Сатиричний афоризм, каламбур на радіо FM та інших ТРК

Жарти, скетчі, розіграші, пародії та "геги" створюють режисер і актори "Каламбуру". Лише іноді на допомогу запрошують інших людей, наприклад, Ірину Полторак, Володимира Трухніна, Олександра Завіліона (авторів програми "Городок"), або Гарія Кона (автора програм "Добрий ранок, країно" та "Комедійний квартет").

Офіційним днем народження часопису відеокоміксів "Каламбур" його творці -учасники і художній керівник, режисер, автор та актор Юрій Стицьковський - вважають 9 квітня 1996 року, перший знімальний день програми на харківському "Приват-ТБ". А до того було злиття двох колективів - клоун-групи "Магазин-Фу" у складі Сергія Гладкова, Тетяни Іванової та Вадима Набокова та акторського дуету Юрія Стицьковського й Олексія Акопяна. Був створений комік-театр "Фул Хаус" - англійською ця назва означає "Дім, де все шкереберть" або ж картярський термін. Потім група виступила в Сочі на кінофестивалі "Кінотавр"… Власне, після нього й виникла ідея телевізійної гумористичної програми, яку ми всі добре знаємо й любимо. Отже, улюблений "Каламбур" - калейдоскоп яскравих сюжетів із продовженням у рубриках "Бар Каламбур", "Круте піке", "Під звуком Пі", "Наш аперитивчик" і "Село дурнів".

Режисер програми «Каламбур» (ICTV) Юрій Стицьковський визначає її як «телекомікс» -- визначення незвичайне, але точне. Частково це нагадує «Маски-шоу» (які відійшли сьогодні кудись у тінь) -- також набір стійких персонажів і прийом ексцентрики. Але з погляду суто телевізійної технології «Каламбур» далеко попереду.

Сюжети постійних рубрик тут стійкі. Наприклад, «Бар Каламбур», з одними і тими ж дійовими особами: чепурний бармен, офіціантка, яка весь час теревенить по телефону, непохитний пияк, крутий рокер, затюканий інтелігентик. У такому складі і розігруються кумедні репризи. І навіть коли в хід іде відомий анекдот -- ефект чудовий: виручає дотепна й оригінальна стилістика. В іншій постійній рубриці «Каламбуру» і взагалі ілюструються пантомімою давним-давно забуті народні мудрості.

Ще одна укатайка -- пародійний серіал «Крутое пике», нескінченний фільм-катастрофа, в якому літак «Бройлер-747» все падає-падає і ніяк не впаде. А екіпаж тим часом суперничає між собою у чисто пародійній дебільності. Практично класична клоунада, де є і білий, і рудий клоуни, а переляк і регіт гротескно несамовиті.

А найбільш оригінальна сторінка «Каламбуру» -- такий собі космічний епос з народного життя під недвозначною назвою «Деревня дураков»! Типу, жили- були в одній перекошеній хатинці троє -- телепень-матросик, козачок-вусань і баба-дурепа, траплялися з ними всілякі нісенітниці. Ця народна пантоміма відбувається під наймилішу музику і сміховинну «озвучку» -- і суто зображальна дія розгортається як у напівплощині, так і з частковою трансформацією екранного простору в сторінковий (комікс же). Дуже смішно виходить!

При всьому тому весь акторський склад «Каламбуру» -- п'ять осіб. Але їх вистачає.

Один і той же актор, наприклад, Олексій Агоп'ян -- то піжонистий бармен іспанського розливу, то затюкано резонерствуючий помічник редактора тележурналу, то пілот-неврастенік -- і так далі. Те ж саме можна сказати і про Сергія Гладкова, і про Вадима Набокова, і про Тетяну Іванову. А Юрій Стицьковський, крім того, що він талановитий актор у багатьох особах, ще й режисер. Загалом, самі всі вигадують, самі грають, самі ставлять. Чудова компашка.

Чому «Каламбур» влучив у яблучко? Тут, як мінімум, дві причини.

По-перше, точний режисерський вибір Юрія Стицьковського: опора на традиції -- від комедії дель-арте до циркової клоунади, вивірені маски, лаконізм форм, зіграний комедіантський ансамбль.

А по-друге, справжня відповідність настроям, що панують у суспільстві.

Попит у публіки зараз інший: до чого викриття, до біса посипання ран сіллю іронії і сарказму -- дайте відволіктися від життєвої катавасії, бажаємо просто сміятися. До комічного -- без всіляких злободенних навантажень -- ми тягнемося, як до аспірину: головний біль зніме, зменшить жар, викликаний життєвими протягами.

І ось тут аполітичні і позасоціальні приколи (а можна сказати і -- чисте мистецтво) виробництва «Каламбур пікчерз» -- у саму жилу.

Журнал складається з декількох рубрик, у кожній -- свої герої, і для кожної знайдені унікальні режисерські рішення. Автор і режисер програми -- Юрій Стицьковський, сам з'являється на екрані як ведучий, відіграє роль Головного пілота («Круте піку»), Рокера («Бар каламбур»), Хера Майора («Залізний капут»). У коміксах грають актори -- Олексій Агопян, Тетяна Іванова, Сергій Градков, Вадим Набоков.

«Круте піку» -- трансатлантичний лайнер Бройлер 747 зазнає аварії над водами Тихого океану. Доблесний екіпаж -- Перший Пілот, Дринкинс, Стюардеса, Радист, боре за життя пасажирів. Комедія в стилі англійського чорного гумору.

«Залізний капут» -- на початку XX століття в лабораторіях Кайзера винайдений -- секретний танк, що закинутий у Зусулию для іспиту бойових якостей і скорення непокірливих Зусулов. Війна давно закінчилася, але екіпаж не знає про цьому і продовжує виконувати нікому не потрібну, але героїчну місію.

«Бар «Каламбур» -- персонал бара і його завсідників -- чемпіони світу по скоромовках, якщо хтось не встигне уловити зміст сказаного ними -- не лихо, репліки з'являються на екрані.

«Село Дурнів» -- першому і єдина у світі багатосерійна комедія ситуацій, у якій герої -- Мужик, Баба, Морячок і їхні сусіди -- Ведмідь і Бджола, не вимовляють жодного слова.

Висновки до третього розділу

Активна діяльність Миколи Фоменка як шоумена, актора та музиканта вже понад 10 років викликає інтерес у публіки. Й Україна, де симпатії до цієї «людини-оркестру» завжди були щирими, не стала винятком.

Зриваючись до лексикону й тягучої фонетики «нових», а іноді й до відвертого громадсько-транспортного хамства (втім, цілком дотепного), він завоював оплески більшості з постійного контингенту відвідувачів цього нічного клубу. Микола Фоменко, потураючи їхнім смакам, говорив однією з ними мовою, яка, до речі, не має нічого спільного з тим досить-таки інтелігентним варіантом, із яким ми знайомі завдяки радіоефіру або телеекрану. Хоча, з іншого боку, це й правильно, та до того ж комерційно вигідно: діяти адекватно до ситуації. Але все ж під час безпосереднього ознайомлення неприємно усвідомлювати, що феномен Фоменка полягає не стільки в знущанні й доведенні до форми маразму усталених висловів, прислів'їв і приказок, а отже, й стьобу над тими, для кого вони становлять основний життєвий принцип, скільки в традиційному й набридлому заграванні (так добре оплачуваному) з горезвісною більшістю. В ці закони жанру вписуються й явне небажання спілкуватися з журналістами на прес-конференції; й зверхнє ставлення, виражене в досить грубій формі, до давніх партнерів (зокрема, до Ігоря Угольнікова); й «випадково» сказана фразочка, що вже встигла стати афоризмом: «Не ту країну назвали Гондурасом» -- щодо нашої з вами вітчизни.

«Каламбур» -- журнал відео-коміксів - народився в 1996 році і протягом 5 років прем'єри в Росії йшли на ГРТ, РТР. За ці роки було створено 135 серій, що ввійшли в «Золоту відеотеку гумору» повним зібранням творів «Каламбуру» . … Це не пантоміма, а скоріше, буфонада. А ви спробуйте зняти 135 комедій ситуацій в одній кімнаті з тими самими героями -- без єдиного слова, і, головне, щоб увесь час було смішно! Чому так виходить? Це професійна таємниця, але можливо «сміхотологи» майбутнього знайдуть відповідь на це питання. Але все ж таки всі рішення народжуються експромтом прямо на площадці автором і режисером «Каламбуру» -- Юрієм Стицьковським.

ВИСНОВОК

Сьогоднішня дійсність взагалі в значній мірі визначається різноманіттям видів суспільної комунікації, при цьому традиційно могутнім впливом на зміну контурів національної ментальне, світосприймання, визначення ціннісних орієнтирів усього суспільства й окремих вікових груп володіють засобу масової інформації, серед яких самим впливовим є радіо і телебачення. "Телевізор -- не просто засіб масової інформації, а як би багаття, вогнище, навколо якого колись збиралися древні люди поїсти, потусоваться і посплетничать," - вважають психологи.

Отже, дослідження текстів, вимовних з екрана протягом останніх чотирьох років, дозволяє зробити деякі висновки про споживача екранної інформації. З ослабленням контролю за телеефіром, на екрани телевізорів вилився потік неконтрольованої інформації, У нинішній ситуації ситуація не міняється і контролю на телебачення ні, там діється повна анархія в сфері мовознавства і спроби викорінити цю проблему не приводять до успіху.

Склалася тенденція масового телебачення, де не має значення культура мови і язикова свідомість.

Відбувається боротьба за рейтинг і всі правила виключені, надія на стабілізацію ситуації є , із приходом нових фахівців на телебачення проблема з мовознавством може змінитися. Вихід на міжнародні канали зв'язку дасть контроль над ефіром і стабілізує положення. Але, насамперед ми самі повинні вплинути на ситуацію.

Афоризм та каламбур -- це лише частка з того, чим можна утримати біля радіо- і телеприймачів людей. Але ж це вагома частка. Завдяки афоризмам, каламбурам передачі становляться більш цікавими, що сприяє настрою. Отже значення каламбуру та афоризмів є дуже і дуже вагомим, що і є доказом зробленої курсової роботи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Беляев С.В., Коробицын В.И. Радиостанции России/Государственное и независимое вещание. М., 1995.

2. Васильева Т. В. Публицистические жанры радиожурналистики. М., 1992.

3. Вишня Остап. Фейлетони. Гуморески. Усмішки. ІЦодеіпшкош спини К , 1984. Ніято Мішель. Щоденна робота журналіста. - К., 1999.

4. Гусельникова М. В. Лингвистические особенности информационных жанров РВ.- М., 1987.

5. Каменская О. Текст и коммуникация. М., 1990.

6. Карпенко Віталій. Поодинці - вмирають, виживають - гуртом. - К., 1996.

7. В. Карпенко Основи професіональної комунікації. -- К., Нора-прінт, 2002, с. 215-221.

8. Кольцов Мгіхаил. Избр. произв. в трех томах. Т. 1, Фельетоньї и очерки. - М., 1957.

9. Костомаров Г. Языковой вкус эпохи. - М., 1994.

10. Кочеткова Т.В. Языковая личность носителя элитарной речевой культуры: дис. …д-ра филол. наук / Т.В. Кочеткова. - Саратов, 1999. - 534.

11. Любосветов Д.И. Радиожурналист и процесс общения // Мастерство журналиста. М., 1977.

12. Майданова Л. М., Соломатов С. И., Федотовских Т. Г., Чудинов А. П. Слово и ключевые смыслы в современных медиа-текстах. Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та, 2004. 231 с.

13. Марікан Жан. Журналістське розслідування. - Париж, 2001.

14. Марі-Шаппе Жан. Інфографія у пресі. - Париж, 2001.

15. Москаленко А. 3. Реабілітація слова. - К., 1989.

16. Никитин М. Оптимизация текста в журналистике. - М., 1986.

17. Николаева Т. Речевые,. коммуникативные и ментальные стереотипы: социолингвистическая дистребуция // Язык как средство трансляции культуры . М., 2000 . С. 112 -131.

18. Нуароль Мішель. Гід газетяра. - К., 2000.

19. Подолян М. П. Публіцистика як система жанрів. - К.: ЦВП, 1998..

20. ПрилюкД. М. Теорія і практика журналістської творчості: У 2 кн. - К., 1972-1973.

21. Різун В. В. Літературне редагування. - К., 1996.

22. Русская речь в эфире 2000 - Иванова Т, . Черкасова Т. Русская речь в эфире. Комплексный справ очник

23. Ружников В.Н. О современном радиовещании // В диапазоне современности. М., 1985.

24. Сагал Г. 25 Інтервью. Так работают журналисты. -- М., 1974.

25. Слободянюк Р. Д. Журналістська майстерність. - К.. 1994.

26. Смирнов В. В. Формы вещания. М., 2002

27. Сом Микола. Епітафії. - К.. 1998.

28. Тертычный А.А. Жанры периодической печати. М., 1999.

29. Тхагушев И.Н. Радиовещание в системе журналистики // Введение в теорию журналистики. М., 1980.

30. Тхагушев И.Н. Современное радиовещание в системе средств массовой информации // Система средств массовой информации России. М., 1997.

31. Федоренко Н.Т. Жанровые и видовые особенности афоризмов / Н.Т. Федоренко, Л.И. Сокольская // Известия АН СССР. Т. 44: сер. лит. и языка. - М., 1985. - № 3. - С. 245 - 256.

32. Ярмиш Ю. Ф. Жанри сатиричної публіцистики. - К., ІСДО, 1996.

33. Ярошенко В.Н. Информационные жанры радиожурналистики. 2-е изд., М., 1976.

Размещено на Allbest.ru