Правові організаційно-методичні основи національної системи стандартизації

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Реферат

з дисципліни

«Метрологія, стандартизація, сертифікація»

на тему:

«Правові організаційно-методичні основи національної системи стандартизації»

Виконала

студентка групи МП-08а Міненко Ю.В

Перевірила: Городнічук Н.В

Донецьк, 2011г.

План

Вступ

1. Національна стандартизація України

1.1 Основні положення Національної стандартизації України

2. Методичні основи стандартизації

2.1 Методи стандартизації

3. Правові основи стандартизації

3.1 Правове забезпечення стандартизації

3.2 Законодавство в галузі стандартизації

Вступ

Багатогалузева економіка України потребує введення і додержання єдиних обов'язкових норм, правил та вимог для усіх підприємств і організацій незалежно від форми власності. Розвиток науки і техніки призводить до створення великої кількості нової продукції, її оновлення, а це сприяє розробленню та впровадженню в промисловість різноманітних НД, які слід упорядковувати.

Упорядкування НД в умовах широкої кооперованої багатогалузевої промисловості внесло принципові зміни до методики і практики стандартизації, що стало початком системного підходу до цієї галузі діяльності, визнання її ролі в загальній системі економіки країни. Системний підхід дає змогу ліквідувати необґрунтовану різноманітність НД, яка мала місце в країні. Затверджується єдиний підхід до проведення стандартизації та розробляються національні стандарти. Із уведенням основоположних стандартів Національної стандартизації України закладається фундамент стандартизації як науки.

Стандартизація є регулюючим видом діяльності для упорядкування, введення визначених правових норм технічного прогресу, науки, техніки, управління виробництвом. Вона є найкращим методом прямого, безпосереднього впливу права та технічний прогрес, забезпечення якості продукції, що дозволяє підвищувати ефективність виробництва та суспільної праці. Стандартизація як засіб державного нормування вимог до технічного рівня становить адміністративно-правову основу управління якістю продукції. Тому стандартизація посідає міцні позиції в економіці країни, у вирішенні вузлових її проблем і фактично є технічним законодавством.

1. Національна стандартизація України

1.1 Основні положення Національної стандартизації України

Національна стандартизація України - це система, яка визначає мету, принципи управління, основні завдання та загальні організаційно-технічні правила виконання всіх видів робіт зі стандартизації. Вона являє собою комплекс взаємопов'язаних правил і положень. Які регламентують організацію та порядок проведення робіт з усіх питань практичної діяльності в галузі стандартизації країни.

Становлення України як суверенної правової держави, її послідовна інтеграція до світового економічного товариства потребують здійснення цілеспрямованої політики щодо утворення національної стандартизації з наближенням до міжнародних вимог на основі ринкової економіки.

Мета національної стандартизації - це встановлення положень, що забезпечують відповідність об'єкта стандартизації своєму призначенню та безпечність його життя, здоров'я, майна людей, збереження тварин і рослин, охорону природного довкілля, що створює умови для раціонального використання всіх видів національних ресурсів, і сприяє усуненню технічних бар'єрів у торгівлі та підвищує конкурентоспроможність продукції, робіт та послуг до рівня розвитку науки, техніки і технологій. Мети національної стандартизації досягають розробляючи, упроваджуючи та засновуючи НД.

Державна політика у сфері стандартизації визначається законом України «Про стандартизацію» (№2408-III від 17.05.2001 р. із змінами) і базується на таких принципах::

- забезпечення участі фізичних і юридичних осіб в розробленні НД та вільного вибору ними видів стандартів при виробництві чи постачанні продукції, якщо інше не передбачено законодавством;

- відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття НД відповідно до інтересів усіх зацікавлених сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;

- доступності НД та інформації про них для користувачів;

- відповідності НД до законодавства;

- адаптації до сучасних досягнень науки і техніки, враховуючи стан національної економіки;;

- пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних та регіональних НД;

- дотримання міжнародних та європейських правил і процедур стандартизації;

- участі у міжнародній (регіональній) стандартизації;

- прийняття і застосування органами стандартизації та території України Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття і застосування стандартів відповідно до Угоди WTO про технічні бар'єри в торгівлі, що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі в 1994 р.

З метою виконання політики у сфері стандартизації перед нею поставлені різні завдання, основними з яких є:

- забезпечення безпечності продукції, процесів і послуг для життя, здоров'я та майна людей, для тварин, рослин та охорона природного довкілля;

- захист та збереження майна і продукції, зокрема під час їх транспортування чи зберігання;

- підвищення якості продукції, процесів та послуг відповідно до рівня розвитку науки, техніки, технологій і потреб людей;

- реалізація прав споживачів;

- забезпечення відповідності об'єктів стандартизації своєму призначенню;

- забезпечення технічної та інформаційної сумісності і взаємозамінності;

- забезпечення збіжності та відтворюваності результатів контролювання;

- установлення оптимальних вимог до суспільно важливої продукції, процесів та послуг;

- заощадження всіх видів ресурсів та поліпшення техніко-економічних показників виробництва;

- забезпечення безпеки господарських об'єктів, складних технічних систем, враховуючи допустимий ризик виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій;

- розвиток міжнародного та регіонального співробітництва;

- усунення технічних бар'єрів у торгівлі.

Нині чинна Національна стандартизація України затверджена і введена в дію у 2002 р. Вимоги до Національної стандартизації України та правил її функціонування наведені в комплексі основоположних стандартів.

ДСТУ 1.0:2003 НС. Основні положення.

ДСТУ 1.1:2001 НС. Стандартизація та суміжні види діяльності.

Термін та визначення основних понять.

ДСТУ 1.2:2003 НС. Правила розроблення національних НД.

ДСТУ 1.3:2004 НС. Правила розроблення, побудови, викладання, оформлення, погодження, прийняття та позначення ТУ.

ДСТУ 1.5:2003 НС. Правила побудови, викладання, оформлення та вимоги до змісту НД.

ДСТУ 1.6:2004 НС. Правила реєстрації НД.

ДСТУ 1.7:2001 НС. Правила і методи прийняття та застосування міжнародних і регіональних стандартів.

ДСТУ 1.8:2005 НС. Правила розроблення програми робіт зі стандартизації.

ДСТУ 1.9:2005 НС. Правила розроблення та впровадження міждержавних стандартів.

ДСТУ 1.10:2005 НС. Державні класифікатори соціально-економічної інформації. Основні положення, правила розроблення, введення та скасування.

ДСТУ 1.11:2004 НС. Правила проведення експертизи проектів національних НД.

ДСТУ 1.12:2004 НС. Правила ведення справ НД.

ДСТУ 1.13:2001 НС. Правила надання повідомлень торговим партнерам України.

ДСТУ ISO / IES Кодекс усталених правил стандартизації.

Guide 59:2000

Найважливіші структурні елементи Національної стандартизації України:

1. Органи та служби стандартизації.

2. Комплекс НД.

3. Система контролю за впровадженням і виконанням НД.

До основних положень Національної стандартизації України належать:

- основна мета та завдання;

- суб'єкти та об'єкти стандартизації;

- організація робіт зі стандартизації;

- види НД;

- порядок розробки, затвердження, перегляду та використання НД;

- державний нагляд за додержанням НД;

- міжнародне співробітництво.

До об'єктів Національної стандартизації України належать:

а) організаційно-методичні та загально технічні об'єкти:

- організація проведення робіт зі стандартизації;

- термінологічні системи різних галузей знань та діяльності;

- класифікація та кодування інформації;

- методи випробовування системи та методи забезпечення й контролювання якості та керування нею;

- метрологічне забезпечення;

- системи фізичних величин та одиниць вимірювання;

- стандартні довідкові дані про фізичні сталі та властивості речовин та матеріалів;

- системи технічної та іншої документації загального застосування;

- типорозмірні ряди та типові конструкції виробів загальномашинобудівного використання;

- умовні позначки, зокрема графічні, та їхні системи, розмірні геометричні системи та їх контролювання;

- інформаційні технології, зокрема програмні та технічні засоби інформаційних систем загального призначення;

- довідкові дані про властивості речовин та матеріалів;

б) продукція, призначена для використання у різних видах економічної діяльності, державних закупівель та широкого вжитку;

в) системи та господарські об'єкти, які мають важливе значення та їхні складники, зокрема транспорт, зв'язок, енергосистема, використання природних ресурсів тощо;

г) вимоги щодо захисту прав споживачів, охорони праці, енергономіки, технічної естетики, охорони природного довкілля;

д) будівельні матеріали, процеси, типові деталі та будинки системи функційного забезпечення будинків, складні будівельні споруди та методи контролювання у будівництві;

е) потреби оборони, мобілізаційної готовності та державної безпеки.

У Національній стандартизації України особливо підкреслюється взаємозв'язок стандартизації з технічним прогресом, її роль у підвищенні технічного рівня виробництва та якості продукції, необхідність досягнення високого світового рівня продукції, процесів, робіт, послуг. У зв'язку з цим до НД як носія передового світового досвіду висуваються високі вимоги, які зможуть забезпечити розроблення та виробництво високоякісної продукції, процесів, послуг, раціональне використання всіх ресурсів, охорону зовнішнього середовища, безпеку праці, охорону здоров'я населення, захист його від шкідливих дій тощо.

Як правило, вимоги, що запроваджуються у НД, мають бути підвищеними відповідно до вже досягнутого на практиці рівня і відповідати перспективному світовому рівню техніки і технології, вимогам зовнішнього та внутрішнього ринків, рекомендаціям міжнародних організацій зі стандартизації.

2. Методичні основи стандартизації

2.1 Методи стандартизації

норма стандартизація національний україна

Стандартизація в своїй діяльності використовує різноманітні методи, найбільш значними з яких є уніфікація, агрегування, типізація, які забезпечують взаємозамінність і спеціалізацію на різних рівнях.

Уніфікація - найбільш поширений та ефективний метод стандартизації, який передбачує приведення об'єктів до одноманітності на основі встановлення раціонального числа їх різновидів. Уніфікація спрямована на зниження кількості різновидів виробів за рахунок їх комбінування та змін конструкцій. Це раціональне скорочення кількості типів, видів і розмірів виробів однакового функціонального призначення.

Уніфікація, доцільність якої економічно обґрунтована, має завершуватись стандартизацією уніфікованих виробів. ПРИ цьому слід пам'ятати, що уніфікація здійснюється з урахуванням удосконалення окремих деталей. Так, уніфікуються показники, які характеризують властивості товарів, у фінансовій сфері уніфікуються грошові знаки тощо.

Уніфікація дає змогу знизити вартість виробництва нових виробів, підвищити серійність та рівень автоматизації виробничих процесів, знизити трудомісткість виготовлення, організувати спеціалізовані виробництва.

Основою уніфікації є систематизація та класифікація. Систематизація - це розподілення предметів, продукції, явищ чи понять у визначеному порядку та послідовності, які утворюють чітку систему, зручну для використання. Прикладами такої системи можуть бути періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва, Міжнародна система одиниць фізичних величин (СІ), Сонячна система, граматична система мови, система дорожнього руху автомобілів, система управління якістю тощо.

Класифікація - це розподілення предметів, продукції, явищ чи понять за групами, розрядами, класами залежно від їхніх загальних істотних ознак. Мета класифікації - об'єднання окремих, розрізнених, здавалося б, неоднакових предметів і явищ у споріднені групи. У результаті класифікації безліч об'єктів перетворюються в упорядковану, побудовану за визначеними правилами систему, що значно полегшує здійснення робіт зі стандартизації. Наукова класифікація має велике теоретичне і практичне значення для будь-якої науки та галузі економіки. Прикладами класифікації можуть бути: класифікація товарів; класифікація харчових речовин; класифікація конкретних видів товарів (напоїв, печива, зерна, овочів та плодів, меблів, посуду, автомобілів та _н..); класифікація послуг; Державні класифікатори України; Міжнародна класифікація стандартів (ICS) тощо.

Найбільш елементарним видом уніфікації є симпліфікація - усунення невиправданої різноманітності однойменних об'єктів шляхом простого скорочення кількості їх різновидів до технічно і економічно необхідної з точки зору задоволення існуючих потреб суспільства. Робота із симпліфікації основана на статистиці, яка виявляє типорозміри і типові конструкції виробів, що найчастіше використовуються. Симпліфікація використовується для раціонального обмеження номенклатури об'єктів при розробці НД та веде до спрощення виробництва шляхом виключення зайвих типорозмірів деталей, особливо в галузі технологічного оснащення, зайвих видів звітів та документації, об'єднання норм запасів матеріалів та ін.

Робота з уніфікації виконується у певній послідовності. У першу чергу слід визначити напрямок, вид і рівень об'єкта уніфікації, потім провести збір і аналіз уніфікованих виробів, класифікувати елементи відповідно до поставлених завдань. Далі розробляються: нова конструкція чи вибирається одна з існуючих уніфікованих конструкцій якості, яка може змінити всі раніше використовувані; НД на необхідні елементи чи деталі. Завершальним етапом роботи з уніфікації є організація спеціалізованого виробництва згідно з розробленим НД.

Агрегатування - метод стандартизації, який полягає в утворенні виробів шляхом компонування їх із обмеженої кількості стандартних і уніфікованих деталей, вузлів і агрегатів, що мають геометричну та функціональну взаємозамінність. Агрегатування забезпечує широке застосування машин шляхом заміни їхніх окремих вузлів і блоків, компонування машин, приладів, устаткування різного функціонального призначення з окремих вузлів. Цей метод дає змогу збільшити номенклатуру устаткування і машин, що вироблюються, за рахунок модифікації їхніх основних типів і утворення різних варіантів.

Метод агрегатування використовується при створенні контрольно-вимірювальних приладів, які можуть компонуватись із уніфікованих блоків, датчиків, вимірювальних головок, елементів пневматичних приладів; у радіоелектроніці - при проектуванні різноманітної радіоелектронної апаратури на основі прогресивного функціонально-вузлового методу.

Типізація - метод стандартизації, спрямований на розробку типових конструктивних, технологічних, організаційних й інших рішень на основі загальних технічних характеристик для деяких виробів, процесів, методів управління. Цей метод називають методом «базових конструкцій», адже у процесі типізації обирається об'єкт, найбільш характерний для цієї сукупності, з оптимальними властивостями. При визначенні конкретного об'єкта-виробу, технологічного процесу чи організаційного питання обраний (типовий) об'єкт може зазнавати лише деяких часткових змін чи доробки.

Типізація технологічних процесів включає аналіз можливих технологічних рішень при виготовленні деталей класифікаційної групи та проектування оптимального типового процесу для кожної групи. Основним методом типізації технологічних процесів слід вважати метод технологічної послідовності, який основний на загальності технологічних процесів.

У результаті робіт з типізації в НД установлюються відповідні характеристики тих чи інших процесів, виробів та організаційно-методичних питань. Типізація дає змогу скоротити час на проектування і розробку тих чи інших рішень.

Взаємозамінність - це здатність одного виробу, процесу, послуги бути використаним замість іншого для задоволення тих самих потреб. Взаємозамінність буває функціональною та розмірною.

Функціональні вимоги найбільш повно враховуються при застосуванні методу функціональної взаємозамінності. Під цим методом розуміють визначення точності геометричних та фізико-хімічних параметрів деталей і вузлів на основі чітко встановлених зв'язків між цими властивостями та експлуатаційними показниками. Розмірна взаємозамінність досягається за рахунок обробки окреслень виробу шляхом розмірних розрахунків, підбору необхідних матеріалів, установлення відповідних технічних вимог, а також застосування таких методів обробки, при яких розміри деталей укладаються в межу допуску.

Нормативною базою взаємозамінності є стандартизація. Взаємозамінність забезпечується шляхом установлення в НД, кресленнях єдиних номінальних розмірів для сполучення деталей та виробів, відповідних допустимих меж розмірів, геометричних форм і регламентації вимог щодо якості матеріалів за механічними, фізичними та хімічними вимогами тощо. Усе це дає змогу незалежно використовувати деталі та вузли та забезпечувати нормальну, безперебійну роботу готового виробу.

Уніфікація, агрегатування, типізація і взаємозамінність є базою для розвитку робіт зі спеціалізації. Спеціалізація - це організаційно-технічні заходи, спрямовані на створення виробництв чи підприємств з реалізації однотипної продукції та надання однотипних послуг у масовому чи великосерійному масштабі з використанням оптимальної технології при мінімальній собівартості й найкращій якості. Залежно від об'єктів спеціалізації вона може бути предметною, подетальною, технологічною і функціональною.

Предметна спеціалізація - на окремих підприємствах зосереджується випуск певної продукції або надання певних послуг, які відповідають профілю підприємства. Наприклад, спеціалізація заводу з випуску м'ясних виробів, кондитерських виробів, телевізорів, пральних машин, надання транспортних, торговельних, лікувальних послуг тощо.

Подетальна спеціалізація - у процесі виготовлення виділяється виробництво окремих деталей, вузлів чи складальних одиниць, косметичні послуги, стоматологічне обслуговування тощо. Цей вид спеціалізації економічно найбільш вигідний.

Технологічна спеціалізація - це виділення окремих стадій технологічного процесу в спеціалізовані заводи, цехи, ділянки. Наприклад: виробництво відливок, штамповок; організація прядильних, ткацьких і обробних фабрик у текстильній промисловості; забійний, ковбасний та інші цехи в м'ясопереробній промисловості тощо. При технологічній спеціалізації збільшується масштаби виробництва, підвищується продуктивність праці, знижується собівартість продукції, раціонально використовуються засоби виробництва.

Функціональна спеціалізація виникла як наслідок розподілу і кооперування праці у галузі допоміжного обслуговування виробництва. Наприклад, спеціалізований ремонт холодильників, автомобілів, побутової техніки тощо.

3. Правові основи стандартизації

3.1 Правове забезпечення стандартизації

Право - це керуючий фактор, який регулює широке коло суспільних відносин, які пов'язані з розробкою, виробництвом, реалізацією та експлуатацією продукції. Право є важливим інструментом управління господарством країни, яке регулює поведінку учасників виробництва на усіх етапах. Воно впливає на розвиток виробництва, прискорення технічного прогресу і поліпшення якості продукції. Цей вплив визначається шляхом надання технічним нормам сили норм права.

Держава у Відповідному НД надає технічні нормі обов'язкову юридичну силу, що перетворює її на правову норму. Правильне, уміле використання правових норм сприяє розвитку ініціативи та заповзятливості підприємств до задоволення потреб промисловості, сільського господарства і громадян продукцією високої якості, закріпленню законності та підвищенню відповідальності за якість продукції, забезпеченню надійного захисту інтересів споживачів. Закріплюючи у правових нормах (НД) визначенні вимоги до якості товарів та послуг у цілому чи до окремих його властивостей, держава тим самим регулює суспільні відносини, які пов'язані з виробництвом, обігом і споживанням продукції належної якості. У правових нормах закріплюються такі вимоги, які відповідають потребам суспільства і можуть бути виконані на даному етапі розвитку науки і техніки.

Стандартизація є регулюючим видом діяльності для упорядкування, введення визначених правових норм технічного прогресу, науки, техніки, управління виробництвом. Вона є найкращим методом прямого, безпосереднього впливу права та технічний прогрес, забезпечення якості продукції, що дозволяє підвищувати ефективність виробництва та суспільної праці. Стандартизація як засіб державного нормування вимог до технічного рівня становить адміністративно-правову основу управління якістю продукції. Тому стандартизація посідає міцні позиції в економіці країни, у вирішенні вузлових її проблем і фактично є технічним законодавством.

Важливе місце в системі стандартизації посідає правове забезпечення. За допомогою правових засобів здійснюється вплив на суспільні відносини, які пов'язані зі стандартизацією товарів та послуг. Правове забезпечення стандартизації є однією із функцій державної системи управління якістю товарів та послуг.

Правове забезпечення включає такі види діяльності:

- правове регулювання;

- право стосовну діяльність;

- правоохоронну діяльність.

Правове регулювання - це розробка та затвердження правових норм (НД, зразків тощо). Правостосовна діяльність - це забезпечення ефективного застосування чинних норм та правил, що наводяться у НД, їх упровадження і додержання. Правоохоронна діяльність - це юридична відповідальність за дотриманням норм, які затверджені законодавчим шляхом.

НД, які затверджені в уставному порядку, є формо. Вираження правових норм, наслідком право стосовної діяльності. Особливість правових норм НД полягає у тому, що вони складають техніко-юридичні норми і в них не закладена міра відповідальності за недотримання цих норм. Міра відповідальності передбачена в нормативних актах чинного законодавства України. Це обумовлено тим, що НД і технічні вимоги є частиною єдиного механізму регулювання і діють тільки у сукупності з іншими нормативними та законодавчими актами. Їх розробка, затвердження, використання і державна охорона забезпечується за допомогою різних норм права: адміністративного, цивільного, фінансового, трудового, кримінального.

На практиці та в науковій літературі проблема стандартизації розглядається головним чином у техніко-економічному аспекті. Значення правового аспекту стандартизації недооцінюється. Передбачена лише відповідальність підприємств і робітників за випуск недоброякісної продукції. Проте правовий аспект цієї проблеми значно ширший і не обмежується питаннями відповідальності. Недооцінювання правового аспекту НД призвело до того, що правові засоби забезпечення якості продукції застосовуються на практиці неефективно. Установлений в економіці «правовий нігілізм», перебільшення ролі правової заборони і недооцінка права як конструктивного, творчого, регулюючого фактору є гальмом для розвитку вітчизняного виробництва. Підприємства в основному тільки сплачують штрафи і не відшкодовують збитків, які заподіяні внаслідок постачання та використання недоброякісних товарів та послуг.

Розглядаючи питання правового регулювання стандартизації, слід враховувати, що роль права не вичерпується лише встановленням і закріпленням технічних вимог. Значення правового регулювання полягає також у впливі на поведінку окремих людей у суспільстві, що забезпечило б здійснення та додержання закріплених в правових нормах технічних вимог. Для цього:

- встановлюється загальний порядок приймання сировини, матеріалів і готової продукції визначеного рівня якості;

- регулюються відносини, які виникають у зв'язку з використанням вимірювальної техніки;

- передбачається відповідальність за порушення НД і метрологічних правил;

- регулюються відносини щодо якості товарів та послуг.

Роль правового регулювання в цьому аспекті виявляється в закріпленні у правових нормах певних технічних вимог та забезпечені правовими засобами їх додержання при виготовленні й обігу продукції. При додержанні технічних вимог промисловість виробляє і постачає у торговельні організації доброякісну продукцію. А доброякісна продукція - це відповідність сукупності властивостей продукції вимогам стандартів та іншої НД, а також умовам договору постачання.

Удосконалення правової основи стандартизації є неодмінною умовою для успішного розв'язання важливих соціально-економічних завдань країни.

3.2 Законодавство в галузі стандартизації

Для визначення необхідної інформації і правильного використання правових норм стандартизації потрібно знати структуру нормативної бази та її місце в єдиній системі українського законодавства. Законодавство в галузі стандартизації має такі завдання:

- регулювання діяльності державних органів, підприємств, організацій різних форм власності та громадян з розробки, виробництва, реалізації і використання продукції;

- установлення прав, обов'язків і відповідальності усіх учасників суспільного виробництва з метою найбільш повного задоволення потреб людей, трудових колективів і всього суспільства в продукції високої якості, яка відповідає вимогам безпеки життя і здоров'я людей та збереженню навколишнього середовища.

Законодавство в цих галузях поділяється на дві групи:

1) нормативні акти, спеціально видані з питань стандартизації, які визначають політику держави в галузі управління якістю;

2) правові норми щодо якості продукції, які містяться в нормативних актах з широкого кола питань.

До першої групи належать нормативні акти, які є правовою базою проведення робіт зі стандартизації у країні, а саме: закон України «Про стандартизацію» від 17.05.2001 р. № 2408-ІІІ; декрет «Про Державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» від 08.04.1993 р. № 30-93; закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998 р. № 113/98-ВР; закон України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» від 23.12.1997 р. № 771/97-ВР; закон України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідальності» від 01.12.2005 р. № 3164-IV та інші.

До нормативних актів другої групи належать правові норми і нормативні акти, що регулюють відносини щодо якості товарів та послуг, а саме: закон України «Про підприємство в Україні» від 27.03.1991 р. № 887-12 зі змінами і доповненнями; закон України «Про захист прав споживачів» від 01.12.2005 р. № 3161-IV; закон України «Про забезпечення санітарного й епідеміологічного благополуччя населення» від 24.02.1994 р.; закон України «Про ветеринарну медицину» від 25.06.1992 р.; закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 26.06.1991 р. та інші. Порушення чинного законодавства цих законів може бути встановлено шляхом проведення екологічної експертизи згідно з законом України «Про екологічну експертизу» від 9.02.1995 р.

Спеціальними нормативними актами у сфері стандартизації є НД Держспоживстандарту України, які регламентують важливі питання розробки, упровадження і функціонування систем якості, проведення правової експертизи НД, До цих актів належать НД на продукцію, послуги, процеси, а також організаційно-методичні НД.

Служби захисту прав споживачів Держспоживстандарт України постійно виявляють у торговельній мережі різні фальсифіковані продукти і вважають попереджувальні заходи щодо запобігання появи таких товарів на ринку. Серед лідерів фальсифікованої продукції - лікеро-горілчані вироби, бо саме їх фальсифікація сприяє отриманню величезних прибутків.

Висновки

Чинне законодавство України складає міцну нормативну базу стандартизації на усіх рівнях управління економікою. Однак слід зазначити, що законодавство ще не повною мірою відповідає суспільним вимогам. Перед нашим суспільством стоїть важливе завдання - розробити і прийняти цілу низку законів, які б забезпечили справжній захист споживачів. Адже тільки держава може і повинна бути надійним гарантом цих прав.

У Національній стандартизації України особливо підкреслюється взаємозв'язок стандартизації з технічним прогресом, її роль у підвищенні технічного рівня виробництва та якості продукції, необхідність досягнення високого світового рівня продукції, процесів, робіт, послуг. У зв'язку з цим до НД як носія передового світового досвіду висуваються високі вимоги, які зможуть забезпечити розроблення та виробництво високоякісної продукції, процесів, послуг, раціональне використання всіх ресурсів, охорону зовнішнього середовища, безпеку праці, охорону здоров'я населення, захист його від шкідливих дій тощо.

Як правило, вимоги, що запроваджуються у НД, мають бути підвищеними відповідно до вже досягнутого на практиці рівня і відповідати перспективному світовому рівню техніки і технології, вимогам зовнішнього та внутрішнього ринків, рекомендаціям міжнародних організацій зі стандартизації.

Література

1. Кириченко Л. С., Самойленко А. А. Стандартизація і сертифікація товарів та послуг. Вид-во «Ранок», 2008.- 240 с.

2. Басаков М.И. Основы стандартизации, метрологии, сертификации. Р н/Д.: Феникс, 2008. - 192с.

3. Бичківський Р.В., Столярчук П.Г., Гамула П.Р. Метрологія, стандартизація, управління якістю і сертифікація. Л.: Львівська політехніка, 2008.

4. Организация управления промышленным производством. Учебник/ Козлова О.В., Александров Л.А., Саркисов М.А., Саломатин Н.А. и д.р.; Под ред. Козловой О.В., Каменицера С.Е. - М.: Высш. школа, 1980. - 399с., ил.

Размещено на Allbest.ru