Публічний прок’юремент у галузі освіти як перспективний напрям реалізації освітньої функції сучасної держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Публічний прок'юремент у галузі освіти як перспективний напрям реалізації освітньої функції сучасної держави

Дронов В.Ю., викладач

У статті досліджується загальнотеоретичний аспект соціальної ролі та особливостей організації публічних закупівель (публічного прок'юременту) як перспективного напряму реалізації освітньої функцій сучасної держави. обґрунтовується, що державне замовлення на підготовку фахівців є дієвим засобом забезпечення доступу до вищої освіти.

Ключові слова: сучасна держава, освітня функція сучасної держави, публічний прок'юремент, публічні закупівлі, державне замовлення, регіональне замовлення, вища освіта, приватні вищі навчальні заклади.

В статье исследуется общетеоретический аспект социальной роли и особенностей организации публичных закупок (публичного прокьюремента) как перспективного направления реализации образовательной функции современного государства. обосновано, что государственный заказ на подготовку специалистов является действенным средством обеспечения доступа к высшему образованию.

Ключевые слова: современное государство, образовательная функция современного государства, публичный прокьюремент, публичные закупки, государственный заказ, региональный заказ, высшее образование, частные высшие учебные заведения.

The article deals with general theoretic aspect of social role and peculiarities of public procurement organization as a perspective way of realization of educational function of modern state. It is grounded that governmental orders for training of specialists is an effective tool to provide access to the higher education.

Key words: modern state, educational function of modern state, public procurement, governmental orders, regional orders, higher education, private institutions of higher education.

Постановка завдання. В аспекті формування сильної, соціальної та інноваційно орієнтованої держави в Україні, особливої актуальності набувають питання державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науковопедагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів (далі - державне замовлення на підготовку фахівців). Суттєвою складовою частиною зазначених процесів вбачається такий напрям як регіональне замовлення, що є свідченням тенденції регіоналізації освітньої функції сучасної держави. Держава, замовляючи підготовку фахівців у вищих навчальних закладах (далі - ВНЗ) за бюджетні кошти, здійснює таким чином публічну закупівлю.

Ступінь розробленості проблеми. У літературі з теорії держави та права питання публічних закупівель висвітлюються мало. У свою чергу, сучасна держава та її функції досить детально та всебічно досліджувались А.В. Венгеровим, О.О. Джураєвою, Н.М. Крестовською, А.Ф. Крижановським, В.В. Лазарєвим, М.М. Марченко, В.С. Нер- сесянцом, Ю.М. Оборотовим, О.Ф. Скакун та іншими. публічна закупівля регіональне замовлення

При цьому ускладнення суспільних відносин свідчить про необхідність більш детальних досліджень у сфері матеріального, організаційного, інституціонального забезпечення державою реалізації своїх функцій і, перш за все, в освітній галузі. У зв'язку з цим аналіз і розкриття сутності державного замовлення та публічних закупівель у сфері освіти є актуальним напрямом наукових досліджень.

Мета статті - розкрити сутність публічних закупівель у галузі освіти та довести, що державне замовлення на підготовку фахівців є публічною закупівлею.

Виклад основного матеріалу. Обґрунтовуючи появу економічної функції держави, вчені зазначають, що економічна діяльність держави виникає разом із самою державою. На перших етапах вона була необхідна задля матеріального забезпечення функціонування самої держави, зокрема закупівлі озброєння [1, с. 116]. Отже, вже тоді держава робила закупки для власних потреб.

До того ж, серед неправових методів здійснення функцій держави виділяють економічні, одним з яких називають саме державне замовлення [2, с. 184].

Говорячи про зростання економічної функції держави з середини XIX ст., особливо у XX ст. з кінця 50-х рр., у країнах Західної Європи і Північної Америки, вчені відзначають зростання впливу на приватний сектор шляхом різних засобів регулювання і контролю - політики цін, податків, інвестицій, експорту, імпорту, державних замовлень, кредитної політики тощо [3, с. 51].

На законодавчому рівні державне замовлення було визнано важливим регулятором економіки, який треба розглядати не тільки як елемент суто командно-адміністративної економіки, але й органічну складову частину ринкової системи господарювання, ще у 1991 р. [4].

Зазначимо, що така економічна направленість стосується саме публічних закупівель. Освітня функція сучасної держави, хоча й належить до соціальних функцій сучасної держави, має соціально-економічний характер, оскільки її завданнями є забезпечення розвитку і потреб людини та суспільства, а з іншого боку - потреб економіки. Для реалізації цієї функції використовуються форми та методи як соціального, так і економічного характеру: вивчення потреб суспільства, сприяння регіональному розвиткові, створення умов для доступу до вищої освіти, державне замовлення як вид публічних закупівель, надання пільг талановитим та соціально неза- хищеним абітурієнтам (студентам), запровадження регіональних коефіцієнтів тощо.

Однією з форм реалізації освітньої функції сучасної держави є забезпечення доступу до вищої освіти, зокрема права отримати її безоплатно. Таким чином, держава, як вже відзначалось, з одного боку, забезпечує потреби свої та суспільства, з іншого боку - право громадянина на освіту. Але ж насправді отримання освіти у такому разі буде здійснюватися не безоплатно, а коштом державного чи місцевого бюджетів, шляхом формування та розміщення державного та регіонального замовлень. Отже, держава чи територіальна громада купують послугу з надання вищої освіти. Питання здійснення таких покупок врегульовані Законом України «Про публічні закупівлі», який вважається достатньо прогресивним. Постають два питання: чи відповідають процедури державного та регіонального замовлення цьому закону та чи розповсюджується його дія на такі замовлення.

По-перше, з'ясуємо, чи є державне замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів предметом регулювання Закону України «Про публічні закупівлі» [5].

П. 5 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що особливості здійснення процедур закупівлі встановлюються окремими законами для таких товарів, робіт і послуг, як, зокрема, послуги з підготовки фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів (післядипломна освіта) за державним замовленням [5]. Отже, ми можемо дійти висновку, що закон регулює такі відносини, але передбачає можливість регулювання особливостей спеціальними законами.

Варто зазначити, що, відповідно до ч. 3 ст. 2, дія Закону «Про публічні закупівлі» не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є послуги з провадження наукової, науково-технічної діяльності, які фінансуються на конкурсній основі в порядку, визначеному ст. ст. 49, 58 і 59 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» [5]. Вони стосуються діяльності Національного фонду досліджень України [6].

Послуги з підготовки фахівців можуть бути предметом закупівлі, відповідно до того, як його визначає п. 18 ч. 1 ст. 1 Закону «Про публічні закупівлі»: товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі) [5].

За таких умов на розміщення державного замовлення на підготовку фахівців також будуть поширюватись механізми відповідного контролю, процес стане більш прозорим. З іншого боку, якщо сьогодні «бюджет йде за абітурієнтом», чому тоді абітурієнт не може «зі своїми грошима» піти до приватного ВНЗ?

До того ж, якщо публічну закупівлю врегульовано законом, то державне замовлення великою мірою - підзаконними актами. Держава може закуповувати товари, послуги та роботи у фізичних та юридичних осіб навіть для потреб оборони, що передбачено Законом України «Про публічні закупівлі». Приміром, закупівля Міністерством оборони України апаратури електричної для проводового телефонного чи телеграфного зв'язку; відеофонів (26.30.2) радіостанцій (32344230-7) (засобів транкінгового зв'язку) у ТОВ «ДОЛЯ І КО. ЛТД» [7]. Ще один приклад - закупівля військовою частиною 1471 рюкзаків бойових індивідуальних у ТОВ «Торнадо» [8].

Прикладом співробітництва держави та приватного сектора у важливій соціально значимій сфері може слугувати надання соціальних послуг, тобто комплексу заходів із надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв'язання їхніх життєвих проблем. Відповідно до абз. 9 ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги», суб'єкти, що надають соціальні послуги - підприємства, установи, організації та заклади незалежно від форми власності та господарювання, фізичні особи-підприємці, які відповідають критеріям діяльності суб'єктів, що надають соціальні послуги, а також фізичні особи, які надають соціальні послуги. До недержавного сектору сфери надання соціальних послуг також (окрім комунального) належать громадські, благодійні, релігійні організації та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з наданням соціальних послуг. Управління сектором здійснюється в порядку, визначеному законодавством та відповідними статутами. Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування шляхом збирання, узагальнення та аналізу інформації про становище і життєві обставини особи або соціальної групи, оцінки впливу послуг на процес подолання складних життєвих обставин визначають потреби у соціальних послугах, їх видах і обсягах та забезпечують їх надання, зокрема шляхом соціального замовлення, коштами, передбаченими цим Законом для фінансування соціальних послуг. У разі залучення бюджетних коштів до фінансування соціальних послуг, які надаються в установленому порядку недержавними суб'єктами чи фізичними особами, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування на конкурсній основі укладають із суб'єктами, що надають соціальні послуги, договір щодо умов фінансування та вимог до обсягу, порядку і якості надання соціальних послуг. Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, що уклали договір щодо залучення бюджетних коштів до фінансування соціальних послуг фз недержавними суб'єктами, які перемогли у конкурсі, здійснюють контроль за цільовим використанням бюджетних коштів та якістю надання послуг [9].

Таким чином, зважаючи на ст. 13 Закону України «Про соціальні послуги», можна дійти висновку, що держава може замовляти соціальні послуги в осіб приватного права, що робить ще більш актуальним питання про те, чому держава не може замовляти освітні послуги у приватних ВНЗ.

Також ст. 13 визначено, що Правила організації та проведення конкурсу на залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг встановлюються Кабінетом Міністрів України [9]. Одразу зазначимо, що абз. 2 п. 1 Порядку здійснення соціального замовлення шляхом бюджетних коштів встановлено: «У разі, коли вартість закупівлі соціальних послуг дорівнює або перевищує розмір, установлений ч. 1 ст. 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель», соціальне замовлення здійснюється відповідно до зазначеного Закону» [10]. На наш погляд, це абсолютно доречна норма, що підтверджує необхідність додержанням правил здійснення публічних закупівель і під час формування і розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, що, власне, і пропонується нами у цьому дослідженні.

Отже, виникає питання: чому держава не може на конкурсних засадах замовляти й освітні послуги? Чому предметом закупівлі не може бути підготовка спеціаліста у приватному ВНЗ, що має усі ліцензії та є акредитованим? Чому держава може здійснювати публічні закупівлі для потреб оборони, охорони здоров'я та інших сфер у суб'єктів приватного права, але не може цього робити у сфері освіти? Ці питання є риторичними. Адже не може бути освіта більш закритою сферою, аніж оборона, соціальні послуги, охорона здоров'я тощо.

Варто враховувати, що коли абітурієнт отримує можливість навчатись коштом бюджету і обрати ВНЗ та ВНЗ отримує державне замовлення, а потім приймає на ці місця студентів, немає підстав для виключення з числа виконавців приватних ВНЗ.

Цікавим, з точки зору фінансування вищої освіти та можливості оплати державою освітніх послуг у приватних ВНЗ, є співробітництво у сфері освіти і науки між Україною та зарубіжними країнами.

Починаючи з 1 березня 1993 р., підготовка фахівців для зарубіжних країн у навчальних закладах України здійснюється за міждержавними угодами України з іншими країнами, а також угодами міністерств, відомств, навчальних закладів України, що укладені з органами управління освітою, організаціями та фірмами інших країн і міжнародними організаціями; навчання громадян іноземних держав (крім держав-учасниць СНД) у навчальних закладах України здійснюється переважно на компенсаційній основі. Витрати, пов'язані з навчанням іноземців в Україні, можуть покриватися як юридичними, так і фізичними особами у вільно конвертованій валюті, а також на умовах, визначених міжнародними угодами. Для навчання іноземних громадян виділяється щорічно до однієї тисячі державних стипендій, розподіл яких між міністерствами, відомствами та навчальними закладами здійснює Міністерство освіти [11]. Оплата освітніх послуг, що надаються навчальними закладами іноземцям, здійснюється за договорами (контрактами) за кошти фізичних або юридичних осіб, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України або договорами між вищими навчальними закладами про міжнародну академічну мобільність [12].

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про вищу освіту», інші іноземці та особи без громадянства можуть здобувати вищу освіту за кошти фізичних (юридичних) осіб, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, законодавством або угодами між вищими навчальними закладами про міжнародну академічну мобільність [13].

Відповідно до п. 2 Розділу ХІІІ Умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів України в 2017 р., іноземці та особи без громадянства (далі - іноземці) можуть здобувати вищу освіту коштом фізичних (юридичних) осіб, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, законодавством або угодами між вищими навчальними закладами про міжнародну академічну мобільність. Прийом іноземців до вищих навчальних закладів на навчання коштом державного бюджету здійснюється в межах квот для іноземців. Квота для іноземців - визначена частина обсягу місць державного замовлення, яка використовується для прийому вступників із числа іноземців, які прибувають на навчання відповідно до міжнародних договорів України, закордонних українців, статус яких засвідчений посвідченням закордонного українця [14].

Так, держава Україна у такому разі безпосередньо не фінансує навчання у закордонних ВНЗ різних форм власності, проте таке фінансування відбувається на взаємних умовах, тобто Україна приймає іноземних студентів із відповідних держав, а отже, опосередковано фінансує й навчання українських студентів за кордоном.

Відповідно до абз. 1 ст. 1 Протоколу про співробітництво у сфері освіти та науки між Міністерством освіти і науки України та Міністерством людських ресурсів Угорщини на 2015-2017 рр., сторони щорічно на основі взаємності направлятимуть до 10 студентів-філологів української та угорської мов до вищих навчальних закладів країн-партнерів для стажування загальним терміном до 5 місяців [15]. Відповідно до абз. 1 ст. 17 Протоколу, сторони щорічно прийматимуть до вищих навчальних закладів, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України та Міністерству людських ресурсів Угорщини, представників української національної меншини, які мешкають в Угорщині, та представників угорської національної меншини, які мешкають в Україні, з метою здобуття освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» із подальшим навчанням за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр», а також проходження стажування та навчання в аспірантурі за стаціонарною формою навчання [15]. Додатком до цього протоколу встановлено, що Сторони забезпечуватимуть учасникам обмінів згідно зі ст. ст. 1 та 17 Протоколу безкоштовне навчання, виплату щомісячної стипендії, проживання у гуртожитку за таких самих умов оплати, як і для громадян своєї країни [15].

На офіційному сайті Українського державного центру міжнародної освіти Міністерства освіти і науки України www.studyinukraine.gov. иа, що є головним інформаційним джерелом про вищу освіту в Україні для іноземців [16], міститься інформація одразу про кілька стипендій на навчання у ВНЗ Кореї (Корейської Народно-Демократичної республіки) для студентів з України [17; 18].

Ще у 1991 р. законодавець писав про істотну трансформацію ролі держави у майбутньому, яка у той час формувала своє замовлення переважно адміністративними методами. Далі, як це передбачено абз. 10 розділу VI документа, держава має бути виступати на ринку товарів і послуг нарівні з іншими замовниками. Обсяг її замовлень визначатиметься лише можливостями бюджетних коштів [4]. Отже, це є законодавчим підтвердженням того, що держава не має закуповувати товари, роботи та послуги лише «у своїх», тобто у закладів державної чи комунальної форми власності.

Цю ж позицію законодавця ми бачимо й у новіших документах галузевого характеру. Так, відповідно до п. 1 ст. 13 Господарського кодексу України, державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб'єктів господарювання, незалежно від їх форми власності [20].

Висновки

Враховуючи результати проведеного дослідження, можна дійти висновку, що здійснення публічних закупівель є перспективним напрямом реалізації освітньої функції сучасної держави. У зазначеному випадку закупівлею є державне замовлення на підготовку фахівців. Держава може закуповувати товари, роботи та послуги у приватних суб'єктів у різноманітних сферах. Отже, як було доведено у нашій статті, не можна виключати з кола можливих виконавців освітньої функції й приватні вищі навчальні заклади під час формування та розміщення державного замовлення на підготовку фахівців.

Підсумовуючи, ми можемо сформулювати визначення публічного прок'юременту як особливого виду діяльності сучасної держави у сфері освіти щодо державного замовлення на підготовку фахівців у публічних та приватних вищих навчальних закладах.

Література

Черданцев А.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов / А.Ф. Черданцев. - Москва: Юрайт, 2000. - 432 с.

Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. - 3-е изд., перераб. и доп. - Москва: Юристъ, 2001. - 520 с.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. - Харків: Консум, 2001. - 656 с.

Основні напрями економічної політики України в умовах незалежності : Постанова Верховної Ради України від 25 жовтня 1991 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/l698%D0%B0-12/ ed19911025.

Про публічні закупівлі : Закон України від 25 грудня 2015 р. / Верховна Рада України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/922-19.

Про наукову і науково-технічну діяльність : Закон України від 26 листопада 2015 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/848-19.

Система публічних закупівель ProZorro [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://prozorro.gov.ua/tender/UA-

11-21-001401-a/

Система публічних закупівель ProZorro [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://prozorro.gov.ua/tender/UA-

01-11-001152-b.

Про соціальні послуги : Закон України від

19 червня 2003 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/966-15.

Про затвердження Порядку здійснення соціального замовлення за рахунок бюджетних коштів : Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2013 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/324-2013-%D0%BF.

Про навчання іноземних громадян в Україні : Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 136 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon0.rada. gov. ua/laws/show/136-93-%D0%BF.

Деякі питання організації набору та навчання (стажування) іноземців та осіб без громадянства : Наказ Міністерства освіти і науки України від 1 листопада 2013 р. № 1541[Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:// zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z2004-13.

Про вищу освіту : Закон України від 1 липня 2014 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada. gov.ua/laws/show/1556-18.

Про затвердження Умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів України в 2017 році : наказ Міністерства освіти і науки України від 13 жовтня 2016 р. № 1236 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon0.rada. gov.ua/laws/show/z1515-16/page.

Протокол про співробітництво у сфері освіти та науки між Міністерством освіти і науки України та Міністерством людських ресурсів Угорщини на 2015-2017 рр. від 19 грудня 2014 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/348_090

Освіта в Україні для іноземних громадян [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://mon.gov.ua/ activity/mizhnarodni-zvyazki/ukrayinskij-derzhavnij-czentr- mizhnarodnoyi-osviti/osvita-v-ukrayini-dlya-inozemnix- gromadyan.html.

KDI School of Public Policy and Management Республіки Корея надає стипендії на навчання на 2017/2018 навчальний рік [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://mon.gov.ua/activity/mizhnarodni-zvyazki/stipendijni-ta- grantovi-mozhlivosti/inshi-mozhlivosti/kdi-school-of-public- policy-and-management-respubliki-koreya-nadae-stipendiyi-na- navchannya-na-2017/2018-navchalnij-rik.html.

Стипендії від Корейського науково-технічного інституту [Електронний ресурс]. - Режим доступу : Ы1р://топ. gov.ua/activity/mizhnarodni-zvyazki/stipendijni-ta-grantovi- mozhtivosti/inshi-mozhtivosti/stipendiyi-vid-korejskogo- naukovo-texnichnogo-institutu.html.

Офіційний сайт Українського державного центру міжнародної освіти [Електронний ресурс]. - режим доступу : http://stadymukraine.gov.Ua/universities/scholarship//nationatiti es=П7&levels=2.

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/436-15.

Размещено на Allbest.ru