Князь Дмитро Вишневецький (Байда)

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Дмитро Іванович Вишневецький народився 8 листопада 1517 року у містечку Вишневець на Волині. Він був старшим із чотирьох синів князя Івана Михайловича Вишневецького, дворянина королівського Князівства Литовського. Іван Михайлович був пропойським і чечерським, черкаським і канівським старостою, ходив походами на татар, навіть побував разом із своєю дружиною, матір'ю Дмитра Вишневецького, кілька років у полоні татар. Мати, волинська князівна Настасія Семенівна Олізар, походила також із знатного роду і мала родинний зв'язок із родом Острозьких.

В історичних джерелах уперше ім'я Дмитра Вишневецького зустрічається в 1545 році під час «люстрації» - перепису майна Волинського воєводства. На той час він володів маєтками в Кременецькому повіті. Упродовж 1548-1549 років Дмитро Вишневецький кілька разів нападав на Очаківський замок, що належав турецькому султанові. Військової майстерності Дмитро навчався у майстерного полководця БернараПретвича. Це був справний воїн, у військовій справі він досяг такої слави, що татарські матері лякали ним неслухняних дітей.

В 1551 році Дмитро призначений канівським і черкаським старостою. У віданні Вишневецького опиняються також вільні козаки, яких часто залучали на службу. З їх допомогою Дмитро Вишневецький не лише боронив власні землі, а й став нападати на території, підвладні татарам. Охоплений успіхами, Дмитро Вишневецький планував здійснити похід проти татар і просив у короля Польського і князя Литовського Сигізмунда ІІ дозволу на це і підтримки.

Але Сигізмунд ІІ мав дипломатичні зобов'язання із кримським ханом Девлет-Гиреєм, тому стримував дії Вишневецького. Тому через два роки він збирає загін вірних людей і відправляється в степ.

Тоді ж, в 1553 році Вишневецький здійснює авантюрну поїздку у Стамбул до султана Сулеймана І Пишного. Він залишається у Стамбулі півроку. Мета поїздки залишається для істориків загадкою, можливо він хотів заручитися дружбою з самим турецьким султаном. Але по приїзді Дмитро Вишневецький мириться із польським королем і на одному із дніпровських островів, на острові Мала Хортиця власними силами будує фортецю. Ця фортеця стала місцем, де розташувалася перша Січ. Улітку 1556 року було завершено будівництво замка-фортеці на Хортиці, також укріплено сусідній острів Томаківку.

Польський король офіційно призначив Дмитра Вишневецького стражником на Хортиці. Так уперше князь стає козацьким гетьманом і володіє територією, фактично незалежною від польського короля. Вишневецький вводить для свого війська власні військові відзнаки: «корогву королівську, златописану», булаву, печатку «сребную», литаври, палицю, бунчук, організовую канцелярію. вишневецький байда гетьман

У 1556 році московський цар Іван IVВасильович Грозний послав своє військо під командуванням Ржевського розвідати про кримського хана. Попередньо московське військо зупинилося на території Черкаського староства, яке очолював Вишневецький, і Дмитро Вишневецький прийняв посланців дружелюбно. До московського походу приєдналося два загони козаків,підвладних Вишневецькому.

У цей час Вишневецький веде активну переписку з Іваном Грозним. Він самовільно полишає службу у польського короля і просить московського царя дозволити перейти під його заступництво: «Єдино честі йменуватися Росіянином».Також Вишневецький проситьдати грошей на будівництвокам'яноїфортеці, яка б захищалакордонивідтатарськихнабігів. Крімцьогобуланеобхіднадопомогабойовимизасобами -- гарматами, ядрами, рушницями, порохом тощо.

Іван IV охоче пішовназустріч планам Вишневецького, і навесні 1556 р. московський уряд організувавпохідпротиКриму. До ньогоприєдналисяблизько 300 козаків. Московсько-козацькевійськопішлопідІслам-Кермен, поблизутеперішньої Каховки, та Очаків. Похідтривав до початку літа і бувуспішним, цімістабулиздобуті. Відбивши вогнем з рушниць погоню, вони безпечнодісталисяЧеркас.

Польський король одержує обурені листи від турецького султана й кримського хана з вимогою приструнити князя Вишневецького. Сигизмунд II виправдовувався перед ханом Девлет-Гіреєм за той похідтим, щоцебуланібито справа московськихкозаків, а Вишневецький тут ні до чого. Він намагається відкликати Вишневецького з Хортиці, але гетьман не їде на жодне побачення з королем.

Але восени того ж 1556 року козакиВишневецькогознову напали на Іслам-Кермен, уже власними силами. Замок бувздобутий, гармати з ньогобулиперевезені до Хортицькоїфортеці. Девлет-Гірейспочаткуспробувавдомовитись з Дмитром, запрошуючийого до себе на службу. Згодивін не дочекався і, як тільки «став Дніпро» (у січні 1557 р.), зібрав всю орду і зробивспробузахопити Дмитрову фортецю. Облога тривала 24 дні, післячоготатари з великими втратамивідступили.

Тим часом, улітку 1557 р, Девлет-Гірейзібрався з новими силами у похід на дніпровський замок. Цього разу з ним ішлитурецькевійсько на човнах і молдавськапоміч. Фортецю на островібуло взято у повну блокаду, і післятривалої облоги Вишневецькийзмушенийбувїїзалишити через нестачупровіанту. Козаки невеликими групами прокрались крізьтурецько-татарські заслони і подалисявгоруДніпром до Черкас. Покинута фортецябулазруйнована.

Дмитро Вишневецький переконався, що польський король прагне примирення з ханом, і тоді він пише Івану Грозному лист про готовність знову йти «на хана», скорити для московської корони південні дніпровські землі. Московський цар повелів повернути Сигізмунду ІІ Черкаси і Канів і викликав його у Москву. Тому у вересні 1557 року князь ДмитроВишневнцькийзалишаєЧеркаси і переходить на службу до царя Івана ІV. Дмитро Вишневецький отримує в маєток від московського царя місто Белев із багатьма заможними волостями і стає «служивим князем».

Вже навесні 1558 року відбувсяспільнийкозацько-московськийпохідпід Перекоп. Протягом трьох років, з 1558 по 1561, Вишневецький на чолі багатотисячного московського війська громить татар, робить похід на Азов, Керч, Перекоп, Кафу, засновує укріплення на верхів'ї Дону.

Але в кінці 1561 -- на початку 1562 року московський цар змінює політичний курс. Тепер він більше уваги приділяє утриманню завойованих земель Казанського і Астраханського князівств. З 1558 року розгортається Лівонська війна, у якій противниками Московського царства виступають скандинавські держави: Лівонська конфедерація, Велике князівство Литовське (з 1569 року -- Річ Посполита), союзна держава Данія та Норвегія, а також Шведське королівство.Це забирає значні військові сили у Московського царства. Тому Іван Грозний відмовився підтримувати Вишневецького в новому поході, який планував Вишневецький, і не дав під його командування загони помісного війська і стрільців.

Розчарувавшись у московському царі, князь розриває з ним стосунки і повертається у 1562 році на службу до польського короля Сигізмунда ІІ.В 1562 році Вишневецький відвідує Краків, Люблін - там його вітають як героя.Польський король теж прийнявйогоприязно і пробачивйомуйогопровину. Вінповернув Вишневецькому всі його звання й землі. Невдовзі Дмитро занедужав, і король, жаліючи князя, надіслав йому своїх лікарів. Ті поставили хворого на ноги.

У грудні 1562 року під час аудієнції у польського короля на Сеймі в Кракові князь познайомився з Альбрехтом Ласким, якиймріяв про приєднання до ПольщіМолдавії. Обидвадіячі думали про одне й те саме: Ласькийхотів з допомогоюкозаківзахопитиМолдавію і стати там господарем. Того ж хотів і Вишневецький.Вишневецькийбув найкращим претендентом на молдавськийстіл, тому що він був родичем династіїМулатів, яка в середині XVI ст. правила Молдавією, а також онуком Стефана Великого і двоюрідним братом одного з недавніхвоєвод -- Петра Рареша. За його кандидатуру висловилася також частина молдавських бояр. Отже, цілкомімовірно, що князь прагнув стати господарем Молдавії.

Отже, 1563 року Вишневецькийочолив 4-тисячне військо і рушив на Молдавію. У таборі над Дністром він чекав на підтримку свого союзника Лаского. В цей час до його таборуприбуладелегаціямолдавських бояр, якістверджували, що в Сучавіз'явивсяновий претендент на молдавську корону -- Стефан Томша, який і піднявповстанняпротиМолдавського господараДеспота, і що Вишневецькому треба негайнойти на Сучаву.Томшаначебтопообіцяв, що він лишетимчасовозахопивСучаву і очоливмолдавськевійсько, щоб скинути Деспота, а після того, як Деспота скинуть, то він, Томша, поступиться молдавським столом Вишневецькому. Бояри просили, щоб князь приїхавшвидко і не брав із собою війська, що вони самійомувійськодадуть.

Вишневецькийповірив і рушив у похід на Сучаву. Дорогою Лаский і Вишневецький посварилися, Лаский повернувся в Польщу, а Вишневецький із загоном у 500 чоловік продовжив похід на Сучаву.

Підійшовши до міста, Вишневецький запропонувавДеспотовіздатися. Той не погодився. А тим часом Томшапідготував князю засідку біля ріки Серет, віноточив козацькийзагін, якомуобіцявпідтримку. Кілька годин князь Вишневецький утримував атаки ворога, частині козаків удалося вирватися з оточення. Але Вишневецького знайшов у копиці сіна молдавський селянин і виказав його Молдавському господареві, а Деспот видав Вишневецького султанові Сулейману І.

Султан надзвичайно цінував військові подвиги і заслуги князя Вишневецького і запропонував йому перейти на турецьку службу, прийнявши іслам. Однак Вишневецький відмовився. Турки вирішили піддати його лютій страті. 22 жовтня 1563 року вони кинули Вишневецького живого з високої вежі на залізні вилоподібні гаки, умуровані в стіну біля морської затоки на шляху з Константинополя в Галату. Він, ще живий, провисів три дні, проклинаючи турецького султана й увесь ісламський світ, доки розлютовані турки не розстріляли його з луків.

Героїчна загибель Вишневецького потрясла козаків і за гарячими слідами події стала народною легендою. Народ зберіг у своїй пам'яті величний образ князя і оспівав його трагічну загибель у пісні про козака-Байду. Образ Байди, «козака-відчайдуха», грози татар і турок, ототожнюється в народній свідомості із князем Дмитром Івановичем Вишневецьким. Народна дума про славного козацького проводиря байду відносить нас до епохи більш ніж 400-літньої давнини, до самих джерел українського козацтва. Дмитро Вишневецький займає видатне місце в нашій історії, з його іменем пов'язують заснування першої Запорозької Січі. Байда відіграв помітну роль у становленні раннього козацтва й, по суті, був першим гетьманом України.

ДМИТРО ІВАНОВИЧ ВИШНЕВЕЦЬКИЙ

(БАЙДА)

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Сулейман І Пишний Турецький султан
Іван IV Васильович Грозний Московський цар
Сигізмунд ІІ князь Литовський король Польський
Козацькі клейноди
Монета, поштова марка, із зображенням Д.Вишневецького, пам'ятник Д.Вишневецькому на Хортиці, портрет Д.Вишневецького, родинний герб Вишневецьких
Дмитро Іванович Вишневецький
Замок-фортеця на острові Мала Хортиця



ПІСНЯ ПРО БАЙДУ

В Цареграді на риночку

Та п'є Байда мед-горілочку;

Ой п'є Байда та не день, не два,

Не одну нічку та й не годиночку;

Ой п'є Байда та й кивається,

Та на свогоджуру поглядається:

«Ой джуро ж міймолодесенький,

Та чибудешменівірнесенький?»

Цартурецький к ньомуприсилає,

Байду к собіпідмовляє:

«Ой ти, Байдо, та славнесенький!

Будь менілицар та вірнесенький,

Візьми в мене царівночку,

Будеш паном на всю Вкраїночку!»

Скоро Байда теє зачуває,

Турецькому пану так одмовляє:

«Твоя, царю, віра проклятая,

Твоя царівночка поганая!»

Ой крикнув цар на свої гайдуки :

«Візьміть Байду добре в руки,

Візьміть Байду, ізв'яжіте,

На гак ребром зачепіте!»

Ой висить Байда та й не день, не два,

Не одну нічку та й не годиночку.

Ой висить Байда та й гадає,

Та на свогоджуруспоглядає,

Та на свогоджуру молодого

І на свого коня вороного:

«Ой джуро ж міймолодесенький,

Подай мені лучок та тугесенький,

Подай менітугий лучок

І стрілочокцілий пучок!

Ой бачу я три голубочки --

Хочу я убити для його дочки.

Де я мірю -- там я вцілю,

Де я важу -- там я вражу!»

Ой як стрілив -- царя вцілив,

А царицю -- в потилицю,

Йогодоньку -- в головоньку.

«Отожтобі, царю,

За Байдину кару!

Було тобі знати, як Байду карати,

Треба було Байді голову ізтяти,

Його тіло поховати,

Вороним конем їздити,

Хлопця собі зголубити!

Тобі, царю, у сирій землі гнити,

Мені, Байді молодому, мед-горілочку пити!»

Размещено на Allbest.ru