Основні тенденції розвитку німецької економічної лінгвістики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Німецька мова та її діалекти в Європі

2. Українсько-німецькі мовні контакти

3. Проблеми історичної періодизації дослідження німецької економічної мови

4. Роль німецької мови в науці

Висновки

Література

Вступ

Німецька мова є важливою для науково-культурного світу. Про це свідчить кількість німецькомовних Нобелівських лауреатів: 30 Нобелівських лауреатів з хімії, 25 з медицини, 21 з фізики, 10 з літератури та 8 Нобелівських лауреатів миру.

Кожна мова впливає на культуру та сприяє формуванню національної свідомості. Той, хто вивчає німецьку мову, отримує дещо від німецької культури. Зі знаннями німецької можна краще вивчити та зрозуміти німецьку культуру та історію.

Робота присвячена вивченню і використанню німецької мови у світі, а також дослідженню основних тенденцій розвитку німецької економічної лінгвістики. Визначається періодизація лінгвістичних досліджень німецької мови економіки та роль німецької мови в науці.

Німецька мова має статус державної мови Німеччини, Австрії та Ліхтенштейну. Вона також є однією з державних мов Швейцарії та Люксембургу. Її вживають у спілкуванні жителі Ельзасу, Альто-Адідже, Ейпена, Мальмеді, Лотарингії та інших територій Європи. Багато груп населення Сполучених Штатів Америки, Канади, Румунії, Бразилії, Росії, Польщі та інших країн є німецькомовними. Також німецька мова - одна з мов міжнародного спілкування, а отже значимість німецької мови у світі є доволі суттєвою, у цьому і полягає актуальність обраної теми.

Об'єктом дослідження є німецька мова.

Предмет дослідження - німецька мова у світі.

Мета - здійснити огляд значимості німецької мови у світі через призму вивчення ролі німецької мови у науці та використання діалектів німецької мови у Європі.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

· дати характеристику діалектам німецької мови в Європі;

· розкрити українсько-німецькі мовні контакти;

· описати проблеми історичної періодизації дослідження німецької економічної мови;

· встановити роль німецької мови в науці.

Використано описовий та історичний методи дослідження.

Робота складається з чотирьох частин, які розкривають питання значимості німецької мови у світі.

німецький мова діалект лінгвістика

1. Німецька мова та її діалекти в Європі

Німецька мова належить до західнонімецької підгрупі мов, яка в свою чергу ходить у німецьку групу мов індоєвропейської сім'ї. Функціональні стилі мови підрозділяються на літературну мову, розмовну мову, регіональні розмовні мови, діалекти і полудіалекти. Відмінність діалектів від полудіалектов полягає в тому, що базою виникнення останніх є перші, але з менш специфічними ознаками.

Літературна німецька мова називається Standardsprache, розмовна - Umgangssprache. До регіональних розмовною мов відносяться баварський, берлінський, північно-німецький, баденських, верхнє-Саксонія-тюрінгенскій, Пфальцський, Вюртемберзькі та гесенської мови. Подивимося, як поширена мова в інших країнах, і які існують відмінності в німецькій мові і його діалекти.

У Швейцарії німецька мова поширена досить широко. На ньому говорить близько 74% всього населення країни і має він дві форми. Одна з них - це швейцарсько-німецькі діалекти або Schweizerdeutch, а інша - швейцарський варіант літературної німецької мови. Основними особливостями останнього є слабке видихання при вимові початкових звуків (до-, р-, t-), особлива специфіка у вимові дифтонгів, і наявність глухого звуку-s-в початкових та інтервокальних позиціях і так далі.

У граматиці швейцарського німецької мови існує специфічне управління дієсловами, вживання прийменників і т.д. У лексиці присутні слова, які етимологічно не мають відповідників в німецькому варіанті (гельвецізми) і існує архаїчність слів.

Швейцарсько-німецьких діалектів дуже багато і в них іноді бувають дуже сильні розбіжності. Так діалект Валліса погано розуміють люди, що вживає бернський діалект. Швейцарсько-німецький мова відрізняється від офіційного німецької мови так сильно, що німці Німеччини не дуже добре його розуміють і при виїзді до Швейцарії їм потрібно пройти певну підготовку для більш-менш вільного спілкування в країні.

У Швейцарії швейцарсько-німецька мова використовується повсюдно. На ньому говорять люди різних верств населення, ведуться богослужіння, а також він використовується на телебаченні та радіо. У початковій школі викладання ведеться на швейцарсько-німецькою мовою, а для письма використовується швейцарський німецька літературна мова.

В Австрії німецька поширений також у двох формах - це німецький літературний мова та австрійський варіант німецької мови.

Австрійський національний варіант німецького так само, як і швейцарсько-німецька, має свої відмінності. Тут також є своя специфіка проказування дифтонгів, взагалі немає аспірації у початкових звуків до-, р-, t-. Морфологічні розбіжності полягають у різниці освіти множини та роду іменників. Також значні розбіжності присутні в лексиці. У словнику австрійського німецької мови існує велика кількість запозичень з інших мов, зокрема їх італійського, французького мов, а також з мов слов'янської групи. Національний варіант німецької мови включає в себе розмовна мова, діалекти і різні полудіалекти.

Літературна німецька мова так само називається Hochdeutsch, що означає дослівно "високий німець". Саме ця назва має два сенсу.

Перший смисловий варіант - це назва діалектів, які використовуються в районі південної височини Німеччині - "верхньонімецької" діалекти, як протиставлення діалектів, які вживаються в районах північної частини Німеччини, яка розташовується в низовині ("нижньонімецький" діалекти). Другим варіантом смисловим позначають загальнонімецького літературну мову, який сформувався на основі средненемецкіх і південно-східних діалектів, що відносяться до верхньонімецької діалектам в період, який називають новонімецький. Так високий стиль німецького літературної мови протиставляється низькому стилю верхньонімецької і средненемецкіх діалектів, які поширені по всій країні.

Існує безліч варіацій діалектів німецької мови. У Німеччині існує таке поняття, як лінія Бенрат. Вона проходить біля міста Бенрат, який знаходиться трохи південніше Дюссельдорфа і перетинає в цьому місці річку Рейн. Ця лінія є основною кордоном, підрозділяються діалекти на північно-німецькі та південно-німецькі. Також лінія Бенрат є північною межею областей, де поширене другий пересування приголосних.

У 6-8 століттях на території нинішньої Німеччини використовувався давньонімецької мову. з того часу повністю змінилися зімкнено приголосні, і така зміна стали називати другим пересуванням приголосних. Зміни торкнулися і дзвінких і глухих зімкнено приголосних. Проте в різних діалектах це відбувалося по-різному. Більш послідовним було пересування приголосних у баварських і алеманскіх підгрупах південно-німецьких діалектів.

До верхньонімецької діалектам відносяться средненемецкіе і південно-німецькі групи, які в свою чергу відповідно підрозділяються на східно-средненемецкую, Рейнсько-франкських і середньо-франкських підгрупу і баварської-австрійську, алеманскую, верхнє-франкських підгрупи. Нижньонімецький діалекти включають в себе східно-нижньонімецький, північно-саксонську, нижньосаксонського і нижньо-франкських підгрупи.

Отже, ми розглянули мови, діалекти і полудіалекти німецького мови, які використовуються не тільки в Німеччині, а й за її межами.

2. Українсько-німецькі мовні контакти

Простежуються протягом усієї історії укр. мови. Хронологія запозичень з нім. мови в українську (вони відбуваються на різних мовних рівнях -- див. Германізм, але найвиразніше в лексиці), їх тем. склад демонструє зв'язок з певними істор. подіями, фактами в житті укр. народу, що й дозволяє встановити таку періодизацію укр.-нім. мовних контактів: 1) 10 -- 11 ст.; 2) 12-13 ст.; 3) 14-17 ст.; 4) 18 ст.; 5) 19 -- поч. 20 ст.; 6) 20-40-і pp. 20 ст.; 7) 50-і pp. 20 ст. по наш час.

Перший період контактів припадав на час розвитку Київ. Русі (10 -- 11 ст.), коли між нею і нім. землями існували династичні, політ, та екон. зв'язки. У діалектах цього часу, а пізніше і в писем. пам'ятках фіксуються давньоверхньонім. та готські запозичення бук, князь, котел та ін. Другий період стосується часу феод. роздробленості Київ. д-ви, внаслідок чого зросла роль окр. князівств як політ. та культур. центрів. Після спустошення Києва монголотатарами 1240 особливого значення набуло Галицько-Волинське князівство, яке за своїм тер. положенням не могло не мати зв'язків із Зх. Європою. Підтвердженням може служити, зокрема, той факт, що магдебурзьке право, яке виникло на поч. 13 ст. у Європі й давало феод. містам незалежність, першими на укр. територіях одержали міста цього князівства. Прийняття магдеб. права відкривало також дорогу для нім. колонізації, що посилювало укр.-нім. контакти і спричиняло появу запозичень. У Галицько-Волинському літописі описується зустріч князя Данила (під 1252) з нім. послами і фіксуються слова герцог (герцюг), біскуп (пискуп). У 14 -- 17 ст. укр.-нім. мовні взаємини значною мірою зумовлюються особливостями істор. долі укр. земель. У 14 -- 15 ст. більша частина укр. території була приєднана Великим князівством Литовським. Однак спільна літ. мова укр. і білорус. народів -- т. з. західноруська мова -- стала в ньому держ. мовою, що сприяло вільним і безпосеред. контактам її з ін. європ. мовами. Війна Литви з нім. рицарями, поступове зміцнення магдеб. права в містах, торгівля з країнами Зх. Європи були тими чинниками, які зумовили проникнення нім. лексем в укр. мову. Тематично вони представлені в групах "Торгівля" (гандель, крам, ринок, ярмарок, кошт, рахувати, шеляг, пуд, фунт), "Побут" [кухня, бавовна (баволна), друшляк], "Ремісництво" (верстат) та ін. Посередниками у запозичуванні деяких із наведених слів були чеська та польс. мови. Роль останньої в укр.-нім. контактах посилюється з 2-ї пол. 16 ст., коли на укр. територіях запанувала Польща, а мовою офіц. спілкування, навчання в школах стала польська. Через польс. посередництво і безпосередньо в 16 -- 1-й пол. 17 ст. проникають терміни друкар. справи: друк, ґарт, штемпель, фальц, шрифт; продовжує поповнюватися торг, лексика: шинк, вишинк (пізніше шинок), борг, решта; з'являються слова на позначення понять із галузі техніки: букса, пломба, клапан, дріт; буд-ва та арх-ри: дах, брук, балка, муляр, кахлі, цемент, карниз та ін. Укр. міста, відкриті внаслідок магдеб. права для торг.-екон. контактів з німцями, зазнавали впливу і нім. культури. В цей час в укр. мову проникають муз. терміни арфа, лютня, флейта, цитра, терміни образотв. мист-ва барва, маляр, малювати, ландшафт та ін.

18 ст. в історії укр.-нім. відносин характеризується рядом важливих подій, що зумовили інтенсивність взаємовпливу мов: 1) внаслідок реформ у Росії кін. 17 -- поч. 18 ст. у Сх. Україні з'являються нім. фахівці з різних галузей промисловості, активізуються переклади з нім. мови наук, та вироб. л-ри; 2) в кін. 18 ст. відбувається колонізація південноукр. земель іноземцями, в т. ч. німцями, що створювало умови для безпосеред. укр.-нім. мовних контактів; 3) з 70-х pp. 18 ст. майже всі західноукр. землі опинилися під владою Австро-Угорщини, що зумовило введення нім. мови в осв. заклади, в адм. управління, військ. службу тощо. Це спричинило засвоєння багатьох лексем, зворотів, конструкцій нім. походження населенням західноукр. територій як усним, так і писемним шляхом (файний, гвер, крейцер та ін.). У тем. плані лексика укр. літ. мови в цей період збагатилася нім. запозиченнями в галузі військ. справи (рейтар, ордер, патронташ, бруствер), промисловості (штрек, квершлаг, шахта, швелер, цанга, струбцина) та ін.

Період 19 -- поч. 20 ст. в історії укр.-нім. мовних контактів виділяється підвищенням ролі писем. джерел (активізуються переклади нім. філософської, сусп.-політ., худож. л-ри), появою укр.-нім. термінол. і загальномовних словників, увагою громадськості до проблеми використання слів іншомов. походження. Лексика і фразеологія укр. мови в цей період поповнилися нім. словами і виразами в галузі філософії, літературознавства, мистецтва, науки і техніки: аскетизм, емпіріокритицизм, трансцендентальний, колективізм, культуртрегер, публіцистика, макулатура, авторитет, конфлікт, рентген та ін., частина з яких склалася в нім. мові на основі інтернаціональних лат. і грец. лексичних елементів. Роль гол. мов-посередниць у цей період зберігають, як і в попередній, російська у Сх. Україні і польська у Західній. Певною мірою провідниками нім. запозичень виступали й ін. мови, зокрема їдиш. Перші роки рад. влади в Україні відзначалися досить слабкими укр.-нім. контактами, які не залишили помітного сліду в обох мовах. Деяке пожвавлення спостерігається в кін. 20-х -- на поч. 30-х pp., коли в СРСР нім. мова ввійшла в програми серед. шкіл, почав налагоджуватися обмін спеціалістами, коли політ. події в Німеччині стали привертати заг. увагу. Наслідком цього стали запозичення тонфільм, лейка, агресор, путч, аншлаг. Друга світ. війна зумовила значний приплив в укр. мову нім. лексем, виразів переважно воєнної тематики (бліцкриг, фауст-патрон, капут, фриц, хенде хох та ін.). Однак по війні переважна більшість згаданих германізмів відійшла в розряд істор. лексики. З 50-х pp. взаємини України з НДР, ФРН, Австрією посилюються, у результаті чого активізується і взаємодія укр. та нім. мов. Відбувається повторне запозичення деяких слів (кегельбан), з'являються слова на позначення політ. устрою німецькомов. країн, терміни спорту, мист-ва, техніки (бундестаг, бундесканцлер, цейтнот, ендшпіль, шлягер, моторолер, дедерон). За даними словників, у сучас. укр. мові налічується бл. 1 000 німецькомов. лексем (сюди не входить термінологія спец, наук чи галузей виробництва), повністю освоєних укр. мовою.

3. Проблеми історичної періодизації дослідження німецької економічної мови

Розвиток сучасних дискурсивних досліджень німецької економічної мови значною мірою спирається на дослідження економічної лінгвістики, які мають багаті традиції в німецькому мовознавстві. Осмислення, лінгвістичного інструментарію в німецькій дискурсології залежить насамперед, від діахронічної і синхронічної систематизації лінгвістичного і міждисциплінарного знання про мовне відбиття економічних реалій. Зважаючи на розвиток німецької економічної мови в останні десятиріччя вважаємо такі завдання особливо актуальними в контексті міжкультурного економічного спілкування.

Останнім часом точаться дискусії про місце економічної лінгвістики в мовознавстві. Основою суперечок є питання про галузь компетенції економічної мови, аналіз якої також міститься в сучасних дискурсивних пошуках. Ці питання порушуються на фоні теоретичного дефіциту в лінгвістичних дослідженнях у галузі німецької економічної мови. Такий дефіцит відбиває, на нашу думку, невдоволення рівнем теоретичного забезпечення лінгвістики з боку інших гуманітарних наук. На важливий аспект цієї проблеми вказує Ф.Янушек, констатуючи слабкість міждисциплінарної рефлексії дослідників економічної мови, які ще не знайшли оптимальних засобів вивчення соціальних аспектів німецької економічної мови [1:139]. Ю.Больтен додає щодо цього: "Більшість досліджень німецької економічної мови обмежується аналізом окремих морфологічних і синтаксичних проблем. Актуальні монографії й довідники з питань дослідження спеціальної мови приділяють досить мало уваги соціальним контекстам у німецькій економічній мові" [2:72]. Усе це змушує лінгвістів виокремити питання про пошук оптимальної парадигми дослідження сучасної німецької економічної мови. На нашу думку, важливою причиною цього є слабкість історичних здобутків німецької економічної лінгвістики. Діахронічний аналіз основних об'єктів дослідження цієї лінгвістичної дисципліни дає можливість виявити її багатий інтегральний характер. Як науковий напрям німецька економічна лінгвістика оформилася у 30-х роках 20-го століття. Вагомий внесок у дослідження німецької економічної мови зробив у 1936 році Х.Зібеншайн. Учений проаналізував вплив індустріалізації і раннього капіталізму на розвиток німецької мови в 19-му столітті на матеріалі економічних і торговельних книг. Х.Зібеншайн зробив висновок про потребу спеціальної дисципліни - економічної германістики, для чого лінгвісти мають розв'язати такі питання:

* визначити поняття "економічна германістика" та інші терміни, пов'язані з різними галузями дослідження мови економіки, а також визначити цілі дослідження;

* проаналізувати економічні тексти, переважно ремісничі й торговельні (зокрема, доби Середньовіччя), з історичної точки зору;

* узагальнити основні тенденції розвитку німецької економічної мови періоду індустріалізації та розвитку торговельної комунікації [3].

Лінгвістичні дослідження в галузі німецької мови й міжкультурної економічної комунікації ( interkulturelle Wirtschaftskommunikation ) у позадискурсивній парадигмі подаємо в такій діахронічній послідовності.

1-й етап лінгвістичного інтересу до мови економіки можна позначити другою половиною 19-го століття, коли з'явилися перші лінгвістичні праці, присвячені економічній мові. Розвиток економічної мови відбивав стрімке економічне піднесення Німеччини, передусім з 1850 по 1913 рік. Серед домінантних напрямків цих досліджень виокремлюємо такі:

а) етимологічний напрямок, який маркує загальну діахронічну тенденцію в гуманітарних і природничих науках Німеччини [4];

б) стилістичний напрямок, зафіксований у посібниках і довідниках зі складання офіційних документів, торговельних контрактів і ділових листів [5]. На розвиток цього напрямку вплинула антична й середньовічна риторика, яка дала дослідникам німецької економічної мови теоретичний інструментарій для дослідження фігур мови;

в) лексикографічний напрямок, якій відбивав розвиток сучасних комерційних відносин з іншими країнами [6];

г) ідеолого-критичний напрямок, який засвідчив боротьбу філологів, літературознавців, політиків за чистоту німецької мови [7].

Розвиток лінгвістичних досліджень мови економіки в другій половині 19-го століття завдячує масовій індустріалізації. На початку 20-го століття за рівнем промислового розвитку Німеччина посідала перше місце серед усіх європейських країн. Особливу роль у цьому розвитку відігравала міжнародна торгівля, зокрема фахові міжкультурні зв'язки. Лінгвісти 19-го століття розглядають німецьку економічну мову як важливий інструмент економічної діяльності, зокрема міжкультурної економічної комунікації. Е.Мессінг пише щодо цього: "Враховуючи активний міжнародний економічний обіг і значущість для багатьох народів зовнішньої торгівлі, потрібно постійно розширювати й удосконалювати фахові мовні знання стосовно до своєї й іноземної мови" [8:119].

2-й етап дослідження німецької мови в галузі економіки відносимо до періоду між Першою і Другою світовими війнами. Цей етап пов'язуємо з переходом лінгвістичних досліджень мови економіки ( Wirtschaftssprache als Forschungsgebiet ) в економічну лінгвістику ( Wirtschaftslinguistik ). Сам термін „економічна лінгвістика" було запроваджено в 30-х роках 20-го століття Е. Мессінгом. Основною метою економічної лінгвістики Е.Мессінг вважає опис і пояснення людської мови як інструмента економічних відносин, а саме внутрішніх зв'язків, функцій і ролі цього інструмента в суспільстві [9].

Соціально-історичну ситуацію в той час було пов'язано з істотним позитивними і негативними змінами в німецькому суспільстві, зокрема з післявоєнним економічним хаосом початку 20-х років 20-го століття, зі стабілізацією економіки після жовтневої грошової реформи 1923 року, з відновленням економічного суверенітету Німеччини (1 січня 1925 року) і раптовим занепадом німецької економіки внаслідок краху світової економіки після 25 жовтня 1929 року ("чорна п'ятниця на Уолл-стрит"). Засновник німецької економічної лінгвістики Е.Мессінг пише щодо цих подій: "Оформлення лінгвістичних досліджень мови економіки в окрему лінгвістичну дисципліну - економічну лінгвістику ( Wirtschaftslinguistik ) - має сприяти тому, що саме завдяки цій лінгвістичній дисципліні тямущі мовці репрезентують себе як члени національної і інтернаціональної спільноти. Економічна лінгвістика має досліджувати й пропонувати методи, за допомогою яких ми можемо порозумітися з різними національними культурами. Вона має сприяти ефективному порозумінню народів у найважливіших сферах економічних відносин" [10 : 6]. Як важливе завдання економічної лінгвістики вчений розглядав дослідження впливу політичної мови на економічну, а також аналіз впливу іноземних мов у галузі економіки на німецьку національну мову. Мова, на думку вченого, є демократичний інститут порозуміння як у межах суспільства, так і поза ним.

Під час світової економічної кризи 30-х років розвиток німецької економічної лінгвістики практично спиняється. Ф.Дессауер засвідчує стале зростання в німецькій мові економіки таких концептів як "хвороба" ( Krankheit ) та епідемія ( Seuche ). Причину гальмування розвитку німецької економічної мови вчений вбачає у втручанні політики в економіку: " Das Kranke bzw . die Einmischung der Politik in die Wirtschaft muss endlich abgeschnitten und entfernt werden ." [11:287]. Крім того, пропагандистські кампанії в економіці, наприклад в аграрному секторі " Blut - und Bodenromantik ", сприяли поширенню націоналістичних концептів у мові економіки. Поряд із цим відмова від міжнародних економічних контактів негативно позначилася на розвиткові економіки і, відповідно, економічної мови як важливого соціального інституту. Символічну крапку на ринковому розвитку німецької економіки поставив відомий націонал-соціаліст Третього рейху Г.Страссер: " Der Traum vom Weltindstriestaat und Welthandelsstaat ohne R u ckendeckung durch bebautes Land und eigenst a ndige Inlandswirtschaft ist ausger a umt … Die liberale Weltwirtschaft ist tot, und die Rettung Deutschlands liegt in der Binnenwirtschaft." [1 2 :117]. Це абсолютно суперечило позиції Е.Мессінга, згідно з якою економічна лінгвістика як самостійна дисципліна є наука про націю ( Nationenwissenschaft ) і разом із тим наука про міжкультурні відносини (Interkulturkunde). Праця Е.Мессінга репрезентувала себе насамперед як "міжкультурна програма" ( das interkulturelle Programm der Wirtschaftslinguistik ) [13:304].

Німецька економічна лінгвістика того часу зазнавала критики з боку панівних лінгвістичних традицій Європи. Так, уже на початку 30-х років економічну лінгвістику критикувала Празька школа, яка докоряла Е.Мессінгові за відмову від розроблення універсальних моделей мови економіки та бізнесу. Празький лінгвіст З.Ванчура зазначав, що економічній лінгвістиці в Німеччині бракувало теоретичних підстав, які могли б ґрунтовно пояснити соціально-економічні зміни в німецькій економічній мові [14]. Однак, на жаль, серйозні дискусії навколо статусу німецької економічної мови було перервано після втручання фашистської ідеології в німецькі суспільні науки з середини 30-х років 20-го століття.

3-м етапом дослідження німецької економічної мови вважаємо післявоєнний період розвитку економічної лінгвістики. До початку 90-х років 20-го століття серед центральних напрямків німецької економічної лінгвістики були такі:

- дослідження в галузі термінології;

- активні процеси в економічній лексиці і фразеології;

- морфологічні й синтаксичні дослідження; - соціолінгвістика;

- методика викладання німецької економічної мови.

Особливі лінгвістичні здобутки в галузі німецької економічної мови було пов'язано з розвитком теоретичних і практичних аспектів вивчення економічної термінології, яке вже в 60-х роках 20-го століття розвинулось у лінгвістичне вчення про термінотворення ( Terminologielehre ). Суттєві науково-технічні зміни в післявоєнний період розвитку Німеччини сприяли стрімкому збагаченню терміносистем, зокрема в мові економіки. Важливе завдання економічної лінгвістики полягало в систематизації та поясненні економічних термінів. Розвиткові економічної термінології сприяло широке застосування міждисциплінарних методів, зокрема гуманітарних і природничих. Так, на матеріалі номінацій різноманітних економічних продуктів А.Кутцелніг систематизує термінологічні номінації товарів і категорій товарів згідно з типологією понять, застосовною в природничих науках [15]. Учений називає такі основні аспекти термінологічного розвитку економічної мови: 1)граматичний аспект (дослідження економічних номінацій та їх дериватів); 2)логічний аспект (визначення логічних зв'язків між різними економічними поняттями); 3)фаховий аспект, тобто класифікування термінів на підставі прикладних або теоретичних критеріїв. Інтерес до розвитку німецької економічної лінгвістики пов'язуємо також із виникненням у післявоєнній Німеччині багатьох нових галузей економіки, що зумовило різке збільшення кількості субмов і терміносистем. Серед важливих ознак термінологічного вчення в економічній лінгвістиці є зв'язок із когнітивною лінгвістикою. Так, У.Коппельман вбачає основні лінгвістичні принципи класифікації термінів у критеріях орієнтації ( Orientierung ) та розміру ( Ausdehnung ) об'єктів (товарів і послуг), властивих когнітивним процесам і процесам термінотворення [16:118]. Активні термінологічні пошуки в німецькій економічній лінгвістиці сприяли систематизації економічних термінів, переважно в галузі лексики. Найбільшим досягненням термінознавства стала систематизація суміжних економічних і суспільно-політичних термінів, які передають сутність капіталістичного способу життя ("біз­нес", "державні фінанси", "маркетологія", "менеджмент" тощо). Дослідження історичних аспектів розвитку німецької економічної мови вказує на інтегральний характер цієї лінгвістичної дисципліни. Здобутки німецької економічної лінгвістики відбивають також соціальну й когнітивну природу німецької економічної мови.

Суттєвою ознакою сучасної німецької економічної лінгвістики є її переорієнтація на дискурсивну парадигму, або зосередженість на поясненні економічної мови в широкому соціальному контексті з урахуванням людського фактора. Зрозуміло, що колишнє ігнорування лінгвістами соціального контексту позбавляла їх можливості всебічно аналізувати економічну мову, особливо при осмисленні текстового матеріалу. Такий підхід часто обґрунтовувався достатньо жорстокою позицією вчених: мовляв, лінгвістика не має права втручатися в галузі, які з мовою не мають нічого спільного. Однак такий підхід не завжди домінував у німецькій економічній лінгвістиці, і ми мали це підкреслити при систематизації основних періодів розвитку лінгвістичних досліджень у галузі німецької економічної мови. Отже, хоч сучасна німецька економічна лінгвістика спирається на нові дискурсивні підходи, вона все-таки, на наше переконання, має широку власну традицію в попередніх філософських, соціологічних, психологічних і у лінгвістичних дисциплінах. Дослідження лінгвістичних джерел збагачення німецької економічної мови розглядається нами як перспективний напрямок економічної лінгвістики, оскільки він уможливлює всебічне розуміння природи мовного відбиття складних економічних явищ.

4. Роль німецької мови в науці

Німецька як мова науки в XIX сторіччі мала велике значення у світі, навіть більше за французьку та інколи за англійську. Німецька була необхідна у вивченні природничих а також гуманітарних наук. Німецькою публіковалися міжнародні фахові журнали, колеги з одного фаху спілкувалися між собою німецькою, у таких галузях як археологія, філософія, соціальні науки та медицина всі важливі поняття та теорії були cформульовані саме німецькою мовою. Але і в професійній сфері потрібна була німецька. Так, японські лікарі використовували німецьку для ведення медичних карток пацієнтів. Сьогодні міжнародною мовою науки стала англійська. Все ж і сьогодні німецька як мова науки грає важливу роль углобальній мережі міждисциплінарних та міжнародних кооперацій. Сучасне німецьке суспільство є науковим суспільством: наука та дослідження посідають значне місце у суспільному житті Німеччини.

У майбутньому німецька мова збереже свій статус мови комунікації в Європі, не лише з німецькомовними сусідами, але й зі Сходом. Вже зараз існують проекти, які фінансуються з боку ЄС та які спеціально тренують рецептивний аспект володіння мовою (читання). Розвиток навиків читання допомагає орієнтуватися у фахових текстах та брати участь у наукових дискусіях.

Вивчення німецької як мови науки є непростим завданням, але воно себе виправдає. Для того, хоче зрозуміти твори великих німецьких класиків мовою оригіналу, є необхідними навики читання німецькою: "Фауст" Гете, "Капітал" Маркса, "Теорія відносності" Ейнштейна, "Тлумачення сновидінь" Фрейда, словник братів Грімм - лише деякі приклади, які є зразками світової класики і які заклали підгрунтя для розвитку науки.

Німецькі дослідники досягли великих успіхів у науці. Багато науковців опублікували результати своїх досліджень німецькою мовою, часто навіть тоді, коли німецька не була їх рідною мовою. Тому знання німецької мови допомагають при вивченні історії досліджень багатьої дисциплін.

Німецька як мова науки важлива для фахових дискусій. В той час, як спілкування в галузі теоретичних природничих наук відбувається по всьому світу англійською, в галузі прикладних природничих наук (наприклад, лісове господарство) необхідною є німецька мова. Лише так може відбуватися спілкування між експертами та зацікавленими особами. У деяких гуманітарних дисциплінах німецька як мова науки і сьогодні лишається домінуючою. Класична філологія, археологія, музикознавство, філософія або лютеранська теологія є тими галузями, для яких німецька мова досі лишається мовою міжнародного спілкування. У діючій на сьогодні в США рекомендації щодо устаткування університетських бібліотек 21% літератури у класичній філології є німецькомовною.

Тому, хто може читати і розуміти німецьку, відкривається широкий науковий світ класичної та сучасної науки. Тому більше 40% науковців у США радять своїм студентам вивчати німецьку мову. У Польщі та Угорщині таких близько 70 %.

Висновки

Завдяки знанням німецької мови можна вивчити велику європейську культуру в оригіналі. Йдеться і про світ літератури - Гете, Шіллер, Кафка, Грасс, і про світ музики - Бах, Моцарт, Бетховен, Вагнер, філософії - Лютер, Кант, Шопенгауер, Ніцше, або світ психології - Фрейд, Адлер, Юнг - але й про світ науки та досліджень - Кеплер, Ейнштейн, Рентген, Планк - адже німецька - це мова світлих голів!

За останні чотири століття багато людей з Центральної Європи переїхали жити до Північної та Південної Америки або Австралії. І сьогодні багато нащадків цікавляться життям та культурою своїх предків. Знання німецької дадуть переваги та допоможуть скоріше досягти мети тому, хто хоче познайомитися з Батьківщиною своїх предків та дослідити генеалогію власноруч.

Література

1. Januschek F. Arbeit an Sprache: Konzept fur die Empirie einer politischen Sprachwissenschaft. - Opladen: Westdeutscher Verlag, 1986. - S.196.

2. Bolten J. Fachsprache oder Sprachbereich? Empirisch-pragmatische Grundlagen zur Beschreibung der deutschen Wirtschafts-, Medizin- und Rechtssprache. In: Theo Bungarten (Hg.): Beitrage zur Fachsprachenforschung: Sprache in Wissenschaft und Technik, Wirtschaft und Rechtswesen. - Tostedt, 1992.

3. Siebenschein H. Abhandlungen zur Wirtschaftsgermanistik. - Prag, 1936.

4. Stieda W. Die Nationalokonomie als Universitatswissenschaft. - Leipzig : Teubner, 1906. - S.407.

5. Hauschild O. Wandlungen der kaufmannischen Schreibart im 18. Jahrhundert. In: Festschrift zur 18. Hauptversammlung des Allgemeinen Deutschen Sprachvereins. - Hamburg , 1914. - S.91-113.

6. Nolte P. Der Kaufmann in der deutschen Sprache und Literatur des Mittelalters. Dissertation Gottingen, 1909.

7. Engels A., Eitzen F.W. Kaufmannsdeutsch. Allg. Dt. Sprachverein, 1905

8. Messing E . Methoden und Ergebnisse der wirtschaftssprachlichen Forschung. - Utrecht, 1928.

9. Messing E . Zur Wirtschaftslinguistik. - Rotterdam, 1932.

10. Messing E. Зазнач . праця (9).

11. Dessauer F . Im Kampf mit der Wirtschaftskrise. Darstellung der Wirtschaftslage und der Moglichkeiten ihrer Uberwindung zusammen mit Franz Curt Fetzer. In: Frankfurter Zeitschrift fur Krebsforschung 35 (1932). - S.287-300.

12. Treue W. (Hrsg.). Deutschland in der Weltwirtschaftskrise in Augenzeugenberichten. - Dusseldorf, 1967.

13. Messing E. Зазнач . праця (9).

14. Vancura Z. The study of the language of commerce. In: Travaux du Cercle linguistique de Prague 6. - S.159-164.

Размещено на Allbest.ru