• Вступ
• Модуль I. Міжнародна економічна діяльність та основні сегменти світового ринку
• Тема 1. Міжнародна економічна система
• 1. Міжнародна економіка як складова частина економічної теорії
• 2. Поняття міжнародної економічної системи та її структурні елементи
• 3. Основні чинники виникнення міжнародної економічної системи
• Тема 2. Міжнародна економічна діяльність
• 1. Сутність та суб'єкти міжнародної економічної діяльності
• 2. Відкритість національної економіки як умова розвитку міжнародної економічної діяльності
• 3. Середовище міжнародної економічної діяльності
• Тема 3. Світовий ринок товарів та послуг
• 1. Сутність та основні риси світового ринку
• 2. Світовий ринок товарів
• 3. Світовий ринок послуг
• Тема 4. Світовий фінансовий ринок
• 1. Поняття і структура світового фінансового ринку
• 2. Учасники міжнародного фінансового ринку
• 3. Сучасні світові фінансові центри
• Тема 5. Прямі інвестиції та міжнародне виробництво
• 1. Сутність та класифікація іноземних інвестицій
• 2. ТНК та вивезення капіталу
• 3. Міжнародне виробництво
• Тема 6. Міжнародний кредит
• 1. Форми й види міжнародного кредитування
• 2. Світова криза заборгованості
• 3. Міжнародні валютно-кредитні організації
• Тема 7. Світовий ринок праці
• 1. Передумова формування та сутність світового ринку праці
• 2. Національні моделі ринків праці та їх особливості
• 3. Роль Міжнародної організації праці в регулюванні світового ринку праці
• Модуль ІІ. Сучасні форми міжнародних економічних відносин.
• Тема 1. Міжнародна трудова міграція
• 1. Сутність, напрями та форми міжнародної трудової міграції
• 2. Економічні та соціальні наслідки трудової міграції
• 3. Міжнародне регулювання міграційних процесів
• Тема 2. Світова валютна система
• 1. Етапи становлення та розвитку світової валютної системи
• 2. Валюта, валютний курс, світові валютні ринки
• 3. Валютна політика та її інструменти
• Тема 3. Міжнародні розрахунки
• 1. Поняття та особливості міжнародних розрахунків
• 2. Форми міжнародних розрахунків
• 3. Міжнародні платіжні системи
• Тема 4. Платіжний баланс та макроекономічна рівновага.
• 1. Сутність і види балансів міжнародних розрахунків
• 2. Структура платіжного балансу
• 3. Методи балансування платіжного балансу
• Тема 5. Міжнародна регіональна інтеграція
• 1. Сутність та основні ознаки міжнародної регіональної інтеграції
• 2. Передумови і переваги регіональної інтеграції
• 3. Основні форми регіональної економічної інтеграції
• Тема 6. Глобалізація економічного розвитку
• 1. Сутність процесів глобалізації світової економіки
• 2. Фактори і форми прояву глобалізації
• 3. Суперечності і проблеми глобалізації
• Тема 7. Інтеграція України у світову економіку
• 1. Економічні та політичні передумови інтеграції України у світову економіку
• 2. Основні напрями інтеграції України у світове економічне середовище
• 3. Відносини України з міжнародними економічними організаціями
• Використана література

Вступ

1. В чому відмінність понять "світова економіка" і "міжнародна економіка"?

2. Назвіть суб'єкти і об'єкти світової економіки.

3. Які існують точки зору з приводу етапів розвитку світового господарства?

4. Які критерії покладені в основу класифікації країн світового господарства?

5. Які фактори визначають розвиток сучасної світової економіки?

6. В чому відмінність світової ринкової економіки сьогодення від світової економіки середини ХХ ст.?

7. Які ознаки і структура системи світової інформаційної економіки?

8. В чому сутність індексу розвитку людського потенціалу?

9. Що таке "нова економіка", її основні риси і особливості?

10. Назвіть основні риси сучасної міжнародної економічної системи.

Тема 2. Міжнародна економічна діяльність

1. Сутність та суб'єкти міжнародної економічної діяльності

Міжнародні господарські зв'язки протягом віків залишаються однією з основних форм спілкування людства. Традиційною і найстарішою формою міжнародних економічних зв'язків була і залишається торгівля. З розвитком цивілізації відбувається постійне втягнення окремих держав у міжнародні господарські зв'язки, що веде до виникнення єдиної світової економіки. Світова економіка - це сукупність національних господарств і недержавних структур, а також їх економічних взаємовідносин. Органічною частиною світової економіки є міжнародні економічні відносини (МЕВ).

Матеріальною основою системи світового господарства виступає міжнародний поділ праці, сутність якого проявляється у єдності двох процесів: розподілу виробництва (міжнародна спеціалізація) та його об'єднання (міжнародна кооперація виробництва).

На початку XXI ст. формується нова модель світової економіки - система багатомірних економічних взаємозалежностей і взаємодій, яка спирається на складне поєднання механізмів конкуренції, кооперації і партнерства на макро- і мікрорівнях, розширенні різноманітних зовнішньоекономічних зв'язків.

Зовнішньоекономічні зв'язки - це комплексна система різноманітних форм міжнародного співробітництва держав та їх суб'єктів у всіх галузях економіки. Зовнішньоекономічні зв'язки є історичною та економічною категорією. Як історична категорія зовнішньоекономічні зв'язки є продукт цивілізації. Як економічна категорія зовнішньоекономічні зв'язки являють собою систему економічних відносин, що виникають при переміщенні ресурсів усіх видів між державами і економічними суб'єктами різних країн. За структурною ознакою зовнішньоекономічні зв'язки поділяються на: зовнішньоторговельні, фінансові, виробничі, інвестиційні та ін.

На основі зовнішньоекономічних зв'язків розвивається міжнародна економічна діяльність, яка охоплює всі форми господарювання, до яких залучаються різні за національним походженням та місцем перебування суб'єкти підприємницької та регуляторної діяльності.

Міжнародна економічна діяльність - це цілісна система господарських зв'язків між національними економіками різних країн, їх суб'єктами господарського життя, міжнародними організаціями. До ключових господарських суб'єктів у міжнародній економіці, які формують міжнародний бізнес відносяться:

- транснаціональні корпорації (ТНК) - це як правило, великі господарські комплекси з міжнародною сферою діяльності;

- довгострокові стратегічні альянси ТНК;

- транснаціональні банки (ТНБ);

- транснаціональні інституціональні інвестори (страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, інвестиційні фонди);

- транснаціональні фінансово-промислові групи (інтеграція ТНК і ТНБ);

- світові фінансові центри;

- великі біржі.

Крім цього, до суб'єктів міжнародної економічної діяльності також належать:

національні держави;

суверенні утворення (регіональні і місцеві органи влади);

союзи підприємців;

торгові палати;

світові економічні та фінансові інститути та ін.

В процесі міжнародної економічної діяльності виникають певні форми міжнародних економічних відносин:

міжнародна торгівля товарами і послугами;

міжнародний рух капіталу;

міжнародна міграція робочої сили;

міжнародний обмін технологіями;

міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини;

міжнародна економічна інтеграція.

В основі розвитку економічних відносин між суб'єктами міжнародної економічної діяльності лежить міжнародний поділ праці та відкритість національних економік.

2. Відкритість національної економіки як умова розвитку міжнародної економічної діяльності

Однією із провідних тенденцій світогосподарського розвитку кількох останніх десятиліть є послідовний перехід багатьох країн світу від замкнутих національних господарств до економіки відкритого типу, орієнтованої на зовнішній ринок.

Відкритою називають національну економіку, яка природним шляхом зінтегрована у світове господарство, достатньо повно реалізує переваги міжнародного поділу праці, активно використовує різні форми світогосподарських зв'язків, які напрацьовані сучасною практикою. Іншими словами, відкрита економіка - це економіка при якій: а) країни експортують і імпортують значну частину товарів і послуг, що виробляються; б) країни, отримують і надають кредити на світових фінансових ринках.

Поняття "відкрита економіка" ширше поняття "свободи торгівлі" і включає окрім власне торгівлі товарами і послугами свободу пересування між країнами факторів виробництва (трудових ресурсів, капіталу, інформації), а також взаємообмін національними валютами.

В якості показників, що використовуються для оцінки рівня відкритості економіки, частіше всього застосовується експортна та імпортна квота. Експортна квота являє собою кількісний показник, що характеризує значимість експорту для економіки в цілому і для окремих галузей по тим чи іншим видам продукції:

Ке = .

де Ке - експортна квота; Е - вартість експорту; ВВП - Валовий внутрішній продукт.

Імпортна квота являє собою кількісний показник, що характеризує значимість імпорту для народного господарства і окремих галузей різних видів продукції:

Кі = .

де Кі - імпортна квота; І - вартість імпорту;. ВВП-Валовий внутрішній продукт.

Зовнішньоторговельна квота базується на оцінці значимості експортно-імпортних операцій відносно ВВП для національної економіки:

Кзв =

де Кзв - зовнішньоторговельна квот; Е - вартість експорту; І - вартість імпорту; ВВП - Валовий внутрішній продукт.

Перехід конкретної національної економіки до політики відкритості забезпечує країні:

поглиблення спеціалізації та кооперації виробництва;

розповсюдження світового досвіду через систему розвинутих міжнародних відносин;

зростання конкуренції між вітчизняними виробниками;

зростання добробуту населення.

Відкритість економіки не є синонімом безконтрольності та вседозволеності у зовнішньоекономічних зв'язках, міжнародній економічній діяльності. Відкрита економіка вимагає істотного втручання держави в таку діяльність. Мета такого втручання - послідовно відстоювати економічні інтереси своєї країни, забезпечувати конкурентоспроможність, ефективність національної економіки, національну безпеку країни.

Виходячи з цього, державі необхідно вирішувати проблеми оптимізації структури експорту та імпорту, руху капіталу, митної, валютної, податкової, кредитної та інвестиційної політики. Отже, держава повинна істотно впливати як на масштаби, так і на форми взаємодії національної економіки із зовнішнім світом, в системі світового господарства.

Основними факторами, що впливають на ступінь відкритості економіки, масштаби та інтенсивність економічних зв'язків національних господарств є такі: рівень економічного розвитку країни, який вимірюється величиною національного доходу на душу населення; ступінь розвитку структури національного (суспільного) продукту; наявність в країні виробничих ресурсів, в т.ч. природних (сільськогосподарські угіддя, корисні копалини та ін.); характер внутрішнього ринку. Ємний внутрішній ринок сприяє розширенню економічних зв'язків з іншими країнами. Таким чином, відкритою економікою можна назвати національний господарський комплекс, який бере активну участь в системі міжнародного поділу праці та опосередковує в процесі міжнародної кооперації вагому частку сукупного продукту.

Рівень відкритості економіки за звичай залежить від обсягів зовнішньої торгівлі країни або від політичної лінії її уряду.

3. Середовище міжнародної економічної діяльності

Щоб розібратись у причинах істотних відмінностей в організації економік різних країн, вплив їх економік на розвиток міжнародної економіки, необхідно розглянути фактори, що впливають на розвиток національних економік. Мова йде про економічне середовище в якому відбуваються економічні процеси тієї чи іншої країни. Економічне середовище - сукупність внутрішніх і зовнішніх чинників, що зумовлюють напрями і форми ділової активності людини, суспільства. Його основу складають, по-перше, природні фактори, які сформовані без участі людини, але впливають на здійснення економічної діяльності, а по-друге, фактори, що сформувались під впливом і в результаті людської діяльності.

Природні системи, що впливають на життя людини, можна розділити на біосферу, ноосферу й антропосферу.

Міжнародне економічне середовище характеризується також, сукупністю економічних умов, процесів і причин, які сприяють або гальмують розвиток міжнародної економіки, міжнародної економічної діяльності, міжнародних економічних відносин За визначенням економіста В.В. Липова міжнародне економічне середовище - сукупність географічних, природно-кліматичних, соціокультурних, ідеологічних, правових, політичних, економічних чинників, що визначають напрямки розвитку й особливості міжнародних економічних відносин.

Вплив вказаних чинників міжнародного економічного середовища на економічну діяльність країн, розвиток МЕВ доцільно детально розглянути на семінарському занятті.

Питання для обговорення:

1. На які основні частини (групи) поділяються економічні ресурси світу, країни?

2. Яку конкретну роль виконують суб'єкти міжнародної економічної діяльності в цьому процесі?

3. Дайте характеристику основних змін у галузевій структурі світової економіки.

4. В чому відмінність НТП від НТР?

5. Назвіть основні форми організації міжнародного підприємництва.

6. В чому основний зміст і сутність міжнародного поділу праці?

7. В яких основних формах виступає міжнародний поділ праці і в чому їх сутність?

8. Що є показником рівня міжнародної спеціалізації і як він визначається?

9. Назвіть основні моделі (типи) вільних економічних зон і дайте їм характеристику.

10. Назвіть основні форми міжнародної економічної діяльності України.

Тема 3. Світовий ринок товарів та послуг

1. Сутність та основні риси світового ринку

Розвиток міжнародного поділу праці заклав основи формування і динамічного розвитку світового ринку. Сучасний світовий ринок сформувався у процесі тривалого історичного розвитку на основі внутрішніх ринків держав, перш за все, провідних держав світу, взаємозв'язки яких поступово виходили за національно-державні межі і розвивалися вже в системі МЕВ.

В теорії і на практиці використовуються різні поняття, пов'язані з ринком: внутрішній, національний, міжнародний і світовий. Внутрішній ринок - сфера економічного обміну, в рамках якого все вироблене і призначене для продажу реалізується всередині даної країни. Національний ринок - це весь ринок даної країни, частина якого пов'язана з міжнародним обміном (експортом та імпортом товарів і послуг). Міжнародний ринок - частина національного ринку, яка безпосередньо пов'язана із зарубіжними ринками і орієнтована на іноземних покупців і продавців. Світовий ринок - поняття синтетичне, яке об'єднує ринки усіх країн світу в єдине ціле.

Основні риси світового ринку:

? в його основі лежить розвинуте ринкове господарство, що виходить в пошуках сфер і об'єктів збуту, ефективної міжнародної взаємодії в цілому за національні межі;

? світовий ринок знаходить свій прояв у міжнародному переміщенні товарів, послуг і основних факторів виробництва під дією не тільки внутрішніх, а й зовнішніх факторів попиту і пропозиції;

? світовий ринок в більшій мірі, ніж внутрішній оптимізує використання факторів виробництва, направляючи їх рух у найбільш ефективні сфери і галузі ринку;

? світовий ринок виступає як своєрідний фільтр, який вираховує із міжнародного обміну ті чи інші товари, які не відповідають міжнародним стандартам якості і не витримують жорстких вимог міжнародної конкуренції. У зв'язку з цим у міжнародній торгівлі розрізняють поняття так званих "торгуємих товарів", які реалізуються на зарубіжних ринках і "неторгуємих товарів", які реалізуються в тій же країні, де вони вироблені.

Разом з тим поділ товарів на торгуємі і неторгуємі досить умовний. Це видно з аналізу прийнятої ООН Стандартизованої промислової класифікації, яка визнається у більшості країн світу. В ній із 9 груп товарів торгуємі складають 3 групи, а неторгуємі - 6 груп.

Торгуємі товари:

1. Продукція сільського господарства, мисливства, лісного господарства і рибальства;

2. Продукція видобувної промисловості;

3. Продукція обробної промисловості.

Неторгуємі товари:

1. Комунальні послуги і будівництво;

2. Оптова і роздрібна торгівля, ресторани і готелі;

3. Транспортування, зберігання, зв'язок, фінансове посередництво;

4. Оборона і обов'язкові соціальні послуги;

5. Освіта, охорона здоров'я і господарські роботи;

6. Інші комунальні, соціальні і особисті послуги.

Зазвичай в цій класифікації є і певні винятки. Так, зокрема, все більше торгуємими у міжнародній торгівлі стають сьогодні освітянські послуги, будівельні роботи (будівництво об'єктів за кордоном) та ін.

Розвиток міжнародної торгівлі кінця XX - початку XXI ст.ст. характеризується такими тенденціями:

? прискорення темпів розвитку міжнародної торгівлі, що обумовлено різними чинниками;

? випереджаюче зростання міжнародної торгівлі у порівнянні із ростом виробництва в реальних секторах економіки;

? зміна географії міжнародної торгівлі у порівнянні із ростом виробництва в реальних секторах економіки;

? зміна внаслідок НТП товарної структури валового світового продукту і світової торгівлі;

? розвиток Інтернет-комерції, електронної торгівлі.

Вказані тенденції - прояв глобалізації світової економіки, посилення взаємозалежності країн, росту ризиків "ланцюгової" нестабільності.

2. Світовий ринок товарів

Традиційною і найбільш розвинутою формою МЕВ, як відомо, є зовнішня торгівля. На її частку приходиться біля 80% всього обсягу МЕВ.

Під терміном "зовнішня торгівля" розуміється торгівля будь-якої країни з іншими країнами, яка складається із оплачуваного ввезення (імпорту) і оплачуваного вивезення (експорту) товарів.

В статистичних довідниках ООН приводяться дані про обсяги і динаміку світової торгівлі, як суми вартості експорту всіх країн світу. У 2007 році світовий експорт товарів був на рівні 13,62 трлн.дол. Найбільшим у світі експортом товарів була Німеччина - 1,33 трлн.дол. (Китай - 1,22 трлн.дол., США - 1,16 трлн.дол.).

Виділяють два напрямки міжнародної торговельної діяльності: торгівля товарами і торгівля послугами. Товар - продукт виробничо-економічної діяльності, що має матеріально-речову форму і є об'єктом купівлі-продажу у ринковій економіці.

Структуру світового товарного ринку можна розглядати в різних аспектах: регіональному (географічному), товарно-галузевому, з точки зору сфери виробництва, характеру використання товару тощо. Товарно-галузева структура світового ринку включає:

? ринок машин і устаткування;

? ринок мінеральної сировини і палива;

? ринок сільськогосподарської сировини;

? ринок продовольчих товарів;

? ринок товарів лісу.

З точки зору сфери виробництва, це:

ринок промислових товарів (сировина, продовольство, машини і устаткування);

ринок продукції інтелектуальної творчості (досягнення науки, технології, ноу-хау, твори мистецтва, книги та ін.);

ринок споживчих товарів.

o За характером кінцевого використання, це:

? світові ринки товарів виробничого призначення;

? світові ринки споживчих товарів.

Сучасна міжнародна торгівля представляє собою багаторівневу систему. Нижній рівень - ринок базових товарів - його утворює продукція сільського господарства і видобувної промисловості. Cередній - напівфабрикати і трудомісткі готові вироби, тобто продукція низькотехнологічних галузей (чорна металургія, будівельні матеріали, текстиль та інша продукція легкої промисловості), і середньотехнологічних товарів - станки, засоби транспорту, продукція основної хімії, гумотехнічні і пластмасові вироби, продукція деревообробки.

Найбільш динамічними секторами міжнародної торгівлі в останні роки є обмін товарами "високих технологій" або науковоємних галузей промисловості і галузей нематеріального виробництва. Ринок високотехнологічної продукції формує офісне і телекомунікаційне устаткування, електроніка, електрообладнання, точні вимірювальні прилади, аерокосмічна техніка, медичне обладнання і фармацевтика.

В структурі більшості світових товарних ринків можна виділити два основних сектори - закритий і відкритий, кожен з яких має власні принципи торгівлі і ціноутворення. В свою чергу, вони можуть бути умовно поділені на сегменти.

Закритий світовий ринок являє собою товарний ринок, в якому взаємодіють продавці і покупці, пов'язані різними формами некомерційних відносин: юридичною залежністю, системою часткової участі і фінансового контролю, угодами по спеціалізації і кооперування, спеціальними торгово-економічними, валютно-кредитними, воєнно-політичними і специфічними угодами, які не мають виключно комерційного характеру.

Основні сегменти закритого світового ринку - це внутрішньофірмові поставки, що представляють товарооборот, між філіями, дочірніми і головними підприємствами крупних (переважно транснаціональних) корпорацій; поставки між афілійованими (залежними) компаніями; спеціальна торгівля, представлена поставками товарів в рамках "допомоги", згідно довгострокових контрактів, бартерні і компенсаційні угоди та ін.

Відкритий сектор світового ринку товарів являє собою сферу звичайної комерційної діяльності практично необмеженого кола незалежних покупців і продавців. Ціни відкритого світового ринку є світовими і слугують довідковими цінами.

Головним критерієм класифікації основних товарних ринків є характер і ступінь свободи конкуренції. На основі цього критерію можна виділити наступні типи ринків:

ринок досконалої (вільної) конкуренції;

ринок "чистої" монополії;

ринок монополістичної конкуренції;

олігопольний ринок.

В сучасній міжнародній практиці виділяють шість методів торгівлі:

1. прямий експорт/імпорт;

2.непрямий експорт/імпорт (через посередників - агентів, консигнаторів, дистриб'ютерів);

3. кооперативний експорт/імпорт;

4. зустрічна торгівля;

5. міжнародні аукціони, біржі і торги;

6. електронна торгівля (е-торгівля).

3. Світовий ринок послуг

Поряд з товарним ринком значний сектор світової торгівлі охоплює ринок послуг. Послуги - це корисна діяльність, направлена на задоволення певних потреб населення і суспільства. За оцінкою окремих фахівців, наприкінці 80-х років XX ст. послуги досягли 70% обсягу світового ВВП, однак, лише невелика частина їх була залучена у світову торгівлю. В останні роки їх частка у міжнародному обміні істотно зросла. Так, у 2007 році торгівля комерційними послугами зросла на 18% у порівнянні з 2006 роком і становила 3,29 трлн.дол. Міжнародна торгівля послугами у порівнянні з торгівлею товарами має такі особливості:

регулюється не на кордоні, а всередині країни відповідними положеннями внутрішнього законодавства;

послуги не підлягають зберіганню. Вони виробляються і одночасно споживаються;

виробництво і реалізація послуг мають більш державний захист, ніж сфера матеріального виробництва і торгівля;

міжнародна торгівля послугами знаходиться у тісному взаємозв'язку з торгівлею товарами і сильно на неї впливає;

не всі види послуг, на відміну від товарів, можуть бути предметом торгівлі (особливо ті, що поступають в особисте споживання). Великі перспективи у міжнародній торгівлі послугами є у туризму, охороні здоров'я, освіті, культурі і мистецтві.

На світовому ринку послуг домінують вісім провідних країн, на які приходиться 2/3 світового експорту послуг і більше 50% імпорту. Частка першої п'ятірки складає 50% експорту. При цьому на чотири країни - США, Великобританію, ФРН і Францію - приходить 44% всього світового експорту послуг.

Існують певні особливості послуг: невідчутність; невіддільність від джерела, тобто торгівля послугами пов'язана з їх виробництвом; послуга, як правило, не має уречевленої форми; непостійність якості; незберігаємість і нетранспортабельність.

У відповідності з Порадником МВФ щодо платіжного балансу до складу послуг відносяться такі їх види: транспортні послуги; туристичні послуги; послуги зв'язку; будівельні послуги; страхування, фінансові послуги, комп`ютерні і інформаційні послуги, роялті та ліцензійні платежі, інші ділові послуги.

Розроблений в ході Уругвайського раунду багатосторонніх переговорів і діючий в рамках СОТ Класифікатор послуг включає біля 160 узагальнених видів послуг, згрупованих у наступні 12 розділів:

1. ділові послуги - 46 галузевих видів послуг;

2. телекомунікаційні послуги - 25 видів;

3. будівельні та інжинірингові послуги - 5 видів;

4. дистиб'ютерські послуги - 5 видів;

5. загальноосвітні послуги - 5 видів;

6. фінансові послуги, включаючи страхування - 17 видів;

7. послуги із захисту довкілля - 4 види;

8. послуги з охорони здоров'я - 4 види;

9. туризм і мандрівки - 4 види;

10. послуги в галузі організації довкілля, культури і спорту - 5 видів;

11. транспортні послуги - 33 види;

інші послуги (наприклад, побутові).

Звичайно діючий в рамках СОТ Класифікатор потребує подальшого розвитку і уточнення, але він є першим кроком у виключно важливій галузі - класифікація послуг для практичних і торгово-політичних цілей.

З 1 січня 1995 року діє Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС), яка увійшла як невід'ємна складова частина в пакет документів про створення СОТ. ГАТС діє в рамках СОТ. В ГАТС передбачено чотири способи надання послуг:

1. транскордонне постачання (ситуація, коли продавець і покупець послуги не перетинають кордон, його перетинає тільки послуга. Наприклад, надання юридичних консультацій через засоби зв'язку або участь у кореспондентській навчальній програмі зарубіжного закладу тощо);

2. споживання за кордоном (ситуація, коли споживач із однієї країни купує і споживає послугу на території іншої країни. Наприклад, виїзд за кордон на навчання або лікування);

3. комерційна присутність (ситуація, коли фірма, що надає послугу, перетинає кордон і знаходяться на території іншої країни, відкриває представництво або дочірню фірму, через які здійснюється надання послуги. Сама послуга ї її споживач в цьому випадку не переміщуються через кордон);

4. переміщення фізичних осіб (ситуація, коли послуги надаються людьми, які приїжджають із-за кордону в країну, де знаходиться її споживач. Наприклад, відрядження консультантів, медиків, артистів, професорів університетів для читання лекцій, послуги іноземних архітекторів тощо).

Питання для обговорення:

1. Назвіть основні тенденції та особливості сучасної міжнародної торгівлі.

2. В яких цінах розраховується номінальний і реальний обсяг міжнародної торгівлі?

3. В чому особливості обчислень національного і міжнародного зовнішньоторговельного обороту?

4. Які існують методи міжнародної торгівлі?

5. На основі яких показників оцінюється ефективність зовнішньої торгівлі?

6. В чому відмінність понять "внутрішній ринок", "національний ринок", "міжнародний ринок" і "світовий ринок"?

7. При допомозі який основних інструментів проводиться протекціоністська торгова політика?

8. Які економічні інститути регулюють міжнародну торгівлю?

9. Які вимоги повинна виконати країна для отримання членства в СОТ?

10. Які існують основні види торгових посередників і які їх функції?

11. Що таке контрафактна продукція і яке місце вона займає у міжнародній торгівлі?

12. Роль ІНКОТЕРМС в практиці міжнародної торгівлі.

Тема 4. Світовий фінансовий ринок

1. Поняття і структура світового фінансового ринку

Ринки світової економіки можна поділити на: а) ринки матеріальних (реальних) активів - нафта, газ, кава, пшениця тощо; б) ринок фінансових активів (фінансовий ринок). Ці ринки тісно взаємодіють між собою.

В процесі кругообігу капіталу формується капітал у грошовій формі (фінансові активи), що являє собою фінансові ресурси. Фінансові ресурси світу - це сукупність фінансових ресурсів усіх країн, міжнародних організацій та міжнародних центрів світу. Міжнародні фінансові активи - це специфічні неречові активи (акції, облігації, векселі, казначейські зобов'язання), що обертаються на світовому фінансовому ринку і являють собою законні вимоги їх власників на отримання грошового доходу у майбутньому.

Світовий фінансовий ринок - це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл міжнародних фінансових потоків. Світовий фінансовий ринок можна розглядати під різним кутом зору. За функціональною ознакою головними елементами світового фінансового ринку є:

валютний ринок;

ринок боргових зобов'язань;

ринок титулів (або прав) власності;

ринок похідних фінансових інструментів (деривативів).

За строками обігу фінансових активів світовий фінансовий ринок можна поділити на дві частини: грошовий ринок (коротокостроковий) і ринок капіталу (довгостроковий). Крім того, існують фінансові активи, які націлені на перебування на грошовому ринку з однією тільки метою - отримання максимального прибутку, в тому числі за рахунок цілеспрямованих спекулятивних операцій на грошовому ринку. Подібні фінансові кошти часто називають "гарячими грішми".

Світовий фінансовий ринок з інституціональної точки зору - це сукупність банків, спеціалізованих фінансово-кредитних установ, фондових бірж, через які здійснюється рух світових фінансових потоків та які є посередниками перерозподілу фінансових активів між кредиторами і позичальниками, продавцями та покупцями фінансових ресурсів.

Головною функцією міжнародного фінансового ринку є забезпечення міжнародної ліквідності, тобто можливості швидко залучати достатню кількість фінансових ресурсів у різних формах на вигідних умовах на наднаціональному рівні. Характерні риси світового фінансового ринку:

? величезний обсяг фінансових ресурсів та операцій;

? глобальність, тобто відсутність територіальних обмежень;

? цілодобовий режим операцій;

? залучення до операцій суб'єктів з високою репутацією;

? широкий діапазон фінансових інструментів, що використовуються;

? уніфікація правил та стандартів операцій;

? високий рівень використання інформаційних технологій.

Найбільш помітним сегментом світового фінансового ринку є Євроринок (або єврофінансовий ринок). Корінь "євро" стосовно до світових фінансів свідчить не про географічну належність ринку, а лише про те, що папери, які на ньому обертаються, номіновані у євровалютах, тобто вони вийшли з під контролю національної грошової влади США, Великобританії, Японії та інших країн.

2. Учасники міжнародного фінансового ринку

Головними агентами світового фінансового ринку є транснаціональні банки, транснаціональні компанії і так звані інституціональні інвестори. До числа останніх включають такі фінансові інститути, як пенсійні фонди і страхові компанії, а також інвестиційні фонди, особливо взаємні (спільні фонди).

Одним із головних інституціональних інвесторів в світі є спільні (взаємні) фонди (mutual funds), особливо американські. Акумулюючи внески своїх пайовиків, переважно фізичних осіб середнього достатку, подібні фонди у США досягли величезних розмірів. Наприкінці 90-х років XX ст. величина їх активів, за оцінкою дорівнювала біля 4 трлн.дол. і біля половини цієї суми було вкладено в акції, в тому числі зарубіжних компаній.

Значну роль на світовому фінансовому ринку відіграють і державні органи влади та міжнародні організації, які здійснюють розміщення або надання своїх позик за кордоном. На світових ринках капіталу діють також фізичні особи, але в основному опосередковано, переважно через інституціональних інвесторів.

В цілому учасників фінансового ринку можна поділити на чотири класи:

? інвестори - власники вільних коштів, які вкладають ці кошти у відповідні активи. Домінують в цьому класі (за обсягом акумульованих грошей) інвестиційні інститути, такі як пенсійні фонди і страхові компанії;

? фінансові інститути - (банки, брокери, дилери, тому числі маркет-мейкери та ін.), які виконують роль посередників між кредиторами і позичальниками на любому із перерахованих вище ринків;

? уряди, що регулюють фінансові ринки, впливаючи на механізм обмінних курсів і контролюючи стан економіки своєї країни через фіскальні і монетарні важелі (в першу чергу через відсоткову ставку);

? корпорації, які часто виступають в ролі позичальників капіталу з метою покращити чи розширити свою (виробничу) діяльність.

Учасників міжнародного фінансового ринку можна також класифікувати за такими ознаками:

1. За характером участі суб'єктів в операціях:

безпосередні (прямі) учасники (маркет-мейкери);

опосередковані (непрямі) учасники (маркет-юзери).

2. За метою та мотивами участі на ринку:

хеджери;

спекулянти;

арбітажери.

3. За типами емітентів:

міжнародні і міжнаціональні агентства (Світовий банк, МБРР, ЄБРР);

національні уряди і суверенні позичальники;

провінціальні і регіональні уряди;

муніципалітети;

корпорації, банки та інші організації.

4. За країнами походження:

розвинуті країни;

країни, що розвиваються;

міжнародні інститути;

офшорні центри.

5. За типами інвесторів:

приватні;

інституційні.

3. Сучасні світові фінансові центри