства: Авіаційно-технічний союз і Авіаційний союз студентів Львівського політехнічного інституту.

21 березня 1910 р. в Одесі М. Єфімов на літаку «Форман-4» здійснив перший, публічний політ в Російській імперії, а потім встановив кілька світових рекордів. Невдовзі в Одесі провів низку успішних польотів С. Уточкін.

Історичною подією став політ у Києві на Сирецькому іподромі (тепер територія кіностудії ім. О. Довженка) 23 травня 1910 р. члена Київського повітроплавального товариства О. Кудашева. Це був перший в Росії політ на аероплані вітчизняної конструкції, який започаткував авіаеру в Україні.

В Україні працювало чимало уславлених авіаконструкторів. З Київського товариства повітряплавання вийшла найбільша в Росії кількість авіаконструкторів: Г. Адлер, Ф. Билінкін, Д. Григорович, В. Іордан, О. Карпека, брати Касяненки, О. Свєшніков, І. Сікорський та ін. За період з 1909 по 1912 рік київськими ентузіастами створено май-«Р 40 різних типів літаків, названих їх іменами. Перших 6 літаків І. Сікорського від «БІС--1» до «С--6» було побудовано в Києві. Деякі авіаконструктори водночас із розробкою нових типів літаків займалися конструюванням авіадвигунів, як, наприклад, брати Касяненки. Повітряні гвинти «Бр. Касяненко» були досконаліші від французьких.

В Одесі авіабудуванням займалися С. Уточкін, В. Хіоні, С. Чернавський, Т. Товмач та ін. Серед харківських авіаконструкторів заслужили визнання С. Гризодубов, Л. Школін, В. Адаменко та ін. Ентузіасти літакобудування були і в інших містах України, у тому числі й західноукраїнських. Так, з 1893 р. по 1914 рік у Галичині 38 конструкторів й інженерів спроектували 35 літальних апаратів, з яких 19 було збудовано (13 літаків і 6 планерів).

У 1910--1911 pp. авіація остаточно набула військового характеру і розвивалася під впливом військових вимог. Восени 1911 р. авіація вперше взяла участь у військових маневрах російської армії. Було створено авіаційні школи у Києві, Севастополі, Одесі та інших містах. На початку квітня 1913 р. були сформовані перші авіаційні роти: 1-ша -- у Петербурзі, 2-га -- в Севастополі і 3-тя -- в Києві. У складі Військово-повітряного флоту Росії на початку Першої світової війни було 39 авіазагонів, 213 штатних пілотів і стільки ж аеропланів, переважно французьких конструкцій, виготовлених частково на вітчизняних заводах. Це головним чином «Ньюпор-4», «Фармани», «Морали» та «Дюпердюс-сени». Під час війни розширювалося функціональне застосування авіації. Якщо спочатку літаки використовувались як розвідники й корегувальники артилерійського вогню, то з часом авіацію стали поділяти на бомбардувальну, винищувальну і морську. Наприкінці війни літаки почали застосовувати для штурмових дій проти наземних військ.

Російська імперія першою із воюючих країн створила бомбардувальну авіацію на базі літаків І. Сікорського «Ілля Му-ромець». Було випущено 80 «Муромців» різних модифікацій, які не мали собі рівних у світі. У грудні 1914 р. важкі «Му-ромці» були об'єднані в «Ескадру повітряних кораблів».

У роки війни сформувалась і морська авіація Російської імперії, яка мала свої бази в Одесі і Севастополі. На початку 1917 р. авіація Чорноморського флоту налічувала 152 літаки.

Під час війни літаки будувались (у тому числі зарубіжних конструкцій) на одеському заводі «Анатра», «Червонському авіаційному заводі» Ф. Терещенка, «Кримському аеропланному заводі В. Адаменка», бердянському заводі акціонерного товариства «Матіас» та ін. У 1916 р. в Олександрівську (тепер Запоріжжя) було створено завод з випуску авіадвигунів (петроградського AT «Дека»). На ньому налагодили випуск двигунів типу «Мерседес» (129 і 170к.с).

Отже, за відносно короткий строк в Україні зусиллями вітчизняних вчених, конструкторів і ентузіастів було створено оригінальні конструкції літаків, організовано вітчизняну авіапромисловість, літакобудування. Збудовані літаки відповідали міжнародному рівню, подекуди випереджаючи світові досягнення в галузі авіації.

гелікоптер авіатор літак військовий

Київські Авіатори

Політехнічний інститут став у Києві осередком практичного захоплення авіацією. Тут 1905 р. з ініціативи професора електротехніки Миколи Артем'єва (1870-1948) виник студентський повітроплавальний гурток. Невдовзі гурток очолив професор механіки Микола Делоне (1856-1931). Його лекції стали теоретичною основою для роботи київських конструкторів, а влітку 1909 р. професор побудував власний балансирний планер-біплан. Того ж року на базі гуртка виникло Київське повітроплавальне товариство, яке об'єднало майже 100 аматорів і проіснувало до 1916 р. Збори товариства відбувалися на вул. Прорізній, 2 (будинок зруйнований 1941 р.), а канцелярія містилася по вул. Назаріївській (тепер - вул. Вєтрова), 15. Всі розробки - проектні та будівельні - аматори здійснювали самотужки, власним коштом, лише замовляючи деякі деталі у столярів, слюсарів, токарів та жерстяників.

У 1910 - 1911 рр. професор КПІ князь Олександр Кудашев побудував чотири літаки. 23 травня 1910 р. на Сирецькому скаковому полі (нині територія кіностудії ім. О.Довженка) він здійснив політ на літаку власної конструкції К-1 - першому вітчизняному літаку з бензиновим двигуном.

1911 р. у власному ангарі на Сирецькому аеродромі студент КПІ Федір Билінкін побудував «Билінкін-біплан». Шість літаків сконструювали у 1910-1921 рр. брати Андрій, Євген та Іван Касьяненки. Три літаки побудував у 1910-1913 рр. студент Олександр Карпека (1894-1918) у своїй домашній майстерні по вул. Володимирській, 64. Студент КПІ Василь Іордан 1910 р. будував літаки у власній майстерні по вул. Львівській, 5

Кілька літаків спроектував студент-політехнік, син відомого промисловця та мецената Ф.А. Терещенка - Федір Терещенко. Не знаючи матеріальних скрут, він поставив цю справу досить широко, обладнавши майстерню у власному маєтку Червоне Бердичівського повіту. Склавши іспити на звання авіатора, літав багато і з захопленням. Будував літаки, виконуючи замовлення військового відомства.

Восени 1916 р. у майстерні КПІ під керівництвом авіаконструктора Володимира Григор'єва було побудовано літак принципово нової конструкції «Терещенко-7».

На вул. Лабораторній, 7 містилася авіаційна майстерня Олександра Свєшникова.

1913 р. київський конструктор Д.Григорович побудував перший у світі літаючий човен, використовуваний російським військово-морським флотом у роки Першої світової війни.

Відомі також інші київські авіаконструктори 1910-х років: А. Фальц-Фейн, І. Ільницький, Р. Фрейман.

З київських студентів-політехніків найбільше уславився в усьому світі Ігор Сікорський (1889-1972), син відомого професора-психіатра. У просторій батьковій садибі на Ярославовому Валу, 15 він обладнав майстерню, де став будувати гелікоптери та літаки. Перший політ на літаку власної конструкції С-2 здійснив на Сирецькому військовому летовищі 3 червня 1910 р.

Вершиною творчого доробку І. Сікорського у передвоєнний період стало створення 1913 р. чотиримоторного літака «Ілля Муромець», потужністю 520 к. с, вантажопідйомністю 3000 пудів (4,8 т), швидкістю 100 км/год. Польоти цього велета стали сенсацією. У рекордному польоті 12 лютого 1914 р. на борту літака перебувало 16 чоловік і песик. Салон було обладнано меблями, плетеними з деснянської лози, а бажаючі могли піднятися на відкритий місток на фюзеляжі. Загалом у тодішній Росії протягом 1909-1917 рр. І. Сікорський створив 25 основних типів літаків та 2 гелікоптери. У роки війни літак «Ілля Муромець» у версії бомбардувальника серійно виготовлявся на заводі «Руссо-Балт» у Ризі. Невблаганний перебіг історичних подій змусив І. Сікорського емігрувати. 1919 р. він приїхав до США, де 1923 р. організував власну авіабудівну фірму. До 1937 р. створив там 17 основних типів літаків різного призначення, включно з амфібіями. Його літаючий човен 8-42, побудований 1934 р., встановив 10 світових рекордів. На цих літаках здійснювалися регулярні пасажирські перевезення через Тихий океан. 1938 р. І. Сікорський починає розробки натурного гелікоптера і від 1943 р. його самостійна фірма «Sikorski Aircraft» повністю переходить на цей тип літальних апаратів. За 1939-1972 рр. І. Сікорський створив 18 основних типів гелікоптерів та ряд модифікацій, встановивши чимало світових рекордів та заслуживши у США титул «містер Гелікоптер». А починалось все у садочку на Ярославому Валу, 15-у садибі батька.

1911р. киянин Федір Андерс побудував перший в Росії дирижабль м'якої конструкції «Київ» об'ємом 850 куб. м, на якому здійснив 160 польотів, перевізши близько 200 пасажирів. До речі, він закінчив КПІ 1918 р. 1924 р. Андерс розробив оригінальний проект дирижабля жорсткої конструкції. На будинку по вул. Богдана Хмельницького, 50, де жив Ф. Андерс, встановлено меморіальну дошку, а на його могилі на Байковому кладовищі -пам'ятник.

З Києвом пов'язана доля видатного вітчизняного авіатора Петра Нестерова (1887-1914). По закінченні 1912 р. офіцерської повітроплавальної школи в Гатчині він був призначений начальником авіазагону 7-ї повітроплавальної роти в Києві, згодом - начальником 11-го корпусного загону 3-ї роти на Печерську. Тоді всі авіатори багато експериментували, але чимало й гинуло - адже справа ця була абсолютно новою, і кожен політ слушно вважався подвигом. Варто нагадати, що парашутів ще не було! 27 серпня 1913 р. П. Нестеров на Сирецькому військовому летовищі здійснив уперше у світі політ по замкненій кривій у вертикальній площині - так звану «мертву петлю», згодом названу «петлею Нестерова». Через два тижні так само вперше в історії авіації очолив груповий політ з посадками на незнайомій території за маршрутом Київ-Остер-Ніжин-Київ; потім кілька рекордних дальніх перельотів, зокрема за маршрутом Київ-Гатчина (травень 1914 р.).

Яскрава особистість, Петро Нестеров любив співати українські пісні. З початком світової війни штабс-капітан П. Нестеров - на фронті. А 26 серпня (8 вересня) 1914 р. Петро Нестеров на своєму літаку «Моран» у повітряному бою неподалік галицького міста Жовква таранив австрійський літак «Альбатрос», пілотований лейтенантом бароном Фрідріхом фон-Розенталем та унтер-офіцером Францем Малиною. Усі троє загинули. Героя-авіатора П. Нестерова з величезними почестями поховали у Києві, на кладовищі Аскольдова могила. 1938 р., під час знищення цього кладовища, прах П. Нестерова перенесли на Лук'янівське кладовище, встановивши там пам'ятник. На фасаді будинку по вул. Московській, 5, де мешкав П. Нестеров, відкрито меморіальну дошку зі скульптурним портретом роботи К. Кузнецова (1977), а на території АНТК ім. О. Антонова -пам'ятний знак на згадку про «петлю Нестерова». Ім'ям авіатора названо вулицю неподалік станції метро «Шулявська» та колишнього Сирецького летовища.

Під час Першої світової війни особливо відзначився військовий льотчик уродженець Києва капітан Євграф Крутень (1890-1917). У боях він особисто збив дев'ять ворожих літаків і увійшов до історії військової справи створенням винищувальної авіації як такої. Загинув випадково через технічну аварію при заході на посадку. Перепохований на Лук'янівсько-му цивільному кладовищі.

На зорі авіації виникла традиція: встановлювати на могилі авіатора гвинт від його літака. У Києві таке поховання збереглося хіба що на могилі інженера-авіаконструктора В. Григор'єва, похованого на Солом'янському кладовищі. 1920 р. біля залізничної станції «Святошин» засновано невеличкий завод, де ремонтували авіаційну техніку, виготовляли необхідні деталі для літаків. 1923 р. на заводі організовано конструкторське бюро, очолене випускником КПІ К. Калініним.

Під час війни на підприємстві ремонтували авіатехніку, а повоєнна історія підприємства пов'язана з іменем видатного авіаконструктора Олега Антонова.

З історією розвитку авіації в Україні та Києві можна ознайомитись у відомчому музеї при Київському університеті цивільної авіації, заснованому як Інститут інженерів цивільної авіації 1933 р. на базі авіаційного факультету КПІ.

Размещено на Allbest.ur