Вплив митно-тарифного регулювання на зовнішню торгівлю (на прикладі підприємства ВАТ "Київмедпрепарат")

1

Міністерство освіти і науки України

Академія муніципального управління

Кафедра зовнішньоекономічної діяльності та маркетингу

ДИПЛОМНА РОБОТА

Вплив митно-тарифного регулювання на зовнішню торгівлю (на прикладі підприємства ВАТ “Київмедпрепарат”)

Студента 5 курсу групи

спеціальності 7.050206 “Менеджмент

зовнішньоекономічної діяльності”

Науковий керівник

Допущено до захисту, протокол засідання

кафедри ЗЕД та маркетингу

№ ______ від _______________2005 р.

Зав. кафедрою

Київ - 2005

Зміст

Вступ

Розділ 1.теоретичні аспекти митно-тарифного регулювання зовнішньої торгівлі

1.1 Основні етапи розвитку митно-тарифного регулювання в Україні, структура митного тарифу та визначення митної вартості

1.2. Визначення коду товару та вплив визначення країни походження на застосування засобів тарифного регулювання в Україні

1.3 Вплив вітчизняної митниці на сприяння розвитку зовнішньої торгівлі

Розділ 2. Аналіз впливу митно-тарифного регулювання на зовнішньоекономічну діяльність ВАТ “Київмедпрепарат

2.1 Механізм впливу митно-тарифного регулювання на ефективність діяльності підприємства ВАТ “Киівмедпрепарат” на внутрішньому та зовнішньому ринках

2.2 Характеристика господарської та зовнішньоекономічної діяльності ВАТ “Київмедпрепарат” за 2002 -2004 роки

2.3 Аналіз контрактів та технології зовнішньоекономічних операцій в діяльності ВАТ “Київмедпрепарат

Розділ 3. Шляхи мінімізації впливу змін в політиці митно-тарифного регулювання на рентабельність діяльності ВАТ “Київмедпрепарат

3.1 Митні і податкові тарифи в схемах зовнішньоекономічної діяльності ВАТ “Київмедпрепарат” та використання пільгових митно-податкових режимів

3.2 Управлінські моделі загроз та рішень при впливі варіацій митно-податкових тарифів на результати діяльності ВАТ “Київмедпрепарат

3.3. Розрахункові зони управлінських рішень по забезпеченню рентабельної роботи ВАТ “Київмедпрепарат” при варіаціях імпортно-експортних тарифів в зовнішньоекономічних операціях

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Одним з найважливіших напрямків ефективного розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств України є зважене та продумане регулювання цього виду діяльності. До цього слід додати, що сприяння держави формуванню ефективного експортного потенціалу промислового виробництва, його оптимальної структури створює сприятливі умови для виходу економіки з кризового стану. Вплив державного регулювання на здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур в умовах переходу до ринкових від-носин відносять до малорозроблених проблем вітчизняної економічної науки. Зокрема, потребують посиленої уваги проблеми високих ставок митного збору, акцизного збору, недосконалість самого процесу митного оформлення товарів, які провозяться через кордон. Особливо важливого значення набуває дослідження вказаних проблем з позицій розвитку таких визначальних процесів як встановлення зовнішньоторговельних зв'язків між вітчизняними та зарубіжними підприємствами різних форм власності, зміна вже встановлених зв'язків з урахуванням тенденцій сучасного виробництва. Таким чином, очевидна потреба нового осмислення суті, ролі, ефективності державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і розробки проблемних питань його ефективного здійснення.

Реформи в галузі державного регулювання ЗЕД України, що відбуваються за відсутності чітко проробленої і послідовної стратегії, яка б базувалась на органічному поєднанні загальносвітових закономірностей із національною специфікою, врахуванням здобутків історичного розвитку, а також стартових умов трансформаційного процесу в Україні, необгрунтоване приниження важливості державного регулювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності призвели до насичення національного ринку імпортними товарами низької якості, негативно позначились на діях окремих фірм і створюють реальну загрозу національному виробництву.

Вирішення проблем збуту, завдань технічного переозброєння через прид-бання сучасних зарубіжних технологій та обладнання неможливе без встанов-лення сприятливих для здійснення цих процесів умов державного регулювання ЗЕД, а саме: встановлення фіксованих ставок митного та акцизного зборів, розробка системи надання експортних та імпортних субсидій, налагодження конт-ролю за здійсненням квотування товарів та інше.

Як свідчить досвід багатьох зарубіжних країн, встановлення чіткої системи регулювання ЗЕД є могутнім стимулом для розвитку експорту вітчизняних товарів, що є однією з головних рушійних сил підйому економіки країни в ціло-му, зростання національного доходу.

Актуальність досліджень дипломної роботи полягає в:

- необхідності упередженого проектування зовнішньоекономічної діяль-ності підприємства в умовах залежності виробництва від імпортної сировини з урахуванням ймовірних тенденцій і змін у митно-тарифній політиці України та інших держав світу;

- необхідності створення прогнозних матеріалів менеджерів зовнішньоекономічної діяльності по оперативному регулюванню ціновою політикою реалізації продукції в залежності від змін в митно-тарифному регулюванні та оперативному переорієнтуванню ринків збуту з внутрішнього на зовнішній, а можливо і зупинку виробництва нерентабельної фармацевтичної продукції при підвищенні собівартості вище витрат прямого імпорту готових ліків;

на основі законодавчого створення аудитної служби економічного супроводження чисельних малих підприємств в Україні, які не мають фахівців з економічного аналізу діяльності та організації зовнішньоекономічної діяльності, тому працюють з чисельними порушеннями законодавства чи з ризиками високих економічних втрат при зовнішньоекономічних операціях.

Метою дипломної роботи є дослідження впливу митно-тарифного регу-лювання на зовнішню торгівлю підприємницьких структур України.

Предметом дослідження є митно-тарифне регулювання зовнішньої тор-гівлі та проблеми і шляхи підвищення його ефективності.

Об'єкт дослідження - фармацевтична фірма ВАТ “Київмедпрепарат”по виробництву ліків.

Методологічну та медичну основи досліджень становлять сучасні теорії ринкової економіки, системний підхід, публікації вітчизняних вчених з питань митно-тарифного регулювання зовнішньої торгівлі підприємств.

Завдання дослідження зводяться до наступного:

в першому розділі розглянути :

а) принципи формування митного тарифу та податків на зовнішньо-економічну торгівлю (транспарентність, сталість, передбачуваність, можливість оперативного реагування);

б)дослідити рівень та види ставок мита та інших еквівалентних видів мита, податків та зборів, що застосовуються в регулюванні зовнішньої торгівлі та порядок їх справляння (на загальній, пільговій, сезонній або преференційній основі, ставки в рамках тарифних квот)

- в другому розділі проаналізувати вплив митно-тарифного регулювання на зовнішню торгівлю об'єкта дослідження (ВАТ “Київмедпрепарат”) та оцінити діяльність цього підприємства, механізми та ефективність його експортно-імпортної діяльності цього підприємства;

- в третьому розділі на основі розроблених алгоритмів провести моделювання на ПЕОМ прогнозного рівня впливу змін в митно-тарифній політиці на діяльність підприємства та розробити і обґрунтуватиможливі шляхи розвитку підприємства в упередження негативних впливів.

Методи досліджень: проведення горизонтального(індексно-хронологічного) та вертикального(структурно-хронологічного) аналізу балансу та фінансової звітності підприємства, аналіз фінансових коефіцієнтів, програмно-математичне моделювання ефективності схем митно-тарифних операцій підприємства, побудування алгоритмів та програм розрахунків на ПЕОМ (EXCEL-програми).

Інформаційно-методологічна база досліджень дипломної роботи роботи -- звітні документи ВАТ “Київмедпрепарат” за 2002-2004 роки.

Практичне значення отриманих результатів дипломної роботи - в надан-ні керівництву ВАТ “Київмедпрепарат” рекомендацій по основним напрямкам планування розвитку діяльності підприємства в умовах можливих змін в митно-тарифній та податковій політиці України в області зовнішньоекономічних операцій.

Розділ 1. Теоретичні аспекти митно-тарифного регулювання зовнішньої торгівлі

1.1 Основні етапи розвитку митно-тарифного регулювання в Україні, cтруктура митного тарифу та визначення митної вартості

Тарифні методи (найбільш прозорі для сприйняття) посідають центральне місце у системі державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Водночас митний тариф є головним інструментом, що, разом із внутрішньою податковою системою, регулює економічний клімат у країні і спрямований на захист вітчизняних товаровиробників від конкуренції товарів іноземного виробництва та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів на внутрішньому споживчому ринку.

Митно-тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні набуло своє втілення з отриманням державою незалежності в 1991 році.

Правовою основою митно-тарифного регулювання став Закон України "Про Єдиний митний тариф", прийнятий 5 лютого 1992 року.

Цей Закон визначив основні напрями тарифного регулювання, ввів в законодавство України такі поняття:

- ввізне, вивізне, сезонне, спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне мито;

- митна вартість товарів, країна походження товарів;

а також:

- визначив види мита за способом справляння - адвалерне, комбіноване, специфічне;

- регламентував процедуру нарахування і сплати мита та надання тарифних преференцій.

У 1993 році в Україні був значно лібералізований зовнішньоторговельний режим. Прийнятим на початку 1993 року Єдиним митним тарифом України були запроваджені ставки імпортного мита на рівні 0-10% на більшість товарних позицій. Лише незначна частина товарів обкладалася за ставками 15-30%, а максимальний їх рівень становив 50% (алкогольні та тютюнові вироби). При цьому товари, які імпортувалися з країн, що розвиваються, митом не обкладалися, а товари з промислово розвинутих країн, з якими Україна мала угоди про надання режиму найбільшого сприяння, оподатковувалися за пільговими ставками.

У 1994 році кількісні експортні обмеження щодо багатьох видів товарів, які існували на той час, було скасовано. Виняток становили товари, що підлягають експортним обмеженням у рамках міжнародних угод (текстиль, сталь), а також деякі стратегічні товари, внесені до списку "спеціального експортного режиму" (сталь, вугілля, нафтопродукти, електроенергія, коштовне каміння та метали). У той же час, прийняті Урядом зміни ставок ввізного мита значно їх підвищили на високоліквідну продукцію та підакцизні товари з фіскальною метою. Ставки на енергоносії та сировину, навпаки, були зменшені.

З початку 1996 року у зовнішньоторговельній політиці відбуваються значні зміни. Експортні податки по ряду товарних груп (вовна і шкіра тварин, чорні й кольорові метали) відновлюються. З лютого 1996 року запроваджуються нові експортні обмеження, пов'язані з встановленням індикативних цін на багато видів експортної продукції. У митно-тарифному регулюванні запроваджуються протекціоністські заходи, спрямовані на захист вітчизняної промисловості.

Таким чином, Україна, не маючи на той час теоретичної концепції становлення і розвитку зовнішнього сектора економіки, емпіричним шляхом дійшла висновку про передчасність лібералізації зовнішньої торгівлі й зробила ставку на політику протекціонізму. Вирішальну роль у прийнятті такого рішення відіграли два чинники: місткість внутрішнього ринку і рівень розвитку національних факторів виробництва.

Починаючи з 1999 року Україна починає поступово лібералізувати свій імпортний режим. Це, зокрема, пов'язано з відповідними її зобов'язаннями перед міжнародними фінансовими організаціями та намаганнями поступово пом'якшити свій зовнішньоторговельний режим. У цей період поступово починають скасовуватися мінімальні митні вартості, які протягом 2000 року були повністю скасовані. Також було суттєво зменшено кількість рішень, що приймаються Урядом щодо зміни ставок ввізного мита.

У 2000 році, у зв'язку із відновленням переговорного процесу щодо вступу України до ГАТТ/СОТ та переговорами з ЄС щодо зменшення рівня ввізного мита на товари легкої промисловості, було поступово зменшено загальний рівень митного обкладення.

Так, було зменшено розмір максимальних ставок ввізного мита Єдиного митного тарифу до рівня 25 відсотків (за винятком окремих видів товарів, став-ки мита на які встановлено Верховною Радою України). Також було зменшено ставки ввізного мита до рівня від 0 до 17 відсотків на широкий асортимент то-варів та продукції легкої промисловості, що класифікуються в 30-63 групі ТН ЗЕД. На даний час показник середньоарифметичної ставки ввізного мита на зазначену групу товарів (близько 1300 товарних підсубпозицій) за попередніми розрахунками фахівців Держмитслужби, складає близько 6,9 відсотка.

Також у 2000 році Верховною Радою України було прийнято декілька змін щодо ставок ввізного мита на товари з 1 - 24 групи ТН ЗЕД та підакцизні товари, зокрема, було суттєво зменшено перелік підакцизних товарів - вилучені кава, море- та рибопродукти та інші продукти харчування; зменшені ставки ввізного мита на жири великої рогатої худоби, які використовуються для виробництва мила.

Крім внесення змін до ставок акцизного збору та ввізного мита на підакцизні товари, прийнятими у 2000 році Законами України також запроваджується нова деталізація товарів на рівні дев'ятого знака ТН ЗЕД.

Постановами Кабінету Міністрів України здійснювалось коригування ставок ввізного мита на продукцію хімічної промисловості, окремі види сільськогосподарської техніки і запасні частини до неї, та товари широкого вжитку, що не виробляються або виробляються в недостатній кількості в Україні.

На даний час митно-тарифна політика характеризується наступними напрямками:

- зменшення максимального рівня ставок ввізного мита до рівня 25%;

- зменшення кількості підакцизних товарів;

- зменшення загального рівня ставок ввізного мита (номінального митного тарифу);

- впорядкування рішень Уряду з питань зміни ставок ввізного мита;

- зменшення кількості постанов Уряду щодо зміни ставок ввізного мита;

- зменшення рівня оподаткування ввізним митом текстильної продукції у зв'язку із відповідними домовленостями з ЄС;

- початок застосування антидемпінгових мит;

- достатньо високим залишається рівень ставок Єдиного митного тарифу щодо сільськогосподарських товарів та продуктів харчування.

Концептуальні засади формування та застосування митного тарифу України визначено в Законі «Про єдиний митний тариф».

Єдиний митний тариф -- це, у першу чергу, систематизований звід ставок мита, встановлених для оподаткування експортованих або імпортованих товарів. Законом визначено, що митний тариф застосовується незалежно від форми власності суб'єктів ЗЕД. Види мита, визначені Єдиним митним тарифом, представлені на рис. 1.1 [35,161].



Рис. 1.1. Види мита

Імпортне мито нараховується на товари при їх ввезенні на митну територію України. Його застосування диференційоване в залежності від походження. Преференційні, пільгові ставки мита застосовуються в тому разі, коли товар походить з країн експорту, з якими укладено угоди про надання режимів найбільшого сприяння або, які утворюють з Україною спеціальні митні зони. До товарів, що походять з країн, з якими Україна не має відповідних угод, застосовуються повні ставки мита.

Визначення країни походження товару здійснюється за певними показниками, які окреслюють головні чинники, пов'язані з виробництвом або обробкою та переробкою сировини чи матеріалів для продукції, що стає об'єктом купівлі-продажу або обміну.

Повністю виробленими в країні експорту вважаються корисні копалини, видобуті в даній країні, рослинна продукція, живі тварини та продукція тваринного походження, продукти мисливського, риболовного та морського промислу, продукція морського промислу, добута зафрахтованими суднами, вторинна сировина та відходи.

Переробка та обробка вважається достатньою, якщо:

- після завершення виробничого циклу товари класифікуються в іншій, ніж первинні матеріали або сировина, товарній позиції згідно з ТН ЗЕД;

- додаткова вартість, що утворилася в результаті переробки та обробки, становить не менше 50 відсотків вартості товару, який стає об'єктом купівлі-продажу або обміну.

Не визнаються достатньою переробкою товарів технологічні операції, пов'язані зі зберіганням, підготовкою товарів до продажу, прості операції, пов'язані зі складанням товару, утворенням сумішей, яким не властиві нові характеристики, що відрізняють їх від первинних.

Таким чином, Єдиним митним тарифом визначено порядок застосування ставок мита в залежності від країни походження товару та критеріїв визначення країни походження.

Експортне мито нараховується на товари в разі їх вивезення за межі території України та як засіб регулювання експорту застосовується до обмеженої кількості товарних позицій згідно з ТН ЗЕД. Застосування експортного мита в першу чергу передбачає можливість обмеження вивозу певних товарів за межі країни шляхом підвищення вартості самого товару.

Законом визначено основні види мита: адвалерне, специфічне та комбіноване. Адвалерне -- обчислюється у відсотках від митної вартості товарів, які обкладаються митом. Специфічне -- обчислюється у фіксованому грошовому розмірі на одиницю товару. Комбіноване -- поєднує у собі два попередні види мита.

Крім цих видів мита стосовно певних товарів може тимчасово встановлюватись сезонне ввізне або вивізне мито, яке має на меті захистити вітчизняних товаровиробників аналогічних товарів.

До особливих видів мита законом віднесено компенсаційне, антидемпінгове та спеціальне мито.

Компенсаційне застосовується до імпортних товарів, у разі виробництва або експорту яких використовується субсидія, а ввезення таких товарів може завдати шкоди національному товаровиробнику або загрожує державним інтересам України.

Антидемпінгове мито виконує захисну роль щодо вітчизняного ринку в разі ввезення товарів за цінами, нижчими від цін країни експорту. Обчислення ставок антидемпінгового мита проводиться за різницею цін країни експорту та цін, заявлених при ввезенні цього товару в Україну.

Спеціальне мито як захисний захід застосовується до певних імпортованих товарів, ввезення яких загрожує інтересам вітчизняних товаровиробників. Крім цього, у разі дій, що суперечать загальнодержавним інтересам України як запобіжний захід також застосовується цей вид мита. Спеціальне мито може бути також введене як відповідь на. дискримінаційні заходи іноземної держави проти України.

Усі види особливого мита застосовуються після проведення відповідного розслідування Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків та торгівлі України, яке проводиться на підставі заяви українських або іноземних державних органів, підприємств, організацій, а також з ініціативи Митно-тарифної ради України.

Експортне мито -- це інструмент регулювання та обмеження вивезення деяких товарів. Імпортний митний тариф дозволяє формувати оптимальну товарну структуру імпорту шляхом диференціації ставок на різні товарні групи, впливає на господарську діяльність підприємств, захищає окремі національні галузі економіки, дозволяє вести активну зовнішньоторговельну політику, оптимізує співвідношення експорту та імпорту держави, валютних надходжень і витрат, сприяє досягненню позитивного зовнішньоторговельного балансу країни.

Імпортний митний тариф застосовується з метою:

створення сприятливих умов для розвитку вітчизняного виробництва;

- регулювання конкурентного впливу іноземних товарів на ринок України з метою розвитку рівної та справедливої конкуренції;

- формування раціональної структури споживчого ринку на основі

збалансованої пропозиції внутрішніх та зовнішніх ресурсів;

збільшення доходної частини Державного бюджету України;

- покращення стану платіжного балансу держави;

- сприяння структурній перебудові національної економіки України;

- вирішення торговельно-політичних завдань у взаємовідносинах України з іноземними державами, їхніми союзами та групами, в тому числі при проведенні переговорів щодо приєднання України до ГАТТ та вступу її до Світової організації торгівлі (СОТ).

Реалізації зазначених цілей певною мірою повинна відповідати структура митного тарифу, котру умовно можна розподілити на три рівня ставок мита, які існують на даний час. Кожний рівень повинен відповідати стадії обробки продукції - сировина, напівфабрикати та готові вироби. Це розподілення на рівні також в цілому відповідає основам побудови Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС) та Товарним номенклатурам (ТН ЗЕД) багатьох країн світу.

Якщо розглядати структуру за рівнем ставок, то у якості моделі можна взяти структуру, граничний рівень якої на даний час найбільш пристосований до економічних умов та проблем країн колишнього Радянського Союзу, зокрема:

- сировина та матеріали - 0-5%,

- напівфабрикати та комплектуючи вироби - 5-15%,

- готові вироби - 15-30%.

Імпортний тариф в Україні будується на таких основних положеннях митно-тарифної політики, як:

1) "ескалація митного тарифу" - це підвищення ставок мита по мірі зростання ступеня обробки продукції;

2) "ефективний митний тариф" - це встановлення низьких ставок для товарів, необхідних для розвитку виробництва з високою часткою новоствореної вартості;

3) поповнення доходної частини Державного бюджету за рахунок встановлення високих ставок мита для товарів з малою еластичністю попиту;

4) відповідно до теореми симетрії Лернера імпортне мито - це податок і на експорт, оскільки воно підвищує реальний курс національної валюти і робить експорт менш корисним;

5) здійснення структурної перебудови національної економіки і її розвиток повинні призвести до раціоналізації тарифу і поступовому зниженню ставок імпортного мита по мірі підвищення конкурентоспроможності внутрішнього виробництва, що поперед усім відображається на зростанні його експорту. Якщо експорт товару збільшується, то необхідно робити зниження ставок імпортного мита на сировину та комплектуючи, які використовуються для його виробництва, а зниження ставок на кінцеву продукцію може бути обумовлено торговельно-політичними міркуваннями.

Формування діючого в певний відрізок часу митного тарифу повинно проводитись з врахуванням реального стану економіки країни. Для цього необхідно враховувати такі фактори: конкурентоспроможності вітчизняної продукції, можливості внутрішнього виробництва та строків освоєння продукції, сту-пені дефіцитності товару, рівень його виробничої та соціальної важливості, збереження та створення нових робочих місць, можливості залучення інозем-них та стимулювання внутрішніх інвестицій тощо. В той же час врахування цих факторів може призводити до відхилень від наведеної вище базової схеми побудови тарифу. Також періодичність коригування діючих на певний момент часу ставок імпортного тарифу визначається на базі динаміки розвитку економ-міки країни.

Експортний тариф та основні принципи митно-тарифного регулювання експорту.

Експортні мита накладаються на експортні товари при випуску їх за межі митної території держави. У більшості розвинутих країн експортного тарифу просто не існує, а в США його введення навіть заборонене конституцією. Експортний тариф застосовується в основному країнами, що розвиваються, і країнами з перехідною економікою і накладається на товари традиційного експорту (кава в Бразилії, какао в Гані, нафта в Росії).

Основними функціями експортного тарифу в цих країнах є:

- фіскальна - збір коштів до бюджету держави для фінансування видаткових статей. В окремих країнах, що розвиваються, за рахунок експортного тарифу збирається до половини прибутків бюджету;

- балансувальна - застосовується як правило у випадку існування відповідної різниці у рівні внутрішніх регульованих цін і вільних цін світового ринку на окремі товари.

До 1994 року в Україні застосовувався експортний митний тариф на достатньо широку номенклатуру товарів, що мав па меті фіскальні функції. Починаючи з 1994 року в Україні проводиться ліберальна експортна політика, яка має наступні принципи:

- нарощування експортного потенціалу та ліберальний експортний режим регулювання;

- дія експортного мита стосується невеликої номенклатури товарів (протягом 1996 року - металобрухт; на даний час застосовуються ставки експортного мита на велику рогату худобу та шкіряну сировину, а також запроваджені з вересня 1999 року ставки на насіння деяких видів олійних культур);

- з 1996 року введення експортного мита має на меті заборонні функції щодо вивезення зазначених вище товарів, оскільки фіскальні надходження від його введення у даному випадку незначні.

Застосування інших видів мита (сезонні, антидемпінгові, компенсаційні, спеціальні).

Сезонні мита в Україні почали застосовуватись після прийняття Закону України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції", з 1998 року. На даний час сезонні мита застосовуються до деяких видів сільськогосподарської продукції і їх дія розповсюджується на товари, які імпортуються на митну територію України.

Основні положення:

- відносно невелика номенклатура товарів;

- запроваджуються щорічно у подвійному розмірі до розміру пільгових ставок ввізного мита;

- термін дії - не менше 60, але не більше 120 послідовних календарних днів протягом строку збирання і закладення на зберігання аналогічної продукції українського виробництва.

2. Особливі види мита в Україні до сьогодняшнього дня не застосовувалися, незважаючи на існуючу законодавчу можливість іх застосування (Закон України "Про Єдиний митний тариф" (1992 рік)), оскільки не існувало законодавчого механізму проведення антидемпінгових, компенсаційних та спеціальних розслідувань. Після прийняття в кінці 1998 року Верховною Радою України Антидемпінгового кодексу зазначений механізм запрацював, але поки ще особливі мита не застосовуються, а реалізуються заходи нетарифного регулювання (кількісні обмеження). В той же час особливі види мита повинні складати основу механізму захисту внутрішнього ринку. За своєю суттю зазначені мита - це надзвичайні тарифні заходи. Захисні бар'єри, що при цьому створюються, незважаючи на достатньо високий розмір, повинні бути обмежені в часі.

Інший важливий аспект особливих видів - це “точковий характер” впливу. Вони використовуються по відношенню до імпорту окремих іноземних товарів і окремих іноземних виробників, які застосовують демпінг або субсидії при експорті або виробництві продукції, або при зростаючій загрозі для українського ринку від масованого імпорту товарів.

Особливі види мита можуть застосовуватись тільки після проведення розслідування і отримання об'єктивних доказів того, що саме несприятливий вплив іноземної конкуренції наніс або невідворотно загрожує спричинити істотний збиток якій-небудь галузі української економіки. Ці обставини ускладнюють процес введення та використання особливих видів мита.

Обкладення товарів і інших предметів ввізним митом при їх ввезенні на митну територію України здійснюється за ставками Єдиного митного тарифу України, який являє собою систематизоване зведення ставок ввізного мита. Єдиний митний тариф України базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів 1992 року; був чинний до 01.07.2001 року.

Єдиний митний тариф було затверджено Декретом Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993 року № 4-93 "Про Єдиний митний тариф України" і введений в дію з 12 лютого 1993 року. В Єдиний митний тариф України за минулий час внесено зміни 15 Законами України та 65 постановами Кабінету Міністрів України. Усього внесено зміни більше ніж у 95 % тарифних ставок.

Законодавчі акти, якими були внесені зміни в Єдиний митний тариф стосуються підакцизних товарів та продукції з 1 - 24 товарних груп ТН ЗЕД.

Відповідність Єдиного митного тарифу до Концепції трансформації митного тарифу України на 1996 - 2005 роки у відповідності з системою ГАТТ/СОТ.

Україна з 1994 року веде переговори по приєднанню до Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ) і вступу до Світової організації торгівлі (СОТ). У зв'язку з цим національне законодавство поступово приводиться у відповідність до вимог ГАТТ і угод Уругвайського раунду (1994 року), основним лейтмотивом яких є лібералізація міжнародної торгівлі і зняття будь-яких обмежень в цій сфері. Митно-тарифна політика є, мабуть, одним з головних напрямів такого реформування. Тому, вже 6 квітня 1996 року Указом Президента України № 255/96 затверджується "Концепція трансформації митного тарифу України на 1996 -2005 роки у відповідності з системою ГАТТ/СОТ",

Ця Концепція визначає основні принципи та напрямки поступового зниження ставок ввізного мита для їх реалізації українською стороною в переговорному процесі з метою забезпечення доступу до товарних ринків в рамках вступу України в СОТ.

Мета Концепції:

- інтеграція економіки України в світову ринкову систему;

- забезпечення доступу товарів, які експортуються з України, на зовнішні ринки (тобто створення приблизно рівних умов митного оподаткування імпортних товарів в Україні і в країнах-членах СОТ);

- забезпечення стабільного і прогнозованого розвитку економіки України, залучення іноземних інвестицій;

- приведення товарної номенклатури і рівня ставок ввізного мита до норм і вимог угод СОТ і Гармонізованої системи опису і кодування товарів (ГС 1996);

- встановлення режиму найбільшого сприяння в сфері зовнішньої торгівлі з країнами-членами СОТ.

Кінцевою метою трансформації митного тарифу України є досягнення після закінчення перехідного періоду рівня середньозваженої ставки ввізного мита не більш ніж 14%.

Порівнюючи рівень ставок у Єдиному митному тарифі (станом на 1.01.2001) із граничним рівнем, встановленим у Концепції трансформації митного тарифу України згідно з вимогами ГАТТ/ СОТ на 1996-2005 роки, можна виявити наступне:

дорівнюють граничному рівню - близько 18%;

перевищують граничний рівень - близько 10%;

нижче граничного рівня - близько 72%.

Структура ставок Єдиного митного тарифу

Динаміка зміни частки різних видів ввізного мита в структурі Єдиного митного тарифу представлена у таблиці 1.2 [37,20], а також на рис. 1.2 [37,20].

Таблиця 1.2

Структура Єдиного митного тарифу за період 1993 -2000 років

Види ставок мита	1993	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000
Адвалерні	100%	100%	99,95	95,6%	75.4%	78.3%	79,1%	80.2%
Специфічні	-	-	-	1,4%	1,6%	18.0%	17,7%	16,1 %
Комбіновані	-	-	0,05	5,0%	23%	3,7%	3.1%	3,7%



1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000

Адвалерні Специфічні Комбіновані

Рис. 1.2. Динаміка застосування різних видів ставок ввізного мита в митно-тарифному регулюванні України

З діаграми можна побачити, що до 1996 року застосовувалися лише адвалерні ставки ввізного мита. У 1996 році рішеннями Уряду були запроваджені комбіновані та специфічні ставки ввізного мита. У 1997 році комбіновані ставки почали активніше застосовуватися і становили 23%. Впровадження комбінованих і специфічних ставок ввізного мита було направлено на запобігання заниженню суб'єктами ЗЕД митної вартості товарів і на стримування ввезення низькоякісної продукції. Тобто, це був один з кроків щодо підтримки національного товаровиробника та захисту внутрішнього ринку.

На даний час основу ставок ввізного мита складають адвалерні ставки. Специфічні і комбіновані ставки ввізного мита застосовуються до деяких товарів з 1-24 групи ТН ЗЕД та підакцизних товарів. Зменшення показника специфічних та комбінованих видів мит також можливо пояснити реальними кро-ками виконавчої влади щодо вдосконалення порядку контролю за визначенням митної вартості.

У першому півріччі 2001 року показники адвалерної, специфічної та комбінованої ставок ввізного мита залишались незмінними.

Характеристики тарифного захисту

У роботі О. Кіреєва "Международная экономика" пропонується шкала "Характер інструментів торговельної політики", відповідно до якої можливо визначити рівень та вплив інструментів митно-тарифного регулювання, який можливо використати і для номінальної ставки Єдиного митного тарифу (див. таблицю 1.3) [44,21].

Таблиця 1.3

Вплив рівня митного тарифу

Вплив на імпорт	Заборонний	Обмежувальний	Помірний	Відкритий	Вільний
Рівень тарифу	<40 - 100	<25	10-15	0- 10	0

Показник середньоарифметичної ставки ввізного мита в Україні у 1999 році знизився на 1,7 % і на 1.01.2000 року складав близько 11 %, у 2000 році цей показник ще зменшився і складає близько 10 %, що свідчить про загальну тенденцію зниження рівня оподаткування товарів ввізним митом, і характеризує на даний час перехід загального рівня тарифного захисту від помірного до відкритого (див. таблиці 1.3, 1.4) [44, 21].

Таблиця 1.4

Рівень номінальної ставки Єдиного митного тарифу (середньоарифметична ставка) в період з 11.01.1993 р. по 1.01.2001 р.

Показник номінальної ставки Єдиного митного тарифу 1993-2000 років (%)
1993	1996	1997	1998	1999	2000
6,3	6,7	11,52	12,74	11,0	10,2

У першому півріччі 2001 року показник номінальної ставки Єдиного митного тарифу не змінився і залишався таким, як і на початок року.

На даний час існує 7 тарифних коридорів з рівнями ставок 0, 2, 5, 10, 15, 20 та 25%.

В Україні визначена верхня межа ставок імпортного митного тарифу - це 25%. Потрібно зазначити, що Концепцією трансформації митного тарифу України передбачено поступове зниження верхньої межі, і наступний етап - це 20 %. На даний час питома вага ставок із рівнем ставки ввізного мита 0% складає в Єдиному митному тарифі 17%, із рівнем оподатковування 25% і більше - 10% від загальної кількості тарифних ставок.

Розрахунки основних показників Єдиного митного тарифу свідчать про поступове приведення їх до вимог ГАТТ/СОТ і міжнародних фінансових організацій (рис. 1.3) [44, 22].

О 1993 1996 1997 1998 1999 2000

Рис. 1.3. Зміна номінальної ставки Єдиного митного тарифу України

Необхідно окремо зупинитись на показниках рівня тарифного захисту на товари, які складають найбільш чутливу для українського ринку групу товарів, це, зокрема, товари, які класифікуються в 1 - 24 групах ТН ЗЕД.

Максимальні ставки ввізного мита (пільгові) на товари 1-24 груп встановлені, зокрема, на м'ясо і харчові субпродукти, цукор, картоплю, овочі та олію соняшникову, сафлорову, масло вершкове.

Мінімальні ставки ввізного мита на рівні 0% установлено на такі продовольчі товари, як: горіхи кокосу, кеш'ю, виноград сушений, каву несмажену, чай зелений (неферментований) та чай чорний (ферментований і частково ферментований) для промислової переробки, пшеницю тверду насіннєву, пшеницю м'яку та суміш для сівби, насіннєві гібриди кукурудзи, боби соєві, олію пальмову та її фракції, олію кокосову та інші.

Як ми бачимо, на даний час діючий рівень ставок ввізного мита на окремі види імпортованої сільськогосподарської продукції достатньо високий в порів-нянні з показниками ставок Єдиного митного тарифу на інші види продукції, і кошти, які необхідно сплатити при митному оформленні цих товарів значно перевищують його вартість. З цього можна зробити висновок, що на даний час рівень ставок ввізного мита на товари з 1 по 24 товарну групу ТН ЗЕД має на меті обмежувальний характер ввезення. У разі подальшого підвищення розміру ставки ввізного мита, вони будуть виконувати заборонну функцію.

Нарахування мита на товари провадиться на базі їх митної вартості, визначеної згідно зі статтею 16 Закону України «Про Єдиний митний тариф». Митна вартість товару -- ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону України.

При визначенні митної вартості як складові частини до неї входить ціна товару, зазначена у рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо вони не увійшли до рахунку-фактури:

- на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетину митного кордону України, у залежності від умов поставки товару, що передбачені контрактом;

- комісійні і брокерські, що були нараховані до моменту перетину кордону, якщо це передбачено контрактом;

- плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, якщо це передбачено контрактом.

Складові митної вартості представлено на рисунку 1.4 [45,164]. У разі невідповідності заявленої митної вартості товарів вартості, визначеної відповідно до положень ст. 16 Закону, або в разі неможливості перевірки її обчислення, митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні або подібні товари провідних країн-експортерів зазначених товарів.



Рис. 1.4. Складові митної вартості

Законом констатується право митних органів визначати митну вартість товару. Постановою Кабінету Міністрів затверджено порядок визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України, що окреслив декілька методів визначення митної вартості.

Перший з них базується на розгляді цінових показників товару згідно з рахунками-фактурами (інвойсами), рахунками-проформами зовнішньоеконо-мічних контрактів та включенням до ціни товару фактичних витрат, якщо їх не включено до рахунку-фактури в залежності від умов поставки товарів згідно з правилами «ІНКОТЕРМС-2000». Таким чином, даний метод визначення митної вартості повністю відповідає вимогам Закону стосовно порядку визначення митної вартості. Певне застереження щодо застосування цього методу полягає в тому, що відомості про фактурну вартість мають бути цілком достовірні і не викликати жодного сумніву у представників митного органу.

Другий метод базується на цінах ідентичних товарів, якщо неможливо визначити митну вартість на підставі документів. Ідентичними вважаються товари, які мають однакові ознаки з товарами, що підлягають оцінці, а саме -- призначення та характеристики, якість, наявність того ж самого товарного знака, репутація на ринку, країна походження та підприємство-виробник. Незначні відмінності у зовнішньому вигляді не можуть бути підставою вважати товари ідентичними. Разом з тим, якщо ідентичні товари ввозились в іншій кількості або умови поставки оцінюваних товарів відрізняються від умов поставки ідентичних товарів, слід провести коригування цін з урахуванням визначених розбіжностей.

Практичне застосування цього методу може бути ускладнене у зв'язку з тим, що Законом «Про зовнішньоекономічну діяльність» означено наявність термінів «торговельна марка» та «товарний знак» без тлумачення їхнього змісту та підпорядкованості. Слід зазначити, що окремим законом регулюються відносини щодо набуття і здійснення права власності на знаки для товарів і послуг в Україні. При цьому зазначається, що іноземні виробники товарів мають право зареєструвати знаки на свої товари через своїх представників, зареєстрованих у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів. Водночас наводиться таке визначення: «Товарний знак (trademark) -- это зарегистрированное в установленном порядке обозначение, служащее для отличия товаров одних предприятий от однородньх товаров других предприятий. Товарні знаки звичайно мають буквенное или графическое изображение». Це перше обмеження застосування цього методу. Крім того, не встановлено яким чином має визначатись репутація ідентичних та оцінюваних товарів на ринку збуту, не дозволяє коректно використовувати цей метод.

Третій метод передбачає, що у разі неможливості визначення митної вартості першими двома методами, вона здійснюється на підставі ціни на подібні товари. Подібними вважаються товари, які не є ідентичними, але мають подібні характеристики та складаються з подібних компонентів, використовуються з тією ж метою, що й ті, які підлягають оцінці, та комерційно взаємозамінні. Так само, як і при попередньому методі, в цьому разі враховуються призначення та характеристики, якість, наявність товарного знака та репутація на ринку. Проблеми застосування цього методу такі ж самі, як і в разі використання другого методу.

Якщо у разі користування першим методом виявлено, що вартість менша, ніж визначена для певних товарів мінімальна митна вартість, для декларування з метою обчислення сум мита, податку на додану вартість та акцизного збору (для підакцизних товарів) обирається мінімальна митна вартість (четвертий метод). Переліки товарів та їх мінімальна митна вартість визначаються відповідними постановами Кабінету Міністрів України.

Так, постановою КМУ встановлено мінімальну митну вартість імпортних автомобілів та шин до них. Визначено мінімальну митну вартість нових імпортних автомобілів у залежності від країни-експортера, марки автомобіля та об'єму двигуна, обчисленому у кубічних сантиметрах. У разі ввезення автомобілів, що були в користуванні, мінімальна митна вартість визначається у відсотках відповідно до мінімальної митної вартості нових імпортних автомобілів. Якщо обчислена митна вартість автомобілів, що були у користуванні, становить менше 5000 доларів США, її розмір встановлюється на рівні 5000 доларів. Цією ж постановою КМУ встановлено мінімальну митну вартість імпортних шин для автомобілів у залежності від посадочного діаметру, а для шин, що були в користуванні будь-якого посадочного діаметру, встановлено фіксовану мінімальну митну вартість, яка дорівнює 20 доларам США за одну шину.

Іншою постановою встановлено мінімальну митну вартість на імпортні лікеро-горілчані вироби та пиво. У преамбулі зазначено, що мінімальна митна вартість запроваджена з метою забезпечення повноти справляння податку на додану вартість під час імпорту лікеро-горілчаних виробів та пива, недопущення заниження їх митної вартості. Аналогічними постановами КМУ запроваджено мінімальну митну вартість на імпортовані товари, які підлягають обкладенню акцизним збором -- тютюнові вироби, білизну та одяг, деякі продовольчі товари, мило туалетне.

Таким чином, митна вартість може визначатись на підставі мінімальної митної вартості на певні товари, що встановлюється відповідними постановами Кабінету Міністрів України.

Держмитслужба України надала роз'яснення щодо основи для нарахування податку на додану вартість у разі встановлення мінімальної митної вартості, яке полягає в тому, що коли заявлена митна вартість імпортованого товару перевищує мінімальну, встановлену відповідною постановою КМУ, за основу розрахунку митних платежів береться заявлена митна вартість товару. У разі, коли вона менше встановленої постановою КМУ мінімальної митної вартості, при розрахунках митних платежів застосовується визначена мінімальна митна вартість товару.

П'ятий метод застосовується митними органами за умови відсутності достовірної цінової інформації щодо імпортованих товарів, які підлягають оцінці. У цьому разі митним органам надається право використовувати цінову інформацію, що міститься в їхній базі даних, а також інформацію організацій, уповноважених проводити цінову експертизу. Отримана таким чином цінова інформація використовується як орієнтація для порівняння з цінами імпортованого товару, який підлягає оцінці. Щоразу, визначаючи митну вартість, слід враховувати технічні та якісні характеристики, функціональне призначення, умови поставок та цінові коливання на ринку.

Надавати цінову інформацію стосовно всіх імпортованих товарів уповноважено Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків, Торгово-промислову палату України, акціонерне товариство «Укрімпекс» та Український науково-дослідний інститут маркетингу та зовнішньоекономічної інформації. Водночас, існують організації, що спеціалізуються на певних товарах. До них належать Державний гомологічний центр, ДП «Укрзовнішекспертиза», АТ «Алінекс» та ДЗТП «ІНТЕР-ІСМ».

Висновки цих установ стосовно вартості товарів використовуються митними органами як допоміжний матеріал, а остаточне рішення щодо визначення митної вартості імпортованого товару та відповідальність за нього покладається на посадову особу митного органу, до компетенції якої входить остаточне визначення цієї вартості.

Якщо йдеться про експорт товарів, що підлягають обов язковому ліцензуванню або квотуванню, їх митна вартість зазначається у ліцензії чи у картці реєстрації (обліку) контракту (шостий метод). Умови поставки згідно з «ІНКОТЕРМС-2000», зазначені у ліцензії чи картці реєстрації, мають відповідати умовам, заявленим експортером.

Ціни, зазначені в ліцензії чи картці реєстрації (обліку) контракту, не потребують додаткового обґрунтування та приймаються митними органами без додаткової перевірки.

У разі експорту товарів, що входять до переліку товарів, на які Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України запроваджено індикативні ціни, зазначені у зовнішньоекономічному контракті, мають відповідати індикативним цінам, установленим на момент здійснення зовнішньоторговельної операції (сьомий метод). Якщо ціни відрізняються, підставою для проведення митного оформлення є лист-погодження, виданий МЗЕЗторгом.

Індикативні ціни запроваджено Указом Президента України, який констатував, що «контрактні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України відповідно до індикативних цін, запроваджених Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України». Щодо переліку товарів, на які запроваджуються індикативні ціни, Указом зазначено, що такі ціни встановлюються на товари:

«щодо експорту яких застосовано антидемпінгові заходи або розпочато антидемпінгові розслідування чи процедури в Україні або за її межами;

щодо яких застосовуються спеціальні імпортні процедури відповідно до ст. 19 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

щодо експорту яких встановлено режим квотування, ліцензування;

щодо експорту яких встановлено спеціальні режими;

експорт яких здійснюється у порядку, передбаченому ст. 20 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

в інших випадках на виконання міжнародних зобов'язань України».

Згідно з Указом МЗЕЗторгом розроблено Положення про методику формування та використання індикативних цін, у якому наведено визначення терміну « індикативна ціна». «Під індикативними цінами розуміються ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися чи складаються на відповідний товар на ринку експорту або імпорту на момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків, визначених згідно з законодавством України, а також якісних показників товару, і які затверджено МЗЕЗторгом України».

Визначення рівня індикативних цін проводиться на підставі інформації з різноманітних джерел. Беруться до уваги: вид зовнішньоекономічної угоди, умови поставки товару згідно з «Інкотермс-2000», умови оплати, відхилення показників якості товару від стандарту України та інші фактори, що мають істотний вплив на умови здійснення операцій.

Розглянуті методи визначення митної вартості товарів та інших предметів представлено на рисунку 1.5 [45,170].

Таким чином, в Україні законодавчо закріплено поняття «митна вартість», державними актами визначено методи її обчислення, відповідальність за ухвалене рішення щодо визначення митної вартості імпортованого товару покладено на посадову особу митного органу, до компетенції якої входить остаточне визначення митної вартості.



Рис. 1.5. Методи визначення митної вартості.

Слід зазначити, що у 1998 році в Україні введено ще одну цінову категорію -- максимальна митна вартість, яку, на виконання Указу Президента України від 08.05.98 за № 444, запроваджено відповідною Постановою КМУ з метою регулювання імпорту окремих видів рослинної олії. Питання розробки та затвердження максимальної митної вартості покладено на МЗЕЗторг.

Статтею 1.20 Закону закріплене поняття -- «звичайна ціна», що є ціною продажу товарів (робіт, послуг), яка включає суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем за звичайних умов ведення господарської діяльності. У разі, коли ціни підлягають державному регулюванню згідно з законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена з дотриманням принципів такого регулювання. Згідно з п. 9 Правил застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) в межах бартерних операцій визначається з метою оподаткування, виходячи із звичайних цін, що діяли на дату виписування відвантажувальних документів, а для товарообмінних операцій в галузі зовнішньої торгівлі -- на дату проходження продукцією, що експортується, митного контролю.

Таким чином, додатково визначено ще дві цінові категорії - максимальна митна вартість та звичайна ціна, які також знаходять своє місце в разі митного оформлення товарів, що імпортуються та експортуються.

Існують ще ціни, які запроваджено для інформування, в першу чергу, суб'єктів ЗЕД про реально існуючий рівень цін українського та світового ринків. Це, перш за все, довідкові ціни, які розроблюються відповідними управліннями Держмитслужби та МЗЕЗторгу України на підставі інформації Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків. Вони мають використовуватися митними органами як інформаційний матеріал для оцінки вартості заявлених до митного оформлення товарів шляхом порівняння з довідковими цінами ідентичних або аналогічних товарів.

Розглянуті види цін, які застосовуються при визначенні митної вартості товарів, що підлягають митному оформленню, представлено на рис.1.6 [45,171].

Слід зазначити, що передбачається заповнення та подання до митного органу для проведення процедури митного оформлення довідки-розрахунку митної вартості як для товарів, що імпортуються, так і для товарів, які заявляються для митного режиму експорту.

Довідка-розрахунок подається декларантом разом із заповненою вантажною митною декларацією на партію товару, заявлену до митного оформлення. Довідка-розрахунок заповнюється декларантом та засвідчується печаткою організації-декларанта. Відомості, що мають бути внесені до довідки, можна розділити на декілька взаємопов'язаних груп, а саме:

- відомості про покупця та продавця, декларанта, країну походження та підприємство-виробника, країну експортера; дата та номер контракту, умови

Рис. 1.6. Види цін, що можуть використовуватись при визначенні митної вартості

поставки, дата та номер рахунку-фактури, курс валюти на день подання вантажної митної декларації. Ці відомості надають представникам митного органу попередню інформацію для визначення напрямку цінової експертизи;

- відомості, які характеризують товар, що підлягає митному оформленню, та визначає: найменування та код товару згідно з ТН ЗЕД, його кількість, фактурну вартість у валюті розрахунку та у валюті України. Ці відомості визначають основні цінові показники товару та дозволяють обчислювати митну вартість одним із розглянутих вище методом;

- дані про витрати на транспортування, страхування, пакування, навантаження, комісійні та брокерські витрати продавця та інші витрати, що за умовами договору (контракту) не були включені до фактурної вартості, але були здійснені, що засвідчено відповідними документами;

- відомості про витрати, що при визначенні митної вартості з контрактної фактурної вартості виключаються, а саме: на транспортування після моменту перетину митного кордону та пов'язані з монтажем, складанням, налагодженням устаткування чи з поданням технічної допомоги після ввезення.