Правові засоби протидії необґрунтованому відводу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

з курсу: Господарсько-процесуальне право України

На тему: "Правові засоби протидії необгрунтованому відводу"

Київ 2011 р.

План

Вступ

1. Поняття та сутність відводу у господарському процесі

2. Проблеми зловживання процесуальними правами по заявленню необґрунтованих відводів

3. Вдосконалення господарсько-процесуального законодавства, спрямоване на протидію необґрунтованим відводам

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми дослідження полягає у тому, що, однією з проблем господарського судочинства є проблема недобросовісного користування учасниками процесу своїми процесуальними правами. ГПК України не встановлює критеріїв недобросовісного використання учасниками процесу своїх процесуальних прав, хоча фактично декларує добросовісність як принцип поведінки сторін у господарському процесі. Так, згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Однак практика господарського судочинства вказує на те, що дана норма є суто декларативною та не має реального змісту, оскільки практично не дотримується сторонами та не застосовується судом. Головними причинами такого становища є відсутність будь-яких заходів обмеження недобросовісності сторін та заходів відповідальності за недобросовісні процесуальні дії [11]. Одним із процесуальних прав, які передбачені статтею 20 ГПК України, є право сторін та інших учасників господарського процесу заявляти відводи суддям. Аналогічне правило передбачено і для експертів. Практика господарського та цивільного судочинства свідчить про те, що це право може недобросовісно, але доволі ефективно використовуватись сторонами з різноманітною метою. Переважно "недобросовісні" заяви про відвід заявляються для затягування судового процесу. Саме тому, на нашу думку, ці питання потребують детального дослідження з метою висловлення основних напрямків правової протидії заявленню у господарському процесі недобросовісних та необґрунтованих відводів.

Науково-теоретичну основу дослідження присвяченого проблемам зловживання процесуальними правами становлять праці таких вітчизняних та зарубіжних вчених як Є. В. Васьковський, В. П. Грибанов, А. Н. Єрмаков, А. В. Юдін, Я. В. Грель, Н. А. Шебанова, С. Андрощук, Д. Ігнатов, Е. Ткаченко, О. С. Фонова, А. Смітюх та інші. Проблемам інституту відводу у господарському процесі присвячені нечисленні наукові публікації, що стосуються окремих спірних ситуацій, які виникають у правозастосовній діяльності.

Як свідчить практика господарських судів України, учасники судового процесу доволі часто недобросовісно вдаються до процесуальних дій, які суперечать наведеним нормам ГПК, а саме оскаржують ухвали, можливість оскарження яких господарським процесуальним законодавством не передбачена, заявляють безпідставні та необґрунтовані клопотання в тому числі про відвід судді чи експерта. Все це може бути спрямоване на недобросовісне затягування судового процесу. Так, інститут відводу судді чи експерта з одного боку спрямований на захист інтересів сторін чи інших учасників господарського процесу від можливих зловживань з боку суддів, які можуть бути зацікавленими у вирішенні певних конкретних справ. Водночас, з іншого боку на практиці часто виявляється, що самі сторони чи інші учасники процесу вдаються до зловживань, заявляючи необґрунтовані відводи, наприклад, з метою затягування вирішення конкретної господарської справи, яка може бути вирішена не в їхню користь тощо. Пропонуємо у даній роботі детально з'ясувати поняття, правові підстави відводів у господарському судочинстві, а також встановити основні випадки зловживань правом на відвід з метою висловлення перспектив вдосконалення господарсько-процесуального законодавства, спрямованого на їх протидію.

1. Поняття та сутність відводу у господарському процесі

Важливого значення у забезпеченні об'єктивності та неупередженості судді при розгляді справи набуває ст. 20 ГПК, яка встановлює підстави і регламентує процедуру відводу або самовідводу судді. Відвід - це процесуальний інститут, що містить підстави, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зв'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше [8]. Вказана стаття передбачає два порядки відводу судді господарського суду: 1) добровільний (самовідвід); 2) примусовий (за заявою інших осіб). Аналізуючи зміст цієї статті, можна дійти висновку, що закон покладає на суддю обов'язок заявити самовідвід за наявності зазначених обставин, якщо: 1) суддя є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі; 2) буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості судді; 3) суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі у новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю. Це означає, що за наявності таких обставин суддя повинен відмовитися від розгляду справи за власною ініціативою, навіть якщо з боку інших осіб, які мають право заявити відвід судді господарського суду, не було заперечень або заяв про відвід. Проте це не позбавляє певних учасників судового процесу права заявити відвід судді господарського суду [6]. Отже, суддя підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1. Він є родичем осіб, які беруть участь у справі. Родинні стосунки судді зі стороною чи іншими особами, які беруть участь у справі, є підставою для відводу, якщо суддя є родичем чи свояком сторони або інших осіб, які беруть участь у справі. Причому ГПК не конкретизує ступеню близькості родинних стосунків. Отже, будь-який родинний зв'язок є підставою для відводу. У контексті коментованої норми підставою для відводу судді має бути також і перебування в сімейних стосунках. Склад родичів та осіб, що перебувають у сімейних стосунках, визначається нормами Сімейного кодексу України. Зокрема, до них належать батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя, усиновителі чи усиновлені, опікуни чи піклувальники.

2. Він брав участь в розгляді справи, у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю. Така ситуація стає можливою з переходом судді з однієї інстанції до іншої або зі скасуванням попереднього рішення з направленням справи на новий розгляд.

3. Встановлено інші обставини, що викликають сумнів в його неупередженості, зокрема:

- наявність особливих стосунків: наприклад, службова залежність (зокрема, в минулому) судді (чи його близького родича) від особи, яка бере участь у справі, або її представника, а також інша залежність судді від такої особи.

- публічні заяви судді по суті даної справи. Під публічними заявами слід розуміти виступи, статті, інтерв'ю, інші публікації в засобах масової інформації, виступи перед аудиторією, будь-яке інше прилюдне сповіщення, в якому викладено оцінку судді по суті конкретної справи.

- попередня службова діяльність судді також може викликати сумнів у його неупередженості, якщо він під час попереднього розгляду цієї ж справи мав процесуальний статус експерта, перекладача, представника, прокурора, секретаря судового засідання. До таких обставин може бути також віднесено участь судді у попередньому розгляді справи як судді іноземного суду, арбітра арбітражу чи третейського суду.

- перебування в родинних стосунках суддів між собою при колегіальному розгляді справи судді. Це правило слід застосовувати і у випадках, коли суддя, який розглядав справу, перебуває в родинних стосунках із суддею, який розглядає справу в апеляційній чи касаційній інстанції, та навпаки.

Закон не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді. Особами яким надано право заявити відвід судді є:

- сторони;

- прокурор, який бере участь у судовому процесі;

- треті особи, які беруть участь у судовому процесі та користуються правами сторони (ст. 26, 27 ГПК).

Заява про відвід повинна бути мотивованою та містити підстави відводу. Заява викладається в письмовій формі, до неї повинні бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві. Відвід може бути заявленим до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті. Питання про відвід судді згідно останніх змін до ГПК України вирішується складом суду, що вирішує конкретну справу. Якщо голова господарського суду прийняв справу до свого провадження, питання про його відвід вирішується президією Вищого господарського суду України в триденний строк з дня надходження заяви про відвід [6].

Для забезпечення принципів судової експертизи (ст. 3 Закону України „Про судову експертизу") - законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження - існують правові норми про самовідвід судового експерта (п.3 ст.12 Закону України „Про судову експертизу") та відвід експерта за наявності підстав, які виключають його участь у справі. Підстави для відводу експерта містить процесуальне законодавство [3]. Так, стаття 31 Господарського процесуального кодексу зазначає, що сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право заявити відвід судовому експерт у, якщо:

- він особисто, прямо чи побічно заінтересований в результаті розгляду справи;

- якщо він є родичем осіб, які беруть участь в судовому процесі;

- з мотивів його некомпетентності [2].

У проекті Господарського процесуального кодексу (прийнятого за основу 29.06.04 р.) серед підстав для відводу (самовідводу) передбачені також випадки, коли судовий експерт:

- перебував або перебуває в службовій або іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі;

- проводив ревізію або аудит, матеріали яких використовуються під час розгляду цієї справи;

- при з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, виходив за межі питань, з яких був залучений до справи [].

2. Проблеми зловживання процесуальними правами по заявленню необґрунтованих відводів

право господарський судочинство відвід

Як вже зазначалося згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони (так само як і інші учасники судового процесу) зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Тому слід розцінювати як зловживання учасником судового процесу своїми процесуальними правами, зокрема, подання ним другої і наступних заяв про відвід судді (суддів) господарських судів з одних і тих самих підстав (у тому числі з викладенням відповідної заяви в іншій стилістичній формі), або, хоча й з інших підстав, ніж у первісній заяві, але з таких, що з урахуванням обставин справи були або мали бути відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, і, отже, повинні були зазначатися саме в ній.

Якщо спір вирішується (справа розглядається) колегіально, то відповідним зловживанням процесуальними правами може вважатися послідовне заявлення відводів суддям, що входять до складу відповідної колегії, з одних і тих самих підстав, хоча первісну заяву про відвід одного з цих суддів з тих же підстав залишено без задоволення [4].

Крім того Вищий господарський суд України 15 березня 2010 р. видав Інформаційний лист № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві". Даним Інформаційним листом суд не лише констатував факт й описав способи зловживання сторонами їх процесуальними правами, а й описав методи боротьби з ними. Зокрема, в даному листі висвітлені такі способи затягування судового процесу як заявлення чисельних відводів суддям господарських судів.

Вищий господарський суд України виділив ряд зловживань та зазначив, що запобігання зловживанням сторонами їх процесуальними правами і свідомим затягуванням судового розгляду сприятиме пришвидшенню правосуддя. Вищий господарський суд України рекомендував господарським судам, у будь-яких випадках зловживання процесуальними правами реагувати на відповідні порушення у спосіб передбачений ст. 90 ГПК, - шляхом винесення окремих ухвал, а за наявності підстав надсилати повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури. Також, зазначено, що Вищий господарський суд України здійснюватиме подальше обговорення питань запобігання зловживанню процесуальними правами з метою підготовки відповідних рекомендацій президії або роз'яснень Пленуму [5].

3. Вдосконалення господарсько-процесуального законодавства, спрямоване на протидію необґрунтованим відводам

Вважаємо за доцільне зазначити, що боротьба із будь-якими зловживаннями процесуальними правами повинна відбуватись виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, тому зазначена проблема може бути належним чином врегульована лише на законодавчому рівні шляхом внесення відповідних змін та доповнень до процесуального законодавства з урахуванням відповідних рекомендацій та роз'яснень Верховного Суду України та Вищих спеціалізованих судів.

До позитивних змін безумовно слід віднести значне звуження поля для зловживання процесуальними правами. Перш за все це стосується процедури розгляду відводу судді, яка тепер відбувається без передачі справи голові суду (його заступнику). Заяву про відвід відповідно до статті 20 ГПК розглядає склад суду, в провадженні якого знаходиться справа. Це безумовно покликано зміцнити незалежність суддів, посилити гарантії невтручання в їх процесуальну діяльність, так би мовити, по адміністративній лінії. І по-друге, ліквідація законодавчих лазівок для затягування судового процесу, яке здійснювалося шляхом заяви відводів суддям (при колегіальному розгляді - всім суддям колегії, як разом, так і по черзі), часто навіть повторних неодноразових відводів, що призводило до необхідності формального відкладення судових засідань, часто без наявності реальних до того мотивів (окрім бажання відповідача потягнути час).

Незважаючи на ці зміни, випадки зловживання процесуальними правами по заявленню відводів на практиці на жаль все ще залишаються. Пропонуються численні правові засоби протидії необгрунтованим відводам. Так, Вищий господарський суд України у своєму Інформаційному листі № 01-08/140 від 15.03.2010 р. вказав, що у випадку якщо на порушення приписів частини третьої статті 22 ГПК учасник судового процесу вдається до відвертого зловживання своїми правами шляхом заявлення численних відводів судді (суддям), явно спрямованих на свідоме затягування судового процесу, господарський суд не позбавлений права і можливості продовжити розгляд справи, в якій заявлено відвід, у тому ж засіданні з обов'язковим зазначенням про це в судовому рішенні та з наведенням у ньому відповідних мотивів. Водночас заява (клопотання) про відвід, яка в зв'язку з наведеним не передавалася для вирішення в порядку частини п'ятої статті 20 ГПК, приєднується до матеріалів справи.

Крім того у будь-яких випадках зловживання процесуальними правами господарським судам належить реагувати на відповідні порушення у спосіб, передбачений статтею 90 ГПК, - шляхом винесення окремих ухвал, а за наявності підстав також і надіслання повідомлень органам внутрішніх справ чи прокуратури [5].

За наявності зловживань процесуальними правами з боку учасників судового процесу, представлених в останньому адвокатами, окремі ухвали можуть надсилатися також до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури для вирішення питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності в порядку статті 16 Закону України "Про адвокатуру".

І нарешті, за зловживання деякими процесуальними правами, спрямованими на свідоме затягування судового процесу передбачається стягнення штрафів відповідно до пункту 5 статті 83 ГПК. Деякими дослідниками пропонуються, зокрема внесення змін до чинного ГПК, якими передбачити та розширити коло зловживань процесуальними правами, за які слід стягувати штраф [12]. До таких зловживань можна буде віднести в тому числі повторне заявлення безпідставних та необгрунтованих відводів відповідним учасником судового процесу.

Висновки

Таким чином на підставі всього викладеного вище можна зробити висновки, що зловживання процесуальними правами сторонами в судовому процесі є актуальною проблемою судочинства, оскільки стосується не тільки інтересів учасників певного судового процесу, але й держави й суспільства в цілому, в ряді інтересів третіх осіб. Господарське процесуальне законодавство України потребує вдосконалення в частині обсягу та порядку використання учасниками процесу своїх процесуальних прав, зокрема й праву учасникам господарського процесу заявляти відвід суддям та експертам. Нормативна основа для розвитку господарського процесуального законодавства у вказаному напрямку також існує - це припис статті 22 ГПК України, який зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Створення дієвого законодавчого механізму реалізації даного положення буде важливим кроком у вдосконаленні господарського процесуального права України. Одним із зловживань процесуальними правами у господарському процесі є заявлення безпідставних та необгрунтованих відводів судді чи експерту повторно чи більше разів з метою затягування судового процесу. Останні зміни до чинного ГПК, внесені внаслідок проведення судової реформи, безумовно, справили свій позитивний вплив. Однак, вони, на жаль, не врахували всіх недоліків господарсько-процесуального законодавства, пов'язаних як із інститутом відводу, так і з іншими правовими інститутами. На те, що проблема зловживання процесуальними правами по заявленню необгрунтованих відводів залишається вказують численні роз'яснення вищих судових установ у нашій державі. Разом із цим пропонується безліч правових засобів її розв'язання. Перш за все пропонується судам не зважати на такі повторні заяви про відвід та продовжувати розляд справи, зазначаючи, однак про дані заяви у відповідних судових рішеннях. Крім того пропонується реагувати на такі зловживання за допомогою окремих ухвал. Найбільш радикальним способом є стягнення штрафів із порушників. Вважаємо, що перш за все необхідно внести відповідні зміни до процесуального законодавства, якими врахувати всі вказані правові засоби. Сподіваємось, що всі наведені нами недоліки законодавства будуть враховані у новому Господарсько-процесуальному кодексі України.

Список використаної літератури

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Господарсько-процесуальний кодекс // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 6. - Ст. 56.

3. Закон України "Про судову експертизу" // Відомості Верховної Ради України. 1994. - № 28. - Ст. 232.

4. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/289 від 18.09.97 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України

5. Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 р. "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві"

6. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14.12.2007 N 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права"

7. Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України / за ред. О.І. Харитонової. - К.; Істина, 2008. - 282 с.

8. Балюк І. А. Господарське процесуальне право: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2008. - 224 с.

9. Пащенко О. Проблемні питання застосування відводів у цивільному, господарському та адміністративному процесі / О. Пащенко // Юридичний радник. -2006. - № 5(13). - С. 54-59.

10. Шелухін М. Л. Зубатенко О. М. Господарське процесуальне право: Навчальний посібник у схемах, К.:Центр навчальної літератури, 2006. - 264 с.

11. Павленко Дмитро Добросовісність сторін як принцип господарського процесуального права // Юридичний журнал "Юстініан"

12. Зловживання процесуальними правами учасниками господарського процесу / О.С. Фонова // Соц.-екон. пробл. сучас. періоду України. -- 2008. -- Вип. 6. -- С. 187-199.

13. Емельянов В.И. Разумность, добросовестность, незлоупотребление гражданскими правами. М.: Лекс-Книга, 2002. - С. 91.

14. А. Смитюх. „Что такое процессуальные диверсии". Газета "Юридическая практика". № 1 (367) от 03.01.20005 г.

Размещено на Allbest.ru