Республіканська форма правління: конституційно-правова оцінка

Зважаючи на подані вище факти , ми можимо виділити такі ознаки президентської форми правління :

1. Теоретично така форма правління будується за принципом жорсткого розподілу влад: у конституційному законодавстві відповідних країн проводиться суворе розмежування компетенції між вищими органами законодавчої, виконавчої та судової влади (наприклад, Ст. І (розд. 1) Конституції США проголошує: "Усі законодавчі повноваження, надаються Конгресу Сполучених Штатів, який складається з Сенату і палати представників". У ст. ІІ (розд. 1) встановлюється: "Виконавча влада надається Президентові Сполучених Штатів Америки". А у ст. ІІІ (розд. 1) говориться: "Судова влада Сполучених Штатів Америки надається одному Верховному суду… і нижчестоячим судам…").

2. Поєднання повноважень глави держави і голови уряду в руках президента (ст. 117 Конституції Мозамбік, наприклад, містить припис згідно з яким президент є головою уряду. Аналогічні положення зафіксовано у ст. 54 Конституції Туркменістану).

3. Позапарламентський метод обрання президента (наприклад, у Мексиці Конституція 1917 р. у ст. 81 чітко встановлює норму: "Вибори Президента - прямі…". Конституція Намібії 1990 р. у п. 2 ст. 28 також встановлює, що "Вибори Президента проводяться шляхом прямого, загального та рівного голосування". Водночас у США президент обирається вибірниками, обраними прямим голосуванням виборців, згідно зі ст. ІІ (розд. 1) Конституції цієї країни).

4. Формування уряду президентом і тільки за обмеженою участю Парламенту. Президент призначає уряд, він є вільним у підборі його членів і робить це на свій розсуд (але у США, згідно зі Ст. ІІ (розд. 2) Конституції для цього потрібна згода Сенату; у Нігерії за Конституцією 1989 р. і в деяких інших країнах також необхідна для цього згода верхньої палати парламенту).

5. Відсутність права у президента на розпуск парламенту. В президентській республіці здійснюється жорсткий розподіл влад: президент не в змозі достроково розпускати парламент, але й останній не має права зміщати міністрів за допомогою вотуму недовіри. Уряд (міністр) є відповідальним тільки перед президентом, але не перед парламентом - головна ознака президентської республіки (наприклад, ст. 79 Конституції Грузії). Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. - Тернопіль: Астон, 2003. - С. 205-206

Щодо співвідношення позитивних і негативних рис цієї форми державного правління, то це звичайною мірою визначається історичними традиціями та сучасними умовами життя суспільства і держави, сприйняттям визначених особливостей президентської республіки не лише населенням, а й політичними елітами. Тут є ще одне застереження: не сприймати догматично досвід США.

При цьому, заради справедливості, треба визнати досконалість президентської форми правління у США з не менш досконалою системою стримувань і противаг, що вдалось, використовуючи класичні європейські конституційні доктрини, сконструювати належні страхові механізми щодо неможливості переродження президентства в авторитаризм або тоталітаризм, виключення можливості замаху на культ Права та Конституції, за якою та конституційними традиціями жорстко організовано державний механізм. Наведені висновки не можна абсолютизувати, не враховуючи конкретну історичну ситуацію, особливості політичного життя. Так, практично не викликає заперечень твердження про те, що президентська форма правління більш динамічна, прийняття рішень, особливо в умовах будь-яких суспільних викликів, криз, зовнішньополітичних обставин екстраординарного порядку, наприклад, необхідності використання антитерористичних засобів та ін., більш оперативне, цілеспрямоване. Перевага цієї форми правління виявляється у суспільствах із недостатнім ступенем суспільної взаємодовіри, нестабільних ідеологічно, зі слабкою партійно-політичною системою, а також за необхідністю проведення масштабних реформ з подоланням відкритого або прихованого супротиву новим формам економічного або політичного життя. Орзіх М. Президентська республіка - різновид республіканської форми правління // Право України.-2009.-№10.- С. 73-74

Президентська модель республіки є досить ефективною, але в своєму класичному вигляді можлива лише за умов жорсткого поділу влад і єфективного механізму стримувань і противаг. Цей механізм може порушуватись, що неодмінно призводить до посилення позицій президента і узурпації ним державної влади. Така форма правління присутня в країнах латинської америки, африки, а також в деяких країнах, які колись належали до Радянського Союзу. Це країнах, що розвиваються, політичні партії тут слабкі, а їх представництво у парламенті розпилене. Такі країни називаються суперпрезидентські ( або над президентські ) республіки.

Суперпрезидентська республіка має такі розпізнавальні риси:

а) президент наділяється численними повноваженнями при досить слабкому контролі з боку законодавчої та судової влад. У деяких з них відсутня посада віце-президента, що сприяє посиленню особистої влади фактичного голови виконавчої влади; б) президент нерідко отримує свої повноваження нелегітимним шляхом, або як ватажок перевороту, або як голова хунти (колективного органу керівництва заколотниками (як це мало місце в минулому в Чілі); в) президентські повноваження реалізуються в умовах перманентного надзвичайного стану, при якому скасовуються або обмежуються конституційні гарантії прав і свобод людини та громадянина. Все це безумовно сприяє посиленню особливої влади президента (наприклад, у Колумбії, Парагваї, Перу). Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. - Тернопіль: Астон, 2003. -С. 210

Існують і інші варіанти форми правління у зарубіжних країнах. Радянська республіка - як форма правління застосовується тільки в соціалістичних країнах (КНР, СРВ, Куба та ін.). Її юридичними ознаками є:

1) верховенство і повновладдя рад або "представницьких" органів під іншими назвами - усі інші державні органи, крім прокуратури, формуються радами відповідного рівня, відповідальні та підзвітні їм; 2) ради усіх ступенів утворюють єдину вертикальну систему, всередині якої існують відносини керівництва і підлеглості; 3) оскільки депутати усіх рівнів виконують свої функції на громадських засадах, у позаробочий час, їхні поточні повноваження здійснюються виконавчими органами рад у центрі і на місцях, рішення яких підлягають наступному затвердженню на сесіях; 4) влада побудована на принципі єдності влади; ради поєднують у своїх руках і законодавчі, і виконавчі функції; 5) реальна влада належить на всіх рівнях апарату партійного комітету (партократії). Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. - Тернопіль: Астон, 2003. -С. 221-222

Розглядаючи два попередніх види республік, ми можемо дійти висновку, що кожна з них має свої недоліки і переваги, кожна з них краще підходить до різного типу суспільства, що пов`язано з певними історичними тенденціями розвитку державності того чи іншого народу. Кандидат історичних наук Новакова О. зауважує, що не буває однозначно «добрих» та «поганих» демократичних форм правління. І парламентська, і президентська моделі мають свої переваги та вади. Новакова О. Рецептура президентсько-парламентської республіки: сутність і форми політичних процесів у сучасній Україні // Віче.-2007.-№17.- С. 32

Президентська республіка іманентно тяжіє до авторитаризму, а виконавча влада «вислизає» з-під парламентського контролю. У той самий час недоліком парламентської республіки є те, що в умовах багатопартійної системи, особливо якщо немає домінуючої партії або стійкої коаліції партій, які б разом створювали парламентську більшість, уряд є слабким та нестабільним і часто «скидається» парламентом. Протасова В. Республіканська форма правління: юридична природа й різновиди/ / Юридична Україна.-2007.-№6.- С. 22-23

Отож, можна дійти висновку, що , фактично, змішана республіка - це поєднання парламентарної, та президентської республік, з метою поєднання їх переваг і усунення їх недоліків.

Найтиповішим прикладом змішаної форми правління, що існує за сучасних умов, є Франція. За Конституцією 1958 р. Центральною фігурою в системі вищих органів державної влади є президент. Він наділений дуже великими повноваженнями і обирається з 1962 р. шляхом прямих виборів. Уряд формується президентом і несе перед ним політичну відповідальність. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / За заг. ред. В. О. Ріяки. -- 2--е вид., допов. і перероб. -- К.: Юрінком Інтер, 2006. --С. 131

Головними політико-правоеими ознаками змішаної республіканської форми державного правління є: 1) побудова механізму здійснення державної влади на засадах або «жорсткого», або «гнучкого» (часткового) поділу влади; 2) конституційне закріплення статусу президента як арбітра або (та) гаранта у певних сферах державної діяльності; 3) заміщення поста (посади) президента шляхом загольних виборів; 4) подвійна інвеститура уряду, тобто подвійна відповідальність уряду перед президентом і парламентом. Протасова В. Республіканська форма правління: юридична природа й різновиди/ / Юридична Україна.-2007.-№6.- С. 23

Але професор Петришин О. також визначає однією з основних ознак змішаної республіки, біцефальний характер виконавчої влади -- існування двох керівних центрів виконавчої влади -- президента і глави уряду, яка здійснюється урядом за одночасної наявності певних виконавчих за своєю юридичною природою повноважень у президента.

Аналіз текстів конституцій країн, які сприйняли цю форми правління, дозволяє поділити їх на три групи залежно від конституційних прерогатив глави держави: 1) країни із відносно невеликим обсягом прерогатив президента (наприклад, Франція); 2) країни із середнім обсягом прерогатив глави держави (Португалія); 3) країни із сильними президентськими прерогативами (Фінляндія). У навчальних цілях такі форми правління можна було би позначити відповідно термінами "напівпарламентарна", "парламентарно-президентська" і "напівпрезидентська".

Водночас, як слушно зауважує відомий вітчизняний фахівець у галузі конституційного права зарубіжних країн професор В.М.Шаповал, сутність тієї чи іншої гібридної (змішаної) форми правління визначається не арифметичними підрахунками ознак, що відрізняють її від інших сучасних форм, а співвідношенням конституційних і реальних повноважень у сфері виконавчої влади, якими володіють президент і прем'єр-міністр. Шаповал В. Форма державного правління як конституційний Modus Vivendi сучасної держави // Право України.-2009.-№10.- С. 37

Висновки

Науковий аналіз теорії і політичної практики дає підстави стверджувати, що республіка - це форма правління, в якій вища державна влада належить виборним на певний строк органам, які несуть відповідальність перед своїми виборцями.

Республіці притаманний демократичний спосіб утворення верховних органів держави; в розвинених державах взаємовідношення між вищими органами будуються на принципі поділу влади, вони мають зв`язок з виборцями і відповідальні перед ними.

Республіканській формі правління притаманний розвиток громадянського суспільства, соціальні принципи розвитку держави, правові норми. Формується республіканська форма правління на основі Конституції - основного документу.

Республіки бувають декількох типів : президентські, парламентські і змішані. В сучасному суспільстві держави з республіканською формою правління переважають над монархічними. Традиційними видами сучасної монархії є парламентарна (обмежена) монархія. В цих державах є Конституція і виборний парламент, який наділений реальною владою, що свідчить про те, що процес формування держав з республіканською формою правління продовжується.

У даній курсовій роботі ми ставили за мету дослідити республіканську форму державного правління, виділити її основні ознаки та види.

Для досягнення цієї мети була сформована чітка та лаконічна структура роботи. Відповідно до неї курсова робота складається зі вступу, 3-ох розділів, висновків та списку використаних джерел.

У розділі І «Виникнення та розвиток республіканської форми правління» йдеться про зародження цієї моделі державного правління, прослідковано основні тенденції її розвитку впродовж усього періоду її існування і аж до сьогодення. Проаналізовано також республіканські моделі у деяких державах, а також в різні періоди ісорії (Афінська держава, Римська республіка, Новгородська республіка). В результаті проведеного дослідження ми дійшли висновку, що республіканська форма правління існувала практично у всі періоди існування держав і залишається дуже розповсюдженою і в теперішній час. Ми також дізналися, що для історичних форм у республіці характерними були такі ознаки, як : обрання народом органів управління, участь у них вільних членів суспільства, участь у політичному житті країни, обговорення і прийняття рішень, наявність демократичних ознак.

У розділі ІІ «Поняття та ознаки республіки» розкривається саме поняття республіки як форми державного правління з точки зору багатьох науковців, а також виділені основні характерні риси республіки. Проаналізувавши думки багатьох компетентних з даного питання науковців, ми можемо дійти висновку, що сучасні держави за критерієм форми правління поділяють на республіки і монархії. Республіка характеризується виборність на певний строк основних владних інститутів, а також великою роллю парламенту в здійсненні державної влади в таких державах. Ми також прослідкували нерозривність поняття республіки з такими поняттями , як «народовладдя», «парламентаризм» та «плюралізм», відсутність яких у республіці приводить до викривлення класичної моделі та основної ідеї республіки.

У розділі ІІІ «Види республік» дається опис розподілу республік на основні види, також наводяться визначення понять основних видів республіки. Дослідивши різні наукові джерела, ми дійшли висновку, що в сучасному світі існує досить багато різноманітних видів республіканської форми правління, які характеризуються, в основному, різними моделями взаємодії вищих державних органів і мають інші, характерні лише для них ознаки.

Як підсумок нашої курсової роботи, важливо акцентувати увагу на тому, що республіканська форма правління характеризується значним поширенням її в сучасному світі. На сьогодні близько двох третин усіх країн світу обрали для себе республіканську форму правління. Це, на нашу думку, свідчить про те, що республіка є найбільш оптимальною формою правління як для країн, які мають певну традицію державотворення, так і для молодих країн, які тільки створюються або існували в умовах жорсткого авторитаризму, і навіть тоталітаризму.

Список використаних джерел

1. Глебочкин М.П. Основные черты и предпосылки демократии. - М.: ИНФРО - М, 1990г. - 230 с.

2. Шостенко І. І., Шостенко О. І. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч.-метод. посіб. - К.: МАУП, 2003. - 104 с.

3.Алєксєєнко І. Г. Взаємодія президента і парламенту у президентсько-парламентській формі правління на основі досвіду сучасної України та країн ЄС // Економічний часопис-XXI.- 2010.-№ 9-10.- С. 3-6

4.Дородний П. Г. Проблема поняття «парламентаризм» та його співвідношення з поняттям «парламентська форма державного правління» // Держава і право, 2008.-Вип. 42.- С. 105-111

5.Орзіх М. Президентська республіка - різновид республіканської форми правління // Право України. - 2009.-№10.- С. 72-77

6.Георгіца А. Парламентарна форма правління: особливості та видові ознаки // Право України.-2009.-№10. - С. 67-71

7.Новакова О. Рецептура президентсько-парламентської республіки: сутність і форми політичних процесів у сучасній Україні // Віче. - 2007. - №17.- С. 31-33

8.Петришин О. Змішана республіканська форма державного правління: питання теорії та практики // Право України. - 2009.-№10.- С. 57-60

9.Шаповал В. Форма державного правління як конституційний Modus Vivendi сучасної держави // Право України. - 2009.-№10.- С 38-56.

10.Протасова В. Республіканська форма правління: юридична природа й різновиди/ / Юридична Україна.-2007.-№6.- С. 19-25

11.Благож Й. Формы правления и права человека в буржуазных государствах / под ред. Туманова В. А. - М.: Юридическая литература, 1985. 305 с.

12. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник / Под ред. А.С. Автономова. -- М.: Юриспруденция, 2007. - 456 с.

13. Иностранное конституционное право. Под ред. проф. В.В.Маклакова. - М.: Юристъ, 1986. - 508 с.

14. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Т.1-2. Общая часть. Отв. ред. Б.А.Страшун. М.: БЕК, 1996.-757 с.

15. Шаповал В.М. Конституцiйне право зарубiжних країн: Пiдручник.- К., Вища школа, 1997.- 264с.

16. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / За заг. ред. В. О. Ріяки. -- 2-е вид., допов. і перероб. -- К.: Юрінком Інтер, 2006. -- 544 с.

17. Волинка К. Г. Теорія держави і права: Навч. посіб. -- К.: МАУП, 2003. -- 240 с.

18. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. - Тернопіль: Астон, 2003. - 432 с.

19. Загальна теорія держави і права / За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. - Харків: Право, 2002. - 432 с.

20. Баглай М.В., Лейбо Ю.И., Энтин Л.М. Конституционное право зарубежных стран. -М.: Норма, 2004. -- 832 с.

21. Макарчук В. С.: Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. Вид. 4-те, доп.- К.: Атіка, 2004. - 250 с.

22. Конституционное право зарубежных стран / Под общ. ред. д. ю. н., проф. А. В. Малько. -- М.: Норма, 2004. --320 с.

1. Размещено на Allbest.ru