Дослідження радянської історіографії діяльності партизанського з’єднання "За Батьківщину" під командуванням І.М. Бовкуна

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дослідження радянської історіографії діяльності партизанського з'єднання «За Батьківщину» під командуванням І.М. Бовкуна

Історіографія діяльності партизанських загонів часів Великої вітчизняної війни є актуальною темою на сьогоднішній час, оскільки після розпаду Радянського союзу в літературі, котра стосується партизанського руху поступово нівелюється роль комуністичної партії як основного рушія звитяжних подвигів партизан. Не виключенням стала література, котра стосувалася діяльності партизанського з'єднання «За Батьківщину» під командуванням І.М. Бовкуна, яке діяло на території Ніжинського, Носівського та Бобровицького районів. Тому актуальністю теми дослідження є аналіз літератури, котра стосується діяльності партизанського з'єднання «За Батьківщину». Варто відразу відмітити малу незначну кількість наукових праць з цієї тематики. В основному історіографічний доробок з даної теми складається з публіцистичних праць, публікацій у періодичних виданнях, мемуарів сучасників тих подій, зокрема колишніх партизанів.

Метою і завданням даного дослідження є аналіз та систематизація історіографічних джерел: наукових та мемуаристичних, що стосуються діяльності партизанського з'єднання «За Батьківщину» під командуванням І.М. Бовкуна.

Історіографію даної теми умовно можна поділити на такі періоди:

ь післявоєнний період (1945 - середина 1950-х рр.);

ь період «десталінізації» (1956 - 1964);

ь період «стабілізації» (1965 - 1985);

ь період перебудови (1986 - 1991).

Перший період

Характеризується в основному появою публікацій у періодичній пресі спогадів колишніх учасників бойових дій. Проте інформації стосовно самого партизанського руху чи його учасників не споглядається. Стосовно наукової літератури, то вона теж ще знаходиться на низькому рівні, оскільки споглядається низька ктивність науковців щодо вивчення партизанського руху на нашій території.

У 1952 році у збірнику «Наукові записки» вийшла стаття «Ніжинська підпільна комсомольська організація в період Великої Вітчизняної війни». ЇЇ авторами були студенти історичного факультету Ніжинського державного педагогічного університету ім. М.В. Гоголя: Гапонюк С.Д., Донець Г.Т., Костенко І.П., Мартиненко І.І..

У даній статті мова ведеться про підпільну організацію Якова Батюка. Проте для нас вона є цінною, оскільки під кутом зору огляду діяльності вищевказаного підпілля зачепає і з'єднання, що нами розглядається. Проте Бовкуна в якості командира з'єднання не називається. Автори лише згадують попереднього керівника ще не об'єднаного загону «За Батьківщину» Михайла Івановича Стратілата [3;c. 85]. Він до війни займав посаду секретаря Носівського райкому партії, а отже, був вигідним для партійного керівництва. Тобто стаття цілком проникнута ідеологічними, політичними та цензурними доктринами, що домінували на той час у суспільному житті всього СРСР.

історіографія партизанський війна бовкун

Період «десталінізації»

На даному етапі історики більше повертаються до вивчення і аналізу партизанського чинника в ході Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 рр. Це можна пояснити тим, що даний період асоціюється з таким поняттям як «хрущовська відлига», яка передбачала певну лібералізацію по відношенню і до науки, зокрема історії. Крім того, даний у період активно розвивається мемуаристика.

У книзі «Комсомольці-підпільники Чернігівщини», що вийшла у 1958 році, за спільним авторством Донця Г.Т. та Костенка І.П., розміщено розділ «Ніжинські підпільники» [5;с.19]. Знову ж автори показують діяльність партизан «За Батьківщину» через призму діяльності ніжинських підпільних організацій, зокрема й батюківців, вказуючи на тісну співпрацю й спільні здобутки. Проте спочатку розкривається активна підпільна робота, яку провадила підпільна організація на чолі з Іваном Бовкуном, яка згодом і привела його до партизанського загону, командиром якого був М.І. Стратілат, «де згодом він став командиром»[5;с. 22]. Ці слова стали одними з небагатьох, що свідчили про Бовкуна як керівника партизанського з'єднання.

Цікавою для вивчення є і праця, що носить загальний характер, присвячена висвітленню ролі українського фактору в складі СРСР у здобутті перемоги над німецькими загарбниками - Супруненко М.І. «Украина в Великой Отечественной войне Cоветского Союза (1941-1945)». У даній праці Чернігівська область розглядається як одна з найактивніших зон партизанського руху, керівником якого на даній території названо Федорова О.Ф. У розділі «Всенародная борьба против немецко-фашистских захватчиков на Украине в год коренного перелома в ходе Великой Отечественной войны» автор уперше згадує про загін «За Батьківшину»: «На базе партизанського отряда, созданого секретарём Носовского подпольного райкома М. Стратилатом, выросло крупное соединение «За Родину», насчитывавшее в августе 1943 года свыше 2500 человек…» [13; с. 290]. Таким чином, бачимо, що автор, хоч і вказує на існування партизанського з'єднання «За Батьківщину», але його командира Бовкуна І.М. обходить стороною.

У розділі, присвяченому висвітлень спільної діяльності партизан та військ Червоної армії, Супруненко М.І., розкриваючи хід «битвы за Днепр», називає усі партизанські з'єднання, що приймали участь у цій операції, і наводить дані про кількість чоловік, що входили до них [13;с. 342]. Отож, із загальної кількості партизан, що приймали участь у переправі через Дніпро, - 17 332 чоловіки, партизани з'єднання «За Батьківщину» становили 22,5% (3900 чоловік),порівняно з іншими, це найбільший показник, наприклад, зі з'єднання Попудренка у операції приймало участь 15% (2 657чол.) , Салая - 4% (720 чол.), Збанацького - 2% (320 чол.) та ін.. Нижче автором подається вагомий внесок партизан з'єднання «За Батьківщину» в успішне завершення операції на Дніпрі [13; c. 343].

Отже, бачимо, що загалом діяльність партизанського з'єднання «За Батьківщину» Супруненко М.І. оцінює позитивно, надаючи йому вагомого значення у ході битви за Дніпро. Проте самого командира даного з'єднання Бовкуна І.М. автор зовсім не згадує у своїй праці.

У даному періоді широкомасштабно розвивається мемуаристика. Зокрема вона представлена мемуарами колишніх партизан та керівників загонів.

1955 рік став визначальним для подальшого висвітлення історії партизанського рух на Чернігівщині, так як у світ вийшла книга першого секретаря Чернігівського і Волинського підпільних обкомів КПРС, двічі Героя Радянського Союзу, Федорова Олексія Федоровича, «Підпільний обком діє». Вона і «стала упорядником та монополістом у висвітленні партизанського руху в межах не тільки області, а й усього краю» [7; с.47].

У Федорова були особисті рахунки з Бовкуном, він волів, щоб останнього взагалі було викреслено з історії партизан. Але так як досягнення, які здобуло з'єднання «За Батьківщину» під командуванням Івана Михайловича, стерти було майже не можливо, Олексій Федорович вигадав інший план: усюди називати командиром даного з'єднання М.І. Стратілата. Пояснював він це тим, що Михайло Іванович був вигідним для партії, зокрема і тому, що ще до війни сам Федоров призначив його на посаду секретаря Носівського райкому , відповідального за організацію підпілля у довіреному йому районі [за усними свідченнями колишнього партизана Крапив'якського П.А.].

Іван Михайлович Бовкун, у свою чергу, у 1957 році видав книгу «Солдати другого фронту», яка виступала своєрідною критикою стратегії, обраної партійно-номенклатурною верхівкою, зокрема щодо організації партизанських загонів та бойових дій проти окупантів. Бовкун вказував на помилки, які призвели до послаблення партизанського руху , а саме бездіяльність та непрофесіоналізм партійних керівників районів та області у військових справах.

Проте одразу ж після виходу книги реакція Федорова була миттєвою. 30 березня 1959 року на шпальтах газети «Радянська Україна» виходить стаття Федорова О.Ф. «У спотвореному вигляді». Він писав: «Як безпосередній учасник партизанського руху на Чернігівщині і керівник партійно-комсомольського підпілля, аж ніяк не може погодитися з оцінкою обстановки та дій партизанських загонів у Носівському, Ніжинському та Бобровицькому районах. Оцінка дана з неправильних, тенденційних позицій. В книзі спотворено показано дії партизанських загонів, зведено наклеп на їх керівників, зокрема на комуністів, які були організаторами, душею партизанської боротьби в тилу ворога» [15; с. 2].

Тобто бачимо, що одностайної думки щодо висвітлення подій, стосовно партизанського руху на Чернігівщин, зокрема й на Ніжинщині досягнуто не було. Вище керівництво та безпосередньо командири з'єднань трактували дії підчас війни по-різному. Проте варто зазначити, що сучасні дослідники, зокрема В.М. Ємельянов, П.А. Крапив'янський більше схиляються на сторону Бовкуна І.М., оскільки вважають їх більш правдивими, менше занівельованими партією.

Період «стабілізації»

У даному періоді спостерігається певна зміна, що стосується Бовкуна. Проте вона є не надто радикальною та якісною. У даному періоді автори праць згадують про Бовкуна І.М. поверхово, не надаючи жодної оцінки його досягненням та його діянням. Проте усе ж існують праці загального характеру, що писались під безпосередньою директивою партії, які зовсім нічого не говорять про нього. Але на даному етапі лише І. М. Бовкуна (а не М. І. Стратілата) названо керівником з'єднання.

Праця «Ніжинщина: історико-економічний нарис», (1964 р.) написана колективом кафедри марксизму-ленінізму Ніжинського педагогічного інституту імені М.В. Гоголя. Тому не дивно, що брошура написана характерною «партійною» мовою.

У розділі «Ніжинщина в період Великої Вітчизняної війни» розповідається про велику роль у боротьбі проти окупантів партизанського загону «За Батьківщину». Його організатором названо секретаря Носівського підпільного райкому партії М.І. Стратілата. Згодом, коли загін перетворився на з'єднання (серпень 1943 року), його командиром став Герой Радянського Союзу І.М. Бовкун» [9; c. 74].

Автори розповідають про широкі зв'язки партизан з місцевим населенням, їх співпрацю та взаємопідтримку.

У праці Кучера В.І. «Партизанські краї і зони на Україні в роки Великої Вітчизняної війни» (1974 рік) автор, описуючи партизанські зони України, неодноразово згадує і ім'я Бовкуна І.М.. Зокрема, під час перерахування партизанських з'єднань, що розташовувалися в межиріччі Дніпра і Десни та прилеглих до нього районів, поряд з командирами Кривцем О.Є., Збанацьким Ю.О., Гнідашем К.С. та іншими, зустрічаємо і Бовкуна І.М. [6;c. 15]. Практично в такому ж складі автор і надалі говорить про цих командирів.

Отож бачимо, що хоча постать Івана Михайловича Бовкуна автор і зачепав, проте оцінки його діяльності у праці не спостерігається.

Надзвичайно фундаментальною та, можна сказати, авторитетною є книга, написана Т.А. Строкачем «Наш позивний - свобода». На час війни він був начальником Українського штабу партизанського руху, тому праця є мемуаристичною. У ній автор високо оцінює діяльність з'єднання, що нами розглядається, під час бойових дій на Дніпрі. Строкач називає командиром Бовкуна І.M. [12;c. 383], проте також ніякої оцінки його діяльності не дає. В основному його увага зосереджена на командирах полків з'єднання «За Батьківщину» - Хахуду О.П., Симоненка М. Д., Шевирьова О.І..

У 1978 році побачила світ друга книга Івана Михайловича Бовкуна «Подвиг под псевдонимом». Колишній командир вирішив взятися за перо після численних запитань на зустрічах у школах з дітьми. Дана повість є гостросюжетною, розповідає про боротьбу партизанського загону «За Батьківщину» на Чернігівщині. Вона дещо схожа на цого першу книгу «Солдати другого фронту», але є менш категоричною, стосовно партійного керівництва партизанським рухом під час війни.

У праці Нариси історії Чернігівської обласної партійної організації, 1980 р. також спостерігається тенденція замовчування досягнень Бовкуна І.М. та і його персони зокрема. Його особу автори обходять і у бойовій операції за Дніпро, згадуючи лише про Шиверьова та Симоненка[8;с. 206].

Старожилов Н.В. Партизанские соединения Украины в Великой Отечественной войне, 1983

Дана праця носить загальний характер. Про партизанське з'єднання «За Батьківщину» автор нічого не згадує. Стосовно Чернігівщини, він дотримується загальноприйнятих на той час тенденцій, зводячи увесь партизанський рух лише до діяльності з'єднання під керівництвом О.Федорова. Проте у таблиці, яка висвітлює дані про кількісне зростання партійних організацій найкрупніших партизанських формувань, автор, називаючи командира кожного такого з'єднання, згадує І.М. Бовкуна, а окремо О.Ф. Федорова[11; с. 59]. Це дає можливість зробити висновок, що партизанське з'єднання «За Батьківщину», усе ж існувало, проте відкрито про нього говорити було не потрібно.

Період перебудови

У даному періоді ситуація навколо висвітлення діяльності Бовкуна суттєво покращується, з'являються навіть праці, в яких містяться біографічні дані про Івана Михайловича, дається висока оцінка діяльності його з'єднання та йому самому.

Цікавою для вивчення є праця «Подвигом прославленные» (1985 р.)

Розкривається біографія І.М. Бовкуна, його доля до, під час і після війни, вказується на позитивні риси командира з'єднання «За Батьківщину».

Крім того, статистичні дані, що подаються у праці, показують увесь ареал діяльності керованого Бовкуном з'єднання,- є надзвичайно цінними, оскільки дозволяють науковцю уявити обсяг проведеної роботи партизанами цього з'єднання, співставити з показниками партизанської діяльності на всеукраїнському рівні [10; с.158].

Про біографію І. Бовкуна говориться і в праці «Герои Советского Союза: краткий биографический словарь» (1987 р.)

У ході розкриття біографічних відомостей про життя Бовкуна Івана Михайловича, вказується на його визначальну роль у формуванні партизанського загону на Ніжинщині, що згодом перетворився у велике з'єднання «За Батьківщину», до якого входило більше 5 тисяч партизан.

Поряд з біографією командира з'єднання «За Батьківщину», згадується і про його державні нагороди (Герой Радянського Союзу(присвоєно 4.01.1944), нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапору, орденом Вітчизняної війни 1ст., орденом Червоної Зірки, великою кількістю медалей) [4; с.38].

Черниговская обласная партийная организация в годы Великой Отечественной войны, 1987

У праці з'єднання «За Батьківщину» зустрічається не надто часто. У ній лише вказується про його створення, а також вказується про кількість членів і кандидатів на вступ до партії (102 чол.)[15;c. 77]. Про Бовкуна І.М. автори не згадують. Це дозволяє зробити висновок, що оскільки дана праця була присвячена саме висвітленню діяльності Чернигівської обласної партійної організації в роки Великої Вітчизняної війни, тому і висвітлювала події у руслі, притаманному для того часу і партійної точки зору.

Висновок. Отож, проаналізувавши праці, що належать до радянського періоду та зачепають діяльність з'єднання «За Батьківщину», ми з'ясували, що дане питання ніхто з дослідників окремо не вивчав. В основному воно розкривалося в контексті висвітлення партизанського руху в Україні, Чернігівській області чи разом з розкриттям діяльності підпільної організації Якова Петровича Батюка. Проте, хоча в працях досягнення партизан та їхні діяння в роки Великої Вітчизняної війни і зазначаються, але спостерігається тенденція замовчування ролі командира даного з'єднання, і взагалі його особи як керівника партизан на території Носівщини та Ніжинщини. Лише в період перебудови відбуваються суттєві зміни, які стосуються ролі Бовкуна в історії партизанського руху на Ніжинщині та Носівщині.

Список літератури

1. Бовкун И. М. Подвиг под псевдонимом - М,: Дет. лит., 1978.- 238 с.

2. Бовкун І.М. Солдати другого фронту - Львів: Каменяр, 1957. - 350 с.

3. Гапонюк С.Д., Донець Г.Т., Костенко І.П., Мартиненко І.І. Ніжинська підпільна комсомольська організація в період Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945рр. // Наукові записки / Ніжинський державний педагогічний інститут імені М. Гоголя. - К., 1952. - Т.3. - С. 79 - 97.

4. Герои Советского Союза: краткий биографический словарь Шкадов І.М.. - М.: Военное издательство, 1987. - 751 с.

5. Донець Г., Костенко І. Ніжинські підпільники Комсомольці-підпільники Чернігівщині в роки Великої Вітчизняної війни. - Чернігів, 1958. С. 18-29.

6. Кучера В.І. Партизанські краї і зони на Україні в роки Великої Вітчизняної війни (1941 - 1945 рр). - К.: Наукова думка, 1974. 142 с.

7. Левенок І. Роль ідеологічної складової в радянській партизанській мемуаристиці в розрізі стосунків О.Ф. Федорова та І.М. Бовкуна // Сіверянський літопис, 2007, № 3. - С. 46 - 49.

8. Нариси історії Чернігівської обласної партійної організації/ І.П. Костенко, І.П. Неліп, В.У. Черноус. - К.: Політвидав України, 1980. - 318 с.

9. Ніжинщина: історико-економічний нарис / Донець П.Т., Костенко І.П. - К., 1964. - 105 с.

10. Подвигом прославленные. Герой Советского Союза - партизаны и подлольщики Украины в годы Великой Отечественной войны. - К., 1985. - 245 с.

11. Старожилов Н.В. Партизанские соединения Украиньї в Великой Отечественной войне. - К.: Вища школа, 1983. - 239 с.

12. Строкач Т.А. Наш позивний - свобода .- К,: Політвидав України, 1979. - 464 с.

13. Супруненко Н.И, Украйна в Великой Отечественной войне Cоветского Союза (1941-1945). - К: Госполитиздат УССР, 1956. - 472 с.

14. Федоров А. Ф. Подпольный обком действует. -- М.: Воениздат, 1955. - 620 с.

15. Федоров О.Ф. У спотвореному вигляді // Радянська Україна, 1959р, 30 березня. - С. 2 - 3.

16. Черниговская обласная партийная организация в годы Великой Отечественной войны / Ф.М. Блоха, В.І. Власенко. - К.:Политиздат, 1987. - 400 с.

Размещено на Allbest.ru