Історія розвитку досліджень античного міста Ольвії як культурного та політичного центру Північного Причорномор'я

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історія розвитку досліджень античного міста Ольвії як культурного та політичного центру Північного Причорномор'я

На всіх узбережжях Чорного моря в період Великої грецької колонізації в VIII-VI ст. до н. е. елліни заснували безліч міст. Однак не всі вони досягли такого високого політичного і культурного розвитку, як Ольвія, на території якої зараз знаходиться Національний історико-археологічний заповідник «Ольвія», і яка незважаючи на минулі століття і значних руйнувань як в стародавні, так і нові часи, все ж зберегла численні археологічні і епіграфічні пам'ятники. Саме вони допомагають висвітлити її багатогранну матеріальну і духовну культуру, політичне і релігійний світогляд її населення, дають уявлення про різні етапи її історичного розвитку з VI ст. до н. е. до IV ст. н. е.

Незважаючи на те, що в творах давніх авторів Ольвія нерідко згадувалася, її точне місце розташування було встановлено лише в кінці XVIII ст. Після включення до складу Російської імперії південних земель до розташованих там залишкам античних міст і некрополів різко зріс інтерес вчених і любителів класичних старожитностей. Завдяки знахідкам написів, монет, залишків руїн і різних предметів грецької культури, П.Сумароков і П.С.Паллас вперше локалізували Ольвію безпосередньо на південь від с. Ільїнське (сучасне с. Парутине Очаківського району Миколаївської області) на правому березі Бузького лиману. [5]

У першій половині XIX ст., Ольвійське городище відвідали імператор Олександр I і великий князь Микола Павлович, майбутній імператор Микола I, проте його цілеспрямовані дослідження проведені не були. Інтерес до Ольвії проявляли також добре відомі особистості: державний канцлер граф Н. П. Румянцев, поет К.Н.Батюшков, митрополит Євген і ін. Дослідниця архівних матеріалів того часу І.В.Тункіна недавно опублікувала безліч цікавих відомостей. З них наведемо уривок з листа Румянцева київському митрополиту Євгену за 1822 р.: «Вам, звичайно, відомо, що славна Ольвія є нині одна з сіл графа Кушелева-Безбородько і понині продовжує бути невичерпним дном найрідкісніших старожитностей…».У відповідному листі митрополит повідомляв йому: «Багато списків з монет, знайдених в Ольвії, бачив я і у Кеппена, який пише величезне історичне розвідку про се місто. А граф Кушелев-Безбородько надрукував вже і план цих руїн, який і у мене є ».

Зараз вражає та обставина, що при величезному інтересі, який проявляли до Ольвії в той час, не була організована спеціальна археологічна експедиція для проведення стаціонарних розкопок хоча б в тих місцях, де на поверхні городища простежувалися ще кам'яні залишки різних споруд і лежали уламки архітектурних деталей. Відомі для того часу дослідники: І.П.Бларамберг, І.А.Стемпковский, Е.Е.Келер і А.С.Уваров займалися переважно візуальним обстеженням і збором знахідок, складанням планів, описом і публікацією монет, а також епіграфічними пам'ятниками.[1]

У колекції Бларамберга знаходилися тисячі монет і багато різних написів, пам'ятники скульптури, теракоти, прикраси, розписний посуд. Нажаль лише незначна частина з них збереглася в Одеському археологічному музеї. У підсумку особливий інтерес до античних пам'ятників послужило, як би там не було, створення цього музею (1825), а потім і організації Товариства історії та старожитностей у Одесі (1839). Основним досягненням експедиційних обстежень і невеликих розкопок в Ольвії стало накопичення написів і монет, що послужили В. В. Латишеву головною базою для створення першої наукової праці «Дослідження про історію і державний устрій міста Ольвії».

Тільки в самому кінці XIX ст. археологи серйозніше зацікавилися цим містом, незважаючи на перешкоди з боку графської родини Мусін-Пушкіних, що володіли цими землями. Ось що писав граф А.Бобринский професору Київського університету св. Володимира Ю.А.Кулаковскому: «Восени 1899 я написав про жалюгідний стан Ольвії офіційний рапорт Міністру Імператорського Двору і особисто доповідав про це Государю. Я переконливо, наскільки міг, просив Його Величність надати Ольвії те, що було зроблено Олександром III для Херсонеса, тобто покласти підставу правильним розкопкам. Клопотання моє, мабуть, увінчається успіхом » [2]

Дійсно, незабаром планомірні і цілеспрямовані дослідження Ольвії і її некрополя були розпочаті Б.В.Фармаковським. Ним були відкриті багато житлових будинків, громадські та оборонні споруди, близько 2000 поховань, а також накопичений великий фонд археологічних матеріалів. Вчений заклав міцні основи для всебічного аналізу різних сторін історії та культури Ольвії, розробив методичні принципи розкопок, забезпечив ознайомлення з ними широкого кола науковців на міжнародних конгресах в Афінах, Каїрі, Лондоні. [3]

Величезний внесок в археологічні дослідження Ольвії внесли учні Б.В.Фармаковского: Л.М.Славін беззмінний керівник Ольвійської експедиції Інституту археології Академії наук України (1936-1941, 1945-1971), співробітники Інституту археології Російської академії наук А.Н. Карасьов і Е.І.Леві. В результаті були відкриті житлові квартали в різних районах міста, агора, теменос, будівля суду, торговельні та інші споруди. В останні десятиліття XX ст. під керівництвом С.Д.Крижіцького, а в даний час під керівництвом В.В.Кропивіна значно розширилося систематичне вивчення окремих районів Ольвії: західної оборонної системи і прилеглих до неї житлових кварталів у Верхньому місті, а також великого комплексу житлових будинків елліністичного часу в північно-Східної частини Нижнього міста (Н.А.Лейпунська, С.А.Самойлова, П.Д.Діатроптов, А.В.Каряка); найдавнішої сакральної зони з багатьма святилищами (А.С.Русяєва, П.Д.Діатроптов); господарсько-житлових, виробничих, і оборонних комплексів, що змінювали один одного протягом майже тисячолітнього періоду, на південно-східному узвишші (А.В.Буйскіх, В.А.Крутілов); багатих житлових будинків в центрі терасна міста (В.І.Назарчук). Синхронно досліджувалися некрополь і передмісті Ольвії (Ю.І.Козуб, В.І.Папанова); безліч античних поселень на території сільської округи (Ф.М.Штітельман, A. І.Манцевич, А.В.Бураков, С.Б.Буйскіх, В.М.Отрешко, B. В.Рубан, К.К.Марченко, Н.І.Головачева, і ін.). Накопичено настільки величезна кількість різноманітних матеріалів, що їх детальним вивченням зможе займатися не одне покоління археологів, незважаючи на вже створені численні наукові роботи. [4]

Проте, щодо деяких питань з історії Ольвії та культури ще немає однозначних рішень через відсутність письмових джерел. Але кожен вчений, хто протягом десятків років проводить тут розкопки, сотні раз вдивляється в її культурні шари, досліджує «кам'яні і керамічні архіви», створив для себе власне уявлення про Ольвію і ольвіополітів, незмінних жителів і творців всіх її досягнень в сфері внутрішньої і зовнішньої політики, містобудування, економіки і культурних перетворень. Її історична доля дуже складна, суперечлива, багато в чому трагічна, як і багатьох держав, що пішли в далеке минуле, але залишили після себе незабутні сліди. Вони завжди будуть розбурхувати дух допитливих людей, в які б часи вони не проживали на цій землі.

Література

античний місто ольвія некрополь

Історіографія історії Давньої Греції [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: http://supermif.com/istoria_greki/2_istoria_greki.html.

Ольвія.Історія дослідження [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: http://olbio.ochakiv.info/pages/history_study.

Исследования некрополя Ольвии Б. В. Фармаковским [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: http://lektsii.org/4-3862.html.

Русяева А.С., Ивченко А. Новое граффито из некрополя Ольвии // Боспорские исследования. -- Керчь, 2014. -- Вып. ХХХ. -- С. 152--170.

«Античные государства Северного Причерноморья» [Електронний ресурс] // Археология - Режим доступу до ресурсу: http://arheologija.ru/olviya/.

Размещено на Allbest.ru