Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ІЛЮСТРАЦІЇ ТА ЗОБРАЖЕННЯ ЯК МЕТОДИ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ

1.1 Ілюстрації та їх функції

1.2 Помилкові уявлення про зображення

РОЗДІЛ ІІ. ПЛЮСИ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ В МЕРЕЖЕВИХ ТЕКСТАХ

2.1 Функції соціальної мережі ФЕЙСБУК

2.2 Тематика спілкування у Фейсбуці

РОЗДІЛ ІІІ. МІНУСИ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ В МЕРЕЖЕВИХ ТЕКСТАХ

3.1 Зображення як об'єкт маніпуляцій

3.2 Невиправдане вживання інфографік та мемів

ВИСНОВКИ

ГЛОСАРІЙ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП

Газетні журналісти іноді бувають проти використання візуалізації, бо вона, мовляв, займає простір і заради неї доводиться скорочувати матеріали. Та якісна графіка підвищує візуальну привабливість газети, привертає увагу читачів і робить матеріали зрозумілими. Натомість мережевим статтям вона додає вартісності, а не псує їх. За словами мережевого дизайнера Рона Різона, графіка - це «інформація, а не прикраса». Актуальність теми обумовлена популярністю зображень у мережевих текстах. Сьогодні це - невід'ємна частина матеріалу.

Мета дослідження - визначити теоретичне значення візуалізації, її види та функції. Проаналізувати плюси та мінуси використання зображення в інтернет-текстах. Дослідити розвиток візуалізації в Інтернеті та її ефективне використання.

Завдання курсової роботи - проаналізувати якісні інтернет-видання, наукові публікації, статті на присутність у них візуалізаційних матеріалів. Навчитися розрізняти ефективне й ефектне використання зображення в мережевих текстах. Визначити найпопулярніші види ілюстрацій та ознайомитися з найчастішими помилками під час її створення. Методи дослідження: об'єктивний аналіз, порівняння та моделювання ситуацій.

Об'єктом дослідження курсової роботи є візуалізації тексту.

Предметом дослідження є приклади створення ефективної візуалізації, узгодженість журналістики з сучасними ілюстраціями та вплив зображення на поведінку людини.

візуалізація зображення поведінка текст



РОЗДІЛ І. ІЛЮСТРАЦІЇ ТА ЗОБРАЖЕННЯ ЯК МЕТОДИ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ

1.1 Ілюстрації та їх функції

Перш ніж писати статтю, варто продумати ілюстрацію до неї. Можливо, журналіст друкованого чи інтернет-видання, разом із фотографом, або власним фотоапаратом зробить знімки; можна знайти фотографію у фотоархівах чи замовити фоторепортаж позаштатному фотографу; також можна розглянути можливість інфографіки; або навіть продумати різноманітні варіанти зображень, наприклад, для досьє: фотографії, інфографіка, малюнки. На популярних, рясно ілюстрованих сайтах, жодний текст не пишеться окремо від ілюстрації. І численні періодичні видання закуповують цілі репортажі -- текст та зображення разом -- у позаштатних журналістів, які прагнуть до такої універсальності або працюють у команді (автор тексту і фотограф). Ілюстрація стала такою поширеною через те, що вона має багато переваг і виконує кілька функцій у інтернет-виданнях. Розглянемо їх.

Перший рівень читання: зображення привертає увагу, створює розрив у сірому блоці тексту, воно приваблює читача ще під час пошуку інформації на першому рівні читання. Гарна фотографія може стимулювати до читання статті.

Розміщення: фото, як і малюнок або інфографіка, розряджає текст, дозволяючи оку відпочивати від читання.

Легке «входження»: зображення у всіх його формах сприймається легше за текст, «входження» у фото є практично миттєвим, більш загальним, більш чутливим. Фото -- це засіб «входження» до тексту для наймолодших (наприклад, дитяча преса, близька до коміксів) або для тих, хто має низький рівень освіти (статті для простих людей поєднують короткі тексти та безліч зображень).

Інформація: малюнок, інфографіка, ескізи судових засідань тощо передають інформацію. Властивістю доброї фотографії є те, що вона значуща, не дублює текст, надає додаткову інформацію, вона показує те, що стаття описати не може. Навіть найкраща стаття-портрет не може замінити фото особистості. Іноді фотографія з підписом повністю замінює собою статтю.

Дзеркальний ефект: фотографії людей (читачів) є найважливішою складовою дзеркального ефекту у багатьох інтернет-виданнях, які бажають розповісти на сторінках про свою читацьку аудиторію та її світ. Це відбувається у соціальних мережах, а також у звичайних інтернет-ЗМІ.

Символи: фотографії в Інтернеті часто мають символічне значення. Коли треба проілюструвати новинну статтю архівним фото, то зазвичай застосовують символ теми, яка висвітлюється (якщо Париж -- то Ейфелева вежа; шматок плівки символізує фільм; усміхнена пара на велосипедах -- це щасливий і активний пенсійний вік. Ці зображення красномовні, але перебувають на межі кліше). Карикатуристи постійно використовують такі символи: круглий живіт і сигара дорівнює «босу», урна дорівнює голосуванню, птах, вкритий нафтою забрудненню моря тощо. У професійних ЗМІ та пресі підприємств досить часто застосовується символічна ілюстрація, у комбінації з, наприклад, технічними документами, що створює атмосферу людяності.

Документи: зображення також може бути документальним; у цьому випадку його застосовують для підтвердження тексту -- факс важливого документа на підтвердження дослідження; зображення місця події або креслення нового автомобіля, щойно розробленого виробником. Потенційна роль зображення у таких випадках виходить за рамки простої інформації: воно надає читачеві додаткові докази, зміцнює довіру до статті.

Додаткові естетичні засоби: інформативні, документальні чи символічні властивості фотографії або малюнка іноді далеко не найкращі. Але макет диктує своє, і випусковий редактор або дизайнер має заповнити простір для забезпечення рівноваги й естетики. Суто «ілюстративні» зображення дуже недосконало виконують свою роль.

Розваги: деякі гумористичні малюнки, фотографії, комікси відіграють просто розважальну роль. Так само як і кросворди, сканворди, скрабли, дитячі ігри і навіть короткі оповідання, які іноді займають місце колишніх фейлетонів.

Місце зображення в мережевих текстах надзвичайно мінливе, і тут немає канонів. Однак слід узяти до уваги два аспекти -- підписи та естетику.

Підписи (легенди). Ілюстрація не буде повною без підпису (легенди). Хто зображений на фотографії? Де було зроблено знімок? Що означає ця сцена? Які цифрові дані показані на цьому графіку? Мінімум того, що ми можемо зробити -- це надати ілюстрації значущості, щоб у читача не виникало запитань, на які він не матиме відповіді. Але поза тим, легенда може відігравати і важливу роль, якщо ми пригадаємо, що вона є елементом «швидкого читання» і вибору (другий рівень читання), «шляхом» входження до теми. Часто легенди пишуться непродумано та непривабливо, тому що редактори та дизайнери ними нехтують. Але існує кілька способів вирішення цієї проблеми.

Відповіді на довідкові запитання: відповісти на основні запитання, які читач ставить собі щодо зображення. Приклад відповіді на «хто, де, коли»: «Принц Віктор-Еммануїл Савойський, його син Еммануїл-Філібер та дружина, Марина Доріа, на похороні Марі-Жозе Савойської, 2-го лютого» («Експрес»). Або схема: «Зміна чисельності людей, що живуть менш ніж на 1 долар на день (період 1987-1998). Джерело: Світовий банк, 2000» («Монд»).

Уточнення: немає потреби розміщувати цю інформацію у статті -- вона наводиться у легенді. «Шарон і Барак у Тель-Авіві 15-го лютого. Згідно з опитуванням, оприлюдненим 15-го лютого, 51% виборців Барака висловилися на користь його участі в управлінні державою» («Нувель Обсерватер»). Резюме: трохи розширена легенда дозволяє нагадати ключову ідею, підсумок статі. Приклад для фото з трьома гравцями на полі в ході футбольного матчу (стаття під заголовком «Ліон сильний, як і раніше»): «Сонні Андерсон сіє паніку в обороні «Жиронди». Атака «ліонців» у кінцевому підсумку ламає Роша та його команду завдяки завзятості Дорассо. Ця перемога дозволить «Ліону» взяти участь у жеребкуванні разом із «Бордо»» («Журналь дю Діманш»). У деяких випадках (фотолегенда або інфографіка з легендою) цей невеличкий текст заміняє більшу статтю.

Пояснення: легенда надає змісту фотографії, яка без цього була б неоднозначною, бо нею можна проілюструвати кілька інших статей. Цікавість фотографії маленької будівлі, обраної інтернет-виданням «Українська правда» для статті про ціни на нерухомість у Лондоні, пояснює лише легенда: «52 млн франків за цей вікторіанський цегляний будинок».

Цитата: це, мабуть, найкращий підхід, якщо на фото зображена особа. Цитата може бути довша або коротша. Ось два приклади з «Пуен»: «Елізабет Гігу в Авіньйоні: «Якщо ми пропустимо новий етап у будівництві швидкісної залізниці, то перетворимося на спальний район Марселя»»; «Еммануеллі називає це «каракулями»».

Спонукання: маленька фраза, яка задає тон статті (без «дублювання» заголовка або атаки). «Для Ганнібала Лектера (Ентоні Хопкінс) вбивство - одне з витончених мистецтв» («Нувель Обсерватер») і може містити цитату: «Мер Парижа буде йти до кінця: «це справа честі»» («Монд»).

Відповідно до візуального формату видання, можна, звичайно, грати цими видами легенд та об'єднувати їх. Але слід уникати неправильного тлумачення («жвава зустріч» із фотографією, де зала на ѕ порожня), пропускання імен (навіть найвідоміших осіб знають не всі), великої відстані між заголовком і самою ілюстрацією, що ускладнює читання, а не полегшує його, проминання походження документа (ім'я фотографа або дизайнера, джерело числових даних). Естетика. Загальна «приємність» сторінки важлива, і ілюстрація дуже сприяє цьому. Місце ілюстрації, зокрема фотографії, не є нейтральним, воно підвищує динаміку макета. І слід уникати:Дисбалансу: всі ілюстрації на лівій або правій стороні сторінки;«Вартових»: фотографії, розташовані на зовнішніх краях сторінки;Розташування внизу сторінки: ілюстрації мають бути розміщені переважно у верхній частині;Погляду всередину: персонажі фотографій мають дивитися у бік місця згину, а не назовні (стосується друкованих ЗМІ); вони також не повинні дивитися на іншу статтю.

Гармонія кольору і контрасту, а також розташування елементів однієї чи кількох ілюстрацій на одній сторінці значною мірою сприяє естетичній цінності. Отже, ми вивчили основні функції ілюстрації, її повноту інформації. Нами було визначено оптимальне місце для розташування ілюстрації в мережевій публікації та її важлива роль у сприйманні тексту.

1.2 Помилкові уявлення про зображення

Раніше казали, що фото має «розряджати» сторінку, «ілюструвати» текст. Звідси і назва «ілюстрація», яка дається усім зображенням у пресі. Ілюстрація стала умовним терміном. Ця назва, що її колись добре пояснив Луї Гері у своїй «Практиці редагування», не враховує інформативної та емоційної функції зображення та знецінює його: «Це поняття зображення як прикраси, -- пише Гері, -- призводить до тривіальних і нецікавих фото, якими всіяні сторінки багатьох видань».

І досі буває так: статтю ілюструють випадковим зображенням, яке робилося не під неї. Від цієї практики вже давно відмовилися у якісних виданнях: інтеграція тексту і світлин лежить в основі багатьох публікацій, причому фото відіграє там провідну роль.

Отже, перше помилкове уявлення: у більшості видань зображення, по суті, є не менш важливим, ніж текст. Друге помилкове уявлення: зображення «об'єктивне» -- у будь-якому випадку, фото, на якому зафіксовано сцену життя. При цьому не беруть до уваги вибір моменту, кут зйомки, вилучення цієї картини із загального контексту сцени. Втручання технологій -- кадрування, редагування, контраст -- також може змінити враження. До того ж, фото не сприймається однаково всіма, і багато досліджень показали, що ми наділяємо фотографію своїм сенсом залежно від нашого характеру і думок. Сцени зіткнень між демонстрантами і поліцією будуть по-різному сприйматися представниками революціонерів і представниками поліції. Розташування фотографії (розмір, місце на сторінці) впливає на сприйняття, а текст підпису може повністю змінити його (проста зміна місця дії, наприклад).

Сьогодні всім відомо, що будь-яке зображення можна підробити, спотворити, сфальсифікувати. Це робили ще за Сталіна у СРСР, коли на офіційних фотографіях затирали якусь особу, і ця особа припиняла існування в очах широкої громадськості. Проста обрізка фото може повністю змінити його зміст. Приклад, добре відомий редакторам усіх видань: зображення зали, на якому обрізали пусті ряди, де немає глядачів, і залишили лише ті, де вони є, справляє на читача враження аншлагу. За допомогою комп'ютера будь-яку підробку може зробити навіть дитина, і виявити обман неможливо. У серпні 2007 року «Парі-Матч» затушував жирові складки Ніколя Саркозі на фото з президентської відпустки. Цей прийом використовується дедалі частіше. Навіть діаграми і схеми, які мають «науковий» вигляд, можна подати таким чином, що повідомлення буде спотворено: графік можна зробити крутішим або більш рівним, можна видалити деякі проміжні точки у ньому або «забути» вставити якусь посаду до штатного розкладу організації.

Ще одне помилкове уявлення -- це те, що зображення -- універсальна мова, зрозуміло по всьому світу. Це, мабуть, так і є, якщо йдеться про дорожні знаки або ознаки в аеропорту, а також, скажімо, спрощене зображення сонця та його променів. Але це не відповідає дійсності щодо фотографії в цілому, бо її символіка відрізняється в різних культурах та епохах. Фото часто має багато значень, як і картинка художника. До речі, розшифровку зображення варто долучити до базової освіти так само, як і навчання мові, вміння рахувати, знання історії. А от емоційна вага зображення не є хибною вигадкою. Текст, через процес читання, звертається до рефлексивної функції мозку; фотографія, перед тим як аналізується по частинах, спочатку справляє загальне враження. Іноді занадто сильне? Читачі рідко скаржаться на статтю з описом сцен насильства, але багато з них (про що свідчить, скажімо, пошта до газети «Монд») вважають, що деякі фотографії не личать газеті, не надають жодної додаткової інформації, провокують громадський вуайєризм. Ця дискусія не нова, але вона набрала нових обертів у зв'язку з телевізійним зображенням.

Отже, ми дослідили найактуальніші помилкові уявлення про зображення в Інтернеті та друкованих ЗМІ (частково), наводячи яскраві приклади.

Основними функціями зображення в мережевих текстах є привертання уваги читача та донесення інформації, не вказаної в тексті. Не варто забувати, що ілюстративний матеріал і текстівка належать до першого рівня прочитання тексту. Майже завжди читач помічає фото й проглядає текстівку до нього перед тим, як читати саму статтю. Отже, текстівку треба складати за всіма правилами написання основного повідомлення. Щоби було абсолютно зрозумілим, ХТО зображений на фото, ЩО ВІН РОБИТЬ, ДЕ це відбувається?

Безумовно текстівки пишуться не тільки до фотоілюстрацій, але й до різноманітних графіків, карт та схем. Ці текстівки можуть бути тільки інформативними. Проте, їхній обсяг може досягати кількох абзаців (наприклад, пояснення до великої інфографіки). Стиль викладу має бути таким, щоби читач, навіть обминувши увагою основний текст, зрозумів сутність графічного зображення. Тому така текстівка, поза сумнівами, може повторювати елементи інформації, що викладаються в матеріалі.



РОЗДІЛ ІІ. ПЛЮСИ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ В МЕРЕЖЕВИХ ТЕКСТАХ

2.1 Сприйняття графічної інформації

Багато спеціальних ефектів можна отримати, використовуючи технічні засоби: у момент зйомки завдяки спеціальним об'єктивам і фільтрам та у момент компонування завдяки відповідному програмному забезпеченню. Розташування кількох фотографій на одну тему може дати «фотомонтаж» -- розміщення їх таким чином, щоб досягнути певного візуального ефекту. Сучасні технології також дозволяють змішувати всі візуальні елементи (не тільки фотографії) і, таким чином, створювати ілюстрації, які раніше було важко уявити.

Інформація, що надається в кресленнях, схемах, картах, графіках, з'явилися набагато раніше, ніж комп'ютер. Але саме комп'ютер дав їй суттєво розвинутися протягом останніх двадцяти років. За прикладом «USA Today» у 1982 році, американські газети відкрили цей шлях, який потім запозичили газети по всьому світу. Економічна та професійна преса широко користуються такими формами подання інформації, також так чи інакше вони застосовуються в усіх виданнях. Усе це графічне ілюстрування, яке дає можливість «побачити» інформацію, стали позначати терміном «інфографіка».

Отже, інфографіка -- це особливий спосіб подання інформації: текст з'являється лише як «оздоблення» малюнка (цифри на кривій, географічні назви на карті, назва посад або імена осіб на штатному розкладі тощо); заголовок і легенда дозволяють читачеві не помилитися інтерпретації, переходити одразу до головного, ставити інформацію в її контекст. Інфографіка може бути прив'язана до статті, як і будь-яке інше зображення, або бути засобом висвітлення окремої теми: тоді цей журналістський жанр вкладається у категорію «суто інформації». Інформативне збагачення та значущість є первинними якостями, заради яких звертаються до інфографіки: вона несе суто «інформацію». Але інфографіка може бути надзвичайно складною, навіть не будучи науковим документом. Як і різні види статей, вона може «розповідати».

Інфографіка, як і будь-яка ілюстрація, відіграє ті самі ролі, що ілюстрація в мережевих текстах -- ми вже визначили їх у попередньому розділі. Але вона також має особливі функції.

Полегшення основного тексту: на додаток до статті інфографіка дозволяє вивести цифри з тексту статті, а отже, полегшити читання і зменшити її розмір. У цьому подвійна вигода для читабельності: «витяжка» даних і візуальне опрацювання інформації.

Краще розуміння даних: інфографіка має успіх, тому що вона робить доступними для публіки дані (числові), які раніше були призначені лише для фахівців. Вона показує, пояснює, допомагає зрозуміти складну і нудну інформацію.

Негативне і всеосяжне читання: географічна карта, крива, графік, кругова діаграма: якщо вони правильно зроблені, то дозволяють засвоїти значні обсяги інформації; бо, так само як і фотографія, інфографіка спочатку повністю «читається», перш ніж очі зупиняються на деталях. Ці два рівні (всеосяжне читання, детальне читання) дуже корисні.

Підсилення довіри: інфографіка подається як «наукова» інформація; і вона такою і сприймається, що посилює довіру до статті і до газети.

Інфографіка створиться колективно, і в цьому процесі співпрацюють автори, редактори та дизайнери. Спочатку автор статті або його керівник вирішують висвітлити якусь тему або окремий її аспект у вигляді інфографіки. Тоді автор збирає всю інформацію, необхідну для її створення, надає її змісту та масштабу. Дизайнер-графік (внутрішній або зовнішній) розробляє форму інфографіки, потім реалізує її у тісному зв'язку з випусковим редактором або дизайнером, щоб поставити її на сторінці належним чином. Далі автор знову втручається в процес уже аж наприкінці, щоби проконтролювати створений документ, попросити зробити можливі зміни, забезпечити узгодженість з основним текстом (якщо він є), написати заголовок та легенду.

Отже, ми дізналися, що таке інфографіка, які особливі функції їй притаманні та який процес її створення.

2.2 Різновиди інфографіки

Термін інфографіка використовується для позначення різних ілюстрацій, пристосованих до різних видів інформації. Чи то йдеться про простий графік, чи то про більш складні образи, базою майже завжди є малюнок. Іноді сюди долучаються фотографії.

Таблиці є першою категорією, найпростішою, але не завжди найлегшою для читання. Читабельність підвищується внаслідок використання кольорів для розрізнення рядків та граф. Встановлення пріоритетів даних -- необхідна умова (наприклад, десять книг бестселерів місяця).

Таблиця



Графіки: лінійні графіки, криві, гістограми… Їхня цікавість полягає у наочності тенденції, напрямку, що одразу дає необхідну складову аналізу ситуації. Прикладом таких графіків є графік зростання або зменшення безробіття чи біржових індексів.

Графік

Кругові діаграми: те, що виражається у відсотках, дуже ефективно можна подати у вигляді кругової діаграми. Також круговою діаграмою позначають склад депутатів у парламенті або головні статті муніципального бюджету чи прибуток компанії.

Кругова діаграма



Карти: вони необхідні, щоб показати регіон чи місто у ширшій перспективі. Ще до того, як були організовані відповідні воєнні дії після анексії Криму, багато інтернет-видань почали публікувати ймовірні карти наступу російських військ на Україну. А згодом, після початку війни на Сході України, прес-служба АТО щодня подавала звіт про позиції терористів і наших військ у вигляді карт.

Карта

Діаграми і графіки: вони показують складний механізм або взаємодію між різними складовими цілого. Приклади: холдингова компанія та її дочірні компанії, схема проходження банківського чека, схема ядерного редактора тощо.

Порівняння: щоби зробити більш привабливою порівняльну інформацію -- продуктивність кількох портфелів акцій, рівень зарплатні у державному і приватному секторах, переваги та недоліки певної продукції або обладнання, можна її доповнити символами, заставками, невеликими графіками, які полегшать сприйняття тексту і вкажуть на ключові моменти. Приклад: великий палець догори або стрілка догори символізують позитив, стрілка або великий палець донизу -- негатив.

«Відображення»: це графіки з двома осями координат від - до +, які показують населення (людей, підприємства) відповідно до тенденцій. Центр комунікації, фахівець з аналізу читацької аудиторії для рекламного бізнесу, виявив у 1980-их роках читацьку аудиторію, яка мала характеристики у таких координатах як «різноманітність-централізація» і «задоволення-аскетизм». У таких «відображень» є недолік: вони не читаються «одразу». Їх треба застосовувати лише у деяких різновидах видань та для певних категорій читачів.

«Відображення»



Отже, ми визначили усі види інфографік, їх основні відмінності та схожості. Проаналізували на прикладах: до яких типів текстів, яка інфографіка підходитиме.

Інфографіка - це одна з форм статті. Як і будь-яка стаття, вона має одразу візуально розкривати ключову ідею. Саме у цьому і полягає різниця між інфографікою у пресі та науковими або документальними схемами. Ключова ідея визначається у момент розробки інфографіки. Кожен графічний елемент має виконувати певну роль. Але необхідність заповнити порожнє місце чи ефірний час не є поважною причиною для його використання. Графіка має покращувати розуміння матеріалу для читача або глядача, а це означає, що редактор спершу повинен цілком зрозуміти зміст журналістського матеріалу, а тоді вже братися розробляти або шукати графічні компоненти. Художники зазвичай створюють самі лише графічні зображення, а от завдання редактора полягає у виробленні концепції ілюстрування за допомогою графіків, а також у доборі й перевірці інформації для таких ілюстрації.



РОЗДІЛ ІІІ. МІНУСИ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ В МЕРЕЖЕВИХ ТЕКСТАХ

3.1 Зображення як об'єкт маніпуляцій

Згідно з одним із законів теорії інформації, будь-яка інформація, сприйнята людиною, впливає на неї. Вплив масової інформації зростає, якщо реципієнти (члени суспільства) виведені зі стану рівноваги (наприклад, ЗМІ передають повідомлення про небезпеку, що суперечать одне одному), роздратовані чимось (наприклад, різким зростанням цін), збудженні (наприклад, ЗМІ постійно повідомляють про можливе знецінення вкладів у банках). Як свідчать соціологічні дослідження, за нормальних умов вплив не може перевищити той стан, який був до проведення заходів впливу, більше ніж на 20%.

Спеціальних одиниць вимірювання величини впливу немає, тому його вимірюють лише в натуральних показниках (наприклад, в одиницях придбаної продукції, фінансового прибутку, кількості голосів на виборах, зміни оцінок, життєвих цілей, кількості опанованих понять, їхніх зв'язків тощо). Крім таких точних натуральних показників, величину впливу, можна характеризувати й такими, які важко піддаються кількісному вимірювання (скажімо, емоції реципієнта, відчуття ним огиди чи прекрасного).

Для збільшення впливу повідомлень ЗМІ використовують спеціальні методи. Так, у США за останні 40 років використання таких спеціальних методів впливу дало змогу під час виборчих кампаній зменшити тривалість телевізійних рекламних повідомлень із 30 хв до 30 с без втрати ефективності. Ідеться, насамперед, про візуалізацію інформації (фото з місця події, відео). Дуже важливо вміти правильно спрогнозувати масштаби впливу. Адже намагання будь-якою ціною досягти максимального впливу може призвести до протилежних наслідків. Так, багато разів повторюване повідомлення може викликати в отримувачів роздратування, а в результаті вплив може змінитися на протилежний. У суспільстві розрізняють вплив у трьох сферах:

- пропаганда (впливу на банки інформації членів суспільства з метою переосмислення їхніх суспільних оцінок, настроїв, звичок, світоглядних моделей тощо);

- рекламування (вплив на банки інформації членів суспільства з метою схилити їх до придбання певних товарів, використання послуг, обрання рекламованих членів або партій суспільства в органи державної влади, позбавлення шкідливих звичок тощо);

- інформаційна війна (вплив однієї держави на інформаційний простір іншої з метою заволодіти нею або змінити її політику на свою користь). Пропаганду й рекламу використовують за умови нормального функціонування суспільства, а інформаційні війни -- за кризових ситуацій. У перелічених трьох сферах використовують приблизно однакові методи впливу, хоча їх застосування має свою специфіку. Тому, переглядаючи тексти в мережі, потрібно розуміти, що реальність може суттєво відрізнятися від показаного.

Людський організм запрограмований на фізіологічні реакції від таких тем, якими часто користуються ЗМІ: гнів і страх («небезпека»), голод («їжа») і жадання («секс»). Коли в процесі комунікації людина отримує згадані вище теми, вона не може не реагувати - вони обов'язково викликають реакцію в тій чи іншій формі. Саме тому теми кохання («статевий потяг»), криміналу («небезпека») і грошей («їжа») завжди були «одвічними темами» мистецтва і тепер забезпечують ЗМІ мільйонні аудиторії.

Найпоширенішим прийомом маніпуляції, яким користуються ЗМІ, є спотворення інформації. С. Кара-Мурза виокремлює фабрикацію фактів, маніпулятивну семантику спрощення, стереотипізацію. Майже завжди для подання спотвореної інформації застосовують відповідні способи: твердження, повторення, дроблення, терміновість, сенсаційність, а також відсутність альтернативних джерел інформації. Крім замовчування «непотрібної» інформації і створення в такий спосіб «віртуальної» реальності замість віддзеркалення дійсності, ЗМІ широко використовують принцип демократії шуму -- маскування повідомлення, якого неможливо уникнути, у хаотичному потоці безглуздої, непотрібної інформації. На думку російського методолога досліджень сфери соціальної комунікації Сергія Кара-Мурза, маніпуляція має такі ознаки:

1. Мішенню дії маніпуляції є духовний та психічний вплив;

2. Факт дії маніпуляції непомітний для її «об'єкта», тобто вона прихована;

3. Здійснення маніпуляції потребує значної майстерності і знань від маніпулятора;

4. До осіб, свідомістю яких маніпулюють, ставляться як до об'єктів, особливого роду речей. Маніпуляція -- це частина технології влади, а не вплив на поведінку друга або партнера;

5. У поняття маніпуляції не включається етикет;

6. У поняття маніпуляції не включається простий обман, який є одним із важливих конкретних прийомів у всій технології маніпуляції, але сам по собі маніпулятивної дій не становить.

Також популярним методом маніпуляції людьми є створення загрози. Основне завдання цього методу пропаганди -- змусити людей боятися. Його використовують як перший етап, після чого застосовують інші методи пропаганди. Суть методу полягає в тому, що заляканий є деморалізовані люди значно легше піддаються впливу методів пропаганди. Прикладом такого залякування можна вважати пропагандистську кампанію, яку зараз проводять російські ЗМІ, повідомляючи своїм громадянам, що українські військові тероризують східні області України та, що США є їхнім основним союзником та спонсором. Це дає змогу суттєво збільшити бюджетне фінансування відповідних російських військових проектів за одночасного «затягування пасків», тобто скорочення витрат на соціальні потреби.



Отже, ми дізналися про три основні сфери маніпуляції інформацією (пропаганду, рекламу та інформаційну війну), їх методи, ознаки та найпоширеніші прийоми.

3.2 Невиправдане вживання інфографік та мемів

Меми. На думку творця терміна, американського біолога Річарда Докінза, мем -- це основна одиниця трансмісії культурних цінностей. Усе, що називають культурою, складається з мемів. Меми, що конкурують між собою, переходять із розуму однієї людини до розуму іншої так само, як гени передаються через клітини. Сучасна культура -- результат роботи мемів-переможців -- тих, що проникли в розум найбільшої кількості людей. Р. Докінз найбільше уваги приділяв тим мемам, що впливають на поведінку людини: це ідеї, мелодії, фасони одягу, технології виробництва, дизайн. Американський психолог Генрі Плоткін сформулював психологічне визначення мема. За його поглядами, мем -- це одиниця культурного спадку, внутрішнє відтворення знань. Умістилищем мемів є розум, а не зовнішні атрибути культури. Наприклад, у голові одного чоловіка з'явилися меми: «Модні чоловіки мають успіх», «Модні чоловіки носять барсетки», «Я хочу мати успіх». Наслідування моди витікає із взаємодії цих трьох мемів. Якщо чоловіків буде більше, це приведе до виникнення нового мему: «Барсетки -- це модно для всіх», і загибелі попереднього мему барсеток, як це сталося в реальному житті, тому що барсетки з'явилися як аксесуар для чоловіків «нетрадиційної орієнтації». Якщо проаналізувати мас-медійний ринок України з погляду меметики, то найбільше переглядів мають інтернет-видання, що несуть меми «їжа», «здоров'я», «сім'я» -- їх перегляди сягають мільйонів (за місяць); тим часом найпопулярніші соціально-економічні інтернет-видання доходять до позначки 100-300 тисяч переглядів (за місяць). Кількість порносайтів (вірус «статевий потяг») становить приблизно 20% усієї інформації, що циркулює в інтернеті, попри те, що реєстрація на більшості з них платна.

Меметичні відмінності виявляються і в перейманні свят. Наприклад, не так давно із Заходу на східнослов'янські терени прийшли свята Хеловін і День святого Валентина.

Спочатку їх святкували з майже однаковим розмахом винятково в англомовних групах, які найбільш орієнтовані на сприймання іноземних вірусів.

Характерно, що у США та Англії Хеловін спирається на мем «традиції» і відзначається набагато ширше за День святого Валентина. Натомість в Україні та Росії День святого Валентина, що отримав більший домішок «статевого потягу», за останні роки поширився значно більше, на відміну від Хеловіна, який святкують практично лише в молодіжному середовищі.

Сьогодні меми зазнають своєрідної еволюції. Вони деградують. Інформація, яку вони передають є некорисною, навіть, шкідливою. Хоча швидкість передачі інтернет-мемів збільшилася в рази. Загугливши «меми українською» можна побачити плачевну картину інтернет-мемів. Зі 100 зображень 96-98 будуть такого формату:

І всього 2-4 меми будуть популяризувати корисну інформацію:

Інфографіка. Юлія Сосновська у статті «5 поширених помилок у візуалізації даних» розповідає про застереження, одного з найвідоміших викладачів журналістики даних - Альберто Каїро, щодо створення інфографіки. Автор зазначає, що більшість творців інфографіки роблять ставку на дизайн, а не на інформацію - а це неправильно.

Помилка 1: Інфографіка й візуалізація - одне й те саме

«Насправді візуалізація - це більш загальне поняття: будь-яка графічна презентація того, що не одразу видно за цифрами. Ви візуалізуєте дані, які читач може використовувати на свій розсуд. Інфографіка - лише один із різновидів такого подання даних, поряд із стовпчиковими й крапковими діаграмами, картами даних і додатками. Особливістю інфографіки є наявність у ній історії, контексту: має бути представлена не лише цифра, а динаміка її змін у часі або порівняння з іншими цифрами».

Помилка 2: Інфографіка, передусім, має бути красивою

«Корисне, переконаний Альберто Каїро, ніколи не відрізняється від красивого. В цьому суть хорошої візуалізації: вона дає інформацію, збільшує кількість знань, допомагає щось зрозуміти про навколишній світ. Краса ж є органічною складовою загальної гармонії. Проте робота може мати гарний вигляд, але при цьому бути нечитабельною. Як приклад Альберто Каїро наводить графіку про грошову допомогу Сирії від різних країн. Замість показати, хто пообіцяв більше, хто менше, і хто скільки сплатив насправді, дизайнери створили плутанину з різнокольорових кругів»

Помилка 3: Набір зображень із текстом називається інфографікою

«У цій роботі немає нічого поганого, але це просто таблиця з ілюстраціями, що не містить контексту й ключів до розуміння. Якщо ви маєте просто цифри, але не маєте з чим їх порівняти та як оцінити («компанія Х збільшила обсяг продажів на 20% минулого року»), це нічого не означає. Можливо, торік усі компанії збільшили свої продажі на 50%, тож 20% - дуже низький показник».

Помилка 4: Інфографіку треба починати з зображень

«Треба йти не від зображень до історії, а навпаки. Важливим є спосіб мислення, з яким ви підходите до обробки даних. «Коли я даю студентам завдання на візуалізацію, вони біжать до комп'ютера, роблять графік або діаграму - й усе готово, - розповідає Каїро. - Але я говорю їм: спочатку подумайте, що ви хочете написати, складіть план». Так само як і пишучи текст, треба спершу створити кістяк історії, а потім нарощувати м'ясо. Інакше візуалізація не буде читабельною».

Помилка 5: Вільний підхід до збирання даних можна пробачити

«Анонсуючи свою майбутню книжку The Truthful Art, Альберто показав, що інфографіка може вводити в оману. І використав для цього результати виборів у Венесуелі та звіт про коливання обсягів інвестицій». Отже. ми звернули увагу на найтиповіші помилки щодо використання інфографіки в мережевих текстах та проаналізували проблему використання інтернет-мемів на українському медіапросторі. Інфографіки, діаграми, таблиці, карти, меми - візуалізаційні творіння, що набувають все більшої популярності. Усі якісні інтернет-видання, особливо економічні, стараються вдосконалити свої публікації, додаючи ілюстрації. Адже, відомо, що зображення покращує статтю, оскільки легше сприймається читачами ніж просто текстовий виклад.

Але потрібно зважати на те, що деякі ілюстрації утворюються внаслідок підміни зображень, сенсу слів і понять. Відомим різновидом брехні в Інтернеті є «конструювання» повідомлення з обривків фото- або відеоряду. При цьому міняється контекст, і з тих самих слів створюється абсолютно інший сенс. Потрібно пам'ятати, що основною функцією візуалізації є розвантажування тексту - а не навпаки.



ВИСНОВКИ

Чи можуть два засоби з такими неоднозначними репутаціями, як журналістика й інтернет, досягти гармонійного поєднання високих традиційних стандартів і сучасних способів донесення інформації? Таке поєднання можливе, але потребує розуміння засадничих принципів кожного із засобів. Сильні сторони журналістики визначаються низкою простих, суто ділових правил, заснованих на правдивості, чесності і гласності. Загальна філософія Мережі ґрунтується на трендах, які спочатку набувають популярності, але згодом її втрачають.

Ми не можемо знати напевне, якою буде журналістика через 10, 20 або 50 років. Спроби передбачити це -- забава для розуму. Та навіть експерти -- професіонали, які щодня працюють в інтернет-галузі, -- не можуть точно сказати, які зміни принесе нове сторіччя у роботу репортерів чи редакторів. Втім, усі вони погоджуються, що такі якості, як, наприклад, цікавість, ретельність, точність, чесність і вміння добре писати -- залишаться суттєвими для журналіста. У ХХІ сторіччі ви можете додати ще одну корисну рису -- готовність і здатність пристосуватися до технології візуалізації даних, якій, зокрема присвячена курсова робота.

Подібно до будь-якого іншого засобу, використання мультимедіа в інтернет-журналістиці має свої позитивні сторони і свої мінуси. Позитивні сторони очевидні: мультимедіа можуть допомогти вам у разі потреби забезпечити звук, зображення і відео, вони збагачують зміст матеріалів і додають багатоплановості представленню новин. Мінуси до певної міри залежать від конкретної ситуації користувача та самого користувача зокрема.

Кмітливий інтернет-журналіст знатиме переваги і слабкі сторони різних мультимедійних форматів ще перед їх використанням і зможе забезпечити вибір, який цінуватимуть користувачі. Журналісти мають вбачати у мультимедіа засіб збагачення матеріалу новими вимірами, а не річ, замкнуту на себе. При правильному підході мультимедіа можуть допомогти вам створити матеріал, що поєднує усю глибину друкованої журналістики і звук та відео телерепортажу. Просто пам'ятайте: використовуйте мультимедіа не там, де можете, а там, де мусите!

А кмітливий інтернет-читач, в свою чергу, дотримуватиметься культури споживання масової інформації і таким чином не попаде під маніпулятивний вплив. Отримувачі інформації повинні вміти:

1. Розрізняти інформацію за якістю;

2. Визначати актуальність інформації з позиції власних потреб;

3. Визначати цінність інформації з позиції власних цілей;

4. Відповідати за наслідки своїх дій, викликаних сприйнятою інформацією;

5. Навчатися поступово сприймати все складнішу інформацію;

6. Постійно поповнювати свій банк інформації новою, більш достовірною та більш точною;

7. Ознайомлюватися з основами законодавства про інформацію.

Тому ким би Ви не були (інтернет-журналістом чи інтернет-читачем) - головне бути освіченим!



ГЛОСАРІЙ

Амперсанд -- знак (&), що означає союз «і».

Буквиця -- велика буква, що заміняє собою першу літеру статті або параграфу, яка набрана більшим кеглем, ніж сам текст (буквиця на 2, 3, 5 рядків…), і часто іншим шрифтом.

Гіпертекстове посилання -- концепція, що виникла в 1960-их роках, ще до народження Інтернету. Означає мережу документів, що пов'язані між собою нелінійним чином, на відміну від книги чи брошури. В електронних газетах означає різні ресурси (статті, відео, фотографії, послуги, рубрики), на які можна перейти з цієї статті. Ці ресурси доступні через гіпертекстові посилання (або «гіперпосилання»), включені в тексті, розташовані на полях статті або під нею.

Довідкові запитання -- Хто? Що? Де? Коли? Як? Чому? Знайти відповіді на ці запитання -- це перше завдання, яке необхідно виконати щодо будь-якої події.

Ембарго -- інформація, надана за умовою ембарго, повинна поширюватися лише у день і у годину, визначені джерелом інформації.

Засічка -- елемент, що продовжує прямі риски літер зверху і знизу.

Інфографіка -- інформація у формі ілюстрації: карти, діаграми, схеми, таблиці.

Кабошон -- малий графічний орнамент.

Кадрування -- збереження лише частини ілюстрації.

Кругова діаграма -- інфографіка, що показує величини у процентному значенні, які вписані у коло або півколо.

Легенда -- малий текст, що супроводжують ілюстрацію, вказуючи на її зміст, подаючи сцену, надаючи додаткову інформацію тощо.

Логотип -- символ або значок газети, який являє собою її назву та має особливу графіку. В Інтернеті натисканням мишкою на логотип сайта, як правило, дозволяє перейти на головну сторінку сайта.

Мережа (або World Wide Web) -- частина Інтернету, що дає змогу переглядати на екрані комп'ютера сторінки, доступні в Інтернеті на сайтах, пов'язаних між собою за допомогою гіперпосилань. Назва походить від англ. web -- «павутиння», що дає метафоричне уявлення про масштаби мережі. Для зручності, слово «веб» також стосується всього Інтернету, хоча мережа була створена через декілька років після виникнення принципу Інтернету.

Редагування зображень -- зміна певних елементів фотографічних документів із метою зміни деталей і поліпшення якості.

Редизайн -- зміна візуального формату видання.

Роздільна здатність -- якість точності й деталей при відтворенні ілюстрації; насправді число точок (або пікселів) на певній поверхні (низька або висока роздільна здатність).

Сторінка екрана -- простір, який займає на моніторі частина електронної газети без задіяння функцій гортання.

Флешер (флеш-програміст) - спеціаліст із зображень, який здатний програмувати на мові флеш. Залежно від вимог, такий програміст може мати технічну або дизайнерську освіту.

B. A. T. -- придатний для друку (про публікацію).

CMS -- система управління контентом. Інструмент управління та публікації на веб-сайтах. Найчастіше цей інструмент розробляють для конкретних потреб сайта.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Підручники, посібники:

1. Аньєс І. Підручник з журналітики : пишемо для газет / пер. з франц. А. Андрусяка. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2013. - 544 с.

2. «Гід журналіста» : збірка навч. матеріалів, складена за франц. методикою вдосконалення працівників ЗМІ / адаптація та упорядкув. А. Лазарєва. - К., 1999. - 96 с.

3. Джонсон Д. В. Соціальна психологія : тренінг міжособистісного спілкування / пер. з англ. В. Хомика. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2003. - 288 с.: іл. - Бібліогр. : с. 283-284.

4. Крейг Р. Інтернет-журналітика : робота журналіста і редактора у нових ЗМІ / пер. з англ. А. Іщенка. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. - 324 с.

5. Поттер Д. Посібник з незалежної журналістики / відп. ред. Д. Клак; пер. з англ. Я. Пилинський. - Вашингтон, 2006. - 64 с. : іл. 

6. Потятиник Б. В. Інтернет-журналістика : навч. посіб. - Львів : ПАІС, 2010. - 244 с.

7. Почепцов Г. Від Facebook'у і гламуру до Wikileaks : медіакомунікації. - К. : Спадщина, 2012. - 464 с.

8. Рус-Моль Ш. Журналістика : посібник / пер. з нім. В. Климченко, В. Олійник; наук. Ред. В. Іванов. - К. : Академія української преси, Центр вільної преси, 3013. - 343 с.

9. Яцимірська М. Г. Термінологічно-понятійний мінімум студента-журналіста : навч. посіб. / М. Г. Яцимірська. - Львів : ПАІС, 2008. - 104 с.

Наукові статті:

10. Яцимірська М. Г. Ефективність гіпертексту в масовому комунікуванні / Марія Яцимірська // Світові стандарти сучасної журналістики : зб. наук. праць Черкас. нац. ун-ту ім. Б. Хмельницького. - Черкаси, 2010. - С. 569-572.

11. Яцимірська М. Г. Мова Web-журналістики як глобальний феномен масової комунікації / М. Г. Яцимірська // Українська журналістика: умови формування та перспективи розвитку : зб. наук. праць Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. - Черкаси, 2007. - С. 262-266.

12. Яцимірська М. Г. Наука про комунікування: ґенеза, засади, мова / Марія Яцимірська // Вісник Львівського університету. Сер. Журналістика. - 2011. - Вип. 34. - Ч. 1. - С. 208-214.

13. Яцимірська М. Г. Персвазія у світі віртуального комунікування / Марія Яцимірська // Наукові записки Інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. - Київ, 2009. - Т. 35. -- С. 18-22.

14. Яцимірська М. Моделі міжкультурної персвазії в інтернеті / Марія Яцимірська // Сучасна медіакультура: контент, концепції, перспективи (українсько-польський досвід) : колективна монографія / [Й. Лось, С. Ґавронський, Т. Лильо, М. Уліта та ін.] ; за наук. ред. проф. Й. Лося. - Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2012. - С. 280-294.

Інтернет-джерела:

15. Візуалізація [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%B7%D1%83%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F. - Назва з екрана.

16. Почепцов Г. Г. Теория коммуникации [Електронний ресурс] // Г. Г. Почепцов. - Режим доступу : http://www.nir.ru/socio/articles/poch.htm. - Назва з екрана.

17. Сосновська Ю. 5 поширених помилок у візуалізації даних [Електронний ресурс] / Ю. Сосновська // Редакторський портал. - Режим доступу : http://redactor.in.ua/ru/practice/7183.5_poshirenih_pomilok_u_v%D1%96zual%D1%96zats%D1%96%D1%97_danih. - Назва з екрана.

18. Холод О. Соціальні комунікації як поняття в науковій галузі «соціальні комунікації» [Електронний ресурс] / О. Холод. - Режим доступу : http://познавательный.рф/all/soc-aln-komun-kac-jak-ponjatja-v-naukov-i-galuz-soc-aln-komun-kac.html. - Назва з екрана.

19. Шиян О. Усе буде інфографіка? [Електронний ресурс] / О. Шиян. - Режим доступу : http://osvita.mediasapiens.ua/web/online_media/use_bude_infografika/. - Назва з екрана.

20. Якименко М. Поняття «інфографіки» в сучасному науковому медіадискурсі [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.journ.univ.kiev.ua/ndumk/index.php/typolohiia-zmi/86-ponyattya-infografiki-v-suchasnomu-naukovomu-mediadiskursi. - Назва з екрана.

21. Яцимірська М. Г. Мова інтернет-видань: термінологія, персвазивність [Електронний ресурс] / М. Яцимірська // Медіакритика. - 2009. - 15 грудня. - Режим доступу : http://www.mediakrytyka.info/onlayn-zhurnalistyka/mova-internet-vydan-terminolohiya-persvazyvnist.html. - Назва з екрана.

Размещено на Allbest.ru