Методи використання мистецтва аргументації на телепрограмі "Шустер-лайф"

В третьому розділі дипломної роботи ми досліджували телевізійну програму «Шустер live» як краще середовище для використання мистецтва аргументації.

Ми визначили усі застосовані різновиди та методи доведення в дискусії, які застосовувалися в цьому суспільно-політичному ток-шоу. Охарактеризували їхню доцільність і правильність застосування в різних контекстах розмови опонентів.

Ток-шоу як жанр телепередачі - найоптимальніший варіант для дослідження теми нашого диплому, тому що воно насичене великою кількістю дискусій, дебатів, диспутів та полеміки. Також активними суперечками, протистояннями поглядів, ідей та думок, які вимагають власного підтвердження.

Засоби масової інформації використовують різні засоби впливу на свідомість суспільства, інколи навіть маніпулятивні, але одна з них - мистецтво доведення, яке ґрунтується на наведених фактах для підтвердження власної думки. Правильне використання аргументів буде викликати в глядачів ефект довіри до інформації, телевізійної програми та телеканалу. Отримання великої аудиторії - мета, до якої йде кожне ЗМІ.



4. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

Вступ

Журналістська, редакторська та письменницька праця потребує синтезу знань і практики, визначного таланту, незвичних здібностей. Для редакторської та журналістської роботи «стрижнем» фаху є вміння нестандартно мислити, пропускати інформацію через призму свого інтелекту і робити з неї «гарячі» факти, а потім все це ще й оригінально викласти на папері.

Але тільки цього недостатньо для високо результативної діяльності навіть найосвіченішого спеціаліста. Для цілковитої зосередженості на роботі журналіст-редактор потребує певних умов.

Для успішної роботи публіцисту потрібні прийнятні умови, обширна база інформації, новітня техніка тощо. Це все значно спрощує і покращує результативність праці, і не тільки журналістської, а і будь якого спрямування. Якість журналістської праці напряму залежить від оперативності подачі інформації. Джерела, якими користується журналіст, повинні бути правдивими і своєчасними. Треба поважати і цінувати свої джерела інформації, цитувати їх при нагоді. Отже, гарні умови для роботи мають вагоме значення для результативності журналістської праці, вони безпосередньо впливають на творчий процес.

4.1 Стан умов праці

Для успішної роботи журналісту-публіцисту, редактору треба:

· Гарні умови (обладнання, засоби зв`язку, новітня техніка):

· Обширна база інформації (редакційно-інформаційна служба);

· Орг. техніка (цифрова техніка, канцелярське приладдя тощо);

· Робоче місце (добре обладнане + довідкова література, картотека досьє + техніка + телефон);

· Засоби занотовування інформації (диктофон, папір для друку, блокноти тощо).

· Результативність кожного працівника, а тим паче людей творчих професій - залежить безпосередньо від умов, у яких вони працюють.

· Швидкість і якість роботи залежить від того, яка атмосфера панує в колективі, від того, чи може фахівець зосередитися, чи є у нього під рукою все необхідне для праці.

Робоче місце - це зона трудових дій працівника, обладнана для виконання певних операцій виробничого процесу, де взаємодіють три головні елементи праці - предмет, засоби і суб'єкт праці. На одному робочому місці можуть працювати два або кілька працівників, які виконують спільне завдання. Наукова організація робочого місця передбачає створення працівникові всіх необхідних умов для високопродуктивної і високоякісної праці за можливо менших фізичних зусиль і мінімальному нервовому напруженні та передбачає:

- оснащеність робочого місця відповідним основним і допоміжним устаткуванням, технологічною і організаційною оснасткою;

- раціональне планування, тобто найзручніше і найефективніше розміщення усіх елементів робочого місця для трудового процесу;

- створення безпечних і здорових умов праці.

Просторова організація робочого місця повинна забезпечувати:

- відповідність планування робочого місця санітарним і протипожежним нормам і вимогам;

- безпеку працівникам;

- відповідність просторових відношень між елементами робочого місця, антропометричними, біомеханічними, фізіологічними, психофізіологічними і психічними можливостями людини, що працює;

- можливість виконання основних і допоміжних операцій в робочому положенні, що відповідає специфіці трудового процесу, в раціональній робочій позі і з використанням найбільш ефективних прийомів праці;

- вільне переміщення працівника за оптимальними траєкторіями;

- достатню площу для розміщення обладнання, інструменту, засобів контролю, деталей та ін.

Просторові та розмірні співвідношення між елементами робочого місця повинні дозволяти:

- розміщення працівника з врахуванням робочих рухів і переміщень згідно з технологічним процесом;

- оптимальний огляд джерела візуальної інформації;

- зміну робочої пози і положення;

- раціональне розміщення основних і допоміжних засобів праці.

Оптимальні робочі умови можна поділити на дві групи: загальноредакційні та індивідуальні (персональні). Головним чином про створення оптимальних умов для роботи має дбати засновник ЗМІ та керівництво редакції в особі головного редактора.

У системі внутрішньоредакційної інформаційної служби, яка є необхідною передумовою успішної роботи редакційного колективу, зосереджуються великий масив інформації з різних галузей суспільного життя, який вибудовуються у певній послідовності і використовується для підготовки журналістського твору. В науковій, довідковій літературі, словниках, збірниках є багато того, що може стати в пригоді журналісту.

Безпосередня функція інформаційної редакційної служби - це систематизація та аналіз інформації, необхідної в ході підготовки до випуску у світ видання. Основою цієї служби є редакційна бібліотека (каталоги, картотеки, довідкова література, різноманітні словники).

Але якщо редакція повністю оснащена комп'ютерами, якщо створена редакційна комп'ютерна мережа, то пошук і зберігання матеріалів та необхідної інформації зводиться до порпання в памґяті комп`ютера.

Оргтехніка - обов`язковий супутник сучасного журналіста. Зараз існує велика кількість високотехнічних досягнень, зокрема це цифрові електронні прилади, ПК. Це підвищує ефективність праці кореспондента.

Але ж не всі обов`язки можна доручити машині. Тому в редакціях все ще й досі не обходяться без швидкозшивачів, діроколів, скріпкозшивачів і канцелярських скріпок. Всі ці фактори складають умови для роботи журналіста.

4.2 Організаційно-технічні заходи з поліпшення умов праці

Режим праці та відпочинку користувачів ПК встановлюютьз урахуванням психофізіологічної напруженості їхньої праці, динаміки функціонального стану систем організму та працездатності. Раціональний режим праці та відпочинку передбачає запровадження регламентованих перерв, рівномірний розподіл навантажень протягом робочого дня, регулярні комплекси вправ для очей, рук, хребта, поліпшення мозкового кругообігу та психофізіологічне розвантаження.

З метою запобігання перевантаження організму як в цілому, так і окремих його функціональних систем, передусім зорового та рухового аналізаторів, центральної нервової системи, загальний час щоденної роботи з ПК обмежують. Робота з персональним комп'ютером вважається основною, якщо вона займає не менше як 50% часу робочого дня чи робочої зміни.

З урахуванням характеру трудової діяльності, напруженості та важкості праці з використанням ПК під час основної роботи за восьмигодинної робочої зміни встановлюють додаткові регламентовані перерви:

- для розробників програм тривалістю 15 хв через кожну годину роботи;

- для операторів персональних комп'ютерів тривалістю 15 хв через дві години роботи;

- для операторів комп'ютерного набору тривалістю 10 хв через кожну годину роботи.

За жодних умов безперервна робота з ПК не повинна перевищувати чотири години.

За дванадцятигодинної робочої зміни протягом перших восьми годин регламентовані перерви встановлюють аналогічно до восьмигодинної робочої зміни, а протягом останніх чотирьох годин тривалістю 15 хв через кожну годину незалежно від характеру трудової діяльності.

Користувачі персональних комп'ютерів, для яких ця робота є основною, підлягають медичним оглядам: попереднім - під час влаштування на роботу і періодичним - протягом трудової діяльності раз на два роки. Жінок з часу встановлення вагітності та в період годування дитини грудьми до роботи з ПК не допускають.

Обов'язковою умовою є те, що на робочому місці повинні знаходитись лише ті технічні засоби, які необхідні для виконання робочого завдання, і розміщуватися вони повинні в межах досяжності з метою виключення частих нахилів і поворотів корпусу людини, що працює.

Під час роботи з персональним комп'ютером повинні бути дотримані наступні вимоги.

Вимоги до приміщення. Площу приміщень, в яких розташовують персональні комп'ютери, визначають згідно з чинними нормативними документами з розрахунку на одне робоче місце, обладнане ПК:

- площа - не менше 6,0 м²;

- об'єм - не менше 20,0 м³, з урахуванням максимальної кількості осіб, які одночасно працюють у зміні;

- робочі місця повинні бути розташовані на відстані не менше ніж 1 м від стіни з вікном;

- відстань між бічними поверхнями комп'ютерів має бути не меншою за 1,2 м;

- відстань між тильною поверхнею одного комп'ютера та екраном іншого не повинна бути меншою 2,5 м;

- прохід між рядами робочих місць має бути не меншим 1 м.

Вимоги до організації робочого місця з ПК. Конструкція робочого місця користувача ПК має забезпечувати підтримання оптимальної робочої пози з такими ергономічними характеристиками:

- ступні ніг - на підлозі або на підставці для ніг;

- стегна - в горизонтальній площині;

- передпліччя - вертикально;

- лікті - під кутом 70-90° до вертикальної площини;

- зап'ястя зігнуті під кутом не більше 20° відносно горизонтальної площини;

- нахил голови - 15-20° відносно вертикальної площини.

Якщо користування ПК є основним видом діяльності, то ПК і його периферійні пристрої (принтер, сканер тощо) розміщується на основному робочому столі, як правило, з лівого боку. Якщо використання ПК є періодичним, то він, як правило, розміщується на приставному столі, переважно з лівого боку від основного робочого столу.

Кут між поздовжніми осями основного та приставного столів має бути 90-140°.

Висота робочої поверхні столу для ПК має бути в межах 680 - 800 мм, а ширина - забезпечувати можливість виконання операцій в зоні досяжності моторного поля.

Рекомендовані розміри столу: висота 725 мм, ширина 600 - 1400 мм, глибина 800-1000 мм.

Робочий стіл для ПК повинен мати простір для ніг висотою не менше 600 мм, шириною не менше 500 мм, глибиною на рівні колін не менше 450 мм, на рівні витягнутої ноги - не менше 650 мм.

Робочий стіл для ПК, як правило, має бути обладнаним підставкою для ніг шириною не менше 300 мм та глибиною не менше 400 мм, з можливістю регулювання по висоті в межах 150 мм та кута нахилу опорної поверхні - в межах 20°. Підставка повинна мати рифлену поверхню та бортик на передньому краї заввишки 10 мм. Застосування підставки для ніг тими, у кого ноги не дістають до підлоги, є обов'язковим.

Робоче сидіння (сидіння, стілець, крісло) користувача ПК повинно мати такі основні елементи: сидіння, спинку, стаціонарні або знімні підлокітники. У конструкцію сидіння можуть бути введені додаткові елементи, що не є обов'язковими: підголовник та підставка для ніг.

Робоче сидіння користувача ПК повинно бути підйомно - поворотним, таким, що регулюється за висотою, кутом нахилу сидіння та спинки, за відстанню спинки до переднього краю сидіння, висотою підлокітників. Регулювання кожного параметра має бути незалежним, плавним або ступінчатим, мати надійну фіксацію.

Хід ступінчатого регулювання елементів сидіння має становити для лінійних розмірів 15-20 мм, для кутових - 2-5°. Зусилля під час регулювання не повинні перевищувати 20 Н. Ширина та глибина сидіння повинні бути не меншими за 400 мм. Висота поверхні сидіння має регулюватися в межах 400-500 мм, а кут нахилу поверхні - від 15° вперед до 5° назад. Поверхня сидіння має бути плоскою, передній край - заокругленим. Висота спинки сидіння має становити 300±20 мм, ширина - не менше 380 мм, радіус кривизни в горизонтальній площині - 400 мм. Кут нахилу спинки повинен регулюватися в межах 0-30° відносно вертикального положення. Відстань від спинки до переднього краю сидіння повинна регулюватись у межах 260-400 мм.

Для зниження статичного напруження м'язів рук необхідно застосовувати стаціонарні або знімні підлокітники довжиною не менше 250 мм, шириною 50-70 мм, що регулюються по висоті над сидінням у межах 230±30 мм та по відстані між підлокітниками в межах 350-500 мм.

Поверхня сидіння, спинки та підлокітників має бути напівм'якою, з неслизьким, ненаелектризовувальним, повітро - непроникним покриттям та забезпечувати можливість чищення від бруду.

Монітор та клавіатура мають розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, але не ближче 600 мм, з урахуванням розміру алфавітно-цифрових знаків та символів.

Розташування монітору має забезпечувати зручність зорового спостереження у вертикальній площині під кутом ±30 град. від лінії зору працівника.

Клавіатуру слід розміщувати на поверхні столу або на спеціальній, регульованій за висотою, робочій поверхні окремо від столу на відстані 100-300 мм від краю, ближчого до працівника. Кут нахилу клавіатури має бути в межах 5-15 град.

Робоче місце з ПК слід оснащувати пюпітром (тримачем) для документів. Пюпітр повинен бути рухомим та встановлюватись вертикально (або з нахилом) на тому ж рівні та відстані від очей користувача ПК, що і монітор.

Розміщення принтера або іншого пристрою введення - виведення інформації на робочому місці має забезпечувати добру видимість монітору, зручність ручного керування пристроєм введення-виведення інформації в зоні досяжності моторного поля: по висоті 900-1300 мм, по глибині 400-500 мм.

При потребі високої концентрації уваги під час виконання робіт з високим рівнем напруженості суміжні робочі місця з ПК необхідно відділяти одне від одного перегородками висотою 1,5- 2 м.

Заходи щодо усунення небезпеки ураження електричним струмом зводяться до правильного розміщення устаткування та електричних кабелів. Інші заходи щодо забезпечення електробезпеки, збігаються з загальними заходами пожежо - та електробезпеки.

В якості профілактичних заходів для забезпечення пожежної безпеки слід використовувати скриту електромережу, надійні розетки з пожежобезпечних матеріалів, силові мережі живлення устаткування виконувати кабелями, розрахованими на підключення в 3-5 разів більшого навантаження, включати й виключати живлення обладнання за допомогою штатних вимикачів. Треба регулярно робити очистку внутрішніх частин комп'ютерів, іншого устаткування від пилу, розташовувати комп'ютери на окремих неспалюваних столах. Для запобігання іскріння необхідно рідше встромляти і виймати штепсельні вилки з розеток.

Екран дисплея повинен бути розташованим перпендикулярно до напрямку погляду. Якщо він розташований під кутом, то стає причиною сутулості. Відстань від дисплея до очей повинна трохи перевищувати звичну відстань між книгою та очима. Перед екраном монітора, особливо старих типів, повинен бути спеціальний захисний екран. При його відсутності треба сидіти на відстані витягнутої руки від монітора. Ще одним моментом, який стосується зору, є необхідність створення неоднорідного поля зору. Для цього можна розвісити на поверхнях (стінах) плакати та картини, виконані у спокійних тонах. Наприклад, пейзажі.

Важливою є форма спинки крісла, яка повинна повторювати форму спини. Висота крісла повинна бути такою, щоб користувач не почував тиску на куприк або стегна. Крісло бажано обладнати бильцями. Його потрібно встановити так, щоб не треба було тягтися до клавіатури. Періодично користувачу необхідно рухатися, вчасно змінювати положення тіла і робити перерви у роботі.

При напруженій роботі за комп'ютером щогодини необхідно робити перерву на 15 хвилин через кожну годину і треба займатися іншою справою. Декілька разів на годину бажано виконувати серію легких вправ для розслаблення. Наслідками регулярної роботи з комп'ютером без застосування захисних засобів можуть бути: захворювання органів зору (60% користувачів); хвороби серцево-судинної системи (20%); захворювання шлунково-кишкового тракту (10%); шкірні захворювання (5%); різноманітні пухлини.

Режим праці та відпочинку при роботі з персональною електронно-обчислювальною машиною (ПЕОМ) залежить від категорії трудової діяльності. Всі роботи з ПЕОМ ділять на три категорії. Перша - епізодичне зчитування і робота з інформацією не більше 2-х годин за 8-годинну робочу зміну. Друга - зчитування інформації або творча робота не більше 4-х годин за восьми годинну зміну. Третя - зчитування інформації або творча робота тривалістю більше 4-х годин за зміну.

Отже, щоб запобігти негативним впливам необхідно знати й небезпечні сторони самого комп'ютера і правила безпечної роботи, знати засоби запобігання небезпек. Вони пов'язані перед усім із загально відомими небезпечними факторами - поразками електричним струмом, пожежонебезпечністю.

4.3 Безпека в надзвичайних ситуаціях

Важливе значення для визначення рівня пожежної безпеки і вибору засобів та заходів профілактики і гасіння пожежі мають пожежовибухонебезпечні властивості речовин і матеріалів.

Пожежовибухонебезпека речовин та матеріалів - це сукупність властивостей, які характеризують їх схильність до виникнення й поширення горіння, особливості горіння і здатність піддаватись гасінню загорянь. За цими показниками виділяють три групи горючості матеріалів і речовин: негорючі, важкогорючі та горючі.

Негорючі (неспалимі) - речовини та матеріали, нездатні до горіння чи обвуглювання у повітрі під впливом вогню або високої температури. Це матеріали мінерального походження та виготовлені на їх основі матеріали - червона цегла, силікатна цегла, бетон, камінь, азбест, мінеральна вата, азбестовий цемент та інші матеріали, а також більшість металів. При цьому негорючі речовини можуть бути пожежонебезпечними, наприклад, речовини, що виділяють горючі продукти при взаємодії з водою.

Важкогорючі (важко спалимі) - речовини та матеріали, що здатні спалахувати, тліти чи обвуглюватись у повітрі від джерела запалювання, але нездатні самостійно горіти чи обвуглюватись після його видалення (матеріали, що містять спалимі та неспалимі компоненти, наприклад, деревина при глибокому просочуванні антипіренами, фіброліт і т. ін.);

Горючі (спалимі) - речовини та матеріали, що здатні самозайматися, а також спалахувати, тліти чи обвуглюватися від джерела запалювання та самостійно горіти після його видалення.

У свою чергу, у групі горючих речовин та матеріалів виділяють легкозаймисті речовини та матеріали - це речовини та матеріали, що здатні займатися від короткочасної (до ЗО с) дії джерела запалювання низької енергії.

З точки зору пожежної безпеки, вирішальне значення мають показники пожежовибухонебезпечних властивостей горючих речовин і матеріалів. ГОСТ 12.1.044-89 передбачає більше 20 таких показників. Необхідний і достатній для оцінки пожежовибухо-небезпеки конкретного об'єкта перелік цих показників залежить від агрегатного стану речовини, виду горіння (гомогенне чи гетерогенне) і визначається фахівцями.

При виникненні пожежі вже на першій стадії виділяється теплота, токсичні продукти згоряння, можливі обвалення конструкцій. Тому слід враховувати необхідність евакуації людей у визначені строки. Показником ефективності процесу евакуації є час, протягом якого люди можуть при необхідності залишити окремі приміщення і будинок загалом. Безпека евакуації досягається тоді, коли тривалість евакуації людей з окремих приміщень і будинку в цілому менша критичної' тривалості пожежі, що становить небезпеку для людини. Критичною тривалістю пожежі вважається час досягнення при пожежі небезпечних для людини температур і зменшення вмісту кисню у повітрі. Не вважаються евакуаційними виходи, що пов'язані з механічним приводом (ліфти, ескалатори), сходи, які не розташовані у сходових клітках. Евакуаційних виходів з приміщень кожного поверху має бути не менше двох. Мінімальна ширина шляхів евакуації - не менше 1 м, дверей - 0,8 м. Двері на шляхах евакуації мають відчинятися у напрямку виходу зі споруди. У кожному приміщенні (поверху) слід вивісити план евакуації людей і матеріальних цінностей (див. рис. 5). Первинні засоби пожежогасіння - це вогнегасники, пісок, ковдри, лопати, сокири та ін. Вогнегасні засоби наведено в табл. 15. Широко застосовують пінні, порошкові та вуглекислотні вогнегасники.

Журналістська, редакторська та письменницька праця потребує синтезу знань і практики, визначного таланту, незвичних здібностей. Гарний, високоосвічений автор повинен використовувати всю свою майстерність для якісної, продуктивної роботи.

Для успішної роботи публіцисту потрібні прийнятні умови, обширна база інформації, новітня техніка тощо. Це все значно спрощує і покращує результативність праці, і не тільки журналістської, а і будь якого спрямування.

Впровадження комп'ютерів у редакційну діяльність та журналістську працю сприяло революційним змінам як у журналістиці, так і в інших соціальних інститутах людського суспільства. Розвиток інтернету, який увібрав у себе більшість місцевих інформаційних технологій, зрештою, охопив своїм впливом майже все населення планети, зумовив смислове розширення поняття журналістської майстерності.

Однак якого б значення не мав чинник інформаційних технологій для творчості окремого журналіста, незрівнянно більше він позначився на редакційній діяльності, де можна спостерігати принципово нові методи та форми організації роботи й планування.

У редакційній діяльності все настільки тісно переплетено, що інформаційні технології допомагають журналістові вирішувати багато питань.

Втілення всіх цих умов сприяють успішній та плодотворній роботі журналіста.



Висновок

Головна проблема, якій ми присвятили своє дослідження, полягає в тому, що український науковий простір не приділяє достатньої уваги важливим компонентам певних інформаційних значень. Предмети або розглядаються поверхнево, або не розглядаються взагалі. При цьому, з часом, відкривається їхня значимість для суспільства, а достатньої інформації так і немає.

З таким питанням і зіткнулася проблема вивчення аргументування. Хоча саме поняття відоме нам ще з давніх часів, і навіть набуло значення як «мистецтво», однак, як не дивно, мало хто надає важливого значення аргументації в наш час. Ми користуємося нею, стикаємося щодня як і у власному просторі, так і в суспільстві, на свідомому чи підсвідомому рівні вміємо вміло користуватися, але не надаємо великою уваги її мінімальному і неякісному вжитку в своєму спілкуванні. Хоча це є потужний чинник впливу на свідомість людини, рушійна сила, яка дозволяє добиватися власної мети.

Вміння користуватися «словом» вже надає великі переваги у житті, а вміло використовувати факти і докази є відправною точкою для позитивного результату. Аргументація - мистецтво доведення, яке ми використовуємо під час спілкування - суперечки або ж просто ввічливої бесіди. Вона може бути прихованою, відкритою, позитивною чи агресивною. Так чи інакше, індивід завжди використовує певні докази для висловлення своєї думки, для її підтвердження.

Стрімка зацікавленість сучасного суспільства до аргументування як способу впливу на свідомість виникла через розгортання процесів демократизації суспільного життя, політичного прогресу, а також засобів масової інформації. Три основні ланки, для яких вміле використання цього мистецтва дає неабияку користь для власного розвитку та покращення.

Наприклад, політичне життя саме по собі вимагає від політиків вміти зацікавити свого виборця, щоб отримати його прихильність, а з цим і велику кількість голосів на виборах, тому і місце в владних рядах. Щоб захистити свою позицію необхідно вміти переконувати опонентів і слухачів, приводити вагомі аргументи на користь своїх тверджень і висувати контраргументи проти опонентів. Маючи стійку «базу» для підтвердження власних ідей, можна впевнено вступати в боротьбу з опонентом за «місце під сонцем».

Цим користуються не лише політики. Аргументування розглядають як засіб впливу і з психологічної точки зору. Спілкування - це не лише мовний процес, а й психологічний, який супроводжується не лише словесно, а й невербально. Процес аргументації варто розглядати у більших широтах, а не лише як набір словесних чи фактичних доказів. Наприклад, під час розмови індивідів, кожен з них може довести свою думку правильно сформованих набором мімічних процесів, а тобто суто фізичним характером. Це також є одним із видів аргументування.

Аргументація розповсюджується всюди і для цього не є обов'язковим процес спілкування. Наприклад, реклама є одним із видів впливу. Тобто вона розглядається і як окрема дисципліна, але компоненти аргументації в ній є обов'язковими. Тому, щоб заохотити покупця придбати саме цей продукту, потрібно навести причини і докази, що цей продукт є необхідним для покупця. Доведення в рекламі використовуються різними способами, але залишається основним компонентом аргументування.

Процес будь-якого спілкування, зокрема й масової комунікації - це пізнання того, що відбувається довкола нас на рівні подій і фактів, на рівні їх тлумачення, а також більш чи менш глибокого оперативного аналізу. Цим спеціально займається наука, для якої немає іншого завдання, крім якомога глибшого пізнання об'єктивної реальності.

І в буденному житті, і в будь-якій із наук ту чи іншу інформацію, судження, висновок, концепцію чи теорію ми мусимо підтвердити, довести. Журналістика не є у цьому винятком. Тут теж діють загальні закони пізнання. Тому велику роль мистецтво аргументації відіграє і у журналістиці. Засоби масової інформації оперують фактами, які є опорою для подачі будь-якої інформації. Адже, якщо слухачу(глядачу) надається багато доказів певного явища, події, то зрозуміло, що інформаціє буде сприйматися з довірою, що є головною метою для отримання найбільшої кількості аудиторії. Аргументаційною базою можуть бути коментарі впливових осіб на радіо, а на телебаченні достатньо «картинки» з місця події., в газетних виданнях це може бути, наприклад, фото. Засоби масової інформації використовують аргументацію не лише як засіб впливу на свідомість, але й як засвідчення власної інформації.

В кожному із розділів, ми постаралися навести основну інформацію, яке надасть нам змогу зрозуміти усі складові частини аргументування, використання цього поняття у суспільному житті, а головне показали його важливість як засобу впливу.

Наше дослідження показує усю важливість вивчення мистецтва аргументації - її історії розвитку, різновидів, методів використання у різними компонентами суспільства. Особливу увагу ми приділили застосування аргументування на телебаченні, адже, використання доведення засобами впливу вимагають особливої уваги через власну значущість у суспільному житті. Мистецтво аргументація - це ціла царина ще малодосліджених чинників, якими повинен зацікавитися кожен індивід для подальшого вивчення і розвитку.



Список використаних джерел

1. Берон Р., Річардсон Д. Мистецтво аргументації [електронний ресурс] - Режим доступу: // http://krotov.info/libr_min/b/bahtin/baron00.html

2. Екранне насильство: вплив мас-медіа (частина друга) [електронний ресурс] - Режим доступу: //

http://www.mediakrytyka.info/za-scho-krytykuyut-media/ekranne-nasylstvo-vplyv-mas-media-chastyna-druha.html

3. Девід Маєрс. Соціальна психологія. Інтенсивний курс/ Девід Маєрс. - Санкт-Петербург: прайм - ЄВРОЗНАК, 2009.

4. Допира А.И. Воздействие экранного насилия на подростающее поколение: история социально-психологических исследований/ Допита А.И. // Практична психологія та соціальна робота: Науково-практичний та освітньо-методичний журнал. - №8., 2000. - 7-9 с.

5. Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. - Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954-1989.

6. Змановская Е.В. Девиантология /Змановская Е.В. - Москва: Издательский центр «Академия», 2003.-288с

7. Ляхова М. Вплив телебачення на людину [Цит. 2011, 23 лютого] [електронний ресурс] - Режим доступу: // http //lyakhova/info/2011/02/вплив-телебачення-на-людину-3/? lang=uk

8. Мак-Квейл Д. Теорія масової комунікації / Д. Мак-Квейл; [пер. з англ. Оля Возьна, Галина Сташків]. - Львів: Літопис, 2010. - 538 с.

9. Потятиник Б. Екранне насильство. Вплив медіа / Потятиник Б. // Медіакритика. - 2008. - 5 груд.

10. Психологічний словник / під ред. В.П. Зінченко, Б.Г. Мещерякова. - Москва: Педагогіка-Прес, 1996 р.

11. Ролінський В.І. Агресивність на телеекрані та проблеми неповнолітніх / Ролінський В.І. // Теоретико-методичні проблеми: Мистецтво аргументації: Збірник наукових праць. - Київ-Житомир: ЖДУ, 2004.-Кн.1.-363 с.

12. Скуратівський В.Л. Екранні мистецтва у соціокультурних процесах ХХ століття: Генеза. Структура. Функція: у 2 ч. / В.Л. Скуратівський. - Київ.: КМЦ «Поезія», 1997. Ч. 1. - 1997. - 224 с.

13. Суховеева И.А. Криминальные программы на ТВ: влияние на образ современной России/ Суховеева И.А. // Relga. - 2011. - №18

14. Тарасов К.А. Глобализованное кино как школа насилия / Тарасов К.А. // Кино в мире и мир кино. М., 2003.

15. Федоров А.В. Мистецтво аргументації / Федоров А.В. - Таганрог: Изд-во Кучма, 2010. - 418 c.

16. Харрис Р. Психология массовых коммуникаций [електронний ресурс] - Режим доступу: http://evartist.narod.ru/text5/01.htm.

Размещено на Allbest.ru