Топоніміка у чеській літературній мові

Топонімічні назви із закінченням - y, які відносяться до чоловічого роду, мають у літературному вираженні в орудному відмінку закінчення - y. В розмовну мову проникає закінчення жіночого роду - ami.

b) зразки відмінювань однини та множини у топонімічних назвах

Топонімічні назви однини чоловічого роду

За зразком «hrad» відмінюються топонімічні назви чоловічого роду, які закінчуються на:

а) твердий приголосний: Beroun, Bor, Brod, Dминn, Hodonнn. Hovtэn, Hrбdek, Jiинn, Jistebnнk, Kamэk, Kojetнn, Kolнn, Krompach, Kynћvart, Lanљbroun, Lipnнk, Mмlnнk, Most, Nбchod, Nymburk, Oшech, Petшvald, Pнsek, Pшнbor, Radotнn, Rakovnнk, Roћmberk, Rumburk, Stod, Svratauch, Љtramberk, Љumperk, Tбbor, Tanvald, Travnнk, Tэn, Vamberk, Zбbшeh, Zamberk, Zпбr, Zebrбk і т.д.

в) парні приголосні:

(- b) Hrob, Chleb, Knмћdub; (- f) Varnsdorf; (-l), але не на - myљl) Bruntбl, Drmoul, Liptбl, Motol, Roћmitбl, Suchdol; (-m) Chlum, Pшнm; (-h) Houp; (-s) Brandэs, Krбsnэ Les, Kuks; (-ov) Beneљov, Bydћov, Hronov, Jtniљov, Tachov, Turnov; (-v) Zeliv; (-z) Kaшez і т.д.

До родового відмінка відносяться назви, які закінчуються на:

1. - u

а) Сюди відносяться назви власне чеського походження: Bor, Brod, Hrбdek, Hrob, Chlum, Chrбst, Kout, Mнstek, Most, Oшech, Pнsek, Travnнk;

b) назви на - hrad: Buљtмhrad, Rajhrad, Velehrad;

с) назви із закінченням - бt: Frenљtбt, Kunљtбt, Kшivoklбt, Libљtбt;

d) інші назви: Adrљpach, Cheb, Frэdek, Kaшez, Krompach, Kunvald, Stod, Tanvald, Varnsdorf, Kfnћvart, Petшvald.

2. - u / - a

а) назви із закінченням - (n) нk, - эk: Branнk, Jistebnнk, Kamэk, Lipnнk, Mмlnнk, Rakovnнk, Stranнk;

b) назви із закінченням - berk, - perk, - burk, - љtejn: Bruљperk, Nymburk, Љternberk, Ћamberk;

с) інші назви: Pэнbor, Roћmitбl, Zбbшeh, Zbiroh.

3. - a

а) назви із закінченням - ov, - нn / - эn: Batelov, Bavorov, Beиov, Bechlнn, Dминn, Jiинn, Kolнn, Tэn, Hostэn;

b) декілька інших назв, наприклад: Beroun, Lanљkroun, Nбchod, Nбbor.

До місцевого відмінка відносяться назви, які мають закінчення:

1. - u

а) назви, які закінчуються на подвійний приголосний: Hrob, Cheb, Knмћdub, Varnsdorf;

b) назви із закінченням - k, - h, - ch: Mnich, Oшech, Pнsek, Zbщch, Vimperk, Zbiroh та ін.

2. - u / - e (м)

а) назви, які закінчуються на - nнk: Branнk, Mмlnнk, Rakovnнk;

b) назви, які закінчуються на - berk, - burk, - љtejn: Karљtejn, Nymburk, Rumburk, Vamberk, Zamberk;

с) назви із на - hrad: Letohrad, Rajhrad, Velehrad;

d) назви із закінченням - at: Frenљtбt, Libљtбt;

e) інші назви: Brod, Ћпбr, Frэdlant.

3. - e / - м

а) назви, які мають закінчення - jv, - нn / эn: Chomutov, Sokolov, Tachov, Dминn, Jsинn, Hostнn і т.д.;

b) інші назви: Berjun, Brandэs.

Зразок «stroj «

За цим зразком відмінюються топонімічні назви, які закінчуються на м'який приголосний: Bнlovec, Bystшec, (2.в. Bystrce), Brenec, Hбj, Hradec, Jablonec, Kuchar, Ћaclйr і т.д.

Зразок «mladэ «

За цим зразком відмінюються такі топонімічні назви, як наприклад, Bмlэ, Ostrэ, Pшнkrэ, Slanн і т.д.

Жіночий рід

Зразок «ћena «

За цим зразком відмінюються топонімічні назви жіночого роду, які мають закінчення - а: Bнlina, Bшezina, Bublava, Dobruљka, Jihlava, Kyselka, Kvidla, Lenora, Leљtina, Lindava, Moldava, Jstrava, Poliиka, Pшimda, Praha, Sбzava і т.д.

Зразок «rщћe «

За цим зразком відмінюються:

а) назви. які мають закінчення - ice: Blatnice, Brtnice, Bшeznice, Bystшicem, Jilemnice, Jistebnice, Kamenice, Kopшivnice, Lipnice, Lomnict, Rokytnice, Skalice і т.д.;

b) назви із закінченням на - ynм: Bechynм, Budynм, Иkynм, Chropynм, Kdynм, Rabynм, Ruzynм, Volynм;

c) та деякі інші: Davne, Homole і т.д.

Зразок «pнseт» і «kost»

За цим зразком відмінюються:

а) назви, які закінчуються на м'який приголосний: Dobшнљ, Choceт, Jaromмш, Kadaт, Kromмшнћ, Nбmмљt, Olomouc, Plzeт, Skuteи, Telи, Tшebни, Tшeboт, Touљeт;

b) назви із закінченням - myљl: Litomyљl, Nepomyљl, Radomyљl, Tuchomyљl;

c) назви із закінченням - l: Litovel;

d) деякі назви із закінченням - ev: Cerekev, Dobev, Hoшбtev.

За цим зразком також відмінюються:

а) назви, які закінчуються на - v, - m: Boleslav, Bшeslav, Ибslav, Kouшim, Pшнbram, Vlaљim.

Родовий відмінок має закінчення - н (за зразком «kost») та закінчення - e / - м (за зразком «pнseт»): Boleslav i Boleslavм, Pшнbrami i Pшнbramм;

b) назви із закінченням - ves: Bdenмves, Bмloves, Bitozeves, Buљtмves, Иernмves, Knмћeves, Milниeves, Nelahozeves;

Родовий відмінок має закінчення - н (за зразком «kost») та - e (за зразком «pнseт»): Nelahozevsi i Nelahozevse;

c) iнші назви: Tшeљt і т.д.

Зразок «mladб «

За цим зразком відмінюються такі назви як, наприклад: Blatnб, Borovб, Boubskб, Bubovб, Bystrб, Иeskб, Инhanб, Инћovб, Debrnб, Desnб, Deљtnб, Hlubokб, Jablonnб, Karvinб, Kovбшskб, Krajkovб, Krбsnб, Krupб, Kvмtnб, Ladnб, Leљnб, Libб, Modrб, Mokrб, Planб, Teplб.

Середній рід

Зразок «Mмsto»

За цим зразком відмінюються такі назви: Benecko, Bнlsko, Blansko, Blatno, Brno, Brodno, Bмzno, Hradiљќko, Hшensko, Kopidlo, Krбsensko, Kravsko, Milevsko, Mladecko, Mohelno, Nэrsko, Opoиno, Zbeиnо.

Зразок « moшe»

За цим зразком відмінюються назви: Brniљtм, Hradiљtм, Jнloviљtм, Kaliљtм, Oboшiљtм, (Krбlovo) Pole.

Зразок « stavenн»

За цим зразком відмінюються:

a) топонімічні назви власне чеського походження: Kшoъ, Krбlovstvн, Trnн, Ъstн, Vrchlabн, Zбluћн;

b) назви, які виникли за допомогою прийменників mezi, nad, po, pod, pшed, pшi, u, za і т.д.: Meziboшн, Mezilesн, Meziшнин, Nadlesн, Poddubн, Podhбjн, Podolн, Polesн, Pomezн, Poшнин, Ъdolн, Zбblatн, Zбhoшн, Zбluћн, Zaшeин;

c) сюди відносяться інші топонімічні назви: Bшнstvн, Bzн.

Зразок «stavenн» і «jarnн»

За цим зразком відмінюються такі субстантивовані прикметники, як, наприклад: Hovмzн, Hшнbмcн, Jedlн, Jelenн, Jestшбbн, Jestшebн, Kobylн, Kozн, Rybн, Straљecн, Telecн, Vlин і т.д.

Родовий відмінок має закінчення - н (за зразком «stavenн») та - iho (за зразком «jarnн»): Hovмћн, Hovмћнho.

Зразок «mladй «

За цим зразком відмінюються такі назви: Bystrй, Hostinnй, Jablonnй, Jнhlovй, Љtнtnй, Vranй, Vysokй і т.д.

Чоловічий рід

Тип «mosty «

За цим зразком відмінюються:

а) топонімічні назви з власне чеськими іменниками: Bory, Divбky, Dvoreckэ, Hamry, Nove Hrady, Chшiby, Lбny, Kouty, Kozly, Krбlнky, Krбmy, Kruhy, Mosty, Potщиky, Slapy, Vinohrady;

b) топонімічні назви із закінченням - dy, - ty, - (a) ny, - by, - py, - vy, - my, - ly, - ry, - sy, - zy, - chy: Chocerady, Podмbrady, Vљehrady, Charvбty, Kostomlaty, Postoloprty, Vejprty, Jirny, Sviny, Rokycany, Vysoиany, Kladruby, Luby, Vљeruby, Hluboиepy, Kralupy, Zбkupy, Klatovy, Nebнlovy, Podmokly, Pyљely, Chabry, Volary, Nudoћery;

c) назви, які закінчуються на - бky, - нky: Leћбky, Kobylnнky;

d) назви із закінченням - ky, - hy, - chy коливаються між зразками відмінювань «hrady» і «ћeny»: Duљnнky, Zбsmuky, Ћabovшesky і т.д.;

Родовий відмінок має такі закінчення:

1. - щ (головним чином, мають назви власне чеського походження): (z) Borщ, Hradщ, Chшibщ, Koutщ, Mostщ;

2. - щ / нульове закінчення: (do) Divбkщ і Divбk, Hamrбщ і Hamer, Jirnщ і Jiren, Kloboukщ і Klobouk, Krбlнkнщ і Krбlнk, Lбnщ і Lбn, Lubщ і Lub, Karlovэch Varщ і Var, Svinщ і Svin і т.д.;

3. нульове закінчення: (do) Loun, Kladrub, Klatov, Kralup, Podebrad, Velvar, Vinohrad;

Місцевий відмінок має такі закінчення:

1. - ech - мають топонімічні назви із закінченнями - dy, - ty, - (a) ny, - by, - vy, - my, - ry: (v) Brdech, Vejprtech, Rokycanech, Dolanech, Kladrubech, Klatovech, Krбmech, Velvarech;

2. - нch (інколи і закінчення - ech) - мають топонімічні назви, які закінчуються на - zy, - sy, - py, - ly: (v) Hrdloшezнch, Kobylisнch, Huboиepнch, Pyљelнch (однак Љemilech, Ъvalech);

3. - бch (інколи і закінчення - нch) - мають назви із закінченнями на - ky, - hy, - chy: (v) Duљnнkбch, Roudnнkбch, Potehбch, Polechбch, Stachбch.

Тип «Jince»

За цим зразком відмінюються топонімічні назви із закінченням - се: Brodce, Hrobce, Jince, Lipence, Skopytce, Srbce, Telce, Rohatce.

Родовий відмінок має закінчення - ес та - сщ: Hrobec і Hrobcщ, Jinec і Jincщ.

Жіночий рід.

Тип «Hodkoviиky»

За цим зразком відмінюються:

a) топонімічні назви, які пов'язані із власне чеськими іменниками жіночого роду: Boudy, Hory, Mэtiny, Paseky, Zahrady;

b) назви, які закінчуються на демінутивний суфікс - к: Chaloupky, Lhotky, Шниky;

c) назви, які закінчуються на - iиky, - бnky, - нnky, - inky, - эnky, - tky: Hluљiиky, Kateшinky, Hodkoviиky, Hajбnky, Horouљбnky, Medlбnky, Rovinky, Miшбtky, Cerhэnky;

d) назви із закінченням - iny: Beљiny, Lipiny, Losiny, Chrastiny;

e) інші назви: Benбtky, Biskoupky, Mнseиky, Peиky, Velichovky.

Тип «Litomeшice»

За цим зразком відмінюються багатоскладові назви із закінченням -ісе, які відмінюються за зразком «ulice»: Budejovice, Litomeшice, Luhaиovice, Pardubice, Koљншe, Kyje, Vizovice. Такий топонім як Kyje, у родовому відмінку може, також, мати і закінчення - н.

Давальний відмінок має закінчення - нm (-щm): (k) Budejovicнm і Budejovicщm, Vizovicнm і Vizovicщm, Kyjнm і Kyjнщm і т.д.; та закінчення - нm, мають назви, які не походять від назв населених пунктів. Саме ця група топонімів відмінюється за зразком «ulice»: Hranicнm, Kralicнm, Kraslicнm, Teplicнm.

Тип «Nusle»

За цим зразком відмінюються топонімічні назви жіночого роду із закінченням е:

Hustopeиe, Huste, Nusle, які відмінюються за зразком «rщћe».

Середній рід.

Тип «Napajedla»

За цим зразком відмінюються топонімічні назви середнього роду, які мають закінчення - а: Blata, Иihadla, Napajedla, Koryta. Ці топонімічні назви відмінюються за зразком «mesto».

2.2 Специфічне вимінювання

Топонімічні назви прикметників чоловічого, жіночого, середнього роду, які мають форми твердого зразка (зразок Slanэ, Blatnб, Jablonnй)

Топонімічні назви як Bмlэ, Ostrэ, Pшнkrэ, Slanэ, Blatnб, Borovб, Boubskб, Bukovб, Bystrб, Cihanб, Desnб, Deљtnб, Hjstinnй, Jablonnй, Jнlovй, Vranй, Vysokй і т.д. є субстантивованими прикметниками, які відмінюються згідно із прикметниками за зразком «Mladэ, Mladб, Mladй», тобто, наприклад:

Н. Slanэ Blatnб Jablonnй

Р. Slanйho Blatnй Jablonnйho

Д. Slanйmu Blatnй Jablonnйmu

З. Slanэ Blatnou Jablonnй

М. Slanйm Blatnй Jablonnйm

О. Slanэm Blatnou Jablonnэm

Такі форми, як Hanэho, Blatnэ, Jablonnэho (родовий відмінок) або Hanэmu, Blatnэ, Jablonnэmu (давальний відмінок) до літературної мови не належать.

Складені топоніми (зразок Dvщr, Krбlovй nad Labem a Krбlщv Dvщr)

Форма «Krбlщv», є присвійним прикметником (як «bratrщv»), тобто у родовому відмінку існує правильна форма Krбlovб Dvora. Слово «Krбlоvй «

є давньою формою іменника родового відмінка «Krбlovб». Dvщr, Krбlovй є, зазвичай, «Dvщr Krбlovnй», Hradec Kralovй - «Hradec Kralovnэ».

Форма «Krбlоvй» - це неузгоджуване означення і, тому, залишилась при відмінюванні незмінною назвою. У назви Krбlщv Dvщr відмінюються обидві частини:

Н. Krбlщv Dvщr

Р. Krбlщv Dvщr

Д. Krбlova Dvora

З. Krбlovu Dvoru

О. Krбlovu nebo Krбlovм Dvoru, - шe

М. Krбlovэm Dvorem

3. Топоніми і процес апелятивізації онімів

Мова - це змінна субстанція, що постійно перебуває у русі. Під поняттям «змінності» ми розуміємо, багатоманітність процесів, що відбуваються у її поступі. Минають десятиліття, змінюється суспільство, відбуваються безліч суспільних процесів, внаслідок змінюється і сама мова як неодмінний засіб комунікації і передачі інформації [11, 35]. Щодо внутрішніх лінгвістичних процесів, об'єктом дослідження даного розділу є явище апелятивізації і, зокрема, дослідження деонімізованих назв як мовних експресивно забарвлених одиниць, в тому числі й у фразеологічних зворотах. Загалом ми розглянемо процес апелятивізації з позиції розширення складу експресивної лексики чеської мови, особливості процесу деонімізації.

Енциклопедія української мови [22, 24] подає визначення апелятивізації (конотонімізації) як процесу деонімізації. Деонімізація (від лат. de… - префікс із значенням віддалення, припинення, скасування, усунення і онімізація), апелятивізація - процес, протилежний онімізації, перехід власних назв у загальні назви: hnбt si to k Radotнnu «поспішати кудись» (Radotнn - район Праги).

У світовому мовознавстві приділялась значна увага проблемі апелятивізації. Детально і глибоко розглядалося дане питання і на наших вітчизняних теренах. Так, наприклад, у праці російських науковців Л.А. Вединської та Н.Л. Колесникова «От собственных имен к нарицательным» (1989 р.) цікаво і глибоко розглянутий процес переходу власних імен у розряд загальних номів. Грунтовно описуються різноманітні шляхи і способи такого переходу у праці Л.І. Даниленко «Національно-культурна семантика чеської фразеології» (2000 р.), де автор торкається явища апелятивізації у чеській мові у контексті фразеологізації чеських деономізованих власних назв, зокрема, антропонімів та топонімів, висвітлюючи тим самим експресивне значення, котрого набувають власні назви у результаті апелятивізації.

Серед чеських вчених, що досліджували проблеми деонімізації, передусім слід назвати Е. Покорну та її працю «Апелятивізація назв у чеській мові» (1973 р.). Чеська дослідниця приділяє велику увагу деонімізованим апелятивам, описуючи і класифікуючи їх та наводячи велику кількість прикладів. Серед чеських дослідників слід також назвати і Р. Шрамека та його працю «Вступ до загальної ономастики», у якій автор наводить приклади ряду апелятивів, утворених від антропонімів, топонімів, гідронімів та інших власних назв, котрі вивчає наука ономастика.

Процес апелятивізації дав мовам світу велику кількість деонімізованих назв. Як ми вже зазначали, апелятивізація - це перехід слова, що позначає власну назву, у загальну. Основним критерієм або підґрунтям, за яким здійснюється такий підхід, є перенесення рис з конкретної особи, відомої місцевості тощо на багато ширше коло представників тієї чи іншої культурної формації (в рамках однієї певної мови - носіїв иови).

Щоб проаналізувати, як співвідносяться топонімічні назви з потенційно можливим утворенням від них апелятивів, звернемося до чеського фразеологічного словника J. Zaorбlka «Lidovб rиenн».

3.1 ФО з топонімічним компонентом у чеській мові

Чеська мова дуже багата фразеологізмами, які мають позитивне, негативне чи нейтральне забарвлення. Ми можемо переконатися в цьому на прикладі фразеологічного словника «Lidovб rиenн» J. Zaorбlka, праці, яку шанують і оцінюють не лише філологи, письменники і перекладачі, але і все суспільство. У цьому словнику найчисленнішою є група усталених виразів з топонімічними власними назвами. В цій праці налічується більше ста фразеологізмів цього типу. Вигадані географічні назви утворені за існуючими в мові моделями реальних топонімів, зокрема, на - in, - бn, - ov, - нk, - ny і відзначаються високим ступенем експресивності.

Експресивність (франц. expressif, від лат. expressus - виразний) - властивість мовної одиниці підсилювати логічний та емоційний зміст висловленого, виступати засобом суб'єктивного увиразнення мови [22, 18]. Через експресивність виражальних засобів мовець передає своє ставлення і до повідомлення, і до адресата. У газетно-публіцистичних текстах експресивність одиниць виявляється на тлі автоматизованих засобів вираження як протиставлення мовним штампам.

Розглянемо механізм номінації фразеологізмів цього типу з топонімічним компонентом у чеській мові [тут і далі наводяться приклади за словником «Lidovб rиenн», 34]:

1. Позитивна оцінність топоніма та апелятива.

Сюди відносяться фразеологізми із вигаданими топонімічними назвами, що характеризують:

a) риси характеру людини:

· Je z Nebojбn - bэt smelэm «бути сміливим», оскільки топонім nebojбny походить від прикметника nebojacnэ «сміливий».

· Je z Rychlova - je rychlэ, походить від прикметника rychlэ «швидкий» і означає «швидкий».

· Bэt z Prachatic - bэt bohatэm «бути багатим», оскільки топонім Prachatice походить від іменника prachy «гроші».

b) уподобання людини:

· Najнt nekde Ameriku - dostat se nekem, kde se mбme dobшe «дістатись кудись, де буде добре», оскільки топонім походить від іменника

Amerika. Впродовж XIX-XX ст. до Америки емігровало багато чехів у пошуках кращого життя. Звідси й походить цей вислів.

· Tam byla jeho Praha - tam chodнval nejradeji «туди він найбільш любив ходити», походить від власної назви Praha (це одне із найулюбленіших міст Чеської Республіки для її мешканців).

· Na buchtбch by ho dostal aћ do Prahy - mб je velmi rбd «він дуже любить булочки», походить від топоніма Praha.

c) фразеологізми із значенням кількісної характеристики:

· Ћe by s nima mohl Labe zastavit - je hodne «дуже багато», походить від гідроніма Labe - це одна із найбільших річок Чеської Республіки.

· Nebude te to stбt Brno - vнce «багато».

2. Негативна оцінність топоніма та апелятива.

Сюди відносяться фразеологізми, що характеризують:

a) риси характеру людини:

· Je z Hloupetina - je hloupэ «дурний». Топонім Hloupetin походить від прикметника hloupэ «дурний»; аналогічне значення має вислів copak jsi z Trubek? (від іменника trouba «дурень»).

· Je z Chval / z Chlumce - je chlubivэ «хвалькуватий». Топоніми утворені від прикметників chvбstбvэ, chlubivэ «хвалькуватий».

· Je z Tшeљte - je hloupэ «дурний». Топонім утворився від дієслова tшeљtit «дуріти».

· Je z Balнkovб / z Blbбkova - je hloupэ «дурний». Топоніми balнkov і blbбkov походять від іменника balнk «селюк» та прикметника blbэ «дурний». Таке ж значення мають вислови je z Hovezн Lhoty / z Teletina. Власні назви утворені від прикметників hovezн, telecн «м'ясний; телячий».

· Nebэt z Darkova - lakomec «скупий». Власна назва Darkov утворилась від дієслова darovat «дарувати».

· Bэt z Neustupovб - je tvrdohlavэ «впертий». Топонім утворився від прикметника neustupnэ «непоступливий, впертий».

· Blechu by po strnisku do Vнdne hnal - lakomec «жадібний».

· Je z Hovezн Lhoty - je hloupэ «дурний».

· Dнvб se jednнm okem do Brna, druhэm do Husovic - љilhб «косий».

b) фразеологізми із значенням фізичної дії людини:

· Pracovat Amerikov - pracovat chvatne, ledabyle «працювати поспіхом», походить від топоніма Amerika.

· Jнt na Prosнk - ћebravэ «жебракувати». Топонім Рrosнk утворений від дієслова prosнt «просити».

· Dostat se do Vomizina - «розоритися». Назва міста Vomizin утворилася від іменника mizina «занепад, злидні».

· Poslat do Buchlova / vйst na put' do Kyjova a z Kyjova do Buchlova a z Buchlova do Modшic - «побити когось». Топоніми походять від слів kyj «кий», bouchat «бити, ударяти», modшina «синець».

· Odejнt do Hlinska - umшet «померти». Ця власна назва походить від іменника hlina «грунт».

· Jet do Drbalovic - mнt pшoblйmy «мати проблеми, чухати потилицю». Топонім Drbalovice утворився від дієслова drbat «чухати».

· Bэt ze Slepotic - slepэ «погано бачити». Топонім Slepotice утворився від прикметника slepэ «сліпий».

· Je z Kratonoch - mнt nedostatky «кульгати». Ця власна назва походить від словосполучення krбtkй nohy «короткі ноги».

· Jezdit do Egypta - chodit z Prahy na venkov na lup «ходити із Праги на село грабувати людей».

· Pшijнt z Houbova - bэt nedospelэ «не бути дорослим».

c) кількісно-якісна характеристика:

· Je z Drahotuљ - drahэ «дорогий». Власна назва походить від іменника drahota «дорожнеча».

· Ani kdybyste mi za to dбvali Brno, neprodбm - ani za nic «нізащо не продам».

· Pщjdeљ do Laskomin - nic nedostaneљ «нічого не отримаєш».

d) поведінка людини; характерна тривала дія:

· Mнt neco v Pad'ouљich - mнti to ztraceno «бути безпорадним у скрутному становищі». Топонім утворився від слова padat «котитися вниз».

· Bэt v panиave - dostat se do Panиavy - bэti v teћkй, nrpшнjemnйs ituaci - «бути у скрутній ситуації».

· Bэt z Fтukбlova - fтukat «постійно скиглити». Назва міста Fтukбlov утворилася від дієслова fтukat «скиглити».

· Je z Hulvбtova / z Chamova - sprost'ak «грубіян». Топоніми походять від іменників hulvбt; cham - «хам, грубіян».

· Utekl z Dobшan - je blazen «блазень». Топонім утворився від назви психіатричної лікарні.

· Utekl z Bohnic - je blazen «бути блазнем» (Bohnice - назва психіатричної лікарні).

· Mнt na mozku Bacilus - hloupэ «бути дурним».

· Je z Habrova - nemotornэ «незграба, неповороткий». Топонім утворився від іменника habr «граб». Це дерево вважається твердим, негнучким.

e) майновий стан людини:

· Je z Chudнnkovб / z Nemanic / z Nouzova - je chudэ «є бідний». Ці топоніми утворилися від слів chudэ «бідний» та nouze «нужда»

f) уподобання людини:

· Ћнt jako na Vyhnбlove - ћнt osamelo «жити самотньо». Топонім Vyhnбlov утворився від іменника vyhnalov - «ізольоване місце без ознак цивілізації».

3. Нейтральна оцінність топоніма та апелятива

Сюди відносяться фразеологізми із вигаданими топонімами, що характеризують:

a) характеристики стану людини:

· Jнt do Hajбn - klбnet se na sen «хилитмсь на сон». Власна назва утворилась від дієслова hajat - «спати».

· Bэt z Blanнku - ospalэ «бути сонним». Топонім Blanйk утворений від іменника blбna - «тонка поволока».

· Vypil by Jordan - mнt velkov ћнzeт «мати велику спрагу». Річка Йордан - це найбільша річка в Ізраїлі.

b) поведінка людини:

· Ћenich od Drбћd'бn a ne od Berouna - «так говорять про чоловіка, який не збирається одружуватись». Дані топоніми утворилися від дієслів drбћdit «дражнити» і brбt «брати».

c) фразеологізми із значенням активної дії:

· Poslat do Hoшic - pбlit «запалити». Топонім утворився від дієслова hoшet - «горіти».

d) з просторово-часовим значенням:

· Љel do Amsterodбmu - nekam daleko «він пішов кудись далеко» (це кажуть дитині, якщо вона запитує, хто куди пішов).

На лексичній омонімії графічної назви Teљin і дієслова teљit se «з нетерпінням чекати» базується жартівлива ФО teљinkб jabliиka «марні обіцянки». Фразеологізми такої семантичної структури свідчать про існування у слов'янських мовах універсальних типологічних моделей.

Вигадані власні імена, як зазначає В. Кучера, збагачують модель bэt + топонім, яка є найпродуктивнішою моделлю такого типу ФО в чеській мові. Інші моделі, як наприклад, dostat se do + топонім (напр., dostat se do Vomizina «опинитися в нужді») або dбt se + топонім (напр., dбt se do Prosenic «просити»), і складні моделі, як нар.: Vйst ћenu na poud' do Kyjovб… поступово зникають.

Як показав аналіз фразеологізмів з вигаданими топонімами, через фразеологічні образи передаються назви переважно негативних, неприємних,

небезпечних ознак і дій. Так, замість «померти» в народі говорили odejit se do Hlinska, замість «бідний» - je z Chudobic, «дурний» - je z Hloupetina і т. п.

З-поміж проаналізувавших п'ятдесяти фразеологізмів переважають фразеологічні звороти із сильним експресивно-негативним забарвленням. Переважно такі одиниці мають значення:

a) риси характеру людини (три топоніми із позитивним значенням і cім - з негативним);

b) якісно-кількісна характеристика (один топонім з позитивним значенням та три із негативним);

c) характерна фізична дія (дев'ять із негативним значнням);

d) характеристика поведінки людини; характерна тривала дія (сім з негативним та один з нейтральним значенням);

e) характеристика уподобань людини (три топоніми із позитивним значенням та один з нейтральним);

f) майновий стан людини (один топонім із негативним значенням);

g) характеристика стану людини (три топоніми з нейтральним значенням);

h) фразеологізми із просторово-часовим значенням (один топонім із нейтральним значенням);

і) фразеологізми із значенням активної дії (один топонім із нейтральним значенням).

3.2 Етнокультурні параметри власних назв

Найбільш очевидні національні прикмети мають ті усталені вирази, компоненти яких марковані «національним тавром». [6, 6] Передусім це ономастична лексика - топоніми, антропоніми.

Групу питомо-чеських топонімів, до складу яких входять фразеологізми, утворюють вирази: to je starэ jako Praha «це старе, як світ», bэt (uz) z Prahy doma «нарешті щось зрозуміти, розібратися у чомусь», stoveћatб Praha / stoveћatб matiиka (Praha) «сто веж Праги», srdce Evropy «Чехія, Прага», stшнbropennб Vltava « сріблопінна Влтава», foukat protн Praze «говорити або робити щось нерозумне», mнt svou Prahu nekde «мати десь своє улюблене місто», bэt kшtenэ Vltavou «народитись у Празі і бути типовим пражцем», je to jasnй jako Brno «ясна, зрозуміла ситуація, факт», (to je) ostuda jako Brno «великий сором (як Брно)», byla to facka/ petka/ flek/ leћ jako Brno «ляпас, одиниця, пляма, брехня (великі як Брно)», od Љumavэ k Tatrбm «від Шумави до Татрів» (про всю територію колишньої Чехословаччини) (пор. образне позначення території колишнього СРСР «від Баренцового моря до Тихого океану»), vedet/ poznat, zaи je v Pardubicich pernнk «суворо когось покарати», tбhnout je jako Lovosice/ bэt (dlouhэ) jako Lovosice «довгий як Ловосіце», dopadnout jako sedlбci u Chlumce «бути повністю переможеним», vypravovat se jako vrabci z Иech «довго і неохоче кудись збиратися». [6, 8]

Характерною особливістю цього типу є функціональна близькість (але не тотожність!) ономастичного компонента до власного імені. І це цілком закономірно, бо такий компонент відбиває конкретні, одиничні уявлення. Однак помилково було б зводити роль топонімів у складі фразеологізмів до простих географічних назв. У внутрішньо фразовому контексті компоненти-топоніми наділені важливим конототивними значеннями.

Відомий чеський лінгвіст Ігор Нємец щодо цього зауважив: «Vlastnн jmйna tedy majн svou specifickou vэznamnou nбplт, kterбse neomezuje na pouhй oznaиovбnн jedineиnэch pшedmetu (lidн a vecн): vedle teto denotace sem patшн celб шada sйmantickэch rysщ konotaиnнch, jeћ zaшazujн oznaиovanou jednotlivinu do jistйho specifickйho okruhu kulturnнho i politickйho (tнm dodбvajн vlastnнmu jmйnu pшнsluљnou domovskov pшichut' a v cizнm textu evokujн pшedstavu jeho specifickйho domovskйho prostшedн)». [6, 10]

Справді існуючих географічних назв у складі чеських фразеологізмів небагато. Ці фразеологізми не визначаються високим ступенем експресивності, як, наприклад фразеологізми з вигаданими географічними назвами.

Фразеологізми з компонентами-антропонімами складають особливо колоритний пласт фразеологічної системи. Чеську антропоніміку традиційно репрезентують імена Jan, Honza, Jozef, Pepнk, Frantiљek. Наприклад: hloupэ Janek «нерозсудливий, дурний чоловік», hloupэ Honza «простий, сільський хлопець», to jsem Franta «блазень», praћskэ/ ћiћkovskэ Pepнk (так називають своєрідних представників столичних покидьків).

Інформація компонентів-онімів у складі фразеологізмів поділяється на два типи: мовний і енциклопедичний. У мовному типі інформації власного імені виявляється ставлення мовця до об'єкту: srdce Evropy, stшнbropennб Vltava, stoveћatб matiиka (Praha), od Љumavy k Tatrбm, zlatб kopliиka (nad Vltavou). Енциклопедичний тип інформації власного імені включає комплекс знань, які доступні або хоч у загальних рисах відомі носіями мови, але є затемненим для іншомовного колективу. Такі топонімічні назви із фразеологізмами потребують особливого лінгвокраїнознавчого коментаря при вивченні чеської мови як іноземної.

З цього погляду показовими є вирази: je tu (lidн) ruљno/ kшiku/ jako na praћskйm/ Praљnйm moste «тут дуже шумно» (praћskэ most - Карлів міст, єдиний за старих часів у Празі; Praљnэ most - празький міст, який дістав свою назву від дієслова prбљit «куріти, пилити», hrбt si to k Radotinu «поспішати кудись» (Radotin - район Праги), patшit do Bohnic/ Kateшinek «поводитися ненормально, бути божевільним», utйct z Bohnic/ Kateшinek «утекти з будинку для божевільних» (ці вирази вживаються щодо характеристики людини, яка поводиться безглуздо, нерозумно; Katerinky, Bohnice - місця, де знаходились психіатричні лікарні), pamatovat (jeљte) Ћiћku «бути дуже старим» (Jan Ћiћka - воєначальник гуситського війська у XVI ст.), delat ze sebe Љvejka Љvejkoviny «удавати у своїй праці, поведінці щирість і запопадливість щодо офіційних авторитетів» (Љvejk - герой роману Я. Гашека «Пригоди бравого вояки Швейка»), odvйst nekoho na Pankrac «ув'язнити когось» (Pankrac - район Праги, де знаходиться в'язниця), je to (tu) jako v Kocourkove «тут як серед дурнів» (Kocourkov - вигадане казкове місто, де живуть дурні, дивакуваті, відсталі жителі), kulturnн Kocourkov «несмішливе означення забитого міста або середовища», dopadnout/ pochodit jako sedlбci u Chlumce «зазнати повної поразки» (1775 року в Східній Чехії поблизу містечка Хлумец було придушено повстання селян проти урядових військ). До цього ж типу мовних унікалій належить також вираз zeme kalicha «Чехія періоду гуситського руху».

Отже, не існує безумовної межі власна - загальна назва. Індивідуалізація і узагальнення - це два протилежних процеси, які взаємно доповнюють один одного як у мисленні, так і у мові.

Висновки

Топоніми є частиною активного словника кожної мови. Вивченням цих назв займається наука топоніміка, яка походить від грецьких слів «топос» - місцевість і «онома», «оніма» - назва, найменування, ім'я. Топоніми мають велике суспільне значення, оскільки сфера їхнього вживання - уся територія Чеської Республіки.

Отже, під час написання дипломної роботи ми проаналізували:

· генетичну характеристику топонімів (їхнє походження, їхню семантику). Розповіли про чеські та моравські топонімічні назви, які є важливими для пізнання національної історії Чехії, оскільки з їх допомогою ми можемо з'ясувати, наприклад, дані про заселення території Чехії. Вони навели нам багато фактів із життя давніх чехів. Значна частина чеських топонімів - найстаріші пам'ятки не лише мови, а й історії, тому вони стали предметом інтересу істориків, етнографів, антропологів, демографів, географів та лінгвістів;

· граматичну характеристику: описали родову, числову характеристику топонімів та їх специфічне відмінювання.

· описали явище апелятивізації (тобто перехід загальних назв у власні назви) і, зокрема, дослідження деонімізованих назв як мовних експресивно забарвлених одиниць, в тому числі, й у фразеологічних зворотах. Щоб проаналізувати, як співвідносяться топонімічні назви з потенційно можливим утворенням від них апелятивів, ми зверталися до чеського фразеологічного словника J. Zaorбlka «Lidovб rиenн».

У цьому словнику найчисленнішою є група усталених виразів з топонімічними власними назвами. В цій праці налічується більше ста фразеологізмів цього типу. Вигадані географічні назви утворені за існуючими в мові моделями реальних топонімів, зокрема, на - in, - бn, - ov, - нk, - ny і відзначаються високим ступенем експресивності. Як показав аналіз фразеологізмів з вигаданими топонімами, через фразеологічні образи передаються назви переважно негативних, неприємних, небезпечних ознак і дій. Так, замість «померти» в народі говорили odejit se do Hlinska, замість «бідний» - je z Chudobic, «дурний» - je z Hloupetina і т.п.

топоніміка чеський деонімізований власний

Бібліографія

1. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов.-М., 1966. - 360 с.

2. Барандеев А.В. Новые книги по ономастике. - М., 1988. - №4.

3. Бондалетов В.Д. Русская ономастика. - М.: Рус. речь, 1984. - №6.

4. Валеев Г.К. Новые книги по ономастике. - М., 1988. - №4.

5. Введенская Л.А., Колесников Н.П. От собственых имен к нарицательним. М., 1989. - 143 с.

6. Даниленко Л. І. Національно-культурна семантика чеської фразеології. К., 2000. - 174 с.

7. Етимологічний словник української мови в 7 томах. - К., 1985.

8. Комакуцкая Л.П. Ономастика и норма. Сборник статей. - М., 1976. - №8.

9. Лингвистический енциклопедический словарь русского языка. - М., 1990. - 872 с.

10. Отин Е.М. Коннотативние оними и их производние // Вопросы языкознания. - М., 2003. - №2.

11. Питання топонімії і ономастики. Матеріали І. Республіканської наради з питань топонімії та ономастики. - К., 1962. - 240 с.

12. Поспелов Е.М. Топонимика на службе географии. - М.: Мысль, 1979. - 208 с.

13. Смотрицкая Г.А. Занимательная топонимика. - М., 1990. - 180 с.

14. Стрижак Д.С. Про що розповідають географічні назви. - К., 1967. - 127 с.

15. Суперанская А.В. Антропонимика. Сборник статей. - М.: Наука, 1970. - 360 с.

16. Суперанская А.В. Восточно-славянская ономастика. - М., 1972. - 152 с.

17. Суперанская А.В. Историческая ономастика. - М., 1977. - 205 с.

18. Суперанская А.В. Общая терминология. - М.: Наука, 1982. - 243 с.

19. Суперанская А.В. Ономастика. Сборник статей. - М.: Наука, 1969. - 261 с.

20. Суперанская А.В. Структура имени собственного. Филология и мифология. - М.: Наука, 1969. - 207 с.

21. Суперанская А.В. Что такое топонимика? - М.: Наука, 1985. - 177 с.

22. «Українська мова». Енциклопедія. Редкол.: Русанівський В.М., Тараненко О.О. (співголови), Зяблюк М.П. та ін. - К.: «Укр. енцикл.», 2000. - 752 с.

Размещено на Allbest.ru