Засоби інтенсифікації виразності газетного тексту у мові сучасної української преси

Мовні тенденції і явища на лексико-семантичному рівні: використання просторіччя, субстандартної лексики, суржику. Особливості семантико-стилістичного явища як засобу увиразнення авторської мови. Синтаксичні особливості побудови газетного тексту.

Рубрика Иностранные языки и языкознание
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 03.11.2010
Размер файла 114,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Нерозривний зв'язок лексичних та синтаксичних засобів експресії у наведених вище прикладах надає заголовкам дискусійної спрямованості. Наявність яскраво вираженого логічного наголосу питальних слів виявляє динамічне наростання актуальної значущості синтаксичної структури. Багато з питальних структур у функції заголовка мають модальне значення риторичних питань, при якому очікувана відповідь - розшифровка змісту статті уже не становить нової інформації для читача. Відповідь вгадується читачем, стоїть за самою оцінною експресивністю конструкції. Наприклад, у заголовку «Чи є в Україні свобода слова?» - питання, відповідь на яке читач вже має, адже добре орієнтується в суспільній дійсності. Стаття запрошує його до роздумів, подає додаткові факти тощо. Риторичну модальність проявляється і у заголовку «Чому майбутній час не став теперішнім?», в якому питальна структура містить відповідь, а матеріали статті дають фактологічне пояснення того («майбутній час» не став «теперішнім»), що не відбулося.

Як засіб синтаксичної стилістики публіцистичного стилю використовуються структури спонукальної модальності. Основним синтаксичним засобом вираження власне модальності спонукальної модальності є наказовий спосіб дієслів-присудків. Наприклад: «Не критикуйте синів Бога» (ЛУ, 2005, 5 січня) - рядок із вірша П. Тичини із спонукальним модальним значенням; «Попрощайся з минулим» («Експрес», 2005, 19 січня); «Любіть Україну…» (ЛУ, 2004, 23 грудня).

Часто-густо у мові газетних публікацій зустрічаємо цитати з поетичних творів або фразеологізми. Поетичній мові і фольклорним творам властиві синтаксичні конструкції зі значенням спонукальної модальності. У журналістській практиці використовуються ці особливості художнього стилю: «Любіть Україну…» (ЛУ, 2004, 23 грудня) - слова В. Сосюри; «Обнімітеся ж, брати мої…» (ЛУ, 2002, 20 травня) - із поезії Т. Шевченка, поетичній мові якого властиві речення спонукальної модальності: «Борітеся - поборете!» (ГУ, 2004, 29 жовтня); «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь» (ГУ, 2004, 12 жовтня); «Свого не цурайтесь!» (ЛУ, 2005, 15 листопада); «Не кажи «гоп»!» (МГ, 2006, 5 листопада).

Функцію вираження спонукальної модальності виконують також конструкції закликів, які газетній мові надають відтінок співучості автора і читача. Наприклад: «Биймо на сполох!» (ЛУ, 2005, 10 січня); «Станьмо перед світом єдиним народом!» (ЛУ, 2004, 17 грудня); «Вдаримо по мові хартією!» (ЛУ, 2002, 4 квітня).

Заклики можуть нести додаткове смислове навантаження - пропозицію: «Поміркуймо разом» - заголовок; - підзаголовок: «Про трагедію Бабиного Яру» (ЛУ, 2002, 4 травня); «Заархівуймо все…» (МГ, 2004, 28 грудня).

Більшість наведених вище прикладів свідчить про інтонаційну особливість - речень із спонукальною модальністю: спонукальна інтонація підкреслюється тим, що вони являють собою синтаксичні одиниці, відомі під назвою окличних речень. Заклик, спонукання до дії - все це знаходить виразну і експресивну форму в інтонуваннях окличного типу. Окличні речення такого типу досить органічно зростаються з текстом, певним чином емоційно спрямованим.

Звичайні розповідні, констатаційні висловлювання набувають у газетному мовленні особливого емоційного підсилення, виступаючи з окличною інтонацією. Окличні речення передають емоції - реакцію на навколишню дійсність, різні види експресії. Наприклад: «Ми це зробили!» («Експрес», 2004, 29 грудня) - висловлюється захоплення від перемоги Помаранчевої революції; Так само: «Нас багато, і нас не подолати!» (НС, 2005, 8 березня) - революційний лозунг; «Нас не здолати!» («Експрес», 23-24 листопада); «Я душею і серцем за помаранчевих!» («Експрес», 2004, 29 листопада) - вислів із інтерв'ю з Віталієм Кличком.

Емоційним центром висловлювання може бути звертання, яке, як компонентний елемент синтаксичної структури, визначає ставлення до адресата, надаючи всі конструкції розмовного характеру: «О Націє, Дужа і вічна, як Бог!» (ЛУ, 2004, 16 грудня); «Народне мій, до тебе я ще верну!» (ЛУ, 2002, 3 квітня).

Звертання у наведених вище прикладах вносить елемент піднесеності, урочистості. Звертання несуть стилістичне навантаження і у висловах іронічного характеру. Наприклад: «Гуляй, душа, свята почалися!» («Експрес», 2005, 17-19 січня) - у статті йдеться про двох п'яних жінок, які впали у колодязь.

Таким чином, розглянуті синтаксичні засоби підвищення виразності газетного мовлення, свідчить про багатство граматичних процесів у сучасній публіцистичній мові. Основними особливостями цих засобів є насамперед емоційна насиченість експресія, лаконічність і наближеність до розмовних конструкцій.

Висновки

Аналіз зібраного матеріалу (в основному сучасних українських газет останніх 7 років) засвідчує активне використання різноманітних засобів впливу на читача. Ефективний вплив на читача газет передбачає обов'язкову апеляцію до його емоцій, його зацікавлення інформацією, що подається в публікаціях.

Завдання, які ставить перед собою журналіст, він реалізує, використовуючи різноманітні лексичні та синтаксичні засоби української мови. Дослідження мови сучасної української преси дозволяє виділити наступні засоби української мови. Дослідження мови сучасної української преси дозволяє виділити наступні засоби інтенсифікації.

Серед яскравих і помітних явищ виділяємо семантико-стилістичне явище гри слів, яке як засіб інтенсивності та образності вислову часто-густо використовується у заголовках та текстах статей. Гра слів-випадки формально-смислового обігравання компонентів слова на рівні.

- фонетики («Засусі-по заслузі»; «Чи скінчаться британські му-у-ки?»;

- морфеміки (переосмислення безформальних видозмін): «Влада і власність - одного кореня»; «Тон задає Мороз»;

- словотворення (утворення нових структурних одиниць): «Сирцевий напад» (імпортування цукру-сирцю), пор.: «серцевий напад»; «Чи стане уряд Валерія Пустовойтенка українським кризоламом» (криголам > криза > кризолам);

- графіки (графічне виділення з метою семантичного навантаження і смислового наголошення частини лексеми): «Посадив Президент РІПку»; «То хто ж приСТУСовується?»; «Волинь РУХнула в пікети»; «Отакий КРИМінал»; «вробачення» та ін.

У мові сучасної української періодики мовознавці відзначають інтенсивне формування і активне функціонування значного корпусу абревіатур. Науковці пояснюють це явище рядом інтралінгвальних (перебудова в колишньому СРСР, здобуття Україною незалежності, пожвавлення зв'язків з світовою спільнотою і, як наслідок, поява значного корпусу новотворів) та екстралінгвальних (закон економії повної енергії, мовних засобів) чинників. Використання значної кількості абревіатур у мові преси має й суто прагматичне пояснення - ощадне використання газетної площі.

У структурі газетних текстів виділяємо такі групи абревіатур:

а) часткові або частково скорочені (скорочення не всіх компонентів синтаксичної структури, базового словосполучення): «Телезвернення до нації Едуардо Фрея»; «Наркобарон і наркодолари»; «Телехалтура»;

б) ініціальні або акроніми (літерні, звукові, літерно-звукові, комбіновані новотвори): «Есдеки (о) втрачають людей», «ПФ повинен поповнитися».

Використання абревіатур в шпальтах українських газет має свої негативні сторони: зростає кількість анонімічних утворень, значну кількість абревіатур важко дешифрувати читачеві, деколи абревіатурами журналісти зловживають (наприклад, «ОЕ» - у заголовку газети, «Океан Ельзи»).

У пострадянський час у мові ЗМІ, пресі і газетних заголовках, зокрема, широкого поширення набуло таке явище, як використання сленгової і жаргонної лексики, що стало причиною багатьох критичних виступів мовознавців (О. Тараненко, Л. Ставицька, О. Сербенська та ін.). Аналіз відібраних із періодичної преси текстів (особливо молодіжних видань) свідчить про активне використання молодіжного сленгу, професійного та кримінального жаргону: «Братва з Криму вже виїхала»; «Крутий ректор - крутий ВУЗ»; «Бакси» змінити колір»; «Представницька «тусовка» ректорів пройшла в Дніпропетровську»; «Коли панує «бєспрєдєл» та багато інших. О. Тараненко у критичній статті пов'язує поширення кримінального жаргону із криміналізацією суспільства і розцінює його як негативне явище. Інші мовознавці (Я. Ставицька, А. Григораш) визнають доцільність використання жаргону і сленгу тільки як стилістичний засіб (напр.: іронії, комізму, негативної оцінки).

Демократизація та лібералізація стилістичних засад як поширене нині явище в літературній мові призвело до активного використання у мові засобів масової інформації просторічної лексики, вульгаризмів та суржику. Функціонування субстандартної лексики як компонента газетного тексту є досить поширеним явище, про що свідчать наведені у роботі приклади («Бо мізки наші биті молотом / Бо яйця січені серпом»; «Як зробити з лайна цукерку»; «Настав кінець ресторанові», «Дупа в пиві»; «Ахрєніцєльниє» асоціації під час останнього концерту «ВВ».

Фразеологічні одиниці є оптимальним засобом впливу на читача, який активізує його мислення і увагу. Виражання особливості фразеологізмів спирається на високий ступінь узагальненості значення та експресивно-емоційні наповненості. Використання фразеологічних одиниць дає можливість розв'язати одне із головних завдань публіцистики - поєднати максимальний рівень інформативності з емоційною наповненістю, експресивністю вислову. Узуальні фразеологізми, на відміну від оказіональних, не призводять до створення додаткового ефекту переосмислення семантики. Значення узуального фразеологізму переноситься на текст статті, створюючи потрібні асоціації: «Що дякові можна, то попові зась»; «Крим «коней на переправі не міняє»; «Цей про образи, а той про гарбузи». У роботі проаналізовано асоціативний зв'язок заголовків - узуальних фразеологізмів із змістом статей.

Оказіональні фразеологізми оновлюють традиційні за змістом і формою вислови і є, по суті, індивідуально-авторськими «забавами» із фразеологічним матеріалом: «З каналу по нитці - народові трансляція»; «І люди ситі і коні цілі»; «Бідний студент думкою багатіє». Субституція або цілеспрямована заміна одного, кількох чи всіх компонентів фразеологічної одиниці є одним із найпоширеніших способів продукування оказіональних фразеологізмів, про що засвідчують численні вибірки з сучасної української преси.

Мовна практика журналістів показує, що досить поширеним засобом інтенсифікації газетних текстів є використання афористичних висловів, поетичних ремінісценцій, цитат відомих людей. Особливо популярними є рядки із поезій Т. Шевченка, І. Франка, Л. Костенко, оскільки вони загальновідомі і мають максимальний емоційний вплив на читача.

Динаміка соціальних процесів об'єктивно зумовлює і в подальшому розширення і удосконалення функцій української преси, урізноманітнення її виражально-зображальних можливостей. Українська газета ще повинна вчитися говорити вільно, відверто, публічно… і естетично.

У сучасних українських газетах спостерігаємо свої синтаксичні структурні особливості:

- широке використання еліптичних конструкцій, як засобу динамізації і сконденсованості вислову. Функціонування еліптичних конструкцій має свої структурні особливості: а) вилучення дієслова-присудка, що дозволяє виділити найважливіше, на чому акцентується увага публікації («Природі-шкода, первоцвітникам-збитки, хворим-радість»; «У Києві-швейцарські годинники»; «Пора! - суддям» та ін.); б) використання фразеологічних еліпсованих конструкцій. Еліпсовані одиниці належать до високочастотних синтаксичних конструкцій у ролі заголовків.

- використання парцеляції частин речень, як стилістичного прийому актуалізації: а) парцеляція підрядної частини складнопідрядного речення разом із сполучником («Як Петро Жмуд з того світу повернувся»; «Щоб свято не кінчалось»; «Щоб не пустити «троянського коня»; «Коли балансують між совістю і гаманцем» та ін.); б) парцеляція головної частини складнопідрядного речення разом із сполучником («На людство очікує катастрофа, якщо»; «Люди встануть з колін, коли»); в) парцеляція конструкцій з називним уявлення («Майдан: хроніки подій»; «Флеш-моб: безглузді дії «розумного натовпу»; «Google: розширення бази»; «Вибори 2004: час збирати каміння» та ін.).

- використання інверсії як стилістичної фігури у структурі газетного тексту (зміна звичайного порядку слів) і винесення комунікативно вагомої частини на: а) початок речення («Синів Бога не критикуйте»; «В кінці тунелю світло»); б) кінець речення («Концерт дає італієць»; «Ярмарок пенсіонерам сподобався).

Як засіб експресії і увиразнення тексту авторами публікацій використовуються скорочені, стягнені конструкції. Особливого поширення в сучасних газетах (2004-2005 р.) набули інтонаційно розчленовані двохелементні речення із словами «Так», «Ні» («лозунгового характеру»: «Кучмізму - ні! Так-Помаранчевій революції»; «Ні-олігархічній владі! Так-демократії і правді!» та ін.). Характерним явищем у мові сучасних українських газет є функціонування у ролі заголовків питальних і окличних синтаксичних конструкцій: «Партія веде? Яка?», «Запитання? Невже перед бурею?», «Якої «випічки» більшість?»; «Чому майбутній час не став теперішнім?»; «Ми це зробили!», «Биймо на сполох!», «Я душею і серцем за помаранчевих!».

Список використаної літератури

1. Васильев А.Д. «Крутой» // Русская речь. - 1993. - №6. - С. 44-47.

2. Вареник С.В. «У пошуках комічних асоціацій // Культура слова. Республіканський міжвідомчий збірник. - 1984. - В.26. - С. 66-69.

3. Взаємодія художнього і публіцистичного стилів української мови. - К.: Наук. думка, 1990.

4. Гальперин И. Текст как объект лингвистического исследования. - М.: Наука, 1981.

5. Григораш А. Літературні цитати і ремінісценції на газетних шпальтах 90-х років // Урок української. - 2001. - №2. - С. 18-21.

6. Григораш А. Політична метафора на шпальтах сучасної української преси України // Рідний край. Науково-публіцистичний художньо-літературний альманах. - 2003. - №2 (9). - С. 78-83.

7. Грицюк Л.Ф. До питання про лінгвістичний статус заголовка // Мовознавство. - 1989. - №5. - С. 55-58.

8. Грицюк Л.Ф. Образно-семантичний підхід до класифікації заголовків // Мовознавство. - 1992. - №2. - С. 51-56.

9. Доблаев Л.П. Логико-психологический анализ текста. - Саратов, 1969.

10. Дресслер В. «Синтаксис текста // Новое в зарубежной лингвистике. - М.: Прогресс, 1987 - В. 8. - С. 111-137.

11. Дудик П.С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення. - К.: Наук. думка, 1973.

12. Єрмоленко С. Мова преси // Українська мова. Енциклопедія. - К.: В-во «Укр. енциклопедія», 2000. - С. 323.

13. Жовтобрюх М. Мова української періодичної преси (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). - К.: «Наук. думка», 1970.

14. Иванчикова Е. О развитии синтаксиса русского языка в советскую эпоху // Развитие синтаксиса русского языка. - М.: Наука, 1966. - С. 18-24.

15. Коваль А.П. Спочатку було Слово. Крилаті вислови біблійного походження в українській мові. - К.: Либідь, 2001.

16. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української літературної мови. - К.: Вища школа, 1987.

17. Коваль А.П., Коптілов В.В. 1000 крилатих виразів української літературної мови. - К.: Наук. думка, 1964.

18. Ковальчук М. Фразеологізм - заголовок у газеті // На ниві української філології: Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ, 2003. - С. 144-147.

19. Колоїз Ж. Порушення фразеологічних норм як один із способів інтенсифікації виразності у мові ЗМІ // Мандрівець. - 2004. - №2. - С. 34-39.

20. Костомаров В. Русский язык на газетно йполосе. - М.: Наука, 1971.

21. Костомаров В. «Языковой вкус эпохи. Из наблюдений над речевой практикой масс-медиа. - М., 1994.

22. Кудрявцева Л.О., Дяченко Л.П., Дорофеєва О.М., Філатенко І.О., Черненко Г.А. Сучасні аспекти дослідження мас-медійного дискурсу // Мовознавство. - 2005. - №1. - С. 58-66.

23. Кухаренко В.А. Интерпретация текста. - М.: Просвещение, 1979.

24. Левицкий А.Э. Функцыональные подходы к классификации единиц современного английского языка. - К.: Высш. школа, 1998.

25. Мартос С. Молодіжний сленг у публіцистиці // Південний архів. Зб. наук. праць Херсонського державного педагогічного університету. - В.ІV. - Херсон, 2002. - С. 102-105.

26. Мацько О.М. Абревіатури як згорнені мовні формули в дипломатичних текстах // Мовознавство. - 2000. - №1. - С. 31-36.

27. Мифы народов мира. Энциклопедия: В 2-х т. - М.: Сов. Энциклопедия, 1987.

28. Мова і час. Розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови. - К.: Наук. думка, 1977.

29. Мороховская Э.Я. Лингвистический статус и функционально-семантические особенности экстенсиональных операторов текста // Текст как важнейшая единица коммуникации (в диахронии и синхронии). - К.: Высш. школа, 1984. - С. 40-48.

30. Мороховский А.Н. Некоторые основные понятия стилистики и лингвистики текста // Лингвистика текста и методика преподавания иностранных языков. - К.: Высш. школа, 1981.

31. Нагіна В. Про деякі особливості сучасного публіцистичного дискурсу  // Південний архів. Зб. наук. праць Херсонського державного педагогічного університету. Філологічні науки. - В.ХV. - Херсон, 2002. - С. 118-121.

32. Нежинська Т. Ступені та межі трансформацій прецедентних висловлювань у сучасному газетному дискурсі // Українська мова. - 2006. - №3. - С. 96-103.

33. Нікітіна Н. І жаргонізм, і термін, і метафора… (про лексику публічного мовлення українських політиків) // Урок української. - 2006. - №11-12. - С. 19-22.

34. Пархонюк Л. Синтаксичні засоби актуалізації у газетних заголовках (українська газета 1997-1998 рр.) - // Українська філологія: школи, постаті, проблеми. - Львів: Світ, 1993. - С. 323-328.

35. Пономарів О. Стилістика сучасної української мови. - К.: Либідь, 1992.

36. Попов А.С. Синтаксическая структура современных газетных заглавий и ее развитие // Развитие синтаксиса современного русского языка. - М.: Наука, 1966.

37. Прадід Ю.Ф. Контаміновані фразеологізми на сторінках газет // Культура слова. Республіканський міжвідомчий збірник. - К.: Наук. думка, 1992. - В.42. - С. 66-68.

38. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні. - К.: Основа, 1992.

39. Рильський М. Ясна зброя: Статті. - К.: Рад. письменник, 1987.

40. Сафонов А. Стилистика газетных заголовков // Стилистика газетных жанров. - М.: Наука, 1981.

41. Сербенська О. Мова газети в аспекті соціально-культурного розвитку суспільства // Мовознавство. - 1988. - №4. - С. 21-26.

42. Сердюк М.Г. Абревиатуры и графические сокращения в украинском языке: Автореф. дис… канд. филол. наук. - Харьков, 1971.

43. Скиба М.М. Розмовні метафори в газетному тексті // Культура слова. Республіканський міжвідомчий збірник. - 1984. - В.26. - С. 70-73.

44. Стишов О.А. Нові абревіатури в мові мас-медіа кінця ХХ століття // Мовознавство. - 2001. - №1. - С. 33-40.

45. Ставицька Л. Короткий словник жарґонної лексики української мови. - К.: Критика, 2003.

46. Ставицька Л. Кровозмісне дитя двомовності // Критика. - 2001. - Ч. 10. - С. 23-24.

47. Ставицька Л. Українська мова без прикрас // Ставицька Л. Короткий словник жарґонної лексики української мови. - К.: Критика, 2003. - С. 9-19.

48. Ставицька Л. Проблеми вивчення жаргонної лексики: соціологічний аспект // Українська мова. - 2001. - №1. - С. 52-58.

49. Сучасна українська літературна мова /За ред. А.П. Грищенка. - К.: Вища школа, 1997.

50. Сучасна українська літературна мова /За ред. М.Я. Плющ. - К.: Вища школа, 2001.

51. Тараненко О.О. Колоквіалізація, субстандартизація та вульгаризація як характерні явища стилістики сучасної української мови // Мовознавство. - 2003. - №1. - С. 23-41.

52. Тараненко О.О. Сучасні тенденції до перегляду нормативних засад української літературної мови і явище пуризму // Мовознавство. - 2005. - №3-4. - С. 85-104.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.