Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

гіпербола стилістичний комічний

Гіпербола - це стилістичний прийом, оснований на особливому характері якісного та кількісного перебільшення більшої чи меншої міри ознаки якогось об'єкта на рівні слова, словосполучення, складного синтаксичного цілого, речення, тексту, метою якого є підсилення виразності [4, 120]. Дуже часто гіпербола використовується як засіб створення комічного ефекту в художньому тексті, що допомагає розкрити багатство асоціативних відтінків поетичного мовлення, посилює та увиразнює його емоційне та оцінне забарвлення, вказує на домінантні ознаки авторського стилю.

Отже, актуальність теми даної курсової роботи полягає в тому, що цілісного, комплексного аналізу використання гіперболи як засобу створення комічного в англомовній прозі ще не проводилось.

Щодо видів гіперболи, то цей стилістичний прийом, як і інші тропи, буває загальномовним та індивідуально-авторським. Загальномовні гіперболи перейшли у розряд інтенсивів завдяки підвищеній частотності їх використання та набули яскраво вираженого номінативного характеру. Варто зазначити, що механізми створення індивідуально-авторських гіпербол та загальномовних доволі схожі і стимулюються однаковими процесами.

Гіпербола як стилістичний прийом виконує такі функції:

1) посилення виразності мови;

2) підкреслення сказаної думки;

3) посилення емоційного впливу на читача;

4) яскраве виділення певної сторони зображуваного явища.

До семантичного поля гіперболи може входити лексика із суміжних тематичних груп, експресивні синоніми та синоніми, що виражають інтенсифікацію. Крім того, опорними словами для створення гіперболи можуть виступати нейтральні слова.

Щодо синкретизму гіперболи з іншими тропами, то цей стилістичний прийом тісно взаємодіє з порівнянням та метафорою. Порівняння та метафора можуть виконувати функції перебільшення, гіпербола ж приймає форму метафори чи порівняння. Взаємодія гіперболи з іншими тропами базується на співставленні несумісних у кількісному відношенні предметів та їх ознак. Основою такої взаємодії є використання семантичного механізму порівняння, що лежить в основі метафори та гіперболи, двох понять, котрі мають певні спільні ознаки та при цьому перебільшуються.

У курсовій роботі також розглядаються емосеми, які найчастіше зустрічаються у конотативному компоненті значення фразеологічних одиниць, побудованих на гіперболі. Розрізняють емосеми презирства, зневаги, несхвалення, іронічності, нейтральності, комічності та емосему схвалення.

Мета курсової роботи полягає в розгляді гіперболи як засобу створення комічного ефекту в англомовній прозі.

Відповідно до зазначеної мети виникає необхідність вирішення таких завдань:

1) визначити поняття гіперболи;

2) дати загальну характеристику гіперболи як стилістичного прийому;

3) дослідити стилістичні функції гіперболи;

4) вивчити види гіперболи;

5) визначити семантичне поле гіперболи;

6) проаналізувати основні принципи синкретизму гіперболи;

7) розглянути фразеологічні одиниці, побудовані на гіперболі;

8) виділити елементи комічного у художніх текстах англійської літератури.

Об'єктом дослідження є гіпербола в англійській літературі.

Предметом дослідження є репрезентація комічного ефекту за допомогою гіперболи у творчості Джером К. Джерома та Ч. Діккенса (на матеріалі творів “Three Men in a Boat (To Say Nothing of The Dog)”, “The Posthumous Papers of The Pickwick Club”, “Dombey and Son”).

Наукова новизна дослідження пов'язана з відсутністю спеціальних робіт, що присвячені функціонуванню гіперболи як засобу створення комічного ефекту в англомовній прозі.

Теоретична цінність курсової роботи полягає в тому, що в ній охарактеризовано функціонування гіперболи як засобу створення комічного ефекту, визначено принципи синкретизму гіперболи.

Практична цінність роботи полягає у можливості використання її результатів у розробці спецкурсів, семінарів та практичних занять з стилістики та англійської літератури.

Курсова робота складається зі вступу, основної частини, що містить два розділи, висновків та списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1. СПЕЦИФІКА ГІПЕРБОЛИ

1.1 Загальна характеристика гіперболи як стилістичного прийому

Гіпербола - це стилістичний прийом, оснований на особливому характері якісного та кількісного перебільшення більшої чи меншої міри ознаки якогось об'єкта на рівні слова, словосполучення, складного синтаксичного цілого, речення, тексту, метою якого є підсилення виразності [4, 120].

Гіперболу досліджують ще з давніх часів, тому що вона є важливим елементом поетики. Існує багато точок зору з приводу “лінгвістичного статусу” гіперболи. ЇЇ розглядають як:

1) поетичну фігуру;

2) троп;

3) особливу властивість тропа;

4) стилістичний прийом.

Найчастіше гіперболу розглядають як різновид тропа. Тропи - це звороти, в яких слова вживаються в переносному значенні і використовуються з метою підсилення емоційності та виразності мови. Термін троп виник в античній риторичній системі. Цей термін аналізували Трифон, Арістотель, Квінтиліан, Цицерон, Гермоген та інші. Трифон, александрійський філолог епохи Августа, вперше ввів даний термін, виділяючи метафору, гіперболу та мейозис. Квінтиліан зазначав: “Троп - це зміна одного значення слова в інше, в якій відбувається збагачення значення”. З позиції неориторики троп - це семантична транспозиція, що відзначається семантичною несумісністю мікро- та макротекстів [1, 200].

Гіперболу як троп розуміє Арістотель, називаючи її метафорою. Арістотель стверджує, що при створенні гіперболи необхідно врахувати глибинне значення явища.

Проте гіперболу не можна плутати з простим перебільшенням, яке може виражати емоційний стан мовця. Наприклад, “I've told you fifty times” не є гіперболою, тобто стилістичним прийомом перебільшення, а лише таким перебільшенням, яке виражає емоційний стан мовця. У розмовній мові, яка завжди емоційно прикрашена, такі перебільшення є досить поширеним явищем: “I beg a thousand pardons”; “scared to death”; “tremendously angry”; “immensely obliged”; “I'll give the world to see him” [27, 76]. Їх іноді називають розмовними гіперболами. Такі гіперболи є надбанням мови. Перебільшення тут основані, головним чином, на взаємодії двох типів лексичних значень слів. Предметно-логічне значення слів “thousand”, “tremendously” набувають емоційного відтінку. Хоча гіперболи як стилістичний прийом та як виражальний засіб мови створюютья за однією семантичною моделлю, все-таки вони відрізняються за змістом та функціями, які виконують. Гіпербола є наслідком процесів, які відбуваються у свідомості індивіда. Оскільки мова не володіє адекватними засобами вираження всього спектру духовних переживань людини, гіпербола допомагає проаналізувати навіть несвідомі на перший погляд вчинки. Таким чином, проявляється відношення індивіда до світу. Це особливо стосується писемного тексту і тут можна говорити про особливу мовну картину світу письменника. Але використання гіперболи у художньому творі в більшій мірі залежить від таких факторів як літературний напрям, жанр та інше. І тут вже проявляється ідіолект окремого автора, який буде характеризуватися різною частотністю вживання стилістичного прийому гіперболи у художніх творах.

У художньому тексті гіпербола виступає, з одного боку, як засіб відтворення ретроспективних переживань автора, а з іншого - як засіб формування емоцій, які ще не відчував читач, тобто емоції читача виникають в результаті напруженої продуктивної роботи його психіки. Але сам вибір гіперболічної ознаки вже обміркований, продуманий автором і спрямований на створення єдиного потоку різноманітних вражень, які є спільними для всіх читачів. Саме це відрізняє використання гіперболи у художньому тексті від випадкової, стихійної у розмовній мові [4, 56].

Академік Виноградов розглядає гіперболу як закон мистецтва, який доводить до найбільшої ясності та чіткості те, що існує в житті. Крім того, питанням поняття гіперболи та її емоційним значенням займався і О.О. Потебня. Він вважає, що гіпербола - це результат певного оп'яніння почуттям, що заважає бачити речі в їхніх справжніх розмірах. Саме тому її дуже рідко використовують люди з спокійною спостережливістю. На думку О.О. Потебні, якщо згадуване почуття не може заволодіти слухачем, то гіпербола стає звичайною брехнею [13,355].

Гіпербола характеризується певними ознаками, які виділяють її з ряду інших стилістичних прийомів. Одна з них це зіткнення та комбінація двох ознак - реальної та гіперболічної. Це створює певну напругу висловлювання, викликаючи переосмислення реальної ознаки за рахунок гіперболічної. Таким чином досягається висока міра інтенсивності. В основі механізму створення гіперболи лежить розумова операція, яка передбачає суб'єктивне відтворення у свідомості ознак навколишнього середовища. Крім того, у гіперболі функція перебільшення нерозривно пов'язана з функцією образності. Ці дві функції доповнюють одна одну і можуть бути об'єднані в єдину функцію гіперболізації (тобто образного перебільшення). У зв'язку з цим, гіперболу відносять до образних стилістичних прийомів.

У гіперболі відбувається зіткнення звичайного, природнього та неможливого, нереального та гротескного між явищами та предметами. У гіперболі реалізуються одночасно два значення: основні, предметно-логічні та контекстуально-емоційні значення слів.

Варто зазначити, що у гіперболі, більше ніж в інших стилістичних прийомах, проявляється різниця між емоційним значенням та емоційним забарвленням. У гіперболі слова зберігають своє предметно-логічне значення, проте алогічність надає всьому висловленню емоційного відтінку.

Щодо видів гіперболи, то цей стилістичний прийом, як і інші тропи, буває загальномовним “sea of tears”, “I have million things to do”, “I have a ton of homework”, “he is as skinny as a toothpick”, “her brain is the size of a pea” та індивідуально-авторським “frozen with horror”, “running faster than the speed of light” [27, 98]. Загальномовні гіперболи перейшли у розряд інтенсивів завдяки підвищеній частотності їх використання та набули яскраво вираженого номінативного характеру. Варто зазначити, що механізми творення індивідуально-авторських гіпербол та загальномовних доволі схожі і стимулюються однаковими процесами. В основі авторських гіпербол лежать наступні елементи:

1. Незвичні способи назви міри певної ознаки. Це може бути характеристика короткого періоду чи кількості.

2. Ознака поняття, яка суттєва для розуміння об'єкту.

Ступінь об'єктивності індивідуально-авторських гіпербол значно вищий порівняно з мовними, оскільки в них використовуються конотації, які відображають індивідуальне сприйняття світу. Крім того, цей ступінь збільшується завдяки випадковості використання гіперболічної мовної форми, хоча фонові знання або контекст забезпечують можливість її декодування та тлумачення. Індивідуально-авторські гіперболи неможливо передбачити, оскільки їх створення залежить від здатності суб'єкту вичленити аналогії, фантазувати, використовувати різноманітні способи на позначення нереальності. Тому гіперболи в більшості оригінальні [9, 110].

Слід визначити основні функції, які виконує гіпербола як стилістичний прийом:

1) посилення виразності мови;

5) підкреслення сказаної думки;

6) посилення емоційного впливу на читача;

7) яскраве виділення певної сторони зображуваного явища.

Перш за все, вищезазначені функції необхідні для того, щоб вказати на винятковість властивості або якості людей, природних явищ, подій та речей. Гіперболи привертають увагу читачів, заставляючи їх по-новому поглянути на зображуване, відчути його особливу роль та значення. Письменники, використовуючи гіперболи, підкреслюють умовність створюваного ними світу. Крім того, гіперболи надають читачам додаткову інформацію про авторське ставлення до зображуваного, наприклад, возвеличення, ідеалізацію або, навпаки, насмішку, іронію та сарказм. Письменник, використовуючи гіперболу, завжди розраховує на те, що читач зрозуміє перебільшення як навмисний стилістичний прийом. Іншими словами, художня гіпербола передбачає взаємоузгодженність між творцем гіперболи та читачем. Вони обидва розуміють, що дане висловлення має певний підтекст та погоджуються, що це є одна з форм як яскраво та емоційно виразити ставлення до описуваних явищ.

Отже, в ситуації, коли послідовність, поступовість підсилення або послаблення якоїсь ознаки набуває характеру явного, навмисного підсилення/послаблення, виникає стилістичний ефект перебільшення, тобто гіперболізація. Такий художній засіб перебільшення, яке з точки зору реальних можливостей здійснення є сумнівним або просто неможливим. Цей стилістичний прийом допомагає розкрити багатство асоціативних відтінків поетичного мовлення, посилює та увиразнює його емоційне та оцінне забарвлення, вказує на домінантні ознаки авторського стилю.

1.2 Семантичне поле гіперболи

Ми розглядаємо гіперболу як стилістичний прийом, який несе в собі яскраво виражену прагматичну функцію. Суть, виражена гіперболою, не відповідає реальності, реальним параметрам об'єкта, однак при цьому відображає важливу для автора (суб'єктивно важливу) сторону чи аспект реальності.

У питанні структурної відповідності літоти та гіперболи ми спираємось на точку зору Л.П. Крисіна: “применшення предмета - це не що інше, як перебільшене зображення малих розмірів предмета” [9, 98]. Тобто, він розглядає применшення ознаки певного об'єкта як різновид гіперболи.

Семантичне поле, в якому представлена гіпербола, виділене на основі того, що його одиниці організовуються “міжсловесними” опозиціями, котрі спираються на якісні семи в значенні одиниць. У ядрі поля із семантикою перебільшення розміщені одиниці, які позначають найвищий ступінь. У периферійну зону входять мовні одиниці, у яких семантична ознака та ступінь її вираження є не основними, а факультативними [12, 230].

Варто зауважити, що не тільки семантичні, але й синтагматичні відношення впливають на склад та структуру гіперболи. Гіпербола може включати слова із суміжних тематичних груп, експресивні синоніми та синоніми, що виражають інтенсифікацію. Проте опорними словами поруч виступають нейтральні слова, наприклад, “good - bad”. Гіпербола виражає суб'єктивну оцінку реалій дійсності та характеризується складною часовою та просторовою семантикою. М.М. Бахтін зазначає: “Відбувається злиття просторових та часових ознак. Час ущільнюється, простір інтенсифікується, втягується в рух часу, сюжету, історії. Ознаки часу розкриваються в просторі, а простір осмислюється та вимірюється часом. Саме таким зіткненням та злиттям ознак характеризується художній хронотоп” [2, 389]. Слід зазначити, що особливості побудови гіперболи відображають специфіку індивідуальної творчої манери, ідіостилю. Гіпербола виражає стан суб'єкта в аспекті вольової сфери, виходячи із здійснення ним певних дій. В основі гіперболізації лежить механізм контрасного співставлення, що визначає характер співвідношення компонентів: гіперболічна міра набагато більша за реальну міру ознаки предмета, явища чи дії. Можна зробити висновки, що до семантичного поля гіперболи може входити лексика із суміжних тематичних груп, експресивні синоніми та синоніми, що виражають інтенсифікацію. Крім того, опорними словами для створення гіперболи можуть виступати нейтральні слова.

1.3 Основні принципи синкретизму гіперболи

Думка про внутрішній зв'язок різних видів троп була вперше висвітлена в античності. І.В. Арнольд зазначає: “Форми зображення невід'ємні одне від одного та переходять одна в одну” [1, 320].

На даний час широко розповсюджена думка про те, що одні тропи можуть входити до інших в якості їх складової частини. Сам факт взаємодії тропів є природним наслідком їхньої генетичної та функціональної спільності. Порівняння, метафора та гіпербола знаходяться в тісних зв'язках. Порівняння та метафора можуть виконувати функції перебільшення, гіпербола ж приймає форму метафори чи порівняння. Взаємодія гіперболи з іншими тропами базується на співставленні несумісних у кількісному відношенні предметів та їх ознак. Основою такої взаємодії є використання семантичного механізму порівняння, що лежить в основі метафори та гіперболи, двох понять, котрі мають певні спільні ознаки та при цьому перебільшуються.

Взаємодія тропів була предметом спостережень лінгвістів та отримала в їх роботах різні назви: синтетичні тропи, синкретичні, стилістичні конвергенції. Гіперболізація ознаки за рахунок співставлення двох різних понять розглядається багатьма дослідниками як гіперболічна метафора, порівняння, епітет.

При взаємодії гіперболи з тропами гіперболічна міра в якості семантичного компонента входить до складу значення слова та реалізується у формі метафори, порівняння, епітета. І.В. Арнольд стверджує, що з точки зору мовної форми гіпербола представляє той чи інший вид тропа: просте порівняння, метафору, в якій можуть фігурувати як іменники, так і прикметники [1, 47]. А. Вежбицька вважає, що гіпербола не стоїть поруч з порівняннями, метафорами та епітетами. Вона швидше за все є принципом їхньої роботи, внутрішньої організації, а порівняння, епітети та інші тропи допомагають виконати функції гіперболи [3,15].

Декодування синкретичних тропів є непростим процесом, йому може сприяти варіативний повтор цих засобів. У ряді оповідань британського письменника Ділана Томаса метафори є багатозначними, вони включають гіперболічні та метонімічні компоненти, як в оповіданні “A Story” при зображенні одягу і зовнішності головного персонажа: “the loud check meadow of his waistcoat” [27, 127]. Це словосполучення можна класифікувати як метафору “waistcoat” - “meadow”, так і гіперболу “waistcoat” > “big as meadow”). Оборотні тропи у контексті всього оповідання актуалізують перш за все гіперболічну ознаку - перебільшення розміру жилета: “the gravy scented mountain meadow of my uncle's waistcoat”; “my uncle's mountainous waistcoat” [27, 136]. Тобто інваріантом цих тропів слід вважати гіперболічну метафору “the mountain meadow of waistcoat”.

Синкретизм у системі тропів особливо виразно проявляється при використанні авторами тропів кількості, зокрема гіперболи. В оповіданні Д. Томаса “A Story” перші два абзаци являють собою стилістичну конверген-цію, зокрема тут функціонують 10 гіперболічних тропів: “he was toо big for everything except the great black boats of his boots”; “he billowed out over the furniture”; “the forest fire of his hair crackled” [27, 127]. Як можна побачити, синкретизм досягається завдяки взаємодії двох тропеїчних компонентів - метафори і гіперболи “boats of boots”, де актуалізуються одночасно два значення - подібності чобіт до човнів та їх величезного розміру. Такі тропи можна охарактеризувати як гіперболічні метафори. Крім того, синкретизм може актуалізуватися завдяки розширенню сталих гіперболічних словосполучень. В одному з оповідань Д. Томаса гіперболічна метафора “a forest of umbrellas”, яка не є оригінальною, отримує лівостороннє розширення “a mushroom forest of umbrellas” [27, 117], що надає образу наочності. Методологічна проблема відмінності між метафорою, порівнянням та гіперболою викликає дискусію не одне десятиліття. Зокрема, А. Вежбицька аналізує глибинну структуру цих тропів і робить висновок, що гіпербола ближче до метафори, ніж порівняння, завдяки наявності стверджувального елемента у глибинній структурі [27, 13]. На нашу думку, проблема полягає у відсутності власної структури гіперболи. За незначними винятками, гіперболічні тропи утворюються за структурою порівняння, метафори або епітету: “boats of boots”; “mountainous waistcoat”; “she was as pale as the Snow Palace in which she had always lived” [27, 68]. Згадаймо також сталі компаративні словосполучення “as white as snow”, “as brave as a lion”, “as clear as crystal”. Тобто, певний синкретизм притаманний тропам кількості. А вже справою автора є актуалізувати взаємодію тропеїчних компонентів, підсилити, додати нові семантичні нюанси. Можна погодитися з Б.Н. Жантуріною, що наявність синкретичних тропів яскраво демонструє взаємодію і взаємозвязок у системі засобів вторинної номінації, коли для позначення одного явища або поняття сполучаються як різні, так і семантично близькі види тропеїчного переносу [5, 6]. Наведені приклади показали, що синкретичні тропи становлять певну складність при інтерпретації тексту, а також являють собою перекладознавчу проблему, оскільки перекладач повинен врахувати і передати всі семантичні нюанси оригіналу. У цьому плані перекладознавчий аспект аналізу синкретичних образних засобів є перспективним. Разом з тим синкретизм у системі тропів сприяє багатозначності образних засобів, він часто відображає оригінальну картину світу у стислій формі, сприяє отриманню естетичного задоволення від тексту.

1.4 Проблема значення фразеологічних одиниць, побудованих на гіперболі

Для кращого розуміння ролі механізму гіперболи у формуванні гіперболічних фразеологічних одиниць детально розглядаються макрокомпоненти фразеологічного значення, а також їхні складові.

Як план вираження, так і план змісту фразеологічних одиниць, що базуються на гіперболі, характеризуються комплексністю свого значення. Це зумовлено поєднанням сигніфікативно-денотативного і конотативного макрокомпонентів.Ознакою сигніфікативно-денотативного макрокомпонента значення гіперболізованих фразеологізмів є порушення поєднання смислового зв'язку об'єкта та вказаної гіперболічної міри ознаки. У формуванні фразеологічного значення беруть участь не тільки об'єктивні якості денотата, але й суб'єктивне ставлення людини до нього [6, 22]. Наприклад, гіперболічна фразеологічна одиниця “to get (have) butterflies in one's stomach” (нервуватись, переживати) відразу привертає увагу читача своєю неординарністю [26, 543]. Підкреслюється почуття страху чи тривоги. Крім того, відбувається одночасна реалізація лексем, яка сприяє номінації двох непоєднуваних ознак.

У складі конотативного макрокомпонента значення фразеологічних одиниць, що базуються на гіперболі, виділяють змінну сукупність його складових. У складі їхньої конотації виділені такі компоненти, як експресивність, інтенсивність, емотивність та оцінка [10, 20].

В основі оціночного компонента конотації гіперболічних фразеологічних одиниць лежить закріплене в мові ставлення до названого об'єкта, яке проявляється в схваленні, засудженні або навіть у відсутності виражених емоцій. Загальноприйнятим вважається поділ на негативний, позитивний та нейтральний компоненти значення. У фразеологізмі “at death's door” (на порозі смерті) негативна оціночна сема компонента death поширюється на всю фразеологічну одиницю. Це робить зміну значення в сторону позитивної чи нейтральної оцінки неможливою. Фразеологічна одиниця “to be in the seventh heaven” ( бути на сьомому небі від щастя) у своєму компонентному складі має слово “heaven”, що володіє яскраво вираженою позитивною оцінкою. Це сприяє передачі позитивної оцінки значенню всього фразеологізму.

Емотивність гіперболічних фразеологічних одиниць виражає глибоке проникнення у людську свідомість. Емотивність являє собою оцінку об'єкта, яка відображає спектр емоцій, почуттів та переживань людини. Шкала емотивності фразеологічних одиниць, побудованих на гіперболі, включає в себе сім основних емосем значення: презирство, зневага, несхвалення, іронія, нейтральність, комічність та схвалення. Розглянемо емосеми, які найчастіше зустрічаються у конотативному компоненті значення фразеологічних одиниць, побудованих на гіперболі. Емосема презирства виражає крайній ступінь неповаги до когось, засудження, наприклад, “a beggar on horseback” - вискочка [6, 19].

Емосема зневаги виражає високомірне, позбавлене будь-якої поваги та уваги ставлення до чогось, наприклад, “to have nothing between one's ears” - нерозумна людина.

Емосема несхвалення пов'язана з негативною оцінкою дії, явища чи предмета, наприклад, “to make no bones about smth” - не соромитись, не церемонитись.

Емосема іронічності - це тонка насмішка, виражена в прихованій формі. Прикладом може бути така фразеологічна одиниця “to be/ get/ grow too big for one's boots” - зазнаватись, задирати носа.

Нейтральний оціночний компонент характеризує фразеологічні одиниці, в яких відсутнє яскраво виражене схвалення або засудження. Фразеологічним одиницям з позитивним оціночним компонентом характерне поняття схвалення. Емосема схвалення вказує на конкретні характеристики предмета, явища чи дії, що викликають похвалу. Прикладом може бути фразеологічна одиниця “to have a green thumb” - бути досвідченим садоводом. Емосема комічності вказує на особливе комічне ставлення до предмета, дії чи явища, наприклад, “a little bird told me that” - сорока на хвості принесла [6, 23].

Гіперболічна інтенсифікація міри ознаки описуваного предмета, явища, дії чи стану лежить в основі образності фразеологічних одиниць і сприяє появі семи інтенсивності в їх семантиці, наприклад, фразеологічна одиниця “to be on a cloud” (шаленіти від щастя, бути на сьомому небі від щастя).

Отже, інтенсивність значення гіперболічних фразеологічних одиниць вказує на відхилення міри ознаки об'єкта від норми, що закріплена у свідомості людини. Саме тому фразеологічні одиниці, що побудовані на гіперболі, є високо експресивними. Основним завданням фразеологічних одиниць, що передають крайній ступінь інтенсифікації ознак слід вважати не досягнення номінативної функції, а емоційний вплив на читача.

Метафоричні та метонімічні трансформації семантики фразеологічних одиниць нерідко супроводжуються гіперболізацією образа [20, 115]. Гіперболічне перенесення будується на навмисному перебільшенні ознаки, що є основою асоціативного поєднання значення фразеологізму зі значенням його прототипа [19, 72]. Фразеологічні одиниці, побудовані на гіперболі, володіють особливою виразністю, що породжує нереальний, гротескний характер гіперболічного образу. Для семантики гіперболічних фразеологізмів характерне вираження крайнього ступеня якогось явища чи дії:

1. Вираження крайнього ступеня інтенсивності виконання дії: “to din into smb's ears” - повторювати, нагадувати комусь багато [26, 629]. У міжмовному плані фразеологізми даної групи є лексико-семантичними варіантами внаслідок лексичного варіювання дієслівних компонентів та їх різнокореневого складу, відмінностей у морфологічному оформленні змінних компонентів, які викликають зміни у синтаксичній структурі фразеологічних зворотів.

2. Вираження крайнього ступеня величини:

а) “from ear to ear” - до вух (посмішка);

б) “up to the ears”, over ears”, “over head and ears”,” up to the eyes” - по самі вуха. У даному випадку відбувається співпадіння аспектної організації та загального значення [10, 36].

3. Вираження крайнього ступеня кількості:

а) “can / could be counted on the fingers of one hand” - можна порахувати на пальцях однієї руки.

4. Вираження крайнього ступеня близького розташування в просторі:

а) “at hand” - під рукою;

б) “before one's eyes” - прямо перед очима;

в) “under one's nose” - перед самим носом.

Варто зазначити, що формальними показниками гіперболічних фразеологізмів є лексеми-інтенсифікатори, в ролі яких виступають або числівники, або такі слова, як “all”, “whole”, “everybody”. Однак суть семантичних трансформацій фразеологізмів, сила їхньої експресії закладені в нашаруванні асоціативних ознак, які пов'язують фразеологічні одиниці з їх прототипами. Це можуть бути метафоричні асоціації, як, наприклад, у лексико-синтаксичних варіантах фразеологічних одиниць: “cry one's eyes out”, “set one's eyes at flow”, “pipe one's/ the eye” - виплакати всі сльози, заливатися слізьми [10,68].

Основу гіперболічного переосмислення прототипа фразеологізму можуть складати також і метонімічні асоціації: “not to lift/ move/ raise/ stir a finger” - палець об палеці не вдарити. Міжмовні відповідники даного фразеологізму є лексико-морфологічними варіантами. Глобальна трансформація прототипа поданої групи фразеологічних одиниць супроводжується актуалізацією семи organ of work. Інтенсифікатором вираження крайнього ступеня бездіяльності у фразеологічних зворотах є заперечення, що представлене заперечною часткою not. “I will not lift a finger to save this reptile” [17, 149].

Ряд фразеологізмів, що виражають крайній ступінь інтенсивності виконання дії, представлений трьома антонімічними групами:

1) “to be all eyes” - пильно дивитися;

2) “to have eyes at the back of one's head” - бачити, помічати все навколо;

3) “with all one's eyes”, “with all the eyes in one's head” - пильно, зосереджено;

4) “to strain one's eyes” - напружувати очі;

5) “if you had half an eye” - якби ви не були такі сліпі;

II. 1) “to be all ears” - уважно слухати;

2) “to strain one's ears” - прислухатись, нашорошити вуха;

3) “to put on merchant's ears” - робити вигляд, що нічого не чуєш.

III. 1) “to have one's hands full” - бути занятим по горло;

2) “to give/ put one's/ the last hand to smth” - робити останні штрихи, закінчувати;

3) “not to lift a hand”, “not to do a hand's turn” - не поворушити й пальцем [26, 43].

Порівняльно-типологічний аналіз вивчених фразеологічних одиниць, які будуються за допомогою гіперболічної моделі преосмислення компонентного складу, підводить до такого висновку: використання гіперболи у фразеологічних одиницях допомагає виразити крайній ступінь зображення певної ознаки. Відповідно до цього, фразеологічні одиниці поділяються на чотири групи: ФО, що виражають крайній ступінь інтенсивності дії; величини предмета, явища; кількості; близького розташування в просторі. Крім того, основу гіперболічного переосмислення прототипа таких фразеологічних одиниць складають як метафоричні, так і метонімічні асоціації.

РОЗДІЛ 2. ГІПЕРБОЛА ЯК СТИЛІСТИЧНИЙ ЗАСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ КОМІЧНОГО В АНГЛІЙСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ

2.1 Вираження елементів комічного в художньому тексті

Комічне відіграє в художній літературі особливу роль. Проте при своїй різноаспектності цей феномен залишається маловивченим. Існують численні спроби науковців дослідити окремі аспекти комічного. Названа проблема важлива і цікава для різних галузей сучасної філології, особливо для теорії та практики перекладу. Проте це питання виходить за межі цієї науки і переплітається з естетикою та психологією. Психологи намагаються визначити, як проходить процес сприйняття комічного в мозку. Естетика пояснює досягнення комічного ефекту моральними та естетичними нормами суспільства. Філологи розглядають мовні засоби та прийоми, що створюють комічний ефект [17, 171].

Першим з видатних філософів, хто приділив увагу дослідженню комічного, був Платон. Пізніше до цього питання звернувся Арістотель. Він першим ввів поняття ефекту неочікуваності, яке розвинулося лише за часів Канта та Шопенгауера. До проблеми комічного звертались Томас Гоббс та Херберт Спенсер, Зиґмунд Фройд та Анрі Бергсон, Джон Локк та Михайло Бахтін. У другій половині ХХ століття це питання досліджували Ю. Борев, Д. Ніколаєв, Б. Мінчин, Я. Ельсберг, Б. Дземідок.

Комічне - це категорія естетики, що виражає у формі висміювання історично обумовлену невідповідність певного соціального явища, діяльності та поведінки людей, їх традицій і звичаїв об'єктивному і естетичному ідеалу прогресивних громадських сил [21, 391]. Відчуття комізму передається через осягнення невідповідності між неповноцінним, недосконалим змістом явища і його формою, яка претендує на повноцінність і значущість, прагнення видати себе не за те, чим вони є насправді. В концентрованій формі комічне проявляється в мистецтві. Різні грані комічного лежать в основі таких літературних жанрів, як гумореска, сатира, епіграма, пародія, памфлет, комедія, буфонада, фарс, бурлеск тощо. Градація емоційного реагування на різні прояви комічного, його відношення до суспільного ідеалу передається в поняттях усмішка, жарт, іронія, гумор, чорний гумор, гротеск, сарказм, карикатура. Ці поняття можуть лежати в основі відповідних жанрових структур, стилістичних фігур чи тропів, тобто засобів художнього моделювання іншої, естетичної реальності.

У залежності від емоційного тону та культурного рівня комічне може бути доброзичливим, печальним, вражаючим. Природа комізму виражається у здатності поєднуватися з будь-якими іншими видами сміху: перехідні різновиди іронічного, сатиричного гумору.

Кожен письменник для створення комічного ефекту застосовує певні прийоми та засоби, які роблять його стиль та мову унікальною та неповторною. Одним із таких засобів є власне гіпербола. Останнім часом спостерігається зростання інтересу до вивчення питання функціонування гіперболи в художньому творі, особливо в англомовній літературі. Гіпербола відіграє важливу роль не тільки у стилістичному забарвленні художнього тексту, але й в естетичній та літературно-художній системах твору. У художньому творі гіпербола є одним із основних елементів вираження безпосередньо авторської точки зору, засобом реалізації суб'єктивно-оцінної модальності, і, таким чином, засобом реалізації авторської позиції [12, 98]. Не дивно, що саме явище гіперболічності, що створює комічний ефект, у художньому тексті привертає особливу увагу багатьох дослідників. Це зумовлено цікавістю до вивчення тексту у широкому сенсі, дослідження усіх функціональних стилістичних особливостей літературної мови та розмовного стилю. Крім того, привертають увагу питання, що стосуються експресивності мови. У даному випадку ефект комічності, що досягається за допомогою гіперболи, розглядається не ізольовано, а в контексті, оскільки слова набувають значення саме в контексті. У зв'язку з цим важливо аналізувати художні твори, зважаючи на використання стилістичних засобів, їх виразність, що допоможе оцінити художню та естетичну цінність твору.

У художньому тексті, який багатий на гіперболи, що створюють комічний ефект, відображені емоційно-експресивні відтінки та індивідуальний процес пізнання дійсності. Тобто, будь-який твір, насичений комічними елементами, створюється з метою впливу на читача. Художній текст з елементами комізму є особливою формою функціонування мовної системи. Художні твори, в яких домінує гумор, є семантичними та структурно-комунікативними. Їхньою основною ознакою є протиріччя, яке виникає в результаті несподіваного зіткнення двох несумісних планів.

На основі вищезгаданого під художнім текстом з використанням гіперболи для створення комічного ефекту розуміють особливу форму комунікації, яка дозволяє автору яскраво виразити своє ставлення до дійсності, свідомо порушивши сформовані в читачах уявлень про неї.

Сприйняття комічного базується на таких когнітивних особливостях людського пізнання, як відображення навколишньої дійсності та акумуляції екзистенціального досвіду, що зумовлює формування стереотипного сприйняття. Таким чином, інтерпретація художніх текстів з елементами комізму - це процес мислення, в результаті якого досягається розуміння мети та значення твору. Успішна інтерпретація залежить від загальнокультурних, соціальних та фонових знань в автора та читача [12, 117].

На основі розгляду феномену комічного з точки зору літературознавчого аспекта варто зазначити, що цей феномен є досить поширеним в англійській художній літературі. Проте кожна епоха пропонує свою форму комічного. Так, наприклад, англійському Просвітництву характерна яскраво виражена сатира та іронія. На рубежі XIX-XX ст. основною формою комічного виступає гумор. У сучасній літературі зустрічається гумор, іронія та сатира. Проте варто звернути увагу на те, що досить часто відбувається поєднання цих форм, оскільки за їх допомогою автор твору створює конгломерат комічного.

Гіпербола як засіб реалізації комічного ефекту завдяки своїй емоційно-експресивній стилістичній забарвленості здатна збагачувати основне значення лексичної чи граматичної одиниці додатковими конотаціями, що несуть комічний підтекст. Це допомагає підкреслити основні риси героїв, які роблять їх особливими та привертають увагу читачів.

Отже, можна зробити висновки, що художній текст, що насичений гіперболами для створення комічного ефекту, базується на не лише когнітивному, комунікативно-прагматичному та стилістичному аспекті, а й також на філософсько-естетичному, психологічному, соціологічному аспектах.

2.2 Специфіка репрезентації комічного за допомогою гіперболи у творі Джерома К. Джерома “Three Men in a Boat (To Say Nothing of The Dog)”

Книга Джером К. Джерома “Троє в одному човні (як не рахувати собаки)” була задумана як своєрідний художній путівник по Темзі, тільки прикрашений гумористичними деталями. Повість “Троє в одному човні, як не рахувати собаки” занурює нас у часи “старої доброї Англії” і дозволяє провести час у суспільстві справжніх джентльменів, яким властивий тонкий гумор і пристрасть до подорожей. Оповідач, Джордж і Гарріс - три друга, що відправилися в багатоденну подорож на човні вгору по Темзі і після різноманітних колотнеч втекли на потязі до Лондона, кинувши свій човен під дощем. Всі троє виступають як своєрідний колективний герой гумористичної хроніки подорожі, що ведеться від першої особи. Оскільки разом з описом власне пригод у розповідь вводяться різноманітні додаткові епізоди, пов'язані з кожним з мандрівників, наявність більш, ніж одного головного героя, з яким відбуваються “тридцять три нещастя”, частково знижує монотонність оповідання. Загалом герої практично невиразні: всі вони - аристократи, не обмежені в засобах, класичні персонажі жанру гумористичної подорожі. Автор дуже влучно викриває неспроможність представників вищого класу здолати звичайні буденні труднощі. Комізм у творі постає органічним елементом розповіді про безтурботне життя англійських аристократів, заглиблюючи читача в світ фантасмагоричної реальності [18, 82].

У цьому творі виявляється невичерпна винахідливість автора на комічні ситуації й хист підкреслювати кумедне в людській поведінці. Його гумор визначається особливостями національного менталітету. Створення комічного ефекту за допомогою гіперболи у Джером К. Джерома тісно пов'язане з багатими традиціями англійської літератури і перш за все з Ч. Діккенсом. Комічний ефект у його творах досягається за допомогою вміння бачити смішне у повсякденному, помічати кумедні невідповідності у звичайному. Уже з перших сторінок його твору видно, що гумором пронизаний кожен рядок тексту.

Отож, проаналізуємо основні приклади застосування гіперболи як засобу створення комічного ефекту у творі Джером К. Джерома “Троє в одному човні (як не рахувати собаки)”. Наприклад, “I sat for a while, frozen with horror; and then, in the listlessness of despair, I again turned over the pages” [25, 15]. Гіпербола frozen with horror у даному випадку виражає крайній ступінь інтенсивності дії. “I sat and pondered. I thought what an interesting case I must be from a medical point of view, what an acquisition I should be to a class! Students would have no need to “walk the hospitals,” if they had me. I was a hospital in myself. All they need to do would be to walk round me, and, after that, take their diploma” [25, 16]. Два останніх речення містять гіперболи. Одна людина не може бути цілою лікарнею - це гіперболічне порівняння, що виражає крайній ступінь величини. Звичайно, що не можна отримати диплом, обійшовши тільки довкола пацієнта. Це також є перебільшенням, що досягає комічного ефекту. Взагалі у даному випадку можна говорити навіть про гіперболічну ситуацію, яка викликає у читачів сміх. Оповідач прочитав медичну енциклопедію і знайшов у себе усі вказані захворювання.

Крім того, гіперболу, що виражає інтенсивність дії, подано у такому реченні: “About midnight, the picture would be up - very crooked and insecure, the wall for yards round looking as if had been smoothed down with a rake, and everybody was dead beat and wretched - except Uncle Podger” [25, 38]. У даному реченні гіперболічним виразом є “and everybody was dead beat and wretched”, що викликає посмішку у читача, оскільки повісити картину на стіну для героїв виявилося нестерпно важким завданням.

”Harris was so overcome with joy that he fainted, and had to seize the boy's beer-can and half empty it before he could recover consciousness, and then he started off at a run, and left George and me to bring on the luggage” [5, 153]. Це речення є також прикладом використання гіперболи, що виражає інтенсивність дії та створює комічний ефект у творі “Троє в одному човні”. Гіпербола “Harris was so overcome with joy that he fainted” підкреслює, наскільки щасливим був Гаріс, коли хлопчик запропонував їм ночліг після довгих пошуків та розчарувань.

У реченні“Fancy old George talking about work!” he laughed; “why, about half an hour of it would kill him” гіпербола “about half an hour of it would kill him” виражає інтенсивність дії [25, 191]. Вона викликає сміх у читача, підкреслюючи ставлення Джорджа до роботи. За допомогою гіперболи та гумору у реченні “All the dirt contained in the river between Reading and Henley, we collected, during that wash, and worked it into our clothes” Джером К. Джером намагався наголосити, наскільки брудним був одяг героїв [25, 212].

У наступному прикладі ми розглядаємо не вираз, а ціле гіперболічне речення, що репрезентує комічний ефект: “Splendid cheeses they were, ripe and mellow, and with a two hundred horse-power scent about them that might have been warranted to carry three miles, and knock a man over at two hundred yards” [25, 46].

Варто сказати, що Джером К. Джером за допомогою гіперболи досить вдало створює комічні образи у творі, підкреслює їхню неординарність та індивідуальність. Наприклад, “Packing is one of those many things that I feel I know more about than any other person living” [25, 53]. Мова йде про оповідача, який збирається у подорож з друзями. Взагалі весь процес пакування викликає тільки сміх у читача. “I don't care for mustard as a rule, and it is very seldom that I take it at all, but I would have given worlds for it then” [25, 153]. Автор використав гіперболу “I would have given worlds for it” та проілюстрував випадок, коли герої обідали печенею без гірчиці, діставшись до Мавпячого острова.

При стилістичному аналізі твору Джером К. Джерома можна побачити ще такі елементи комічного за допомогою гіперболи: “Sea-side!” said my brother-in-law, pressing the ticket affectionately into his hand; “why, you'll have enough to last you a lifetime; and as for exercise! why, you'll get more exercise, sitting down on that ship, than you would turning somersaults on dry land” [25, 22]. Автор розповідає про те, як єдиною турботою героя було продати квиток на прогулянку по морю на кораблі. Він пропонував його по всьому місту з великою знижкою і продав якомусь чоловікові, котрому лікар порадив проїхатися по морю і зайнятися гімнастикою. У даному прикладі письменник використовує гіперболу “to last you a lifetime”.

“But, when I had paid for about a dozen chickens that he had killed; and had dragged him, growling and kicking, by the scruff of his neck, out of a hundred and fourteen street fights” [25, 33]. У цьому реченні гіперболою є вираз “a hundred and fourteen street fights”, за допомогою якого автор створює комічний образ собаки, перебільшуючи кількість його вуличних бійок. Отже, гіпербола “a hundred and fourteen street fights” виражає у художньому творі крайній ступінь кількості.

Ще одним прикладом гіперболи, що створює комічний ефект, виражаючи крайній ступінь кількості, є таке речення: “And, when half an hour had been spent in tying up his finger, and a new glass had been got, and the tools, and the ladder, and the chair, and the candle had been brought, he would have another go, the whole family, including the girl and the charwoman, standing round in a semi-circle, ready to help” [25, 36].

У реченні “There were only three beds in the whole house, and they had seven single gentlemen and two married couples sleeping there already” автор знову використовує гіперболу, за допомогою якої має на меті виразити крайній ступінь кількості та викликати сміх у читача [25, 151]. Речення “When Montmorency meets a cat, the whole street knows about it; and there is enough bad language wasted in ten seconds to last an ordinarily respectable man all his life, with care” також містить гіперболу, що виражає крайній ступінь кількості та досягає комічного ефекту [25,163].

Гіпербола, що виражає крайній ступінь величини, використана у такому реченні з метою створення комічного: “Potatoes were about the size of peanut” [25, 217]. Взагалі вся ситуація, коли три чоловіки хочуть приготувати вечерю, пронизана тонким гумором за допомогою використання гіперболи. “I should never have thought that peeling potatoes was such an undertaking. The job turned out to be the biggest thing of its kind that I had ever been in” [25,219]. Якщо ми поглянемо, як чоловіки намагаються приготувати картоплю, то складається таке враження, що вони ніколи цього не робили. І той факт, що картопля стала після чищення розміром у квасолину, дивує та викликає у читачів сміх: таке легке завдання іноді перетворюється у справжнє випробування для чоловіків. Наступне речення: “Scrapping was even harder than peeling”підтверджує, що автор мав за мету показати гумор такої ситуації [25, 219].