Топоніміка у чеській літературній мові

Топоніміка як розділ науки про власні назви. Історія вивчення чеської топоніміки. Граматична характеристика топонімів і процес апелятивізації онімів. Етнокультурні параметри власних та деонімізованих назв як мовних експресивно забарвлених одиниць.

Рубрика Иностранные языки и языкознание
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 16.06.2011
Размер файла 107,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИПЛОМНА РОБОТА

"Топоніміка у чеській літературній мові"

Вступ

Вибір теми. Топоніми є частиною активного словника кожної мови. Завданням дипломного дослідження є: з'ясувати, описати генетичну, мотиваційну та граматичну структури та можливості топонімічних назв щодо апелятивізації.

Актуальність теми. Дослідження останніх десятиріч, присвячені топонімічним назвам, затвердили топоніміку як самостійну лінгвістичну дисципліну. Різноманітні аспекти топонімічної системи стали предметом аналізу праць багатьох вчених та мовознавців. Але актуальним залишається те, що процес апелятивізації відбувається під впливом як нелінгвістичних, так і лінгвістичних факторів. У роботі ми цікавитимося аспектом цього явища.

Стан розробки проблеми. Дана проблема розробляється вченими мовознавцями із різних слов'янських країн. Основними працями з чеської топоніміки вважають: «Mнstnн jmйna v Иechбch» od A. Profouse (4. dнl A. Profouse a. J. Svoboda, 5. dнl J. Svoboda a V. Љmilauer) (1947-1957 р.). Це перша обширна та систематична книга, яка пропонує науково-точний виклад усіх топонімічних назв в Чехії. Подібні дослідження проблеми представлені у роботі L. Hosбkа a R. Љramekа. Результати своїх досліджень вони виклали у книзі: «Mнstnн jmйna na Morave a ve Slezku» (1970 р.). Серед чеських дослідників слід також назвати V. Љmilauera та його працю «Osнdlenн иech ve svetle мнstnнch jmйn» (1983 р.). У цій книзі представлено цілу систему найстаріших назв місцевостей.

Новизна роботи. У роботі буде застосований комплексний підхід до вирішення проблеми вивчення топонімічної лексики у лінгвокраїнознавчому аспекті, оскільки більшість дослідників і вчених, які займалися вирішенням цієї проблеми, звертали увагу на вивчення лише окремих її складових частин, наприклад, окремо досліджували різні назви міст Чехії.

Мета роботи вирішується через конкретні завдання:

дати генетичну характеристику топонімічних назв;

охарактеризувати граматичну структуру топонімів;

дослідити мотиваційну структуру чеських топонімічних назв, систематизувати їх основні типи;

визначити словотвірні типи назв у чеській мові;

описати процес апелятивізації та систематизувати його результати у чеській мові.

Методи дослідження. У даній дипломній роботі будуть використані такі методи дослідження:

аналітичний;

описовий;

статистичний;

історико-етимологічний.

1. Топоніміка як розділ науки про власні назви

Мовою, архівом, літописом землі називають топоніміку - наукову галузь, що вивчає власні географічні назви, або топонімію. Як топоніміка, так і об'єкт її дослідження - топонімія походить від грецьких слів «топос» - місцевість і «онома», «оніма» - назва, найменування, ім'я [12,4]. Вивчення назв географічних об'єктів є дуже давнім.

Топоніми утворюються або від загальних назв - апелятивів, або від власних назв - антропонімів (власні назви, які пов'язані з соціальним, історичним та етнографічним фоном).

Загальні назви - це назви, які не називають конкретну особу, тварину чи річ, а які позначають цілу групу однорідних явищ, наприклад дерево, липа, учень, кінь, боротьба (strom, lнpa, ћбk, kщт, souteћ) і т.д.

Власні назви - це назви, які вказують на конкретну особу, конкретну тварину або конкретну річ, зокрема місто, гору, річку, державу і т.д. (географічні назви), представника народу чи держави (jmйna nбrodnн, kmenovб, obyvatelskб), підприємства (podniku), витвору мистецтва (umeleckэ vэtvor), книгу (knihy) і т.д.

Справжніми іменами є: Jiшн, Lenka, Vanиura, (назви осіб); Љemнk, Rek (назви тварин); Praha, Vltava, Иechy, Europa (географічні назви); Praћan (назви жителів); Kniha (національне підприємство); Dalibor (опера Bedшicha Smetany); Babiиka (назва книги Boћeny Nemcovй); Prбce (новини).

Загалом власні назви відносяться до індивідуальних осіб чи предметів, але всі назви індивідуальних чи унікальних явищ не є «власними назвами». Завдяки своїй індивідуалізуючій функції власні назви можуть також називати колективи (Slovanstvo), можуть утворювати і множину (Иapkovй), і, входити до складу словосполучень (Vнtezslav Nezval, Karlovy Vary).

Межа між власними та загальними назвами не є завжди чіткою, напр., jmйna pшнsluљnнkщ stбtщ, nбrodщ, kmenщ a obyvatel mest вважаємо власними назвами, однак в інших мовах їх відносять до загальних (напр., в укр. мові).

Щодо форми, то між власними та загальними назвами не існує глибокого розриву. У чеській мові існують такі назви осіб: Hruљka, Polнvka, Sedlбиek, Bнlб, власні назви: Kuchaш, Loket, Most, Pнsek і т.д. Однак перехід назв з області загальних до власних пов'язаний не лише з історичним чинником, але, головним чином, із сучасною мовою, тобто це група власних назв, яка пов'язана з декількома загальними назвами. Наприклад, словосполучення novй mesto означає кожне нове поселення; для деяких поселень це словосполучення стало власною назвою - і тому на письмі позначається великими літерами, Novй Mesto.

Дослідженням власних назв займається наука ономастика.

Ономастика - це наука про власні назви, про їх конкретний зміст та походження. У чеському суспільстві ономастику вважають одним із розділів мовознавства, під яким розуміють науку про виникнення і функціонування топонімічних назв.

Відповідно до класів і підкласів власних назв виділяються: наука про біоніми - біономастика, про власні назви осіб/антропоніми - антропономастика, про власні назви рослин/фітоніми - фітономастика, про топоніми-топономастика, про власні назви місцевостей/ойконіми - ойкономастика і т.д. [31, 293]

Топоніми різняться за видами об'єктів, які вони називають. Для назв населених пунктів (mest, vesnic, samot atd.) прийнято, крім загального терміну «топонім», вживати ще й термін «ойконім»; для назв водних об'єктів (шek, pramenщ, vodopadщ, pшнtokщ, horskэch potokщ, oceбnu a moшн atd.) - «гідронім»; для об'єктів рельєфу, тобто орографічних (hor, hшbetщ, dolin, ъdo, hrbщ atd.) - «оронім». [28, 10]

Окрему групу становлять антропонімічні назви, що походять від імен, прізвиськ; етнонімічні - від найменувань народів, родів, племен. Збереглися також топоніми культового походження, пов'язані з релігійними святами, храмами, церквами, мечетями тощо.

Слов'янська топонімія виникла в I тис. н.е. і була поширена на значній території Центральної і Східної Європи. Слова «voda», «les», «hora», « men» були першими топонімами, оскільки власні назви з'явилися пізніше від загальних.

Отже, подібно до того, як геолог вивчає послідовність нашарувань і відносний вік геологічних порід, тобто вивчає геологічну стратиграфію, топоніміст, вивчаючи склад географічних назв, відкриває під новими нашаруваннями давніші, а іноді дуже давні назви, тобто досліджує топонімічну стратиграфію. [14, 37]

1.1 Генетична характеристика топонімів

Топонімічні назви відносяться до найстаріших пам'яток чеської мови. Топоніми можуть фіксувати назви, які не задокументовані в історичних джерелах. Деякі назви збережені в старих документах, які виникли поза межами Чехії в період, коли на цих територіях ще не існувала писемна культура. Топонімічні назви Чехії і Моравії були зафіксовані і в документах, і в хроніках, і в легендах власне чеського походження (так, в Kosmove kronice це назви Belin:

n замок над річкою Belou в північній Чехії, Boleslav, Brinen.

n Brno, Crinin silva - tj. Иrnнn les u Berouna, Dobenim.

n clavice u Nбchoda, ves Hostivar u Prahy, Hrudim Kladzco - Kladsko, Lescen - tj. Lљteni u Иerиan, Hnevin - tj. Hnevin most, dneљnн Most, Petrin - tj. praћskэ Petшнn, Postoloprith, hora Шнp, Tritri - tj. Tatry, Tugast - tj. hrad Tugost, pozdejљн Domaћlice, Tinec - tj. Tэnec nad Labem, Uzkced - tj. Uzka, asi шниka Chomutovka, Stbecna, Ztibecna - tj. Zbeиno na Berounce atd.). [28, 16]

Проте, топоніми використовувались не лише з метою називання чи ідентифікування географічних об'єктів; на формування топонімів впливали подекуди й фактори соціальні та культурні, психологічні та ціннісні. Свідченням цього можна вважати, наприклад, назви, які позначали певну важливу подію чи особу або назви, запозичені з інших мов. Такі запозичення представляють собою досить цікаву сферу для дослідження та аналізу. Слов'янське населення, яке осіло на чеських землях, доволі часто вдавалося до запозичень старих, зовсім «неслов'янських» за походженням назв природних об'єктів: гір, річок тощо. Так, вважається, що праслов'янське походження мають такі чеські географічні назви як: Шнp, Beskydy, Morava, Labe, Vltava, Jizera тощо; можливо також і назва Krkonoљe. Проте, таке явище не є характерним для назв людських поселень. Іншомовні елементи почали проникати лише в VIII ст. - за часів німецької колонізації. Саме в цей час на території Чехії та Моравії з'явилися топоніми: Neuenburg, Schцnberg. Такого роду назви можна вважати відображенням впливу німецького компоненту на процес розвитку та виникнення чеських міст, на формування соціальної, політичної та економічної сфери. [28, 17] Однак названі факти, стосуються

далеко не кожного топоніму іншомовного походження. Наприклад, назва села на Сазаві (Иeskэ) Љternberk виникла з позначення міста, названого на честь його власників - представників чеської династії, проте онімеченої, так само як і багато чеських шляхетських родів епохи феодалізму. [28, 19]

Вартим уваги є також той факт, що чеське населення намагалося адаптувати іншомовні топоніми до чеської мови, створюючи тим самим такі чеські назви як Љumperk, Roћmberk, Љternberk. В XIX-XX ст. щодо деяких назв чеських поселень та міст велася справжня політична боротьба, останньою (заключною) фазою якої була тотальна асиміляція цих назв до правил чеської мови після 1945 р. (що, в свою чергу, вплинуло на політичну ситуацію та, подекуди, зайшло занадто далеко, адже змін зазнали і деякі власне чеські назви, вже давно адаптовані до чеської мови: Falknov, Suniperk). Відображення тогочасної ідеології можна було помітити і упродовж останніх чотирьох десятиліть, які позначилися відмовою від релігійних коренів місцевих назв. На території Чехії це явище було не менш характерним: (Svatэ) Kopeиek u Olomouce. Правильним було те, що таке явище не відбулося там, де старі топоніми утворювали єдність (для порівняння Hora Svatйho Љebestiбna, Hora Svatй Kateшiny). Вже з цих прикладів видно, наскільки складніші позамовні процеси характерні для топонімів і наскільки міцно пов'язані географічні назви з історією країни, відображенням якої вони являються.

З метою назви людських поселень, житла та їх частин кожна мова створила окрему сукупність слів, яка містить притаманні саме цій мові характеристики. Спробуймо стисло охарактеризувати таку сукупність слів у межах чеської мови. З цією метою варто спиратися на праці А. Профоуса, В. Шмілауера, Л. Госака та Р. Шрамека, але особливу увагу варто звернути на книгу І. Лютерера, М. Майтана та Р. Шрамека під назвою «Географічні назви Чехії» (1982 р.).

По-перше, топонімічні назви можна розподілити на дві групи: назви чеського походження (власне чеські) та назви запозичені (іншомовного походження).

Власне чеські назви:

1. Передумовою (підгрунтям) для назви поселення стали імена людей, які проживали на даній місцевості або мали до неї певне відношення. Це могло бути:

а) ім'я - зазвичай мова йшла про ім'я, утворене від імені засновника (зачинателя) роду, наприклад Litomeшice - із суфіксом -ісе, про ім'я засновника, власника і т.д., наприклад Litomyљl, Boleslav, Libeт (із давнім суфіксом - jb, який пізніше зник), Beneљov (із суфіксом - ov), Jiинn (з суфіксом - іn), Nelahozeves (який складений із назви Nelachod) і т.д. [32, 210]

б) загальна назва - це могла бути назва, яка мала відношення до населеного пункту (Kralovice, Popovice); однак це могла бути і назва самих мешканців (Rataje було селом орачів, подібно Vinaшe, які були названі згідно і назвами родів занять), назви людей згідно із місцем, звідки вони переселилися - наприклад, Lipany як населений пункт «lipanщ», тобто люди, які живуть біля липового гаю, наприклад Hrdloшezy або etaty (тобто всі «злодії»), Solopysky і т.д., наприклад, сьогоднішні жителі Vonoklas не переймаються тим, що їхні предки були «uneklasi» (тобто люди, які збирають і крадуть зерно). [32,185]

2. Основою для назви місцевості стала загальна назва, що означала якийсь об'єкт (природну дійсність, будівлю) або спосіб будівництва житла:

а) назви природних утворень і явищ, наприклад, водних потоків (Teplice - назва походить від прикметника teplэ), пагорбів (Chlumec - назва походить від іменника chlum), видів землі (Blatnб - blбto), рослин і тварин (Jablonec - jabloт, Lipova - lнpa, Medvedice - medved) і т.д.

б) назви будівель (Hradec, Tэn, Hamry), земель (Ћd'бr), правових співвідношень і устаткувань (Lhota, Mэto).

Назви іншомовного походження.

1. Назви іншомовного походження - загалом, йдеться про складені назви, які закінчуються на - dorf (vesnice), - ztein (men), - berg (hora), - burg (hrad), - stadt (mesto), - bach (potok), - wald (les), - tal (ъdolн). Хоча ці назви іншомовного (німецького походження), з точки зору сучасної мови вони повністю адаптуються на чеські (наприклад, Frenљtбt, Ћamberk, Bruntбl і т.д.).

2. Решта назв - йдеться про окремі одиниці, які не створюють систему. За праслов'янські вважаємо, [29, 19] наприклад: Doksy, Pшimda, з італійської мови маємо запозичення Beroun, Benбtky, з біблії bor. [32]

Ця система однослівних назв, однак, не змогла повністю виконати своє завдання, бо почали виникати одноіменні назви. До іменників почали приєднувати означення-конкретизатори: Mladэ - Starэ, Novэ - Starэ, Hornн - Dolnн, Иeskэ - Moravskэ, Иeskэ - Nemeckэ і т.д.; прикметники (Uhlншskэ, Krбlovskэ); присвійні прикметники (Hrochщv, nec, Defurovy, Laћany, Krбlщv Dvщr), означення-конкретизатори, які не збігаються (Hradec Krбlovй, Dvщr Krбlovй). У разі, якщо усього було недостатньо, деякі населені пункти, отримували назву згідно із місцем поселення (Bystшice pod Pernљtejnem, Planб u Mariбnskэch Lбznн, Teplб nad Beиvou). Ці слова могли комбінуватися різними способами, так напр., Novй Mesto nad Metujн, Podhoшany u Ronova nad Doubravkou, Hnevkovice nad levйm ehu Ultavy, vedle Hnevkovic u Ledиe nad zavou. [28, 23]

Отже, коли наші пращури поселялися на ту чи іншу територію, вони кожному своєму поселенню давали назву. Більшість топонімічних назв походить з давніх часів. Такі топонімічні назви, як Biskupice, Neany, Bubny, використовують для назв населених пунктів: Biskupici - to jest lidй biskupovi, Neanй і т.д. Що ж до походження назв Lhota, Lhotka - це були населені пункти, жителі яких були звільнені від конкретних обов'язків і платежів. Такі назви, як Jiинn, Slavkov (загалом назви, які мають закінчення - ov) за походженням - це форми присвійних іменників: Jitинn (hrad), Slavkuv Суто мовознавчий аналіз є першим кроком для пояснення топонімічних назв. Труднощі з'ясування походження топонімів ми покажемо на прикладі міста Brno.

Слід зауважити, що поряд із науковими спробами пояснення існує велика кількість здогадок, нерідко фантастичних. Один монах із Велеграда прочитав науково-діловий документ про Велеград XVII ст., і вирішив, що назва бога Перуна походить від лат. слова percutere «вдарити, биття, бити», і саме від цього утворилася назва населеного пункта Perno, який з часом змінився у Brno. [14, 86]

Інші вчені пов'язують назву Brno або з кельтською назвою Eburodunon (латинська Eburodunum), або з кельтським словом brig - гора, або з назвою угорського роду Berйnyщ.

Деякі дослідники вважають, що назва міста Brno пов'язана із словом brdo - горбисте утворення (до сьогодні існує в Чехії назва вулиці brdovice), або з польським словосполученням із значенням «brodim» (Brno тоді означало б « brod»).

Моравський історик Вацлав Ройт порівнював назву міста Brno із старослов'янською brьnьje «blбto». Тобто, Brno - mнsto na blбte, na hlнne (а місто Praha навпаки - це місто «vypraћenй snad sluncem, ne ohnem»).

Більшість науковців вважають, що місто Brno було розміщене на вологому грунті: Ћabovшesky, Komбrov, ulice Hlinky (назва місця Шeиkovice не має нічого спільного з річкою). Назва міста Brno власне чеська за походженням, про це свідчать багато подібних назв селищ: Brno u Jilemnice, Ъsobrno, Brтany, Brnenec, Brnниko, Brnнk, Brnнkov, Brniљte, Brтov. Отже, назва міста Brno - це старослов'янська назва.

1.2 Історія вивчення чеської топоніміки

Вивченню власних назв приділяється велика увага. Про це свідчить і топонімістична література. Основними працями, що стосуються чеської топоніміки, є «Mнstnн jmйna v Иechбch» A. Profouse (4. dнl A. Profous a J. Svoboda, 5. dнl J. Svoboda a V. Љmilauer). Це перший широкий систематичний опис назв місцевостей, в якому міститься науково-точний аналіз усіх місцевих назв в Чехії.

Відомою є книга V. Љmilauera «Osidlеnн иech ve svetlestnнch jmйn». У цій книзі за допомогою сучасних методів, які базуються на співпраці мовознавства, історії та географії, подається виклад цілої системи найстаріших назв місцевостей у її суспільних та географічних умовах.

Увагу шанувальників чеської мови привертає публікація «Иeљtina ednн a nevљednн». Частина книги присвячена топонімічним власним назвам, класифікацією яких займався V. Љmilauer.

Основною працею, в якій досліджується чеська топоніміка, є праця Frantiљka Иernйho a Pavla Vбљi «Moravskб jmйna mнstnн». У 1970 році вийшов перший розділ книги «Mнstnн jmйna na Morave a ve Slezku, jejich vznнk, pщvodnн vэznam a zmeny» Ladislava Hosбka a Rudolfa Љrбmeka. У цій праці розглядаються теорії походження назв таких міст [14, 90]:

Місто Urиice - знаходиться за 5 км. від міста Prostejova. Наприклад, Horиece (do Hotиec, k Horиecim, v Horиecнch, za Horиecama, horиeckй). У різних джерелах із різним датуванням одна і таж сама назва має такі варіанти:

1288 р. plebanus ecclesie de Ursicz

1563 р. u mesteиku Urиicнch

1570 р. z mesteиka Urczycz

1623 р. z Welkegh Urcycz

1633 р. Urиzitz

1672 р. parochia Urczicensis ex oppido Vrczicz

1677 р. Urtschitz

1718 р. Uhrtzchitz

1751 р. Urtћitz

1846 р. Urtschitz, Urиice, kdysi Uhшiиice

1872 р. Urtschitz, Urиice

1893 р. Urиitz, Urиice

Panstvн Plumlov - назва костелу у 1288 році, а із 1525 року - назва містечка. Назва походить від власної назви Uhшek (від Uher «угорець»). Urek, це скорочена форма імені Urban (пор. Michal - Michek, Otakar - Otek, Hodislav - Hodek), або, це скорочена форма складної назви особи Uraz / uradь + jь; - radь, сьогоднішнє d, або від назв із закінченням - rad. Останній приклад є більш правдоподібним. Наведемо ще один приклад:

Ostopovice - селище за 6 км. від міста Brno. Перша згадка з'явилася у 1237 році: de Ozlupowiz. Наступна - у 1351 році: Ustupovice, Hustopovice, Vostopovice, Ostopovice.

Суфікс - ovice додається до назви особи Oslup (a), це пов'язано із старочеським словом о (b) slъpiti. Ця назва означає «ves lidн Ostupovэch». У різних значеннях відбуваються зміни голосних відповідно із ганацьким діалектом, які призводять до виникнення приголосних h і v. Назва міста Olomouc має у територіальних діалектах такі варіанти:

Чеські (середньочеські) діалекти: Volomouc, Holomouc.

Ганацькі діалекти: Volomouc, Holomouc, Olomouc.

Східноморавські діалекти: Holomouc, Olomouc.

Дольські діалекти: Holomouc

Місцевий вузький діалект: Houomuc, Ouomuc.

Лаські діалекти: Holomouc, Olomouc, Houomuc.

Ізоглоса граматичного чол. роду (ten Olomouc), і жін. роду (ta Olomouc) відбувається на Моравії таким чином: східними межами поширення назви «ta Olomouc» є такі поселення: Љternberk, Hnojice, Hynkov, Horka, Teљetice, Slatinice, Drahanovice, Ludйшov (тут може бути ten і ta Olomouc), Иechy pod Koљншem, Malй Hradisko, Housko, Vilйmovice, Skaliиka, Sentice, Koљнkov, Oslavany, Budkovice, Brбnice, Dolnн Kounice. На сході цієї території вживається також назва «ten Olomouc». Це переважно території, на яких вживаються назви чоловічого та жіночого родів:

· жіночий рід - Tшeнiиsko, Jemnicko, Teleиsko, східне Blanensko. Також назви з чол. родом існують на Bystшicku nad Pernљtejnem, Kunљtбtsku, Boskovicku, Jevниsku, Litovelsku;

· чоловічий рід - західне Tisnovsko, південне і східне Velkomeziшниsko, північне Zбbшeћsko і Љumpersko.

Наведемо ще декілька цікавих прикладів із топонімістичної літератури.

Місто Hlouben в народі, і в історичних джерелах називається Hloupen (походило від народної назви Hlъpata), оскільки давало привід до негативних асоціацій на Hlouben. Із народної назви Dav утворено назву місцевості Davlice, від «пбbla» змінено на Пбblice; із народної назви Jezdoт утворилася назва місцевості Jezdonice, від «hvezda», а у 1654 році ця назва була змінена на Hvezdonice. До сьогодні невідоме походження таких назв місцевостей, як: Pchery, Pшelнc, Шisuty, Skщry та ін.

V. Љmilauer висунув такі вимоги щодо з'ясування походження топонімічних назв:

· топонімічні назви повинні збігатися із часом виникнення поселення (напр. Morava je zaloћena od 2. stoletн, nemщћe to tedy bэt jmйno slovanskй);

· топонімічні назви повинні збігатися із фонетикою (напр., Шниany nelze odvodit od шeka, protoћe ve starэch dokladech nenн ie, nэbrћ н);

· топонімічні назви повинні збігатися із топографією (напр., шeka Teplб, Slanб musн skuteиne mнt takovй vlastnosti);

· топонімічні назви повинні збігатися із психологічними характеристиками (напр., поселення не може мати назву Suchэ Stromek).

Отже, вчені, які займаються дослідженням топонімів, повинні пам'ятати крилатий вислів Якоба Грімма: «Хоча я хочу розповісти все, що можу, я не можу розповісти все, що хочу». [23, 18]

2. Граматична характеристика топонімів

У мовах відмінювані слова складаються із двох частин: з основи, яка не змінюється та із закінчення, яке є змінним елементом, що характеризує слово з формальної точки зору. Тому у чеській мові назви місцевостей відносимо до іменників, які повинні також відмінюватися.

Назви місцевостей відмінюються за зразком, відповідно до закінченнь, які має називний відмінок або з форми другого відмінку, наприклад: Buљtмhrad - hrad, Haj - stroj, Praha - ћena, Bechynм - rщћe, Choceт - pнseт, Meziшнин - stavenн, Chocerady - hrady, Luћбnky - ћeny, Blata - mмsta, starэ - mladэ, Blatnб - mladб, Jablonnй - mladй і т.д. [30, 150]

Родова характеристика топонімів

a) назви чоловічого роду

Відмінювання назв чоловічого роду, які закінчуються на твердий і подвійний приголосний, мають ускладнення у родовому та місцевому відмінках однини.

Назва цієї групи мають у родовому відмінку закінчення - a (Beneљov - Beneљova) або - u (Pнsek - Pнsku); в деяких назвах може існувати два закінчення - u /-а (Roћmital - Roћmitбlu / Roћmitбla).

Закінчення - а у родовому відмінку однини мало першопочатково більшість іменників, які відносяться до чоловічого роду і закінчуються на приголосну. Пізніше, коли іменники чоловічого роду почали розрізняти згідно із тривалістю вживання, усталилося закінчення - а, яке було призначене для назв живих істот. Деякі загальні назви неживих істот (напр., les, sklep, dvщr і т.д.), а також деякі топонімічні назви зберегли закінчення - а і до сьогодні. Топонімічні назви, які закінчуються на - ov, мають, зазвичай, закінчення - а (напр., Beneљov, Bydћov, Hronov, Chomutov, Prostмjov, Sokolov, Trutnov, Turnov), і також назви із закінчення нn/ эn (Dминn, Hodonнn, Jiинn, Kolнn, Radotнn Hostэn і т.д.).

Закінчення - u мають у родовому відмінку насамперед, ті топоніми, які мають у родовому відмінку закінчення - а (напр., Pнsek, Brod, Most, Bor, Travnнk, Hrбdek, Hrob, Sloup, Oшech, Chrбst, Chlum, Cheb, Frэdek, Tanvald, Varnsdorf, Ћпar Hdriљpach, Kynћvart, Petшvald, Kaшez, Krompach і т.д.).

Подеколи зустрічаємо обдва форми закінчень; закінчення - а вживається мешканцями самого міста і його околиць, закінчення - u вживають ті люди, які не знають місцевих звичаїв. Закінчення - а мають назви, які мали це закінчення, коли ще були загальними назвами (напр., Dvora, Javora, Klбљtera, Lesa, Potoka і т.д.) та назви, які мають закінчення - berk, - burk (напр. (do) Roћmberka, Nymburka).

З практичних міркувань, необхідно більш «прихильно» ставитись до форми із закінченням - u у родовому відмінку, тому що це закінчення все більш проникає до літературної мови (напр., у назвах, які закінчуються на - љtejn).

Також у місцевому відмінку виникає складність для даної топонімічної назви, використати закінчення - u або - e (м).

Спочатку закінченням місцевого відмінка було закінчення - e (м). Однак протягом деякого періоду поряд із початковим закінченням - e (м) почало з'являтися і закінчення - u у 6 відмінку. Нова форма - u вживалася проти форми з - e (м) тому, що перед - e змінюється приголосна основи, тоді як перед - u вона залишається незмінною (напр., Zбbшeh - місцевий відмінок Zбbшeze, Zбbшehu).

Теоретично назви цього типу у місцевому відмінку можуть мати лише подвійне закінчення, по-перше - e (м), по-друге - u однак в деяких назвах обидві форми не виражаються; існують, наприклад, лише форми в

Boru, Chebu, Nejdku, Pisku. У деяких інших назвах, особливо в моравських, мають у місцевому відмінку відмінку лише закінчення - e (м).

Глибше дослідження стану чеської мови показує, що деякі топонімічні назви не мають закінчення - e (м), а закінчення - u можуть мати всі назви, тому що це закінчення характерне для місцевого відмінка зразка «hrad». Деякі форми, наприклад у Zбbшeze, у Ћebrбce, Ћпaшe і т.д., все ще вважаються обмеженими територіально.

Часто виникають зауваження, що на чеську мову дуже впливає вибір закінчень місцевого відмінка. У цьому відмінку назва може мати обидві форми закінченнь: - e (м) вживається переважно тоді, коли мається на увазі обставина місця (напр., v Berounм, na Vyљehradм). Це розмежування не є загальнопоширеним, але все більш проникає до чеської мови. Кожен топонім, що відмінюється за зразком «hrad», може мати у місцевому відмінку закінчення - u. Це закінчення є типовим закінченням для топонімічних назв. Виняток становлять лише ті топонімічні назви, які мають закінчення - ov, - нn, - эn (напр., Beneљov, Jiинn, Hostэn) та декілька інших назв (напр. Beroun a Lanbroun).

b) назви жіночого роду на приголосний (зразок Olomouc, Boleslav, Litomyљl)

При визначенні роду у деяких топонімічних назвах, які мають закінчення - c, - и, - j, - т, - ш, - љ, - ќ, -ћ, - l, - m, - v, - z в називному відмінку виникають сумніви, оскільки ці назви можуть, згідно із своїм закінченням, відноситись як до назв чоловічого роду, так і до назв жіночого роду. Olomouc, Boleslav, Litomyљl за своїм походженням - це субстантивовані присвійні прикметники, утворені суфіксом - jb від чоловічих назв особи напр., Olovъt + jb, Boleslav + jb, јutomyљl + jb viz j. [D. Gebauer, Historickб mluvnice jazyka иeskйho, dнl III] Таке ж саме походження мають такі топонімічні назви: Bezdмz, Bшeclav, Budeи, Ибslav, Dobшнљ, Hostoun, Chotмboш, Jaromмш, Kromмшнћ, Ledeи, Libeт, Liteт, Miroslav, Nбmeљќ, Oldшнљ, Pшнbram, Jkuteи, Sobмslav, Starkoи, Tшeboт, Tшeљt, Touћim, Tuchoraz, Unhoљќ, Vlaљim, Zbrslau і т.д. За походженням - це назви чоловічого роду. Чоловічий рід у назвах цього типу існував досить довго.

У більшості назв, однак, відбулася зміна граматичного роду (р. чол. > р. жін.). Ця зміна відбулася, насамперед, у діалектах в центральній частині Чехії (у народному звичаї, напр., ta иernни, ta Brбzdim), та у діалектах прикордонних територій. Інша ситуація спостерігається на Моравії і в Сілезії, де досить часто ці назви вживаються в чол. роді. Топонімічні назви місцевостей зразка «Olomouc, Boleslav», у східних діалектах зберегли початковий чол. рід, а також частково перейшли у жіночий рід. Межі між жіночим і чоловічим родом у топонімічних назвах зразка «Olomouc» встановив R. Srбmek. [30, 240]

Зміни граматичного роду спричинили вплив, по-перше, на велику кількість топонімічних назв місцевостей, спочатку жіночого роду (напр. Lomnice, Roudnice), по-друге, на назви множини як (напр., Litomмшice, Vrљovice).

Ця зміна граматичного роду не відбулася лише у діалектах, але й і у сучасній літературній мові. Назви Chrudim, Boleslav зблизились у відмінюванні з назвами на - obuv, а це спричинило зміни у їхньому роді. Такий прихід граматичного роду вплинув і на решту топонімічних назв з таким же закінченням, які мали інше походження.

Згідно із станом у сучасному реальному діалекті, який дійсно існує, можна вважати, що більшість назв цієї групи відносяться сьогодні до жіночого роду. Назви типу «Olomouc, Boleslav, Litomyљl» - відмінюються як іменники жіночого роду.

Між жіночим та чоловічим родом коливаються сьогодні такі назви: Aљ, Bohdaneи, Pankrбc, Unhoљt, Zliv, ћivohosќ і т.д. Їхній рід вирішить майбутнє. Можна, наприклад, писати і говорити ta Aљ i ten Aљ.

Тільки чоловічий рід зберігає ті топонімічні назви, які пов'язані із загальними назвами чоловічого роду (Hбj, Kuchaш), та більшість назв, які мають закінчення - l (напр., Roћmitбl), - ec (напр., Jablonec, Lнbеrec), - eш (напр., Zaclйш). Те, що у цих назвах відноситься до чоловічого роду, можна пояснити лексичними або словотвірними зв'язками із загальними іменниками.

Словотвірні зв'язки із загальними назвами можна спостерігати, наприклад, у назвах, які мають закінчення - ec (Jablonec, Lнbеrec і т.д.); закінчення - ec є, власне кажучи, словотвірним закінченням у загальних назвах чоловічого роду (chlopec, vlastenec і т.д.). Також закінчення - йш мають загальні іменники чоловічого роду (bankйш), тому, очевидно, що топонім ћaclйш відмінюється, як чоловічий рід. Так само - l є частим закінченням у загальних іменниках чол. роду (напр., cнl, kaљel і т.д.)

Такі топонімічні назви як Olomouc, Kromмшнћ, Dobшнљ, Litamyљl і всі решта назв цього зразка, тобто назви жіночого роду, які закінчуються на приголосну (крім назв, які закінчуються на губний - v, але не на - еv, а на - m), відмінюються за зразком «pнseт», тобто у родовому відмінку мають форми Olomoucе, Kromмшнће, Dobшнље, Litamyљlе і т.д.

Топонімічні назви жіночого роду, які закінчуються на - m i - v (напр., Boleslav, Chrudim, Kouшim), створюють особливу групу і коливаються у родовому відмінку між зразками «pнseт» і «kost». Коливання спричинено тим, що ці топонімічні назви виникли більшістю з прикметників чоловічого роду і відмінювались з іменниками чол. роду із м'яким закінченням, за зразком «stroj», а раніше за зразком «meи». В сучасній літературній мові вважаємо правильними у родовому відмінку обидві форми закінчень, тобто - м, - і. [30, 243]

Такі назви, як Boleslav, Bшeclav, Pшibyslav не можемо порівнювати з топонімічними назвами на - ava (напр., Jihlava, Оstrava). Такі форми, як Bшeclavа, Pшibyslavа потрібно вважати нелітературними. З цього випливає, що топонім Zdislav у родовому відмінку має назву населеного пункту, тобто Zdislavу.

Вистачить лише запам'ятати нескладне правило: закінчення - y у родовому відмінку існує лише в тих назвах, де у літературній мові називний відмінок має закінчення - а.

с) топонімічні назви жіночого роду на - ісе (зразок Litomмшice, Roudnice)

Назви місцевостей, які мають закінчення - ісе, утворюють найчисельнішу групу чеських назв. За своїм походженням це найчастіше бувають назви жителів чоловічого роду зразка «Budмjovice» (від назви житла Budмvojovicі), Lobkovice (від Lobkovici), Litomмшice (від L'utomiшici), загальні назви жіночого роду, наприклад, Hranice (пов'язане із загальним іменником hranice). Існують також назви із закінченням - ісе. Ці назви, зазвичай, вживаються у множині, крім тих, які традиційно вживаються в однині і часто означають місце у відповідності до особливості флори і т.д., напр. Bystшice - за походженням «бистра ріка», Skalice - за походженням «скала», Jilenice - за походженням «оленяча шкіра», Bшezнce (krбva) - за походженням «стельная корова», і т.д. [33, 250]

Назви, які мають закінчення - ісе в множині, гармонійно зливаються сьогодні з літературною нормою іменників жіночого роду. Закінчення - ісе у назвах множини раніше відносились до чоловічого роду. Важливу зміну у родовій характеристиці цим топонімічним назвам приніс Slovnнk spisovnй иeљtiny z r. 1978.

Ці топонімічні назви відмінюються в множині, як іменник «ulice», лише у давальному відмінку поряд із закінченням - нm інколи існує закінчення - щm.

d) топонімічні назви прикметників середнього роду на - н (зразок Meziшнин i Hovмћн)

Труднощі при відмінюванні топонімічних назв, які закінчуються на - н, виникають навіть у тих, хто спілкується чеською мовою. Не досить

зрозумілим є те, за яким зразком ці топонімічні назви прикметників середнього роду Hovмћн i Meziшнин відмінюються: за зразком «stavenн» чи за зразком «jarnн». Назви, які мають закінчення - н, - це назви подвійного походження, які поділяємо на дві групи.

До першої групи відносяться топонімічні назви, які за своїм походженням є іменниками, напр., топонімічні назви Krбlovstvн, Trnн, ъstн, а також назви як, напр., Bшнstvн, Bzн, Klenин, Rabн, Dohloћн, Mezihoшн, Mezilesн, Meziluћн, Meziшнин, Nбlesн, Poшнин, Poddubн, Podlesн, Pшedhradн, Predmostн, Pшнdolн, Zбшнин (власні назви, які виникають за допомогою приєднання прийменників do, mezi, na, nad, po, pod, pшi, pшed, za). Всі наведені приклади топонімічних назв прикметників середнього роду відмінюються в літературній мові за зразком «stavenн», тобто давальний, знахідний та місцевий відмінки - Meziшнин, і орудний відмінок - Meziшнинm.

До другої групи відносяться топонімічні назви із закінченням - н, які виникли за допомогою субстантивованої форми прикметників середнього роду (напр., Hшнbмин, Jelenн, Jestшбbн, Jestшebн, Kobzlн, Kozн, Srnн, Telecн, Veveшн, Zubшн і т.д. Ці назви відмінювались як прикметники середнього роду за зразком «jarnн», (напр., родовий відмінок - Kabylнho, давальний відмінок - Kobylнmu і т.д.) і тому вони почали відмінюватися за зразком «stavenн».

Основним зразком відмінювання цього типу у топонімічних назвах із закінченням - н сьогодні вважаємо зразок «stavenн», але топонімічні назви зразка Kobylн, Jelenн у літературній мові відмінюємо за зразком «jarnн».

2.1 Числова характеристика топонімів

a). Топонімічні назви, які мають форми множини (зразок Vysoиany a Divбky)

Топонімічні назви, які існують лише у формі множини, поділяються в літературній мові на чоловічий, жіночий та середній рід. Наприклад, деякі топонімічні назви місцевостей, які мають закінчення - у є чоловічого роду, решта - жіночий рід. Це закінчення мають як іменники чоловічого роду, так і іменники жіночого роду (hrady, ћeny). Наприклад, топонім Divбky відносять до чоловічого роду, оскільки він походить від загальної назви divбk., а топонімічна назва Zahrбdy є жіночого роду, походить від іменника «zahrбdka».

До чоловічого роду належать:

1. Топонімічні назви пов'язані із загальними назвами, із яких виникли напр., Bary, Hamry, Lбny, Divбky, Rybnнky, Kruky, Kozly, Dvoreиky, Potщиky і т.д.

2. Топонімічні назви, в яких на рід вказує суфікс назви (-any, - бky, - нky), напр., Rokycany, Vodтany, Zlatnнky, Kobylnнky, Leћбky.

3. Топ. назви, які закінчуються, головним чином, на:

- by, напр., Kladruby, Luby, Vљeruby;

- dy, напр., Chocerady, Podмbrady, Vљehrady;

- ly, напр., Poибply, Podmokly, Pyљely;

- my, напр., Obertamy;

- py, напр., Hluboиepy, Kraluhy, Zбkupy;

- ry, напр., Chabry, Nudoћery, Volary;

- sy, напр., Dorsy, Kobylisy, Kosmonosy;

- ty, напр., Kostomlaty, Povtoloprty, Vejprty;

- vy, напр., Klatovy, Nebнlovy;

- zy, напр., Hrdloћeny, ћelizy. [29, 46]

Набагато менше назв, які мають закінчення - y, відносяться до жіночого роду. Це були назви, які виникли із загальних іменників жіночого роду, походження яких є, цілком, очевидне, напр., Boudy, Zahrady, Hory, Paseky, Zahrбdky, Hщrky, Шниky. Далі ідуть назви, які мають закінчення - нny, напр., Lipiny, Prusiny, та декілька інших назв напр., Mнseиky, Velichovky і т.д.

Такі назви, як Lбny, Rokycany, Vysoиany (Karlovy) Vary і т.д., є чоловічого роду і відмінюються як множина зразка «hrad». У деяких відмінках є помітні відхилення: Louny - родовий відмінок Loun, Karlovy Vary - родовий Karlovyиh Var i Varщ. У родовому відмінку ряд цих назв має лише закінчення - щ, напр., Hrady - Hradщ.

Нульове закінчення вживається у досить численній групі цих назв, з яких багато загальновідомі. Ця форма з нульовим закінченням є залишком давнього відмінювання, тобто з основою - о; до сьогодні це закінчення збереглося у декількох апелятивів, напр., (bez) penмz, (nмkolik) tisнc, (mnoho) obyvatel, у таких назвах як, напр., Louny (Loun), Velvary (Velvar), Mydlovary (Mydlovar), Kladruby (Kladrub), Kralupy (Kralup) Klatovy (Klatov), Podмbrady (Podмbrad); у назвах, які закінчуються на - any напр., Dobшany (Dobшan), Oslovany (Oslovan), Poшниany (Poшниan), Rниany (Rниan), Rokycany (Rokycan), Vodтany (Vodтan) і т.д.

У багатьох топонімічних назвах, які збігаються із загальними назвами (напр., Hrady, Dvory), почала проникати нова форма, яка мала закінчення - щ. У деяких назвах ця форма повністю усунула стару форму (напр., z Novэch Hradщ, Dvorщ), у деяких слів існують паралельні форми (напр., z (Karlovэch) Var i Varщ, Mokropes i Mokropsщ).

У інших назвах цієї групи поряд із нульовим закінченням, з'являється форма із сучасним закінченням - щ. Це, наприклад, у назвах: Divбky (Divбk / Divбkщ), Hamry (Hamer / Hamrщ), Kluky (Kluk / Klukщ), Klobouky (Klobouk / Kloboukщ), Krбlнky (Krбlнk / Krбlнkщ), Lбny (Lбn / Lбnщ), Luby (Lub / Lubщ), Jizny (Jizen / Jiznщ), Jviny (Jvin / Jvinщ).

Більшість цих топонімічних назв, які відносяться до чоловічого роду, мають у давальному відмінку закінчення. У деяких назвах вживається і жіноче закінчення - бm.

Закінчення - щm зберігається у назвах, які закінчуються на - dy, - ty, - by. - py, - vy, - my, - ly, - ry, - sy, - zy (напр., Podмbratщm, Mostщm, Zdibщm, Kladrubщm, Hapщm, Kralupщm, Klatovщm, Krбmщm, Podmoklщm, Pyљelщm, Jemilщm, Hamrщm, Volarщm, Velvarщm, Karlovэm Varщm, Mydlovarщm, Kobylisщm, Plasщm, Mokropsщm, Veltrusщm, Plazщm і т.д.

Деякі назви, однак, мають, поряд із закінченням - щm, і закінчення жіночого роду - бm. Закінчення - бm часто з'являється у назвах, які мають закінчення - ky, напр., Divбkщm / Divбkбm, Duљnнkщm / Duљnнkбm, Kloboukщm / Kloboukбm, Rybnнkщm / Rybnнkбm. Проникнення закінчення жіночого роду - бm до давального відмінка цих топонімічних назв, спричинене проникненням закінчення - бch до місцевого відмінка.

Найбільша варіантність існує у формах місцевого відмінка. Вживаються із трьома закінченнями: - ech, - нch, - бch (зазвичай у парах - ech / - нch, - нch / - бch).

Основним закінченням для місцевого відмінка є закінчення - ech. Форми з цим закінченням мають, насамперед, назви, які закінчуються на - ny, - by, - dy, - my, - ry, - vy напр., Budnech, Vyљoиantch, Kladrubech, Zdibech, Hradech, Krбmech, Karlovэch Varech, Chabrech, Volarech, Klatovech, Podмbrоdech.

У деяких назвах, а особливо у тих, які мають перед - у приголосний - l, шиплячі s, z і i ch, зберігається старіше закінчення - нch, напр., Kbelнch, Pyљelнch, Kosmonovнch, Plazнch, Kloboucнch, Staљнch. Загалом це закінчення виявляється і у назвах, які закінчуються на інші подвійні приголосні, напр., Hluboиepнch, Doublelнch. Поряд із закінченням - нch у більшості назв вживаються і форми із закінченням - ech, напр., Podmoklech / Podmoklнch, Pyљelech / Pyљelнch, Hrdloшezech / Hrdloшezнch, Plasech / Plasнch, Plazech / Plazнch, Veltrusech / Veltrusнch, Mokropsech / Mokropsнch і т.д.

Крім цих закінчень чоловічого роду на - ech і - нch, проникає до літературної мови і закінчення жіночого роду - бch. Форми на - бch існують у назвах, які закінчуються на - ky і - chy напр., Leћбkбch, Poибtkach, Roudnнkбch, Roztokбch, Stachбch.

Головною причиною розширення закінчення - бch у місцевому відмінку в цих назвах є те, що перед цим закінченням не відбувається чергування приголосних в основі слова, якщо основа закінчується на задньоязикову приголосну. В деяких топонімічних назвах із закінченням - бch існує старіше закінчення - нch, напр., Stachбch і Staљнch, Mobokбch i Vodoucнch, Divбkбch i Divбcнch (у деяких назвах існують усі три закінчення, напр. Ћelнzech / Ћelнzнch / Ћelнzбch.


Подобные документы

  • Підходи до класифікації топонімічної лексики. Топоніми в англійській мові на прикладі топонімії Англії. Приклади топонімів в українській мові. Структура англійських та українських топонімів, їх етимологія. Чинники впливу на англійські місцеві назви.

    курсовая работа [57,2 K], добавлен 11.03.2015

  • Власні назви як об'єкт мовознавства. Поняття власних назв та їх різновиди. Транскодування англійських онімів українською мовою. Складнощі перекладу англійських власних назв та способи їх відтворення українською мовою. Елементи перекладацької стратегії.

    курсовая работа [67,6 K], добавлен 22.09.2014

  • Лексико-семантичні особливості перекладу власних назв з англійської на українську мову. Встановлення зв'язку між назвою та змістом, адекватність перекладу власних назв. Способи перекладу власних назв. Найбільш вживані стратегії під час перекладу назв.

    курсовая работа [60,5 K], добавлен 22.11.2014

  • Поняття власних назв та їх різновиди. Особливості транскодування англійських онімів українською мовою. Елементи перекладацької стратегії щодо відтворення власних імен та назв на матеріалі роману Дж. Роулінг "Гаррі Поттер та філософський камінь".

    курсовая работа [66,0 K], добавлен 21.06.2013

  • Способи відтворення та структура реалій в перекладі. Шляхи та засоби перекладу національно-забарвлених лексичних одиниць, їх вимір. Труднощі при передачі власних назв та імен українською мовою. Правила практичної транскрипції з англомовних статей.

    курсовая работа [57,5 K], добавлен 20.09.2015

  • Власні назви ономастичних розрядів, ужиті в поемі Ліни Костенко. Співвідношення розрядів у роботі "Берестечко". Рівень експресивності власних назв. Стилістичне та функціональне навантаження онімів. Теоніми, гідроніми, астроніми та етноніми в поемі.

    дипломная работа [72,2 K], добавлен 17.09.2013

  • Дослідження фонетичних варіантів, які стосуються кількісно-якісного боку фонем власних назв. Виявлення особливостей на рівні твірних топонімів та похідних ойконімів. Синтаксичне оформлення одиниць мови, що надає їм статусу фонетико-синтаксичних.

    статья [24,0 K], добавлен 18.12.2017

  • Назви осіб із семантикою суб’єктивної оцінки в українській мові. Демінутиви в системі назв осіб. Творення зменшено-пестливих форм в українській мові. Негативно-оцінні назви у значенні позитивно-оцінних. Словотворення аугментативів в українській мові.

    курсовая работа [41,2 K], добавлен 27.08.2010

  • Вивчення семантики та структури композитів з урахуванням здобутків у площині словотвірної номінації. Дослідження власних назв у будові композитних утворень в українському мовознавстві. Висвітлення експресивних та оцінних властивостей одиниць аналізу.

    статья [25,0 K], добавлен 31.08.2017

  • Історія розвитку перекладу власних географічних назв з англійської мови на українську. Аналіз фонових знань, необхідних для здійснення перекладу власних географічних назв з англійської мови на українську. Засоби перекладу власних географічних назв.

    курсовая работа [48,4 K], добавлен 23.10.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.