Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

Факультет менеджменту та маркетингу

Кафедра міжнародної економіки

Домашня контрольна робота

з дисципліни

«Міжнародна інноваційна діяльність»

на тему:

“Координаційні аспекти узгодження інтересів і цілей учасників кластерних систем”

Студента ІV курсу, групи УС-02

Столярчук А.В.

Київ - 2014

Вступ

На сучасному етапі розвитку економіки все більше уваги організації приділяють процесам інтеграції і диверсифікації. Вертикально інтегровані або комбіновані з попередніми стадіями інноваційного процесу структури організуються, як і в межах окремої фірми, через внутрішньо організаційний ринок, так і на базі стійких господарських контактів. У результаті горизонтальних інтеграційних процесів, об'єднання фірм в межах однієї галузі, створюються ефективні організаційні структури, досягається зниження витрат за рахунок виключення дубльованих процесів, здійснюється обмін науково-технічним досвідом, розширюються інвестиційні можливості. Метою даної роботи є дослідження координаційних аспектів узгодження інтересів і цілей учасників кластерних систем. Для цього необхідно реалізувати ряд поставлених завдань, а саме:

Об'єкт - це процес оцінки та конкретизації аспектів узгодження інтересів і цілей учасників кластерних систем.

Предметом домашньої контрольної роботи являються теоретичні засади і практичне використання координаційних аспектів узгодження економічних інтересів суб'єктів кластерних систем.

У даній роботі використовується методичний підхід до визначення особливостей узгодження взаємозв'язків між суб'єктами кластерних систем, що включає у себе як диференційно-компаративний аналіз, так і врахування соціальних факторів.

Найбільш поширеною формою організації інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств являється кластерна модель економіки. Досягнення поставлених цілей, зокрема, показників розвитку, на основі кластерізації, реалізується шляхом застосування міжгалузевого підходу до управління політикою розвитку регіону, встановлення тісного зв'язку між основними його учасниками (владою, бізнесом, ВНЗ, дослідними організаціями тощо) та, зокрема, зниження протиріч між продуктивністю і зайнятістю. Створення кластерного об'єднання, у сучасних умовах господарювання, дозволяє продуктивній інтегрованій структурі забезпечити ефективне зростання конкурентоспроможності підприємств і активізувати інноваційно-інвестиційні процеси.

Проблемами вивчення особливостей формування кластерних моделей підприємництва займались зарубіжні і вітчизняні дослідники В. Гусєва, С. Соколенко, Б. Заремський, С. Колодинський, М. Войнаренко, О. Длугопольський, В. Чужикова, Ю. Бажал, О. Зінченко, А. Поручник, Р. Сіліна, М. Портер, Є. Куценко, С. Розенфельд, В. Прайс, А. Ругман, Е. Лимер, І. Толенадо, П. Самуельсон, М. Сторпер, Д. Сольєта ін. Застосування кластерного підходу отримало широкого розповсюдження у зв'язку з поширенням розробок М. Портера. В своїх дослідженнях М. Портер стверджував [1], що конкурентоспроможність країни варто розглядати крізь призму міжнародної конкурентоспроможності не окремих підприємств, а їх концентрованих об'єднань - кластерів. В таких умовах позитивний досвід одного або групи конкурентоспроможних підприємств поширюється на загальне оточення його функціонування представлене конкурентами, постачальниками, споживачами, що в свою чергу впливає на зростання конкурентоспроможності самого підприємства. [2]

В своїх роботах, французькі вчені І. Толенадо і Д. Сольє для аналізу груп технологічних секторів використовують поняття «фільєрів» або «сот» [3, с.21-28], формування яких ототожнюється із залежністю одного сектора від іншого на технологічному рівні. Ґрунтуючись на необхідності створення технологічних зв'язків між галузями та секторами економіки для реалізації своїх потенційних переваг, фільєри постають більш простою інтерпретацією кластерів [4].

Зазначають, що для формування повноцінного кластера необхідно досягнення певної критичної маси його учасників (кількість фірм, кількість зайнятих), яка зумовлює перехід від кількості до якості (досягнення синергетичного ефекту). Накопичений в Європейських країнах досвід показує, що для досягнення критичної маси, необхідного для створення кластера, потрібно, щоб до його складу увійшло не менше 30-50 організацій [5].

Одним з ключових факторів успіху для розвитку кластера є наявність високої щільності зв'язків між організаціями, об'єднаними однією сферою діяльності, а також з іншими суб'єктами регіональної економіки (покупцями, постачальниками, науковими та освітніми установами) [6].

кластеризація конкурентоспроможність економіка

1. Координаційні аспекти узгодження інтересів і цілей учасників кластерних систем

Найбільш актуальним видом взаємодії учасників кластера поступово стають спільні (кластерні) проекти. Спільний (кластерний) проект - це проект, що об'єднує деяких або всіх учасників кластера, спрямований на розвиток кластера. Особливістю спільних проектів є самоідентифікація організацій як суб'єктів одного кластера. Таким чином, спільний проект є специфічним саме для кластера проявом пов'язаності організацій [7].

Безперечно, вважається, що інноваційний кластер надає можливість використовувати переваги двох способів координації економічних систем: внутрішньофірмової ієрархії та ринкового механізму. Це дозволяє швидко та ефективно розповсюджувати нові знання, концентруватися на бізнес-процесах, які забезпечують найбільшу додану вартість за рахунок використання переваг аутсорсингу та ефективно залучати і використовувати інвестиції [8].

Таким чином, розглянемо повноцінний кластер, що володіє двома загальними і трьома особливими ознаками, які є незалежними один від одного графічно виражає взаємозв'язки учасників кластеру (рис. 1).

Рис. 1. Відображення основних ознак кластера [7]

Варто зазначити, що успішна реалізація механізму кластеризації сприяє формуванню ефективної системи узгоджених соціально-економічних змін і підвищенню конкурентоспроможності національної економіки за рахунок [2]:

? оптимізації виробничих процесів і науково-дослідних робіт і посилення сукупного підприємницького потенціалу учасників кластеру;

? раціонального використання наявних ресурсів і полегшенню доступу до індивідуально недоступних цінностей (технологій, рідкісних матеріалів, управлінського досвіду);

? утримання високої фінансової стабільності кожного окремого підприємства - учасника кластера завдяки фінансовій стійкості і незалежності партнерів;

? забезпечення виробничо-технологічної незалежності кластеру і досягнення високої конкурентоздатності технологічно-інноваційного потенціалу в умовах конкуренто-напруженого ринкового середовища;

? розвитку системи інноваційного менеджменту, що передбачає використання новітніх управлінських технологій організації підприємництва;

? удосконалення організаційної структури і оптимізації функціональних проявів і партнерських зв'язків;

? підвищення знань та навичок персоналу різного рівня через внутрішньокластерну систему підвищення кваліфікації, міжпартнерських стажувань і реалізацію принципів корпоративної культури;

? адекватного правового захисту інтелектуальної власності і всіх аспектів діяльності кластеру;

? забезпечення високого рівня інформаційного середовища кластеру тощо.

Спираючись на емпіричні дослідження диверсифікованих форм бізнесу у різних країнах, В. Фельдман робить висновок про наявність потреби взаємодії між галузями, які пов'язані між собою відносинами виробництва і споживання. Подібна диверсифікація, що призводить до наявності матриці «витрати-випуск», і веде до утворення кластерів. Слід відмітити, що у процесі формування і функціонування систем кластерного типу встановлюються особливі господарські взаємодії між організаціями, підприємствами і корпораціями. Зокрема, С.М. Ступак і Т.Б. Кубликова виділяють наступні види взаємодій між учасниками системи кластерного типу [9, с. 36-41]:

1) товарні взаємодії, пов'язані з придбанням і передачею (продажем) товарів, сировини, продукції, робіт, послуг;

2) фінансові взаємодії, пов'язані із здійсненням грошових розрахунків за придбані і передані (продані) товари, сировину, продукцію, роботи, послуги;

3) організаційно-фінансові взаємодії, пов'язані з передачею в оренду недовантажених виробничих потужностей (основних засобів) і проведенням відповідних грошових розрахунків;

4) організаційно-фінансові взаємодії, пов'язані з наданням послуг з тимчасового переведенням окремих груп (підрозділів) персоналу, зайнятого в одній організації, на виконання робіт (надання послуг) іншої організації, і проведенням відповідних грошових розрахунків;

5) організаційно-фінансові взаємодії, пов'язані з розробкою і впровадженням інноваційних продуктів, і проведенням відповідних грошових розрахунків;

6) організаційно-фінансові взаємодії, пов'язані з фінансуванням реалізації інноваційних проектів, розвиток аутсорсинга і так далі. Варто зазначити, що у кластерних структурах виокремлюють взаємодії горизонтального і вертикального типів. Розглянемо детально кожен з них.

З урахуванням структурної моделі кластера позначені взаємодії є економічними стосунками між організаціями, підприємствами і корпораціями, що відносяться до одного рівня ієрархії у кластерних структурах інтерпретуються як взаємодії горизонтального типу [10].

Iз іншого боку, організації структурно інтегровані в певні корпорації, що мають відповідні органи управління, і корпорації інтегровані в корпоративні системи, причому і ті, і інші мають відповідні органи управління. Тому мають місце економічні стосунки між організаціями (корпораціями) і органами управління відповідних корпорацій, що відносяться до нижчого і вищого рівням структурної ієрархії. Такі стосунки інтерпретуються як взаємодії вертикального типу.

Відмінною рисою горизонтальних взаємодій є їх вплив на вертикальні взаємодії, який проявляється в наступному [11, c. 45]:

1) вступ організацій і корпорацій в горизонтальні взаємодії призводить до того, що взаємодіючі організації і корпорації несуть деякі втрати фінансового результату (прибутку);

2) втрати фінансового результату діяльності організацій і корпорацій, що знаходяться на нижчих рівнях ієрархії у відповідних корпораціях (системах корпорацій), призводять до певних втрат фінансового результату діяльності на вищих рівнях ієрархії, тобто зачіпають інтереси керуючих органів;

3) встановлення взаємодій повинне забезпечити компенсацію вказаних втрат за рахунок отримання і перерозподілу деякого додаткового доходу (прибутку).

Досліджуючи координаційні аспекти узгодження інтересів і цілей учасників кластерних систем, варто акцентувати увагу на можливих проблемах та протиріччях, з якими можуть зіткнутися суб'єкти, які беруть участь у процесі кластеризації.

Внаслідок встановлення горизонтальних взаємодій і змін, що відбуваються у кластерних системах, а саме у вертикальних взаємодіях між підрозділами корпорацій, виникають наступні протиріччя [12]:

? протиріччя між організаціями і корпораціями, що відносяться до одного рівня ієрархії в структурах відповідних корпорацій або систем корпорацій, і полягає в невідповідності мети максимізації прибутку кожного учасника цих горизонтальних взаємодій, спонукача його вибирати таку стратегію, яка не дозволяє досягти мети іншому учасникові взаємодій;

? протиріччя між підрозділами корпорацій і органами управління відповідних корпорацій, які відносяться до нижчого і вищого рівням структурної ієрархії, що полягає в невідповідності цілей максимізації прибутку кожного учасника цих вертикальних взаємодій, також спонукача його вибирати неузгоджену з іншими учасниками стратегію.

Наявність розглянутих протиріч призводить до необхідності використання інструментарію комплексного узгодження інтересів учасників, як горизонтальних, так і вертикальних взаємодій, розробленого в теорії організаційно-економічних систем [13]. З позицій теорії управління організаційно-економічними системами вертикальні і горизонтальні взаємодії призводять до виникнення системи, яка є комплексом дворівневих ієрархічних систем [14].

Зокрема, можна виділити основні три проблеми залежно від механізму отримання зовнішньої економії: спільна участь у вигодах (sharing), підбір (matching), навчання (learning) [15].

Перша проблема найчастіше виникає через необхідність поділу вигод від зовнішніх ефектів діяльності кластеру між учасниками. Так , якщо нові гравці сприяють зростанню різноманітності, то малоймовірно, що вони зможуть повною мірою скористатися власними перевагами [16].

Друга проблема пов'язана із функціонуванням механізму підбору контрагентів, який проявляється на ринку праці. У кластері концентруються попит і пропозиція , фірми і потенційні працівники отримують шанс укласти найбільш підходящий контракт. При цьому компанії упускають позитивний ефект, що надається ними на можливості претендентів вакансії [17].

Третьою перешкодою досягнення бажаного результату є те, що фірми не мають можливості повною мірою використовувати вигоди від системи навчання, що діє в кластері. Наприклад, компанії можуть бути не зацікавлені інвестувати в процес дифузії інновації, так як виграш тут залежить, в тому числі, від дій інших учасників і не може бути цілком отриманий інвестором. Вони неохоче вкладають гроші в розвиток персоналу, враховуючи, що кадри можуть у майбутньому легко перейти до конкурента, навіть не переїжджаючи в інше місто і не змінюючи спеціалізацію [18].

На противагу вищезазначеними можливими проблемами, варто також виділити наступні етапи узгодження інтересів організацій, підприємств і корпорацій, що входять в кластер. Вони здійснюється в наступній послідовності [19, с. 311]:

1) покращення стратегій розвитку елементів корпорації:

? дефініція оптимуму економічних індикаторів учасників кластера за індивідуальним критерієм ефективності елементу;

? визначення максимальних значень критеріїв ефективності з урахуванням оптимуму економічних індикаторів елементів;

2) вдосконалення стратегій розвитку:

? визначення оптимуму економічних індикаторів активних елементів кластера;

? вибір максимальних значень критеріїв активних елементів кластера;

3) оптимізація стратегії розвитку організацій, підприємств і корпорацій, що входять в кластер [20, с. 256]:

? визначення оптимуму економічних індикаторів між організаційних взаємодій за інтегральним критерієм.

? розрахунок критерію ефективності системи кластерного типу і приростів (втрат) критеріїв в порівнянні з реалізацією індивідуального оптимуму. Розподіл ефекту, обумовленого міжорганізаційною взаємодією.

? вибір параметрів усередині організаційного функціонування.

? виявлення відхилень цільових функцій елементів корпорацій при реалізації плану між організаційної взаємодії і цільових функцій центрів від відповідних оптимальних значень.

Висновок

Таким чином, проаналізувавши координаційні аспекти узгодження інтересів і цілей учасників кластерних систем, можна зробити наступні висновки, а саме:

1) кластер - це форма організації інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств, що набуває широкого використання у розвинутих країнах;

2) кластерна система являє собою організаційну структуру, що має на меті реалізувати, а перед тим узгодити всі належні завдання, які ставлять перед собою учасники цієї ж кластерної системи;

3) при ефективній реалізації механізму кластеризації спостерігається результативне підвищення оптимізації виробничих процесів та інтересів учасників кластерних систем;

4) досліджуючи узгодження інтересів суб'єктів кластеризації необхідно звернути увагу на урахування структурної моделі кластера - взаємодії горизонтального і вертикального типів;

5) існують проблеми та протиріччя, з якими можуть зіткнутися суб'єкти, які беруть участь у процесі кластеризації - спільна участь у вигодах (sharing), підбір (matching), навчання (learning);

6) для узгодження координаційних рішень визначають поетапне співставлення інтересів учасників, яке реалізується у наступному порядку: покращення стратегій розвитку елементів корпорації, вдосконалення стратегій розвитку, стратегії розвитку організацій, оптимізація підприємств і корпорацій, що входять в кластер.

Отже, вивчаючи питання урахування інтересів і цілей учасників кластерних систем, використання отриманих результатів доводить можливість узгоджувати належним чином інтереси учасників і уникати прогнозованих протиріч.

Список використаних джерел

1. Каніщенко Наталія Генадіївна. Кластеризація як чинник конкурентоспроможності. національної економіки : дис. ... канд. екон. наук : 08.00.05 / Каніщенко Наталія Генадіївна. - Київ, 2009. - 174 с.

2. Портер М. Конкуренция: пер. с англ. / М. Портер. - М.: Издательский дом «Вильямс», 2002. - 496 с.

3. Tolenado J. A. Propjs des Filires Industrielles / J. A. Tolenado - Revue d'Economie Industrielle. - V.6. - 1978. - №4. - Р.149-158.

4. Soulie D. Filires de Production et Integration Vertical / D. Soulie - Annales des Mines, Janvier 1989. - P.21-28.

5. Руководство по формированию кластеров - основные направления формирования и управления кластерными инициативами // Внутриевропейская Связь Кластеров. Перевод МИГСУ РАГС при Президенте РФ, С.11.

6. Рекорд С.И. Развитие промышленно-инновационных кластеров в Европе: эволюция и современная дискуссия / С.И. Рекорд - СПб.: Изд-во СПбГУЭФ, 2010. - 109 с.

7. Куценко Е.С. К вопросу о понятии кластера, протокластера и хозяйственной агломерации. Discussionpaper, 10.07.2012.

8. Державна регіональна політика України. Особливості та стратегічні пріоритети: Монографія / за ред. З.С. Варналія. - К. : Національний ін-т стратегічних досліджень, 2007. - 767 с.

9. Кублікова Т. Модель горизонтального узгодження економічних інтересів підприємств, що входять в кластер [Текст] : монографія / Т. Кублікова, С. Ступак - К. : Світ, 2007. - 116 с.

10. Данілішин Б. М. Формування цілісної національної господарської системи : соціолого-економічні аспекти / Б.М. Данілішин, В.В. Пилипів // Вісник НАН України. - 2008. - № 7. - С. 3 - 11.

11. Кочиева Т.Б. Базовые системы стимулирования / Т.Б. Кочиева, Д.А. Новиков - М.: Апостроф, 2000. - 108 с.

12. Іщенко Г. Підприємництво на порозі змін / Г. Іщенко // Урядовий кур'єр, 2004. - № 39. - С. 6.

13. Ігнатова Т.А. Інституціональне середовище в розвитку конкурентоспроможності регіональної економіки / Т.А. Ігнатова

14. Диба М.І. Теоретично-практичні аспекти становлення підприємництва / М. І. Диба, І.В. Данилюк // Маркетинг. - 2001. - № 2. - С. 22 - 29.

15. Куценко Е. С. Рациональная кластерная стратегия: маневрируя между провалами рынка и государства // Научный журнал НИУ ВШЭ “Форсайт”. - 2012. т. 6 №3.

16. Куценко Е. С. Методология выявления основных направлений для развития кластеров в субъектах РФ / Е.С. Куценко

17. Boekholt P. Public policies to facilitate clusters: background, rationale and policy practices in international perspective. / P. Boekholt, B. Thuriaux. - 1999.

18. Duranton G. California Dreamlin: The Feeble Case for Cluster Policies //Review of Economic Analysis. 2011. № 3.

19. Мильнер Б.З. Теория организации / Б.З. Мильнер. - М.: Инфра-М, 2000. - 480 с.

20. Новиков Д.А. Стимулирование в организационных системах / Д.А. Новиков - М.: СИНТЕГ, 2003. - 312 с.

Размещено на Allbest.ru