Числівник у сучасній українській літературній мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України, молоді і спорту

Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова

Інститут української філології

Кафедра української мови

Реферат

зі спецкурсу з сучасної української літературної мови

Числівник у сучасній українській літературній мові

студентки 51-ау групи

Інституту іноземної філології

Довбуш Руслани Олександрівни

Київ - 2011

Зміст

Вступ

1. Числівник як частиномовна морфологічна периферія

2. Семантичні розряди числівників

3. Структурно-морфологічні розряди числівників

4. Морфологічні категорії числівників

4.1 Категорія роду числівників

4.2 Категорія числа числівників

4.3 Категорія відмінка числівників

5. Характер сполучуваності числівників з іменниками

6. Синтаксичні функції числівників

7. Наголошування числівників

Висновки

Список використаної літератури

числівник морфологічний наголошування синтаксичний

Вступ

Числівник належить до своєрідних частин мови. Він пов'язаний з категорією кількості як однією з найголовніших властивостей буття, з фундаментальними здобутками людської думки в пізнанні кількісних співвідношень, з одного боку, і периферійиними граматичними ознаками - з іншого. Числівники виявляють велику типологічну спільність у всіх слов'янських мовах, в інших індоєвропейських мовах і в багатьох мовах світу. Передовсім їм притаманна чітка і послідовна організація. Вона виявляється в тому, що числівникові слова розташовуються в ряд, де кожний наступний числівник позначає число, більше за попереднє на одиницю. Внутрішнім рушієм, який надає чіткості й викінченості значеннєвим характеристикам числівників, є десяткова система числення. Ця система безпосередньо формує сукупність чисел, внутрішню структуру числового ряду і, врешті-решт, мовну форму числівників. Числівники найтісніше пов'язані з іменниками, відбиваючи кількісні вияви предметів і внаслідок такої взаємодії зазнаючи нівеляції своїх морфологічних категорій.

У числівниках спостерігаємо семантико-граматичну суперечність -- безперечну значеннєву вагу, а отже, найочевиднішу необхідність у мовній системі й меншу граматичну "озброєність" порівняно з іншими іменними (іменником і прикметником) частинами мови.

Суперечливі ознаки числівників зумовили різне трактування їх лінгвістами: від визнання повноправності числівників у структурі частин мови аж до повного заперечення їхньої частиномовної належності й ознак слова. Вирізнення числівника як окремої частини мови лінгвісти пов'язують із пошуками його диференційних ознак.

1. Числівник як частиномовна морфологічна периферія

Числівник -- не повнозначна змінна частина мови, що означає кількість однорідних предметів, кількість частин від цілого предмета або абстрактно-математичну кількість. Числівники, що означають кількість предметів та кількість частин від цілого предмета, вживаються при іменниках (два зошити, п'ять літаків, чотирнадцять років; одна четверта аркуша, дві третіх склянки); у тих випадках, коли числівник виражає абстрактно-математичну кількість, він уживається без означуваного слова (десять поділити на два -- п'ять, корінь квадратний з шістнадцяти, три четвертих помножити на вісім).

Числівники, що вжиті при іменниках, конкретизують те широке значення множинності, яке виражається формою множини іменників (перечитав листи -- перечитав п'ять листів). Лише числівник один з цього погляду протистоїть усім іншим числівникам, являючи собою показник одиничності предмета, причому показник дублетний, оскільки значення одиничності передається вже самою формою однини іменника (передплатив газету -- передплатив одну газету). Дублетний числівниковий показник одиничності, однак, не є тавтологією, він цілком виправданий і навіть необхідний у неї них комунікативних ситуаціях ("Господарство має десять автомашин. Одна автомашина стоїть на ремонті").

Категорія числівників є результат тривалого історичного розвитку людського мислення і практики, свідчення великих успіхів пізнавальної діяльності людини[22: 237]. "Поняття числа і фігури, -- писав Ф. Енгельс, -- взято не звідки-небудь, а тільки з дійсного світу. Десять пальців, на яких люди вчилися лічити, тобто робити першу арифметичну операцію, являють собою все, що завгодно, тільки не продукт вільної творчості розуму. Щоб лічити, треба мати не тільки предмети, які підлягають лічбі, але й мати вже здібність абстрагуватися прк розгляді цих предметів від усіх інших їх властивостей крім числа, а ця здібність є результат довгого історичного розвитку, що спирається на досвід"[10: 35].

Числівники як клас слів, що виражають досить абстраговані за своїм змістом поняття чисел, сформувалися головним чином на базі назв конкретних, цілком предметних понять (слова п'ять -- десять, сто та деякі інші в давньоруській мові, наприклад, ще мали семантичні та граматичні ознаки Іменників, хоч уживалися вже як числівники). Згодом у людській свідомості число абстрагується від предмета, а назви відповідних предметів (чи інші назви, які вживалися в кількісно-означальній функції) стають абстрактними назвами чисел. Змінюються також граматичні ознаки числівників: майже всі вони втратили категорії роду і числа, не можуть мати при собі означень.

Виділяються числівники серед інших частин мови і словотворчими особливостями. В основі всієї складної системи числівників української мови лежить дуже невелика кількість непохідних числових назв.

Це назви чисел першого десятка (числення в українській мові, як і в інших слов'янських мовах, здійснюється по десятковій системі): один, два, три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, десять -- та ще шість числових назв: нуль, сорок, сто, тисяча, мільйон, мільярд (слова більйон, трильйон, квадри-льдн; що належать до цієї ж групи, вживаються рідко, а давні українські числові назви копа, горстка, пасмо, чисниця та под. вийшли з ужитку). Всі інші числівники утворені за допомогою цих шістнадцяти слів або шляхом лексикалізації колись вільних синтаксичних словосполучень з числовим значенням (одинадцять, дванадцять, двісті), або об'єднанням в одну числову назву двох і більше слів із збереженням формальної самостійності кожного елемента (тридцять вісім, сто чотирнадцять, три тисячі сімдесят шість).

Лише невелика група слів, які за функціональними і деякими граматичними ознаками також зараховуються до числівників, має інші, ніж основна система числових назв, корені: багато, небагато, мало, немало, кілька, декілька, півтора (півтори).

Новими лексичними одиницями числівники сучасної мови не поповнюються, якщо не брати до уваги аналітичні числові назви, що можуть з'являтися для позначення надзвичайно великих або надзвичайно малих (у випадках дробового вираження) кількісних понять [22: 237 - 238].

2. Семантичні розряди числівників

Числівники як назви кількісних понять поділяються на означено-кількісні (переважна більшість числових назв) і неозначено-кількісні.

І. Означено-кількісні числівники позначають кількість, яка складається з певного числа одиниць або з певного числа частин цілого: один, вісім, тридцять, п'ятсот, сорок два, семеро, дев'ять десятих.

За значенням, особливостями будови та вживанням означено-кількісні числівники поділяються на три групи: власне-кількісні, збірні і дробові.

Власне-кількісні числівники означають кількість предметів або абстрактно-математичну кількість у цілих одиницях: два кораблі,сто двадцять один день, вісімнадцять поділити на дев'ять, напр.: "Виходять знизу два кочегари -- Фрегат і Паллада" (О. Корнійчук); "Тиша. Сімдесят підлітків, хлопчиків і дівчаток, завмерли на мить" (М. Трублаїні); "Через три роки дістав звання штурмана і переїхав на Чорне море" (М. Трублаїні); "Ой у полі та два явори. Ще й третій маленький" (нар. пісня).

До групи власне-кількісних числівників належить перш за все 42 слова; це числові назви, оформлені як окремі, цілісні лексичні одиниці: один -- десять, одинадцять -- дев'ятнадцять, двадцять, тридцять, сорок, п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят, дев'яносто, сто, двісті, триста, чотириста, п'ятсот, шістсот, сімсот, вісімсот, дев'ятсот, тисяча, мільйон, мільярд,трильйон, квадрильйон, нуль. Різним поєднанням цих 42 числівників в аналітичні числові назви передаються всі інші кількісні поняття, якими оперує людське мислення: двадцять один, двадцять два, сто один, сто два, одна тисяча один, одна тисяча два.

Власне-кількісні числівники можуть поєднуватися з усіма іменниками, які означають предмети, що піддаються рахуванню. Вони становлять основу числівникової системи мови. Числівники всіх інших груп або доповнюють систему, або збагачують її синонімічними числовими назвами.

Збірні числівники означають певну кількість предметів як сукупність, як одне ціле: двоє незнайомих, троє дітей, шестеро гравців, п'ятеро граблів, напр.: "А троє дівчат весело перезирались, наче кепкуючи з Чижа" (М. Трублаїні); "Власне, в цю хвилину вони могли вважати, що їх тільки двоє в цілому світі..." (Ю. Смолич); "А другий брат Дніпром іде, Дев'ятеро коней за собою веде" (нар. пісня); "Був собі чоловік і мав шестеро синів та одну дочку" (нар. казка).

До збірних числівників в українській мові належать слова: двоє (рідше -- двійко), троє (рідше -- трійко), четверо (рідше -- четвірко), п'ятеро (рідше -- п'ятірко), шестеро, семеро, восьмеро, дев'ятеро, десятеро, одинадцятеро, дванадцятеро, тринадцятеро, чотирнадцятеро, п'ятнадцятеро, шістнадцятеро, сімнадцятеро, вісімтдцятеро, дев'ятнадцятеро, двадцятеро і тридцятеро.

До збірних числівників можна зарахувати також слова, що виражають парність: обидва (форма чоловічого і середнього роду), обидві (форма жіночого роду), обоє (з певним граматичним родом не пов'язане). Звуковим складом та ознаками граматичного роду ці слова розрізняються лише в називному відмінку. У непрямих відмінках вони зливаються в одну систему форм: обох, обом, обома.

Збірні числівники доповнюють систему власне-кількісних числівників паралельними, певною мірою синонімічними числовими назвами: два товариші -- двоє товаришів, чотири вікна -- четверо вікон. Виняток становлять обидва (обидві), обоє, які не є синонімами числівників два, дві, а рівнозначні займенниковим висловам: "і той і цей", "і та і ця", "і те і це", "і один і другий", "і одна і друга", "і одне і друге". Ці числові назви сполучають у собі значення числівників і займенників .

Збірні числівники поєднуються не з усіма тими іменниками, з якими можуть сполучатися синонімічні їм власне-кількісні числівники. Вони, наприклад, уживаються як синоніми власне-кількісних при іменниках -- назвах осіб чоловічої статі (двоє робітників, двоє героїв, троє сусідів, четверо вчителів, п'ятеро студентів) і не сполучаються із співвідносними однокореневими назвами осіб жіночої статі (робітниця, героїня, сусідка, вчителька, студентка), а також з іншими іменниками, що означають осіб жіночої статі (мати, сестра і под.).

Вільно вживаються збірні числівники при іменниках середнього роду, що є назвами істот (IV відміна): двоє дівчат (пор. одно дівча), троє хлоп'ят, четверо малят, п'ятеро гусенят, семеро поросят, десятеро лошат, дев'ятнадцятеро курчат, з іменниками вівці, гуси, коні, кури і под., які мають відтінок збірності: дванадцятеро овець, восьмеро гусей, троє коней, з особовими займенниками ми, ви, вони: нас (вас, їх) було троє.

Збірні числівники не сполучаються з назвами неживих предметів, якщо вони є іменниками чоловічого або жіночого роду (будинок, завод, інститут, колгосп, країна, круча, ліс, олівець, пісня, ріка, теорія та ін.). При назвах неживих предметів збірні числівники можуть уживатися лише тоді, коли ці назви або є іменниками середнього роду, в тому числі іменниками IV відміни (двоє озер, троє відер, четверо вікон, четверо коліс, п'ятеро дерев, семеро яєць, десятеро яблук; двоє імен, троє племен, четверо коліщат), або належать до іменників, що означають парні предмети і мають лише форму множини (п'ятеро дверей, семеро саней, десятеро ножиць).

У ряді випадків при кількісно-означуваних словах уживаються лише збірні числівники (паралельні синонімічні конструкції з власне кількісними числівниками відсутні). Це буває тоді, коли числівники сполучаються: а) з іменником люди (четверо незнайомих людей); б) з іменниками, які означають парні предмети, та з іменниками середнього роду, що є назвами істот (IV відміна), якщо означені цими іменниками предмети та істоти взяті в кількості два, три або чотири (двоє воріт, троє дверей, четверо штанів; двоє зайченят, троє малят, четверо хлоп'ят).

Збірні числівники широко використовуються в розмовній мові та в мові художньої літератури і фольклору. Вони не властиві науковому та діловому стилям літературної мови.

Дробові числівники означають кількість, що складається з певного числа частин цілого. Вони, на відміну від інших означено-кількісних числівників, вживаються також при іменниках, які не піддаються лічбі: одна п'ята земної кулі, дві третіх досліджуваної рідини.

Дробові числівники мають аналітичну будову. Кожний з них компонується з власне-кількісного числівника (у чисельнику) і порядкового прикметника (у знаменнику). При такому порядковому прикметнику мислиться іменник "частина", але він ніколи не називається, і тому порядковий прикметник у знаменнику сприймається як субстантивована лексична одиниця: одна п'ята кілометра, три четвертих доби, сім десятих центнера; цифрове позначення: 1/5 кілометра, 3/4 доби, 7/10 (або 0,7) центнера.

Складні кількісні характеристики предметів можуть передаватися поєднанням числівників двох розрядів: власне-кількісних (для позначення кількості цілих одиниць) і дробових (для позначення кількості частин цілого). Звичайний і дробовий числівники в таких змішаних числових назвах поєднуються між собою за допомогою сполучника і: два і чотири п'ятих аркуша, один і три десятих кілограма.

Значення дробових числівників одна друга, одна третя, одна четверта, один цілий і одна друга у сучасній українській мові можуть передаватися словами половина, пів, третина, чверть, півтора (половина року, третина шляху, чверть години, пів-яблука, півтора карбованця, півтори дистанції) [22: 238 - 241]. Саме такими та подібними словами означались дробові поняття у давньоруській мові (половина, полъ, трєть або трєтина, чєтвьрть або чєтвєртина, дєсютина).[4: 304] З розвитком мислення та вдосконаленням математичних обчислень з'являються більш диференційовані, організовані в систему мовні засоби означення найрізноманітніших дробових понять -- сучасні дробові числівники (одна друга, одна третя, одна десята, три восьмих, сім сотих і т. д.). Як синонімічні паралелі до пізніше утворених математизованих числових назв у сучасній мові залишилась існувати частина давніх слів на означення найбільш часто вживаних дробових понять (чистих і змішаних). Морфологічно вони дуже строкаті і, природно, не всі влилися в систему сучасних числівників, але повинні бути виділені в окрему групу (у межах дробових).

Числівник пів у сучасній мові функціонує як елемент складного слова: півгодини, півдня, півмісяця, півнеба, пів-оберта, пів-острова (виняток є вживання його в часових зворотах типу о пів на п'яту). Те, що слово пів зливається з кількісно означуваним іменником в одно слово, є лише орфографічним фактом і не суперечить розумінню його як числівника. І в складному слові числівник пів, подібно до інших числівників у вільних, нелексикалізованих кількісно-іменних словосполученнях, є граматично основною, підпорядковуючою частиною. Він керує кількісно означуваним іменником, який у цьому випадку є другим елементом складного слова: пів (чого?) року, пів (чого?) сантиметра і т. д. Слова з пів, як і вільні сполучення звичайних числівників з іменниками, відповідають на запитання скільки? Пор. п'ять років і півроку, два сантиметри і пів-сантиметра. Як окремі лексико-граматичні одиниці такі утворення ще не визначались. Вони не мають форм словозміни і повинні розглядатись як іменники у формі родового відмінка з числівником пів (пор. пів-аркуша і пів друкованого аркуша). У реченні стягнені словосполучення з пів можуть бути підметами, додатками, обставинами міри та ін. (як і звичайні кількісно-іменні словосполучення на зразок два роки, п'ять робітників).

Розглянуті явища не можна плутати з випадками, коли пів-(або напів-) у складному слові має не кількісне (числівникове), а обставинне (прислівникове) значення: півострів, півтемрява, півсонний, тобто "наполовину острів", "наполовину темрява", "наполовину сонний". Такі слова, на відміну від утворень типу півдороги, півроку, пів-Дніпропетрбвська, морфологічно ясно визначені. Вони мають категорії роду, числа і відмінка і належать до іменників, прикметників та дієприкметників (відповідають на запитання що? або який?): піваркуш, піваркуша, піваркушу, піваркуші; напівпустеля, напівпустелею, напівпустелі; піврічний, піврічного, піврічному, піврічні; напівзабутий, напівзабутого, напівзабутому, напівзабуті.

Слова половина, третина, чверть з досить виразно і послідовно представленими в них категоріями роду, числа і відмінка розглядаються в системі іменника. У складі числових назв або кількісио-іменних словосполучень вони служать неморфологізованими синонімами пізніше утворених дробових числівників: одна друга тонни -- половина тонни, одна, третя кілометра -- третина кілометра, одна четверта доби -- чверть доби.

Іменник половина може входити до складу змішаних дробових числівників, де він втрачає самостійне іменникове значення, стає частиною аналітичної числової назви (три з половиною метри). Дробові числівники найбільш широко використовуються в науковій мові (особливо в математиці) та в мові діловій [22: 242].

Дробові числівники півтора і півтори являють собою поєднання значень, формоване однією одиницею (цілою) і власне-дробовим числівником одна друга (половина). Отже, вони вказують на кількість із однієї з половиною одиниці. Числівник півтора поєднується з формою родового відмінка однини іменників чоловічого і середнього роду, а числівник півтори -- з формою родового відмінка однини іменників жіночого роду (півтора кілометра, півтора метра, півтора року, півтора відра, півтори милі).

Дробовий числівник півтораста являє собою поєднання значень, формоване числівником сто і одна друга (половина) від числівника сто. Отже, він означає кількість зі ста п'ятдесятьох одиниць, тобто півтори сотні. Числівник півтораста керує родовим відмінком множини іменників (півтораста кілометрів, півтораста яблунь, півтораста курчат).[7: 164]

Числові назви половина, третина, чверть, півтора, півтораста та змішані дробові назви з цими словами (наприклад, два з половиною) властиві розмовній мові та мові неспеціальної літератури. Для розмовної мови характерні також спрощені (скорочені) варіанти дробових числівників: двадцять п'ять сотих гектара (замість нуль цілих і двадцять п'ять сотих гектара) [1: 5].

ІІ. Неозначено-кількісні числівники. Неозначено-кількісні числівники не утворюють такої цілісної системи, як числівники означено-кількісні. Вони становлять невелику групу слів-- назв точно не визначених, узагальнено-кількісних понять: багато, небагато, мало, немало, чимало, кілька, декілька. Сюди належать також розмовні кільканадцять (більше десяти), кількадесят (кілька десятків), стонадцять (більше ста), напр.: "Я прошу вас залишити мене на кілька хвилин" (О. Корнійчук); "Поряд з багатьма творами, присвяченими долі України, він [Т. Г. Шевченко] пише полум'яну поему "Кавказ" ("Історія української літератури", т. І); "У створенні цього прискорювача брало участь багато наукових закладів, конструкторських бюро, заводів і будівельних організацій" (ж. "Наука і життя").

Слова багато, небагато, мало, немало, чимало, на відміну від усіх інших числівників (крім дробових), сполучаються також з іменниками, що означають предмети і абстрактні поняття, які не рахуються, а вимірюються: багато радощів, багато пісків, мало руху, мало дощів, чимало обов'язків [9: 151].

Слова багато, небагато, мало, немало, чимало можуть уживатися і як прислівники -- якщо вони відносяться до дієслова і уточнюють його як обставина. Пор., наприклад, речення, в першому з яких багато є неозначено-кількісним числівником, а в другому слова багато і мало вживаються як прислівники: "Вночі багато підрозділів було знято з кряжів, і командири, кваплячи, повели їх кудись на нове місце" (О. Гончар); "Хто хоче багато знати, тому треба мало спати" (нар. прислів'я).

У ролі неозначено-кількісних числівників можуть виступати абстрактні іменники жіночого роду безліч, сила, тьма (у значенні "надзвичайно багато"), прислівники достатньо, досить (у значенні "стільки, скільки потрібно"), якщо вони вживаються при іменниках у формі родового відмінка: безліч птахів, сила людей, тьма народу; достатньо (досить) часу.

Неозначено-кількісні числівники, крім розмовних кільканадцять, кількадесят і стонадцять, широко вживаються в усіх стилях літературної мови [8: 18 - 20].

3. Структурно-морфологічні розряди числівників

За структурно-морфологічними особливостями числівники поділяються на три розряди: прості числівники, складні числівники і складені числівники. Ці три розряди утворюють систему, закриту для поповнення новими структурними компонентами. З цього погляду числівники вирізняються тим, що продуктивний словотвір їм не притаманний. Сучасну сукупність числівників сформовано з колишніх іменникових, прикметникових і прислівникових коренів. Залежно від кількості коренів, які не зазнали нівеляційних трансформацій упродовж формування числівника як частини мови, сучасні числівники бувають простими, складними і складеними [20: 52].

До простих числівників належать:

1. Успадковані від загальнослов'янської мови назви чисел першого десятка (один -- десять), сто і тисяча, а також пізніший за походженням східнослов'янський числівник сорок (етимологія остаточно не з'ясована; очевидно, пов'язаний з сорокь -- назвою мішка для 40 соболиних або кунячих шкірок). Як прості слова сприймаються в українській мові і числівники мільйон (фр. million -- тисяча тисяч), мільярд (фр. milliard -- тисяча мільйонів), нуль (лат. nullus -- ніякий, жоден).

2. Збірні числівники обоє, двоє, троє, четверо, п'ятеро, шестеро, семеро, восьмеро, дев'ятеро, десятеро. До групи простих належать також збірні числівники з суфіксом -ко: двійко, трійко, четвірко, п'ятірко та їх розмовні пестливі варіанти: двоєчко, троєчко.

3. Неозначено-кількісні числівники кілька, багато, мало та утворені від них (за допомогою часток-префіксів де-, не-, чи-) декілька, небагато, немало, чимало.

Складні числівники являють собою слова, що утворені від двох числівникових основ. Вони виникли в результаті лексикалізації, стягнення колишніх складених числових назв. До складних належать:

1. Назви чисел другого десятка (одинадцять -- дев'ятнадцять).

2. Назви десятків: двадцять, тридцять, п'ятдесят -- вісімдесят, дев'яносто.

3. Назви сотень: двісті, триста, чотириста, п'ятсот, шістсот, сімсот, вісімсот, дев'ятсот.

4. Збірні числівники обидва, обидві; одинадцятеро -- дев'ятнадцятеро, двадцятеро, тридцятеро (утворені від основ відповідних складних власне кількісних числівників за допомогою суфікса ер-о).

5. Дробові числівники півтора, півтори, півтораста.

6. Неозначено-кількісні числівники кількадесят (утворений на зразок п'ятдесят), кільканадцять і стонадцять (утворені на зразок одинадцять, дванадцять).

Складені числівники становлять собою сполучення двох, трьох, чотирьох і більшої кількості складних і простих числівників. Вони служать на означення десятків з одиницями (тридцять чотири, вісімдесят сім, дев'яносто п'ять), сотень з десятками і одиницями (триста сорок шість, п'ятсот п'ятдесят один, вісімсот двадцять два), тисяч з сотнями, десятками і одиницями і т. д. (одна тисяча сімсот сорок три, десять тисяч сто дев'яносто дев'ять, один мільйон триста сорок вісім тисяч сімсот два).

Складені числівники компонуються звичайно із складних і простих власне кількісних числівників. Але іноді (переважно в побутових умовах спілкування) можливі також аналітичні числові назви з окремими збірними числівниками. Це переважно випадки, коли числівники сполучаються з назвами малих істот (іменники IV відміни), з назвами предметів, що вживаються лише у множині: двісті семеро каченят, сто десятеро курчат, тридцять двоє дверей.

Своєрідну структурну групу в системі складених числових назв утворюють дробові числівники: одна третя, чотири п'ятих, сім десятих [22: 244 - 245].

4. Морфологічні категорії числівників

У сукупності іменних частин мови числівники виявляють своєрідність стосовно морфологічних категорій роду числа і відмінка. Кожна з цих числівникових категорій має відмінності порівняно з категоріями іменника як визначальної частини мови та категоріями прикметника як периферійної у граматичному плані частини мови. Проте найбільшу граматичну периферію в підсистемі іменних частин мови утворюють числівники. Це найвиразніше відбивають їхні морфологічні категорії [16: 28].

4.1 Категорія роду числівників

У процесі становлення числівників як окремої частини мови зазнала істотної перебудови сукупність морфологічних категорій. На тлі морфологічних категорій іменника та прикметника особливо виразно виступає переорієнтація числівникового категорійного структурування. До таких змін належить майже повна втрата морфологічної категорії роду. Ця категорія властива небагатьом числівниковим словам -- власне-кількісним числівникам один, одна, одно, два, дві, нуль, тисяча, мільйон, мільярд, квадрильйон, збірним числівникам обидва, обидві, дробовим числівникам півтора, півтори [7: 168 - 169].

Найповніше виявлено категорію роду у власне-кількісному числівникові один, у якому вона являє собою словозмінну морфологічну категорію, репрезентовану трьома рядами форм: один юнак, одна жінка, одно (одне) ліжко. Збереження словозмінних ознак категорії роду в числівника один великою мірою зумовлене його взаємозв'язками з прикметниковою системою в семантичному плані.

Проте позначення першого числа натурального ряду чисел домінує в семантиці слова один, що дає підстави зарахувати його до частиномовного класу числівників, у якому він називає початок, вихідну одиницю числового ряду і цифрове її позначення [15: 28].

Ознаки словозмінної морфологічної категорії роду збереглися у власне-кількісного числівника два. Форма два спільна для чоловічого і середнього роду, форма дві вказує на жіночий рід: два столи, два вікна, дві хатини.

Зі словозмінними ознаками морфологічної категорії роду пов'язаний збірний числівник обидва. Цей числівник має спільну форму (обидва) для чоловічого і середнього роду й окрему форму (обидві) для жіночого роду: обидва хлопці, обидва видання, обидві школярки. Ці розрізнювальні форми функціонують тільки у називному і (для назв неістот) знахідному відмінках, пор.: Обидва хлопці підійшли до нас; Хлопчик приніс обидва глечики; Ми побачили обидві хатинки. В інших відмінках родові показники числівника обидва втрачено, напр.: обох хлопців, обох видань, обох школярок; обом хлопцям, обом виданням, обом школяркам тощо.

Морфологічна словозмінна категорія роду притаманна також дробовому числівникові півтора. Форма півтора вказує на чоловічий і середній рід, а півтори -- на жіночій рід, напр.: півтора кілограма, півтора відра, півтори години.

Вирізняються своїми морфологічними особливостями власне-кількісні числівники нуль, тисяча, мільйон, мільярд, трильйон, квадрильйон. Морфологічне структурування категорії роду в числівників нуль, тисяча, мільйон, мільярд, трильйон і квадрильйон подібне до іменникового і мають форму чоловічого роду, числівник тисяча -- жіночого роду. Іноді слова нуль, тисяча, мільйон, мільярд, трильйон, квадрильйон зараховують не до числівників, а до іменників через те, що цим словам властиві іменникові морфологічні ознаки. Проте потрібно розрізняти омонімічні слова -- власне-кількісні числівники нуль, тисяча, мільйон, мільярд, трильйон, квадрильйон і кількісні іменники нуль, тисяча, мільйон, мільярд, трильйон, квадрильйон. Власне-кількісні числівники входять до числівникової системи і займають там обов'язкове місце з кількісним значенням, регламентованим числівниковою системою. Вони разом з іншими числівниковими одиницями утворюють ряд натуральних чисел. Омонімічні цим власне-кількісним числівникам іменники відрізняються від перших значеннєвими та іншими функціональними характеристиками. Із семантичного боку власне-кількісні числівники позначають точно окреслену кількість, а кількісні іменники, навпаки,-- не пов'язані з точно окресленими кількостями поняття. Наприклад, в кількісних іменниках тисяча, мільйон, мільярд знівельовано значення точної кількості і набуто узагальнене значення великої кількості, пор.: Зафіксовано один мільйон триста тисяч малих підприємств (речення з власне-кількісним числівником) і На вулицях мільйон людей! (речення з кількісним іменником). Кількісний же іменник нуль, на відміну від омонімічного числівника, характеризує не точну кількість, а кількісну та якісну в загальному плані ущербність чогось.

Отже, морфологічну категорію роду в числівниках майже повністю знівельовано. Вона функціонує лише в небагатьох числівникових словах.[7: 169 - 170].

4.2 Категорія числа числівників

Виражаючи точну кількість лексичним значенням, числівники не мають потреби дублювати значення одиничності або множинності за допомогою спеціальних граматичних форм. Тому вони не мають співвідносних грамем однини і множини, що формують категорію числа в інших іменних чистинах мови -- класифікаційну морфологічну категорію числа (іменник) і словозмінну морфологічну категорію числа (прикметник). Проте з формального боку закінчення числівників нагадують систему закінчень однини або множини. Зауважимо, що числівникові закінчення тільки формально видаються пов'язаними з диференціацією закінчень грамем однини і множини. Ця формальна подібність закінчень числівника до закінчень однини та множини не корелює зі значеннєвими протиставленнями однини і множини, тобто у значеннєвому плані числове значення закінчень числівників повністю знівельоване, знейтралізоване.

В означено-кількісних (усіх їхніх різновидах -- власне-кількісних, збірних і дробових) і неозначено-кількісних числівниках не передаване змістове граматичне протиставлення однини/множини. Хоча спостерігаємо поодинокі формальні залишки згаданого протиставлення, які стосуються кількох числівникових слів. Це слова нуль, один, тисяча, мільйон, мільярд, трильйон і квадрильйон.

Найвиразніше формальне розмежування грамем однини і множини характерне для власне-кількісного числівника один. У типовому вияві цей числівник узгоджується з іменником у формі однини: один будинок, одна смерека, одно теля. У формі множини його використовують рідко, до того ж для вираження значення одиничності. Використання у формі множини буває тоді, коли власне-кількісний числівник один стоїть: а) при іменниках pluralia tantum (одні граблі, одні двері, одні ножиці, одні сани); б) при іменниках, що означають парні предмети (форма одні тут стосується значення "одна пара": одні черевики, одні чоботи, одні панчохи).

Складніший вияв має формальне (не значеннєве!) розмежування однини і множини у власне-кількісних числівниках нуль, тисяча, мільйон, мільярд, трильйон, квадрильйон. У власне-числівниковому використанні ці одиниці не можуть протиставлятися стосовно категорії числа у безпосередній спосіб, без супроводу інших числівників, типу тисяча -- тисячі, мільйон -- мільйони, мільярд -- мільярди. Числівники нуль, тисяча, мільйон, мільярд, трильйон, квадрильйон вживаються у формі множини лише для творення складених числівників, напр.: три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять, п'ять мільйонів сто тисяч, дев'ять мільярдів сто. Від зазначених власне- числівникових слів потрібно відрізняти омонімічні кількісні іменники, які вказують на точно не окреслену кількість, узагальнене неозначене кількісне значення. Наприклад, кількісні іменники тисяча, мільйон, мільярд називають неозначену велику кількість і через те допускають безпосереднє протиставлення однини/множини, пор.: На вулицях мільйон людей! (однина) -- На вулицях мільйони людей! (множина). Особливо виразно виявляється іменникове значення цих слів у формах множини. Такі кількісні іменники утворюють ряд із протиставлюваними формами однини та множини: десяток -- десятки, сотня -- сотні, тисяча -- тисячі, мільйон -- мільйони, мільярд -- мільярди тощо. Іменники з кількісним значенням можуть мати супровідні прикметникові означення. Такі іменники перебувають поза системою лічби і графічних цифрових позначень.

Категорія числа -- найпериферійніша категорія числівника. Вона має незначний формальний вияв і позбавлена системних значеннєвих протиставлень [2: 15 - 19].

4.3 Категорія відмінка числівників

За семантичними характеристиками числівники зближуються з іменниками. Це зближення найповніше виявляється за умови, коли числівник виражає абстрактно-математичне значення, тобто вживається без супроводу іменника, напр.: До трьох додамо дванадцять. Але і в числівниково-іменникових сполуках числівник тісно поєднаний (у синтаксичному і семантичному планах) з іменником, функціонуючи як складений член речення і виступаючи лексичним конкретизатором морфологічної категорії числа поєднаного з числівником іменника, напр.: В нову хату привів молоду дружину, чорнооку Наталку, і викохали вони п'ять синів, як п'ять орлів (М. Стельмах). Виражаючи або абстрактно-математичне значення, або точно окреслену кількість предметів, числівники вступають у різноманітні синтаксичні зв'язки і семантико-синтаксичні відношення з іншими компонентами речення. Це реалізують числівники за допомогою найпродуктивнішої для них морфологічної категорії відмінка.

Щодо категорії відмінка, як було вже сказано вище, числівники поділяються на відмінювані і невідмінювані. До невідмінюваних належать слова мало, немало, чимало, пів, півтора, півтори, півтораста, решта числівників -- відмінювані.

Категорія відмінка -- визначальна числівникова морфологічна категорія. Як і в інших іменних частинах мови, вона являє собою словозмінну морфологічну категорію, репрезентовану сімома рядами відмінкових форм. Подібно до інших частин мови словозмінна морфологічна категорія відмінка складається з таких сімох грамем: називного, родового, давального, знахідного, орудного, місцевого і кличного відмінків. Переважно кличний відмінок не зараховують до сукупності відмінкових числівникових форм, незважаючи на функціонування числівників в усіх сімох відмінкових позиціях [12: 134 - 135].

Можна виділити сім основних типів словозміни числівників:

1. Числівники один, одна, одно (однео), одні відмінюються як займенники той, та, те, ті:

Н. один-, одн-о (-е) одн-а одн-і

Р. одн-ого одні-єї, одн-ої одн-их

Д. одн-ому одн-ій одн-им

З. Н. або Р. одн-у Н. або Р.

О. одн-им одні-єю, одн-ою одн-ими

М. (на) одн-ому (на) одн-ій (на) одн-их

(на) одн-ім

Особливістю цього типу є те, що в родовому та орудному відмінках однини виступають дві паралельні форми жіночого роду: однієї, однією (подібно до тієї, тією) і одної, одною (подібно до доброї, доброю).

2. Числівники два, три, чотири:

Н. дв-а, дв-і тр-и чотир-и

Р. дв-ох тр-ьох чотир-ьох

Д. дв-ом тр-ьом чотир-ьом

З. Н. або Р. Н. або Р. Н. або Р.

О. дв-ома тр-ьома чотир-ма

М. (на) дв-ох (на) тр-ьох (на) чотир-ьох

До цього ж типу словозміни належать: 1) збірні числівники двоє, обидва, обидві, обоє, троє, четверо; 2) неозначено-кількісні і займенникові числівники багато, небагато, кілька, скільки, стільки. До морфологічних особливостей словозміни числівників три, троє, чотири, четверо, багато, небагато належать пом'якшення приголосних основи, крім форми чотирма.

3. Числівники п'ять - двадцять, тридцять - вісімдесят мають у непрямих відмінках ознакові закінчення і становлять один тип відмінювання:

Н. пять сім

Р. пят-и, пят-ьох сем-и, сім-ох

Д. пят-и, пят-ьом сем-и, сім-ом

З. Н. або Р. Н. або Р.

О. пять-ма, пят-ьома сьом-а, сім-ома

М. (на) пят-и, (на) пят-ьох (на) сем-и, (на) сім-ох

Н. вісім одинадцять

Р. восьм-и, вісьм-ох одинадцят-и, одинадцят-ьох

Д. восьм-и, вісьм-ом одинадцят-и, одинадцят-ьом

З. Н. або Р. Н. або Р.

О. вісьм-а, вісьм-ома одинадцять-ма, одинадцят-ьома

М. (на) восьм-и, (на) вісьм-ох (на) одинадцят-и, (на) одинадцят-ьох

Н. тридцять п'ятдесят

Р. тридцят-и, тридцят-ьох п'ятдесят-и, п'ятдесят-ьох

Д. тридцят-и, тридцят-ьом п'ятдесят-и, п'ятдесят-ьом

З. Н. або Р. Н. або Р.

О. тридцять-ма, тридцят-ьома п'ятдесять-ма, п'ятдесят-ьома

М. (на) тридцят-и, (на) тридцят-ьох (на) п'ятдесят-и, (на) п'ятдесят-ьох

У непрямих відмінках усі числівники цього типу відмінювання мають паралельні форми. Форми на -и в родовому, давальному і місцевому відмінках історично пов'язані з колишнім іменниковим відмінюванням числівників п'ять - дев'ять, що належали до парадигми іменників жіночого роду з основними на -і. Ряди паралельних форм родового і давального, знахідного і місцевого відмінків виникли за аналогією до числівників два, три, чотири. В орудному відмінку давня форма іменників -і - основ повністю втрачено.

До цього ж типу словозміни належать збірні числівники п'ятеро, шестеро (і далі). У непрямих відмінках їм властиві тільки вторинні (паралельні) форми, що розвинулися під впливом два, три, чотири (шестеро дітей, шістьох дітей, шістьом дітям, шістьма/ шістьома дітьми).

Неозначено-кількісні числівники кільканадцять, кількадесят відмінюються за зразком п'ять - десять, одинадцять, п'ятдесят і, отже, мають варіантні відмінкові форми.

Вживання форми знахідного відмінка регулюється іменниковою лексико-граматичною категорією істот - неістот, наприклад: зустрів (двох, трьох, п'ятьох) друзів, прочитав (дві, три) книжки, п'ять книжок.

Суттєво важлива особливість словозміни числівників - назв десятків (п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят) полягає в тому, що перша складова частина відповідних складних слів не зазнає ніяких змін при відмінюванні.

4. Числівники сорок, дев'яносто і сто в усіх непрямих відмінках (крім знахідного, що збігається з називним) мають закінчення -а: сорока, дев'яноста, ста.

5. Числівники двісті - девятсот:

Н. двісті триста чотириста

Р. двохсот трьохсот чотирьохсот

Д. двомст-ам трьомст-ам чотирьомст-ам

З. Н. або Р. Н. або Р. Н. або Р.

О. двомаст-ами трьомст-ами чотирмаст-ами

М. (на) двохст-ах (на) трьохст-ах (на) чотирьохст-ах

Н. пятсот сімсот девятсот

Р. пятисот семисот девятисот

Д. пятист-ам семист-ам девятист-ам

З. пятсот сімсот девятсот

О. пятьмаст-ами, сьомаст-ами, девятьмаст-ами,

пятьомаст-ами сімомаст-ами девятьомаст-ами

М. (на) пятист-ах (на) семист-ах (на) девятист-ах

Слід підкреслити, що у складних числівників, які є назвами сотень, відмінюються обидві частини. Перша частина складних числівників двісті - девятсот відмінюються як власне кількісні числівники два - девять. Але з двох паралельних форм, які мають при відмінюванні числівники пять, шість, сім, вісім, девять, у родовому, давальному і місцевому відмінках числівників пятсот - девятсот закріпилася лише форма на -и. В одному відмінку можливі обидва відмінювані варіанти: першої складової частини числівників пятсот - девятсот.

Не мають форм словозміни дробові числівники пів, півтора (півтори), півтораста, неозначено-кількісні числівники мало, немало, чимало та рідковживані збірні числівники двійко, трійко, четвірко, пятірко.

6. У складених числівників відмінюються всі компоненти як відповідні прості або складні числівники:

Н. триста пятдесят вісім

Р. трьохсот пятдесяти (пятдесятьох) восьми (вісьмох)

Д. трьомстам пятдесяти (пятдесятьом) вісьми (вісьмом)

З. триста (трьохсот) пятдесят (пятдесятьох) вісім (вісьмох)

О. трьомастами пятдесятьма (пятдесятьома) вісьма (вісьмома)

М. (на) трьохстах пятдесяти (пятдесятьох) восьми (вісьмох)

7. Дробові числівники мають змішаний тип відмінювання. Чисельник відмінюється як власне кількісний числівник, знаменник - як порядковий прикметник у множині. Якщо дріб мішаний, то назви цілих одиниць відмінюються як власне кількісні числівники:

Н. дві третіх три цілих пять сьомих

Р. двох третіх трьох цілих пяти сьомих

Д. двом третім трьом цілим пяти сьомим

З. дві третіх три цілих пять сьомих

О. двома третіми трьома цілими пятьма сьомими

М. (на) двох третіх (на)трьох цілих пяти сьомих

Якщо непрямим відмінкам власне кількісного числівника, що є чисельником дробу, властиві паралельні форми, то в дробовій назві віддається перевага першому варіантові форм: у родовому, давальному і місцевому відмінках - формам на -и (пяти, шести), в орудному в формі на -ма (пятьма, шістьма), знахідний відмінок чисельника дробових числівників збігається з називним (за винятком дробів з чисельником одна: одну шосту, одну третю) [23: 389 - 392].

На окрему увагу заслуговує питання про кількість відмінкових грамем у числівниках. Не розв'язане питання про функціонування/нефункціонування кличного відмінка в числівниках на позначення абстрактно-математичного числа або точно окресленої кількості предметів. Хоча в позиції кличного відмінка числівники вживаються рідше, але це не дає підстав для заперечення семиграмемного відмінкового числівникового функціонування, зокрема наявності грамеми кличного відмінка. Пор. використання кличного відмінка в усій сукупності іменних частин мови -- а) іменника, б) прикметника і в) числівника: а) Хлопчику, прочитай казку; Дівчинко, допоможи бабусі; б) Милий хлопчику, прочитай казку; Рідна земле, дай нам сили; в) Чотири учні, підійдіть до нас; Обидва хлопці, допоможіть дідусеві; П'ятеро дівчаток, вивчіть цей вірш [19: 38].

5. Характер сполучуваності числівників з іменниками

Числівники виявляють певну строкатість щодо вибору морфологічної форми іменника у числівниково-іменникових сполуках. Це залежить як від семантичного розряду числівників, так і конкретних числівникових одиниць усередині їхнього семантичного розряду, а також від семантико-граматичних поєднуваних із числівниками іменників.

1. Власне-кількісний числівник один ( одна, одно/-е) узгоджується з опорними іменниками в роді, числі й відмінку, напр.: один телевізор, одна береза, одно колесо, одні граблі; одного телевізора, однієї берези, одного колеса, одних граблів; одному телевізорові, одній березі, одному колесу, одним граблям та ін. [25: 98].

2. Власне-кількісні числівники два, дві, три, чотири, збірні числівники обидва, обидві, а також складені власне-кількісні числівники з останнім компонентом два, три, чотири, в називному й тотожному з ним знахідному (при назвах неістот і деяких назвах істот-неосіб) відмінках поєднуються з іменниками відповідно у формі називного чи знахідного відмінках множини, напр.: два учні, два колеса, дві тополі, три хлопчики, три верби, чотири ясени, чотири ворони, обидва шахтарі, обидві яблуньки, сорок два кілометри, сімдесят чотири будинки. У непрямих відмінках ( за винятком знахідного при назвах неістот і деяких істот) ці числівники узгоджуються з опорними іменниками, напр.: двох учнів, двох коліс, двох тополь, трьох хлопчиків, трьох верб, чотирьох ясенів, чотирьох ворон, обох шахтарів, обох яблуньок, сорока двох кілометрів, сімдесяти чотирьох будинків; двом учням, двом колесам, двом тополям, трьом хлопчикам... Якщо в числівниково-іменникових конструкціях із числівниками два, три, чотири ( а також зі складеними числівниками, де кінцевими компонентами виступають два, три, чотири) у формах називного - знахідного відмінка множини вживаються прикметники, дієприкметники або займенникові прикметники, то ці означальні компоненти або узгоджуються з іменником, набуваючи форм відповідно називного чи знахідного відмінка множини, або функціонують у формі родового відмінка множини, напр.: Тенор переплітається з сопраном, неначе дві срібні нитки ( І. Нечуй-Левицький); Дві людських руки вкупі - се кільце, за яке, ухоповшися, можна зрушити землю ( Ю. Яновський).

3. Власне-кількісні числівники п'ять - десять, одинадцять - дев'ятнадцять, двадцять - дев'яносто, сто, двісті - дев'ятсот, власне-кількісні складені числівники, останнім компонентом яких є перераховані вище власне-кількісні числівники, а також збірні числівники двоє, троє, четверо, п'ятеро, шестеро, семеро, восьмеро, дев'ятеро, десятеро, одинадцятеро, дванадцятеро, тринадцятеро, чотирнадцятеро, п'ятнадцятеро, шістнадцятеро, сімнадцятеро, вісімнадцятеро, дев'ятнадцятеро, двадцятеро, тридцятеро, обоє у називному і знахідному відмінках поєднуються з іменниками у формі родового відмінка множини, напр.: п'ять зошитів, десять вікон, дванадцять писанок, дев'яносто крісел, сто будинків, вісімсот осіб, двоє телят, тридцятеро гусенят, обоє дітей. У непрямих відмінках, крім знахідного відмінка при назвах неістот і деяких назвах істот-неосіб, указані числівники узгоджуються з опорними іменниками, напр.: п'ятьох зошитів, десятьох вікон, дванадцятьох писанок, восьмисот осіб; п'ятьом зошитам, десятьом вікнам, дванадцятьом писанкам, восьмистам особам; п'ятьма зошитами, десятьма вікнами, дванадцятьма писанками тощо.

4. Неозначено-кількісні числівники кілька, декілька, кільканадцять, кількадесят, стонадцять, кількасот поєднуються з іменниками так само, як власне-кількісні числівники п'ять - десять, одинадцять - дев'ятнадцять, двадцять - дев'яносто, двісті - дев'ятсот і збірні числівники ( див. Попередній пункт 3 цього параграфа): кілька будинків, кількох будинків, кільком будинкам, кількома будинками...

5. Неозначено-кількісні числівники - відмінювані багато, небагато і невідмінювані мало, немало, чимало - в позиціях називного і знахідного відмінків вимагають: а) форми родового відмінка множини іменниківна позначення рахованих предметів і понять, напр.: Багато (небагато, мало, чимало, немало) студентів прийшло на мітинг; Ми купили багато ( небагато, мало, немало, чимало) іграшок; б) форми родового відмінка однини іменників на позначення нерахованих предметів і понять, напр.: Випало багато ( небагато, мало, немало, чимало) снігу; У нас ще мало досвіду; Вони побачили багато картоплі. Якщо іменники на позначення нерахованих предметів чи понять вживаються тільки в множині, то вони тут стоять у формі родового відмінка множини, напр.: Хтось залишив чимало висівок; Немало походеньок родича нам набридли. Відмінювані числівники багато, небагато в непрямих відмінках, крім знахідного, узгоджуються з опорними іменниками: багатьох дерев, багатьом деревам, багатьма деревами...