Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування

[ Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:- затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;- вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);- надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

[ Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

[ Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

5. Встановлення обмежень(обтяжень), сервітутів при надані земельної ділянки у власність та користування

Обмеження встановлюється договором оренди, за рішенням суду, у випадках банкрутства приватних осіб чи юридичних осіб.

Згідно ст. 110 Земельного Кодексу України, на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження.

Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб.

Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлення обмежень, обтяжень.

Поділ чи об'єднання земельних часток не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширюється лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.

Обмеження прав на земельну ділянку - це встановлення обмеження (обтяження) на використання власником земельної ділянки або її частини в обсязі, передбаченому законом або договором.

Обмеження прав власників землі і землекористувачів щодо використання земельних ділянок у господарській діяльності і обтяження їх правами інших осіб виникають, як правило, у зв'язку з тим, що ці землі знаходяться всередині або примикають до території об'єктів, які особливо охороняються, або розміщені поблизу шкідливих виробництв чи в зонах перспективної забудови, розвіданих корисних копалин, торфу і підземних вод, або по них прокладені різні комунікації.

Юридичним особам або громадянам, у власності або користуванні яких знаходяться режимоутворюючі об'єкти (охоронні, санітарно - захисні зони, та зони особливого режиму використання) надається право доступу до цих об'єктів для їх експлуатації або контролю за поточним станом, а саме обмеженого користування чужими земельними ділянками (земельний сервітут).

Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду. Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку. Встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку. Земельний сервітут не може бути предметом купівлі - продажу, застави та не може передаватися будь - яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам. Види права земельного сервітуту визначені статтею 99 Земельного кодексу. Дія земельного сервітуту підлягає припиненню відповідно до статті 102 Земельного кодексу.

5.1 Нормативно-правові акти, що регулюють питання встановлення обмежень, сервітутів при надані у власність чи користування

До складу подібних документів належать:

o Земельний Кодекс України;

o Закон України «Щодо спільної власності на землю»;

o Інші нормативно - правові акти.

5.2 Класифікація обмежень, сервітутів при надані земельної ділянки

Обмеження:

§ Дотримання природоохоронних умов використання ділянки;

§ Заборона на зміну цільового призначення;

§ Умови ведення окремих видів господарської діяльності;

§ Умови здійснення певних видів будівництва.

Сервітути:

Ї Право проходу та проїзду на велосипеді;

Ї Право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

Ї Право прокладання та експлуатації лінії електропередач, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

Ї Право прокладати на свою ділянку водопровід із чужої природної водойми або через неї;

Ї Право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через неї;

Ї Право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній ділянці, та право проходу до природної водойми;

Ї Право прогону худоби по наявному шляху;

Ї Право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд.

5.3 Матеріали, що складаються при встановлені обмежень(обтяжень), сервітуту

Земельний сервітут встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

6. Перенесення меж земельної ділянки у натуру та підготовка документації щодо оформлення права власності або користування землею

Перенесення меж в натуру - прокладання і закріплення на місцевості меж ділянок, лісосмуг, шляхів та інших об'єктів. Перенесення проекту в натуру є початком його здійснення, виконується за допомогою сучасної вимірювальної техніки, методом лінійних вимірювань; кутомірним методом; графічним методом; за матеріалами аерофотознімання.

6.1 Порядок складання документу, що підтверджує право власті. Його зміст, та характеристика технічної документації щодо оформлення права власності або користування землею

На основі ст. 126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються кабінетом Міністрів України.

На державному акті нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про перехід права власності на земельну ділянку із зазначенням документа, на підставі якого відбувся перехід.

Для одержання державного акта на право власності на земельну ділянку громадянин або уповноважена ним особа звертається із заявою про видачу такого акта до сільського, селищного, міського голови або уповноваженої ним особи, який забезпечує організацію прийому таких заяв у кожному населеному пункті.

Заява про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку подається за місцем розташування земельної ділянки.

До заяви додаються:

1. копія документа, що посвідчує особу;

2. засвідчена в установленому порядку копія довіреності - для уповноваженої особи;

3. копія документа про присвоєння ідентифікаційного номера у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

4. копія рішення органу місцевого самоврядування або районної державної адміністрації щодо передачі земельної ділянки у власність.

Територіальні органи Держагенства по земельним ресурсам за актами приймання-передачі отримують від органів місцевого самоврядування заяви громадян про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку. На підставі заяви про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку протягом трьох робочих днів з дати її надходження територіальні органи Держагенства (далі - замовник) укладають:

· договори на проведення державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку - з державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» (далі - Центр кадастру). До договору на проведення державної реєстрації замовник додає технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (далі - технічна документація), крім випадків передачі земельних ділянок громадянам у приватну власність відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок»;

· договори на розроблення технічної документації - з державними підприємствами, в тому числі Центром кадастру, що належать до сфери управління Держагенства по земельним ресурсам та мають ліцензію на проведення робіт із землеустрою (далі - виконавці), при передачі земельних ділянок громадянам у приватну власність відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок».

До договору на розроблення технічної документації замовник додає такі документи:

1) заяву про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку;

2) довідку про обмеження (обтяження) щодо використання льної ділянки або її частини;

3) довідку про присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки;

4) наявну інформацію про земельну ділянку, яка може бути використана для виготовлення технічної документації.

Уразі укладання договору на розроблення технічної документації з виконавцем, крім Центру кадастру, замовник повідомляє регіональний відокремлений структурний підрозділ Центру кадастру (далі регіональна філія Центру кадастру) про укладення такого договору для підготовки матеріалів чергового кадастрового плану.

Виконавець протягом 10 робочих днів з дня укладання договору на розроблення технічної документації:

а) проводить аналіз документів, що надійшли від замовника;

б) отримує в регіональній філії Центру кадастру матеріали чергового кадастрового плану в електронному вигляді;

в) виконує необхідні обстежувальні, польові та камеральні роботі;

г) виготовляє технічну документацію у двох примірниках та подає на паперовому та електронному носіях до регіональної філії Центру кадастру для погодження.

У разі виявлення недостовірних відомостей у заяві та визначених вище документах виконавець повертає замовнику протягом трьох днів з дати їх надходження поданні документи з обґрунтуванням причини повернення.

Замовник погоджує технічну документацію протягом трьох робочих днів з дати її надходження та подає для замовлення до районного (міського) підрозділу регіональної філії Центру кадастру бланк державного акта на право власності на земельну ділянку або повертає органу місцевого самоврядування за актом приймання-передачі наданні ним заяву та документи з обґрунтуванням причини повернення.

Регіональна філія Центу кадастру протягом трьох робочих днів з дня надходження технічної документації на паперовому та електронному носіях перевіряє її зміст, вносить відповідні відомості до бази даних державного земельного кадастру та передає до районного (міського) підрозділу регіональної філії Центру кадастру.

Районний (міський) підрозділ регіональної філії Центру кадастру протягом трьох робочих днів з дня отримання бланку державного акта на право власності на земельну ділянку заповнює його та передає замовнику для підписання.

Державний акт на право власності на земельну ділянку, підписаний замовником та органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, який прийняв рішення про безоплатну передачу громадянинові земельної ділянки у власність, передається відповідному районному (міському) підрозділу Центру кадастру для державно реєстрації такого акта.

Видача державного акта на право власності на земельну ділянку здійснюється представником районного (міського) підрозділу Центру кадастру у строк, що не перевищує 30 робочих днів після надходження заяви про його видачу, за місцем розташування земельної ділянки.

Замовником разом з органом місцевого самоврядування організовує видачу державних актів на право власності на земельну ділянку в кожному населеному пункті.

Фінансування робіт і послуг, пов'язаних з оформленням та видачею державних актів на право власності на земельну ділянку. Здійснюється замовником за рахунок коштів державного бюджету.

Висновок

Під час написання нами даного курсового проекту було детально опрацьовано головні законодавчі документи, які регулюють земельні відносини в Україні, розглянуто процесуальний порядок виконання робіт з відведення земель для різних потреб. Також, було визначено основні моменти надання земельної ділянки у користування: етапи надання, умови, документи, що безпосередньо регулюють право користування та право власності на земельну ділянку.

Список використаної літератури

1. Конституція України. К.: Україна, 1996.

2. Земельний Кодекс України. - Х.: ТОВ «Одіссей», 2011.

3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам»;

4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва».

Размещено на Allbest.ru