Теоретико-методологічні проблеми фінансової лібералізації у світовій економічній думці

Підсумовуючи ефекти фінансової лібералізації, проілюстровані прикладами північноєвропейських країн, наведемо висновок Д. Фрая щодо подій у країнах Латинської Америки, які після фінансової лібералізації теж зіштовхнулися зі значними проблемами: “Досвід показує, що фінансова лібералізація повинна супроводжуватись відповідними фіскальними реформами, метою яких було б гарантування того, що державний борг не “вибухне” після проведення лібералізації. [93 c. 376]”

Отже, фінансова лібералізація активно розпочалася у більшості країн і триває протягом останніх 30-40 років. Головна її ідея полягає в ефективнішому розміщенні капіталу, а, отже, у прискоренні темпів економічного зростання. Чимало країн, здійснивши внутрішню та зовнішню лібералізацію й дерегуляцію, скористались їх перевагами, водночас, як засвідчив досвід, вони зіштовхнулися з такими труднощами та перешкодами, як перегрів економіки, відплив капіталу, зростання безробіття, валютна нестабільність, банківські кризи, що поставило під сумнів правильність політики впровадження фінансової лібералізації, послідовності реформ внутрішнього та зовнішнього секторів, швидкості здійснення фінансової лібералізації, ролі фінансових посередників та держави у цьому процесі [12]. Такі питання сьогодні активно досліджує економічна наука, адже є ще країни, які не проводили лібералізацію, а деякі перебувають у процесі фінансової лібералізації. Країни, які здійснили внутрішню та зовнішню фінансову лібералізацію, зіштовхнулися з численними викликами у формі системних криз і нестабільності фінансової системи [37; 43; 47; 49-52].

Макроекономічні наслідки запровадження фінансової лібералізації у світовій економіці

Дискусії про вплив лібералізації рахунку операцій з капіталом на економічне зростання, вплив фінансової лібералізації на частоту криз тощо точаться вже довго, однак у науковій літературі питання актуальності та наслідків фінансової лібералізації висвітлюється недостатньо. Аналіз явищ і результатів фінансової лібералізації вимагає досліджень та обговорення з урахуванням макроекономічних аспектів проблеми.

Процеси фінансової лібералізації проявляються насамперед у мобільності капіталу, тому в балансі держави надзвичайно важливим є рахунок операцій з капіталом. Мобільність капіталу передбачає не лише можливість інвестування та ефективного розміщення капіталу, а й технології, інновації тощо.

Кожна фінансова криза, зазвичай, наголошує на актуальності фінансової лібералізації у певній площині. У банківських, боргових кризах і кризах ліквідності насамперед “звинувачують” процеси лібералізації та інтеграції. Такі кризи неодноразово охоплювали різні регіони світу та фінансові системи, проте саме процеси фінансової лібералізації було визнано такими, що прискорюють макроекономічне зростання і стимулюють фінансовий сектор. Це актуалізує вивчення макроекономічних впливів і наслідків фінансової лібералізації.

Противники лібералізаційних ефектів [126; 166] стверджують, що надмірна інтеграція “перегріває” економіку та бізнес-цикли, спричиняючи процеси, які виходять за межі державного регулювання. Прихильники [142; 148] ж, навпаки, наводять як аргументи стимулювання фінансовою лібералізацією економічної та фінансової систем, розширення можливостей фінансування, диверсифікацію ризиків і коштів, ефективніше розміщення капіталу, вирішення проблеми ліквідності.

Найчастіше і критика, і підтримка залишаються теоретичними, в численні емпіричні дослідження демонструють доволі суперечливі результати, зумовлені складністю проблеми та численними чинниками, які на ці процеси впливають.

Зауважимо, що дослідження ефектів фінансової лібералізації можна провадити на макроекономічному, мікроекономічному рівнях або на рівні індустрій і галузей.

Процеси фінансової лібералізації досліджують на [62]:

- емпіричному досвіді конкретних країн;

- еластичності зміни співвідношення обсягів заощаджень та інвестицій;

- економетричних закономірностях.

Традиційним способом вимірювання фінансової відкритості, чи ступеня фінансової лібералізації, є оцінка кількості законодавчих і правових обмежень на транскордонні потоки капіталу. Таких обмежень є багато:

- контроль припливу капіталу/інвестицій тощо;

- контроль за відпливом капіталу;

- контроль за кількістю законодавчих бар'єрів;

- контроль за цінами.

Вимірювання відкритості рахунку операцій з капіталом завжди було певним викликом [83]. Огляд деяких наукових праць, які базуються на інформації з Annual Report on Exchange Arrangements and Exchange Restriction (AREAR) [60], здійснено в дослідженні Р. Мірдали [141]. Зокрема, В. Гріллі та Г. Мілезі-Ферретті [101], Д. Родрік [158], М. Клейн та Дж. Олівей [123] використовують зведені дані для побудови індексу, який відображає частку років, в які рахунок операцій з капіталом було відкрито.

У праці Д. Квінна [153] використано описи та дані AREAR для кількісного виведення індексу відкритості рахунку операцій з капіталом, а М. Чінн та Г. Іто [74] пропонують індекс фінансової відкритості, який базується на компонентах розподілу обмежень рахунку поточних операцій та рахунку операцій з капіталом, використовуючи також дані AREAR та вдосконалюючи підхід до визначення фінансової відкритості [73]. А. Муді та А. Маршід [143] теж звертаються до рівнів обмежень на рахунок поточних операцій і рахунок операцій з капіталом і виводять власний індекс відкритості.

Індексів, які базуються на інформації, отриманій з AREAR, стає дедалі більше, проте усі вони мають однакові недоліки, а саме:

- не можуть повною мірою відобразити ступінь відкритості рахунку операцій з капіталом, оскільки базуються на обмеженнях, які не обов'язково впливають на обсяг потоку капіталу;

- не відображають рівня зусиль з контролю капіталу;

- не відображають реального ступеня інтеграції економіки в міжнародний ринок капіталу.

Підсумувавши та класифікувавши запропоновані методи оцінки фінансової відкритості Р. Мірдала [141] виокремив два формальних підходи:

- індекси цінових показників, у яких де-юре враховано чинні обмеження руху капіталу;

- індекси кількісних показників зміни рівня цін чи інших залежних від фінансової лібералізації факторів.

Перший підхід аналізує інтеграцію ринку капіталів з точки зору цін, базуючись на тому, що інтеграція ринків капіталу, незалежно від напряму та обсягу потоків, зумовить корегування цін на фінансові інструменти та їх взаєморегуляцію між кордонами і різними ринками. Недоліком такого підходу є існування безлічі ризиків, притаманних внутрішнім ринкам, що відкриваються, які, зрештою, впливатимуть на кінцеву ціну. Проте, через створення ціни такий підхід не може дати чіткого уявлення про ефекти та ступінь фінансової відкритості, тобто ринки, які перебувають у процесі лібералізації, можуть бути, насамперед, недостатньо фінансово глибокими чи ліквідними, щоб забезпечити корегування цін відносно зовнішніх.

Індекси, які базуються на кількісних показниках, адекватніше відображають стан інтеграції країни з міжнародними фінансовими ринками. Залишається невирішеним чинне питання про те, чи варто розглядати чисті або валові потоки капіталу між країнами?

Отже, досліджуючи вплив фінансової лібералізації на макроекономічну ситуацію в країні, слід аналізувати такі ефекти [141]:

– економічного зростання;

– макроекономічної волатильності;

– паралельної динаміки.

Макроекономічний ефект зазвичай згадують першим в описі фінансової лібералізації. В основу початкових моделей, які визначали вплив фінансової лібералізації на макроекономіку, покладено саме це тезу, проте, за відсутності бар'єрів для руху коштів країни та регіони, в яких капітал є в надлишку, експортуватимуть його у регіони, в яких його прибутковість вища. Від такого переміщення вигоди отримають усі, що сприятиме економічному зростанню в регіонах/країнах - імпортерах капіталу та економічному приросту в регіонах/країнах - експортерах капіталу. Звісно, перетікання коштів та їх ефективніше використання - не єдина перевага. Можна навести ще низку переваг, які мають неекономічну складову, наприклад, запозичення технологій, культури провадження бізнесу тощо. Проблемою в дослідженні та доведенні ефективності такого механізму є відсутність одностайності щодо нього в наукових колах, що завадило виробити єдиний чіткий механізм впливу руху коштів на економічне зростання. Зокрема, є праці, які ілюструють, що сьогодні фінансова лібералізація - це ера диверсифікації коштів, а не їх алокації з метою підвищення норми прибутку, тобто не максимізують прибуток, а радше мінімізують ризик. Численні дослідження останніх двох десятиліть не змогли ні економетрично, ні емпірично довести існування стабільного, логічного зв'язку між фінансовою лібералізацією та економічним зростанням. Логічно припустити, що частка факторів впливу на макроекономічну ситуацію настільки вагома, що відмежувати вплив саме фінансової лібералізації на економічне зростання - надто складне завдання.

Нелегко простежити і залежність макроекономічної волатильності від фінансової лібералізації, хоча на емпіричному рівні вона помітна та значуща. Зокрема, за сучасних умов фінансової лібералізації дедалі активніше порушується питання поширення криз і макроекономічних шоків між країнами. Менш розвинена країна, ставши на шлях фінансової лібералізації, зазнає впливу макроекономічної волатильності менше, оскільки потік капіталу до країни дає змогу диверсифікувати інвестиції в різні галузі та зменшити залежність бідної країни від агропромислового, видобувного чи іншого сектору. Водночас, розвинена та багата країна в процесі фінансової лібералізації буде зацікавлена концентрувати ресурси у високодохідних галузях з метою отримання порівняльних переваг у торгівлі, а тому ставатиме більш макроекономічно залежною від шоків і впливів. Отже, маємо підстави стверджувати, що графік макроекономічної волатильності від фінансової лібералізації для низки як менш розвинених, так і більш розвинених країн набуватиме форми U -кривої [122].

Вплив фінансової лібералізації та фінансової відкритості рахунку операцій з капіталом на поширення криз і шоків на міжнародних ринках капіталу дуже важко описати в формі гіпотези чи теорії. Проте, наприклад, у праці Р. Лукаса [135] наведено докази на користь того, що фінансова інтеграція впливає на споживання. Поширення шоків на міжнародних ринках капіталу відбувається, найімовірніше, через інформаційну складову, тобто власне відкритість рахунків операцій з капіталом є обставиною, або фактором, посилення негативних наслідків, а не причиною. Підтвердженням того, що відкритість рахунку операцій з капіталом безпосередньо не впливає на макроекономічну волатильність, можна вважати те, що під час фінансової кризи 2008 р. найбільше постраждали країни, в яких існували значні обмеження на операції з капітальним рахунком держави.

Ефект впливу паралельної динаміки простежується в процесі фінансової лібералізації тоді, коли торговельні, економічні та інформаційні системи країн значною мірою взаємоінтегровані. Це дає змогу усунути або зменшити ризики, притаманні економіці конкретної країни. Такі ефекти зумовлюють тенденції кореляції між макроекономічними показниками конкретних країн. Як саме такі тенденції та глибина фінансової інтеграції впливають на макроекономічну волатильність та чи збільшують вони системний ризик, сьогодні остаточно не досліджено.

Вимірювання фінансової лібералізації та її впливу на макроекономічну ситуацію тією чи іншою мірою пов'язані з рахунком капітальних операцій (рахунком поточних операцій). Аналіз складових рахунку капітальних операцій дасть змогу отримати чіткішу картину та детальніше визначити та оцінити наслідки фінансової лібералізації.

Рахунок капітальних операцій складається з:

- прямих іноземних інвестицій;

- портфельних інвестицій;

- інших інвестицій (боргові потоки капіталу);

- резервного рахунку.

Оцінка впливу та кількості прямих іноземних інвестицій на економічне зростання є одним з найважливіших завдань, оскільки інвестиції передусім залежать від відкритості національної економіки, ступеня інтегрованості держави в глобальні процеси, інвестиційної привабливості країни, а також сприяють перетіканню нових технологій, культури провадження бізнесу тощо. Проте така оцінка не допоможе відтворити вповні картину фінансової лібералізації держави, а також чітко визначити макроекономічний ефект від іноземних інвестицій, оскільки економічне зростання може бути зумовлено також сприятливими світовими трендами, політичними факторами тощо, які не свідчать про ступінь лібералізації.

Роль портфельних інвестицій в економічному зростанні та висвітленні ступеня лібералізації також є важливою, адже свідчить, з одного боку, про ефективний розподіл капіталу та його спроможність проникати у певні країни та регіони. А з макроекономічної точки зору портфельні інвестиції є більш ризикованими, адже за несприятливих обставин можуть швидше полишити країну, спричинивши відплив капіталу.

У державі лібералізованим відносно світової системи фінансовим сектором найлегше проникають в країну та полишають її боргові потоки капіталу, що, з одного боку, може підсилювати шоки та спади, а з іншого - за позитивних обставин сприяти економічному зростанню. Тобто цей підхід може вносити високу у фінансову систему держави волатильність, а доступ до міжнародних ресурсів значно полегшує та стимулює економічні цикли.

Отже, всі заходи, фінансової лібералізації відіграють значну роль як в економічному зростанні, так і в макроекономічній стабільності держави. Кожен з них може значною мірою впливати на економіку держави, хоча комплексно всі підходи формують рахунок операцій з капіталом, від якого і залежить ступінь лібералізації та інтеграції держави у світову фінансову та економічну системи.

Деякі аспекти фінансової лібералізації, сфокусовані на українські реалії, висвітлені в працях [2; 9; 44; 46; 48].

Висновки

У науковій літературі представлені різні точки зору на джерела економічної глобалізації, найважливішою складовою якої є фінансова лібералізація. Деякі автори вважають, що фінансова глобалізація пройшла декілька етапів становлення, однак реальні статистичні показники та економетричні дослідження засвідчують, що фінансова лібералізація - це явище сучасної економічної теорії, яке найбільше проявилось через активність внутрішньої та зовнішньої її складових.

Концепції фінансової лібералізації, або фінансових репресій є відносно новим поняттям у сфері міжнародних фінансів і світової економіки. Сучасні академічні дослідження, хоча й не розмежовують чітко фінансову лібералізацію та фінансову відкритість, висвітлюють їх природу, окреслюють періоди прояву та пропонують способи їх вимірювання.

Процес лібералізації тісно пов'язаний з макроекономікою. Лібералізація фінансових ринків може збігатися з економічною політикою держави, спрямованою на розвиток внутрішньої фінансової системи, на оцінку структурних змін в економічних показниках до і після лібералізаційних заходів. Політика фінансової лібералізації, зокрема її складова вільного переміщення капіталу, покликана забезпечити додаткові стимули внутрішньому економічному зростанню завдяки надходженням зовнішніх фінансових ресурсів. Щоб зовнішні фінансові надходження сприяли економічному розвиткові країни, необхідно створити умови, які визначаються ступенем відкритості внутрішнього фінансового ринку для міжнародного капіталу. Потрібно також розробити механізми, які обмежують небезпеку і наслідки такої відкритості для національної економіки. Актуальним є питання розвитку грошово-кредитної системи щодо реалізації валютної політики за умов фінансової лібералізації.

Аналіз історії розвитку світових фінансових лібералізаційних процесів дає підстави для припущення про те, що в країнах стійкого розвитку переважає ліберальний підхід до функціонування економік, а в період криз і рецесій переваги надаються державному регулюванню.

Найкращим прикладом відкритої фінансової лібералізації є сучасні глобалізаційні процеси в межах ЄС. Низька продуктивність праці, ліміт відсоткової ставки, високі резервні вимоги та кількісні обмеження щодо розміщення кредитів є джерелами фінансового тиску і в таких випадках рекомендовано провадити фінансову лібералізацію, тобто звільнення фінансового ринку від будь-якої інтервенції, підтримку рентабельності інвестицій. Фінансові обмеження є процесом оберненим, до фінансової лібералізації, і характеризуються, насамперед, регулюванням руху капіталу, щільними зв'язками між урядом і банками, фіскальною вигодою.

Фінансова відкритість є запорукою розширення інтеграції між країнами, прискорення економічного зростання, однак фінансова лібералізація є складним процесом і умовою вступу країн в деякі міжнародні організації, наприклад, у СОТ. Міжнародні потоки приватного капіталу, які надходять у країну завдяки лібералізації, розглядають як альтернативне кредитуванню джерело зовнішнього фінансування. У більшості випадків це відіграє позитивну роль, але нерідко фінансова лібералізація, зокрема, якщо вона відбувається одночасно з швидкою приватизацією фінансових інституцій, докорінно змінює середовище їх функціонування і не завжди вони можуть швидко перебудуватися. Отже, фінансова лібералізація може впливати на економіку держави як позитивно, так і негативно, а тому вимагає послідовності в проведенні реформ, урахування початкових умов, в яких знаходиться економіка, фінансова та правова системи тощо. Ефективність фінансової лібералізації проявляється на різних макро- економічних рівнях, набуваючи форм емпіричних, еластичних та економетричних закономірностей.

Cписок використаних джерел

1. Башнянин Г. І. Становлення теорії економічного лібералізму та її застосування в трансформаційній економіці / Г.І. Башнянин, Б. М. Шевчик, О. І. Дунас, Ю. В. Кирилич, О. А. Кривицька. - Львів : ЛІГА-ПРЕС, 2013. - 164 с.

2. Белінська Я. Можливості і наслідки валютно-фінансової лібералізації в Україні / Я. Белінська // Вісн. Нац. банку України. - 2006. - №1. - С. 28 - 34.

3. Бережна Г. В. Трансформація фінансових систем нових індустріальних країн Східної Азії в умовах глобалізації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: 08.00.02 “Світове господарство і міжнародні економічні відносини”/ Г. В. Бережна. - К., 2008. - 20 с.

4. Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі / М. Блауг. - К. :

Основи, 2001. - 670 с.

5. Виктор М. П. Некоторые выводы из теории экономических реформ / М. П. Виктор // Экономическая наука современной России. - 2005. - № 1 (28).

С. 7 - 24.

6. Вовк Н. Р. Фінансова лібералізація та основні підходи її вимірювання

Н. Р. Вовк // Формування ринкової економіки. - 2012. - Вип. 27. - С. 62-69.

7. Волді А. Як фінансова лібералізація посилила потік зовнішнього фінансування до МСП Нігерії / А. Волді, А. Колаволе // Банки та банківські системи країн світу. - 2008. - Т. 1. - №3. - С. 21-31.

8. Головин М. Финансовая глобализация и ограничения национальной денежно- кредитной политики / М. Головин // Вопросы экономики. - 2007. -

№ 7. - С. 20-34.

9. Гриценко А. Механізм валютної трансмісії: інституційно- поведінковий підхід / А. Гриценко, Т. Унковська // Вісн. Нац. банку України. - 2007. - № 11. - С. 8-11.

10. Дробышевский С. М. Некоторые подходы к розроботке системы индикаторов мониторинга финансовой стабильности / С. М. Дробышевский. М.: ИЭПП, 2006. - 305 с.

11. Єпіфанов А. О. Лібералізація руху капіталу в ході євроінтеграції: досвід країн Центральної Європи: монографія / А. О. Єпіфанов, С. М. Козь- менко, М. І. Макаренко, Ф. І. Шпиг та ін.; за заг. ред. А. О. Єпіфанова. - Суми : УАБС НБУ, 2007. - 109 с.

12. Жамалдінов Р. А. Регулювання ринків, що розвиваються, в умовах фінансової лібералізації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: 08.05.01 “Світове господарство і міжнародні економічні відносини” / Р. А. Жамалдінов. - К., 2002. - 21 с.

13. Жмурко Н. Роль валютного регулювання у системі економічних відносин / Н. Жмурко // Вісн. Львів. нац. ун- ту. Сер. екон. - Вип. 41. - С. 180-189.

14. Иванов Е. И. Валютная либерализация и национальная экономика / Е. И. Иванов, М. В. Ершов // Деньги и кредит. - 2003. - № 6. - С. 44-47.

15. Кирилич Ю. В. Підходи до формування сучасної парадигми внутрішньої та зовнішньої фінансової лібералізації / Ю. В.Кирилич // Вісн. Львів. ун -ту. Сер. міжнародні відносини. - 2012. - Вип. 31. - С. 322-330.

16. Кирилич Ю. В. Макроекономічні наслідки фінансової лібералізації / Ю. В. Кирилич // Вісн. Тернопіль. нац. економ. ун-ту. - Сер. екон. науки. - 2012. Вип. 5 (1). - С. 65-69.

17. Кирилич Ю. В. Роль финансовой либерализации и финансовых ограничений в обеспечении экономического роста / Ю. В. Кирилич // Социально-гуманитарный вестник Юга России. - 2013. - №9 (40). - C. 118-125.

18. Кирилич Ю. В. Еволюційна компаративістика фінансової лібералізації / Ю. В. Кирилич // Актуальні проблеми міжнародних відносин : зб. наук. праць КНУ ім. Т. Шевченка. Інститут міжнародних відносин. - 2013. - Вип. 114. - Ч. 2. - С. 168-172.

19. Кирилич Ю.В. Деякі підходи до визначення індексів фінансової лібералізації / Ю.В.Кирилич // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. економічна. - 2013. - Вип. 49. - С. 67-81.

20. Кирилич Ю. В. Лібералізація руху капіталу: нормативно-правове забезпечення / Ю. В. Кирилич // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. міжнародні відносини. - 2013. - Вип. 33. - С. 231-238.

21. Кирилич Ю. В. Вплив фінансової лібералізації на ефективність державного управління/ Ю. В. Кирилич// Вісн. ОНУ ім. І.І. Мечникова. - 2013. - T. 18. - Вип. 4/2. - С. 47-51.

22. Кирилич Ю.В. Влияние финансовой либерализации на нелегальные финансовые потоки в странах центрально-восточной Европы/ Ю.В. Кирилич Вестн. Тбилис. ун-та. Economisti. - 2013. - №4. - С. 62-67.

23. Кирилич Ю. В. До питання аналізу динаміки фінансової лібералізації в деяких європейських країнах / Ю.В. Кирилич // Галицький економ. вісник. - 2014. - № 1 (44). - С. 131-138.

24. Кирилич Ю. В. Роль та виклики фінансової глобалізації / Ю. В. Кирилич Третя міжнар. наук.-практ. конференція “Сучасні національні економічні моделі та перспективи розвитку”. Т. 1. Сімферополь, 24 груд. 2010 р. - Сімферополь : Кримський інститут бізнесу, 2010. - С. 31-32.

25. Кирилич Ю. В. Проблеми оцінки рівня фінансової лібералізації/ Ю. В. Кирилич // Восьма наук.-практ. конференція молодих вчених “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденція глобалізації”. Ч. І. Тернопіль, 24-25 лют. 2011 р. - Тернопіль : Екон. думка ТНЕУ, 2011. - С. 49-51.

26. Кирилич Ю. В. Феномен фінансової лібералізації / Ю. В. Кирилич // Третя міжнар. наук.-практ. конференція молодих учених та студентів “Стратегія економічного розвитку країн в умовах глобалізації”: матеріали конф. Т. 1. Дніпропетровськ, 17-18 лют. 2012 р. - Дніпропетровськ : Біла К. О., 2012. - С. 108.

27. Кирилич Ю. В. Критичний погляд на фінансову лібералізацію/ Ю. В. Кирилич // Дванадцята міжнар. наук.-практ. конференція молодих науковців “Сучасні моделі, концепції і стратегії інноваційного розвитку країн світу та України: економіка, фінанси, право, систематичний аналіз”. Київ, 23 березня 2012 р. - К. : УДУФМТ, 2012. - С. 224-226.

28. Кирилич Ю. В. Фінансові обмеження на противагу фінансовій лібералізації: актуальність та ефективність / Ю. В. Кирилич // Друга міжнар. наук.-практ. конф. “Актуальні проблеми міжнародних відносин: політичні, економічні, правові аспекти”. Львів, 19 вересня 2012 р. - Львів : Львів. нац. ун-т ім. І.Франка, 2012. - С. 102-104.

29. Кирилич Ю. В. Обмеження руху капіталу: досвід постсоціалістичних країн / Ю. В. Кирилич // Міжнар. наук.-практ. конф. “Актуальні проблеми теорії та практики менеджменту”. Сімферополь, 16-17 серпня 2013 р. - Сімферополь: НО “Economics”, 2013. - С. 6-8.

30. Кирилич Ю. В. Вашингтонський консенсус як архітектура фінансової глобалізації / Ю. В. Кирилич // Форми і методи державного регулювання національних економік : збірник матеріалів міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 23-24 серпня 2013 р. - К. : ГО “Київ. екон. наук. центр”, 2013. - С. 78-81.

31. Кирилич Ю. В. Процеси фінансової лібералізації в сучасних умовах / Ю. В. Кирилич // “Економіка і фінанси: теорія та практика : матеріали І міжнар. наук.-практ. конф., Феодосія, 26-28 верес. 2013 р. - Луганськ : Ноулідж, 2013. - С. 326-328.

32. Кирилич Ю. В. Ефективність фінансової лібералізації / Ю. В. Кирилич // Державне антикризове управління економікою в умовах глобалізації: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 26-27 листоп. 2013 р. - К. : КНЕУ, 2013. - С. 146-149.

33. Кирилич Ю.В Кореляція індексів фінансової лібералізації в деяких європейських країнах / Ю.В. Кирилич // Стратегія розвитку світової економіки в умовах глобалізації: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 27-28 груд. 2013 р. Черкаський держ. ун-т. - Черкаси : Видав. дім “Гельветика”, 2013. - С. 155-158.

34. Колодко Г. Глобалізація і перспективи розвитку постсоціалістичних країн / Г. Колодко. - К. : Основні цінності, 2002. - 248 с.

35. Коуз М. Э. Ограничения на либерализацию счета операций с капиталом М. Э. Коуз, И. Прасад // Финансы и развитие. - 2004. - № 9. - С. 50-51.

36. Криничанский К. В. Факторы финансового развития и их влияние на динамику роста / К. В. Криничанский // ІV Международная научно- практическая конференция “Экономическое развитие в современном мире: динамика рыночних процессов и преобразований бизнес - среды”. - Екатеринбург : Изд-во УрГУ, 2007. - С. 54-58.

37. Луцишин З. Трансформація світової фінансової системи в умовах глобалізації / З. Луцишин. - К. : ВЦ “ДрУк”, 2002. - 320 с.

38. Луцишин З. Асиметрія та парадокс фінансової глобалізації / З. Луцишин // Міжнародна економічна політика. - 2008. - № 8-9. - С. 78-103.

39. Маркина Ю. В. Финансовая либерализация и развивающиеся рынки: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. экон. наук: 08.00.14 “Мировая экономика” / Ю. В. Маркина. - М., 2003. - 20 с.

40. Пікуш Ю. П. Управління конкурентоспроможністю банку в умовах фінансової лібералізації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: 08.04.01 “Фінанси, грошовий обіг і кредит”/ Ю. П. Пікуш. - К., 2008. - 20 с.

41. Пшеничный Ю. В. К вопросу о последствиях финансовой либерализации / Ю. В. Пшеничный // Ученые записки Ростов. гос. эконом. ун-та. Рыночная экономика и финасово-кредитные отношения. - 2007. - Вып. 13. - С. 3-138.

42. Романчук О. Я. Кредитні спілки та фінансова лібералізація в країнах ЄС і Україні / О. Я. Романчук // Вісн. Львів. фін. академії. Економічні науки. - 2006. - С. 74-83.

43. Сакс Дж. Д. Макроэкономика. Глобальный подход / Дж. Д. Сакс, Ф. Б. Ларрен. - М. : Дело, 1996. - 684 с.

44. Cтукало Н. В. Оцінювання стану розвитку фінансовоі? глобалізаціі?: особливості для Украъни / Н. В. Стукало // Міжнародна економічна політика. 2006. - Вип. 4. - С. 81-100.

45. Хмыз О. В. Финансовая либерализация и кризисное состояние экономики / О. В. Хмыз // Экономическая наука современной России. - 2002. № 2. - С. 79-93.

46. Щербакова О. Валютна політика Національного банку України О. Щербакова // Вісн. Нац. банку України. - 2007. - № 6. - С. 6-9.

47. Юдина И. Н. Происхождение финансовых кризисов и их объяснение: ретроспектива зарубежного опыта / И. Н. Юдина // Вестник НГУ. Сер. Соц.- экон. науки. - 2009. - Т. 9. - Вып 3. - С. 14-24.

48. Юдина И. Н. Финансовая интеграция: опыт стран с формирующимися рынками / И. Н. Юдина. - М.: Институт экономики переходного периода, 2007. - 73 с.

49. Юдина И. Н. Финансовая нестабильность и новые вызовы для разви- вающихся стран / И. Н. Юдина. - Барнаул : Изд-во Алтай. ун-та, 2005 166 с.

50. Юдина И.Н. Природа и причины банковских кризисов (на опыте стран с формирующимися рынками) / И. Н. Юдина. - СПб. : Изд-во НПК “РОСТ”, 2008. - 146 с.

Размещено на Allbest.ur