Аналіз використання фінансових ресурсів міжнародного кредитного ринку
Міжнародні кредитні ринки та їх роль в міжнародних економічних відносинах. Основні види та форми міжнародного кредиту. Роль міжнародних кредитних відносин у фінансуванні національної економіки. Аналіз кредитування реального сектору економіки України.
| Рубрика | Международные отношения и мировая экономика |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 25.11.2014 |
| Размер файла | 1014,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
48
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Міжнародні кредитні ринки та їх роль в міжнародних економічних відносинах
- 1.1 Міжнародний кредитний ринок та його структура
- 1.2 Види та форми міжнародного кредиту
- 1.3 Роль міжнародних кредитних відносин у фінансуванні національної економіки
- Розділ 2. Аналіз використання фінансових ресурсів міжнародного кредитного ринку
- 2.1 Аналіз кредитування реального сектору економіки України
- 2.2 Аналіз використання міжнародних ресурсів банківської системи України
- Розділ 3. Проблеми на міжнародних кредитних ринках та шляхи їх вирішення
- 3.1 Міжнародні кредитні ринки, їх проблеми та вирішення
- 3.2 Вплив міжнародного кредиту на економіку України
- Висновки
- Список використаних джерел
Вступ
Важливою умовою соціально-економічного розвитку України, вирішення її економічних, соціальних, екологічних та інших проблем є забезпечення ефективного функціонування фінансової системи держави, її стабільності упродовж тривалого терміну.
Кредитування в умовах фінансово-економічної кризи має суперечливий характер. З одного боку, це ефективний шлях виходу з кризи та подальшого розвитку національної економіки, адже при дефіциті коштів, кредит є чи не єдиним джерелом додаткових грошових ресурсів та інвестицій, що сприяє безперервності відтворювального процесу. З іншого боку, кредитування, яке є головним напрямом діяльності банківських установ і приносить їм суттєвий дохід, в той же час є основним джерелом їх ризиків, які можуть призвести до значних втрат. В несприятливих фінансово-економічних умовах кредитні ризики банків проявляються найбільш гостро і, як показує досвід, призводять до поглиблення банківської кризи. Крім того у результаті втрат і нестачі власних ресурсів, банківські кредитні установи скорочують надання кредитних послуг економічним суб'єктам, що має негативні наслідки в усіх галузях національної економіки. Саме тому необхідно забезпечити раціональне співвідношення між обсягами та якістю наданих кредитних послуг та ризиками, які вони при цьому створюють. Це в свою чергу зумовлює необхідність оцінити тенденції кредитування корпоративного сектору як в цілому так і за видами економічної діяльності.
Аналіз останніх досліджень. Актуальність теми дослідження підтверджується великою кількістю праць з даного питання як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Зокрема, вивченню взаємодії банківського і реального секторів економіки присвячені праці провідних вітчизняних науковців, таких як: Б. Івасіва, А. Мороза, С. Мочерного, а також зарубіжних вчених - О. Лаврушиної. Безпосередньо проблемам корпоративного кредитування присвятили свої роботи В. Драгунов, М. Корума, А. Охрименко, А. Халилов. У роботі М. Хмелярчука розглянуто особливості функціонування вітчизняного кредитного ринку в умовах фінансово-економічної кризи. Проте існуючі дослідження не відображають у повній мірі сучасний стан корпоративного сектору кредитних послуг в Україні. Адже кожне з них присвячено окремій проблемі кредитування реального сектору економіки і не дає змогу представити повну картину стану корпоративного кредитування в нашій країні.
Мета роботи - аналіз міжнародних кредитних ринків.
Проблематика, яка досліджується в даній статті, зумовлює постановку наступних завдань:
· проаналізувати сучасний стан корпоративного сектору кредитних послуг;
· здійснити оцінку корпоративного кредитування;
· розкрити роль державного регулювання у кредитуванні корпоративного сектору в умовах банківської кризи;
· визначити основні проблеми, які перешкоджають розвитку кредитування реального сектору економіки.
Структура роботи: дана робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку і списку літератури.
міжнародний кредит економіка україна
Розділ 1. Міжнародні кредитні ринки та їх роль в міжнародних економічних відносинах
1.1 Міжнародний кредитний ринок та його структура
Міжнародний кредит - це переміщення позичкового капіталу з однієї країни в іншу. Його суб'єкти ті ж самі, що й при національному (внутрішньоекономічному) кредиті - банки, підприємства, держава, населення. Проте ознакою цього кредиту є належність кредитора і позичальника до різних країн.
Міжнародний кредит функціонує у різних формах. Так, залежно від того, хто є кредитором, розрізняють фірмовий, банківський та урядовий кредити.
В Україну залучаються іноземні кредити для розв'язання проблем, що пов'язані з структурної перебудовою економіки, технічним переоснащенням і модернізацією виробничих процесів, а також для проведення конверсії і розвитку експортного потенціалу.
Міжнародні кредити залучаються на основі міжнародних угод, що укладаються між суб'єктами кредитних відносин. Для координації діяльності економічних агентів України з приводу залучення та цільового використання іноземних кредитів створено Валютно-кредитну раду при Кабінеті міністрів.
Протягом останніх років Україна заключила низку міжнародних угод про відкриття кредитних ліній з окремими державами під конкретні проекти і програми.
Розширились також двосторонні зв'язки з центральними банками ряду країн. Підписано угоди про співробітництво з центральними банками Німеччини, Франції, Нідерландів, Китаю, Ірану. Триває співпраця з фінансовими установами США через Агентство міжнародного розвитку США.
Міжнародний кредит - це рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, пов'язаний із наданням у тимчасове користування грошово-матеріальних ресурсів одних країн іншим на умовах платності, строковості, повернення.
Джерелами міжнародного кредиту є:
тимчасово вивільнена у підприємств у процесі кругообігу частина капіталу в грошовій формі;
грошові накопичення держави, мобілізовані банком;
грошові заощадження індивідуального сектору, мобілізовані банком.
Міжнародні кредитні відносини ґрунтуються на певній методологічній основі. Одним із її елементів є принципи, яких мають дотримуватися у процесі практичного виконання будь-якої операції на міжнародному ринку банківських кредитів і які знайшли своє відображення у міжнародному кредитному законодавстві.
Міжнародний кредит став невід'ємною складовою процесів фінансової глобалізації та інтеграції національних фінансових систем країн світу, які набули поширення у 1990-ті роки минулого століття. Глобалізації світової валютно-фінансової системи в останнє десятиріччя сприяли такі чинники: зниження витрат на поширення і обробку інформації, які розширювали можливості для застосування різноманітних фінансових інструментів у міжнародних операціях; лібералізація національних фінансових систем і пом'якшення обмежень на операції рахунку капіталів у країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою; збільшення торговельних потоків між країнами, які супроводжувалися інтенсифікацією кредитування зовнішньоторговельних операцій.
Чимало авторів зауважує, що фінансова глобалізація позитивно впливає на економічне зростання через примноження внутрішніх заощаджень, зниження вартості капіталу, трансфер технологій з розвиненіших країн та розвиток національних фінансових інститутів. В умовах фінансової глобалізації кількість фінансових альтернатив для підприємств і банків - реципієнтів іноземного капіталу зростає, а вартість залучення капіталу знижується, розширюється база потенційних інвесторів та підвищується ліквідність фінансових інструментів.
С. Шмуклер аргументує положення про те, що основним здобутком фінансової глобалізації слід вважати розвиток національних фінансових систем країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою. По-перше, фінансова глобалізація створює умови для залучення значних обсягів міжнародних капіталів та підвищення якості позикового капіталу у межах національної економіки. По-друге, фінансова глобалізація дає поштовх становленню адекватної фінансової інфраструктури, зменшуючи таким чином гостроту проблем асиметричності інформації.
Отже, гіпотетично фінансова глобалізація має вагомі позитивні ефекти і є одним із чинників прискорення динамізму економічного розвитку. Проте емпіричні дослідження, які проводилися для визначення результатів фінансової глобалізації, не дали однозначних результатів [7, c.104-105].
Відсутність чітко визначеного позитивного впливу міжнародного кредитування на темпи економічного зростання у довгостроковому періоді є відображенням того факту, що поряд із здобутками фінансова інтеграція несе із собою низку втрат, які значною мірою зводять їх нанівець. Загальновизнаним негативним аспектом фінансової глобалізації є посилення макроекономічної волатильності. Фінансова глобалізація підвищує чутливість економік країн, що розвиваються, та перехідних економік до дії зовнішніх шоків. У таких умовах ризики фінансової інтеграції тісно пов'язані з можливістю настання фінансових криз.
Фахівці Світового банку зазначають, що посилення частоти і глибини фінансових криз в умовах фінансової глобалізації відбувається під дією таких чинників:
недосконалостей міжнародного ринку капіталів, які породжують стадну поведінку інвесторів, спекулятивні атаки, нераціональні дії, "мильні бульбашки" та ін. Проблеми, пов'язані з асиметричністю інформації, у деяких випадках запускають у дію механізми розгортання фінансових криз навіть у країнах зі здоровим макроекономічним середовищем. Так, якщо інвестори вважають обмінний курс нестійким, вони вдаються до спекулятивних атак на валюту і прошкують виникнення криз платіжного балансу навіть за відсутності будь-яких економічних передумов.
Покладання на зовнішні чинники розвитку, зокрема надмірне залучення іноземного капіталу, що породжує фінансові труднощі й економічний спад у разі зміни настроїв іноземних інвесторів. Відомо, що глобальні економічні чинники великою мірою визначають обсяги припливу іноземних капіталів до країн, що розвиваються. Особливо вагомий вплив має динаміка світових відсоткових ставок. Циклічний розвиток економік розвинених країн та схильність до диверсифікації фінансових інструментів у головних фінансових центрах також є детермінантами надходження позикового капіталу до менш розвинених країн.
"Ефекту зараження" в умовах нерегульованого руху приватних капіталів між країнами. Паніка і стадна поведінка інвесторів є своєрідними механізмами трансмісії фінансових шоків між ринками окремих країн. В основі стадної поведінки інвесторів лежить проблема асиметричності інформації: недоступність інформації чи дорожнеча її отримання робить інвесторів схильними до формування цінових очікувань на основі реакції інших учасників ринку. Тому виникнення фінансових потрясінь на одній частині планети майже миттєво перекидається до іншої - на фінансові ринки країн зі схожими соціально-економічними умовами [11, c.217-218].
Надмірне залучення зовнішніх позик може породжувати загрози для макроекономічної стабільності, оскільки підвищує вразливість національної фінансової системи до дії зовнішніх шоків. Адже нарощування зовнішньої заборгованості супроводжується підвищенням валютних ризиків і ризиків рефінансування боргу. Обсяги короткострокового боргу і боргу в іноземній валюті вважаються основними індикаторами вразливості фінансової системи країни до дії зовнішніх чинників. Недавні фінансові кризи і випадки "фінансового зараження" у світовому масштабі тісно були пов'язані з розміром зовнішнього національного боргу і проблемами його стійкості.
Основні принципи міжнародного кредиту такі:
повернення - відображає необхідність своєчасного повернення отриманих від кредитора фінансових ресурсів після завершення їх використання позичальником. Якщо отримані кошти не повертаються, то має
місце безповоротне передання грошового капіталу, тобто фінансування;
строковість - передбачає необхідність його повернення не в будь-який прийнятний для позичальника час, а в чітко визначений строк, зафіксований у кредитній угоді;
платність - означає необхідність не тільки прямого повернення позичальником отриманих від банку кредитних ресурсів, а й про плати права їх використання;
забезпеченість - передбачає необхідність забезпечення захисту майнових інтересів кредитора у разі порушення позичальником узятих на себе зобов'язань і відображається у таких формах кредитування, як позики під заставу чи під фінансові гарантії;
цільовий характер - притаманний більшості кредитів і відображає необхідність цільового використання коштів, які отримані від кредитора;
диференційований характер (не завжди виділяється, хоча за сучасних умов, на наш погляд, дуже важливий) - визначає диференційований підхід з боку кредитної організації до різних категорій потенційних позичальників залежно від інтересів як банку, так і країни, в якій розташований банк-кредитор. [4, c.247-248]
Однією з важливих характеристик сучасних світогосподарських зв'язків є швидке розбухання міжнародного кредиту, перетворення міжнародного ринку позикових капіталів у центральний елемент міжнародних економічних відносин. Адже інтернаціоналізація виробництва та капіталу, розширення сфери діяльності транснаціональних корпорацій потребують не тільки вільного обміну однієї валюти на іншу, а й сильних джерел безперебійного міжнародного фінансування відносно незалежних від національних систем. Саме тому досить значного розвитку набув міжнародний ринок позикових капіталів як система відносин з приводу акумуляції та перерозподілу позикового капіталу між країнами, що є сукупністю кредитно-фінансових закладів і фондових бірж, які надають позики і кредити іноземним контрагентам.
Принципи міжнародного кредиту виражають його зв'язок з економічними законами ринку і використовуються для досягнення поточних і стратегічних завдань суб'єктами ринку і держави.
Місце і роль міжнародного кредиту у світовій економічній системі визначається насамперед його функціями, які відображають особливості руху міжнародного позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин.
1.2 Види та форми міжнародного кредиту
До базових функцій міжнародного кредиту можна віднести:
перерозподіл позичкових капіталів між країнами для забезпечення потреб розширеного виробництва;
економію затрат обігу у сфері міжнародних розрахунків;
прискорення концентрації і централізації капіталу;
обслуговування міжнародного товарообігу;
прискорення науково-технічного прогресу.
Через виконання взаємозв'язаних функцій міжнародний кредит відіграє певну роль у розвитку світового виробництва, яка може бути і позитивною, і негативною.
Позитивна роль міжнародного кредиту у процесі відтворення полягає в тому, що він: стимулює зовнішньоекономічну діяльність країни; створює сприятливі умови для зарубіжних приватних інвестицій; забезпечує безперервність міжнародних розрахункових та валютних операцій; підвищує економічну ефективність зовнішньої торгівлі та інших видів зовнішньоекономічної діяльності.
Негативна роль міжнародного кредиту у процесі відтворення полягає в тому, що він: загострює суперечності ринкової економіки; використовується для переказування прибутків із країн-позичальників, посилюючи позиції країн-кредиторів; сприяє створенню та зміцненню в країнах-боржниках вигідних для країн-кредиторів економічних і політичних режимів; виступає джерелом фінансування війн; використовується для проведення кредитної дискримінації та кредитної блокади. [6, c.87-89]
Міжнародний кредит виконує багато важливих функцій: стимулює експорт товарів та послуг, створює сприятливі умови для розширення приватних іноземних інвестицій, служить важливим знаряддям одержання прибутку у вигляді процентів від країн-боржників, сприяє розвитку міждержавних господарських зв'язків та поглибленню процесів міжнародної економічної інтеграції.
Міжнародний кредит виконує певні функції, які відображають специфіку руху позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин:
1. Перерозподіл позичкових капіталів між країнами для забезпечення потреб розширеного відтворення. Через механізм міжнародного кредиту позичковий капітал потрапляє в ті сфери, яким віддають перевагу економічні агенти з метою отримання прибутків. Тим самим кредит сприяє вирівнюванню національного прибутку в середній прибуток і підвищенню його маси.
2. Економія витрат обігу у сфері міжнародних розрахунків через заміну справжніх грошей кредитними, а також шляхом розвитку і прискорення безготівкових платежів, заміни готівкового валютного обігу міжнародними кредитними операціями. На основі міжнародного кредиту виникли кредитні кошти міжнародних розрахунків - векселі, чеки, а також банківські перекази, депозитні сертифікати та ін. Економія часу обігу позичкового капіталу в міжнародних економічних відносинах збільшує час продуктивного функціонування капіталу, забезпечуючи розширення виробництва і зростання прибутків.
3. Прискорення концентрації і централізації капіталу. Завдяки залученню іноземних кредитів прискорюється процес капіталізації додаткової вартості, розсуваються межі індивідуального нагромадження, капітали підприємців однієї країни збільшуються за рахунок приєднання до них коштів інших країн.
Значення функцій міжнародного кредиту нерівноцінне і змінюється в міру розвитку національного і світового господарства. У сучасних умовах міжнародний кредит виконує функцію регулювання економіки і сам є об'єктом регулювання [12, c.173-175].
Міжнародний кредит має різні форми, які можна класифікувати за кількома головними ознаками, що характеризують окремі сторони кредитних відносин, а саме:
за формою кредитування:
товарні кредити - міжнародні кредити, що надаються експортерами своїм покупцям у товарній формі з умовою майбутнього покриття платежем у грошовій чи іншій товарній формі;
валютні (грошові) кредити - кредити, надані у грошовій формі: у національній або іноземній валюті;
за цільовим призначенням:
зв'язані кредити - надаються на конкретні цілі, обумовлені в кредитній угоді:
комерційні - для закупівлі певних видів товарів і послуг;
інвестиційні - для будівництва конкретних об'єктів, погашення заборгованості, придбання цінних паперів;
проміжні - для змішаних форм вивезення капіталів, товарів і послуг, наприклад у вигляді виконання підрядних робіт;
незв'язані, або фінансові, кредити - це кредити, які не мають цільового призначення і можуть використовуватися позичальниками на будь-які цілі;
за загальними джерелами:
внутрішні кредити - це кредити, що надаються національними суб'єктами для здійснення зовнішньоекономічної діяльності іншим національним суб'єктам;
іноземні (зовнішні) кредити - кредити, що надаються іноземними кредиторами національним позичальникам для здійснення зовнішньоекономічних операцій;
змішані кредити - кредити як внутрішнього, так і зовнішнього походження;
за кредиторами:
приватні кредити - кредити, надані приватними особами;
урядові (державні) кредити - кредити, надані урядовими установами від імені держави;
кредити міжнародних фінансово-кредитних організацій;
змішані кредити;
за формою забезпечення:
забезпечені кредити - кредити, забезпечені нерухомістю, товарами, товарними документами, цінними паперами, золотом та іншими цінностями як заставою;
бланкові кредити - кредити, надані під зобов'язання боржника вчасно їх погасити, документом при цьому виступає соло-вексель з одним підписом позичальника;
за терміном кредиту:
надстрокові - добові, тижневі, до трьох місяців;
короткострокові - до одного року;
середньострокові - від одного року до п'яти років, іноді до семи - восьми;
довгострокові - понад десять років;
за валютою позики:
у валюті країни-позичальника;
у валюті країни-кредитора;
у валюті третьої країни;
у міжнародній грошовій одиниці;
за технікою надання:
готівкові кредити, коли кошти зараховуються на рахунок боржника в його розпорядження;
акцептні кредити - надаються у формі акцепту тратти (переказного векселя) імпортером, переважно банком, що полегшує облік тратти в банку;
облігаційні позики - широко використовуються при залученні коштів на довгостроковій основі;
синдиковані і консорціальні кредити-дають змогу позичальникові мобілізувати особливо великі суми на довгий строк, тому що кредитором виступає не один банк, а кілька-"синдикат" чи кілька десятків банків-"консорціумів";
за способом погашення:
з рівномірним погашенням;
з нерівномірним погашенням;
з одночасним погашенням;
з ануїтетним погашенням (% погашення за основним боргом). [1, c.167-171]
1.3 Роль міжнародних кредитних відносин у фінансуванні національної економіки
Міжнародні кредитні відносини можна розділити на державні (з участю держави в ролі кредитора або позичальника) і недержавні (банки та небанківські установи). Держава може виступати як у ролі кредитора, так і в ролі позичальника. У першому випадку міжнародна кредитна діяльність держави залежить від ступеня економічного розвитку країни. Якщо країна належить до держав з розвиненою економікою, як, наприклад, країни G7 ("великої сімки"), то кредитна діяльність держави здійснюється за декільком напрямкам.
По-перше, державні міжнародні кредитні відносини здійснюються в рамках державної зовнішньої політики.
По-друге, державні інтереси розвинених країн тісно пов'язані з пріоритетами приватного сектору, наприклад, великих транснаціональних корпорацій. Тому державні інвестиції або кредити в країни, що розвиваються часто є доповнює приватний капіталовкладення.
По-третє, розвинені країни проводять широке міжнародне кредитування, оскільки можуть це робити. Вони мають відповідної фінансової можливістю. Ніхто крім них не здатний надати великі кошти на фінансування і кредитування вирішення глобальних проблем: дослідження озонового шару, освоєння космосу, боротьбу з бідністю, лікування ракових захворювань та СНІДу і пр.
По-четверте, міжнародні кредитні відносини розвиваються завдяки бажанню будь-якого фінансового суб'єкта одержати прибуток. З'явилися нові ринки і нові можливості залучають державні фінансові потоки. Крім того, влада розвинених країн беруть участь в операціях на світових фінансових ринках.
Якщо країна належить до держав з менш розвиненою економікою, до країнам, країнам з перехідною економікою та іншим, яких більшість, то вона переважно є позичальником, а не кредитором. Експорт капіталу з таких країн малоймовірна через нестачу коштів на проведення міжнародних фінансових операцій на світових фінансових ринках або національних ринках розвинених країн. Однак у період отримання країною високих доходів вона намагається зберегти отримані кошти, розміщуючи їх на ринках капіталів розвинених країн як до державних, так і в приватні цінні папери.
Традиційно будь-яка держава найчастіше виступає позичальником, ніж кредитором. Брак власних фінансових ресурсів для проведення економічної політики змушує країни звертатися до зовнішніх позикових коштів. Зовнішнє фінансування держави включає в себе наступні важливі ланки:
Міжнародне фінансування - позики на світових фінансових ринках (випуск суверенних єврооблігацій);
Кредити міжнародних фінансових організацій (МВФ, Групи Світового банку, регіональних фондів та банків);
Двосторонні і багатосторонні кредити інших держав, іноземних банків та компаній (проектне фінансування тощо);
Іноземне інвестування (пряме і портфельне) на національному ринку (продаж державної власності, випуск державних облігацій на національному ринку);
Фінансова допомога (гранти на розвиток галузей та ін).
Значення і необхідність міжнародного кредиту для держави визначається природою функціонування державних фінансів. Бюджетний дефіцит вимагає фінансування з різних джерел, і в тому числі із зовнішніх. Розвинені країни можуть дозволити собі великий бюджетний дефіцит для стимулювання економічного зростання, оскільки завжди можуть знайти платоспроможні внутрішні джерела, наприклад дієздатний внутрішній ринок капіталів, для покриття дефіциту. Країни, що розвиваються та країни з перехідною економікою не мають такої можливості. Тому часто вони змушені фінансувати бюджетний дефіцит, вдаючись до міжнародного кредитування.
Необхідність міжнародного кредиту для банківських і небанківських кредитно-фінансових установ пов'язана з самою банківською діяльністю. Банки при свободі руху капіталів залучають і розміщують кошти там, де вони можуть бути найбільш раціонально використані: для отримання високого прибутку або стабільного доходу. У результаті це призводить до зростання конкуренції за надання банківських послуг, підвищенню якості кредитного обслуговування, досягнення світових стандартів в банківській сфері і сприяє подоланню відмінностей у рівні розвитку кредитних установ.
Виробничий і інші сектори використовують міжнародний кредит як додаткове джерело при розвиненості внутрішнього кредитування або як основний при нерозвиненості національного ринку позичкових капіталів для розширеного відтворення.
Міжнародний кредит, як правило, розміщується в найбільш прибуткові галузі, що призводить до диспропорцій в економіці. Іноземний капітал рідко враховує національні інтереси. Найменша загроза прибутку провокує капітал на переміщення в інші країни. Така мобільність дестабілізує платіжний баланс, валютний курс, кредитну систему і в цілому національну та світову економіку. У зв'язку з цим міжнародний кредит повинен бути прозорим, цільовим, строковим з переважанням прямих інвестицій.
З іншого боку, держава може нераціонально використовувати міжнародні кредитні ресурси. Вкладення міжнародних кредитних ресурсів у невиробничу сферу, в споживання, на утримання державного апарату і так далі приводить до того, що повернення основної суми боргу та сплата відсотків по ньому здійснюються не за рахунок створеного з використанням їх еквівалента, і в кінцевому підсумку це позначається на скороченні ВВП країни. У цьому випадку міжнародний кредит і його несвоєчасне обслуговування може лягти важким тягарем на майбутні покоління. І навпаки, створені ж за його рахунок матеріальні та інші блага можуть компенсувати майбутнім поколінням витрати повернення кредиту. Наприклад, побудовані за рахунок коштів міжнародного кредитування заводи, підприємства, лікарні дозволять отримувати переваги від його використання, тобто витрати з міжнародного кредиту будуть нижче одержуваних вигод.
Міжнародний кредитний ринок є невід'ємною частиною світового фінансового ринку і знаходиться в постійній взаємодії з ним. Багато інструменти міжнародного кредитного ринку тісно пов'язані із здійсненням торгових, валютних і фінансових операцій на міжнародних ринках.
У силу того, що розвинені країни мають "вільні" ресурси і можуть дозволити собі кредитувати економіки тих держав, які цього потребують, а країни, що розвиваються та країни з перехідною економікою гостро потребують фінансових резервах, здійснюється взаємовигідне співробітництво на міжнародному кредитному ринку.
При грамотному використанні можливостей міжнародного кредитування у держави в цілому і в окремих підприємств з'являється додаткове джерело фінансування інвестицій, торгівлі, промисловості. Нераціональне використання міжнародних кредитів може призвести до диспропорцій в економіці.
Розділ 2. Аналіз використання фінансових ресурсів міжнародного кредитного ринку
2.1 Аналіз кредитування реального сектору економіки України
Динаміка кредитів, наданих резидентам, формувалася під впливом зменшення ресурсної бази банків та зміни курсу гривні до основних іноземних валют. Основним позичальником, що суттєво вшивав на динаміку кредитної заборгованості, залишався сектор нефінансових корпорацій. Протягом місяця залишки кредитів нефінансових корпорацій у національній валюті зменшилися, а в іноземній - зросли.
Тривала тенденція до зростання кредитів, наданих домашнім господарствам, у національній валюті та 'їхнє скорочення в іноземній. Водночас у гривневому еквіваленті кредитна заборгованість домашніх господарств зросла за рахунок курсової переоцінки. Нові кредити зменшились у місячному обчисленні, проте зросли за 12-місячними кумулятивними даними. Нові кредитні угоди укладалися переважно з нефінансовими корпораціями.
Проаналізуємо розвиток банківського кредитування корпоративного сектору України за останні роки (табл.2.1).
Таблиця 2.1 - Динаміка показників, що характеризують кредити надані суб'єктам господарювання банківською системою України у 2005-2012 р. р. [11, с.139-141].
|
Показники |
2005 |
2006 |
2007 |
2008 |
2009 |
2010 |
2011 |
2012 |
|
|
Кредитний портфель, млрд. грн. |
143,4 |
245,2 |
426,9 |
734,0 |
723,3 |
732,8 |
801,8 |
815,1 |
|
|
Темпи зростання кредитного портфелю, % |
161,8 |
171,0 |
174,1 |
172,0 |
98,5 |
101,3 |
109,4 |
148,5 |
|
|
ВВП, млрд. грн. |
441,5 |
544,2 |
720,7 |
948,1 |
913,3 |
1082,6 |
1316,6 |
1408,9 |
|
|
Темпи зростання ВВП, % |
128 |
123,3 |
132,4 |
131,6 |
96,3 |
118,5 |
121,6 |
107 |
|
|
Співвідношення кредитного портфелю до ВВП, % |
32,5 |
45,1 |
59,2 |
77,4 |
79,2 |
67,7 |
60,9 |
57,9 |
|
|
Кредити надані суб'єктам господарювання, млрд. грн. |
106,1 |
160,5 |
260,5 |
443,7 |
462,2 |
501,0 |
575,5 |
605,4 |
|
|
Темпи зростання кредитів наданих суб'єктам господарювання, % |
143,8 |
151,3 |
162,3 |
170,3 |
104,2 |
108,4 |
114,9 |
105,2 |
|
|
Співвідношення кредитів наданих суб'єктам господарювання до кредитного портфелю, % |
74,0 |
65,4 |
61,0 |
60,4 |
63,9 |
68,4 |
71,8 |
74,3 |
|
|
Співвідношення кредитів наданих суб'єктам госп-ня до ВВП, % |
24,0 |
29,5 |
36,1 |
46,8 |
50,6 |
46,3 |
43,7 |
43,0 |
|
|
Кредити надані в національній валюті, млрд. грн. |
64,7 |
91,3 |
151,1 |
214,8 |
271,9 |
310,9 |
369,8 |
393,1 |
|
|
Темпи зростання кредитів в національній валюті, % |
145,3 |
141,0 |
165,5 |
142,1 |
126,6 |
114,4 |
118,9 |
106,3 |
|
|
Співвідношення кредитів в національній валюті до кредитного портфеля суб'єктів госп-ня, % |
61,0 |
56,9 |
58,0 |
48,4 |
58,8 |
62,1 |
64,2 |
64,9 |
|
|
Кредити надані в іноземній валюті, млрд. грн. |
41,3 |
69,2 |
109,3 |
228,9 |
190,3 |
190,0 |
205,8 |
212,2 |
|
|
Темпи зростання кредитів в іноземній валюті, % |
141,3 |
167,4 |
158,0 |
209,3 |
83,1 |
99,8 |
108,3 |
103,1 |
|
|
Співвідношення кредитів в іноземній валюті до кредитного портфеля суб'єктів госп-ня, % |
39,0 |
43,1 |
42,0 |
51,6 |
41,2 |
37,9 |
35,8 |
35,1 |
|
|
Довгострокові кредити, млрд. грн. |
59,1 |
88,5 |
152,6 |
253,4 |
262,9 |
292,8 |
324,2 |
308,9 |
|
|
Темпи зростання довгострокових кредитів, % |
160,8 |
149,8 |
172,5 |
166,1 |
103,8 |
111,4 |
110,8 |
95,3 |
|
|
Співвідношення довгострокових кредитів до кредитного портфеля суб'єктів госп-ня, % |
55,7 |
55,1 |
58,6 |
57,1 |
56,9 |
58,4 |
56,3 |
51,0 |
|
|
Короткострокові кредити, млрд. грн. |
47,0 |
72,1 |
107,9 |
190,3 |
199,3 |
208,2 |
251,3 |
296,5 |
|
|
Темпи зростання короткострокових кредитів, % |
126,9 |
153,2 |
149,8 |
176,3 |
104,7 |
104,5 |
120,7 |
118,0 |
|
|
Співвідношення короткострокових кредитів до кредитного портфеля суб'єктів господарювання, % |
44,3 |
44,9 |
41,4 |
42,9 |
43,1 |
41,6 |
43,7 |
49,0 |
|
|
Кредити надані на поточну діяльність, млрд. грн. |
137,5 |
217,3 |
359,1 |
373,8 |
415,7 |
484,2 |
516,3 |
||
|
Темпи зростання кредитів наданих в поточну діяльність, % |
158,0 |
165,3 |
104,1 |
111,2 |
116,5 |
106,6 |
|||
|
Співвідношення кредитів наданих в поточну діяльність до кредитного портфеля суб'єктів госп-ня, % |
85,7 |
83,4 |
80,9 |
80,9 |
83,0 |
84,1 |
85,3 |
||
|
Кредити надані в інвестиційну діяльність, млрд. грн. |
16,6 |
32,6 |
66,3 |
70,8 |
71,6 |
81,0 |
81,6 |
||
|
Темпи зростання кредитів наданих в інвестиційну діяльність, % |
196,5 |
203,3 |
106,8 |
101,2 |
113,0 |
100,8 |
|||
|
Співвідношення кредитів наданих в інвестиційну діяльність до кредитного портфеля суб'єктів госп-ня, % |
10,3 |
12,5 |
14,9 |
15,3 |
14,3 |
14,1 |
13,5 |
||
|
Процентні ставки за кредити надані суб'єктам господарювання, % |
14,6 |
14,1 |
13,5 |
16 |
18,3 |
14,6 |
14,3 |
16 |
|
|
в т. ч. процентні ставки за кредити надані в національній валюті, % |
16,4 |
15,4 |
14,4 |
17,8 |
20,9 |
15,7 |
16 |
18,4 |
|
|
процентні ставки за кредити надані в іноземній валюті, % |
11,5 |
11,3 |
11,3 |
11,6 |
10 |
10,5 |
9,2 |
9,3 |
Як видно з таблиці 2.1, кредити надані суб'єктам господарювання становлять основну частину кредитного портфеля банківської системи України (74,3% у 2012р.), крім того значною є частка даних кредитів у ВВП (50,6% у 2009р.), що говорить про значний вклад у розвиток національної економіки даного сектору кредитування.
В докризовий період (2005-2008р. р.) частка кредитів наданих суб'єктам господарювання в загальному кредитному портфелі мала тенденцію до зменшення, оскільки збільшувались обсяги кредитування фізичних осіб внаслідок підвищеного попиту на споживчі кредити та іпотеку. Проте темпи зростання були високі і в 2008р. досягли найвищого свого значення - 170,3%, що свідчило про активізацію економічної діяльності підприємств. Під час кризи обсяги кредитів суб'єктам господарювання продовжували збільшуватись, проте із значно меншими темпами, ніж це було у попередні роки, зокрема у 2009р. темпи зростання зменшились на 66,1 п. п. у порівнянні з 2008р. і становили 104,2%. В після кризовий період (2010-2012р. р.) частка кредитів наданих суб'єктам господарювання в загальному кредитному портфелі постійно збільшувалась у зв'язку із зменшенням обсягів кредитів наданих фізичним особам.
За досліджуваний період в структурі кредитів наданих суб'єктам господарювання за видами валют переважала частка кредитів виданих в національній валюті. Обсяги такого виду кредитів мали тенденцію до постійного збільшення, хоча темпи зростання були нерівномірні. В докризовий період частка кредитів наданих в іноземній валюті поступово збільшувалась. Переважне зростання кредитів в іноземній валюті пояснювалося [12, с.33]:
нижчим рівнем процентних ставок за кредитами в іноземній валюті порівняно з кредитами в національній валюті в умовах стабільності обмінного курсу гривні щодо долара США;
нарощуванням ресурсної бази банків;
активізацією імпортерів, які формували попит на кредити в іноземній валюті;
збереженням інфляційних очікувань.
Залишки за кредитами, наданими резидентам, за місяць збільшилися на 72.6 млрд. грн., або на 8.0%, і на 01.03.2014 становили 976.1 млрд. грн. Унаслідок скорочення ресурсної бази банків кредитна підтримка банками реального сектору економіки в національній валюті знизилася на 9.6 млрд. грн., або на 1.6%. Водночас збільшились обсяги кредитної заборгованості клієнтів в іноземній валюті на 82.3 млрд. грн., або на 27.2%, з них за рахунок курсової переоцінки активів - 93.3% від загального приросту. Серед кредитів у національній валюті переважно зменшилися залишки на рахунках до 1 року - на 12.8 млрд. грн., або на 1.6%. Річна зміна кредитів, наданих резидентам, у національній валюті становила 12.9%, в іноземній - 28.2%. Найбільший приріст спостерігався за кредитами строком від 1 року до 5 років - на 12.4%, у річному обчисленні - на 20.9%.
Кредити, надані сектору НК, були основною складовою зростання кредитів у лютому. Залишки за кредитами НК збільшилися за місяць на 55.9 млрд. грн., або на 8.2%, - до 740.1 млрд. грн. їхня частка залишалася найбільшою у структурі кредитів, наданих резидентам, - 75.8%. У річному обчисленні залишки за кредитами, наданими НК, продовжували свою позитивну динаміку. Порівняно з січнем вони зросли з 12.7 до 20.8%.
Таблиця 2.2 - Кредити за секторами економіки в 2014 році.
Кредити, надані НК у гривнях, зменшилися на 10.5 млрд. грн., або на 2.3%, що суттєво вплинуло на скорочення загальної кредитної заборгованості резидентів у національній валюті. Серед кредитів НК у національній валюті переважно зменшилися короткострокові кредити - на 13.4 млрд. грн., або на 5.3%. Кредитна заборгованість НК в іноземній валюті зросла на 66.3 млрд. грн., або на 28.5%, переважно за рахунок курсової переоцінки (90.0% від загального приросту). Серед кредитів в іноземній валюті вищими темпами збільшилися кредити строком від 1 року до 5 років - на 29.9 млрд. грн., або на 30.9%. Найвищі темпи приросту в річному обчисленні спостерігалися за кредитами НК строком більше 5 років - 29.6%.
У розрізі видів економічної діяльності зменшення кредитної заборгованості у національній валюті протягом місяця спостерігалось у корпорацій оптової та роздрібної торгівлі, виробництва коксу та продуктів нафтоперероблення, добувної промисловості, професійної, наукової та технічної діяльності, будівництва, водопостачання, сфери адміністративного обслуговування. Водночас зросла кредитна підтримка в національній валюті корпорацій постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря, сільського господарства, наземного і трубопровідного транспорту. Залишки кредитної заборгованості в іноземній валюті у гривневому еквіваленті зросли практично за всіма основними видами економічної діяльності.
Залишки за кредитами, наданими сектору ДГ, у гривневому еквіваленті збільшилися за місяць на 16.1 млрд. грн., або на 8.4%, і на 01.03.2014 становили 208.6 млрд. грн. Зокрема продовжували зростати залишки кредитів, наданих ДГ у гривнях: короткострокових - на 0.7 млрд. грн., або на 1.3%, від 1 року до 5 років - на 0.7 млрд. грн., або на 1.6%. Кредити в національній валюті отримувалися переважно на споживання. Кредитна заборгованість ДГ в іноземній валюті у валютах номінації знизилася. Проте за рахунок курсових різниць залишки кредитів в іноземній валюті зросли на 15.1 млрд. грн., або на 22.7%, особливо довгострокових. Відповідно частка кредитів в іноземній валюті в загальному обсязі наданих ДГ кредитів збільшилася до 39.2% порівняно з 35.1% на кінець 2013 року та 34.6% у січні 2014 року.
Таблиця 2.3 - Нові кредити у 2014 році
У річному обчисленні залишки за кредитами, наданими сектору ДГ, у національній валюті становили 20.6%, в іноземній - "мінус" 1.5%. Серед кредитів, наданих ДГ у національній валюті, найвищими темпами зросли короткострокові кредити - на 34.1%.
Залишки за кредитами ІФК збільшилися за лютий на 0.7 млрд. грн., або на 3.5%, - до 21.5 млрд. грн. У річному обчисленні зростання становило 23.7%.
Кредити, надані сектору ЗДУ, за місяць зменшилися на 0.1 млрд. грн., або на 2.5%.
Загальний обсяг нових кредитів у лютому становив 128.9 млрд. грн. В умовах скорочення депозитів як основного ресурсу для кредитування, обсяги нових кредитних угод зменшилися за місяць на 4.5%. З них за договорами з НК зниження становило 4.0%, іншими фінансовими корпораціями - 25.2%. Проте за 12-місячними кумулятивними даними вони зросли на 1.0%. Переважна частка договорів (89.2%) укладалася з НК. Водночас обсяг нових кредитів сектору ДГ за 12-місячними кумулятивними даними збільшився на 1.3%.
Графік 2.1 - Кредити, надані резидентам, Графік 2.2 - Нові кредити за секторами економіки за секторами економіки
Графік 2.3 - Кредити, надані сектору нефінансових корпорацій, за валютами
Графік 2.4 Кредити, надані сектору домашніх господарств, за валютами
Темпи зростання кредитування суб'єктів господарювання значно знижувались і в 2012р. - до 105,2% проти 114,9% в 2011р. НБУ пояснював повільні темпи нарощування кредитування різноспрямованою динамікою зростання кредитів у розрізі секторів економіки та видів валют [11, с.42].
Проте, ми вбачаємо, зменшення темпів кредитування банків суб'єктів кредитування у знижені темпів виробництва промислової продукції. Так, за даними Державної служби статистики України, в липні 2012р. скорочення продукції промисловості склало 1% порівняно з аналогічним періодом 2011р. [6]. Дана ситуація склалась внаслідок загального гальмування економічного зростання світової економіки, збільшенням податкового тягаря в Україні, політичної нестабільності і, як наслідок, погіршенням інвестиційного клімату.
Частка кредитів наданих підприємствам сільського господарства є незначною та з 2005-2010р. р. неухильно зменшувалась. Деяке пожвавлення кредитування в галузі спостерігалось в 2008р., коли частка даного виду кредиту збільшилась на 0,4 п. п. у порівнянні з попереднім роком і становила 6,5% від загального обсягу кредитів наданих суб'єктам господарювання. З 2011р. відбувається поступове збільшення частки кредитів наданих сільському господарству до 5,9%, що на 0,6 п. п. більше, ніж у 2010р. [14].
Рис. 2.1 - Структура кредитного портфеля суб'єктів господарювання за видами економічної діяльності протягом 2005-2012р. р., % [14]
Як видно з рис.2.1, протягом 2005-2012р. р. в основному зберігалось співвідношення наданих кредитів суб'єктам господарювання за видами економічної діяльності. Переважну частку складають кредити надані в торгівлю, в середньому 35,7% від загального обсягу кредитів наданих суб'єктам господарювання, та в переробну промисловість - 25,3%, тобто банки кредитують ті галузі економіки, які стабільно розвиваються та забезпечують своєчасне повернення кредитів.
В 2012р. попит на кредити зі сторони виробників сільськогосподарської продукції зріс і склав вже 6% від загального обсягу кредитів наданих суб'єктам господарювання. Банківські установи не охоче кредитують підприємства даної галузь, оскільки більшість сільськогосподарських товаровиробників не є кредитоспроможними, через відносно низьку рентабельність ведення господарства.
2.2 Аналіз використання міжнародних ресурсів банківської системи України
В останні роки роль іноземного капіталу в банківському секторі України зростає. Станом на 01.01.2013 року кількість діючих банків з іноземним капіталом збільшилась до 53, з них 12 банків - зі 100 % іноземним капіталом [1] (рис. 2.2).
Рис. 2.2 Динаміка участі іноземного капіталу в банківській системі України [11]
Причиною входження іноземних банків на інші ринки є пошук не переповнених, менш розвинутих та менш ефективних ринків для того, щоб реалізувати свою конкурентні переваги, такі як: якісніші послуги, менші відсоткові ставки на кредит, досконаліше управління ризиками, більший розмір капіталу. Крім цього, вважаємо, що для іноземного інвестора найбільш привабливим на українському ринку банківських послуг є:
низькі відсоткові ставки;
розвиненість банківської системи;
високий попит на іноземні інвестиції;
низькі бар'єри входження на ринок;
дешева робоча сила.
Одним з головних показників, який характеризує ситуацію, що склалася, є базова облікова ставка, яка встановлюється центральним банком країни. Чим вища відсоткова ставка, тим дорожче надаються кредити банкам і, відповідно, підприємствам і населенню. Облікова ставка Національного банку України з 01.01.2012 становить 7,5%, тоді як у провідних країнах світу даний відсоток коливається з 0,1 % до 3,75 % (табл.2.5).
Таблиця 2.4 - Відсоткові ставки центральних банків, січень 2012 р.
|
Центральний банк |
Поточна ставка, % |
|
|
Національний банк України |
7,5 |
|
|
Федеральна резервна система США |
0,25 |
|
|
Європейський Центральний банк |
1 |
|
|
Банк Великобританії |
0,5 |
|
|
Банк Японії |
0,1 |
|
|
Національний банк Швейцарії |
0,25 |
|
|
Банк Канади |
0,25 |
|
|
Резервний банк Австралії |
3,75 |
На вітчизняному ринку банківських послуг присутня велика кількість великих європейських фінансових груп. Свій інтерес до України виявив австрійський Raiffeisen Bank International AG (придбавши банк Аваль), французький BNP Paribas (Укрсиббанк), голландський TBIF Financial Services Group NV (ВАБанк), російські "Ренесанс-капітал" (банк "Лідер") та ВТБ банк (банк "Мрія"), австрійський UniCredit Bank Austria AG (Укрсоцбанку) тощо. Крім цього, практичний інтерес до українських банків виявили також австрійський Erste Bank (банк "Престиж"), французька фінансова група Credit Agricole ("Каліон", "Індекс-банк"), чеська PPF Group (Агробанк, ПриватКредит), грецький EFG Eurobank Ergasias (Універсальний), російський банк "Руский стандарт" (АІС-банк). Додаткова інформація про процес придбання іноземними покупцями українських банків [12], в т. ч. вище названими наведена у табл.2.6
Таблиця 2.5 - Придбання Українських банків іноземними інвесторами [13]
|
Рік |
Банк |
Покупець |
Частка акцій, % |
Сума угоди, млн. дол. |
|
|
2005 |
Аваль |
"Raiffeisen International" (Австрія) |
93,5 |
1028 |
|
|
2005 |
Укрсиббанк |
"BNP Paribas" (Франція) |
51 |
350 |
|
|
2005 |
ВАБанк |
"TBIF Financial Services Group" (Нідерланди) |
9,55 |
8,75 |
|
|
2005 |
"Форум" |
Bank of New York |
10 |
20 |
|
|
2006 |
"Мрія" |
Внєшторгбанк (Росія) |
98 |
70 |
|
|
2006 |
Райфайзенбанк Україна |
ОТР bank Plc. (Угорщина) |
100 |
130 |
|
|
2006 |
Мегабанк |
Група портфельних інвесторів |
20 |
19 |
|
|
2006 |
"Надра" |
Група портфельних інвесторів |
7,7 |
53 |
|
|
2006 |
Родовід-банк |
Група портфельних інвесторів |
18,9 |
47 |
|
|
2006 |
Індекс-банк |
"Сredi Agricole S. A." (Франція) |
98 |
255 |
|
|
2006 |
ВАБанк |
"TBIF Financial Services Group" (Нідерланди) |
17,55 |
17 |
|
|
2006 |
"Перестиж" |
Erste Bank (Австрія) |
50,5 |
35 |
|
|
2006 |
Універсальний" |
"Eurobank Ergasias" (Греція) |
99,34 |
49,5 |
|
|
2006 |
Агробанк |
Фінансова група PPF (Чехія) |
100 |
300 |
|
|
2006 |
АІС-банк |
"Русский стандарт" (Росія) |
100 |
9 |
|
|
2006 |
Мегабанк |
Bank Austria Creditanstalt (Aвстрія) |
12,6 |
||
|
2006 |
"Приватінвест" |
Фінансова група PPF (Чехія) |
100 |
18 |
|
|
2007 |
Тас-комерцбанк, Тас-інвестбанк |
Swedbank |
100 |
735 |
|
|
2008 |
Правекс-Банк |
Intessa Sanpaolo (Італія) |
100 |
750 |
|
|
2008 |
Укрсоцбанк |
UniCredit Group (Італія) |
94,2 |
1160 |
|
|
2011 |
ПриватБанк |
Triantal Investment Ltd. (Кіпр) |
25 |
425,2 |
Одними із індикаторів вимірювання достатнього рівня капіталізації є показник власного капіталу та рентабельності капіталу. Останній характеризує ефективність використання капіталу і розраховується як відношення чистого прибутку до балансового капіталу. Банк працює ефективно в тому разі, коли значення показника не менше 15 %. [14, с.406].
Таблиця 2.6 - Капіталізація банківської системи України за 2007-2012 роки [11]
|
Показники |
Роки |
||||||
|
2007 |
2008 |
2009 |
2010 |
2011 |
2012 |
||
|
Власний капітал, млн. грн. |
69578 |
119263 |
115175 |
137725 |
155487 |
169320 |
|
|
Темп приросту власного капіталу,% |
63,46 |
71,41 |
-3,43 |
19,58 |
12,90 |
8,9 |
|
|
Рентабельність капіталу,% |
12,67 |
8,51 |
-32,52 |
-10, 19 |
-5,27 |
3,03 |
|
|
Темп приросту рентабельності капіталу, % |
-6,29 |
-32,83 |
-482,14 |
-68,67 |
-48,28 |
157,5 |
Як видно з табл.2.6, рівень капіталізації банківської системи України щорічно зростає. Найбільшого приросту вона досягла у 2008 році - 119263 млн. грн., що може бути результатом значного зростання угод з купівлі акцій українських банків у 2006-2007 роках і, як наслідок, значного зростання частки іноземних інвестицій у банківський сектор України. Однак, незважаючи на ріст обсягу власного капіталу, показник рентабельності капіталу зменшується і досягає мінімального значення у кризовому 2009 році - 32,52%. Далі ситуація дещо покращується і у 2012 році показник рентабельності капіталу банків становить 3,03%. Проаналізуємо окремо показник рентабельності капіталу 10-ти банків України з українським капіталом та за участю іноземного капіталу.
Таблиця 2.7 - Рентабельність капіталу банків з українським капіталом та за участю іноземного капіталу [15]
|
Банки |
Роки |
||||||
|
2007 |
2008 |
2009 |
2010 |
2011 |
2012 |
||
|
ПриватБанк (Україна) |
28,5 |
15,8 |
10,2 |
11,5 |
8,5 |
8,4 |
|
|
Укрексімбанк (Україна) |
19,5 |
13,8 |
0,2 |
0,3 |
0,5 |
0,9 |
|
|
Ощадбанк (Україна) |
9,4 |
2 |
4,2 |
2,8 |
3 |
3,1 |
|
|
РайффайзенБанкАваль Австрія) |
11,2 |
7,1 |
-38 |
0 |
0,5 |
0,5 |
|
|
Промінвестбанк (Росія) |
8,7 |
3 |
-48,8 |
-18,4 |
0,6 |
4,3 |
|
|
Укрсоцбанк (Австрія) |
11,3 |
15,3 |
2,1 |
0,4 |
0,2 |
0,1 |
|
|
ВТБ Банк (Росія) |
1,5 |
2,2 |
0 |
-11,1 |
14,4 |
23,5 |
|
|
Дельта Банк (США) |
0,9 |
11,5 |
1,4 |
2,5 |
32,4 |
3,3 |
|
|
ПУМБ (Україна) |
2,5 |
0,4 |
-30,5 |
8,3 |
6,7 |
6,4 |
|
|
Банк Фінанси та Кредит (Україна) |
15,7 |
5,8 |
-22,2 |
-10,2 |
-4,5 |
0,2 |
*з 2011 року 25% капіталу банку належить Кіпру
Як видно з таблиці 2.7 видно, що у 2007-2010 роках найбільший рівень рентабельності капіталу мав вітчизняний ПриватБанк, який є найбільшим банком за розміром активів і одним з найбільших за обсягом власного капіталу. Цей банк мав найбільший рівень рентабельності навіть у кризовий період - 10,2%, хоча і не відповідав нормативному значенню. У 2011 році найбільший рівень капіталу мав банк з американським капіталом Дельта банк, він становив - 32,4%., а у 2012 році найкращий показник мав банк з російським капіталом ВТБ Банк - 23,5%.
На 2011 рік іноземний капітал у банківській системі України представлений 21-ма країнами (рис.2.6). У структурі іноземного капіталу вітчизняної банківської системи основна частка припадає на капітал Росії (9,2%), Кіпру (7,2%), Австрії (5,0%), Франції (4,5%), Німеччини (3,7%) [16, с.68].
Рис.2.3 Структура іноземного капіталу вітчизняної банківської системи [16, с.68]
З поміж інших інтерес до українських фінансових ринків виявляють такі країни, як Італія, Польща, Швейцарія, Великобританія, Швеція, США.
В Україні експансія іноземного капіталу здійснюється в основному за рахунок злиття та поглинання банків. Продаж українських банків відбувається такими шляхами:
1. Повний продаж. У цьому випадку покупець купує контрольний пакет акцій вітчизняного банку, у результаті чого фінансова установа переходить у його власність. Цей метод є найбільш поширений і був застосований для таких банків як: "Райффайзен банк Аваль" (Австрія), "Індекс-Банк" (Франція).
2. Продаж банку з подальшим спільним веденням бізнесу. Цей метод застосовується для банків, які вже належать фінансово-промисловим групам і не можуть бути продані повністю. Такий метод продажу обрали такі банки, як: "Укрсоцбанк" (Австрія).
3. Ринковий продаж акцій шляхом їх розміщення на фондовій біржі. Такий метод вигідний для середній і великих банківських установ, акції який вільно обертаються на ринку. Таким методом продажу були продані такі банки, як: "Мегабанк" (Німеччнина), "Форум" (Німеччина).
4. Публічне розміщення акцій вітчизняних банків на світових фондових біржах (IPO). За таким методом було продано такі банки: "Надра" (Австрія).
Таблиця 2.8 - Розмір загального ризику банків України на 2012 рік
|
Показник |
Банки з українським капіталом |
Середній розмір ризику, % |
|||||
|
Укргазбанк (Україна) |
Укрексімбанк (Україна) |
Ощадбанк (Україна) |
ПУМБ (Україна) |
Банк Фінанси та Кредит (Україна) |
|||
|
Загальний коефіцієнт ризику банків |
5,5 |
4,9 |
4,7 |
6,7 |
11,97 |
6,74 |
|
|
Показник |
Банки за участю іноземного капіталу |
Середній розмір ризику, % |
|||||
|
РайффайзенБанкАваль Австрія) |
Промінвестбанк (Росія) |
Укрсоцбанк (Австрія) |
ВТБ Банк (Росія) |
Дельта Банк (США) |
|||
|
Загальний коефіцієнт ризику банків |
7,5 |
7,8 |
5,07 |
8,4 |
9,9 |
7,73 |
Виходячи з табл.2.8, до банків з низьким рівнем ризику відносяться Укрексімбанк та Ощадбанк - банки власниками яких є держава. До банків з середнім рівнем ризику серед досліджуваних банків відносяться банки з українським капіталом ПУМБ (6,7), Укргазбанк (5,5) та банки за участю іноземного капіталу Райффайзен Банк Аваль (7,5), Промінвестбанк (7,8), Укрсоцбанк (5,07), ВТБ Банк (8,4), Дельта Банк (9,9). До банків з високим рівнем ризику увійшов банк з українським капіталом Банк Фінанси і Кредит (11,97). Як бачимо, через значний вплив зовнішніх факторів на діяльність іноземних банків, середній розмір загального банківського ризику банків з українським капіталом є менший ніж за участю іноземного, хоча обидва показника відносяться до середнього рівня ризику понесення фінансових витрат. Це говорить про необхідність зниження ризикованої діяльності банків України.
Отже, з вище наведеного можна зробити висновок, що банківська система України є інтернаціоналізованою. Однак, більшість іноземних банків, які виходять на вітчизняний ринок є європейськими. Враховуючи європейську боргову кризу та незадовільний економічний стан деяких європейських країни, запропонуємо наступний механізм допуску іноземних банків на український ринок. Словник іншомовних слів Мельничука визначає механізм, як сукупність проміжних станів або процесів будь-яких явищ". Слово "механізм" з грецької мови перекладається як знаряддя, пристрій. Інший словник за механізм управління вважає "сукупність органів, засобів і способів (методів, прийомів, технологій) взаємодії між двома підсистемами соціальної організації - керуючої та керованої. У свою чергу Гладишев трактує механізм управління, як спосіб організації управління суспільними справами, де взаємопов'язані методи, засоби і принципи, що зрештою забезпечує ефективну реалізацію цілей управління. Отже, у нашому випадку механізм це складова системи державного управління, яка визначає порядок певних дій щодо допуску іноземних банків у вітчизняний банківський сектор.
Подобные документы
Міжнародний кредит, його особливості. Форми та види міжнародного кредиту. Роль міжнародного кредиту в міжнародних економічних відносинах. Вплив міжнародних кредитів на інвестиційну привабливість країни. Тенденції розвитку міжнародного кредитування.
курсовая работа [119,4 K], добавлен 25.10.2014Основні кредитори сучасного етапу розвитку міжнародної економіки. Дослідження сутності і значення міжнародного кредиту. Міжнародні та регіональні валютно-кредитні та фінансові організації. Сутність стратегії залучення та використання іноземних кредитів.
реферат [25,7 K], добавлен 30.11.2008Сутність холдингової форми організації міжнародного бізнесу. Питома вага власності міжнародних холдингів в сучасній структурі пивної галузі економіки України. Аналіз діяльності міжнародного холдингу "Baltic Beverages Holding" на ринку виробництва пива.
дипломная работа [955,8 K], добавлен 16.06.2013Форми конвертованості валюти, елементи валютної системи. Регулювання валютно-фінансових відносин за допомогою міжнародного права, міжнародних угод, кредитної та податкової політики. Фактори, які впливають на валюту, суму та термін міжнародного кредиту.
реферат [30,2 K], добавлен 20.03.2014Сутність світової економіки і міжнародних економічних відносин, їх форми, фактори і показники розвитку. Головні економічні закони розвитку світового господарства і міжнародних економічних відносин. Місце України в міжнародному розвитку світової економіки.
курс лекций [92,5 K], добавлен 07.09.2008Загальна характеристика міжнародних фінансових організацій. Діяльність Міжнародного банку реконструкції та розвитку. Основні правові норми становлення України як суб`єкта міжнародних відносин. Зміцнення політичної незалежності та економічної безпеки.
курсовая работа [42,5 K], добавлен 07.06.2011Основні аспекти сучасного міжнародного кредитування. Міжнародний кредит як економічна категорія. Сучасні форми міжнародного кредиту. Участь міжнародного кредиту у кругообігу капіталу на всіх його стадіях. форми и принципи міжнародного кредиту.
реферат [26,1 K], добавлен 01.11.2008Особливості міжнародної банківської справи, кредитні і не кредитні послуги банків. Роль та місце банківської системи України на міжнародному ринку банківських послуг. Розвиток національної банківської системи в умовах глобалізації світової економіки.
контрольная работа [25,7 K], добавлен 12.04.2009Поняття, форми та функції міжнародних фінансово-кредитних відносин; їх роль в світовій економіці. Залучення зовнішніх запозичень Україною з метою покращення економічного становища країни. Проблеми державної заборгованості України та шляхи їх вирішення.
курсовая работа [334,2 K], добавлен 24.09.2013Рівень економічного розвитку України, її місце в світовій економіці та міжнародних економічних відносинах. Участь країни в процесах міжнародної міграції капіталу та торгівлі. Удосконалення системи міжнародних економічних відносин та співробітництва.
курсовая работа [206,2 K], добавлен 10.12.2009
