Дистрибутивний аналіз. Методика безпосередніх складників. Трансформаційний аналіз – методи лінгвістичних досліджень

Дистрибуція. Дистрибутивний аналіз як методика дослідження мови на основі оточення (дистрибуції, розподілу) окремих одиниць у тексті. Методика безпосередніх складників. Трансформаційний аналіз, його використання в теорії і практиці машинного перекладу.

Рубрика Иностранные языки и языкознание
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 15.08.2008
Размер файла 17,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

1

Реферат на тему

Дистрибутивний аналіз.

Методика безпосередніх складників.

Трансформаційний аналіз - методи лінгвістичних досліджень

ПЛАН

1. Дистрибутивний аналіз

2. Методика безпосередніх складників

3. Трансформаційний аналіз

4. Використана література.

1. Дистрибутивний аналіз

Основні принципи дистрибутивної методики розро-бив у 20-х роках XX ст. Л. Блумфільд, а в 30--50-х роках їх розвинув 3. Харріс, якого вважають творцем цієї методики.

Дистрибуція (від лат. distributio «розподіл») -- сукупність усіх оточень, у яких перебуває досліджуваний елемент на відміну від оточень інших елементів.

Дистрибутивний аналіз -- методика дослідження мови на основі оточення (дистрибуції, розподілу) окремих одиниць у тексті.

Це своєрідний дешифрувальний підхід за принци-пом сентенції «Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти» (назвіть мені оточення елемента, і я скажу, про який елемент ідеться). Можливість використання дистрибутивної методики при аналізі мовних явищ ви-ходить із розуміння, що кожна мовна одиниця має своє особливе оточення, тобто в дистрибутивних властивос-тях мовної одиниці реалізуються її внутрішні власти-вості, які відображають її функціональну роль. Немає двох одиниць, оточення яких би повністю збігалося. Деякі одиниці мови мають навіть одиничну дистрибу-цію, як, скажімо, укр. гайнувати поєднується лише зі словом час, англ. am вживається тільки з І, нім. bin -- з ich, a bist -- з du. Навіть коли дві одиниці абсолютно однаково звучать, наприклад, укр. мати (іменник) і мати (дієслово), англ. two [tu:] «два» і too [tu:] «та-кож», то вони мають різне сусідство: іменник мати поєднується з прикметниками та присвійними займен-никами {добра старенька мати, моя, наша мати), діє-словами (мати прийшла), а дієслово мати з іменником у знахідному відмінку (мати успіх); після англ. Two [tu:] можуть іти іменники (/ have two [tu:] sons «Я маю двох синів»), тоді як частка too стоїть, як правило, в кінці фрази і не може мати ад'юнктів (/ am too [tu:] «Я також», І have too [tu:] «Я маю також»).

На основі аналізу дистрибуції мовних елементів ви-діляють дистрибутивні класи. Існує таке дистрибутивне правило: якщо два елементи перебувають в одному й тому самому оточенні, то вони належать до одного класу.

Перед лінгвістом у дистрибутивному аналізі стоять такі завдання (їх можна інтерпретувати і як послідов-ні етапи аналізу): 1) сегментація тексту (мовленнєвого потоку) на одиниці певного рівня (звуки, морфи, слова тощо); 2) ідентифікація виділених одиниць, тобто об'єднання їх у певні класи (фонеми, морфеми, лексе-ми тощо); 3) виявлення відношень між виділеними класами. Для ідентифікації мовних одиниць викорис-товують прийом субституції (в межах того самого ото-чення підставляють різні елементи):

Я купив п'ять книг

Я купив п'ять олівців

Я купив п'ять яблук

Я купив п'ять картин

Я купив п'ять жоржин тощо.

В одному і тому самому оточенні взаємозамінні еле-менти належать до одного дистрибутивного класу. У наведеному прикладі це клас обчислюваних іменників (див. неможливість фрази *Я купив п'ять молок, вод тощо).

При визначенні класів іноді виникають такі труд-нощі:

два елементи в одному оточенні взаємозаміню-ються, а в іншому -- ні. Наприклад: Я написав листа, *Я написав борщ; Я зварив борщ, *Я зварив листа; Це гарний лист, Це гарний борщ. У цьому випадку елементи належать до одного класу;

один елемент може замінятися двома чи більше послідовними елементами. Наприклад: Я писатиму лист, Я буду писати лист. У цьому разі елементи належать до одного класу, але різних підкласів (тут дієслова майбутнього часу, але перше становить синте-тичну форму, а друге -- аналітичну);

та сама форма трапляється в різних позиціях, як було показано вище на прикладі англ. [tu:]. У такому разі ця форма представляє різні класи елементів.

Розрізняють три типи дистрибуції: доповняльну, контрастну та вільного варіювання. Це розрізнення ду-же важливе- для ідентифікації досліджуваних мовних одиниць.

Мовні одиниці знаходяться у відношенні допов-няльної дистрибуції, коли кожна з них трапляється в такій сукупності контекстів, у якій не трапляється жодна з інших, тобто коли мовні одиниці не трапля-ються в однакових оточеннях. Так, звуки [и] та [і] знаходяться у доповняльній дистрибуції, оскільки [и] на відміну від [і] не може стояти на початку слова і після м'яких приголосних. Якщо ж мовні одиниці перебувають у тих самих оточеннях і при цьому роз-різняють їх значення, то вони знаходяться в контрас-тній дистрибуції. Наприклад, звуки [и], [а], [у], [є] (бик -- бак -- бук -- бек). Коли ж певні мовні одиниці трапляються у тому самому оточенні і при цьому не розрізняють форм слів або значень, то вони знахо-дяться у стані вільного варіювання. Наприклад, пост-фікси -ти і -ть в інфінітиві (любити -- любить), за-кінчення -ові(-еві), -у(-ю) в давальному і місцевому відмінках іменників другої відміни (батькові -- батьку, кобзареві -- кобзарю).

Дистрибутивний аналіз набув широкого застосуван-ня в лінгвістиці. Він може бути використаний для ана-лізу мовних одиниць будь-якого рівня. За його допо-могою можна встановлювати систему фонем і морфем будь-якої мови, значення полісемічних слів, семантич-ну відстань між словами певної лексико-семантичної категорії тощо. Так, для встановлення системи фонем використовують три правила: 1) якщо два звуки ма-ють однакову дистрибуцію і не розрізняють смислу, то вони становлять варіанти однієї фонеми (рос. [г] і [у]; див.: [нлга] і [нлуа], [гъллва] і [уъллва]); 2) якщо два звуки мають однакову дистрибуцію і розрізняють смисл, то вони є різними фонемами (гад, вад, зад, лад, над, рад, сад, чад; кут, кат, кит); 3) якщо ж два звуки ніко-ли не трапляються в одному оточенні, то вони є предс-тавниками однієї фонеми (рос. [ы] і [и]). Дистрибутив-ний аналіз для встановлення системи фонем українсь-кої мови використала В. С. Перебийніс [Перебийніс 1970].

Ефективне застосування знайшов дистрибутивний аналіз у лексикології. За його допомогою легко розме-жовують значення полісемічних слів. Так, скажімо, нас цікавить, в одному чи в двох різних значеннях вжито дієслово грати в реченнях Учень грає на скрипці і Учень грає на нервах. Для того щоб відповісти на це запитання, необхідно поширити обидва речення з ура-хуванням усіх можливих оточень слова грати. Поши-рення за рахунок додатка в давальному відмінку Учень грає на скрипці учителю, Учень грає на нервах учите-лю не виявляє різниці. Однак це ще не всі дистрибу-тивні можливості дієслова грати. Перше речення мож-на поширити ще так: Учень грає на скрипці учителю романс. У другому реченні дієслово грати не може ма-ти поширення за рахунок прямого додатка (грати що). Отже, дієслово грати в наведених реченнях вжите в різних значеннях («виконувати що-небудь на музич-ному інструменті» і «дратувати кого-небудь»), оскіль-ки воно в цих реченнях має різну дистрибуцію. Дані, одержані за допомогою дистрибутивного аналізу, мо-жуть бути інтерпретовані мовою символів. Так, дист-рибутивною формулою дієслова грати в першому зна-ченні буде NnVgprpNjNjNa, а в другому -- NnVsPrpNjNd, де N -- іменник, V -- дієслово, ргр -- прийменник, п, 1, d, a -- відмінки (називний, місцевий, давальний, знахідний), 3 -- третя особа. Як правило, багато-значні дієслова диференціюють свої значення уже на найбільш узагальненому синтаксичному рівні: різні значення реалізуються в різних (неоднакових) син-таксичних конструкціях. Пор.: Хлопець несе одеко-лон і Від хлопця несе одеколоном, де значення «до-ставляти щось кудись» дієслова нести реалізується у двоскладному реченні з підметом і прямим додатком (NnV3Na), а значення «поширюючись повітрям, става-ти відчутним» у безособовому реченні (prpNgV3Ni). Пор. ще рос: взорваться от чего (от мины) і взор-ваться чем (яростью), разойтись с кем і разойтись в чем (во взглядах), вспыхнуть от чего (от огня) і вспыхнуть как (зло), вертеть что (сигарету) і вер-теть чем (сигаретой).

Отже, дистрибутивний аналіз дає змогу точніше й об'єктивніше вивчати й описувати мовні явища. Оскіль-ки результати цього аналізу можна формалізувати, то во-ни можуть бути інтерпретовані мовою математики.

Практичне застосування дистрибутивний аналіз знайшов не тільки в лінгвістичних дослідженнях, а й у машинному перекладі (перш ніж перекласти речення з багатозначним словом чи омонімами, машина на основі їх оточення повинна визначити значення цих неод-нозначних форм), а також у методиці викладання мов у вищій і середній школі. Наприклад, відомо, що значні труднощі викликає розрізнення російських прикметни-ків і прислівників у формі вищого ступеня порівняння. Єдиний засіб, який може використати вчитель, -- посла-тися на оточення цих форм: якщо аналізована форма відноситься до іменника, то це буде прикметник, якщо до дієслова, то це прислівник (Истина дороже. Ку-пил дороже). Це ж стосується розрізнення омоні-мічних форм англійських іменника, дієприкметни-ка (present participle) і герундія (The reading isn't interesting, He is reading, I am fond of reading, I couldn't help reading), німецьких прикметників і прислівників (Er ist sehr gluchlich. Er lebt gliicklich). Дуже важливим є врахування дистрибуції у процесі засвоєння слів іноземної мови, денотативний обсяг яких не збігається з їх перекладними відповідниками. Так, скажімо, значення «огрядний» передається різ-ними словами англійської мови залежно від того, кого стосується ця ознака -- дитини, жінки чи чоловіка (stout man, але plump woman), значення «високий» пе-редається словом high, якщо йдеться про неістоту (high tree, high mountain), і словом tall, коли це стосується істоти (tall girl, tall youth).

2. Методика безпосередніх складників

Дистрибутивний аналіз перебуває в тісному зв'язку з методикою безпосередніх складників.

Методика безпосередніх складників (БС) -- прийом подання сло-вотвірної структури слова і синтаксичної структури словосполучен-ня та речення у вигляді ієрархії складових елементів.

Основні принципи методики БС, як і дистрибутивно-го аналізу, були сформульовані Л. Блумфільдом, а далі розроблені представниками дескриптивної лінгвістики К. Пайком, Ч. Хоккетом, Р. Уеллзом і С. Четменом.

В основу аналізу за БС покладено поступове члену-вання висловлення на бінарні складники, яке про-довжується доти, доки не залишаться неподільні еле-менти (кінцеві складники). Речення (коли йдеться про аналіз за БС на синтаксичному рівні) поступово згорта-ється до «ядерної» одиниці, тобто одиниці, яка лежить в основі його будови. У членуванні речення, як і словосполучення, дотримуються принципу: один із БС по-винен бути ядром членованої конструкції, а інший -- периферійним елементом. Так, скажімо, у словосполу-ченні моя книжка слово книжка -- ядро, а моя -- пе-риферійний (маргінальний) елемент, у словосполучен-ні написати листа дієслово написати -- ядро, а лис-та -- маргінал.

Аналіз за БС ґрунтується на таких строгих пра-вилах: 1) кожен раз дозволяється зробити тільки одне членування; 2) у процесі поділу не допускається перестановка складників; 3) у кожному членуванні береться до уваги тільки результат останнього чле-нування.

Процес аналізу за БС продемонструємо на реченні Маленька дівчинка їсть велике яблуко. Членування речення починається з виділення найтісніше пов'яза-них між собою складників, тобто з блоків, які ле-жать в основі структурної будови речення. Найтісні-шими блоками тут є маленька дівчинка (перший по-діл) і велике яблуко (другий поділ). Далі виділяємо групу присудка їсть велике яблуко, тому що на цьо-му етапі членування (третій етап) цей блок є найтісні-шим, адже словосполучення велике яблуко в цілому підпорядковане присудкові -- дієслову їсть. Нарешті (четвертий етап) групу підмета об'єднуємо з групою присудка. Результати аналізу за БС прийнято зобра-жати схематично під аналізованою структурою.

Процес аналізу за БС продемонструємо на реченні Маленька дівчинка їсть велике яблуко. Членування речення починається з виділення найтісніше пов'яза-них між собою складників, тобто з блоків, які ле-жать в основі структурної будови речення. Найтісні-шими блоками тут є маленька дівчинка (перший по-діл) і велике яблуко (другий поділ). Далі виділяємо групу присудка їсть велике яблуко, тому що на цьо-му етапі членування (третій етап) цей блок є найтісні-шим, адже словосполучення велике яблуко в цілому підпорядковане присудкові -- дієслову їсть. Нарешті (четвертий етап) групу підмета об'єднуємо з групою присудка. Результати аналізу за БС прийнято зобра-жати схематично під аналізованою структурою. Коли ж усувати складники у послідовності їх виді-лення і залишити останні два складники, то отримає-мо ядерну структуру дівчинка їсть (girl eats).

Слід зазначити, що деякі засновки методики БС є надто жорсткими. Тому дотримуватися бінарного поді-лу не завжди можливо. У мові є слова і конструкції, які поділяються не на дві, а на три частини, наприклад: при-мор'-я, сад і город.

Таким чином, аналіз за БС є основним прийомом сегментації мовного матеріалу і виділення фундамен-тальних одиниць, які конструюють модель мови, а також визначення ієрархії складників у словах, сло-восполученнях і реченнях. Практичне застосування цей аналіз має в системах автоматичного перекладу для синтаксичного аналізу і синтезу речень (згортан-ня і розгортання за БС). Використовують його і в лінгводидактиці. До речі, він і зародився як негатив-на реакція на практикований у школах синтаксич-ний розбір речень. На думку основоположників ме-тодики БС та деяких їхніх послідовників, синтаксич-ний аналіз речення за його членами є недостатньо ефективним. Скажімо, в реченні Життя учителя в селі стало цікавим член в селі можна інтерпретува-ти як обставину, означення і навіть як додаток за-лежно від того, як буде поставлено запитання (життя де, життя яке чи життя в чому?). Саме тому предс-тавники дескриптивізму вважали за необхідне замі-нити традиційний розбір речення за його членами аналізом за БС, який, за їхнім переконанням, розкри-ває послідовність процесу породження речення чи сло-ва й показує внутрішню підпорядкованість їх склад-ників.

Методика аналізу за БС і до її теоретичного обґрун-тування мала стійкі традиції в європейських школах, тільки вона подавалась як структурні схеми складно-го речення і як членування слова на твірну і похідну основу. Так, речення типу Настала довгождана вес-

Незважаючи на ефективність, методика БС має один серйозний недолік: вона не може розв'язати проблеми інваріантності в лінгвістичних досліджен-нях, тобто визначити, які конструкції є тотожними, а які -- ні. Так, речення Спів пташок, Вивчення мови і Запрошення кіноактора за методикою БС матимуть однакову структуру, яку формально можна передати, як NnNg (іменник у називному відмінку + іменнику)

3. Трансформаційний аналіз

Пошуки подолання недоліку методики БС зумовили появу трансформаційного аналізу.

Трансформаційний аналіз -- експериментальний прийом визна-чення синтаксичних і семантичних подібностей і відмінностей між мовними об'єктами через подібності й відмінності в наборах їх трансформацій.

Методику трансформаційного аналізу опрацювали і ввели в наукову практику на початку 50-х років XX ст. 3. Харріс і Н. Хомський. Суть цієї методики полягає в тому, що в основі класифікації мовних структур лежить їх еквівалентність іншим за будовою структу-рам, тобто можливість однієї структури перетворюва-тися на іншу (наприклад, активна конструкція може трансформуватися в пасивну).

Трансформаційний аналіз ґрунтується на уявленні, що в основі будь-якої складної синтаксичної структури лежить проста, через що за допомогою невеликого набо-ру правил перетворень можна з простих структур вивес-ти складні. Отже, синтаксична система мови має кіль-ка підсистем, з яких одна є вихідною (ядерною), а всі інші -- похідними. У ядерну підсистему входять еле-ментарні речення, які позначають найпростіші ситуації. Складні типи речень утворюються з ядерного шляхом різних трансформацій. Представити синтаксичну струк-туру речення -- означає визначити ядерні типи, що ле-жать у його основі, і показати, внаслідок яких трансфор-мацій воно виникло.

Для трансформаційної методики дуже важливим є питання, що вважати критерієм еквівалентності транс-формацій, тобто які перетворення можна кваліфікува-ти як трансформації, а які ні. Таким критерієм є від-ношення домінації (підпорядкування) між безпосеред-німи складниками в реченні. Якщо між словами чи у випадку зміни основи слова в процесі трансформації між коренями різних слів у фразі залишаються ті

Трансформаційний аналіз використовують у лінг-вістичних дослідженнях синтаксису, морфології, словотвору, лексичної семантики. Останнім часом із розширенням трактування трансформацій за раху-нок зняття з визначення трансформації умови не-змінності лексичного складу речення й умови незмін-ності синтаксичних відношень між словами сфера застосування трансформаційного аналізу значно роз-ширилася.

Так, за допомогою трансформаційного аналізу легко розмежовують назви істот і неістот. Пор.: Іван іде з другом --> Друг іде з Іваном і Іван іде з палкою --> *Палка іде з Іваном; Іван убитий ворогом --> Ворог убив Івана і Іван убитий ножем --> *Ніж убив Івана (тут правильною є трансформація X убив Івана но-жем); Стіл накритий офіціантом --> Офіціант на-крив стіл, Стіл накритий скатертиною --> Скатер-тина накрила стіл (правильно: X накрив стіл ска-тертиною).

Трансформаційний аналіз часто дає змогу розкри-ти тонкі семантичні відмінності, приховані від дослід-ника в разі використання інших методів. Наприклад, В. Б. Касевич виявив, що висловлення на зразок Птах летить і Камінь летить розрізняються вик-лючно значеннями «контрольованість/неконтрольо-ваність дії» дієслова летіти. Висловлення Птах ле-тить допускає цільову й інфінітивну трансформацію (Птах летить, щоб нагодувати пташенят, Птах ле-тить нагодувати пташенят), чого не допускає фраза Камінь летить (*Камінь летить, щоб ударити хлоп-ця, *Камінь летить ударити хлопця). Дієслівний предикат першого висловлення може мати повну видову парадигму (Птах летить, Птах прилетів тощо) і може утворювати делімітативи (Птах полі-тав), що не характерно для фрази Камінь летить [Касевич 1988: 119]. Різні ядерні конструкції при трансформації завжди дають різні структури. Пор.: Микола працює добре --> Миколі працюється добре. Станок працює добре --> *Станку працюється добре. Микола схопився рукою за стіл, щоб не впасти, *Рука вхопилась за стіл, щоб не впасти [Бацевич, Космеда 1997: 99--100].

Трансформаційна методика знайшла застосування в теорії і практиці машинного перекладу. Опрацьова-ні такі програми, за якими спочатку речення транс-формуються в їх інваріанти (ядерні речення, глибин-ні структури), яких у мові в декілька разів менше, ніж варіативних конструкцій, а вже до ядерних ре-чень даються іншомовні відповідники. Елементи трансформаційного аналізу здавна використовують у шкільному викладанні рідної та іноземної мов. Так, скажімо, учням важко розрізняти додаток і неузго-джене означення. За допомогою простої трансформа-ції іменника в прикметник ці труднощі усуваються: якщо іменник трансформується в прикметник, то це означення, якщо -- ні, то це додаток (учитель школи --> шкільний учитель; прибуття поїзда --> *поїздне прибуття). Можна згадати також широко застосо-вувану в школі трансформацію дієприкметникових і дієприслівникових зворотів у підрядні речення і нав-паки, а також трансформацію різних конструкцій у синонімічні (the book of the student --> the student's book тощо).

Використана література

1. Ермоленко С. Я. Лінгвістичні теорії, конкретні методи дослідження // Мовознавство. -- 1981. -- № 4.

2. Широков О. С. Современные проблемы сравнительно-исторического языковедения. -- М., 1961.

3. Мельничук А. С. О всеобщем родстве языков мира // Вопр. языкозна-ния. -- 1991. -- № 2.

4. Универсалии и типологические исследования. -- М., 1974.

5. Новое в лингвистике. Языковые универсалии. -- М., 1970. -- Вып. 5.

6. Структурно-математичні дослідження української мови. -- К., 1964.


Подобные документы

  • Аналіз фахових та фонових знань, необхідних перекладачу для роботи з текстами економічного характеру. Способи перекладу лексичних одиниць в економічному тексті. Використання граматичного часу при перекладі. Розмежування між активним та пасивним станами.

    дипломная работа [142,1 K], добавлен 22.07.2011

  • Аналіз прописних теоретичних моделей перекладу, що пояснюють сутність перекладацького процесу. Суть співвіднесеності мовних одиниць із певними предметами і явищами реальної дійсності. Використання трансформаційної та ситуативно-денотативної теорій.

    статья [23,3 K], добавлен 19.09.2017

  • Компонентний аналіз як система прийомів розщеплення та синтезу значення слова на складові компоненти (семи), його використання в лексикографії та комп'ютерному перекладі. Методи соціолінгвістики як синтез лінгвістичних і соціологічних процедур.

    реферат [18,0 K], добавлен 15.08.2008

  • Загальна характеристика ідіом, їх місце в сучасній системі фразеологічних одиниць мови. Особливості, види, типи, форми, методи та практичні аспекти перекладу художнього тексту. Аналіз перекладу мовних конструкцій та ідіоматичних одиниць в художніх творах.

    дипломная работа [137,2 K], добавлен 13.09.2010

  • Поняття про ідіоми в сучасному мовознавстві. Місце ідіом в системі фразеологічних одиниць мови. Аналіз структурно-семантичних особливостей та стилістичної функції ідіоматичних одиниць в художньому тексті. Практичні аспекти перекладу художніх творів.

    дипломная работа [168,3 K], добавлен 08.07.2016

  • Аналіз розгляду експансіонізму, експланаторності, функціоналізму, антропоцентризму, діалогічності та етноцентризму при дослідженні фразеологічних одиниць з гастрономічним компонентом. Розгляд мови у тісному зв’язку зі свідомістю та мисленням людини.

    статья [22,5 K], добавлен 18.08.2017

  • Культура і мова. Характеристика й умови розвитку різновидів американських лінгвістичних субкультур. Аналіз лінгвістичних субкультур Великої Британії та їхнє місце в культурному розвитку країни. Аналіз однорідності регіональних варіантів англійської мови.

    курсовая работа [156,2 K], добавлен 17.01.2011

  • Поняття про методи наукового дослідження. Вихідні прийоми наукового аналізу мовного матеріалу: індукція, дедукція, гипотеза, аналіз та синтез. Описовий метод як основний мовознавчий метод, його етапи. Порівняльно-історичний метод, його основні процедури.

    реферат [19,2 K], добавлен 15.08.2008

  • Аналіз відмінностей англо- і україномовного політичних дискурсів, зумовлених впливом екстралінгвістичних чинників. Особливості передачі лінгвокультурологічно-маркованих мовних одиниць у тексті трансляції. Відтворення ідіостилю мовця під час перекладу.

    курсовая работа [96,1 K], добавлен 09.04.2011

  • Теоретичні підходи в дослідженні газетно-інформаційних повідомлень та їх перекладу. Загальні поняття і роль перекладу в сучасному світі, проблеми перекладу газетно-інформаційних повідомлень, аналіз лінгвістичних та екстралінгвістичних факторів перекладу.

    дипломная работа [76,8 K], добавлен 06.06.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.