Операції з векселями на території України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

з дисципліни: «Вексельне право»

Зміст

1. Вексельні застереження і написи

Список використаних джерел

1. Вексельні застереження і написи

Згідно з Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України [4] вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити у визначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 7 червня 1930 р.), а також законами України від 5 квітня 2001 р. N 2374-III "Про обіг векселів в Україні" (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23 лютого 2006 р. N 3480-IV "Про цінні напери та фондовий ринок", від 6 липня 1999 р. N 826-ХIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", від 6 липня 1999 р. N 827-ХIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 6 липня 1999 р. N 828-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів".

Вексельні правочини (зокрема, щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202-211, 215-236, 509-609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Тому за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми ЦК з урахуванням їх особливостей.

Вексельне право в суб'єктивному розумінні це - право вимоги, що випливає із векселя для його легітимізованого держателя. Закон України «Про обіг векселів в Україні», прийнятий відповідно до другої Женевської конвенції 1930 р., складає основу національного законодавства у цій сфері правовідносин.

Одним із головних принципів вексельного права є солідарна відповідальність за векселем усіх осіб, що поставили свій підпис на ньому. Саме цей принцип забезпечує надійність і ліквідність векселя як інструменту. Це має місце за умов дотримання основного принципу необхідності оплати зобов'язань взагалі.

До основних властивостей векселя відносять:

безумовність (неприпустимість ставити у залежність від будь-яких умов виконання зобов'язання за векселем);

абстрактність;

формальність;

ордерність (це означає, що векселедержатель призначається наказом (ордером) векселедавця (в основному тексті документа), чи індосантів (в індосаментах)).

Форма векселя - це сукупність властивостей, за якими документ може бути визнано векселем. Елементами форми векселя є його письмовість, а також реквізити.

Перелік обов'язкових реквізитів для переказного векселя наведено у ст. 1, а простого - у ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон). Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 196 ЦК України і статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених в абзацах 2-4 ст. 2, абзацах 2-4 ст. 76 Уніфікованого закону. Вимога векселедержателя про виконання вексельного зобов'язання, пред'явлена на підставі документа, що не відповідає формі та не містить обов'язкових реквізитів, підлягає відхиленню судом незалежно від пред'явлення позову про визнання векселя таким, що не має вексельної сили. Відхилення цієї вимоги не є перешкодою для пред'явлення самостійного позову на підставі загальних норм цивільного законодавства, зокрема тих, що регулюють відносини за позикою. Проте не може бути відхилена вимога векселедержателя про виконання вексельного зобов'язання, пред'явлена на підставі векселя, який містить виправлення, пошкодження тощо, за умови збереження його обов'язкових реквізитів.

Реквізити векселя є обов'язковими елементами його форми. Зміст цього документа має вирізнятися точністю вираження. У випадку відсутності будь-якого із реквізитів, документ не вважається векселем. Тому під текстом векселя і розуміють сукупність обов'язкових реквізитів і додаткових приналежностей кожного векселя (умов, застережень, відміток).

Всі реквізити векселя мають бути пов'язані, з'єднані в єдиному вексельному тексті, який закінчується підписом векселедавця. Не слід допускати пропусків і неоднозначного трактування тексту, оскільки це може призвести до недійсності векселя. Зауважмо, що для векселедавця вигідно вказувати реквізити з меншою точністю, а для векселеодержувача навпаки - із максимальною точністю.

Вексель як документ - це текст, який складено на лицевій стороні, разом із обов'язковими реквізитами, а також вексельні написи, застереження і додаткові умови, що відображені на лицевій, зворотній стороні та на додатковому аркуші. Кожний, хто зробив вексельний напис, стає зобов'язаною за векселем особою. Вексельними написами є індосаменти, авальний і акцептний написи.

Акцепт є письмовим зобов'язанням на векселі платника сплатити його держателю в строк. З того моменту, як акцептант повернув акцептований ним вексель, його зобов'язання за векселем стає безотзивним (навіть якщо він пізніше й закреслив свій акцепт).

Акцепт здійснюється у вигляді напису на лицьовій стороні векселя. Акцепт повинен бути простим і нічим не обумовленим, але може бути як повним (на всю суму векселя), так і частковим (на частину суми векселя).

У випадку відмови (повної або часткової) в акцепті векселедержатель повинен опротестувати вексель в неакцепті. В цьому випадку у його держателя виникає право оплати в порядку регреса, тобто зворотньої вимоги до попередніх зобов'язаних за векселем осіб.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Уніфікованого закону будь-який переказний вексель, у тому числі виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Вчинений на векселі, що не має обмежень на його передачу за індосаментом, або на приєднаному до нього аркуші (алонжі) напис про передачу прав на вексель іншій особі повинен розглядатися як індосамент, якщо з його змісту не випливає, що особа, яка вчинила такий напис, має намір передати права в загальноцивільному порядку (у порядку відступлення права вимоги).

Усі положення про індосамент поширюються і на простий вексель.

УВЗ припускає використання деяких застережень у тексті векселя, які призводять до змін традиційних (загальних) норм вексельного права. Щодо конкретного векселя.

До них можна віднести такі застереження:

про наказ («сплатити за наказом», або «платити не за наказом»), /ст. 11 УВЗ/;

безоборотне застереження («без обороту на мене»), /ст. 15 УВЗ/;

про нарахування відсотків /ст. 5 УВЗ/;

передоручене застереження /ст. 18/;

заставне застереження /ст. 19/;

про обіг без протесту (витрат), /ст. 46/;

про ефективний платіж /ст. 41/.

Якщо векселедавець помістив у переказному векселі слова "не за наказом" або будь-яке інше рівнозначне застереження, то такий документ може бути переданий лише з дотриманням форми і з наслідками звичайної цесії (абзац 2 ст. 11 Уніфікованого закону).

Відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону ці правила застосовуються і щодо простого векселя.

Застереженнями, що включаються у вексель з метою заборони передачі його шляхом індосаменту, є, зокрема: "платити тільки такій-то особі", "платити такому-то, але не за його наказом", "без права індосування", "передача в загальноцивільному порядку".

За наявності таких застережень вексель слід розглядати як іменний цінний папір, права за яким передаються в порядку і з наслідками, встановленими для відступлення права вимоги - цесії (ч. 4 ст. 197, статті 512-519 ЦК).

Згідно зі ст. 18 Уніфікованого закону, якщо індосамент містить застереження "валюта до отримання", "на інкасо", "за дорученням" або будь-яке інше, в якому йдеться про просте доручення, держатель векселя може здійснювати всі права, що випливають із переказного векселя, але індосувати його він може тільки в порядку передоручення.

Виходячи з цього, особа, яка отримала вексель на підставі передорученого індосаменту, вправі висунути вимогу про платіж, отримати платіж, вчинити протест у випадку неплатежу.

Додатковими умовами векселя, є ті умови, які згідно із УВЗ можуть бути включені у вексель, крім його реквізитів, і можуть мати силу за вексельним правом. Наприклад, обмеження у строках пред'явлення до платежу у векселях із невизначеними строками; умова про пред'явлення трати у визначений строк до акцепту; зазначення особи, у котрої знаходиться акцептований екземпляр трати; зазначення особливого пункту у місці платежу, відмінного від місця знаходження платника, для отримання платежу; зазначення особливого місця платежу, відмінного від місця знаходження платника, чи місця складання простого векселя, так званий доміцілій (такі векселі звуться доміцілійованими); зазначення особи, крім платника, в якої належить отримати платіж - доміціліата; зазначення посередника, тобто особи, до якої можна звернутися для отримання акцепту чи платежу (після протесту), але яка не є зобов'язаною за векселем; «до цього моменту - копія» - відмітка на копії векселя, яка дозволяє визначити кінець тексту копії і початок дійсних написів на ній.

Національні вексельні закони різних країн містять різноманітні вимоги до форми векселя, але незмінним для усіх є вичерпний перелік обов'язкових реквізитів, які у сукупності складають вексель як документ.

Вексель як цінний папір має підвищену обіговість і тому широко використовується як платіжний засіб. Векселі легко приймаються для сплати боргів не тільки тому, що кредитор упевнений у своєчасності платежу, але й тому, що таким векселем він, в свою чергу, має можливість розплатитися за своїми власними зобов'язаннями, а за необхідності - шляхом обліку в банку отримати гроші до строку платежу.

Провідним засобом передачі векселя є індосамент - особливий передаточний напис, що здійснюється, як правило, на оборотній стороні векселя або на додатковому аркуші - алонжі.

Можливість передачі векселя за допомогою індосаменту поширила межі його застосування, перетворивши вексель із знаряддя переказу коштів в засіб платежу і далі - в товар, що купується з метою здійснення ним платежу [13].

В силу оборотності векселів ця якість визначається за будь-яким векселем, навіть виданим без застереження про наказ. У зв'язку з цим вираз «або наказу» не є обов'язковим реквізитом, тому що і при відсутності такого зазначення вексель може передаватися по індосаменту. Навпроти, лише включення у вексель спеціальної відмітки «не наказу» або рівнозначної їй може позбавити вексель властивості оборотності. Право позбавити вексель цієї здатності належить тільки векселедавцю. Якщо вексель виданий у формі оборотного документа, він продовжує залишатися таким до кінця, тобто до його погашення. Ніякі застереження на векселі, що обмежують його переуступку (передачу), зроблені після видачі векселя, або позавексельна угода сторін не можуть коливати оборотність векселя. А застереження «не наказу», що зроблене індосантом, не виключає можливості подальшого індосування векселя, а лише знімає відповідальність з такого індосанта перед наступним його придбавачем.

Векселі з застереженням «не наказу», яке зроблене векселедавцем, можуть бути передані у власність або переуступлені ремітентом іншій особі, новому кредитору, але лише з дотриманням форми і з наслідками загальноцивільного договору про переуступку вимоги (цессії) так, як може бути передане право вимоги за звичайним цивільним зобов'язанням. За договором цессії право вимоги переходить до нового кредитора саме у тому стані, в якому воно було у першого кредитора, зі всіма характерними для нього перевагами і недоліками. Відбувається лише зміна осіб у зобов'язанні. Місце першого кредитора займає нова особа, яка має ті ж права, що і її попередник, у зв'язку з чим боржник може висувати проти вимоги нового кредитора усі заперечення, які він мав проти першого кредитора на момент уступки вимоги. Перший кредитор несе відповідальність перед новим кредитором лише за дійсність переданої вимоги, але він не відповідає за виконання боржником своїх зобов'язань. Крім того за допомогою цессії передаються векселі після протесту у неплатежі або після закінчення строку, встановленого для здійснення протесту.

Переуступка векселів по індосаменту суттєвим чином відрізняється від переуступки за договором цесії за змістом, правовими наслідками і формою:

в результаті здійснення індосаменту індосант приймає на себе відповідальність перед будь-яким наступним векселедержателем (якщо в текст передаточного напису не включене спеціальне застереження);

при цессії той, хто поступається своїми правами відповідає тільки перед своїм спадкоємцем і лише за їх дійсність, але не за здійсненність;

індосамент являє собою односторонню угоду, яка укладається тим, хто поступається своїми правами за векселем; цесія ж є двостороннім договором між тим, хто поступається, і тим, хто придбає права;

вексельне законодавство допускає здійснення бланкового або пред'явительського індосаменту; цесія ж може бути тільки іменною;

індосамент передбачає повну і безумовну передачу прав за векселем; при цесії передача прав може бути здійснена при умові чи частково.

Для зручності в наведеній нижче таблиці 1 вказана різниця між індосаментом і цесією [16].

Таблиця 1. Характерні особливості індосаменту і цесії

Вручення векселя новому кредитору (індосатору) є також необхідним і важливим елементом процесу переуступки векселя по індосаменту. Індосатор для реалізації своїх прав, які визначені векселем, повинен мати сам цінний папір, тобто стати векселедержателем. Переуступка векселя у власність нового кредитора тільки тоді може вважатися завершеною, коли після індосаменту вексель реально переходить до рук нового кредитора або знаходиться в його розпорядженні. Тобто вручення векселя є тим юридичним фактом, який визначає момент виникнення у індосатора права власності на вексель. Тому до вручення векселя передаточний напис, що зроблений індосантом, вважається відзивним і може бути ним анульований, а будь-який закреслений індосамент вважається ненаписаним.

Щоб індосамент міг виконати свою функцію, необхідно, перш за все, щоб індосаменти, які проставлені на векселі, являли собою непереривний ряд, низку, тому що тільки із непереривного ряду індосаментів можливо відслідкувати перехід прав від однієї особи до іншої. Цей ряд починається індосаментом ремітента (або трасанту) і далі продовжується індосаментами наступних держателів. Для непереривності ряду індосаментів достатньо наявності зовнішньої тотожності між підписом індосанта і ім'ям попереднього держателя. При цьому навіть фальшивий або неуповноважений індосамент вважається повністю дійсним і не перериває низку [20].

Індосамент повинен бути здійснений у письмовій формі, ніякі усні угоди про переуступку прав за векселем не вважаються індосаментом. Індосамент повинен бути простим і нічим не обумовленим. Усяке обмеження його умов вважається ненаписаним. Частковий індосамент, тобто передача тільки частини суми векселя, не допускається.

По формі індосамент може бути повним (іменним) і бланковим. Повний індосамент містить найменування особи, на користь якої він зроблений, наприклад: «Платіть АТ «Оріон» або його наказу. Завод побутових приладів (підписи)». Повний індосамент зберігає іменний вексель в якості такого, а вексель на пред'явника перетворює в іменний. Бланковий індосамент не містить назву особи, на користь якої він зроблений, або складається із одного підпису індосанта, наприклад: «Платіть. Завод побутових приладів (підписи)» або «Завод побутових приладів (підписи)». Силу бланкового має також індосамент на пред'явника: «Платіть пред'явнику. Завод побутових приладів (підписи)». Бланковий індосамент перетворює іменний вексель у вексель на пред'явника.

Держатель, який отримав вексель по бланковому індосаменту має можливість:

заповнити цей бланк своїм ім'ям або ім'ям якої-небудь іншої особи, перетворивши тим самим бланковий індосамент в іменний;

не заповнюючи бланкового індосаменту, в свою чергу, індосувати вексель за допомогою повного або бланкового передавального напису;

передати вексель іншій особі, не заповнюючи бланку і не здійснюючи індосаменту, тобто простим врученням документу.

Коло осіб, яким може передаватися вексель, не обмежене. Вексель може бути індосований навіть на користь трасанта або платника, а вони в свою чергу, можуть індосувати вексель далі.

На практиці у забезпечувальних цілях, тобто коли векселедавець у відповідності зі специфікою угоди не має наміру випускати свої векселі на ринок, можуть виставлятися необоротні векселі, які можуть передаватися тільки за нормами цивільного права в загальному порядку передачі прав за борговими вимогами (цесії). Звичайно ця операція здійснюється завдяки напису на оборотній стороні векселя, наприклад: «Всі права по даному векселя переуступаються Укрінбанку».

Наступним видом індосаменту є передоручувальний. У цьому випадку індосамент може містити ряд застережень, наприклад: «на інкасо», «як довіреному», «валюта до отримання», які мають на увазі просте доручення провести операції за векселем (інкасування коштів, здійснення протесту і т.д. - в цьому випадку векселедержатель, вказаний в індосаменті, не розглядається як власник векселя, ним залишається індосант), «валюта у заставу», «валюта у забезпечення», які мають на увазі заставу векселя. Індосат у цих випадках може індосувати вексель наступній особі тільки у порядку передоручительства, тобто з аналогічними застереженнями.

Крім того, відрізняють безоборотний індосамент, який здійснюється з застереженням «без обороту на мене» і знімає відповідальність з векселедавця за несплаченим і опротестованим у неплатежі векселем. Дана особа вибуває із ряду попередніх і наступних осіб, які несуть солідарну відповідальність за векселем в результаті здійснення непереривного ряду передавальних написів.

Основними функціями індосаменту є передавальна, гарантійна та легітимаційна [12].

Передавальна функція полягає в тому, що за допомогою індосаменту всі права, що витікають із векселя, переносяться від однієї особи (індосанта) на нового кредитора (індосатора). Так як всі права за векселем пов'язані з володінням документом, індосамент повинен бути доповнений врученням. В результаті індосування векселя з'являється новий власник векселя - його держатель. Він отримує право вимагати від платника-акцептанта обумовлену у векселі суму грошей у встановлений термін, право вимоги по відношенню до попереднього кредитора і будь-якої іншої особи, що поставила на векселі свій підпис, у випадку несплати або неакцепта векселя платником (право на регресні вимоги), а також право переуступити вексель іншій особі. Індосатор не замінює собою попереднього держателя, а є самостійним вексельним кредитором. Його право вимоги до вексельного боржника незалежне від прав його попередників і базується виключно на володінні векселем і здійсненому індосаменті. Здійснення індосаменту не завжди пов'язане з передачею права власності на вексель. Індосамент може мати тільки передоручительний характер або здійснюватися з метою застави векселя. У цьому випадку до держателя не переходить право власності на вексель. Він має право здійснювати усі дії з метою отримання платежу за векселем і примусового стягнення, але передати вексель далі він може тільки у порядку передоручительства. Відмінність передоручительного індосаменту від заставного полягає в тому, що держатель за передоручительним індосаментом отримує суму векселя для свого індосанта, а держатель за заставним векселем має право направити отриману суму або її частину на погашення виданого ним індосанту кредиту, що забезпечений заставою векселя.

Гарантійна функція індосамента полягає в тому, що після передачі векселя індосант сам стає перед індосатором у положенні вексельного боржника, який відповідає згідно з законом за акцепт і платіж за векселем. Індосант гарантує новому держателю, що платник належним чином акцептує і сплатить вексель, а якщо він цього не зробить, то індосант сам оплатить вексель. Тобто індосамент створює в особі індосанта нового вексельного боржника. Усі індосанти разом з трасантом є солідарними гарантами перед держателем, у зв'язку з чим по мірі збільшення кількості індосаментів зростає і коло осіб, пов'язаних солідарною відповідальністю за векселем, і тим самим підвищується цінність векселя. Але на відміну від трасанта, який є головним гарантом платежу за векселем, індосант може звільнитися не тільки від відповідальності за акцепт, але також і від відповідальності за платіж шляхом включення у свій індосамент застереження «без звороту», «без гарантії» або подібної відмітки. Відповідальність індосанта як боржника другого порядку настає у випадку зверненої до нього регресної вимоги, для якої необхідне здійснення протесту у неакцепті або неплатежі. Індосант може звільнити держателя від необхідності здійснення протесту шляхом застереження на векселі «без витрат», «без протесту», але застереження діє тільки по відношенню до цього індосанту і не зв'язує інші сторони за векселем.

Важливе значення має легітимаційна функція індосаменту. Законність прав вексельного кредитора грунтується на послідовності ряду передавальних написів. вексель право передача індосамент

Ряд індосаментів, для того щоб вважатися послідовним та безперервним, має розпочинатися з підпису ремітента (першого векселедержателя) чи векселедавця, якщо переказний вексель виставлено його власному наказу. Наступні індосаменти кожного разу повинні підписуватися іменем тієї особи, яка була вказана в попередньому індосаменті. Після бланкового індосаменту кожна особа, що володіє векселем, може індосувати його своїм підписом, не порушуючи при цьому послідовності індосаментів, оскільки в цьому випадку вважається, що векселедержатель придбав вексель на підставі бланкового передавального напису.

Кожний наступний передавальний напис, як правило здійснюється під попереднім, але безперервність ряду індосаментів може бути встановлена й за датами індосаментів. У будь-якому випадку послідовність ряду індосаментів визначається виключно за зовнішніми формальними ознаками. Необхідна лише зовнішня тотожність між підписом індосанта та найменуванням особи, вказаної у попередньому індосаменті [16].

Переуступка (дія передачі) векселя за допомогою передавальних написів називається індосуванням або індосацією векселя. Особа, що здійснює передавальний напис, тобто переуступає вексель за індосаментом, є індосантом, а особа, що отримує вексель за індосаментом, є індосатом або індосатором (векселедержателем).

Якщо вексель виданий у формі оборотного документа, то він залишається таким до кінця, тобто до його погашення. Ніякі застереження на векселі, що обмежують його переуступку (передачу), зроблені після видачі векселя, або позавексельна угода сторін не можуть вплинути на коливання оборотності векселя. А застереження «не наказу», що зроблене індосантом, не позбавляє можливості подальшого індосування векселя, а лише знімає відповідальність з такого індосанта перед наступним його власником.

Векселі з застереженням «не наказу», що зроблене векселедавцем, можуть бути передані у власність або переуступлені ремітентом іншій особі, новому кредитору, але лише з дотриманням форми і з наслідками загально-цивільного договору про переуступку вимоги (цесії) так, як може бути передане право вимоги за звичайним цивільним зобов'язанням. За договором цесії право вимоги переходить до нового кредитора саме в тому вигляді, в якому воно було в першого кредитора, зі всіма перевагами і недоліками. Відбувається лише зміна осіб у зобов'язанні. Індосамент повинен здійснюватися лише в письмовій формі, бути простим і нічим не обумовленим. Усяке обмеження його умов вважається ненаписаним. Частковий індосамент не допускається.

Повний індосамент містить найменування юридичної чи фізичної особи, на користь якої він зроблений

Бланковий індосамент не містить назви особи, на користь якої він зроблений, або складається з одного підпису індосанта. Бланковий індосамент перетворює іменний вексель у вексель на пред'явника.

Окремим видом індосаменту є передовірчий. У цьому випадку індосамент може містити низку застережень: «на інкасо», «як довіреному», «валюта до отримання», - які мають на увазі просте доручення провести операцію за векселем; «валюта у заставу», «валюта у забезпечення», які мають на увазі заставу векселя. Індосат у цих випадках може індосувати вексель наступній особі тільки в порядку передоручення, тобто з аналогічними застереженнями.

Крім того, відрізняють безоборотний індосамент, який здійснюється з застереженням «без обороту на мене» і знімає відповідальність з векселедавця за несплаченим і опротестованим у неплатежі векселем. Ця особа (юридична чи фізична) вибуває із ряду попередніх і наступних осіб, які несуть взаємну відповідальність за векселем у результаті здійснення неперервної низки передавальних написів.

Статтею 20 Уніфікованого закону передбачено, що індосамент, вчинений після настання строку платежу, має ті самі наслідки, що й індосамент, вчинений до настання цього строку Однак індосамент, вчинений після здійснення протесту в неплатежі або після закінчення строку, встановленого для опротестування, має наслідки звичайної процесії. Якщо протилежне не буде доведено, недатований індосамент вважається вчиненим на векселі до закінчення строку, встановленого для здійснення протесту.

Таким чином, вексель може бути переданий шляхом вчинення іменного або бланкового індосаменту і після здійснення протесту в неплатежі або після закінчення строку, встановленого для здійснення протесту (якщо вексель не був опротестований). Особи, які індосували вексель після здійснення його протесту в неплатежі та (або) після закінчення строку для здійснення протесту, не несуть відповідальності перед набувачем векселя за виконання зобов'язання за векселем, але відповідають за дійсність переданої вимоги (ст. 519 ЦК. Інші зобов'язані за векселем особи мають право відповідно до ст. 518 ЦК висувати проти вимог векселедержателя ті заперечення, що вони мали проти особи (осіб), що індосувала (індосували) вексель після його опротестування або після закінчення строку для здійснення протесту.

При розгляді спорів між особою, що передала вексель шляхом вчинення індосамента із застереженням "валюта в забезпечення", "валюта в заставу" або будь-якого іншим застереженням, що передбачає заставу (ст. 19 Уніфікованого закону, та особою, якій було передано цей вексель, суд повинен враховувати характер угоди, на підставі якої було здійснено передачу. Це може бути передбачений цивільним законодавством договір застави або інша забезпечувальна угода, в тому числі така, що не передбачена законом, але не суперечить йому (ч. 1 ст. 11, ст. 546 ЦК).

Якщо вексель передано в заставу згідно з вимогами цивільного законодавства без вчинення індосаменту на ім'я заставодержателя, то останній може реалізувати свої права за таким векселем у загальному порядку, встановленому статтями 590, 591 ЦК.

У випадках, коли між сторонами в порядку, передбаченому параграфом 6 гл. 49 ЦК та Законом України від 2 жовтня 1992 р. N 2654-XII "Про заставу", укладено договір застави векселя, однак цей документ передано заставодержателю не за заставним, а за звичайним іменним або бланковим індосаментом, відносини між заставодержателем і заставонадавачем регулюються загальними нормами ЦК про заставу та названим Законом. Разом з тим, у відносинах із третіми особами заставодержатель виступає як законний векселедержатель (статті 16, 17 Уніфікованого закону.

Список використаних джерел

1. Господарський Кодекс України вiд 16.01.2003 № 436-IV [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=436-15

2. Про обіг векселів в Україні [Електронний ресурс]: Закон України від 5 квітня 2001 року № 2374-III // www.rada.gov.ua.

3. Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті [Електронний ресурс]: Інструкція, затверджена постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. № 22 (зі змінами) // www.rada.gov.ua.

4. Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: [Електронний ресурс]: Постанова Правління НБУ від 16.12.2002 №508 - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0174-03

5. Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (введений Женевською конвенцією 1930 року № 358).

6. Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів: [Електронний ресурс]: Постанова Верховного суду України від 08.06.2007 №5 - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0005700-07

7. Белов В.А. Очерки по вексельному праву. - М.: Учебно-консультационный центр “ЮрИнфоР”, 2000. - 460с.

8. Бервено С.Н., Яроцкий В.Л. - Правовое регулирование вексельного обращения в Украине. - Харьков: Право, 2001. - 512с.

9. Векселі в Україні [Текст] // Все про бухгалтерський облік (укр.). - 2006. - № 16.

10. Демківський А.В. Вексельний обіг в Україні: Навч. посібник. - К.: ВІРА-Р, 2003. - 512с.

11. Дубенко Н.Розрахунки векселями// Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2006. - № 8.

12. Єфімов О. «Правова природа індосаменту переказного та простого векселя» /Журнал Право України, 1999, №4

13. Захарьин В.Р. «Все о векселе» - М.: ДИС, 2007 - 284 с.

14. Кравченко Ю.Я. Рынок ценных бумаг: Курс лекций. - К.: ВИРА-Р, 2002. - 368с.

15. Маслова С.О., Опалов О.А. Економіко-правова природа цінних паперів в Україні. Фінансовий ринок: Навчальний посібник- К.: “Каравела”; Львів: “Новий світ-2000”, 2002. - 304с.

16. Матеріали семінару Міжнародного центру приватизації, інвестицій і менеджменту «Вексель як альтернативний спосіб взаємного заліку заборгованостей між підприємствами». Київ - 1998.

17. Соколовська Н., Нізков О. Що таке векселі і яку користь він може принести підприємству? // Все про бухгалтерський облік. - 2007. № 89.

18. Стрельніков М. Здійснення розрахунків за векселем за участю банку// Бухгалтерський облік і аудит. - 2005. - № 2.

19. Фещенко Н.М. Вексельний обіг в Україні. Проблеми та шляхи їх вирішення [Текст] // Економіка. Фінанси. Право (укр.). - 2009. - № 3. - C. 22-29.

20. Хабарина Л.П. «Операции с векселями» - М.: Интел-Синтез, 2008 - 451 с.

21. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн./ О.В. Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн.1 - 720с.

22. Цінні папери в Україні, І.І. Пилипенко, О.П. Жук, - К.: ІВЦ Держкомстату Ураїни. - 2001. - 305с.

23. Шведко М.А. Платите векселями// Налоги и бухгалтерський учёт.-2007. - № 31.

Размещено на Allbest.ru