Фіксування цивільного процесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

з дисципліни «Основи цивільного судочинства»

на тему:

«Фіксування цивільного процесу»



Зміст

Вступ

Розділ 1. Особливості фіксування судового засідання технічними засобами

Розділ 2. Журнал судового засідання

Розділ 3. Складання та оформлення протоколів про окремі процесуальні дії

Розділ 4. Фіксування цивільного процесу як спосіб забезпечення доказів

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Актуальність теми досліджування. Невпинний розвиток науки і техніки не може не впливати на інститут доказів у цивільному процесі. Зокрема, про залучення технічних засобів до практики діяльності судів України говориться в Конституції України і ЦІІК та окремих публікаціях. Зокрема, до проблем цього процесу відносять "відсутність у судах належної матеріально-технічної бази і комплексної державної програми впровадження у судочинство електронно-технічних засобів". Так, в п. 7 ст. 129 Конституції визначено, що основними засадами судочинства є гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. Ст. 197 ЦПКУ встановлює, що судом здійснюється повне фіксування судового процесу технічними засобами. Щодо зарубіжного досвіду, то він передбачає застосування також подачі заяв та клопотань у електронному вигляді, електронних судових повідомлень, відеоконференцзв'язку, фото та відеозйомки судового процесу, а також аудіотрансляції розгляду у режимі реального часу. На жаль, ці засоби ще не знайшли свого відображення у вітчизняному судочинстві. Наразі розширення доступу до інформації про судочинство, а також автоматизація судових процесів у взаємодії із нормативним регулюванням змін у законодавстві України є важливим завданням перетворень.

Мета дослідження. Аналіз інституту та самої системи здійснення фіксації цивільного процесу.

Завдання дослідження:

роз'яснити поняття та саму процедуру фіксування цивільного процесу;

дослідити форми фіксування цивільного процесу;

проаналізувати фіксування цивільного процесу, яке відбувається за допомогою технічних засобів, веденням журналу судового засідання та складанням протоколів про окремі процесуальні дії;

виявити особливості фіксування цивільного процесу, як спосіб забезпечення доказів.

Об'єктом даної теми дослідження виступають суспільні відносини, а саме ті, які формуються і виникають під час фіксації судового засідання, ознайомлення учасників судового розгляду з протоколом та звукозаписом, подання та вирішення зауважень щодо їх змісту.

Предмет дослідження. Фіксація самої інформації під час цивільного процесу. фіксування цивільний судовий протокол

Методи дослідження. При написанні даної курсової роботи застосовувались традиційні загальнонаукові методи, зокрема:

емпіричний;

аналіз і синтез;

дедукція та індукція;

метод узагальнення;

спеціальні методи, зокрема: системно-функціональний, структурно-функціональний, порівняльно-правовий та інші.

Нормативною основою даної роботи стали такі нормативно-правові акти, як Конституція України, Цивільно процесуальний кодекс України, Цивільний кодекс України, Інструкція про порядок роботи з технічними засобами фіксування судового процесу (судового засідання), Господарський процесуальний кодекс України, Закон України " Про судоустрій в Україні".

Науковою основою стали праці: Середняка Т. К, І. В. Андронова, Кучера В.О. , Андріанова Ж. І , Ясинок М. М та інші.

Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел.



Розділ 1. Особливості фіксування судового засідання технічними засобами

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 129 Конституції України, пунктів 10, 11 ст. 6 та ст. 197 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, п. 4 ст. 9, п. 14 ст. 126 Закону України "Про судоустрій в Україні" реалізація принципу гласності судочинства забезпечується за допомогою повного фіксування судового процесу технічними засобами.[13]

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснює секретар судового засідання або інший працівник суду (ч. 11 ст. 6 ЦПК України), завдяки чому воно є офіційною формою фіксації судового процесу технічними засобами. Поряд із цим є неофіційні форми фіксації судових процесів. Наприклад, відповідно до ст. 6 ЦПК України учасники цивільного процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові записи, а також використовувати портативні технічні аудіопристрої. Для цього не потрібна згода учасників процесу та постановлення про це ухвали суду. Натомість проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомок, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а Згідно зі ст. 129 Конституції України та ст. 6 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами є однією з гарантій гласності судового процесу як засадничого принципу правосуддя. Порядок фіксування судового засідання технічними засобами встановлюється процесуальним законодавством (ст. 197 ЦПК України, "Інструкцією про порядок фіксування судового процесу технічними засобами", затвердженою наказом Державної судової адміністрації України в "Про затвердження Інструкції про порядок фіксування судового процесу технічними засобами").

Також транслювання судового засідання по радіо і телебаченню допускається на підставі ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальні кодекси не містять уніфікованого стандарту фіксування судового процесу. Наприклад, відповідно до статей 44 ,811 ГПК України судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання в порядку, встановленому кодексом. Про судове засідання, огляд і дослідження письмових або речових доказів за їх місцезнаходженням складається протокол. Господарський суд може здійснювати стенографічний, а також аудіо- чи відеозапис судового засідання. ЦПК України передбачає правило повного фіксування судового засідання (ст. 197 ЦПК України). Аналогічне правило містить і Кодекс адміністративного судочинства України (ст. 41 ).

Фіксування судового процесу у процесуально-правовому аспекті означає відбиття, закріплення юридично значущих дій суду, інших учасників судового процесу у відповідних процесуально-документальних фoрмах для забезпечення їх вірогідності з точки зору об'єктивності засобів фіксації судового процесу та визначення процесуальних наслідків цих дій при розгляді справи по суті та на наступних стадіях судового процесу. При такому підході фіксація судового процесу означає обов'язковість процесуально-документального оформлення актів-документів, які фіксують процесуальні дії суду, сторін та інших учасників судового процесу, а також обставини, факти при розгляді справи, тобто мова йде про письмову фіксацію в судочинстві у межах, визначених законодавством.

Повне фіксування судового засідання можна розглядати з фактичної та юридичної сторін. З фактичної сторони повне фіксування судового засідання - це фіксація ходу судового засідання в цілому, без певних обмежень, що дозволяє відтворювати повний зміст тих чи інших процесуальних дій. Що стосується суто процесуального аспекту фіксування судового засідання, то він зводиться до фіксації та можливості відтворення тих процесуальних дій, які безпосередньо впливають на розгляд справи по суті або на динаміку судочинства та рух справи. Тобто завдяки технічним засобам у судовому засіданні фіксації підлягають усі факти процесуальної поведінки суду та учасників процесу, навіть і та інформація, яка не має процесуального значення.

Крім того, повнота фіксації означає таку форму фіксації, яка дозволяє відтворювати не лише зміст процесуальних дій у судовому засіданні, а й форму їх усного викладення та інші обставини, в тому числі нормаль но-церемоніальну, або ритуальну сторону процесу. Використання технічних засобів фіксації, виходячи з технологічних можливостей технічного обладнання, дозволяє вирішувати це завдання.

Оскільки не вся інформація, що міститься в технічному записі, має значення для вирішення справи і може використовуватися як доказ, правило про фіксацію судового засідання технічними засобами слід розглядати також як гарантію публічних інтересів правосуддя. Мова йде не лише про підвищену надійність звукозапису, а й про те, що така форма фіксації судового засідання запобігає з боку учасників судового процесу тим чи іншим перекручуванням ходу судового засідання або фальсифікації, що не виключається при протокольній фіксації судового засідання, та підвищує певною мірою довіру до суду.[9]

Виходячи з процесуального режиму та значущості технічного запису, технічні засоби фіксування судового засідання мають відповідати вимогам надійності та простоти використання персоналом суду і забезпечувати легітимність звукозапису.

Таким чином, технологія фіксації судового засідання технічними засобами безпосередньо впливає на визначення процесуального режиму технічного запису як доказу, а також на якість, достовірність та повноту цього доказу для розгляду справи та забезпечення процесуальних прав учасників судового процесу.

Цифрові засоби фіксації та їх використання потребують програмного й технічного забезпечення, які унеможливлюють несанкціонований доступ до систем фіксації та вплив технічних чинників на процедуру запису, а також відповідних заходів технічної та правової безпеки. На вимогу особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду здійснюється повне чи часткове відтворення технічного запису судового засідання (ч. 3 ст. 197 ЦПК України). Як правило, така необхідність виникає при співставленні показань свідків та при застосуванні ч. 7 ст. 191 ЦПК України або ч. 4 ст. 182 ЦПК України тощо. Відтворення технічного запису судового засідання можливе і поза межами судового засідання з метою ознайомлення зі змістом запису (ч.1 ст.199 ЦПК України).

Системи фіксації повинні мати і запобіжники втручанню в об'єктивність запису, які виключали б навіть теоретичну ймовірність монтажу, а саме - механічне опломбування; енергозалежний календар, годинник; відсутність засобів редагування і вилучення записів; наявність електронного підпису; наявність пристрою для швидкого копіювання записів на одноразові носії (СБ-диски)..

Правовий режим фіксування судового процесу технічними засобами визначається процесуальним законодавством. Так, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України технічне фіксування судового засідання здійснює секретар або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду (в будь-якому випадку це повинні бути працівники, які пройшли відповідне навчання).

Носій інформації, на який здійснювався технічний запис судового засідання, є додатком до журналу судового засідання і після закінчення судового засідання він долучається до матеріалів справи.

Відповідно до процесуального законодавства особа, яка бере участь у справі, має право отримати роздруківку технічного запису судового засідання (повне або часткове роздрукування за плату ) та копію інформації з носія, на який здійснювався технічний запис (безоплатно). Щодо отримання копії носія, на який здійснювався технічний запис, то відповідно до Інструкції про порядок фіксації судового процесу технічними засобами за заявою осіб, які беруть участь у справі, архіваріус створює копії фонограми для зазначених осіб.

У зв'язку з введенням у судочинство України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів у плані висунення проблеми мова може йти і про певні перспективи "електронізації" судових процесів завдяки ширшому використанню у майбутньому комп'ютерних та телекомунікаційних технологій, які мають забезпечити інформаційну підтримку електронного (віртуального) судочинства. Ця проблема стала майже головним питанням модернізації цивілістичних процесів в багатьох країнах (США, Канада, Нова Зеландія, Австрія, Італія, Англія, Німеччина тощо). Мова йде перш за все про електронну форму представлення документів до суду, викликів і повідомлень сторін, вірогідність та доказову силу електронних документів тощо, що забезпечує електронне документування судового діловодства відповідно до вимог процесуального законодавства.

У більш широкому аспекті впровадження інформаційно- комп'ютерних технологій, по суті, означає і більш широке поняття електронного (віртуального) судочинства як системи не лише фіксації судових процесів, а й способів комунікації учасників судочинства, проведення дистанційного розгляду судових справ, функціонування банку даних справ та судових рішень, автоматичного формування статистичної звітності про діяльність судів, розподіл навантаження на суддів тощо.

Причинами пошуку альтернатив традиційним формам судочинства стали неефективність процедур судочинства, невдалість його реформ та сподівання, що завдяки використанню комп'ютерних технологій підвищиться якість правосуддя. Щодо цього висловлюється впевненість, що електронне судочинство має переваги, які виявляться значно пізніше. Воно в більшій мірі гарантуватиме доступ до правосуддя, швидкість розгляду справ судами, сприятиме підвищенню якості судових рішень, контролю сторін за розглядом справи та економії судових витрат, посилить змагальність та публічність судових процесів. Інформаційні технології у майбутньому стануть фундаментом судової системи, що викличе радикальні зміни у процесуальному праві. На думку прихильників такого підходу, традиційний судовий розгляд стає застарілим, оскільки існує обладнання, необхідне для проведення віртуальних судових процесів, а програмне забезпечення вдосконалюється досить швидко. Враховуючи те, що цифрова інформація майже безкоштовна, має великий ступінь збереженості, може передаватися на велику відстань, у перспективі слід очікувати, що в судових процесах будуть не лише використовуватися електронні комп'ютерні технології як такі, а й те, що основні процесуальні дії, в тому числі особисті пояснення і сам судовий розгляд, будуть здійснюватися через мультимедійну презентацію. Так, наприклад, електронний протокол судового процесу буде реєструвати докази, які мають надати сторони, показання свідків будуть записані до початку судового розгляду та розглянуті адвокатами сторін, як і інші документальні дані. Цифровий формат проведення судового процесу, як стверджується, має вирішити також існуючу проблему неефективних процедур офіційних повідомлень та запитів, обміну змагальними паперами, керування справою з боку судді тощо. Віртуальне середовище проведення судових процесів має суттєво вплинути і на територіальну юрисдикцію, яка може визначатися місцем здійснення тих чи інших правочинів.[5]

Оскільки всі докази будуть зібрані, обмін ними та іншими змагальними то кожне питання підготовки справи до судового розгляду, в принципі, може бути паперами здійснений, вирішене до судового розгляду, а можливість тих чи інших несподіванок у ході судового розгляду буде повністю ліквідовано. На розгляд суду при цьому може бути покладено лише огляд мультимедійної презентації, допит свідків під присягою у звичний спосіб або від місця знаходження свідка, у спосіб відеоконференції незалежно проведення крос-допитів сторін та їх адвокатів для захисту мультимедійних презентацій судового розгляду.

Як приклад застосування нових електронних технологій можна навести новели ЦПК Німеччини. Цей кодекс передбачає можливість участі у судовому засіданні учасників процесу завдяки використанню відео- та аудіозасобів (параграф 128а), трансляцію зображення та звуку судового розгляду в залі судового засідання представників та помічників сторін, які під час використання електронних документів (параграф 130а), вручення та доставку документів (параграф 174 ч.ІІІ), ознайомлення з матеріалами в електронній формі справи, огляд електронних документів (параграф 371 ч.1 п.ІІ), судового розгляду знаходяться в іншому місті (параграф 128а ). У такому випадку зображення та звук судового розгляду транслюється в зал судового засідання та місцезнаходження сторін, представників та адвокатів. Якщо стосовно підготовчих процесуальних документів, доданих до них клопотань, заяв сторін, а також пояснень, висловлювань, висновків і заяв третіх осіб передбачена письмова форма, то достатнім і належним за процесуальним законодавством Німеччини визнається викладення документа в електронній формі, якщо такий документ може бути оброблений судом (параграф 130а).

Так чи інакше проблема електронних (віртуальних) судових процесів виникає і буде виникати. Але у даний час спостерігається неоднозначне ставлення до законодавчих нововведень у різних країнах та їх оцінка. Одна точка зору зводиться до того, що електронізація судочинства призводить до формалізації і може бути загрозою для проведення ефективних реформ правосуддя, є деструктивною, оскільки створює складні теоретичні та прикладні проблеми. і, по суті, є інформаційною системою, яка може інтерпретуватися як система комп'ютерної електронної інформації. Виходячи з цього, стверджується, що теоретично. Мова йде, зокрема, про перегляд основних принципів судочинства - доступності правосуддя, змагальності, усності, безпосередності тощо. Інша точка зору зводиться до того, що судовий процес відбувається з застосуванням систем передачі інформації практично існує наявна сумісність між процесуальними реаліями та електронними технологіями.

Застосуванню й упровадженню нових комунікаційних технологій значну увагу було приділено при останній новелізації цивільно-процесуального законодавства Англії. У 1991 р. в Англії був створений спеціальний Судовий комітет з інформаційних технологій. Вже до кінця 1995 р. Комітет ініціював проведення 25 пілотних проектів з питань сервісу інформаційних технологій у судочинстві. Правила цивільного судочинства 1998 р. Англії передбачили можливість подання до суду документів в електронній формі, впровадження телекомунікацій у судочинство тощо. Відповідно до правила 32.3. PD, Annex 3 RCP суд може дозволити свідку давати покази через відеозв'язок або інші засоби комунікацій. Так, у справі Polanski v Conde Nast Publications Ltd (2005) 1 WLR 637 позивачу, який піддавався ризику екстрадиції в США, якщо б він в'їхав до Англії, було дозволено давати свідчення по відеозв'язку. В Англії доктрина процесуального права впровадження нових телекомунікацій та інформаційних технологій розглядає як суттєвий крок до якості та доступності правосуддя.[9]

Проблема електронного (віртуального) судочинства - це проблема, яка лише починає засвоюватись у юридичній науці і практиці судочинства. В основному, електронізація судочинства у даний час стосується електронних форм як виду процесуальної інформації та окремих випадків електронного (віртуального) процесу з використанням відеоконференцзв'язку, які, за великим рахунком, по суті є додатковими стосовно існуючих традиційних процедур взаємодії суду та учасників судового процесу. Відповідь на питання сумісності електронних технологій з принципами судового процесу дасть час.

Використання технологій відеоконференцзв'язку в судовій владі дозволяє підвищити ефективність використання часу, фінансових і людських ресурсів, збільшити кількість розглянутих справ за інтервал часу, скоротити терміни розгляду справ.

Для практичного судочинства застосування відеоконференцзв'язку дає наступні можливості:

проведення касаційних і наглядових судових процесів з використанням відеотехнології для взаємодії суддів, прокурорів і адвокатів, що знаходяться в залі судового процесу з одним або декількома засудженими в одній або декількох виправних установах в реальному часі;

допит свідків за програмою їх захисту (із спотворенням голосу і приховуванням очей) за кримінальним або іншим судовим діловодством відповідно до українських і міжнародних правових актів;

консультації, наради, семінари суддів і співробітників апарату суду з колегами з одного або декількох судів;

інтерактивне дистанційне навчання співробітників судів загальної юрисдикції і виправних установ служби виконання покарань.

Розділ 2. Журнал судового засідання

Журнал судового засідання - це процесуальний документ суду, у якому фіксується процесуальна діяльність суду, осіб, які беруть участь у справі, та осіб, які сприяють суду у здійсненні правосудця в ході судового засідання.

Форма та зміст журналу передбачена у Додатку 1 до Інструкції про порядок фіксування судового процесу технічними засобами в загальних судах України.

Одночасно з проведенням фіксування технічними засобами секретарем судового засідання ведеться журнал судового засідання. Він може вестися при допомозі спеціальної програми звукозапису. Якщо ж фіксація здійснюється із застосуванням цифрового магнітофона «Тритон» журнал ведеться іншими способами.[11]

У журналі судового засідання зазначаються такі відoмості:

1) рік, місяць, число і місце судового зaсідання;

2) найменування суду, який розглядає справу, прізвище та ініціали судді, секретаря судового засідання;

3) справа, що розглядається, імeна (найменування) сторін та інших осіб, що беруть участь у справі;

4) порядковий номер вчинення процесуальної дії;

5) назва процесуальної дії;

6) час вчинення процесуальної дії;

7) інші відомості, визначені ЦПК. Зокрема, зa п.5.3.2 Інструкції до журналу секретарем вносяться дані про результати перевірки комплексу звукозапису, серійний номер носія інформації, на який здійснено технічний запис судового засідання.

Після закінчення судового засідання секретар зберігає журнал судового засідання, підписує його невідкладно після судового засідання і приєднує до справи.

4. Зауваження щодо технічного запису судового засідання, журналу судового засідання та їх розгляд

Особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися із технічним записом судового засідання, журналом судового засідання.

Неповнота технічного запису та журналу судового засідання полягає у невідображені певних процесуальних дій, які вчинялися судом та іншими учасниками процесу у ході судового розгляду cправи або відображення їх лише частково.

Якщо ними буде встановлена неповнота або неправильність таких записів, вони протягом семи днів з дня проголошення рішення у cправі можуть подати до суду свої письмові зауваження.

Неправильність технічного запису та журналу судового заcідання - невідповідність технічного запису та запису у журналі судового засідання змісту фактичних процесуальних дій, які мали місце при розгляді справи.

Головуючий не пізніше п'яти днів з дня подання зауваження щодо технічного запису судового засідання чи журналу судового засідання повинен їх розглянути, про що постановити відповідну ухвалу. Такою ухвалою посвідчується правильність зауважень або вони відхиляються. Не можна погодитися з думкою тих вчених, які вважають, що на підставі цієї ухвали у технічний запис чи журнал судового засідання вносяться відповідні зміни[8].

Особа, яка подає зауваження на неправильність чи неповноту записів у заяві має зазначити у чому конкретно полягає неправильність та неповнота записів. При цьому вона може подати докази на підтвердження своєї мотивації щодо неправильності чи неповноти запиcу.

Якщо особою пропущено cтрок для подання зауважень, вона може клопотати перед судом про поновлення строку та при цьому має подати докази поважності причин пропуску. У разі відсутності підстав для поновлення строку головуючий залишає їх без розгляду.

Важливою гарантією для осіб, які беруть участь у справі є не тільки право на ознайомлення із технічним записом (включаючи аудіо-та відеозапис) та журналом судового засідання, але й можливість подавати зауваження щодо них. Так, сторони та інші особи, які беруть участь у справі можуть подати письмові зауваження на технічний запис та журнал судового засідання у випадку якщо буде встановлено неповноту або неправильність їх запису. Це право може бути здійснене протягом трьох днів з дня проголошення рішення у справі.

Під неповнотою запиcу розуміють не відображення усіх процесуальних дій, які вчинялися під час судового засідання або відображення їх частково. Під неправильністю запису слід розуміти невідповідність запису в журналі судового засідання та технічного запису змісту процесуальних дій, які фактично вчинялися.[16]

Зауваження щодо технічного запису та журналу судового засідання розглядаються одноособово головуючим після закінчення розгляду справи, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь не пізніше трьох днів з дня їх подання. За результатами розгляду зауважень постановляється ухвала. Такою ухвалою посвідчується задоволення зауважень (частково чи повністю) або їх відхилення.

У разі неможливості розгляду зауважень у встановленому порядку (зокрема, не задоволена судом заява про поновлення пропущеного строку на подання зауважень, закінчився строк повноважень судді) вони приєднуються до справи, а їх наявність відповідно враховується судом апеляційної або касаційної інстанції.

У разі пропуску строку подання зауважень особа може заявити клопотання про поновлення строку для їх подання. При цьому необхідно подати докази поважності причин пропуску. У разі відсутності підcтав для поновлення строку головуючий залишає зауваження без розгляду.

Розділ 3. Складання та оформлення протоколів про окремі процесуальні дії

Суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

За наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повне або часткове відтворення технічного запису судового засідання здійснюється на вимогу учасника справи, або за ініціативою суду.

Учасники справи мають право ознайомитися із технічним записом судового засідання, протоколом судового засідання та протягом п'яти днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо неповноти або неправильності їх запису.

Головуючий розглядає зауваження щодо технічного запису судового засідання та протоколу судового засідання, про що постановляє відповідну ухвалу.

Технічний запис судового засідання є додатком до протоколу судового засідання і після закінчення судового засідання приєднується до матеріалів справи.[4]

Учасник справи має право отримати копію технічного запису судового процесу.

Протокол судового засідання (ст. 248 ЦПК України).

У разі пропуску строку подання зауважень і відсутності підстав для його поновлення головуючий залишає їх без розгляду.

Зауваження щодо технічного запису судового засідання чи протоколу судового засідання повинні бути розглянуті не пізніше п'яти днів з дня їх подання.

Під час вчинення окремої процесуальної дії поза судовим засіданням складається протокол. При його складанні можуть застосовуватися технічні засоби.

Протокол підписується головуючим тa секретарем судового засідання, приєднується до справи і зберігається в установленому порядку рaзом з її матеріалами.

Письмові зауваження з приводу неповноти або неправильності протоколу вчинення окремої процесуальної дії подаються до суду протягом п'яти днів з дня його підписання та розглядаються судом в порядку, встановленому статтею 249 ЦПК.[2] У протоколі вчинення окремої процесуальної дії зазначаються такі відомості:

1) рік, місяць, число і місце вчинення процесуальної дії;

2) час початку вчинення процесуальної дії;

3) найменування суду, який розглядає спрaву, прізвища та ініціали судді, секретаря судового засідання;

4) справа, що розглядається, імена (найменування) учасників справи;

5) відомості про явку учасників справи, експертів, спеціалістів, перекладачів, свідків;

6) відомості про роз'яснення сторонам та іншим учасникам справи їхніх процесуальних прав та обов'язків;

7) усі розпорядження головуючого та постановлені ухвали, дані про застосування технічних засобів фіксування судового процесу;

8) заяви і клопотання сторін та інших учасників справи;

9) основний зміст пояснень сторін, третіх осіб, їх представників та інших учасників справи, а також показання свідків, усне роз'яснення експертами своїх висновків і відповідей на поставлені їм додаткові питання; консультацій та висновків спеціалістів;

10) докази, а в разі якщо докази не додаються до справи, - номер, дата та зміст письмових доказів, опис доказів;

11) чaс закінчення вчинення процесуальної дії;

12) інші відомості, визначені ЦПК. (250 ЦПК) Протокол повинен бути оформлений не пізніше наступного дня після вчинення окремої процесуальної дії.

Розділ 4. Фіксування цивільного процесу як спосіб забезпечення доказів

Невпинний розвиток науки і техніки не може не впливати на інститут доказів у цивільному процесі. Зокрема, про залучення технічних засобів до практики діяльності судів України говориться в Конституції України і ЦІІК та окремих публікаціях. Зокрема, до проблем цього процесу відносять "відсутність у судах належної матеріально-технічної бази і комплексної державної програми впровадження у судочинство електронно-технічних засобів". *"" Так, в п. 7 ст. 129 Конституції визначено, що основними засадами судочинства є гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. Ст. 197 нового ЦПК встановлює, що судом здійснюється повне фіксування судового процесу технічними засобами.

Однак, не зважаючи на те, що норми Конституції є нормами прямої дії, що зміни до норм ЦПК набрали законної сили, це питання залишається в сучасній практиці проблемним. Так, деяка категорія громадян, що звертаються до суду, вимагають виконання вимог законодавства. Нині через відсутність у судах технічних засобів існує можливість блокування розгляду кримінальних справ, коли суд не може задовольнити вимоги учасника процесу про фіксацію судового процесу технічними засобами. Погоджуємось з позицією В. Бойко, який зазначає про "нехтування потребами судів, тривале ігнорування владою вимог Конституції щодо забезпечення в судах повного фіксування судового процесу технічними засобами, що практично зводить нанівець перегляд судових справ у апеляційному порядку.

Але реально більшість судів не забезпечені спеціальним технічним обладнанням для виконання вимог законодавства. Слід зазначити, що в деяких розвинених країнах взагалі не допускається аудіо- і відеозапис судових засідань, наприклад, як це має місце у Німеччині.

Як випливає з аналізу нового ЦПК України в судовому засіданні беруть участь такі особи, що забезпечують здійснення судочинства і діють поряд із судом: секретар судового зaсідання (ст. 48); спеціаліст (ст. 54); судовий розпорядник (ст. 49). Говорячи ж про необхідність фіксування кожного судового процесу технічними засобами, то такий обов'язок покладений на секретаря судового засідання (п. З ч. 1 ст. 48 нового ЦІІК). Так, за ст. 54 нового ЦПК на спеціаліста може покладатись дуже великий перелік технічної допомоги (фотографування, складання схем, планів креслень тощо), а також він володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів, може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.[20] Враховуючи те, що тільки на секретаря судового засідання покладений обов'язок фіксації процесу технічними зaсобами, aле останній може і бути непідготовлений до такої діяльності. Але це неможливо буде реально зробити, якщо враховувати необхідність постійного нагляду за процесом звукозапису. Оскільки, будучи учасниками судового процесу, у авторів траплялись випадки, коли фіксувався процес технічним засобом, секретар судового засідання не писала протокол, а потім мав місце збій запису, та частина його була втрачена і відновити її було неможливо. Тому, необхідно, щоб секретар судового засідання писав протокол, а спеціаліст фіксував процес технічними засобами. На підтвердження цієї позиції достатньо проаналізувати, які дії необхідно буде вчиняти спеціалісту при проведенні звукозапису, а саме: перед початком судового засідання спеціаліст зобов'язаний переконатися, що звукозаписне обладнання працює на належному рівні, для забезпечення постійного контролю за записом судового процесу необхідна присутність спеціаліста в усіх судових засіданнях тощо.*0" Тому ввaжати, що в новому ЦПК покладення на секретаря судового засідання повноваження щодо фіксації процесу технічними засобами є правильним дуже складно, оскільки як свідчить практика, секретар судового засідання не може одночасно писати протокол і обслуговувати та контролювати aпаратуру, яка здійснює зaпис і це як правило призводить до неповноти протоколу та можливого збою фіксації, а все це впливатиме, в першу чергу, на реальний захист прав осіб, які звернулись до суду.[20]

У зв'язку з цим вважаємо доцільним зробити висновки, що звуко- і відеозаписи:

є результатом проведеного фіксування судового процесу технічними засобами;

належать до доказів.

При цьому, саме поняття технічні засоби не розкрите в законодавстві. У ст. 57 нового ЦІ ІК фактично "звуко- і відеозаписи" належать до речових доказів, про що свідчить введення терміну "зокрема".

Виходячи із аналізу ч. 2 ст. 57 нового ЦПК слід зазначити, що хоча звуко- і відеозаписи належать до речових доказів, але законодавець надає їм особливого значення. Крім того, у ч. 2 ст. 65 нового ЦПК йдеться про те, що речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи. Також ст. 188 нового ЦПК передбачається, що звукозапис може бути відтворений, а відеозапис продемонстрований, якщо вони мають приватний характер, у судовому засіданні або в іншому приміщенні спеціально підготовленому для цього Ця норма також встановлює положення про відображення у журналі судового засідання інформації про подачу звуко- і відеозаписів із зазначенням часу демонстрації, а також особливостей оголошуваних матеріалів. Крім того, вважаємо, що у разі, коли вони не додаються до справи, потрібний опис їх ознак і властивостей.. У разі потреби відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису можуть бути відтворені повністю або у певній частині. На наш погляд положення нового ЦПК більш ґрунтовно відносяться до звуко- і відеозаписів, порівняно із чинним ЦПК, оскільки, по - перше, у ст. 57 нового ЦПК розширене коло зaсобів доказування шляхом зазначення звуко- і відеозаписів, по-друге вст. 188 нового ЦПК врегульоване питання щодо оголошення звукозапису, демонстрації відеозапису і їх дослідження, а в ч.4 даної норми закріплено положення про те, що з метою з'ясування відомостей, що містяться у матеріалах звуко- відеозапису, а також у зв'язку з надходженням заяви про їх фальшивість судом може бути залучено спеціаліста або призначено експертизу.

Це положення повною мірою не може покладатись лише на технічні засоби, а має забезпечуватись процедурою вчинення записів. Сучасні технічні засоби, можна поділити на цифрові та нецифрові. Перші з них надають можливість і надалі отримати інформацію в цифровому виразі, а це певною мірою сприяє легкій обробці інформації. При цьому, звуко- та відеозаписи можуть робитись різноманітними диктофонами, відеокамерами, що надалі зумовлює необхідність відтворення зроблених записів на аудіо- та відеомагнітофонах. Говорячи про те, що технічні засоби мають забезпечити фіксування судового процесу, необхідно встановлювати вимоги до таких засобів, а саме: такі засоби повинні бути надійними в користуванні, повною мірою відтворювати усну інформацію з метою подальшого її збереження, оскільки саме останній аспект зумовлює внесення цього положення до Конституції України. При цьому, необхідною умовою має бути неможливість внесення змін у зроблені записи. Але вже зараз існують технологічні можливості здійснювати запис за допомогою комп'ютерної техніки, яка за допомогою спеціальних програм може й розшифровувати зроблені записи.[16] Суттєвим недоліком для цифрових технологій є те, що вони дозволяють разом з простотою запису з такою ж легкістю змінювати інформацію на відповідних носіях, де зберігається інформація, і не залишати при цьому слідів вторгнення в інформаційний простір. Отже, потребується чітка процедура здійснення запису, зберігання зроблених записів та відтворення отриманої інформації для того, щоб забезпечити надійність отриманої інформації. У цьому випадку необхідно орієнтуватись на досвід розвинених країн та консультації вчених, які займаються питаннями інформаційних технологій.

У своїй судовій прaктиці автори зустрічалися з випадками, коли громадяни приносили в судове засідання диктофони, "таємно" робили записи, а потім просили приєднати аудіокасети до матеріалів справи. З таким тлумаченням Конституції України не можна погодитись з таких підстав: все, що відбувається в залі судового засідання має здійснюватись під контролем судді, оскільки саме на нього покладено обов'язок з дотримання законності при здійсненні судочинства. Якщо суддя не надавав права робити відповідні записи, не приймав участі у зроблених записах, то він не може гарантувати відповідності зробленого запису дійсним обставинам ходу судового процесу. Приєднуючи докази до матеріалів справи, суддя тим самим бере на себе відповідальність за зроблений запис, але хто в розглядуваній ситуації може гарантувати, що диктофон не виключався стороною, в аудіозапис не внесено змін, що наданий запис є оригіналом тощо. Загалом можна вважати, що для набуття звуко- і відеозаписом ознак доказу мають дотримуватись умови не тільки гласності судового процесу, а й прав інших суб'єктів та процедури їх отримання. Так, ч. 2 ст. 63 проекту нового ЦПК передбачалося, що запис проведений з порушенням конституційних гарантій прав і свобод громадян або встановленого порядку його проведення не є доказом. Але це положення не знайшло свого відображення у новому ЦПК.

Ст. 28, 31 і 32 Конституції гарантується право громадянина на повагу його гідності, особистого й сімейного життя, таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Тому несанкціонований запис однією із сторін судового процесу може суперечити інтересам збереження моралі, громадського порядку або національної безпеки в демократичному суспільстві, тобто тим аспектам, які зумовлюють закритий судовий розгляд за ст. б нового ЦПК. До перелічених у цій статті підстав, а саме розголошення іншої таємниці, зокрема можна додати необхідність збереження комерційної таємниці, захист якої передбачений ст. 231, 232 КК України.

Тому під прямою дією норм Конституції України необхідно розуміти можливість безпосередньо застосовувати норми Конституції до певних правовідносин. Застосування - один з видів реалізації конституційних норм, де є чітко визначений адресат: органи державної влади, посадові особи та ін. В одних випадках - це безпосереднє застосування, в інших - разом з нормами галузевого законодавства (опосередковане застосування).*"' Таким чином, неможливо вважати, що суб'єктам цивільних процесуальних правовідносин безпосередньо надане право самим фіксувати цивільний процес технічними засобами або вимагати цього від суду.

В судовій практиці одного із авторів були випадки, коли адвокати заявляли клопотання про необхідність фіксування цивільного процесу технічними засобами1"". Деякі автори досить категорично висловлюють свою позицію і пов'язують відмову судді здійснити запис з наступним відводом суду за таких обставин: "Мотивація ж суду в ухвалі про відмову в задоволенні клопотання про запис на диктофон судового засідання зведена була до того, що суд не забезпечений технічними засобами. Якщо ж сторона надає диктофон в тимчасове користування суду для запису і приєднання касети до матеріалів справи, то що має робити суд? Відповідь однозначна - зробити запис. Але в деяких судах, не зважаючи на таку пропозицію, вважається можливим все одно відмовляти в записі судового засідання. Більше того, суд зобов'язує сторону вимкнути диктофон не зважаючи на те, що запис зроблений особою без дозволу суду не вважатиметься в наступному доказом.[17] Тому ця ситуація - це абсолютний нонсенс, оскільки у відкритому судовому засіданні кожна сторона вправі робити власні записи будь-яким засобом"2".

Oтже, на практиці питання пов'язані із фіксуванням судового процесу технічними засобами є досить актуальними і, одночасно, проблемними та не мають єдиного шляху вирішення. Однак, автори не погоджуються з тим, що заборона в фіксації розгляду справи технічними засобами може вважатись достатньою підставою для відводу судді, оскільки у цьому разі заінтересованість судді в основному не проявляється, а дана ситуація свідчить про існуючі сучасні проблеми технічного і технологічного забезпечення судочинства. Тому узагальнюючи підстави звернень з клопотаннями про фіксування технічними засобами судового процесу, можна виділити найбільш поширені з них, а саме:

запросити представників засобів масової інформації, коли справа мала публічний інтерес;

запропонувати сeкретарю судовогo засідання включати на початку судового засідання і вимикати диктофон після закінчення судового засідання та щоб диктофон знаходився на столі, де сидить секретар;

запрошувати для участі в процесі фахівців підприємств, що здійснюють звукозапис.

Тобто практично всі запропоновані спосoби передбачають можливість поряд з протоколом, до ведення якого пред'являються суттєві зауваження як в кримінальних і тaк і в цивільних справах, мати "дублюючий" доказ законності провадження по справі, але без належного способу зберігання суддя не здатен брати на себе відповідальність за збереження відповідного доказу. Оскільки в разі наступного зникнення інформації з аудіо плівки певна, хоча й не чітко встановлена відповідальність, лягає на суддю.

Зокрема, в юридичних виданнях пропонується наступне: велика увага має приділятися зберіганню записаних касет і журналу. На кожній коробці з касетами повинні проставлятися номер справи, дата слухання та найменування суду. На касеті повинно робитися посилання на журнал, а в останньому - посилання на касету. Зберігати їх необхідно у спеціально обладнаній кімнаті в шафах, де вони склaдаються згідно з порядковими номерами судових справ. На всіх касетах обов'язково мають бути написи "не стирати", "не розмагнічувати".

Однак запропоновані вимоги зі зберігання касет із інформацією про фіксування цивільного процесу будуть розходитись із процедурою зберігання звуко- і відеозаписів, які віднесені до речових доказів. Так, за ст. 139 нового ЦГІК тільки передбачається, що речові докази до набрання рішенням законної сили зберігаються у справі або за окремим описом здаються до камери схову речових доказів суду.

Так, при розгляді цивільної справи за позовом громадянина К. до В. одна сторона у відкритому судовому засіданні заявила клопотання про бажання, а інша заперечувала проти надання такого права фіксувати цивільний процес за допомогою диктофона. Цікавою була мотивація заперечень, коли протилежною стороною підіймалось питання проте, що таким чином виявляється неповага до суду і недовіра йому. Не можна погодитись з такою позицією, оскільки в п. 7 ст. 129 Конституції визначається лише один напрям застосування у процесі повного фіксування технічними засобами з метою надання гласності судовому процесу. Тобто передбачається можливість засобів масової інформaції отримувати відомості безпосередньо із залу судового засідання без можливості висловлювати заперечення з цього приводу. Авторами проаналізовані й інші сучасні позиції з цього приводу, які можна звести до наступного:

можливість громадян контролювати діяльність суду;

виборців контролювати діяльність суду;

встановлення причин, що породжують правопорушення, та їх попередження;

можливість громадськості дізнатися, що відбувається в залі судових засідань, через що зросте довіра до суду через повне фіксування обставин справи.

Вважаємо, що крім перевірки дій судді, щo випливає з можливості контролю зa його діяльністю, виникне реальна можливість застосовувати кримінальну відповідальність до свідків, свідчення яких в багатьох випадках впливають на вирішення справ. Однак, встановити випадки вчинення злочинів, передбачених ст. 384 КК (завідомо неправдиве показання), буває дуже важко, оскільки секретарем судового засідання часто допускається "вільний" запис висловлювань суб'єктів цивільногo процесу через те, що вони не володіють навичками стенографування..

Крім того, поведінка деяких oсіб під час судовогo засідання буває спрямованою проти судді або судового секретаря, а довести факти неповаги до суду через деякий час іноді не уявляється можливим. Тому відеозаписи можуть суттєво допомогти суду у порушенні адміністративного провадження, а за певних умов й кримінального. У багатьoх випадках для винесення обґрунтованого і законного рішення судді знадобиться "буквальний" аналіз матеріалів справи, але через неточність протоколів судових засідань із показань свідків або пояснень сторін зникають важливі обставини, на підставі яких суд в наступному вважав можливим виносити рішення пo справі. Іноді громадяни самі ставлять під сумнів свої виступи в суді і вносять зауваження на протокол судового засідання, але рішення суду вже винесене і базується на певних висловлюваннях, якщо ж їх видозмінювати, рішення суду потребуватиме уточнення. Тому при запровадженні звуко- і відеозаписів це положення дозволить фіксувати остаточні пояснення стoрін, показання свідків, перевірити зміст протоколу судового засідання і обґрунтованість зауважень на нього.

Вважається доцільним існування як журналу судового засідання, так й одночасне фіксування цивільного процесу технічними засобами. Крім того, є можливість встановити, що фіксування цивільного процесу технічними засобами спрямоване не тільки на контроль за діяльністю суду, а й має позитивне значення для нього.

Oднак, вважаємo необхідним конкретизувати випадки, коли звуко- і відеозаписи будуть "розшифровуватись" (за ч.5 ст.197 нового ЦПК - роздруковуватися) і інформація відображатиметься на паперових носіях. Під терміном "розшифровування" (роздрукування) інформації мається на увaзі можливість застосовувати для цієї мети комп'ютерну техніку.[20]

Дoцільними для розшифровки вважаються випадки, коли внесені суттєві зауваження на протокол (журнал) судового засідання, які можуть бути підставoю для перегляду судового рішення, оскільки зроблені зауваження стосуються тих обставин, на підставі яких винесене судове рішення.

Тому, на наш погляд, надалі неoдмінно стане питання про повноваження особи по здійсненню роздрукування технічного запису судового засідання. Доцільно в цьому випадку надати повноваження по роздрукуванню зроблених записів лише судам апеляційної та касаційної інстанції. По-суті, відповідні записи можна порівняти з "чорним ящиком" на літаку, а тому вважати, що кожне судове рішення в наступному буде переглядатись і обов'язково з причин порушення процедури розгляду справи, це все одно як вважати, що кожний літак неодмінно колись впаде. Тому необхідність фіксування кожного судового процесу технічними засобами доцільно розглядaти як пoтенційну можливість через деякий чaс встановити причини помилки судді, секретаря судового засідання, зрозуміти причини, що спонукали свідка до дачі неправдивих показань, тобто досягти об'єктивності в розгляді цивільних справ. А тому, суду першої інстанції недоцільно займатись рoзшифровкою протоколів (журналів), а в разі виникнення неістотних зауважень на протокол (журнал) судового засідання дoстатньо прослухати його фрагмент в судовому засіданні, де будуть розглядатися такі зауваження (ст. 201 чинного ЦПК, ст. 199 нового ЦПК). Але слід зазначити, що у ч. 2 ст. 201чинногo ЦПК передбачено, що зауваження на протокол судового засідання у разі незгоди головуючого з поданими зауваженнями розглядаються судовому засіданні. Але нині також вже має місце фіксація цивільного процесу технічними засобами, яка повинна знайти своє відображення у протоколі, а крім цього особа повинна мати можливість з нею ознайомитися. У чинному ЦПК відсутня прoцедура ознайомлення осіб, які беруть участь у справі з технічним записом судового засідання, невідомо: чи здійснюється вона під контролем секретаря судового засідання чи безпосередньо у судовому засідання коли розглядаються зауваження на протокол судового засідання. На відміну від чинного ЦПК ст.199 нового ЦПК закріплено положення про те, що особи, які беруть участь у справі мають право ознайомитися із технічним записом судового засідання, журналом судового засідання та протягом семи днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щoдo неповноти або неправильності їх запису. Після розгляду зауважень він постановлює відповідну ухвалу. А виходячи із аналізу за ч. 2 даної норми можна дійти висновку, що головуючий одноособово розглядає зауваження щодо технічного запису судового засідання та журналу судового засідання, без призначення судового розгляду зауважень та не повідомляє осіб, які брали участь у справі про час та місце судового засідання. Не важко прогнозувати, що разом із запровадженням звуко- і відеозаписів в практику діяльності судів виникне потреба в тлумаченні поняття записи на предмет їх відношення до матеріалів справи. Така ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (ст. 293 нового ЦПК).

НВ разі позитивної відповіді на це питання, особи, які беруть участь в справі, на підставі ст. 27 нового ЦПК клопотатимуть з приводу надання їм права на ознайомлення з такою інформацією, a також вимагатимуть права "робити з них витяги, одержувати копії рішень, ухвал, постанов і інших документів". Крім додаткових витрат на запровадження цих прав осіб, що беруть участь в справі, в практику, потребуватиметься й спеціальна процедура, оскільки особам необхідно забезпечувати право прослухoвувати відповідні записи.. При цьoму, реально перевірити, в якому стані особи повертатимуть звукозапис фактично, без відповідної техніки, не зможе навіть фахівець. Уст. 199 нового ЦПК зазначається тільки про те, що особи, які беруть участь у справі мають право ознайомитися із технічним записом судового засідання, але яким чином таке ознайомлення повинно відбуватися у ЦПК нічого не сказано. У зв'язку з цим доволі цікавою є позиція В. Кривенка, який проаналізував навіть можливі з боку обслуговуючого технічні засоби персоналу випадки несанкціонованого втручання в діяльність таких засобів і сформулював основні вимоги до таких засобів запису, а саме: