Взаємовідносини еллінського та варварських світів Північно-Західного Причорномор’я

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність теми. Питання про взаємовідносини античного та варварських світів в цілому давно цікавить дослідників, але в останній час ця проблема постає гостріше внаслідок пожвавлення досліджень різних античних центрів, зокрема і Тіри.

Попередні дослідження показали, що основною формою контактів греків та варварів Північно-Західного Причорномор'я була економічна. Менш дослідженою залишається питання духовних та суспільно-політичних взаємовпливів.

Досліджуючи це питання науковці зустрічаються з певними проблемами, що полягають у трактуванні взаємовідносин на основі археологічних даних. Внаслідок накопичення нових археологічних матеріалів, які належать до предметів користування варварського населення, виникає проблема їхньої класифікації та комплексного вивчення.

Вивчення цієї проблеми необхідне як для розуміння нових аспектів історії античних полісів Північного Причорномор'я, так і варварських світів, всередині чи на кордонах з якими проживали елліни і з якими останні постійно контактували.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження даної наукової роботи є античне місто Тіра з однієї сторони та варварське населення Північно-Західного Причорномор'я з другої. Предметом - взаємовідносини чи контакти еллінського та варварських світів, що відображені в різного роду археологічних даних.

Мета. Проаналізувати та окреслити основні аспекти контактів жителів античної Тіри з місцевим варварським населенням на основі археологічних даних.

Завдання. Означена мета потребує виконання таких завдань:

1) простежити стан дослідження даної проблеми в історіографії;

2) показати основні аспекти взаємовідносин Тіри та місцевих варварських племен, попередньо виділивши археологічний матеріал.

Територіальні та хронологічні межі роботи. Дана робота обмежується пізньоелліністичним (І ст. до н.е.) та римським періодами в історії античного міста Тіри (І-ІІІ ст. н.е.). Територіальна межа визначається Нижнім Подністров'ям та Північно-Західним Причорномор'ям.

Методологічні основи дослідження. Методологічною базою дослідження послужили праці П.О. Каришковського, І.Б. Клеймана та Н.А. Сон в яких найповніше висвітлено віхи історії античного міста Тіри в добу римської експансії.

Огляд джерел. У зв'язку з майже повною відсутністю писемних джерел основна увага в роботі приділена археологічним джерелам. Зокрема, можна виділити такий археологічний матеріал, що висвітлює одну зі сторін контактів греків і варварів як: керамічний посуд, теракотові статуетки, металеві вироби, скляні посудини та прикраси і т.п.

Структура наукової роботи. Дана наукова робота складається з трьох розділів. В першому робиться огляд історіографії та дається оцінка науковим напрацюванням. Другий розділ містить нариси історії Тіри в римський період, що проглядається в контексті взаємозв'язків з фракійським населенням. У третьому розділі йдеться про контакти з сарматським населенням, паралельно наводяться приклади археологічного матеріалу, що безпосередньо стосується до обох сторін.



Розділ 1. Проблема взаємовідносин греків та варварів в історіографії

Питання про взаємовідносини античного та варварських світів в цілому давно цікавить дослідників, але в останній час ця проблема постає гостріше внаслідок пожвавлення досліджень різних античних центрів, зокрема і Тіри. Вивчення цієї проблеми необхідне як для розуміння нових аспектів історії античних полісів Північного Причорномор'я, так і варварських світів, всередині чи на кордонах з якими проживали елліни і з якими останні постійно контактували.

Дослідження питання взаємовідносин чи контактів античного міста Тіри розпочалися відразу ж з початком систематичних археологічних досліджень на пам'ятці - в кінці XIX на початку XX ст. Зрозуміло, що інтерпретація археологічного матеріалу «місцевого» походження з технічних причин мала свої нюанси. Однак самостійною темою для в історіографії це явище не стало. Кількість робіт присвячених взаємовідносинам Тіри з варварами обмежена.

Як відомо традиційна точка зору визнавала лише односторонній вплив античної культури на варварів. Під цією точкою зору місцеве населення розглядалося як таке собі «пасивне» середовище, яке забезпечувало своєю працею матеріальне процвітання грецьких полісів, постачаючи їм рабів та хліб. В культурній сфері місцеві племена розуміли як сторону, що запозичує досягнення античної цивілізації. Деякі авторитетні дослідники, наприклад російський вчений Ю. Кулаковський, цілком впевнено заявляли, що місцеві племена перейшли до землеробства під впливом еллінів.

За словами російського дослідника М.Б. Щукіна взаємовідносини греків та варварів в культурному аспекті визначали історичний розвиток цілої європейської цивілізації Щукин М.Б. На рубеже эр. - Санкт-Петербург, 1994. - С. 15.. Неодноразово відмічалося, що як антична цивілізація, так і варварські, мали свої внутрішні відмінності і в свою чергу різнилися між собою Там само.. Тобто йдеться про стратифікацію кожної з них на окремі етноси, що знаходилися на певному щаблі історичного прогресу. Відповідно до цього були більш або менш розвинуті.

Багаторічний керівник дослідницьких робіт на пам'ятці Тіра-Білгород, Т.Л. Самойлова у спільній з П.В. Остапенком статті «Геты и греки в Тире» зазначає, що зараз не варто говорити про всі нюанси взаємовідносин еллінів, які жили в Північно-Західному Причорномор'ї та в Тірському полісі і варварів. За її словами, саме географічне розташування робило Тіру дотичним до кордонів скіфського та фракійського світів містом. Обидва дослідники схиляються до думки, що це не тільки створювало додаткові проблеми для міста, але й додаткові можливості економічного, політичного та культурного розвитку Самойлова Т.Л., Остапенко П.В. Геты и греки в Тире (комплекс гетской керамики из позднеэллинистичекого дома) // Тира-Белгород-Аккерман (материалы исследований). - Одесса, 2010. - С. 47..

Варто зазначити, що ця думка не є зовсім новою. Ще наприкінці 80 -х уд. у спільній праці І.Б. Клеймана та П.О. Каришковського «Древний город Тира», говорилося про таку особливість античного міста Тіри, як географічне розташування. Внаслідок цього, дослідники дозволили собі порівняти поліс зі своєрідним мостом між античним та варварським світами. Клейман И.Б., Карышковский П.О. Древний город Тира. - Киев, 1985. Тому варто розглядати античне місто не тільки як політико-адміністративний, але й культурний центр Північно-Західного Причорномор'я. До слова, дана праця є напевно найповнішим виданням, присвяченим історії досліджень, становленню, розвитку та занепаду Тіри як античного центру.

Дещо по-іншому, але в загальному у цьому ж руслі працюють такі дослідники як Б.Н. Кузик та Ю.В. Яковець, які в монографії «Цивилизация: будущего, история будущего, будущее» стверджують, що обидві складові цієї системи відносин є частинками кількох локальних цивілізацій. Сама система «греки-варвари» є тим чинником, який дозволяв грецьким полісам виживати, а варварському компоненту розвиватися Кузык Б.Н., Яковец Ю.В. Цивилизации: теория, история, диалог, будущее. - М., 2008. - Т. III. - С.18.. Варто відзначити, що така система в цілому мала місце і у І-ІІІ ст. н.е. Досить впевнено можна припустити, що історія грецьких колоній у Північному Причорномор'ї розпочалася конфліктами з варварами і ними ж, очевидно, завершилася.

Не виникає сумнівів у вищості античного світу над варварами. Але у праці «Греки и варвары в скифскую епоху» викладена точка зору, що «і грецький поліс, скіфська кочова орда, і спільноти осілих варварів-землеробів представляли (…) власне неперспективні форми соціальної організації (…), нездатні до самостійного переходу на наступний виток спіралі історичного прогресу», тому що ці спільноти по суті однакові Греки и варвары Северного Причерноморья в скифскую епоху. - Санкт-Петербург, 2005. - С. 407-408.. Власне це твердження веде до спрощення розуміння процесу історичного розвитку. Як античний світ, так і варварські світи відрізнялися один від одного, хоча окремі з них володіли схожими рисами. Сам процес взаємовідносин обох «світів» є закономірністю Там само.. Важко погодитись з твердженням про подібність варварського і античного світів, та все ж таки, необхідність їхнього взаємовпливу для поетапного розвитку кожного є такою, що не підлягає сумнівам. У зв'язку з цим дослідження аспекту контактів тіритів з варварами набуває все більшої актуальності.

В цьому плані іншої думки дотримується російський дослідник історії Північного Причорномор'я в античну епоху Євген Молев у своїй праці «Эллины и варвары». Дослідник вважає, що розташування античних центрів Північного Причорномор'я на периферії не робило їх другорядними суб'єктами історичного розвитку античної цивілізації. Більше того, в окремий період та за певних обставин саме периферійні зони виступали в ролі передових областей античного світу, що пояснюється близькістю цих центрів до варварського світу. І, як приклад, дослідник наводить Боспорське царство, яке вважається своєрідною державою-симбіозом місцевого варварського та прийшлого еллінського елементів Молев Э. Эллины и варвары. На северной окраине античного мира// Загадки истории. - Москва, 2003. - С. 396-398.. За логікою речей таке «Боспорське царство» могло утворитися в будь-якому античному центрі Північного-Причорномор'я, котрий мав безпосередні взаємозв'язки з варварським елементом і в котрих цей варварський елемент був на рівні або переважав еллінський.

Віддаленість Північного Причорномор'я від центру зародження античної цивілізації не стала на заваді історичного прогресу грецьких центрів даного регіону також на думку В.Ф. Гайдукевича та С.І. Капошиної. Обидва дослідники у статті «К вопросу о местных элементах в культуре античных городов Северного Причерноморья» зазначають, що античні міста Північного Причорномор'я були культурно-економічними центрами, котрі органічно пов'язувалися з населенням Скіфії-Сарматії. Культура цих міст - це не звичайне відтворення античної грецької культури. Вона складалась і розвивалась внаслідок активної участі місцевого населення Гайдукевич В. Ф., Капошина С. И. К вопросу о местных элементах в культуре античных городов Северного Причерноморья // Советская археология. - Москва, 1951. - Випуск № 15. - С. 161-186.. Більше того, в період римської експансії в Північне Причорномор'я античним центрам довелося відстоювати свою самостійність в управлінні, залучаючи на свій бік місцевий етнос чи то сарматів, чи то гето-даків. Тобто те, що варварський світ для еллінів Північного Причорномор'я був ближчим, ніж римський, не підлягає сумнівам.

Російські дослідники Б.Н. Кузик та Ю.В. Яковець виділяють чотири форми взаємовідносин: військову, економічну, культурну та соціально-політичну Кузык Б.Н., Яковец Ю.В. Цивилизации: теория, история, диалог, будущее. - С.83-84.. Аналізуючи наявні археологічні матеріали та писемні свідчення античних авторів, можна беззаперечно стверджувати, що греки не прагнули до військової конфронтації, а варвари, як і скіфи, так і гети з сарматами, вдавалися до періодичних пограбувань грецьких полісів північного і північно-західного берегу Чорного моря. Останні не мали значного військового потенціалу, покладаючи надії, в більшості випадків, на міцність оборонних стін. Як підтвердження цього, варто згадати про «скіфський протекторат» над Ольвією, Ніконієм і, можливо, Тірою у V ст. до н.е. Клейман И.Б., Карышковский П.О. Древний город Тира. - С. 77..

Іншим яскравим фактом військової взаємодії з ініціативи варварів був напад на античні міста Західного і Північно-Західного Причорномор'я гетських племен під проводом Буребісти в середині І ст. до н.е. та інші навали варварів. Ситуація дещо змінюється з приходом римських військових гарнізонів у низку античних міст Північного Причорномор'я. Очевидно, що останні базувалися в містах-полісах не тільки для оборони.

Основною ж формою взаємодії, особливо вигідною для обох сторін, звичайно, була економічна, в результаті якої вони задовольняли свої потреби. Окрім того, разом з товарами не рідко передавалась технологія їхнього виробництва. Наприклад, технологія лощення керамічного посуду, що в Тірі відобразилася у виробництві лощених амфор, які не мають аналогів в інших античних центрах Смольянинова С.П. Комплекс керамики с лощеной поверхностью из Тиры // Тира - Белгород - Аккерман (материалы исследований). - Одесса, 2010 . - С. 77.. За словами Т.Л. Самойлової саме ця форма контактів найбільше представлена археологічними джерелами Самойлова Т.Л., Остапенко П.В. Геты и греки в Тире. - С. 48..

Важко говорити про соціально-політичну форму взаємодії. Йдеться не тільки про поширення елліністичної станової диференціації на варварські суспільства, але й про появу так званих гібридних форм, за подобою Боспорського царства, а також про розвиток греко-варварського синтезу, що досить часто в літературі набуває протилежних значень «варваризації еллінів» або «еллінізації варварів». При цьому варто зазначити, що дослідження підтверджують, що конвергенція двох складових системи греки-варвари не зайшла надто далеко Греки и варвары Северного Причерноморья в скифскую епоху. - С. 414..

Про взаємовідносини Тіри з фракійськими царями у пізньоелліністичний та римський період її історії ми знаходимо у статті С.Ю. Саприкіна «Тира и фракийские цари». Стаття присвячена публікації грецького надпису, який пов'язаний з будівництвом у цьому полісі ордерної будівлі одним з фракійських царів I ст. до н.е. - I ст. н.е. Робиться висновок, що у першій половині І ст. Тіра намагалася увійти до симахії з фракійськими царями, щоб через їхнє посередництво зблизитися з Римом. Це дозволяло місту зміцнити воєнно-політичне становище перед загрозою постійних вторгнень гето-даків, бастардів, скіфів. Після ліквідації самостійного Фракійського царства у 46 р. Тіра опинилася під протекторатом проримсько налаштованого царя сарматського племені аорсів Фарзоя, котрий виконував ті ж самі протекторські функції стосовно міста, які раніше виконували фракійські династи Сапрыкин С.Ю. Тира и фракийские цари // Археологія. - Київ, 1997. - Випуск №4. - С. 46-58..

Докладніше про Тіру в римський період її історії ми дізнаємося у праці Н.А. Сон, яка на основі археологічних та писемних пам'яток досить чітко визначила місце полісу в політиці Римської імперії. За її словами Тіра, як наближена до варварського світу адміністративна одиниця, була опорним пунктом римських військових гарнізонів. Важливим є те, що, характеризуючи етнополітичну ситуацію в даному регіоні, дослідниця посилаючись на археологічний матеріал, відносить античне місто Тіру до тих центрів, які піддавалися протекторату фракійських племен, які мали добрі стосунки з Римом Сон Н.А. Тира римського времени. - Киев, 1993.. Це підтверджує думку вищезгаданих дослідників, що стосується Тіри, як суб'єкта клієнтурних відносин Римської імперії з варварами.

В статті російської дослідниці В.В. Крапівіної «Тира, Ольвия и варвары в III в. н.э.» міститься важливий матеріал, що засвідчує схожість обох грецьких полісів в контексті взаємовідносин з місцевим населенням наприкінці їхнього існування. Можна провести наступні паралелі з історії Тіри та Ольвії:

1) вони не були розгромлені карпами у 214 р.;

2) ідентичність у слідах руйнувань;

3) одночасне відновлення обох центрів за допомогою Риму;

4) після другого розгрому варварами приблизно у 269 р. життя в обох центрах тимчасово призупиняється;

5) відновлення життя на місці Тіри та Ольвії відбувається практично одночасно, в часи Діоклетіана Крапивина В.В. Тира, Ольвия и варвары в III в. н.э. // Международные отношения в бассейне Черного моря в скифо-античное и хазарское время. - Сборник статей по материалам XII международной научной конференции. - Ростов-на-Дону, 2009. - С. 196-207..

Не важко зрозуміти, що дослідниця доносить думку, що у III ст. все частіше у відносинах греків з варварами надається перевага військовій конфронтації над економічними чи культурно-політичними контактами. Це пов'язано з активізацією варварів на кордонах з римлянами та послабленням політики в новостворених провінціях останніх.

Значний комплекс становить література суто археологічного спрямування, в якій в тій чи іншій мірі висвітлюється окремо взятий археологічний матеріал, що засвідчує існування певного роду зв'язків між варварами та греками. Серед них можна виділити археологічні звіти за певний період досліджень, та наукові статті.

Серед звітів археологів особливу увагу слід приділити розкопкам на пам'ятці Тіра-Білгород у 1962-1963, 1963 та 1964-1975 рр. Власне матеріали польових досліджень цих років були поміщені в збірнику «Античная Тира и средневековый Белгород» під редакцією П.О. Каришковського та І.Б. Клеймана. В них, окрім суто еллінського матеріалу, опубліковано і знахідки, що відносять до варварів. Зокрема, ліпний посуд з лощеною поверхнею, латенські фібули, фракійські нумізматичні знахідки і т.п.

Більшість інформації можна дізнатися проаналізувавши наукові статті, в яких висвітлюється окремий тип контактів або в цілому взаємовідносини на основі археологічного матеріалу. Наприклад, Т.Л. Самойлова та П.В. Остапенко в праці «Геты и греки в Тире» на основі комплексу лощеної кераміки проаналізували стосунки варварів та еллінів в античному центрі Самойлова Т. Л., Остапенко П. В. Геты и греки в Тире.. Керамічний матеріал з лощеною поверхнею як доказ присутності місцевого етносу в середині античного міста також поміщено в статті С.П. Смольянінової Смольянинова С. П. Комплекс керамики с лощеной поверхностью из Тиры.. Дещо детальніше про ліпний керамічний посуд дізнаємося зі статті Н.А. Гаврилюка «Лепная керамика Тиры» Гаврилюк Н. А. Лепная керамика Тиры // Тира-Белгород-Аккерман (материалы исследований). - Одесса, 2010..

Аналізуючи наукові напрацювання, які присвячені іншим античним центрам Північного Причорномор'я проводимо паралелі і таким чином робимо висновки, щодо становлення і розвитку відносин між варварами та греками. В контексті цього варті уваги праці В.І. Кадеєва в яких висвітлено історію Херсонеса Таврійського Кадеев В. И. Херсонес Таврический в первых вв. н. э. - Харьков: Вища школа, 1981.. Чи науковий доробок А.Н. Дзиговського в якому, напевно що повністю, показано стан взаємовідносин античних центрів Північного Причорномор'я з сарматським населенням Дзиговский А. Н. Очерки истории сарматов Карпато-Днестровсикх земель. - Одесса, 2003.. За його словами, після входження території Фракії до складу провінції Мезії у 46 р. н.е., роль «буферу» між римським лімесом та варварами виконувало сарматське плем'я аорсів на чолі з царем Фарзоєм.

В цілому, не зважаючи на те, що майже всі античні міста Північного та Північно-Західного Причорномор'я досліджуються вже протягом століття, проблема їхніх взаємовідносин з місцевими етносами в різні історичні періоди залишається не розкритою. Це питання вимагає додаткового, свіжого погляду у зв'язку з відкриттям нових пам'яток та публікацією окремих матеріалів, віднайдених в ході археологічних розкопок.



Розділ 2. Тіра та фракійське населення в римську добу

Середина І ст. до н. е. стала поворотним пунктом в історії античних міст Північно-Західного Причорномор'я. Консолідація північно-східних фракійських племен, на чолі яких став Буребіста, передувала військовій експансії гетів проти грецьких міст Північно-Західного Причорномор'я Сон Н.А. Тира римского времени. - С. 12.. Подальша доля цих міст складалася по різному. Населення Месембрії у боротьбі відстояло свою самостійність. Ольвія, що підтверджується археологічними даними, була зруйнована Блаватская Т.В. Западно-понтийские города в VII-I вв. до н. е. - Москва, 1952. - 175-176.. Історія Тіри цього часу не відображена в джерелах і про її долю можна тільки здогадуватися. Вона могла бути розгромлена, або на короткий час підкорена Буребістою. Але якими б не були наслідки походу гетів на античні центри Північно-Західного Причорномор'я, можна з впевненістю сказати, що навала цих фракійських племен змінила економічні зв'язки грецьких міст цього регіону, що сприяло посиленню кризи в економічному та політичному аспекті. Ці зміни добре ілюстровані письмовими, епіграфічними, археологічними та нумізматичними джерелами Сон Н.А. Тира римского времени. - С. 12..

В контексті цього варто винести на розгляд питання становища тих гетів, що проживали в Тірі на момент походу Буребісти. Те, що представники цього етносу були жителями міста, не піддається сумніву лише тому, що це підтверджується наявними археологічними даними. Це в основному керамічний посуд гетського типу: корчаги, горщики, посудини відкритого типу, чаші-курильниці і т.п. Самойлова Т.Л., Остапенко П.В. Геты и греки в Тире. - С. 49.(мал. 1,2,3). Можливо, ця частина варварів сприймалася гетами Буребісти вже не як «свої», а як гето-елліни. Хоча не доводиться говорити про варваризацію населення Тіри до початку нової ери.

Після смерті Буребісти приблизно у 45-44 рр. до н. е. нестійке державне об'єднання фракійців було розділене на кілька частин Златковская Т.Д. Мезия в I и II вв. н. э. - Москва, 1951. - С. 84.. З цього часу, ймовірно, античні міста Північно-Західного Причорномор'я звільняються від гетської залежності. Жителі повертаються на місця попереднього проживання, і вже в кінці І ст. до н.е. - І ст. н.е. спостерігається активізація економічного відродження Клейман И.Б., Карышковский П.О. Древний город Тира. - С. 82.. Аналогічний процес проходив і в Тірі. Вже на початку нової ери в місті відбувається перепланування міської території. Дослідження А. І. Фурманської дають змогу говорити, що Тіра поступово відбудовується. Керамічний матеріал цього часу свідчить про стабілізацію економічного життя міста Фурманская А.И. Тира первых веков нашей эры // НА ИА АН УРСР. - 1962. - С. 125-132..

Очевидним є те, що у відбудові міста брали участь і варвари, зокрема гети, котрі вважали себе його жителями. Про наявність варварського фактору у становленні міста після гетської навали свідчать численні археологічні джерела. В ході досліджень було виявлено наявний керамічний матеріал гетського походження періоду після смерті Буребісти. Це в основному ліпна кераміка з лощеною поверхнею, що за формою повторює грецькі аналоги Самойлова Т.Л., Остапенко П.В. Геты и греки в Тире. - С. 50.. В цьому плані виділяється тип керамічного посуду, який в літературі отримав назву «фруктовниці» або «фруктір'єри». Посудина має високу ніжку, що розширюється до основи. Верхня частина посудини у вигляді конічної миски з розширеними до вінець стінками Там само. - С. 52.(мал. 4).

Відродження античних міст після гетської навали розпочалося одночасно з посиленням римської експансії. У 29-28 рр. до н.е. відбувся похід Марка Ліцинія Краса на північ від Добруджі Клейман И.Б., Карышковский П.О. Древний город Тира. - С. 82-83.. В кінці І ст. до н.е. відбувається зіткнення Луція Тарія Руфа з сарматами, які в той час вже перейшли Дунай. До початку І ст. н. е. відносяться походи Елія Ката та Гнея Корнелія Лентула в басейн Дунаю Сон Н.А. Тира римского времени. - С. 14.. Але політика Риму не мала на меті створення кордону імперії, так званого лімесу, по Дунаю. В першу чергу тому, що на території Фракії існувало Одріське царство, правителі якого перебували з Римом в союзі з часів боротьби імперії з Мітридатом VI Євпатором (89-63 рр. до н.е.) Клейман И.Б., Карышковский П.О. Древний город Тира. - С. 83..

Характер взаємовідносин між Римом та одріськими царями не зовсім зрозумілий, але судячи з повідомлень Тацита, це державне утворення було залежним від імперії, з рук якої вони отримували владні повноваження. Окрім цього, фракійські царі мали в своєму розпорядженні військо, яке використовувалося римлянами у випадку необхідності Сон Н.А. Тира римского времени. - С. 14.. Так було у випадку війни з бессами в 16-11 рр. до н.е., бастарнами і скіфами. А в 6-9 рр. н. е. брали участь у придушенні панноно-далматинського повстання Сапрыкин С.Ю. Тира и фракийские цари // Археологія. - Київ, 1997. - Випуск № 4. - С. 53.. Судячи з римської практики, ці відносини базувалися на союзній основі. Важко сказати чи вони додатково підкріплювалися відповідними договорами між одріськими царями та римськими імператорами, але права, якими наділялися фракійські правителі Римом, дають право говорити про те, що ці відносини розглядалися римською адміністрацією як союзницькі. Відповідно до цього не слід забувати, що самостійність одріських данастів обмежувалася римською адміністрацією, котра на власний розгляд могла звузити чи розширити права того чи іншого правителя в залежності від ситуації на кордоні. Але, не зважаючи на відносини, союзники Риму мали дотримуватися римських законів, тобто визнавати зверхність римського імператора, зважати на його інтереси і відповідно надавати військову підтримку у війнах, які вела імперією.

Тісні відносини Риму і одріських царів в першій половині І ст. н.е. в першу чергу пояснюються бажанням римлян вберегти північні кордони провінції Македонія від ворожих племен, які знаходилися по той берег Дунаю. Т. Моммзеном відзначав, що де це було можливо, римляни прагнули створити вздовж своїх кордонів ланцюжок залежних або союзних царств, за допомогою яких передбачався захист володінь римського народу від варварів Моммзен Т. История Рима. Провинция от Цезаря до Диоклетиана. - Москва, 1949. - С. 361-362.. На території Фракії та в північній частині Мезії роль такого буферу між провінцією Македонія і племенами, котрі жили за Дунаєм, виконувало Одріське царство. Але, на мою думку, встановлення союзницьких відносин з прикордонними царствами варто розглядати як перші кроки до перетворення їх у римські провінції. Це було питанням часу і залежало від політичного становища в кожному конкретному випадку. Така політика Риму є свідченням і того факту, що імперія в останню чергу вдавалася до військових конфронтацій з варварами. Простіше було шляхом підкупу та договорів залучити останніх на свій бік і в подальшому використовувати як вигідного політичного союзника.

Активізація римлян на Балканах і утвердження на території Фракії союзного Одріського царства стали наочним прикладом того, що саме Рим є тією єдиною політичною силою здатною захистити грецькі міста Північно-Західного Причорномор'я від постійних варварських набігів. Очевидно, що встановлення зв'язків з Римом було запорукою економічного добробуту грецьких міст, котрі знаходилися у стані занепаду після гетської навали. В цьому плані до встановлення контактів з Римом в першу чергу прагнули заможні жителі міста. Все це дає змогу припустити, що Тіра в І ст. н.е. була зацікавлена в розширенні політичних зв'язків з Римом Сон Н.А. Тира римського времени. - С. 15-16..

Союзні відносини між Римом і одріськими данастами покладали на останніх обов'язки стримування місцевих фракійських племен Моммзен Т. История Рима. Провинция от Цезаря до Диоклетиана. - С. 31.. На одріських царів Рим покладав також обов'язки захисту прибережних грецьких міст, які ще за Августа (27-14 рр. до н.е.) увійшли до складу окремої префектури, котра підкорялася легату провінції Македонія до 46 р. н. е. Клейман И.Б., Карышковский П.О. Древний город Тира. - С. 84-85.. Не змінилося становище і після утворення провінції Мезія у 46 р. н.е., до складу якої увійшли тільки її західні території, тоді як частина земель на сході залишалася в складі Одріського царства Златковская Т. Д. Мезия в I и II вв. н. э. - С. 45..

В умовах, коли на території навколо грецьких міст не було римських військ, їхнє населення під час існування загрози нападу варварів могло розраховувати на власні сили і наявність сильного покровителя в особі одріського царя Там само… С. 34-36.. Можливість такої ситуації підтверджується епіграфічними даними. До початку І ст. н.е. відноситься надпис на честь каллатійця Арістона, який починається словами: «При царі Котісі, сині Реметалка». Т.Д. Златковська вважає, що фракійський цар Котіс був магістратом Каллатіса Там само… С. 37.. Ще один надпис з Істрії містить інформацію про те, що збір податків здійснюється на території Мезії під безпосереднім контролем фракійських царів Там само…С. 38..

Окрім цього, до анексії Одріського царства на території Фракії і в східній частині Мезії не виявлено присутності римських гарнізонів, а військовий захист цих територій здійснювався одріськими гарнізонами, котрі розміщувалися в Егіссі та Трезмісі Клейман И.Б., Карышковский П.О. Древний город Тира. - С. 83.. Римські війська з'являлися тут періодично і тільки у випадку загострення військово-політичної обстановки.

Таким чином, можна припустити, що тією силою, яка була здатна надати реальну та швидку військову допомогу грецьким центрам Північно-Західного Причорномор'я, були союзні з Римом одріські царі і саме на них покладалася захисна функція прибережних міст, котрі знаходилися під юрисдикцією легата провінції Македонія Там само… С. 84-85..

Майже повна відсутність джерел з історії Тіри першої половини І ст. н. е. не дає змоги говорити про входження міста до складу цієї окремої префектури і його номінального відношення до адміністрації провінції Мезія. Але, виходячи з ситуації, що складалася в даному регіоні, є всі підстави припускати, що Тіра, так як і інші грецькі міста Західного Причорномор'я, знаходилася під протекцією одріських царів. Свідченням цього є і нумізматичний матеріал, а саме: знахідки монет одріських царів кінця І ст. до н.е. - першої половини І ст. н.е. це срібна драхма, випущена у Візантії в роки правління Реметалка І, близько десяти монет Реметалка ІІ та їхні копії. В місті в обігу були і тетрадрахми Візантія з надчеканкою, що ставилася на монети після входження Фракії до римської провінції в 46 р. н.е. Вони потрапили до Тіри в кінці 40-х рр. при імператорі Клавдії (10 р. до н.е. - 54 р. н.е.) і були карбовані тіраським клеймом «TYP». Цікаво, що інше тіраське клеймо у вигляді овального штемпеля із зображенням безбородої чоловічої голови у вінку карбувалося на монетах фракійського царя Реметалка ІІІ, котрі були в обігу в Тірі. Це клеймо повторювало тип тіраських монет із зображенням персоніфікованого римського Сенату, які датуються часом Нерона (54-59 рр. н.е.) Диамант Э.И. Две серебряные монеты фракийских царей, найденные в Тире // Нумизматика античного Причерноморья. - Киев, 1982. - С. 114-117.(мал. 5). Оскільки зображення римського Сенату наносилося у вигляді надчеканки на монети Реметалка ІІ, то можна припустити, що монети цього царя потрапили в місто не випадково, а знаходилися там в регулярному обігу навіть після смерті правителя у 38 р. н.е. Це означає, що місто мало з фракійським царством не тільки тісні економічні, але й політичні зв'язки.

З розкопок в Тірі походить і фрагмент мармурової плити з текстом в якому згадується син Раметалка та спорудження ордерної будівлі в місті Сапрыкин С.Ю. Тира и фракийские цари. - С. 46-47. (мал. 6). Тому «люб'язність» Тіри по відношенню до Реметалка ІІ мала місце, як і могло мати місце спорудження фракійським царем якоїсь громадської споруди, для підтвердження союзу з полісом.

Таким чином Тіра потрапила в сферу впливів, а можливо і піж протекторат фракійських царів в ті роки, коли вони контролювали узбережжя до Нижнього Подунав'я включно. Все це звичайно робилося з «легкої руки» римлян.

Коли у 44 р н.е. Клавдій сформував самостійну провінцію Мезію, а в 46 р. - Фракію, грецькі міста на прибережній території залишили за собою окремий округ, який входив під протекцію легата Мезії. Поліси на північ від Гема потрапили під управління намісника Фракії. В цей час Тіра зберігала риси вільного і союзного міста. Наприкінці правління Клавдія на римських монетах цього імператора, а також на сестерціях Агріпіни Старшої Агрипіна Старша (14 р. до н.е. - 32 р. н.е.) - римська матрона, політичний діяч Римської імперії. та асах Августа робилося міське карбування «TYP». Потім було випущено монету із зображенням римського Сенату, а на мідні монети Реметалка ІІ нанесено карбування. При Флавіях вже з'являються монети з портретом імператора, що мало на меті відобразити включення Тіри до римської провінції Мезія. Близько 57 р. н.е. в місті вводиться нове літочислення, що відобразилося на його статусі Фурманская А.И. Античный город Тира // Античный город. - Москва, 1963. - С. 47.. Такий крок римської адміністрації свідчить про входження міста в сферу впливів імперії на рівні з іншими містами.

П.О. Каришковський та І.Б. Клейман припустили, що введення в Тірі нового літочислення в 57 р. н.е. можна пов'язати зі вступом Тиберія Плавтія Сільвана Еліана на посаду легата провінції Мезія, що стало ознакою встановлення в місті римської влади Карышковский П.О., Клейман И.Б. Из истории Тиры в I-II вв. н.э. // МАСП, 1971. - №7. - С. 153.. Але це, на думку С.Ю. Саприкіна є дискусійним питанням, тому що: по-перше, в даний час в нумізматичному матеріалі з Тіри чітко прослідковуються тенденції автономного карбування включно до правління імператора Веспасіана (69-79 рр. н.е.); по-друге, введення в грецькому місті нової ери у зв'язку зі вступом нового легата на посаду є невідомим до цього фактом; по-третє, не випадковим є співпадіння початоку ери в Тірі і літочислення в Ольвії з епохою сарматського царя Фарзоя Сапрыкин С.Ю. Тира и фракийские цари. - С. 55.. Введення в грецьких містах в період імперії власних ер є результатом змін в політико-адміністративному статусі, що найчастіше виражалося у входженні цих міст до складу якої-небудь провінції разом з наданням їм відносної політичної свободи та самоуправління Клейман И.Б., Карышковский П.О. Древний город Тира. - С. 92..

Введення в Тірі царем Фарзоєм нового ліку років співпадає з часом діяльності легата Мезії Тиберія Плавтія Сільвана. Одним із перших важливих кроків цього римського намісника після вступу на посаду легата у 56 р. н.е. стало умиротворення бастарнів, сарматів і даків, котрі жили за Дунаєм. Йому вдалося налагодити відносини з вождями роксоланів, одного з трьох основних племен союзу сарматів Північного Причорномор'я. Ці заходи допомогли римлянам утворити стійкий плацдарм для подальшої агресії проти скіфів та встановлення гегемонії в Тавриці, що і було здійснено в період між 63-66 рр. н.е. Зубар В.М. Про похід Плавтія Сільвана в Крим // Археологія, 1988. - №63. - С. 21.. Не відступаючи від традиційної римської політики, спираючись на еллінські міста Північно-Західного Причорномор'я, легат Мезії здійснив кілька кроків з нормалізації відносин із сусідніми варварськими племенами. Забезпечивши спокій на своїх кордонах, яким загрожували варвари, Плавтій Сільван визнав вільний статус полісів, гарантував їм право на самоуправління, визначив розміри кордонів, врегулював податки тощо. Підтвердження статусу грецьких міст поміщено в переписці Плавтія Сільвана з істрійцями, де той обіцяє їм дотримуватися всіх їхніх прав та привілеїв Сапрыкин С.Ю. Тира и фракийские цари. - С. 55.. Такі самі стосунки, цілком ймовірно, могли складатися у римлян з Тірою.

Зважаючи на це римляни поки що не мали можливості включити міста Північно-Західного Причорномор'я до складу провінції Мезія. Тому Тиберію Плавтію Сільвану Еліану довелося підтвердити незалежність цих полісів через визнання їх симмахії з царем аорсів Фарзоєм. Очевидно, що як і раніше одріські царі, сарматські правителі в 50-60 рр. н.е. могли проводити вигідну римлянам політику. Зміцнюючи союзи з фракійськими племенами чи сарматами і санкціонуючи їхній протекторат над грецькими містами, римляни «одразу вбивали двох зайців»: вони залучали сарматів і міста на свою сторону для подальшої інкорпорації у свої володіння.

Тіра, існуючи в фарватері римської політики після гетського розгрому, опинилася спочатку в союзі з фракійськими царями, в результаті чого ми маємо археологічний, нумізматичний та епіграфічний матеріал фракійського походження. Після входження Фракії в римську провінцію Мезія Тіра була поставлена в аналогічне становище, але вже в союзі з царем аорсів Фарзоєм - римським клієнтурним правителем. Але в обох випадках васальні царі фракійців та сарматів зберігали за Тірою її право на самоуправління.

античний тіра варвар причорномор'я

Розділ 3. Взаємовідносини Тіри та сарматів

Протягом перших століть н. е. населення Тіри підтримувало економічні та культурні зв'язки, а в окремих випадках доходило до військової конфронтації з різними варварськими племенами, в тому числі і з сарматами. Історія взаємовідносин Тіри і сарматів не була об'єктом окремих спеціальних досліджень. Очевидно, це пов'язано з недостатньою джерельною базою. Відсутність письмових джерел і поодинокі матеріальні свідчення не дають змоги в повній мірі висвітлити цю проблему. В такому випадку висновки по цьому питанню матимуть гіпотетичний характер. Не зважаючи на це, контакти мали місце і, ймовірно, були досить інтенсивними. Надалі слід розглянути ті дані, що безпосередньо стосуються цього питання на основі археологічних даних.

Близько до середини І ст. н.е. етнополітичне становище в даному регіоні змінюється. В степу відбувається рух кочового населення і на арену виходять нові сарматські племена. У свій час П.О. Каришковський на основі аналізу нумізматичного матеріалу зробив висновок про існування «царства» сарматського вождя Фарзоя Каришковський П.Й. З історії греко-скіфських відносин у північно-західному Причорномор'ї // Археологічні пам'ятки УРСР. - Київ, 1962. Т. 11., котре, як вже зараз стало відомо розкидалося на території від Прута до Дніпра Сапрыкин С.Ю. Тира и фракийские цари. - С. 48-55.. Монетний двір Ольвії карбував золоті монети з портретом цього царя, який в титулатурі визнавався як василевс. Хронологія монетних випусків розроблялася і в подальшому уточнювалася Дзиговский А.Н. Очерки истории сарматов Карпато-Днестровских земель. - С. 89-94.. На даний момент можна вважати, що вона охоплює період з 54-55 по 79-80 рр. н.е. А це період, коли римська присутність в даному регіоні посилюється.

Перші сарматські пам'ятки в Північно-Західному Причорномор'ї з'явилися ще у І ст. до н.е., тобто на два століття пізніше гетських. Це поодинокі захоронення різного типу і, очевидно, що інвазія кочівників сюди не була масштабною. Відомі пам'ятки пов'язують з роксоланами, чия присутність тут підтверджена і писемними джерелами Дзиговский А.Н. Очерки истории сарматов Карпато-Днестровских земель. - С. 71.. Проникненню сарматів в регіон перешкоджало існування достатньо потужних фракійських об'єднань, з якими Тіра була традиційно пов'язана і під чиїм захистом вона знаходилась Сапрыкин С.Ю. Тира и фракийские цари. - С. 48-55.. В середині І ст. н.е. у зв'язку із входженням території Фракії до складу провінції Мезія ситуація змінилася на користь сарматських племен Сон Н.А. Тира римского времени. - С. 42..

До першої половини І ст. н.е. відносять низку сарматських поховань, котрі сконцентровані у Верхньому Подністров'ї і невідомі в Буджаку. Племена, що залишили ці поховання, дослідники називають язигами. Припускається, що переміщення кочівників відбувалося через перевали Північно-Східних Карпат і Верхнього Потисся. Як можна побачити їхній маршрут проходив стороною від Тіри Гудкова А.В., Фокееев М.М. Земледельцы и кочевники в низовьях Дуная I-IV вв. н.э. - Киев, 1984..

Існування такого об'єднання, до того ж карбування власних золотих монет не могла залишитися поза увагою римських властей. І вже скоро відбулася реакція, що вилилася у військову акцію на чолі з намісником Мезії легатом Тиберієм Плавтієм Сільваном Сапрыкин С.Ю. Тира и фракийские цари. - С. 48-55.. Інформація про результати цієї акції поміщені в посмертній епітафії намісника. В ній повідомляється, що «він перевів (на той берег) більш, ніж сто тис(яч) з числа трансданувіан(ів) для виплати податків з жінкам(и) і дітьми та з їхніми очільниками та царями; придушив розпочатий сарматам(и) рух, хоча більш(у) частину війська відправив в експедицію у Вірменію; невідомих раніше або ворожих до римського народу царів він привів на берег, який (він) захищав, щоби вони віддали шану римським традиціям; царям бастардів і роксоланів синів, (царю) даків - брата, полонених чи захоплених у ворогів він повернув; від деяких він взяв заручників; цим закріпив мир у провінції; (до того ж) цар скіфів відступив від облоги Херсонеса, що за Борустеном» Кудрявцев О.В. Исследования по истории Балкано-Дунайских областей в период Римской империи и статьи по общим проблемам древней истории. - Москва, 1957. - С. 174, дод. 22.. З тексту можна зрозуміти, що роксолани виступають як союзні римлянам племена.

Як проходили відносини Тіри з сарматами в цей час достеменно не відомо. Сарматських пам'яток в безпосередній близькості від міста практично нема. Дослідники припускають, що деякі речі з відомого михайлівського комплексу Могильний комплекс на території Мордовії (Російська Федерація), що складається з курганних поховань ІV-V ст. н.е. Відкритий у 1958 р. В.М. Полесських. могли бути отримані сарматами з Тіри Дзиговский А.Н., Островерхов А.С. Синергетика сарматского погребального комплекса из Михайловки // Kimmerowe Scytowie Sarmaci. - Krakow, 2004.. Про відносини Фарзоя з Тірою джерела теж мовчать. Опубліковані знахідки кількох монет сарматського царя, які начебто були знайдені в Тірі, на думку сучасних дослідників не варто брати до уваги, тому що вони походять з приватних колекцій, і жодна з них в археологічному контексті знайдена не була Савельев О.К. О взаимоотношениях Тиры и сарматов // Варварский мир Северопонтийских земель в сарматскую эпоху. - Киев, 2013. - С. 26-30..

Наступний етап у взаємовідносинах пов'язаний з періодом ІІ- першої половини ІІІ ст. н.е. Більшість сарматських пам'яток першої і другої третини ІІ ст. н.е. розташовані в межиріччі Середнього Дністра і Прута. В останній третині ІІ- першій половині ІІІ ст. сармати щільно заселяють усе Дністро-Дунайське межиріччя Там само.. Це співпадає з часом присутності в даному регіоні римської вексиляції Вексиляція - окремий військовий підрозділ легіону, який розміщувався на певній території для патрульної або гарнізонної служби.. Ймовірно в кінці І - на початку ІІ ст. н.е. в Тірі розміщувався римський гарнізон Сон Н.А. Тира римского времени. - С. 31-41.. Нові сарматські племена приходять на територію, освоєну ще раніше різними осілими етносами.

Варто сказати, що кочівники досить органічно увійшли до вже існуючої культурної конфігурації. Цей час не безпідставно називають золотим періодом даного регіону. Простежується економічне зростання Тіри, пізньоскіфських поселень Нижнього Подністров'я, населення, що залишило пам'ятки типу Етулія, пізніх сарматів. Спостерігається мирне існування і культурне взаєморозуміння усіх вищезгаданих етносів Клейман И.Б., Карышковский П.О. Древний город Тира. - С. 90.. Нашестя карпів з півночі у 214 р. н.е. не змінило цієї картини, і було тільки епізодичним явищем Крапивина В.В. Тира, Ольвия и варвары в III в. н.э. // Международные отношения в бассейне Черного моря в скифо-античное и хазарское время. - Сборник статей по материалам XII международной научной конференции. - Ростов-на-Дону, 2009. - С. 196-207.. До цього часу якраз і відносяться більшість матеріальних свідчень про взаємовідносини Тіри та сарматів.

А.Н. Дзиговський підмітив одну важливу особливість поширення сарматських пам'яток поблизу Тіри. Вони дугою оточують місто з північної сторони, що дає змогу досліднику припустити про наявність якихось домовленостей та інтенсивних торгівельних зв'язків між Тірою і сарматами Дзиговский А.Н., Островерхов А.С. Синергетика сарматского погребального комплекса из Михайловки. - С. 125..

Кочівники досить тривалий час проживали серед місцевого осілого населення. Відповідно можна вважати, що між ними були налагоджені тісні культурні та економічні контакти. Варто згадати, що в Ніконії ці контакти відобразилися е лише на матеріальній культурі, але і в обряді поховання і в антропологічному складі некрополя Бруяко И.В., Дзиговский А.Н., Секерская Н.М. Никоний римской эпохи. - Одесса, 2008. С. 68-70, рис. 35, 4; 182-183.. В Тірі відомі поодинокі надписи, в яких зустрічаються іранські імена Клейман И.Б., Карышковский П.О. Древний город Тира. - С. 113.. Вони також засвідчують про зв'язки Тіри з варварським світом, але говорити про варваризацію культури населення міста не можна. Сон Н.А. Тира римского времени. - С. 96-97. Варто відмітити, що в цей час в окремих центрах ці процеси проявилися сильніше, як наприклад в Танаїсі, в якому відомо значно більше топонімів іранського походження Савельев О.К. О взаимоотношениях Тиры и сарматов. - С. 26-30.. Детальніше про просопографічні дані йтиметься далі.

В сарматських комплексах римського часу в Північно-Західному Причорномор'ї достатньо широко представлений і різноманітний античний імпорт (посуд, прикраси, речі що походять з Єгипту - фаянсові амулети у зооморфологічних формах, намистини і т.п.). Такі імпортні речі були знайдені і в Тірі Островерхов А.С. Скло доримського часу із Тіри та її околиць // Тира-Белгород-Аккерман (материалы исследований). - Одесса, 2010. - С. 55-77.. Можна припустити, що хоча б частина з них потрапила до сарматів саме з цього античного центру.

Відомими є знахідки скляних виробів, що зустрічаються на сарматських пам'ятках. До них можна віднести підвіски грушеподібної форми, що датуються пізньоелліністичним та римським часом. Відомі за знахідками у містах Північного Понту, а також на середньосарматських комплексах. Вироби виготовлені зі скла бурштиново-прозорого кольору. Відносяться до типу 162-163 (мал. 7). Іншим типом скляних виробів сарматського походження є підвіски у вигляді дельфінів І ст. до н.е. - І ст. н. е., відомі за знахідками в багатьох містах Північного Причорномор'я та на сарматських комплексах Кавказу. Більшу частину подібних прикрас виготовлено шляхом пресування у формах, але зустрічаються екземпляри виконані із джгута, до яких додатково припаювалися плавники та ніс Там само. - С. 61..

В літературі згадуються поодинокі знахідки фрагментів дзеркал сарматського типу з Тіри Фурманская А.И. Античный город Тира. - С. 49.. Вказується також на схожість ліпної кераміки перших століть н.е. до ліпної кераміки сарматського типу Там само. - С. 104.. Проте, при аналізі ліпної кераміки із пізньоримського приміщення Н.М. Кравченко і В.М. Корпусова підмітили, що: «… ліпні вироби комплексу подібні до ліпної кераміки попереднього часу, характерної для пам'яток півдня від Дніпра (нижньодніпровські городища) до Дунаю. Ми не вважаємо, що на підставі цих матеріалів можна висвітлити етнічні питання, оскільки сарматські, гетські і пізньоскіфські риси у виготовленні ліпного посуду були змішані ще в попередній час» Кравченко Н.М., Корпусова В.М. Деякі риси матеріальної культури пізньоримської Тіри // Археологія. - Київ, 1975. - Вип. 18. - С. 41.. Тобто говориться про недостовірність аналогії віднайденої кераміки, яка має раніше походження з керамічними виробами пізнішого часу, котрі приписують сарматам.

В цілому, серед знахідок ліпної кераміки в Тірі не часто зустрічаються фрагменти, що належать посудинам сарматського типу. В основному це посудини грушеподібної форми, що мали культове призначення(мал. 8, 9). Н.А. Гаврилюк зазначає, що у відсотковому значенні кількість керамічного посуду з Тіри становить менше 1% від загальної кількості груп за походженням Гаврилюк Н.А. Лепная керамика Тиры. - С. 43..

Серед керамічного матеріалу сарматського типу Найчастіше зустрічаються грушеподібні ліпні горщики, які мають аналогії і у скляному посуді. можна виділити і окремі фрагменти лощеного посуду. Взагалі сама техніка лощення гончарного посуду, який повторює форми грецької кераміки, а також форми, що їй не характерні, є варварською традицією, що характерна скіфській та сарматській кераміці Смольянинова С.П. Комплекс керамики с лощеной поверхностью из Тиры. - С. 98..

Відсутність спеціальних публікацій з достовірним аналізом вищезгаданих категорій матеріалів сарматського походження, перешкоджають можливості їхньої інтерпретації як відображень присутності сарматського населення в місті.

Цікаво відмітити наступне. В низці сарматських поховань Північно-Західного Причорномор'я відомі перламутрові прикраси у вигляді хрестиків (мал. 10). Не виключено, що такі достатньо прості у виробництві речі сармати виготовляли самі. В Тірі в різні роки роботи на пам'ятці були знайдені подібні вироби. Не буде зайвим навести опис цих знахідок. Всі вони доволі одноманітні. Зроблені з тонкої пластини, з чотирьох сторін бокові напівкруглі вирізи, в результаті чого виробу надана хрестоподібна форма. Один з них додатково прикрашений насічками, а в центрі надряпано ще й косий хрест. Розміри: 1,0х 1,0 см; 1,1х 1,1 см.; 1,2х 1,2 см.; 1,6х 1,9 см. Серед них є і не закінчений виріб, одна з його сторін плоска, не допрацьована. Деякі хрестики походять з шарів зі змішаним матеріалом від доби еллінізму до середньовічного часу, інші знайдені в шарах римського часу Савельев О.К. О взаимоотношениях Тиры и сарматов. - С. 26-30.. Таким чином знахідки перламутрових виробів, як в Тірі, так і на сарматських пам'ятках, в певній мірі можуть відображати взаємовпливи в культурній сфері. Окремо можна сказати про ці матеріали як про відображення духовної сфери життя сарматів. Можливо ці хрестики належали тим сарматам, що проживали в Тірі адже, якщо це речі культового призначення то вони обов'язково мають бути персональними.

З Тіри також походить бронзовий наконечник з поясного ременю сарматського типу. Наконечник виготовлений з тонкої бронзової пластини, деформований. У верхній частині до основної пластини припаяно коротка пластина, в результаті чого ця частина зробилася роздвоєною і додатково з'єднаною круглою заклепкою. В нижній частині наконечник дещо розширений. По довшій стороні зроблено насічки, які слабо проглядаються. Розміри: висота 7,3 см., ширина від 1 до 1,3 см. Там само.. Такі наконечники добре відомі в сарматських пам'ятках Північно-Західного Причорномор'я (Лиманське, Дивізія та ін.). В.Ю. Малашев відносить наконечники цього типу до різновидів Н3а Малашев В.Ю. Переодизация ременных гарнитур позднесарматского времени // Сарматы и их соседи на Дону. - Ростов-на-Дону, 2000. - Вып. 1. - С. 197.. Згідно з розробками автора, вироби з'являються у групі ІІа (перша половина ІІІ ст. н.е.). Але на таблиці ми бачимо, що поховання 1 в кургані 7 біля с. Дивізія зі схожим наконечником потрапило до групи ІІб (друга половина ІІІ ст. н.е.) на основі знахідки двочленної фібули, які з'являються приблизно в середині ІІІ ст. і побутують пізніше вже у черняхівській культурі, частина населення якої мала варварське, зокрема сарматське, походження Савельев О.К. Фібули з Тіри (знахідки 1996-2010 рр.) // Археологія. - Київ, 2013. - Випуск 2. - С. 110-112.. Ймовірно, наконечники цього типу побутували в період перетину двох груп, приблизно у 240-270 рр., що підтверджено матеріалами з сарматських поховань Північно-Західного Причорномор'я з аналогічними виробами.